Аналіз технічних каналів витоку інформації, їх формалізація та специфікація з метою унеможливлення

- рознесення кабелів електроживлення ОТЗ, ТЗПІ та ДТЗС з метою виключення наводок небезпечних сигналів;

- виконання розведення кіл електроживлення екранованим або крученим кабелем;

- наявність можливості відключення електроживлення ОТЗ під час обезструмлення мережі; відхилення параметрів електроживлення від норм, заданих в ТУ, під час появи несправностей у колах живлення.

У процесі проведення спецдосліджень, перевірки ефективності технічних заходів захисту підлягають інструментальному контролю ОТЗ і лінії зв`язку.

У ході контролю перевіряються електромагнітні поля інформативних (небезпечних) сигналів у широкому діапазоні частот навколо апаратури та кабельних з`єднань ОТЗ, наявність інформативних (небезпечних) сигналів у колах, проводах електроживлення та заземленні ТЗПІ та ДТЗС.

Під час спецдосліджень визначається радіус, за межами якого відношення «інформативний сигнал/шум» менше гранично допустимої величини. Проводяться вимірювання і розрахунок параметрів інформативного (небезпечного) сигналу, виявляється можливість його витоку каналами ПЕМВН, визначаються фактичні значення його параметрів у каналах витоку, проводиться порівняння фактичних параметрів з нормованими.

У випадку перевищення допустимих значень розробляються захисні заходи, використовуються засоби захисту (екранування джерел випромінювання, встановлення фільтрів, стабілізаторів, засобів активного захисту).

Після проведення спецдосліджень, вироблення та впровадження засобів захисту проводиться контроль за ефективністю застосованих технічних засобів захисту.

У процесі роботи технічних засобів і захищеної техніки, у міру необхідності, проводиться оперативний контроль за ефективністю захисту каналів витоку інформативного (небезпечного) сигналу.

Результати контролю (спецдосліджень) оформляються актом, складеним у довільній формі, підписуються перевіряючим та затверджуються керівником організації (підприємства).

7. Додаткові пропозиції захисту

7.1 Звукоізоляція приміщень

Звукоізоляція приміщень спрямована на локалізацію джерел акустичних сигналів усередині них і проводиться з метою виключення перехоплення акустичної (мовний) інформації із прямому акустичного (через щілини, вікна, двері, технологічні прорізи, вентиляційні канали й т.д.) і вібраційному (через конструкції, що обгороджують, труби водо-, тепло- і газопостачання, каналізації й т.д.) каналам.

Основна вимога до звукоізоляції приміщень полягає в тім, щоб за його межами відношення акустичний сигнал/шум не перевищувало деякого припустимого значення, що виключає виділення мовного сигналу на тлі природних шумів засобом розвідки. Тому до приміщень, у яких проводяться закриті заходи, пред'являються певні вимоги по звукоізоляції.

Звукоізоляція оцінюється величиною ослаблення акустичного сигналу, що для суцільних одношарових або однорідних огороджень (будівельних конструкцій) на середніх частотах приблизно розраховується по формулі:

, дБ

де qП - маса 1 м² огорожі, кг;

f - частота звуку, Гц

З огляду на те, що середня гучність звуку мовця в службовому приміщенні становить близько 50…60 дб, те залежно від категорії приміщення його звукоізоляція повинна бути не менш норм, наведених у таблиці 9.

Таблиця 9. Вимоги до звукоізоляції приміщень

Звукоізоляція приміщень забезпечується за допомогою архітектурних й інженерних рішень, а також застосуванням спеціальних будівельних й оздоблювальних матеріалів.

При падінні акустичної хвилі на границю поверхонь із різними питомими щільністями більша частина падаючої хвилі відбивається. Менша частина хвилі проникає в матеріал звукоізолюючої конструкції й поширюється в ньому, гублячи свою енергію залежно від довжини шляху і його акустичних властивостей. Під дією акустичної хвилі звукоізолююча поверхня робить складні коливання, також поглинаючу енергію падаючої хвилі. Характер цього поглинання визначається співвідношенням частот падаючої акустичної хвилі й спектральних характеристик поверхні засобу звукоізоляції. Одним з найбільш слабких звукоізолюючих елементів конструкцій, що обгороджують, виділених приміщень є двері й вікна.

