Екстремальний та пригодницький туризм Карпатського регіону

Як і Буковель, Драгобрат має добре розвинуте сервісне забезпечення: прокат гірського спорядження і сноубордів, ресторани і колиби, дискотека, кінозал тощо. Діє група інструкторів, траси освітлюються, планується будівництво сучасного готельно-рекреаційного комплексу. [1]

Говорячи про гірськолижий спорт, важливо не оминути тему безпеки. Загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму визначаються Законом України “Про туризм” від 18 листопада 2003 року № 1282-IV (далі Закон). Безпека в галузі туризму - сукупність факторів, що характеризують соціальний, економічний, правовий та інший стан забезпечення прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в галузі туризму.

Ст.13.Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в межах своїх повноважень вживають заходів, спрямованих на:забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля при здійсненні туристичних подорожей, захист громадян України за її межами;

забезпечення особистої безпеки туристів, збереженість їх майна, не-завдання шкоди довкіллю;

інформування суб'єктів туристичної діяльності про загрозу безпеці туристів у країні (місці) тимчасового перебування;

надання необхідної допомоги туристам, які опинилися у надзвичайній ситуації;

забезпечення туристам (екскурсантам) можливості безперешкодного одержання медичної, правової та інших видів невідкладної допомоги, доступу до засобів зв'язку;

заборону використання туризму з метою незаконної міграції, сексуальної, трудової та інших видів експлуатації громадян;

охорону туристичних ресурсів України, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;

забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій тощо. [5]

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку екстремальних видів туризму в Карпатському регіоні

3.1 Основні проблеми, пов'язані з розвитком екстремального туризму в регіоні

Сучасний стан розвитку спелеотуризму. Відсутність координаційної діяльності з боку комісії спелеотуризму ФСТУ, яка не працювала понад десять років, негативно вплинула на розвиток спелеотуризму в Україні. Актив спелеотуристів, об`єднаних в клуби, секції працює або самостійно, або в контакті з Українською спелеологічнюю асоціацією.

У цей період спелеотуристи України здійснили значну кількість походів, експедицій в горизонтальні та вертикальні печери, але як правило, маршрутні документи не оформлялися належним чином через МКК федерації спортивного туризму.

За останні чотири роки проведено три чемпіонати України з техніки спелеотуризму, в кожному з яких приймало участь 7-10 команд з 5-6 областей. Регіональні змагання з техніки спелеотуризму, які проводились за ініціативою УСА або місцевого активу спелеотуристів, не керувалися правилами туристських змагань, затвердженими федерацією спортивного туризму України.

Заходи по підготовці та підвищенню кваліфікації громадських туристських кадрів проводилися УСА або регіональним активом, як правило, без контактів з ФСТУ. Фактично наявний туристський актив, як правило, не має документів про спортивну та інструкторську кваліфікацію, оформлених у відповідності з існуючим порядком.

Матеріальна база. Переважно необхідне спеціальне спорядження придбавається туристами за власні кошти або спонсорську допомогу. Проблем з підбором якісного сучасного спорядження для спелеотуристських походів не існує. Кількість та якість спорядження лімітується тільки наявністю грошей.

Сучасний стан розвитку велотуризму. Тільки на початку нинішнього століття відзначається пожвавлення спортивного водного туризму в рамках Федерації спортивного туризму України. Широкий спектр класів суден для сплаву (каяк, каное, катамаран, байдарка, рафт), що з'явились, наявність іншого необхідного спорядження, надійного, якісного, такого, що відповідало міжнародним стандартам, дозволяло оптимально вирішити питання екіпірування для безпечного сплаву по майже по будь якому обраному класифікованому маршруту, з урахуванням досвіду, чисельності групи, особливостей ландшафту тощо.

Але збіглий час залишив важку спадщину. Зруйновано нормативну базу, відсутня підготовка туристських, суддівських кадрів, їхня спадковість, втрачено багато накопиченого досвіду походів.

