Технологія виробництва молока у ПАТ "Полтаваплемсервіс"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

Технологія виробництва молока у ПАТ «Полтаваплемсервіс»

Вступ

Однією з провідних галузей тваринництва є молочне скотарство. На сучасному етапі це актуальна і важлива галузь сільського господарства. Це зумовлюється не тільки кількістю худоби в господарстві України, а й високою вагою молока та яловичини у структурі тваринницької продукції

За останні роки в сільськогосподарських підприємствах обсяг виробництва молока зменшується. Скорочення виробництва відбулося в 19 регіонах, з яких найбільше у Житомирській (на 20%), Одеській (на 19,2%), Закарпатській (на 18,5%), Запорізькій (на 18,4%), Тернопільській (на 11,7%) областях. Зросло виробництво молока лише у Полтавській (на 5,3%), Херсонській (на 4,1%), Харківській (на 3,4%), Чернігівській (на 0,7%), Черкаській (0,6%), Сумській (на 0,3%>) областях.

Головним напрямком розвитку скотарства в Україні є удосконалення матеріально-технічної бази, яка дозволить галузь перевести на інтенсивний шлях розвитку, суть якого заклечається в максимальному виробництві продукції при найменших трудових і матеріальних витратах. Це направлення повинно бути засноване на досягненнях науково-технічного прогресу та використанні системного підходу до виробництва високоякісної продукції, все більшого застосування перспективних, високоефективних технологій виробництва молока на основі наукових досягнень, які зроблені в останні роки в скотарстві та дозволяють навіть в самих екстремальних умовах організовувати та вести рентабельне молочне скотарство.

1. Огляд літератури

1.1 Порода і технологія

Сучасна велика рогата худоба походить від кількох різновидів дикого тура, який був дуже поширений у Європі. Свійські тварини порівняно із дикими предками мають значні відмінності. Основними причинами утворення доместикаційних змін тварин у процесі одомашнення є:

1) зміни умов існування, обмеження території, на якій перебувають тварини, призвели до зменшення фізичних навантажень, коригування кількості та якості кормів, режиму годівлі тощо;

2) значне послаблення природного відбору за ознаками плодючості, міцності конституції, стійкості проти захворювань;

3) система зоотехнічних прийомів, що проводяться з певною, чітко спрямованою метою [11, 18].

У давнину велику рогату худобу розводили для одержання м'яса, потім почали використовувати як тяглову силу, а пізніше - для одержання молока. Нині відбулася диференціація худоби залежно від того, яку продукцію одержують - молоко, продукти його переробки (масло, сири тощо) чи м'ясо [21].

Таким чином зміна умов існування, послаблення дії природного відбору і різке підсилення штучного відбору в основному за ознаками продуктивності поряд із спеціальною системою розведення були вирішальними факторами в еволюції свійських тварин та створенні нових порід [11].

На сьогодні в світі налічується близько тисячі порід, але найбільшого поширення набули 250 [10]. Тривалість існування породи залежить від того, наскільки вона відповідає попиту людини.

Одні породи використовуються сотні років, у результаті селекційно-племінної роботи їхня продуктивність зростає й розширюються зони їх розведення. Інші втрачають своє значення й зникають, а частина із них використовується як генофонд для виведення нових порід. Бурхливий процес породоутворення з використанням районованих та імпортних порід сприяв створенню нових. Це такі, як українська червоно-ряба молочна, українська чорно-ряба молочна, українська м'ясна, волинська м'ясна. Нині потрібні тварини, здатні проявляти високу продуктивність в умовах групового утримання, доїння на швидкодіючих доїльних установках, які мають високу стійкість проти несприятливих факторів зовнішнього середовища (обмежений моціон, недостатня інсоляція, тверде покриття підлог та ін.) [10].

Високі вимоги ставляться і до якості молока та м'яса. Отже, поліпшення існуючих і виведення нових порід є вимогою сьогодення.

У практиці ведення галузі скотарства набула поширення класифікація порід великої рогатої худоби за напрямом продуктивності. Тому розрізняють такі групи порід: молочні, комбіновані, та м'ясні [29].

В Україні розводять 11 порід молочного напряму продуктивності, 7 комбінованого і 13 м'ясного. Найчисленніші чорно-ряба та українська чорно-ряба молочна (36,3%), червона степова (34,5%), українська червоно-ряба молочна разом із симентальською (23,9%), лебединська (3,6%), інші породи (1,7%) [10].

1.2 Породи молочного напряму продуктивності України

Основними породами молочного напряму продуктивності в Україні є українська чорно-ряба молочна, червона степова, українська червоно-ряба молочна, червона польська, голштинська, джерсейська.

Чорно-ряба порода найбільш поширена у світі й відіграла важливу роль у вдосконаленні й виведенні багатьох нових порід чорно-рябої масті. Вона створена у Голландії [11]. Чорно-ряба худоба відзначається високими надоями, пристосованістю до машинного доїння, доброю м'ясною продуктивністю, але низьким вмістом в молоці жиру.

Чорно-рябій худобі належать світові рекорди за надоєм. Корова Урбе Бланка за лактацію (305 днів) дала 24268,9 кг молока [6, 31]. Порода добре пристосована до умов промислової технології [29, 33].

Українська чорно-ряба молочна порода виведена схрещуванням тварин чорно-рябої худоби з голштинською і як самостійна порода затверджена в 1996 р. Тварини створеної породи переважають чорно-рябих ровесниць за живою масою та промірами. Вони мають більшу висоту в холці, довший тулуб і краще розвинену грудну клітку. Жива маса дорослих корів - 600 - 650, бугаїв - 850 -1100 кг [11].

У кращих племінних господарствах від корови надоюють по 6000 - 8000 кг молока з вмістом жиру 3,6 - 3,8%, а витрата корму на 1 кг молока становить 0,9 - 1,1 к. од. [6].

Порода в цілому та її внутріпородні формування достатньо консолідовані за типом, рівнем продуктивності, технологічністю вимені. Ці ознаки успадковуються при розведенні тварин «в собі». В українській червоно-рябій породі частка крові голштинів червоно-рябих досягає 60-80% [21].

Молодняк відзначається високою інтенсивністю росту. У 18-ти місячному віці телиці досягають живої маси 400 - 420, бугайці - 500 - 520 кг при витраті корму на 1 кг приросту 6,5 - 7,2 к. од.

Відтворна здатність корів перебуває на рівні вихідних порід. Вік першого отелення коливається в межах 27 - 29 міс, а сервіс-період триває 85 - 100 днів.

У племінних господарствах України створено типові стада породи, які мають високу молочну продуктивність. Кращими із них є племзаводи «Плосківський», «Бортничі», «Олександрівка», «Дзвінкове», «Чайка» Київської, «Велика Бурімка», «Україна», «Маяк» Черкаської, «Кутузівка, «Україна» Харківської, «Пасічна» Хмельницької, «Оброшине», «Радехівський» Львівської, «Зоря» Рівненської областей, ПАТ «Полтаваплемсервіс» Полтавської області, дослідні господарства Інституту сільського господарства Полісся УААН та Вінницького НВО «Еліта» [11, 31].

