Система форм вищої економічної освіти:

- лекції;

- семінари, практичні заняття;

- робота на комп'ютері;

- індивідуальна співбесіда;

- реферати, контрольні, курсові роботи;

- самостійна робота студентів;

- ділові ігри;

- теоретичні конференції;

- консультації викладачів;

Лекція. Лекція в педагогічній літературі визначається як систематичне послідовне викладання вчителем навчального матеріалу для учнів.

Лекції в школі не можуть бути академічними, строго науковими, як у вищих закладах освіти. їм повинна бути властива висока емоційність, довірчість, наближеність до бесіди з аудиторією тощо.

Лекція, так само як урок, реалізує навчальну, виховну і розвиваючу мету навчання.

У підготовці і проведенні лекції можна виділити такі основні елементи:

1. Визначення тематики лекцій. Теми лекцій визначаються вчителем до початку навчального року під час тематичного планування матеріалу програми предмета основ економіки. Не кожну тему або розділ доцільно вивчати, використовуючи лекцію. Для лекції підходить навчальний матеріал, який вміщує велику кількість інформації і є ключовим

Лекція може бути ввідною (на початку вивчення теми), поточною (у процесі вивчення теми) і оглядовою (підсумковою).

Визначивши тему лекції, вчитель встановлює її місце у системі уроків з відповідного розділу програми. При цьому визначається доцільність проведення семінарського заняття.

2. Добір навчального матеріалу до лекції. Систематизація матеріалу до лекцій здійснюється вчителем заздалегідь. Учитель повинен постійно знайомитись з новими книгами, статтями із журналів, методичними рекомендаціями, передовим педагогічним досвідом. Прочитаний і вивчений матеріал учитель використовує під час підготовки до занять, у тому числі лекційних. Якщо проаналізувати методичну літературу для вчителів, то можна побачити, що вона має різну спрямованість. В одній групі літератури викладено фактичний матеріал, що вивчається на заняттях з основ економіки. Звичайно, викладають його значно ширше і глибше, ніж відображено в шкільних посібниках, бо вчитель повинен знати набагато більше, ніж учні. Для цього вчитель використовує додаткову літературу. Другу групу становить література, в якій вміщено поради щодо проведення лекцій. Такі поради наводяться в журналі «Географія та основи економіки в школі» та ін.

3. Складання плану лекції. Під час планування визначається мета лекції, виділяються основні питання, враховується рівень готовності учнів до сприймання матеріалу. При цьому вчитель визначає і діяльність учнів, тобто розробляє методичний хід лекції. В загальному вигляді вона виглядає так:

1.Тема лекції.

2. Мета: навчальна, виховна, розвиваюча.

3. Хід лекції:

- підготовка учнів до сприймання матеріалу (оголошення теми, мети і основних питань, які будуть розглядатися на лекції та зміст самостійної роботи учнів тощо);

- виклад учителем матеріалу лекції;

- формулювання висновку, підбиття підсумків лекції;

- визначення подальшої роботи учнів за темою лекції.

4. Організація самостійної роботи учнів на лекції, керівництво нею (записування основних положень лекції у вигляді пунктів, тез, конспекту; підготовка повідомлень за окремими питаннями теми тощо).

5. Використання наочних посібників і засобів навчання.

6. Підготовка учнів до подальшої роботи над темою

4. Методичні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів на лекції.

Лекція - це усний твір, який народжується в аудиторії, і вчителю ніяк не можна читати текст лекції з листка, адже перед ним знаходяться підлітки, а встановити з ними необхідний діловий контакт, дивлячись у конспект, неможливо. У зв'язку з цим учителю доцільно записати зміст лекції у вигляді розгорнутого плану і сформулювати проблеми, намітивши таким чином напрям самостійного пошуку учнів.

Відомо ряд традиційних прийомів збудження інтересу учнів до лекцій:

ь «апеляція до особистості лектора» (наведення вчителем прикладів із власного життя);

ь «апеляція до безпосередніх інтересів учнів» (місце і роль набутих учнями знань на лекції у подальшому їхньому навчанні);

ь «освіжаючий відступ». На лекції учні найбільше втомлюються на десятій і тридцятій хвилинах. У цьому випадку вчитель може сказати деякий жарт, каламбур, щоб викликати сміх в аудиторії;

ь «аплікація» (підготовка 2-3 учнів, які виступають перед аудиторією з деякими повідомленнями за темою лекції").

На лекції має відбуватися взаємодія учнів із навчальним матеріалом на рівні ознайомлення. Щоб учні змогли розширити набуті знання, уміли застосовувати їх на практиці, потрібні семінарські і практичні роботи. У зв'язку з цим доцільно завершувати кожну лекцію коротким роз'ясненням про порядок подальшого вивчення теми на уроці, семінарі або під час практичної роботи

Семінарське заняття визначається в методиці як форма навчального процесу, яка являє собою колективне обговорення учнями теми під керівництвом учителя. На семінарському занятті учні набувають умінь самостійної роботи з книгою (читання, конспектування, складання тез, плану тощо), підготовки виступів, висловлювання своїх суджень з приводу відповідей інших учнів. Як правило, семінар -- це продовження роботи над темою, яка розглядалась на лекції.

Підготовка до семінару починається за 1,5-2 тижні до його проведення. Вчитель знайомить учнів із темою семінару, називає питання, які будуть розглядатись, і визначає список основної і допоміжної літератури.

Структура семінарського заняття охоплює вступне слово вчителя, обговорення учнями теми семінару, заключне слово вчителя.

У вступному слові вчитель виділяє головну ідею заняття. Ця ідея повинна спрямовувати колективну роботу учнів, має бути орієнтиром у їх виступах, повідомленнях. Після вступного слова вчителя семінар може бути побудований у формі бесіди всієї групи учнів або обговорення раніше підготовлених доповідей за визначеною темою.

У заключному слові вчитель підбиває підсумок заняття, чітко формулює всі висновки і оцінює виступи учнів.

До наочних методів навчання відносять навчальне ілюстрування і демонстрування. Зазначені методи знаходять досить широке застосування у процесі вивчення різних дисциплін. У процесі навчання основ економіки більшою мірою застосовують ілюстрування і демонстрування кінофільмів (діафільмів).