Двері мають істотно менші в порівнянні зі стінами й міжповерховими перекриттями поверхневі щільності зазори й щілини. Стандартні двері не задовольняють вимогам по захисту інформації (див. таблицю 9).

Таблиця 10. Звукоізоляція звичайних дверей

Збільшення звукоізолюючої здатності дверей досягається щільним пригоном полотна двері до коробки, усуненням щілин між дверима й підлогою, застосуванням ущільнювальних прокладок, оббивкою або облицюванням полотен дверей спеціальними матеріалами й т.д.

Як видно з таблиці 9, застосування ущільнювальних прокладок підвищує звукоізоляцію дверей, однак при цьому необхідно враховувати, що в процесі експлуатації в результаті обтиснення, зношування, затвердіння гумових прокладок звукоізоляція істотно знижується.

Для захисту інформації в особливо важливих приміщеннях використаються двері з тамбуром, а також спеціальні дверей та звукоізолюючих вікон з підвищеною звукоізоляцією.

Таблиця 11. Звукоізоляція вікон

Для підвищення звукоізоляції проводиться облицювання внутрішніх поверхонь тамбура звуковбирними покриттями, а двері оббиваються матеріалами із шарами вати або повсті й використаються додаткові ущільнювальні прокладки. Звуковбирна здатність вікон, так само як і дверей, залежить, головним чином, від поверхневої щільності скла й ступеня притиснення притворів. У табл. 4.4 зазначені деякі дані по звукоізоляції найпоширеніших варіантів приміщень.

Звукоізоляція вікон з одинарним порівнянна зі звукоізоляцією одинарних дверей і недостатня для надійного захисту інформації в приміщенні. Істотно більшу звукоізоляцію мають вікна з у роздільних плетіннях із шириною повітряного проміжку більше 200 мм або потрійне комбіноване.

Звичайні вікна з подвійними плетіннями володіють більше високої (на 4…5 дб) звукоізолюючою здатністю в порівнянні з вікнами зі спареними плетіннями. Застосування пружних прокладок значно поліпшує звукоізоляційні якості вікон. У випадках, коли необхідно забезпечити підвищену звукоізоляцію, застосовують вікна спеціальної конструкції (наприклад, подвійне вікно із заповненням віконного прорізу органічним склом товщиною 20…40 мм і з повітряним зазором між стеклами не менш 100 мм). Розроблено конструкції вікон з підвищеним звукопоглинанням на основі пакетів з герметизацією повітряного проміжку між стеклами й із заповненням його різними газовими сумішами або створення в ньому вакууму. Підвищення звукоізоляції до 5 дб спостерігається при облицюванні простору по периметрі звуковбирним покриттям.

Необхідно відзначити, що збільшення числа стекол не завжди приводить до збільшення звукоізоляції в діапазоні частот мовного сигналу внаслідок резонансних явищ у повітряних проміжках й ефекту хвильового збігу.

Для підвищення звукоізоляції в приміщеннях застосовують акустичні екрани, установлювані на шляху поширення звуку на найнебезпечніших (з погляду розвідки) напрямках.

Дія акустичних екранів засновано на відбитті звукових хвиль й утворенні за екраном звукових тіней. З урахуванням дифракції ефективність екрана підвищується зі збільшенням співвідношення розмірів екрана й довжини акустичної хвилі. Розміри ефективних екранів перевищують більш ніж в 2-3 рази довжину хвилі. ефективність, що досягає Реально, акустичного екранування становить 8…10 дб.

Застосування акустичного екранування доцільно при тимчасовому використанні приміщення для захисту акустичної інформації. Найбільше часто застосовуються складні акустичні екрани, використовувані для додаткової звукоізоляції дверей, вікон, технологічних прорізів, систем кондиціонування, проточної вентиляції й інших елементів конструкцій, що обгороджують, що мають звукоізоляцію, що не задовольняє діючим нормам.

Для підвищення звукоізоляції приміщень також застосовують звуковбирні матеріали.

