Главная База знаний "Allbest" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Наукова організація виробництва соняшника

Наукова організація виробництва соняшника

Наукові основи організації виробництва соняшника. Організація та стан виробництва соняшника на підприємстві СТОВ "Петровський". Динаміка посівних площ, урожайності і валових зборів. Раціоналізація технології виробництва й основних виробничих процесів.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 07.05.2012
Размер файла 81,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Наукові основи організації виробництва соняшника
  • 1.1 Суть наукової організації виробництва соняшника
  • Розділ 2. Організація та сучасний стан виробництва соняшника на підприємстві СТОВ "Петровський"
  • 2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства СТОВ "Петровський"
  • 2.2 Динаміка посівних площ, урожайності і валових зборів
  • 2.3 Організація основних виробничих процесів
  • 2.4 Економічна ефективність виробництва соняшника
  • Розділ 3. Перспективи розвитку виробництва соняшника
  • 3.1 Напрями підвищення урожайності і збільшення виробництва соняшника
  • 3.2 Раціоналізація технології виробництва й основних виробничих процесів
  • Висновки
  • Список використаної літератури

Вступ

У розвитку багатьох галузей економіки нашої держави, і насамперед сільського господарства, дуже важливу роль відіграє збільшення обсягів виробництва соняшника. Соняшник - високорентабельна, вигідна в економічному відношенні культура. Це пояснюється винятковим значенням його та різнобічним використанням. Насіння соняшнику є основним джерелом отримання рослинного масла.

Завдання розвитку виробництва насіння соняшнику передбачає доцільність перевищення частки рослинних олій у структурі споживання населенням жирів. Зростання споживання рослинних олій замість тваринних жирів характерний для багатьох високорозвинених країн.

Зерно соняшника є важливим експортним продуктом і має забезпечувати значні надходження валютних коштів державі [1]. Адже в процесі зберігання зерно майже не втрачає своєї якості.

Виробництво соняшнику істотно впливає на ефективність функціонування всієї галузі рослинництва. Висока закупівельна ціна на насіння цієї культури робить її економічно вигідною для обробітку, сприяє піднесенню економіки господарства. Попит на соняшник і соняшникову олію значно не зменшується при зростанні цін.

Однак, через незадовільний використання виробничого і біокліматичного потенціалу, нестачі агротехнічного, організаційного, економічного та іншого характеру плани виробництва і здачі цього цінного олійної культури не виконуються. У зв'язку з цим підвищення економічної ефективності виробництва насіння соняшнику має актуальне значення.

Метою даної курсової роботи є удосконалення організації виробництва соняшника. Об'єктом дослідження є виробництво соняшника в господарстві СТОВ "Петровський". Відповідно до поставленої мети вирішувались наступні завдання:

соняшник посівна площа урожайність

- вивчення сучасного стану організації та економічної ефективності виробництва соняшника;

- дати організаційно-економічну характеристику підприємства СТОВ "Петровський";

- проаналізувати економічну ефективність виробництва соняшника;

- визначення раціональної технології виробництва соняшника та основних виробничих процесів;

- Обгрунтувати виробничу програму виробництва соняшнику на перспективу.

Робота включає вступ, три розділи, висновок, список використаної літератури (26 джерел), 19 таблиць, і викладена на 40 сторінках друкованого тексту.

Розділ 1. Наукові основи організації виробництва соняшника

1.1 Суть наукової організації виробництва соняшника

Основною олійною культурою, що вирощується в Україні. Є соняшник. Соняшник - одна з прибуткових технічних культур України з найвищим рівнем рентабельності серед сільськогосподарських культур. У складі всіх олійних культур він займає 70% посівної площі. І 85% валового збору. Із насіння соняшнику виробляється приблизно дві третини всієї рослинної олії.

Олія має важливе народногосподарське значення. Її споживають як цінний харчовий продукт у натуральному вигляді, широко використовують у харчовій, текстильній, лакофарбовій, парфумерній та інших галузях промисловості для виробництва маргарину, оліфи, мила, стеарину, лінолеуму тощо.

У технології виробництва соняшнику виділяють два основні періоди - це підготовка грунту і посів, а також комплекс робіт по збиранню врожаю. Підготовка грунту і посів соняшнику майже повністю механізовані. Від якісного і своєчасного проведення цих робіт залежать кінцеві результати виробництва [3]. Виконання їх пов'язане з великими енергетичними затратами. Підготовка грунту включає основну обробку - лущення стерні, оранку або безвідвальну обробку і передпосівний обробіток.

Спосіб основного обробітку грунту вибирають в залежності від попередників, ступеня засміченості та видового складу бур'янів. При розміщенні соняшнику після зернових колосових культур обробка грунту зазвичай включає дворазове лущення стерні і зяблеву оранку. Перше лущення проводять на глибину 5-6см дисковими лущильниками ЛДГ-10 або ЛДГ-15 відразу ж після збирання попередника, друге - важкими дисковими боронами БДТ-7 на глибину 10-12 см після відростання бур'янів. Ці своєчасно виконані операції покращують водний режим грунту, полегшують оранку.

На полях, засмічених корнеотприсковимі бур'янами, застосовують систему зяблевої обробітку грунту з використанням гербіцидів групи 2,4-Д. Для цього перше лущення проводять важкими дисковими боронами БДТ-7, добре підрізання бур'янів, а потім, при масовому відростанні розеток, поле обробляють гербіцидом групи 2,4-Д [8]. Оранку проводять на початку жовтня плугами з передплужниками в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками на глибину 25 - 27 см.

На добре окультурених, чистих від багаторічних бур'янів полях отвальную оранку замінюють безвідвальної обробкою на глибину 20-22см за допомогою знарядь КПШ-9, КПШ-5, КПГ-2-250. При цьому значно економляться матеріально-технічні та трудові ресурси, але врожайність не знижується.

При розміщенні соняшнику після кукурудзи основна обробка грунту складається з оранки, яку проводять слідом за прибиранням попередника.

Соняшник вибагливий до запасів поживних речовин у грунті. Органічні добрива під соняшник не вносять, а застосовують під попередню культуру. Соняшник дуже чуйний на мінеральні добрива. Норми їх внесення розраховують на кожне поле, за даними агрохімічних картограм.

Мінеральні добрива застосовують восени, під оранку, використовуючи розкидачі РМГ-4, РУМ-5. Якщо туки не внесли восени, цю роботу виконують навесні, закладаючи добрива в грунт під час ранньої культивації. При цьому перевага віддається локальному внесенню, для якого використовується сівалка-культиватор СЗС-2, 1. У цьому разі одночасно з внесенням добрив роблять і культивацію грунту. Останнім часом частіше почали застосовувати рідкі комплексні добрива, для внесення яких переобладнаний лущильник ЛДГ-10. На його рамі встановлена бочка ємністю 1800л. Дискові знаряддя замінені долотоподібні і добрива вносяться безпосередньо в грунт.

