Організація і планування землевпорядних та земельно-кадастрових робіт

Залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.Нормативна грошова оцінка земельних ділянок є капіталізованим рентним доходом із земельної ділянки, визначеним за встановленими і затвердженими нормативами. Вона використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

В свою чергу експертна грошова оцінка земельних ділянок становить результат визначення вартості земельної ділянки та пов'язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту. Вона застосовується при здійсненні цивільно-правових договорів щодо земельних ділянок [48].

Державна реєстрація земельних ділянок становить офіційне посвідчення права власності на землю і права землекористування. Відповідно до ст. 202 ЗК вона здійснюється у складі державного реєстру земель, який складається з 2 частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку [38].

Облік кількості та якості земель ведеться за власниками земельних ділянок і землекористувачами. При обліку кількості земель виділяються землі у межах населених пунктів; за їх межами; за категоріями; формами власності; зрошувані та осушені; надані у користування на умовах оренди; землі, які обкладаються, й ті, що не обкладаються податком.

Облік якості поширюється на усі категорії земель. Він відображає: класифікацію усіх земель сільськогосподарського призначення за генетичним типом ґрунту, придатністю з виділенням особливо цінних земель; характеристику земель за товщиною гумусового шару, вмістом гумусу та рухливих поживних речовин, механічним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, засоленістю, солонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, забрудненням, як продуктами хімізації сільського господарства, так і техногенним, включаючи радіонуклідне; характеристику культуртехнічного стану природних кормових угідь; лісотипологічну характеристику лісових угідь; класифікацію земель населених пунктів, яка провадиться за їх функціональним призначенням відповідно до містобудівної документації; характеристику земель населених пунктів за інженерно-геологічними умовами, рівнем забезпеченості соціальною, інженерно-транспортною та природоохоронною інфраструктурою, об'єктами оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення [24].

1.5 Основні принципи земельного кадастру

Науково обгрунтоване вивчення земельних ресурсів у правовому, природному і господарському аспектах при проведені земельного кадастру вимагає дотримання низки принципів. Основні принципи земельного кадастру - його єдність, законність, безперервність, об'єктивність, економічність, наочність і доступність.

Єдність земельного кадастру означає, що він повинен охоплювати всю територію країни і вестися за єдиною системою. Народне господарство повинно мати у своєму розпорядженні дані не тільки стосовно окремих власників землі, землекористувачів, але й стосовно району, області та країни загалом. Це дає можливість правильно аналізувати розподіл і стан земельного фонду, обґрунтовано планувати заходи щодо раціонального використання земель у народному господарстві країни. Однак єдність земельного кадастру не означає однакову деталізацію земельно-кадастрових відомостей для всіх категорій земель, груп власників землі і землекористувачів. Ступінь деталізації і повнота земельно-кадастрових відомостей визначаються значенням землі у виробничій або іншій діяльності власника землі, землекористувача, а також потребами в них державних або господарських органів. Тому найбільш повні і детальні відомості необхідно одержати про землі сільськогосподарського призначення, населених пунктів, а також лісового фонду. Землі промисловості, транспорту та іншого несільськогосподарського призначення характеризуються узагальненими відомостями [8].

Правильність ведення земельного кадастру і використання його даних забезпечують централізоване керівництво і контроль з боку органів державної влади і відомчого управління. Забезпечення єдності земельного кадастру, управління кадастром земель, а також контроль за правильністю використання його даних, незалежно від того, в чийому користуванні знаходяться землі, здійснюються Держкомземом України та його місцевими органами.

Крім централізованого управління земельним кадастром, у виконанні цього принципу важливе значення має уніфікація облікових і звітних земельно-кадастрових документів. Однак єдність системи земельного кадастру не виключає відображення в земельно-кадастрових документах особливостей стану і використання земель в різних природно-економічних зонах країни. Ці особливості можуть реєструватися в допоміжних документах земельного кадастру у вигляді доповнень і додатків.При проведені земельного кадастру особлива увага приділяється питанням дотримання принципу законності, що стоїть на сторожі охорони прав власників землі і землекористувачів. Виконання цього принципу забезпечується законодавчими актами України про землю та іншими документами з питань землекористування, землеустрою й охорони земель. Землеустрій забезпечує: реалізацію державної політики щодо використання та охорони земель, здійснення земельної реформи, вдосконалення земельних відносин, наукове обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, формування раціональної системи землеволодіння і землекористування, створення екологічно сталих агроландшафтів тощо[32].

Земельний кадастр має бути безперервним, тобто давати характеристику стану земельного фонду з урахуванням змін, що відбуваються у використанні земель. Це значить, що дані земельного кадастру повинні систематично уточнюватися, відображаючи поточні зміни в природному, господарському і правовому стані земель. Щоб підтримувати дані земельного кадастру на рівні сучасності і одночасно домогтися стійкості цих даних на певний строк, доповнення і зміни в земельно-кадастрові документи вносяться у певному порядку. Зміни в правовому стані земель відображаються в міру того, як вони відбуваються: у складі земельних угідь і їх меліоративному стані - один раз у рік; у якісному стані і оцінці земель - один раз у п'ять років.

