Особливості розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Єгипту

Єгипет розміщується одночасно відразу в трьох кліматичних зонах. Перша зона це узбережжя Середземного моря і прилеглі регіони, для яких характерний саме середземноморський клімат. Дві ж інші зони характеризуються пустельним і тропічним кліматом. Тільки в північній частині Єгипту можна говорити про пори року в більш або менш звичниx для європейців формам. Взагалі ж у Єгипті розрізняють тільки холодні і гарячі пори року. У холодну пору року з жовтня по травень у Єгипті тримаються комфортні температури. Температура вночі рідко опускається нижче 10 градусів, а вдень майже ніколи не піднімається вище 25 градусів. Для спекотної ж пори року характерні денні температури від 30 до 45 градусів і висока вологість повітря, вночі ж стовпчик термометра не опускається нижче позначки в 20 градусів, вологість ж повітря вночі відносно невелика.

Відповідно до цього в Єгипті, відрізняються періоди, коли подорож здійснювати найкраще. До Каїра, Олександрії або на середземноморське узбережжя їхати можна цілий рік, що дозволяє відносно комфортний і м'який клімат. У Верхньому ж Єгипті кращим часом для подорожей вважається період із жовтня по травень. В оазисах - теж із жовтня по травень, але тут варто пам'ятати, що ночі в грудні і січні можуть бути дуже холодними. При цьому не слід випускати з уваги, що в пустелях нерідко спостерігаються екстремальні різниці температур між днем і ніччю. У квітні - травні дмуть гарячі і сухі вітри з південного сходу. Це період вітру «хамсин», названий так за свою тривалість (50 днів). Напередодні «хамсину» зазвичай характерна втомлива спека, горизонт темніє й атмосферний тиск падає. «Хамсин» створює екстремальну кліматичну ситуацію і фактично паралізує нормальне життя [62].

Клімат як головний лікувально-профілактичний фактор є основою для створення кліматичних курортів. Паралельно з цим на кліматитичних курортах використовуються з лікувальною метою ландшафтотерапія, особливості місцевого мікроклімату та інші природні лікувальні фактори (лікувальні грязі, мінеральні води, тощо).

Лікувальні властивості клімату Єгипту були згадані ще в часи Грецької епохи. Сократ, засновник кліматичної фізіотерапії, згадав про цей факт у його знаменитих записах «Єгипет і кліматична фізіотерапія». Він радив людям відвідувати Єгипет і насолоджуватися теплою погодою і свіжістю морського бризу. За його порадою, мільйони туристів протягом сотні років приїжджали в Єгипет для зцілення хвороб, викликаними холодним і більш вологим кліматом Європи [70].

Серед таких кліматичних курортів із лікувальною метою слід виділити: Хелуан, Хургадy, oазис Фаюм, Асуан, Сінай, Сафагy на узбережжі Червоного моря серед багатьох інших.

Невід'ємним атрибутом розвиненого рекреаційно-туристичного комплексу будь-якої країни є наявність бальнеологічних ресурсів, до яких відносять мінеральні води та грязі, які мають лікувальні властивості.

Єгипет володіє величезним безліччю лікувальних джерел, у тому числі й гарячих джерел. За даними наукових досліджень, глини, що містяться в цих джерелах, мають лікувальні властивості при болях у суглобах, шкіряних захворюваннях, захворюваннях нирок і багатьох інших. Окрім того, води Червоного моря з багатим хімічним складом і кораловими рифами, допомагають при лікуванні багатьох видів псоріазу.

Особливу групу грунтових вод в Аравійській пустелі і на Сінайському півострові утворюють гарячі сірчані джерела, характерні для областей вулканічного походження. Деякі з них із найдавніших часів використовуються в лікувальних цілях. Далеко за межами країни відомі, наприклад, гарячі сірчисті джерела Хелуана, що вважається першокласним курортом.

Іншою місцевістю зі значними бальнеологічними ресурсами є Нова Долина з великою кількістю гарячих джерел і лікувальних пісків, на додаток до диких трав. Тут, гарячі колодязі і джерела пов'язані з басейнами і мають температуру від 35 до 45 градусів Цельсія круглий рік. Води таких джерел лікують застуди, ревматизми, деякі шкірні захворювання.

З глибокої давнини застосуються цілющі властивості гарячих пісків, а в багатьох регіонах пустелів (Асуан, Абу Сімбел, Сафага) Єгипту ефективність лікування обумовлена унікальним хімічним складом так званого «Чорного піску». Дослідження показали, що до складу чорного піску входять три радіоактивних елементи: уран, торій, калій. Також до складу входять такі елементи, як солі й мінерали, особливо важлива наявність золотовмісної солі, яка ефективна при лікуванні ревматизму [66].

Ресурси живої природи, що сприяють як лікуванню та оздоровленню, так і задоволенню духовних потреб людини та організації окремих видів туризму, прийнято називати біотичними. Біотичними ресурсами Єгипет забезпечений слабо. Винною цьому є бідність на рослинність цієї країни, тому що значну частину території Єгипту займають пустелі. Але, попри це можна виділити парки, яких в Єгипті є два: Біла пустеля та Ельба, що несуть певну туристичну цінність для візитерів Єгипту. Біла пустеля - відносно невелика ділянка на сході пустелі Сахари площею приблизно 300 квадратних метрів, що лежить по дорозі між оазисами Бахарія і Фарафра.

Біла пустеля відома химерними карстовими утвореннями. Багато мільйонів років тому тут було дно океану, і біла порода - це залишки морських мікроорганізмів. За століття вітер і піски перетворили колишнє дно моря на поверхню, подібної іншій планеті. З 2002 р. Біла пустеля оголошена національним парком Єгипту.

Іншим національним парком Єгипту є Ельба. Велика частина його розміщена в Халаїбському трикутнику, який є оспорюваним Суданом, але, незважаючи на це, територія парку повністю контролюється Єгиптом. У цій відносно вологій області зареєстровано 458 видів рослин - майже 25 % від загальної кількості видів рослин у країні. У парку є як мінімум один ендемічний рослинний вид - Biscutella elbensis. З усієї флори регіону варто виділити унікальне, найцінніше дерево Dracaena ombet, а найбільш поширеними в місцевій гірській системі є акації та інші чагарники, що утворюють єдину природну лісисту місцевість Єгипту. У районі берегової лінії все більшого поширення набувають мангрові зарості [23].

