Опріснення води за допомогою використання сонячної енергії на острові Зміїний

Небажану екологічну дію викликає нагрів повітря при проходженні через нього сонячного випромінювання сконцентрованого дзеркальними відбивачами, це приводить до зміни теплового балансу, вологості, напряму вітру, в деяких випадках можливі перегрів і спалах систем тих, що використовують концентратори.

Застосування низькокиплячих рідин при неминучому їх витоку можуть привести до значного забруднення питної води. Особливу небезпеку представляють рідини, що містять нітрати, що є високотоксичними.

Низький коефіцієнт перетворення сонячної енергії в електричну піднімає серйозні проблеми, пов'язані з охолоджуванням конденсату, при цьому теплове скидання в біосферу більш, ніж в удвічі перевищує скидання від традиційних станцій, що працюють на пальних копалинах [58]

Вплив геліоопріснювачів на навколишнє середовище має позитивні і негативні сторони. Говорити про вплив геліоустановок на природний тепловий режим планети не потрібно, тому що ці установки можуть використовувати лише маленьку частку сонячного тепла, що перепадає планеті, і отримана (вилучена) енергія після її перетворення повертається в природне середовище у вигляді тепла. Основний шкідливий вплив геліоустановок непрямий: під час виготовлення кремнієвих, кадмієвих і арсенидогелієвих фотоелектричних елементів в повітрі з'являються: кремнієвий пил, кадмієві і арседні з'єднання, небезпечні для здоров'я людей. Також виробництво нових сполук на основі рідкісноземельних елементів, які містяться в земних породах в дуже малих концентраціях.

При кінцевому терміні експлуатації геліоопріснювальних установок постає питання утилізації використаних матеріалів, таких як: скло, полімерна та поліетиленова плівки; різні допоміжні пристрої: трубопроводи, лотки, гігроскопічні мати, клапани та ін.

Та на відміну від традиційних енергоносіїв, сонячне світло не потребує видобування і транспортування, воно невагоме, безшумне, нешкідливе, а його утилізація не утворює прямих відходів і не порушує теплової рівноваги планети. Тому принциповою відміною сонячної енергії від усіх інших, що використовуються, є також її бездоганність з точки зору хімічного, теплового та інших видів забруднення оточуючого середовища.

4.3 Підбір конкретної установки для експериментального практичного дослідження

Для експериментального практичного дослідження взятий патент Російської Федерації RU2081840, так як саме ця сонячна опріснювальна установка має ряд переваг:

конструкція установки забезпечує оптимальний рівень заповнення панелей установки солоною водою і слив надлишку розсолу, виключаючи засолення панелей і максимальне використання енергії сонячної радіації, що дозволяє підвищити ефективність і надійність роботи установки;

реалізується безперервне функціонування опріснювальної установки в умовах сильного зниження інтенсивності сонячної радіації (хмарність, вечірній і нічний час доби).

постановка проміжних панелей, армованих теплопровідними елементами, різко збільшує поверхню випаровування солоної води і забезпечує регенерацію тепла, що виділяється при конденсації водяної пари, що в сукупності дозволяє підвищити ефективність і продуктивність опріснювальної установки [64]

Суть пропонованого пристрою пояснюється кресленням, на якому зображений подовжній розріз опріснювальної установки (рис. 4.3.)

Рис. 4.3. Подовжній розріз опріснювальної установки

Установка складається з верхньої прозорої для сонячної радіації і поглинаючої інфрачервоне випромінювання похилої панелі 1, виготовленої, наприклад, з скла, нижньою зачорненої поглинаючу сонячну радіацію тепломісткої панелі 2, теплоізольованого шару 3, тепло ізолюючого кожуха 4, ряду проміжних похилих панелей 5 (на кресленні зображені тільки дві з них), прозорих для сонячної радіації, виготовлених з теплопровідного скла, або з скла армованого теплопровідними (наприклад, мідними) елементами 6. Панелі 2 і 5 виконані з відбортовками 7 у вигляді піддона і забезпечені вертикальними дренуючими трубками 8, встановленими між суміжними панелями. Установка містить, розміщений над верхньою панеллю 5, розгалужений водопровідний патрубок 9, збірки конденсату 10, встановлені похило у нижнього краю панелей 1 і 5, і розташовані під панеллю 2 нагрівальні елементи 11. Нахил збірок не показаний. Нижня панель 2 своєю відбортовкою 7 впритул прилягає до кожуха 4 установки. Між відбортовками 7 проміжних панелей 5 і кожухом 4 залишений зазор для вільного проходу водяної пари.

Верхній обріз дренуючих трубок 8 розташований в горизонтальних площинах, лежачих на величину h вище за поверхню відповідної панелі 2 і 5 і нижче, ніж висота H відборотовок 7 цих панелей. Нижні кінці водопідвідного патрубка 9 і дренуючих трубок 8 розташовані нижче за площини, в яких лежать верхні обрізи дренуючих трубок 8 суміжних нижче лежачих панелей 2 і 5, і забезпечені бічними отворами 12 для виходу води, що поступає в установку і перетікає через трубки 8. Мінімальна висота h, на яку дренуючі трубки 8 виступають над поверхнею панелей 5 (з урахуванням їх нахилу), вибрана з таким розрахунком, щоб при заповненні цих панелей водою забезпечувалося покриття всіх їх поверхні із запасом близько 5-10 мм.

Дренуючі трубки 8 панелі 2 підключені до загального колектора 13 для відведення надмірного розсолу. На зливній трубі 14 є ділянка 15 з немагнітного матеріалу (наприклад, поліетилену), на якому встановлений датчик 16 електромагнітного витратоміра. Далі зливна труба 14 приєднана до насоса 17. Внутрішня порожнина опріснювальної установки за допомогою патрубка 18 приєднана до вакууму-насоса (не показано).

Пристрій працює таким чином.

Солона вода поступає в установку через патрубок 9 і розподіляється по панелях 5 і 2, перетікаючи через трубки 8.

Сонячна радіація, пройшовши через прозорі верхню 1 і проміжні панелі 5, поглинається нижньою панеллю 2 і нагріває її. Нижня панель 2 віддає тепло налитому на її поверхні шару води 19, що приводить до її нагріву і випаровування.

Пари води конденсуються на нижній поверхні вище розміщеної проміжної панелі 5 і віддають їй тепло, що виділяється при конденсації води. Крім того, ця панель нагрівається інфрачервоним випромінюванням від нижньої панелі 2 і теплопровідністю через паровий прошарок між панелями.

