Інформаційне забезпечення наукового дослідження

Поняття в дискусії виконують кілька важливих функцій.

Теоретична функція полягає у побудові або уточненні використовуваних понять. Для цього дослідник наводить існуючі поняття, аналізує та систематизує їх, додає чіткості та точності визначенням із належним обґрунтуванням. Емпірична дискусія дозволяє за допомогою залучених емпіричних (числових) індикаторів (даних) виміряти загальні та специфічні ознаки, зв'язки між ними і на цій основі сформулювати зміст поняття більш доказово і ґрунтовно.

Наведемо конкретний приклад дискусії, обравши за її об'єкт таку важливу складову господарювання підприємства, як матеріально-технічне забезпечення.

При пошуку шляхів підвищення ефективності матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) підприємства необхідно критично проаналізувати визначення цього поняття, які запропоновані різними авторами. Дискусію слід здійснювати, зважаючи на необхідність досягнення мети (цілей) свого дослідження щодо об'єкта.

Насамперед, доцільно зазначити, що існує цілий ряд визначень МТЗ у науковій літературі.

Деякі фахівці під МТЗ розуміють управління потоком матеріальних благ на підприємство з безпосередньою прив'язкою цього руху до ринку, на якому підприємство працює як покупець.

Інші дослідники розглядають МТЗ як функцію управління із забезпечення надходження матеріальних факторів виробництва на підприємство.

Полемізуючи з ними, дослідник зазначає, що, на його думку, неможливо обмежитись такими визначеннями, і наводить такі аргументи.

У першому визначенні підкреслюється лише безперервність матеріально-технічного забезпечення, а в другому - випадає функція управління зберіганням, яка має гарантувати якість ресурсів та раціональність витрат на збереження матеріальних цінностей. При цьому втрачається орієнтація на придбання саме оптимального розміру необхідних для господарювання ресурсів та їх подальша підготовка до використання.

Тобто відбулося звуження поняття МТЗ такими ознаками, як безперервність, закупівля, доставка та забезпечення фізичної наявності матеріальних ресурсів. Це не дозволяє повністю розкрити сучасний зміст матеріально-технічного забезпечення, яке має, на думку автора, гарантувати потенційну можливість отримання ресурсів у разі виникнення додаткової потреби в них на виробництві (через мінливість та високий динамізм зовнішнього середовища).

З урахуванням викладеного, дослідник пропонує своє визначення:

- матеріально-технічне забезпечення підприємства - це підпорядкована його генеральній меті діяльність із закупівлі, надходження, зберігання, підготовки та використання матеріальних ресурсів необхідного (оптимального) обсягу, асортименту та якості в обумовлені господарським процесом строки та гарантована можливість отримання ресурсів підприємством у разі виникнення додаткової потреби в них.

Відповідно до запропонованого поняття дослідник вважає доцільним доповнити також і завдання МТЗ, що містяться в існуючій літературі, такими:

– стабільність та ритмічність надходження матеріальних ресурсів;

– мінімізація сукупних витрат на формування, доставлення, зберігання та використання ресурсів;

– забезпечення конкурентних переваг підприємства щодо асортименту, якості та цін ресурсів тощо.

Таким чином, проаналізувавши спірні положення, дослідник дає своє тлумачення поняття, яке і буде використовуватись у процесі подальшого наукового пошуку.

Загалом, у процесі дискусії доцільно використовувати відповідні формальні словосполучення: «…вважаємо за доцільне,,,» «…, на нашу думку, …», «більш повним…», «…недостатньо відображає…», «…не містить визначальних ознак…», «…обмежується штучно побудованими методичними підходами…», «…відсутня аргументація щодо…», «…спірним є твердження…» тощо. Наведемо більш розгорнуті приклади використання таких словосполучень.

На основі послідовно проведеного порівняльного аналізу понять, що визначають ……., які містяться у працях вітчизняних учених (…), ми дійшли висновку, що спірним є…

Суттєвим недоліком існуючої класифікації…., є відсутність таких важливих ознак, як…

Залучення і використання вагомого обсягу обробленої статистичної інформації з… доводить невідповідність (суттєву обмеженість) запропонованого в (…) визначення (висновків)…

Вважаємо плідним використання запропонованого підходу, що дозволяє систематизувати…

Враховуючи викладені аргументи, вважаємо за доцільне уточнити наведене в (…) визначення…

6. Формування положень наукової новизни

Теоретична частина наукового дослідження має містити наукову новизну. Саме це є однією з головних кваліфікаційних ознак присудження відповідного наукового ступеня.

Наукова новизна дослідження являє собою чітко визначений у магістерській дипломній роботі новий науковий результат, тобто невідомі раніше знання, що відповідають вимогам оригінальності, унікальності і неповторності наведених положень.

Наукова новизна може бути сформована як у межах сформульованих раніше наукових проблем, так і при формуванні нової проблеми, яка раніше як самостійна науковцями не розглядалась. У наукових роботах магістерського рівня наукова новизна формується, як правило, у межах раніше сформованих наукових проблем, що мають високий рівень актуальності на сучасному етапі розвитку економіки України.

Нові наукові результати і раніше накопичені знання із кожної наукової проблеми, що розглядається, перебувають у тісному діалектичному зв'язку. Це означає, що формулюванню студентом наукової новизни власного дослідження має передувати достатньо широкий критичний огляд існуючих теоретичних концепцій і положень відомих науковців, в якому визначається як їх позитивний внесок, так і окремі недоліки. Саме ці недоліки і мають бути основним об'єктом вдосконалення існуючих теоретичних положень, а отже, і об'єктом формування положень наукової новизни власного дослідження.

