Дослідження пропускної спроможності аеродрому Київ/Антонов-1
Розрахунок пропускної спроможності національного аеродрому Київ/Антонов-1. Оптимальний та продуктивний метод обслуговування повітряних суден спеціалістами управління повітряним рухом та авіаційним персоналом. Метеорологічні спостереження та зведення.
| Рубрика | Транспорт |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.06.2014 |
| Размер файла | 488,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
У 2000 році, за розрахунково-експертними оцінками, (останні на даний момент розрахунки), абсолютні показники валових викидів шкідливих речовин склали 152 тис. т. У цілому по Україні об'єм викидів шкідливих речовин ПС цивільної авіації в приземному шарі атмосфери (до висоти 900 м) склали 50 тис. т. (33 % загального об'єму викидів), із них 29 тис. тонн оксиду вуглецю, 11 тис. т вуглеводнів, що не згоріли, 8 тис. т оксидів азоту та 2 тис. т оксидів сірки. На висотах більше 900 м викиди шкідливих речовин оцінені в 103 тис. т (67 % загального об'єму викидів), в тому числі 38 тис. т оксиду вуглецю, 7 тис. т вуглеводнів, що не згоріли, 46 тис. т оксидів азоту та 12 тис. т оксидів сірки.
Аеродром Київ/Антонов-1, як і інші аеродроми України, здійснює вплив на довкілля через стаціонарні джерела прямої та непрямої дії на навколишнє середовище, які розташовані в авіатехнічній базі, аеровокзальному комплексі, складах паливно-мастильних матеріалів, котельних, сміттєспалювальних станціях (табл.4.2). Кількість шкідливих речовин, які потрапили у 2000 році в атмосферу від стаціонарних джерел в аеропортах, склала 23,1 тисяч тон. Разом з викидами забруднюючих речовин парк ПС споживає у великій кількості кисень.
На аеродромах накопичуються тверді та рідкі відходи споживання та виробництва. У багатьох випадках ці відходи безпечні у санітарно-гігієнічному співвідношенні.
Об'єми накопичення твердих відходів у 2000 році склали: виробничі відходи - 43 тис. т; побутові відходи - 79,9 тис. т; відходи, які видаляються з літаків міжнародних авіаліній, - 2,1 тис. т. Відходами у аеропортах зайнято спеціальні приміщення площею до 3,3 тис. м2, а площа відкритих сховищ (звалищ) складає 118,7 тис. м2, з них тільки 18 % спеціально підготовлені для зберігання та накопичення відходів.
У цивільній авіації авіаремонтні заводи та аеропорти із спецавтотранспортом є найбільш інтенсивними джерелами забруднення природної води. Стічні води авіаремонтних підприємств та аеродромів складаються з виробничих і господарсько-побутових стічних вод та поверхневих стоків.
Атмосферні опади, потоки дощових та талих вод також поглинають частину димових газів котелень, шкідливих викидів авто та авіатранспорту, які осідають на аеродромі.
Таблиця 4.2 Джерела викиду та склад забруднюючих речовин у виробничих процесах на експлуатаційних та ремонтних ділянках аеропортів
|
Назва зони, ділянки, відділення |
Виробничий процес |
Забруднюючі речовини, що викидаються |
|
|
Ділянка миття рухомого складу |
Миття зовнішніх поверхонь |
Пил, луги, поверхнево активні синтетичні речовини, нафтопродукти, розчинені кислоти, феноли |
|
|
Зони технічного обслуговування, ділянка діагностики |
Технічне обслуговування |
Оксид вуглецю, вуглеводні, оксиди азоту, масляний туман, пил |
|
|
Електротехнічне відділення |
Заточні, ізолюючі, обмоточні роботи |
Абразивний та азбестовий пил, каніфоль, пари кислот |
|
|
Акумуляторна ділянка |
Збір, розбирання та заряджувальні роботи |
Промивочні розчини, пари кислот, електроліт, шлаки, лужні аерозолі |
|
|
Відділення паливного обладнання |
Регульовані та ремонтні роботи по паливному обладнанню |
Бензин, газ, дизельне паливо, ацетон, бензол |
|
|
Ділянка лакофарбового покриття |
Видалення старої фарби, знежирення, нанесення лакофарбового покриття |
Пил, пари розчинників, аерозолі фарби, забруднена стічна вода |
|
|
Стоянки рухомого транспорту |
Переміщення одиниць рухомого складу |
Оксиди вуглецю, азоту, вуглеводні, попіл, сірчаний ангідрид |
|
|
Склад паливно-мастильних матеріалів |
Отримання, зберігання, видача ПММ |
Пари та рідкі розливи палива і масел |
|
|
Гальванічне відділення |
Нанесення металопокриття |
Соляна та сірчана кислота, нікель, мідь, гідрооксид натрію, хромовий ангідрид |
|
|
Котельні |
Подача тепла |
Сажа, пил, сірчистий ангідрид, оксид вуглецю, вуглеводні |
|
|
Зварювальний відділ |
Електродугове та газове зварювання |
Оксиди марганцю, азоту, хрому, хлористого водню |
Кількість стічних вод і їх склад змінюються протягом доби, тижня, місяця. Для ряду виробничих процесів характерний залповий скид сильно концентрованих стічних вод. Найбільшу небезпеку для водних об'єктів становлять стоки з території аеропорту: передангарного та доводневого майданчиків, складів паливо-мастильних матеріалів, майданчиків для миття.
