Таблиця 3.1. Параметри композицій (80МДІ-20ПІЦ-30СН-15Fe2O3) та результати вимірювань діелектричної проникностіє

Таблиця 3.2. Параметри композицій (20МДІ-80ПІЦ-30СН-15Fe2O3) та результати вимірювань діелектричної проникності

Для проведення аналізу та оцінки отриманого значення діелектричної проникності побудовано теоретично розраховані значення е для найбільшої, найменшої провідності і відповідно теорії Ліхтенекера за формулами: (3.2), (3.3), (3.6) (рис. 3.1).

Рис. 3.2 Теоретичні криві для значень діелектричної проникності для різної упорядкованості структури

На рисунку 3.2 зображено теоретичні криві для композиції з різним напрямком поля при отвердженні, та відсутності поля. Пряма 1 відповідає стану вихідної полімерної композиції не отвердженої в магнітному полі, крива 2 відповідає випадку коли полімерні і шари наповнювача знаходяться паралельно магнітному полю (перпендикулярно до напрямку вимірювання), крива 3 - полімерна композиція знаходиться впоперек магнітного поля (паралельно до напрямку вимірювання).

На рисунку 3.3 показано упорядковану структуру композиту Si-Fe2O3, отверджену в магнітному полі. Видно що частинки феромагнітного оксиду заліза вишиковуються вздовж силових ліній поля.

Рис. 3.3 Розподіл частинок оксиду заліза в полімерній матриці

При розрахунку кривих використовували підібрані значення е1 і е2, які підбиралися так, щоб експериментальні значення діелектричної проникності потрапляли в інтервал Вінера.

При теоретичних розрахунках значення для е1 і е2 дещо відрізняються від реальних значень діелектричної проникності і є завищеними.

Для оцінки впливу магнітного поля на процес структуризації композиту, на теоретичну криву наносили розрахункові значення діелектричної проникності (рис. 3.4- 3.5).

Рис. 3.4 Логарифмічна залежність діелектричної проникності від вмісту наповнювача. Точками вказані експериментальні дані для композиту 80МДІ+20ПІЦ+30NaSi+15Fe2O3. Лінії - теоретичні криві

Рис. 3.5 Логарифмічна залежність діелектричної проникності від вмісту наповнювача. Точками вказані експериментальні дані для композиту 20МДІ+80ПІЦ+30NaSi+15Fe2O3. Лінії - теоретичні криві

Отримані результати для композиції Б (Si-Fe2O3).

Отримані результати, та розрахункові значення для діелектричної проникності наведено в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Параметри композицій Б та результати вимірювань діелектричної проникності

Логарифмічна залежність е від вмісту наповнювача для композиції Б

Рис 3.6 Логарифмічна залежність діелектричної проникності від вмісту наповнювача. Точками вказані експериментальні дані для композиту Si+Fe2O3. Лінії - теоретичні криві

З наведених графіків видно, що розрахункові значення діелектричної проникності е близькі до теоретичних і вони належать інтервалу Вінера (від найбільшого значення до найменшого). Видно що модель Вінера, згідно якої значення діелектричної проникності е змінюється в залежності від упорядкування структури, всі значення е повинні лежати в інтервалі, який описують теоретичні криві (рис.3.2).

Теоретичні розрахунки проникності дещо завищені, оскільки теорія не враховує міжфазної поляризації, яка дає суттєвий внесок в діелектричну проникність, тому підібрані значення е2 для двох різних композицій є різними. Зрозуміло що такий результат є неадекватним, оскільки ми використовуємо один і той же тип наповнювача, але це можна пояснити, якщо записати розрахункову діелектричну проникність як:

, (3.7)

де еприт - діелектрична проникність полімеру композиту, еміжф - внесок в діелектричну проникність за рахунок міжфазних взаємодій полімер наповнювач, внаслідок накопичення заряду між полімерною матрицею і наповнювачем, цей ефект описує теорія Максвела-Вагнера [37].

Композиційний матеріал містить неоднорідності і домішки у вигляді другої фази. Зміни діелектричних властивостей, пов'язані з неоднорідностями матеріалу, зазвичай називають ефектами Максвелла-Вагнера, тому що цими авторами вперше розроблено теорію цих явищ. Складнощі виникають часто також на електродах, де контакт із зразком може бути неповним, а вироджені іони можуть утворювати паразитні граничні шари. Важливо враховувати ці аномальні ефекти; якщо не брати їх до уваги або ігнорувати, можна отримати абсолютно неправильні результати.

