До проведення сівби соняшнику висуваються відповідні вимоги:

необхідно забезпечити постійну швидкість та прямолінійність руху посівного агрегату;

забезпечити включення і виключення висіваючих апаратів у межах поворотних смуг;

забезпечити рівномірність завантаження банок сівалки насінням, стежити за рівномірністю висіву й наявністю насіння в банках;

необхідно стежити за правильністю роботи сошників і в разі необхідності проводити їх очищення.

Високий врожай соняшнику можна одержати при оптимальній густоті стояння рослин на площі, тобто врожайність соняшнику в значній мірі залежить від площі живлення, яка припадає на кожну рослину окремо.

В умовах достатнього зволоження оптимальна площа живлення рослин знаходиться в межах 1800-2000 см². Біологічні особливості соняшнику полягають в тому, що він витрачає велику кількість вологи на утворення вегетативної маси і взв'язку з цим він досить гостро реагує на площу живлення й вологість ґрунту.

В зв'язку з тим, що густота стояння рослин в значній мірі залежить від вологозабезпеченості, а цей фактор зовнішнього середовища має схильність коливатися в широких межах у просторі і в часі, то і кількість рослин на одиницю площі повинна бути різною в окремі роки і на окремих полях. Прогнозувати, яка кількість води надійде до ґрунту за рахунок опадів під час вегетаційного періоду, досить важко, можна лише керуватися багаторічними даними агрометеослужби та польових дослідів.

На підставі багаторічних даних ряду дослідників було запропоновано диференціювати площу живлення в залежності від запасів вологи в ґрунті перед проведенням сівби. Тільки в роки з великим відхиленням від норми випадання опадів густота може виходити за межі 50 тисяч рослин на гектар.

Висока врожайність соняшнику залежить від високого рівня агротехніки. В основу механізованої технології догляду за посівами соняшнику покладено принцип, у відповідності з яким певні операції виконуються своєчасно, коли бур'яни знаходяться в початковій фазі розвитку і їх у цей період легше знищити.

Боронування посівів зубовими боронами досить ефективна операція в боротьбі з бур'янами. Боронування посівів необхідно проводити в строки, коли бур'яни знаходяться на початковій стадії розвитку: у фазі одного-двох листочків, або у фазі білої ниточки. В цей період можна знищити до 80-90% сходів бур'янів. Запізнення з боронуванням веде до зниження ефективності цього заходу.

Боронування проводиться впоперек рядків посіву соняшнику. Агрегат для боронування складається із гусеничного трактора і середніх зубових борін ЗБЗС-1 та зчіпки СГ-21, до якої приєднується сім комплектів зубових борін. В тому випадку, коли насіння соняшнику загорнуте на велику глибину, а грунт ущільнений та глинистий, - можна застосувати і важкі борони. При застосуванні важких борін можливе значне зрідження посіву соняшнику.

Для своєчасного проведення боронування посівів сівбу слід здійснювати на полі, наприклад в 100 га, в два строки, із розривом у 2-3 дні. Перше досходове боронування проводять на швидкості 6-7 км/год. Якщо перше боронування не забезпечило бажаного ефекту, проводять повторне досходове боронування, але не пізніше, ніж за 2-3 дні до появи сходів. Друге боронування проводять під кутом до першого. Повторне боронування проводять на невеликій швидкості (не більше 4-4,5 км/год.).

Друге післясходове боронування проводять, коли соняшник знаходиться у фазі двох листочків. Стосовно цього заходу існують різні точки зору. Замість післясходового боронування можна проводити міжрядну культивацію у випадку, якщо поле характеризується невеликим ступенем засміченості, а також у тому випадку, коли є погроза додаткового зрідження посіву при недостатній його густоті.

Для того, щоб мати повне уявлення про зрідження посівів у результаті проведеного боронування, перевіряють густоту сходів до і після цієї операції. Для цього визначають ділянки в кількох місцях поля розміром 10х4,2міна них підраховують кількість рослин до боронування. Якщо виявилося, що загальна кількість складає 210 рослин, то після проведення математичної операції поділу 210:60-3,5 (60 - загальна довжина всіх 6 рядків на визначеній ділянці, метрів). Таким чином, на одному погонному метрі кількість рослин становить 3,5. Потім здійснюємо ще одну операцію: 3,5 х 143000 = 50000 тис. рослин на га (14300 метрів - загальна довжина всіх рядків соняшника на одному гектарі при ширині міжрядь 70 см).

Після проходу агрегату при боронуванні часто важко визначити, які рослини залишились неушкодженими, а які загинули. В цьому випадку слід вважати кожну не присипану землею рослину живою. Підрахунок густоти стояння рослин найкраще проводити на другий день після боронування, коли можливо досить точно визначити кількість неушкоджених рослин. Методика підрахунку густоти така ж, як і у випадку до проведення боронування. Підрахунок здійснюється на 5-6 ділянках по діагоналі поля.

Під час міжрядного обробітку проводиться контроль за якістю роботи - глибиною культивації і ефективністю зрізування бур'янів Глибину культивації перевіряють декілька разів через 20-30 м проходу культиватора в декількох місцях по довжині гонів і ширині захвату агрегату за допомогою металевої лінійки, заглиблюючи її до твердого дна міжряддя.

Відхилення від заданої глибини не повинно перевищувати ±1 см при використанні лап-бритв і не більше - 2 см - при використанні стрілчастих лап.

На підставі досліджень П.Г. Семихненко [29] прийшов до висновку, що проведення міжрядних обробітків посівів соняшнику на велику глибину - 10-14 см - не завжди забезпечує очікуваний ефект.

Установлено, що перший обробіток міжрядь слід проводити на глибину 10-12 см, а два наступних - на глибину 6-8 см. При цьому, чим менша глибина борозен, тим буде краще зберігатися волога в ґрунті.

При проведенні міжрядних обробітків підрізування кореневої системи не допускається.

Накопичені експериментальні дані свідчать, що в окремих випадках соняшник можна вирощувати без міжрядних обробітків, забезпечуючи знищення бур'янів за допомогою гербіцидів.

Культивація міжрядь соняшнику на чорноземах повинна проводитись лише з метою знищення бур'янів. На полях чистих, не засмічених бур'янами, можна обмежитися лише однією культивацією або навіть не проводити її.

Скорочення розпушень міжрядь має значення не лише з економічної точки зору, а і як агротехнічний та організаційний захід: зменшується небезпека механічного пошкодження рослин соняшнику ґрунтообробними знаряддями, соняшник можна висівати на ерозійне небезпечних полях, схилах. У майбутньому, коли культура землеробства досягне високого рівня, створяться реальні можливості для максимального скорочення кількості культивацій при умові застосування гербіцидів, а потім - і без їх застосування.

