Оптимізація параметрів динамічної системи підресорювання корпуса БТР

4 РОЗРОБКА СТРУКТУРНОЇ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СХЕМ

4.1 Розробка структурної схеми

На Рисунку 4.1 представлена структурна схема керування характеристиками підвіски.

Рисунок 4.1 - Структурна схема системи керування підвіскою

Призначення вузлів структурної схеми

1 - акумуляторна батарея. Через замок запалювання 2 і стабілізатор напруги підключається до обчислювального вузла контролера, подаючи напругу на схему контролера.

3-10 - потенціометричні датчики висоти кузова. Розташовані на елементі підвіски автомобіля (по одному на кожне колесо). Кожен датчик визначає висоту кузова відносно шасі автомобіля. У результаті одночасної роботи датчиків, контролер одержує інформацію про положення кузова, про його крени та нахили.

11 - датчик положення дросельної заслінки. Розташований на корпусі вузла дросельної заслінки. По сигналах, які знімаються з датчика, контролер визначає режим роботи двигуна. Підключається до обчислювального вузла контролера.

12 - датчик кутового положення кермового колеса. Розташований у кермовому стовпчику між перемикачем передач і кермовим колесом. Датчик передає на контролер дані по куту повороту кермового колеса.

13 - датчик швидкості руху автомобіля. Підключається до обчислювального вузла контролера. Передає інформацію про швидкість руху автомобіля.

14 - датчик тиску в гальмовій системі. Розташований безпосередньо в гідравлічному насосі. За допомогою датчика тиску контролер визначає ступінь гальмування автомобіля. Це необхідно для визначення так званого «пірнання» автомобіля при різкому гальмуванні.

15-26 - шагові електродвигуни. Шаговий двигун розташований безпосередньо у зборі з амортизатором. Електричний імпульс із блоку керування надходить на обмотку крокового двигуна й перетворюється в кутове переміщення ротора з фіксацією його в заданому положенні. Від величини імпульсу керування залежить величина кроку електродвигуна, а значить і розмір прохідного перетину амортизатора.

4.2 Розробка функціональної схеми

На Рисунку 4.2 представлена функціональна схема системи керування підвіскою.

Рисунок 4.2 - Функціональна схема системи керування підвіскою

Системний модуль представлявляє собою конструктивно, функціонально та енергетично завершений блок, що виконує функції збору, обробки інформації й вироблення електричних керуючих сигналів, достатніх по потужності для спрацьовування виконавчих пристроїв. Крім того, у технічній літературі його називають: блок керування, контролер. В англійській абревіатурі - ECU (Electronic Control Unit). Звичайно він укладений у металевий корпус, що захищає електронні компоненти від електромагнітних перешкод, механічних ушкоджень, пилу, вологи й одночасно, забезпечує відвід, теплоти від інтегральних схем підвищеної електричної потужності.

Основу системного модуля становить мікроконтролер (або МК) із пристроями вводу-виводу ПВВ. У складі мікроконтролера може бути кілька десятків ПВВ, вони розділені на групи, що утворять порти.

Цифровий мікропроцесор не може безпосередньо обробляти аналогові сигнали, тому в інтерфейсі введення передбачається аналого-цифровий перетворювач (АЦП). У сучасних системах АЦП інтегрований на кристал МК і використовується для введення сигналів аналогових датчиків. Аналогові сигнали виділені в окрему групу й подані на вхід АЦП. Датчики розташовані на деякій відстані від СМ і з'єднуються з ним проводами з роз'ємними з'єднувачами, на яких наводяться ЭДС електромагнітних перешкод, тому на вході СМ установлюються пристрої захисту й фільтрації сигналів ПЗФ. На схемі їх показано два: для цифрових датчиків ПЗФ 1 і для аналогових - ПЗФ 2. Слід зазначити, що пристрої захисту віднесені до вузлів фільтрації умовно для спрощення схеми. Отже, сигнали аналогових датчиків надходять через ПЗФ 2 на вхід АЦП і далі вже в цифровому виді на внутрішню шину МК. Сигнали цифрових датчиків через ПЗФ 1 й ПВВ 1 також надходять у МК. Він тимчасово може їх розміщати в зовнішню пам'ять даних ЗПД, якщо ресурси МК дозволяють, то може ці дані зберігати у внутрішніх регістрах МК. Програмне забезпечення сучасних СУ звичайно не міститься у внутрішньому ПЗУ МК, тому програми роботи СУ розташовують у зовнішній пам'яті програм ЗПП. Відповідно до програми МК обробляє інформацію, отриману від датчиків, і обчислює тривалість і моменти подачі керуючих сигналів на виконавчі пристрої. Для цього в складі СМ є драйвери активаторів - пристрої керування соленоїдами, реле, лампами накалювання, електродвигунами постійного струму й шаговими електродвигунами. У своєму складі ці драйвери мають потужні вихідні транзисторні ключі, що допускають комутацію великих струмів й, отже, безпосереднє керування активаторами. Кількість і типи драйверів залежать від конкретного призначення СУ. Входи драйверів з'єднують безпосередньо з лініями портів, що на схемі відображено з'єднанням Дра1 із МК за допомогою ПВВ 2.

Обов'язковим атрибутом сучасної СУ є засоби діагностики. Для цього в СМ є інтерфейс послідовного обміну, що звичайно є в складі МК, але апаратні засоби його сполучення із зовнішніми діагностичними апаратурами вводяться в СМ як окремі компоненти. На схемі він позначений UART.

Сучасний автомобіль може містити у своєму складі декілька СУ, які працюють у тісній взаємодії, та обмінюються між собою інформацією, необхідною для їхньої роботи. Для цього розроблений спеціальний інтерфейс міжсистемного обміну - CAN, що також показаний на схемі.

5. МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ РУХУ КОЛІСНОЇ МАШИНИ ПО НЕРІВНОСТЯХ

5.1 Динамічна система підресорювання БТР

Під час руху БТР піддається різним зовнішнім впливам, які прагнуть вивести його зі стану рівноваги, у результаті чого він робить змушені коливальні рухи як вертикальні, так і кутові поздовжні й поперечні. Найбільш шкідливими є поздовжні кутові коливання, тому що в цьому випадку вертикальні прискорення й амплітуда коливань у носі машини мають найбільші значення в порівнянні з іншими видами коливань і в цьому випадку найбільш імовірні пробої крайніх вузлів підвіски.