Поверхневі стоки з територій транспортних підприємств містять рідкі нафтопродукти, залишки миючих, дезинфікуючих, антиобмерзаючих і протиожеледних реагентів, формувальних сумішей, розчинів, використовуваних у металообробці, відпрацьовані електроліти акумуляторних батарей, продукти руйнування штучних покрить і зносу шин.
У пришляховому просторі при зльоті літака приблизно 50 % викидів у вигляді мікрочастинок відразу розсіюється на прилеглих до аеродрому територіях. Нагромадження забруднюючих речовин у пришляховій смузі призводить до забруднення екосистем і робить ґрунти на прилеглих територіях непридатними до сільськогосподарського використання.
Токсичні забруднюючі речовини з пересувних і стаціонарних джерел поділяються за ступенями небезпеки на 4 класи:
1) надзвичайно небезпечні (тетраетилсвинець, свинець, ртуть та ін.);
2) високо небезпечні (марганець, мідь, сірчана кислота, хлор та ін.);
3) помірно небезпечні (ксилол, метиловий спирт та ін.);
4) малонебезпечні (аміак, бензин паливний, гас, оксид вуглецю, скипидар, ацетон та ін.).
Таким чином, авіація є джерелом досить широкого спектру факторів негативного впливу на довкілля. У зв'язку з цим, своєчасною і актуальною задачею є розробка і впровадження державних нормативних актів, що регламентували б розташування населених пунктів поблизу аеропортів, а також є доцільною розробка заходів та рекомендацій щодо зниження негативного впливу авіатранспортних процесів на довкілля.
4.1 Охорона навколишнього середовища від впливу аеропортів
За останні сто років забруднення навколишнього середовища посилилося різними викидами. За цей час в атмосферу Землі потрапило, за підрахунками вчених, більше мільйона тонн кремнію, півтора мільйона тонн миш'яку, близько мільйона тонн кобальту.
Зважаючи на свою технологічну специфіку шкідливі викиди, вироблені повітряними судами, набагато швидше осідають в атмосферному просторі і поширюються в ньому, тому захист навколишнього середовища від негативного впливу діяльності повітряного транспорту актуальна у всьому світі.
Незважаючи на те, що сумарний викид забруднюючих речовин двигунами літаків порівняно невеликий (для міста, країни), в районі аеропорту ці викиди забруднюють навколишнє середовище. Значна частина загальної витрати палива витрачається на вирулювання літака до злітно-посадкової смуги (ЗПС) перед зльотом і на зарулювання з ЗПС після посадки.
Значна кількість домішок в аеропорту викидають і наземні пересувні засоби, автомобілі, під'їжджають і від'їжджають. Найбільша частка викидів припадає на викиди летючих органічних речовин - 82%, оксиду вуглецю - 14%. Для цього потрібно постійно проводить інструментальний контроль і регулювання паливних систем автотранспорту на їх відповідність нормам токсичності і задимлення. Постійно проводить інструментальний контроль і регулювання паливних систем автотранспорту на їх відповідність нормам токсичності і задимлення.
4.2 Охорона водних ресурсів
Забезпечення екологічної рівноваги та повне задоволення потреб населення і народного господарства водою можливі при поліпшенні якості води та водного режиму річок, раціональному використанні води підприємствами всіх галузей господарства та відтворенні водних ресурсів.
З метою проходження стратегії охорони навколишнього середовища і збереження водних ресурсів потрібно проходити такі заходи:
1) виробляти регулярний замір обсягу стічних вод, що надходять на очисні споруди, і скидаються до спеціального водного об'єкту, наданого у користування аеропорту;
2) постійний контроль якісних та кількісних показників стічних вод;
3) контроль ефективності роботи очисних споруд.
Рекомендуємі експлуатаційні прийоми зниження шуму на аеродромі:.
1) застосування екіпажами ПС режимів польоту по зменшенню шумів згідно КЛЕ і рекомендацій ІСАО;
2) виконання навчально-тренувальних польотів і польотів літаків-лабораторій на висотах не нижче висоти кола;
3) суворе витримування екіпажами ПС маршрутів входу і виходу;
4) плановані заходи (ізоляція зон випробування двигунів, використання аеродромних глушників шуму, впровадження акустичних екранів);
5) організаційні заходи (оптимізація розкладу руху ПС, регламентація польотів у нічний час, виключення з експлуатації в аеропорту ПС, зміна схем і трас зниження на посадку і виходу з району аеродрому);
6) експлуатаційні заходи зниження шуму (введення раціональних прийомів пониження шумів під час льотної експлуатації ПС, регламентація використання реверсу тяги двигунів). [11] 7) раціональна організація використання аеропорту і його повітряного простору (використання процедур зльоту згідно РЛЕ конкретних типів ПС, обмеження рулювання ПС, зміна розкладу польотів в аеропорту).