Максвел розглядав частинний випадок неоднорідностей в діелектрику. Він розглядав вплив поля на зразок, що складається з шарів двох різних матеріалів, що мають діелектричну проникність е'1, е'2 і електропровідність у1, у2, відповідно. З результатів випливає, що з часом на границі двох шарів скупчуються заряди, при умові, що е'1у2?е'2у1. Вагнер запропонував наближений розв'язок важливої практичної задачі діелектрика з включеннями електропровідних домішок. У його моделі домішки (діелектрична проникність е'2, електропровідність у2) існують у вигляді сфер малого радіусу (об'ємна частка f), розкиданих в діелектричній матриці (діелектрична проникність е'1). Також він показав, що в композиті з'являються діелектричні релаксаційні процеси, по формі подібні до процесів пов'язаних з дипольною орієнтацією. [37]

Різні значення е2 для композиту типу А і Б пояснюється меншим впливом міжфазних ефектів міжф для композиту типу Б, оскільки ця полімерна матриця силіконової смоли є більш нейтральною до поляризаційних ефектів.

Значення діелектричної проникності для чистих полімерів типу А і Б, підібраних фітингом і експериментальних, розрахованої за формулою (2.11), близькі за значенням: еА,фіт=22, еА,експер=15,37, еВ,фіт=12,55, еВ,експер=12, більша різниця для композицій типу А пояснюється внеском хімічної реакції між МДІ, ПІЦ та силікатом натрію, яка приводить до утворення газових включень в об'ємі полімерної матриці в більшій мірі в композиції типу А, які знижують еА,експер. Діелектрична проникність для силіконової смоли ефіт=5,8, еекспер=4,09. Відмінність розрахункових і теоретичних значень діелектричної проникності вносить наявність дрібних пор в отриманих зразках.

РОЗДІЛ ІV. ВПЛИВ МЕХАНІЧНИХ ЗУСИЛЬ НА ЕЛЕКТРОПРОВІДНІСТЬ КОМПОЗИТІВ, ОТВЕРДЖЕНИХ В МАГНІТНОМУ ПОЛІ

4.1 Застосування термомеханічного аналізу (ТМА) для дослідження впливу механічних зусиль на електропровідність

Вплив механічних зусиль на електропровідність композитів досліджувалося використовуючи методи ТМ.

За допомогою термомеханічного аналізу можна виміряти деформацію зразка при стисненні або розтягу при постійній або змінній силі як функції температури або часу.

Для вимірювання теплового розширення, прикладена сила повинна бути незначною, достатньою, щоб тримати зонд в контакт із зразком.

Відносна зміна довжини в одному напрямку виражається як:

, (4.1)

де LT є довжина при температурі T і L0 початкова довжина зразка при початковій температурі або нульовий момент вимірювання в випадку ізотермічних експериментів [38].

Здатність полімерів до значних оборотних деформацій, визначає основні особливості застосування пластмас, в порівнянні з низькомолекулярним склом. Поява мікротріщин, в деформованому полімері, не призводить до руйнування матеріалу, оскільки вони розсмоктуються в великому об'ємі завдяки здатності перегрупування відрізків макромолекул.

Якщо до такого полімеру приложити зусилля, то енергетичний бар'єр теплового переміщення ланок може бути подоланий, і зігнуті макромолекули, в результаті отриманої можливості теплового руху стануть розпрямлятися, що призведе до значного збільшення зразка. В результаті крива навантаження набуде характерного вигляду (рис. 4.1). Всю криву можна розділити на три області. Перша область , коли виконується закон Гука (навантаження пропорційне видовженню), утворюється за рахунок зворотної пружної деформації. Величина деформації цій області невелика і за звичай не перевищує декількох відсотків від початкових розмірів зразка. Як тільки механічне навантаження стане сумірним з величиною міжмолекулярних сил,

Рис. 4.1 Схематичне зображення кривої навантаження - деформація для склоподібних полімерів

почнеться взаємне переміщення сегментів макромолекул. В цей момент запас механічної енергії в зразку наближається по рівню до тої величини енергії активації теплового руху, яка існувала в не навантаженому стані полімеру. В області ІІ в зразку продовжує розвиватися процес переміщення сегментів, процес високо еластичної деформації. Якщо при цьому швидкість розсмоктування навантажень в зразку рівна швидкості переміщення зажиму динамометра, то область ІІ може стати практично горизонтальною. Цікавим є перехід від області І до ІІ, коли величина напруження проходить через максимум. Максимум на кривій , очевидно відповідає умові , і є тою границею навантаження, нижче котрої ми спостерігаємо звичайну гаусівську пружність, а вище цієї границі - виникнення великих зворотніх деформацій. Область ІІІ відповідає випадку необоротної деформації з подальшим збільшенням якої відбувається руйнування структури матеріалу.