Звукопоглинання забезпечується шляхом перетворення кінетичної енергії акустичної хвилі в теплову енергію у звуковбирному матеріалі. Звуковбирні властивості матеріалів оцінюються коефіцієнтом звукопоглинання, обумовленою відношенням енергії звукових хвиль, поглиненої в матеріалі, до падаючій на поверхню матеріалу й проникаючої (невідображеної) у звуковбирний матеріал. Застосування звуковбирних матеріалів при захисті акустичної інформації має деякі особливості в порівнянні зі звукоізоляцією. Однієї з особливостей є необхідність створення безпосередньо в приміщенні акустичних умов для забезпечення розбірливості мови в різних його зонах. Такою умовою є насамперед забезпечення оптимального співвідношення прямого й відбитого від огороджень акустичних сигналів. Надмірне звукопоглинання приводить до погіршення рівня сигналу в різних крапках приміщення, а великий час реверберації - до погіршення розбірливості в результаті накладення різних звуків.

Забезпечення раціональних значень розглянутих умов визначається як загальною кількістю звуковбирних матеріалів у приміщенні, так і розподілом звуковбирних матеріалів по конструкціях, що обгороджують, з урахуванням конфігурації й геометричних розмірів приміщень. Звуковбирні матеріали можуть бути суцільними й пористими. Звичайно пористі матеріали використають у сполученні із суцільними.

Один з розповсюджених видів пористих матеріалів - лицювальні звуковбирні матеріали. Їх виготовляють у вигляді плоских плит (плити «Акмигран», «Акмант», «Силаклор», «Винипор», ПА/З, ПА/ПРО, ПП-80, ППМ, ПММ) або рельєфних конструкцій (пірамід, клинів і т.д.), розташовуваних або впритул, або на невеликій відстані від суцільної будівельної конструкції (стіни, перегородки, огородження й т. п.). Використаються також звуковбирні облицювання із шару пористо-волокнистого матеріалу (скляного або базальтового волокна, мінеральної вати) у захисній оболонці із тканини або плівки з перфорованим покриттям (металевим, гіпсовим й ін.).

Пористі звуковбирні матеріали малоефективні на низьких частотах.

Окрему групу звуковбирних матеріалів становлять резонансні поглиначі. Вони підрозділяються на мембранні й резонаторні. Мембранні поглиначі являють собою натягнуте полотно (тканина), тонкий фанерний (картонний) аркуш, під яким розташовують добре, що демпфірує матеріал (матеріал з великою в'язкістю, наприклад, поролон, губчату гуму, будівельну повсть і т.д.). У такого роду поглиначах максимум поглинання досягається на резонансних частотах.

Перфоровані резонаторні поглиначі являють собою систему повітряних резонаторів (наприклад, резонаторів Гельмгольца), в устя яких розташований матеріал, що демпфірує.

Підвищення звукоізоляції стін і перегородок приміщень досягається застосуванням одношарових і багатошарових (частіше - подвійних) огороджень. У багатошарових огородженнях доцільно підбирати матеріали шарів з акустичними опорами, що різко відрізняються (наприклад, бетон - поролон).

Значення ослаблення звуку огородженнями, виконаними з деяких часто застосовуваних будівельних матеріалів, зазначені в таблиці 12.

Рівень акустичного сигналу за огородженням можна приблизно оцінити по формулі:

, дБ

де RC - рівень мовного сигналу в приміщенні (перед огородженням), дб;

SОГ - площа огородження, дб;

КОГ - звукоізоляція огородження, дб.

Таблиця 12. Звуковбирні властивості деяких матеріалів

Між приміщеннями будинків і споруджень проходить багато технологічних комунікацій (труби тепло-, газо-, водопостачання й каналізації, кабельна мережа енергопостачання, вентиляційні короби й т.д.). Для них у стінах і перекриттях споруджень роблять відповідні отвори й прорізи. Їхня надійна звукоізоляція забезпечується застосуванням спеціальних гільз, коробів, прокладок, глушителів, заповнювачів і т.д. Забезпечення необхідної звукоізоляції у вентиляційних каналах досягається використанням складних акустичних фільтрів і глушителів.

Варто мати на увазі, що в загальному випадку звукоізоляція конструкцій, що обгороджують, утримуючих кілька елементів, повинна оцінюватися звукоізоляцією найбільш слабкого з них.

Таблиця 13. Звуковбирні властивості деяких будівельних конструкцій

Для ведення конфіденційних розмов розроблені спеціальні звукоізолюючі кабіни. У конструктивному відношенні вони діляться на каркасні й бескаркасні. У першому випадку на металевий каркас кріпляться звуковбирні панелі. Прикладом таких кабін є кабіни междугородней телефонного зв'язку. Кабіни із двошаровими звуковбирними плитами забезпечують ослаблення звуку до 35…40 дб.