Під час весняної допосівного обробітку грунту особлива увага повинна приділятися знищення бур'янів, вирівнювання поверхні поля та створення оптимальних умов для рівномірного загортання насіння. Хороші результати дає пошарова дворазова культивація. Першу проводять слідом за ранньо-весняним боронуванням на глибину 10-12см, другу перед посівом на глибину загортання насіння культиваторами для суцільного обробітку КПГ-4, КПРС-4 з стрілчастими лапами. При цьому добре знищуються бур'яни, значно скорочуються витрати праці на догляд за посівами. У посушливі роки після першої культивації поле накочують кільчасто-шпоровими котками.

На добре окультурених полях проводять тільки передпосівну культивацію з одночасним внесенням гербіцидів. Як правило, на соняшнику застосовують трефлан або його суміш з прометрин. Для приготування розчинів використовують АПР "Темп".

Гербіциди можна вносити в грунт комбінованими агрегатами на базі трактора Т-150, виготовленими в господарстві. До бака ємністю 1,8 м 3, розміщеному на платформі, прикріплюють два спарених культиватора КПС-4 з зубовими боронами [15]. Такий агрегат одночасно вносить гербіциди, закладає їх у грунт і здійснює передпосівну культивацію.

Велика увага повинна приділятися якості насіннєвого матеріалу. Насіння повинні відповідати вимогам 1 класу посівного стандарту. Калібрування - обов'язковий прийом при підготовці насіння до сівби. Завчасно проводиться і їх знезараження фентіураму (з розрахунку 3 кг препарату на 1 т насіння). Протруюють насіння напівсухим способом на машинах ПСШ-3, або "Мобітокс".

Щоб отримати своєчасні, дружні сходи, соняшник висівають у період, коли температура грунту на глибині загортання насіння піднімається до 8-10°С.

Під час сівби механізатори прагнуть забезпечити точний висів заданої кількості насіння на рівній відстані один від одного в порядку, закладати їх у вологий шар грунту на глибину 6 - 8 см. Норму висіву встановлюють з таким розрахунком, щоб до збирання збереглося 38-40 тис. рослин на 1 га для сорту і 50-55 тис. для гібридів.

Сіють соняшник пунктирним способом з міжряддями 70см, використовуючи пневматичні сівалки СУПН-8 і переобладнані в господарстві з шестирядним на восьмирядна СПЧ-6М. Робоча швидкість сівалки СПЧ-6М - 4-6, СУПН-8 - 6-8 км / ч.

Сівши проводять в одному потоці з передпосівної культивації, де розрив між операціями не повинен перевищувати 20-30 хвилин. Тривалість оптимального строку сівби поля 1-1,5 дня.

Відразу ж після сівби поля накочують кільчасто-шпоровими котками. У результаті волога підтягується у верхні шари грунту, вирівнюється поверхня поля і сходи з'являються на 2-4 дні раніше.

Дуже важливо своєчасно провести досходове боронування і боронування по сходах. За допомогою першої операції можна знищити максимальну кількість бур'янів ще до сходів соняшнику. Залежно від умов, що склалися проводять одне або два досходове боронування.

Обробку по сходам проводять у період, коли в рослин з'являється перша пара справжніх листків [10]. Щоб забезпечити сприятливі умови росту та розвитку соняшнику, проводять міжрядні обробки, в результаті яких створюється пухкий мульчирующий шар грунту, що сприяє збереженню вологи і знищення бур'янів.

До збирання соняшнику в господарстві приступають у період побуріння і підсихання кошиків у 75-80% рослин. Для прибирання використовують комбайни СК-5 "Нива" з пристроями ПСП-1,5. Привід молотильного барабана обладнають ланцюговою передачею, що дозволяє зменшити частоту обертання молотильного барабана до 300-400 міні знизити дроблення насіння. Швидкість руху збиральних агрегатів не перевищує 7-9 км / ч. Навантаження на комбайн зазвичай становить 60-70 га. Прибирання в господарстві, як правило, закінчують за 7-8 робочих днів.

1.2 Сучасний стан вивчення організації та економічної ефективності виробництва соняшника

Економічний і соціальний розвиток суспільства пов`язаний з проблемами ефективності виробництва. Ефективність виробництва слід розглядати як об`єкт пізнання та планомірного використання. Реалізація такого завдання потребує визначення сутності ефективності.

Найважливіший резерв підвищення економічної ефективності виробництва насіння соняшнику - впровадження прогресивних форм організації та оплати праці.

Успіх досягається в результаті великої уваги фахівців і механізаторів до дотримання всіх елементів інтенсивної технології, їх зацікавленості в отриманні максимального доходу.

Проблема економії енергоресурсів у сільському господарстві надзвичайно актуальна [5]. Енергетичний облік так само необхідний, як і грошовий. При переході до ресурсозберігаючої технології потрібно виявити найбільш енергоємні ланки виробництва і розробити заходи економії енергетичних витрат, що в кінцевому рахунку призведе до економії витрати прямої і упредметненої енергії.

На сучасному етапі проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва є визначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці [18]. Ефективність виробництва - це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої у засобах виробництва праці.

При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в підприємствах та об'єднаннях необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників, які повинні найбільш об'єктивно відбивати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому врожайність культур характеризує рівень ефекту, одержаного в процесі виробництва. Водночас один і той же рівень урожайності досягається при різних витратах, або різні показники продуктивності одержують при рівновеликих витратах виробництва [13]. Для одержання порівняльних величин витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

Найважливішим показником, що характеризує обсяг сільськогосподарського виробництва, є вартість валової і товарної продукції господарства. на основі якої можна розрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток.

Отже, економічна ефективність виробництва визначається не тільки взаємодією природних, технологічних, організаційних й економічних факторів, але залежить і від впливу споживчого попиту населення, умов ринку та взаємозв`язків між виробниками плодово-ягідної продукції, переробними підприємствами і підприємствами ринкової інфраструктури [19]. Тобто ефективність виробництва визначається рядом факторів на кожній з трьох стадій - виробництво, реалізація, споживання.

Розділ 2. Організація та сучасний стан виробництва соняшника на підприємстві СТОВ "Петровський"

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства СТОВ "Петровський"

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Петровський" було утворено 7.02.2002 року за рішенням учасників установчих зборів за рахунок об'єднання паїв фізичних осіб. Товариство є юридичною особою, має відокремлене майно, цивільну правоздатність та дієздатність, може бути позивачем і відповідачем у суді. Товариство має самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням, на якій зазначено: "Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальність "Петровський", фірмові бланки, може мати інші засоби візуальної ідентифікації, що не заборонені законодавством. Товариство створено на невизначений термін.