Нашою задачею було, поряд з вивченням впливу зусиль на деформацію композиту, і дослідження впливу зусиль на електропровідність зразку отвердженого в магнітному полі. Тому було експериментальну установку було модифіковано, для вимірювання електропровідності.

4.1 Модифікація установки ТМА для комбінованого вимірювання механічних параметрів та електропровідності

Вимірювання електропровідності композитів проводилося за допомогою термомеханічного аналізатора ТМА Q400E (рис 4.2)

Рис. 4.2 Термомеханічний аналізатор ТМА Q400E

Термомеханічний аналізатор Q400E дозволяє точно вимірювати зміну лінійних розмірів зразка в умовах контрольованої температури, часу, навантаження і атмосфери зразка.

TMA Q400E являє собою дослідний прилад здатний з високою точністю виконувати завдання стандартного термомеханічного аналізу. Прилад ідеально оптимізований для визначення коефіцієнта термічного розширення в широкому діапазоні температур, може працювати з цілим набором зондів і режимів деформації . Режими деформації:

Розширення: Традиційний режим для визначення коефіцієнта термічного розширення матеріалу, температури склування і модуль стиснення. Плоский стандартний зонд на розширення поміщається на поверхню зразка (при цьому може прикладатися невелика статичне навантаження) і виробляється нагрівання за заданою програмою. Рух зонда відображає розширення або стиснення зразка. Використання макро-зонда дозволяє проводити дослідження м'яких зразків, плівок, порошків або зразків неправильної форми.

Пенетрація: Пенетраціонний експеримент використовує зонд з невеликим тонким наконечником, щоб сфокусувати прикладену навантаження на невеликому майданчику поверхні зразка. Це дозволяє проводити визначення температур склування (Tg), розм'якшення і плавлення. Даний варіант вимірювання важливий для дослідження покриттів без необхідності зняття матеріалу з підкладки. Зонд працює також як зонд на розширення, але прикладена сила більше. Альтернативою такому зонду є півсферичний зонд, що дозволяє вимірювати температури розм'якшення для твердих речовин.

Розтягнення: Дослідження волокон і плівок в режимі розтягування проводяться з використанням спеціальної збірки для волокон і плівок. Спеціальний вирівнюючий затиск дозволяє проводити фіксацію зразків точно і відтворено. Додаток постійного навантаження дозволяє отримати інформацію про модуль і криву навантаження / деформація. Додаткові вимірювання дозволяють знайти силу усадки, температуру склування, температуру розм'якшення, затвердіння і щільність зшивання. Динамічні тести (ДТМА, МТМА) в режимі розтягування можуть проводитися для визначення механічних властивостей (E ', E ", tgд) або поділу перекриваються переходів.

Стиснення: У цьому режимі зразок піддається статичної, лінійно мінливому або осцилюючому навантаженні. Зсув зонда (деформацію) реєструють з використанням зондів на розширення / пенетрацію і використовують для визначення внутрішніх властивостей матеріалу, в'язкоеластичних властивостей (ДТМА) або теплових переходів, а також поділу перекриваються переходів (МТМА)

Будова приладу:

Рис.4.3 Будова термомеханічного аналізатора ТМА Q400E. 1-пічка яка переміщується вертикально, керування переміщенням здійснюється за допомогою спеціального програмного забезпечення, 2-камера для зразка, відкрита конструкція спрощує установку доступних зондів встановлення зразка і термопари

Точність вимірювань досягається за рахунок змінного диференційного датчика (LVDT) (рис. 4.3), який генерує точний вихідний сигнал, який є прямо пропорційно зміні вимір зразка. Його точний і надійний відгук у широкому діапазоні температур (від -150? до 1000? С) забезпечує відтворювані результати TMA. Його розташування під піччю захищає її від температурних впливів і забезпечує стабільну роботу базового рівня.