Через цю проміжну панель 5 тепло за допомогою теплопровідності, збільшеної за допомогою армуючих скло теплопровідних елементів 6, віддається налитому на її поверхні шару солоної води 19, що приводить до її нагріву і випаровування, а відведення тепла від нижньої поверхні панелі 5 покращує умови конденсації пари води.

Сконденсована на нижній поверхні проміжної похилої панелі 5 опріснена вода стікає в збірку 10 конденсату, звідки поступає через об'єднуючу збірки 10 магістраль за допомогою насоса в накопичувальну ємність (не показані на кресленні) і далі відводиться до споживача.

Розглянутий процес багато разів повторюється на подальших проміжних 5 і верхніх 1 панелях.

На відміну від проміжних 5, верхня панель 1 армуючих елементів не має, щоб зменшити втрати тепла від опріснювальної установки в навколишнє середовище.

Постановка проміжних панелей, армованих теплопровідними елементами, різко збільшує поверхню випаровування солоної води і забезпечує регенерацію тепла, що виділяється при конденсації водяної пари, що в сукупності дозволяє підвищити ефективність і продуктивність опріснювальної установки.

Витрата солоної води, що подається зверху в опріснювальну установку через розгалужений патрубок 9, регулюється так, щоб він на 20-25% перевищував сумарну витрату випаруваної в ній води. Велика частина витрати води, поданої на першу зверху проміжну панель 5, через дренуючі трубки 8, перетікає на нижче лежачу проміжну панель. Перетікання води через дренуючі трубки 8 повторюється на подальших нижче лежачих проміжних панелях 5.

Оскільки число дренуючих трубок 8 може бути вибрано порівняно невеликим (одна-дві трубки на квадратному метрі площі панелі), а витікання води з бічних отворів 12 в цих трубках відбувається під дуже малим натиском, то ці отвори мають цілком прийнятний діаметр 1,5-2 мм, і таким чином усувається небезпека їх засмічення.

Висота відбортовок H декілька (наприклад, на 20-25 мм) перевершує мінімальну висоту h, на яку дренуючі трубки виступають над поверхнею панелі. Висота h вибрана так, щоб, коли панель заповнена солоною водою до верхнього обріза дренуючих трубок 8, то при цьому забезпечувалося повне покриття водою (із запасом, наприклад, в 5-10 мм) всієї поверхні панелі.

Горизонтальні струмки води, витікаючи з бічних отворів 12 в кінцях розгалуженого вхідного патрубка 9 дренуючих трубок 8, підсилюють конвективне перемішування в шарах води 19, налитою на поверхню проміжних і нижніх панелей, і знижують їх термічний опір, покращуючи умови випаровування води, тобто сприяють підвищенню ефективності роботи опріснювальної установки.

Надмірний, в порівнянні з виходом випаруваної води, витрата солоної води, що поступає на нижню панель 2, через дренуючі трубки 8 подається в колектор 13 і далі через зливну трубу 14 за допомогою насоса 17 виводиться з опріснювальної установки.

Наявність постійного потоку солоної води через установку фіксується за свідченнями електромагнітного витратоміра, регулюється подачею води через патрубок 9 з допомогою, наприклад електрокерованого вентиля (не показаний).

Вибір для вимірювання витрати розсолу, що є електролітом, саме електромагнітного витратоміра визначається тією обставиною, що такий витратомір дозволяє легко здійснити дистанційне вимірювання витрати, що істотно при створенні опріснювальної установки великої сумарної продуктивності, що складається з окремих модулів.

Застосування панелей 5 з відбортовкою 7, забезпечених дренуючими трубками 8, у поєднанні з регулюванням витрати солоної води, що подається в опріснювальну установку, за свідченнями електромагнітного витратоміра виключає можливість засолення поверхні цих панелей (за рахунок автоматичної підтримки оптимального рівня налитої на них води і зливу розсолу), і таким чином, підвищує надійність роботи опріснювальної установки.

Через патрубок 18 внутрішня порожнина опріснювальної установки вакуумується, що забезпечує зростання швидкості випаровування води і конденсації її пари і підвищення ефективності роботи установки. При цьому наявність зазору між кожухом 4 і отбортовками 7 панелей 5 виключає можливість виникнення градієнта тиску по висоті установки і створює умови для нормального перетікання води через дренуючі трубки 8 панелей 5.

Коли інтенсивність сонячної радіації падає нижче за деякий рівень, включаються нагрівальні елементи 11, розташовані під нижньою панеллю 2, і процес нагріву і випаровування солоної води продовжується безперервно, але вже при використанні з цією метою не тільки сонячної енергії, а головним чином, що виділяється цими елементами тепла.

Коли інтенсивність сонячної радіації перевищує вказаний рівень, то нагрівальні елементи відключаються. Таким чином реалізується безперервне функціонування опріснювальної установки в умовах сильного зниження інтенсивності сонячної радіації (хмарність, вечірній і нічний час доби).

Пропонована конструкція опріснювальної установки, в якій підведення сонячної енергії здійснюється зверху, дозволяє звести до мінімуму непродуктивні втрати тепла і створити надійну, ефективну установку великої сумарної продуктивності шляхом інтеграції в загальну систему окремих модулів [64]

Експериментальне дослідження: розрахунок кількості отриманої прісної води на острові Зміїний, використовуючи сонячну опріснювальну установку.

Для вибраної опріснювальної установки, користуючись формулою (3.1.) застосовуємо наступні дані:

- : умовно приймаємо 1 мІ;

- : з таблиці 3.1. вибираємо ту широту яку нам потрібно, в даному випадку острів Зміїний знаходиться на широті 45є, зводимо дані в таблицю 4.3.1.

Таблиця 4.3.1.

Інтенсивність сонячної радіації на широті 45-50 є по місяцях Вт/мІ

Місяць Широта	І	ІІ	ІІІ	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Рік
45-50 є	42	70	130	184	250	274	252	231	163	94	50	28	146

- розраховуємо за формулою (3.2.), підбираючи з таблиць 3.5. та 3.4. те, що притаманне нашій установці. Таким чином: Ь(оксид міді)=0,87 і ф (скло)=0,91, тоді з0 =0,79;

- : обираємо значення з таблиці 3.6. В даному випадку підходять два види колектора: колектор з селективним покриттям і одинарним заскленням та колектор з чорним теплоносієм та прозорими трубами, усереднюючи дані обираємо значення =3,5 Вт/ (мІ· К);

- беремо в місті Одеса, дані були усереднені по дням (в день 8 вимірів температури) за кожен місяць протягом 2007 року (додаток 1). Значення температури повітря зведені в таблицю 4.3.2. [59]

Таблиця 4.3.2.