Не багатий і тваринний світ Єгипту. Найбільш різноманітна лише фауна птахів, як тих, що постійно в Єгипті гніздяться, так і мігруючих видів, що прилітають на зимівлю з Європи. З хижих птахів тут ще водяться грифи, соколи, саричи, але через постійний наступ людської цивілізації їх ареал розповсюдження постійно ущільнюється, що призводить до зменшення особин. Водночас, Єгипет ще здавна був країною, де культивувалося скотарство. Селяни і до сьогодні розводять верблюдів, що безпосередньо асоціюється із Єгиптом, ослів, велику рогату худобу, овець і коней.

На відміну від тварин, у пустелях багато плазунів (це «рай» для їх видів) - різноманітні змії, єгипетська кобра, змія Клеопатри, піщані змії, ефа, гюрза; ящірки - варани, гекони, агам і велика популяція різних видів комах. Ну й звичайно, неможливо уявити Ніл без крокодила (хоча ще на початку XXI ст. вважали, що він вже на грані винищення) - нільський крокодил, тепер зберігся в озері Насера та на деяких ділянках пониззя Нілу. В заповіднику Катерин на Сінайському півострові водиться піщана газель і сінайський леопард, а в заповіднику Ваді-Рішраш (біля Каїра) під охороною знаходиться нубійський козеріг. Води Нілу також багаті рибою. Серед них особливу цікавість преставляють нільський окунь, тигрова риба та сом [1].

Щоб помилуватися екзотичними тваринами в Єгипті спеціально функціонують Александрійський зоопарк та зоопарк Гізи. В них зібрана багата колекція тварин, у тому числі і ті, що перебувають під загрозою вимирання, а саме: азійські слони, гіпопотами, леви, бенгальські тигри, леопарди, смугасті гієни, каліфорнійські морські леви, жирафи, зебри, нільгау, ведмеді (у тому числі й полярні) та численні види мавп [49].

Отже, про вплив природно-географічних факторів на розвиток рекреаційно-туристичного комплексу Єгипту можна сказати, що ця країна має в своєму розпорядженні багато різноманітних природних ресурсів, придатних для рекреації, які позитивно вплинули на розвиток туризму в Єгипті. Саме вони дають змогу залучати туристів в Єгипет у майбутньому.

2.2 Історичні фактори розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Єгипту

Розвиткові туризму в Єгипті сприяло не лише його вигідні природно-географічні фактори, а й стрімкий історичний розвиток подій. Єгипет - колиска однієї з найдавніших цивілізацій в історії людства. Історичні періоди і цивілізації змінювали одна одну, залишаючи за собою, властиві тільки їм культурні прошарки, архітектуру, традиції. Піски пустелі поглинали цивілізації, залишаючи для нащадків грандіозні піраміди, загадкові пам'ятники-сфінкси, храми і монастирі. На території цієї загадкової країни знаходиться третя частина історичних пам'яток світу.

Туризм у Єгипті існує з незапам'ятних часів. Ще древні греки та римляни відправлялися в Єгипет, для того щоб відпочити і розважитися, а також своїми очима побачити незвичайні творіння рук людських.

На березі річки Ніл в Єгипті в один і той же час із шумерами (приблизно 4 тис. років до н. е.) заселився кочовий народ. П'ять тисяч років тому єгиптяни почали організовувати морські подорожі. До початку нової ери єгиптяни були великими морськими мандрівниками, які здійснювали історичні подорожі по річці Ніл і Середземному морю й відкрили багато берегів Африки. Єгиптяни здійснили свої перші подорожі в Сомалі, Ємен й Едем. Під час цих подорожей основною метою египтян було ведення торгівлі. Згідно з історичними фактами, візит королеви Хатшепсут у країну Пунт, яка була розміщена на східному узбережжі Африки, вважається першим миротворчим візитом. Головною метою подорожі було не завоювання з метою розширення кордонів, а пропозиція зміцнити економічні ринки. Ця подорож відбулася в 15 ст. до н. е. Дані, пов'язані з цією подією, були відображені на стінах храму Дірул-бахр у Луксорі.

Під час правління королеви Хатшепсут великого розмаху досягла будівельна діяльність. У скелях Дейр-ель-Бахрі був зведений чудовий заупокійний храм цієї цариці.

Становлення людської цивілізації відбувалося паралельно із розвитком туристської інфраструктури, однією з ключових складових якої в стародавні часи були транспортні системи. Уже в міфологічних і літературних джерелах, що належать до найдавніших цивілізацій зустрічаються семантичні вирази, що підтверджують не тільки сам факт існування доріг, але й характеризують рівень їх облаштованості. Проте у багатьох стародавніх державах будівництву доріг взагалі не приділялося ніякої уваги. Так, для давніх єгиптян основним транспортним засобом практично протягом усього існування цивілізації залишався корабель. Короткі сухопутні подорожі здійснювали лише багаті єгиптяни, обходячись при цьому носилками, які несли раби; прості єгиптяни могли пересуватися тільки пішки, котрі відправлялися до Червоного моря, з портів якого єгиптяни здійснювали плавання в країни Аравійського півострова, Індію, а також у країни Східної Африки [44].

Велике значення для розвитку подорожей у стародавньому світі мало будівництво так званих царських і сакральних доріг. Царські дороги - це шляхи, що зазвичай вели зі столиці держави до однієї чи декількох резиденцій правителя. Нерідко поїздки правителів такими дорогами носили характер урочистої ходи або процесії, що завжди привавблювало юрби спостерігачів, які долали для цього десятки кілометрів.

Ще більше значення для розвитку локальних подорожей у стародавньому світі мали сакральні вулиці, які облаштовувалися для організації різного роду релігійних церемоній і ритуальних дій. Звичайно такі дороги вели до храмів, святилищ, поховань. Одна із таких сакральних доріг існувала у Верхньому Єгипті, в місті Карнака, відома алея сфінксів - обставлена скульптурами дорога між храмами довжиною 3000 м.

Середновіччя подарувало туризму новий вид подорожей - паломницький. Головною рисою середньовічної культури є пануюче положення релігії, що поступово посіла основне місце у всіх елементах життя та побуту. Подорожі у цю епоху втратили властиві стародавньому світу розмаїтість і пізнавальну спрямованість.

Мандрівниками та організаторами подорожей у середньовіччі найчастіше були купці, які не тільки прокладали нові маршрути, але й були джерелом знань про нові країни і землі. Великий внесок у розвиток подорожей був зроблений і прочанами. У період засилля релігійної пропаганди, паломництво як елемент релігійного культу і як суспільне явище отримало величезний розмах й опанувало широкі маси віруючих.

Чималою популярністю в Єгипті користується паломництво на гору Сінай, що є святим місцем для християн. Вони здійснювали паломництво до цієї гори з найдавніших часів. Найбільш масовим воно припало на епоху Середньовіччя. У 527 р. святий імператор Юстиніан Великий заснував тут монастир, який із XI ст. став називатися монастирем Святої Катерини, на честь Катерини Олександрійської.

