де Н_дод - норма нарахування додаткової заробітної плати.

З_дод = 20000,10 =200,00 (грн.).

Нарахування на заробітну плату З_н у 2010 році складають 37% від суми основної та додаткової заробітної плати розробників та робітників

Зн = Нзп ( Зо+Зд) (4.3)

де, Нзп - процент нарахування на заробітну плату.

Зн = 0,37(2000,00+200,00)=814,00 (грн.)

Амортизаційні відрахування можуть бути розраховані за формулою:

грн., (4.4)

де: Ц - вартість обладнання,

На - річна норма амортизації,

Т - термін використання комп'ютера, цілі місяці.

Таблиця 4.2 - Амортизаційні відрахування

Витрати на матеріали розраховуються за формулою:

М = HiЦiKі - BiЦв (4.5)

де Hi - кількість і-го виду матеріалів;

Кі - коефіцієнт тpанспоpтних витрат, Ктp=1,1...1,15

Ці - ціна одиниці вимірювання і-го виду матеріалів;

Ві - величина відходів і-го виду матеріалів;

Цв - ціна одиниці вимірювання відходів і-го виду матеріалів;

n - кількість видів матеріалів.

Витрати на матеріали, що були використані на розробку програмного продукту зведені до таблиці 4.3.

Таблиця 4.3 - Витрати на матеріали, що були використані на розробку програмного продукту

Витрати на матеріали з урахуванням транспортних витрат становлять:

М = 10,00·1.1 =11,00 грн.

Витрати на електроенергію можна розрахувати за такою формулою:

В_е=В·П·ФК_п грн. , (4.6)

де: В - вартість 1кВт - години електроенергії ( В=0,72 грн/кВт).

П - установлена потужність обладнання, кВт. П=0,3кВт/год

Ф - фактична кількість годин роботи комп'ютера при створенні програмного продукту - 40 год.

К_п - коефіцієнт використання потужності К_п = 0,5

В_е = 0,74 0,3 150 0,5 = 4,44 грн.

Інші витрати складають 200 % від основної заробітної платні :

Ів = 2000· 2 = 4000,00 (грн.)

Загальні витрати на розробку програмного продукту становитимуть суму всіх попередніх витрат:

В=З_о+З_дод+Н_зп+А+М+В_е+І (4.7)

В =2000,00+200,00+814,00+125,00+11,00+4,40+4000,00 = 7229,40 грн.

4.2 Розрахунок собівартості матеріального носія з програмним продуктом

Розрахунок виробничої собівартості одиниці продукції передбачає визначення таких статей витрат:

Витрати на комплектуючі:

(4.8)

де Н_і - кількість комплектуючих і-го виду, шт.;

Ц_і - покупна ціна комплектуючих і-го виду, [грн.];

К_i - коефіцієнт транспортних витрат, К_і = 1,2;

n - кількість видів матеріалів.

Витрати на комплектуючі представлені в таблиці 4.2

Витрати на матеріали, що були використані на розробку програмного продукту зведені до таблиці 4.3.

Таблиця 4.4 - Витрати на комплектуючі

Витрати на комплектуючі з урахуванням транспортних витрат становлять:

К = 4,50·1.1 =4,95 грн.

Витрати на силову електроенергію розраховуємо за формулою:

, (4.9)

де В - вартість 1 кВт - години електроенергії - 0,7 грн./кВт.;

П - установлена потужність комп'ютера з додатковими приладами - 0,5кВТ;

Ф - фактична кількість годин роботи комп'ютера з додатковими приладами, необхідна для запису програмного продукту - 1 година;

К_п - коефіцієнт використання потужності.

К_п =0,6.

Ве =0,74·0,5·1·0,6=0,22 грн.

Основна зарплата оператора розраховується за формулою:

(4.10)

де t_i -- норма часу (трудомісткість) на виконання необхідної технологічної операції (запис програми), 1 годин;

n -- число робіт по видах та розрядах-1,

К_с -- коефіцієнт співвідношень, К_с =1,3;

С_і -- погодинна тарифна ставка оператора, який виконує встановлення (запис) програми, С_і визначається за формулою:

(4.11)

де М_н - мінімальна місячна оплата праці, 840 грн;

К_і -- тарифний коефіцієнт робітника відповідного розряду та професії;

Т_р -- число робочих днів в місяці - 22;

Т_зм -- тривалість зміни, Т_зм = 8 годин.

Сі=(840·1,73)/(8·22) = 8,25 грн./год.

