Система обробки сигналів радіолокаційної станції

зовнішня шина: 64-розрядна РСІ-Х (до 100 МГц);

споживана потужність: +12 В, 400 мА; +5 В, 1,5 А; +3,3 В, 2,3 А.

Зовнішній вигляд плати аналого-цифрового перетворення зображено на рис. 4.2.

Рис. 4.2 - Плата аналого-цифрового перетворення PDA 16-60-120-MS

Плата РМР 1000-2 цифрової обробки сигналів має наступні технічні характеристики:

кількість процесорів: 9 Texas Instruments 320C6414;

тактова частота процесора: 1ГГц;

об'єм внутрішньої пам'яті: 576 Мбайт (64 Мбайт SDRAM на кожен процесор);

пропускна здатність шини SAB: 500 Мбайт/с, в залежності від області застосування можливо до 1 Гбайт/с (64 біт/125 МГц);

зовнішня шина: 64-розрядна шина РСІ-Х (до 100 МГц);

споживана потужність: 4,2 Вт.

Зовнішній вигляд плати цифрової обробки сигналів зображено на рис. 4.3.

Рис. 4.3 - Плата цифрової обробки сигналів РМР 1000-2



Для управління модулями обробки сигналів PDA 16-60-120-MS і РМР 1000-2, а також рішення задач місцезнаходження джерел сигналів, запису формулярів виявлених сигналів, інтерфейсу з оператором, передачі/прийому даних між блоками комплексу використовується комп'ютер на базі плати РСЕ-5120, що являє собою одноплатний промисловий комп'ютер стандарту PICMG 1.3 з підтримкою ЦП Core Duo на базі чипсету Intel 945G, і має наступні характеристики:

процесор: Socket LGA 775 для Intel Core 2 Duo, Pentium Dual-Core, Celeron 400 (Pentium D не підтримується);

чипсет: Intel 945G + ICH7R;

системна шина 533/800/1066 МГц;

ОЗУ: 4x DIMM DDR2 533/667 МГц до 4 Гбайт;

відеоконтролер: Intel GMA 950, 224 Мбайт, VGA;

шина розширення: 1x PCI Express x16 и 4х PCI Express x1, 32-бит/33 МГц PCI;

SATA: 4x 300 Mбайт/сек, Програмний RAID 0, 1, 10, 5;

EIDE: 1x ATA 100/66/33;

Ethernet: 2x 10/100/1000Base-T, Intel 82573V;

порти вводу/виводу: 8x USB 2.0, 4x USB 2.0 (на кросплаті), 3x RS-232, 1x RS-232/422/485, LPT, FDD, PS/2;

сторожовий таймер;

аудіо: AC97 через модуль PCA-AUDIO-00A1E.

споживана потужність: 3,5 Вт.

Зовнішній вигляд плати РСЕ-5120 зображено на рис. 4.4.



Рис. 4.4 - Плата РСЕ-5120

4.3 Розрахунок основних параметрів схеми

Виберемо як зондуючий сигнал простий сигнал з базою рівною 1 (радіоімпульси з прямокутною огинаючої, рис. 4.5). Вибір є попереднім. Після розрахунку імпульсної потужності передавача Pи, якщо вона перевищить допустимий для наземних РЛС значення 1 МВт / имп, задамося прийнятною імпульсною потужністю і візьмемо в якості зондуючого сигналу складний сигнал.

Рис. 4.5 - Часова і спектральна діаграми радіоімпульсів, відбитих від цілі



Рис. 4.6 - Часова і спектральна діаграми сигналу на виході лінійної частини радіоприймального пристрою (РПП)

Рис. 4.7 - Часова і спектральна діаграми відеоімпульсів на виході детектора РПП

Дані для розрахунку:

дальність: R=150 км;

розрізнення по дальності: R=150 м;

сумарна похибка: =10 м;

ЕПР цілі: ц=2 м2;

швидкість цілі: Vц=400 м/с;

довжина хвилі: =0,23 м.

Розрахунок параметрів сигналу:

Вибір частоти проходження і тривалості імпульсів проводиться з умови однозначного виміру параметрів цілей на максимальній дальності.

Період повторення імпульсу:



Частота слідування імпульсів:

Тривалість імпульсу:

У схемі супроводу по дальності РЛС визначається часовий зсув чергового луна-сигналу супроводжуваної цілі по відношенню до слідкуючих імпульсів, часове положення яких відповідає оцінці затримки сигналу цілі. Тому час встановлення переднього фронту видеоімпульса (рис. 4.6) має лежати в межах:

.

За цим параметром визначається смуга пропускания лінійної частини РПП. Приймемо фу=0,2 мкс.

У РЛС супроводу, що вимірюють дальність і два кути, використовують голчастий промінь. Ширина променя антени однакова у всіх площинах і визначається розрізненням по куту 0,5. Приймемо його рівним 1,5о.

Основною характеристикою якості роботи радіолокаційної станції, виходячи з її цільового призначення, є точність стеження. Показниками точності є похибки роботи системи. Розрізняють динамічну і флуктаційну похибки. Динамічної похибкою д є похибка по заданому впливу, а флуктаційну ф в даному випадку пов'язана з власним шумом приймача.

Оптимізація системи по точності полягає у виборі оптимального коефіцієнта підсилення розімкнутої системи КУопт, при якому маємо мінімум середньоквадратичної помилки

.

Як видно із графіка (рис. 4.8) залежності д і ф від КУ, в оптимальному режимі ф=д, звідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4.8

Необхідно враховувати втрати у відношенні сигнал/шум, що виникають через наступні причини:

втрати при розповсюдженні радіохвиль с1 = 1...3 дБ;

втрати в антенно-фідерному тракті с2 = 1 дБ;

втрати при амплітудному детектуванні с 3 = 1...5 дБ;

втрати на квантування с 4 = 2 дБ.

Сумарний коефіцієнт втрат: с = сi = 5...10 дБ.

Приймемо с = 10 [дБ] = 3,16 [раз].

Відношення сигнал/шум з врахуванням втрат:

(Рс/Рш)с = 0,453,16 1,42.

Визначення параметрів антени.

Коефицієнт направленої дії (КНД):

Приймемо коефіцієнт корисної дії (КПД) антени рівним: =0,95.