Земельний кадастр має бути об'єктивним, тобто всі його показники повинні бути строго достовірні, повністю відповідати дійсності. Земельні угіддя слід обліковувати за їх фактичним станом і використанням. Тільки об'єктивні дані, які відповідають правовому і природному стану, господарському використанню земель, можуть успішно застосовуватися для виконання державних завдань щодо управління земельним фондом країни і правильного використання земель. Тому як початкове заповнення земельно-кадастрових документів, так і внесення поточних змін проводять на основі документів, які підтверджують відповідні зміни. Цим досягається достовірність даних і повна їх відповідність фактичному стану землеволодінь і землекористувань [45].

З точки зору об'єктивності велике значення має правильність ведення земельного кадастру самими власниками землі і землекористувачами. Кожен із них зобов'язаний вести кадастр у відповідних документах і представляти звіт про стан землеволодіння, землекористування з врахуванням змін у складі земель. Інженер-землевпорядник сільської, селищної або міської ради здійснює контроль за правильним використанням земель власниками землі, землекористувачами шляхом виїзду на місце або перевірки додаткових матеріалів і документів, які підтверджують достовірність поданих відомостей. Станом на 1 січня кожного року інженер-землевпорядник складає звіт про наявність земель, їх розподіл за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності. Один раз у п'ятирічку складають зведений звіт про наявність і розподіл земель за категоріями, власниками землі, землекористувачами, угіддями, якісним станом та оцінкою земель [12].

Крім щорічної звітності, у нашій країні здійснюється державний контроль за використанням земель, яким перевіряється законність і правильність використання земель, правильність виконання знімальних, землевпорядних і обстежувальних робіт, точність і своєчасність земельного кадастру, правильність ведення і зберігання земельно-кадастрових документів, відповідність кадастрових даних фактичному стану землеволодінь, землекористувань.

На всіх етапах ведення земельного кадастру слід уникати помилок. Неохайність і неуважність у веденні земельного кадастру призводять до спотворення кадастрових даних, заплутаності обліку. А де відсутній правильний облік, там створюються можливості для зловживань і розкрадання земель.

При порушенні встановленого порядку ведення кадастру, яке призводить до спотворення земельно-кадастрових відомостей, винні службові особи притягуються до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності відповідно до законодавства України.

Економічність земельного кадастру забезпечується застосуванням сучасних методів аерофотозйомок, космічних зйомок, польового і лабораторного обладнання для проведення ґрунтових, агрохімічних, меліоративних і геоботанічних обстежень, електронно-цифрової обчислювальної та комп'ютерної техніки. Все це сприяє одержанню необхідних відомостей про правовий, природний і господарський стан земель для ведення основного і поточного земельного кадастру при мінімальних затратах засобів і праці [11].

Щоб земельно-кадастрові дані можна було широко використовувати у повсякденній виробничій діяльності господарств, їх необхідно зробити максимально наочними і доступними для споживачів інформації. Це означає, що земельний кадастр повинен бути простим і вільним від показників, які непотрібні для планування, управління і контролю за правильним використанням земель. Складний кадастр не задовольняє потреби оперативного керівництва і контролю за правильним використанням земель з боку зацікавлених організацій і державних закладів, створює основу для безгосподарності і зловживань. Крім того, громіздкий кадастр призводить до збільшення штату працівників земельно-кадастрової служби. Ось чому земельний кадастр ведеться у строго встановлених документах за загальноприйнятою класифікацією угідь і ніяких змінну них вносити не дозволяється. Земельний кадастр буде максимально наочним у тому випадку, коли на кожне землеволодіння і землекористування поряд з текстовою документацією буде складатися картографічний матеріал.

Додержання названих принципів дозволяє забезпечити правильність ведення земельного кадастру і своєчасний контроль за використанням земель [13].



1.6 Зміст земельно-кадастрових робіт

Державний земельний кадастр містить відомості і документи, затверджені в установленому порядку, про усі земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення, а також про інші об'єкти нерухомого майно, розташовані на цих земельних ділянках, речові права на них та їх обмеження.

Зміни у відомості і документи державного земельного кадастру вносяться в порядку, встановленому законом [35].

Організація і планування земельно-кадастрових робіт на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях здійснюються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Організація і планування земельно-кадастрових робіт у межах окремих земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні, у тому числі на умовах оренди, здійснюються їх власниками чи користувачами.

Власники і користувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок при проведенні земельно-кадастрових робіт зобов'язані забезпечити доступ виконавцям цих робіт до земельних ділянок.

Нормативно-правові акти та нормативно-технічна документація з питань проведення земельно-кадастрових робіт установлюють порядок організації і виконання земельно-кадастрових робіт, їх склад і зміст, вимоги до них, норми і правила їх виконання, а також зміст відповідної земельно-кадастрової документації та вимоги до її оформлення.

Нормативно-правові акти з питань проведення земельно-кадастрових робіт затверджуються Кабінетом Міністрів України, а нормативно-технічна документація з питань проведення земельно-кадастрових робіт - центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідно до закону.

Стандартизація та нормування у сфері державного земельного кадастру полягає в розробленні державних стандартів, норм і правил, що встановлюють комплекс якісних та кількісних показників, параметрів, які регламентують здійснення земельно-кадастрових робіт, розробку земельно-кадастрової документації, з урахуванням соціальних, технічних, екологічних, економічних та інших умов.