Середня місячна температура повітря (є С) в м. Одеса за 2007

Місяць Пункт спостереження	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Рік
Одеса	5.04	1.29	6.2	10.27	17.98	23.09	24.63	24.4	17.6	12.6	5.3	1.45	12.49

- обираємо з таблиці 3.7. для міста Одеса, зводимо дані в таблицю 4.3.3.

Таблиця 4.3.3.

Середня тривалість сонячного сіяння по місяцях, год. в м. Одеса

Місяць Пункт спостереження	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Рік
Одеса	70	88	140	201	277	305	347	323	250	174	69	59	2302

Для розрахунку температури теплоносія на вході в сонячний колектор протягом і-того проміжку часу, є С (), користуючись формулою 3.3. застосовуємо наступні дані:

- використовуємо дані, які зведені в таблицю 4.3.4. [60]

Таблиця 4.3.4.

Температура води в Чорному морі (є С)

Місяць Пункт спосте- реження

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

Чорне море, біля о. Зміїний

+7,5

+7,4

+7,3

+9,5

+14,1

+18,1

+22

+23,2

+20,9

+20,6

+13,5

+10,5

- при середньорічному надходженні сонячної радіації 146 Вт/мІ складає л/ мІ· сек., а при S=10 мІ становить 0,00062 л/сек.;

- приймаємо 60 м:

- (вода)= 0,596 Вт/ (м·є С) і (скло)=1,05 Вт/ (м·є С)

- складає 18 мм=0,018 м і складає 18,8 мм=0,0188 м;

- для міді складає 385 Вт/ (м·є С);

- становить 30 мм=0,03 м і становить 30,4 мм=0,0304 м. [8]

Розраховуємо спочатку для кожного місяця за формулою (3.3.)

І. Січень

= 6,26 є С;

В ході розрахунку отримаємо наступний результат, який зведений в таблицю 4.3.5.

Таблиця 4.3.5.

Температура теплоносія на вході в сонячний колектор (є С) протягом року

Місяць	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII
Т є С	6,26	4,32	6,75	9,89	16,06	20,62	23,33	23,84	19,24	16,57	9,40	5,94

Знаючи значення можна розрахувати обсяг теплової енергії, яку можна отримати від сонячного колектору () також по місяцях, використовуючи формулу 3.1.

І. Січень

= 7285320 Дж;

ІІ. Лютий

= 14159376 Дж;

ІІІ. Березень

= 50790600 Дж;

IV. Квітень

= 106144884 Дж;

V. Травень

= 203662145 Дж;

VI. Червень

=247180662 Дж;

VII. Липень

= 254392085 Дж;

VIII. Серпень

= 214763346 Дж;

IX. Вересень

= 110739600 Дж;

X. Жовтень

= 37812636 Дж;

XI. Листопад

= 6306876 Дж;

XII. Грудень

= 1360404 Дж.

Кількість теплоти випаровування для води при 20є С становить 2454,0 кДж/кг. Таким чином вираховуємо скільки можна отримати прісної води в кг з 1 мІ протягом року [8] (результати зведені в таблицю 4.3.6 і показано на графіку 4.3.1.)

Таблиця 4.3.6.

Кількість прісної води (л) з 1 мІ площі колектора

Місяць	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Рік
Кількість прісної води (л) з 1 мІ	2,9	5,7	20,7	43,3	82,9	100,7	103,6	87,5	45,1	15,4	2,6	0,6	511

Графік 4.3.1. Кількість прісної води (л) з 1 мІ площі колектора протягом 2007 року

Нам відомо скільки маємо прісної води з 1 мІ площі колектора, знаючи скільки потрібно забезпечити острів прісною водою на добу, можемо вирахувати якою площею потрібно встановити колектор на острові, щоб забезпечити на ньому життєдіяльність людей.

Залежно від умов проживання людині необхідна різна кількість споживання води. Для того щоб вижити людині - всього 2-3 літри в день (добова потреба дорослої людини у воді - 30-40 грам на 1 кг ваги тіла). Якщо хочеться харчуватися більш цивілізовано, їсти гарячу їжу, то - 5-10 літрів в день. Це норма епохи варварських племен (коли не милися, і не прали). Прання, миття посуду, щоденне умивання вимагають ще 15-20 літрів в день. Баня, парна по вихідних - плюс в середньому літрів 25-30. Тому разом з їжею і питтям виходить 50-60 літрів в день на людину. Це середня норма витрати води в Росії в кінці XIX століття, коли вже почали вести облік водоспоживання. Приблизно така ж витрата води і зараз там, де немає централізованого водопостачання, ванни, каналізації.

Сучасні блага істотно збільшують потребу у воді. На прийом ванни раз на тиждень витрачається відразу 300-400 літрів, або в середньому 40-60 літрів в добу, на прийняття душу щодня - ще від 15 до 30 літрів. Але, виявляється, більш всього води вимагає промивка унітазу - від 40 до 70 літрів в добу на сім'ю. В цілому, сучасні норми цивілізованого споживання води знаходяться в межах від 220 до 320 літрів в добу на людину. Але це в місті. За містом же норми істотно вище, навіть у тих, хто ванни не приймає, оскільки потрібно поливати сад-город, мити машину, доглядати за домашніми тваринами. В результаті водоспоживання сім'ї з 4-х людей складає до 1500-2000 літрів в добу. А якщо є такі блага, як посудомийна машина, ванна з гідромасажем, басейн, фонтани в саду, теплиця і оранжерея, витрата води може досягати і 5000, і навіть 7000 літрів в добу. [61]

Також для різних типів будинків є норма споживання води, так наприклад:

Тип будинку Літрів на одного мешканця в день

- житлові будинки з водопроводом, каналізацією та електроводонагрівачами 190

- дворова водорозбірна колонка 85

- вулична водорозбірна колонка 50

- житлові будинки без каналізації, без ванн, з газом 160

- житлові будинки без каналізації, з газом та ваннами 180

- житлові будинки з газовими водонагрівачами, ваннами, без каналізації 120

- окремо розділяють житлові будинки квартирного типу та житлові будинки з централізованим гарячим водоспоживанням. [31]

Так як на острові Зміїний на теперішній час сучасних комфортних умов для проживання людей не має, то в середньому можна взяти, що на добу на одного мешканця потрібно 60 л води. На острові проживає приблизно 50 чоловік. Таким чином на добу острів потрібно забезпечити 3000 л прісною водою (на місяць 90000 л).

