Розробка технології виготовлення лампи типу КГМ 24-60

Слід зазначити випробування ламп на вплив факторів, що імітують тропічний клімат. Для цього лампи виготовляються в спеціальному тропічному виконанні, при якому передбачаються більше тверді вимоги до захисних покриттів металевих деталей, ізоляції, пайці висновків і складу цоколевочной мастики.

На тривалість горіння випробовують будь-які типи ламп, вони призначені для перевірки сохраняемости параметрів протягом певного часу горіння, зазначеного в стандартах і технічних умовах. Як правило, лампи випробовуються на стендах, у стаціонарному режимі харчування, при подачі на лампу номінальної напруги з коливаннями не більше ±2%.

Тривалість горіння характеризується двома величин-середньою тривалістю горіння (терміном служби) певної кількості ламп із партії й мінімальною тривалістю горіння кожної лампи окремо . У нормативних документах указуються обидві ці величини. З огляду на, що за правилами приймання допускається певна кількість відмов, для одержання необхідної середньої тривалості горіння лампи випробовують протягом часу, як правило, що перевищує номінальну тривалість горіння на 20-25%. Розподіл ламп по довговічності (але тривалості горіння) звичайно близько до нормального закону.

Дуже важливим параметром ламп є їхня надійність, тобто здатність витримати покладену тривалість горіння в реальних умовах експлуатації при впливі всього комплексу навантажень, передбачених нормативними документами. Надійність є комплексним параметром ламп і може бути визначена в результаті тривалих випробувань великої кількості партій ламп, що випускають постійно в умовах серійного виробництва. Є кілька показників надійності. Стосовно до ламп використають імовірність безвідмовної ймовірність того, що за передбачену тривалість горіння не відбудеться виходу якого-небудь параметра за встановлені межі.

Для ламп із великою з горіння (1000 ч і більше) припустимо проводити випробування на тривалість горіння при підвищеній напрузі. При цьому виходять із того, що користуються відомим співвідношенням, відповідно до якого підвищення напруги на 1 % (проти номінального) знижує тривалість горіння на 13-14%. Відзначимо, однак, що ці значення для галогенних ламп можуть розглядатися лише як перше наближення й для кожного типу ламп залежно від її конструкції й параметрів треба (прийнято) користуватися уточненими вираженнями. Необхідно мати у виді, що випробування на тривалість горіння при підвищеній напрузі не завжди дозволяють одержувати щиру картину працездатності ламп.

Випробування на тривалість горіння й надійність ставляться до так називаних періодичних випробувань. Такі випробування трудомісткі й тривалі й проводяться 1 раз у рік, у квартал або в який-небудь інший проміжок часу, зазначений у стандартах і технічних умовах.

Стосовно до джерел світла під відмовою звичайно розуміють спад світлового потоку нижче припустимого граничного значення, порушення цілісності ламп (наприклад, відвал цоколя) і перегоряння або руйнування тіла розжарення. Перші два фактори для галогенних ламп не є критичними, тому що галогенний цикл забезпечує практично стабільний світловий потік протягом терміну служби ламп. Порушення ж цілісності конструкції ламп - явище досить рідке. Основні причини виходу ламп із ладу пов'язані із цілісністю й формостійкістю тіла розжарення - найбільш чутливого елемента конструкції ламп до всіх перевантажень. Вузьким місцем галогенних ламп є місце впая.

Основним завданням виготовлювачів ламп є строге дотримання встановлених технологічних режимів і конструктивних вимог до ламп. Тільки в таких умовах можуть бути гарантовані висока якість галогенних ламп і повна відповідність їхнього параметрів установленим нормам.

2.5 Заходи безпеки під час виробництва

Організація роботи з техніки безпеки на об'єктах електромонтажних робіт передбачає: призначення осіб, відповідальних за безпеку робіт (виконавець робіт, начальники ділянок, майстри й бригадири монтажних бригад); інструктаж з безпечних методів роботи на робочих місцях; вивішування попереджувальних плакатів, установку огороджень, призначення чергових при виконанні монтажних робіт, небезпечних для навколишніх. Всі монтажні роботи на струмоведучих частинах або поблизу їх повинні вироблятися при знятій напрузі.

На електромонтажних роботах використається електрифікований робочий інструмент. По захисних мірах від поразки електричним струмом електрифікований ручний інструмент ділиться на 3 класи:

І клас - машини з ізоляцією всіх деталей, що перебувають під напругою; штепсельна вилка має заземлюючий контакт;

ІІ клас - машини, у яких всі деталі, що перебувають під напругою, мають подвійну або посилену ізоляцію; ці машини не мають пристроїв для заземлення;

ІІІ клас - машини на номінальну напругу не вище 42 V.

Номінальна напруга машин змінного струму й ІІ класів не повинне перевищувати 380 V.