Безконтактний двигун забезпечує точне управління, без тертя, калібровка навантаження до зразка здійснюється за допомогою зонда або приладу. Запрограмована сила від 0,001 до 1 Н, і може бути збільшена вручну до 2-х Н при додаванні ваги. Двигун точно генерує статичні, похилі або коливальні динамічні сили, необхідні для вимірювання у всіх режимах деформації. Десять окремих частот доступних для оптимізації якості даних в динамічних експериментах ТМА при стисненні, три точки вигину, або напруга режимів деформації [40].

Рис. 4.3 Конструкційна будова схеми реєстрації зусиль і переміщень аналізатора ТМА Q400E. 1- лінійний змінний диференційний датчик, 2 - двигун

Для проведення експерименту установку ТМА Q400E було переобладнано для вимірювання провідності. Зонд охоплювався алюмінієвою фольгою, яка служила верхнім електродом. До кварцового столика прикріплювали плоский електрод (рис. 4.4). Відводи від електродів підключали до мультиметра, синхронізованого, за допомогою спеціального програмного забезпечення (ПЗ), з комп'ютером (ПК) для запису даних в файл. Схему підключення наведено на рисунку 4.5

Рис. 4.4 Конструкція модифікованого вузла реєстрації механічних та електричних характеристик приладу ТМА Q400E. Розміщення електродів на зонді, 1 - верхній електрод, 2 - вимірювальний зразок, 3 - нижній електрод

Рис. 4.5 Схема підключення приладу ТМА та цифрового мультиметра (UNI-T71B) до комп'ютера. 1 - ПК синхронізований з ТМАQ400E, 2 - джерело постійного струму, 3 - ТМАQ400E, 4 - цифровий мультиметр, 5 - ПК синхронізований з цифровим мультиметром, 6 - розвідна схема

За допомогою ПЗ для ТМА програмуємо умови експерименту (початкове навантаження, кінцеве навантаження, крок навантаження, час за який навантаження зміниться з мак сильного значення до мінімального). На систему подаємо напругу 30 В, вмикаємо ключ (рис.4.5), після чого проводимо запуск термомеханічного аналізатора Q400E і одночасно починаємо вимірювати струм який проходить через наш зразок. Завдяки синхронізації ПК з ТМА Q400E одночасно отримуємо залежність зміни навантаження, деформації і електропровідності вимірюваного зразку від часу.

Використовуючи дані, зняті з цифрового мультиметра і ТМА Q400E, будуємо залежності сили, деформації, провідності системи від часу. Провідність (у) розраховувалась з величини струму і напруги, що прикладалася на зразок, по формулі:

, (4.2)

де І - сила струму (А), U - прикладена напруга (В), d, l, h - розміри зразка (см).

4.2 Вплив модифікаторів на електропровідність композитів, наповнених дисперсним нікелем і отверджених в магнітному полі

Дослідження композитів отверджених в магнітному полі проводились на матеріалах, які були модифіковані шляхом додавання в композит, окрім основного наповнювача (дисперсний Ni) додатковий електропровідний (але не форомагнітний) наповнювач. Для цього було виготовлено 3 зразки на основі полімерної матриці, в якості якої служила силіконова смола (полімер був вибраний так, щоб в кінцевому результаті отримати пружний матеріал) з різними дисперсними наповнювачами, а саме нікелем, сумішшю нікелю з оловом і сумішшю нікелю з графітом. Нікель є феромагнітним і утворює стренги (ланцюжки частинок нікелю вишикувані вздовж силових ліній) при отвердженні композиту в магнітному полі, тоді як частинки олова і графіту включаються між ланцюгами нікелю, стабілізуючи їх механічну структуру і, таким чином, покращують стабільність провідності матеріалу при дії механічних зусиль.

Вплив ПМП на структуру матеріалу показаний на рисунку 4.6 де наведено знімки з мікроскопа для композиту на основі силіконової смоли з наповнювачем - дисперсним нікелем. Видно що отримана структура є впорядкованою (рис.4.6 а), з вишикуваним вздовж силових ліній частинками феромагнітного нікелю, тоді як композиція, отверджена без дії магнітного поля (рис.4.6 б) має хаотичний розподіл дисперсного наповнювача.