Ці коливання приводять до зниження швидкості автомобіля, затрудняють керування й спостереження з машини й погіршують ефективність ведення вогню з основного й допоміжного озброєння БТРа. Система підресорювання машини - це сукупність деталей, що зв'язують корпус із осями коліс. Основними елементами підвіски є пружні й дисипативні зв'язки коліс із корпусом. Пружні елементи підвіски (пружини) можуть у значній мірі деформуватися й тим самим зм'якшувати дію поштовхів і ударів, однак при цьому виникають різного виду коливання корпуса автомобіля. Коливання ці будуть особливо значними в умовах резонансу. Дія дисипативних елементів підвіски (амортизаторів) сприяє поглинанню енергії коливального руху за рахунок часткового перетворення її в тепло. Це приводить до зменшення розгойдування корпуса машини особливо при резонансі.

Від періоду коливань підресореної частини корпуса машини залежить самопочуття й боєздатність екіпажа. Коливання корпуса з малими періодами (менш 0,5сек.) викликають хворобливі відчуття й швидку стомлюваність внаслідок тряски. У випадку ж більших періодів ( більше 1,8 сек.) може мати місце "морська хвороба". Для створення найкращих умов роботи екіпажу в період власних коливань підресореної частини корпуса БТРа бажано витримувати в межах від 1,0 до 1,5 сек.

Розрахункова схема підвіски автомобіля наведена на Рисунку 5.1.

Рисунок 5.1 Розрахункова схема підвіски

Введемо в розгляд дві системи координат:

- Рухлива система координат OXYZ, що представляє собою систему ортогональних осей незмінного напрямку, що переміщається разом із центром мас БТРа О_с, причому початок рухливої системи координат О збігається із центром мас підресореної частини БТРа Ос у випадку, якщо БТР перебуває в стані спокою або рівномірного прямолінійного руху по горизонтальній площині;

- Зв'язана система координат О_cX_cY_cZ_c, незмінно зв'язана з підресореною частиною корпуса машини й має початок у її центрі мас, причому осі О_cX_c, О_cZ_c і О_cY_c збігаються з головними осями інерції підресореної частини корпуса.

При прямолінійному русі БТРА по пересіченій місцевості поточне положення зв'язаної системи координат щодо рухливої системи координат визначається двома узагальненими координатами: положенням центра мас підресореної частини корпуса Z(t) щодо положення сталої рівноваги, у якому обидві системи координат збігаються; кутовим положенням зв'язаних осей підресореної частини корпуса БТРа ?(t) щодо осей рухливої системи координат.

Для складання рівнянь обуреного руху підресореної частини корпуса БТРа скористаємося рівняннями Лагранжа в узагальнених координатах:

(5.1)

де -к -та узагальнена координата;

к -та узагальнена швидкість;

- к -та узагальнена сила;

Т - кінетична енергія динамічної системи.

У розглянутому прикладі

(5.2)

де - вага підресореної частини корпуса БТРА;

- сила, що діє з боку і- того колеса;

- момент, що діє на корпус відносно і- того колеса;

n - число коліс по одному з бортів БТРА.

Силу представимо в наступному виді:

(5.3)

де - сила, що діє з боку і- той пружини,

- сила, що діє з боку і- того амортизатора.

Силу представимо наступною формулою:

(5.4)

де - деформація пружини під дією статичного навантаження;

- вертикальний зсув центра ваги підресореної частини корпуса БТРа щодо точки О з врахуванням знака;

?(t) - кут повороту підресореної частини корпуса БТРа;

- висота нерівності під і- тим колесом з урахуванням знака;

- відстань від центра ваги підресореної частини корпуса до і- тої осі кріплення колеса з урахуванням знака.

Силу представимо у вигляді:

(5.5)

де - відносна швидкість переміщення штока й корпуса амортизатора, причому

(5.6)

- середній коефіцієнт опору амортизатора.

Підставимо (5.6) в (5.5). У результаті одержуємо

(5.7)

З урахуванням формул (5.4) і (5.7) співвідношення (5.3) приймає вид:

(5.8)

де - коефіцієнт твердості і- той пружини.

Момент представимо у вигляді

(5.9)

У результаті узагальнені сили Q₁(t) Q₂(t) можуть бути записані у вигляді наступних співвідношень:

(5.10)

(5.11)

З огляду на, що , а також та обставина, що звичайно в БТРах коефіцієнти твердості всіх пружин і коефіцієнти опору всіх амортизаторів однакові, співвідношення (5.10) і (5.11) запишемо у вигляді

 (5.12)

(5.13)

Кінетична енергія підресореної частини корпуси БТРа може бути записана у вигляді

(5.14)

де - головний центральний момент інерції підресореної частини корпуса БТРА щодо головної центральної поперечної осі O_cY_c.

Підставляючи співвідношення (5.12)-(5.14) у рівняння (5.1), одержуємо:

(5.15)

Функції та пов'язані з висотою нерівності співвідношеннями:

(5.16)

=

де - поточна швидкість руху БТРа.

З врахуванням (5.16) а також позначень

рівняння (5.15) приймають наступний вид:

(5.17)

Система рівнянь (5.17) описує рух колісної машини по нерівностях у кожний момент часу та представляє собою математичну модель руху машини.

5.2 Імітаційні моделі зовнішніх збурювань, що діють на динамічні системи

У процесі функціонування технічного об'єкта на нього діють зовнішні збурювання, які здебільшого носять випадковий характер. Стосовно до розглянутої динамічної системи функції і визначають висоту нерівностей і є випадковою функцією часу.

Випадковою функцією називається функція, що у результаті досвіду може прийняти той або інший конкретний вид, невідомо заздалегідь який саме.

Конкретний вид, прийнятий випадковою функцією в результаті експерименту, називається реалізацією випадкової функції. Якщо над випадковою функцією зробити групу експериментів, то ми одержимо групу реалізацій цієї функції.

На відмінну від числових характеристик випадкових величин (математичного очікування, дисперсії, середнього квадратичного відхилення), що представляють собою певні числа, характеристики випадкових функцій являють собою не числа, а функції.

Математичним очікуванням випадкової функції X(t) на зівается невипадкова функція mx(t) , що при кожному значенні аргументу t дорівнює математичному очікуванню відповідного перетину випадкової функції.

Іншими словами, математичне очікування випадкової величини є деяка середня функція, біля якої різним образом варіюються конкретні реалізації випадкової величини.

Аналогічним образом визначається дисперсія випадкової функції.

Дисперсією випадкової функції X(t) називається невипадкова функція Dx(t), значення якої для кожного моменту часу t дорівнює дисперсії відповідного перетину випадкової функції.

Дисперсія випадкової функції при кожному t характеризує розкид можливих реалізацій випадкової функції відносно її математичного очікування. Для кожного моменту t дисперсія являє собою математичне очікування квадрата центрованої випадкової функції

(5.18)

Отже

 (5.19)

Очевидно, що дисперсія випадкової функції є ненегативна функція. Витягаючи з неї квадратний корінь, одержимо середнє квадратичне відхилення випадкової функції

(5.20)

Якщо математичне очікування й дисперсія випадкової величини вичерпно характеризують її статистичні властивості, то для опису основних особливостей випадкової функції цих характеристик недостатньо.