Практичні рекомендації, щодо зменшення впливу аеродрому при збільшенні кількості польотів на навколишню середу:
1) модернізація парку повітряних суден за допомогою заміни застарілих енергоємних типів повітряних суден на топливоефективні;
2) скорочення енергоємності операційної діяльності шляхом впровадження ресурсозберігаючих процесів і технологій;
3) оптимізація маршрутної мережі і застосування нових технологій пілотування, що сприяють зниженню шуму та викидів забруднюючих речовин від двигунів повітряних суден в атмосферу;
4) впровадження передових і вдосконалення існуючих технологій і матеріалів, що забезпечують найбільш екологічно безпечне технічне обслуговування повітряних суден;
5) управління відходами з метою мінімізації їх впливу на навколишнє середовище з акцентом на вторинну переробку сировини ("рециклінг") як найбільш ефективний метод утилізації відходів;
6) моніторинг і аналіз операційної діяльності і технологічних процесів з метою виявлення нових можливостей підвищення своїх екологічних показників;
7) використання показників екологічної ефективності діяльності в якості одного з ключових критеріїв при виборі постачальників і підрядників;
8) приведення виробничих об'єктів та операційної діяльності у відповідність з найвищими міжнародними стандартами в галузі захисту навколишнього середовища.
Висновки до розділу 4
Аеродром Київ/Антонов-1 здійснює значний негативний вплив на всі компоненти довкілля: поверхневі та ґрунтові води, ґрунти та атмосферне повітря. Так як аеродром знаходиться в межах міста Києва, значний вплив на мешканців здійснює ефект шуму та вібрації від ПС. Для того, щоб знизити шум, рекомендую додержуватись таких правил: застосування екіпажами ПС режимів польоту по зменшенню шумів згідно РЛЕ і рекомендацій ІСАО, виконання навчально-тренувальних польотів і польотів літаків-лабораторій на висотах не нижче висоти кола, суворе витримування екіпажами ПС маршрутів входу і виходу, плановані заходи (ізоляція зон випробування двигунів, використання аеродромних глушників шуму, впровадження акустичних екранів та інше.
5. Охорона праці
5.1 Аналіз небезпечних та шкідливих факторів які впливають на авіадиспетчера
Безпека праці на сучасному етапі розвитку виробництва набуває все більш важливе значення. З одного боку необхідно прідвищувати ефективність виробництва, впроваджуючи механізми і машини у сферу діяльності людини. З іншого боку ефективність і інтенсивність виробництва ведуть до травматизму і виробничих захворювань працюючих.
Поліпшення стану охорони праці на виробництві завжди вимагає значних матеріальних витрат і впровадження в практику знань і результатів науково-дослідних робіт в галузі охорони праці. На жаль, різниця між тим, що ми знаємо про методи і засоби охорони праці і рівнем травматизму на виробництві все ще велика. Для зменшення цієї різниці необхідно професіонально готувати фахівців не тільки в галузі експлуатації техніки, але й в галузі забезпечення безпечних, нешкідливих умов виробництва. У зв'язку з цим роль знань охорони праці інженерно-технічними працівниками підвищується. Базові значення з охорони праці закладаються в процесі навчання майбутніх фахівців.
Небезпечні і шкідливі виробничі фактори виробничого середовища впливають на здоров'я і працездатність людини. Вони можуть бути причиною травм за певних умов [9].
Причини нещасних випадків поділяються на організаційні, технічні та санітарно-гігієнічні.
Організаційні причини:
1) незадовільна організація, розташування і утримання робочих місць, проходів та проїздів;
2) порушення режиму роботи і відпочинку;
3) використання невідповідного інструмента, обладнання, пристроїв;
4)недостатня освіченість робітників, невідповідність працюючого роботі, що він виконує;
5) незадовільна якість або відсутність індивідуальних захистних засобів;
відсутність попередження про небезпеку;
6) неправильна організація праці, нераціональний режим роботи;
7) тривале вимушене одноманітне або ненормальне положення тіла чи окремих його частин та їх перенапруження.
Технічні причини:
1) недосконалість технічних процесів;
2) недосконалість обладнання і пристроїв;
3) відсутність огорож і запобіжних пристроїв;
4) незадовільний стан обладнання, інструмента і пристроїв.
Санітарно-гігієнічні причини:
1) недостатність кубатури і площі виробничих приміщень;
2) ненормальні метеорологічні умови (температура, вологість, швидкість руху і тиск повітря); теплові випромінювання;
3) освітлення не відповідає нормам;
4) шкідливі та отруйні речовини;
5) шкідливі випромінювання;
6) шум і струси;
7) поганий стан побутових і профілактичних установок та пристроїв.