Коефіцієнт підсилення:

Розрахунок необхідної потужності передавача РЛС проводимо на основі рівняння дальності радіолокації, без урахування впливу Землі (висота об'єктів достатня):

де ц - ефективна площа розсієння цілі;

Gt - коефіцієнт спрямованої дії передавальної антени;

Gr - коефіцієнт спрямованої дії приймальної антени;

л - довжина хвилі;

Pt - потужність передавача сигналу на вході приймача.

Потужність відбитого від цілі сигналу на вході приймача або пороговий сигнал виявлення виразимо через характеристики приймача:



де q - відношення сигнал / шум на вході приймача, необхідне для виявлення цілей з заданими ймовірностями;

k0 - постійна Больцмана 1,38 · 10-23 Дж / К;

Fs - коефіцієнт шуму (для більшості приймачів дорівнює 6 ... 9);

T0 - температура навколишнього середовища 290 К;

Вn - шумова смуга пропускання переддетекторного фільтра приймача.

Так як ймовірність правильного виявлення РПВ = 0,95 і ймовірність помилкової тривоги РЛС = 10-4, то визначаємо відношення сигнал / шум q = 32 дБ або q = 1585. Задамося шумовою смугою пропускання приймача, Вn = ± 100 Гц, так як швидкість руху цілей у шлюзі не перевищує 2 м/с, то максимальний доплерівский зсув при довжині хвилі l = 0,04 м складе fд = 100Гц.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених співвідношень, рівняння дальності прийме вигляд:



Потужність передавача становить 30 мВт.

Отримаємо дані для вибору блоку живлення системи, що розробляється. Вони представлені у вигляді таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Назва плати	Потужність споживання, Вт	Кількість	Загальна потужність, Вт
Малошумлячий підсилювач	0,4	4	1,6
PDA 16-60-120-MS	4,8	2	9,6
РМР 1000-2	4,2	2	8,4
РСЕ-5120	3,5	1	3,5
Всього:	23,1

Виходячи з отриманих розрахунків, оберемо блок живлення фірми Advantech PS-400ATX-ZBE 400W, який має наступні характеристики:

потужність: 400 Вт;

система охолодження: 1 вентилятор;

діаметр вентилятора: 80 мм;

має захист від перенапруги;

має захист від короткого замикання;

габарити: 150х86х140 мм.

Зовнішній вигляд блока живлення показано на рис. 4.9.

Рис. 4.9 - Блок живлення PS-400ATX-ZBE 400W



4.4 Алгоритми обробки вторинної радіолокаційної інформації

В процесі первинної обробки інформації формуються відмітки, які можуть бути істинними, тобто отриманими від реальних цілей, або ж помилковими, що з'явилися внаслідок впливу різного виду природних і штучних перешкод. Так як при первинній обробці використовуються сигнали, отримані за один огляд і сформовані за ним позначки, не дозволяють визначати рух об'єкта. Отже, не можна і виявити рухому ціль. Потрібно мати відмітки хоча б за два або декілька оглядів, щоб визначити їх приналежність до рухомого об'єкту, обчислити швидкість та інші параметри руху. Обробка відміток, отриманих за кілька оглядів радіолокаційної станції (РЛС), для виявлення і безперервного спостереження за траєкторіями повітряного об'єкту (ПО), називається вторинною обробкою інформації (ВОІ).

В ВОІ виділяють два етапи:

1) виявлення траєкторії (прийняття рішення про наявність в просторі рухається ВО);

2) супровід траєкторії (регулярне обчислення параметрів траєкторії, стеження за траєкторією).

Якщо ці етапи обчислюються автоматично, то вони називаються відповідно автозахоплення і автосупроводження.

Рис. 4.10



Розглянемо зміст цих етапів:

Виявлення траєкторії починається з надходженням першої відмітки від системи первинної обробки. Навколо неї виділяється простір, в межах якого може виявитися відмітка ПО в наступному огляді за рахунок його переміщення. Цей простір називається стробом. Розмір строба вибирається виходячи з можливої швидкості даного типу цілі, його маневрених якостей і помилок вимірювання. У площині він має форму кільця з розмірами:

Rmin = Vц min To;

Rmax = Vц max To,

де: Vц min и Vц max - можливі найменша і найбільша швидкості передбачуваних типів ВО у виділеному просторі;

To - період обзору РЛС.

У це кільце, в наступному огляді, можуть потрапити одна або кілька відміток (1,2, 3 ...) кожну з яких можна віднести до першої (поки немає інформації про рух ВО, жодній з відміток, що потрапили в строб, немає підстав віддавати перевагу ). За першими парам відміток обчислюються швидкості передбачуваних ВО, вважаючи рух їх рівномірним і прямолінійним.

З використанням відомих швидкостей обчислюються екстрапольовані точки на наступний, 3-й огляд, а навколо них будуються строби, розміри яких визначаються помилками вимірювань координат (помилками обчислення координат при первинній обробці) і помилками екстраполяції координат.

Якщо б ці помилки не мали місця, і дві перші позначки, за якими обчислена швидкість, дійсно належали рухомої цілі, то відмітка в третьому огляді точно збіглася б з екстрапольованою. Однак через зазначені помилки такого збігу не буде, тому потрібно будувати строб певних розмірів з урахуванням можливого розсіювання відміток щодо екстрапольованої точки, щоб відмітка з імовірністю, близькою до одиниці не була втрачена.

Строби ж будуються для того, щоб при обробці інформації з певної траєкторії аналізувати ситуацію не у всьому просторі, а тільки поблизу траєкторії. Цим скорочуються непродуктивні витрати машинного часу для аналізу свідомо не відносяться до даної траєкторії відміток, що знаходяться поза строба. У наступному третьому огляді в побудовані строби можуть потрапити або не потрапити позначки. Там де є відмітка, її вважають належить передбачуваної траєкторії.

В процесі супроводу виконуються наступні операції:

1) оцінка параметрів траєкторії ПО (координат, що становлять швидкості, і т.д.) по дискретним даними, що надходять в моменти часу t1, t2, t3, ...;

2) екстраполяція параметрів траєкторії на один або декількох оглядів;

3) виділення попереджувальних області, в яку із заданою вірогідністю повинна потрапити нова відмітка ВО (стробування простору, строб може бути в площині прямокутних координат з розмірами 2yc, 2xc);

4) звірення нових відміток, що потрапили в строб, для вибору однієї з якої і буде продовжуватись траєкторія (селекція відміток у строб).

У разі попадання декількох поточних оцінок (ТО), то істинною ТО вважається найближчою до ЕТ.