Кореляційною функцією випадкової функції називається невипадкова функція двох аргументів , що являє собою математичне очікування добутку центрованої випадкової функції (5.18) у момент часу й

= (5.21)

де =

=

Якщо аргументи кореляційної функції збігаються , то вона звертається в дисперсію випадкової функції

= = (5.22)

Таким чином, необхідність у дисперсії як в окремій характеристиці випадкової функції відпадає. У якості основних характеристик випадкової функції досить розглядати її математичне очікування й кореляційну функцію.

5.3 Стаціонарні випадкові процеси

На практиці дуже часто зустрічаються випадкові процеси, що протікають у часі відносно однородно та мають вид безперервних випадкових коливань навколо деякого середнього значення, при чому не середня амплітуда, ні характер цих коливань не виявляє істотних змін із часом . Такі випадкові процеси називаються стаціонарними.

Як приклад стаціонарних випадкових процесів можна привести коливання підресореної частини корпуса БТР при русі його по однорідному ґрунті (асфальтобетон, бруківка, ґрунтова дорога).

Випадкова функція називається стаціонарної, якщо всі її імовірнісні характеристики не залежать від часу t.

Тому що зміна стаціонарної випадкової функції повинна протікати однородно за часом, то природно очікувати, щоб для стаціонарної випадкової функції математичне очікування було постійним

= =const (5.23)

Друга умова, якій, очевидно повинна задовольняти випадкова стаціонарна функція - це умова сталості дисперсії.

= const (5.24)

Установимо, якій умові повинна задовольняти кореляційна функція випадкової стаціонарної функції. Покладемо =+ і розглянемо кореляційну функцію

Отже, кореляційна функція стаціонарного випадкового процесу є функція не двох, а тільки одного аргументу.

На практиці замість кореляційної функції часто користуються нормованою кореляційною функцією

(5.25)

Очевидно, що

Залежно від того, які частоти в яких співвідношеннях переважають у складі випадкової функції, її кореляційна функція має той або інший вид.

Якщо який-небудь коливальний процес представляється у вигляді суми гармонійних коливань різних частот (так званих "гармонік"), то спектром коливального процесу називається функція, описуюча розподіл амплітуд по різним частотам.

Спектр показує, якого роду коливання переважають у даному процесі, яка його внутрішня структура.

Аналогічний спектральний опис можна дати й стаціонарному випадковому процесу. Вся різниця в тім, що для випадкового процесу амплітуди коливань будуть випадковіми величинами. Тому спектр випадкового процесу варто представити не у вигляді розподілу амплітуд по частотах, а у вигляді розподілу дисперсій цих амплітуд по частотах.

Кореляційна функція стаціонарного випадкового процесу є парна функція

=

та на графіку зображується симетричною кривою (Рисунок 5.2.)

Рисунок 5.2 Кореляційна функція стаціонарного випадкового процесу

На інтервалі (-T,T) розкладемо парну кореляційну функцію в ряд Фур'є, залишаючи тільки парні гармоніки

(5.26)

де , .

Коефіцієнти розкладання (5.26) визначаються формулами:

(5.27)

Дисперсія стаціонарного випадкового процесу X(t) розподілена по різних частотах: Одним частотам відповідають більші дисперсії, іншим - менші. Розподіл дисперсій по частотах дає спектр дисперсій, наведений на Рисунку 5.3

Рисунок 5.3 Спектр дисперсій стаціонарного випадкового процесу X(t)

Очевидно, чим більшу ділянку часу ми будемо розглядати, тим повніше будуть наші уявлення про випадкову функцію. Природно в спектральному уявленні (5.26) спробувати перейти до межі при , при цьому , тому відстані між частотами, на яких будується спектр, будуть необмежено зменшуватися, а дискретний спектр буде наближатися до безперервного. У результаті одержимо плавну криву Sx(w), називану спектральною щільністю дисперсії випадкового процесу X(t). Зв'язок між спектральною щільністю й кореляційною функцією випадкового процесу визначається інтегралами Фур'є

 (5.28)

Розглянемо лінійну динамічне звено, описуване диференціальним рівнянням в операторній формі:

(5.29)

де - вхідний сигнал звена, а - вихідний сигнал.

Із цього можна записати

(5.30)

Будемо припускати, що й - конкретні реалізації випадкових функцій X(t) і Y(t). Відшукаємо кореляційну функцію вихідного сигналу динамічного звена.

(5.31)

де - передатна функція динамічного звена

Переходячи в співвідношенні (5.31) від кореляційних функцій до спектральних щільностей, одержуємо

(5.32)

З розглянутого співвідношення 5.32 можна зробити висновок, що спектральна щільність вихідного сигналу лінійної динамічного звена дорівнює добутку квадрата амплітудно-частотної характеристики звена на спектральну щільність його вхідного сигналу.

5.4 Імітаційне моделювання випадкового мікропрофілю дороги

У реальних дорожніх умовах розташування нерівностей носить випадковий характер. БТР, що рухається з певною швидкістю по нерівній дорозі, можна розглядати як динамічну систему, на яку діють випадкові зовнішні збурювання. При цьому випадкові коливання підресореної частини корпуса машини можна розглядати як стаціонарні, що протікають у часі відносно однородно.

Кореляційна функція нерівностей дороги описується наступною апроксимуючою залежністю

(5.33)

де D - дисперсія висот нерівностей дороги;

V - швидкість руху танка;

?, ? - коефіцієнти кореляції.

Чисельні значення коефіцієнтів кореляції для різних дорожніх покриттів наведені в Таблиці 5.1.

Таблиця 5.1Значення коефіцієнтів кореляції

Вид дороги коефіцієнт	Асфальтобетон	Мостова	Ґрунтова
?	0,22	0,32	0,47
?	0,44	0,64	0,94

Підставляючи (5.33) в (5.28), одержуємо співвідношення для спектральної щільності розподілу дисперсії висот нерівностей дороги

 (5.34)

На вхід лінійного динамічного звена подамо одиничний некорелірований "білий шум" , спектральна щільність якого постійна й дорівнює одиниці .

