Інтернет та комп'ютерно-ігрова залежність у пдлітків та юнацтва

Цю вправу «самозцілення» необхідно для того, щоб людина змогла розвинути в собі здібності кодувати (набудовувати) свій мозок на допомогу своєму організму вилікуватися від різних захворювань і травм. [6] Першим кроком буде постановка питань і відповіді на них.

Треба чітко вирішити для самого себе, як розпізнавати, коли процес зцілення вже розпочався і йде або вже закінчився. Можна придумати такі питання: «Як можуть змінитися мої відчуття, коли хвороба мине і що може змінитися в моєму житті?», «Як я зможу визначити, коли я зовсім одужав чи ще ні?», «Що можна зробити ще для того, щоб процес одужання ішов швидше й дієвіше? »

Бажано навчитися підбирати методи лікування своїх захворювань внутрішньо, тобто примушувати свій організм самостійно займатися самолікуванням. Але робити це слід тільки тоді, коли заздалегідь відомо, що вилікуватися можна самому. Наприклад, застуда, безсоння, депресивні стани. Іншими словами, і сама залежна від Інтернету людина, і його родичі, які зацікавлені в його лікуванні, повинні вміти налаштовуватися на «хвилю самозцілення».

Наступним кроком має бути позитивне спогад про те, як у минулому аналогічному випадку проходило лікування ззовні, за допомогою сторонньої допомоги. Налаштовуючись на позитивний результат, організм самостійно програмується на аналогічні дії. Наприклад, тривала робота за комп'ютером закінчується постійним головним болем, і організм не може знайти правильні ресурси для боротьби із захворюванням. Пігулка знеболюючого препарату допомагає зняти хворобливі відчуття, і наступного разу людина повинна згадати цей процес, і організм вже сам «згадує», які ресурси були задіяні при головному болю, і застосовує їх. [13]

Необхідно навчитися розрізняти початковий стан захворювання і стан, коли процес самозцілення вже завершено. Треба чітко ділити ці дві різні ситуації, так, як розуміючи різницю між ними, людина може змусити свій організм працювати на благо. Для того щоб навчитися швидко розрізняти ці стани, можна використовувати стандартні запитання: «Що я відчуваю, коли в мене (що конкретно) болить?», «Що в мене болить і в чому причина?», «Як я можу самостійно усунути цю причину і що для цього мені потрібно?». [6]

Важливо пам'ятати й те, що момент ураження або захворювання кодується в нашій підсвідомості як негатив, і ті почуття, які ми відчуваємо при цьому, можуть бути сигналом для того, щоб вчасно зупинитися і не повторювати минулих помилок. Часто саме підсвідомість дозволяє нам вчасно зупинитися на порозі нової помилки.

Згадуйте аналогічні ситуації і те, що було причиною їх виникнення і що допомагало вилікуватися.

5) На цьому етапі людина повинна навчитися налаштовуватися на позитивне вирішення проблеми або на поступове позбавлення від проблеми. Завжди слід пам'ятати про те, що настрій має бути позитивним, інакше якщо «програмування» - негативне, людина сама собі нашкодить. Завжди потрібно щоб людина сама себе налаштовувала на краще. Допомогти у цьому можуть і родичі цієї людини, вони повинні вселяти їй, що вона зможе самостійно позбавитися від цієї прихильності до комп'ютерних ігор. Вони самі повинні в це вірити.

6) Тепер залежній людині потрібно перекласти свою хворобу на позитивний досвід в аналогічній ситуації, тобто налаштовуватися на те, що хто-то вже зміг вилікуватися від цього захворювання, позбутися від комп'ютерної залежності, отже, і він зможе.

7) На даному етапі слід ще раз перевірити, на саме чи дійсно проблема Інтернет-залежності спрямована на позитивний результат. Родичам і самій людині необхідно розуміти, що зцілення від цієї залежності саме не прийде, і починати треба зі своїх думок і самоконтролю. Рідні та близькі люди повинні спостерігати за поведінкою залежної людини, вже з його поведінки можна визначити, налаштований він на позбавлення від цієї залежності чи ні.