Метою діяльності Товариства є задоволення ринку у товарах, роботах та послугах Товариства, одержання прибутку та наступний його розподіл між учасниками.

Предметом діяльності Товариства згідно статуту підприємства є:

виробництво сільськогосподарської продукції;

зберігання, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції;

закупівля, у тому числі у населення, сільськогосподарської продукції;

виробництво та реалізація товарів виробничого та споживчого призначення;

фінансові операції, крім тих, що віднесені чинним законодавством до виключної компетенції банків, інших фінансових установ та організацій;

інші види діяльності, окрім тих, які прямо заборонені чинним законодавством України;

Розміщене в північно-західній частині Херсонської області. З обласним центром з'єднаний дорогою з твердим покриттям. Найближча залізнична станція Нижні Сірогози знаходиться в 60 км від господарства. Відстань до обласного центру м. Херсон складає 150 км.

СТОВ "Петровський" розташоване за адресою смт Велика Лепетиха, вул. Чапаєва 2а. Керівництво товариства здійснює його директор - Груба Володимир Григорович, назначений зборами учасників протокол №3 від 15.03.2003 року.

У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі 25 % статутного капіталу (статутного фонду), що складає 4250 грн.00 коп. Холдингових, дочірних і спільних компаній СТОВ "Петровський" не має.

Основними постачальниками продукції для СТОВ "Петровський" є:

ТОВ ТБ НК "Альянс - Херсон" - паливо-мастильні матеріали;

ПМТО "Агро - Комплекс" - запасні частини;

ВАТ "Укрнафта" - паливо-мастильні матеріали;

ТОВ "Агрохімсервіс" - добрива.

Основними покупцями продукції є:

ПП "Інвестагропівдень" - зернові;

ТОВ "Південмлин" - зернові;

ПП "Подільський прометей" - соняшник;

Працівники товариства, населення - сільськогосподарська продукція.

СТОВ "Петровський" відноситься до земельно-забезпечених підприємств, так як має в довгостроковій оренді 1824,54 га землі. Підприємство забезпечене власною та орендованою технікою та с. г. обладнанням, таким як:

Трактори-К-700 - 2шт.;

ДЧ 50 - 1 шт.;

МТЗ-ЮМЗ - 4 шт.;

Т-16 - 1шт.;

Комбайни - Славутич - 1 шт.;

СК-5 "Нива" - 1 шт.

"Ньюхолланд" - 1 шт.

Грузові автомобілі - КАМАЗ, ГАЗ-52, ГАЗ-53, ЗІЛ, а також сівалки, культиватори, счіпки, борони зубові, жатки валкові, прицепи.

СТОВ "Петровський" має власні механізовані складські приміщення для зберігання зерна, ЗАВ, вагову, тобто має можливість зберігати вироблену продукцію для її подальшої реалізації по високим цінам.

Розміри сільськогосподарських підприємств тісно пов'язані з процесом концентрації виробництва. У свою чергу, ступінь розвитку концентрації визначається розмірами виробництва. Під концентрацією виробництва в сільськогосподарських підприємствах розуміють процес зосередження засобів виробництва і робочої сили з метою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції.

Розміри підприємства СТОВ "Петровський" можна розглянути в табл.2.1.

Таблиця 2.1

Розміри аграрного підприємства

Показники

2009р.

2010р.

2011р.

2011р. в % до2009р.

Обсяг виробництва продукції в порівняних цінах 2005р., тис. грн.

1487,5

2499,4

1659,5

111,56

Обсяг продажу продукції, тис. грн.

4329

4674

5479,7

126,58

Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.

2012

2397,5

3576,5

177,76

Середньорічна чисельність працівників, чол.

49

50

57

116,33

Прибуток від реалізації, тис. грн.

3958,3

5306,5

5719,5

144,49

Площа сільськогосподарських угідь, га

1815

1824,54

1824,54

100,52

в т. ч.: ріллі

1778

1824,54

1824,54

102,62

Поголів'я худоби, ум. гол.

54

51

44

81,48

З таблиці 1 можна зробити висновок, що протягом трьох років прибуток від реалізації продукції збільшився на 44,49% завдяки збільшенню обсягу продажу продукції, площа сільськогосподарських угідь майже не змінилась, та не на багато збільшилась площа ріллі, але й помітні негативні наслідки в тваринництві, кількість худоби зменшилась на 18,52%.

Структуру земельного фонду СТОВ "Петровський" можна розглянути в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Склад і структура земельного фонду підприємства СТОВ "Петровський"

Види угідь

2009 рік

2010 рік

2011 рік

2011р. у % до 2009р.

Площа, га

Структура, %

Площа, га

Структура,%

Площа, га

Структура,%

Всього сільськогосподарських угідь

1815

100

1824,54

100

1824,54

100

100,52

в т. ч. рілля

1778

97,96

1824,54

100

1824,54

100

102,62

сінокоси

-

-

-

-

-

-

-

пасовища

37

2,04

-

-

-

-

-

багаторічні насадження

-

-

-

-

-

-

-

Аналізуючи дану таблицю можна сказати, що протягом трьох років земельна площа майже не змінилась, але зросла площа ріллі на 2,62%.

Кожне аграрне підприємство, виходячи з власних потреб, виробленої стратегії і взятих на себе зобов'язань (укладених угод), розподіляє вироблену продукцію. В певних пропорціях воно спрямовує її на виробничі потреби для наступного циклу розширеного відтворення, на громадське харчування і забезпечення продуктами, і, нарешті, на продаж. Продукція, що продана підприємством заготівельним організаціям, переробним підприємствам, на біржах, на експорт, називається товарною.

Спеціалізація виробництва у сільськогосподарських підприємствах характеризується багатьма показниками, основним з яких є структура товарної продукції. Вона показана в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Склад та структура товарної продукції на підприємстві

Вид продукції

2009 рік

2010 рік

2011 рік

2011р. у % до 2009р.