Тоді співвідношення (5.32)можна записати у вигляді

(5.35)

Припустимо, що спектральна щільність вхідного сигналу має вигляд (5.34), тобто містить явно виражений максимум. Тоді можна зробити висновок, що розглянуте динамічне звено є коливальним з передатною функцією

(5.36)

де Т₁ і Т₂ - постійні часу звена

Подаючи на вхід динамічного звена (5.36) єдиний "білий шум", формований ЕОМ, на виході звена будемо мати випадковий процес h(t), що визначає мікропрофіль дороги. Цей процес залежить, по-перше, від типу дорожнього покриття й, по-друге, від швидкості руху машини.

Вкажемо спосіб відшукання коефіцієнта підсилення К и постійних у часі Т₁ і Т₂, що формують динамічне звено. Для цього, скориставшись формулою (5.36), побудуємо амплітудно-частотну характеристику звена. У формулі (5.36) вважатимемо й запишемо вираження для частотної передатної функції формуючої динамічного звена

 (5.37)

Позбавимося від комплексної величини в знаменнику (5.37), для чого помножимо чисельник і знаменник (5.37) на сполучені комплексні величини. У результаті отримаємо

(5.38)

Виділимо в (5.38) дійсну й мниму частини

(5.39)

(5.40)

Тоді

(5.42)

Отже

(5.43)

Спектральні щільності нерівностей дороги описуються співвідношенням (5.42), причому постійні часу формуючого динамічного звена Т1 і Т2 залежать від типу дорожнього покриття й швидкості руху танка. Підставляючи в (5.42) ? =0, маємо

; (5.44)

Максимум резонансного піка досягається при частоті ?_р, що відповідає мінімуму знаменника співвідношення (5.43). Продіференцюємо знаменник (5.43) по ? і результат диференціювання дорівняємо нулю

або (5.45)

З врахуванням (5.44)для точки ?=?_р можна записати

(5.46)

Зі співвідношень (5.45) і (5.46) відшукаємо величини Т₁ і Т₂. співвідношення (5.46) перепишемо у вигляді

(5.47)

З формули (5.45)можна виразити

(5.48)

Підставимо (5.47) у ліву частину(5.48), одержимо

(5.49)

З (5.49) одержуємо рівняння для відшукання постійної часу Т₁

 (5.50)

З рівняння (5.50) одержуємо

(5.51)

Постійну часу відшукаємо за допомогою підстановки у формулу (5.48) постійної часу Т₁

(5.52)

З вираження для передатної функції формуючого динамічного звена (5.36) запишемо диференціальне рівняння цього звена

(5.53)

Тоді імітаційна модель збуреного руху підресореної частини корпуса БТР приймає наступний вид

(5.54)

Подаючи на вхід системи (5.54) одиничний "білий шум" , одержуємо шляхом інтегрування системи (5.54) випадкові функції , , і , що характеризують збурений рух підресореної частини корпуса БТР.

6. ВИБІР ОПТИМАЛЬНИХ ПАРАМЕТРІВ КОЕФІЦІЄНТА ОПОРУ АМОРТИЗАТОРА

Для опису руху БТР-80 по нерівностях скористаємося раніше отриманою системою диференціальних рівнянь (5.54). Для рішення даної системи рівнянь було використане інтегроване середовище MATHCAD.

Вихідні дані представлені в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 Вихідні данні для розрахунку

, Н	120000	вага підресореної частини корпуса БТРа
, Н•м•с2	4000	головний центральний момент інерції підресореної частини корпуса БТРА
, bН•м-1•с2	2700	коефіцієнт опору амортизатора
n	4	число коліс по одному з бортів БТРа
, Н•м-1	23000	коефіцієнт твердості пружини
,м	2.2 0.85 -0.85 -2.2	відстань від центра ваги підресореної частини корпуса до і- тої осі кріплення колеса з урахуванням знака
lk, м	1.39 1.735 1.35	відстань між осями коліс

Наша система підресорювання є симетричною , отже дорівнюють нулю коефіцієнти , , і . Всі інші составні компоненти системи рівнянь (5.54) розраховані по формулах, представлених у розділі 5 і підставлені в математичну модель. Результатом рішення диференціальних рівнянь (5.54) є значення функціонала якості , що визначає величину повздошно-кутових коливань підресореної частини корпуса БТР у кожний момент часу. Величина цих коливань залежить від коефіцієнта демпфірування амортизатора , що визначається наступною залежністю:

(6.1)

де - коефіцієнт демпфірування амортизатора,

- швидкість руху БТР,

- ваговий коефіцієнт.

Нашою метою є зниження величини повздошно-кутових коливань, а значить знаходження мінімального значення І при різних умовах руху. Для одержання необхідного результату розглянемо реалізацію даного інтеграла при трьох різних швидкостях руху БТР: 5, 10 і 20 м/с. Для кожного випадку розрахуємо значення функціонала якості І при різних .

При швидкості руху БТР V=5 м/с графік залежності має вигляд, представлений на Рисунку 6.1.

Рисунок 6.1 Графік залежності функціонала І від коефіцієнта при швидкості руху 5 м/с

З отриманого графіка видно, що функціонал І має мінімальне значення у точці =0.09.

При швидкості руху БТР V=10 м/с графік залежності має вигляд, представлений на Рисунку 6.2.

Рисунок 6.2 Графік залежності функціонала І від коефіцієнта при швидкості руху 10 м/с

Функціонал І мінімальний у точці =0.07

При швидкості руху БТР V=20 м/с графік залежності має вигляд, представлений на Рисунку 6.3.

Рис. 6.3 Графік залежності функціонала І від коефіцієнта при швидкості руху 20 м/с

Функціонал мінімальний у точці =0,04.

Таким чином, ми знайшли оптимальні значення для різних швидкостей руху БТР по випадковому мікропрофілю дороги, що представлено на Рисунку 6.4.

Рисунок 6.4 Графік залежності швидкості руху БТР від коефіцієнта

7 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ РОЗРОБКИ ВУЗЛА ОБРОБКИ ВХІДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

7.1 Призначення вузла обробки вхідної інформації. Необхідність його техніко-економічного обґрунтування

Розрахунок економічних показників виробу має важливе значення при його розробці, оскільки дозволяє визначити доцільність впровадження розробки у виробництві. В умовах ринкових відносин економічні показники розробки здобувають велике, а іноді й вирішальне при впровадженні того або іншого технічного рішення, значення. Тому необхідно обґрунтувати економічну ефективність розроблювальних науково-технічних рішень. Для цього необхідно найбільш повно скласти перелік витрат на розробку, максимально деталізувати її етапи, тому що докладний перелік робіт по етапах дозволяє з великою вірогідністю визначити обсяг робіт та їхню вартість.

7.2 Розрахунок собівартості дослідно-конструкторського зразка вузла обробки вхідної інформації

Собівартість являє собою виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства, науково-технічних інститутів на виробництво й реалізацію продукції.