Державні стандарти, норми і правила у сфері державного земельного кадастру розробляються і затверджуються в установленому законом порядку [16].

Замовниками земельно-кадастрових робіт можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також юридичні та фізичні особи, які прийняли рішення про проведення земельно-кадастрових робіт і можуть забезпечити їх фінансування.

Виконавцями земельно-кадастрових робіт є суб'єкти господарювання, які отримали в установленому законом порядку ліцензії на виконання відповідних робіт.

Відносини між замовником і виконавцем земельно-кадастрових робіт регулюються законодавством України і договором. Земельно-кадастрові роботи виконуються на основі технічного завдання, яке затверджується замовником робіт [14].

Склад, зміст, вимоги, норми і правила виконання відповідних земельно-кадастрових робіт визначаються відповідно до законодавства.

Відомості державного земельного кадастру надаються органом, який здійснює ведення державного земельного кадастру, у вигляді витягів про певну земельну ділянку або у вигляді довідок, що містять узагальнену інформацію про землі, у термін, що не може перевищувати 10 днів з дня надходження відповідної заяви або запиту.

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого і регіонального самоврядування на безоплатній і безвідмовній основі користуються документованими відомостями державного земельного кадастру.

Відомості державного земельного кадастру, за винятком тих, які віднесені законом до інформації з обмеженим доступом, надаються фізичним та юридичним особам, державним органам і органам місцевого самоврядування в порядку та на умовах, визначених Законом України " Про інформацію" для доступу до відкритої інформації.

Відомості щодо прав особи на земельну ділянку надаються в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" .

Для отримання інших відомостей державного земельного кадастру про певну земельну ділянку її власник (користувач), його спадкоємці (правонаступники), уповноважені в установленому законом порядку ними особи разом із заявою повинні надати копію документа про сплату послуг за надання витягу з державного земельного кадастру та пред'явити документ, що посвідчує особу, а в разі подання заяви представником цих осіб - також документ, що підтверджує повноваження діяти від їх імені.

Відомості про земельну ділянку надаються безоплатно органам державної влади та органам місцевого самоврядування за їх письмовим запитом, якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом. Запит подається у письмовій формі за підписом керівника із зазначенням фактичних підстав для такого запиту та з посиланням на норму закону, яка передбачає право відповідного органу запитувати таку інформацію, а також реквізитів справи, у зв'язку з якою виникла потреба в отриманні інформації.

Узагальнені відомості державного земельного кадастру про землі є відкритою інформацію, доступ до якої здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України " Про інформацію" .

Якщо особа не має права на отримання відомостей державного земельного кадастру, не надала необхідні документи або в державному земельному кадастрі відсутні запитувані відомості, орган ведення державного земельного кадастру у термін, що не може перевищувати 7 днів з дня надходження відповідної заяви або запиту зобов'язаний надати обґрунтоване рішення про відмову у наданні таких відомостей або повідомлення про відсутність запитуваних відомостей в державному земельному кадастрі.

Форми витягу про певну земельну ділянку, рішення про відмову у наданні відомостей державного земельного кадастру, повідомлення про відсутність запитуваних відомостей в державному земельному кадастрі, а також порядок обліку заяв і запитів про отримання відомостей державного земельного кадастру визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсі [29].

1.7 Повноваження органів державної влади у сфері державного земельного кадастру

Регулювання у сфері державного земельного кадастру здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та іншими органами державної влади у випадках, передбачених законом.

До повноважень Верховної Ради України у сфері державного земельного кадастру належить:

– затвердження загальнодержавних програм у сфері державного земельного кадастру;

– вирішення інших питань у сфері державного земельного кадастру відповідно до Конституції України

– До повноважень Верховної Ради України у сфері державного земельного кадастру належить:

– затвердження загальнодержавних програм у сфері державного земельного кадастру;

– вирішення інших питань у сфері державного земельного кадастру відповідно до Конституції України

– До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного земельного кадастру належить:

– внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері державного земельного кадастру і забезпечення її реалізації;

– участь у розробленні та реалізації загальнодержавних програм у сфері державного земельного кадастру, регіональних і місцевих програм щодо ведення державного земельного кадастру;

– забезпечення ведення державного земельного кадастру на місцевому, регіональному та загальнодержавному рівнях відповідно до закону;

– створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру;

– організація здійснення земельно-кадастрових робіт;

– розроблення та затвердження нормативно-технічної документації у сфері державного земельного кадастру;

– вирішення інших питань у сфері державного земельного кадастру [38].

1.8 Відомості та документи державного земельного кадастру

Відомості та документи державного земельного кадастру на загальнодержавному рівні містять:

– індексну кадастрову карту адміністративно-територіальної одиниці;

– зведені відомості про наявність і використання земель, їх розподіл за власниками і користувачами, в тому числі орендарями земельних ділянок, угіддями та видами економічної діяльності;

– відомості про зареєстровані права на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмеження цих прав;

– банк даних бонітування ґрунтів;

– банк даних економічної оцінки земель;

– банк даних нормативної грошової оцінки земель;

– банк даних експертної грошової оцінки земельних ділянок.