Туризм зараз шукає і знайде своє місце серед нових суспільних цінностей.

Складність і кількість існуючих проблем гальмують розвиток спортивного туризму. Нинішні системи, що повинні забезпечувати існування та розвиток спортивного туризму, ще не відповідають потребам сьогодення. Відсутня реальна, дієва підтримка спортивного туризму з боку держави. Меценатство й спонсорство, які можуть замінити державу в питаннях фінансування, ще не одержали необхідного розвитку й нині не є настільки потужними, масовими, як того вимагає розвиток туризму на національному рівні. Відсутні можливості широкого використання закритих басейнів для тренувань спортсменів протягом холодної пори року.

Кожний вид діяльності людини враховує якийсь стимул. Зараз майже єдиним стимулом займатися спортивним велотуризмом є присвоєння спортивного розряду, а це є недостатнім для залучення громадян України займатися велотуризмом. Це є причиною того що МКК ФСТУ реєструє дуже малу частину громадян, які їздять у велопоходи.

Традиційно активна спортивна діяльність людини поділяється на фізкультуру та спорт, у велотуризмі - на велопоходи масових розрядів, ПВД, Н/К, 1 к.с. 2 к.с., та складні велопоходи високих 3-6 к.с. Кожен напрямок має свої стимулюючи засади. Велотуризм потрібно розподіляти на оздоровчий, який буде залучати широкі версти населення до занять велотуризмом, та велотуризм високих досягнень, мета якого складні велопоходи, високі розряди та звання «Майстер спорту України».

До тепер поняття «велосипедний туризм» у документах Федерації поділялося лише на похідний та змагальний велотуризм. У реальному житті з'явилося багато нових течій та напрямків як в похідному, так і в змагальному велотуризмі. Велопоходи почали розрізнятися по типах маршрутів (великим пробігом 100-200 км за день і з малими перешкодами та з малим пробігом 10-50 км за день, але з великими перешкодами), по застосованому спорядженню, по влаштуванню ночівель тощо. Таким чином, відбулося стихійне структурування напрямків велотуризму на зимовий, екскурсійний, комбінований, велопоходи одинаків тощо. Відбуваються змагання з крос-кантрі, рандонерські бревєти та ін. Всі ці зміни потребують відповідного врахування в керівних документах ФСТУ.

Фінансування спортивного туризму на місцях дуже замале і має велику диспропорцію в фінансуванні змагального та похідного туризму. В цих умовах недостатнього фінансування відбувається конкурування видів туризму та не об'єктивна оцінка результатів та потреб виду туризму.

У наш час активізувалася робота всіляких турфірм з продажу велосипедної техніки, організації комерційних велотурів. Це безумовно добре, але не завжди робиться на високому рівні.

Аналіз існуючих проблем розвитку лижного туризму. Спортивний туризм на сучасному етапі розвивається у двох напрямках: маршрутний туризм (проходження маршрутів туристсько-спортивних походів) та змагальний туризм (підготовка та участь в змаганнях із техніки спортивного туризму). В історії розвитку спортивного туризму в Україні ці два напрямки завжди були нероздільні. Але якщо походи були основною формою туристсько-спортивної діяльності і давно запроваджені у спортивну класифікацію (уперше у 1949 році), то туристські змагання і зльоти носили характер допоміжний, другорядний. Нерідко вони використовувалися для перевірки готовності туристських груп для виходу на категорійні маршрути.