Використання показників собівартості в практиці у всіх випадках вимагає забезпечення однаковості витрат, що враховуються в їх складі. Для забезпечення такої однаковості конкретний склад витрат, віднесених до собівартості, регламентується Типовим положенням по плануванню, обліку й калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості (постанова КМ від 26.07.96 № 473).

Метою обліку собівартості продукції є повне й достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з розробкою, виробництвом і збутом продукції.

Витрати, що включаються до собівартість продукції (робіт, послуг) групуються по наступних елементах:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- інші витрати.

7.3 Матеріальні витрати

До матеріальних витрат відносяться витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби.

Розрахунок ведеться по формулі

(7.1)

де Нрi - норма витрати i-го матеріалу на одиницю продукції;

Цi - ціна одиниці i-го виду матеріалу;

n - кількість видів матеріалу;

Cо - вартість поворотних відходів (приймаємо 2-3 % від вартості матеріалів).

Розрахунок матеріальних витрат по формулі (7.1) оформлений у вигляді Таблиці 7.1.

До покупних виробів для виробництва вузла обробки інформації цифрових датчиків мікропроцесорної системи комплексного керування гальмовою системою відносяться комплектуючі, наведені в Таблиці 7.2. У ній же здійснений розрахунок вартості цих виробів.

Таблиця 7.1 - Розрахунок вартості сировини й матеріалів

Найменування матеріалу	Норма витрати на виріб, кг	Марка, профіль, розмір	Ціна за 1 одиницю, грн	Сума, грн.
1 Стеклотекстолит	0,1	СФ-2Н-50 (100?100)	50	5
2 Припій	0,05	ПОс61	100	5
3 Флюс	0,02	ФКСн 30	25	0,5
4 Хлорне залізо	0,05	-	10	0,5
5 Лак	0,03	-	12,0	0,36
Разом	11,36.

Таблиця 7.2 - Розрахунок вартості покупних виробів

Найменування	Кількість, шт.	Ціна за одиницю, грн.	Сума, грн.
1 Резистор МЛТ-0,125-24кому ДЕРЖСТАНДАРТ 7113-77	20	0,4	8
2 Ємність КМ-5-470пф ОЖО.460. 098ТУ	8	0,45	3,6
3 Діодна збірка Bosch 30039	1	5	5
5 Діод КД512	2	0,25	0,50
6 Мікросхема ДО555ЛА3	1	2	2
7 Мікросхема 1401СА2	1	4	4
Разом 23,1

Транспортно-заготовчі витрати приймаються в розмірі 12 % від вартості сировини, матеріалів і покупних виробів

грн.

7.4 Витрати на оплату праці

Розрахунок витрат на основну заробітну плату наукових співробітників ведеться по формулі

(7.2)

де Змес - зарплата співробітника за місяць;

k - кількість місяців.

Розрахунок зведений у Таблицю 7.3.

Таблиця 7.3 - Розрахунок витрат на основну заробітну плату наукових співробітників

Посада	Оклад, грн.	Число місяців	Сума
Керівник теми	1750	2	3500
Інженер	1550	2	3100
Разом	6600

Розрахунок заробітної плати основних виробничих робітників наведений у Таблиці 7.4 і виробляється по формулі:

(7.3)

де Тi - трудомісткість виготовлення i-ої частини виробу, годину-час нормо-година;

m - кількість складових частин виробу.

Таблиця 7.4 - Розрахунок заробітної плати виробничих робітників

Найменування робіт й операцій	Норма часу година	Розряд роботи	Годинна тарифна ставка	Основна зарплата
1 Порізка стеклотекстолита	0,1	1	3	0,3
2 Свердління	2,0	3	3,5	7
3 Виготовлення друкованої плати	6,0	3	3,5	21
4 Збірка друкованого монтажу	8,0	3	3,5	28
5 Збірка модуля	1,5	1	3	4,5
Разом	60,8

Загальні витрати на основну заробітну плату становлять

грн.

Додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством.

Додаткову заробітну плату приймаємо рівної 10 % від основної:

грн.

7.5 Відрахування на соціальні заходи

До відрахувань на соціальні заходи відносяться:

- відрахування на державне соціальне страхування, включаючи й відрахування на обов'язкове медичне страхування-1,5 %;

- відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (у Пенсійний фонд)- 33,2 %;

- відрахування у Фонд сприяння зайнятості населення-1,3 %;

- відрахування на державне страхування від нещасних випадків-0,8 %.

Разом відрахування на соціальні заходи становлять 36,8 % від загального фонду оплати праці.

У такий спосіб:

грн.

7.6 Загальновиробничі витрати

До загальновиробничих витрат відносяться витрати на повне відновлення та капітальний ремонт основних фондів (амортизаційні відрахування), орендна плата, витрати на обслуговування виробничого процесу, витрати на паливо, енергію й ін.

Загальновиробничі витрати приймаємо в розмірі 40 % від Зосн:

грн.

7.7 Загальногосподарські витрати

До цих витрат відносяться витрати, пов'язані із придбанням сировини, матеріалів, витрати на пожежну та сторожову охорону, витрати на забезпечення техніки безпеки й т.д.

Загальногосподарські витрати приймаємо в розмірі 5 % від Зосн:

грн.

7.8 Калькуляція собівартості вузла обробки вхідної інформації

За результатами проведених розрахунків становимо таблицю калькуляції собівартості дослідно-конструкторського зразка (Таблиця 7.5).

Таблиця 7.5 - Калькуляція собівартості

Найменування статті калькуляції	Сума, грн
1 Сировина й матеріали	11.36
2 Покупні комплектуючі вироби	23.1
3 Транспортно-заготовчі витрати	4.13
4 Основна заробітна плата	6660.8
5 Додаткова заробітна плата	666.08
6 Відрахування на соціальні заходи	2695.99
7 Загальновиробничі витрати	2930.75
8 Загальногосподарські витрати	366.34
9 Виробнича собівартість (сума статей з 1 по 8)	13358.55
10 Невиробничі витрати (3 % від статті 9)	400.75
11 Повна собівартість (сума статей 9, 10)	13759.3
12 Прибуток (25 % від статті 11)	3439.82
13 Ціна виготовлювача (сума статей 11, 12)	17199.12
14 ПДВ (20 % від статті 13)	3439.8
15 Ціна продажу (сума статей 13, 14)	20638.94

7.9 Калькулювання собівартості виробу при серійному виробництві

Розрахуємо собівартість одиниці продукції при серійному виготовленні. Приймаємо серію в розрахунку 10 000 штук. Розрахунки зведені в Таблиці 7.6.