Метод ілюстрування передбачає показ учням ілюстративних посібників: плакатів, таблиць, графіків, блок ? схем, моделювання ситуацій з використанням комп'ютерних засобів тощо. На уроках основ економіки найчастіше доводиться ілюструвати таблиці і графіки

Підвищенню ефективності засвоєння знань сприяє також використання на уроках основ економіки блок - схем. Блок - схема може бути використана уже на першому уроці під час вивчення нового матеріалу, а також під час повторення чи закріплення вивченого матеріалу.

У процесі вивчення окремих тем курсу основ економіки доводиться демонструвати кінофільми. Так, програмою передбачено ознайомлення учнів зі змістом виробництва та його основними елементами, продуктивністю та інтенсивністю праці тощо. Вивчення цих питань за допомогою плакатів чи блок - схем не створює в учнів повного уявлення про виробництво. Провести екскурсію на виробництво мають змогу далеко не всі школи. На допомогу приходить кіно

Застосуванню кінофільму на уроці передує підготовка вчителя, який проглядає його і, виходячи з поставленої дидактичної мети, вирішує, як найкраще вписати кінострічку в канву уроку.

В одних випадках фільм стає джерелом нових знань, в інших допомагає учням зрозуміти матеріал, викладений учителем, або узагальнити його. У зв'язку з цим можуть бути різні форми поєднання слова вчителя з демонструванням кінофільму:

1. Пояснення перед демонструванням (настанова на сприймання). Якщо у фільмі розглядати досить складні питання, а в кадрахзустрічаються дрібні деталі, учнів треба готувати до сприймання навчального матеріалу.

2. Демонстрування фрагмента фільму, а потім пояснення (бесіда) за змістом фільму і навчальним матеріалом.

3. Демонстрування супроводжується поясненням (синхронним коментуванням фільму вчителем, яке виникає у зв'язку з тим, що дикторський текст не завжди буває задовільним для конкретної аудиторії)

Також на уроках основ економіки можна використовувати і проблемне навчання. Одним із дійових шляхів розвитку мислення учнів є зближення процесів пізнання й навчання. Процеси пізнання й навчання мають багато спільного. Як і при науковому пізнанні, так і під час навчання людина вступає в контакт з об'єктами пізнання і вивчення, використовує багаті можливості свого мислення тощо. Але результатом наукового дослідження є відкриття нового для суспільства, а результатом навчання - «відкриття для себе» в процесі засвоєння навчального матеріалу. Отже, між процесами навчання й пізнання можна проводити тільки аналогію. Однією із важливих систем пізнання можна вважати проблемність у навчанні.

Проблемність базується на протиріччях, що виникають у процесі вивчення навколишніх предметів, явищ тощо. Вчений, винахідник це протиріччя виявляє сам, спираючись на глибокі знання, досвід тощо. Протиріччя викликає в нього певний психологічний стан, пов'язаний з бажанням установити причини наявної невідповідності - проблемну ситуацію. Виникає задум, проблема, розв'язуючи яку, вчений відкриває нові закономірності, закони та ін.

Помітити такі протиріччя в навчальному матеріалі учень не зможе. Йому треба допомогти. Найкращим засобом для цього служить завдання, яке викликає в учнів теоретичне або практичне за-труднення, пов'язане з певними протиріччями. Таке завдання називають проблемним. Воно може бути подане у формі запитання, задачі або практичного завдання.

Процес навчання, який моделює у своїх суттєвих рисах процес продуктивного мислення і спрямований на відкриття учнями нових знань і способів дій, називають проблемним. Його сутність полягає у постановці перед учнями системи проблемних завдань, усвідомленні, сприйнятті і розв'язанні їх у ході спільної діяльності учнів і вчителя.

Наука довела, що джерелом виникнення проблемних ситуацій і рушійною силою їх розв'язання є протиріччя. Психологи встановили, що найсприятливіші умови для творчого мислення складаються тоді, коли людина стикається з протиріччями, які вона не в змозі пояснити на основі наявних знань і досвіду, коли перед нею виникає проблема, яку необхідно розв'язати. Розумове затруднення переборюється напруженою роботою мислення, активними пошуками виходу із ситуації. Мислення активізується під час зіставлення наявних знань із новими обставинами, при бажанні зрозуміти причини і суть нових фактів і явищ, пояснити протиріччя.

Отже, проблемні ситуації в процесі навчання виникають, коли учні стикаються з суперечливими факторами, закладеними в предметах і явищах природи, або з невідповідністю між відомими знаннями чи способами дії і невідомими, тобто тими, які потрібно здобути в процесі пізнання [13, с.68].

Окрім основних методів навчання на уроках основ економіки доцільно використовувати інтерактивні методики викладання такі як: проективна та моделююча технологія навчання.

Проективна технологія навчання.

В основу проективної технології навчання покладена ідея, яка охоплює сутність поняття "проект", його прагматичну спрямованість на вирішення як теоретичної, так і практичної проблеми. Результат вирішення відповідної проблеми можна побачити, усвідомити і застосувати у реальній практичній діяльності. Щоб досягти такого результату, необхідно навчити учнів самостійно думати, знаходити і вирішувати проблеми, уміти прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів її вирішення.

Проективна технологія включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, частково - пошукових і проблемних методів навчання.

Основні вимоги до проективної технології навчання:

1. Наявність проблеми (задачі), яка вимагає інтегрованих знань, пошукової діяльності для її вирішення (наприклад, визначення основних мотивів інтеграції України у світову економіку, дослідження причин безробіття, проблема подолання екологічної кризи тощо).

2. Пізнавальна, теоретична і практична значущість передбачуваних результатів.

3. Самостійна індивідуальна або групова робота учнів над проектом.

4. Використання дослідницьких методів, які передбачають певну послідовність дій:

а) визначення проблеми і завдань дослідження;

б) висунення гіпотези її вирішення;

в) обговорення методів дослідження;

г) обговорення способів оформлення кінцевих результатів (захисту, творчих звітів, переглядів тощо);

ґ) збір, систематизація і аналіз одержаних даних;

д) підведення підсумків, оформлення результатів, їх презентація.

Розрізняють такі типи проектів: дослідницькі, ігрові, інформаційні, монопроекти та ін.

Дослідницькі проекти повністю підпорядковані логіці дослідження і мають структуру, наближену до справжніх наукових досліджень. Цей тип проектів передбачає обґрунтування актуальності визначеної для дослідження теми, формулювання проблеми дослідження, його об'єкту, предмету і мети, визначення завдань і методів дослідження, розробку шляхів її вирішення, обговорення одержаних результатів, висновки, оформлення результатів дослідження.