Також паломники йшли в Єгипет, щоб мандрувати по пустелях поблизу древнього Мемфіса, «долучаючись» до життя знаменитих пустельників - Павла й Антонія. Але, звичайно, найпотаємнішим бажанням тих, хто пускався в далекий, дуже важкий і небезпечний шлях, було відвідування Єрусалиму.

Єгиптоманія захлеснула світову громадськість ще в ХІХ ст., після єгипетської експедиції Наполеона і британської окупації в країну хлинув потік мандрівників і шукачів скарбів. Безліч археологів і просто шукачів пригод відправлялись на пошуки своїх відкриттів, саме в цей період часу було зроблено безліч археологічних відкриттів.

Зокрема, дуже багатий внесок у відкритті історико-культурних пам'яток, наявність яких є одним із визначальних факторів розвитку рекреаційно-туристичного комплексу в Єгипті, зробив ще у середині XIX ст. французький вчений О. Марієт. Він розкопав поблизу Мемфіса гробниці доби Стародавнього Царства, а також залишки Серапеума - погромленої свого часу фанатиками-християнами просторої кам'яної гробниці для священних биків - Алісів. Також, ним було обстежено храми в Абідосі та «стобрамні» Фіви - гордість єгипетського містобудування [61].

У 1881 р. французом Г. Масперо були відкриті гігантські храми Карнак і Луксор. Він також виявив у царських гробницях у Дашурі, Медумі і Саккара «тексти пірамід» - найдавніші y світі релігійні тексти, а в гробниці фараона Аменхотепа II - тайник із 36 муміями фараонів Нового Царства - Яхмоса І, Аменхотепа І, Тугмоса III, Сеті І, Рамзеса II та ін. Згодом був знайдений ще один тайник із дев'ятьма царськими муміями.

Наприкінці XIX ст. масштабні археологічні розкопки в Єгипті здійснили француз де Морган, швейцарець Навіль, англієць Ф. Пітрі. Вони розкопали найдавніші царські гробниці в Абідосі, місто доби Середнього Царства в Фаюмському оазисі, обстежили печерний храм у Дейр-ель-Бахрі, а Ф. Пітрі ще й відкрив світові знамениті Фаюмські портрети.

У 90-х роках ХХ ст. на території сучасної Амарни розпочалися розкопки Ахетатона - резиденції фараона-реформатора Ехнатона. Внаслідок цього були виявлені справжні художні шедеври - скульптурні портрети Ехнатона та його першої дружини - Нефертіті.

Напередодні Першої світової війни більшість археологів були переконані, що єгипетська земля вже розкрила їм усі свої таємниці. Однак молодий американський єгиптолог Г. Картер затіяв ризиковані пошуки гробниці фараона Тутанхамона. В результаті було зроблено «відкриття віку» - знайдено єдину непограбовану царську гробницю, таємниці якої приваблюють до себе все більше людей iз кожним роком [13].

ХХ ст. принесло разючі зміни в Єгипет. Незадоволення британським правлінням переросло у свідомий націоналістичний рух, метою якого була державна незалежність. Першою важливою перемогою було становлення Єгипту формально незалежною монархією в 1922 р., яка носила назву «Королівство Єгипет». В 1952 p. в країні відбувся республіканський військовий переворот, результатом якого було проголошенння Єгипту республікою в 1953 р. Звичайно, всі ці події не сприяли розвитку туризму в Арабській Республіці Єгипет, проте вони стали визначальними в здобутті цією країною незалежності.

Вже як суверенна держава, Єгипет розпочав шлях у розбудові своєї державності. Маючи всі необхідні для цього можливості, Єгипет розпочав процес розвитку туризму, як однієї із ключових галузей своєї економіки. Зокрема, в 1965 р. в країні було створено Міністерство туризму Арабської Республіки Єгипет, яке повністю відповідає за сферу туризму в цій країні. Одразу ж міністерство створює необхідну нормативно-правову базу, на якій грунтується подальший розвиток туризму в країні. Серед них слід виділити Національний план щодо розвитку туризму, що був першим загальнонаціональним комплексним планом розвитку туристичної галузі.

В 1981 р. було створено Єгипетське управління туризмом, як автономна установа, головною метою якої є просування Єгипту на світовий туристичний ринок [55].

Кількість туристів, котрі прибули у Єгипет зросла з 1,5 млн в 1982 р. до 4 млн у 1998 р., і до 5,5 млн у 2000 р. (рис. 2.1). Під час першої половини 1982 р., кількість туристів зупинилась на позначці в 1,5 млн, проте в другій половині цього десятиріччя спостерігається значне зростання в цьому аспекті. Цьому сприяла політика лібералізації туристичної індустрії, яка полягала в зміні існуючої системи управління туристичної галузі, дерегулювання чартерних рейсів і розвиток аеропортів. Ці заходи були запропоновані МВФ. У 90-х роках ХХ ст. спостерігається різке збільшення та зменшення в числі туристів, котрі відвідали Єгипет. Збільшення туристичного потоку пояснюється миром, який нарешті запанував на Близькому Сході. Також, до позитивних моментів слід віднести політику єгипетського уряду, що давало змогу поліпшувати туристичні послуги гостям цієї країни та розвиток курортного туризму [25].

Рис. 2.1. Кількість іноземних туристів, котрі відвідали Єгипет в 1982-2000 рр., тис. осіб [70].

Проте міжнародні конфлікти та тероризм за участю мусульманських фундаменталістів знизило кількість туристів в 1990 р. Число відвідувачів у 1991р. знизилось на 17,4 % у зв'язку з війною в Перській затоці. Проте вже в наступному році цей показник зріс на 31,0 %. У липні 1992 р. терористичний акт, у результаті якого загинув турист, знову знизив показник осіб, котрі відвідали Єгипет. Кількість відвідувачів збільшилася більш ніж на 17 % у період із 1995 до 1996 рр., і зменшилася на 14 % у зв'язку з терактом у Луксорі в листопаді 1997 р. Потім в 1999 і 2000 рр. цей показник знову зріс [30].

Отже, варто підкреслити той факт, що історичні фактори є важливим каталізатором розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Єгипту. В цьому плані Єгипет має багату історико-культурну спадщину. Саме в цій країні можна відчути, перехід від стародавніх часів до сучасного життя.