Таблиця 7.6 - Калькуляція собівартості одиниці продукції

Найменування статті калькуляції	Сума, грн
1 Сировина й матеріали	11.36
2 Покупні комплектуючі вироби	23.1
3 Транспортно-заготовчі витрати	4.13
4 Основна заробітна плата	60.8
5 Додаткова заробітна плата	6.08
6 Відрахування на соціальні заходи	24.61
7 Загальновиробничі витрати	26.75
8 Загальногосподарські витрати	3.34
9 Витрати, пов'язані з розробкою ОКО	1,71
10 Виробнича собівартість (сума статей з 1 по 9)	161,88
11 Невиробничі витрати (3 % від статті 10)	4,85
12 Повна собівартість (сума статей 10, 11)	166,73
13 Прибуток (25 % від статті 12)	41,68
14 Ціна виготовлювача (сума статей 12, 13)	208,41
15 ПДВ (20 % від статті 14)	41,68
16 Ціна продажу (сума статей 14, 15)	250,09

7.10 Економічна ефективність

Визначення економічної ефективності проектованого виробу базується на загальних методах порівняльної економічний ефективності нової техніки.

Сутність методів порівняльної економічної ефективності полягає в тому, що на основі оцінок роботи визначається коефіцієнт науково-технічного ефекту розроблювального виробу:

(7.4)

де Тi - ваговий коефіцієнт i-ої ознаки науково-технічного ефекту;

Кi - кількісна оцінка i-го ознаки науково-технічного ефекту.

Вагові коефіцієнти для оцінки економічної ефективності наведені в Таблиці 7.7. Кількісні оцінки за ознаками науково-технічного ефекту наведені в Таблиці7.8.

Таблиця 7.7 - Значення вагових коефіцієнтів

Ознака науково-технічного ефекту	Значення вагового коефіцієнта
1 Рівень новизни	0,5
2 Теоретичний рівень	0,3
3 Можливості реалізації	0,2

Таблиця 7.8 - Кількісні оцінки ознак

Ознака науково-технічного ефекту	Бали
1 Рівень новизни	7
2 Теоретичний рівень	8
3 Можливості реалізації	10

На підставі проведених розрахунків й аналізу економічної ефективності можна зробити висновок, що виробництво вузла обробки вхідної інформації мікропроцесорної системи керування гальмовою системою є вигідним в економічному плані. Коефіцієнт науково-технічного ефекту високий - 7,9, що становить 31,6 % від максимально можливого.

8 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

8.1 Загальні положення

Законодавство про охорону праці складається з Закону України “Про охорону праці ” [11], Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Охорона праці є обов'язковим елементом організації будь-якого підприємства.

Охорона праці - система законодавчих актів, соціально - економічних, санітарно - гігієнічних, організаційно - технічних, лікувально - профілактичних заходів і засобів, які забезпечують безпеку, збереження життя та здоров'я, працездатності людини під час праці [11].

Задача охорони праці - звести до мінімуму вірогідність ураження чи захворювання працівника з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці.

Завданням охорони навколишнього природного середовища є регулювання положень в області охорони праці, дбайливого використання й відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, попередження й ліквідація негативного впливу господарської й іншої діяльності людини на природне середовище.

Конституція України закріплює право громадян на охорону здоров'я. Це право, зокрема, забезпечується розвитком й удосконалюванням техніки безпеки й виробничої санітарії, проведенням широких профілактичних заходів.

На даному етапі розвитку суспільства питанням охорони праці та навколишнього середовища приділяється велика увага. Зокрема, різко зростає роль промислової екології, роль якої полягає в оцінені ступеня шкоди, принесеного природі індустріалізацією й іншою діяльністю людини, а також у розробці й удосконаленні інженерно - технічні засоби захисту навколишнього середовища [10].

Приведені правові норми регламентують організацію роботи в галузі охорони праці на підприємствах (в установах), планування і фінансування заходів щодо охорони праці; визначають структуру служби по охороні праці; передбачають організацію нагляду і контролю за дотриманням правил охорони праці; регламентують порядок розслідування й обліку нещасливих випадків; компенсації матеріального збитку; відповідальності за порушення вимог охорони праці. У сучасних умовах рішення основних задач охорони праці тісно зв'язано з ефективністю діяльності підприємства.

Питання охорони праці в даному розділі розглядаються стосовно працівників відділу проектування. У приміщенні працюють робітники, які виконують роботу з використанням ПЕОМ. Тому передбачаються умови праці з урахуванням вимог НПАОП 0.03-3.01-71 [18], тобто норма площі на одного працюючого не менш 6м². У приміщенні мається ПЕОМ, основними частинами якої є монітор, процесор, клавіатура, принтер.

8.2 Характеристика небезпечних та шкідливих виробничих факторів

Небезпечним фактором називається фактор, що створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних захворювань, отруєнь, каліцтв, загрозу життю.

Шкідливий фактор - фактор, тривалий вплив якого приводить до патології в організмі - професійним захворюванням. Ці фактори розділяються на фізичні, хімічні, біологічні і психофізичні. Основні з них приведені в таблиці 8.1

Таблиця 8.1 - Перелік небезпечних та шкідливих виробничих факторів на робочих місцях

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори	Джерело їх виникнення	Нормовані параметри та нормовані значення	Нормативний документ
Недостатність природного освітлення	Неправильне розташування робочих місць	ен = 2,0%	СНиП ІІ-4-79 [24]
Підвищений рівень шуму	Освітлювальні та вентиляційні системи	L=65 дБА	ГОСТ-12.1.003-83 [2]
Небезпечна напруга в електричному ланцюзі	Електрична мережа	I=6 мA U=380/220В	ГОСТ-12.1.038-82[7]
Недостатність штучного освітлення	Неправильне планування системи штучного висвітлення	300-500 лк	СНиП ІІ-4-79
Хімічні
Виробничий загальний пил	Статична електрика, накоплена на діелектричний поверхні електроприладу	ГДК=4мг/м3	ГОСТ 12.1.005-88.

8.3 Промислова санітарія

На працівників відділу проектування впливають такі шкідливі і небезпечні фактори виробничого середовища як електромагнітне випромінення, електростатичне поле ПЕОМ, виробничий шум, рентгенівське випромінення, наявність у повітрі приміщень пилу, озону, оксидів озону і аероіонізації.

8.3.1. Мікроклімат

Метеорологічні умови або мікроклімат визначають наступні параметри: температура (°С), рухливість повітря (м/с), відносна вологість повітря (%) і інтенсивність теплового випромінювання.

З урахуванням параметрів мікроклімату метеоумови в приміщенні поділяються на оптимальні та допустимі. Згідно ГОСТ 12.1.005-88 [4] встановлюються оптимальні умови, при виборі яких враховується пора року та категорія важкості роботи.