У разі непотрапляння в строб жодної позначки, як істинної приймається ЕТ, по якій триває траєкторія, розміри строба супроводу збільшуються.

Особливість процесу супроводу полягає в наявності критерію скидання траєкторії з супроводу. Основним критерієм при ухваленні рішення про скидання траєкторії з супроводу, є наявність перепусток на l оглядах поспіль відміток у строб супроводу.

Експерименти показують, що допустима кількість пропусків не повинна перевищувати 10, тому що на кожному кроці розміри стробів повинні збільшуватися відповідно до сумарних помилок вимірювання та екстраполяції по відношенню до дозволяючих обсягом РЛС. У застосовуваних КСА критерій скидання вибирають рівним 5.

Порівнюючи операції, що виконуються в процесі виявлення і супроводу, можна помітити, що операції в них подібні. Проте в процесі супроводу операції з метою отримання більш якісної інформації про ВО виконуються точніше.

Таким чином, в процесі виявлення та супроводження траєкторії виконуються операції:

1) оцінка координат;

2) екстраполяція;

3) виявлення маневру;

4) стробування;

5) звірення.

Відповідно до вищезазначених принципів, процес виявлення нової траєкторії починається з утворення навколо позначки, що не потрапила в строби супроводу інших ПО, початкового строба первинного захоплення, розміри якого залежать від максимально можливого переміщення цілі за період огляду. При відсутності попадання відміток у строб автозахоплення на наступних оглядах початкова траєкторія скидається як помилкова.

Після виявлення траєкторії визначається напрямок руху ВО, що дозволяє екстраполювати і формувати строби, підтвердження траєкторії на наступних оглядах, при попаданні в них приймається остаточне рішення про підтвердження траєкторії.

Алгоритм послідовного згладжування координат траєкторії руху ВО.

Суть методу послідовного згладжування (оцінки) координат.

Нехай в момент часу t (n-1) де n число вимірювань, нам відомі оцінка координати (n-1) і оцінка швидкості (n-1). Знаючи їх і модель руху повітряного об'єкта можна визначити (наприклад, при прямолінійному і рівномірному русі) екстрапольоване значення координати.

Xэn=n-1+xn-1(tn-tn-1),

де: Xэn - екстрапольоване значення на n вимірі;

У момент часу tn надійшло виміряне значення координати Хn.

Потрібно за виміряним і екстраполювати значенням отримати оцінку координати на момент часу tn:

n=Xэn+Ln(Xn-Xэn),

де: Ln-коефіцієнт згладжування. Значення Ln можна виразити через кількість вимірювань n.

Ln = 2 (2n-1) / n (n +1)

Однак на практиці звичайно користуються кількістю коректур k = n-1.

Lk = 2 (2k +1) / (k +1) (k +2)

Розглянутий метод не вимагає великих обсягів пам'яті ЕОМ, так як в процесі розрахунків використовуються тільки два значення - екстрапольоване значення координати на момент згладжування (Xеn) і виміряне значення на момент згладжування (Xn). Крім того, результати обчислень видаються відразу, після отримання виміряного значення (не потрібно накопичення значень) і немає обмежень по кількості вимірювань, що і пояснює застосування даного алгоритму в створених комплексах.

При послідовному згладжуванні швидкості повітряного об'єкта на n період огляду маємо згладжене значення швидкості в n-1 огляду і розрахованим значенням швидкості в n огляді. Для рівномірного і прямолінійного руху, за аналогією з алгоритмом згладжування координат можна записати алгоритм згладжування швидкості.

xn=xn-1 + Bn(Xn-Xэn)/T,

де: Bn = 6 / n (n +1) n кількість вимірювань. Через кількість коректур

Bk = 6 / (k +1) (k +2);

T - час пройшли між вимірами на n-1 кроці і вимірюванням на n кроці.

Якість функціонування бойових алгоритмів в КСА КП істотно залежить від правильної оцінки закону руху ПО.

Цю задачу виявлення факту зміни характеру руху повітряного об'єкта, з подальшою адаптацією бойових алгоритмів, вирішують спеціальні пристрої (або алгоритми) виявлення маневру повітряного об'єкта.

Питання про наявність маневру вирішується в залежності від типу бойових алгоритмів, оцінки траєкторії руху повітряного об'єкта. Проте в основі будь-яких критеріїв лежить перевірка статичних гіпотез. Для оптимальних алгоритмів оцінки параметрів траєкторії, маневр визначається шляхом порівняння величини відхилення виміряного значення координати від екстрапольоване з деяким порогом dX.

Xn - Xеn >= dX

Крім того, на практиці використовують критерій збільшень курсу і швидкості, отриманих в сусідніх оглядах РЛС. Тобто завдання вибору критерію маневру мети зводиться до вибору величини порогу, який визначається з тактико-технічних характеристик РЛС, ВО і помилок алгоритмів.

Існують фізичні і математичні методи стробування, відрізняються вони тільки методом реалізації. Розміри стробів обчислюються на основі помилок алгоритмів, тактико-технічних характеристик РЛС, маневрених можливостей ВО і заданої ймовірністю попаданням в строб істинних відміток траєкторії руху ВО. При наявності маневру, чи пропуску позначки в траєкторії розміру строба доцільно збільшити. Належність позначки визначається

| Xn - Xеn | = <dX.

При супроводі траєкторії повітряного об'єкту в строб, крім справжніх позначок, можуть потрапляти неправдиві позначки та відмітки, що належать іншим траєкторіях. Це створює невизначену ситуацію при відборі позначки для продовження траєкторії повітряного об'єкту. Усунення цієї невизначеності здійснюється на етапі звірення.

Найбільш широко застосовуються методи звірення:

1) метод одного строба;

2) метод мінімальних еліптичних відношень;

3) метод найменших відстаней.

Метод одного строба полягає в тому, що навколо ЕТ, виставляється строб. Логіка ухвалення рішення зводиться до наступних правил:

1) якщо в строб потрапила відмітка, то вважається, що вона належить даній траєкторії;

2) якщо в строб не потрапила жодна відмітка, то в якості позначки повітряного об'єкта приймається екстрапольована точка;

3) при попаданні в строб декількох відміток за справжню відмітку може бути прийнята відмітка, яка перша потрапила в строб, або всі відмітки, що потрапили в строб. В цьому випадку будуть формуватися кілька помилкових траєкторій, які надалі відсікаються.