2.3 Соціально-економічні фактори

Значення соціально-економічних факторів у розвитку міжнародного туризму постійно зростає. Сталий розвиток господарства створює економічну основу подорожей. Зростають доходи населення, формується новий стиль життя, що вимагає гідного відпочинку. Зростання доходів розширює соціальну базу туризму, подорожі стають доступними багатьом. Розвиток економіки дозволяє робити інвестиції в індустрію гостинності, створювати туристську інфраструктуру, забезпечувати високу якість туристичного сервісу. Все більшу роль відіграє активізація економічних зв'язків між державами на основі міжнародного поділу праці. Розширення міжнародної торгівлі і вдосконалення транспортних засобів з'явилися важливою матеріальною передумовою розвитку туризму. Слід відзначити і зміна стереотипу життя людини зі статичного на динамічний. Причому це явище має масовий характер. При сучасних темпах праці та життя витрати на відпочинок швидко переходять у розряд необхідних.

Єгипет розташований у безпосередній близькості від одного з головних споживчих ринків світу - Європи. Негативною рисою географічного положення Єгипту є його межування із осередком міжнародної напруги, у центрі якого знаходяться сектор Газа, Ізраїль та Палестина. Навіть у непростій ситуації навколо арабо-ізраїльського конфлікту, туристичні фірми Єгипту знаходять можливість використовувати потенціал сусіднього Ізраїлю й організовують екскурсійні поїздки зі своєї території до Мертвого моря, Єрусалиму й інших цікавих об'єктів [3].

Туристичний бізнес в Єгипті розвивається дуже швидкими темпами. Частково цьому сприяють стабільні темпи економічного зростання Єгипту. Єгипет є однією з найбільш економічно розвинених держав Близького Сходу та Африки. За останні десятиліття економічний потенціал Єгипту значно виріс. Так, обсяг ВВП у 2000 р. становив 84 млрд доларів США, ВВП на душу населення - близько 1422 доларів США. В 2013 р. ці показники становили 534 млрд доларів США та близько 2922 доларів США, відповідно.

Економіка Єгипту характеризується приватною спрямованістю. 73,4 % ВВП виробляє приватний сектор, на частку якого припадає 60 % усіх капіталовкладень. Середні темпи приросту ВВП за останні 8 років складають 5,5 %.

У структурі ВВП на виробничі галузі припадає 49,5 % ( у тому числі на сільське господарство - 16,5 %, промисловість - 25,2 %, будівництво - 7,8 %), на сферу послуг 50,5 % ( у т. ч. на торгівлю, фінанси і страхування - 21,9 %) [67].

Розвиток індустрії туризму, будівництво готелів, баз відпочинку, котеджних поселень, торговельно-розважальних комплексів, мереж харчування, розбудова інфраструктурних елементів в Єгипті здійснюється переважно за рахунок прямих іноземних інвестицій. Вибір рекреаційної сфери Єгипту як об'єкту інвестування зумовлений такими фактами:

- за даними інвестиційної доповіді Конференції ООН із торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Єгипет посів 2-е місце в Африці за обсягами залучення прямих іноземних інвестицій у туризм;

- у 2007 р. за даними Світового банку Єгипет посів 6-е місце серед перших десяти країн світу за проведенням економічних реформ;

- за перші 3-5 місяців 2008 р. Єгипет подвоїв показники в'їзного туризму [24].

Одним із факторів інвестиційної привабливості Єгипту є наявність розвинутої інфраструктури у поєднанні з низькими цінами на нерухомість та земельні ділянки. Темпи зростання ринку нерухомості у готельному секторі Єгипту складають 20-30 % щорічно. Важливим чинником інвестиційної привабливості Єгипту залишається темп зростання капіталу. У традиційних туристичних регіонах показник зростання капіталу складає до 25 % щорічно, оскільки ринок туристичної нерухомості ще знаходиться на етапі становлення.

У 2005 р. в Єгипті було видано Указ № 548, який є основним нормативно-правовим актом для іноземних інвесторів у туристичній галузі. Велику кількість формальностей було змінено на спрощені процедури інвестування. Доступна і зрозуміла система оподаткування без податків на наслідування та приріст капіталу для іноземців значно підвищила інвестиційну привабливість галузі. Уряд Єгипту проводить програму реформування економіки на основі залучення довгострокових іноземних капіталовкладень. У 2007 р. було проведено реформування митного, корпоративного та особистого оподаткування, запроваджено податкові канікули для молодих підприємств із іноземними інвестиціями строком на 3 роки. В Єгипті низька вартість споживчого кошика, що обумовлює і низьку вартість комунальних послуг та управління майном. Завдяки проведеним реформам відбулося зростання частки приватного сектора в економіці, яка складає 80 % у туризмі [12].

Бурхливий розвиток транспортних засобів та шляхів сполучення поряд із науково-технічним прогресом, стали потужним поштовхом для посилення туристичної діяльності в Єгипті. З розвитком туристичної сфери цієї країни транспорт став невід'ємною її складовою.

Транспортна система Єгипту доволі розвинена. Транспорт Єгипту представлений декількома основними видами транспорту (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Міжнародні туристичні прибуття у Єгипет за видами транспорту [73].

Як видно з рис. 2. 2, більшість міжнародних туристів (приблизно 80 % від загального їх обсягу) використовувала повітряний транспорт для подорожей в єгипетський туристичний регіон [73].

У Єгипті всі курортні центри та великі міста пов'язані між собою внутрішнім повітряним сполученням. Всі перельоти всередині країни здійснюються такими компаніями, як «Egypt Air», «ZAZ» і «Air Sinai».

Найбільший аеропорт країни знаходиться в Каїрі. В ньому щодня здійснюються десятки як міжнародних, так і внутрішніх рейсів. В аеропортах популярних курортів Хургада і Шарм-ель-Шейх чартерні, міжнародні та внутрішні рейси здійснюються щодня. З аеропортів цих курортів можна здійснити вильоти всередині країни за такими напрямками: Каїр, Таба, Луксор й Олександрія.

У Табі знаходиться невеликий аеропорт, який приймає як внутрішні, так і міжнародні рейси. Завдяки близькому розташуванню курорту до Ізраїлю, перельоти в Табу користуються великою популярністю серед туристів, що відправляються в подорож до Ізраїлю.

Авіатранспорт забезпечує 80 % усіх міжнародних туристичних потоків у Єгипет. На Каїрський аеропорт припадає 46 % усіх пасажироперевезень та 46 % рейсів, на аеропорт у Шарм-ель-Шейху, - відповідно, 20 і 17 %, на Хургаду - 19 і 16 % [19].

Сухопутний транспорт менш популярний серед іноземних туристів, що відправляються в Єгипет. Він представлений залізничним та автомобільним транспортом.

Історія єгипетських залізниць налічує 160 років. Найперша залізнична мережа, яка з'єднує міста Олександрія та Кафр-Ісса, була відкрита ще в 1854 р. Залізниця країни є найстаршою у всій Африці, а також і на Близькому Сході.