– Відомості та документи державного земельного кадастру на регіональному рівні містять:

– індексну кадастрову карту адміністративно-територіальної одиниці;

– зведені відомості про наявність і використання земель, їх розподіл за власниками і користувачами, в тому числі орендарями земельних ділянок, угіддями та видами економічної діяльності;

– відомості про зареєстровані права на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмеження цих прав;

– банк даних кількісного обліку земель;

– банк даних якісного обліку земель;

– банк даних бонітування ґрунтів;

– банк даних економічної оцінки земель;

– банк даних нормативної грошової оцінки земель;

– банк даних експертної грошової оцінки земельних ділянок.

– Відомості та документи державного земельного кадастру на місцевому рівні містять:

– індексну кадастрову карту кадастрового кварталу, зони, адміністративно-територіальної одиниці;

– відомості про наявність і використання земель, їх розподіл за власниками і користувачами, в тому числі орендарями земельних ділянок, угіддями та видами економічної діяльності;

– відомості про зареєстровані права на земельні ділянки та нерухоме майно, обмеження цих прав;

– книгу записів реєстрації державних актів і договорів оренди землі;

– поземельну книгу;

– черговий кадастровий план.

– відомості обліку кількості та якості земель;

– дані бонітування ґрунтів;

– дані економічної оцінки земель;

– дані нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок;

– дані експертної грошової оцінки земельних ділянок [37].

Кадастровий план земельної ділянки складається для графічного відображення необхідних елементів земельно-кадастрової інформації в масштабі, який забезпечує точність її відображення. (рис. 1.7)

Кадастровий план створюється на паперових та електронних носіях. Зміст і порядок відображення земельно-кадастрової інформації на кадастровому плані встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів .

Кадастровий номер земельної ділянки -це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу її існування.

За новими законодавчими правилами кадастровий номер присвоюється тій чи іншій земельній ділянці, щоб власник зміг подарувати, оформити спадщину, продати чи іншим способом відчужити її, продати житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Черговий кадастровий план ведеться для відображення місцезнаходження і нумерації земельних ділянок в межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, кадастрового округу, в цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці.

Черговий кадастровий план ведеться на паперових та електронних носіях. На черговому кадастровому плані зазначаються номери кадастрової зони та кварталу, їх межі, розміри і кадастрові номери земельних ділянок, межі земельних угідь, сервітутів, територіальних зон.

Індексна кадастрова карта створюється для відображення місцезнаходження і нумерації кадастрових округів, кадастрових зон та кварталів і є єдиною для ведення державного земельного кадастру та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Рис. 1.7 "Зразок кадастрового плану"

Індексна кадастрова карта містить інформацію про межі кадастрових округів, кадастрових зон та кварталів та їх кадастрові номери, в розрізі кадастрової зони, адміністративно-територіальної одиниці.

Індексні кадастрові карти - особливі карти, складені на основі адміністративно-територіального пристрою області або міста. По індексних кадастрових картах формується кадастровий номер земельної ділянки. Тому такі карти є основою при формуванні і веденні кадастру.

Індексна карта являє собою " проволочну" модель, до складу якої входять (рис. 1.8):

– державні кордони України;

– границі областей України;

– границі районів;

– границі населених пунктів:

– границі кадастрових зон;

– границі кадастрових кварталів.

Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України [11].

Для ведення державного земельного кадастру створюється єдина автоматизована система, що діє на всій території України. Ведення єдиної автоматизованої системи державного земельного кадастру обов'язково здійснюється засобами автоматизованої системи центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів або уповноваженою ним особою.

Рис. 1.8 "Зразок ідексної кадастрової карти"

База даних єдиної автоматизованої системи державного земельного кадастру є єдиною на всій території України, включає відомості про територіальні зони, земельні ділянки та інше нерухоме майно, речові права на них та їх обмеження, про суб'єктів цих прав та правовстановлюючі документи, а також про кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування грунтів, економічну та грошову оцінку земель, їх кількісну та якісну характеристики, розподіл між власниками землі та землекористувачами.

Порядок ведення єдиної автоматизованої системи державного земельного кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Єдина автоматизована система державного земельного кадастру є власністю держави та створюється як модульна структура, що складається із інформаційних підсистем державного земельного кадастру.

У Земельному Кодексі України не дається визначення поняття кадастрової облікової одиниці. Передбачається, що визначення цього поняття буде здійснене у Законі України " Про державний земельний кадастр" , прийняття якого планується. Відсутність законодавчого закріплення поняття кожної зі складових кадастрового зонування створює перешкоди у формуванні автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Згідно з названими Методичними вказівками кадастрова облікова одиниця - це земельна ділянка, кадастровий квартал, кадастрова зона, адміністративно-територіальна одиниця. Аналіз змісту норми цієї статті чинного ЗК України дозволяє дійти висновку, що до кадастрових облікових одиниць мають бути віднесені також обмеження використання земель, а також оціночні райони і зони. У земельно-кадастрових правовідносинах земельна ділянка розглядається як частина земної поверхні, яка має фіксовані геометричні та юридичні межі і є базовою одиницею кадастрового реєстру земель.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України " Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру" від 2 грудня 1997 р. в Україні запроваджується єдина система кадастрової нумерації земельних ділянок з метою забезпечення створення і функціонування автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, можливостей ефективної обробки і управління інформацією у відповідній інформаційній системі, підтримки зв'язку з іншими галузевими кадастрами та інформаційними системами [13].