Слід вважати, що досить важливим заходом по догляду за рослинами соняшнику є запилення рослин бджолами. Для проведення ефективного запилення достатньо вивозити пасіку з, розрахунку 1-1,5 вулика на 1 гектар посіву. Завдяки такому заходу врожайність соняшника може збільшуватись на 30-50%. При цьому слід мати на увазі, що поля, оброблені гербіцидом, бджоли відвідують досить неохоче, і навіть тоді, коли поле, зайняте іншою культурою і оброблене гербіцидом, знаходиться поруч. Це слід враховувати при розміщенні соняшнику у сівозміні.

Сучасні агротехнічні розробки, рівень агротехнічного забезпечення, правильна організація праці та чітке виконання наукових рекомендацій дозволяють вирощувати високі та сталі врожаї соняшника в усіх зонах України, в тому числі і на Поліссі.

1.4.5 Збирання

Десикація. У посівах соняшнику рослини достигають нерівномірно. Через 20-25 днів після цвітіння вміст олії в насінні досягає максимуму, але накопичення масла триває у міру збільшення маси насіння, яке закінчується на 35-40-й день після цвітіння (фаза фізіологічної стиглості). Далі відбувається фізичне випаровування води із сім'янки і настає фаза повної (господарської) стиглості. Для прискорення збирання і одержання сухого насіння посіви обробляють десикантами при середній вологості насіння на пні не більше 30%. Обприскування рослин десикантами при більш високій вологості насіння погіршує його якості - зменшується маса ядра і врожаю в цілому внаслідок гальмування фізіологічних процесів.

Десикацію проводять через 35-40 днів після повного цвітіння хлоратом магнію (20 кг/га) або реглоном (2 л/га). У вологу осінь, а також у роки епіфітотійного розвитку кошикових форм гнилі збільшують норми хлорату магнію до 25-30 кг/га, або реглону - до 2,5-3 л/га.

Для кращого прилипання десикантів на гектарну норму препарату додають 50-70 мл агралу-90. При авіаобробці посівів препарат розчиняють у 100 л води на 1 га або в 300 л/га при обприскуванні тракторними обприскувачами ОВТ-1В, ОВС-А. Проте норму дефіцитних препаратів можна наполовину зменшити в суміші з аміачною селітрою. Десикація дає змогу прискорити початок збирання соняшнику на 7 - 8 днів, не зменшуючи врожаю насіння та виходу олії.

Через 10 днів після десикації на насінні вже немає залишків хлорату магнію і воно придатне для переробки.

Аналогічні результати одержано при використанні реглону в суміші з аміачною селітрою. Після десикації вологість кошиків зменшувалася більш як утричі.

Десиканти діють швидше при середньодобовій температурі понад 13-14°С. Обробляти посіви ними треба в нежаркий час доби до 9 - 10 і після 15-16 год. 3 екологічної точки зору захід небажаний.

Збирання врожаю. Урожайність соняшнику залежить від строку збирання, який визначають за ступенем стиглості та вологістю насіння. Залежно від погодних умов урожай починають збирати через 7-10 днів після обробки посівів хлоратом магнію і через 5-6 днів - реглоном. За цей час на оброблених полях вологість насіння знижується до 12-15%. Збирають соняшник у фазі господарської стиглості, коли рослин з жовтими і жовто-бурими кошиками в посівах 12-16%, а з бурими й сухими - 85-88%. У Степу починають збирати соняшник при середній вологості насіння 12 - 14%, у Лісостепу - 16-18%.

Гібриди достигають дружно, особливо після обробки рослин десикантами. Тому збирання їх починають при вологості насіння 17-19%, а у вологу осінь - 20-22%.

За 2 - 3 дні до початку збиральних робіт поле обкошують і розбивають на загінки, прокладають транспортні й розвантажувальні магістралі.

Для збирання використовують зернозбиральні комбайни СК-5 «Нива» із спеціальними пристроями ПСП-1,5М чи 34-103А та універсальними ПУН-5 для подрібнення і розкидання стебел по полю. Комбайни ДОН-1200 і ДОН-1500 обладнують пристроями ПСП-8 і ПСП-10. Щоб насіння менше обрушувалось і подрібнювалось, частоту обертання барабана на комбайнах СН-5 «Нива» встановлюють на рівні близько 300 об./хв.

Після первинного очищення на агрегаті ЗАВ-20 чи інших комплексах треба додатково обробити на машинах вторинного й остаточного очищення - СВУ-5, СМ-4, а також на пневмосортувальних столах ПСС - 2,5, БПСУ-3.

Сухе й очищене насіння калібрують, що забезпечує висівання заданої кількості насінин у рядки і позбавляє від необхідності проривати рослини. Для тривалого зберігання посівного насіння соняшнику його вологість має бути не більшою 7 - 8%.

2. Об'єкт, предмет та умови проведення досліджень

Для ефективної селекційної роботи необхідно постійно проводити пошуки вихідного матеріалу, який би характеризувався господарсько цінними ознаками.

Подібний вихідний матеріал може слугувати донором окремих ознак і будучи включеним в гібридизацію може дати основу майбутніх сортів, які відповідають сучасним технологічним вимогам.

До вимог поставлених до сортів, які надалі можна впроваджувати у виробництво та використовувати як селекційний матеріал відносяться:

скоростиглість (95-98 днів);

низькорослість;

високо врожайність (27-35 ц/га);

дружність достигання;

стійкість до хвороб.

Об'єктами наших досліджень були сорти соняшнику ранньостиглої групи. За походженням це були сорти і гібриди різних оригінаторів. Сорти соняшника, які були випробувані в Сумській області: Постолянський, Сумчанин, Час, Хуторянин, Візит.

Метою дослідів було виявлення можливостей цих сортозразків пристосування до певних умов розвитку, вивчення особливостей росту, темпів формування вегетативної і генеративної сфери рослин соняшника і формування високих врожаїв. Досліди проводились протягом 2011 року. Посіви були розміщені на дослідних полях СНАУ, м. Суми, зона Лісостепу.

Що стосується кліматичних умов, то землі СНАУ відносяться до північної частини Лівобережного Лісостепу України і належать до ІІ агрокліматичного району, який характеризується помірним кліматом з теплим літом і значною кількістю опадів. Зима не дуже холодна з частими відлигами. Сума позитивних температур вище +10?С дорівнює 2580?С, а кількість опадів, які випадають за цей період складає 280-310 мм. Річна сума опадів коливається в межах 560-570 мм.

