Озеленення дитячого садочка "Софійка" в місті Умань

З асортименту дерев, які бажано висаджувати на території ДНЗ, слід виділити наступні: клен (гостролистий (Acer platanoides L.), прирічний (Acer ginnala), татарський (Acer tataricum L.)), липа дрібнолиста (Tilia parvifolia), береза (пухната (Betula pubescens) й бородавчаста (Betula pendula)), тополя запашна (Р. suaveolens Fish.), модрина європейська (Larix decidua Mill), ялина звичайна (Рісеа abies), горобина (Sorbus), дуб (Quercus), ясен (Fraxinus).

З чагарників слід використовувати бузок звичайний (Syringa vulgaris) і угорський (Syringa Josikaea), садовий жасмин (Philadelphus L.) або чубушник, різні види спіреї (Spiraea), лох сріблястий (Elaeagnus argentea Pursh), акацію жовту (Caragana arborescens Lam.), бересклет бородавчастий (Euonymus verrucosus Scop.), калину звичайну (Viburnum opulus). Найціннішими декоративними видами чагарників вважаються гортензія (Hydrangea), калина звичайна (Viburnum opulus). В затінених місцях рекомендується висаджувати стійкі до затінення породи чагарників: бересклет бородавчастий (Euonymus verrucosus Scop.), іргу (Amelбnchier), сніжноягідник (Symphoricarpus L.).

При формуванні зелених насаджень для ділянки ДНЗ враховують наступні особливості: масштабність, декоративність і корисні властивості. Масштабність проявляється у використанні дерев другої і третьої величини. Дерева першої величини -- дуб решітчастий (Quercus), гіркокаштан звичайний (Aesculus hippocastanum L.), липа дрібнолиста (Tilia parvifolia), береза бородавчаста (Betula pendula), використовуються в обмеженій кількості. На великих територіях можливе також додаткове введення хвойних дерев (таких як ялина (Picea Dietrich)) і декоративних видів кленів (Acer L.).

Враховуючи масштаб дитячого сприйняття, доцільно використовувати невисокі, близько розташовані рослини. Тому варто зважити на позицію Л. Янушкявічюс та О.М. Курдюк і використати карликові декоративні форми ялини звичайної, більше відомої як «відьмина мітла» [62].

3.2 Формування насаджень

Основними напрямками вдосконалення досліджуваного об'єкту є:

- створення нових декоративних насаджень;

- організація благоустрою території .

Планування озеленення здійснюємо за допомогою застосування різних типів і форм рослинних насаджень:

- груп -- окремих самостійних композицій дерев і чагарників;·

- солітерів -- одиничних посадок;

- газонів -- відкритих просторів, покритих трав'янистою рослинністю;

- квітковим оформленням ділянки: влаштування клумби.

Асортимент рослин підбираємо у відповідності до грунтово-кліматичних умов району, а також враховуючи специфіку ділянки [4].

Намагаємося збагатити кольорову гаму насаджень шляхом введення декоративно квітучих чагарників та декоративних сортів деревних рослин [2].

З північного боку території на вільній від насаджень ділянці варто покращити газонове покриття, організувати ігрові майданчики та створити рядові посадки ліщини деревовидної (Corylus colurna L.), котра створить затишок від можливих вітрів (з боку поля УНУС), захищаючи від сонця та не створюючи надмірного затінення.

З переду споруди садочку (між її крилами) доцільно покращити композицію квітника.

Із південної сторони, справа від входу, пропонуємо удосконалити газон, висадити декілька кущів ялівця козацького та ліщини; біля забору -- висадити клен гостролистий, який прикриватиме недоліки ландшафту. Зелений колір цієї композиції заспокійливо діятиме на дітлахів, а ялівець козацький надаватиме привабливого вигляду ландшафту навіть взимку [7].