Зр = 1·8,25 ·1,3 = 10,72 грн.

Додаткова заробітна плата оператора розраховується як 12% від основної заробітної плати робітників:

Здод= 10,72·0,12=1,28 грн.

Нарахування на заробітну плату у 2010 р. - 37 %:

Знар= (10,72+1,28) ·0,37=4,44 грн.

Вартість інтелектуальної власності, тобто це ті кошти, які планує отримати розробник від реалізації кожного матеріального носія з записаним програмним продуктом, розраховуємо за формулою:

Ів = Ір·к (4.12)

де Ір - кошти, які буде отримувати розробник від реалізації кожного матеріального

носія з записаним програмним продуктом - 100 грн.;

к - коефіцієнт, який враховує нарахування на заробітну плату - 1,37.

І= 100·1,37=137,00 грн.

Загальновиробничі витрати для ЕОМ становлять 270% від основної заробітної плати оператора:

ЗВ =10,72·2,7= 28,94 грн

Повна собівартість матеріального носія із записаним програмним продуктом - це сума всіх статей витрат:

S =4,95+0,22+10,72+1,28+4,44+137,00+28,94 = 187,55 грн

4.3 Розрахунок ціни реалізації матеріального носія із записаним програмним продуктом

Ціну реалізації матеріального носія з програмним продуктом можна розрахувати за формулою:

(4.13)

де S - повна собівартість виробу, грн.;

Р - норматив рентабельності , Р = 30 %;

W - ставка податку на додану вартість, % (у 2010 році W = 20%).

Цр = 187,55 ·1,3·1,2 = 292,57 (грн.)

4.4 Розрахунок прибутку для виробника

Величина чистого прибутку, який виробник зможе отримати за рік розраховується за формулою

(4.14)

де Ц_р - ціна реалізації виробу 292,57 грн.;

МР - вартість матеріальних та інших ресурсів, які були придбані виробником для виготовлення матеріального носія з програмним продуктом

(МР=(0,1…0,2)*Цр)

S- повна собівартість вибору - 187,55 грн.;

f - з ставка ПДВ, 20%;

q- норматив,який визначає величину адміністративних витрат, витрат на збут і інші операційні витрати (q =5…10%)

h - ставка податку на прибуток - 25%.;

N - число матеріальних носіїв, які планується реалізувати за рік.

= 10338,3 грн.

4.5 Розрахунок експлуатаційних витрат у споживача, пов'язаних з використанням програмного продукту

Обслуговуючий персонал даного програмного продукту це один інженер з місячним посадовим окладом 1500,00 грн.

грн./рік, (4.15)

де: 12 - число місяців,

М - місячний посадовий оклад,

в - доля часу, яку витрачає працівник на обслуговування виробу в загальному часі своєї роботи. в=0,001.

Зобс = 12·1500,00·0,001 = 18,00 грн./рік.

Додаткова заробітна плата обслуговуючого персоналу:

Здод = 18,00· 10% = 1,80 грн./рік.

Нарахування на заробітну плату Н_зп складають 37% від суми основної та додаткової зарплати.

Н_зп= (З_обс+З_дод)·0,37 (4.16)

Н_зп= (18,00+1,80) · 0,37 = 7,32 (грн./рік)

Амортизаційні відрахування для програмного продукту.

Українські стандарти припускають амортизацію будь-яких видів нематеріальних активів. У світовій практиці остання тенденція така, що нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання (активи, стосовно яких неможливо визнати, скільки часу вони будуть генерувати грошові надходження від їхнього використання) не амортизуються, тому що якщо такі активи амортизувати, то їхня залишкова вартість у балансі буде зменшуватися, що може не відповідати правдивому положенню справ.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їхнього корисного використання, що встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.

Строком корисного використання (експлуатації) вважається очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їхнім використанням буде виготовлений (виконаний) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов одержання майбутніх економічних вигід. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

Розрахунки проводимо за формулою:

грн./рік, (4.17)

де: Ц - вартість програмного продукту, Ц=292,57 грн.

Т - термін використання програмного продукту - 10р.

грн./рік.

