Спеціальна підготовка в лижних гонках (вік 16-18 років). На цьому етапі багаторічної підготовки головними задачами є: поглиблене вивчання й удосконалювання техніки всіх способів пересування на лижах, подальше підвищення рівня ОФП, виховання вольових якостей. У рамках ОФП основна увага як і раніше приділяється розвиткові швидкісно-силових якостей, а до цього додається ще і задача розвитку динамічної сили. На міцній базі ОФП, створеної на попередніх етапах, починається спеціальна підготовка по лижних гонках, де більша увага вже починають приділяти розвиткові витривалості. У ході спеціальної підготовки на цьому етапі лижники беруть участь у змаганнях, де удосконалюються технічні навички, вивчається тактика, виховуються вольові якості. Кількість стартів за сезон і довжина дистанцій змагань повинні строго відповідати вікові лижників; не слід допускати перевищення норм, установлених правилами змагань і офіційних програм по лижному спорті (наприклад, програмами для ДЮСШ).

При плануванні навантажень необхідно уважно відноситися до визначення загальних обсягів тренувальних завдань. У цьому віці неприпустимо форсоване збільшення загального обсягу тренувального навантаження і сумарного обсягу пересування на лижах з високою інтенсивністю. На попередньому етапі підготовки і найчастіше на цьому допускаються серйозні помилки в плануванні навантажень (убік неприпустимого збільшення), що і приводить до припинення росту результатів у наступні роки. Такий напрямок (збільшення навантажень) часом залучає тренерів досить швидким тренувальним ефектом - результати юнаків ростуть, а наслідку цього позначаться тільки на наступних етапах підготовки. Іноді наслідку такої роботи проходять повз увагу тренерів ДЮСШ і інших організацій, що працюють з лижниками зазначеного віку. Після закінчення школи спортсмени ідуть у вузи, на виробництво, у ряди Російської Армії, де з ними працюють вже інші тренери, що іноді змушені відчисляти лижників, що стали безперспективними ще молодих.

Заглиблена спеціалізація по лижних гонках (вік 19-21 рік). На цьому етапі продовжується подальше удосконалювання техніки способів пересування на лижах, підвищення рівня фізичних якостей, зміцнення здоров'я й ін. Але найважливішою задачею в цьому віковому періоді є досягнення високого рівня спеціальної підготовки. На четвертому етапі проводяться спеціалізовані заняття з усі зростаючим тренувальним навантаженням як по обсязі, так і по інтенсивності. Тут закладаються міцні основи високої спортивної майстерності в спеціальній підготовці - у розвитку спеціальної витривалості як основної фізичної якості, необхідного лижникові-гонщикові, велике увага приділяється і подальшому удосконалюванню швидкісно-силових якостей основних груп м'язів. Продовжується робота і по підвищенню рівня загальної витривалості. Разом з тим при плануванні навантаження необхідно враховувати, що тривалість даного етапу досить велика - цілих три роки. Ясно, що можливості організму лижників у 19 і 21 рік далеко не однакові. Тому, незважаючи на значне підвищення усіх видів навантажень, потрібне неухильне дотримання основних принципів багаторічної підготовки, і насамперед принципів поступовості й індивідуалізації навіть у цьому, здавалося б у близькому повній зрілості, віці.

Спортивне вдосконалення (з віку 22 року). Основна задача - спеціалізована підготовка по лижних гонках із застосуванням високих тренувальних навантажень і досягнення найвищих спортивних результатів. Принцип індивідуалізації тренування реалізовувався і на всіх інших етапах багаторічної підготовки, але тут усі заняття проходять за індивідуальним планом, що особливо важливо, тому що спортсмени виконують тут винятково високі по обсязі й інтенсивності навантаження. На цьому етапі можна виділити зону найвищих досягнень (24-28 років), коли спортсмени, як правило, показують найбільш високі результати і домагаються успіхів на найбільших змаганнях з лижних гонок. Вік олімпійських чемпіонів, переможців світових першостей, чемпіонатів країни в переважній більшості випадків не виходить з цих меж. Період високих спортивних результатів у лижних гонках продовжується до 33-36-літнього віку, хоча в історії лижного спорту відомі випадки, коли спортсмени показували високі результати і пізніше, до 40-42 років.