Ділянку навпроти споруди садочку довершуємо, висаджуючи один клен гостролистий (Acer platanoides L.) та ряд із 14 дерев туї західної (Thuja occidentalis L.) (по внутрішній стороні) (дод. Г). Останні також добавлятимуть пейзажу колориту в осінньо-зимній період.

В східній частині території, за-для відмежування господарської площі від ігрової, висаджуємо клен (Acer platanoides L.) (1 дерево) та ряд із 7 кущів спіреї японської (Spirea japonika «Gold Flame») (дод. Д). Крім того, благоприємного заспокійливого тону цій ділянці додасть розміщення (між існуючим рядком грабу (Carpinus betulus L.)) декількох берез (Betula pendula «Pendula»).

У таблиці 3.2 наводиться асортимент дерев, кущів та квітів які планується використати для озеленення дошкільного навчального закладу № 3 міста Умані.

Таблиця 3.2.Асортимент деревних рослин використаних в озелененні

№	Латинська назва	Українська назва	Кількість, шт.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11	Aser platanoides «Royal Red» Spirea japonika «Gold Flame» Betula pendula «Pendula» Hydrangea arborescens L. Kerria japonica L. Corylus colurna L. Juniperus sabina «Blue Danube» Thuja occidentalis L. Callistephus chinensis (L.) Nees. Tagetes patula L. Paeonia L.	Клен гостролистий Спірея японська Береза бородавчаста Гортензія деревовидна Керія японська Ліщина деревовижна Ялівець козацький Туя західна Айстра китайська Чорнобривці відхилені Півонія трав'яниста	3 6 8 4 4 15 10 14 32 56 3

Для квіткового оформлення рекомендуємо використовувати ще такі види однорічних квітів: цинія (Zнnnia L.), ромашка лікарська (Matricaria recutita L.), санвіталія розпростерта (S. procumbens Lam.), скабіоза темно-пурпурна (S. atropurpurea L.), флокс (Phlox), алісум (Alyssum), тагетес тонколистий (Tagetes angustifolia), арабіс війчатолистий (Arabis blepharophylla).

У дошкільних закладах квітники планують з урахуванням багатьох вимог, але основними серед них є дві:

1) вони не повинні розмішуватися безпосередньо на групових або загальних дитячих майданчиках. Їх доцільно розташовувати біля доріжок, входів до приміщень, господарських споруд та в якості розмежування функціональних зон;

2) квітування має тривати протягом усього вегетаційного періоду. Досягти цього можна завдяки квітково-декоративним рослинам.

Квіткове оформлення території представлене клумбою, яку влаштовуємо біля будівлі. В центрі висаджуємо три кущі півонії трав'янистої (Paeonia L.), периметр обсаджуємо чорнобривцями відхиленими (Tagetes patula L.), а середину -- айстрою китайською (Callistephus chinensis L.). Квітники беззаперечно є одним з головних засобів декоративного оформлення території. Квіти та квітники додають особливої привабливості обґєкту. Вони повинні бути підпорядковані єдиному художньому задуму і пов'язані з характером планування ділянки, розташуванням груп дерев та кущів [6]. Квіткове оформлення кожної ділянки повинно бути декоративним і справляти цілісне враження за весь вегетаційний період -- з ранньої весни до пізньої осені. Це досягається такою організацією посадок багаторічників у квітниках і змішаних групах, при якій замість відцвілих рослин поруч зацвітають інші, причому переважаюче забарвлення в різних місцях ділянки змінюється упродовж року [38].

Велике значення при складанні асортименту рослин мають їх декоративні якості: загальний вигляд, висота, форма, забарвлення суцвіть та листя, рясність і період цвітіння тощо. Підбирати і розміщувати рослини треба так, щоб декоративні якості кожної з них були виявлені якнайкраще [39]. Підбір забарвлення рослин повинен забезпечити виявлення і гармонійне поєднання деталей квітника при більш чіткому виділенні головних його елементів. Лише у рідких випадках квітковий масив являє собою однорідну за кольором поверхню [12].