Вивчення виробничого травматизму відбувається двома шляхами:
1) Вивчення травматизму і професійних захворювань за матеріалами статистики (статистичний, груповий і топографічний методи вивчення);
2) Дослідження прихованих небезпек за допомогою технічного обстеження підприємства, цеху або дільниці, а також використовування монографічного методу вивчення.
Принципова відмінність першого методу полягає в тому, що вивченню підлягають нещасні випадки і захворювання, що вже сталися.
Статистичний метод. За даними актів можна вивчити розподіл потерпілих за ознаками статі, віку, профілем, місцем нещасного випадку, характером пошкодження, його важкістю. Вивчення травматизму цим методом дає можливість шляхом обчислень визначати: частоту травматизму і важкість травм. Ефективності даного методу залежить від повноти і правильності первинного обліку нещасних випадків. Щоб обрахувати стан і динаміку травматизму на підприємстві необхідно кількість нещасних випадків пов”язати з числом працюючих на підприємстві і з важкістю нещасних випадків.
Для цього виводиться коефіцієнт частоти травматизму і коефіцієнт важкості травматизму. Коефіцієнт частоти травматизму дає уявлення про кількість травм на кожну тисячу працюючих (включаючи весь особовий склад цеху, заводу). [8]
Коефіцієнт важкості травматизму, необхідний для більш глибокого аналізу стану травматизму, визначається кількістю втрачених робочих днів, що припадає на один нещасний випадок.
Груповий метод полягає у вивченні причин травматизму за тривалий період за заздалегідь підібраними матеріалами розслідування. Вивченню підлягають травми і захворювання, що сталися в однаковій обстановці, на однорідному обладнанні, а також нещасні випадки, що повторюються за характером пошкоджень.
Топографічний метод полягає у вивченні причин нещасних випадків за місцем, де вони відбуваються. За цим методом визначаються ті робочі місця, дільниці цеху, що є найнесприятливішими щодо травматизму, і отримується матеріал для розробки заходів щодо усунення причин, котрі спричиняють травматизм.
Монографічний метод полягає в поглибленому дослідженні вибраного об'єкта з урахуванням виробничих умов. Мета вивчення - виявити потенційно небезпечні й шкідливі фактори виробництва та усунути їх.
Під час роботи на виробництві на людину можуть впливати один, або низка небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Безпека того чи іншого технологічного процесу може бути визначена за їх кількістю і за ступенем небезпеки кожного з них зокрема. Безпека праці на виробництві визначається ступенем безпеки окремих технологічних процесів.
Небезпечні й шкідливі виробничі фактори стандартом поділяються на фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні. Останні за характером впливу на людину підрозділяються на фізичні й нервово-психічні перевантаження, а інші - на конкретні небезпечні й шкідливі виробничі фактори.
В процесі роботи на підприємстві на працівника можуть впливати такі небезпечні й шкідливі виробничі фактори:
1) машини, що рухаються, автотранспорт і самохідні механізми;
2) пересувні, заготовки й матеріали;
3) рухомі незахищені елементи механізмів, машин і виробничого устаткування;
4) уламки, що розлітаються, елементи та деталі виробничого устаткування;
5) падаючі вироби техніки, інструмент і матеріали під час роботи на висоті із застосуванням механізованих підйомників;
ударна хвиля (вибух посудини, що працює під тиском пари рідини);
струмені газів, що відпрацювали, і предмети, що потрапили в ці струмені;
6) струмені газів і рідин, що стікають, із посудин і трубопроводів під тиском;
7) повітряні усмоктувальні потоки, що рухаються з великою швидкістю;
8) конструкції, що руйнуються (сходи, драбини й інше виробниче устаткування);
9) підвищене ковзання (через зледеніння, зволоження й замаслювання поверхонь, по яких переміщується робочий персонал);
10) підвищені запорошеність й загазованість повітря;
11) підвищена чи знижена температура поверхонь техніки, устаткування й матеріалів;
12) підвищена чи знижена температура, вологість і рухомість повітря;
13) підвищений рівень шуму, вібрації, ультра - та інфразвуку;
14) підвищена напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини;
15) підвищений рівень статичної електрики;
16) підвищений рівень лазерного випромінювання в робочій зоні;
17) підвищений рівень електромагнітних випромінювань;
18) підвищений рівень іонізуючих випромінювань у робочій зоні;
19) розташування робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги);
20) гострі кромки, задирки й шорсткість на поверхнях літаків, устаткування й інструментів;
21) відсутність чи нестача природного світла;
22) недостатня освітленість робочої зони;
Але, найбільш важливим з усіх небезпечних та шкідливих факторів можна назвати інформаційне перенавантаження.
5.2 Забезпечення пожежної та вибухової безпеки
Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. [7]
Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.
Організаційні та організаційно-технічні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки.