Головна залізнична мережа Єгипту має протяжність приблизно 4800 км. Вона простягнулася з міста Олександрія до міста Асуан. Залізнична мережа Єгипту має загальна протяжність понад 12 000 км, причому більша частина залізниць сьогодні перебуває в порівняно незадовільному технічному стані. Єгипетська залізнична мережа охоплює густонаселену долину і родючу дельту річки Ніл, популярне серед туристів узбережжя Червоного моря і мальовниче узбережжя Середземного моря. Крім того, залізниці проходять по Сінайському півострові та регіону Західних оазисів. Щорічно пасажироперевезення складають близько 500 млн осіб.

Важливо відзначити, що в столиці Єгипту місті Каїр діє метрополітен - один із небагатьох на всьому Африканському континенті [5].

Основна частина внутрішніх перевезень здійснюється автомобільним транспортом. Автомобільні дороги між великими містами країни, особливо між курортними містами, загалом, перебувають в досить хорошому технічному стані. Мережа Трансафриканських автомобільних доріг бере свій початок у Каїрі. Також важливо відзначити, що через Республіку Єгипет проходять автомобільні дороги, які з'єднують Африканський континент і Азію. Загальна протяжність автомобільних доріг цієї держави становить приблизно 92 370 км, серед яких із твердим покриттям майже 74 900 км, а без твердого покриття, тобто грунтові дороги становлять приблизно 17 550 км.

Всі великі міста Єгипту, розміщені в дельті Нілу між собою пов'язані регулярним автобусним сполученням. Також автобуси широко використовуються для екскурсійних поїздок туристів.

У Єгипті також розвинений водний транспорт. Морський і водний пасажирський транспорт Єгипту використовує порти на узбережжі і річці Ніл. Довжина судноплавних шляхів по Нілу перевищує 3 тис. км. Навігація здійснюється по Нілу і магістральних каналах Бахр-Юсуф, Ібрахімія, Ісмаїлія, Мансурія, Тауфік, Райян-Мінуфія, Ель-Махмудія.

Морські перевезення становили 8 % усіх туристичних перевезень, цим видом транспорту користуються північноамериканські, азійсько-тихоокеанські та європейські туристи під час круїзних подорожей. Основними морськими портами на узбережжі є Олександрія, Порт-Саїд та Суец [46].

Розвиток туристичної галузі неможливий без наявності кваліфікованих кадрів цієї сфери. Їх підготовку здійснюють 6 університетів і 8 туристичних інститутів, середню ланку готують туристичні школи. Серед них найбільш відомими є: Александрійський, Каїрський та Аль-Азхар університети. Постійна увага приділяється в Єгипті проведенню наукових досліджень, зокрема, в питаннях маркетингу, реклами, психології туриста, структури туристичних ринків, підвищення якості туристично-екскурсійного обслуговування тощо [47].

Єгипет - однорідна країна за етнічним складом країна. Близько 98 % населення - араби, і тільки приблизно 2 % складають нубійці, а також бербери, вірмени, греки і представники інших народів. Майже така ж ситуація із релігійним складом. Більше 90 % населення - прихильники ісламу сунітського толку, що є державною релігією. Це позначається на культурі та традиціях цієї країни. Зокрема, йдеться про певний консерватизм в одязі, розділення статей та загальноприйняті правила, які сповідує іслам.

Менша частина населення, близько 6 млн осіб, сповідують християнство монофізитського толку (Коптська православна церква), ще незначна частка - християни-уніати (Коптська католицька церква) і протестанти, переважно пресвітеріани [2].

Охорона здоров'я в Єгипті на належному рівні. Туристи, які йдуть за путівкою до Єгипту, мають можливість використовувати консультації з лікарем. Лікарі знаходяться майже в кожному готелі. Витрати за надану медичну допомогу можуть бути відшкодовані в разі наявності страхового полісу. Щодо щеплень, які потрібно здійснювати перед від'їздом у Єгипет, то офіційних вимог про щеплення, як таких, немає. Проте рекомендується зробити ін'єкції від гепатиту А і В, сказу, кору, черевного тифу [35].

Отже, cоцiально-eкономiчнi фактоpи вiдiгpають значну pоль у pозвитку рекреаційно-туристичного комплексу Єгипту. Забeзпeчeння та підтримка оптимального функцiонування cоцiально-eкономiчного pозвитку туристичної сфери Єгипту призведе до залучення більшої кількості іноземних туристів в цю країну.

2.4 Полiтико-пpавовi фактоpи

Важливою умовою розвитку індустрії туризму є політико-правове середовище, що передбачає наявність певної правової основи, гарантування екологічної стійкості та охорони навколишнього середовища, забезпечення належного рівня безпеки та охорони, розвиток системи охорони здоров'я та гігієни, визнані на державному рівні пріоритети розвитку сфери туризму.

Чітка визначеність туристичного законодавства, а також підтримка туризму з боку держави та суспільства в цілому, забезпечують його стабільний і результативний розвиток.

У попередні десятиліття державна туристична політика Єгипту була спрямована на вирішення трьох основних завдань:

1) будівництво інфраструктури, передусім, доріг, комунікацій, аеропортів, готелів (починаючи з 1972 р. державою виділено на ці цілі 180 млрд дол.);

2) проведення економічної реформи, головним результатом якої стало скорочення інфляції - з 23 % до 6 % (нині дефіцит бюджету становить менше 1 %);

3) приватизація державної власності: з 1993 р. приватний сектор у туристичному бізнесі становить 100 % (на сьогодні в країні залишається лише 1 державна туристична компанія, яка буде приватизованою через 2 роки). При цьому наголошується на необхідності державного контролю та регулювання приватного сектора з метою його пропорційного розвитку [32].

Державне планування туризму здійснюється з урахуванням пропозицій приватного сектора: визначаються потреби туристичної галузі, промисловий розвиток, наявність стандартів обслуговування, рівень розвитку людських ресурсів, співвідношення та можливості внутрішнього та міжнародного туристичного ринків, природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал, розвиток туристичної інфраструктури.

Державою здійснюється сприятлива політика щодо стимулювання діяльності туристичних підприємств через застосування пільг. Новостворене туристичне підприємство, у т. ч. готелі, звільняється від податків на термін від 5 до 10 років. Підприємства сплачують лише податок від чистого прибутку, що є гнучким - від 30 % до 48 % (у разі, якщо прибуток становить 250 млн дол. і більше). Державою не виділяються кредити на діяльність туристичного підприємства, але фінансується будівництво туристичних об'єктів, готелів тощо.