На острові Зміїний розташовані будинки загальною площею 700 мІ (площа острова 160000 мІ ). Якщо будемо встановлювати колектори на даху будинків, то потрібно зайняти всі дахи та ще деяку ділянку острова чи стіни будинків, оскільки в середньому потрібно 930 мІ площі колектора щоб забезпечити прісною водою 50 чоловік на місяць. Проте це доцільно буде тільки для літніх місяців. Для останніх місяців застосування розглянутої установки буде не зовсім раціональним, хоча ми зможемо отримувати прісну воду в необхідній нам кількості, проте для деяких місяців (зимніх та листопада) потрібно буде зайняти всю площу острова. Таким чином розглянуту опріснювальну установку можна використовувати в середньому лише пів року ( в ті місяці, де інтенсивність сонячної радіації найбільша).

РОЗДІЛ 5. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Провівши експериментальне дослідження, я отримала результат не зовсім позитивний: дана опріснювальна установка може бути використана лише в ті місяці, де інтенсивність сонячної радіації найбільша. Такий результат отриманий внаслідок допущення ряд похибок:

відсутність даних по температурі навколишнього середовища саме на острові Зміїний (була врахована температура в місті Одеса);

відсутність даних сонячного сяяння на острові (кількість сонячного сяяння враховувалася в м. Одеса);

інтенсивність густини потоку сонячної радіації враховувалася на широті 45-50° (доцільніше було б врахувати широту 45°15'18'' - широта розташування острова Зміїний)

Отже, для того щоб забезпечити необхідною кількістю прісної води острів Зміїний, при цьому займаючи незначну площу, я запропонувала б враховувати всі метеорологічні дані, які притаманні острову Зміїний і зібрати сонячну опріснювальну установку по елементам за наступними характеристиками:

Повинно бути високоселективне покриття поглинаючої панелі.

Завдяки цьому покриттю поглинаюча панель здобуває більше тепла від сонячного випромінювання з високою ефективністю: 95% поглинається та лише 5% енергії випромінюється (для порівняння, для чорної фарби 94% - поглинається, 88% - випромінюється; чорне хромоване покриття 92/15 % і селективна чорна фарба 94/40 %). Високоселективний колектор у зимові місяці і хмарні дні поглинає на 40% більше тепла (а в середньому за рік - на 20%) ніж аналогічний колектор з поглинаючою панеллю, покритою селективною чорною фарбою. Селективне покриття поглинаючої панелі складається з матеріалів (чорний нікель, чорний хром, оксид натрію та ін.), стійких до атмосферних впливів, сонячного випромінювання, і температурах до +300°С.

2. Висока теплопровідність поглинаючої панелі. Поглинаюча панель повинна бути виготовлена з міді. Мідь є металом із великим коефіцієнтом теплопроводності. Це забезпечує максимальну ефективність відводу тепла від усієї поверхні поглинаючої панелі. Мідь є корозійностійким металом. Протягом терміну експлуатації незначне окислювання міді не впливає на ефективність роботи колектора.

3. Якісна теплоізоляція. Використання якісної базальтової теплоізоляції, товщиною 50мм зі стабільними в часі параметрами, дозволяє істотно знизити втрати тепла й ефективно експлуатувати колектор, навіть у зимовий період, протягом усього терміну експлуатації. Збільшення товщини теплоізоляції з 30 до 50 мм приводить до збільшення ефективності геліоколектора майже на 6%, при цьому подорожчання геліоколектора відбувається усього на 1%.

4. Прозора ізоляція з низьким вмістом заліза. Чим нижче вміст заліза в склі, тим вище його коефіцієнт пропущення інфрачервоної складової сонячного спектра, і тим ефективніше працює колектор.

5. Ударостійка, прозора ізоляція. У якості прозорої ізоляції застосовується загартоване скло товщиною 4 мм, і у 6 разів міцніше за звичайне скло. Це скло здатне витримати більшість можливих випадкових ударних впливів. [54]

Вибір типу колектора також відіграє дуже важливу роль у продуктивності установки. Я запропонувала б краще застосовувати вакуумний сонячний колектор. У вакуумному водонагрівачі-колекторі об'єм, у якому перебуває чорна поверхня, що поглинає сонячне випромінювання, відділений від навколишнього середовища вакуумним простором, що дозволяє практично повністю усувати втрати теплоти в навколишнє середовище за рахунок теплопровідності й конвекції. Втрати на випромінювання в значній мірі усуваються за рахунок застосування селективного покриття. Так як повний коефіцієнт втрат у вакуумному колекторі малий, теплоносій у ньому можна нагріти до температур 120 -- 160°С .

Завдяки високій теплоізоляції вакуумні сонячні колектори працюють дуже ефективно при низьких температурах навколишнього середовища. Перевага вакуумних колекторів перед плоскими починає проявлятися при температурі повітря нижче 15 градусів Цельсія. При негативних температурах повітря вакуумним колекторам альтернативи немає [55]

У регіонах з високими перепадами температур ці колектори набагато ефективніше плоских з ряду причин. По-перше, вони добре працюють в умовах як прямої, так і розсіяної сонячної радіації. Ця особливість у сполученні із властивістю вакууму зводити до мінімуму втрати тепла назовні робить ці колектори незамінними в умовах холодної похмурої зими. По-друге, завдяки округлій формі вакуумної трубки, сонячне світло падає перпендикулярно поглиначу протягом більшої частини дня. Для порівняння, у нерухомо закріпленому плоскому колекторі сонячне світло падає перпендикулярно його поверхні тільки опівдні. Вакуумні колектори відрізняються більше високою температурою води й ефективністю, чим плоскі, але при цьому вони й дорожчі [56]

РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА ПРАЦІ, ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ТА ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

6.1 Урахування питань охорони праці та техніки безпеки при монтажу, випробуванні та експлуатації сонячної опріснювальної установки.

Послідовність виконання робіт при монтажу, випробуванні та експлуатації сонячних опріснювальних установок.