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

Продукція рослинництва - всього

3746,7

94,65

4951

93,3

5374,3

93,96

143,44

У тому числі зернові та зернобобові - всього

2378

60,08

2404,2

45,31

4072,1

71,2

171,24

З них пшениця озима

2342,7

59,18

2191,6

41,3

3787,5

66,22

161,67

Ячмінь озимий

35,3

0,89

212,6

4,01

284,6

4,98

806,23

"соняшник

1301,4

32,88

2434,9

45,89

1141,9

19,97

87,74

Баштанні продовольчі

0,8

0,02

2

0,04

-

-

-

Інша продукція рослинництва

66,5

1,68

110,2

2,08

160,3

2,8

241,05

Продукція тваринництва - всього

195,6

4,94

342,2

6,45

329,2

5,76

168,3

У тому числі свиней

138,8

3,51

242,6

4,57

295,5

5,17

212,9

овець

20,7

0,52

71

1,34

12

0,21

57,97

вовна

-

-

2,4

0,05

1,5

0,03

-

Інша продукція тваринництва

36,1

0,91

26,2

0,49

20,2

0,25

55,96

Послуги в сільському господарстві

16

0,4

13

0,24

16

0,28

100

Всього по підприємству

3958,3

100

5306,5

100

5719,5

100

144,49

З даної таблиці можна сказати, що порівнюючи 2011 рік з 2009 роком в цілому по підприємству товарна продукція зросла на 44,49%, продукція рослинництва займає найбільшу частку і протягом трьох років зросла на 43,44%. Товарна продукція тваринництва зросла на 68,3%, завдяки значному збільшенню виручки від реалізації живої маси свиней, яка збільшилась в 2 рази, але виручка від реалізації овець зменшилась на 42,03%.

Основні фонди (засоби) - це сукупність засобів праці, матеріально-майнових цінностей, які функціонують у натуральній формі як у сфері матеріального виробництва так і у невиробничій сфері протягом тривалого часу і вартість яких поступово зменшується у зв'язку зі зносом.

За функціональним призначенням розрізняють:

основні виробничі фонди (виробничі корпуси, обладнання, транспортні засоби);

основні фонди невиробничого призначення (адміністративні будівлі, складські приміщення, оргтехніка, об'єкти соціально-культурного та побутового обслуговування).

Розглянемо структуру основних фондів підприємства СТОВ "Петровський" в Таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Середньорічна вартість виробничих фондів підприємства СТОВ "Петровський"

Показники

2009р.

2010р.

2011р.

2011 у % до 2009р.

Середньорічна вартість всіх основних фондів, тис. грн

2012

2397,5

3576,5

177,76

в т. ч.: виробничих

1810,8

2157,75

3326,15

183,68

із них: сільськогосподарського призначення

1720,26

1963,55

3060,06

177,88

в т. ч.: рослинництва

1049,36

1119,22

1897,18

180,79

тваринництва

516,08

706,88

948,68

183,81

загального призначення

154,82

137,45

214,2

138,35

Середньорічна вартість оборотних засобів

3340,5

3259,5

3638

108,91

Співвідношення основних і оборотних фондів

166,03

135,95

101,72

-64,31

Проаналізувавши дані вартості виробничих фондів можна сказати, що середньорічна вартість основних фондів збільшилась на 77,76%, з них виробничі на 83,68%, рослинництва на 80,79%, тваринництва на 83,81% та загального призначення на 38,35%, вартість оборотних засобів збільшилась на 8,91%.

Економічна ефективність використання основних фондів характеризується такими показниками: фондоємність, фондовіддача, фондоозброєність, фондозабезпеченість.

Фондовіддача - вартість валової продукції на одиницю вартості фондів.

Фондомісткість - зворотній показник фондовіддачі: відношення вартості основних фондів до вартості валової продукції сільського господарства показує, скільки витрачено основних фондів для виробництва 1 гривні продукції [20].

Фондоозброєність праці показує вартість основних фондів, що приходяться на 1-го працівника [20].

Фондозабезпеченість показує вартість основних фондів, що приходяться на га сільськогосподарських угідь.

Забезпеченість підприємства основними фондами та ефективність їх використання представлена в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Забезпеченість та ефективність виробничих фондів

Показники

2009р.

2010р.

2011р.

2011 у % до 2009р.

Фондовіддача, грн.

0,82

1,16

0,5

60,97

Фондомісткість, грн

1,22

0,86

2

163,9

Фондоозброєність, тис. грн. /чол.

36,95

43,16

58,35

157,92

Фондозабезпеченність, грн. /га

0,99

1,18

1,82

183,84

Рентабельність основних фондів,%

218,6

245,9

171,96

78,66

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів

1,18

1,63

1,57

133,05

Тривалість одного обороту, днів

305

220

229

75,08

Норма прибутку,%

74,8

125,01

105,05

140,44

Отже, аналіз забезпеченості підприємства основними фондами та ефективності їх використання показав наступні результати, підприємство цілком забезпечене основними фондами, так як фондомісткість на підприємстві збільшилась на 63,9%, фондоозброєність теж збільшилась на 57,92%, але фондовіддача основних засобів зменшилась на 39,03%, це є негативним для підприємства. Норма прибутку також збільшилась на 40,44%.

Робочий час - це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки.

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за ступенем використання робочого часу [21]. Щоб повніше виявити резерви зростання середньорічного виробітку за рахунок кращого використання робочого часу, необхідно детально вивчити втрати робочого часу та їхні причини.

Фонд робочого часу підприємства залежить від чисельності робітників, кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік та середньої тривалості робочого дня.

Забезпеченість та ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві СТОВ "Петровський" можна розглянути в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Забезпеченість та ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві

Показники

2009р.

2010р.

2011р.

2011р. у % до 2009р.

Середньорічна чисельність персоналу, чол.

49

50

57

116,33

Затрати праці, тис. люд. - год.

103,6

106,7

107,4

103,67

Відпрацьовано люд. - год. на 1 середньорічного працівника

2114,3

2134,44

1884,3

89,1

Коефіцієнт використання річного фонду робочого часу

8,5

8,5

7,5

88,2

Середньорічний виробіток на 1 працівника, тис. грн.

94,02

87,58

101,1

107,5

За даними таблиці 2.6 можна зробити висновок, що чисельність персоналу на підприємстві збільшилась на 16,33% або на 8 чоловік, також збільшився середньорічний виробіток на 1 працівника - на 7,5%, але відпрацьовано годин одним працівником зменшилось на 10,9%.

Ефективність виробництва, як економічна категорія, відображає дію об'єктивних економічних законів, що проявляються в подальшому зростанні результативності виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних її вкладень на одиницю корисного ефекту.

Економічна ефективність виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі. Також в ефективності сільського господарства відображається якість продукції, а також здатність її задовольняти певні потреби споживача. [6]

Розглянемо економічну ефективність виробництва продукції в таблиці 2.7

Таблиця 2.7

Економічна ефективність виробництва продукції в аграрному підприємстві

Показники

2009р.

2010р.

2011р.

2011р. у % до 2009р.

Собівартість виробництва продукції, тис. грн.

4329

4674

5479,7

126,6

Вартість валової продукції, тис. грн. всього:

4607

4379

5763

125,09

- на 1 га сільськогосподарських угідь

2,54

2,4

3,16

124,41

- на одного середньорічного працівника

94,02

87,58

101,1

107,5

- на 1 грн. виробничих витрат

1,06

0,94

1,05

99,06

- на 1 грн. основних виробничих фондів

2,54

2,03

1,73

68,11

Прибуток, тис. _рн. - всього

370,7

632,5

239,8

64,69

- на 1 га сільськогосподарських угідь, _рн.

