Перспективи розвитку нових напрямків туризму в Україні

Сільський зелений туризм досить новий вид діяльності для України та країн СНД. Але в світі цей різновид туризму існує давно.

Екологічний туризм - це туристична діяльність на території природньо-заповідного фонду (національні природні парки та біосферні заповідники), у межах якого існують умови для довготривалого та короткочасного відпочинку, а також для ознайомлення з рослинним та тваринним світом, для екологічних екскурсій, природоохоронної освіти. На території національних і ландшафтних парків та біосферних заповідників можливий розвиток природно-пізнавального туризму під час проведення екологічних екскурсій. Якщо на цих територіях природно-заповідного фонду або поблизу розміщений сільський населений пункт, то в цьому випадку є можливість організувати сільський екологічний туризм, який дає можливість запровадити екологічну освіту.

Зелений туризм - це туристична діяльність на території натуральних природних ландшафтів з елементами благоустрою, де існують умови для короткотривалого відпочинку (від 5-10 годин до 1-2 днів), збору ягід, грибів, відпочинку на пляжі та інших цілей. До категорій об'єктів зеленого туризму належать лісопарки, гідропарки, дендрологічні парки, ботанічні сади та інші ландшафтні комплекси. Цих ресурсів, а саме: лук, лісів, річок, озер, водоканалів, рослинного та тваринного світу; зелених зон міських поселень; садів і парків досить для організації повноцінного зеленого туризму на Україні.

Агротуризм - це туристична діяльність на території сільськогосподарських угідь, тобто перетворених, змінених людиною територій. На цих територіях існують умови як для вироблення агропромислової продукції, так і для відпочинку населення з добровільним залученням до деяких видів роботи (збір фруктів, овочів, ягід, догляд за свійськими тваринами та ін.). Існують різні види поселень, на території яких реалізується агротуризм. Це, перш за все, агрорекреаційні села, агропарки, села з прилягаючою ландшафтною територією. Такі ж туристичні функції характерні для фермерських господарств.

Екологічний туризм додає в сільський туризм елементи екологічного виховання, зелений - в цілому оздоровлення, агротуризм - добровільна участь у деяких видах сільськогосподарських робіт.

Зелений туризм дозволяє залучити зовнішні інвестиції в фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи та особисті селянські господарства для створення умов стійкого розвитку сільськогосподарського виробництва і туризму, що відповідають європейським стандартам туристичної індустрії. Також дає можливість європейському споживачу дізнатися про смакові властивості овочевої, ягідної, фруктової, виноградової продукції, що виробляється в цьому регіоні.

Розвиток сільського зеленого туризму почався в 1952 році в Ельзасі, на півдні Франції. У цей час багато сільських фермерів із-за збитків у сільськогосподарській сфері залишали села для пошуків роботи в місті. Уряд Франції підтримав ідею організації на фермерських господарствах умов прийому туристів, щоб господарі ферм мали можливість додатково заробляти на прожиття.

У 70-х роках сільський зелений туризм набув самостійного статусу. Міські мешканці мали можливість усамітнитись із природою в селі. На сьогоднішній день у Франції вибір місця відпочинку досить широкий: діють 42 тис. готелів, 1040 кемпінгів.

Саме від сільського зеленого туризму в бюджет країни надходять прибутки в розмірі 1 млрд. доларів і 3 млрд. доларів надходить до бюджету регіонів. Щорічно уряд держави виділяє 650 млн. франків на реконструкцію та будову нових готелів. Існує упорядкована система отримання кредитів та позик, починаючи з місцевих органів самоврядування до національних.

Суть сільського зеленого туризму полягає у тому, що сільські ґадзи, які мають досить обладнаний будинок, здають його повністю або частково мешканцям міст на час відпусток чи канікул. Як правило, крім житла, селяни забезпечують туристів харчуванням і знайомлять з найцікавішими куточками свого села чи місцевості.

В Україні найперспективнішими для організації зеленого туризму є Крим та західні області. Зрозуміло, чому саме Крим: море, тепле повітря, пальми Південного узбережжя.