До електрифікованого інструмента відносяться:

· свердлильні ручні електричні машини як з колекторними однофазними двигунами на номінальну напругу 220 V, так і із трифазними асинхронними двигунами на номінальну напругу 36 й 220 V;

· електромолоток, призначений для пробивання прорізів і ніш у цегельній кладці й бетоні при монтажі проходів через стіни й перекриття, при установці групових щитів і щитків у випадку схованої електропроводки;

До роботи з ручними електричними машинами допускаються робітники, що пройшли виробниче навчання по техніці безпеки. Кожна машина повинна мати інвентарний номер. Ручні електричні машини забороняється застосовувати у вибухонебезпечних приміщеннях, а також у приміщеннях з хімічно активним середовищем, що руйнує метал й ізоляцію.

Перед роботою з машиною необхідно перевірити комплектність і надійність кріплення деталей, справність кабелю (шнура) і штепсельної вилки, цілісність ізоляційних деталей корпуса, рукоятки й кришок щіткотримачів, наявність захисних кожухів. Для зміни різального інструменту, регулювання, при перенесенні ручної машини й перервах у роботі її необхідно відключати.

Забороняється працювати ручною електричною машиною при наявності хоча б однієї з наступних несправностей: ушкодження штепсельного з'єднання, кабелю (шнура) або їхньої захисної трубки; ушкодження кришки щіткотримача машини з колекторним електродвигуном; нечітка робота вимикача; поява диму, колового вогню на колекторі, різкого заходу горілої ізоляції; витікання змащення; підвищений стукіт, шум, вібрація; поломка або поява тріщин у корпусі, рукоятці або захисному огородженні; поломка різального інструменту.

У доступних місцях виробничих приміщень повинні бути аптечки укомплектовані необхідними медичними засобами для надання першої допомоги потерпілому. Повинна також бути облаштована система пожежного сповіщення, спеціальні місця засобами гасіння пожежі і інше.

При заштампуванні, відкачуванні і наповненні лампи потрібно обов'язково дотримуватися вакуумної гігієни, оскільки від цього залежить термін служби лампи. Служба вакуумної гігієни здійснює постійний контроль за дотриманням норм і вимог інструкцій по вакуумній гігієні.

До виконання операцій, пов'язаних з дотиком тих, що працюють до очищених деталей, повинні допускатися тільки особи, які пройшли спеціальний медичний відбір на відсутність шкірних хвороб, підвищеного потовиділення, схильності до запальних процесів шкіри і інше.

Для підтримання відповідної чистоти, у приміщенні повинне проводитися вологе прибирання: перед початком роботи і в обідню перерву кожного дня, стіни 1 раз на тиждень, стелі 2 рази на місяць. Для прибирання пилу з технологічного устаткування рекомендується суміщати вологе прибирання з підсосом пилу за допомогою централізованої форвакуумної системи. Спецодяг повинен проходити періодичне очищення. Халати повинні проходити централізоване прання 1 раз в тиждень. На вході у приміщення повинні знаходитися необхідні засоби для витирання підошв взуття.

Вимоги безпеки на час роботи:

1. Працювати тільки з включеною витягаючою вентиляцією.

2. При відкачуванні лампи строго дотримуватися всіх вимог загальних інструкцій по охороні роботи при роботі із газами.

3. Обережно поводитися із склом для запобігання порізам.

4. Не доторкатися незахищеними руками до нагрітих пальників (ламп) і інших частин устаткування.

5. Не захаращувати робоче місце і підходи до нагрітих іншим частинам устаткування.

Забороняється:

· зберігати і приймати їжу на робочому місці, палити;

· зберігати на робочому місці особисті речі;

· залишати устаткування включеним без відходу;

· працювати без спецодягу, захисних засобів;

· проводити прибирання робочого місця шляхом його обдуву стислим повітрям;

· проводити ремонт устаткування без дозволу майстра - технолога.

3. НОРМУВАННЯ ВИТРАТ

3.1 Нормування трудових витрат

Основною одиницею нормування трудових процесiв є штучний час Тшт. Тшт -- це час виконання об'ему робiт, який вiдповiдає одиниці нормування. У масовому виробництвi за одиницю нормування мають 1000 шт виробiв, у серiйному -- 100 шт. або 10 шт.

У бiлъшостi випадкiв норми виробiтку встановлюють виходячи з нормованої тривалостi операцій. Адже при використаннi автоматизованого обладнання в масовому виробництвi встановлюють норми часу виходячи з норм виробiтку. В цьому випадку базою для визначення норми виробiтку із паспорта продуктивнiсть обладнання, яка визначає кількiсть одиниці продукцiї яку можка отримати з одного обладнання за годину роботи в автоматичному режимі.

Далi встановлюються коефiцiєнти використання обладнання Кд:

Кд =Тзм -Трп / Тзм

де Тзм - тривалiстъ змiни, год.;

Трп -- тривалiсть регламентованих перерв, год.