204,2

346,7

131,4

64,3

- на одного середньорічного працівника, тис _рн.

7,57

12,65

7,72

101,98

Рівень рентабельності, %

8,56

13,53

4,38

-4,18

Аналізуючи дану таблицю можна зробити висновок, що собівартість виробництва продукції зросла на 26,6%, також збільшилась вартість валової продукції на 1 га - на 24,41%, на одного працівника - 7,5% та в цілому вартість валової продукції зросла на 25,09%. Прибуток підприємства зменшився на 35,31% та зменшився рівень рентабельності на 4,18%, що говорить про не ефективність виробництва продукції.

2.2 Динаміка посівних площ, урожайності і валових зборів

Посівною називають площу ріллі або інших розораних угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарських культур. Розміри посівних площ обчислюють по окремих культурах, а по кожній культурі - за господарським призначенням.

Динаміку виробництва основних сільськогосподарських культур на підприємстві СТОВ "Петровський" розглянемо в таблиці 2.8

Таблиця 2.8

Динаміка виробництва основних сільськогосподарських культур на підприємстві, ц.

Культури

2009р.

2010р.

2011р.

2011р. у % до 2009р.

Пшениця озима

24345

2376,5

38011

156,13

Ячмінь озимий

813

2464

3082

379,09

Ячмінь ярий

476

720

-

-

Соняшник

4096

6130

5106

124,66

Баштанні та продовольчі

245

157

-

-

З таблиці 2.8 можна сказати, що виробництво озимого ячменю зросло на 279,09%, також збільшилось виробництво озимої пшениці та соняшника на 56,13% та 24,66% відповідно, але припинилось в 2011 році вирощування ярого ячменю та баштанних культур.

Посівна площа - площа (в гектарах), зайнята посівами сільськогосподарських культур.

Розрізняють загальну посівну площу і посівну площу окремих сільськогосподарських культур або культур, об'єднаних у певні групи за характером використання (круп'яні, технічні, овочеві, кормові), способом догляду (просапні) або за ботанічними ознаками (зернові, зернобобові, коренеплоди). [18]

Розподіл загальної посівної площі під різні групи сільськогосподарських культур називається структурою посівної площі.

Структуру посівних площ можна розглянути в таблиці 2.9

Таблиця 2.9

Структура посівних площ під сільськогосподарськими культурами

Культури

2009р.

2010р.

2011р.

2011р. у % до 2009р.

га

%

га

%

га

%

Пшениця озима

1010

56,81

798

43,74

900

49,33

89,11

Ячмінь озимий

58

3,26

80

4,38

85

4,66

146,55

Ячмінь ярий

25

1,41

42

2,3

-

-

-

Соняшник

452

25,42

530

29,05

434

23,79

96,02

Баштанні та продовольчі

3

0,17

3

0,16

-

-

-

Чисті пари

230

12,94

371,54

20,36

405,54

22,23

176,32

Всього

1778

100

1824,54

100

1824,54

100

102,62

З даної таблиці можна зробити висновок, що посівні площі під пшеницю протягом трьох років зменшились на 10,89%, та під соняшник - на 3,98%, проте збільшилась посівна площа на ячмінь озимий на 46,55%. В цілому по підприємству посівна площа майже не змінилась.

Урожай і урожайність - найважливіші результативні показники землеробства і сільськогосподарського виробництва в цілому. Рівень урожайності відображає вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств.

Під урожаєм (валовим збором) в економіці розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожайність - це середній обсяг продукції з одиниці посівної площі. Для культур, що вирощуються у відкритому ґрунті, урожайність визначають з розрахунку на 1 га, а у закритому ґрунті - на 1 м2.

Динаміку урожайності можна розглянути в таблиці 2.10

Таблиця 2.10

Динаміка урожайності основних сільськогосподарських культ

Культури

2009р.

2010р.

2011р.

2011р. у % до 2009р.

урожайність, ц / га

урожайність, ц / га

урожайність, ц / га

урожайність, ц / га

Пшениця озима

25,63

29,78

42,23

164,77

Ячмінь озимий

14,02

30,8

36,26

258,63

Ячмінь ярий

19,04

17,14

-

-

Соняшник

13,56

11,57

11,76

86,73

Баштанні продовольчі

81,67

52,33

-

-

З даної таблиці видно, що урожайність озимої пшениці зросла на 64,77% також зросла урожайність озимого ячменю на 158,63%, але зменшилась урожайність соняшника на 13,27% за рахунок зменшення посівних площ.

2.3 Організація основних виробничих процесів

Виробництво є одним із основних процесів господарської діяльності підприємства. У процесі виробництва використовують природні ресурси, сировину, матеріали, паливо, енергію, трудові ресурси, основні засоби і одержують готову продукцію, яку потім реалізують. Характерною особливістю цього процесу є формування витрат на виробництво продукції, що становлять її виробничу собівартість. Витрати виробництва - це те, у що обходиться створення продукту підприємству. Водночас суспільні витрати на створення продукту включають також додаткову працю, втілену в додатковому продукті. Витрати виробництва благ - це загальноекономічна категорія. Процес виробництва являє собою продуктивне споживання факторів виробництва заміщення яких є необхідною умовою процесу відтворення. До витрат виробництва відносять витрати, обумовлені технологією виробництва, перебувають у залежності від обсягу випущеної продукції і складають її речову основу.

Розрізняють витрати на одиницю продукції та загальні витрати на весь обсяг виготовленої продукції (наданих послуг)

Витрати на виробництво продукції рослинництва СТОВ "Петровський" розраховані в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11

Витрати на виробництво і собівартість одиниці продукції на підприємстві

Види продукції

2009 р.

2010 р.

2011 р.

2011 р. у % до 2009р.

Вироблено продукції, ц

Витрати виробництва, т. грн

Собівартість 1 ц продукції, грн

Вироблено продукції, ц

Витрати виробництва, т. грн

Собівартість 1 ц продукції, грн

Вироблено продукції, ц

Витрати виробництва, т. грн

Собівартість 1 ц продукції, гр

Витрати виробництва

Собівартість 1 ц продукції

Пшениця озима

24345

2653

108,9

23765

2551

107,3

38011

3878

102

146,17

93,7

Ячмінь озимий

813

162

199,3

2464

256

103,9

3082

366

118,8

225,9

59,6

Ячмінь ярий

476

80

168,1

720

75

104,2

-

-

-

-

-

Соняшник

4096

802

195,8

6130

1014

165,4

5106

950

186,1

118,5

95,05

Баштанні та продовольчі

245

3

12,2

157

5

31,8

-

-

-

-

-

Аналізуючи дану таблицю можна сказати, що витрати на виробництво озимої пшениці зросли на 46,17%, за рахунок збільшення виробленої продукції, але собівартість 1 ц озимої пшениці зменшилась на 6,3%, витрати на виробництво озимого ячменю та соняшника теж зросли на 125,9% та 18,5% відповідно, але їх собівартість зменшилась на 40,4% та 4,95% відповідно.