При монтажі, випробуванні та експлуатації сонячних опріснювальних установок рекомендується така послідовність виконання робіт щодо основних її елементів.

Установка водяного акумулятора теплоти передбачає наступні етапи:

- будівництво основи фундаменту або опорної конструкції - при виконанні бетонних робіт на заливці фундаменту будівлі;

- установку бака-акумулятора;

- монтаж обв'язувальних трубопроводів;

- заповнення системи водою і проведення випробувань на щільність;

- монтаж теплової ізоляції.

Установка колектора сонячної енергії передбачає наступні етапи:

виготовлення і установку опорної конструкції;

монтаж опорної конструкції і установку сонячного колектора;

монтаж сполучних трубопроводів;

випробування контуру сонячного колектора на щільність;

проведення теплоізоляційних робіт на трубопроводах.

Установка теплообмінників передбачає наступні етапи:

монтаж трубопроводів, насосів і арматури;

випробування трубопроводів на щільність;

проведення теплоізоляційних робіт на трубопроводах;

Установка приладів і датчиків системи управління складається з:

установки датчиків і приладів управління і регулювання по місцю;

монтажу щита управління з приладами.

При монтажі трубопроводів необхідно виконувати наступні правила:

- для зменшення теплових втрат і гідравлічного опору довжина основних трубопроводів і відгалужень повинна бути мінімально можливою, а відгалуження повинні мати однаковий діаметр, щоб забезпечувався рівномірний розподіл теплоносія між окремими модулями колектора;

- слід використовувати мінімальну кількість з'єднаних деталей, арматури і т. і.; коліна і повороти трубопроводів необхідно виготовляти за допомогою згинального верстата;

- для запобігання контактній корозії при установці арматури з мідних сплавів на сталевих трубопроводах необхідно використовувати сполучні елементи з діелектричних матеріалів;

- на довгих прямих ділянках трубопроводів повинні бути передбачені компенсатори температурних подовжень і відповідні опори;

- у самих верхніх точках системи повинні бути встановлені повітряні клапани і повинен бути передбачений злив рідини з нижніх точок системи.

При використанні в контурі колектора антифризу повинен бути передбачений розширювальний бак, місткість якого складає приблизно 1-2 % місткості контуру, включаючи сам колектор [22]

Урахування питань охорони праці та техніки безпеки в проекті організації будівництва (ПОБ) сонячної опріснювальної установки.

Інженерні рішення з охорони праці повинні відображати найбільш характерні особливості технології і організації виробництва, засоби запобігання дії на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих чинників.

При виборі, розрахунку і проектуванні несучих елементів опріснювальної установки необхідно передбачати рішення, що забезпечує їх безпечне виготовлення, монтаж (установку) і експлуатацію. Особливу увагу в розрахункових схемах приділяють навантаженням, які виникають при транспортуванні і монтажі елементів установки; ухвалюють технічні рішення, що виключають виникнення в елементах деформацій, не передбачених розрахунком.

Питання техніки безпеки, пожежної безпеки вирішують в проекті організації будівництва (ПОБ) у вигляді принципових рішень при розробці загального плану, визначенні методів праці, підборі будівельних машин, механізмів і технологічного оснащення, визначення переліку і кількості тимчасових будівель для санітарно-побутового обслуговування робітників. Найважливіше питання вибору і встановлення безпечних методів провадження робіт, які, крім забезпечення високої продуктивності праці, повинні включати технічні рішення і заходи, направлені на безпечне виконання робіт.

Заходи щодо охорони праці, котрі відображають при проектуванні будівельного плану в ПОБ, стосуються:

- проектування тимчасових будівель та споруд, включаючи приміщення санітарно-побутового обслуговування робітників і місця для обігріву робітників в холодний час року;

- розміщення складів матеріалів і майданчиків з опрацюванням безпечних методів вантажно-розвантажувальних робіт і засобів доставки матеріалів і конструкцій на робочі місця;

- раціонального і безпечного розміщення будівельних машин, механізмів, підйомників, інших вантажно-розвантажувальних засобів;

- визначення меж постійних і тимчасових небезпечних зон, пов'язаних із застосуванням засобів механізації і наявністю інших небезпечних і шкідливих чинників;

- проектування організаційних і технічних заходів щодо боротьби з шумом і запиленістю на будівельному майданчику;

- розв'язання питань устаткування і розміщення додаткових засобів і обладнання при роботах в зимових умовах, а також для виконання спеціальних видів робіт, викликаних вимогами безпеки;

- проектування системи штучного освітлення будівельного майданчика.

При виконанні монтажних робіт трапляється виробничий травматизм, основними причинами якого є:

недотримання технологічної послідовності монтажу конструкцій;

- строповка конструкцій, що перевищують допустимі, яка призводить до виникнення зусиль в елементах, що підіймаються;

- підйом елементів і конструкцій несправними такелажними пристроями;

- відсутність або наявність захисних пристроїв, що мають конструктивні недоліки;

- робота монтажників без використання індивідуальних захисних засобів;

- низька організація трудового процесу;

- інші порушення вимог охорони праці та техніки безпеки [24]

Основні правила техніки безпеки, які застосовуються до сонячних опріснювальних установок при їх монтажу, випробуванні та експлуатації.

Роботи по монтажу, випробуванні і експлуатації технологічного устаткування необхідно проектувати і виконувати відповідно до вимог діючих в Україні нормативних документів.

При проектуванні і виконанні монтажу устаткування повинні бути враховані наступні небезпечні і шкідливі виробничі фактори:

- машини, що рухаються, і механізми, що беруть участь в процесах монтажу устаткування;

- вантажі, що переміщаються;

- руйнування конструкцій, що використовуються в процесі монтажу устаткування;

- підвищення значення напруги в електричному ланцюзі, замикання, що може відбутися через тіло людини, у тому числі пристосування, які застосовуються при виконанні монтажу устаткування, повинні відповідати вимогам безпеки, викладеним у стандартах і технічних умовах на відповідне устаткування.

У відповідності зі СНіП III-4-80 не допускаються роботи по монтажу устаткування у відкритих місцях при швидкості вітру 15 м/с і більше, при ожеледі, грозі, а також при недостатній видимості.