Власник або уповноважені ним органи зобов'язані:
1) розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід; відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, нормативні акти, що діють у межах підприємства, організації, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;
2) забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;
3) у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;
4) утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;
5) створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;
6) подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;
7) здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж;
8) своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;
Організаційні та організаційно-технічні заходи щодо забезпечення вибухобезпеки.
Організаційні та організаційно-технічні заходи щодо забезпечення вибухобезпеки включають:
1) розробку системи інструктивних матеріалів засобів наочної агітації, регламентів і норм ведення технологічних процесів, правил поводження з вибухонебезпечними речовинами і матеріалами;
2) організацію навчання, інструктажу і допуску до роботи обслуговуючого персоналу вибухонебезпечних виробничих процесів;
3) здійснення контролю і нагляду за дотриманням норм технологічного режиму, правил і норм техніки безпеки і промислової санітарії та пожежної безпеки;
4) організацію протиаварійних, газорятувальних робіт і встановлення порядку ведення робіт в аварійних умовах;
Стандарти по вибухобезпеці містять конкретні вимоги і включають:
1) характеристику вибухонебезпечності речовин;
2) рішення і засоби забезпечення вибухопопередження і вибухозахисту;
3) засоби і методи контролю із зазначенням типу застосовуваних приладів, необхідної точності вимірювань, періодичності контролю і т.д.;
4) організаційні заходи щодо забезпечення вибухобезпеки.
Параметри і властивості, які характеризують вибухо-небезпечність середовища, є:
1) температура спалаху;
2) концентраційні і температурні межі запалювання;
3) температура самозаймання;
4) нормальна швидкість поширення полум'я;
5) мінімальна вибухонебезпечне зміст кисню (окислювача);
6) мінімальна енергія запалювання;
7) чутливість до механічного впливу (удару і тертя).
Основні фактори, що характеризують небезпеку вибуху, є:
1) максимальний тиск і температура вибуху;
2) швидкість наростання тиску при вибуху;
3) тиск у фронті ударної хвилі.
Запобігання утворенню вибухонебезпечного середовища всередині технологічного обладнання забезпечується:
1) герметизацією технологічного обладнання;
2) підтримкою складу і параметрів середовища поза області і запалення;
3) конструктивними і технологічними рішеннями, прийнятими при проектуванні обладнання та процесів.
Запобігання виникнення джерела ініціювання вибуху забезпечується:
1) регламентацією вогневих робіт;
2) запобіганням нагріву обладнання до температури самозапалювання вибухонебезпечного середовища;
3) застосуванням засобів, що знижують тиск у фронті ударної хвилі;
4) застосуванням матеріалів, які не створюють при зіткненні іскор, здатних ініціювати вибух вибухонебезпечного середовища;
5) застосуванням засобів захисту від атмосферної і статичної електрики, блукаючих струмів, струмів замикання на землю і т.д.;
6) застосуванням вибухозахищеного обладнання;
Вибухонебезпечне середовище утворюють:
1) суміші речовин (газів, парів, пилів) з повітрям та іншими окислювачами (кисень, озон, хлор, окисли азоту та ін.);
2) речовини, схильні до вибухового перетворення (ацетилен, озон, гідразин).
Запобігання впливу на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що виникають в результаті вибуху, і збереження матеріальних цінностей забезпечуються:
1) встановленням мінімальних кількостей вибухонебезпечних речовин, що застосовуються в даних виробничих процесах;
2) захистом обладнання від руйнування при вибуху за допомогою пристроїв аварійного скидання тиску (запобіжні мембрани і клапани);
3) застосуванням швидкодіючих відсічних і зворотних клапанів;
4) застосуванням систем активного придушення вибуху;
5) застосуванням засобів попереджувального сигналізації.
5.3 Інструкція з техніки безпеки для авіадиспетчерів, працюючих з електронно-обчислювальною технікою
В Україні діють державні санітарні правила та норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин від 10 грудня 1998 №7 [6].
Основні вимоги безпеки під час експлуатації ЕОМ:
1) користувачі ЕОМ повинні слідкувати за тим, щоб відеотермінали ЕОМ були справними і випробуваними відповідно до чинних нормативних документів;
2) щоденно перед початком роботи необхідно проводити очищення екрану відеотермінала від пилу та інших забруднень;
3) після закінчення роботи ЕОМ повинні бути відключені від електричної мережі;
4) у разі виникнення аварійної ситуації необхідно негайно відключити відеотермінала ЕОМ від електричної мережі;
5) при потребі, для захисту від електромагнітних, електростатичних та інших полів можуть використовуватися спеціальні технічні засоби, що мають відповідний сертифікат або санітарно-гігієнічний висновок.