1.9 Організація ведення кадастру

Ведення земельного кадастру зумовлене об'єктивними потребами суспільства в одержанні необхідних відомостей про землю як першоджерело матеріальних благ та об'єкт оподаткування.

Державний земельний кадастр має важливе народногосподарське значення. Його дані служать для організації ефективного використання земель і їх охорони, планування народного господарства, управлінні земельними ресурсами, яке потребує цілеспрямованого впливу на їх використання і охорону.

Необхідність ведення державного земельного кадастру зумовлюється потребами суспільного виробництва. Стан його ведення в Україні залежить від потреб суспільного ладу в минулому і сучасних потреб переходу до ринкової економіки. Система його даних в минулому за умов соціалістичного ладу зводилася в основному до реєстрації землекористувань і кількісного обліку земель за видами угідь, що повністю задовольняло потреби соціалістичної економіки на перших етапах [39].

Державний земельний кадастр розглядається як єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установі організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес планів та проектів землеустрою.

Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом. Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:

– забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

– застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;

– запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

До організації ведення кадастру відносять:

– поділ земель на категорії;

– характеристика земель по категоріям [13].



2. Головні положення організації та планування землевпорядних та земельно-кадастрових робіт

2.1 Теоретичні основи організації і планування робіт по землевпорядкуванню

Землевпорядкування проводять організовано і планомірно, забезпечуючи різні потреби народного господарства в земельних ресурсах, що виражається відповідними обсягами робіт, які залежать від конкретних завдань землевпорядкування в окремі періоди. Велика роль у виконанні поставлених перед землевпорядкуванням завдань належить планово організованому керівництві виробництвом і особливо організації землевпорядних робіт в проектних інститутах по землевпорядкуванню.

Науково організоване виконання землевпорядних робіт відіграє важливу роль в здійсненні завдань землевпорядкування, якими є організація використання і охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів. Безпосереднє виконання проектних і вишукувальних робіт по землевпорядкуванню зумовлює необхідність відповідної структури управління, планування робіт, нормування і плати праці, фінансування і господарського розрахунку, матеріально-технічного забезпечення, обліку і звітності виконуваних робіт, а також ряду інших заходів щодо раціональної організації праці. Всі ці елементи складають землевпорядне виробництво, що являє собою планово-організовану діяльність членів суспільства в сфері землевпорядкування і економічно визначає прояв існуючих виробничих відносин в організації раціонального використання землі [2].

Оволодіння науковими методами організації і планування робіт по землевпорядкуванню немислиме без знань економічних законів розвитку суспільства, тому землевпорядкування пов'язане з теорією економічних вчень, економікою і організацією сільськогосподарського виробництва, управлінням виробництва і іншими економічними дисциплінами. Особливо тісний зв'язок організація і планування робіт по землевпорядкуванню має із землевпорядним проектуванням, яке науково обгрунтовує можливості і способи такої організації території, яка сприяє найбільш ефективному використанню земельних ресурсів з метою отримання максимуму сільськогосподарської продукції з кожного гектара землі при мінімально необхідних затратах праці і засобів на її виробництво.

Практичне здійснення землевпорядних дій пов'язане із заходами щодо прогнозування і планування використання земель у межах великих адміністративно-територіальних одиниць. Отже, організація і планування робіт по землевпорядкуванню пов'язані з прогнозуванням використанням земельних ресурсів, а також з, таким визначенням як, - земельний кадастр, що містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл по землевласникам, землекористувачам, категоріям земель, про якісну характеристику і народногосподарську цінність земель.

Вивчення питань організації і планування робіт по землевпорядкуванню неможливе без знань геодезії та геодезичних робіт при землевпорядкуванні, які обгрунтовують вибір способів і точності виконання польових та камеральних робіт по зйомці місцевості, обстеженню території і перенесенню проектів землевпорядкування в натуру [15].

2.2 Організаційний та планувальний аспекти земельно-кадастрових робіт

Виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг здійснюється на платній основі відповідно до поданих заяв та укладених договорів. Розгляд таких заяв проводиться в порядку, встановленому Держкомземом.

Земельно-кадастрові роботи виконуються, а послуги надаються відповідно до законодавства та вимог нормативно технічної документації із забезпеченням достовірності та цілісності кадастрової інформації про землю, доступності та відкритості зведених статистичних даних. Інформація стосовно земельних ресурсів органам державної влади та органам місцевого самоврядування, а також юридичним і фізичним особам у разі залучення їх до виконання завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування надається безоплатно [31].

Державні органи земельних ресурсів, що виконують земельно-кадастрові роботи та надають послуги на платній основі юридичним і фізичним особам, зобов'язані відповідно до законодавства забезпечувати дотримання державної та комерційної таємниці .

Державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі такі види земельно-кадастрових робіт і послуг: розроблення нормативно-технічної та науково-методичної документації з питань землевпорядних, ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань земельних угідь з метою отримання земельно-кадастрової інформації; виготовлення планово-картографічних матеріалів; проведення спеціальних обстежень і розвідувань, в тому числі збирання, обробка, аналіз, зберігання, надання та публікація земельно-кадастрової інформації; проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, у тому числі грошова оцінка земель та експертна грошова оцінка земельних ділянок; проведення робіт з паспортизації земельних длянок; внесення записів до державного реєстру земель та надання витягів з нього; розроблення проектів оптимізації структури земельних угідь новостворених господарств; складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обгрунтувань з використання й охорони земельних ресурсів, визначення меж земельних ділянок, а також виконання інших робіт щодо проведення землеустрою; проведення державної землевпорядної експертизи; надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, державного земельного кадастру, кількісної та якісної характеристики земельних угідь, економічної та грошової оцінки земель, інших питань використання та охорони земель; підготовка дублікатів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, сертифікатів на право на земельну частку (пай); публікація матеріалів статистичних даних про стан та склад земельних угідь; розповсюдження статистичної та іншої інформації на паперових і електронних носіях; підготовка та видання довідників, збірників, бюлетенів, брошур, буклетів тощо; підготовка та надання аналітичних записок щодо стану земельних ресурсів України, земельно-кадастрової інформації на замовлення, відомостей в бази даних державного земельного кадастру; розроблення програмного забезпечення та технології автоматизованої обробки даних; запровадження та експлуатація програмно-технічних комплексів для збирання, обробки, систематизації, зберігання та аналізу земельно-кадастрової інформації; підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів-землевпорядників, супроводження процессу автоматизованого ведення державного земельного кадастру, інших спеціалістів у галузі використаним, оцінки та охорони земель.

Виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг вартість яких не встановлено, здійснюється за цінами, визначеними договорами.

При цьому розмір оплати цих робіт і послуг не понинен перевищувати реальної вартості їх підготовки.

Кошти, отримані за виконання земельно-кадастрових робіт, а надання послуг на платній основі, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються на відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням робіт з ведення Державного земельного кадастру.

Відповідальність за дотримання встановленого порядку падання земельно-кадастрової інформації та послуг на платній основі визначенії їх вартості несуть державні органи земельних ресурсів [34].



2.3 Основні заходи, щодо раціональної організації робіт по землевпорядкуванню

Центральне місце при організації землевпорядного виробництва належить плануванню робіт. В планах землевпорядних робіт необхідно встановити обсяги за видами робіт, а також передбачити потребу в землевпорядних кадрах і орієнтовану вартість цих робіт для подальшого його фінансування. Отже, раціональна організація землевпорядних робіт випливає з правильно зроблених і взаємозв'язаних планів використання земельних, трудових і фінансових ресурсів.

Раціональна організація землевпорядних робіт передбачає не тільки ефективне використання земельних ресурсів, але й праці інженерно-технічних працівників по землевпорядкуванню. Продуктивність праці кадрів залежить від багатьох факторів суб'єктивного і об'єктивного характеру, які можна об'єднати в такі три групи:

– фактори, зумовлені природнокліматичними умовами виробництва;

– фактори, пов'язані з капітальними вкладеннями і збільшенням основних фондів (впровадження нової техніки і обладнання);

– фактори, не пов'язані з капітальними вкладеннями і збільшенням основних фондів (впровадження прогресивної технології, передових методів організації і оплати праці, підвищення кваліфікації спеціалістів).

Раціональна організація робіт нерозривно пов'язана зі спеціалізацією землевпорядного виробництва, яка передбачає таку форму організації суспільного виробництва, при якій виготовлення однорідної продукції або окремих технологічних операцій закріплене за окремими виробничими підрозділами.

Не можна вважати раціонально організованими роботи без урахування вдосконалення організаційної структури управління виробництвом запровадження заходів щодо наукової організації праці і господарського розрахунку [42].

2.4 Планування і організація виконання землевпорядних та земельно-кадастрових робіт на районному рівні

Планування робіт по землевпорядкуванню в районі базується на загальних принципах планування, таких як аналіз вихідного рівня розвитку виробництва на початок планового періоду, виділення головної ланки в плані, встановлення темпів розвитку галузей народного господарства, погодженість планів виробництва, фінансових планів і планів матеріально - технічного забезпечення [27].

Характерною рисою всіх видів планування є їх безперервність, завдяки чому органічно поєднуються річні і перспективні плани.

У районі зосереджується два потоки інформації (рис. 2.1) про необхідність виконання землевпорядних робіт: перший який надходить від підприємств, організацій і установ району про види і обсяги робіт, і другий який надходить від обласного відділу землекористування і землевпорядкування про види і обсяги робіт, виходячи з перспективного плану економічного і соціального розвитку області.



Погоджений і затверджений перспективний план землевпорядних робіт деталізується спеціалістами районної землевпорядної служби шляхом складання річних планів робіт. Перспективне і річне планування землевпорядних робіт у районі має постійний характер. Слід зазначити що обсяги перспективних планів робіт можуть корегуватися в річних планах з урахуванням конкретних потреб у забезпеченні раціонального і ефективного використання земель.

Районна землевпорядна служба конкретно не планує виконання проектно-вишукувальних робіт, хоч і бере участь у виконанні таких стадій землевпорядного процесу, як порушення землевпорядної справи, підготовчі і проектні роботи. Землевпорядну справу порушують переважно при міжгосподарському землевпорядкуванні, для чого готують клопотання з необхідними обґрунтуваннями для перерозділу земельного фонду району між категоріями земель.