В ігрових (ролевих) проектах учасники беруть на себе певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Результати цих проектів або намічаються на початку їх виконання, або проявляються лише на завершальному етапі виконання проекту. Як і в дослідницьких проектах, ступінь творчості тут дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є ролево - ігрова.

Інформаційний тип проекту спрямований на систематизацію інформації про той чи інший об'єкт, явище.

Структура дослідницької діяльності з метою інформаційного пошуку може бути такою: визначення предмета інформаційного пошуку; виділення етапів пошуку з позначенням проміжних результатів; аналітична робота над зібраними фактами; формулювання висновків; оформлення результатів (обговорення, презентація, оцінка).

Монопроекти, як правило, проводяться у межах одного навчального предмета. Для цього вибираються найбільш складні для вивчення розділи або теми курсу. Такі проекти вимагають визначення не тільки мети і завдань дослідження, але й тих знань і вмінь, які учні повинні набути у процесі роботи над проектом. З цією метою заздалегідь планується логіка роботи на кожному уроці. У багатьох випадках робота над такими проектами продовжується у позанавчальний час, і, зокрема, у наукових товариствах учнів.

Усі названі вище типи проектів потребують правильного струк-турування, передбачення необхідних етапів, можливість збору та обробки даних, узагальнення і формулювання висновків. Під час підготовки проекту дуже корисною є технологія співробітництва, яка дозволяє всім учасникам проекту повноцінно усвідомлювати і засвоювати навчальний матеріал, додаткову інформацію і головне - навчитися працювати разом і самостійно.

Метод проектів - це один із видів педагогічних технологій. Як і інші методи, він може бути реалізований за допомогою різних засобів навчання, в тому числі нових інформаційних технологій. Це можуть бути комп'ютери, електронні бази даних, відеозаписи, а також книги, довідники тощо.

Моделююча технологія навчання основ економіки передбачає залучення учнів до ділових ігор та моделюючих вправ.

Ділова гра - це імітаційний процес систем, явищ і процесів, тобто процес аналізу, оцінки, вироблення і прийняття рішення для конкретної навчальної ситуації в умовах, максимально наближених до реальних.

Традиційно назву «ділові ігри» відносять до ігор, які відображають економічні процеси. Перша ділова гра була розроблена у Великобританії ще у 1912 році. Вона була спрямована на вивчення проблеми коливання збуту в умовах жорсткої конкуренції. У вітчизняній педагогіці ділові ігри почали застосовуватись у 30-х роках XX ст. їхні назви і форми дещо відрізнялись від сучасних, але основні концепції у них уже спостерігались. Вони називалися диспетчерськими іграми або організаційно-виробничими випробуваннями і мали багато спільного з військовими іграми на картах.

Однією з найважливіших ознак ділової гри є наявність в ігровому колективі загальної мети. її досягнення забезпечується певним порядком діяльності та взаємодії учасників гри, підведення їх до однієї мети, вирішення конфліктних ситуацій, що виникають під час проведення гри. Правильне формулювання спільної мети ігрового колективу дозволяє якісно побудувати структуру гри, раціонально сформулювати рольову мету учасників, намітити конфліктні ситуації, які необхідні для активізації ділової гри.

Для ділової гри обов'язкова наявність ролей, які учасники виконують згідно з правилами, встановленими для даної гри. Рольова мета учасникам визначається умовами гри. Для активізації ділової гри до неї вводять додаткову ігрову, рольову мету, яка стимулює певні конфліктні ситуації [13, с.81].

Будь - які ігри передбачають наявність таких основних етапів:

1. Вступна частина (мета гри).

2. Підготовча частина (правила гри).

3. Визначення ролей і ресурсів для кожної ролі.

4. Проведення ділової гри.

5. Аналіз результатів, підбиття підсумків гри.

Обов'язковими елементами ділової гри мають бути: об'єкт імітації, мета і завдання гри, галузь застосування, суть проблемної (конфліктної) ситуації, комплект ролей та функцій гравців, правила й умови гри, система ігрових оцінок.

Важливою умовою ефективного впровадження ігрових технологій є формування високого педагогічного професіоналізму. Саме викладач повинен володіти міцними професійними знаннями, високою психологічною культурою, бути інтелігентним і уважним. З цією метою в училищі проходять семінари, тренінги, засідання круглого столу, працює школа молодого педагога, методичне об'єднання класних керівників та майстерня педагогічного досвіду.

Мета роботи школи молодого педагога полягає в систематизації та узагальненні досвіду роботи з впровадження новітніх педагогічних технологій.

Саме викладачі спецдисциплін навчального закладу забезпечують формування професійних навичок майбутніх кваліфікованих робітників. Вони працюють над розвитком творчого працівника, що є не лише носієм певної суми знань, а й здатний вирішувати виробничі завдання на достатньому науково-технічному рівні і з відповідним ступенем ризику.

Під час проведення ділових ігор ми ставимо перед собою ряд таких завдань заняття, як розвиток логічного мислення в учнів, активізація розумової діяльності, формування у них потреби в навчанні, оскільки демонструється можливість застосування набутих знань, що, в свою чергу, сприяє розвитку інтересу до обраної професії.

Сучасний ринок праці потребує творчо мислячих кваліфікованих робітників. Сьогоднішньому учню недостатньо лише поглинання "готової” інформації[4, с.36]. .

Викладачі навчального закладу під час проведення ділових ігор намагаються навчити учня самостійно шукати способи розв'язання проблем, пов'язаних з реальними ситуаціями у житті, з майбутньою діяльністю.

Впроваджуючи ділові ігри у навчальний процес викладачами навчального закладу переслідувалася певна мета. Вона полягає в тому, щоб систематизувати та узагальнити досвід роботи в напрямку ігрових технологій, показати ефективність застосування ділових ігор піл час проведення занять та доречність впровадження їх в навчальний процес ПТНЗ.

Ділова гра в контексті сучасних педагогічних реалій належить до інноваційних форм. Особливість цього методу полягає в імпровізованому розігруванні учасниками гри різних ролей у заданій проблемній ситуації .

Викладачі спецдисциплін мають досвід розробки та впровадження в навчальний процес ділових ігор. Вибір такої технології навчання не випадковий, адже забезпечує навчання учнів в діяльності, сприяє організації колективної діяльності мислення та використання групи як засобу розвитку індивідуальності, розвиває у учнів вміння спілкуватися, мислити, здатність до практичної дії.

