Моделювання систем

Концепція контролінгу, заснована на пріоритетної орієнтації контролінгу на забезпечення служб менеджменту інформацією, необхідною для прийняття рішення. Така інформація є комплексною, охоплює якісні та кількісні аспекти діяльності підприємства, представлена ??різними видами показників, містить дані про минуле, сьогодення і планованому або прогнозованому майбутньому, тобто ставати інструментом забезпечення всього інформаційного поля системи управління організацією. 
3. Концепція контролінгу, орієнтована на управління з акцентом на координацію, або планування і контроль. 

Кожна з перерахованих концепцій носить обмежений, приватний характер і відповідає початковим етапам і раннього досвіду впровадження контролінгу в практику управлінської діяльності. Більш зріла і завершена інтерпретація сутності контролінгу виражена в сучасній концепції, яка передбачає використання контролінгу як інструменту, що забезпечує ліквідацію вузьких місць в діяльності організації та орієнтованого на майбутнє відповідно до поставлених стратегічними цілями підприємства. При такому розумінні контролінгу він задіяний на всіх стадіях управлінського процесу, кінцевою метою якого є забезпечення конкурентоспроможності та прибутковості підприємства. 
У загальному вигляді ключові положення теорії контролінгу можна сформулювати наступним чином. 

Контролінг - якісно новий і перспективний інструмент у вирішенні завдань управління (менеджменту) підприємством, адекватний умовам інформаційного суспільства та епохи глобалізації. Контролінг орієнтований на забезпечення більш високої ефективності і конкурентоспроможності підприємства в умовах невизначеності і нестабільності ринкового середовища. Контролінг покликаний підтримувати, сприяти оптимізації процесу управління (менеджменту) підприємством та прийняття управлінських рішень. Контролінг реалізує свої функції, грунтуючись на базових положеннях системного підходу про інтеграцію, взаємозв'язках, зворотних зв'язках при визначенні комплексної методології, при охопленні всіх рівнів і сфер управління підприємством. 

Структуризація (класифікація) контролінгу відповідає рівням прийняття рішень на підприємстві. Загальноприйнятим є розмежування таких видів контролінгу: стратегічного, оперативного, тактичного і операційного. 

Вихідним положенням в теорії контролінгу є визначення контролінгу як економічної категорії. Поняття контролінгу відноситься до тієї групи економічних категорій, за якими існує великий розкид думок фахівців. Систематизувавши їх можна говорити про найбільш часто зустрічаються двох точках зору: 

контролінг - це концепція управління (або менеджменту); 

контролінг - це система управління. 

Рідко зустрічаються визначення контролінгу як напряму економічної роботи; інструменту управління; інформаційної системи; обліку і контролю.

Мета контролінгу - орієнтація управлінського процесу на досягнення всіх цілей,що стоять перед підприємством.

Для реалізації цієї мети у плануванні систем вирішуються наступні завдання: 

формування і розвиток системи комплексного планування; 

розробка методів планування; 

визначення необхідної для планування інформації та шляхів її отримання; 

розробка методів ведення, контролю за реалізацією планів, визначення місця його проведення і обсяг.

В рамках системи контролінгу визначається як і коли слід планувати, а також оцінюється можливість реалізації запланованих заходів. Таким чином, служба контролінгу радить як і коли планувати і оцінювати можливість реалізації запланованих заходів, а не визначає що планувати. На підставі планових документів розробляються контрольні документи, в яких фіксуються терміни проведення контролю і зміст підконтрольних функцій. Для цього заздалегідь визначаються допустимі відхилення контрольних величин. Відповідно до контрольними документами проводиться зіставлення фактичних і планових характеристик і виявляється ступінь досягнення поставленої мети. Далі проводиться аналіз відхилень із з'ясуванням причин їх появи, за результатами аналізу виробляються пропозиції щодо зменшення відхилень. 

Для реалізації цієї мети у сфері інформаційного забезпечення вирішуються наступні завдання: 

розробка архітектури інформаційної системи; 

стандартизація інформаційних каналів і носіїв; 

вибір методів обробки інформації для забезпечення керівництва підприємства аналітичною інформацією; 

проведення спеціальних досліджень, що визначають стан і розвиток підприємства в ринкових умовах. 

Система контролінгу повинна забезпечувати збір, обробку і представлення керівництву суттєвою для прийняття рішень інформації. Контролінг як концепція системи управління послужила відповіддю на зміни зовнішніх умов функціонування підприємств. Для реалізації перерахованих вище завдань контролінг забезпечує вирішення наступних функцій: 

координація управлінської діяльності з досягнення цілей підприємства; 

інформаційна і консультаційна підтримка ухвалення управлінських рішень; 

створення та забезпечення функціонування загальної інформаційної системи управління підприємством; 

забезпечення раціональності управлінського процесу; 

оцінка протікаючих процесів, виявлення відхилень, їх причин та вироблення рекомендацій для керівництва по усуненню причин, що викликали ці відхилення. 