Формулюючи наукову новизну власного дослідження необхідно чітко висвітлювати відмінність сформульованих положень від відомих раніше. У сфері проблем економічного характеру, що розглядаються в магістерських дипломних роботах, такими новими науковими положеннями можуть бути:

· нові підходи до систематизації (класифікації) об'єктів, проблем чи методів дослідження з чітким визначенням нових класифікаційних ознак;

· нові методологічні принципи (підходи) до здійснення відповідного дослідження, що становлять теоретичний базис розроблення практичних рекомендацій;

· система суттєвих відмінностей досліджуваного об'єкта дослідження від інших об'єктів більш широкого спорідненого класу, що раніше в науковій літературі не визначались;

· нові тенденції розвитку об'єкта дослідження, що притаманні сучасному етапу загального економічного розвитку України;

· інші нові наукові уявлення про економічні процеси і явища, що пов'язані із об'єктом дослідження.

Формулюючи положення наукової новизни дослідження, слід чітко розмежувати їх із розробленими новими прикладними рекомендаціями, що являють собою практичну значущість дослідження.

Зокрема, не можуть становити наукової новизни:

· визначення актуальності теми дослідження;

· нові методики побудови окремих процесів;

· нові алгоритми (формули, моделі) розрахунків тих чи інших аналітичних і планових показників тощо.

Такі і подібні їм рекомендації практичного характеру є обов'язковою частиною наукового дослідження й об'єктом її оцінки.

Чітко визначені і правильно сформульовані положення наукової новизни - основний об'єкт захисту наукового дослідження.

7. Методи аналізу і обробки первинної статистичної інформації

Отримання необхідної та якісної інформації, яку у подальшому можна використати при проведенні наукового дослідження, залежить від правильної організації та постановки статистичних спостережень (збору статистичної інформації).

Статистичним спостереженням називають науково організований облік і збирання за єдиною програмою масових даних про явища та процеси суспільного життя.

Такі спостереження проводять органи державної статистики шляхом збирання статистичної звітності, здійснення одноразових обліків, переписів (опитувань), вибіркових та інших обстежень. За видами статистичні спостереження розподіляють на суцільні та несуцільні, державні та інші.

Розрізняють дві форми статистичного спостереження: статистична звітність і спеціальні статистичні обстеження та переписи.

Звітність - це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період. Суб'єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи звітність про свою діяльність не складають та не здають.

Спеціальні статистичні спостереження та переписи проводять для збору інформації про процеси та явища, які не охоплені статистичною звітністю, але відомості про них необхідні для проведення наукового дослідження. Спеціальні статистичні спостереження проводять зазвичай за наперед розробленим планом із дотриманням єдиної методики збирання, систематизації й обробки даних. За повнотою охоплення об'єкта статистичні спостереження поділяють на суцільні та несуцільні.

Суцільним називається спостереження, у процесі якого обліком охоплено всі одиниці досліджуваної сукупності без будь-яких пропусків.

Несуцільне - таке спостереження, коли з усієї досліджуваної сукупності реєструють лише частину і за нею роблять висновки щодо всієї сукупності (наприклад, бюджетні обстеження сімей, реєстрація цін на продовольчих ринках, вивчення якості продукції). Несуцільні спостереження мають такі різновиди: вибіркове спостереження, спостереження основного масиву, монографічне обстеження, анкетне спостереження.

За способом одержання статистичних матеріалів розрізняють безпосереднє спостереження, звітне (документальне) спостереження та опитування.

Основною формою отримання інформації щодо об'єкта дослідження є державна звітність підприємств та організацій, яка поділяється на статистичну та фінансову.

Відповідно до Закону України «Про державну статистику», державна статистика - це централізована система збирання, опрацювання, аналізу, поширення, збереження, захисту та використання статистичної інформації, а державна статистична діяльність - сукупність дій, пов'язаних із проведенням державних статистичних спостережень та наданням інформаційних послуг, що спрямована на збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації, забезпечення її достовірності, а також удосконалення статистичної методології.

Основною метою державної статистичної діяльності є отримання всебічної та об'єктивної статистичної інформації щодо економічної, соціальної, демографічної та екологічної ситуації в Україні та її регіонах і забезпечення нею держави та суспільства. Статистична звітність подається державним органам статистики у вигляді встановлених законом документів (форм статичних звітів) за підписами посадових осіб. Загальнодержавний табель (перелік) форм державної статичної звітності для підприємств та об'єднань України затверджено наказом Державного комітету зі статистики зміст окремих форм звітності щороку уточнюється інструкціями комітету.

Затверджені форми статистичної звітності підприємств та об'єднань структуровані за призначенням та галуззю (видом економічної діяльності): статистика фінансів, цін, науки та інновацій, праці, промисловості, інвестицій та будівництва, сільського та рибного господарства, роздрібної торгівлі та ресторанного бізнесу, матеріально-технічних ресурсів та оптової торгівлі; статистика транспорту (залізничного, автомобільного, авіаційного, трубопровідного), зв'язку, послуг внутрішнього ринку, зовнішньоекономічної діяльності. Тобто суб'єкти підприємництва кожного виду економічної діяльності складають визначені для них форми галузевої статистичної звітності.

У табл. 1 наведено інформацію про найбільш важливі форми статистичної звітності, періодичність, терміни, спосіб та адресата їх подання.

Фінансова звітність - відображає майновий та фінансовий стан підприємства як результат господарської діяльності за звітний період із наростаючим підсумком за встановленими на визначений час державою типовими формами та інструкціями з підписами відповідальних осіб (керівника та бухгалтера підприємства). Вона поділяється за видами та строками подання і регулюється законодавством з урахуванням виду діяльності підприємства, його розміру тощо.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Таблиця 1 Табель (перелік) державної статичної звітності підприємств та об'єднань

Основні форми фінансової звітності представлено на рис. 3.

Рис. 3 Основні форми фінансової звітності