У породі є три внутрішньопородні типи (центрально-східний, західний і поліський), три заводські (київський, подільський, харківський типи), шість ліній і 55 високопродуктивних родин [6].

Рис. 1.1. Корови української чорно-рябої молочної породи

Тварин чорно-рябої молочної породи розводять у всіх областях України. Загальний масив породи становить 2565 тис. голів, у т. ч. 1800 тис. корів і 960 бугаїв-плідників. Основні зони розведення тварин української чорно-рябої молочної породи - це Лісостеп і Полісся України, генетичний потенціал їх може бути реалізований за умов нормальної годівлі та утримання [31].

На сьогодні у породі використовують тварин голландських, голштинських та власних ліній. Встановлені міжлінійні відмінності за господарсько-корисними ознаками у різних господарствах. Так, у ряді господарств Київщини найвищу молочну продуктивність мають корови лінії Чіфа 1427381, у ВАТ «Племзавод «Степной»» Запорізької області тварини лінії Валіанта достовірно переважають аналогів за надоєм і кількістю молочного жиру [9].

Червона степова порода створена на початку ХХ ст. у результаті складного відтворного схрещування місцевої сірої степової худоби півдня України з червоними породами Західної Європи, завезеними переселенцями, в основному з Німеччини (остфрисляндська, англерська, вільстермаршська) [6].

Природним ареалом худоби червоної степової породи є зона степу України. За чисельністю вона посідає друге місце серед молочних порід після чорно-рябої.

Тварини червоної масті з різними відтінками - від світло - до темно-червоного. Позитивні якості породи - пристосованість до жаркого клімату, реагування підвищенням продуктивності на поліпшення умов годівлі та утримання, добра оплата корму молоком і приростами. На 1 кг молока втрачається 0,9 - 1,1 к. од. Недоліки: невисокий вміст жиру в молоці, нерівномірність молоковіддачі, непропорційність розвитку часток вим'я та деякі екстер'єрні вади [11, 33].

Жива маса корів у племінних господарствах становить 500 - 560, бугаїв - 800 - 900 кг. Від корів у середньому надоюють за рік по 3000 - 4500 кг молока із вмістом жиру 3,6 - 3,7%. Молочна продуктивність тварин червоної степової породи недостатньо висока [6].

Відтворювальна здатність червоної степової худоби висока, в нормальних умовах годівлі й утримання в середньому на 100 корів одержують 90 і більше телят. Телички при народжені мають живу масу 24-35 кг, бугайці - 29-40 кг. Молодняк за умов доброї годівлі відзначається задовільною енергією росту.

З огляду на те, що порода за весь період свого існування удосконалювалась переважно або виключно у напрямі підвищення молочної продуктивності та пристосованості до екстремальних кліматичних умов зони розведення, забійні та м'ясні якості червоної степової худоби розвинені недостатньо. Забійний вихід залежно від віку й вгодованості тварин становить 48-57%.

Розведенням і вдосконаленням породи займаються племінні заводи «Любомирівка», «Червоний шахтар» Дніпропетровської, ім. Кірова Запорізької, «Диктатура» Донецької областей та ін. Серед заводських типів найбільшою специфічністю за господарськими корисними ознаками та екстер'єром відзначався асканійський, виведений ввідним схрещуванням із молочними шортгорнами, і селекціонований як комбінований молочно-м'ясний тип [11].

Рис. 1.2. Нетелі червоної степової породи.

Червона степова порода поліпшується чистопородним розведенням для збереження цінних адаптаційних якостей, а також застосуванням відтворного схрещування корів червоної степової породи з плідниками англерської, червоної датської та голштинської порід. У результаті довгострокової і цілеспрямованої роботи по формуванню бажаної заводської структури в умовах популяції червоної степової худоби створено чотири внутріпородних зональних типи: запорізький, донецький, кримський і дніпропетровський. Найвищу продуктивність забезпечує дніпропетровський тип - 5497 кг молока і 3,87% жиру, жива маса 578 кг [21, 31].

Українська червоно-ряба молочна порода виведена на основі сименталів відтворним схрещуванням їх із червоно-рябими голштинами та частково з монбельярдами та айрширами. Ця порода офіційно затверджена у 1993 р. Варіантами схрещувань передбачалось одержати масив тварин із часткою крові червоно-рябих голштинів 60 - 80%. При виборі порід для схрещування враховувались їхня спеціалізація в молочному напрямі продуктивності та високі технологічні властивості тварин [5].

Ареал породи охоплює 14 областей України. Найчисельніший і найбільш генетично цінний її масив створено у Вінницькій, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Полтавській, Харківській, Черкаській, Чернівецькій і Чернігівській областях [11].

У новій породі передбачалося поєднати високу молочну і м'ясну продуктивність, придатність до машинного доїння, добру пристосованість до місцевих умов та високу оплату корму продукцією.

Рис. 1.3. Корови української червоно-рябої молочної породи.

Тварини мають міцну конституцію, гармонійно збудовані, з рівномірно розвиненим вим'ям переважно чашоподібної форми, з виповненими довгими молочними венами [21].

Вік першого отелення в кращих базових господарствах коливається в межах 25,7-31,3 місяця. Сервіс-період - 69-83 дні [14].

Породними ознаками худоби є червоно-ряба масть, міцна конституція, гармонійність будови тіла, ванно- і чашоподібна форма вим'я, міцне прикріплення його, великі й добре розгалужені молочні вени.

Молочна продуктивність корів у середньому становить 5496 кг, із вмістом жиру в молоці 3,94%. Генетичний потенціал по молочності становить 6500-7500 кг молока за лактацію. Жива маса корів повнолітніх - 630-680 кг. Шляхи подальшого удосконалення породи: консолідація породи, удосконалення молочності, м'ясних якостей тварин [6, 31].

Червона польська порода розводиться у західних областях та поліській зоні України. Створена у Польщі складним відтворним схрещуванням місцевої худоби з бугаями англерської та червоної датської порід [6]. Таким чином, червона польська худоба веде свій родовід від середньоєвропейської місцевої худоби, від якої походять такі сучасні породи, як англерська, червона датська, бура латвійська, червона естонська та ін.

Тварини невеликі, мають щільну або міцну конституцію, витривалі, добре пристосовані до місцевих умов [11]. За типом екстер'єру і конституції ці тварини належать до молочного типу худоби із слабообмускуленим тулубом. Багато з них мають ряд істотних екстер'єрних вад, наприклад, вузькогрудість, незадовільну будову заду, слабкий розвиток кістяка. Ці недоліки нині усуваються використанням тварин імпортних порід.