Згідно багаторічних даних Сумської гідрометеостанції, яка розташована найближче до центру, середньорічна температура складає 6,3?С, з мінімумом в січні (-6,8?С), і максимумом в липні (19,5?С). Абсолютний мінімум температур доходить до -32?С, а абсолютний максимум до +37?С. Середня дата закінчення весняних приморозків припадає на 26 квітня, а настання осінніх приморозків спостерігається між 5 вересням та 27 жовтням. Найбільш частіше заморозки спостерігаються на понижених елементах рельєфу. Середня тривалість безморозного періоду складає 160 днів, з коливанням в різні роки від 129 до 193 днів. Тривалість періоду з температурою повітря вище 0?С, 5?С, 10?С відповідно складає 235, 194, 155 днів.

Найбільша кількість опадів випадає в літньо-осінній період, який співпадає з максимальним ростом і розвитком сільськогосподарських культур. Агрономічне дозрівання ґрунту наступає після переходу температури через +5?С в середньому в другій декаті квітня.

Середньобагаторічна тривалість періоду з стійким сніговим покривом складає 107 днів. Середньобагаторічна висот снігового покриву досягає 18 см, а його розподілення по території нерівномірне. Зима характеризується нестійкою погодою. поряд з низькою температурою мають місце часті відлиги. Сніг починає танути всередині березня і триває цей період 16-20 днів. Повне відтанення ґрунту наступає через 13-20 днів після того, як зійде сніг.

З листопада по травень панують східні вітри та південно-східні вітри, а в літньо-осінній період переважають вітри північно-східного напрямку.

Повітряні засухи бувають дуже рідко. Відносна вологість повітря у весняно-літній період коливається в межах 49-67%.

В цілому кліматичні умови місця розташування земель СНАУ сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур.

Дослідні ділянки розміщувались на ґрунтах характерних для зони, тобто чорноземах типових малогумусних.

За характером рельєфу основний масив землекористування господарства являє собою слабо хвилясту рівнину з невеликим зниженням і підвищенням. На понижених ділянках дуже виражений мікрорельєф, зустрічається багато блюдце подібних знижень.

3. Методика проведення досліджень

Соняшник було запропоновано висіяти після озимої пшениці. Тому що, вона після себе більше залишала післяжнивних залишків, це зменшує норму внесення добрив, менше висушує ґрунт. Також після озимої пшениці залишається менше бур'янів і підвищується родючість ґрунту.

Після збирання озимої пшениці була проведена зяблева оранка на глибину 27 см. Через півтори неділі було проведено культивацію, для знищення бур'янів, а також для запобігання росту та наступної появи бур'янів. Наступну культивацію провели через тиждень після першої культивації. В зимовий період провели снігозатримання.

Весняний обробіток починали, коли наступає фізіологічна стиглість ґрунту. В першу чергу проводили боронування для висіву насіння на однакову глибину і для отримання дружніх сходів та рівномірного розвитку рослин. В зв'язку з погодними умовами, які склалися на той час, а саме дощів, сівбу було запропоновано перенести на більш пізні строки. Після закінчення дощового періоду склалися сприятливі погодні умови для початку сівби. Сівбу проводили вручну.

Кожний сортозразок займав площу 10м² з 4-разовою повторністю. Як тільки почали з'являтися сходи соняшнику і позначатися рядки ми провели формування рослин. Формування рослин також проводили вручну, в розрахунку 3-4 рослин на 1 погонному метрі.

Сходи з'явилися на 9 день, практично на всіх варіантах 24 травня. В травні було проведено після сходове розпушування грунту.

Міжрядний обробіток проводили коли рослини досягли 15-20 см. А потім обробіток міжрядь здійснювали одночасно з підгортанням, що забезпечило знищення бур'янів.

Період від посіву до формування кошиків характеризувався достатнім зволоженням, завдяки достатній кількості опадів весною і середніми температурами. Таким чином, умови для початку росту соняшника бути задовільними.

З настанням фази «бутонізації», коли почали з'являтися кошики діаметром біля 2 см, було проведено облік морфологічних параметрів. Будь-який вид рослин характеризуються певним набором ознак, які виступають в якості параметрів його морфологічного статусу. В якості морфологічних ознак рослин виступає будь-яка підлягаюча порівнянню структурна особливість організму як компонент фенотипу.

Фенотипом називають сукупність всіх зовнішніх і внутрішніх структур і функцій організму, яка може бути описана морфологічними, анатомічними, фізіологічними і біохімічними методами. Ознаки можуть бути розподілені на якісні (наприклад, присутність на рослині квітів, наявність в стеблі вторинних анатомічних структур тощо). і кількісні, враховуючі число метамерів або структур у рослин (наприклад, число квітів на рослині, число листків, розмірів листової поверхні).

Із кожного сортозразка відбиралися по 10 типових рослини і проводили виміри. Всі ці виміри заносили до журналу. Для цих обліків використовувалися такі інструменти як: ваги, лінійка, штангель-циркуль, олівець, гумка, зошит. Кількість листків підраховували на декількох рослинах даного сортозразку і брали середню величину.

Період від появи кошиків до цвітіння 23 червня - 20 липня був посушливий. В цей період соняшник не вимагав великої кількості опадів і високих температур. Нестача опадів на початку даного періоду в деякій мірі компенсував запасами вологи, накопичених весною, а потім діяльністю кореневої системи.

На території розміщена пасіка, яка сприяла покращенню запилення рослин, зниженню пустозерності і збільшенню врожайності.

В період повної стиглості було проведено зважування насіння. Ми визначали масу насіння 1-го кошика і масу 1000 штук.

В подальшому ці дані допомогли зробити облік врожаю.

Збирання врожаю проводилося вручну. Перед збиранням кожного сортозразка видалялися всі рослини з пізньою формою появи мучнистої роси, сірою і сухою гнилями, склеротиніозом.

Соняшник почали збирати, коли в посіві досягли жовто-бурого забарвлення не менше 90% кошиків, що повинно відповідати вологості насіння на рівні 10-12%. Потім кожен кошик з ділянки поміщали в мішок і переносили на місце обмолоту. В подальшому кошики обмолочувалися вручну.

Одержані дані були оброблені методом одно факторного-дисперсійного аналізу. Суть дисперсійного аналізу є розчленування загальної суми квадратів відхилень і загального числа ступенів свободи на частини-компоненти, відповідні структурі досліду і оцінка значимості дії і взаємодії вивчаючих факторів по F-критерію.