Недопустимі такі дії:
1) виконання обслуговування ЕОМ безпосередньо на робочому місці користувача ЕОМ;
2) зберігання біля ЕОМ паперу, дискет, інших носіїв інформації, запасних блоків, деталей тощо, якщо вони не використовуються для поточної роботи;
3) відключення захисних пристроїв, самочинне проведення змін у конструкції та складі ЕОМ, устаткування або їх технічне налагодження;
4) робота з відеотерміналами, в яких під час роботи з'являються нехарактерні сигнали, нестабільне зображення на екрані тощо;
5) праця на матричному принтері зі знятою (трохи піднятою) верхньою кришкою.
Працівникам, що виконують обслуговування ЕОМ, не дозволяється:
1) працювати поблизу відкритих струмовивідних частин;
2) залишати без догляду увімкнуте в мережу живлення ЕОМ;
3) розміщувати на одному робочому столі (місці) два або більше увімкнутих в мережу живлення відеотермінали зі знятими футлярами.
5.4 Інструкція з техніки безпеки для працівників аеропорту, що мають відношення до електронно-обчислювальної техніки
Більшість працівників аеропорту повинні виконувати свої обов'язки на автономних робочих місцях, основу яких являють ПЕОМ.
Основні вимоги з техніки безпеки для користувачів ЕОТ викладено в [5]. На основі цих вимог можна запропонувати таку інструкцію з техніки безпеки.
Загальні вимоги:
1) працюючі з ЕОТ повинні виконувати роботи відповідно до посадової інструкції та плану робіт;
2) при проведенні оглядових екскурсій представник проводить інструктаж з техніки безпеки та відповідає за дотримання вимог;
3) під час виконання робіт з ЕОТ слід дотримуватись відповідних санітарних норм та правил особистої гігієни;
4) в приміщеннях забороняється паління та використання відкритого вогню;
Вимоги безпеки перед початком роботи:
1) провести технічний огляд ЕОТ (візуально);
2) суворо виконувати порядок включення ЕОТ та необхідних пристроїв у необхідному режимі;
3) не менш як один раз на місяць перед включенням електроживлення на БОТ або на окремих пристроях необхідно візуально або за допомогою обладнання перевірити: наявність та справність заземлення окремих блоків і пристроїв; справність кабелю і місце його підключення до джерела живлення; відсутність замикання між ланцюгами напруги; наявність, справність та відповідність згідно струму предохороників у блоках і пристроях ЕОТ;
4) про всі зауваження та недоліки доповісти інженеру.
Вимоги безпеки під час роботи:
1) виконувати роботу тільки відповідно з отриманим завданням;
2) послідовність вмикання ЕОТ повинна узгоджуватись з нормативно-технічною документацією на обладнання;
3) безперервна тривалість роботи з відео терміналом не повинна перевищувати 4-х годин. Після кожної години праці робити перерву на 5-10 хвилин, а після двох годин - 15 хвилин;
4) забороняється залишати ЕОТ та інше обладнання включеним без нагляду;
5) забороняється: доторкатися до струмоведучих елементів обладнання; замінювати з'ємні частини і виконувати перемонтаж під напругою; з'єднувати і роз'єднувати розетки, вилки роз'ємів, які знаходяться під напругою; знімати кришки та щитки, які закривають струмоведучі частини; заміняти перехідники під напругою;
6) при відхиленні від нормальних умов роботи обладнання (появу диму, підозрілих звуків, запахів, підвищення або падіння напруги) припинити роботу та повідомити про це інженера;
7) у разі порушення технологічного процесу, виявлення несправностей обладнання, устаткування, пристроїв, засобів захисту та при інших небезпечних та шкідливих виробничих факторах, що загрожують життю і здоров'ю працівників, під час роботи, повідомити інженера.
Вимоги безпеки після закінчення роботи:
1) суворо виконувати послідовність вимикання ЕОТ та додаткових пристроїв згідно з інструкцією по експлуатації ЕОТ;
2) відключити електричне обладнання від електромережі;
3) перевірити протипожежний стан приміщень;
Вимоги безпеки під час надзвичайних ситуацій:
1) працівники, які обслуговують ЕОТ, повинні бути навчені правилам надання першої медичної допомоги при ураженні електричним струмом та способам гасіння пожежі в приміщеннях, які мають електроустановки;
2) при аварії будь-якого обладнання негайно повідомити про це спеціальну службу;
3) дозволяється усунення незначних ушкоджень, які не загрожують особистому життю.
5.5 Вимоги ергономіки і технічної естетики для офісних приміщень аеропорта
Ідеальне робоче місце оператора ПК повинне задовольняти ряду вимог:
1) відстань від очей оператора до монітора не менш 70 см;
2) достатня освітленість робочих документів і відсутність відблисків на поверхні екрана;
3) правильні поза сидіння і кут нахилу тулуба;
4) правильне положення рук на клавіатурі.
Для цього необхідні:
1) монітор з регульованою яскравістю і контрастністю, зі спеціальною підставкою для регулювання нахилу монітора;
2) захисний фільтр для моніторів без маркірування Lоw Rаdіаtіоn;
3) регульований стіл для комп'ютера, що дозволяє змінювати висоту положення клавіатури;
4) регульоване крісло;
5) підставка для ніг, якщо конструкції столу і крісла не дозволяють регулювати їх по висоті;
6) досить довгий кабель для клавіатури, щоб розмістити її в зручному положенні.