8) Цю вправу необхідно проводити під контролем людини, не обтяженого комп'ютерної залежністю, який зможе адекватно оцінювати стан, поведінку і всі зміни в житті людини яка залежить від комп'ютера та комп'ютерних ігор. [13]

У даний час можна легко сказати про те, що комп'ютеризація професійної і побутової життя йде повним ходом, і, напевно, не залишилося жодної сфери діяльності, яка б не була охоплена комп'ютерною мережею. А оскільки всі люди по-різному реагують на вплив комп'ютера, то й способів нейтралізувати цей вплив безліч. Кожен сам обирає для себе той чи інший метод, але тим не менше вже виробилися загальні прийоми для вільного і повсякденного застосування. Знімати комп'ютерну втому і психологічну залежність можна за допомогою психологічних програм, які можна використовувати кожному, хто хоче бути незалежним від комп'ютерної мережі і вчасно звільнятися від зайвих психологічних стресів. Нескладні і дієві психологічні вправи можна виконувати в будь-який час, особливо дієво це буде після завершення роботи за комп'ютером і вечорами. Кожна програма, яка допомагає зняти психологічні навантаження після роботи з комп'ютером, включає в себе декілька порад і нескладних вправ, які, допоможуть зберегти психологічну рівновагу і здоров'я. [6]

Якщо якась робота передбачає довго тривалу зайнятість за комп'ютером і використання Інтернету, то краще всього відразу підсвідомо налаштуватися на те, що це все лише робота і що, як тільки вона буде виконана, все це можна забути. Знайдений у мережі Інтернету матеріал повинен бути зафіксований не у вашій пам'яті (не слід її захламляти), а в пам'яті комп'ютера. При потребі її можна знайти, можна побачити і знову закрити.

Для того, щоб дитина не відчував болючу прихильність до Інтернету, можна використовувати таку вправу «Інтернет-склад». Розкажіть їй про те, як виглядає захаращений склад, в який складається все, що тільки можна в певному порядку або в безладді. Разом з дитиною намалюйте словесну картинку про те, які речі там можуть зберігатися і як там можна щось потім знайти. При складних випадках залежності можна додати кілька фраз про те, який у цьому складі безлад і як там брудно. А в багнюці копатися не дуже-то приємно. [16]

Програма зниження комп'ютерної залежності призначена для тих, хто прагне до свободи від комп'ютерної залежності, хоче стати незалежним від Інтернету, а також бути просто щасливою людиною. Для початку потрібно поставити людині питання про те, що важливіше для неї: реальний світ або віртуальний. Людині потрібно подумати над відповіддю, тому що від цієї відповіді багато що залежить. Якщо їй важливий реальний світ, то чому тоді так багато часу витрачає на віртуальний? Потрібно, щоб людина спробуйте чесно відповісти на це питання, а якщо не виходить, то треба попросити зробити це за неї людину, якій вона довіряє. Нехай вона напише на папері все, що її приваблює у віртуальному світі і чого вона можете боятися в реальному світі. Потрібно прочитати ці відповіді і зробити свої зауваження, висловивши свою думку на підставі готових відповідей. Запропонуйте людині уявити себе в ролі комп'ютерного наркомана, чи сподобається їй цей образ? Якщо не сподобався, то запропонуйте їй зробити над собою зусилля, попросити допомоги у тих, кому вона довіряє. Можна запропонувати зробити і так: намалювати від руки страшну істоту, яка сидить за комп'ютером, і потім перекреслити весь малюнок яскравим червоним кольором. Запропонуйте повісити його на саме видне місце як застережний малюнок. Поряд запропонуйте повісити ще один аркуш паперу, на якому намальована нормальна людина, або свою улюблену фотографію. Потім запропонуйте уважно подивитися на обидва малюнка і визначити, який з них повинен бути прикладом для наслідування, а який - ні. Хороший малюнок або фотографію, запропонуйте подумки зарядити потоком потужної позитивної енергії, при цьому запропонуйте вголос говорити фрази «Я хочу бути таким», «Я зможу стати таким», і т. д. А на негативний приклад запропонуйте виплеснути всю негативну енергію, для того , щоб у майбутньому він сам відштовхував людину і вселяв недовіру й відразу. Підсвідомо людина сама буде себе контролювати, дивлячись на ці малюнки.