Припинення активних занять спортом (у віці 33-36 років). Починаючи з цього віку, необхідно поступово відмовитися від офіційних змагань великого масштабу і знижувати тренувальне навантаження. Це період «виходу» з великого спорту проходить у кожного лижника індивідуально. Однак з метою підтримки високого рівня загальної працездатності і зміцнення здоров'я необхідно ще кілька років продовжувати виступу в місцевих і внутрішніх змаганнях з лижних гонок. Потім необхідно перейти до оздоровчих, нерегулярних занять на лижах. Доцільно продовжити виступу в змаганнях ветеранів по своїй віковій групі, у змаганнях, присвячених дням здоров'я, у стартах Дня лижника, а також у різних пробігах і лижних марафонах, присвячених знаменним датам (хоча термін «марафон» чисто умовний, довжина дистанції залежить від віку і рівня фізичної підготовленості).

В даний час існує великий інтерес до занять лижами з оздоровчою спрямованістю. На старти змагань ветеранів і різних пробігів усе більше і більше виходять люди зрілого віку, що сприяє продовженню активного довголіття і зміцненню здоров'я. Однак заняття з оздоровчою спрямованістю й участь у пробігах повинні проходити під контролем лікарів і тільки з їхнього дозволу. Тут не ставляться задачі досягнення високих результатів. Головне в цей період, особливо в літньому віці, - регулярні заняття на лижах.

Перші три етапи в багаторічній системі підготовки лижника приходяться на період навчання в школі і ПТУ. Тому при доборі школярів у секції і групи ДЮСШ, при плануванні засобів, методів і навантаження повинні враховуватися вікові анатомо-фізіологічні і психологічні особливості юних лижників. Саме в цьому віці закладається фундамент майбутніх успіхів і від правильної побудови процесів навчання і всієї підготовки багато в чому залежить рівень спортивної майстерності в зрілому віці. Усі три етапи роботи тісно взаємозалежні, причому розподіл учнів по календарному віці трохи умовно, тому що за рівнем фізичного розвитку школярі в одній віковій групі часом значно відрізняються друг від друга. Усе це вимагає особливої уваги, і насамперед у період активного полового дозрівання. При доборі, що займаються в навчальні групи шкільної секції і ДЮСШ, при організації і плануванні роботи необхідно враховувати особливості розвитку організму, а також періоди природного активного розвитку окремих фізичних якостей. На кожнім етапі підготовки відповідно до вікових особливостей розвитку організму школярів ставляться і вирішуються конкретні задачі по розвитку фізичних і вихованню морально-вольових якостей, по навчанню й удосконалюванню техніки способів пересування на лижах і тактику лижних гонок.

Залучати школярів до занять на лижах найбільше доцільно в 11-12 років. Початок занять у більш пізній термін приводить до збільшення щільності підготовки, тому що виникає необхідність компенсувати пробіли (наприклад, у технічній підготовці), надолужувати час. Постійно варто пам'ятати, що мова, власне кажучи, йде про початок занять на лижах як одному з засобів фізичного виховання школярів, а не про систематичні спеціалізовані тренування. Тут справа не тільки в термінах, а в сутності побудови підготовки лижників, у першу чергу в плані загальної фізичної підготовки.

2.3 Спрямованість багаторічного спортивного тренування

Підготовчий період

1-й етап. Цей період вирішує задачі загально фізичної підготовки спортсменів: зміцнення їхнього здоров'я, всебічний фізичний розвиток на основі підготовки до здачі комплексів нормативів, загартовування, створення передумов для удосконалення техніки в лижних гонках, оволодіння різноманітними руховими навичками, прищеплювання інтересу до систематичних занять спортом, виховання працьовитості.

Основні задачі етапу: створення точних уявлень про техніку виконання як кожного елемента, так і всього ковзного кроку в цілому; закріплення вивчених елементів і техніки ходів у цілому; підготовка опорно-рухового апарата (м'язів, суглобів, зв'язок) до виконання більш тривалої роботи в зимових умовах. У цей же період вирішуються і такі задачі: спортсмени навчаються контролювати і приймати граничні пози фаз ковзного кроку і змінювати їх; виконувати і контролювати рухи відштовхування руками без палиць і ногами без лиж; учаться імітації в кроці й у стрибку [2, 301].