Інші витрати приймаємо, як 5% від суми усіх попередніх витрат

І=0,05(18,00+1,80+7,32+29,25) = 2,81 (грн./рік)

Знайдемо суму витрат за всіма попередніми статтями

Е₂ =18,00+1,80+7,32+29,25+2,81= 59,18 (грн./рік)

4.6 Розрахунок умовних обсягів робіт, який може бути виконаний із застосуванням нового програмного продукту

Обсяги робіт можна розрахувати за формулами:

та (4.18)

де Q₁ - обсяг робіт при застосуванні існуючого програмного продукту, умовних одиниць;

Q₂ - обсяг робіт при застосуванні нового програмного продукту, умовних одиниць;

F - ефективний фонд часу роботи за рік, для однозмінної роботи
F = 1800 годин;

- доля часу, який витрачає працівник на виконання конкретних робіт з застосуванням даного програмного продукту в загальному часі своєї роботи;

t_i - час виконання конкретної функції або роботи.

Q₁ = 1800 • 60 • 0,01/1 = 1080 [функцій/хв],

Q₂ = 1800 • 60 • 0,01/0,5 = 2160 [функцій/хв].

4.7 Розрахунок річного економічного ефекту від впровадження нового програмного продукту

Розрахунок річного економічного ефекту проходить за формулою:

(грн./рік) (4.19)

де: Е₁ - експлуатаційні витрати при використанні старого програмного продукту;

Е₂ - експлуатаційні витрати з використанням нового програмного продукту;

Q₁ - обсяг робіт з застосуванням існуючого програмного продукту;

Q₂ - обсяг робіт при застосуванні нового програмного продукту.

Будемо вважати, що експлуатаційні витрати аналогу дорівнюють експлуатаційним витратам аналогу, які були прогнозовані в техніко-економічному обґрунтуванні, тобто

Е₁=67,06 грн.

(грн./рік).

Отже споживач отримає економічний ефект на експлуатаційних витратах в розмірі 378,00 грн./рік.

4.8. Розрахунок для споживача економічного ефекту на ціні від придбання нового програмного продукту

Ц=Ц₁-Ц₂ (4.20)

Ц₁ - ціна аналогу - 329 грн.;

Ц₂ - ціна нового програмного продукту - 292,57 грн.

Ц=329,00 - 292,57 = 36,43 грн.

4.9 Розрахунок терміну окупності витрат

Термін окупності витрат Т_о - це той період, за який всі вкладені в розробку нового програмного продукту кошти повернуться. Він розраховується за формулою:

Т_о=В/П (років) (4.21)

де: В - витрати на розробку програмного продукту, грн.;

П - прибуток від реалізації 315 шт. матеріальних носіїв з програмним продуктом

(року)

Розробка вважається економічно ефективною, так як термін окупності для нового програмного продукту становить Т_о < 1…3 роки, а за нашими підрахунками система окупиться за 0,7 року.

Висновки

В економічній частині дипломного проекту було розраховано:

- кошторис витрат на розробку програмного продукту -7229,40 грн.

- виробничу собівартість матеріального носія з програмним продуктом - 187,55 грн.

- ціну реалізації матеріального носія з записаним програмним продуктом -292,57 грн.

- чистий прибуток, який отримає розробник протягом одного року від реалізації 315 шт. 10338,30 грн.

- експлуатаційні витрати у споживача, пов'язані з використанням нового програмного продукту 56,37 грн.

- річний економічний ефект на експлуатаційних витратах для споживача при використанні нового програмного продукту - 86,40 грн.

- річний економічний ефект на ціні для споживача при придбанні нового програмного продукту - 36,43 грн.

- термін окупності витрат для виробника - 0,7 року.

Проведені розрахунки свідчать про економічну ефективність та доцільність провадження нової програми.

5 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

5.1 Основні принципи конструювання робочого місця користувача ЕОМ

В даній дипломній роботі розробляється програма, яка буде використовуватись при кодуванні інформації. Оскільки робота пов'язана з комп'ютером, то на людину буде впливати ціла група шкідливих факторів, пов'язаних з застосуванням комп'ютерної техніки, що разом з погано організованим робочим місцем може привести до зниження продуктивності праці. Для підвищення працездатності, одним із головних чинників є правильно організоване робоче місце користувачів ЕОМ. Оскільки комфортні і безпечні умови праці - один з основних факторів, які впливають на продуктивність працюючих з ЕОМ. Таким чином, відповідність конструкції виробничого обладнання і організації робочого місця антропометричним, фізіологічним та психологічним даним людини сприяє раціональній взаємодії між людиною і знаряддям праці й призводить до підвищення працездатності та ефективності трудової діяльності [20].