З огляду на ці обставини, на нашу думку, слід звернути серйозну увагу на наш лижний район - Українські Карпати. В останньому радянському “Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів на 1989-1992 роки” приведені лише 2 маршрути ІІ та ІІІ категорії складності. Карпати завжди вважалися “не серйозним” з точки зору лижного туризму регіоном, придатним лише для походів І-ІІ категорії складності. Однак вже в “Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів України” з'явився як експериментальний маршрут ІV категорії складності, який проходить по Горганах, Свидовцю та Чорногорі. За моєю інформацією цей маршрут ще ні ким не пройдено і ще значний час буде чекати своїх підкорювачів. Власний досвід карпатських походів автора (лижні походи по Горганах та в районі Чорногори), досвід волинських туристів-лижників, досвід альпіністів, що здійснюють зимові сходження на вершини Чорногори свідчать про те, що такий маршрут під силу лише дуже досвідченим групам з невисокою ймовірністю його повного проходження. Причини: складні погодні умови взимку в Карпатах (від відлиги до штормових вітрів на хребтах), висока лавинна небезпека, необхідність володіння альпіністською технікою (рух в “кошках”, будівництво снігових стінок, організація ночівель на відкритій місцевості) та інші. Тому мабуть слід змінити відношення до Карпат. На мою думку, в Українських Карпатах можна здійснювати лижні туристські походи V к.с. І таких маршрутів тут кілька. Перспективними регіонами для таких маршрутів крім вищеназваних є Мармароський масив, Чивчини, Полонинський хребет (Руна, Боржава, Красна), Гринява та інші.

Відсутня інформація про проходження категорійних лижних маршрутів в Гірському Криму. А завчасний випуск групи на маршрут (за всіма канонами МКК) взагалі робить такі походи проблематичними.

Певною проблемою вбачається дефіцит спеціального туристського спорядження для лижних походів. Адже лижі “Бескид” вже багато років не випускають, намети “Зима”, титанові пічки стали дефіцитними. Сучасне спорядження туриста-лижника (лижі “Скі-тур”, термобілизна, каркасні намети, газові примуси, пухове та альпіністське спорядження тощо) коштує не одну сотню доларів.

У змагальному туризму також накопичився ряд проблем, які потребують нагального вирішення. І хоч туристські змагання і зльоти залишилися відносно доступними, їх кількість також помітно зменшилась. Запровадження спортивного туристського багатоборства у 1998 році до Єдиної спортивної класифікації України як самостійного розділу спортивного туризму поряд зі спортивними походами стало значним поштовхом для розвитку цього напрямку спортивного туризму, незважаючи на значні вади прийнятої класифікації.

У змагальних видах спорту дуже важливе значення має календар змагань. В лижному туризмі у календарі змагань ФСТУ лише одні змагання - Чемпіонат України з техніки лижного туризму. І хоча навіть цей чемпіонат відродився лише 3 роки назад (до цього він більше 10 років не проводився), що є безумовно позитивним моментом - мати у будь-якому виді спорту лише одні офіційні змагання неприпустимо мало. Тому розширення кола змагань є наступним кроком у цьому напрямі. Так, туристи-пішохідники мають вже 5-6 офіційних стартів на рік. Тому нагальним є проведення Кубку України з лижного туризму, який у подальшому може складатися з кількох етапів.

Важливо створити ланцюг змагань від дитячого спорту до спорту майстрів. Тому необхідно проводити дитячо-юнацьку першість України, першість України серед студентів і відповідну дорослу першість України. Відсутність у цьому ланцюгу якоїсь ланки призведе до втрати потенційних туристів-спортсменів у нашому виді спорту. На жаль різна відомча приналежність цих змагань робить цю справу складною.

Ще однією проблемою, яка відрізняє організацію змагань з техніки лижного туризму від змагань з інших видів туризму, це та, що туристам-лижникам необхідне розміщення в стаціонарних умовах. При тій ситуації, коли всім видам туризму виділяють однакову суму на проведення чемпіонатів України (а зараз вона становить аж 2 тис. грн.), то якісне проведення лижного чемпіонату є великою проблемою. В Карпатах розміщення навіть в приватному секторі вже досягає 50 грн. з особи за добу, тому розміщення команди у 8-10 спортсменів протягом 4-5 днів чемпіонату є серйозною сумою, а якщо додати сюди необхідність проведення тренувальних зборів, то це вже значні витрати на команду.