Участь відділу земельних ресурсів району на стадії підготовчих робіт проявляється переважно при відведеннях земель для державних і громадських потреб. Тут він є не виконавцем, а представником державної землевпорядної служби.

На стадії проектних робіт по землевпорядкуванню відділ земельних ресурсів перевіряє відповідність проектних рішень принципам землевпорядкування [49].

Важливе місце у виробничій діяльності відділу земельних ресурсів району займають функції по контролю і прийманню робіт, виконуваних спеціалістами проектних організацій. Ці функції полягають у перевірці достовірності землевпорядних дій спеціалістами виробничого складу проектних та інших організацій на різних стадіях і етапах робіт. При цьому начальник відділу земельних ресурсів району як сторона зацікавлена, у правильності виконання робіт, керується вимогами діючих технічних вказівок або допусків.

При польовому прийманні робіт начальник відділу земельних ресурсів району перевіряє не тільки правильність робіт з технічної точки зору, але і їх якість, звертаючи особливу увагу на якісь перенесення в натуру проектів, а також зйомочних і обслідувальних робіт, робіт по поліпшенню природного стану земель, від чого залежить реальна форма устрою і використання земель.

Для забезпечення раціонального і ефективного використання земель у районі постійно ведеться робота, по вивченню, обліку і оцінці земель. Ця робота здійснюється в порядку ведення основного і поточного земельного кадастру на всій території району передбачає видачу землевласникам ( землекористувачам нових Державних актів на право володіння (користування) землею, проведенням зйомочних і обслідувальних робіт, веденням записів у державній земельно-кадастровій книзі району, внесення змін у склад землеволодінь (землекористувань) району, які відображаються в районній карті землеволодінь (землекористувань) і у спеціальному списку землеволодінь (землекористувань), зареєстрованих у першому розділі Державної земельно-кадастрової книги району.

Діяльність відділу потребує проведення всебічного аналізу існуючого стану використання земель, а також участі у розробці прогнозів схем і проектів використання і охорони земельних ресурсів району. Крім того розробка проектів використання земель вимагає від відділу практичної допомоги господарствам у їх здійсненні [32].

Окреме місце у плануванні і організації робіт відділу земельних ресурсів посідають заходи по державному контролю за використанням і охороною земель. При цьому виді діяльності організація робіт відділу зводиться до виконання контрольних функцій по забезпеченню раціонального і ефективного використання земель. У зв'язку з цим організація робіт є переважно планомірною, хоча в окремих випадках може мати епізодичний характер, залежно від наявних порушень земельного законодавства щодо використання земель.

Державний районний інспектор по використанню і охороні земель здійснює свою роботу виходячи з річного плану робіт, який затверджується не пізніше 15 січня поточного року головним державним інспектором по використанню і охорони земель області.

У плані роботи передбачають на кожен місяць перевірки дотримання земельного законодавства як сільськогосподарськими, так і не сільськогосподарськими підприємствами організаціями, установами на предмет використання земель за цільовим призначенням, недопущення порушень у використанні і охороні земель. У більшості випадків порушення земельного законодавства у районі не мають злочинного характеру, тому у плані робіт по державному контролю за використанням і охороною земель в районі повинна звертатися увага на перевірку таких порушень, як псування земельних угідь, несвоєчасне повернення земель наданих у тимчасове користування, забруднення земель, невиконання обов'язкових заходів щодо поліпшення земель і охорони грунтів від процесів які погіршують їх стан, безгосподарське використання земель, порушення цільового використання земель, порушення проектів внутрігосподарського землевпорядкування, знищення межових знаків землеволодінь (землекористувань), потрави посівів, невжиття заходів по боротьбі з бур'янами.

У річному плані робіт начальника відділу як державного інспектора поряд з перевірками з дотримання земельного законодавства з окремих питань повинні передбачатися 1-2 комплексні перевірки сільськогосподарських і не менше однієї комплексної перевірки інших підприємств, організацій, установ з усіх основних питань дотримання земельного законодавства.

Начальник відділу як спеціаліст сільського господарства бере участь у роботі спеціальних комісій, що призначаються райвиконкомом для вивчення різних питань використання земель. Такі комісії створюються райвиконкомом для вибору ділянок під розміщення несільськогосподарських об'єктів, для приймання нових меліорованих земель, для вибору ділянок під закладку багаторічних насаджень, розміщення культурних пасовищ, для обліку і впорядкування присадибного землеволодіння, для обстеження земель та інших робіт, пов'язаних з сільськогосподарським виробництвом [15].

Ці види робіт не завжди можна передбачити у річному плані через їх епізодичність, тому вони переважно відображаються у місячних або подекадних планах.

Багато часу витрачає начальник відділу як працівник виконавчого комітету районної Ради народних депутатів на розгляд листів, заяв і скарг підприємств, організацій і громадян з питань володіння і користування землею на підставі законодавчих актів на землю. Частина таких заяв і листів стосується розгляду питань про надання земель для виробничої діяльності державних і кооперативних організацій, про виділення земель для колективних садів і городів. Однак більшість листів - це скарги громадян з питань присадибного землеволодіння. Тому відділ земельних ресурсів повинен строго дотримуватися діючих положень про присадибне землеволодіння.