Метод мінімальних еліптичних відношень полягає в обчисленні для кожної з відміток, що потрапила в строб, еліптичного відхилення:

,

де: Х2 , Y2 відстань між ЕТ і поточної точки;

, - помилки визначення Х , Y.

Рішення про вибір істинної позначки приймається по мінімуму. Даний метод дає оптимальне рішення при попаданні в строб більше однієї позначки, але для його застосування необхідно знати характеристики розсіювання відміток.

Метод найменших відстаней полягає в обчисленні для кожної з відміток, що потрапила в строб відхилення і вибір поточної позначки для продовження траєкторії ВО вибирається по мінімуму R.

При отриманні ТТ і маючи вибірку попередніх значень ми виробляємо згладжування в поточний момент часу.

,

- коефіцієнт (вага поточного вимірювання);

- коефіцієнт (вага поточного вимірювання).



Траєкторія польоту ПО представляється у вигляді полінома n-го ступеня. Траєкторію ПО будемо ділити на ділянки прямолінійного і рівномірного руху і ділянки маневрування, які чергуються випадковим для наземного спостерігача (системи обробки) чином. Маневрування ВО може бути по швидкості та напрямку. Маневрування за швидкістю обмежується допустимим тангенціальним прискоренням, що не перевищує 1g. Маневрування за напрямом (віраж) може здійснюватися зі значно більшою перевантаженням, порядку (3-5) g. У простому випадку можна припустити, що основним видом маневрування ВО є віраж за курсом на постійній висоті з постійним нормальним прискоренням (перевантаженням), тобто по дузі кола. В цьому випадку проекція траєкторії ВО на горизонтальну площину, являє собою послідовність прямолінійних відрізків, сполучених дугами кіл різного радіусу. При прямолінійному і рівномірному русі оцінку і екстраполяцію ми вже розглянули, а при виявленні маневру нам потрібно використовувати для представлення траєкторії ВО поліном більш високого порядку.

Алгоритм обробки сигналів представлений на рис. 4.11.



Рис. 4.11



4.5 Вибір елементної бази

Одним із можливих напрямків побудови системи прийому і обробки радіосигналів пасивної моноімпульсної РЛС може бути напрямок, оснований на використанні готових модулів, представлених на ринку такими фірмами, як Nallatech, Xilinx, «Инструментальные системы», Signatec.

Підприємство Signatec є одним з провідних російських розробників професійного обладнання в галузі збору, розподілу та обробки інформації для суб'єктів оперативно-розшукової діяльності, а також рішень для операторів зв'язку і виробників телекомунікаційного обладнання.

Компанія Signatec спеціалізується на розробці РС-сумісних плат і систем високошвидкісного введення-виведення для таких додатків як радарні системи, неруйнівний контроль, спектроскопія та інших, що вимагають обробки великого обсягу даних в реальному часі.

Смуга пропускання плат серії PX з шиною PCI досягає 2 ГГц, а паралельне застосування декількох плат робить інтегральну продуктивність системи практично неообмеженою. Крім плат, що встановлюються в будь РС-сумісний комп'ютер, компанія Signatec поставляє готові вимірювальні комплекси IC2000 з масивом пам'яті для зберігання даних до 96 терабайт. Засновані на спеціалізованій шині SAB, ці системи можуть в реальному часі обробляти потоки даних і телеметрії об'ємом до 2,8 Гігабайт в секунду.

4.4 Забезпечення завадозахищеності

При роботі радіолокаційної станції доводиться мати справу з різного роду завадами, що ускладнюють виявлення і спостерігання цілей. Радіолокаційні завади можуть виникати мимовільно і можуть створюватись противником навмисно.

Мимовільними завадами радіолокаційним станціям являються: внутрішні шуми приймача, атмосферні завади, завади від роботи різних електричних установок і завади від місцевих предметів. Із цих завад найбільше значення для радіолокаційних станцій мають внутрішні шуми приймача і завади від місцевих предметів.

Навмисні радіолокаційні завади створюються противником з метою пригнічення роботи радіолокаційних станцій. Такі завади бувають активними і пасивними.

Активні завади створюються спеціальними генераторами завад, що установлюються на літаках, на кораблях або на землі. Джерела активних завад випромінюють радіохвилі, які сприймаються антеною радіолокаційної станції разом з корисними сигналами і створюють на екранах індикаторів характерні зображення, що затрудняють виявлення цілей, що з'являються в зоні дії завади. Особливо сильну дію на радіолокаційну станцію чинять завади, частота яких рівна частоті радіолокаційної станції або близька до неї.

Пасивні завади зазвичай створюються металізованими стрічками, виготовленими із алюмінієвої фольги. Ці стрічки упаковують в пакети і розсипають з літака-постачальника завад.

Якщо радіолокаційна станція опромінює «хмару» металізованих стрічок, то відбиті від цих стрічок радіохвилі підсилюються приймачем радіолокаційної станції, як і корисні сигнали, і на індикаторах створюються імпульси, схожі імпульсам від множини цілей.

Відображення від місцевих предметів: нерівностей місцевості, дерев, будівель, морських хвиль, хмар, дощу і т. д. також створюють завади на індикаторах, що ускладнюють виявлення цілі. Ці завади особливо сильні при роботі по наземним і надводним цілям.

Дія радіолокаційних завад будь-якого виду порушує нормальну роботу радіолокаційної станції. Тому використовують різні засоби захисту станцій як від активних, так і від пасивних завад.

Дія завад зменшується зі зменшенням ширини діаграми спрямованості антени станції, так як при цьому обмежуються направлення, з яких завада діє на станцію. У зв'язку з цим радіолокаційні станції сантиметрового діапазону, що мають вузькі діаграми спрямованості, більш завадозахищені, ніж станції метрового діапазону. Зменшення довжини імпульсів підвищує стійкість станції до дії пасивних завад, так як підвищується її роздільна здатність по дальності.

Одним із методів захисту від активних завад являється зміна частоти передатчика і перестройка приймача. Після кожної зміни частоти персоналу станції, що створює завади, буде потрібен час для визначення сигналів радіолокаційної станції, визначення її нової частоти і перестройки передатчика завад. На протязі цього часу прийом відбитих сигналів буде вільним від дії завад.

Особлива увага приділяється застосуванню схем, що підвищують стійкість радіолокаційних приймачів проти дії різних завад.