Більше високою акустичною ефективністю (більшим коефіцієнтом ослаблення) володіють кабіни бескаркасного типу. Вони збираються з готових багатошарових щитів, з'єднаних між собою через звукоізолюючі пружні прокладки. Такі кабіни дороги у виготовленні, але зниження рівня звуку в них може досягати 50…55 дб. Для підвищення звукоізоляції кабіни мінімізують можливе число стикувальних з'єднань окремих панелей між собою й з каркасом кабіни. Ретельно герметизируют й ущільнюють стикувальні з'єднання, застосовують звуковбирні облицювання стін і стелі. У системах вентиляції й кондиціонування повітря встановлюють спеціальні глушителі звуку. Звукоізолюючі кабіни залежно від вимог до звукоізоляції підрозділяються на 4 класи. У діапазоні 63…8000 Гц кабіни повинні забезпечувати зі звуку: кабіни 1-го класу - на 25…50 дб; 2-го класу - на 15…49 дб; 3-го й 4-го класів - 15…39 й 15…29 дб відповідно. Найменші значення відповідають низьким частотам, найбільші - високим (2000… 4000 Гц).

7.2 Фільтри

Фільтри захисту ТЗПІ призначені для запобігання витоку інформації по колам подачі електроживлення, комунікацій, керування ТЗПІ і, додатково, зниження рівня перешкод і завад, що спроможні проникати на об'єкт ТЗПІ із-за меж контрольованої території. Призначення фільтрів обумовлює вимоги до їх властивостей:

· низьке затухання на частотах прозорості;

· високе затухання сигналів на частотах захисту;

· захист апаратури від зовнішніх впливів завад.

Основні компоненти таких фільтрів:

- прохідні конденсатори;

- конденсатори фільтрів;

- котушки індуктивності;

- екранований корпус;

- заземлення корпуса.

Типова схема фільтрів кола живлення приведена на малюнку 1.

Малюнок 1

Фільтр представляє собою дві П-образних ланки LC елементів, включених на кожному з фідерів живлення.

У розрив проводів живлення вмикають прохідні конденсатори. Вони повинні мати мінімальну індуктивність обкладок, їх струмонесучий стрижень повинен витримувати задану величину струму.

Висновок

Для того щоб ІзОД не потрапило до зловмисників, в нашому випадку потрібно екранування приміщення яке дозволить перекрити усі ТКВІ, пов'язані з ПЕМВ. На вікнах в якості екранів можна використати металеву сітку з маленьким кроком, під'єднану до заземлення. На заземлення, провідники живлення та пожежної сигналізації необхідно встановити ФНЧ та ФВЧ, оскільки вони виходять за межі контрольованої території і можуть нести небезпечний наведений сигнал. На проводах живлення та сигналізації слід виконати скрутку, щоб наведені ЕРС компенсувалися. Для захисту від акустичної розвідки необхідно тримати вікна зачиненими під час обговорення ІзОД та використовувати рифлене скло у вікнах для захисту від опромінення, або застосовувати спеціальні прилади.

Вимоги повинні передбачати розроблення та використання сучасних ефективних засобів і методів захисту, які дають можливість забезпечити виконання цих вимог з найменшими матеріальними затратами.

Технічне завдання на КСЗІ є одним із обов'язкових засадничих документів під час проведення експертизи АС на відповідність вимогам захищеності інформації.

Перелік посилань

1. Порядок проведення робіт із створення комплексної системи захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційній системі. НД - ТЗІ 3.7-003-2005.

2. Тимчасові рекомендації з технічного захисту інформації у засобах обчислювальної техніки, автоматизованих системах і мережах від витоку каналами ПЕМВН. (ТР ЕОТ-95).

3. Тимчасові рекомендації з технічного захисту інформації від витоку каналами побічних електромагнітних випромінювань і наводок. (ТР ТЗІ-ПЕМВН-95).

4. ДСТУ 3396.0-96 Захист інформації. Технічний захист інформації. Основні положення.

5. ДСТУ 3396.0-96 Захист інформації. Технічний захист інформації. Порядок проведення робіт.

6. Конспект лекцій.

7. Методичні вказівки з курсового проектування з ТЗІ.

8. Хорев Анатолій Анатолійович. «Защита акустической (речевой) информации»

Размещено на Allbest.ru