Варто відмітити, що крім наукових, існують і нормативні вимоги до озеленення дитячих садочків, які ми обов'язково враховуємо.

Відповідно до п. 4.6. Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я від 19 червня 1996 р. № 173, розташування та орієнтація основних функціональних приміщень дитячих дошкільних закладів і територій дитячих ігрових майданчиків повинні забезпечувати нормативну тригодинну інсоляцію на добу. В п. 6.2. зазначених правил передбачено, що рівень озеленення дитячих дошкільних закладів має складати не менше 80 % території. Одночасно, в літературі інколи помилково вказується 50-60 %

На території (з північної, західної сторін) влаштовуємо звичайний садово-парковий газон. Він буде використовуватися як покриття гральних майданчиків. Адже, майданчики для дітей ясельного віку обов'язково повинні мати трав'яне покриття; і лише майданчики для дошкільників -- частково трав'яне і частково (не більше 60 м) ґрунтове покриття з домішками твердих дрібнозернистих місцевих будівельних матеріалів, які дозволені до використання Міністерством охорони здоров'я України. Спосіб створення газону -- посів насіння газонних трав, використовуючи травосуміш [40].

Для створення звичайного садово-паркового газону використаємо травосуміш компанії "DLF TRIFOLIUM" (Данія).

Газонна трава Johnsons General Purpose (універсальна):

- Вівсяниця червона, комутата РАЙМОНД/КАПРІЧІО/КАЗАНОВА - 15%;

- Вівсяниця червона, рубра ДІЄГО/МАКСІМА1/МІСТИК (Festuca rubra rubra) - 35%;

- Тонконіг лучний ДЖЕРОНІМО/КОМПАКТ/ЕВОРА (Poa pratensis L.) - 10%;

- Вівсяниця червона, дуриускул НОРДІК/РІДУ/ТРІАНА/БОРНІТО/ДУМ С - 5%;

- Райграс пасовищний КАПРІ//МОНДІАЛ/ПОНДЕРОЗА (Lolium perenne L.) - 35%.

Дану травосуміш викоритсовують для створення газону в садах, парках, на присадибних ділянках та для озеленення доріг.

3.3 Еколого-біологічні особливості рослин, використаних для озеленення території дитячого садка

Клен гостролистий (Acer platanoides L.). Це тіньовитривала, досить морозостійка рослина; цвіте у квітні -- травні (рис. 3.1). Поширений майже по всій Україні. Має розкидисту крону, бурувато-сіру кору, що розтріскується, і коричневі молоді пагони. Більшість кленів можуть виносити сухість грунту, але краще ростуть при поливі. Його використання найбільш актуальне при потребі створення затишку в тій чи іншій ділянці або візуального відокремлення території закладу від загального ландшафту [59].

Рис. 3.1. Клен гостролистий (Acer platanoides L.).

Береза бородавчаста (Betula pendula L.). Це також гіллясте дерево; його кора біла, внизу темно-сіра, з тріщинами; листки гладенькі, черешкові, двічі гострозубчасті (розпускаються рано навесні, восени стає жовтим). Цвіте в квітні-травні. Росте у тайзі, значно поширена в лісовій та лісостеповій смугах України, утворюючи великі масиви в листяних і мішаних лісах. Полюбляє вологі луки, низовинні місця, береги річок, стариць, струмків. Однак, добре росте в будь-яких умовах, нормально переносить забруднене повітря (тому, використовується при озелененні промислових територій). Важливою особливістю є світлолюбивість дерева; через це воно важко приживається на затінених територіях. Тривалість життя берези -- 100-120 років. Цікаво, що в давнину у слов'ян рік позинався не зимою, а весною, і зустрічався він березою, а не ялинкою. Саме дерево було символом світла та радості. Крім того, місяць, в який розпускалась береза називався «березозол». На півдні та в центрі Київської Русі це був перший місяць весни, а на півночі -- другий. Відлуння цієї традиції спостерігаємо в українській назві місяця - «березень» [25].