Робота всіх схем захисту приймачів від завад ґрунтується на використанні відмінності сигналу від завади.

Завада може відрізнятись від сигналу частотою коливань, тривалістю дії, частотою повторення (для імпульсної завади), амплітудою, часом поступання і т. д. Крім того, напрямок поступання завади може відрізнятися від напрямку максимальної чутливості антени станції. Джерело завад може бути нерухомим (наприклад, місцевий предмет) або переміщатись зі швидкістю, що відрізняється від швидкості переміщення цілі (літак в хмарі металізованих стрічок) і т. д.

Найбільш простим, але достатньо ефективним методом захисту від завад, що відрізняються по своїй частоті від частоти сигналу, являється застосування загороджувальних фільтрів.

Одна зі схем загороджувальних фільтрів зображена на рис. 4.12.



Рис. 4.12 - Загороджувальний фільтр

Фільтр являє собою паралельний резонансний контур . Опір служить для компенсації втрат в контурі і підвищення точності його настройки. При настройці цього контуру на частоту завади його резонансний опір виходить досить великим, що і зумовлює значне ослаблення завади. Для корисних сигналів, що мають частоту, відмінну від резонансної, фільтр має малий опір і сигнали ослаблюються ним незначно. При регулюванні опору змінюється добротність контуру і ширина його смуги пропускання. При відсутності завад фільтр відключається, щоб не відбувалось ослаблення сигналів.

Загороджувальні фільтри добре захищають від неперервно діючої завади (синусоїдальної немодульованої або модульованої), при умові якщо основна частота завади значно відрізняється від частоти сигналу. Якщо ця умова не виконується, фільтр виявляється безкорисним.

Часто для боротьби з завадами застосовується часова селекція, що використовує неодночасне поступання сигналів і завад. Для цього один із каскадів приймача, що називається селекторним, підтримується в закритому стані весь час, окрім моменту очікуваного поступання сигналу від цілі. В цей момент на каскад подається відкриваючий імпульс, і сигнал вільно проходить приймач; завади ж, що поступають в інший час, на виході приймача не з'являються. Імпульс, що відчиняє селекторний каскад, називається стробом або селекторним імпульсом. Момент виникнення строб-імпульсу узгоджується з моментом поступання сигналу від вибраної оператором цілі. Довжина строб-імпульсу може бути більше або менше довжини сигналу. Застосування дуже короткого строб-імпульсу (ультразвукового стробу) дозволяє значно підвищити завадостійкість станції і підвищити надійність роботи системи автоматичного супроводження цілі.

Часову селекцію неможна застосовувати для пригнічення неперервної завади, особливо шумової.



5. КОНСТРУКТОРСЬКА ЧАСТИНА

радіолокаційний станція загороджувальний фільтр

Фірма Schroff входить у промислову групу Pentair Enclosures, що є одним із найбільших у світі виробників корпусів, шаф і стійок для електронного і електротехнічного устаткування. Загальна кількість найменувань виробів, що поставляються фірмою Schroff, становить близько 20 тисяч, що дозволяє вибрати базову конструкцію і додаткові приналежності практично для будь-якої задачі.

Гнучке сучасне виробництво Schroff і Pentair Enclosures, сертифіковане по стандарту ІSO 9001, а також стандарту по захисту навколишнього середовища ІSO 14001 і розміщене в багатьох країнах Західної Європи й у США, гарантує найвищу якість і невисоку вартість продуктів.

Основні лінії продукції Schroff є такими:

1) і метричні шафи й стояки для електронного, комунікаційного й лабораторного устаткування, призначені для використання як в офісних, так і в промислових умовах;

2) допоміжне устаткування для шаф і стояків, включаючи засоби для зручного монтажу устаткування, укладання й комутації кабелів, електромагнітного захисту й розподіленого електромагнітного захисту й розподіленого безперебійного живлення;

3) спеціалізовані шафи для розміщення серверного й мережевого устаткування, в тому числі комутаційні;

4) комутаційні шафки для оптичних кабелів;

5) приладові корпуси для монтажу різних електронних блоків і модулів;

6) настінні сталеві електротехнічні ящики й електроізоляційні пластикові ящики й корпуси різних типорозмірів;

7) корпуси й деталі субблоків для і метричних модулів, у тому числі з електромагнітним захистом і для мобільних застосувань, з великим вибором допоміжного устаткування;

8) напрямні, з'єднувачі, шини живлення й заземлення, тестові й макетні плати, кросплати для найпоширеніших шин, компоненти й гнізда для встановлення на передній панелі;ф

9) спеціалізовані версії приладових і корпусів для устаткування на основі найпоширеніших електричних шин типу VME, VME64x, CompactPCI і інших із вбудованими системами живлення, охолодження й електромагнітного захисту;

10) засоби підтримання клімату в корпуса, включаючи кондиціонери, вентилятори, нагнітачі, нагрівачі й керуючу електроніку з уніфікованими засобами під'єднання.

Монтажні корпуси й шафи ConceptLine призначені для встановлення клемників на стандартну DIN-рейку, розміщення устаткування на монтажній платі, а також для монтажу устаткування (при ширині 600мм). Вони мають наступні переваги:

1) міцний сталевий суцільнозварний корпус;

2) відкриті металеві двері;

3) високий ступінь захисту від впливів навколишнього середовища (пиловологонепроникні);

4) вбудована знімна плата для встановлення з'єднувачів або кабельних сальників;

5) стаціонарні монтажні плати з можливістю встановлення на довільній глибині, оцинковані;

6) вертикальні тримачі для устаткування з можливістю встановлення на довільній глибині;

7) різні варіанти навішення дверей з можливістю обмеження кута відкривання;

8) різні варіанти замків, у тому числі навісні;

9) зручне кріплення до стіни;

10) система заземлення.

Ряд типорозмірів ConceptLine наведений у табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Висота, мм	Ширина, мм	Глибина, мм
300	250	150
400	300	220
500	400	320
600	500	420
700	600
800	800
1000	1000
1200

Крім того, існують монтажні корпуси й шафи ConceptLine з нержавіючої сталі. Вони призначені для встановлення клемників на стандартну DIN-рейку, розміщення устаткування на монтажній платі, а також монтажу устаткування. Їх основні особливості такі:

1) допускають використання поза межами закритих приміщень;

2) міцний суцільнозварний корпус із нержавіючої сталі;

3) відкидні металічні двері;

4) високий ступінь захисту від впливів навколишнього середовища (пиловологонепроникні);

5) спеціальна кришка для кращого захисту від дощу й снігу;

6) спеціальне пристосування для кріплення на стовпи й труби;

7) різні варіанти замків, у тому числі навісні.