На думку багатьох професійних психологів, напрямок психокібернетики розроблено і призначене спеціально для людей, що цікавляться методами розкриття внутрішніх сил і пробудження ресурсів. Спеціально для них розроблено кілька комплексів вправ, застосування яких не тільки допоможе людям більш ефективно використовувати комп'ютер, а й пробудити в собі нескінченні сили свідомості і здібності власного мозку. [13]

Вселити людині самій собі думку про те, що комп'ютер - це всього лише якесь її продовження, за допомогою якого можна шукати і отримувати нову інформацію. Людина повинна намагайтеся постійно вселяти в себе, що комп'ютер - це простий металевий прилад, за допомогою якого можна розкривати свої таємні здібності і отримувати нові знання. Так людина утверджується в думці про те, що ця машина винайдена лише з метою вирішення складних завдань, які вона поки самостійно вирішити не може. Якщо не виходить, то можна спробувати по-іншому: потрібно, щоб людина уявила, що той комп'ютер, за яким вона працює, представляє собою її власний внутрішній психокомпьютер. Дисплей комп'ютера необхідно порівняти з уявним екраном свого психокомпьютера, оперативну пам'ять - з короткочасною своєю пам'яттю з приводу простих і повсякденних подій. Комп'ютерну пам'ять легко уявити як людську свідомість, на найтонших стінках якої записана величезна кількість найрізноманітнішої інформації. Курсор комп'ютерної мишки - це увага, яку людина спрямовує на різні цілі та об'єкти. Комп'ютерні програми працюють за аналогією з людським глибинними психологічними програмами, якими ми всі користуємося на підсвідомому рівні. Всі думки, які ми зазвичай прокручуємо у своєму мозку, виводяться на екран дисплея комп'ютера, і їх можна прочитати стороннім людям, тому можна представити весь комп'ютер у вигляді нашого мозку і всі його функції - нашими діями. [6]

Людський мозок має практично ті ж функції, що й звичайний комп'ютер, проте чомусь користуватися комп'ютером вміють багато, а власними природними здібностями - ні. Головне завдання людини - це навчитися за допомогою комп'ютера використовувати свої здібності, а не чужі. Саме для цього створили комп'ютер. Можна спробувати разом зі своїми родичами або друзями програти таку гру: створити подумки кожен свою картинку і озвучити словами весь процес її малювання. Комп'ютер видасть алгоритм таких дій, а у вас вийде? Потрібно потренувати свою пам'ять і логічне мислення без допомоги комп'ютера (наприклад, у вільну хвилину людина може спробувати скласти кілька кроків, які необхідні для того, щоб зайти в магазин). А потім запитати себе про те, які дії їй треба зробити для цього. Поступово такі тренування увійдуть до звички, і прагнення все розрахувати на комп'ютері буде зменшуватися. [15]

У випадку, коли людині важко або вона не може обрати свій шлях позбавлення від комп'ютерної залежності, вона може звернутися по допомогу до тих, кому довіряє, або самі родичі і друзі можуть запропонувати їй свою допомогу. Людині потрібно уявити, що вона керує своїм внутрішнім комп'ютером і натискає на кнопку мишки, включаючи програми самонавідного пристрою, який з численних образів на уявному екрані безпомилково точно вибирає правильний напрямок. Людині треба натиснути на цю уявну кнопку стільки разів, скільки потрібно для того, щоб на екрані виник єдино точний й прийнятний для вас спосіб і вихід з проблемної ситуації. Подумки закріпити образ цієї програми, самонавідної на успіх. Потім людина може уявити собі образ своєї проблемної ситуації і себе в ній, завантажену негативними емоціями, важкими й непотрібними психологічними станами. Вона можне уявити себе як людину, на плечах якої висить безліч мішків з різними проблемами, ці мішки дуже важкі і тиснуть їй на плечі, вона відчуває цю фізичну і моральну вагу. Людині потрібно уявити, що цей негативний образ займає рівно половину уявного екрану. На іншій половині необхідно намалювати позитивний образ самого себе, що діє у правильному, потрібному їй напрямку. Для того щоб подолати ці перешкоди, які заважають їй діяти в реальній ситуації, треба привчити свій мозок до інших образів і програм. Далі людина натискає на кнопку своєї уявної мишки і замінює негативне зображення на позитивне. Якомога яскравіше уявляє, що позитивний образ збільшується і починає займати весь екран. Потім клацає мишкою ще раз і вмикає особливу програму, яка змушує цей позитивний образ випромінювати пучок спрямованої енергії на неї, заряджаючи її емоціями впевненості. [13]