Державою також створено пільгові умови для інвесторів, що спрямовано, насамперед, на розвиток нових туристичних районів: 1 м2 землі коштує 1 дол. СШа, передплата становить 20 %, вартість сплачується через 8-10 років після отримання землі, інвестор на 10 років звільняється від сплати податків, але має здійснити заплановану забудову земельної ділянки протягом 3 років. Податок на туристичне обладнання становить не більше 5 %. Немає обмежень на трансфер валюти. Все це сприяє тому, що інвестори не тільки зводять туристичні об'єкти, але й займаються розвитком туристичної інфраструктури: будують дороги, електростанції та станції по очищенню води, а також відповідають за дотримання екологічних вимог. У разі, якщо іноземець вирішує повернутися до своєї країни, йому повертаються вкладені гроші [18].

Динамізм єгипетського туризму ґрунтується, насамперед, на солідній нормативно-правовій базі, що дозволяє здійснювати ефективне регулювання галузі та проводити гнучку державну політику щодо її розвитку.

Вищим законом Арабської Республіки Єгипет є Конституція. Основною Конституцією Єгипту є Конституція зразка 1971 р., до якої пізніше вносилися поправки в 1980, 2005 і 2007 рр. Проте в історії цієї країни була ще Конституція 1923 р. Тим не менш, сфері туризму завжди приділялась особлива уваги у вищому законі. Формування нормативно-правової бази, що стосується туристичної галузі Єгипту, представлена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 підсумовує політику Єгипту в галузі розвитку туризму протягом останніх 40 років.

«Закон Єгипту про туризм» є основним та визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики Єгипту в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією цієї країни прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей.

Закон про іноземні інвестиції передбачав про порядок стимулювання та вкладення іноземних коштів в єгипетський туризм.

У 1978 році Німецьке агентство з технічного співробітництва (НАТС) завершило перший загальнонаціональний план для розвитку туризму в цій країні. Ще декілька планів були підготовлені після цього.

Національний план розвитку туризму був перший загальнонаціональний план комплексного розвитку туристичної галузі, що був підготовлений Міністерством туризму Єгипту у співпраці з НАТС в 1978 році. Головним завданням було визнано збільшення кількості іноземних туристів до 1,6 млн. осіб в 1980 році; до 2,1 млн. осіб в 1985 році і до 2,5 млн. осіб в 1990 році. Як показують дані, завдання було не виконане.

Прийняті закони також передбачали створення установ задля управління туризму в Єгипті. Зокрема, слід виділити Міністерство туризму Єгипту, Управління туризму Єгипту, Вища рада туризму, Установи розвитку туризму в МТЄ, реорганізація установи розвитку туризму при МТЄ в Адміністрацію розвитку туризму.

Із розвитком нормативно-правової бази кількість туристів, котрі відвідали Єгипет лише збільшувалися. Єдиним суттєвим фактором, що гальмував ріст числа відвідувачів Єгипту є несприятлива політична ситуація в країні [53].

Єгипет належить до країн, де туризм розвивається найбільш швидкими темпами. Туристична індустрія перетворилася тут на одну з провідних галузей національної економіки, з її розвитком пов'язані плани підйому господарства країни. Міжнародний туризм усе більш активно взаємодіє з такими сферами економіки, як внутрішня і зовнішня торгівля товарами і послугами, рекламна справа, обмін діловою і культурною інформацією, готельне будівництво, спорудження об'єктів культури, захист пам'ятників, збереження існуючих екосистем, транспортні перевезення, спорудження комунікацій, освіта, банківська справа, промислове і ремісниче виробництво, переміщення капіталів і робочої сили і т. д. [11].

Таблиця 2.1

Основні події формування нормативно-правової бази, що регулює туризм в Єгипті*

Рік	Подія	Кількість відвідувачів Єгипту, млн осіб
1965	Створення Міністерства туризму Єгипту
1965	Закон Єгипту про туризм
1974	Закон про іноземні інвестиції (Закон № 43)
1978	Національний план щодо національного туризму (Перший план розвитку туризму в країні)
1981	Організація Управління туризму Єгипту (Указ Президента Арабської Республіки Єгипту № 134)
1982	1-й Національний п'ятирічний план розвитку туризму (1982-1987)
1983	Створення системи туристичних агентств (Закон № 188)	1,423
1985	Реорганізація Вищої ради туризму (Указ Президента Республіки № 266)	1,497
1987	2-й Національний п'ятирічний план щодо розвитку туризму в країні (1987-1992)	1,518
1989	Інвестиційний Закон (Закон № 230) Започаткування установи розвитку туризму в МТЄ	1,795
1991	Реорганізація установи розвитку туризму при МТЄ в адміністрацію розвитку туризму	2,503
1992	3-ій Національний п'ятирічний план розвитку туризму (1992-1997)	2,214
1993	План розвитку туризму	3,206
1994	Програма розвитку туризму та інвестиційні можливості Єгипту щодо визначень напрямків розвитку туризму	2,5078
1996	Схвалення Верховним комітетом з інвестицій 80 проектів для розвитку туризму Затвердження Кабміном резолюції щодо стимулювання сектора туризму	2,582
1997	Закон про Інвестиційні стимули і гарантії (Закон № 8)	3,895
1998	План розвитку Південного Єгипту до 2017 року	3,961

*Складено за: [25].

Серія вуличних демонстрацій, які відбулися у Єгипті в січні-лютому 2011 року, призвели до відставки президента країни Хосні Мубарака (саме це було головною вимогою демонстрантів упродовж двох з половиною тижнів протестів). Вимогу про відставку президента, що займав найвищу державну посаду упродовж 30 років, спричинили незадоволення людей рівнем безробіття та мінімальної заробітної платні, нестача житла, зростання цін на продукти, відсутність свободи слова, низький рівень життя та структурно-демографічні фактори [8].

Саме тому останні революційні події в Єгипті найболючіше вдарили по туристичній сфері цієї держави. Так, у Всесвітній туристській організації (ВТО) дотримуються думки, що Єгипет ще 3-4 роки не зможе повернутися до групи країн лідерів із прийому іноземних туристів. Крім того, якщо Єгипет все таки налагодить політичну, а з нею й соціально-економічну стабільність, то зможе повернутися до рівня розвитку туристичної сфери 2010 р. не раніше чим через 5 років.

Так кількість міжнародних туристських прибуттів в країну знизилась на 60 % ще близько 1 млн туристів анулювали свої поїздки. За даними ВТО, завантаження єгипетських готелів складає не більше 30-40 % на курортах Червоного моря і не більше 20 % - у Каїрі, Луксорі, Александрії.