У кожному окремому випадку функції служби контролінгу залежать від багатьох обставин, але якщо узагальнити існуючу практику підприємств, то можна одержати деякий ідеальний перелік основних функцій і завдань контролінгу: 

Планування:

інформаційна підтримка при розробці базисних планів (продажу, виробництва, інвестицій, закупівель); 

формування і вдосконалення всієї «архітектури» системи планування; 

встановлення потреби в інформації і часу для окремих кроків процесу планування; 

координація процесу обміну інформацією; 

координація і агрегація окремих планів за часом і змістом; 

перевірка пропонованих планів на повноту і реалізованість; 

складання зведеного плану підприємства. 

Контроль і регулювання: 

визначення величин контрольованих в тимчасовому і змістовному розрізах; 

порівняння планових і фактичних величин для вимірювання і оцінки ступеня досягнення мети; 

визначення допустимих меж відхилень величин; 

аналіз відхилень, інтерпретація причин відхилень плану від факту та вироблення пропозицій для зменшення відхилень. 

Інформаційно - аналітичне забезпечення: 

розробка архітектури інформаційної системи; 

стандартизація інформаційних носіїв і каналів; 

надання цифрових матеріалів, які дозволили б здійснити контроль і управління організацією; 

збір та систематизація найбільш значущих для прийняття рішень даних; 

розробка інструментарію для планування, контролю та прийняття рішень; 

консультації по вибору коректуючих заходів і рішень; 

забезпечення економічності функціонування інформаційної системи.

Спеціальні функції: 

збір та аналіз даних про зовнішнє середовище: ринки грошей і капіталів, кон'юнктура галузі, урядові економічні програми; 

порівняння з конкурентами; 

обгрунтування доцільності злиття з іншими фірмами або відкриття (закриття) філій; 

проведення калькуляції для особливих замовлень; 

розрахунки ефективності інвестиційних проектів. 

Висновок: отже, при моделюванні систем необхідно ретельно підготовувати загальні рішення щодо подальшого моделювання. Оскільки сучасні CASE-засоби охоплюють велику область підтримки численних технологій проектування інформаційних систем моделювання систем стало дедалі простішим, оптимізованішим, цілеспрямованішим.Тому, CASE-технології успішно застосовуються для побудови практично всіх типів інформаційних систем. Також важливим аспектом в моделюванні систем слід відмітити контролінг. Адже в рамках системи контролінгу визначається як і коли слід планувати, а також оцінюється можливість реалізації запланованих заходів. Таким чином, служба контролінгу радить як і коли планувати і оцінювати можливість реалізації запланованих заходів, а не визначає що планувати. 

ВИСНОВКИ

Отже, моделювання дозволяє заздалегідь передбачити хід подій і тенденції розвитку, властиві керованої системі, з'ясувати умови її існування і встановити режим діяльності з урахуванням впливу різних факторів. При цьому на перший погляд, може здатися, що чим більша кількість чинників враховано в моделі, тим краще сама модель. Насправді деталізована модель не завжди доцільна, оскільки це зайве ускладнює модель і представляє труднощі для її аналізу. Удосконалення процесу прийняття управлінських рішень і відповідно підвищення якості прийнятих рішень досягається за рахунок використання наукового підходу, моделей і методів прийняття рішень. Модель є представленням системи, ідеї або об'єкта. Необхідно використовувати моделі через складність організацій, неможливості проводити експерименти в реальному світі, необхідності заглядати в майбутнє. Основні типи моделей: фізичні, аналогові і математичні (символічні). Спільними проблемами моделиро вання є недостовірні передумови, інформаційні обмеження, погане використання результатів і надмірні витрати.