Роботи в закритих посудинах треба виконувати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.013-78; ГОСТ 12.3.002-86 і СНіП III-4-80

На монтажній площадці повинно бути забезпечене дотримання всіма працівниками, зайнятими на монтажі устаткування, правил внутрішнього розпорядку для робітників та службовців. Допуск сторонніх осіб, а також працівників у нетверезому стані, на територію монтажної площадки, у виробничі, санітарно-побутові приміщення і на робочі місця забороняється.

До початку монтажних робіт на об'єкті всі працюючі повинні бути забезпечені санітарно-побутовими приміщеннями у відповідності зі СНіП ІІІ-4-80.

Вимоги до технологічних процесів передбачають наступні етапи:

- збереження, розпакування, розконсервацію і подачу устаткування до зони робіт необхідно виконувати відповідно до вимог СНіП ІІІ-4-80 і нормативно-технічної документації на устаткування;

- збирання і розбирання нарізних з'єднань слід виконувати справним інструментом без застосування металевих прокладок між гранями гайки і ключа. Для подовження ключа слід використовувати інвентарні пристосування;

- перед випробуванням устаткування на ньому повинні бути встановлені всі засоби захисту, контрольно-вимірювальні прилади і регулятори, контрольні прилади системи пожежегасіння, автоматичні системи пожежегасіння. Усі засоби вимірів повинні бути завчасно перевірені у встановленому порядку.

Вимоги до виробничих приміщень і виробничих (монтажних) площадок, які застосовуються до сонячних опріснювальних установок, передбачають наступні етапи:

- виробничі приміщення і монтажні площадки, на яких виконуються роботи з монтажу устаткування, повинні відповідати вимогам СНіП ІІІ-4-80 і діючих санітарних норм, затверджених Міністерством охорони здоров'я;
- при параметрах мікрокліматичних умов повітря робочої зони (з урахуванням категорії робіт), що не відповідають вимогам ГОСТ 12.1.005-88, повинні бути впроваджені заходи, передбачені СНІП ІІІ-4-80;

- монтажна зона повинна бути обгороджена за ГОСТ 23407-78. У монтажній зоні повинні бути знаки безпеки за ГОСТ 12.4.026-76 і плакати з техніки безпеки.

Вимоги до організації робочих місць включають наступні етапи:

- організація робочих місць повинна забезпечувати безпеку виконання робіт і відповідати ГОСТ 12.2.032-78 і ГОСТ 12.2.037-78;

- рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищувати допустимих значень за ГОСТ 12.1.003-83, а рівень вібрації - за ГОСТ 12.1.012-90;

- під час монтажу устаткування робочі місця і проходи до них на висоті 1,3 м і більше і відстань менше 2 м від межі перепаду по висоті повинні бути обгороджені відповідно до ГОСТ 12.4.059-89 захисних огороджень.
Підйом і спуск працюючих на робочі місця необхідно виконувати у відповідності зі СНіП ІІІ-4-80

Вимоги до застосування засобів захисту працюючих передбачають наступні етапи:

- засоби захисту працюючих від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів повинні відповідати ГОСТ 12.4.021-75;

- робочі і інженерно-технічні працівники повинні бути забезпечені спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту відповідно до «Типових галузевих норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття і інших засобів індивідуального захисту робітникам та службовцям, зайнятим на будівельних, будівельно-монтажних і ремонтно-будівельних роботах»;

- засоби індивідуального захисту повинні відповідати нормативно-технічної документації на їх виготовлення;

- спецодяг для працюючих повинен відповідати санітарно-гігієнічним умовам праці. Усі працюючі на будівельному майданчику повинні носити захисні каски за ГОСТ 12.4.087-84;

- захисні заземлення і занулення металевих будівельних лісів, рейкових шляхів електричних вантажопідіймальних кранів і інших металевих частин будівельних машин і устаткування з електроприводом повинні забезпечувати захист працюючих від ураження електричним струмом. Захисне заземлення або занулення необхідно виконувати згідно з ГОСТ 12.1.030-81.

Контроль за виконанням вимог безпеки, які застосовуються до сонячних опріснювальних установок при їх монтажу, випробуванні та експлуатації включають наступні етапи:

- контроль за дотриманням вимог вибухонебезпеки необхідно здійснювати за ГОСТ 12.1.010-76;

- контроль за дотриманням вимог безпеки електрозварювальних пристроїв слід виконувати за ГОСТ 12.3.003-86;

- контроль електробезпеки необхідно забезпечувати відповідно до вимог «Правил будови електроустановок», «Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів», затверджених Держенергонаглядом, і ГОСТ 12.1.009-76;

- контроль за безпечною експлуатацією виробничого устаткування (кранів, лебідок, посудин, що працюють під тиском і ін.) і знімних вантажозахватних пристроїв (стропів, траверс, захоплень і ін.) необхідно здійснювати відповідно до «Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском», затверджених Держнаглядохоронпраці України. Контроль за безпечною експлуатацією засобів малої механізації слід здійснювати відповідно до ОСТ 36-100.2.03-84;

- контроль за пожежною безпекою необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004-91;

- контроль рівнів освітленості слід здійснювати відповідно до діючих нормативних документів України [50]

При виконанні робіт з виготовлення конструкцій будівельних сталевих повинні бути враховані наступні фактори:

- технологічні процеси виготовлення конструкцій повинні виконуватися по режимах, розроблених відповідно до технічних умов і правил експлуатації, зазначених в паспортах на устаткування чи інструмент;

- у технологічній документації повинні бути відображені розміри оброблюваних виробів, режим обробки, інструмент, зазначені місця і засоби кріплення деталей, що забезпечують їх стійке положення в процесі виготовлення, а також засоби індивідуального захисту для працюючих по кожній професії;

- при розробці і організації виробничих процесів повинно бути передбачено на робочому місці усунення впливів на працюючих у небезпечних зонах шкідливих виробничих факторів відповідно до ГОСТ 12.0.003-74*, які можуть мати місце при виготовленні конструкцій;

- гранично допустимі концентрації шкідливих речовин, що утворяться при виготовленні конструкцій, не повинні перевищувати значень, встановлених ГОСТ 12.1.005-88.
Вимоги до персоналу, що допускається до участі у виробничих процесах включають наступні етапи:

- до виконання виробничих процесів по виготовленню конструкцій допускаються особи не молодше 18 років відповідної спеціальності і кваліфікації, що не мають медичних протипоказань, пройшли інструктаж і навчання за спеціальністю і по безпеці праці;