Поставлені задачі вирішуються засобами загально фізичної підготовки, вихованням таких якостей, як сила, швидкість, витривалість, спритність, гнучкість, рівновага, розслаблення.

Основні засоби тренування: кросовий біг, ходьба, змішане пересування по пересіченій місцевості, імітація техніки лижних ходів на місці й у русі (з палицями і без них, з гумовими амортизаторами, за допомогою спеціальних пристосувань блокової конструкції), пересування на лижоролерах і роликових ковзанах.

Основні методи тренування: рівномірний, перемінний, ігровий, круговий, контрольний.

Контрольні іспити проводяться наприкінці 1-го етапу.

2-й етап. На цьому етапі створиться спеціальна база функціональної підготовки (серпень-жовтень).

Основні задачі етапу: подальше підвищення загальної витривалості, удосконалювання техніки лижних ходів за допомогою імітаційних вправ і пересування на лижоролерах;

Часткові задачі: розвиток швидкісної і силової витривалості, удосконалювання окремих елементів техніки лижного ходу [10, 122].

Основні засоби тренування: кросовий біг, ходьба, змішане пересування по пересіченій місцевості, пересування на лижоролерах, виконання імітації лижних ходів у русі, вправи на швидкість і силу.

Додаткові засоби: спортивні ігри.

Основні методи тренування: ті ж, що і на першому етапі.

Наприкінці етапу звичайно організуються змагання і тестування.

3-й етап. Це - передзмагальний етап, його задача підвищувати рівень функціональної підготовки спортсмена при пересуванні на лижах (листопад-грудень).

Основні задачі етапу: подальше виховання загальної витривалості, удосконалювання техніки пересування на лижах, закріплення навичок високої якості лижного ходу.

Тренувальні навантаження наростають поступово, в основному за рахунок збільшення обсягу циклічної роботи. Перші два тижні тренування переважно рівномірна. Інтенсивність пересування на лижах підтримується в першій і другій зонах. Побудова тренувальних планів на цьому етапі виробляється з урахуванням календаря змагань і поточної підготовленості спортсменів.

Змагальний період

1-й етап. Змагальний, основна його спрямованість - набуття і збереження найвищої спортивної форми.

Основні задачі етапу: подальше удосконалювання гірської техніки і техніки лижних ходів, виховання загальної і спеціальної витривалості, стабілізація навички ведення оптимально швидкого лижного ходу, вихід на заплановані спортивні результати [10, 123].

Основні засоби тренування: пересування на лижах і спеціально-підготовчі вправи в лижній підготовці. Засоби загальної фізичної підготовки на цьому етапі застосовуються для підтримки загальної тренованості й активного відпочинку.

На цьому етапі необхідно широко застосовувати вправи для удосконалювання гірської техніки (підйомів, спусків, поворотів). Основні контрольні іспити на цьому етапі - систематична участь у змаганнях з лижних гонок.

2-й етап. Післязмагальний, починається після закінчення останніх змагань на снігу (звичайно з 1 квітня по 1 травня). Терміни і тривалість цього етапу можуть подовжуватися або скорочуватися в залежності від стану сніжного покриву, стану здоров'я спортсмена, його підготовленості і т.д.

Основні засоби тренування: ходьба, біг, гімнастика загального і спеціального впливу, плавання, спортивні ігри.

Висновки

Спортивна орієнтація виходить з оцінки можливостей конкретної людини, на основі якої виробляється вибір найбільш підходящої для нього спортивної діяльності. Спортивний добір виходить з вимог виду спорту, з обліком яких здійснюється добір найбільш придатних для нього людей.

Основними задачами першого етапу добору (первинний відбір) є визначення придатності дітей і підлітків до спортивного удосконалювання шляхом виявлення їхніх задатків, що лежать в основі розвитку здібностей, оцінка ступеня рухової активності. Можна погодитися з думкою В. І. Пилиповича і І. М. Туревського про те, що на даному етапі основною задачею є добір узагалі моторно-обдарованих дітей і виявлення їхнього психомоторного статусу.