Ряд типорозмірів ConceptLine з нержавіючої сталі наведений в табл. 5.2.



Таблиця 5.2

Висота, мм	Ширина, мм	Глибина, мм
300	250	150
400	300	220
500	400	320
600	500
800	600
1000	800
1200	1000

Корпуси серії ConceptLine продовжують удосконалюватися.

Дуже серйозні зміни відбулися в найбільш популярних настінних шафах із шарнірними дверцятами серії ConceptLine:

1) на чверть збільшилася кількість типорозмірів стандартних корпусів з металевими дверцятами, в основному за рахунок появи більших корпусів для кожної із припустимих глибин (150, 220, 320 і 420 мм);

2) на доповнення до шаф глибиною 420 мм з'явилися шафи із заскленими дверцятами глибиною 320 мм;

3) як і в інших лініях продуктів, з'явилися оцинковані монтажні плати;

4) розширилися також номенклатура типорозмірів серії шаф з нержавіючої сталі. Тут, навпаки, з'явилися менш габаритні варіанти шаф із глибиною 320 мм;

5) дуже важливим нововведенням є випуск спеціальної версії шаф ConceptLine з підвищеним ступенем електромагнітного захисту. ConceptLine ЕМС забезпечує пригнічення завад у діапазоні від 30 МГц до 1 ГГц на рівні 70-40 дБ. При цьому зберігається високий ступінь захисту від впливів навколишнього середовища.

Зовнішній вигляд вибраного для розміщення устаткування корпусу ІРС-611 показаний на рис. 5.1.



Рис. 5.1 - Корпус для промислового комп'ютера/сервера підвищеної функціональності РСІ-611

Характеристики:

1) можливість установки промислової процесорної плати формату PICMG з 32- або 64-розрядної шини PCI, а також промислової материнської плати формату ATX;

2) до 14 слотів розширення (ISA, PCI 32- або 64-розрядні);

3) можливість установки трьох 5,25" і одного 3,5" приводів;

4) джерело живлення ATX потужністю до 400 Вт, можливість установки резервованого ДЖ ATX 400 Вт;

5) система виявлення і оповіщення про відмови;

6) габаритні розміри 482Ч177Ч480 мм;

7) маса 14 кг.



6. ОЦІНКА НАДІЙНОСТІ СИСТЕМИ

Надійність - один із основних показників якості технічних систем (приладів) автоматики, телемеханіки, обчислювальної техніки та інших технічних виробів. Забезпечення надійності роботи є однією з основних задач розробки та експлуатації техніки.

Для оцінки надійності підсистеми введення сигналів від датчиків температури застосовуємо модель пристрою, що являє групу послідовно з'єднаних і незалежних елементів, яка не має резервованих елементів. У цьому випадку відмова будь-якого з елементів викликає відмову системи, але не впливає на надійність інших елементів системи. Таким чином, безвідмовна робота системи можлива тільки при збереженні працездатності усіх елементів послідовного з'єднання.

Структура логічної схеми розроблюваного пристрою для наближеного розрахунку надійності зображена на рис. 6.1.

Рис. 6.1

Основні показники надійності системи з послідовним з'єднанням елементів визначаються таким чином.

Ймовірність безвідмовної роботи -го елемента при показниковому законі розподілу напрацювання до відмови:

, (6.1)

де - інтенсивність відмов -го елемента.



Інтенсивність відмов системи із елементів:

.(6.2)

Середнє напрацювання до відмови системи в цілому:

. (6.3)

При проведенні розрахунку надійності пристрою, що проектується, його однотипні елементи об'єднуємо в групи. Інтенсивність відмов пристрою буде визначатись за формулою:

,(6.4)

де - інтенсивність відмов -го елемента;

- кількість однотипних елементів -ої групи;

- кількість груп (типів) елементів в пристрої.

Дані для розрахунку інтенсивності відмов системи зведемо в табл. 6.1.

Таблиця 6.1

№	Найменування		Кількість, шт.
1	Малошумлячий підсилювач	0,5	4	2,0
2	Аналого-цифровий перетворювач PDA 16-60-120-MS	0,7	2	1,4
3	Плата цифрової обробки сигналів РМР 1000-2	4,0	2	8,0
4	Одноплатний промисловий комп'ютер РСЕ-5120	0,7	1	0,7
5	Блок живлення PS-400ATX-ZBE 400W	1,6	1	1,6
Всього:	13,7

Таким чином інтенсивність відмов системи:

Середнє напрацювання до відмови системи в цілому:

Залежність ймовірності безвідмовної роботи пристрою, який розробляється, від часу роботи:

При виконанні розрахунків надійності пристрою визначають , а потім по деяким точкам апроксимують криву , яка наглядно характеризує зміну ймовірності безвідмовної роботи зі збільшенням часу експлуатації.

Залежність ймовірності безвідмовної роботи системи від часу роботи приведемо до табл. 6.1.

Таблиця 6.1

№ з/п	, год.
1	100	0,998631
2	500	0,993173
3	1000	0,986393
4	5000	0,933793
5	10000	0,87197
6	20000	0,760332
7	30000	0,662987
8	40000	0,578105
9	50000	0,50409
10	100000	0,254107
11	200000	0,06457
12	220000	0,049095

Графік ймовірності безвідмовної роботи, який побудований на підставі табл. 6.2, зображений на рис. 6.2.

Рис. 6.2 - Графік ймовірності безвідмовної роботи системи



7. ОХОРОНА ПРАЦІ

Радіолокаційна станція - об'єкт підвищеної небезпеки. Наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів при роботі на РЛС обумовлено специфікою праці. Завдання охорони праці полягає в забезпеченні працюючому таких умов праці, щоб при максимальній продуктивності стомлюваність його була мінімальною. Зокрема, охорона праці розглядає наявність небезпечних і шкідливих факторів при роботі на РЛС, передбачає заходи щодо попередження нещасних випадків і професійних захворювань. Згідно ГОСТ 12.003-74 небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються за природою дії на наступні групи:

фізичні;

хімічні;

психофізіологічні.