- організація навчання і інструктажу робітників, інженерно-технічних працівників і службовців з безпеки праці за ГОСТ 12.0.004-90, а при виготовленні конструкції на будівельному майданчику за СНіП ІІІ-4-30* і вимогам статті 20 Закону України «Про охорону праці», ДНАОП 0.00-4.12-94, ДНАОП 0.00-8.01-93;

- інженерно-технічні працівники, відповідальні за проведення виробничих процесів, при призначенні на посаду повинні проходити перевірку знань нормативно-технічної документації по здійсненню технологічних процесів, будові і правилах безпечної експлуатації відповідного технологічного, підйомно-транспортного устаткування, правилах пожежної безпеки, електробезпеки і виробничої санітарії відповідно до їх посадових функцій і зобов'язані керуватися статтями 18, 20 Закону України «Про охорону праці», а також ДНАОП 0.00-4.12-94, ДНАОП 0.00-8.01-93 [51]

При виконанні робіт з монтажу технологічних трубопроводів повинні бути враховані наступні фактори:

- під час монтажу і випробування трубопроводів необхідно керуватися вимогами даної інструкції, СНіП ІІІ-4-80, «Правилами пожежної безпеки в Україні. Загальні вимоги», вимогами санітарних правил при зварюванні, наплавленні і різанні металу, «Правилами будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів», затвердженими Держнаглядохоронпраці, відомчими стандартами ССБТ, правилами і нормами, затвердженими органами державного нагляду, і вимогами безпеки, викладеними в проекті виконання робіт (ПВР), проекті організації будівництва (ПОБ) і проекті виконання зварювальних робіт (ПВЗР);

- маса монтуємих складальних одиниць і арматури трубопроводів повинна відповідати вантажовисотним характеристикам механізмів, що використовуються, з урахуванням схеми монтажу;

- роботи поблизу діючих ліній електропередачі необхідно виконувати згідно з вимогами ГОСТ 12.1.013-78;

- на робочих місцях повинна бути аптечка з набором медикаментів і засобів для надання долікарняної допомоги потерпілим;

- зварювальні і інші роботи, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, допускається виконувати з письмового дозволу на виконання вогневих робіт відповідно до «Правил пожежної безпеки в Україні»;

- устаткування і пристосування, що застосовуються під час монтажу трубопроводів, повинні відповідати ГОСТ 12.2.003-86 і ГОСТ 12.2.049-80, бути оснащені огороджувальними пристроями і запобіжними пристосуваннями згідно з ГОСТ 12.2.062-81.

Вимоги до технологічних процесів при виконанні робіт з монтажу технологічних трубопроводів включають наступні елементи:

- труби, арматура, складальні одиниці необхідно стропувати так, щоб при підйомі вони були урівноважені і при приєднанні їх до апаратів або до інших складальних одиниць і труб не було потрібно виконувати перестропування.;

- труби і складальні одиниці довжиною більше 6 м необхідно стропувати у двох місцях, при цьому кут нахилу стропа до горизонталі повинен бути не менше 45 градусів;

- при підйомі труб і складальних одиниць трубопроводів необхідно використовувати відтягнення, що прикріплюються до одного з кінців труб або складальних одиниць;

- при виконанні монтажних робіт на висоті деталі трубопроводів, зварювальні матеріали, розчинники і т.п. повинні подаватися нагору і опускатися вниз у тарі. Вимоги безпеки при експлуатації виробничої тари - за ГОСТ 12.3.010-82;

- ходіння по скляних чи пластмасових трубопроводах, а також скочування труб у траншеї за допомогою ломів, важелів и т.д. не допускається;

- монтаж трубопроводів на естакадах дозволяється починати після одержання від будівельної організації акта про готовність естакади відповідно до проекту і технічних умов;

- у місцях виконання робіт з трубами із пластмас, а також поруч з місцями їх складування на відстані 5 м забороняється виконувати вогневі, електро- і газозварювальні роботи і зберігати легкозаймисті речовини. Під час механічної і термічної обробок труб із фторопласта необхідно дотримуватися температурних режимів. Різання труб на установках з використанням абразивних кругів не дозволяється;

- при знежиренні поверхонь металевих труб розчинниками не допускається використовувати етилований бензин, бензол, тетраетиловініл, чотирихлористий вуглець і пожежонебезпечні миючі засоби. Ці ж матеріали не допускається використовувати як розчинники лаків і фарб;

- при випробуванні трубопроводів, з'єднаних із замкненими ємностями або апаратами, необхідне встановлення пристроїв для запобігання утворенню вакууму при зливанні рідини;

- випробування трубопроводів на міцність забороняється у діючих цехах виробничих підприємств, на естакадах, в каналах і лотках, де укладені трубопроводи, що знаходяться в роботі. Під час випробування повинна відгороджуватися небезпечна зона;

- трубопроводи повинні бути обладнані запобіжними клапанами, що забезпечують скидання зайвого тиску, і відрегульовані так, щоб було неможливо створювати тиск більше заданого. [52]

6.2 Органи управління цивільної оборони України.

Особи, які очолюють уряд України та уряд Автономної Республі-ки Крим, органи виконавчої влади, підрозділи виконкомів, на які покладено завдання забезпечити захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій, керівники підприємств, установ та організацій, на-лежать до керівного складу цивільної оборони та спеціальних формувань Цивільної оборони [20, с. 10-11]

Відповідно до побудо-ви керівництво Цивільною обороною України здійснюють Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівники підприємств, установ та організацій неза-лежно від форм власності й господарювання (рис. 6.2.1.) [13. с. 11]

Рис. 6.2.1. Структура цивільної оборони України

Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр Украї-ни, а його заступником - Міністр Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС).

Начальником Цивільної оборони Автономної Республіки Крим є Голова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

В обласних державних адміністраціях, Київській та Севастополь-ській міських державних адміністраціях діють управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення (далі - управ-ління), які є структурними підрозділами і входять до складу обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації.

У районних державних адміністраціях, а також у містах Києві та Севастополі у міських районних державних адміністраціях є відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення (далі - відділ), які є структурним підрозділом і входять до складу районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміні-страції.

Управління чи відділ очолює начальник. На цю посаду призна-чаються як військовослужбовці, так і цивільні особи у порядку, вста-новленому законодавством.

Начальник відділу призначається і звільняється з посади голо-вою районної державної адміністрації за погодженням з начальни-ком управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного за-хисту населення обласної державної адміністрації.