2.4 Економічна ефективність виробництва соняшника

Економічна ефективність - це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. Вимірювальну систему економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов'язані і взаємодіючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств - раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект.

Розглянемо економічну ефективність виробництва соняшника у таблиці 2.12

Таблиця 2.12

Економічна ефективність виробництва соняшнику на підприємстві СТОВ "Петровський"

Показники

2009р.

2010р.

2011р.

2011р. у % до 2009р.

1

2

3

4

5

Площа посіву, га

452

530

434

96,02

Виробничі витрати на вирощування, тис. _грн.

802

1014

950

118,5

Виручка від реалізації, тис. _грн.

1301,4

2434,9

1141,9

87,7

Валовий збір, ц

4096

6130

5106

124,7

Реалізовано, ц

6751

8293

4078

60,4

Рівень товарності, %

164,8

135,3

79,87

-84,93

Урожайність, ц /га

13,56

11,57

11,76

86,7

Затрати праці на виробництво, всього тис. люд. - год.

103,6

106,7

107,4

103,67

В т. ч. на 1га посіву, люд. - год.

343

201,3

247,5

72,15

На 1ц продукції, люд. - год.

25,3

17,4

21,03

83,12

Собівартість 1ц., _грн.

195,8

165,4

186,1

95,05

Ціна реалізації 1ц., _грн.

192,8

293,6

280

145,23

Одержано прибутку від реалізації, всього, тис. _грн.

576,4

834,9

188,9

32,8

в т. ч. на 1га посіву, _грн.

1908,6

1575,3

435,3

22,8

на 1ц., _грн.

85,4

100,7

36,9

43,2

Рівень рентабельності виробництва, %

79,5

52,18

15,79

-63,71

З даної таблиці можна зробити висновок, що вирощування соняшника на підприємстві СТОВ "Петровський" не є ефективним тому, що виробничі витрати зросли на 18,5%, затрати праці зросли на 3,67%, а виручка від реалізації зменшилась на 12,3%, рівень товарності знизився на 84,93%, урожайність також зменшилась на 13,3%, внаслідок цього і зменшилась рентабельність виробництва на 63,71%.

Розділ 3. Перспективи розвитку виробництва соняшника

3.1 Напрями підвищення урожайності і збільшення виробництва соняшника

Останнім часом за умови розширення посівних площ соняшнику його урожайність різко зменшилась. Низький рівень урожайності зумовлений екстенсивним типом господарювання. Замість більш ефективного використання землі, збагачення її добривами, поліпшення агротехніки господарства йдуть на дальше розширення площі посіву. Такий споживацький підхід не враховує негативних наслідків використання родючості ґрунту і надалі зумовлює зниження врожайності. В господарствах з високим рівнем агротехніки та агрохімії при використанні для посіву якісного насіння сортів і гібридів соняшника з різним вегетаційним періодом загалом було отримано врожайність, вищу за середню. Високої врожайності було досягнуто на ділянках з демонстраційним посівами гібридів провідних селекційних центрів світу. Причини: використання високоякісного посівного матеріалу; дотримання оптимальних строків посіву; високий рівень агротехніки; своєчасне повноцінне підживлення; використання новітніх засобів захисту рослин. [23]

Зрозуміло, що повністю дотриматись технології вирощування на великих площах товарних посівів соняшнику набагато складніше, ніж на демонстраційних ділянках, але результати щодо врожайності того варті.

Будь-який гібрид соняшнику, перш ніж бути внесеним до Державного реєстру сортів рослин, проходить конкурс сортовипробування, вході якого визначається його продуктивна здатність, господарські ознаки і стійкість проти несприятливих погодних умов. Але культура землеробства в мережі державного сортовипробування досить велика порівняно з середнім рівнем більшості аграріїв. Тому, щоб визначити з потенціалом врожайності нових гібридів, слід проводити безпосередньо у товаровиробника.

Ступінь реалізації генетичного потенціалу гібридів соняшнику визначається багатьма чинниками. Але найважливішими є погодні умови (співвідношення тепла і вологи) та культура землеробства.

Підприємству СТОВ "Петровський" пропонується замінити вже існуючі сорти соняшнику ("Зустріч", "Лідер") на більш ефективні такі, як "Титанік", "Гена", "Балкан", "Хортиця". Ці сорти мають більшу урожайність (22,2-30 ц/га), а отже при їх впровадженні в проектному році можна отримати більший валовий збір соняшнику.

Визначимо площу та структуру посівів нових сортів соняшника в таблиці 3.1

Таблиця 3.1

Площа та структура посівів

Сорти соняшника

Фактично в середньому за три роки

По плану

га

%

га

%

"Титанік"

-

-

100

21,2

"Зустріч"

300

63,6

-

-

"Лідер"

172

36,4

-

-

"Гена"

-

-

150

31,8

"Балкан"

-

-

122

25,8

"Хортиця"

-

-

100

21,2

Всього

472

100

472

100

В даній таблиці ми розглянули площу та структуру посівів нових сортів соняшника. Були замінені сорта "Зустріч" та "Лідер" на "Титанік" - 100 га, "Гена" - 150 га, "Балкан" - 122 га, "Хортиця" - 100 га.

Розрахуємо потребу в насінні соняшника в СТОВ "Петровський". Ці дані наведені в таблиці 3.2

Таблиця 3.2

Розрахунок потреби насіння соняшника в СТОВ "Петровський"

Сорти соняшника

Площа, га

Норма висіву, кг/га

Потреба на всю площу, кг

Вартість насіння, грн. /кг

Витрати всього, грн

"Титанік"

100

7

700

24

16800

"Гена"

150

7

1050

21

22050

"Балкан"

122

7

854

21

17934

"Хортиця"

100

7

700

25

17500

всього

472

-

3304

-

74284

При визначенні потреби господарства в насінні соняшнику на 472 га площі з нормою висіву в грунт по 7 кг/га товариству знадобиться 3304 кг насіння культури. Таким чином, господарству з вартістю насіння, яка коливається від 21 до 25 грн. /кг, на закупівлю всього посадкового насіння знадобиться 74284 грн.