Тепер людині потрібно уявити екран монітора свого внутрішнього комп'ютера в точності такий же, як і монітор звичайного комп'ютера. На цьому моніторі вона бачить такі ж стандартні папки з програмами, але ці програми вона встановлює самостійно. Наприклад, програми «Релаксація», «Активізація», «Натхнення», «Успіх», «Перемога над перешкодами», «Чарівність», «Здоров'я» та інші. На кожній з них зображені вона в цьому ідеальному стані і в благотворній обстановці . Подумки людина створює ці програми, малюючи в своїй уяві все, що позитивно на неї впливає, насичуючи їх яскравими образами і придумуючи фон, на якому розгортаються її дії. А далі людині може уявити, що вона клацанням миші запускає ці програми і починає споглядати послідовно виникають образи.

Робота з програмами йде поетапно:

нагляд за прокрученням послідовністю образів свого ідеального психологічного стану і поведінки;

встановлення більш глибокої психоемоційного і енергетичного зв'язку між собою - глядачем і собою - актором;

перевтілення в будь-який з цих образів, в результаті якого вона залишає позицію глядача, стає актором і перевтілюється в який-небудь з образів, проживаючи всі намічені дії;

вбирання енергії та психологічних ресурсів цього образу або стану з образу актора в образ глядача.

Потім вона завершує програму, в якій ввібрала всі накопичені під час уявної подорожі ресурси і повертається в реальність. Згодом вона може створювати сама будь-які програми. [6]

За принципом звичної всім мережі Інтернет можна створити власну програму, але вже на своєму підсвідомому рівні (наприклад, пошук необхідної інформації). Треба налаштуватися на уявлення, що ви черпаєте знання, мудрість і силу (енергію) з цього невичерпного психічного поля Всесвіту. Включайте цю програму частіше в ситуаціях, коли ви щось не знаєте, і через якийсь час у вас з'явиться відчуття, що ви знаєте і розумієте світ набагато краще.

Завжди треба пам'ятати про те, що яким би досконалим не був комп'ютер, дуже важливо, хто ним управляє. На даному етапі позбавлення від комп'ютерної залежності задача людини повинна полягати в тому, щоб працювати вже не з образом комп'ютера, а з собою, вживаючись в образ іншої людини, що володіє геніальним розумом і бездоганною свідомістю.

Спочатку необхідно вибрати кілька людей, які відомі своїм розумом, знаннями або видатними здібностями, і знання яких людина хоче наслідувати. Після цього людині треба спробувати виконати наступну операцію: у думках уявити, що це та людина, яку людина хоче наслідувати, вона дивиться на світ її очима, думає як вона. Також вона уявляє, наскільки змінюється її самовідчуття і наскільки могутнім стає її інтелект. Вона побачить, наскільки разюче змінилося її самовідчуття та стан розуму/[16]

Згідно Р. Ассаджіолі особистість складається з:

нижчого несвідомого. Це примітивна частина особистості, заснована на інстинктах, пробудженням, комплексах, снах, фантазіях;

середнього несвідомого (підсвідомого): навичок, засвоєння досвіду, плодів розуму;

вищої несвідомого (супер без свідомого): натхнення, творчості, героїзму, альтруїзму, тобто вищих почуттів;

полів свідомості (усвідомлювали частиною особистості): відчуттів, думок, бажань;

свідомого «я»: центру свідомості людини (неусвідомлюваний частини особистості), його, вище «я», істинної сутності людини.

Субособистостей - це на пів автономні частини особистості, які утворюються навколо потреб, що використовують тіло, емоції, думки людини. Людина може стати сукупністю цих субособистостей. Завдання псіхосінтеза - формування і перебудова особистості навколо дійсного «я».

Саме формування повинно бути первиною ланкою в позбавленні від комп'ютерної залежності. Потім необхідно перебудувати звичні уже людині думки. [13]

Етапи психосинтеза:

вибір нової особистості, до якої ми прагнемо - I етап;

використання всіх наявних у розпорядженні енергій і можливостей - II етап;

створення гармонійної цілісної особистості - III етап.

Псіхосінтез можна порівняти з нотами, при об'єднанні яких створюється музика. Від того, як поєднуються ноти, залежить загальне звучання пісні, тому правильне сполучення даного псіхосінтеза повинне підбиратися під наглядом фахівця, але для уточнення загальної картини стану можна використовувати цю вправу.