При обробці даних одно факторним дисперсійним аналізом були одержані статистично достовірні результати. Це видно, коли в взаємодію вступає сорт і різні морфопараметри це: кількість листків, висота рослини, діаметр стебла, діаметр кошика маса насіння 1-го кошика, маса 1000 штук і врожай.

4. Використання комп'ютерних методик обробки інформації

Математичне оброблення результатів польових дослідів, обліків і спостережень на базі сучасної комп'ютерної техніки є необхідною складовою будь-якого сільськогосподарського та біологічного дослідження. Вимоги до сучасних дипломних і дисперсійних робіт, досліджень, публікацій в журналах, а тим більше до книг і брошур неодмінно передбачають комп'ютерне опрацювання кількісних показників. На сьогодні така обробка здійснюється за допомогою комп'ютерів на основі спеціальних пакетів, які звичайно мають досить широкий набір методів математичної статистики.

У сучасному сільському господарстві та біології рідко можна зіткнутися з дослідженням, результати якого мали б суто якісний характер. У переважній більшості випадків результатом праці є кількісні показники: величини врожаїв, продуктивність тварин, результати вимірів розмірів рослин, параметри, які характеризують властивості ґрунту, і т. п. Їх оцінка, згортка, комплектування та інтерпретація проводиться на основі методів математичної статистики.

Не випадково більшість методів математичної статистики є ідеально пристосованими для аналізу економічних і агрономічних проблем та проблем тваринництва. В сучасних умовах на шляху математизації й комп'ютеризації стоїть немало перешкод. Та все ж, не зважаючи на комплекс цих труднощів, математизація й комп'ютеризація всіх галузей сільського господарства - процес неминучий.

Біометричні методи досліджень допомагають досліднику встановити закономірності та тенденції в своїх дослідженнях. Обробіток результатів наших досліджень виконувався методом однофакторного дисперсійного аналізу з використанням персонального комп'ютера. За допомогою однофакторного дисперсійного аналізу був проведений аналіз формування сортами соняшника висоти рослин, діаметра стебла, кількості листків, діаметра кошика, маси насіння 1 кошика, маси 1000 шт. насінин, урожайності. Розрахунки дисперсійного аналізу проводилось із використанням програми «Statistica».

Для розрахунку безпосередньо НІР були використані додаткові розрахунки, згідно до рекомендацій.

При оформлені роботи використовувалась програма «MS Word». Було використано: набір тексту, оформлення табличного матеріалу, вставка об'єктів «Statistica», та «Змістів і заголовків» та перевірка орфографії.

Результати обробки наводяться в додатках.

Аналіз розвитку практично всіх наук показує, що вони проходять три етапи: емпіричний, теоретичний і математико-статистичний, на рівні якого досліджуються кількісні закономірності й створюються точні математичні моделі структур і процесів, що є об'єктом даної науки.

Застосування математичної статистики вносить у сільське господарство і біологію:

точність і однозначність матеріалів і висновків;

дає можливість оцінювати ступінь вірогідності й надійності всіх висновків і пропонувань;

дозволяє глибше проникати в сутність науково-виробничих завдань, виявляти раніше невідомі закономірності і ставити нові проблеми, які раніше не стояли перед сільським господарством.

Математична статистика і комп'ютерні технології у XXI сторіччі є неодмінною умовою прогресу сільського господарства, але тільки за умови їх умілого застосування.

5. Результати дослідження та їх аналіз

5.1 Особливості росту рослин соняшника протягом вегетаційного періоду

При вивченні колекційного матеріалу соняшника протягом вегетаційного періоду здійснювали фенологічні спостереження за ростом і розвитком рослин соняшнику. Початок кожної фенологічної фази фіксували згідно методики щодо фенологічних спостережень. Проведені дослідження дозволили встановити відмінності між досліджуваними сортозразками в швидкості проходження фенологічних фаз рослинами соняшника (таблиця 5.1.1).

Як видно з представлених в таблиці даних, перші сходи з'явилися одночасно на всіх варіантах. Але уже на стадії масових сходів почали спостерігатися відмінності між сортами. Так, у гібриду Візит масові сходи з'явилися через 2 доби, а на інших варіантах на 1-2 доби пізніше.

Початок наступної фази - поява першого справжнього листка - в першу чергу був відмічений на варіантах Візит та Хуторянин. На інших варіантах ця фаза наступила пізніше.

Важливим етапом в розвитку рослин соняшнику є утворення 4-6 листків. Швидкий вступ до цієї фази свідчить про скоростиглість рослин соняшника, саме на цій стадії відбуваються інтенсивні асиміляційні процеси, які є основою формування вегетативної маси та генеративних органів.

Гібрид Візит і сорт Хуторянин вступили в фазу 4-6 листків. Що стосується сорту Час, то він відставав на 5 днів за цим показником. Інші сорти займали проміжне місце.

Стадія викидання кошика (стадія «зірочки» або стадія «монетки») є непрямим свідченням переходу рослин до утворення генеративних органів. Для гібриду Візит ця стадія настала швидше, ніж для інших. Дещо пізніше вступили в цю фазу сорти Час і Сумчанин (на 2-3 дні, у порівнянні з іншими варіантами).

В життєвому циклі любої рослини, а тим більше сільськогосподарської культури, вагомою є стадія цвітіння. Початок цвітіння та масове цвітіння настало неодночасно у різних сортозразків. Так, гібрид Візит та сорт хуторянин вступили в цю фазу на 3-5 днів раніше за інші. Вже на цій стадії можна передбачати схильність сорту до ранньостиглості. У інших сортів стадія цвітіння починалася найпізніше.

При аналізі фенологічних фаз та швидкості їх проходження важливим висновком є особливість сорту щодо швидкості утворення генеративної маси, а в нашому випадку - насіння. Стадія дозрівання є надзвичайно важливим етапом в онтогенезі рослини. При доборі вихідного селекційного матеріалу для створення ранньостиглих сортів соняшника (а в нашому випадку - вивчення колекції сортів) аналіз цього фенологічного етапу є дуже важливим.

Стадія дозрівання почалася в третій декаді серпня, на нашому колекційному матеріалі скоростиглістю характеризувалися гібрид Візит та сорт хуторянин. Вони випередили інші сортозразки на 6-7 днів. Останнім сортом, який вступив в цю фазу виявився сорт Час.

Таким чином, аналізуючи особливості росту колекційного матеріалу соняшника можна сказати, що на підставі спостережень виділяються два сортозразка за швидкістю проходження основних фенологічних фаз і - найважливіше - початком дозрівання: Візит і Хуторянин.

Виходячи з даних таблиці ми можемо сказати, що такі сорти як Хуторянин і гібрид Візит відносять до ранньостиглих сортів. Тому що, в них вегетаційний період складає 96-97 днів.