До спортивних занять залучається можливо більша кількість обдарованих у спортивному відношенні дітей і підлітків. Широко розгортається робота з агітації і пропаганди спорту. Доцільно організовувати спортивні секції в загальноосвітніх школах, де б під керівництвом учителя фізкультури і при участі тренера спортивної школи проводилися заняття по обраному виді спорту. Ефективний спортивний добір може бути здійснений на основі тривалих комплексних досліджень, що припускають аналіз особистості спортсмена в цілому і його спортивних здібностях на основі педагогічних, медико-біологічних, психологічних і соціологічних критеріїв добору.

Тренувальний процес лижників та гонщиків повинен бути цілорічним, його прийнято поділяти на два періоди - підготовчий і змагальний, які мають свої специфічні задачі, структуру і зміст.

Підготовчий період - це час фундаментальної, різнобічної підготовки. Починається він із травня і закінчується в грудні - всього 8 місяців. Поділяється на три етапи: весняно-літній (травень-червень-липень), літньо-осінній (серпень-вересень-жовтень) і передзмагальний (листопад-грудень). Із січня по травень проходить змагальний період, що складається з двох етапів: змагального (січень-лютий-березень) і післязмагального (квітень). Тривалість змагального періоду залежить від кліматичних умов і коливається від 3 до 4 місяців.

В лижній підготовці найбільш поширені такі основні методи: рівномірний, змінний, повторний, контрольний та змагальний. Досить значне місце належить самоконтролю та домашнім завданням.

Основною умовою підвищення функціональних можливостей організму спортсмена, від яких залежать результати в лижній гонці, є виконання навантаження, строго дозованого за засобами, об`ємом та інтенсивністю на кожному етапі тренування.

Список використаної літератури

1. Аграновский М.А. Лыжный спорт. - М.: Физкультура и спорт, 1980. - 368 с.

2. Ананьев Б.Г. О взаимосвязи и развитии способностей и характера. - М.: АПН РСФСР, 1956.

3. Бриль М.С. Отбор в спортивных играх. - М.: ФиС, 1980.

4. Бутин И.М. Лыжный спорт. - М.: Просвещение, 1983. - 336 с.

5. Волков В.М. Актуальные вопросы биологии спортивного отбора. - ТиП, 1974, №3.

6. Волков В.М. Спортивный отбор (медико-биологический очерк). Смоленск, 1979.

7. Волков В.М. Тренеру о подростке. - М.: ФнС, 1973.

8. Волков В.М., Ромашов А.В., Николаев Н.Н. Спортивные способности детей. - Смоленск, 1981.

9. Воробьев А.Н. Тяжелоатлетический спорт. Очерки по физиологии и спортивной тренировке. - М.: ФиС, 1977.

10. Годик М.А., Шанина Т.А., Шатикова Г.Ф. О методике тестирования физического состояния детей. - ТиП, 1973, №8.

11. Донской Д.Д., Гросс X.X. Техника лыжника гонщика. - М.: Физкультура и спорт, 1971. - 136 с.

12. Донской Д.Д., Зациорский В.М. Биомеханика. - М.: Физкультура и спорт, 1979. - 264 с.

13. Дорохов Р.Н. Место и роль оценки физического развития и соматотипировання при отборе и ориентации детей и подростков в спорте. - В сб.: Медицинские аспекты подросткового возраста. Смоленск, 1979.

14. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. - М.: Физч. культура и спорт, 1966. - 200 с.

15. Иткис М.А. Специальная подготовка стрелка-спортсмена. - М.: Изд-во ДОСААФ, 1982. - 128 с.

16. Матвеев Л.П. Основы спортивной тренировки. - М.: Физкультура и спорт, 1977. - 280 с.

17. Платонов В.М. Современная спортивная тренировка. - К.: Здоров'я, 1980. - 336 с.

18. Шварц В.Б., Хрущев С.В. Медико-биологические аспекты спортивной ориентации и отбора. - М.: Физкультура и спорт, 1984. - 151 с.