Проектні пропозиції щодо впорядкування території ТОВ "Ліщанці" на території Ліщанецької сільської ради Тернопільської області

5. Впорядкування території садів і ягідників

5.1 Розміщення порід, сортів, розміщення кварталів

Порода і сорт - це основні фактори господарської діяльності в садівництві. Від породного складу залежить час початку і кінця плодоносіння, тривалість експлуатаційного періоду, об'єм затрат праці.

Крім цього на вибір породи мають вплив природно-кліматичні умови.

Найбільш вибагливі, засухостійкі породи (абрикоси, вишні, черешні) розміщують на підвищених ділянках, але захищених від вітрів. Сливи можна розміщувати в долинах. Для яблунь, груш потрібні найбільш родючі ґрунти.

Розміщення сортів проводиться з метою кращого взаємозапилення, щоб отримати більш великі врожаї. Є сорти основних порід і запилювачі.

Повинно бути 4-5 сортів запилювачів. На кожних 6-8 рядів основного сорту дають 2-3 ряди сорту запилювача.

На території саду повинна бути пасіка з розрахунку одна бджолосім'я на 0,5 га саду.

Ряди, як правило, розміщують з півночі на південь, щоб краще освітлювались.

Висадка дерев проводиться такими способами:

· квадратним;

· прямокутним (на крутих схилах);

· шахматним порядком (для раціонального використання земельної ділянки).

Розміщення порід, сортів і рядів проводиться в межах кварталу.

Квартал - це ділянка саду зайнята, як правило, деревами однієї породи з декількома взаємозапилюючими сортами, обмежена дорогами і захищена лісосмугами.

Кількість кварталів, їх довжину і ширину, площу визначають з врахуванням загального розміру саду.

Якщо площа саду більша 100га, то квартали проектують площею 15-20га. Якщо площа менша 100га, то квартали проектують площею 10-12га.

Довжина кварталу 400-700м, ширина - 200-400м.

Квартали довгою стороною розміщують перпендикулярно до переважаючих ґрунтів і орієнтують з півночі на південь. При складному рельєфі квартали довгою стороною розміщують вздовж горизонталей. Квартали саду закріпляють за садівничими бригадами. Одна людина може обслужити 1,5 - 2,0 га саду, в залежності від площі бригада може складатися з 40-50 чоловік. Бригади ділять на ланки по 8 - 10 чоловік.

5.2 Розміщення захисних лісових насаджень, дорожньої мережі, господарських дворів

На території саду всі дороги поділяють на:

· магістральні;

· окружні;

· міжквартальні.

Магістральні дороги з'єднують основні масиви саду з господарськими дворами, а звідси і з пунктами здачі і переробки сировини. Ширина проїжджої частини 5-6 м, а з обочинами по 1-2 м.

Окружні дороги проектують по периметру саду з внутрішньої сторони лісосмуги. Ширина повинна бути не більша, ніж магістральних доріг. Загальна ширина 5-10м з обочинами.

Між квартальні дороги проектують шириною 3-4 м.

Захисні лісонасадження створюють сприятливі умови для росту і розвитку плодових дерев. Тому на території саду є обов'язковим розміщення таких видів лісосмуг:

1.) по межі саду - шириною 6-10м (до 15м), з північної сторони. Це трьох- - п'ятирядна посадка з високорослих порід дерев, відстань між деревами 2,5-3м.;

2.) по межах кварталів висаджують вітроломні полоси, два ряди високорослих дерев. Ширина 3-5м з живоплотом;

В умовах складного рельєфу через кожні 50-100м впоперек схилу висаджуються буферні полоси, шириною 2-3м.

Крім цього по периметру саду повинна бути канава шириною 1-1,5 м, внутрішня сторона обсаджена кущами (2-3 ряди). По межах кварталів в лісосмугах повинні бути технологічні розриви для створення кращих умов вивезення врожаю (ширина 6-8 м).