Молочна продуктивність червоної польської худоби більше залежить від умов утримання, годівлі та вирощування молодняку. Жива маса корів - 450 - 500, бугаїв - 700 - 850 кг, телята народжуються живою масою 25 - 35 кг. Надій корів - до 3000 кг, а в племінних господарствах - 4000 - 5000 кг. Вміст жиру в молоці - 3,7 - 3,9%. М'ясні якості худоби невисокі, тому що вона вдосконалювалася у молочному напрямі [6, 29].



Рис. 1.4. Корови червоної польської породи.

Тварини добре пристосовані до поліських умов. Провідне господарство - племзавод «Олицький» [11]. Порода поліпшується методами близькими до вдосконалення червоної степової, англерської та червоної датської.

Худоба відноситься до локальних порід. Розводять тварин цієї породи у Волинській, Тернопільській, Житотмирській і Рівненській областях [21].

Голштинська порода. Початком існування породи вважається 1861 р., коли були створені ферми, що мали змогу в організаційному плані проводити селекційну роботу на території США і Канади [11]. Голштинська (голштино-фризька) порода створена на основі вихідної голландської чорно-рябої чистопородним розведенням шляхом відбору за надоями і живою масою та застосуванням інтенсивної технології вирощування молодняка, годівлі й утримання корів. З історії виведення цієї породи великої рогатої худоби відомо, що її батьківщиною за походженням вважається Голландія, але всі свої визначні якості вона набула на американському континенті.

Внаслідок тривалої селекційної роботи, спрямованої на виведення тварин спеціалізованого молочного типу з максимальною молочною продуктивністю і міцною конституцією, було створено вузькоспеціалізований молочний тип худоби. Селекція була спрямована виключно на підвищення молочної продуктивності з урахуванням вияву екстер'єрного типу (спочатку як показника естетичного виду, потім і здоров'я). Заснування асоціації, проведення різних конкурсів і аукціонів, виявлення й максимальне використання рекордистів, цілеспрямована селекційно-племінна робота за понад 100-річний період в умовах достатньої годівлі сприяли створенню сучасного типу голштинської худоби [29].

Голштини - це пізньоспіла порода, тварини якої у 72-місячному віці закінчують свій ріст. Середня жива маса дорослих корів 650-700 кг, а в окремих особин - 900 кг, висота в холці 142-145 см. У бугаїв-плідників жива маса - 1100-1200 кг, висота в холці 160-165 см. Для голштинської породи характерні великі розміри тварин, добре розвинена грудина, менше - мускулатура, чудово виражені молочні форми. Вим'я у голштинських корів об'ємне, широке, міцно прикріплене до черева. 85-87% корів голштинської породи мають ванно -і чашоподібну форму вим'я. Завдяки його великому об'єму тварини добре витримують дворазове доїння. Індекс рівномірності розвитку вим'я в середньому є не менше 42-44% при швидкості молоковіддачі 1,92-2,37 кг/хв. Більшість тварин голштинської породи мають чорно-рябу (чорно-білу) масть. Породі належить рекорд молочної продуктивності за добу (110,9 кг) за лактацію (понад 25 тис. кг) і за все життя (понад 150 тис. кг молока). Надій повновікових тварин у середньому становить 6500 кг молока із вмістом жиру в молоці 3,6%. У кращих стадах 8-12 тис. кг молока. Завдяки високій молочній продуктивності, пристосованості до різних кліматичних умов і економічності, голштинська порода дуже швидко поширилася в багатьох країнах світу і за численістю посідає перше місце [11, 21].

Голштинська худоба відзначається задовільною відтворювальною здатністю. Показники відтворення зумовлюються значною мірою фізіологічними особливостями тварин, які після високої продуктивності потребують відпочинку для відновлення функції відтворення [21].

Генофонд голштинської породи широко залучали й залучають досі для генетичного поліпшення молочної худоби в Україні.



Рис. 1.5. Корова голштинської породи.

Голштинська худоба добре адаптується в різних регіонах, проте вона дуже вибаглива до умов годівлі. Певна кількість молочного поголів'я голштинської породи була завезена до багатьох регіонів України, де були створені племінні господарства: ДПЗ «Славне» АР Крим, ДПЗ «Малинівка» Донецької та «Восход» Запорізької областей, ПАТ «Полтаваплемсервіс» Полтавської області та інші. Таким чином, голштинська худоба в умовах України має високу молочність з підвищенним вмістом жиру в молоці та характеризується задовільними технологічними якостями [4].

На сьогодні пріоритетами в селекційному поліпшенні породи є подальше підвищення вмісту білка й жиру в молоці, тривалості господарського використання, поліпшення типу будови тіла, адаптаційної здатності та резистентності, збереження й підвищення плодючості тварин [4, 31, 33].

Айрширська порода виведена в Шотландії в ХVІІІ столітті в результаті тривалого схрещування місцевої худоби з європейськими породами. Характерними її властивостями є хороший екстер'єр і «машинне» вим'я, висока молочна продуктивність і жирномолочність, витривалість, невибагливість до корму, здатність до акліматизації, висока запліднюваність, уміння краще всіх інших порід використовувати пасовища [29].

Айрширська порода в Україні не має чіткого ареалу розповсюдження і розводиться лише в окремих господарствах Харківської, Луганської, Кіровоградської, Вінницької, Полтавської та Львівської областей. Загальна чисельність чистопородних айрширів становить 1,8 тис. корів.

Рис. 1.6. Корови айрширської породи

Тварини мають широкий, компактний, середньої довжини тулуб, рівну холку, широку та рівну спину. Айрширські корови відрізняються красивою головою з масивними рогами. Вим'я добре розвинене, чашоподібної форми. До недоліків екстер'єру можна віднести вузькогрудість, неправильну постанову ніг, недостатню довжину і товщину сосків. Середня продуктивність корів - 5821 кг, жирність 4,45%, вміст білка в молоці 3,27%, жива маса корів - 491 кг, а бугаїв - 700 кг і більше. Одним із недоліків є низька жива маса тварин [33].

Перевагою худоби айрширської породи є низький рівень затрат корму на одиницю продукції взагалі та концентратів зокрема - відповідно 0,95 та 0,25 к.од. на літр молока. Це зумовлює високу ефективність розведення тварин айрширської породи у фермерських господарствах [36].

Рекордистками породи є корови Потіна 2523, надій за четверту лактацію склав 10122 кг молока жирністю 3,96%; Аріоза 0942, надій за п'яту лактацію 8763 кг молока жирністю 4,38%; Тайна 3636, надій за другу лактацію 3136 кг молока жирністю 4,45%.

За оптимальних умов годівлі та експлуатації айршири характеризуються такими показниками рівня відтворної здатності: строки статевої зрілості у телиць - 8-12 місяців, рекомендований їх парувальний вік - 16-17 місяців, міжотельний період - 365 днів, сервіс-період - 50-55 днів.