Класифікація робочих місць користувачів ЕОМ

Робоче місце (РМ) - це обладнаний технічними засобами(засобами відображення інформації, органами управління, допоміжним обладнанням) простір, де здійснюється діяльність виконавця(або групи виконавців). Організацією робочого місця називається система заходів щодо обладнання робочого місця засобами та предметами праці і розміщення їх у певному порядку.

Удосконалення організації робочого місця є однією з умов, що сприяють підвищенню продуктивності праці, тому питанням організації робочого місця тепер приділяється велика увага.

Удосконалення організації праці на робочому місці призводить до:

- створення передумов для більш ефективного використання різних форм поділу та кооперації праці шляхом раціонального розподілу функцій у виробничому колективі, а також між людиною та комп'ютером, виходячи з психофізіологічних можливостей користувача;

- поліпшення конструкції та полегшення обслуговування робочого місця(раціональне розміщення засобів та предметів праці) з урахуванням антропометричних характеристик працюючих;

- розробки нових засобів та методів праці на основі психофізіологічної раціоналізації трудових процесів;

- поліпшення засобів нормування праці шляхом встановлення оптимальних параметрів робочих навантажень;

- формування сприятливих умов праці;

- раціоналізації форм та методів підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, а також засобів підбору шляхом урахування психофізіологічних особливостей працюючих.

5.2 Принципи конструювання робочого місця користувача ЕОМ

Робоче місце користувача ЕОМ - це обладнаний технічними засобами(засобами відображення інформації, органами управління, допоміжним обладнанням) простір, де здійснюється діяльність виконавця. Організацією робочого місця називається система заходів щодо обладнання робочого місця засобами та предметами праці і розміщенням їх у певному порядку.

Однією з основних вимог до організації робочого місця є повна відповідність засобів оснащення робочого місця змісту завдань, що виконуються з їх допомогою. Проте у кожній системі вирішуються свої певні завдання, і коло цих завдань розширюється з розвитком самих технічних засобів ЕОМ та їх програмного забезпечення. Розбіжність завдань та функцій зумовлює розбіжність у діях користувачів, які у сукупності складають їх діяльність. Цим продиктований диференційований підхід до вирішення питань конструювання та організації робочих місць у системах різного призначення.

Отже, для раціональної організації робочих місць перш за все необхідно виявити ті їх особливості, на основі яких можна виразити їх схожість (або відмінність) для більш цілеспрямованого вирішення проблеми урахування людського фактора. Таким чином, організація робочого місця на науковій основі передбачає насамперед вирішення проблеми їх класифікації за певними ознаками.

Класифікаційна ознака - це критерій визначення подібності. Вдалість вибору переліку, складу та градацій ознак визначає ступінь зручності та ефективності використання класифікації. На сьогодні єдиної класифікації робочих місць, обладнаних ЕОМ, з позиції ергономіки немає. Це призводить до різноплановості трактувань проблем організації робочого місця [22].

При розробці класифікаційних ознак різних типів робочих місць, обладнаних ЕОМ, треба враховувати досить широкий діапазон кваліфікації користувачів, різноманіття можливих завдань та зовнішніх умов діяльності. В основі класифікації робочих місць, обладнаних ЕОМ, що пропонуються у літературі, лежать три класифікаційні ознаки:

- тип користувача;

- тип завдання;

- умови роботи.

5.3 Вимоги до організації робочих місць користувачів ЕОМ

Організація робочого місця користувача ЕОМ повинна забезпечувати відповідність усіх елементів робочого місця та їх розташування ергономічним вимогам ГОСТ 12.2.032. Основним обладнанням робочого місця користувача ЕОМ є монітор, клавіатура, робочий стіл, стілець(крісло); допоміжні - підставка для ніг, шафи, полиці та ін.

Площа, виділена для одного робочого місця з персональною ЕОМ, повинна складати не менше 6 кв. м, а обсяг - не менше 20 куб. м.

При розміщенні робочих місць необхідно виключити можливість прямого засвічування екрана джерелом природного освітлення. Джерело природного освітлення(вікно) не повинно також потрапляти у зону прямого спостереження користувача. Відносно світлових прорізів робочі місця доцільно розташовувати таким чином, щоб природне світло падало на нього збоку, переважно зліва.

При розміщенні робочих місць з відеотерміналами та персональними ЕОМ необхідно дотримуватись таких вимог:

- робочі місця з відеотерміналами та персональними ЕОМ розміщуються на відстані не менше 1 м від стін зі світловими прорізами;

- відстань між бічними поверхнями відеотерміналів має бути не меншою за 1,2 м;

- відстань між тильною поверхнею одного відеотермінала та екраном іншого не повинна бути меншою 2,5 м;

- прохід між рядами робочих місць має бути не меншим 1 м.