Роботу по розгляду листів, заяв і скарг підприємств, організацій, установ і громадян начальник відділу планує у місячних і подекадних планах робіт, що пов'язано з дотриманням встановленого порядку їх проходження. Діючим положенням встановлено, наприклад, що скарги і заяви громадян повинні бути розглянуті у 10-денний термін. Якщо скарги або заяви потребують розгляду на місці, головний інженер-землевпорядник підбирає такі господарства, які знаходяться за маршрутом його виїзду.

За результатами перевірки заяв і скарг у натурі складають акт, в якому вказують місце, склад учасників розгляду і суть вирішення питання. У складі комісії по розгляду заяви або скарги повинні обов'язково брати участь зацікавлені сторони. Акт складають у двох або трьох примірниках залежно від кількості зацікавлених сторін, його підписують усі члени комісії і приймають за основу при підготовці на подані заяви або скарги.

Начальник відділу готує відповідність заявнику або скаржнику за підписом голови райвиконкому або начальника районного агропромислового формування та копію відповіді іншій зацікавленій стороні.

Діяльність начальника відділу пов'язана з організацією профілактики правопорушень шляхом популяризації нормативних, інструктивних і методичних документів і матеріалів, необхідністю надання допомоги в практичній роботі агрономам, міряльникам з техніки вимірювань і заповнення відповідних документів тощо. Все це потребує відображення у річних і місячних планах робіт у вигляді організації і проведення нарад, семінарів, виступів перед населенням, у процесі тощо [32].

2.5 Місце землевпорядного проектування у системі землеустрою України

Для того щоб визначити місце землевпорядного проектування в системі землеустрою, потрібно враховувати такі обставини. По-перше, землеустрій споконвіку означав наведення порядку на землі. Земля може бути влаштована щонайкраще тільки тоді, коли всі рішення будуть продуманими, всебічно обґрунтованими, випливатимуть із чіткої програми дій і враховуватимуть конкретні природно-економічні умови. Організація землі як природного тіла, головного засобу виробництва в сільському господарстві й об'єкта майнових відносин передбачає вирішення багатьох проблем з ґрунтознавства, біології, агрономії, технології, економіки, організації виробництва, меліорації, дорожньої справи, планування, будівництва тощо. Відповідні знання можна акумулювати, сконцентрувати і застосувати при землеустрої тільки в разі використання цілісного проекту, що реалізує задум проектувальника, враховує всі необхідні умови і вимоги. Отже, землевпорядне проектування - основна і невід'ємна частина землеустрою, без якої неможливо організувати раціональне використання й охорону земель. По-друге, завдання землеустрою, пов'язані з організацією раціонального використання й охорони земель, регулюванням землеволодіння і землекористування, можуть бути вирішені тільки на основі проектів землеустрою або з використанням даних, які містяться в них [26].

Наприклад, для того щоб сформувати раціональну систему землеволодіння і землекористування, потрібно провести реорганізацію території, утворити нові й упорядкувати земельні масиви існуючих сільськогосподарських та інших підприємств, усунути недоліки землекористування (черезсмужжя, далекоземелля, уклинювання, вкраплювання тощо), здійснити відведення земель. Цього досягають за допомогою проектів територіального устрою. Для створення просторових умов, що забезпечують раціональне функціонування сільськогосподарських підприємств, упровадження прогресивних форм організації виробництва і праці, удосконалення складу й розміщення угідь і сівозмін потрібно розробити проект внутрішньогосподарського землеустрою. Тому землевпорядне проектування - це головний засіб (спосіб) вирішення землевпорядних завдань. По-третє, землеустрій в Україні регламентується чинним земельним законодавством і охоплює визначені землевпорядні дії. Велику частину землевпорядних дій здійснюють або розробленням проектів землеустрою (рис. 2.2 ) безпосередньо (міжгосподарський і внутрішньогосподарський землеустрій), або методами землевпорядного проектування (складання схем землеустрою районів, регіону).



Крім того, низка землевпорядних напрацювань у вигляді спеціальних техніко-економічних обґрунтувань (ТЕО) і розрахунків (ТЕР), інших схем і програм місцевого рівня, що складаються землевпорядними організаціями, є передпроектними документами, матеріали яких використовують при наступній підготовці проектів землеустрою. Тому можна вважати, що землевпорядне проектування розкриває основний зміст землеустрою. Водночас сам землеустрій, його мета, завдання і зміст впливають на землевпорядне проектування. Оскільки землеустрій має об'єктивний характер, його зміст не є незмінним, згодом на перший план висуваються нові цілі і завдання. У результаті цього склад і зміст проектів землеустрою також змінюються. Так, у ході реорганізації колгоспів і радгоспів у 1992 - 1993 pp. уперше у практиці землеустрою в нашій країні розробляли проекти приватизації земель. Основним завданням цих проектів було розмежування земель, якими постійно користуються сільськогосподарські підприємства, із установленням площ і місця розташування земельних масивів, які підлягають передачі громадянам у приватну власність безоплатно, і земель, що залишаються в державній власності [4].