Проблемою підтримання туристами-лижниками спортивної форми є той факт, що сніговий сезон в більшості регіонів України і навіть в Карпатах триває 2-3 місяці. Так туристи-пішохідники вже започаткували проведення особисто-командної першості України взимку в закритих приміщеннях. Тому лижникам необхідно удосконалювати свою технічну майстерність протягом нелижного сезону в інших видах туризму - гірському, пішохідному тощо.

Правила проведення туристських змагань є зараз стримуючим фактором в більшості видів туризму. Складність трактування, неоднозначність підходів до постановки дистанцій, відсутність видовищності, значна кількість протестів на дії суддівської колегії - все це не додає популярності і масовості техніці лижного туризму.

3.2 Шляхи організації та перспективи розвитку екстремальних видів туризму в Карпатському регіоні

Програма розвитку спелеотуризму. Програма створюється з метою:

Ш розвитку спелеотуризму на території України, збільшення кількості учасників походів, експедицій, змагань;

Ш координації діяльності всіх громадських туристських організацій, які займаються спелеотуризмом;

Ш підвищення рівня безпеки спелеотуристських походів.

Пріоритетні завдання:

Для подальшого розвитку спелеотуризму в Україні пропонується:

Ш провести необхідну організаційну роботу щодо налагодження тісної співпраці з Українською спелеологічною асоціацією та напрацювання спільної програми розвиту спелеологічного руху в Україні;

Ш провести роз`яснювальну роботу з метою залучення спелеотуристського активу України до організації та проведення походів в печери у відповідності до діючих Правил;

Ш розширити коло учасників всеукраїнських змагань з техніки спелеотуризму, впровадити практику проведення регіональних змагань у відповідності до діючих Правил;

Ш ініціювати проведення навчальних заходів по підготовці та підвищенню кваліфікації громадського туристського активу.

Аналіз можливих варіантів розвитку водного туризму. Для подолання існуючих проблем і створена Концепція розвитку спортивного водного туризму в Україні на найближчі п'ять років, а далі й Програма її виконання.

Можливі напрямки розвитку спортивного водного туризму залежать від подальших кроків на його шляху. При обмеженості фінансування масового туризму можливе утворення замкнутого кулуарного кола аматорів екстриму, об'єднаних у закриті клуби, що існують на умовах самоокупності. Але так сутність туризму зведеться до нетривалих екстремальних заходів. Кількість людей, що займаються самостійним активним відпочинком, буде нечисленною, і це не потребуватиме офіційних інституцій з необхідними регулюючими нормами безпеки походів невисокої категорії складності.

Інший шлях - реалізація спільних зусиль держави, ФСТУ, генеральних спонсорів і меценатів спортивного туризму на розвиток масового туризму як ефективної форми пропаганди здорового способу життя, зміцнення здоров'я населення України, самоствердження молодої особистості. Цей шлях найбільш оптимальний, задовольняє вимогам суспільства, природним прагненням молоді. Залучення до занять туризмом молоді різних вікових груп приведе до стабільності та масовості розвитку туризму.

Основний напрямок - розвиток масового маршрутного туризму як в Україні ( походи I - III к. скл.), так і за її межами (IY - VI к. скл).

Другий напрямок - удосконалення спортивної складової водного туризму.

Складові системного підходу до розвитку водного туризму:

туристська підготовка на всіх рівнях;

безпека;

молодіжний туризм;

інформаційне поле й міжнародні зв'язки;

фінансове та матеріально-технічне забезпечення, спорядження;

методичні центри, туристські клуби;

Однією з визначальних умов існування й розвитку спортивного водного туризму як довершеної форми є наявність системи 3-рівневої накопичувальної туристської підготовки. Система підготовки повинна будуватися у першу чергу - серед учнівської молоді, при турфірмах, що задекларували надання послуг з активного екстремального туризму, турклубах при організаціях, установах тощо.