а) б)

Рис. 4.6 Полімерний композит на основі силіконової смоли з наповнювачем феромагнітним нікелем, отверджений в магнітному полі (а), без магнітного поля (б)

В роботі досліджували залежність провідності матеріалу від навантаження на зразок, сила дії на зразок складала від 0,05 Н до 0,5 Н, яка прикладалася до композиту циклічно 0,05Н - 0,5Н - 0,05Н для того щоб проаналізувати як отримана матриця реагує на циклічні деформації, і вплив такого типу деформацій на провідність. Навантаження проводилося впродовж 5 циклів.

Отримані результати для композиції Si+10%Ni наведені на рисунку 4.7, для Si+10%Ni+5%Sn на рисунку 4.8 і для Si+10%Ni+5%G - 4.9.

Рис. 4.7 Залежність навантаження, деформації та провідності від часу, для композиції Si+10%Ni

Рис.4.8 Залежність навантаження, деформації та провідності від часу, для композиції Si+10%Ni+5%Sn

Рис.4.9 Залежність навантаження, деформації та провідності від часу, для композиції Si+10%Ni+5% G

Проаналізувавши результати для композиції Si+10%Ni можна зробити висновок, що отриманий зразок є пружнім, і майже повністю відновлює свою вихідну структуру. Також для перших циклів видно, що електропровідність є чутливою до навантаження. Але після третього циклу прикладеної сили зв'язки між частинками нікелю в стренгах руйнуються внаслідок їх деформації і провідність різко зменшується. На четвертому і п'ятому циклах матеріал стає майже непровідним.

Для того, щоб покращити електричні властивості, а саме стійкість провідності до впливу деформації, вводили додаткові наповнювачі в матрицю, щоб стабілізувати і зміцнити утворену в магнітному полі структуру.

З рисунків 4.7-4.9 видно, що введення додаткових наповнювачів в матрицю дещо покращуює провідність (спостерігається збільшення провідності), і отриманий матеріал є більш стійким до деформації внутрішньої структури, про що свідчить більш повільний лінійний спад провідності (по відношенню до числа циклів).

Аналізуючи дисперсні порошки графіту (G) і олова (Sn), в якості додаткового наповнювача, можна зробити висновок, що для обох сумішей наповнювачів (Ni+Sn, Ni+G) спостерігається лінійне зменшення провідності при повторному навантаженні (рис. 4.10), але воно є значно меншим, ніж для вихідної композиції, яка містила тільки нікель. Також видно, що обидва наповнювачі покращують електричні властивості композиту, а саме спостерігається збільшене значення провідності. Видно, що композит з вмістом олова дає кращі значення електропровідності матеріалу ніж композит наповнений графітовим порошком, але, в свою чергу, для зразка з графітом спостерігається більш повільний спад у. Це може бути пояснено більшим розміром частинок графіту, які перетинають декілька стренгів, вишикуваних вздовж силових ліній магнітного поля (рис. 4.6). Також слід зазначити, що вимірювання проводилися лише в одному напрямку (вздовж напрямку поля), у всіх інших напрямках провідність композиту була відсутня.

Рис. 4.10 Залежність провідності Si+10%Ni+5%G, Si+10%Ni+5%Sn і Si+10%Ni від часу навантаження

4.3 Обговорення результатів

При дослідженні діелектричної проникності композицій МДІ+ПІЦ+СН+Fe2O3 та Si+Fe2O3, було показано вплив магнітного поля на значення діелектричної проникності е, а саме на залежність величини проникності від напрямку орієнтації наповнювача. Отримані результати демонструють, що модифікацією композитів магнітним полем можна покращити їх діелектричні властивості, а саме з використанням магнітного поля можна отримувати матеріали з прогнозованою (більшою або меншою) діелектричною проникністю. Було встановлено, що діелектрична проникність є різною для одного матеріалу, при різному напрямку магнітного поля. Максимальне значення е отримується в випадку напрямку магнітного поля вздовж зразка, мінімальне - коли магнітне поле напрямлене впоперек зразка. Але всі отримані значення е належать інтервалу Вінера.

При дослідженні впливу циклічних механічних навантажень на провідність композиту, сформованого в постійному магнітному полі, було показано, що після надання циклічного навантаження на зразок, значення електропровідності також змінюється циклічно. Під циклічною зміною електропровідності розуміється, що при наданні навантаження на зразок значення у починає зростати до максимального значення, після релаксації зразка від навантаження значення у зменшується. Недоліком отриманих результатів є те, що після повторного навантаження значення провідності починає згасати, це пояснюється руйнуванням структури, яка була отримана за допомогою магнітного поля. Також було показано, що внесення додаткових наповнювачів покращують стабільність електричних характеристик матеріалу, тобто відбувається зміцнення внутрішньої структури фази наповнювача.