Розміщення господарських дворів. Господарські двори влаштовують на території великих промислових садів. Вони розміщуються в центрі садового масиву, на перехресті доріг, або поблизу транзитних доріг. На території господарського двору повинні бути столова, кімната відпочинку, складські приміщення, піднавіси для зберігання тари і сортування сортів. Приблизна площа господарського двору 0,5-0,75 га на одну бригаду.

Водні джерела розміщують з розрахунку одне джерело на одну бригаду, в центрі садового масиву або поблизу господарського двору. Наявність води обов'язкова для оприскування (1м³ на 1га саду).

6. Впорядкування території пасовищ

6.1 Розміщення гуртових ділянок (отарних)

Кількість пасовищезмін, що вводяться в значній мірі визначають кількістю випасних груп тварин в господарстві. Тому виконання завдання починають з формування гуртів, отар, стад.

Гурти корів - 100-200 голів;

телят до року - старше одного року - 200-250 голів;

отари овець - 600-1200 голів.

Робочі тварини об'єднують в табуни і виділяють їм окремі пасовища.

Найкращі пасовища розміщені поблизу ферми на віддалі 1,5 км, для телят відводять високопродуктивні пасовища віддалені - на 0,5-1 км, для молодняка ст. 1 року на віддалі - 2,5-3 км. Для овець відводять злаково-полинні пасовища. Коням відводять рівнинні, незаболочені ділянки і можуть бути на відстані до 5 км.

При обчисленні площ гуртових ділянок обчислюють площу нетто і брутто гуртових ділянок. Площу нетто визначають за формулою:

,

де Н - кількість голів в гурті;

М - добова потреба в зеленій масі для однієї голови, ц;

Д - тривалість пасовищного періоду, днів(для нашої зони 160-170днів);

У - проектна врожайність зеленої маси, ц/га.

(М) для корів складає 0,5-0,6ц.

Площу брутто обчислюють за формулою:

де К_нетто і К_брутто - коефіцієнти схеми пасовищезміни.

По конфігурації гуртові ділянки повинні бути зручними для випасання, бажано правильної прямокутної форми. Короткою стороною розміщують до прогону. По можливості межі гуртових ділянок суміщають з природними урочищами. Гуртові ділянки повинні бути максимально наближені до водних джерел.

6.2 Розміщення загонів чергового випасання

Для раціонального використання пасовищ важливе значення мають способи випасання. Існують такі способи випасання:

- безсистемний;

- крупно загінний;

- дрібно загінний;

- порційний.

Використання пасовищ по загонах охороняє травостій від витоптування і створює можливість відпочинку частини загонів від випасу на порівняно довгий час (20-30 днів), що забезпечує нормальне відростання трави і збільшують продуктивність пасовищ.

,

де К - кількість загонів; Ц - цикл випасання (приймається 22-27днів);

Ч - число днів випасання в одному загоні (2-5); О - кількість загонів, що відпочивають. Площа загонів визначається за формулою:

де М - необхідна кількість зеленого корму для гурта на 1 день;

У - урожайність пасовищ; Ч - число днів випасу в одному загоні.

Якщо кількість пасовищ в господарстві недостатня, то викладеним методом встановлюють площі тільки, тих пасовищезмін, які впроваджують для отар овець та гуртів молодняка ВРХ. Площі пасовищезмін для високопродуктивних груп тварин (корів та ін.) проектують мінімальними, але не менше 10-12 га на один гурт. Решту зеленого корму тварини повинні одержувати за рахунок посівів кормових культур в сівозмінах.

При розміщенні загонів чергового випасання встановлюють ширину, довжину і конфігурацію кожного загону. Форма загонів повинна бути правильна прямокутна. Ширину встановлюють з розрахунку 1-1,25 м на одну голову ВРХ і 15-20 см для овець. Довжина загону залежить від площі, ширини, але при великій площі довжина повинна бути не більше 600м. Розміщують загони так, щоб скоротити лишні пересування тварин з розрахунку вільного доступу до літнього табору, водопійної площадки.