Педагоги навчального закладу практикують ділові ігри при проведенні узагальнюючих занять по темах, на яких учні систематизують та використовують знання з даної теми або розділу. Ділова гра дає можливість не лише сформувати, розвинути й поглибити професійні здобутки, але й виявити фонові знання, їх міжпредметні зв'язки, діапазон фахового використання. Прикладом є розробка ділової гри «Естафета» з предмету «Економіка» по темі «Попит, пропозиція та ціна рівноваги» (Додаток1).

В діловій грі синтезуються ознаки методу аналізу конкретних ситуацій і рольових ігор[3, с.19]. Викладач під час ділової гри моделює діяльність підприємства. Учні знайомляться з об'єктом ігрового моделювання, вхідними даними, ігровою ситуацією, функціями учасників гри, правилами і методикою її проведення, а також з системою оцінювання, функціями експертної групи.

Далі учням повідомляється порядок проведення гри:

- провести загальний аналіз виробничої ситуації;

- встановити причини, які призвели до летального наслідку з урахуванням усіх обставин ситуації;

- підготувати варіанти обґрунтування колективного рішення виробничої ситуації;

- запропонувати свій варіант заходів, який виключив би повторення подібних ситуацій в майбутньому;- обговорити варіанти прийнятих рішень.

Викладач є керівником гри, який приймає або не приймає запропоновані рішення. Комплексне використання проблемних, імітаційних, модульних технологій навчання сприяє формуванню в учнів вмінь осмислено аналізувати технологічні процеси, виявляти причини випуску нестандартної продукції та розробляти заходи щодо їх усунення, творчо підходити до виконання роботи.

Принциповою особливістю ділової гри є її проблемно-ситуативний характер, бо вона передбачає визначення певних професійних завдань і спонукає до пошуку правильних варіантів їх виконання. Саме таким чином, через гру, відбувається включення майбутніх фахівців у сферу їхньої професійної діяльності.

Використовуючи ігрові технології під час занять викладачі навчального закладу постійно доводять факт, що ділова гра - це засіб формування професійних навичок і вмінь, розвитку і вдосконалення здібностей учнів, етики спілкування. Використання ділових ігор забезпечує процес формування і розвитку людини, як освіченої, творчої особистості, яка здатна не тільки побудувати суспільство, але і ефективно функціонувати в ньому.

Ефективність роботи в напрямку використання ігрових технологій залежить від тісної співпраці викладача та учня. Перспективою роботи ми бачимо не тільки участь учнів у ділових іграх, а й залучення їх до розробок та проведення ділових ігор у навчальних групах. Ця робота буде сприяти творчому розвитку учнів, формування у них самостійності, відповідальності, креативного мислення.

Використання методів ігрового навчання в процесі професійної освіти є досить актуальним, так-як воно допомагає зорієнтуватися в теперішній соціально-економічній ситуації, яка існує в нашій країні.

Будь - які ігри передбачають наявність таких основних етапів:

1. Вступна частина (мета гри).

2. Підготовча частина (правила гри).

3. Визначення ролей і ресурсів для кожної ролі.

4. Проведення ділової гри.

5. Аналіз результатів, підбиття підсумків гри.

Обов'язковими елементами ділової гри мають бути: об'єкт імітації, мета і завдання гри, галузь застосування, суть проблемної (конфліктної) ситуації, комплект ролей та функцій гравців, правила й умови гри, система ігрових оцінок.

Наведемо приклад організації і проведення ділової гри «Ринок пшениці» на уроці «Взаємодія попиту і пропозиції», запропонованої авторами Л.П. Крупською та ін.

З цією метою доцільно поділити учнів класу на дві однакові за кількістю групи: продавці та покупці.

Кожен учень під час всієї гри виконує одну й ту ж роль (продавця або покупця). Всім продавцям і покупцям видаються картки різних кольорів. Учень має здійснити операцію з контрагентом за умовою, відображеною на картці. Наприклад, якщо продавець має картку, в якій сказано, що він повинен продати пшеницю не нижче, ніж по 25,5 грн., то він може продавати по 25,5 грн., 26,0 грн. тощо.

Якщо покупець має картку, в якій сказано, що він повинен купити пшеницю не дорожче, ніж за 25,5 грн., тоді він змушений шукати того продавця, котрий продасть йому за 25,5 грн., 26,0 грн. тощо.

Учитель організовує перший раунд гри, в якому кожен учень має здійснити першу угоду і занотувати дані у свою облікову картку. Після цього підходить до вчителя і замінює цю картку на нову того самого зразка (покупець - продавець). Далі він проводить другу угоду, щоразу замінюючи картку, здійснюючи якнайбільше угод упродовж раунду (10 хвилин). Аналогічно можна провести другий раунд. Після кожного раунду вчитель проводить підсумки, відзначає найу - даліших продавців і покупців.

З метою визначення рівноважної ціни на умовному ринку вчитель організовує третій раунд. Для цього під час гри він заповнює облікову відомість класу, занотовує кількість угод. При цьому робить позначку вертикальною рискою кожної угоди за певною ціною. Для полегшення цієї роботи вчитель пропонує учням, щоб вони під час зміни картки голосно називали ціну здійсненої угоди. У цьому раунді особистий рахунок не потрібний. Після закінчення раунду вчитель визначає ціну, за якою здійснено найбільшу кількість угод [13, с.82].

Це і є фактична рівноважна ціна.

На закінчення вчитель визначає переможців (покупців або продавців) гри. Якщо кількість угод за ціною, вище рівноважної, перевищує кількість угод за ціною, нижче рівноважної, тоді перемогли продавці. У противному разі переможцями виявляться покупці.

Моделюючі вправи -- це комплексний вид пізнавальної діяльності. Вони відрізняються від навчальних ігор тим що в них учні виконують роль реальних персонажів: власників магазинів, покупців, виробників тощо. Перед учнями ставиться кінцева мета, яку вони мають досягти, наприклад одержання прибутку.

Основною перевагою моделюючих вправ є те, що вони викликають зміну внутрішніх настанов учнів, сприяють формуванню позитивного ставлення до навчального предмету і його цілям. Добре розроблені моделюючі вправи дають учням можливість набути практичних навичок у прийнятті рішень з важливих проблем, познайомитись із теоретичною моделлю реального життя, наприклад, як на ринках встановлюються ціни.

Одним із методів інтенсивного навчання є "мозковий штурм''' чи "мозкова атака". Цей метод полягає в колективній творчості з вирішення якоїсь проблеми. В пошуках істини учасники зустрічі думають над певною проблемою чи гіпотезою, доповнюють один одного, підхоплюють і розвивають корисні ідеї, виявляють свої творчі здібності, розвивають творче мислення. Від дискусії метод «мозкового штурму» відрізняється новизною проблеми і відсутністю готових рішень, більшою самостійністю і творчою активністю учасників, комплексним підходом до вирішення проблеми.

Учителю можна запропонувати такий порядок проведення «мозкового штурму»:

1. Визначте основні правила.

2. Ознайомте учнів із проблемою, яку треба розв'язати.

3. Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї.

4. Записуйте їх у міру надходження. Не вносьте в ідеї жодних коректив.

5. Спонукайте учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої власні.

6. Намагайтеся уникати глузування, коментарів або висміювання будь-яких ідей.

7. Продовжуйте доти, доки надходитимуть нові ідеї.

8. Наостанок обговоріть та оцініть запропоновані ідеї [13, с.83].

У процесі проведення «мозкового штурму» враховуйте такі поради:

* під час «висування ідей» не пропускайте жодної. (Якщо ви будете оцінювати їх під час висловлювання, учасники зосередять більше уваги на захисті своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові й досконаліші);

* необхідно заохочувати всіх до висловлення якомога більшої кількості ідей.

Варто заохочувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час «мозкового штурму» не вдасться отримати низки ідей, це можна пояснити тим, що учасники й учасниці піддають свої ідеї самоцензурі - двічі подумають, перш ніж висловляться);

* потрібно якомога більше ідей. Зрештою, кількість породжує якість (У разі висування великої кількості ідей учасники зможуть дати простір своїй уяві);

* спонукайте всіх учасників розвивати та змінювати ідеї інших; об'єднання або зміна раніше висунутих ідей часто зумовлює висування нових, які перевершують попередні.

Запропонуйте учням:

* Кажіть усе, що спадає вам на думку.

* Не обговорюйте й не критикуйте висловлювань інших.

* Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким.

* Розширюйте запропоновані ідеї.

Виправдовує себе застосування на уроках основ економіки кооперовапого навчання. Щоб навчання за цією формою було більш ефективним, учителі-новатори залучають учнів до роботи на уроці групами (командами). В кожній команді (5-6 осіб) мають бути учні з різними рівнями успішності: відмінники, "середняки", відстаючі.

Весь навчальний матеріал уроку розподіляють на 5-6 модулів. Спочатку кожний член команди закріплюється за виконанням завдання одного модуля, а потім всією командою розглядається навчальний матеріал усіх модулів. Відповідальність за вивчення навчального матеріалу уроку покладається на кожного учня.

Досвід роботи кращих вчителів показує, що правильне використання такого підходу до організації навчального процесу дозволяє значно краще підвищити якість навчання у порівнянні з традиційними методами навчання [13, с.85].

Щоб розглянути одну із педагогічних умов, а саме - поетапна послідовність дій викладача училища щодо використання відповідних методів, форм і прийомів навчання, пропонується розглянути конспекти уроків із даних тем, практичнуну роботу та ділову гру. Слід зазначити, що дана тематика уроків підібрана відповідно до навчальної програми.

Конспект уроку

Тема: Пропозиція.Закон пропозиції.

Мета:1. Формувати в учнів поняття про зміст пропозиції;,

2.Розвивати пізнавальні інтереси в учнів, логічне мислення, продовжувати формувати вміння працювати з різними джерелами знань, порівнювати, узагальнювати, робити висновки.

3.Виховувати творчу активність, самостійність у формуванні нових знань, сприяти професійній орієнтації учнів.

Обладнання матеріали та інструменти: комп'ютер, мультимедійний проектор,

Дидактичні засоби:

· робочий зошит;

· мультимедійна презентація «Пропозиція, закон пропозиції»;

Методи навчання:

розповідь, пояснення, бесіда, демонстрація.

Ключові слова : Пропозиція, величина пропозиції., ринок, витрати. ціна. прибуток.

Тип заняття:урок засвоєння нових знань

Клас : 10

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

І.Організаційна частина

ІІ.Перевірка опорних знань (актуалізація)

ІІІ.Мотивація навчальної діяльності учнів.

ІV.Оголошення теми, мети, завдань уроку.

V.Засвоєння нових знань.

VI.Узагальнення і систематизація знань.

VII.Підсумок уроку.

Хід уроку

І. Організаційний момент

1) запрошення учнів в клас (час - до дзвінка;);

2) привітання;

3) перевірка присутності учнів за рапортом чергового; заповнення вчителем класного журналу;

4) перевірка готовності учнів до заняття (наявність зошита,підручника);

5) організація робочих місць учнів;

6) призначення чергових вчителем.

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

Епіграф:

« Хто швидко виносить рішення, може швидко пожалкувати.»

П. Сір

«Купувати - означає продавати»

Франсуа Кене

«Якщо в тебе є щось краще - запропонуй, якщо ні - скорись.»

Латинська приказка

Бесіда.

Люди та фірми в економіці грають різні ролі: покупці і споживачі, виробники та продавці.

Поясніть, в чому різниця між покупцем і споживачем?

Що ми називаємо попитом?

Поясніть термін “ величина попиту ”.

Що впливає на величину попиту?

Від чого змінюється попит?

Фірма зацікавлена в отриманні прибутку. Яка формула прибутку?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Бесіда.

На попередньому уроці ми говорили про вплив цін на вашу поведінку, як покупців. Але для того, щоб угода відбулася, необхідні два ринкових суб'єкта: покупець і продавець. Якщо покупець уособлює в економіці попит, то продавець - пропозицію.

ІV.Оголошення теми, мети, завдань уроку

Використовуючи мультимедійний проектор, проектую на екран тему та мету уроку та оголошую її, учні в робочих зошитах здійснюють відповідні записи.

V.Засвоєння нових знань

План вивчення

1. Що таке пропозиція і від чого вона залежить.

2. Закон пропозиції. Еластичність пропозиції.

1 Поняття, сутність, зміст пропозиції.

Пропозиція - це кількість товарів, яка перебуває на ринку або може бути доставлена на ринок; визначається виробництвом, але не тотожне йому.

Конкретна кількість товару, яку продавці бажають та можуть продати на ринку за деякий період часу за певного значення ціни називається обсягом пропозиції.

Закон пропозиції твердить, що між ціною та обсягом пропозиції існує прямий зв'язок: обсяг пропозиції зростає з підвищенням ціни і скорочується зі зниженням ціни.