Удосконалення худоби айрширської породи ведеться у напрямку підвищення молочності та вмісту жиру в молоці, поліпшення екстер'єрних якостей. Використовується метод чистопородного розведення [21, 33].

2. Матеріали і методика досліджень

2.1 Характеристика господарства

Відкрите акціонерне товариство «Полтаваплемсервіс» засновано за рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 30 січня 1998 року №45-АТ шляхом перетворення державного підприємства «Обласне виробниче підприємство по племінній справі в тваринництві» - «Облплемпідприємство» у відкрите акціонерне товариство. У вересні 2011 року відкрите акціонерне товариство «Полтаваплемсервіс» реорганізувалось у публічне акціонерне товариство «Полтаваплемсервіс».

Керівником підприємства є голова правління, кандидат сільськогосподарських наук Іванченко Микола Іванович.

Уся господарська діяльність ПАТ «Полтаваплемсервіс» проходить на основі Статуту, організаційна структура товариства є відділковою.

Виробничі підрозділи ПАТ «Полтаваплемсервіс»:

відділок №1. - с. Горбанівка; відділок №2 - с. Абазівка; відділок №3 - с. Стехівка; відділок №4-м. Гадяч.

Племпідприємство має такі основні напрямки діяльності:

1) виробництво, зберігання і реалізація сперми молочних та м'ясних плідників великої рогатої худоби з високим генетичним потенціалом;

2) послуги по відтворенню поголів'я великої рогатої худоби на племінних і товарних підприємствах, в індивідуальних господарствах населення та в усіх господарствах інших форм власності;

3) проведення через службу імуногенетики контрольних досліджень щодо достовірності походження племінних тварин;

4) вирощування і реалізація племінної худоби;

5) виробництво і реалізація молока;

6) виробництво кормів для власних потреб;

7) відгодівля великої рогатої худоби;

8) транспортні послуги по перевезенню спермопродукції до споживачів.

На даний час стадо великої рогатої худоби на ПАТ Полтаваплемсервіс» представлене чистопородними тваринами української червоно-рябої молочної породи та голштинської породи (європейської селекції).

Племпідприємство обслуговує більше 67% території області, де утримується 44,0 тисячі корів. Майже 30% території Полтавської області (8 районів) знаходиться в зоні обслуговування ВАТ «Лубенське племпідприємство», де утримується 21,5 тисяч корів, або близько 33,0% від загальної їх кількості в області.

За 11 місяців 2010 року спермою бугаїв-плідників ПАТ «Полтаваплемсервіс» в області осіменили штучно 56869 корів і телиць, що на 3057 менше відповідного періоду 2009 року. Ці показники мали б бути вищими в тому випадку, якщо б на діяльність товариства суттєво не впливали племпідприємства монополісти з інших областей України, такі як ТОВ «Генетичні ресурси» Київської області, ВАТ НВО «Прогрес» Черкаської області, Сумський Державний селекційний центр та інші.

2.2 Земельні угіддя, рослинництво, кормова база

ПАТ «Полтаваплемсервіс» розміщене в південно-східній частині лівобережного лісостепу України. Природно-кліматичні умови сприятливі для вирощування всіх районованих сільськогосподарських культур. Середньорічна кількість опадів в зоні розміщення підприємства становить 485 мм з коливаннями від 200 до 800 мм. Найбільше їх припадає на червень-липень (65-66 мм), найменше на лютий (25 мм). Середньорічна температура повітря +7 ⁰С. Рельєф широко хвильовий з окремими блюдце подібними зниженнями. Переважаючі типи ґрунтів на підприємстві - чорноземи глибокі мало гумусні і чорноземи деградовані.

ПАТ «Полтаваплемсервіс» забезпечує певну частину своїх кормових потреб рослинними кормами, які вирощуються в господарстві.

Сільськогосподарські угіддя складаються із сінокосів, пасовищ і ріллі, на якій вирощуються ячмінь, пшениця, гречка і кормовий буряк. Склад та структура земельних угідь господарства наводиться в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Динаміка складу та структури земельних угідь по роках, га

Види угідь	Роки	2011 до 2009, %
	2009	2010	2011
	га	%	га	%	га	%
Загальна земельна площа	428,3	100	448,3	100	471,5	100	110,1
в т.ч. с. - г. угіддя	387,3	90,4	407,3	90,9	431,5	91,5	111,4
з них: рілля	319,0	82,4	339,3	83,3	319,5	67,7	100,1
сінокоси	52,0	13,4	52,0	12,8	52,0	11,0	100
пасовища	16,0	4,1	16,0	3,9	16,0	3,4	100

З даних таблиці 2.1. видно, що загальна земельна площа у 2011 році збільшилась у порівнянні з 2009 р. на 223,2 га. При цьому, протягом останніх трьох років площа, що відведена під сінокоси та пасовища не змінюється і складає 52,0 га і 16 га відповідно, а площа ріллі дещо збільшилася (на 0,5 га, або на 0,1%).

Перелік земельних площ, які знаходяться у користуванні ПАТ «Полтаваплемсервіс», а також динаміка урожайності сільськогосподарських культур, що вирощуються в господарстві зображені у таблицях 2.2 та 2.3 відповідно.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 2.2. Перелік земельних площ, що знаходяться у користуванні ПАТ «Полтаваплемсервіс» станом на 1.01.2011 року, га

№ п/п	Назва сільської ради	Рілля	Під господарськими шляхами і прогонами	Полезахисні лісосмуги	Землі для видалення відходів	Під господарськими будівлями і дворами	Болота	Пасовища	Разом
1.	Абазівка	113,0	3,0	1,0	3,0	3,0	-	15,0	138,0
2.	Валківська	-	-	-	-	-	8,0	-	8,0
3.	Щербанівська	9,5	-	1,7	-	12,0	-	1,0	24,2
4.	Чорноглазівська	35,0	-	-	-	-	-	-	35,0
5.	Ковалівська	-	-	-	-	1,6	-	-	1,6
	Всього по Полтавському району	157,5	3,0	2,7	3,0	16,6	8,0	16,0	206,8
6.	Сарська	0,9	-	-	-	2,8	-	-	3,7
7.	Краснолуцька	42,5	-	-	-	-	-	-	42,5
8.	Білеченківська	8,6	-	-	-	-	-	-	8,6
	Всього по Гадяцькому району	51,9	-	-	-	2,8	-	-	54,7
	Всього по підприємству	209,5	3,0	2,7	3,0	19,4	8,0	16,0	261,6

Таблиця 2.3. Динаміка урожайності сільськогосподарських культур по роках

Продукція рослинництва	Роки	2011 до 2009, %
	2009	2010	2011
	Зібрана площа, га	Вироблено продукції, ц	Урожайність, ц/га	Зібрана площа, га	Вироблено продукції, ц	Урожайність, ц/га	Зібрана площа, га	Вироблено продукції, ц	Урожайність, ц/га
Зернові, всього	71	1240	17,5	59	655	11,1	63	831	13,2	75,4
пшениця	-	-	-	19	193	10,2	21	229	10,9	-
ячмінь	67	1184	17,7	40	462	11,6	42	602	14,3	80,7
гречка	4	56	14	-	-	-	-	-	-	-
корм. буряк	3	736	245,3	-	-	-	-	-	-	-

Размещено на http://www.allbest.ru/

У таблиці 2.2. наведений перелік земельних площ по підприємству ПАТ «Полтаваплемсервіс», включаючи Полтавський та Гадяцький райони. Найбільшу увагу слід звернути на площу ріллі та пасовищ, які відіграють основну роль у забезпеченні підприємства кормовою базою. Всього по підприємству площа ріллі складає 209,5 га, що становить 80% від загальної земельної площі. Пасовища займають 16 га площі землі.