Загони формують однотипні по травостою і в умовах складного рельєфу розміщують довшою стороною паралельно до горизонталей. В степових районах розміщують довшою стороною до переважаючих вітрів, орієнтують з півночі на південь. Відхилення площ загінок при розташуванні їх по схилах балок може бути більше 30% середньої площі загінки гуртової ділянки.

6.3 Розміщення скотопрогонів, літніх таборів, водопійних площадок

Літній табір - це додатковий центр, який влаштовують на віддалених пасовищах. Це місце відпочинку, доїння і підкорми в пасовищний період. На території літнього табору повинні бути розміщенні під навіси для худоби, складські приміщення, житлові будиночки для персоналу, кімната відпочинку.

Літній табір повинен знаходитися в центрі пасовищних масивів, на сухій, незаболоченій, незатопленій, підвищеній (відносно рельєфу) ділянці.

Поблизу літнього табору повинні знаходитись ділянки лісу чи чагарнику.

Літній табір влаштовують для 2-3 гуртів, з розрахунку 30-50м² на одну голову.

При розміщенні водних джерел слід керуватися санітарно-гігієнічними та профілактичними вимогами:

· не допускати розміщення водних джерел на заболочених, забруднених ділянках;

· проектувати обслуговування з 1-го водного джерела не більше 250 голів ВРХ і 2000 голів овець. Для цих потреб використовують природні водні джерела (річки, озера).

· забезпечення водою може здійснюватись за допомогою водопроводу і автоматичних поїлок та привізної води.

· до кожного водного джерела повинен бути забезпечений зручний підхід.

Зв'язок загонів чергового випасання і гуртових ділянок з літніми таборами або фермами здійснюється за допомогою прогонів для худоби. Прогони проектують для забезпечення попередження витоптування травостою або посівів сільськогосподарських культур. Вони повинні проектуватись на рівнинних сухих ділянках, не прокладатися по заболочених місцях, крутих схилах, по краях обривів. Прогони не слід суміщати з магістральними дорогами, щоб не перешкоджати руху транспорту, не пошкоджувати дорожнє полотно. Не слід проектувати прогони поблизу ізоляторів і могильників. Їх проектують прямолінійно без лишніх поворотів.

Всі прогони поділяють на:

· між пасовищні або головні;

· внутріпасовищні.

За допомогою головних прогонів здійснюється зв'язок ферми з пасовищними масивами. Ширина 15-20м для ВРХ та 25-35 для овець.

Ширина внутрігосподарських - 8-10м.

Якщо прогони проектують в долинах річок, то їх передбачають профільованими з твердим покриттям.

7. Впорядкування території сіножатей

Для підвищення продуктивності сінокосів рекомендується перемінне використання їх на сіно (сінаж) і випас худобою отави.

Сінокосозміна - це чергування по роках строків початку збору трав, скошування трав з випасом худобою отави, здійснення заходів по догляду за сінокосами (внесення добрив, оранка, підсів трав).

Сінокосозміни проектують 4-х, 6-ної ротації. Сінокосозмінні масиви ділять до відповідно прийнятої сінокосозміни на певну кількість ділянок з різними строками використання їх по роках.

Сінокосозмінні ділянки формують однотипні по травостою, природних властивостях, строках проходження фаз колосіння, цвітіння.

Влаштування території сінокосів полягає в розміщенні ділянок, доріг, польових станів і водних джерел.

Ділянки формують досить габаритними по площі, а по конфігурації і розмірах зручні для механізованого обробітку. Якщо ділянки дуже великі, то їх ділять на поля. Оптимальна форма поля квадрат чи прямокутник. Поля повинні бути компактними, нерозчленованими природними урочищами.

Розміщення доріг. Дороги проектують з таким розрахунком, щоб забезпечити зручний під'їзд до кожної ділянки сінокосозміни і до кожного поля. Ці дороги прокладають по сухих піднятих місцях, шириною 3 - 4 м. Кожна ділянка повинна мати зручний зв'язок з табором або фермою, а також з населеним пунктом і пунктами переробки.