Для отримання матеріалу, провідність якого не втрачалася би з повторними навантаженнями, необхідно експериментальним шляхом підбирати оптимальний склад наповнювача і його концентрацію, який би давав високе значення провідності, і одночасно забезпечував би стійку структуру до циклічних навантажень.

Також можна використовувати інший тип наповнювача, як це було зроблено в роботі [2], а саме використані нановолокна нікелю, які утворюють пружну структуру (нановолокна переплітаються між собою, таким чином запобігається руйнація провідної сітки). Отримані результати дали близькі значення електричного опору після декількох циклів навантажень.

Висновки

1). Під дією постійного магнітного поля в процесі формування композиту, феромагнітний наповнювач утворює упорядковану структуру, внаслідок чого матеріал набуває нових анізотропних властивостей.

2). Показано, що для композитів, сформованих в постійному магнітному полі, значення діелектричної проникності залежить від орієнтації наповнювача відносно напрямку вимірювань і належить інтервалу Вінера. Неорієнтовані композити підкоряються моделі Ліхтенекера.

3). Досліджено електрочутливість композитів, сформованих в постійному магнітному полі, до циклічних механічних навантажень. Знайдено, що зміни електропровідності є також циклічними і співпадають з механічними циклами. Показано, що амплітуда електричного відклику падає із збільшенням циклів навантаження.

4). Для покращення електричного відклику в полімерний композит додавали додаткові наповнювачі, що приводить до зміцнення орієнтованої структури феромагнітного наповнювача і покращує циклічні характеристики електропровідності.

Список використаної літератури

1. Joung-Man Park, Sung-Ju Kim, Dong-Jin Yoon, George Hansen,K. Lawrence DeVries,Self-sensing and interfacial evaluation of Ni nanowire/polymer composites using electro-micromechanical technique,Composites Science and Technology 67 (2007) 2121-2134.

2. Colin Robert, Jean Franc?ois Feller, Mickae?l Castro Sensing Skin for Strain Monitoring Made of PC?CNT Conductive Polymer Nanocomposite Sprayed Layer by Layer,Smart Plastics Group, European University of Brittany (UEB), LIMATB-UBS, Lorient, France,June 15, 2012

3. L. Flandin, Y. Brechet, J.-Y. Cavaille, Electrically conductive polymer nanocomposites as deformation sensors, Composites Science and Technology 61 (2001) 895-901.

4. Alamusi, Ning Hu, Hisao Fukunaga, Satoshi Atobe, Yaolu Liu and Jinhua Li,Piezoresistive Strain Sensors Made from Carbon Nanotubes Based Polymer Nanocomposites,Sensors, 11 November 2011.

5. Физическая энциклопедия Ред. A.M. Прохоров. - M.: Большая российская энциклопедия. 1994.

6. Песчанская Н.Н., Якушев П.Н Физика твердого тела. - 1997. - 39. вып. 9. С. 1690-1692.

7. Рамазанов М.А., Керимли С.Дж., Садихов Р.З. Пластмассы. - 2005

8. Купорев Б.А., Виленскип В.А., Гончаренко Л.А. Высокомолекуляр. соединения. Сер. Б. - 2001. - 43.№3.-С. 536-541.

9. Віленський В.А., Керча Ю.Ю., Глієва Г.Е., Овсянкіна В.А. Високомолекулярні сполучення Сер. А. -2005. - 47, №12. - С. 2130 - 2139.

10. Григорьев Е.И., Завьялов С.А., Чвалун С.Н. // Высокомолекуляр. соединения. Сер. А. - 2003. - 45. №8.-С. 1308-1313.

11. Песчанская Н.Н., Якушев П.Н.// Физика твердого тела. - 2003.

12. Кочервинский В.В. // Высокомолекуляр. соединения. Сер. А. -1991.- 33, № 10.-С. 2106-2114.

13. Левчук В.В., Демчук В.Б., // Фізика конденсованих високомолекулярних систем. - 2000. - №8. - С. 37-39.

14. Бенедик Н.Б. Вплив ультра звукового та магнітного полів на полімеризацію полівінілпіролідон-мономернпх композицій: Дис. канд. хім. наук. -Львів, 2002.- 149 с.