Вправу «Коло субособистостей» можна виконувати у вільний час разом з родичами, а також в якості дитячої гри. Вона допомагає виявити приховані бажання людини, його таємні мрії, сформувати точні образи і скласти план дії по її виконанню. [6]

Першим кроком буде усне висловлювання своїх цілей і потім фіксування їх на аркуші паперу. [2]

Людині необхідно перелічити свої самі сміливі бажання, які можуть бути у неї на даний момент часу, їх потрібно запишіть їх на папері по порядку.

Після того, як записані всі мрії, разом з помічником потрібно уважно перечитайте весь список.

В процесі читання цього списку людині необхідно зосередитися на своїх внутрішніх відчуттях, що вона відчуває, коли вголос промовляли своїх заповітні бажання. А потім запам'ятайте ці переживання і відчуття.

Скласти список основних бажань (10 - 20 бажань).

З цих бажань їй треба вибрати 5 - 6 найзаповітніших.

З цих 5 - 6 бажань виберати дуже важливі бажання.

Потім на великому аркуші паперу намалювати коло діаметром 20 см, всередині нього - коло менше (це кільце - вище «я» людини), в цьому кільці розмістіть ті 5 - 6 субособистостей, які є виразниками бажань.

Кольоровими олівцями або фломастерами людині потрібно намалювати символи, які відповідають і відображають власні бажання.

Дайте кожній субособистостей (5 - 6 бажанням в малих колах) назва, ім'я (наприклад, «Критик», «саботажників», «Любов», «Вічність» і т. д.).

Далі людині треба розфарбувати своє «Я» різними кольорами залежно від того, в якому колір вона бачите свої бажання. Вправу можна повторювати кілька разів, міняючи назви субособистостей.

Вправу «Слідами субособистостей» бажано (з дітьми - навіть обов'язково) виконувати в присутності людини, що досить добре знає людину яка підвернена комп'ютерній залежності. [13]

Стоячи в середині кімнати, людина повинна зобразити будь-яку зі своїх субособистостей з попереднього вправи і відповісти на питання, які буде ставити йому його помічник. Ці питання треба записувати в тому порядку, в якому вони ставилися. Питання можуть бути дуже різні, але вони повинні стосуватися тих сфер життя, в яких людина відчуває проблеми. Наприклад: «в яких життєвих ситуаціях з'являється ця субособистість?», «Як часто?», «Які обставини провокують появу цієї субособистостей?», «Чи допомагає субособистість діяти в будь-якій ситуації?», «Перешкоджає чи вона в чому-небудь?». Після того як всі питання і відповіді записані, можна зробити висновки по кожному пункту. Відповідно до поставлених цілей ті відповіді, які не можуть бути визнані правильними, необхідно детально вивчити і змінити тип даної субособистостей.

В кожній людині завжди «живе» критик, який в певні моменти життя перешкоджає через підсвідомість людини дії. Для того щоб виконувати цю вправу, необхідно знайти в собі свого критика, свій внутрішній голос. Закрийте очі і запитайте себе, чи є у вас внутрішній критик, потім дайте йому ім'я (прокурор, слідчий, великий Бєлінський), проаналізуйте, яким тоном він з вами розмовляє, чого вимагає від вас. Тепер станьте самі критиком, поясніть своєї особистості, як вона має потребу в критиці, що без критики на особистості буде панувати безлад, обговоріть з критиком, як зберегти особистість, використовуючи її цінні якості, зменшити негативні. Можна проводити подібні діалоги у вільний від основної роботи час. [16]

Використовуючи вправу «Храм тиші» [6], можна визначити своє ставлення до зовнішнього світу. Воно аж ніяк не складне. Треба взяти аркуш паперу, олівець або ручку і знайти тихе, відокремлене місце, де людині ніхто не зможе перешкодити. Ця вправа чимось нагадує заняття йогою: потрібно знайти собі зручне положення, розслабтеся і закрийте очі. У такому положенні дуже зручно думати і слухати свій внутрішній голос. Людина може уявити собі яскраву картину: вона знаходиться на гарній галявині біля підніжжя гори, до вершини якої їй необхідно піднятися по вузькій, звивистій стежці. Людині треба уявить собі, як вона піднімаєтеся по цій стежці на вершину гори і як з кожним кроком вона стає легше дихати.