Таблиця 5.1.1. Фенологічні спостереження за колекцією соняшника

Види сорту	Поява сходів	Масові сходи	Поява 1-го листка	Поява 4-6 листків	Викидання кошика	Початок цвітіння	Масове цвітіння	Дозрівання	Тривалість вегетаційного періоду
Візит	20.05	2	11	23	34	61	63	96	96
Постолянський	20.05	3	13	26	38	66	68	102	102
Сумчанин	20.05	3	13	26	39	65	67	102	102
Час	20.05	4	14	28	40	68	70	103	103
Хуторянин	20.05	2	11	24	36	63	65	97	97

В інших зразків вегетаційний період коливався в межах від 102 до 103 днів. Всі ці сорти можна вирощуватися в зоні Лісостепу та використовувати для подальшої селекційної роботи, як вихідний матеріал.

5.2 Вивчення особливостей розвитку соняшника

Протягом вегетаційного періоду проводили вивчення інтенсивності росту та формування вегетативної маси у всіх сортозразків. Облік параметрів є необхідним і важливим для визначення придатності селекційного матеріалу для подальшої роботи: включення в селекційний процес по створенню ранньостиглих сортів, чи сортів, що характеризуються ознаками придатності до механізованого збирання (форма кошика, кут його нахилу, висота стебла).

Як уже було зазначено в розділі «Методика досліджень», ми зупинилися на обліку найбільш вагомих морфопараметрів, що мають найбільшу інформативність: кількість листків (N₁), висота рослин (H), діаметр стебла (d), маса стебла (w_st), та загальна фітомаса (W). Перший облік морфопараметрів рослин соняшника ми проводили в 6 справжніх листків (таблиця 5.2.1).

Таблиця 5.2.1. Основні морфопараметри в період 6 справжніх листків

Сорт	Кількість листків. шт. (Nl)	Висота, см (H)	Діаметр, см (d)	Маса листків, г (Wl)	Загальна фітомаса, г (W)
Візит	10,0	45,0	0,9	15,2	38,1
Постолянський	11,4	50,0	0,9	19,4	49,1
Сумчанин	9,4	41,0	0,9	19,7	47,7
Час	10,1	49,1	1,0	20,4	52,6
Хуторянин	12.0	53,0	1,1	27,2	68,0

Як видно з таблиці на початку вегетаційного періоду висота рослин коливалася від 41,0 до 53,0 см. Найнижчий був сорт Сумчанин (41,0 см), а найвищий Хуторянин (53,0 см).

Діаметр стебла досяг 1,1 см у сорту Час та 1,3 см, решта сортозразків мали діаметр 0,9-1,0 см.

Найменша кількість листків була у сортів з малим діаметром стебла. Так, сорт Суичанин та гібрид Візит мали кількість листків 9,4 шт. та 10,0 шт. відповідно.

Загальна фітомаса рослин залежала від їх висоти. Найбільшу масу мав сорт Хуторянин (68,0г) та сорт Час (52,6г), а найменшу гібрид Візит (38,1).

Наступний облік морфопараметрів ми проводили в період масової бутонізації (поява кошиків, діаметр більше 2 см) (таблиця 5.2.2).

Таблиця 5.2.2. Основні морфопараметри соняшника в період масової бутонізації

Вид сорту	Кількість листків. шт. (Nl)	Висота, см (H)	Діаметр, см (d)	Маса листків, г (Wl)	Маса стебла, г (wst)	Загальна фітомаса, г (W)
Візит	19	115	1,6	125	150	275
Постолянський	21	120	1,8	168	210	378
Сумчанин	25	130	2,3	154	190	344
Час	23	125	1,8	160	250	410
Хуторянин	18	128	2,0	172	320	492

Звичайно рослини, що мають схильність до скоростиглості, формують невелику кількість листків, тому цей параметр є досить інформативним. Як видно з наведених в таблиці даних, найменша кількість листків до стадії бутонізації сформувалася у гібрида Візит (19 шт.), та Хуторянин (18 шт.). Найбільш облистненим виявився сорт Сумчанин (25 шт.). Інші варіанти займали проміжне місце (21-23 шт.).

Значними були відмінності між варіантами і за таким параметром, як висота стебла. Цей показник визначає придатність сорту до механізованого збирання і, часто корелює з параметром скоростиглості. За нашим спостереженнями, найкоротшим стеблом відзначався сортозразок Візит (115 см), найбільш високим був сорт Сумчанин (130 см).

За таким параметром як діаметр стебла, різниця між варіантами складала 0,5 см. Найбільший діаметр був у сорту Хуторянин і найменший - у гібрида Візит.

Найбільша маса стебла була характерна для сорту Хуторянин (492г). Рослини з невисокою масою стебла були у гібрида Візит (275г).

Такий параметр, як фітомаса листків є свідченням інтенсивності морфоутворюючих процесів, що відбуваються в рослинах. Накопичення більшої маси листків дозволить рослинам сформувати і розвинений генеративний апарат, що є запорукою утворення великої кількості насіння або насіння з великою масою. В наших дослідах маса листків була досить значною у сорту Хуторянин (172 г.), найменшою - у гібрида Візит (125 г.) та Час (86 г.). Листки у рослин цієї групи відзначалися найменшими розмірами і мали невелику листову поверхню.

Загальна фітомаса рослин варіювала в широких межах; найбільший цей параметр був у сорта Хуторянин (492 г.).

На стадіях дозрівання ми також провели облік деяких морфопараметрів рослин соняшника, а саме: висоти рослин (H), діаметр стебла (d), кількості листків (N_k), та діаметра кошика. (таблиця 5.2.3).

З даних, представлених в таблиці видно, що за таким параметром, висота рослин, на стадії дозрівання домінували такі сорти, як Час (150 см) та Сумчанин (147 см).

Характеризуючи такий параметр, як діаметр стебла, можна сказати, що він залежить від висоти. Чим більша висота тим і більший діаметр. Такі сорти як: Час і Сумчанин мали найбільший діаметр стебла.

Таблиця 5.2.3. Основні морфопараметри соняшника в період дозрівання

Сорт	Висота, см	Діаметр, см	Кількість листків, т.	Діаметр кошика, см.
Фотон	128	1,8	21	18,0
Larch	130	2,0	23	17,9
Білгородський скоростиглий	147	2,4	26	24,8
Час	150	2,2	25	23,3
Миколаївський	133	1,9	22	19,3

Діаметр кошика є важливим параметром, оскільки більші за діаметром кошики формують і більшу кількість насіння. За цим показником домінував серед всіх сортозразків Сумчанин (24,5 см). Досить великими кошики були і у сорту Час (22,0 см). Всі інші сортозразки значно відставали за цим параметром. Найменшим кошиком характеризувався гібрид Візит скоростиглий (18,0 см).