Сама по собі імітаційна модель дуже рідко є метою проекту. Для кінцевого користувача важливо рішення конкретного завдання, наприклад: оптимізувати кількість персоналу, визначитися з плануванням території, управлінням парком автомобілів, політикою закупівель, процес складання виробів і т.д. І природно, модель одного і того ж об'єкта буде виглядати зовсім по-різному при різних цілях моделювання. А іноді при аналізі завдання стає ясно, що спочатку планувалося ІМ зовсім не необхідно, і можна обійтися більш простими методами (наприклад, лінійним програмуванням). Це важливо відстежити на самому початку проекту. При імітаційному моделюванні динамічні процеси системи-оригіналу підмінюються процесами, імітованими в абстрактній моделі, але з дотриманням основних правил (режимів, алгоритмів) функціонування оригіналу. У процесі імітації фіксуються певні події і стани або вимірюються вихідні впливи, за якими обчислюються характеристики якості функціонування системи. Імітаційне моделювання дозволяє розглядати процеси, що відбуваються в системі, практично на будь-якому рівні деталізації. При цьому в імітаційної моделі можна реалізувати практично будь-який алгоритм управлінської діяльності або поведінки системи. Крім того, моделі, які допускають дослідження аналітичними методами, також можуть аналізуватися імітаційними методами. Все це служить причиною того, що імітаційні методи моделювання в даний час стають основними методами дослідження складних систем. Результати імітаційного моделювання можуть бути оформлені у вигляді графіків або таблиць, в яких кожному варіанту значень параметрів досліджуваного об'єкта поставлені у відповідність певні значення показників, що оцінюють функціонування об'єкта. Однак залежності між тими ж величинами в аналітичному вигляді за допомогою імітаційної моделі не можуть бути отримані Всі імітаційні моделі являють собою моделі типу так званого чорного ящика. Це означає, що вони забезпечують видачу вихідних параметрів системи, якщо на її взаємодіючі підсистеми надходять вхідні дії. Тому для отримання необхідної інформації або результатів слід здійснити «прогін» (реалізацію, «репетицію») моделей, а не «вирішувати» їх. Імітаційні моделі не здатні формувати своє власне рішення в тому вигляді, в якому це має місце в аналітичних моделях, а можуть лише служити в якості засобу для аналізу поведінки системи в умовах, що визначаються експериментатором. Цей удаваній на перший погляд недолік, насправді є головним достоїнством імітаційного моделювання внаслідок того, що доцільність застосування імітаційного моделювання стає очевидною при наявності будь-якого з таких умов:

не існує закінченої математичної постановки задачі, або ще не розроблені аналітичні методи рішення сформульованої математичної моделі;

аналітичні методи є, але математичні процедури настільки складні і трудомісткі, що імітаційне моделювання дає більш простий спосіб вирішення задачі;

крім оцінки певних параметрів, бажано здійснити на імітаційної моделі спостереження за ходом процесу протягом деякого часу;

імітаційне моделювання може виявитися єдиною можливістю внаслідок труднощів постановки експериментів і спостереження явищ у реальних умовах.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Сичов К.І. Багатокритеріальне проектування мультисервісних мереж зв'язку/ К.І. Сичов// Телекомунікації. - № 9. - 2007. - c.2-7.

2. Олвейн Вівек. Структура й реалізація сучасної технології MPLS.: Пер. з англ. - Видавничий дім «Вільямс», 2004. - 480 c.

3. Клімов Д.А. Побудова мереж MPLS VPN. T-Comm: Телекомунікації й транспорт. №51, 2009. -с. 57-59.

4. Лукін І.А. Мультисервісні рішення - основа побудови мереж. Вісник зв'язку. №4, 2005. -с. 106-108.

5. Навойцев В.В. Побудова мультисервісних мереж зв'язку на основі технологіі локальних і обчислювальних мереж. Вісті Петербурзького університету шляхів сполучення. № 2, 2008. - с. 119-128.

6. Захоплень М. Побудова віртуальних приватних мереж (VPN) на базі технології MPLS. - М.: Ріверсайд Тауерз, 2004. -52 с.

7. Гольдштейн А.Б. Механізм ефективного тунелювання в мережі MPLS. Вістник зв'язку. № 2, 2004.

8. Гольдштейн А.Б., Гольдштейн Б.С. Технологія та протоколи MPLS. СПб.: БХВ., 2005. - 304 с.

9. Філімонов А.Ю. Побудова мультисервісних мереж Ethernet. -CПб.: БХВ-Петербург, 2007. - 592 с.

10. Бабіна О.І. Порівняльний аналіз імітаційних та аналітичних моделей. Четверта всеросійська науково-практична конференція з імітаційного моделювання та його застосування в науці та промисловості «Імітаційне моделювання. Теорія та практика». Збірник доповідей. - 350с.

11. ДСТУ 3918-99 (ISO/IEC 12207:1995) Інформаційні технології. Процеси життєвого циклу програмного забезпечення.-К.: Держстандарт України, 2002. - 49 с.

12. Бабенко Л.П., Лавріщева К.М. Основи програмної інженерії: Навч. посіб. - К.:Знання КОО, 2001. - 209 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

13. Вендров А.М. Проектирование программного обеспечения экономических информационных систем: Учебник. - М.:Финансы и статистика , 2000. - 352 с.

14. Баум У. Цикл реализации проекта. - Вашингтон, Институт экономического развития Всемирного Банка, 1982.

15. Руководство по циклу проекта. - Вашингтон, Институт экономического развития Всемирного Банка, 1994.

Размещено на Allbest.ru