Коли «підніметься» на вершину гори, то відразу відчуєте кожною клітинкою чисте гірське повітря і тишу. Саме ця тиша повинна стати основним фоном подальшої роботи із своєю підсвідомістю.

Якщо людині складно розмовляти одному (взагалі-то бесіди з самим собою даються не кожному), то вона може придумати собі співрозмовника, наприклад людину, який їй симпатичний. Можна уявити як співрозмовника близького друга, родича або просто незнайомця, який зовні вселяє довіру. «Мовчазний» розмова з цією людиною повинна будуватися на принципі «питання-відповідь», тобто людина сама від особи співрозмовника задає собі питання, яке її хвилює, і сама ж відповідає на нього. Така вправа допомагає зрозуміти свої проблеми, не використовуючи допомогу сторонніх людей, родичів, тому що можна задавати самому собі ті питання, які людина боїться почути від інших і на які чесно відповісти їм навряд чи зможете. Задаючи собі самі делікатні питання, людина, що знаходиться в комп'ютерної залежності, може відповідати хоча б самому собі чесно. Влаштовуючи собі такі прогулянки в «храм тиші», де можна поговорити і знайти відповіді майже на будь-які питання, людина відволікається від причини своєї хворобливої залежності.

Вправа «Що є "я" ? » використовується для того, щоб допомогти людині знайти своє «я», підвищити рівень своєї самооцінки. Дана вправа складається з декількох кроків. [15]

Перший крок полягає в пошуку усамітненого місця для занять. Для виконання цієї вправи необхідно взяти кілька аркушів паперу, олівець або ручку. На першому аркуші написати заголовок «Що є "я" ?». На поставлене питання необхідно дати розгорнуту відповідь у письмовому вигляді на цьому ж листі. З огляду на той факт, що людина, схильний до комп'ютерної залежності, не завжди може дати відвертий і чесний відповідь навіть на аркуші паперу, людину можуть контролювати родичі або близькі друзі, але тільки з його згоди. При цьому вони можуть задавати додаткові або навідні запитання так, щоб людина не відволікався від основної теми.

Після того як на перше питання відповідь отримана, можна перейти до другого етапу, який ґрунтується на зверненні до своєї підсвідомості. Для цього людині необхідно розслабитися, закрити очі, постаратися абстрагуватися від сторонніх думок. Подумки поставте собі це ж запитання і відпустіть свою свідомість, щоб вона могла видати людині всі можливі варіанти картинок, які знаходяться у її підсвідомості, і дуже ймовірно, що про них вона й не здогадувалась. Людині потрібно й не намагатися думати, просто спостерігати за роботою свого мозку і запам'ятовуйте всі картинки. Після того як всі картинки переглянуті, вона може повернутися до своїх записів і записати всі відповіді, що запам'ятали. Після кожного окремого опису картинки, людині обов'язково необхідно записати свої відчуття, які потім вона можна порівняти. Якщо сама людина не може порівняти, то можна зробити по-іншому: людина просто записує всі асоціації щодо даної теми, а хто-небудь із родичів потім допомагає їй порівняти її відчуття від кожної картини.

Третій крок цієї вправи - це закріплення позитивних емоцій і тих відчуттів, які підвищують самооцінку людини, що знаходиться в залежності від комп'ютерних ігор або Інтернету. Необхідно виділити окремі емоційні картинки з позитивними емоціями і постійно їх згадувати, детально розглядати і вивчати, для того щоб підсвідомо налаштовувати себе на все позитивне. Родичам і решті зацікавленим людям можна порадити нагадувати про те, що хорошого може придбати людина, поборів у собі комп'ютерну залежність.

Вправу «Психосинтетична автобіографія» необхідно для того, щоб виявити значимі зміни в житті і поведінці людини, яка схильний до комп'ютерної залежності. Хто-небудь із родичів або друзів цієї людини повинен допомогти цій людині скласти свою автобіографію. Або ж вона сама може скласти автобіографію, в якій вона повинна відобразити всі важливі моменти свого життя починаючи з того часу, як пам'ятає себе. Після того як автобіографія написана, людина за допомогою родичів чи близьких друзів може простежити всі зміни у своїй поведінці, у ставленні до життя, людей і самій собі.