Вважалося, що в 2011 р. ріст іноземного туризму в Єгипті складе близько 9 %, після революції прогноз довелося скоректувати, знизивши до 0,5 %. У результаті в 2015 р. Єгипет зможе знову прийняти 12,3 млн чоловік, проте це буде все одно менше, ніж в 2010 році.

Завантаження єгипетських готелів впало в лютому 2011 р. до 5 %, у березні вона піднялася до 30 %. Проте це нижче за показники, звичайні для цієї пори року в Єгипті [7].

На тлі загальної політичної нестабільності в країнах можуть активізуватися існуючі етнополітичні рухи. Все це можна спостерігати в Єгипті у вигляді конфліктів між противниками та прихильниками колишнього президента країни. Це може кардинально змінити ситуацію в країні щодо безпеки туристів.

Проте, за даними MIPT Terrorism Knowledge Base, Єгипет в рейтингу країн світу за проведеними терористичними актами знаходиться на 50-му місці, що свідчить про позитивну стабільність країни в терористичному аспекті [73].

Ці дані аж ніяк не можуть радувати. Місцеві жителі та гості Єгипту весь час перебувають в страху перед черговим терористичним актом. В країні поширений ісламський тероризм - однією з форм релігійного тероризму, свідоме застосування мусульманами насилля для отримання різних політичних цілей в ім'я релігії. Яскравими представникаим тут виступають такі ісламістські організації, як Аль-Гамаа аль-Ісламі («Ісламська група»), Аль-Джихад («Священна війна», «Holy War»), Єгипетський ісламський джихад та Такфір вал Хіджра, які більшістю країнами визнані терористичними [30].

Зо останнє двадцятиріччя загинуло 284 осіб та ще більш ніж 800 осіб постраждало внаслідок терористичних актів. Серед них переважна більшість іноземні туристи. Тому, важко погодитися із позитивною стабільністю Єгипту в терористичному аспекті, яку наводить MIPT Terrorism Knowledge Base [68].

Таким чином, політико-правові фактори по-різному впливають на розвиток рекреаційно-туристичного комплексу в Єгипті. Якщо з однієї сторони, Єгипет має ефективно нормативно-правову базу, який і є основою розвитку єгипетського туризму, то, з іншої сторони, політична нестабільність не дає йому розвиватися далі, або ж суттєво гальмує цей процес.

PОЗДIЛ 3. ОCОБЛИВОCТI РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ЄГИПТУ

3.1 Сучасний стан розвитку рекреаційно-туристичної інфраструктури Єгипту

Рівень розвитку рекреаційно-туристичного комплексу країн світу залежить від розвитку туристичної інфраструктури. Туристична інфраструктура - це сукупність штучно створених рекреаційних закладів (санаторії, бази відпочинку, готелі, ресторани та ін.) та супутніх об'єктів, побудованих для загального користування за рахунок державного інвестування (автомобільні та залізничні дороги (шляхи), пункти пропуску, аеропорти, лікарні, школи тощо). Послуги інфраструктури відіграють певну роль, яка пов'язує різні сектори туристичної галузі та забезпечують умови їх стабільного функціонування.

Під час проведення аналізу основних напрямів діяльності на ринку туристичних послуг Єгипту слід використовувати класифікації видів туристичної діяльності, яка запропонована на міжнародному рівні. Згідно цієї класифікації в туристичній індустрії Єгипту виділяються три основні сектори, що визначають рівень доходу туристичної галузі конкретної держави. Згідно такої класифікації видів туристичної діяльності виділяють три основні сектори:

- сектор транспортних перевезень;

- сектор розміщення та харчування;

- сектор розваг [69].

Роль різних видів підприємств, що надають послуги відвідувачам у рамках індустрії туризму, неоднакова. Переміщення являє собою найбільш характерну рису подорожей, що обумовлює надзвичайно велике значення транспорту.

Як відомо, нині роль основних перевізників туристів до Єгипту виконують авіаперевізники. Роль автомобільного, залізничного та морського транспорту в цьому сегменті ринку надзвичайно мала. Лише в контексті перевезень туристів із країн Близького Сходу та Південної Європи можливе використання цих видів транспорту. У Єгипті, крім національних авіакомпаній країн-постачальників туристів, помітну роль у їх перевезенні відіграє й єгипетська авіакомпанія «Egypt Air», яка здійснює перевезення з багатьох міст іноземних держав (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Міжнародні туристичні прибуття у Єгипет різними видами транспорту у 1999-2004 рр., тис. осіб*

Рік	Транспорт	Усього
	повітряний	наземний	водний
1999	3 542	800	455	4 797
2000	4 190	733	583	5 506
2001	3 800	397	451	4 648
2002	4 280	475	437	5 192
2003	4 841	749	454	6 044
2004	6 490	1 004	607	8 103

* Складено за: [73].

Як свідчить статистика у період із 1999 до 2004 рр. міжнародні туристичні прибуття у Єгипте відбувався переважно повітряним транспортом. Із 1999 р. показник міжнародних туристичних прибуттів цим видом транспорту поступово зростав. Проте в 2001 р. це число зменшилося на 10 % в порівняно із попереднім роком. Це пояснюється передусім терористичними актами в США 11 вересня 2001 р., які сколихнули весь світ. Після чого туристичний потік збільшився вдвічі й у 2004 р. становив приблизно 6,5 млн осіб. Наземний та водний види транспорту суттєво відстають у цьому плані. Якщо говорити про міжнародні прибуття наземним транспортом, то в період із 1999 до 2001 рр. прослідковується їх скорочення. Лише в 2002 р. цей показник зріс. Схожа ситуація і з водним транспортом. Тобто, суттєвим фактором, який вплинув на прибуття в Єгипет іноземні туристи, були терористичні акти в США [73].

Як відомо, Єгипет відрізняється ліберальною політикою у сфері надання в'їзних туристичних віз, які оформляються протягом декількох хвилин після прибуття в будь-який аеропорт Єгипту його співробітником. У той же час, такий порядок візового забезпечення не спрацьовує при відвідуванні цієї країни на інших засобах пересування. Цим самим єгипетська влада підкреслює привілейоване становище в туристичній галузі авіаційного транспорту.

Що стосується внутрішніх перевезень, то тут поширені як автомобільний і залізничний транспорт, так і внутрішній річковий. Однак останній відрізняється від перших двох тим, що стосовно туристів, він, як правило, пов'язаний з іншим сектором туристичної індустрії - сектором розваг, тим самим будучи більшою мірою об'єктом туризму, а не засобом пересування [67].

Сектор розміщення і харчування є невід'ємною складовою частиною туристичної інфраструктури. Економічні реформи та сприяння з боку держави щодо збільшення кількості закладів розміщення давали свої плоди. Всесвітня туристична організація визначає засіб розміщення як будь-який об'єкт, який регулярно або епізодично надає туристам місця для ночівлі. За стандартною міжнародною класифікацією всі засоби розміщення поділяються на дві категорії - колективні та індивідуальні.