Вимоги цього пункту щодо відстані між бічними поверхнями відеотерміналів та відстані між тильною поверхнею одного відеотермінала і екраном іншого враховуються також при розміщенні робочих місць з відеотерміналами та персональними ЕОМ в суміжних приміщеннях, з урахуванням конструктивних особливостей стін та перегородок.

При розміщенні відеотермінала на робочому місці потрібно забезпечити простір для користувача величиною не менше як 850 мм з урахуванням виступаючих частин обладнання. Для стоп має бути передбачено простір по глибині та висоті не менше як 150 мм, по ширині - не менше як 530 мм.

Під час організації робочого простору необхідно враховувати індивідуальні антропометричні параметри користувача з відповідними допусками на можливі зміни робочих поз та потребу у переміщеннях [21].

Оптимальною робочою позою користувача ЕОМ може вважатися таке розташування тіла, при якому ступні працівника розташовані на підлозі або на підставці для ніг; стегна зорієнтовані у горизонтальній площині; передпліччя - вертикально; лікті - під кутом 70-90° до вертикальної площини; зап'ястя зігнуті під кутом не більше 20° відносно горизонтальної площини; нахил голови - 15- 20° відносно вертикальної площини, а також виключені часті її повороти .

Якщо користування відеотерміналом та персональною ЕОМ є основним видом діяльності, то вказане обладнання розміщується на основному робочому столі, як правило, з лівого боку.

Якщо використання відеотермінала та персональної ЕОМ є періодичним, то устаткування, як правило, розміщується на приставному столі, переважно з лівого боку від основного робочого столу. Кут між поздовжніми осями основного та приставного столів має бути 90-140°.

Якщо використання відеотермінала та персональної ЕОМ є періодичним, то дозволяється обладнувати в приміщенні окремі робочі місця колективного користування з відеотерміналом та персональною ЕОМ.

а - зона максимальної досяжності; б - зона досяжності пальців при витягнутій руці;

в - зона легкої досяжності

долоні;

г - оптимальний простір для грубої ручної роботи;

д - оптимальний простір для тонкої ручної роботи.

Рисунок 4.1 - Зони досяжності рук в горизонтальні площині

5.4 Технічне рішення щодо забезпечення електробезпеки до робочого місця користувача ЕОМ

Для забезпечення електробезпеки до робочого місця користувача ЕОМ потрібно, щоб воно відповідало таким вимогам:

1) електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту мають відповідати класу зони за ПВЕ, мати апаратуру захисту від струму короткого замикання та інших аварійних режимів;

2) Під час монтажу та експлуатації ліній електромережі необхідно повністю унеможливити виникнення електричного джерела загоряння внаслідок короткого замикання та перевантаження проводів, обмежувати застосування проводів з легкозаймистою ізоляцією і, за можливості, перейти на негорючу ізоляцію;

3) У приміщенні, де одночасно експлуатується або обслуговується більше п'яти персональних ЕОМ, на помітному та доступному місці встановлюється

аварійний резервний вимикач, який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення;

4) Лінія електромережі для живлення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ виконується як окрема групова трипровідна мережа, шляхом прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників. Нульовий захисний провідник використовується для заземлення (занулення) електроприймачів.

В нашому випадку для забезпечення електробезпеки локальної обчислювальної мережі будемо використовувати нульовий захисний провідник який буде занулено.

Занулення - це навмисне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих струмонепровідних частин електропристроїв, які можуть виявитись під напругою.

1. Виконаємо розрахунок занулення для приміщення. Більш докладна інформація для розрахунків зведена в таблиці 4.1.

2. Розробляємо електричну схему занулення (рис. 4.2).

Рисунок 4.2 - Розрахункова схема занулення

3. Занулення виконується у випадках, коли є присутня номінальна напруга від 42В до 380В змінного струму, а також при наявності небезпечних умов експлуатації електричного устаткування, можливість одночасного дотику. Ці дві умови є причиною для занулення робочих місць оператора для забезпечення безпеки роботи.