Туя західна, або життєве дерево (Thja occidentlis L.) -- вічнозелене хвойне дерево з родини кипарисових, роду туя. Це густогіллясте дерево родом з Північної Америки, заввишки до 12 (20) м або кущ із пірамідальною кроною. Гілочки короткі, пласкі, із зеленою лускатою хвоєю, яка взимку стає буро-зеленою (рис. 3.2). Росте відносно повільно. Зимостійка. Тіньовитривала, до ґрунту не вимоглива, краще розвивається на родючих, суглинкових, супіскових і вологих піскових ґрунтах, газовитривала; незважаючи на поверхневу кореневу систему, вона не боїться вітрів. Добре витримує формуючу стрижку зі створенням будь-яких топіарних форм. Вимоги до вологості: середні (вологолюбна, але переносить сухість). Це дерево тіневитривале, але віддає перевагу світлу. Мінімальна прийнятна для нього температура - 36? C; глибина залягання коренів: не менше 76 см.

Рис. 3.2. Туя західна (Thja occidentlis L.)

Завдяки великій кількості високодекоративних штучно виведених форм, зимостійкості, довговічності і стійкості до міських умов, туя західна дуже поширена в декоративному садівництві по всіх континентах у багатьох кліматичних зонах [63].

Ліщина деревовидна (Corylus colurna L.). Це тіньовитривалий мезофіт, мезотерм, еумезотроф, кальцефіл, ассектатор, що володіє високими декоративними достоїнствами. Хоча ліщина тіньовитривала, але при сильному затіненні мало плодоносить , листя втрачає забарвлення. Краще садити її на сонячному і захищеному від вітру місці. Бажані багаті, родючі, дреновані, слабопідзолисті, нейтральні грунти, помірно вологі суглинки і супіски. Не любить близьких грунтових вод, кислого, піщаного, заболоченого, кам'янистого грунту. Завдяки рясному опаду листя, багатого солями кальцію, підвищує грунтову родючість. Найбільш переважні для посадки східні, північно-східні, північні частини (що було застосовано під час проектування) - взимку і навесні тут менші коливання добових температур, що знижує небезпеку підмерзання і опіків. Ліщини зимостійкі, але в зими з тривалими сильними морозами підмерзають [29].

Спірея японська (Spirea japonika L.) -- листяний чагарник родини Розоцвіті (рис. 3.3). Він є низькорослим, з широкою, напівшаровидною кроною.

Рис. 3.3. Спірея японська (Spirea japonika L.).

Ця рослина характеризується, як яскравим лимонно-зеленим листям, так і чарівним рожевим цвітінням. Найкращим і єдиним місцем сприятливого росту спіреї є сонячна ділянка. Висота дорослого чагарника досягає 0,3-0,4 м, а ширина 0,6-1,2 м. Листя декоративне і дуже привабливе. Їм характерний лимонно-жовтий або лимонно-зелений колір. Цвітіння доволі рясне. Воно представлене численними суцвіттями пурпурно-рожевого кольору. Вони розпускаються в період з червня по липень на пагонах поточного року. Фахівці виділяють середню тривалість цвітіння в 45 днів. До грунту рослина зовсім не вимоглива. Це може бути як добре дренований, так і злегка родючий грунт. Також, даний чагарних є абсолютно зимостійким [18].

Гортензія деревовидна (Hydrangea arborescens L.) - чагарник з великим опадаючим листям (рис. 3.4). Гортензія цвіте довго і рясно, витривала і невибаглива до догляду, морозостійка. Гортензії в кімнатних умовах вирощують навесні, коли вони цвітуть червоним, блакитним, білим або рожевим кольором. А влітку і восени їх можна висаджувати в сад. Під прямими променями сонця вирощувати рослину не варто, тому оптимальним варіантом розташування є східна і західна частини території. При цьому, гортензія деревовидна є достатньо тіневитривалою (висаджування на півдні не знищить рослину, а лише знизить її ріст).