5.6 Розрахунок освітлення в робочих приміщеннях
До якості освітлення робочого приміщення пред'являються наступні вимоги:
1) рівномірне освітлення поверхні щитів, пультів і робочого місця;
2) усунення прямого і зворотнього відблиску;
3) усунення пульсації світлового потоку;
4) сталість освітлення в часі.
Нормоване мінімальне освітлення для аналітичних лабораторій Emіn=400 лк, k=1,5 (для люмінесцентних ламп при малому виділенні пилу).
Висновки до розділу 5
В цьому розділі проводився аналіз небезпечних та шкідливих факторів при роботі авіадиспетчера, а також запропоновані методи ліквідації цих факторів.
Визначені фактори, що впливають на завантаженість авіадиспетчера, це: інтенсивність ПР, щільність ПР, структура зони, технічне забезпечення робочого місця, організація робочого місця, режими праці та відпочинку.
Приведені організаційні та організаційно-технічні заходи щодо забезпечення пожежної та вибухової безпеки, які в свою чергу забезпечуються керівниками підприємств, установ та організацій.
Врахувавши умови роботи авіадиспетчера складена інструкція з техніки безпеки при роботі з ЕОМ.
Висновок
Пропускна спроможність аеродрому - кількість повітряних суден, які виконають посадку та зліт на даному аеродромі за певний проміжок часу при встановлених критеріях безпеки; комбінація пропускної спроможності всіх елементів аеродрому.
Кожен аеродром має свою пропускну спроможність. Її майже неможливо передбачити, тому використовується метод підрахунку. Пропускна спроможність всього аеродрому складається з декількох елементів. Це, в першу чергу, пропускна спроможність злітно-посадкової смуги та стоянок. Потім вже пропускна спроможність всіх інших елементів, таких як: руліжні доріжки, термінали та ін.
Кожного дня кількість авіаперевезень зростає, зростає попит та пропозиція на них. Тому з кожним днем потрібно вдосконалювати аеродроми. Потрібно забезпечити аеродроми необхідним обладнанням та використовувати новіші правила польотів, користуватися кращими методами обслуговування повітряним рухом, наймати справжніх спеціалістів та вдосконалювати їхні знання. Це все дасть змогу збільшити пропускну здатність до максимуму не зменшуючи рівень безпеки польотів.
В даному проекті розглядається аеродром Київ/Антонов-1, який знаходиться посеред міста Київ. Аеродром Київ/Антонов-1 є цивільним аеродромом класу "Г" (Дані аеродрому перебувають в АІP України том 3) і призначений для виконання випробувальних, транспортних польотів та перегонки АТ у ремонт. Допущений до експлуатації в світлий час доби. Може використатися в якості основного та запасного аеродрому. Він працює з понеділка по п'ятницю.
Аеродром повністю відповідає всім потрібним нормам, але є необхідність в його вдосконаленні.
На даному аеродромі майже не виконуються польоти, тому збільшувати пропускну спроможність при теперішніх умовах немає сенсу. Проте, дивлячись у майбутнє, перспектива аеродрому Київ/Антонов-1 досить гарна. На даний момент аеродром має лише одну злітно-посадкову смугу. ЗПС 32 використовується лише для зльоту, а ЗПС 14 лише для посадки, що в свою чергу зменшує пропускну спроможність аеродрому в цілому. Маючи на увазі, що аеродром розташований в самому місті Києві, поруч станція метро, доступний странпорт та житлові будинки, має сенс зайнятися розвитком цього аеродрому. Для початку необхідно збільшити пропускну спроможність, яка на сьогоднішній день складає:
1) на ЗПС 32 (зліт) - 20 ПС/год;
2) на ЗПС 14 (посадка) - 30 ПС/год;
3) середня динамічна пропускна спроможність стоянок - 4 ПС/год.
Для збільшення пропускної спроможності на аеродромі Київ/Антонов-1 рекомендується:
1) побудувати додаткову злітно-посадкову смугу;
2) побудувати магістральну руліжну доріжку;
3) побудувати другу руліжну доріжку;
4) збільшити кількість стоянок;
5) вдосконалити методи обслуговування ПС, зменшивши при цьому час зайнятості ЗПС;
6) присвоїти аеродрому статус "міжнародний";
7) побудувати пасажирський та грузовий термінали;
8) встановити світлосигнальну систему;
9) встановити систему ІLS.
При присвоєнні аеродрому статусу "міжнародний", попит на авіаперевезення зросте, що дасть можливість оновити авіапарк та забезпечити аеродром найкращими спеціалістами та обладнанням. Проте виникає проблема, яка стосується жителів міста. Шум та шкідливі викиди дуже погано впливають на здоров'я людини. Та при спеціальних рекомендаціях, цей вплив можна значно зменшити.