У Таблиці 2.3. наводяться дані про те, які культури вирощувалися в господарстві протягом останніх трьох років та їх урожайність.

Щодо урожайності сільськогосподарських культур, яка в певній мірі залежить від погодних умов, якості посівного матеріалу та ряду інших чинників, то з таблиці 2.3. видно, що урожайність зернових у 2011 році в порівнянні з 2009 роком значно погіршилася. На 24% зменшилася урожайність всіх зернових, зокрема ячменю - на 19%, що звичайно негативно відображається на кормовій базі.

У 2011 році вирощують лише такі культури, як пшениця та ячмінь. Гречку вирощували лише в 2009 році. Також у 2011 році не вирощувати кормовий буряк. Щодо площ, то у 2011 році, порівнюючи з 2010 р. площа під зерновими збільшилася лише на 4 га.

Розглянувши таблицю 2.3. можна зробити висновок, що у 2011 році виробництво рослинних кормів збільшилося, але все одно деякі корми необхідно закупляти.

2.3 Характеристика галузі тваринництва

Структура стада, породність, класність

Сучасне стадо великої рогатої худоби у ПАТ «Полтаваплемсервіс» складається з голштинської європейської селекції та української червоно-рябої молочних порід. Поголів'я стада великої рогатої худоби по роках наведена у таблиці 2.4. Структура стада зображена у вигляді схеми 2.1.

Таблиця 2.4. Поголів'я великої рогатої худоби у ПАТ «Полтаваплемсервіс», гол.

Статево-вікові групи	Роки	2011 до 2009, %
	2009	2010	2011
Бугаї-плідники	10	12	10	100
Корови	43	40	33	76,7
Нетелі	12	20	17	141,6
Молодняк і доросла худоба на відгодівлі	20	2	5	25
Ремонтні бугайці	18	19	19	105,5
Телиці ст. року	10	11	10	100
Телиці до року	22	25	24	109,1
Телята	26	25	15	57,7
Всього	161	154	133	82,6

У склад стада входять наступні статево-вікові групи: бугаї-плідники, корови, нетелі, телиці старше 1 року, телиці до року, бички старше 1 року і бички до року. Поголів'я корів на фермі становить 33 голови, бугаїв-плідників - 10 голів.

Поголів'я худоби у господарстві складається з чистопорідних тварин, з яких 126 голів (або 95% стада) відповідають вимогам класу еліта-рекорд та 7 гол. (або 5% стада) першому класу.

Структура стада ВРХ у господарстві пов'язана і відповідає основному напрямку роботи підприємства ПАТ «Полтаваплемсервіс». Корови складають менше 25% стада, тоді як частки телиць і нетелів досягають 25,5% та 12,8% відповідно. Отриманий молодняк використовують для ремонту основного стада, а решту реалізовують через місцеву торгову мережу.



Схема 2.1. Структура стада великої рогатої худоби у ПАТ «Полтаваплемсервіс»

Таким чином ріст виробництва молока в ПАТ «Полтаваплемсервіс» може відбуватися в основному у результаті якісного поліпшення тварин, а також підвищення рівня повноцінності раціону та покращенню умов утримання худоби.

Характеристика продуктивних якостей стада

Корови голштинської породи - найвисокопродуктивніші у світі. Ця тенденція спостерігається і у ПАТ «Полтаваплемсервіс». Вони переважають за надоями корів української червоно-рябої молочної породи. Генетичні потенціали цих двох порід складають відповідно 10000 кг і 6500 - 7500 кг молока за лактацію.

У таблиці 2.5. наведена продуктивність худоби за три останні роки (2009-2011 рр.).

Таблиця 2.5. Продуктивність худоби у ПАТ «Полтаваплемсервіс» за 2009-2011 роки

№	Показники	Роки	2011 до 2009, %
		2009	2010	2011
1	Поголів'я ВРХ всього, гол.	161	154	133	82,6
2	В т.ч. корів	43	40	33	76,7
3	Надоєно молока на корову, кг	4713	5085	8402	178,2
4	Валовий надій молока, ц	2026,6	2034,0	2772,7	136,8
5	Продано молока, ц	1970	1560	1660	84,2
6	Товарність молока, %	77,0	81,6	85,1	110,5
7	Вироблено м'яса, ц	158	236	223	141,1
8	Продано м'яса, ц	139	120	126	906
9	Одержано приросту живої маси, ц	146,1	221,6	197,0	134,8
10	Число кормоднів на вирощуванні	20871	31650	21890	104,8
11	Середньодобовий приріст, г	700	700	900	128,6
12	Осіменіння корів і телиць, гол.	76	64	60	78,9
13	В т.ч. телиць	22	30	30	136,3
14	Коефіцієнт відтворювальної здатності, %.	88	81	86	97,7
15	Скільки введено первісток, гол.	6	5	6	100
16	Реалізовано племмолодняка, гол.	15	5	7	46,7

Аналіз таблиці свідчить про те, що в середньому по стаду в 2011 році надій на корову складає 6151 кг молока, що більше на 1076 кг ніж у 2010 році. Скоріше за все це обумовлено: вибраковкою із стада низькопродуктивних корів та частковою заміною їх високопродуктивними нетелями, задовільною кормовою базою, що відображається на молочній продуктивності корів.

2.4 Економічні показники господарської діяльності ПАТ «Полтаваплемсервіс»

Дані наведені у таблиці 2.6 відображають основні показники фінансово-господарської діяльності ПАТ «Полтаваплемсервіс».