Забезпечення кваліфікованими кадрами, організацію та легалізацію діяльності таких центрів повинна здійснювати кадрова комісія ФСТУ по всіх видах туризму, у т.ч. водна підкомісія з водного туризму. Фінансове забезпечення може здійснюватися як разово через турфірми, виробників спорядження, магазини, так і прямим спонсорством, меценатством. Здоровий спосіб життя, видовищність, динамічність масовість спортивного водного туризму має чималі преференції в залученні комерційних структур різного масштабу в цьому напрямку.

Друга обов'язкова умова - підвищення рівня безпеки всіх заходів спортивного водного туризму шляхом удосконалення їх організації (дієва співпраця з МНС, ліцензування діяльності з надання послуг активного туризму, підвищення вимогливості й відповідальності при випуску груп на маршрут), а також вдосконалювання спорядження, що забезпечує безпеку на маршруті.

Запорукою успіху та перспектив туризму є залучення молоді. Пріоритетним напрямком діяльності комісії є зміцнення співробітництва з Міносвіти, Центрами ДЮСТ. Властивості, притаманні тільки спортивному водному туризму є дуже перспективним і привабливим для молоді.

Одним зі шляхів розвитку спортивного водного туризму є привертання уваги громадськості до туризму як до важливого засобу виховання, до однієї з форм здорового способу життя, становлення особистості. Використання можливостей ЗМІ при висвітленні туристських заходів дає можливість популяризувати вид і викликає зацікавленість потенційних спонсорів. Це теж є умовою розвитку туризму.

Турклуби як форма самоврядування Федерації, нададуть можливість мати організаційно-методичний центр туризму, що, безумовно, призведе до прискорення розвитку всіх видів туризму в Україні на необхідному рівні.

Одним з напрямків розвитку спортивного туризму є змагання як елемент спортивного єдиноборства, закріплення раніше отриманих навичок у формі спортивних звань і розрядів, безпосереднього спілкування, обмін досвідом, демонстрація сучасного спорядження. Розвиток напрямку пов'язаний з інтересом молоді до отримання престижних спортивних нагород та звань.

Спортивні заходи вимагають збільшення їхньої чисельності за рахунок введення популярних у молоді видів екстриму з одночасним підвищенням рівня організації, фінансування, престижності й популярності.

Перспективним є досвід м. Києва щодо проведення зимових змагань з водного туризму в закритих приміщеннях, що дозволяють підтримувати спортивну форму туриста протягом усього року.

Вже зараз до дистанції на змаганнях вводяться спеціальні туристські завдання, що значно підвищить практичну значимість змагань як елементу підготовки для майбутніх спортивних походів та їх популярність.

Основні цілі спортивних заходів - це створення системи підготовки й росту кваліфікації спортсменів, суддівського корпусу з водного туризму, підвищення рівня організації й безпеки змагань, походів. Перспективним є створення штучних дистанцій на ріках Чорний Черемош, Рось, Південний Буг, що дасть можливість для проведення ефективного тренувального процесу, проведення міжнародних змагань зі спортивного водного туризму та формування збірної України для участі в них.

Кінцевою метою Програми перетворень у спортивному туризмі може стати створення налагодженої структури, що має можливість самостійно проводити серед населення популярні спортивні заходи, ефективно сприяти розвитку й організації масового безпечного маршрутного туризму зі зростанням майстерності спортсменів.

Пріоритетні завдання з розвитку лижного туризму та етапи виконання.

Для розвитку маршрутного лижного туризму пропонується:

відновити практику проведення початкової та середньої туристської підготовки із заліковими походами І-ІІ категорії складності в Карпатському регіоні;

продовжити, але вже на більш високому організаційному рівні проведення походів ІV-V к.с. в лижних регіонах Росії (Кольський п-ів, Приполярний та Полярний Урал, Алтай, Саяни та ін.) з використанням кадрового потенціалу визнаних центрів лижного туризму (Одеси, Києва, Харкова та ін.). Надавати через джерела ФСТУ своєчасну інформацію про такі заходи;

