Розвиток сфери біоенергетичних ресурсів в Україні

Якщо Україна серйозно планує скоротити свою залежність від імпорту енергії шляхом розвитку власних джерел, вона має запровадити більш серйозні політичні та законодавчі заходи для підтримки виробництва та використання відновлюваних джерел енергії. Такі заходи не обов'язково потребують великих витрат з державного бюджету, якщо вони концентруються на відновлюваних джерелах енергії, які вже мають конкурентну перевагу. У зв'язку з цим важливо порівняти витрати та вигоди від підтримки відновлюваних джерел енергії з іншими варіантами енергопостачання та енергоефективності.

На даний момент вже є ряд важливих документів, що висвітлюють позицію Уряду щодо питань заміщення природного газу альтернативними та відновлюваними джерелами енергії:

- Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 04.02.2009 №102-р «Про заходи з використання альтернативних джерел енергії».

- Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 №159-р «Деякі питання реалізації державної політики в сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів».

- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.02.09 №217-р «Питання організації виробництва та використання біогазу».

- Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 12.02.2009 №276-р «Про схвалення Концепції Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива».

- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.02.09 №126 «Про особливості приєднання до електричних мереж об'єктів електроенергетики, що виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел».

- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.02.09 №256-р «Про першочергові заходи щодо скорочення обсягів споживання природного газу у період до 2010 року».

Державна політика та політична воля щодо розвитку сектору біоенергетики в Україні також відображається у нещодавно прийнятих двох нових законах:

- стосовно «зеленого» тарифу - Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії» (№1220-VI від 01.04.2009);

- стосовно біомаси та біопалив - Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива» (№1391- VI від 21.05.2009).

4. Фінансово-економічні аспекти в сфері біоенергетичних ресурсів

Для успішного розвитку біоенергетики необхідна державна підтримка, в тому числі фінансова, особливо на етапі становлення сектору. В умах України цей період може зайняти 5-10 років, доки біоенергетичні технології не вийдуть на комерційний рівень та зможуть стало розвиватися без додаткової підтримки.

З фінансово-економічними аспектами пов'язані наступні проблеми:

* Відсутність фінансових стимулів для впровадження біоенергетичних проектів

* Низька фінансова спроможність українських компаній плюс висока вартість

банківського кредитування

* Відсутність фінансових стимулів для більшості компаній, що експлуатують котельні комунальної та державної форм власності, для економії споживання природного газу та переведення котелень на біомасу.

* Недостатнє фінансування наукових досліджень та впровадження нових технологій.

Відсутність фінансових стимулів для впровадження біоенергетичних проектів

Через недостатність власних фінансових ресурсів більшість пілотних та демонстраційних проектів в Україні реалізується за підтримки іноземних фондів та програм. Успішний проект повинен „тиражуватися”, щоб демонструвати позитивний вплив так званого «ефекту вивчення» та розширювати використання біомаси та біопалив. В даний час в Україні немає чітко визначених механізмів для підтримки впровадження нових біоенергетичних проектів або повторення успішно реалізованих проектів.

Низька фінансова спроможність українських компаній і висока вартість банківських кредитів

Зараз біоенергетичне обладнання, включаючи обладнання вітчизняного виробництва, є досить дорогим для українських підприємств та компаній. Умови надання банківських кредитів доволі жорсткі, особливо в період фінансової кризи. Таким чином, багато підприємств просто не в змозі придбати сучасне біоенергетичне обладнання. Іноді вони просто вимушені, наприклад, переобладнувати свої старі вугільні або мазутні котли під спалювання біомаси, оскільки не можуть придбати сучасні котли на біомасі. Дуже часто підприємства виконують переобладнання котельного обладнання власними силами, в результаті чого котли мають низький ККД та високий рівень викидів шкідливих речовин. Наприклад, така ситуація має місце на підприємствах лісового господарства України, де зараз працює більше 1000 котлів, самостійно переобладнаних під спалювання деревини.