Математичним виразом закону пропозиція є функція пропозиці: QS=f(P), де QS - обсяг пропозиції товару, S - пропозиція.

Графічним відображенням функції пропозиції є крива пропозиції (рис. 2.1). Зміни ціни спричиняють зміни в обсязі пропозиція, що графічно відповідає руху між точками на даній кривій пропозиція (рис. 2.2).

До нецінових чинників пропозиції належать:

Ціни ресурсів (Зниження цін ресурсів дозволяє виробляти більше продукції)

Більш досконалі технології виробництва (дозволяють фірмі виробляти більше з тими ж самим ресурсами)

Число продівців на ринку(Збільшення числа продавців на ринку призводить до зростання пропозиції і навпаки )

* Фіскальна політика держави ( Податки скорочують пропозицію, а субсидії, навпаки, покривають частину витрат виробника, внаслідок чого пропозиція зро¬стає).

* В очікуванні зміни цін поведінка продавців є прямо протилежною поведінці споживачів. Якщо виробники очікують зростання цін у майбутньому, вони вже сьогодні скоротять пропозицію, розраховуючи продати свій товар згодом дорожче. Крива пропозиції зміститься ліворуч.

2. Закон пропозиції та її еластичність.

Закон пропозиції -- при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар.

Зростання величини пропозиції товару при збільшенні його ціни обумовлене в загальному випадку тією обставиною, що при незмінних витратах, витрати виробництва одиниці товару із збільшенням ціни росте прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним продати більше товару. Реальна картина на ринку складніше за цю просту схему, але виражена у ній тенденція має місце.

Еластичність пропозиції -- показник, що відтворює зміни сукупної пропозиції, які відбуваються у зв'язку зі зростанням цін. У випадку, коли збільшення пропозиції перевершує зростання цін, останнє характеризується як еластичне (еластичність пропозиції більше одиниці -- E>1). Якщо приріст пропозиції дорівнює приросту цін, пропозиція називається одиничною, а показник еластичності дорівнює одиниці (E=1). Коли приріст пропозиції менше приросту цін, формується так звана нееластична пропозиція (еластичність пропозиції менше одиниці -- E<1). Таким чином, еластичність пропозиції характеризує чутливість (реакція) пропозиції товарів на зміни їх цін.

Еластичність пропозиції залежить від таких чинників, як особливість виробничого процесу, час виготовлення продукту і особливість його до тривалого зберігання. Особливості виробничого процесу дозволяють виробникові розширити виробництво товару при підвищенні ціни, а при пониженні його ціни переходить на випуск іншої продукції. Пропозиція такого товару є еластичною.

Еластичність пропозиції залежить і від часового чинника, коли виробник не в змозі швидко реагувати на зміни ціни, оскільки для додаткового виробництва товару необхідний значний час. Наприклад, збільшити виробництво автомобілів за тиждень практично неможливо, хоча ціна на них може зрости в багато разів. У таких випадках пропозиція є нееластичною. Для товару, який не може зберігається тривалий час (наприклад, продукти, що швидко псуються), еластичність пропозиції буде низькою.

Фактори, що впливають на пропозицію.

Багато економістів виділяють такі фактори, що змінюють пропозицію:

Зміни в собівартості виробництва за рахунок цін на ресурси, зміни податків і дотацій, досягнень науки і техніки, нових технологій. Зниження собівартості дозволяє виробникові доставити на ринок більше товарів. Зростання собівартості призводить до протилежного результату -- пропозиція знижується.

> Зміни цін на інші товари, зокрема на товари субститути.

> Індивідуальні смаки споживачів.

> Перспективні очікування виробників. При прогнозах щодо зростання цін в майбутньому виробники можуть скоротити пропозицію, щоб незабаром продати товар за вищою ціною, і навпаки, очікування падіння цін змушує виробників позбавитись товару якнайскоріше, щоб не зазнати збитків в майбутньому.

> Кількість товаровиробників безпосередньо впливає на пропозицію, оскільки чим більше постачальників товарів, тим вище пропозиція і навпаки, при зменшенні числа виробників різко скорочується пропозиція.

Крива пропозиції.

Графік пропозиції (крива пропозиції) показує співвідношення між ринковими цінами і кількістю товарів, які виробники бажають запропонувати.

Основний чинник, що впливає на рух кривої пропозиції -- це витрати виробництва. Як відомо товари, виготовляються фірмами заради прибутку. Наприклад, фірми вирощують пшеницю. Вони вирощують пшениці більше, тому що на даний момент пшеницю вигідно продати, ніж іншу культуру. І навпаки.

Основний чинник, що впливає на рух кривої пропозиції -- це технічний прогрес.

Новий посівний матеріал, більш ефективний трактор, краща комп'ютерна програма сівозміни -- все це дозволяє фермерові понизити витрати виробництва і змінити пропозицію свого товару. Виробничі витрати -- ключовий елемент довготривалої дії на «криву пропозиції».

Підсумки.

“ Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.”. (укр. нар. мудрість)

Пропозиція -- це вся маса товарів, що є на ринку чи може бути доставлена на нього, яку передбачається продати за певною ціною у визначений проміжок часу.

Для вивчення пропозиції використаємо математичну модель, яка показує залежність кількості проданого товру, наприклад морозива, від ціни.

Закон пропозиції означає, що із збільшенням ціни обсяг пропозиції зростає, а зі зниженням -- падає. Тобто величина пропозиції на ринку перебуває у прямій залежності від цін на товари та послуги. У ринкових умовах виробник готовий запропонувати більшу кількість товару за вищої ціни на нього.

Величина пропозиції ? конкретна кількість товару, яка пропонується за кожну конкретну ціну.

Пропозиція, як і попит, також залежить від різних нецінових факторів. Це, зокрема, можливості виробити товар, організувати його реалізацію, часові, просторові та, зрештою, ситуаційні (свято, зима, спека чи дощ) або навіть побутові фактори. Вплив цих факторів виражається у зміні самої пропозиції, що відображається на графіку зсувом кривої пропозиції вправо чи вліво.

VI.Узагальнення і систематизація знань

Отже на сьогоднішньому уроці ми з вами ознайомилися із поняттям пропозиції та закону пропозиції, розглянули від чого вони залежить. І для того, щоб подивитися як ви засвоїли нову тему ми зіграємо у невеличку гру.

Робота в групах. Я об'єднаю вас у 2 групи і вашим завданням буде написати як найбільше прикладів:

Навести приклади ситуацій, коли на пропозицію підручників впливають нецінові фактори.