5.3 Формування врожаю соняшника в залежності від сортових особливостей

Для скоростиглості сортів дуже важливо, щоб кожна стадія розвитку проходила якомога швидше. Період росту кошиків теж повинен бути дуже малий. Динаміка росту кошиків показана в таблиці 5.3.1.

Таблиця 5.3.1. Динаміка росту кошиків (см)

Сорт, гібрид	Початок бутонізації	Період масового цвітіння	Період наливу насіння	Період дозрівання
Візит	7,4	14,3	11,3	14,8
Постолянський	10,9	14,8	19,5	17,9
Сумчанин	13,5	8,7	18,4	14,8
Час	9,2	15,7	19,2	17,3
Хуторянин	13,5	16,2	18,3	19,3

Як видно з таблиці на початок бутонізації діаметр кошиків у сортів коливався досить у широких межах. Так, у гібрида Візит найменший (7,4 см), а у сорту Сумчанин найбільший (13,5 см).

В період наливу насіння цей показник коливався в межах 11,3-19,5 (см). Найменший він був у гібрида Візит (11,3 см), а найбільший у сортів Постолянський (19,5 см) та Час (19,2 см).

На фазу «період дозрівання» розміри кошиків у різних сортів не відрізнялияся за коливанням діаметру від інших періодів. Тобто, сорти, які відзначалися малими кошиками раніше, тепер теж мали невеликі розміри Візит, а сорти, які мали великі кошики, зберегли цей показник і в подальшому Постолянський і Час.

Вивчення сільськогосподарських культур та створення нових сортів проводять з однією метою: одержання рослин з більшою продуктивністю. При дослідженні особливостей сортозразків ми проводили обліки генеративної сфери рослин соняшнику (таблиця 5.3.2).

Таблиця 5.3.2. Основні показники продуктивності та урожайності сортів соняшнику

Сорт	Маса насіння 1-го кошика (г)	Маса 1000 штук, г	Урожай, ц/га
Візит	31,0	64	19,6
Постолянський	28,4	50	24,6
Сумчанин	55,6	43	27,2
Час	45,2	64	21,8
Хуторянин	27,1	70	34,6

За параметром «маса насіння з 1-го кошика» домінували сорти Сумчанин (55,6 г) та Час (31,2 г). Найменшою була маса кошика у сортів Хуторянин та гібрида Візит (27,3-31,0 г). Миколаївський та Фотон відзначалися і найбільш важким насінням: за показником маса 1000 штук рослини сорту Хуторянин досягли 70 г., а рослини сорту Час - 64 г., тоді як у інших сортів цей параметр знаходився на рівні 43-56 г. Формування добре розвинених генеративних органів дозволило рослинам сорту Хуторянин створити найбільш високий врожай: цей показник сягав 34,6 ц/га.

Таким чином, вивчення особливостей росту і розвитку п'яти сортозразків дозволило встановити придатність деяких з них для включення до подальшої селекційної роботи, використовуючи як вихідний матеріал:

- Як вихідний матеріал для селекційного напрямку на скоростиглість можна рекомендувати сорти Хуторянин та Сумчанин. Ці сортозразки значно швидше за інші проходили всі фази онтогенетичного розвитку;

- Як вихідний матеріал для селекційного напрямку на врожайність можна рекомендувати сорти Хуторянин та Сумчанин;

- Сорти Час та Хуторянин можна використати для подальшої гібридизації в селекційній роботі для створення сортів придатних для механізованого збирання та дружного достигання: ці сортозразки відзначалися невисоким стеблом та дружність формування врожаю.

6. Економічна оцінка результатів досліджень

Основною олійною культурою в Україні є соняшник. Він займає найбільшу посівну площу серед технічних і олійних культур.

Збільшення виробництва насіння соняшнику і підвищення його ефективності пов'язані з впровадженням високоврожайних і високоолійних сортів та широким використанням індустріальної технології. Нині вже створені сорти соняшнику, насіння яких містить 55-57% олії. Це забезпечує виробництво 14,5-15 ц олії з гектара посіву соняшнику. Важливим напрямом у селекції соняшнику є створення високопродуктивних сортів і гібридів, стійких проти найбільш поширених хвороб і шкідників. В окремі роки

внаслідок ураження посівів гнилями значно знижуються врожайність і якість насіння соняшнику. Впровадження нових сортів, підвищення культури землеробства і вдосконалення технології вирощування соняшнику дають змогу значно підвищити його врожайність. Затрати праці на 1 ц насіння в умовах індустріальної технології зменшуються в півтора раза. Підвищенню ефективності виробництва соняшнику сприятимуть дальше вдосконалення розміщення посівів, впровадження досягнень науки і передової практики [54].

Результатами економічної ефективності вирощування різних сортів в умовах ННВЦ СНАУ наведені в таблиці 6.1.

З таблиці видно, що соняшник був висіяний на однаковій площі. Але урожайність не однакова. Вона залежала від погодних умов, якості посівного матеріалу і наявності поживних речовин в ґрунті. Виробничі витрати на 1 га на кожному сортозразку різні в залежності від врожайності, це при тому, що при збиранні була задіяна лише ручна праця.

Таблиця 6.1. Економічна ефективність вирощування соняшнику

Показники	Сорти
	Візит	Постолянський	Сумчанин	Час	Хуторянин
1. Посівна площа, га	0,01	0,01	0,01	0,01	0,01
2. Урожайність, ц/га	19,6	24,6	27,2	21,8	34,6
3. Валовий збір, ц	0,35	0,28	0,22	0,30	0,26
4. Виробничі витрати, грн.	19,3	15,1	12,3	19,9	13,8
5. Собівартість 1 ц/насіння	55,0	53,9	55,9	66,3	53,0
6. Затрати праці люд\год, 1ц\га	5,0	4,7	3,4	4,9	3,6
7. Вартість продукції, грн.	42,0	33,6	26,4	36,0	31,2
8. Середня ціна реалізації (грн)	1200	1200	1200	1200	1200
9. Прибуток всього, грн.	22,7	18,5	14,1	16,1	17,4
10. Рівень рентабельності (%)	117,6	122,5	114,6	80,9	126,1

7. Екологічна експертиза

Організація раціонального використання природних ресурсів, надійного захисту довкілля, забезпечення правильних взаємовідносин людського суспільства і біосфери, що ґрунтується на науковій основі - одна з глобальних суспільно-політичних проблем. Тому охорона природи - це комплексне і довгострокове завдання, яке стосується виробничих сил, науки, культури та інших аспектів діяльності людини. Найважливішою щодо екології є концепція пристосування структур і продукційного процесу організмів до зміни умов навколишнього середовища.