Відсутність фінансових стимулів для компаній, що експлуатують котельні комунальної та державної форм власності, для економії споживання природного газу та переходу на біомасу

Компанії, що експлуатують котельні комунальної та державної власності, мають річний бюджет на закупівлю природного газу. Природний газ є дорогим, але легким у використання паливом - достатньо лише «відкрити кран» на газопроводі. Використання біомаси в якості палива є більш складним процесом - необхідно забезпечити надійне постачання біомаси в котельню, опікуватися її зберіганням та попередньою підготовкою і т.п. Якщо компанія замінить котел на викопному паливі котлом на біомасі, вона не зможе заощадити кошти за рахунок використання дешевшого палива. Згідно існуючої фінансової системи, на наступний рік вона лише отримає менший обсяг фінансування для придбання палива. Таким чином, для компанії економічно невигідно переходити на використання більш „складного” палива (біомасу) та не мати жодного зиску з цього.

Недостатнє фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт

Сучасний рівень фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт дозволяє працювати лише над окремими питаннями і є недостатнім для проведення повномасштабних досліджень, які б могли призвести до розроблення нових біоенергетичних технологій або нового обладнання.

Отже для того щоб усунути недоліки у фінансуванні необхідно запровадити такі заходи:

Запровадити фінансову підтримку споживачам біоенергетичного обладнання

Підтримка має надаватися на етапі формування сектору біоенергетики (протягом перших 5-10 років). Вона має включати наступні елементи.

1. Субсидія споживачам біоенергетичного обладнання обсягом 20% вартості обладнання.

Впровадження державної субсидії може стати ефективним інструментом для розширення впровадження в Україні котлів на біомасі, біогазових установок та іншого біоенергетичного обладнання. Субсидія має виплачуватися із державного фонду енергоефективності під контролем НАЕР або іншого відповідального державного органу, призначеного Урядом. Субсидія має призначатися лише у випадку коли певна одиниця обладнання відповідає встановленим нормам по ККД та рівню викидів шкідливих речовин. Для перевірки відповідності обладнання встановленим нормам, відповідальне державне агентство має заснувати або призначити уповноважений сертифікаційний центр.

Іншими словами, субсидія має сприяти впровадженню в Україні тільки обладнання високої якості. Треба зазначити, що субсидія не розповсюджується на обладнання для виробництва електроенергії з біомаси, оскільки цей напрям вже стимулюється новим законом щодо «зеленого» тарифу, прийнятим 1.04.2009 (№1220-VI). Величина запропонованої державної субсидії (20% вартості обладнання) була вибрана з оглядом на кілька причини. По-перше, приймається до уваги загальноприйнята європейська практика. Наприклад, в Данії субсидія при купівлі котла на біомасі потужністю менше 200 кВт складає 10-30% його вартості; в Австрії субсидія при купівлі/заміні котла на біомасі становить 30% вартості; в Німеччині субсидія для впровадження міні-ТЕЦ на біомасі становить 15-35% вартості. По-друге, за теперішніх умов термін окупності котлів на біомасі складає 2-4 роки (або, в середньому, 3 роки).

Хоча цей період не дуже довгий, але й не достатньо короткий, щоб зацікавити значну кількість потенційних покупців та інвесторів і призвести до значного розширення ринку котлів на біомасі в Україні. Величина субсидії менш 20% вартості обладнання не буде мати достатнього ефекту на економічні показники. Субсидування в розмірі 20% вартості зробить впровадження та використання котлів на біомасі дійсно привабливим для потенційних покупців. Субсидування обсягом завбільшки 20% представляється завищеним, приймаючи до уваги поточну економічну ситуацію в Україні та той факт, що виплата субсидій передбачається за рахунок державного бюджету.

Стосовно інших типів біоенергетичного обладнання, термін окупності, наприклад, біогазових установок до уведення «зеленого» тарифу складав близько 8 років (якщо не брати до уваги можливість продажу збродженого гною як добрива). Із застосуванням «зеленого» тарифу термін окупності може скоротитися до 3-4 років. Але обладнання для виробництва біогазу є дуже дорогим, і реалізація таких проектів потребує великих початкових інвестицій. Тому для такого типу обладнання 20% державне субсидування може бути вирішальним фактором для впровадження.

2. Звільнення від ПДВ біомаси, яка продається та використовується як паливо чи сировина для виробництва біопалив.