Таблиця 4.1 - Вихідні дані для розрахункового завдання

Умови експлуатації

Розрахуємо на здатність відключати. Для живлення лінії 1 вибираємо масляний трансформатор потужністю Р_т= 63 кВЛ з первинною напругою 6 - 10 кВ, з'єднання обмоток (первинна/вторинна) ?/Y_н, розрахунковий опір Z_т/3=0,12 Ом. Визначимо робочий струм лінії 1:

Визначимо струм короткого замикання та визначимо вимикаючу здатність занулення обчислювальної техніки. Вибираємо чотирижильний алюмінієвий кабель, прокладений у повітрі з поперечним перетином жили S_1Ф =12 мм² , для якого допустиме навантаження складає 47 А. Визначимо робочий струм лінії 2:

Вибираємо чотирижильний алюмінієвий кабель, прокладений у землі з поперечним перетином S_2Ф =12 мм², для якого допустиме навантаження складає 85 А. Визначимо робочий струм лінії 3:

Вибираємо три одножильних алюмінієвих проводи перетином S₃ф= 1 мм², довжина кабелю l₃ - 15м (за умовою матеріал і довжина вибираються самостійно), прокладених в одній трубі, для яких допустиме навантаження складає 16 А (наявність нульового проводу в чотирипроводній мережі в розрахунок не приймається). Визначаємо значення активних опорів фазних проводів ліній 1, 2 і 3 (1,2 і 3 лінії з алюмінієвих проводів, р_м=0,028[Ом*мм²/м]):

Приймаємо значення індуктивного опору повітряної лінії Х2=0,6 Ом/км і внутрішньої Х1=0,3 Ом/км, Х₃=0,3 Ом/км, тоді індуктивний опір петлі "фаза- нуль":

Хп=2Х₁1₁+2Х₂l₂+2Х₃1₃ (4.5)

З огляду на вимоги ПУЭ, про те, що R_н ? R_ф , приймаємо площу перетину нульових проводів виконаних з алюмінію для ліній 1, 2 і 3 такими: S_н1= 8 мм² , S = 4 мм² і S_н3= 0,5 мм² . Тоді значення активного опору нульових проводів:

Знаходимо комплексний опір петлі "фаза-нуль":

Умова безпеки з напруги дотику буде забезпечена при умові, якщо:

Де U_гр - граничний допустимий рівень напруги дотику, який нормується ГОСТ 12.1.038-82. Відповідно до ГОСТ 12.1.038-82, якщо час впливу на людину складає більше 1 с., то гранично допустимий рівень напруги становить U_гр = 36 В. Для зменшення напруги дотику (потенціалу корпусу) необхідно зменшувати опір нульового провода Z_Н або застосовувати його повторне заземлення [24].

Розрахунок повторного занулення нульового провода R₀, виконується аналогічно розрахунку захисного занулення обладнання.

Опір одиничного вертикального електрода дорівнює:

Опір з'єднувальної штаби можна визначити за формулою:

Загальний опір складається з паралельного з'єднання вертикальних електродів та з'єднувальної штаби:

Коефіцієнт використання ?_ш=0,695 розрахований за методикою визначення коефіцієнта використання ?_в

Напруга дотику при R_пз= 1,85 Ом становить:

Отже умова безпеки U_д ? U_гр виконується, тобто 27,47< 36 В.

Висновок

Отже, актуальність даної проблематики пов'язана з тим, що все більшою стає комп'ютеризація фірм, підприємств та інших організацій.

Також слід зазначити, що особливістю електробезпеки ще є те, що керівники не завжди при покупці ЕОМ звертають належної уваги на якість та безпечність обладнання, Оскільки дуже багато людей працюють у контакті з ЕОМ досить довгий час, є необхідність забезпечення їх безпеки під час роботи. Тому в даний час проблема дотримання вимог безпеки в приміщеннях з ЕОМ стає все більш актуальною і важливою.

Отже, слід боротися з такими проблемами, використовувати всі найновітніші засоби для забезпечення безпеки людей при роботі з ЕОМ і найкращим та найнадійнішим способом при цьому є дотримання правил безпеки для приміщень з ЕОМ, турбуючись про людей, що працюють з ЕОМ

Висновки

У дипломній роботі розроблено та досліджено програмний продукту для завадостійкого кодування даних з використанням циклічних CRC кодів. Основні результати роботи такі:

1. Корегуючі коди - основний метод захисту від дії завад при передачі і зберіганні даних.

2. Вибір методу кодування залежить під області застосування і заданих вимог до корегуючої здатності. В деяких випадках застосування кодів, що виявляють помилки має переваги перед кодами, що виявляють і виправляють помилки, оскільки коди, що виправляють помилки характеризуються дуже малою надлишковістю.