запровадити практику проведення складних лижних туристських експедицій (“Спорт найвищих досягнень”) у визнаних лижних регіонах світу - Шпіцбергені, островах Арктики, Гренландії, Алясці, Канадському архіпелазі, Антарктиді та інших;

запровадити практику обміну досвідом щодо новинок у спорядженні туристів-лижників через Інтернет;

Для розвитку змагального лижного туризму пропонується:

- розпочати роботу над новою редакцією Правил туристських змагань з техніки лижного туризму, створивши творчу групу;

- приділити особливу увагу календарю змагань з техніки лижного туризму,при обов'язковій умові їх проведення без зривів;

- для проведення змагань будь-якого рівні напрацювати технічні вимоги до спорядження, створити в перспективі при лижній комісії технічну комісію, яка б формувала ці вимоги;

- створити або за підсумками минулого Чемпіонату України, або наступного чемпіонату збірну команду України з усіма необхідними для збірної атрибутами - головним тренером, спортивними зборами, формою, символікою тощо.

- для майбутньої збірної обов'язково планувати участь в міжнародних змаганнях - чемпіонатах Росії, Білорусі, лижних змаганнях “Європа-Азія” тощо. Обов'язково повинна бути більш висока мета ніж перемога у внутрішньому чемпіонаті.

- ініціювати разом федераціями інших країн (Росії, Білорусі та ін.) проведення у майбутньому чемпіонатів Європи, світу і вже зараз поставити в Програму діяльності ФСТУ мету - включення до програми зимових Олімпійських ігор змагань з техніки лижного туризму.

Програма розвитку туризму у Львівській області.

1. Створення сприятливих економіко-правових та організаційних умов для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в туристичну галузь.

2. Утвердження образу Львівщини як регіону туристичного значення. Створення та просування туристичного бренду Львівщини на внутрішньому й міжнародному туристичних ринках.

3. Проведення інформаційно-рекламної роботи щодо популяризації та пропаганди туристичного потенціалу Львівщини на світові туристичні ринки.

4. Створення конкурентоспроможного туристичного продукту Львівщини.

5. Створення єдиної інформаційно-туристичної інфраструктури.

6. Удосконалення системи контролю за роботою туроператорів та гідів-перекладачів, що працюють на території Львівської області.

7. Сприяння розвиткові перспективних форм туризму (зелений туризм, активні види відпочинку) з урахуванням необхідності забезпечення ефективного природокористування та охорони навколишнього середовища.

8. Впровадження світових стандартів у систему туристичного знакування автомобільних шляхів та шляхів активного туризму.

9. Впровадження стандартизації закладів проживання у відповідності до світових норм.

10. Забезпечення організаційних заходів та технічних вимог до безпеки туристів.

11. Модернізація існуючої матеріально-технічної бази санаторно-курортної сфери, створення нових рекреаційно-туристичних об'єктів міжнародного стандарту.

12. Забезпечення раціонального й ефективного використання природних рекреаційних, історико-культурних ресурсів, відновлення архітектурних та етнічних пам'яток.

13. Активізація міжнародної співпраці у сфері туризму і рекреації.

14. Підвищення якості та розширення асортименту туристично-рекреаційних послуг.

15. Створення цікавих конкурентоспроможних туристичних продуктів.

16. Забезпечення галузі кваліфікованими кадрами.

17. Налагодження міжгалузевого та міжнародного партнерства.

18. Налагодження стосунків між владою та представниками бізнесу, підвищення авторитету обласної влади в регіоні та за його межами.

При реалізації Програми обов'язковим є врахування наявних рекреаційних ресурсів та збереження історико-культурної спадщини.

Пропозиції щодо розвитку туризму в Івано-Франківській області.

1. Збалансоване та прозоре адміністративно-правове управління туристично-рекреаційною сферою.

2. Створення сприятливих економіко-правових та організаційних умов для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в туристичну галузь.