Використання біомаси в якості палива є більш складним в порівнянні з традиційними паливами. Для збору, попередньої підготовки та зберігання біомаси може знадобитися нове або додаткове обладнання та устаткування. Крім того, необхідне створення нової інфраструктури. В цілому, ринок біомаси як паливної сировини наразі є недорозвиненим в Україні. В більшості випадках підприємства використовують свої власні відходи та залишки для виробництва енергії. Розвиток ринку відбувається, але дуже повільно.

Для інтеграції біомаси в паливно-енергетичний комплекс України необхідні реальні стимулюючі дії. Звільнення біомаси як палива від ПДВ зменшить вартість біомаси на 20% та покращить її конкурентоспроможність з викопними паливами. Запровадження податкових пільг на 5-10 років є ефективним заходом для введення біомаси на ринок палив та її широкого застосування для виробництва енергії.

3. Звільнення від оподаткування та сплати мита біоенергетичного обладнання, що імпортується в Україну.

Цей захід призначений для застосування протягом 5-10 років для обладнання, яке імпортується в Україну і не виробляється на її території. Звільнення від оподаткування та сплати мита є ефективним стимулом для широкого розповсюдження сучасних біоенергетичних установок в країні.

4. Допомога з боку держави реалізації біоенергетичних проектів за механізмом спільного впровадження в рамках Кіотського Протоколу.

Згідно оцінки, виконаної компанією Point Carbon [4], Україна посідає перше місце серед країн, які можуть реалізовувати проекти спільного впровадження (СВ) і зазначені в Додатку Б Кіотського Протоколу. Україна зараз знаходиться в процесі переходу від процедури схвалення проектів СВ за шляхом 2 до процедури за шляхом 1. Шлях 1 передбачає, що країна може виконувати детермінацію та верифікацію проектів згідно з прийнятою в країні національною процедурою. Процедура також включає правила для об'єднання проектів і національної реєстрації. Об'єднання означає створення єдиного „пакету” із декількох невеликих проектів. Це безпосередньо стосується проектів з використання біомаси через те, що вони зазвичай характеризуються відносно невеликим рівнем скорочення викидів парникових газів та потребують групування в один крупний проект.

Національне агентство екологічних інвестицій України є відповідальним органом щодо розробки національних процедур по проектах СВ. Рекомендується, щоб процедури були сприятливі для проектів з ВДЕ, а правила для групування проектів та реєстрації проектів в секторі біомаси та біопалив були б обґрунтовано простими. Впровадження біоенергетичних проектів як проектів СВ є ефективним шляхом залучення додаткового фінансування та прискорення трансферу сучасних технологій в Україну.

Визначення фондів цільових коштів та джерел фінансування, необхідних для розвитку вітчизняних потужностей для виробництва біомаси

Цей захід має впроваджуватися всіма відповідальними установами та координуватися відповідальним державним агентством або Міністерством аграрної політики України (якщо агентство на той час ще не буде призначено Урядом):

Надання цільової підтримки науково-дослідним і дослідно-конструкторським роботам в секторі біоенергетики

Підтримка науково-дослідних і дослідно-конструкторських робот (НДДКР) в секторі біоенергетики може включати наступні заходи. По-перше, необхідно визначити стратегію взаємозв'язку українських науково-дослідних установ з європейськими університетами, а також з європейськими інформаційними мережами з питань біоенергетики. Також ключовим питанням є створення національної інформаційної мережі по біомасі та біопаливам. Національна мережа міститиме інформацію щодо реалізованих, поточних та запланованих НДДКР у відповідних секторах. Крім того, цільове фінансування має буде запроваджено для НДДКР, спрямованих на створення нових технологій або суттєвого вдосконалення існуючих технологій виробництва біомаси/біопалив та виробництва енергії з біомаси. Відповідні проекти мають відбиратися та фінансуватися наступними державними установами:

- Національна академія наук України;

- Міністерство освіти та науки України;

- Міністерство аграрної політики України;

- Міністерство палива та енергетики України;

- Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів;

- Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;

- Українська академія аграрних наук.

