Так, важливою складовою розвитку туристичної та курортної галузі є інфраструктура, оскільки для того, щоб привабити відпочиваючих, спочатку необхідно створити належні та комфортні умови проживання, транспортного забезпечення та зв'язку, про що визначено в Державній Програмі на 2002-2010 роки. Наприклад, державна Комплексна програма розвитку Великої Ялти (провідна курортно-туристична територія) була покликана на розвиток інфраструктури на її території і загалом передбачала 158 заходів, з яких 102 (або 65%) - стосувались водо- та енергозабезпечення і розвитку інженерної та комунальної інфраструктури (зв'язок, транспорт, газопостачання, теплопостачання, житлово-комунальне господарство). Проте, проведений аналіз стану виконання цієї комплексної програми показав, що через недостатній рівень фінансування, розвиток інфраструктури відбувався дуже повільно, зокрема: 1) тунельний водовод Південного узбережжя Криму (будівництво якого розпочато ще в 1990 році) на сьогодні має рівень будівельної готовності лише 70%; 2) водоочисна станція м. Ялта, будівництво якої розпочато в червні 2004 року, зараз має ступінь готовності лише 17%; 3) протягом запланованих 2003-2005 років і навіть на сьогодні не розпочато будівництво сміттєпереробного заводу в смт. Гаспра.

В результаті, забудова території Великої Ялти готелями та іншими об'єктами розміщення відпочиваючих (що здійснювалось, в основному, за рахунок коштів суб'єктів підприємницької діяльності та іноземних інвесторів) відбувалась швидше, ніж будівництво інженерної інфраструктури (яке проводиться, в основному, за рахунок бюджетних коштів). Це свідчить, що з боку органів виконавчої влади (Мінекономіки України, Ради міністрів АР Крим) не забезпечено налагодженої взаємодії з суб'єктами підприємництва та інвесторами.

Висновки

Однією з важливих складових туристичного продукту є обслуговування в закладах, що дають мандрівникам можливість зупинитися на ніч, -- засобах розміщення туристів. Основними з них вважаються готелі і мотелі. До додаткових засобів розміїценя відносять кемпінги, готелі, мотелі, туристичні бази, бунгало, приватні будинки та квартири. В різних країнах співвідношення у використанні основних і додаткових засобів розміщення неоднакове. Так, наприклад, в Австрії та Іспанії воно складається на користь перших, в Греції -- майже однакове, а от в Італії та Хорватії переважає розміщення в додаткових засобах -- кемпінгах та в приватному секторі.

Готель є найбільш поширеним стаціонарним типом закладу розміщення туристів, який характеризується високим рівнем матеріально-технічної бази та сервісу, широкими можливостями організації комплексного обслуговування.

Вітчизняна готельна сфера України стає невід'ємною частиною світового готельного господарства. В умовах розвитку країни готельний бізнес стає дієвим засобом з одного боку, формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до бюджету, створення високооплачуваних робочих місць, а з іншого боку - покращення якості життя українських громадян.

Розвиток туризму в XIX ст. мав сприятливий вплив на зростання будівництва готелів.

З другої половини XIX ст. починається і формування в Україні туристських регіонів. Цілком природно, що першим таким регіоном був Крим.

Привабливість Криму для туристів та відпочиваючих досягається також і за допомогою об'єктів культурної спадщини, що теж визначено Державною Програмою на 2002-2010 роки. Так, до системи екскурсійного обслуговування туристів в Криму включено 219 об'єктів показу. Однак, залучення до рекреаційного функціонування та економічна ефективність використання наявного в Криму потенціалу туристських ресурсів невелика. Так, наприклад, з 10,5 тис. пам'яток історії і культури на даний час використовується тільки 20%, з 158 пам'яток природи - 50%, а з 300 музеїв тільки 10 завантажені максимально.

Слід зазначити, що пам'ятки архітектури та містобудування, які розташовані на території автономії є різними за своєю підпорядкованістю та формою власності. Так, окремі об'єкти підпорядковані Міністерству будівництва та архітектури АР Крим, Міністерству культури та мистецтв АР Крим, Республіканському комітету з охорони культурної спадщини АР Крим, органам місцевого самоврядування, а окремі знаходяться в приватній власності. Така ситуація з підпорядкуванням різним органам виконавчої влади певним чином впливає на достовірність і повноту даних про кількість об'єктів культурної та архітектурної спадщини. Так, за даними Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим, кількість пам'яток архітектури національного та місцевого значення складала 519 одиниць, а фактична - 661 одиниць. В той же час, в Комплексній програмі паспортизації об'єктів культурної спадщини по АР Крим зазначено 742 пам'ятки архітектури та містобудування.

Також, більшість населених пунктів, які включено до Переліку історичних населених місць України, не приймають всіх необхідних заходів щодо затвердження в цих населених пунктах історичних ареалів. Так, з 23 населених пунктів автономії, які включено до цього Переліку, на сьогодні тільки в м. Ялта і в с. Коктебель затверджені межі та режими історичного ареалу.

Список використаних джерел інформації

1. Закон України “Про туризм” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 31, ст.241

2. Про внесення змін до Закону України “Про туризм” (№1282-IV від 18.11.03 р.) // Відомості Верховної Ради України, 2004, №13, Ст. 180.

3. Закон України “Про курорти”

4. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні. К.: Вища школа, 2002. - 195 с.

5. Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002р. № 583.

6. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. . -- Чернівці : Книги-ХХІ, 2003. -- 298с.

7. Мельниченко С.В., Ведмідь Н.І.. Менеджмент підприємства туристичної індустрії: Навч.-метод. посіб. -- К. : КНТЕУ, 2005. -- 217с.

8. Сокол Т.Г. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посібник / Федерація професійних спілок України; Інститут туризму . -- К., 2002. -- 256с.

9. Стафійчук В.І. Рекреалогія. Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2006. - 264 с.

10. Ткаченко Т.І., Гаврилюк С.П. Економіка готельного господарства і туризму: Навч. посіб. -- К. : КНТЕУ, 2005. -- 180с.

11. Бейдик О. О. Словник-довідник з географії туризму, рекреології та рекреаційної географії. - К.: Палітра, 2003.

12. Бондаренко В. Пік українського туризму// Дзеркало тижня, 2003.- № 9.

13. Внутрішній туризм в Україні: окремі аспекти / Інститут туризму Федерації профспілок України / О.І. Лугова (ред.). - К., 2002. - 162с.

14. Готелі та інші місця для тимчасового проживання. Статистичний бюлетень: - К. Держ. Комітет статистики Укр., 2007. - 170с.

15. Правове регулювання туристичної діяльності в Україні: Станом на 1 трав. 2002 р. / Київський ун-т туризму, економіки і права / В.К. Федорченко (ред.), Л.В. Малюга (упоряд.). -- К. : Юрінком Інтер, 2002. -- 640с.

Размещено на Allbest.ru