За затратами енергії робота характеризується напруженою розумовою працею (сидяча робота, не потребує фізичного напруження) та відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ [4] визнається, як категорія важкості - 1а.

У табл. 8.2. наведено оптимальні параметри мікроклімату, що повинні бути на робочому місці працівника відділу проектування.

Таблиця 8.2 - Оптимальні параметри мікроклімату

Категорія роботи по енергозатратам	Пора року	Температура повітря, °С	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/с
легка 1а	Холодна	22-24	40-60	0,1
	Тепла	23-25

8.3.2 Вентиляція та опалення

Для забезпечення прийнятих умов мікроклімату у приміщені, відповідно до вимог СНиП 2. 04. 0 5 -92 [23], передбачені кондиціонери, які забезпечують температурний режим, чистоту повітря та його відносну вологість.

Система водяного опалення у приміщеннях централізована. Водопостачання та водовідведення також централізовані.

На підприємстві існує господарсько-фекальна система каналізації куди надходять господарсько-побутові стічні води.

8.3.4 Виробниче освітлення

При освітленні виробничих приміщень використовується сумісне освітлення, що складається з природнього та штучного. Штучне прийняте комбіноване, що складається з загального та місцевого. У приміщенні використовується бічне природне освітлення, що здійснюється крізь бічні вікна. Воно забезпечується коефіцієнтом природної освітленості (КПО) не нижче 1,5% згідно СНиП ІІ-4-79.

Згідно з [24] для 4-го кліматичного поясу знаходимо КПО за формулою:

= m c , (8.1)

де: m - коэффициент світового клімату і приймається m = 0,9,

с - коэффициент сонячності клімату і дорівнює с = 1(вікна, орієнтовані на північ)

При боковому освітленні КПО = 1, 5

Тоді = 1, 5 0,9 1 = 1,35

Розряд зорової роботи, працюючих з використанням ПЕОМ, приймається виходячи із мінімального роздивляючого об'єкту від 0,5 до 1 мм та згідно [24] відноситься до IY розряду. Характеристики освітлення подано у таблиці 8.3.

На екрані монітору неповинне бути відблисків, а якщо вони є, то їх яскравість не повинна перевищувати 40 кд/м², яскравість стелі при застосуванні системи відбивного освітлення не повинна перевищувати 200 кд/м². Загальне освітлення виконано переривчатим, світильники розміщені зліва від робочих місць паралельно лінії зору працівників. Світильники мають розсіювачі та екранні сітки.

Таблиця 8.3 - Характеристика освітлення

Найменування приміщень	Розряд зорової роботи	Площа підлоги, м2	Освітлення
			Природне	Штучне
			Вид освітлення	КПО,%	Нормоване освітлення, лк
Відділ проектування	IY	22,5	боковое	1,35	300 - 500

8.3.5 Виробничий шум та вібрація

У приміщеннях з ПЕОМ рівні звукового тиску на робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83 [2]. Рівні шуму на робочих місцях працюючих з відеотерміналами, визначені ДСанПін 3.3.2-007- 98 [7] і не перевищують 65 дБА.

Для забезпечення нормованих рівнів шуму у виробничих приміщеннях та на робочих місцях застосовуються шумопоглинальні засоби, вибір яких обґрунтовується спеціальними інженерно-акустичними розрахунками.

Заходами для зниження шуму є:

1) Акустична обробка приміщень. Для цього передбачено застосовувати підвісні стелі з аналогічними властивостям.

2) Розташування джерел шуму в ізольованих приміщеннях.

3) Заміна матричних принтерів на лазерні.

Нормований рівень вібрації становить 92 дБ по віброшвидкості і 33 дБ по віброприскоренню [7].

8.4 Організація безпечних умов на робочому місці

Розрахунки розташування обладнання дозволяють правильно організувати робоче місце, забезпечити безпеку праці і зниження втомлюваності робітників.

Площу приміщень, в яких встановлені відеотермінали, визначають згідно з чинними нормативними документами з розрахунку на одне робоче місце, обладнане відеотерміналом: площа - не менше 6,0 м², обсяг не менше 20,0 м³ з урахуванням максимальної кількості осіб, які одночасно працюють у зміні.

Стіни, стеля, підлога приміщень, де розміщені ПЕОМ, повинні виготовлятися з матеріалів, дозволених для оздоблення приміщень органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Специфіка організації робочого місця залежить від характеру задач, що вирішує працівник, і особливостей умов праці. Вона визначає робоче положення тіла або робочу позу. Перевагу в якості основної треба надавати позі “сидячи”. Вона менш стомлююча, ніж поза стоячи і більш стійка. Важливим параметром робочого місця, що впливає на формування робочої пози, є його висота, тобто відстань від підлоги до горизонтальної площини, в якій виконуються основні робочі рухи.

Рекомендована висота поверхні для різних видів і точності робіт:

* дуже точні - 900-1200 см;

* точні на машинах - 800-900 см;

* конторські - 700-760 см;

* клавіатура комп'ютера, дисплей - 630-680 см.

Велике значення для робочого місця для робочої пози “сидячи” має конструкція стільчика - його габарити, форма, висота та нахил. У відділі використовуються підйомно-поворотні стільці, що регулюються за висотою.

У приміщенні щоденно проводять вологе прибирання. Крім того, вони мають медичні аптечки.

Екран ВДТ має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом + 30 град. до нормальної лінії погляду працюючого. Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100 - 300 мм від краю, звернутого до працюючого.

Впродовж робочої зміни передбачаються:

Перерви для відпочинку і особистих потреб( згідно з трудовими нормами);

Регламентовані перерви: для розробників програм тривалістю 15 хв. через кожну годину роботи з ВДТ; для користувачів - 10 хв. через кожні 2 год. роботи.

Періодичні медичні огляди проводяться раз на два роки комісією у складі терапевта, невропатолога та офтальмолога.

8.5 Електромагнітне випромінювання

Електромагнітне випромінювання впливає на людину і залежить від напруги електричних і магнітних полів, частоти коливань, розміру облучаемої поверхні тіла та індивідуальних властивостей людини.

Нормування здійснюється згідно ГОСТ 12.1.006-84 ССБТ, що разповсюджуеться на електромагнітні поля частотою 60 кГц - 300 кГц. Вимоги до електромагнітних випромінювань згідно ТСО ?92 и ТСО ?95 наведені в таблиці 8.4.