Хто на ринку представляє пропозицію?

Який зв'язок між ціною і кількістю запропонованого товару?

Гра «Займи позицію».

Назвіть основні фактори, які впливають на зміну пропозиції. І поясніть їх важливість.

VІІ. Підведення підсумків заняття.

1. Рефлексія:

Що сподобалося на уроці?

Які труднощі ви відчули під час засвоєння нового матеріалу?

2. Повідомляю про досягнення цілей заняття.

3.Мотивація та оголошення оцінок.

4.Повідомляю домашнє завдання: вивчити із підручника тему 2.

Ділова гра

Матеріали:

Матеріал 2:

Кольоровий папір, конверти, лінійка, шкільний метр, ножиці, скотч, кольорова крейда, олівці.

Папір ( всі кольори) заздалегідь нарізати на прямокутники трьох розмірів:

Маленькі-5см х 5 см

Середні-5 см х 6 см

Великі - 5 см х 8 см, розкласти їх по конвертам

Слово вчителя

Сьогодні на уроці ви будете виконувати вправу “Всі хот - доги добрі -вибирай на смак!”. Під час гри буде утворено декілька фірм, які виробляють однакові хот - доги, і які намагаються завоювати ринок. Фірма повинна, використовуючи всю інформацію, яка у них є, прийняти рішення про величину необхідних витрат на виробництво хот - дога. Витрати фірми будуть залежити від витрат на сировину, обладнання та заробітну плату.

Мета фірми - обґрунтувати ціну хот - дога, враховуючи, що покупці віддають перевагу низьким цінам, але фірма несе збиток, якщо очікувана ціна буде менше витрат.

Крок 1.

Об'єднати учнів у команди по 4 чоловіка. Кожна команда - це фірма, яка виробляє хот - доги.

Запропонувати командам придумати назву своїй фірмі і вибрати капітана - експерта фірми. Записати назви команд на дошці.

Крок 2.

Роздати учням опис вправи ( матеріал 1) і опрацювати з учнями правила.

Крок 3.

Роздати учням матеріал 2.

Крок 4.

Обговорити, від чого залежить величина витрат утвореної фірми

( вибір інгредієнтів, місце знаходження кіоску, заробітна плата, арендна плата).

Витрати виробництва - це сума всіх витрат, величина, нижче якої фірма не може назначити ціну.

Слово вчителя: Зверніть увагу на вислови, які є на дошці!

Крок 5.

Дати фірмам час, для того, щоб обговорити передбачувану величину своїх витрат.

Крок 6.

Запросити учнів для демонстрації розрахунків до дошки всіх своїх витрат по продажу хот - догів.

Крок 7.

Запросити експертів визначити свої витрати за допомогою ценометра. (Ціна ділення дорівнює 1 копійці).

Результати вимірювання записати на дошці.

Крок 8.

Чому в деяких фірмах витрати на виробництво:

Рівні ( 3,00 = 2 х 5+ 2 х 6 +5 х 6)

Мінімальні (2, 50 = 5 х 5)

Максимальні ( 4 = 5 х 8)?

Які фірми готові продавати хот -доги по мінімальній ціні -2,50?

Підрахувати і записати цю ціну і кількість фірм на дошці в двух колонках.

Запропонувати подальшу ціну ( по зростаючій ціні). Хто готовий продати по цій ціні? Продавці, які бажали продати по мінімальній цін, готові продавати і по вищій ціні.

Складемо таблицю (шкалу пропозиції):

Р(ціна)	Q(кількість фірм)
2,50
2,70
2.80
2,90
3,00
3,20
3,40
3,60
3,80
4,00

Робота з графіками.

Крок 9.

За даними таблиці побудувати криву що позначається літерою S. Абсциса слугує для позначення кількості фірм Q,які спроможні продавати товар на ринку, ордината позначає рух ціни Р, яка відображає готовність фірми продавати свою продукцію відповідно кожній запропонованій учасниками ціні.

Якими повинні бути ціни, щоб стимулювати виробників збільшувати виробництво товарів?

Дайте визначення пропозиції.

Сформулюйте закон пропозиції, спираючись на отриманні данні таблиці і графіків.

Записати цей закон у зошити.

Пропозиція - це та кількість товарів, яку продавці готові виставити на продаж за різними можливими цінами у певний момент часу.

Закон пропозиції - при всіх різних рівних умов продавці пропонують більше товарів при вищих цінах, і навпаки.

Шкала пропозиції - дані, які показують кількість товарів, запропонованих на ринку при кожній конкретній ціні.

Крива пропозиції - графічне відображення прямого зв'язку між ціною товару і величиною пропозиції.

Зміна ціни зумовлює рух точки (Величини пропозиції) вздовж цієї кривої. Але що здатне змусити вас виробників доставляти більше товарів за незмінними цінами? Від яких нецінових чинників залежить пропозиція?

Крок 10.

У місті мер ввів новий податок на кожний вироблений хот - дог!

Що таке податки? (Податки - обов'язкові платежі у державу)

Роздати кожній фірмі по білому квадрату. Запитати : як вплине цей податок на витрати, що відбудеться з доріжкою витрат?

Представники кожної команди змінюють свою дорожку, а експерти вимірюють і записують результат.

Що відбулось з витратними доріжками ( вони подовшили), що відбулось з величинами витрат ( зросли).

Крок 11.

Порівняти значення нової і старої шкали пропозиції. Що відбулось з величиною пропозиції при кожній ціні? (зменшилась).

Порівняти положення старої і нової кривої пропозиції. (Є зсув!)

Крок 12.

Відбулось зміна технології виробництва хот - догів.

Ножицями відрізати приблизно рівні частини від прямокутників одного кольору на витратних доріжках кожної фірми( наприклад, за новою технологією

менше включаємо піч, менше витрачаємо електроенергії - різати синій прямокутник)

Запросити експертів виміряти довжину доріжки і записати результат.

Знову пройти крок 10 - 11. Що відбулось з пропозицією? Як зсунулась крива пропозиції

Обговорення.

Збільшення витрат зменшувало пропозицію і навпаки. При зменшенні пропозиції крива пропозиції зсувалась вправо - вниз.

В усіх перелічених випадках за незмінної ціни виробник або збільшує, або зменшує обсяг пропозиції. При цьому виробник “пересувається ” з однієї кривої пропозиції на іншу. Якщо чинники призводять до збільшення пропозиції, тоді крива переміщується праворуч і посідає положення S1; якщо ж пропозиція зменшується, крива переміщається ліворуч і займає положення S2.

