На підставі проробленої роботи можна зробити висновок, що використання колективної форми організації навчально-виховного процесу на уроці позитивно позначається на розвитку дітей. Діти вчаться висловлюватися, знаходити вірні рішення, відкидати помилкові і неправильні, прислухатися до думки інших.

При такій формі організації навчального процесу підвищується мотивація навчання, формуються колективістські відносини. Розвивається самостійність. Колективна форма дає можливість висловлюватися сором'язливим дітям у більш вузькому колі однолітків.

Активність і самостійність школярів виражається й у психологічному настрої їхньої діяльності: зосередженості, увазі, розумових процесах, в інтересі до чиненої діяльності, особистій ініціативі. Активний відгук на обговорення проблем, завдань, завдань, які ставлять учні в групах, прагнення взяти участь у відповідях товаришів, доповнити їх, внести корективи - все це значні критерії пізнавальної самостійності й активності, що показують, що школяр стає суб'єктом учбово-пізнавальної діяльності, тобто здійснюється розвиваюче навчання.

Розвиток дітей у системі розвиваючого навчання розуміється не як розвиток окремих сторін - уваги, пам'яті, уяви тощо, а як загальний розвиток особистості.

Зміна в змісті, методах шкільного навчання вимагають зміни й форм організації навчально-виховного процесу. У зв'язку із цим виникає необхідність у навчальному співробітництві, де беруть участь обидві сторони: і вчитель, і діти. Існують три форми навчального співробітництва:

Навчальне співробітництво з дорослими;

Навчальне співробітництво з однолітками;

Навчальне співробітництво із самим собою.

Вимоги розвиваючого навчання: привчити дітей до самостійності суджень, сформувати вміння сперечатися, обстоювати свою думку, задавати питання, бути ініціативним в одержанні нових знань - відповідає навчальне співробітництво з однолітками.

Навчальне співробітництво є основою для розвитку колективної форми організації навчально-виховного процесу, що виступає як провідна форма організації в розвиваючому навчанні.

Колективна форма організації містить у собі роботу в парах змінного складу, у групах і в динамічних парах.

Використання колективної форми організації на уроках дає можливість просуватися кожному учневі в індивідуальному темпі, сприяє прояву й розвитку здібностей кожної дитини. Все це ще раз підтверджує тісний взаємозв'язок розвиваючого навчання з колективною формою організації навчально-виховного процесу.

Список джерел бібліографічного матеріалу

1. Васильченко П.А. Обучение на коллективной и индивидуальной основе. // Начальная школа. - 1993 №4, с. 57-59.

2. Виноградова М.Д., Первик Н.В. Коллективная познавательная деятельность в воспитании школьников. М. Просвещение, 1997.

3. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. - М.: Педагогика, 1983. - т. 4 - 358 с.

4. Гузеев В. Основа авторской технологии // Нар. Образование. - 1998. - №9. - C. 33.

5. Зязюн І. Технологізація освіти як історична неперервність // Неперервна педагогічна освіта. Теорія і практика. - 2001. - Вип..1. - C.73-85.

6. Давыдов В.В Виды обобщения в обучении. - М.: Педагогика, 1972. - 424 с.

7. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. - М.: Педагогика, 1986. - 230 с.

8. Давыдов В.В. Психологическая теория учебной деятельности и методов начального обучения, основанных на содержательном обобщении. - Томск, 1992. - 114 с.

9. Давыдов В.В. Психология младшего школьника // Феникс. - 1995 - №2.

10. Дьяченко В.К., Попова А.И. Организация коллективных учебных занятий // Начальная школа - 1990. - №1, с. 4-7.

11. Зак А.З. Развитие умственных способностей младших школьников. - М.: Просвещение, 1994. -320 с.

12. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес. Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, К.М. Лемківський, Ю.В. Сухарніков; відп. ред. М.Ф. Степко. - К., 2004. - С. 6

13. Маргулис Е.Д. Колективна діяльність учнів. - К.: Вища школа, 1990.

14. Победоносцев Г.А. Удосконалюємо систему виховання. М.: Вища школа, 1993.