Одним з джерел небезпечного впливу на людину є радіолокаційна станція. Згідно ГОСТ 120.003-74 при роботі з РЛС на людину діють групи фізичних і психофізіологічних факторів. До фізичних у разі роботи з РЛС відносяться:

підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

підвищене значення напруженості в електричному ланцюзі, замикання якого може статися через людину.

Психофізична група факторів поділяється на:

фізичні перевантаження;

нервово-психічні перевантаження.

При роботі з РЛС виділяються нервово-психічні перевантаження, що виявляються в розумовому перенапруженні.



7.1 Біологічна дія НВЧ-випромінювання на організм людини

Вплив потужних електромагнітних полів на людину призводить до певних зрушень в нервово-психічній і фізіологічній діяльності, проте як припускають, «багатоступенева» система захисту організму від шкідливих сигналів, що здійснюється на всіх рівнях від молекулярного до системного, в значній мірі знижує шкідливість дії «випадкових» для організму потоків інформації. Тому, мабуть, якщо і спостерігається певна реакція на ці поля, то тут потрібно говорити скоріше про, фізіологічний в загальному сенсі, ніж про патологічний вплив електромагнітної енергії. Незважаючи на те, що нетеплові, або специфічні ефекти впливу радіохвиль відкриті відносно давно, визначальним для нормування небезпеки роботи в умовах впливу електромагнітного випромінювання (ЕМВ) у багатьох країнах поки прийнята ступінь їх теплового впливу.

Для з'ясування біофізики дії теплового випромінювання надвисокої частоти (НВЧ) на живі організми розглянемо коротко фактори, що визначають нагрів тканин при опроміненні їх ЕМВ.

Існування втрат на струми провідності та зміщення в тканинах організму призводить до утворення тепла при опроміненні. Кількість тепла що виділяється в одиницю часу речовиною із середнім питомим опором (Ом / см) при впливі на нього роздільно електричної (Е) і магнітною (Н) складових на частоті f (Гц) визначається наступними залежностями:

Qe = 8,410fE (Дж/хв)

Qп = 8,410fH (Дж/хв)

Частка втрат у загальній величині поглиненої теплом енергії зростає з частотою.

Наявність відбиття на границі «повітря-тканина» призводить до зменшення теплового ефекту на всіх частотах приблизно однаково.

Таблиця 7.1 - Коефіцієнт відбиття Ко від границі між тканинами при різних частотах.

Границі	Частота, МГц
	100	200	400	1000	3000	10000	24500
повітря-шкіра	0.758	0.684	0.623	0.57	0.55	0.53	0.47
шкіра-жир	0.340	0.227	-	0.231	0.190	0.230	0.22
жир-м'язи	0.355	0.351	0.33	0.26	-	-	-

З урахуванням Ко щільність потужності, що поглинається тілом, буде дорівнює:

Ппогл = П( 1- Ко),

де П - щільність потоку потужності.

Глибина проникнення енергії СВЧ вглиб тканин залежить від резисторних і діелектричних властивостей тканини і від частоти.

Таблиця 7.2 - Глибина проникнення енергії НВЧ в різні тканини при зміні поля в е раз в частках довжини хвиль

Тканина	l, см
	300	150	75	30	10	3	1.25	0.86
Головний мозок	0.012	0.028	0.028	0.064	0.048	0.053	0.059	0.043
Кришталик ока	0.029	0.030	0.056	0.098	0.050	0.057	0.055	0.043
Скловидне тіло	0.007	0.011	0.019	0.042	0.054	0.063	0.036	0.036
Жир	0.068	0.083	0.120	0.210	0.240	0.370	0.270	-
М 'язи	0.011	0.015	0.025	0.050	-	0.100	-	-
Шкіра	0.012	0.018	0.029	0.056	0.066	0.063	0.058	-

Сумірність розмірів тіла з довжиною хвилі призводить до появи істотної частотної залежності взаємодії поля з тілом. Ефект опромінення тіла людини сильно залежить від поляризації і ракурсу освітлення його радіохвилями НВЧ.

Існування між різними шарами тіла шарів з малою діелектричною проникністю призводить до виникнення резонансів - стоячих хвиль великої амплітуди, які призводять до так званих, мікронагрівів.

Перерозподіл теплової енергії між сусідніми тканинами через кров поряд з конвенційною віддачею енергії тепловіддачі в навколишній простір багато в чому визначає температуру нагріву ділянок тіла. Саме через погіршену систему відводу тепла від деяких середовищ (очі і тканини сім'яників - в них дуже мало кровоносних судин), ці органи тіла найбільш уразливі для опромінення. Критичним для очей вважається підвищення температури на 10 °С. Висока чутливість сім'яників до опромінення пов'язана з відомим фактом, що при нагріванні їх всього на 1 град. С виникає часткова або повна тимчасова стерилізація.

Крім теплової дії радіохвиль НВЧ на живий організм, спостерігається і специфічна їх дія.

Найбільш загальним ефектом дії радіохвиль на організм людини (електромагнітних випромінювань малих рівнів) є дезадонтація - порушення функцій механізму, що регулюють пристосувальні реакції організму до змін умов зовнішнього середовища (до тепла, холоду, шуму, психологічних травм і т. д.). Тобто дія НВЧ поля є типовим стресом.

До специфічних ефектів впливу поля також відносяться:

кумуляція - призводить до того, що при дії переривчастого опромінення сумарних ефект накопичується і залежить від величини ефекту з самого початку впливу;

сенсибілізація - полягає в підвищенні чутливості організму після слабкого радіоопромінення до подальших дій;

стимуляція - поліпшення під впливом поля загального стану організму або чутливості його органів.

В Україні проводяться дослідження, спрямовані на з'ясування професійної шкідливості НВЧ радіохвиль. Дослідження дозволили виявити в осіб, що піддаються хронічному НВЧ впливу, певні зміни з боку нервової та серцево-судинної систем, ендокринних залоз, крові і лімфи, хоча в переважній більшості випадків ці зміни носять оборотний характер. При хронічній дії СВЧ поля були виявлені також випадки помутніння кришталика і зниження нюхової чутливості людини.

При великій потужності НВЧ тілом поглинається більше 5-10 мВт / см, і як правило, спостерігається негативний вплив опромінення, з'являється підвищена стомлюваність, слабкість, млявість, розбитість, дратівливість, запаморочення. Іноді спостерігається припливи до голови, відчуття жару, статева слабкість, напади нудоти, потемніння в очах. Вивчаються генетичні наслідки впливу радіохвиль.