Агротехнічні заходи захисту є важливою складовою частиною технології вирощування сільськогосподарських культур і водночас основою сучасних екологічно обґрунтованих систем захисту їх від шкідливих організмів. Ці заходи об'єднані в агротехнічний метод захисту рослин від шкідників, який оснований на взаємовідносинах між рослинами, шкідливими організмами та зовнішнім середовищем. За допомогою агротехнічних заходів можна не тільки забезпечити одержання максимального врожаю вирощуваної культури, а й підтримувати в депресивному стані популяції найбільш шкодочинних видів шкідників і збудників хвороб рослин. За умови раціональної структури посівів застосування сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур вдається різко підвищити ефективність ентомофагів, які беруть участь в регуляції чисельності шкідливих комах.

Розглянемо прибавку врожаю внаслідок застосування агротехнічних заходів в таблиці 3.3

Таблиця 3.3

Розрахунок прибавки врожаю соняшника внаслідок застосування агротехнічних заходів

культура

Планується вносити мінеральних добрив, ц. д. р. /га

Прибавка за рахунок внесення 1 ц. д. р. /га, ц/га

Планується прибавка врожаю від внесення мінеральних добрив, ц/га

Планується вносити органічних добив, т/га

Прибавка врожаю від внесення 1 т/га органічних добрив, ц/га

Планується прибавка врожаю від внесення органічних добрив, ц/га

Прибавка в результаті повної ротації сівозміни, ц/га

Прибавка від впровадження нового сорту, ц/га

Прибавка за рахунок засобів захисту рослин, ц/га

Загальна прибавка врожаю, ц/га

азотні

фосфорні

калійні

разом

соняшник

0,3

0,5

0,4

1,2

2

2,4

10

0,18

1,8

1,6

1,8

1,7

9,3

З даної таблиці можна зробити висновок, що загальна прибавка врожаю соняшника внаслідок застосування агротехнічних заходів становить 9,3 ц/га.

Важливість обґрунтованого планування врожайності сільськогосподарських культур випливає з того, що з нею безпосередньо пов'язано багато інших питань виробничо-фінансової діяльності господарств: розміри і структура посівних площ, рівень товарності виробництва, система агрохімічних заходів, продуктивність праці, собівартість і рентабельність виробництва продукції.

В таблиці 3.4 розрахуємо планову врожайність і валових зборів соняшника.

Таблиця 3.4

Розрахунок планової врожайності і валових зборів соняшника

культура

Середньозважена врожайність, ц/га

Приріст урожайності за рахунок, ц/га

Планова врожайність, ц/га

Площа посіву, га

Валовий збір продукції, ц

Агротехнічних заходів

Дотримання технологічних вимог

Дотримання організаційно-економічних вимог

Прибавка врожайності всього

соняшник

12,3

9,3

2,0

0,9

12,2

24,5

472

11564

З таблиці 3.4 можна зробити висновок, що планова врожайність зросла на 12,2 ц/га та валовий збір в плановому році становитиме 11564 ц.

Достатня кількість поживних елементів у грунті підвищує шанси отримання високого врожаю під час збирання.

Розрахунок потреби та вартості органічних, азотних, калійних та фосфорних добрив, їх норму внесення розглянемо в таблиці 3.5

Таблиця 3.5.1.

Розрахунок потреби та вартості добрив

культура

Органічні добрива

Азотні добрива

Площа, га

Норма внесення, т/га

Фізична маса, т

Вартість 1 т. грн

Вартість, тис. грн

Площа, га

Норма внесення ц. д. р. /га

Кількість ц. д. р.

Кількість добрив у натурі, яка відповідає 1 ц. д. р.

Фізична маса, ц

Вартість 1 ц фіз. маси

Вартість тис. грн

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

соняшник

472

10

4720

8

37,76

472

0,6

283,2

2,94

499,6

180

89,9

Таблиці 3.5.2

Фосфорні добрива

Калійні добрива

Вартість добрив, тис. грн

Площа, га

Норма внесення, ц. д. р.

Кількість ц. д. р.

Кількість добрив у натурі.

Фізична маса, ц

Вартість 1 ц фізичної маси

Вартість, тис. грн

Площа, га

Норма внесення, ц. д. р.

Кількість ц. д. р.

Кількість добрив у натурі

Фізична маса, ц

Вартість 1 ц. фіз. маси, грн

Вартість тис. грн

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

472

0,7

330,4

5,35

1767,6

105

185,6

472

0,6

283,2

2,4

679,7

85

57,8

371

Розрахувавши потреби добрив для вирощування соняшника в таблиці 3.5 можна сказати, що загальна вартість добрив для вирощування соняшника становить 371 тис. грн.

В таблиці 3.6 розрахуємо потреби в засобах захисту рослин

Таблиця 3.6

Розрахунок потреби у засобах захисту рослин та їх вартості

культура

Шкідники, хвороби

Хімічні та біологічні засоби захисту рослин

Площа посіву, га

К-ть обробок

Площа обробітку, га

Норма витрат препарату, кг (л) /га

Потреба препарату, кг (л)

Вартість препарату, грн. /кг (л)

Загальна вартість, грн

соняшник

Степовий свічок

Бур'яни однорічні, дводольні

Бі-58, к. е

Гезагард 50FS к. с.

472

1

1

472

472

1.0

2,0

300

600

48

58

14400

352800

З даної таблиці можна зробити висновок, що кількість потрібного препарату для площі посіву соняшника становить 900 кг., а загальна вартість препаратів становить 367200 грн.

В таблиці 3.7 розглянемо використання продукції соняшника в плановому році, ц

Таблиця 3.7

Використання продукції соняшника в плановому році, ц

продукція

надходження

витрати

Очікувана наявність на кінець року

Валове вир-во

купівля

всього

Продаж за договорами

Продаж на ринку

На насіння

На переробку

соняшник

11564

22

11586

6375

300

3304

1350

257

Аналізуючи дану таблицю можна сказати, що крім власного насіння планується закупити 22 ц., та очікується наявність насіння соняшнику в плановому році - 257 ц.

3.2 Раціоналізація технології виробництва й основних виробничих процесів

В Україні є необхідні грунтово-кліматичні умови для вирощування високопродуктивних сортів соняшнику з потенціалом урожайності щонайменше 20-30 ц/га. Розрахунки і передовий досвід свідчать, що вирощувати соняшник у господарствах доцільно на площі понад 150 га. Це дає змогу впроваджувати інтенсивну технологію, ефективно застосовувати сучасні комплекси машин (коефіцієнт використання - понад 0,7), а також одержувати високі врожаї.

Спосіб і строки підготовки грунту під соняшник обирають диференційовано, використовуючи одну з двох технологій. Перша (традиційна) передбачає оранку з обертанням скиби і заорюванням стерні, а друга (грунтозахисна) - розпушення грунту зі збереженням стерні та інших рослинних решток, що захищають грунт від вітрової та водної ерозій. Підбір машин і знарядь залежить від обраної технології підготовки грунту.