До речі, з 1997 року в цій республіці здійснюється програма EC "TAGS". Вона передбачає розвиток сільського зеленого туризму в регіоні. Цей проект був схвалений Європейським Союзом і участь у ньому взяли 141 претендент. Асоціація фермерів Криму "Розвиток сільського зеленого туризму в Криму" виграла цей конкурс і готує матеріали до майбутнього Закону "Про сільський зелений туризм". Цей закон конче потрібний підприємцям, які працюють в цій галузі. Потенціал для розвитку сільського зеленого туризму в Криму величезний. Експерти проекту EC "TAGS" відвідали села Ленінського, Радянського, Джанкойського, Чорноморського, Євпаторійського, Сакського, Сімферопольського районів, а також Севастопольську зону, Бахчисарайську, Південний Берег Криму, Алушту, Судак, Феодосію і села, що розміщені на Головній смузі Кримських гір від Севастополя до Феодосії. І, що характерно, в кожному селі є бажаючі працювати в сфері сільського зеленого туризму.

Але й західні області можуть запропонувати чимало цікавого. Насамперед - Карпати. Вкриті густими лісами гори, широкі полонини, бурхливі річки та неповторна говірка місцевих жителів завжди приваблювали і приваблюватимуть людей. Закарпаття полюбляють поціновувачі знаменитого вина. Ця область унікальна також вельми своєрідним поєднанням української, угорської та словацької мов, культур та звичаїв. Волинь славиться прекрасними Шацькими озерами... Кожна місцевість може стати привабливою для певної категорії туристів, потрібно лише знайти "родзинку".

Сільський туризм обходиться значно дешевше, ніж мандрівки на море чи за кордон. У виграші - обидві сторони туристичної оборудки: господар будинку отримує гроші, турист - економить кошти.

З огляду на це селянам варто звернути увагу на дві категорії потенційних зелених туристів: міські жителі України, які не мають фінансової змоги відпочивати на морі чи за кордоном; іноземні гості, яким хочеться відчути української сільської екзотики.

На Україні стає досить популярним новий вид туризм - спелеологічний.

Печери є об'єктами охорони. Найбільшою печерою планети вважається Мамонтова печера в США, в штаті Кентуккі. Найбільшими карстовими печерами світу вважаються П'єр-Сен-Мартен (глибина 1171 м) і Берже (1141 м) у Франції. У глибоких печерах, підземних річках і озерах зосереджується своєрідна фауна і флора. Багато печер світу - відомі об'єкти туризму, що охороняються державою.

Загалом на нашій планеті - близько 800 туристських печер (із них 200 - в США), себто таких, що придатні для безпечного відвідування звичайними людьми, без особливого спорядження. Щороку в їхні надра спускається 28 мільйонів чоловік. Понад 500 тисяч осіб на рік буває в американській Флінт-Мамонтовій печері, японській Акійосі, німецьких Хамкеле та Барбароссі. У багатьох таємничих підземеллях є обладнані залізниці й навіть концертні зали, а в тих, де сприятливий для організму мікроклімат, - цілі підземні санаторії. Наші нещодавні побратими в "соціалістичному таборі" Європи - чехи - влаштували у своєму Моравському Красі великий туристичний комплекс. Його щорічна відвідуваність - до 700 чоловік. До всіх підземель пролягають дороги, всередині є електроосвітлення, біля входів - автостоянки або й кемпінги, готелі. Продаються відповідні сувеніри, значки, слайди та популярна література. Виручені кошти йдуть не тільки на самі печери, а й на впорядкування доріг, прокладання нових підземних маршрутів, відкриття нових "залів" та на організацію наукових досліджень.

Закордонний досвід туристично-екскурсійного використання печер свідчить, що навіть солідні капіталовкладення в нього скуповуються вже за 3-4 роки. Україна володіє унікальними спелеоможливостями не тільки регіонального, але й континентального та світового значення - в Криму, Карпатах, на Поділлі. Але поки що нехтує цим багатством. В цій справі ми, схоже, у "печерному віці". Тим часом спелеотуризм міг би посприяти економічному відродженню цілої низки регіонів нашої країни, залучаючи до індустрії відпочинку працездатне населення. Відомо, що у світовому туризмі нині зайнято 130 мільйонів чоловік, а створення в його системі робочого місця коштує у 20 разів дешевше, ніж у промисловості. Історія ж використання печер із туристичною метою в Україні небідна. Приміром, ще в середині XIX століття поміщик Санега на Поділлі обладнав біля входу до печери Вертеби павільйон і відкрив туристичний маршрут для приїжджих із Польщі, Німеччини та Франції.

Аби наші унікальні печери гармонійно вписалися в інфраструктуру вітчизняного турбізнесу, їх треба облаштувати та рекламувати. Подорожі можуть бути не лише ексклюзивними, тобто присвяченими виключно огляду печер, але й лягти в канву інших маршрутів до рекреаційних районів.

Добре було б пам'ятати: у більшості країн зі справді гарними підземними ландшафтами спелеотуризм є важливою статтею прибутку.

Тим, хто бажає зайнятись організацією зеленого туризму, а зокрема й спелеологічного, допоможе спеціально створена Асоціація. Вона видає навесні (напередодні туристичного сезону) різноманітні буклети і проспекти з адресами тих ґадз, котрі мають бажання і можливість прийняти гостей. Хоча треба визнати: в Україні поки що недостатньо приділяють уваги рекламуванню зеленого туризму та спелеологічного туризму, однак незважаючи на ці обставини, розвиток цих видів туризму в нашій країні має добрі перспективи.

ВИСНОВКИ

туризм розвиток україна

Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

В умовах розбудови української держави туризм стає дійовим засобом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання історико-культурної спадщини.

Туризм не тільки прямо або побічно охоплює більшість галузей економіки, в тому числі промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, страхування, зв'язок, торгівлю, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, сферу побутових послуг, культуру, мистецтво, спорт тощо, а й стимулює їх розвиток. Отже, від функціонування туризму безпосередньо залежить життєдіяльність понад 40 галузей економіки і близько 10-15 % населення України.

Для територіальної організації та планування розвитку туризму важливе значення має його класифікація. Види туризму можуть бути визначені за різними показниками: метою туристичних заходів; способом пересування; характером; термінами та тривалістю походу; віком туристів та ін. Визначення виду туризму залежить від низки факторів, а саме: наявності та тривалості вільного часу; віку, статі, стану здоров'я, інтересів подорожуючих; матеріально-фінансових ресурсів; природних умов та сезонності; вибору засобів пересування та ін.

Залежно від цілей та характеру туризм поділяють на внутрішній (національний) і міжнародний.

За характером організації виділяють: плановий (організований) та самодіяльний (неорганізований) туризм. Плановий передбачає проведення походів або поїздок за визначеними маршрутами і графіками. Походи груп окремих туристів, що здійснюються не у плановому порядку, належать до самодіяльного туризму, який дає змогу самостійного вибору та розробки маршрутів.

Розрізняють індивідуальний та груповий туризм. Похід окремої сім'ї або однієї людини за особистим планом - приклад індивідуального туризму, похід групи людей - груповий туризм.

За термінами і тривалістю туризм поділяють на короткотривалий (туризм вихідного дня або кінця тижня) і довготривалий.

Залежно від мети туристичних подорожей розрізняють такі види туризму: лікувальний, спортивний, рекреаційний, пізнавальний, діловий, релігійний, науковий та ін.

Спортивний туризм можна поділити на: пішохідний, гірський, водний, лижний, автомобільний, гірськолижний, велосипедний, кінний та ін.

Екологічний туризм - це туристична діяльність на території природньо-заповідного фонду (національні природні парки та біосферні заповідники), у межах якого існують умови для довготривалого та короткочасного відпочинку, а також для ознайомлення з рослинним та тваринним світом, для екологічних екскурсій, природоохоронної освіти. На території національних і ландшафтних парків та біосферних заповідників можливий розвиток природно-пізнавального туризму під час проведення екологічних екскурсій.

Зелений туризм - це туристична діяльність на території натуральних природних ландшафтів з елементами благоустрою, де існують умови для короткотривалого відпочинку (від 5-10 годин до 1-2 днів), збору ягід, грибів, відпочинку на пляжі та інших цілей. До категорій об'єктів зеленого туризму належать лісопарки, гідропарки, дендрологічні парки, ботанічні сади та інші ландшафтні комплекси.

На Україні стає досить популярним новий вид туризм - спелеологічний.

Аби наші унікальні печери гармонійно вписалися в інфраструктуру вітчизняного турбізнесу, їх треба облаштувати та рекламувати. Подорожі можуть бути не лише ексклюзивними, тобто присвяченими виключно огляду печер, але й лягти в канву інших маршрутів до рекреаційних районів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про туризм: Закон України від 15.09.95 № 324/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 31. - Ст. 241. - С. 705-717.

2. Абуков А.X. Туризм сегодня и завтра. Туристско-экскурсионная работа профсоюзов. - М.: Профиздат, 1987. - 272 с.

3. Григорович-Барський В. Мандри по Святих Місцях Сходу з 1723 по 1747 рік. - К.: Основи, 2000. - 768 с.

4. Заставний Ф.Д. Географія України. - Л.: Світ, 1994. - 472 с.

5. З історії вітчизняного туризму: 36. наук. ст. - К.: ФПУ, Ін-т туризму, 1997. - 280 с.

6. Квартальный В.А., Федорченко В.К. Туризм социальный: история и современность. - К.: Вища шк., 1989. - 342 с.

7. Крючков А.А. История международного и отечественного туризма. - М.: НОУ «Луч», 1999. - 94 с.

8. Луцький А.А. Туризм для всіх. - Івано-Франківськ, 1996. - 142 с.

9. Розвиток туризму в Україні: Проблеми і перспективи: 36. наук. ст. - К.: ІВЦ «Слав'ян. діалог», 1995. - 244 с.

10. Січинський В.Ю. Чужинці про Україну. Вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть. - К.: Довіра, 1992. - 255 с.

11. Соколов B.A., Штангей Ю.В., Петрова I.B. Спортивний туризм в Україні на сучасному етапі // Туризм на порозі XXI століття: освіта, культура, екологія: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (18-20 жовтня 1999 р., м. Київ). - К.: Вид-во "КІТЕП", 1999. - 268 с.

12. Старовойтенко О.А. Класифікація матеріально-технічної бази туризму як передумова регулювання туристичної діяльності. 36. наук, праць: Державні і ринкові методи регулювання соціальної сфери. - К.: Вид-во НАН України, Інститут економіки, 2001. - С. 63-68.

13. Туризм у XXI столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості: Матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 10 - 11 жовт. 2001 р. - К.: Вид-во «КІТЕП», 2001. - 235 с.

14. Туризм на порозі XXI століття: освіта, культура, екологія: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 18-20 жовт. 1999 р. - К.: Вид-во «КІТЕП», 1999. -268 с.

15. Туризм в країні 2000 = Tourism in Ukraine - 2000: Стат. бюл. - К.: Держкоммолодьспорттуризму, 2001. - 44 с.

16. Туристично-краєзнавчі дослідження. - К.: ФПУ, Інститут туризму, 1998. - Вип. 1, ч. 2. - 360 с.

17. Федорченко В.К., Мініч І.М. Туристський словник-довідник: Навчальний посібник. - К.: Дніпро, 2000.

18. Цибух В.І. Туризм - це добробут в нашому домі // Гостиничный бизнес. - 2000. - № 1 - С. 6-8.

19. Цибух В.І. Туризм в Україні на зламі тисячоліть // 6 континентів. - 2000. -№ 5. - С 3.

Размещено на Allbest.ru