Рис. 3.4. Гортензія деревовидна (Hydrangea arborescens L.).

Грунт може бути свіжий або вологий, кислий або слабколужний. У весняно-осінній період гортензію необхідно поливати рясно, відразу після висихання верхнього шару грунту. Гортензію необхідно обприскувати протягом всього року, для забезпечення високої вологості повітря [12].

Керія японська (Kerria japonika L.) -- декоративний чагарник з тонкими схиленими гілками, витонченим листям і яскравими жовтими квітками. Квіти керії, махрові або прості, нагадують мініатюрні трояндочки. Цвітіння керії триває з весни до середини літа. За форму квітки, що нагадує троянду, і за раннє цвітіння в Європі керію називають японською трояндою або пасхальною трояндою. Керія -- листопадний чагарник, сильно розростається як у висоту, так і в ширину. Декоративні не тільки квіти, а й листя керії: почергово розташовані, зубчасті, подовжено-овальні та загострені на кінцях, до 10 см в довжину, з помітними прожилками, жовтіючі восени. Листя керії трохи нагадує листя малини, іншого чагарника з того ж сімейства. Навесні керія зацвітає однією з найперших декоративних чагарників. Квіти керії -- поодиноко-розташовані, насичено жовтого кольору, до 6 см в діаметрі. Зовнішній вигляд і тонкий запах квіток керії трохи нагадує кульбабу. Керію відносно просто вирощувати. Як і багато лісових рослин, керія віддає перевагу вологому і водопроникному ґрунту, багатому на гумус, і відмінно відчуває себе в півтіні. Керію можна висаджувати на повне сонце, при цьому необхідно забезпечувати вологість ґрунту і мати на увазі, що квітки керії на сонці швидко вицвітають і бліднуть. Керія може рости і в повній тіні, але цвітіння чагарника буде не настільки пишним. Зимостійкість керії вельми висока; вона також фактично не уражується шкідниками та хворобами [26].

Ялівець козацький (Juniperus sabina L.) -- хвойний чагарник роду Ялівець (Juniperus L.). Дводомний сланкий чагарник висотою 1-1,5 м (рис. 3.5). Швидко розростається в ширину і утворює щільні зарості. Хвоя двох типів: у молодих рослин ігловідна, прямостояча, загострена, 4-6 мм завдовжки, зверху -- синювато-зелена, м'яка, з чітко виділеною серединною жилкою; у дорослих рослин хвоя лускоподібна. Широко застосовується для декорування кам'янистих гірок, укосів, в одиночних і групових посадках на газонах і узліссях. До ґрунтів ялівець козацький невимогливий, добре росте як на кам'янистих, так і на піщаних сухих ґрунтах, виносить деяке засолення. Посухостійкий, але не переносить застійного зволоження. Морозостійкий вид, виносить короткочасні заморозки до -30°С [7, 63].

Рис. 3.5. Ялівець козацький (Juniperus sabina «Blue Danube»).

Півонія трав'яниста (Paeonia L.) -- прекрасні багаторічні квіти, що будуть тішити око пишним цвітінням в травні та напочатку червня. Рослини добре ростуть як на сонячному місці, так і в напівтіні. При посадці у сильній тіні трав'янисті півонії практично не будуть цвісти. В догляді не вибагливі. Старі корчі (10-15 років) можуть перестати цвісти, тому їх пересаджують. Трав'янисті півонії розвивають велику вегетативну масу, тому потребують великої кількості води. Поливати півонії слід рясно, щоб волога пройшла вглиб грунту і досягла коренів. Поверхневий полив не принесе рослинам користі.