Все людство в цілому і кожна людина зокрема є частиною природи. Елементи природи, які використовуються у виробництві для задовільнення потреб людини у сировині та енергії, становлять природні ресурси [21].

В наш час природа не встигає компенсувати шкоду, якої завдає її людина. Так, для утворення 1 см шару чорнозему залежно від географічних умов потрібно від 200 до 1000 років. В цілому під охороною природи розуміють систему заходів, які забезпечують раціональне використання та відновлення природних ресурсів, збереження природних умов, сприятливих для життя людини, а також захист від руйнування рідкісних природних об`єктів. При вирішенні біологічних проблем охорони природи треба зважати на взаємозв`язок природних явищ у середині біологічних комплексів.

Вирішення проблем охорони флори і фауни, збереження природних умов, сприятливих для живих організмів, ґрунтується на вивчення екосистем - природних комплексів, пристосованих до певних територій. Основним фактором формування навколишнього середовища є впровадження досягнень науки і людська праця. Показником культурного рівня людини, невід`ємною його складовою частиною є його екологічні знання про взаємозв`язки біологічних систем різного рівня організації з навколишнім середовищем, неорганічної і органічної природи, що досліджують загальні закони функціонування екосистем та їх роль у біосфері [63].

Питанням охорони ґрунту і раціонального використання природних ресурсів займається агроекологія - наука про агроценози. Вона також досліджує зв`язки між організмами в агроценозах, вплив на них зовнішніх умов, роль організмів у створенні певного біоценозного середовища, а також структуру, продуктивність, типи агроценозів та їх районування. Загальна мета агроекології - підвищення та відтворення родючості грунту, використання біоценостичних закономірностей культурної рослинності для підвищення її продуктивності та якості.

Екологічним фактором називають будь-який елемент середовища, здатний безпосередньо впливати на живі організми, а також на характер їх взаємовідносин.

У сільському господарстві формуються агро системи трьох рівнів організації: перший - поле, зайняте культурою, другий - територія сівозміни з набором культур, третій сільськогосподарський ландшафт - природноекономічний район з вираженою спеціалізацією [66].

На основі зональних систем землеробства В.Д. Панніков і В.Г. Мінєєв сформулювали основні умови екологічні принципи підвищення ефективності засобів хімізації та охорони навколишнього середовища:

- проведення комплексу заходів, які забезпечують зберігання та розширене відтворення родючості грунту;

- утримання та збільшення частки гумусу як основного регулятора родючості грунту, захист грунтів від ерозії;

- оптимізація структури посівних площ;

- управління родючістю та ліквідація втрат хімічних засобів і добрив, застосування їх на основі використання досягнень науки;

- освоєння інтегрованих систем захисту рослин;

- вирощування інтенсивних сортів культури;

- підвищення якості сільськогосподарських культур;

- облік погодних умов для забезпечення високої ефективності засобів хімізації;

- охорона навколишнього середовища від можливого негативного впливу засобів хімізації та інших антропогенних факторів;

- довгостроковий прогноз змін вмісту та дії токсикантів у грунті і екосистемах.

Охорона ґрунтових та рослинних ресурсів

В ННВЦ СНАУ домінують такі грунти, як чорноземи типові, мало-гумусні, легко суглинисті. Згідно плану протиерозійних заходів, який розроблено науково-дослідним інститутом ґрунтознавства, у 1999 році всі схили, які мають крутизну більшу, ніж 3?, були виведені із землекористування і засіяні багаторічними травами, тому водна ерозія майже не проявляється на грунтах НВЦЦ СНАУ.

Культури, що використовуються в сівозміні - це озимі та ярі зернові, багаторічні трави, гречка, картопля та цукрові буряки. Ступінь ущільнення грунту незначний і за останні роки він не змінюється. Це пов`язано із здійсненням оптимальної кількості проходів агрегатів по полю під час сівби, догляду за посівами, підготовки грунту до посіву та сівби сільськогосподарських культур [23].

За останні роки в ННВЦ СНАУ дещо зменшилися обсяги застосування органічних добрив.

Мінеральні добрива, в основному, вносять при сівбі та в період вегетації сільськогосподарських культур у вигляді підживлення. Тому, за за таких способів застосування добрив не слід вважати екологічною небезпекою при веденні сільськогосподарських робіт. Підвищення норм внесення добрив позитивно впливає на врожайність всіх сільськогосподарських культур.

Поля ННВЦ СНАУ обсаджені лісосмугами, їх кількість і стан задовольняють потреби повністю, на 100 відсотків.

Раціональне використання і охорона водних ресурсів

На території господарювання ННВЦ СНАУ відсутні водозабірні колодязі, однак землі науково-виробничого центру розташовані в безпосередній близькості від Сумського рибного господарства, яке займається розведенням малька риби. Тому на адміністрацію центру покладене завдання за контролем над забрудненням стічних та талих вод агрохімікатами з метою недопущення забруднення водойм рибного господарства. В цілому дана задача вирішується шляхом дотримання регламенту застосування добрив і пестицидів на полях СНАУ.

Охорона атмосферного повітря

Основним забрудни ком атмосферного повітря в сільському господарстві є трактори і автомобілі. Більшість техніки господарства забруднює навколишнє середовище господарства через її спрацювання, тобто перевищення строку експлуатації техніки.

Щоб запобігти забруднення повітря технікою, необхідно дотримуватись строків експлуатації цієї техніки та утримувати її в належному робочому стані з справними механізмами паливної системи.

Охорона диких рослин і тварин

На території розміщуються такі види рідкісних рослин, як материнка звичайна, звіробій звичайний, конвалія звичайна та велика кількість лікарських рослин. Тваринний світ представлений: лисицею, зайцем-русаком, ондатрою тощо.

В науково-виробничому центрі СНАУ контролюються строки полювання і риболовлі. Зимової підгодівлі тварин і охорони гніздування птахів не проводиться. Іноді трапляються випадки загибелі птахів під час механізованого збирання врожаю. На території центру заповідників та заказників немає, але дотримуватися режиму охорони тварин і рослин все-таки слід краще.