Таблиця 2.6. Фінансово-господарська діяльність ПАТ «Полтаваплемсервіс»

Показники	Одиниця виміру	Роки	2011 до 2009, %
		2009	2010	2011
ДОХОДИ
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	тис. грн.	3338	3775	5217	156,3
Інші операційні доходи	тис. грн.	1317	1013	1475	112
Усього доходи	тис. грн.	4655	4788	6692	143,7
ВИТРАТИ
Собівартість реалізованої продукції	тис. грн.	3042	3247	4286	140,9
Адміністративні витрати	тис. грн.	702	670	716	102
Витрати на збут	тис. грн.	8	3	1	12,5
Інші операційні витрати	тис. грн.	891	864	1674	187,8
Усього витрат:	тис. грн.	4643	4784	6677	143,8
Чистий прибуток	тис. грн.	+12	+4	+15	125
Дебітори	тис. грн.	697	607	282	40,5
Кредитори	тис. грн.	276	422	230	83,3
Середньооблікова чисельність штатних працівників	чол.	118	109	106	89,8
Фонд оплати праці штатних працівників	тис. грн.	1556	1544	1820	117
Середньоміс. зарплата 1 штатного працівника	грн.	1098	1180	1430	130,2
Заборгованість по заробітній платі	тис. грн.	-	-	-	-

За даними таблиці 2.6. загальний прибуток підприємства зріс від 3338 тис. грн. у 2009 році, до 5217 тис. грн. у 2011 році. Собівартість реалізованої продукції у 2011 році також зросла, в порівнянні з 2009 р. на 1244 тис. грн. Помітно знижуються витрати господарства на збут продукції, якщо у 2009 р. вони складали 8 тис. грн., то у 2011 році - 1 тис. грн.

3. Результати досліджень

3.1 Організація відтворення та підвищення продуктивних якостей стада

Молочна продуктивність безпосередньо пов'язана з відтворною функцією організму, оскільки розвиток і секреторна діяльність молочної залози знаходяться у тісному зв'язку з розвитком органів розмноження, з періодом тільності й отелення. Під лактацією розуміють утворення і виділення молочною залозою молока за проміжок часу від отелення до запуску на сухостій, або ж проміжок часу між двома допоміжними отеленнями. Момент припинення утворення молока в молочній залозі це запуск, а час від моменту запуску до наступного запліднення уже через 20-30 діб. Проміжок часу від отелення до плідного парування (осіменіння) називають сервіс-періодом.

Подовжений сервіс-період зменшує валовий надій кожної корови за ряд років. За один день продуктивного життя корови у господарстві одержують нижчі надої, ніж при короткому сервіс-періоді, а це економічно невигідно. Подовжений сервіс-період призводить до зменшення виходу телят.

Міжотельний період (МОП) - це період від отелення до отелення. Тривалість МОП понад 365 днів призводить до неплідності корів і зниження надоїв. Для оцінки плодючості корів у господарстві використовують показник - заплідненість їх від першого осіменіння - це виношення кількості тварин, які запліднилися, до всіх, яких осіменяли протягом періоду.

Перше осіменіння теличок у господарстві проводять у 19-місячному віці, при досягненні живої маси 405 кг.

Отже, у віці 2 років і 4 місяців проходить перше отелення. Саме з цього моменту починається виробництво молока і настає час першого сервіс-періоду.

Охоту виявляють за «рефлексом нерухомості», спостерігаючи за стадом під час його перебування на вигульних майданчиках не менш як 3 рази. При встановленні рефлексу нерухомості тварин відокремлюють від стада і тримають їх окремо до осіменіння і після нього до завершення ознак охоти.

Осіменіння корів проводять штучно. Для штучного осіменіння корів і телиць допускається сперма з рухливістю сперматозоїдів не нижче 4 балів, наявністю у дозі не менше 15 млн. сперматозоїдів з прямолінійним поступальним рухом.

Для осіменіння корів використовують сперму племінних бугаїв голштинської породи європейської селекції та української червоно-рябої молочної породи. Також у господарстві використовують заморожені ембріони кращих представників червоної степової, англерської, червоної датської, української червоної молочної, української чорно-рябої молочної порід та їх помісей, які знаходяться у кріобанку ПАТ «Полтаваплемсервіс».

Ефективність осіменіння та кількісні показники одержаної сперми від поголів'я плембугаїв у ПАТ «Полтаваплемсервіс» наведені у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Показники одержаної спермопродукції у ПАТ «Полтаваплемсервіс»

Показники	Одиниця виміру	Роки	2011 до 2009, %
		2009	2010	2011
Середнє поголів'я плембугаїв	гол.	12	12	10	83,3
Одержано сперми від бугаїв	тис. с/доз	187	182	163	87,2
Одержано с/доз на 1 бугая з початку року	с/доз	15049	15170	16278	108,1
Собівартість 1 раелізованої с/дози плембугаїв	грн.	9,23	11,57	14,28	154,7
Осіменено ВРХ штучно, всього	т.гол.	64	60	60	93,71
Використано на осіменіння	тис. с/доз	148	156	171	115,5
Використано на осіменіння 1 гол.	с/доз	2,3	2,6	2,8	121,7
Реалізовано всього спермодоз	тис. с/доз	203	177	188,7	92,9

Дійних корів осіменяють до доїння, оскільки подразнення нервових закінчень шкіри вим'я і сосків при масажі і доїнні збуджує виділення із задньої частки гіпофіза гормону окситоцину, який викликає скорочення матки і яйцепроводів, що сприяє проштовхуванню сперміїв до місця зустрічі їх з яйцеклітиною і збільшує вірогідність запліднення. Частка запліднених самок від першого осіменіння складає: корів - 70%, телиць - 60%. У господарстві практикують рівномірні отелення протягом року, а значить, і рівномірне виробництво продукції протягом року.

Відтворення поголів'я худоби у ПАТ «Полтаваплемсервіс» зумовлено строками використання корів і їх плідністю.

Основними резервами збільшення відтворення тварин є:

- повноцінний раціон годівлі, збалансований за багатьма поживними речовинами;

- скорочення сервіс-періоду до 60 днів;

- лікування гінекологічних захворювань корів;

- зменшення кількості абортів;

- упорядкування системи вибракування корів;

Для нормального відтворення молочного стада у господарстві у групу корів переводять 25 - 30% нетелів та вибраковують частину корів за показниками продуктивності за першу лактацію і залишають лише 6 первісток. Щодо бугаїв-плідників, то кожного року ремонт стада проводиться введенням двох бугайців (13% від даної групи).

У ПАТ «Полтаваплемсервіс» молока продається значно менше, ніж виробляється, так як частина іде на випойку телят. Тому, товарність молока у 2011 році складала 85,1%, але це більше ніж у попередні роки, у середньому на 5%. За рахунок поступового збільшення числа кормоднів збільшується з кожним роком одержання приросту живої маси. Молодняк, який не використовується для ремонту стада, продається як племінний молодняк або ставиться на відгодівлю.

Показники продуктивності корів голштинської породи європейської селекції та української червоно-рябої молочної породи, які складають основне стадо у ПАТ «Полтаваплемсервіс» зображені у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2. Кількісні та якісні показники продуктивності стада ПАТ «Полтаваплемсервіс» за станом на 1 січня 2011 року.