15. Букетов А.В., Стухляк П.Д., Кальба Є.М. Фізпко-хімічні процесії при формуванні епоксикомпозитних матеріалів. - Тернопіль: Збруч. 2005 -182с.

16. Молчанов Ю.М., Родин Ю.П., Кисне З.Р. // Механика полимеров.-1978. -№ 4. - С. 583-587.

17. Молчанов Ю.М., Родин Ю.П., Кисне З.Р. // Механика полимеров. - 1976.

18. Малежик М.П., Січкар Т.Г. // Фізика конденсованих, високомолекулярних. систем. - 1997.-Вып. 3. -С. 68-71.

19. Кваша А.Н., Манько Т.А., Соловьев А.В., Ермолаев И.М., ЩеневаВ.Б. // Механика композит., материалов. -1983.-№3.-С. 544-546.

20. Молчанов Ю.М, Кисне З.Р., Родин Ю.П. // Механика полимеров. -1973.

21. Ю.П. Родин // Механика композит, материалов. - 1991.-№3.-С. 490-503.

22. Мікрогетерогенна структура композитів на основі епоксидної смоли та оксиду Fe(III) або Al(III) / В.І. Штомпель, В.Л. Демченко, В.О. Віленський, Ю.Ю. Керча // Полімер. журн. -- 2008. -- Т. 30, № 3. -- С. 233-238

23. Halit S. Goktiirk, Thomas J. Fiske, and Dilhan M. Kalyon Electric and Magnetic Properties of a Thermoplastic Elastomer Incorporated with Ferromagnetic Powders IEEE transaction on magnetics, VOL. 29, no. 6, November 1993.

24. J. Stabik, A. Chrobak, G. Haneczok, A. Dybowska, Magnetic properties of polymer matrix composites filled with ferrite powders, Archives of Materials Science and Engineering 48/2 (2011) 97-102

25. Genovйva Filipcsei Ildikу Csetneki Andrбs Szilбgyi Miklуs Zrнnyi, Magnetic Field-Responsive Smart Polymer Composites, Adv Polym Sci (2007) 206: 137 189

26. Шевченко В.Г. Основы физики полимерных композиционных материалов. - М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 2010. - 99 с.

27. Zhigun, L. G. Zhigun, and A. A. Mikheev, STATIC MAGNETIC FIELDS AND PHYSICAL-MECHANICAL PROPERTIES OF POLYMERS, November 26, 1982. Otkrytiya. Izobret., No. 4, 89 (1984).

28. A.P. Chiriac, C.I. Simionescu, Magnetic field polymerisation, Prog. Polym. Sci. 25 (2000) 219-258.

29. Antуnio R. Guerreiro, Vadim Korkhov, Irene Mijangos, Elena V. Piletska, Juris Rodins, Anthony P. F. Turner, Sergey A. Piletsky, Influence of Continuous Magnetic Field on the Performance of Molecularly Imprinted Polymers,Biosensors and Bioelectronics, Volume 23, 28 February 2008,Pages 1189-1194.

30. Stadnik and F. D. Miroshnichenko, Effect of a constant magnetic filed on certain properties of polymers, Translated from Mekhanika Polimerov, No. 2, pp. 346-350, March-April, 1978.

31. Эме Ф., Диэлектрические измерения, пер. с нем., M., 1967.

32. ГОСТ 22372-77.

33. Гуменюк А. Ф. Електрика та магнетизм. Посібник із курсу загальної фізики. (Для фізичних спеціальностей університетів). Київ 2007, 443с

34. Измеритель емкости цифровой Е8-4, техническое описание и инструкция по експлуатации 2.724.006 ТО

35. Электрические свойства полимеров, под ред. Б. И. Сажина, Л., 1970.

36. Ye. P. Mamunya, V.V. Davydenko, P. Pissis, E.V. Lebedev, Electrical and thermal conductivity jf polymers filed with metal powders, European Polymer Journal 38 (2002) 1887-1897.

37. Блайт Э.Р., Блур Д. Электрические свойства полимеров. Физматлит. 2008. 376 с

38. Menczel, Joseph D. / Prime, R. Bruce, Thermal Analysis of Polymers, Fundamentals and Applications, 2009, 696c

39. В.Е. Гуль, В.Н. Кулезнев, Структура и механические свойства полимеров, М.,Высш. школа, 1972, 320с.

40. TA Instruments, Thermal Analysis, T-2006.

Размещено на Allbest.ru