Розміщення польових станів і водних джерел. Польові стани влаштовуються при значному віддалені сінокосозмінних масивів від господарських центрів. Вода повинна бути для господарських і життєвих потреб для господарських потреб використовують природні водні джерела, а для життєвих викопують колодязі. Водні джерела повинні поблизу польового стану.

8. Природоохоронні заходи

В результаті проведення польових обстежень території, що передує розробці проекту, вирішується питання по охоронні навколишнього середовища.

Серед природоохоронних заходів є озеленення виробничих зон, встановлення водоохоронних зон, водоймищ, залуження.

В склад водоохоронних зон включають всі заплавні землі і розміщені на них : яри, балки, площі осушених земель. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річки та навколо водоймищ вздовж урізу води шириною :

- для дуже малих річок, струмків та ставків площею до 3га - 25 м;

- для середніх річок і ставків понад 5 га - 50 м;

- для великих річок, водосховищ та озер - 100м.

До природоохоронних заходів відноситься:

· заборона проведення сільськогосподарських та інших робіт, якщо вони наносять шкоду природним об'єктам, суперечать цілям охорони природи або не відповідають умовам відновлення природних ресурсів;

· раціональне використання земель і їх охорона виконання основних заходів щодо підвищення родючості ґрунтів;

· запобігання вилученню високопродуктивних угідь, особливо ріллі, для сільськогосподарських цілей і внутрішньогосподарського виробництва;

· дотримання правил застосування пестицидів у водоохоронних зонах та в мисливських угіддях;

· здійснення заходів щодо запобігання підтопленню, заболочуванню, засоленню, забрудненню земель, а також інших процесів, що погіршують стан ґрунтів. Виконання планів по хімічній меліорації земель;

· запобігання забрудненню природного середовища стічними водами і відходами тваринницьких ферм;

· запобігання забрудненню ґрунту і водних джерел збудниками інфекційних хвороб;

· захист водних джерел і водоймищ від забруднення і висихання;

· охорона і раціональне використання підземних вод. Дотримання режиму в установлених зонах санітарної охорони навколо артезіанських свердловин;.

· охорона лісів і лісонасаджень для озеленення і захисту від шкідників і хвороб, потрав худобою, штучних пожеж, пошкодження механізмами і інших шкідливих явищ;

· дотримання режиму заповідних територій (заказників, пам'яток природи, парків, заповідних урочищ тощо), розташованих в межах землекористувань господарств і переданих під охорону;

· заходи щодо охорони атмосферного повітря;

· інші заходи щодо охорони природи в залежності від конкретних умов господарства.

9. Перенесення проекту в натуру

Перенесення проектів землевпорядкування в натуру полягає в прокладенні і закріпленні на місцевості меж полів сівозмін чи робочих ділянок, загонів чергового випасання, польових шляхів, скотопрогонів та інших елементів, передбачених проектом на плані.

Як відомо, існують такі методи перенесення проекту землевпорядкування в натуру:

метод промірів - за допомогою мірної стрічки;

кутомірний - за допомогою теодоліта і мірної стрічки;

графічний - за допомогою мензули.

В умовах західного регіону найбільшого поширення при виконанні робіт по перенесенню в натуру землевпорядних проектів набув метод промірів, менш поширений кутомірний метод і практично не використовується графічний метод..

Підготовка даних для перенесення проекту в натуру методом промірів. Цей метод використовується при умові, що місцевість відкрита і є достатня кількість опорних точок (межові знаки, польові шляхи, меліоративні канали, чітко виражені межі контурів угідь і та ін. Підготовка даних полягає у визначенні на плані відстані між існуючими опорними точками і проектними точками (лініями). Відстань береться з плану вимірювачем і за допомогою масштабної лінійки. Враховуючи масштаб плану, визначається довжина проектної лінії в метрах. Обов'язковою умовою є визначення проміру від проектної точки до наступної опорної точки.

Якщо проектна лінія опирається на лінію, довжина якої відома, то величина проектних відрізків ув'язується з цією довжиною.

Точність визначення проектної лінії залежить від масштабу плану. При графічному визначенні лінійних елементів по плану необхідно враховувати деформацію паперу. Робоче креслення для перенесення проекту в натуру виготовляється на аміачній копії проектного плану. Всі проектні контури, які необхідно перенести в натуру, номери полів і ділянок показуються червоним кольором. Площі полів і ділянок не виписуються.

На копію плану переносять всі додаткові побудови, які забезпечують якісне перенесення проекту в натуру, побудовані кути, міри ліній, ширину проектних доріг. Ширину доріг і довжину відрізків виписують паралельно лініям.

При виготовленні робочого креслення червоною стрілкою показують напрямок маршруту, червоними прапорцями - місця постановки віх.

На відрізках прямих ліній по напрямку руху від початку кожної прямої (опорної точки )до її кінця показують довжину лінії наростаючим порядком (проти кожної проектної точки і на кінці лінії). Ці значення виписуються перпендикулярно напрямку руху.

На вільному місці показують відповідні умовні позначення.

Висновки та пропозиції

земля впорядкування сільський угіддя

У даній курсовій роботі проведено розрахунки, щодо впорядкування території ТОВ “Ліщанці” на території Ліщанецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області. Даний об'єкт має сприятливі природні умови, помірний клімат, рівнинний рельєф дозволяють використовувати угіддя у повному обсязі і максимально залучати у сільськогосподарський оборот.

У результаті трансформації, виділено ділянку під залуження площею 19.4 га, оскільки висока крутизна схилів не давала змоги отримувати високі врожаї із поля. Також було запроектовано такі сівозміни :

1. Кормова - площею 135,2 га, яка складається із 5-ти полів;

2. Польова - площею 512,73 га, яка складається із 5-ти полів;

3. Грунтозахисна - площею 185,8 га, яка складається із 6-ти полів.

На майбутнє, хотілось би більше часу на виконання курсової роботи, щоб якомога якісніше виконати роботу, а також охопити більше питань, які стосуються курсового проекту.

Список використаної літератури

Гендельман Н.А. и др. Землеустроительное проектирование-М.:Агропромиздат, 1986

Закон України «Про України «Про фермерське господарство» №973 - ІV від 19 червня 2003 року.- Київ.

Закон України „Про землеустрій” №858-ІV від 22 травня 2003 року.- Київ.

Закон України „Про розмежування земель державної та комунальної форми власності” №1457- ІV від 5 лютого 2004 року.- Київ.

Земельний кодекс України. - Львів, 2001.

Казьмір П. Г., Казьмір Л. П. Землевпорядне проектування: Організація угідь і сівозмін та впорядкування території сівозмін.: Курс лекцій. - Львів: ЛДАУ, 2007. - 97 с.

Казьмір П. Г. Особливості землевпорядкування фермерських господарств: Лекція. - Львів: ЛДАУ,- 2006. - 39 с.

В.Д. Кирюхин Землеустроительное проектирование.-М.:Колос,1976.-527 с.

Погурельський С.П., Осипчук С.О. Актуальні завдання землеустрою на сучасному етапі земельної реформи Землевпорядний вісник №3, 2004, с. 4...11 .

Робоче проектування в землевпорядкуванні: конспект лекцій.-Немішаєво, 2005. - 36 с.

Ступень М.Г. Вдосконалення розвитку селянських ( фер-мерських ) господарств// Вісник ЛДАУ № 1. Проблеми реформування земельних відносин в умовах західного регіону України.-Львів: Львів. держ. агроуніверситет,1997. - С. 168 - 170.

Л.М. Тібілова Впорядкування території зрошуваних культурних пасовищ . - Львів: Львівський сільськогосподарський інститут, 1998. - 97 с.

Третяк А.М Землевпорядне проектування теоретичні основи та територіальний землеустрій К.: Вища освіта - 2006, 527 с.

З. П. Флекей Землевпорядне проектування території багаторічних плодово-ягідних насаджень ЛДАУ, 2005, 124с.

Размещено на Allbest.ru