За першою з них, одразу після збирання попередника (озимих або ярих зернових культур) поле обробляють зерновими лущильниками ЛДГ-20, ЛДГ-15А, ЛДГ-10А або дисковими боронами БДТ-10, БДС-8,4, БДТ-3, “Джон Дір 630" тощо. Якщо поле засмічене коренепаростковими бур'янами, то їх обприскують гербіцидом (у фазі розетки), а потім грунт обробляють лемішними лущильниками типу ППЛ-10-25. Орють на глибину 25-27 см плугами з передплужниками із загортанням пожнивних решток.

Грунтозахисна технологія передбачає обробіток грунту голчастими боронами БМШ-20, БМШ-15 або БИГ-3, культиваторами-плоскорізами КПШ-9, КПШ-5, КШН-6 “Галещина”, грунтообробними агрегатами АКШ-5,6, АКШ-3,6 та плоскорізами-глибокорозпушувачами ПГ-3-5, КПГ-250А тощо.

Соняшник потребує значного вмісту в грунті поживних речовин. Їх внесення обчислюють співвідношенням N: P2O5: K2O як 3: 1: 5. Проектована технологія передбачає внесення мінеральних та органічних добрив. Органічні добрива краще вносити під попередник машинами ПРТ-16, ПРТ-10, МТО-12, МТО-6, РПО-6, МТО-3, а мінеральні - під зяблеву оранку, використовуючи розкидачі МВУ-16, МВУ-8Б, МВУ-5А, МВД-900.

Весняний цикл польових робіт починають із вирівнювання зябу вирівнювачами ВП-8А, ВПН-5,6А тощо. У разі використання комбінованих агрегатів типу “Європак” грунт не вирівнюють.

Робочий розчин гербіцидів готують безпосередньо перед внесенням за допомогою агрегатів АПЖ-12, СТК-5, МПР-3200 та машини ЗЖВ-Ф-3,2, яка має мішалку. Робочий розчин пестицидів для сучасних обприскувачів готують у додатковій місткості безпосередньо на обприскувачі.

Препарат вносять перед сівбою соняшнику, одразу загортаючи в грунт. Дані ННЦ ІМЕСГ УААН і досвід передових господарств свідчать, що для цього раціонально використовувати комбіновані агрегати на базі тракторів К-701 або ХТЗ-17021, складових частин обприскувача ПОМ-630, важкої дискової борони БДТ-7А або культиватора типу КПС-4, обладнаного вирівнювальною дошкою і котками. Культиватор застосовують у посушливих умовах.

Щоб звести до мінімуму забруднення навколишнього середовища і зменшити витрати дорогих гербіцидів, рекомендується стрічкове їх внесення перед сівбою просапних культур або одночасно з нею. У першому випадку гербіциди вносять і загортають у грунт комбінованим агрегатом, який складається з підживлювача-обприскувача ПОМ-630 і культиватора КРН-5,6А (КРН-4,2А). Після цього насіння висівають у зони стрічок, оброблених гербіцидом.

У другому випадку за стрічкового внесення гербіцидів, які не потребують глибокого загортання в грунт (наприклад Трефлану, Харнесу тощо), складають комбінований агрегат на базі трактора класу 1,4, обприскувача та сівалки. Тобто стрічкове внесення гербіцидів поєднують із сівбою культури. Завчасно, але не пізніше ніж за 1-2 місяці до сівби, насіння протруюють на пересувних машинах ПС-10А, ПК-20, ПСШ-5 або “Мобітокс-С”.

Сіють соняшник услід за передпосівною культивацією сівалками СУПН-12, СУПН-8А або СУПН-6А, використовуючи для цього висівні диски з отворами діаметром 3 мм, а також сівалки іноземного виробництва “Джон Дір 1760”, МФ-543-8, МФ-543-6 тощо.

За суворого дотримання технологічної дисципліни операції догляду за посівами мінімальні - їх виконують лише в разі потреби. Якщо ж ущільнення грунту значне і є тріщини, з'являються сходи бур'яну, тоді проводять міжрядний обробіток культиваторами КРН-8,4, “Джон Дір 886”, КРН-5,6А або КРН-4,2А, обладнаними комплектом прополювальних борін КЛТ-38.

Через 40-45 днів після масового цвітіння за вологості насіння 25-30% посіви обробляють розчином десиканту (хлоратом магнію або Реглоном) за допомогою авіаційної техніки. Після десикації до початку збирання вологість насіння зменшується до 10-18%. Десикація сприяє скороченню втрат насіння під час збирання на 1-1,5 ц/га.

У більшості господарств збирання розпочинають, коли вологість насіння становить 12-14%, проте за наявності достатньої кількості зерноочисно-сушильних машин його доцільно організувати на 4-5 днів раніше, коли вологість насіння ще перебуває на рівні 18-20%. Тоді додатково збирають 1,2-1,5 ц/га насіння.

Для збирання соняшнику доцільно також використовувати зернозбиральні комбайни “Дон-1500Б” (“Дон-161”) та КЗС-9 з 8-рядними приставками ПСП-10 і ПЗС-8, відповідно.

Інтенсивна технологія виробництва соняшнику передбачає потокове проведення обмолоту і післязбиральної обробки невіянки збирально-транспортним комплексом. Його основу становить комбайно-транспортна ланка, до складу якої входять від 2 до 5 комбайнів і відповідна кількість транспортних засобів. Останні закріплюють не за окремими комбайнами, а за ланкою в цілому. Завдяки цьому потреба в них зменшується на 15-20%. Роботу організовують так, щоб кожний комбайн працював в окремій загінці, а насіння вивантажував у транспортні засоби окремо.

Післязбиральну обробку товарного насіння раціональніше проводити на зерноочисно-сушильних комплексах типу КЗС або зерноочисних агрегатах типу ЗАВ. У тих господарствах, де соняшник займає відносно невеликі площі, використовують пересувні ворохоочисні машини ОВП-20А, ОВС-25, МС-4,5. Щоб продуктивність цих машин на очищенні соняшнику була якнайвища, одночасно з ними мають працювати пересувні зернонавантажувачі ЗПС-100 або ЗМ-60.

Структурний і кількісний склад комплексів машин для вирощування та збирання соняшнику обгрунтовано на кафедрі експлуатації техніки та інженерного менеджменту Національного аграрного університету за розробленою, апробованою і впровадженою у виробництво системою “Комплексне машиновикористання”. Для кожної технологічної операції передбачено використання до 10 конкуруючих машинних агрегатів. Критеріями вибору агрегатів взято мінімум приведених затрат і затрат праці (робочого часу).

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены