Розвиток української етнонаціональної спільноти
Підходи до розуміння етнічності та етнічної ідентифікації в соціологічному дискурсі. Становлення людини в націотворчому аспекті. Особливості та характерні риси українськї етнонаціональної спільноти. Історія та еволюція етнічності національних культур.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.01.2010 |
| Размер файла | 53,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Соціобіологічний підхід описує етнос з еволюційно-генетичних позицій (як «поширену форму родинного відбору та зв'язку»). Його прибічники підкреслюють глибоку емоційність взаємозв'язків у людських групах, а також конче необхідне для людини переживання її належності до певної спільноти. Як соціобіологічне утворення, етнос підкорений природним ритмам життя.
Еволюційно-історичний підхід пов'язує етнос, етнічність не з біологічними аспектами існування, а з певним соціально-історичним контекстом. Етноси відмінні один від одного не стільки біологічно, скільки культурою, мовою, системами ідентичностей тощо. Згідно з еволюційно-історичним підходом, етноси характеризуються певними стійкими ознаками (мова, культура, етнічна самосвідомість, самоназва тощо), які формуються у взаємозв'язку з певними передумовами -- територіальними, природними, соціально-економічними, державно-правовими та ін.
Прихильники інструментального підходу, орієнтуючись на сучасне становище народів, пояснюють збереження етнічної ідентичності людей потребами подолання відчуження, що виникає в сучасному суспільстві у зв'язку з посиленням масової культури, зниженням традиційної системи цінностей, прагматизацією буття. Це засвідчує спробу протиставити асиміляторським поглядам (згідно з якими етнічні аспекти у сучасному суспільстві перестають відігравати визначальну роль) концепцію збереження етнічної ідентичності навіть за техногенного суспільства. Саме через етнічну ідентифікацію у людини сучасного суспільства з'являється можливість реалізувати жагу соціальної справедливості, культурної стратифікації тощо.
В основу конструктивістського підходу покладено тезу, що для етнічного самовизначення замало лише безпосередніх, природних ознак -- расових рис, фізіології, «уписуваності» у ландшафт. Етнічність як почуття спільності зі своїм народом стає цілком сконструйованим поняттям (звідси -- назва підходу), знаряддям досягнення вузьким колом лідерів здебільшого особистих, інколи навіть сумнівних цілей.
Усі підходи виявляють єдність у тому, що для виокремлення етнічної групи першорядним чинником є етнічна ідентичність. Етнічна ідентичність -- відчуття взаємної тотожності, історичної, соціальної та культурної спільності у представників однієї етнічної групи.
Нація -- особлива історична сукупність людей, що характеризується спільністю походження, мови, території, економічного становища, психічного стану та культури, що виявляються в єдиній етнічній свідомості та самосвідомості. Важливою ознакою нації є внутрішній державний устрій та чіткі державні кордони, у межах яких завершується їх формування. Останнім часом стала поширеною точка зору, згідно з якою відмінність між народністю та нацією є досить умовною, а окремі етнічні групи були закріплені за цими поняттями довільно. За іншими підходами нація, на відміну від народності, містить, передусім, не етнічний, а політичний сенс. Та й у світовій практиці вживається термін «нація» саме у значенні політичної чи громадянської спільноти.
Національні відносини завжди пов'язані з вирішенням певних етнічних проблем, які стосуються умов виживання і розвитку етносів (проблеми території, політичної влади, мови, культури, традицій, збереження самобутності тощо). Об'єктивною передумовою виникнення та розвитку національно-етнічних відносин є існування окремих етнічних спільнот, що відрізняються своїми етнокультурними особливостями (народів, націй). До титульних належать нації, що компактно проживають на певних територіях, дають назву існуючому державному утворенню (українці в Україні, естонці в Естонії та ін.). До національних меншин відносять етнонаціональні групи, що не належать до титульних націй (російське населення в Балтії, німці в Поволжі та ін.). Існують і багатонаціональні держави, в яких питома вага нетитульних націй не менша порівняно з основним населенням (Швейцарія). Відносити такгетноси до національних меншин некоректно ні в політичному, ні в культурному сенсі: спільність етнічної долі, культур, навіть національних стереотипів робить усі національні утворення в поліетнічних країнах формально рівноправними.
Список використаної літератури:
1. Бех В. П. Генезис соціального організму країни. - Запоріжжя: „Просвіта”, 2000. - 288 с.
2. Бутковська Н.Ю. Взаємозв'язок етнічної ідентичності та соціального статусу етнічної спільноти // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія “Соціологія. Психологія. Педагогіка”. - Вип.20-21 - Київ, 2004. - С.14-17.
3. Бутковська Н.Ю. До проблеми формування в Україні поліетнічного суспільства // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія “Соціологія. Психологія. Педагогіка”. - Вип.19 - Київ, 2003. - С.20-23.
4. Гончар Б.М. В пошуках ідентичності етносу і нації //Освіта, 1999. -- №26-27, 12-19 травня. -- С.5.
5. Гордузенко В. Етнонаціональна група як компонент етнонаціональної структури українського суспільства // Соціальна психологія. - 2006. - № 3 (17). - C.173-180
6. Євтух В. Б. Етнічна меншина: поняття, ознаки, функції // Філософська і соціологічна думка. - 1994. - №1 - 2. - С. 159 - 174.
7. Євтух В. Б. Етносоціологія: питання формування поняттєво-термінологічного апарату // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і повідомлення ІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України, М. О. Шульга (наук. ред.) та ін. - К., 2002. - 533 с.
8. Енциклопедія етнокультурознавства. Частина друга. “Українська національна культура у часі і просторі. “А-Е” / Ю. Римаренко, В. Кремень, В. Чернець, Л. Шкляр. -- К., 2002. -- 530 с.
9. 12. Енциклопедія ектнокультурознавства. Частина друга. “Українська національна культура у часі і просторі”. “Д-Я” / О. Антонюк, Ю. Римаренко, В. Чернець, М. Ходаківський та ін. -- К., 2002. -- 551 с.
10. Картунов О. В. Етнонаціональна група // Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії / Відп. редактори Ю. І. Римаренко, І. Ф. Курас. - Київ, 1993. - 800 с.
11. Картунов О.В. Західні етнонаціональні та етнополітичні концепції: теоретико-методологічний аналіз. -- К., 1996. -- 382 с.
12. Кучер В. Етнос і нація: проблеми ідентичності //Освіта. -- 1998. -- №64-65, 21-28 жовтня. -- С.3
13. Мала енциклопедія етнодержавознавства.//Відп. ред., кер.авт. колективу Ю.І.Римаренко. -- К.: Генеза, Довіра, 1996. -- 942 с.
14. Міграційні процеси у сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри. (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика): Енциклопедія //За ред. Ю.І.Римаренка. -- К.: Довіра, 1998. -- 912 с.
15. Нагорна Л. Національна ідентичність: український феномен в історичній ретроспективі // Розбудова держави. -- 1997. -- №7-8. -- С.47.
16. Обушний М.І. Етнонаціональна ідентичність: концептуальний аспект. //Вісник. Філософія. Політологія. Вип. №30. -- К.: РВЦ «Київський університет». 1999. -- С.53-56.
17. Обушний М.І. Етнонаціональна ідентичність -- феномен самовизначення українців. -- К.: РВЦ «Київський університет», 1999. -- 40 с.
18. Обушний М.І. Етнос і нація: проблеми ідентичності -- К.: Український Центр духовної культури, 1998. -- 204 с.
19. Обушний М.І., Майборода О.М. Етнонаціональна політика //Основи політології. За ред. Кирилюка Ф.М. -- К.: Вид-во Здоров`я, -- 1999. -- С. 184-192.
20. Обушний М.І. Націологія в системі наук про націю //Вісник. Філософія. Політологія. Вип. №29. -- К.: РВЦ «Київський університет». 1999. -- С.72-74.
21. Піча В. М. Предмет, структура, функції соціології. - Львів, 1994.
22. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навч. посіб. - К., 1999.
23. Ребкало В.А., Обушний М.І., Майборода О.М. Етнонаціональні процеси в сучасній Україні: досвід, проблеми, перспективи. -- К.: Вид-во УАДУ, 1996. -- 116 с.