Показники	Порода великої рогатої худоби
	Голштинська (європейської селекції)	Українська червоноряба молочна
Поголів'я на звітну дату, усього голів	43	44
у т.ч. корів	15	18
Середня жива маса корів, кг.
після першого отелення	515	508
після другого отелення	515	565
після третього отелення і старше	617	612
Середній надій від 1 корови за даними річного звіту, кг.	5061	5110
Поголів'я пробонітованих корів та молочна продуктивність за 305 днів останньої лактації
усього по стаду:
голів	15	17
надій, кг.	7379,60	6301,83
молочний жир, кг.	302,57	249,55
молочний білок, кг.	231,72	199,13
Кількість корів з надоєм за 305 днів найвищої лактації, гол.:
6001-7000 кг.	3	3
7001-8000 кг.	2	3
8001-9000 кг.	1	6
9001-10000 кг.	4	1
10000 кг і більше	1	-
Жива маса телиць у віці, кг:
6 місяців	185	182
12 місяців	290	290
18 місяців	395	395
Жива маса бугайців у віці12 місяців, кг	375	370

Проаналізувавши дані таблиці 3.2. можна зробити висновок, що серед поголів'я пробонітованих корів, худоба голштинської породи має кращі показники молочної продуктивності ніж корови української червоно-рябої молочної породи. Серед корів голштинської породи найбільша кількість їх з надоєм за 305 днів найвищої лактації досягає 9-10 тис. кг. молока, тоді як більшість корів української червоно-рябої молочної породи мають надої 8-9 тис. кг молока найвищої лактації.

Проте, успіх роботи з підвищення продуктивності молочної худоби залежить не тільки від породної приналежності тварин, але й від організації всієї зоотехнічної роботи, в тому числі племінної [38]. Щоб підвищити продуктивність стада, в господарстві необхідно прискорити якісне поліпшення маточного поголів'я. Потрібно вибраковувати низькопродуктивних корів, а високопродуктивних використовувати більш тривалий час.

Існують певні технологічні фактори, що найбільше впливають на підвищення молочної продуктивності корів та мають різну ефективність при використанні тих чи інших елементів технології. Технологічні фактори підвищення молочної продуктивності наведені у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3. Технологічні фактори підвищення молочної продуктивності корів

№ п/п	Елемент технології	Його ефективність
1	Комплектування технологічних груп за датою отелення і продуктивністю	Підвищення удою на 7-10% порівняно з комплектуванням за удоєм і періодом тільності
2	Збереження постійності груп на протязі 6-7 місяців лактації	Підвищення удою за 7 місяців лактації на 8-9%
3	Переміщення дійних груп у виробничій зоні не більше 2 раз, новотільних корів на роздої - не раніше 120 днів лактації	Тривале збереження технологічного режиму, підвищення удою на 10-14%
4	Роздільне комплектування і утримання груп первісток і дорослих тварин	Нормована годівля, підвищення удою на 10-14%
5	Співвідношення місць годівлі і відпочинку у всіх зонах 1:1	Одночасний доступ усіх тварин до кормів, ріст удою на 6-8%
6	Підвищення рівня годівлі корів у цеху виробництва молока на 7-10% порівняно із існуючими нормами	Забезпечення планового удою та підвищення його на 5-8%
7	Фіксація корів на період годівлі	Скорочення втрат кормів на 10-20%, підвищення продуктивності на 7-12%
8	4-6 кратна роздача об'ємистих кормів	Підвищення удою за період роздою на 15-17%, за лактацію - на 9-10%
9	Випасання тільних сухостійних і новотільних корів	Ріст удоїв за на 10-12%, збільшення виходу телят на 5-7%
10	3-кратне доїння корів не менше 120 днів лактації	Підвищення удою на 10-12%
11	Підготовка нетелів до отелення: масаж вим'я протягом 50 дн. по 3 хв. і підгодівля концентратами по 0,7-1 кг	Скорочення періоду адаптації первісток до доїльної установки на 2-3 дні
12	Привчання нетелів до доїльної установки протягом 20-24 днів	Підвищення удою на 12-15%

Отже, всі вище наведені технології доцільно впроваджувати у ПАТ «Полтаваплемсервіс» з метою підвищення та закріплення на високому рівні продуктивності корів, зокрема збільшення надоїв молока, вмісту жиру та білку в складі молока, підвищення виходу телят та скорочення втрат кормів.

3.2 Одержання і вирощування молодняку

Система вирощування молодняку передбачає ефективне використання біологічних закономірностей росту і розвитку тварин в ембріональний і постембріональний періоди життя. Ріст і розвиток плоду в ембріональний період значною мірою залежить від умов годівлі й утримання корів нетелей під час тільності.

Для тільних сухостійних корів у господарстві заготовляють сіно, силос, коренебульбоплоди, концентровані корми, зелену масу. Передбачений раціон, який наведений у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4. Раціони для сухостійних корів і нетелей

Корми	Корови	Нетелі
	Витрати кормів на 1 гол., кг	(+/-)	Витрати кормів на 1 гол., кг	(+/-)
	Норма витрат	Фактичні витрати		Норма витрат	Фактичні витрати
Зима
сіно злаково-бобове	3	5	-0,5	3	2,5	-0,5
солома	1	2	+1	1	2	-1
силос кукурудзяний	10	11	+1	10	11	-1
кормові буряки	5	4	-1	4	3,5	-0,5
концкорми	2,5	2	-0,5	0,8	0,7	-1
Літо
зелені корми	30	29	-1	27	26	-1
концкорми	2,2	2	-0,2	1,5	1,3	-0,2

Аналізуючи раціони годівлі сухостійних корів і нетелей, спостерігається тенденція до економії кормів. Необхідно довести до норми видачу сіна, кормових буряків, концкормів, зелених кормів, оскільки ріст і розвиток плода в ембріональний період вимагає збалансованої, повноцінної годівлі.

Для отелення корів і утримання новонароджених телят у перші 20 днів життя а фермі влаштоване родильне відділення. Тут створені необхідні зооветеринарні мови для нормального перебігу родів, післяродового періоду і одержання здорових телят. Цех обладнаний в окремому приміщенні, розділеному на чотири секції: дородову, родову, післяродову, профілакторій.

За 8-10 дні до очікуваного отелення тварину переводять із сухостою у дородову секцію цеху отелення. При цьому роблять її клінічний огляд із визначенням стану вим'я, з настанням ознак родів тварину переводять у родову секцію.

Першими ознаками родів є неспокій корови: вона часто лягає і встає, реве, оглядається. При такій ситуації обмивають задню частину тіла, кінцівки й хвіст 2%-м содовим розчином, а зовнішні статеві органи - теплим (1:5000) розчином калію перманганату, забруднену і мокру підсталку замінюють чистою і сухою. Всі ці роботи проводять і після родів.

У деннику корову утримують разом із телям 12 год. Це позитивно впливає як на теля, так і на корову, оскільки вона може проявити материнський інстинкт.