Висновки

Отже, розвиток біоенергетики в Україні та її регіонів й поширення використання біопалива, безумовно, буде сприяти стабільному гарантованому забезпеченню теплового господарства первинними та кінцевими енергоресурсами. При цьому з'являється можливість:

- здобуття ними енергонезалежності, нехай, на першому етапі, не такої, як того би бажалось, але досить реальної;

- розвитку місцевої економії фінансових ресурсів (гроші будуть залишатися у регіонах, а не спрямовуватись на рахунок країн-експортів нафти та газу);

- зниження викидів вуглекислота газу, згідно Кіотського Протоколу, і можливість отримання кредитів;

- зниження рівня безробіття за рахунок створення нових робочих місць.

З урахуванням цього необхідні конкретні кроки в напряму практичної реалізації того великого потенціалу, який втілює в собі «біомаса» України.

Також, розвиток біоенергетики потребує законодавчого створення сприятливих умов інвестування та відповідної державної підтримки розробки та запровадження конкурентоспроможних технологій та зразків обладнання, впровадження їх у виробництво і на їх основі подальшого розширення масштабів використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, забезпечення вільного доступу до електромереж виробникам енергії з нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії.

Прогнозується значне зростання частки й абсолютних показників використання відновлюваних і нетрадиційних джерел енергії із додержанням принципових засад Зеленої книги «Європейська стратегія стабільної, конкурентоздатної та безпечної енергетики». На рівні 2030 року розвиток НВДЕ забезпечить заміщення 57,73 млн. т у.п., що складає 19% сумарного рівня споживання первинної енергії.

Щодо, існуючого механізму надання державних пільг потребує спрощення для забезпечення прозорості ринку та зменшення забюрократизованості процедур їх отримання.

Необхідно:

- спростити процедуру реєстрації енергокомпаній, що працюють на альтернативних джерелах енергії, у спеціальному Державному реєстрі, згідно з яким компанія може отримати пільги у вигляді звільнення від податку на прибуток;

- сформувати реєстр імпортованої продукції для альтернативної енергетики, що виробляться за межами України, на яку поширюється пільга у вигляді скасування ввізного мита;

- визначити процедуру досягнення домовленостей з обленерго, які знаходяться у приватній власності, стосовно підключення виробників енергії з альтернативних джерел до загальної електромережі;

- урегулювати питання компенсації витрат енергокомпаній, що працюють на альтернативних джерелах, за підключення до єдиної електромережі.

Потрібно забезпечити пріоритетний доступ до пільгових кредитів для компаній-виробників обладнання, що виробляє енергію з відновлювальних джерел, а також енергокомпаній, працюючих на альтернативних джерелах енергії. На сьогодні пільги для отримувача кредиту на розвиток альтернативної енергетики відсутні, тому відсоток по кредитам є занадто високий, що не сприяє розвитку української альтернативної енергетики.

Використана література

1. Енергетична стратегія України на період до 2030 року. Кабінет Міністрів України від 15 березня 2006 р. №145.

2. Огляд енергетичної політики України. Міжнародне енергетичне агентство. - К., 2006.

3. План дій по біомасі для України. - К., 2009.

4. Постанова «Про затвердження Положення про Міністерство палива та енергетики України» (2 листопада 2006 р. №1540) -К., 2006.

5. Постанова «Про затвердження Положення про Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів» (3 квітня 2006 р. №412) -К., 2006.

6. Постанова «Про затвердження Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України» (21 квітня 1998 р. №335/98) -К., 1998.

7. Постанова «Про затвердження Положення Міністерство аграрної політики України» (від 1 листопада 2006 р. №1541) - К., 2006.

8. Постанова «Про затвердження Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України» (12 травня 2007 р. №717) -К., 2007.

9. Постанова «Про затвердження Положення про Державний комітет лісового господарства України» (27 червня 2007 р. №883) -К., 2007.

10. Постанова «Про затвердження Положення про Державний комітет лісового господарства України» (27 червня 2007 р. №883) -К., 2007.

11. Постанова «Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України» (27 грудня 2005 р. №1842/2005) -К., 2005.

12. Закон України «Про альтернативні види палива» (14 січня 2000 р. №1391-XIV) - К., 2000.

Размещено на Allbest.ru