24. Римаренко Ю.І. Етнос і особа //Мала енциклопедія етнодержавознавства. -- К.: Генеза, Довіра, 1996. -- С.70.
25. Римаренко С. Ю. Самовизначення особи, нації, держави. -- К.: Видавничий дім “Юридична книга”, 1999. -- 543 с.
26. Римаренко Ю., Шкляр Л., Римаренко С. Етнодержавознавство. Теоретико-методологічні засади -- К.: Ін-т держави і права НАН України, 2001. -- 254 с.
27. Сміт Е. Національна ідентичність. -- К., Основи, 1996. -- С.23.
28. Соціологія: Пос. для студ. вузів (За ред. В.Городаненка). - К., 2003.
29. Україна: етнонаціональна палітра суспільного розвитку. Словник-довідник / Ю. Римаренко, О. Картунов, І. Курас, С. Римаренко та ін. -- К.: Вид-во УАДУ, 1997. -- 272 с.
30. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. -- Львів: Кальварія, 1996. -- Вип. 3.
31. Шульга Н.А. Этническая самоидентификация личности. -- К., 1996. -- 200 с.
Подобные документы
Соціалізація особистості та її вплив на формування соціально-активної позиції. Сутність етнічної самосвідомості та її характеристика. Національна самосвідомість як чинник розвитку духовності українського суспільства. Формування етнічної ідентифікації.
реферат [43,5 K], добавлен 24.10.2013Поняття "рушійні сили розвитку суспільства". Суб'єкти суспільного розвитку. Соціально-етнічні спільноти людей: тенденції їхнього розвитку та діалектика процесів. Етносоціальна культура як чинник гармонізації національних і міжнаціональних відносин.
реферат [93,5 K], добавлен 25.02.2015Характеристика споконвічного та ситуативного підходів пояснення природи етнічності. Розгляд моделей саморегулювання міжнаціональних відносин: асиміляції, "плавильного казана", культурного плюралізму, ядра. Аналіз програми етнографічного дослідження.
реферат [26,5 K], добавлен 11.06.2010Історія формування та характерні риси й напрямки профспілкового руху за кордоном. Вплив на них з боку роботодавців та держави. Основні форми прояву профспілкового монополізму, їх законодавча база. Особливості та історія профспілкового руху в Росії.
реферат [28,0 K], добавлен 10.06.2011Походження терміну "соціологія". Розуміння соціології як науки про соціальні спільноти, з яких складається суспільство.Соціальні інститути — це сталі форми організації спільної діяльності людей, що склалися історично. Структура соціологічного знання.
реферат [41,7 K], добавлен 03.02.2009Особливості протікання процесу глобалізації на сучасному етапі, його специфічні ознаки та відношення світової спільноти. Негативні наслідки гарантованого забезпечення доступу капіталу на ринки країн, що розвиваються. Особливості руху альтерглобалістів.
реферат [18,9 K], добавлен 18.09.2010Роль субкультур у формуванні гармонійної особистості в юнацькому віці. Процеси соціалізації особистості в умовах субкультурної спільноти. Психологічне уявлення людини про своє "Я", що характеризується суб'єктивним почуттям індивідуальної цілісності.
курсовая работа [4,3 M], добавлен 12.05.2019Проблеми соціальної структури. Зміни в системі цінностей росіян. Аналіз культурних потреб. Статистичні і реальні соціальні спільності. Етноси як особливий вид реальних груп. риси матеріальної і духовної культури характерні для етнічної спільності.
реферат [20,3 K], добавлен 11.06.2011Дослідження історії розвитку соціального проектування. Розбудова незалежної української держави. Формування соціального проектування в ХХ-ХХІ століть. Реформування всіх сфер життєдіяльності суспільства, підвищення стандартів та рівня добробуту населення.
статья [639,5 K], добавлен 19.09.2017Соціологічний підхід до вивчення питання взаємодії людини та суспільства, зміст і характерні ознаки соціальної взаємодії. Співвідношення людини та суспільства. Соціальній конфлікт та соціальне співробітництво як форми взаємодії людини та суспільства.
курсовая работа [50,2 K], добавлен 25.05.2013