Після того як уся автобіографія буде вивчена, можна зробити загальні висновки: що позитивного і негативного одержала людина разом з комп'ютерною залежністю, як збільшити позитивний ефект і зменшити негативний вплив цієї залежності. Для посилення ефекту від цієї вправи можна на чистому аркуші паперу, поділеному на дві рівні частини, записувати позитивні і негативні зміни в кожному конкретному проміжку часу.

Вправу «Перетворення проблеми в ціль» можна використати для того, щоб людина позбулася від комп'ютерної залежності за допомогою самої комп'ютерної залежності. [2, 43]

Першим кроком буде складання списку проблем, які з'являються або вже з'явилися в результаті дії цієї залежності.

Потім необхідно описати кожну проблему так, щоб іншим ця проблема також здавалася проблемою.

Для кожної проблеми необхідно сформулювати шлях її ліквідації, тобто поставити конкретну мету. Після цього проблему слід розглядати вже не як проблему, яка негативно впливає на людину, а як конкретну мету, яку можна досягти, доклавши деяких зусиль.

Таким чином, будь-яка проблема може стати простою метою, яка вже не приносить шкоди, а іноді навіть застосовується при усуненні від комп'ютерної залежності.

Вправу «Вивчення свого страху» можна застосовувати у випадках, коли людина відчуває певний страх або дискомфорт при відсутності поряд комп'ютера. Цій людині можна запропонувати намалювати свої страх і відчуття на аркуші паперу. Вголос проговорити всі свої відчуття з цього малюнку, описуючи словами кожен момент і кожен предмет. Наприклад, дуже ефективно буде застосування цієї вправи у разі, якщо любителі комп'ютерного світу будуть виконувати його разом. Колективна робота в даному випадку тільки вітається. Всі приймаючі участь можуть поділитися на дві групи: «пацієнти» і «терапевти». Першій групі пропонується озвучити свої страхи і негативні емоції, намальовані на аркуші паперу, а другій групі - зробити відповідні висновки. Потім обом групам бажано помінятися ролями і повторити вправу. Весь сенс цих дій полягає в тому, щоб навчити людей, що знаходяться в комп'ютерній залежності, знаходити конкретні страхи у своєму житті і розуміти їх сутність. А знаючи сутність свого страху, людина може при бажанні позбутися від нього. [13]

Певну проблему в сучасному суспільстві становить прихильність дітей та підлітків до комп'ютерних ігор. Для того щоб знизити ступінь цієї прихильності, батьки або дорослі родичі можуть використовувати деякі вправи. Можливо, ці вправи повністю не знімуть залежність, але допоможуть трохи відволікти дитину від монітора комп'ютера і зайняти її більш корисними для молодого організму справами, наприклад фізичною культурою. Регламентувати роботу дитини за комп'ютером батьки (дорослі родичі) можуть, самостійно встановлюючи час відпочинку та комп'ютерних ігор. Крім того, необхідно показувати своїм прикладом, що і як треба робити (наприклад, якщо час, відведений для комп'ютерних ігор, закінчилося, це не означає, що дитину треба відправити гуляти або робити уроки, а самому сідати за ті ж ігри). Треба йти з ним гуляти або ж разом з ним робити уроки або зайнятися домашніми справами. Можна спробувати метод батога і пряника, що, втім, і так повсюдно застосовується в кожній сім'ї, різниця полягає в тому, що не кожен батько вміє правильно застосовувати цю методику. В ідеальному варіанті батьки та дорослі родичі повинні стати більше другом дитині, ніж суворим вихователем, який тільки й знає, що карати за все підряд. Правил роботи за комп'ютером треба вчити дітей з перших днів, ясно і чітко (без зайвого жаху) пояснювати їм всі негативні й позитивні сторони впливу комп'ютерів на людину. [6]

У процесі того, як розвивається дитина і як він реагує на комп'ютерні ігри, можна судити з його ставлення до навколишнього середовища і загальному поведінки. Батькам необхідно приймати дієву участь: разом з дитиною вивчати новинки на «комп'ютерному» ринку, разом робити покупки і разом вчити нові програми. Тоді спільність інтересів зблизить не тільки на час вимушеного проведення часу, але і дасть додаткові можливості зрозуміти, чим хоче займатися дитина.

3.2 Розробка методичних рекомендацій щодо запобігання комп'ютерної залежності