Таблиця 8.4 - Нормування електромагнітних випромінювань

Вид поля, діапазони частот	ТСО ?92 ТСО ?95
Змінне електричне поле, ТСО ?95: 5 Гц - 2 кГц ТСО ?92: 2 кГц - 400 кГц	На відстані 0,3 м від центра экрана и 0,5 м навкруг монитора 25 В/м 2,5 В/м
Змінне магнітне поле, Н ТСО ?95: 5 Гц - 2 кГц ТСО ?92: 2 кГц - 400 кГц	200 В (250 нТл) 20 В (25 нТл)
Поверхневий електростатичний потенціал не повинен перевищувати 500 В
Потужність дози рентгенівського випромінювання на 5см від экрана та інших поверхонь не повинна перевищувати 100 мкР/ч

8.6 Іонізація повітря

Рівні іонізації повітря приміщень при роботі на ПЄОМ (відповідно до СН 2152-80) наведені у таблиці 8.5

Таблиця 8.5 - Рівні іонізації повітря приміщень

Рівні	Кількість іонів в см3 повітря
	n+	n-
Мінімально необхідний	400	600
Оптимальний	1500-3000	3000-6000
Максимально необхідний	50000	50000

8.6 Електробезпека

Електробезпека на підприємстві включає систему організаційних і технічних заходів та засобів, що забезпечують захист людини від небезпечного впливу електричного струму та електромагнітних полів згідно з ПУЭ-87 [21]. Приміщення залу по небезпечності ураження людини електричним струмом є - приміщення без підвищеної небезпеки.

На підприємстві передбачені технічні і організаційні заходи захисту від ураження електричним струмом. Це, насамперед,

перевірка відсутності напруги на струмовідних частинах обладнання;

встановлення заземлення (ввімкнути заземлювальні ножі, встановити переносні заземлення);

відгородження, за необхідності, робочих місць або струмовідних частин, що залишилися під напругою, і вивішення на огородженнях плакатів безпеки;

- затвердження переліку робіт, що виконуються за нарядами, розпорядженнями і в порядку поточної експлуатації;

- призначення осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт;

оформлення робіт нарядом, розпорядженням або затвердженням переліку робіт, що виконуються в порядку поточної експлуатації.

8.7 Заходи безпеки при експлуатації ПЕОМ

Існує декілька типів випромінювання від ПЕОМ відповідно

НПАОП 0.00-1.31-99 [17], у тому числі: гамма, рентгенівське, радіочастотне, мікроволнове, видиме, ультрафіолетове й інфрачервоне випромінювання. Рівні цих випромінювань достатньо низькі та не перевищують діючих норм.

У зв'язку з тим, що електромагнітні випромінювання шкідливо впливають на організм, питання організації захисту безпеки персоналу, що обслуговує, набуває великого значення. Засоби захисту забезпечують зниження інтенсивності електромагнітних випромінювань на робочих місцях до санітарних норм. В залежності від умов дії електромагнітних полів можуть бути використані наступні способи і методи захисту:

* захист часом;

* захист відстанню;

* зниження інтенсивності випромінювання самого джерела;

* екранування джерела випромінювання;

* захист робочого місця від випромінювання;

* екранування персоналу шляхом використання індивідуальних засобів захисту;

* системні блоки, монітори повинні ретельно заземлятися;

* для захисту очей працівників призначені захисні окуляри ОРЗ-5.

8.8 Пожежна безпека

З пожежонебезпечної категорії за НАПБ 5.07.005-86 [16] приміщення відноситься до категорії - В. Ступінь вогнестійкості будинку відповідно до ДБН В 1.1-7-02 [6] - ІІ, помешкання відповідно до ПУЭ-87 [21] по вибухонебезпечній зоні має клас 20, по пожежонебезпечній зоні - клас -П-ІІа.

Пожежна безпека на вимоги ГОСТ 12.1.004-91 [3] забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту, організаційно-технічними заходами.

Система, запобігання пожежі:

- контроль і профілактика ізоляції;

-наявність плавких вставок і запобіжників в електронному устаткуванні;

- для захисту від статичної напруги використовується заземлення;

- захист від блискавок будівель і устаткування.

Причинами, що можуть викликати пожежу у приміщенні, є:

- несправність електропроводки і приладів; коротке замикання електричних ланцюгів;

- перегрів апаратури;

- блискавка.

Система пожежного захисту включає:

- аварійне відключення і переключення апаратури;

- наявність первинних засобів пожежогасіння, вогнегасників ОУ-5, тому що вуглекислота має погану електропровідність, або порошкових вогнегасників;

- система оповіщення, світлова і звукова сигналізація;

- захист легкозаймистих частин устаткування, конструкцій захисними матеріалами;

- використання негорючих матеріалів для акустичної обробки стін і стель;

У помешканнях, де немає робочого персоналу, встановлена автоматична система пожежного захисту.

Для даного класу будівель і місцевості із середньою грозовою діяльністю 10 і більш грозових годин у рік, тобто для умов м. Харкова встановлена категорія захисту від блискавок “В”. Ступінь захисту електрообладнання і устаткування відповідно класу приміщення П- Па становить ІР44, для світильників - ІР2Х.

Для успішної евакуації персоналу при пожежі розміри дверей робочого помешкання повинні бути наступними: ширина дверей не менше 1,5 м., висота дверей не менше 2,0 м., ширина коридору 1,8 м.; робоче помешкання повинно мати два виходи; відстань від найбільше віддаленого робочого місця не повинне перевищувати 100 м.

8.9 Охорона навколишнього середовища

На сучасному етапі в країні приділяється значна увага екологічній безпеці територій та населених пунктів. З цією метою розробляється законодавчо-правова база регулювання відносин між суб'єктами господарчих відносин. Базовим нормативним актом у сфера захисту навколишнього середовища є Закон України про " Охорону навколишнього середовища.

Закон визначає правові, економічні, соціальні основи охорони навколишнього середовища. Завдання Закону полягає в регулюванні відносин в області охорони природи, використанні й відтворенні природних ресурсів, забезпеченні й ліквідації наслідків негативного впливу на навколишнє середовище господарської й іншої діяльності людини, збереження природних ресурсів, генетичного фонду нації, ландшафтів і інших природних об'єктів.

На підприємстві дотримуються вимог діючого природоохоронного законодавства у частині зниження антропогенного впливу виробництва на навколишнє середовище. У цьому плані на підприємстві розроблено екологічний паспорт, де зазначені джерела викидів та відходів в атмосферу; встановлено очисні споруди на газові викиди у атмосферу (циклони) та механічні відстоювачі стічних вод Побутові відходи вивозять на міський полігон. Всі проектні роботи на підприємстві проходять екологічну експертизу, яка дає комплексну еколого-економічну оцінку впливу запланованої чи здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного середовища. На підприємстві розроблюється система ІSО 14001-97 [5], що визначає вимоги до організації виробничого процесу з мінімальним збитком для навколишнього природного середовища.