3. Утвердження образу Львівщини як регіону туристичного значення. Створення та просування туристичного бренду Львівщини на внутрішньому й міжнародному туристичних ринках.

4. Проведення інформаційно-рекламної роботи щодо популяризації та пропаганди туристичного потенціалу Львівщини на світові туристичні ринки.

5. Створення конкурентоспроможного туристичного продукту Львівщини.

6. Створення єдиної інформаційно-туристичної інфраструктури.

7. Удосконалення системи контролю за роботою туроператорів та гідів-перекладачів, що працюють на території Львівської області.

8. Сприяння розвиткові перспективних форм туризму (зелений туризм, активні види відпочинку) з урахуванням необхідності забезпечення ефективного природокористування та охорони навколишнього середовища.

9. Впровадження світових стандартів у систему туристичного знакування автомобільних шляхів та шляхів активного туризму.

10. Впровадження стандартизації закладів проживання у відповідності до світових норм.

11. Забезпечення організаційних заходів та технічних вимог до безпеки туристів.

12. Модернізація існуючої матеріально-технічної бази санаторно-курортної сфери, створення нових рекреаційно-туристичних об'єктів міжнародного стандарту.

13. Забезпечення раціонального й ефективного використання природних рекреаційних, історико-культурних ресурсів, відновлення архітектурних та етнічних пам'яток.

14. Активізація міжнародної співпраці у сфері туризму і рекреації.

15. Підвищення якості та розширення асортименту туристично-рекреаційних послуг.

16. Створення цікавих конкурентоспроможних туристичних продуктів.

17. Забезпечення галузі кваліфікованими кадрами.

18. Налагодження міжгалузевого та міжнародного партнерства.

19. Налагодження стосунків між владою та представниками бізнесу, підвищення авторитету обласної влади в регіоні та за його межами.

При реалізації Програми обов'язковим є врахування наявних рекреаційних ресурсів та збереження історико-культурної спадщини.

Висновки

На території України є достатньо сприятливі умови і ресурси для розвитку екстремального відпочинку. Але низький рівень розвитку туристичної інфраструктури і соціальних стандартів населення призвів до того, що екстремальний туризм у нас у своєму розвитку відстає від загальносвітових тенденцій. За оцінками багатьох вітчизняних спеціалістів, існує великий потенціал екстремального туризму, який можна буде розкрити з загальним соціально-економічним розвитком держави.

На сьогодні важко визначити загальну кількість екстремальних видів туризму. Це зумовлено широким підходом до впровадження екстремальних розваг в різних сферах людської діяльності. В Україні перспективним вважається розвиток таких видів екстремального туризму, як польоти на повітряних кулях, парашутизм, спелеологія, різні види сафарі та рафтинг.

При організації та проведенні екстрим-турів виникає значна потенційна небезпека для життя та здоров'я її учасників. Важливою проблемою розвитку екстремальних видів відпочинку є забезпечення цього виду діяльності висококваліфікованими спеціалістами-професіоналами з попереднім досвідом роботи. Доцільно було би залучати до організації цього виду бізнесу колишніх спортсменів і військовослужбовців для того, щоб звести ризики, які неодмінно виникають при будь-якому з перерахованих видів, до мінімуму.

Список використаної літератури

1. Биржаков М.Б. Введение в туризм: Издание 9-е, переработанное и дополненное. - СПб.: «Издательский дом Герда», 2007.

2. Безнесюк В. Туризм і його місце в соціально - економічному розвитку України // Регіональна економіка. - 2001

3. Вахлис К.И. Спутник туриста. - Москва, 2003.

4. Дурович А. Сергеева Т. Бондаренко Г. Организация туризма. - М.: Новое знание, 2008.

5. Закон України «Про Туризм», стаття 13.

6. Основы туризма / Кусков А.С., Джаладян Ю.А. - М.: КНОРУС, 2008.

7. Сокол Т.Г. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посібник / Федерація професійних спілок України; Інститут туризму.

Размещено на Allbest.ru