У господарстві застосовують спосіб напування з відра для згодовування молозива. Для цього способу використовують чисте, продезінфіковане відро.

Наливають молозиво у відро, змочують ним соску і дають теляті. Як тільки воно почне ссати резинову соску, її спокійно опускають у відро з молозивом і коли теля відчує смак молозива і почне пити, соску забирають і воно п'є з відра самостійно. Молозиво згодовують 5-6 разів за добу.

У ПАТ «Полтаваплемсервіс» телят до 6 місячного віку годують згідно схеми, яка наведена у таблиці 3.5.

Таблиця 3.5. Схема годівлі телят до 6 місячного віку в ПАТ «Полтаваплемсервіс»

Вік декада	Жива масса у кінці періоду, кг	Добова норма корму, кг	Мінеральна підгодівля, г
		Молоко незбиране	Комбікорм	Соковиті корми	Сіно
				Силос	Корне-плоди		Сіль	Преци-пітат
1		7	-	-	-	-	-	-
2		7	-	-	-	-	5	5
3		7	-	-	привч	привч	5	5
Всього за 1-й місяць	30	210	-	-	-	-	100	100
4		7	0,3	-	0,2	0,2	10	20
5		7	0,6	привч	0,3	0,3	10	20
6		6	0,8	-	0,5	0,5	10	20
Всього за 2-й місяць	60	200	17	-	10	10	300	600
7		5	0,8	0,5	0,5	0,7	15	20
8		4	0,8	1	1	1	15	20
9		3	0,8	1,5	1,5	1,3	15	20
Продовження таблиці 3.5
Всього за 3-й місяць	90	120	24	30	30	3	450	600
10		3	1	2	1,5	1,5	15	20
11		3	1,2	2	1,5	1,5	15	20
12		3	1,5	3	2	1,5	15	20
Всього за 4-й місяць	120	90	37	70	50	45	450	600
13		2	1,7	3	2	2	20	25
14		2	1,7	4	2	2,5	20	25
15		2	1,7	5	2	3	20	25
Всього за 5-й місяць	150	60	51	120	60	75	600	750
16		1	1,6	5	2	3	25	30
17		1	1,6	6	2	3,3	25	30
18		1	1,6	7	2	3,5	25	30
Всього за 6-й місяць	180	30	48	180	60	100	750	900
Всього за 6 міс	700	177	400	210	260	2650	3550

Профілакторний період вирощування телят триває від народження до 20-денного віку. В цей період господарство застосовує утримання телят в індивідуальних дерев'яних клітках. При таких умовах утримання тварини не контактують з сусідами та менше хворіють, але важко доглядати за ними, знижуються норми обслуговування та різко збільшується вартість утримання.

Молочний період триває до 4-місячного віку і за цей час випоюють не менше 500 кг незбираного молока. Згідно зі схемами годівлі теличкам до 6-місячного віку передбачено випоювати від 180 до 500 кг незбираного і 200-700 кг збираного молока. Збиране молоко до раціону теляти вводять з 20-30-денного віку.

Концентровані корми починають згодовувати поступово, невеликими порціями. За добу телята 1-2-місячного віку споживають 0,2-0,4 кг, а 2-3-місячного близько 0,8-1,6 кг концкормів. Норму сіна збільшують поступово і в 3-місячному і доводять до 1,3-1,4, а в 6-місячному - до 2,5-3 кг на добу. Коренеплоди телятам починають згодовувати з місячного, а силос - з 2-місячного віку. Згодовування соковитих кормів з раннього віку підвищує біологічну повноцінність раціонів, поліпшує травлення і сприяє повнішому засвоєнню поживних речовин. До зелених кормів телят привчають з 20-денного віку. Добову даванку їх поступово збільшують, доводячи у 3-місячному віці до 7-8, а у 6-місячному - до 18-кг (разом з пасовищною травою). На фермі застосовують прив'язне утримання телят до 6-місячного віку в приміщенні для вирощування молодняку.

У післямолочний період телиць вирощують на раціонах, що складаються тільки з рослинних кормів. За структурою вони поступово наближаються до раціонів дорослої худоби, але мають необхідну кількість енергії, перетравного протеїну, мінеральних речовин і вітамінів. У стійловий період у раціони телиць включають (3 розрахунку на 100 кг живої маси), кг: силосу - 5-6 сінажу - 3-4, сіна.5-2 за добу. При нестачі сіна частину його заміняють доброякісною соломою ярих культур. Кількість концентрованих кормів залежить від якості грубих і соковитих.

Влітку телиць підгодовують зеленими кормами, вирощеними у кормовій сівозміні, якщо продуктивність пасовища невисока. При цьому загальна добова даванка зеленого корму (разом з пасовищем) становить: у 7-9-місячному віці - 18-22 кг, 10-12-місячному - 22-26, 13-15-місячному - 36-30 кг.

3.3 Годівля основного стада ВРХ

В ПАТ «Полтаваплемсервіс» використовується силосно-концентратний тип годівлі великої рогатої худоби.

Норми годівлі корів встановлюють залежно від їх живої маси, віку, стану вгодованості, рівня молочної продуктивності і жирності молока, періоду тільності і запланованого надою.

Оскільки велика рогата худоба від природи є жуйною, то в основу її годівлі покладений принцип максимального використання дешевих трав'яних об'ємних кормів, а концентрати включаються в раціон як доповнення.

Годівля корів у сухостійний період. Добре збалансований раціон сухостійної корови є необхідною умовою для одержання високої продуктивності в наступній лактації, а також отримання здорового потомства. В першій половині сухостійного періоду раціон має бути низькоенергетичним, що знижує ризик ожиріння корів, запобігає важким отеленням і сприяє підтриманню здоров'я тварин.

В останній місяць тільності збільшується потреба в енергії та білку, водночас споживання сухої речовини кормів зменшується. Для належного функціонування рубця потрібно згодовувати достатню кількість волокнистих грубих кормів у даний період. Сухостійним коровам різко зменшують дачу високоенергетичних та молокогінних кормів (концкорми і коренеплоди). Отже, основні корми у раціонах тільних сухостійних корів - гарне бобове сіно і силос високої якості.

Годівля корів у період лактації. В раціон годівлі дійних корів включають об'ємисті (сіно, сінаж, силос, кормові буряки) та концентровані корми. При складанні добових раціонів для дійних корів дотримуються таких принципових положень: середній вміст протеїну в раціонах корів з надоєм до 3000 кг молока планують 100 - 105 г. на кормову одиницю, а з продуктивністю 4000 кг і більше - 110 - 115г. Раціони балансують також за сухою речовиною, клітковиною, легкоперетравними вуглеводами, кальцієм, фосфором і каротином. Вміст сухих речовин у раціоні повинен становити 3 - 4 кг на 100 кг живої маси. Співвідношення вмісту цукру і перетравного протеїну - 1 - 1,5: 1.