На підставі наведених даних ми можемо сказати, що в науково-виробничому центрі СНАУ є факти недотримання охорони і використання природних ресурсів. Найголовнішим заходом збереження земельних ресурсів господарства є боротьба з вітровою водною ерозією - ця боротьба включає і насадження захисних лісосмуг і впровадження відповідного ґрунтозахисного обробітку грунту. Необхідно також підтримувати родючість грунтів, це робиться шляхом внесення збалансованих норм органічних і мінеральних добрив. На полях у вигляді органічних добрив слід застосовувати соломуі сидерати. Також необхідно більше приділяти увагу технічному станові тракторів і автомобілів, що експлуатуються.

Слід чітко дотримуватися регламенту внесення хімічних засобів під час боротьби з бур'янами і шкідниками.

Всі ці заходи, на мою думку, дадуть змогу докорінно покращити екологічну ситуацію в науково-виробничому центрі СНАУ.

Висновки

1. Вивчення особливостей росту і розвитку сортозразків дозволило встановити придатність деяких з них для включення до подальшої селекційної роботи.

2. Як вихідний матеріал для селекційного напрямку на скоростиглість можна рекомендувати сорти Хуторянин та Сумчанин. Ці сортозразки швидше за інші проходили всі фази онтогенетичного розвитку і характеризувалися коротким вегетаційним періодом

3. Як вихідний матеріал для селекційного напрямку на врожайність можна рекомендувати сорти Хуторянин та Сумчанин.

4. Сорт Час можна використовувати для подальшої гібридизації в селекційній роботі для створення сортів, придатних для механізованого збирання та дружнього достигання: цей сортозразок відзначався невисоким стеблом (130 см) та дружністю формування врожаю.

5. Такі сорти, як Хуторянин та Сумчанин належать до ранньостиглих сортів, оскільки в них вегетаційний період складає 97-102 днів. Всі інші сорти мали дещо більший вегетаційний період і коливався в межах від 102 до 105 днів. Разом с тим всі ці сорти можна вирощувати в зоні Лісостепу і використовувати для подальшої селекційної роботи, як вихідний матеріал.

Для отримання перспективного вихідного матеріалу доцільно використовувати сорти з коротким вегетаційним періодом і високою урожайністю, зокрема, Хуторянин, Сумчанин та Час.

Список джерел

1. Биология семяобразования подсолнечника. - Харьков: Госагропром, 1993. - 199 с.

2. Бондаренко В.А. Выращивание подсолнечника без затрат ручного труда. - Киев: Урожай, 1980. - 24 с.

3. Борисоник З.Б., Борсук Н.О. Особенности агротехники подсолнечника. - Днепропетровск, 1960. - 178 с.

4. Борисоник З.Б., Ткалич И.Д. Подсолнечник. - 2-е изд. перераб. - Киев: Урожай, 1985. - 159 с.

5. Васильев Д.С. Подсолнечник. - 2-е изд., перераб. и доп. - Москва: Агропромиздат, 1990. - 173 с.

6. Гаврик Є.О. Охорона праці. - Львів, 2000. - 284 с.

7. ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы.

8. ГОСТ 12.0.004-79 ССБТ. Пожежна безпека. Загальні вимоги.

9. ГОСТ 12.1.019-86 ССБТ. Трактори і машини самохідні сільськогосподарські. Загальні вимоги безпеки.

10. ГОСТ 12.2.062-81 ССБТ. Обладнання виробниче, огорожі захисні.

11. ГОСТ 12.2.111-85 ССБТ. Машини сільськогосподарські навісні і причіпні. Загальні вимоги безпеки.

12. ГОСТ 12.3.017-79 ССБТ. Ремонт і технічне обслуговування автомобілів. Загальні вимоги.

13. ГОСТ 12.3.037-84 ССБТ. Застосування мінеральних добрив у сільському і лісовому господарстві. Загальні вимоги безпеки.

14. ГОСТ 12.3.041-86 ССБТ. Застосування пестицидів для захисту рослин. Вимоги безпеки.

15. ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Кольори сигнальні і знаки безпеки.

16. ГОСТ 46.014-83. Процеси виробничі у сільському господарстві. Загальні вимоги безпеки праці.

17. Гряник Г.М., Лехман С.Д., Бутко Д.А. Охорона праці. - Київ: Урожай, 1994. - 380 с.

18. Гуменюк А. Кондитерський напрям у селекції соняшнику // Пропозиція. - 2001. - №3. - С. 38-39.

19. Данилевич С.Ю., Червоненко А.Г. Технологія механізованого виробництва соняшника. - Київ: Урожай, 1978. - 128 с.

20. Демчук М.В. та ін. Гігієна тварин. - Київ: Урожай, 1996. - 318 с.

21. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч.посібник. - Київ: т-во «Знання», 2000. - 203 с.

22. Довідник з охорони праці в сільському господарстві (За ред. С.Д. Лехмана). - Київ: Урожай, 1990. - 400 с.

23. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Сумській області за 1999 рік. - Суми: Видавництво «Слобожанщина», 2000. - 153 с.

24. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта / С основами статистической обработки результатов исследований. - Изд. 4-е перераб. и доп. - Москва: Колос, 1979. - 416 с.

25. Жатов О.Г. Курс лекцій з рослинництва: Введення до агрономії. - Суми: РВВ Сумського ДАУ, 1999. - 27 с.

26. Жатов О.Г. та ін. Деякі результати селекції соняшнику на продуктивність // Вісник СДАУ. - 1998. - вип. 2. - С. 19-22.

27. Забрусков А.П. Безопасность технического обслуживания тракторов и сельскохозяйственных машин. - Москва: Россельхозиздат, 1980. - 46 с.

28. Зайцев О., Ковальов В. Вирощування генетично стійких до хвороб і стресів гібридів соняшнику - значний резерв підвищення його врожайності // Пропозиція. - 2002. - №12. - С. 48-49.

29. Земцов В.В. и др. Завязываемость семянок при самоопылении подсолнечника // Зерновое хозяйство. - 2002. - №7. - С. 10-12.

30. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоніжко М.А. Рослинництво: Підручник. - Київ: Аграрна освіта, 2001. - 591 с.

31. Зінченко О.І., Алексєєва О.С., Приходько П.М. та ін. Біологічне рослинництво: Навч.посібник. - Київ: Вища школа, 1996. - 239 с.

32. Злобин Ю.А. Принципы и методы изучения ценотических популяций растений. - Казань: изд-во Казанского университета, 1989. - 148 с.

33. Злобин Ю.А., Прасол В.И. Периодизация онтогенеза культурных и сорных растений. - Сумы: ССХИ, 1993. - 64 с.

34. Кириченко В.В. Селекція і насінництво перехреснозапильних культур в Україні // Вісник аграрної науки. - 2000. - №12. - с. 42-45.