До колективних засобів розміщення туристів відносяться готелі та аналогічні заклади, спеціалізовані заклади, інші колективні засоби розміщення. У кожному з них кількість місць повинно перевищувати встановлений мінімум, об'єкт розміщення повинен мати єдине керівництво, а керування ним будуватися на комерційній основі [18].

В Єгипті представлені всі можливі типи розміщення туристів: готелі, пансіони, хостели, кемпінги, флотелі (круїзні кораблі на Нілі) і навіть лоджи.

Готелі - головний, класичний тип підприємств розміщення туристів в Єгипті. Готельний сектор розвинений дуже добре. До послуг відпочиваючих надаються як звичайні бюджетні готелі, хостели та гуртожитки, так і шикарні п'ятизіркові готелі. Основні готельні мережі розміщуються в курортних зонах Каїра, Шарм-ель-Шейха, Хургади і Луксора.

Економічні реформи та сприяння з боку держави щодо збільшення кількості готелів давали свої плоди (табл. 3.2.).

Ринок розкішних готелів в Єгипті активно розвивається: небувалі інвестиції вкладаються у фантастичні за дизайном апартаменти. Тим більше, що попит на подібний вид розміщення є й чималий: забезпечені туристи, переважно із Західної Європи, вважають за краще відпочивати у виняткових умовах [19].

Таблиця 3.2

Основні показники розміщення туристів у готелях в Єгипту в 2000, 2010 та 2011 рр. *

Найменування показників	Роки
	2000	2010	2011
Кількість готелей (включаючи флотелі)	1010	1433	1321
Кількість кімнат, тис. одиниць	124	153	140
Кількість відвідувачів, тис. осіб	10 431	16 749	11 970
Кількість ночівель, тис.	31 048	56 403	39 643

* Складено за: [72].

Згідно даних, які наведені в таблиці 3.2, показники, що характеризують розміщення в готельних закладах зростали в 2000-2010 рр. Так, кількість готелей разом із флотелями та кількість відвідувачів збільшилася за цей період майже в півтори рази; кількість кімнат - в 1,2 рази, а кількість ночівель майже в два рази. Проте зменшення туристичного потоку яке спричинили революційні події в Єгипті, знизили ці показники. Але, ці показники не опустилися рівня 2000 р.

Житло економ-класу базується на акуратних і недорогих готелях «другої лінії», де трохи на віддалі від пляжу можна отримати сервіс не гірший і за меншу ціну.

Дво- та тризіркові готелі найімовірніше являють собою будову на 30 і більше номерів. Чотири- та п'ятизіркові - це, як правило, великі готелі з двома ресторанами, баром, басейном, доступом в Інтернет (табл. 3.3).

В Єгипті переважають чотиризіркові готелі. Головною причиною такого явища є орієнтування на туристів із достатніми доходами. Проте, із пониженням рангу готелю зменшується і кількість готелів. Це пояснюється тим, що п'ятизіркові готелі є значно масштабнішими, аніж готелі нижчого статусу і, відповідно, в ньому розміщуються більше кімнат.

Таблиця 3.3

Кількість готелів та номерів в Єгипті в 2011 р. *

Категорія	5-зіркові	4-зіркові	3-зіркові	2-зіркові	1-зіркові
Кількість готелів, одиниць	260	306	185	33	23
Кількість номерів, тис. одиниць	37,118	18,437	8,223	3,852	4,212

* Складено за: [70].

Одним із найпрестижніших і дорогих курортів на Червоному морі є Шарм-ель-Шейх Тут мало 2-ох та 3-ох зіркових готелів, проте відмінний вибір 4-ри і 5-ти зіркових. Більшість готелів побудовано в арабському стилі, що створює неповторний східний колорит. Відпочинок у Шарм-ель-Шейху - це відмінний сервіс у висококласних готелях. Добре розвинута інфраструктура, все передбачено для комфортного відпочинку.

Не менш популярним курортом є Хургада. Це безкінечні кілометри піщаних пляжів, що омиваються хвилями моря, білосніжні готелі, низькі гори і магічна краса Червоного моря. В туристичній зоні міста за останні роки побудовано десятки готелів і туристичних поселень. Унікальні кліматичні умови створюють тут необмежені можливості для заняття серфінгом і підводним плаванням цілий рік. Підводний світ Червоного моря вважається найбагатшим у північній півкулі.

Збудовані останніми роками на Червоному морі комфортабельні готелі перетворили Єгипет на справжню туристичну Мекку, куди щороку, незалежно від сезону, прямують мільйони туристів. Мандрівники із Західної Європи й навіть сусіднього Ізраїлю буквально беруть в облогу тутешнє узбережжя, спростовуючи стереотип, що в Єгипті відпочивати можна тільки взимку [28].

На березі бухти Наама розміщені переважно 4-ри 5-ти зіркові готелі. Деякі зведені в арабському стилі: з куполоподібними дахами, візерунчастими балконами і віконницями. Як правило, в кожному готелі - декілька ресторанів.

Сама Сафага, як місто, мало цікава для туристів. Тут не так багато магазинів і нічних клубів, як у Хургаді, за межами території готелю особливо нема чим зайнятися. Тому Сафага - не найкращий вибір для тих, хто хоче зайнятися шопінгом або поринути в нічне життя.

Одним із готелів у Сафазі - Menaville 4*, який спеціалізується на лікуванні шкірних захворювань. У готелі немає лікувального центра як такого. Досвідчені лікарі за спеціальною методикою проводить процедури, основою яких є піщані, сонячні й морські ванни.

Саме з порту Сафага щотижня відправляється в круїз по Червоному морю (Єгипет - Ізраїль - Йорданія) судно Regina Maris 3* [39].

Інфраструктура готелів у Табі відповідає найвищим вимогам готельного будівництва. Тут передбачені всі умови не тільки для відпочинку, а й для проведення корпоративних заходів, конференцій, семінарів та інших бізнес-зустрічей. Конференц-зали різної місткості обладнані за останнім словом техніки. Гості готелів можуть скористатися послугами бізнесів-центрів. Для бажаючих відпочити від метушні й шуму великих міст це - ідеальне місце. Готелі в Марса Аламі переважно 4-ох та 5-ти зіркові. До того ж, живучи тут і не витрачаючи багато часу на далекі поїздки, можна здійснити захоплюючу екзотичну подорож пустелею - на джипах або на верблюдах. Туристам пропонують відвідати оазис і традиційне поселення бедуїнів.