Норма виробiтку встановлюється виходячи з паспортної продуктивностi i коефiцiекту Кд:

Нвир = Ппр Кд

3.2 Нормування матеріальних витрат

Норма витрат матеріальних ресурсів (НВМР) -- це максимально можлива достатня кількiсть сировини, матерiалiв, палива, електроенергії тощо, якi витрачаються на виробництво одиницi продукцii певного рiвня якостi.

НВМР складається з трьох складових:

1). кориснi витрати;

2). втрати;

З). вiдходи.

До корисних витрат вiдноситься така кiлькiсть матеріальних ресурсiв, яка використана безпосередньо на виробництво певного виробу i увiйшла до його маси.

До втрат вiдносяться такі матерiальні ресурси, які безповоротно, але по об'єктивним причинам, загубилися в процесi виробництва, контролю, транспортування, зберiгання, тощо.

До вiдходiв вiдносять такі матерiальні ресурси, які використовувалися для виробництва, але в масу готового виробу не ввiйшли. Вони можуть бути використанi як некондецiйнi для інших потреб, або як вториннi ресурси.

У виробницгвi звичайно втрати i вiдходи об'єднують i називають технологічними втратами. У виробництві джерел свiтла їх дiлять на двi групи, в залежностi вiд причин i мiсця утворення:

1). втрати в заготiвельних цехах;

2). втрати в складальних цехах.

При технологiчних втрат в заготiвельному виробництвi є неоптимальний розкрiй матерiалiв, неоптимальна конструкцiя деталей, поганий iнструмент, тощо.

Причиною технологiчних втрат в складальному виробництвi є слабка керованiсть технологiчними процесами i вiдсутнiсть зворотного зв'язку, погана якiсть налiвфабракатiв та матерiалiв, тощо.

Для всiх виробiв, де має мiсце слабка керованiсть технологiчними процесами, затверджується вихiд годних.

Методика нормування матерiалiв i напiвфабрикатiв складального виробництва базується на використаннi витратних коефiцiєнтiв К.

Вирiзняють два витратних коефiцiєнти -- витратний коефiцієнт на операцiю К' та витратний коефiцiєнт на виріб К.

К= К005+К010+К015+…К045=10,5547

Нрозр колба-трубка = 1000*1*1,0493*1,3742 = 1441,9481

Нрозр цоколь = 1000*1*1,0256*1,0421 = 1068,777

Нрозр спіраль = 1000*1*1,0384*1,2705 = 1319,287

Висновки

У цьому курсовому проекті були розглянуті конструкція й технологічний процес виготовлення кварцової галогенної малогабаритної лампи типу КГ 24-60. Курсовий проект містить три частини: теоретична, технологічна частина й нормування витрат.

У першій частині курсового проекту представлений опис пристрою лампи а також розглянуті принципові особливості роботи галогенних ламп розжарювання з використанням галогенного циклу.

У другій частині поетапно розбирався технологічний процес виготовлення кварцової галогенної лампи, що включає виготовлення скляних деталей, виготовлення електродів, цоколів й інші, а також були розглянуті етапи випробування ламп.

У третій частині були зроблені розрахунки галогенної суміші з використанням рівняння стану газів. Потрібно завжди мати на увазі, що якщо кількість галогенних з'єднань і склад суміші обрані правильно для ламп даної конструкції, стінки оболонки залишаються практично чистими в процесі експлуатації.

У цей час лампи розжарювання одержали широке поширення. Вони використаються для освітлювальних установок житлових будинків, застосовуються для місцевого освітлення й освітлення вибухонебезпечних приміщень.

Поява кварцових галогенних ламп розжарювання з'явилося більшим прогресом в області теплових джерел світла. Вони є високо інтенсивними джерелами випромінювання (з малими габаритними розмірами), завдяки чому знайшли широке застосування в багатьох галузях науки, техніки й побуту. Є багато прикладів того, як використання кварцових галогенних ламп розжарювання дозволило знайти принципово нові технічні рішення багатьох цікавих завдань, які раніше або зовсім були неможливі, або не давали належного ефекту.

У цей час почали широко застосовуватися газорозрядні лампи, у багатьох областях застосування лампи розжарювання заміняються люмінесцентними лампами.

Проте, лампи розжарювання є найпоширенішими у виді того, що вони відрізняються простотою конструкції, простотою в обігу, безперервним спектром світла, можуть працювати при будь-яких зовнішніх умовах і не вимагають для включення спеціальних пускорегулюючих апаратів.

Література

1. Вугман С. М., Волков В. И. Галогенные лампы накаливания. - М.: Энергия, 1980. - 136с.

2. Денисов В. П. Производство электрических источников света. - М.: Энергия, 1975. - 488с.

3. Любимов М.Л. Спаи металла со стеклом. - М.: Энергия, 1968. - 280с.

Размещено на Allbest.ru