7.2 Захист обслуговуючого персоналу від НВЧ випромінювань

Радіолокаційна станція включає в себе потужні НВЧ пристрої, в яких генератори високочастотної енергії мають потужність близько сотень кіловат в імпульсному режимі. Навіть якщо невелика частина цієї потужності просочується в навколишній простір, це може становити небезпеку для оточуючих: вплив досить потужного НВЧ випромінювання на зір, нервову систему та інші органи людини може викликати серйозні хворобливі явища. Тому при роботі з потужними джерелами НВЧ енергії необхідно неухильно дотримуватися вимог техніки безпеки.

У нашій країні встановлено безпечна норма НВЧ випромінювання, так звана санітарна норма - 10 мкВт / см. Вона означає, що в місці знаходження обслуговуючого персоналу потужність потоку НВЧ енергії не може перевищувати 10 мкВт на кожен квадратний сантиметр поверхні. Ця норма була взята з багаторазовим запасом. Так, наприклад, в США в 60-ті роки була норма в 1000 раз більшою - 10 мВт / см.

Слід зазначити, що в при віддаленні від місць випромінювання НВЧ від резонаторних камер або хвилеводних систем, де проводиться обробка за допомогою НВЧ енергії, - потік випромінювання енергії швидко слабшає (обернено пропорційно квадрату відстані). Тому можна встановити безпечну відстань, де рівень випромінювання нижче норми, і виконати її у вигляді огорожі, за яку не можна заходити під час виконання технологічного процесу. При цьому захисні пристрої виходять досить простими і недорогими.

В даний час існує декілька видів як твердих, тик і м'яких (типу гуми) поглинаючих матеріалів, які вже при товщині в кілька міліметрів забезпечують практично повне поглинання НВЧ енергії, що просочується.

Поглинаючий матеріал закладається в щілини між тими металевими деталями резонаторних камер або хвилеводних структур, які не можуть бути з'єднані зварюванням або паянням.

Запобігання випромінюванню через отвір для спостереження чи подачі повітря здійснюється застосуванням металевих трубок досить малого внутрішнього діаметра і необхідної довжини. Такі трубки є позамежними хвилеводами і практично не пропускають НВЧ енергію. Необхідно, щоб внутрішній радіус R був у 10...15 разів менше робочої довжини хвилі. В цьому випадку погонне загасання (в децибелах на сантиметр) на нижчому типі хвилі H11 може бути приблизно визначено за формулою: L = 16 / R, а загальне загасання при довжині трубки l стає рівним 16l / R дБ.

Розглянемо чисельний приклад. Нехай робоча довжина хвилі л = 23 см. Візьмемо трубку з внутрішнім радіусом R = 1,5 см. Користуючись формулою для L, визначимо, що на кожному сантиметрі довжини трубки погонне загасання

L = 16/1, 5 = 10,8 дБ / см.



Якщо потужність СВЧ коливань резонатора становить 1 кВт, а поза трубки вважатимемо припустимою потужність 1 мкВт, то на довжині трубки л має бути ослаблення 1кВт/1мкВт = 1/106 = 10-6 разів, або 60 дБ. Довжина трубки буде

l = 60 / L = 60/10, 8 = 5,17 см.

Остаточно довжину трубки з внутрішнім діаметром 15 мм можна прийняти рівною 5 см. Як бачимо, безпечний рівень випромінювання може бути отриманий при не дуже довгих трубках і при досить великих діаметрах.

Для промислових установок НВЧ характерна необхідність багаторазового відкривання і закривання люків завантаження та інших дій. Від цих операцій захисні пристрої, особливо контактні, поступово зношуються. Крім того, з плином часу контактні поверхні окислюються. В результаті випромінювання може зрости в кілька разів і навіть на один-два порядки. Тому необхідні систематичне спостереження за станом захисних пристроїв, проведення періодичних вимірів рівня випромінювання. Звідси й жорсткі вимоги до надійності захисних пристроїв. Щоб в експлуатації норми опромінення не були перевищені, заводські здавальні норми на випромінювання роблять жорсткішими. Так, в Японії допускається збільшення випромінювання від заводських норм до експлуатаційних при кількості відкривань більше 100 тис. разів. Власне, за таких умов і проводяться періодичні заводські випробування захисних пристроїв.



ВИСНОВКИ

В дипломному проекті було розроблено систему цифрового прийому і обробки радіосигналів. Вона має високу ефективність розроблених технічних рішень і алгоритмів, а також доцільність застосування серійних цифрових модулів на етапі розробки макетів складних радіотехнічних систем для мінімізації часових і фінансових затрат. Реалізована система відповідає показникам, заданим в технічному завданні, відповідає вимогам надійності, має високі економічні показники.



ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

1. Бакулев П.А. Радиолокационные системы. Учебник для вузов. - М.: Радиотехника. 2004. - 320 с.

2. Кузьмин С.З. Основы теории цифровой обработки радиолокационной информации. М., «Советское радио», 1974. - 432 с.

3. Лихарев В.А. Цифрвые методы и устройства в радиолокации. М., «Советское радио», 1973. - 456 с.

4. Слока В.К. Вопросы обработки радиолокационных сигналов. - М.: советское радио, 1970. - 256 с.

5. Слуцкий В.З., Фогельсон Б.И. Импульсная техника и основы радиолокации. Изд. 3-е, переработ. и дополн. М., Воениздат, 1975. - 439 с.

6. Сосулин Ю.Г. Теоретические основы радиолокации и радионавигации: Учеб. Пособие для вузов. - М.: Радио и связь, 1992. - 304 с.

7. Справочник по основам радиолокационной техники. Под редакцией В.В. Дружинина. Военное издательство, 1967. - 768 с.

8. Справочник по радиолокации. Под ред. М. Сколника. Нью-Йорк, 1970. Пер. с англ. (в четырех томах) под общей ред. К.Н. Трофимова. Том 1. Основы радиолокации. Под ред. Я.С. Ицхоки. М., «Сов. радио», 1976. - 456 с.

9. Теоретические основы радиолокации. Под ред. Ширмана Я. Д. Учебное пособие для вузов. М., изд-во «Советское радио», 1970. - 560 c.

10. Финкельштейн М. И. Основы радиолокации: Учебник для вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Радио и связь, 1983. - 536 с.

Размещено на Allbest.ru