- Що відбудеться з кривою, якщо збільшиться арендна плата?

- Якщо подорожчають кулінарні вироби: пиріжки, тістечка?

Роздатковий матеріал для учнів.

Матеріал 1.

Вправа “Всі хот - доги гарні, вибирай на смак!”

В місті створюється декілька фірм, які займаються виробництвом

хот - догів.

Всі хот - доги однієї якості.

Кожний хот- дог складається з сосики, булочки, кетчупа.

Колір	Витрати на виробництво
Червоний	Сосиски
Жовтий	Булочки
Помаранчовий	Кетчуп
Синій	Обладнання
Зелений	Праця

Щоб реалізувати хот - доги потрібні продавець, кіоск, піч тощо.

Фірма повинна визначити величину витрат ( великі, середні, малі) по кожній складовій, використовуючи паперові прямокутники різного кольору і різного розміру.

Фірма складається з 4 чоловік : експерта і спеціалістів.

Експерт визначає спеціалістів: по виробництву, по обладнанню, по кадрам

Під час вправи спеціалісти повинні:

вибрати розмір витрат;

пояснити вибір перед своїм експертом;

скласти на дошці різнокольорову доріжку витрат, використовуючи різні паперові прямокутники та скотч.

Експерт вимірює витрати спеціальним цінометром, кожне ділення якого дорівнює 1 копійці і об'являє величину затрат своєї фірми - виробника.

2.2 Постановка експерименту та результати експериментального навчання

У ході педагогічного експерименту, що проводився в три етапи була проаналізована поетапна послідовність дій викладача училищ щодо використання відповідних методів , форм і прийомів навчання, з'ясовано і обґрунтовано оптимальні педагогічні умови формування уявлення про закон пропозиції у процесі вивчення основ економіки у професійно-технічному училищі.

Експериментально ? дослідну роботу можна поділити на три етапи: консультувальний, пошуковий і формувальний.

На першому, консультувальному етапі вивчалась та аналізувалась психолого ? педагогічна література з проблемами дослідження, визначалися підходи до розв'язання поставлених задач, формулювалася робоча гіпотеза.

На другому, пошуковому, етапі на підставі діагностики стану досліджуваної проблеми в теорії і практиці навчання економіки створювалася система різнорівневих задач та розроблялися методичні рекомендації до педагогічних умов формування уявлення про ринковий механізм у процесі вивчення основ економіки у професійно-технічному училищі і матеріали до формувального експерименту.

На третьому, формувальному етапі, проводилася дослідно-експериментальна робота. Для проведення експериментальної роботи було обрано дві групи: експериментальна і контрольна.

Саме формувальний експеримент передбачав три етапи: підготовчий,основний і заключний.

На підготовному етапі, перед проведенням експерименту. Здійснюється діагностування рівня знань учнів в обох групах. Для цього була проведена самостійна робота з основ економіки. За даними показниками самостійної роботи було встановлено, що на початку експерименту рівень сформованості знань школярів був майже однаковим: найменша кількість респондентів мала середній рівень знань, найбільша - низький рівень. Було здійснено підготовку до експериментальної роботи.

Основний етап формувального експерименту передбачав впровадження в навчання (експериментальної групи) нових методів, форм та прийомів навчання, що сприяли б кращому засвоєнню навчального матеріалу з основ економіки. Перевірялася їх ефективність та вплив на краще засвоювання учнями нового матеріалу з основ економіки. Коригувався зміст та форми проведення методів навчання, здійснювалися узагальнення і систематизація.

Під час заключного етапу формувального експерименту здійснювалася обробка результатів експериментальної роботи, їх статистична оцінка та оформлення магістерської роботи.

На пошуковому етапі експериментального дослідження було проаналізовано і виділено зміст, засоби прийоми і форми організації навчальної діяльності учнів з основ економіки. Цей етап експерименту допоміг з'ясувати і обґрунтувати оптимальні педагогічні умови формування уявлення про ринковий механізм у процесі вивчення основ економіки.

Початковою точкою застосування розробленої методики є рівні сформованості в учнів знань з основ економіки.

Озброєння школярів необхідними знаннями і вміння засвоювати новий матеріал сприяло формуванню у них навичок орієнтування в новому матеріалі і його застосування.

Щоб оцінити засвоєння знань за допомогою різних форм та методів подання нового матеріалу із основ економіки, в процесі експериментального навчання було запропоновано дві схеми проведення пари із основ економіки на одну й ту ж тему але із використанням різних методів та способів організації навчання. Таким чином можна було побачити усі педагогічні умови у формуванні нових знань та уявлень.

Для визначення рівня сформованості нових уявлень про ринковий механізм ми виходили з того, що нові вміння і знання є дуже важливими і не замінними у діяльності будь-якого фахівця, і визначалися як сукупність чітких знань з даної теми.

Як видно з таблиці 1, на початку експерименту суттєвої різниці розподілу учнів контрольної та експериментальної групи за рівнями ефективності засвоєння їх знань практично не існувало. Розбіжність у показниках не перевищувала 4%. Наприкінці експерименту ця різниця, як видно із таблиці 2, стала значною, адже на початку експерименту ще не відбулося цілеспрямованого впливу на процес засвоюваних знань учнями.

Таблиця 1

Кількісні показники розподілу учнів за рівнями формування нових уявлень з теми початок проведення експерименту,%

Навчальні групи	Рівні педагогічних умов формування нових уявлень з теми
	Низький	Середній	Високий
1	2	3	4
Експериментальна	39,1	36,7	24,2
Контрольна	37,1	37,6	25,3

Таблиця 2

Кількісні показники розподілу учнів за рівнями формування нових уявлень з теми на кінець проведення експерименту у, %

Навчальні групи	Рівні педагогічних умов формування нових уявлень з теми
	Низький	Середній	Високий
Експериментальна	35,5	40,0	25,5
Контрольна	39,1	38,1	23,1

У контрольній групі розподіл учнів за рівнем педагогічних умов формування нових уявлень з теми змінився несуттєво, що не можна сказати про експериментальну групу. В ній зменшився показник низького рівня і збільшився показник високого рівня.

Порівняльну динаміку змін показників наведено на діаграмі (рис.1). Діаграма виразно засвідчує, що на початку експерименту показники розподілу учнів за рівнем педагогічних умов засвоєння нових знань суттєво не відрізняються.