Список використаних джерел
1. Інструкція з виконання польотів Київ/Антонов 1, Київ, 59 с.
2. Правила сертифікації цивільних аеродромів України, затверджені наказом Державіаслужби України від 25.10.2005 р. № 796 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 10.11.2005 р. за № 1357/11637.
3. Dос 9774 ІСАО - "Руководство по сертификации аэродромов”.
4. Док.4444, Правила аеронавігаційного обслуговування "Організація повітряного руху", Міжнародна організація цивільної авіації, видання чотирнадцяте - 2001.
5. Положення про використання повітряного простору України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 401.
6. Харченко В.П., Луппо О. Є., Аргунов Г.Ф., Закора С.А., Ешелонування повітряних кораблів. - К.: НАУ, 2009. - 216с Правила радіолокаційного обслуговування: Наказ Мінтрансу України №311 від 15.04.2004.
7. ДНАОП 0.00 - 4.15 - 98 Положення до розробки інструкції з охорони праці. - К.: Держнаглядохоронипраці, 1998
8. Снип 2.4.79 Природне і штучне освітлення. М., 1979.
9. ГОСТ 12.1.004-91. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. - М.: Госстандарт, 1992. - 25 с.01.07.95.
10. Протоерейский А.С. Безопасность труда в авиации. - К.: КМУГА, 2000 - 228 с.
11. Буриченко Л.А. Охрана труда в гражданской авиации. Учеб. пособие. - М.: Транспорт, 1993. - 287 с.
12. ДСТ 12.1.003-83. Припустимі рівні шуму.
13. Ісаєнко В.М., Криворотько В.М., Франчук Г.М. Екологія та охорона навколишнього середовища. Дипломне Проектування: Навч. Посіб. - К.: Книжкове видавництво НАУ. 2005-192 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Розрахунок інтенсивності, рівня завантаження та щільності транспортного потоку, визначення пропускної спроможності доріг, інтервалу руху, часу та швидкості сполучення на маршрутах з метою покращення організації руху міського пасажирського транспорту.
реферат [70,7 K], добавлен 10.12.2010Вибір типу і схеми вузлової дільничної станції. Взаємне розташування пристроїв, визначення числа колій у парках станції. Розрахунок пропускної спроможності стрілочних горловин. Складання зведеної таблиці пересувань. Технічна характеристика станції.
курсовая работа [200,7 K], добавлен 09.02.2011Перелік типів авіаційної наземної техніки для технічного обслуговування повітряних суден. Опис автоліфту АЛС11К, призначеного для перевезення і вантаження в літак побутового обладнання та контейнерів. Заходи щодо організації безпечного руху спецмашин.
контрольная работа [545,5 K], добавлен 24.09.2014Визначення пропускної спроможності дільниці, кількості зупинок, руху вантажних поїздів, експлуатаційних витрат і собівартості перевезень. Розрахунок ефективності впровадження маневрового радіозв’язку на станціях, як заходу науково-технічного прогресу.
курсовая работа [186,1 K], добавлен 23.04.2011Опис фізичних явищ, що впливають на рух поїзда. Дефекти осей колісних пар. Оцінка пропускної спроможності залізничної ділянки. Динаміка гальмування потягу. Розробка узагальненої математичної моделі просторових коливань вантажного шестиосьового тепловоза.
курсовая работа [2,2 M], добавлен 07.06.2009Огляд сучасних засобів АНТ різного функціонального спрямування, опис навантажувальної-розвантажувальної техніки. Розгляд питань, пов'язаних з технологіями використання спецмашин у сучасних аеропортах при наземному обслуговуванні повітряних суден.
контрольная работа [5,2 M], добавлен 21.05.2013Регламентні норми міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО). Обслуговування і координація руху цивільних і військових повітряних суден за документами ІКАО. Основні проблеми управління процесом авіаційних перевезень в Україні, напрямки їх вирішення.
курсовая работа [35,7 K], добавлен 28.12.2009Розрахунок засобів механізації для зимового утримання аеродромів. Розрахунок необхідної кількості хімічних реагентів і абразивних матеріалів. Технологічні карти на сніго- та льодоочисні роботи. Розробка заходів щодо захисту аеродрому від занесення снігом.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 22.01.2014Комплексна оцінка споживчих властивостей дороги. Оцінка пропускної здатності та рівня завантаження дороги рухом в літній, осінній та зимовий періоди. Оцінка впливу дорожніх умов на безпеку руху. Розробка заходів щодо поліпшення властивостей дороги.
курсовая работа [84,5 K], добавлен 29.01.2013Визначення та аналіз пропускної здатності збирально-транспортного комплексу. Розрахунок потрібної кількості автомобілів для вивезення вантажів із пункту відправлення на протязі зміни. Розрахунок обсягу перевалки з залізничного транспорту на автомобільний.
курсовая работа [313,2 K], добавлен 22.12.2014