Згідно з адміністративно-територіальним поділом України голо-ви місцевих державних адміністрацій є начальниками Цивільної оборони.

В міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах та організаціях, навчальних закладах начальниками Цивільної оборони є їхні керівники. [20, с. 11-12]

Штаб цивільної оборони України

Безпосереднє керівництво діями органів управління та сил цивільної оборони під час надзвичайних ситуацій, а також відповідальність за виконання завдань ЦО покладається на штаби цивільної оборони, спеціальні підрозділи міністерств і відомств, штатних працівників цивільної оборони підприємств, які залучаються до виконання завдань захисту і надання допомоги населенню у надзвичайних ситуаціях.

Повноваження територіальних штабів цивільної оборони та перелік міністерств, що залучаються до виконання завдань захисту населення, визначає Кабінет Міністрів України. Ці повноваження визначені Постановою Кабінету Міністрів від 20 грудня 1993 р. №1055 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про цивільну оборону України".

Чинне законодавство чітко визначає повноваження органів державної виконавчої влади та управління, адміністрацій підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання та обов'язки посадових осіб з питань цивільної оборони [14]

Безпосереднє керівництво цивільною обороною України здійснює начальник штабу цивільної оборони України, який підпорядкований І Прем'єр-Міністру. При штабі цивільної оборони України є державні курси, де навчаються керівний склад вищих органів влади, керівний склад ЦО і великих підприємств, а також викладачі ЦО вузів.

Штабу цивільної оборони України підпорядковані війська цивільної оборони (1 бригади і 4 полки), спеціалізовані формування цивільної оборони (4 загони), територіальні формування, а також начальники цивільної оборони областей і штаби цивільної оборони.

В області начальником цивільної оборони є голова державної виконавчої влади. При начальнику ЦО області утворюється штаб цивільної оборони, обласна евакокомісія, комісія з надзвичайних ситуацій. При штабі ЦО області існують курси цивільної оборони. Начальником цивільної оборони міста є голова державної виконавчої влади. При ньому створюється штаб цивільної оборони, міська евакокомісія, територіальні формування і комісія по надзвичайних ситуаціях. В сільському районі начальником цивільної оборони є голова державної виконавчої влади. При ньому створюється штаб цивільної оборони, комісія по надзвичайних ситуаціях, приймальна евакокомісія і територіальні формування. Начальники цивільної оборони несуть повну відповідальність за здійснення заходів цивільної оборони на підлеглих їм територіях.

До складу штабу входять: начальник штабу, його заступник (помічники)
-- по оперативно-розвідницькій частині, бойовій підготовці, житловому сектору, а також інші спеціалісти на погляд начальника ЦО об'єкту [14]

Штаб очолює начальник, який призначається Кабінетом Міністрів України з числа військовослужбовців і є заступником Начальника Цивільної оборони України.

Начальник Штабу має заступників, яких за його поданням призначає Кабінет Міністрів України. Обов'язки заступників визначає начальник Штабу.

Начальник Штабу несе персональну відповідальність за виконання покладених на Штаб завдань і здійснення ним своїх функцій. Штаби очолюють їх начальники.

Штаби Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їхніх районів, інших міст, віднесених в установленому порядку до груп з цивільної оборони, і районів цих міст очолюють начальники, які призначаються із числа військовослужбовців Штабом Цивільної оборони України за погодженням із Головою Ради Міністрів Республіки Крим, Представником Президента України, головою виконкому місцевої Ради народних депутатів.

Начальники штабів є заступниками начальників цивільної оборони, виконують їхні обов'язки в разі їх відсутності і несуть персональну відповідальність за організацію цивільної оборони в межах відповідної території, готовність розташованих на ній органів управління і сил цивільної оборони до дій у надзвичайних ситуаціях [30]

Завдання штабів цивільної оборони:

- своєчасне планування дій сил цивільної оборони;

- підтримання в постійній готовності формувань до виконання завдань в зонах масового ураження людей, зонах стихійного лиха, аварій і катастроф;

- організація розвідки;

- підтримання надійного зв'язку з підпорядкованими штабами і формуваннями;

- розгортання пунктів управління, їх переміщення і охорона;

- забезпечення діяльності сил ЦО, які знаходяться в вихідних районах.

Начальник цивільної оборони України

Для забезпечення виконання заходів цивільної оборони, підготовки формувань і управління ними з метою проведення робіт в осередках ураження формуються служби міста (району) на базі відповідних міських (районних) організації.

Начальниками служб є керівники організацій. Вони підпорядковуються начальнику ЦО міста (району) і всю свою практичну діяльність проводять під його керівництвом, а також під керівництвом обласних (державних) служб цивільної оборони.

Начальником ЦО об'єкту є його керівник. Він несе повну відповідальність за забезпечення захисту виробничого персоналу та населення, постійну готовність органів управління, сил і засобів проведення рятувальних та інших невідкладних робіт. Начальник ЦО об'єкту підпорядковується відповідним посадовим особам відомств, у віданні яких знаходиться об'єкт, а в оперативному відношенні підпорядковується вищестоящому начальнику ЦО за місцем розташування об'єкту

Обов'язки начальника ЦО:

- організація ЦО та повсякденне керівництво нею;

- організація забезпечення евакуації і розосередження робітників і службовців та членів їх сімей в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу;

- забезпечення сховищами працюючої зміни, підтримка в стані постійної готовності захисних споруд і спеціальних споруд ЦО;

- проведення заходів, що забезпечують стійкість роботи об'єкту в мирний та воєнний час;

- створення, підготовка і підтримка в постійній готовності сил ЦО об'єкту;

- організація стійкого управління, зв'язку та сповіщення, керівництво розробкою плану ЦО об'єкту;

- керівництво навчанням робітників, службовців і населення робітничих поселень заходам захисту від стихійного лиха, аварій та сучасних засобів ураження;

- здійснення заходів по маскуванню об'єкту;

На великих об'єктах призначаються:

- заступника начальника ЦО об'єкту по евакуації та розосередженню робітників та службовців;

- заступник по інженерно-технічній частині;

- заступник по матеріально-технічному забезпеченню [14]

Керівництво Цивільною обороною України здійснюють Кабінет Міністрів України.

Повноваження Кабінету Міністрів України

- формує органи управління та сили цивільної оборони, визначає граничну чисельність військовослужбовців і службовців у штабах та військах, кількість військових частин у мирний і воєнний час;