Айстра китайська (Callistephus chinensis L.) -- однорічна рослина; кущ прямостоячий висотою до 60 см. Квіти повні, яскравого рожевого забарвлення. Висаджують на відкритих сонячних ділянках. Висівають у відкритий грунт з ранньої весни до початку травня. Переносить незначні заморозки. Можна вирощувати через розсаду. За сухої погоди айстри поливають, але треба пам'ятати, що вони погано реагують на надлишок вологи. Цвітуть айстри з липня по жовтень. Не рекомендується вирощувати з року в рік на одному місті.

Чорнобривці відхилені (Tagetes patula L.) - (їх іноді називають французькими; заввишки вони 20-40 см). Суцвіття може бути і махровим, й немахровим, але від цього не менш гарним, діаметром 4-7 см, жовтим, помаранчевим, а також червоно-коричневим, двоколірним. Чорнобривці теплолюбні, світлолюбні й дуже посухостійкі; вони мало вимогливі до грунту. Багатьом квітникарям відомо, що чорнобривці -- дуже невибагливі до умов вирощування рослини. Особливо це твердження справедливо для чорнобривців відхилених, які чудово ростуть навіть уздовж жвавих автомобільних трас. Ці рослини можна вирощувати в горщиках, неглибоких мисках і ящиках на балконах або в саду, окремо або разом з іншими однорічними рослинами. Практично всі рослини надають перевагу відкритій місцевості, хоча, якщо їх посадити в затінену ділянку, вони все одно будуть радувати своїм незабутнім цвітінням. Грунти для посадки й вирощування чорнобривців слід підбирати родючі, нейтральні та суглинні. Істотною перевагою цих чудових квітів є підвищений опір до різних шкідників і хвороб. Фітонциди, що містяться в листі чорнобривців, відмінно відлякують шкідливих комах [14].

Інші види однорічників також характеризуються невибагливістю та посуховтійкістю.

3.4 Агротехнічні засоби створення насаджень та догляду за садово-парковим об'єктом

Садити дерева і чагарники рекомендують у весняний та осінній період. Листяні деревні рослини найкраще висаджувати весною, особливо теплолюбні дерева і чагарники. Холодостійкі рослини добре переносять і осінню посадку.

Періодом садіння хвойних слід вважати час появи нових приростів, тобто від половини квітня до половини травня [41]. Осіння посадка хвойних, крім модрини, триває від серпня до початку жовтня. Більшість вічнозелених дерев і кущів висаджують у той самий період, що й хвойні. Весняна посадка проводиться після розмерзання грунту і до початку розпускання бруньок (тривалість посадки 6-10 днів). Восени посадку можна починати після опадання листя і припинення росту і закінчувати за 1-2 тижні до початку стійких морозів. Всі інші посадки проводяться тільки з комом землі [22].

Порушення технології садіння дерев і чагарників у багатьох випадках є причиною низької декоративності, недовговічності, захворювань та загибелі рослин. Посадкові ями або траншеї потрібно копати не пізніше ніж за 2 тижні до посадки. При цьому грунт утримує добрий запас вологи, покращується його аерація та структура, відповідно [23]. Готуючи ями, верхній шар землі відкидають в один бік, а нижній, менш родючий -- в інший. Після висаджування рослин ями засипають так, щоб нижній шар землі був зверху. Дно ями і траншей розпушують на глибину 15-20 см. Розміри садивних ям залежать від розмірів і віку висаджуваних рослин. Середня глибина ями для дерева становить 70-120 см, для чагарників -- 30-70 см [24].

Коли посадкове місце готове, яму на 2/3 її об'єму засипають грунтосумішшю. Перед посадкою старанно оглядають коріння саджанців, пошкоджені корінці вирізають гострим садовим ножем, або секатором. Зрізи повинні бути рівними, а їх площина направлена вниз. Саджанці опускають в яму, розправляють коріння, спрямовуючи його вниз. Коренева шийка повинна бути 5-6 см вище від рівня грунту. Після встановлення рослини на необхідну висоту, яму засипають землею, пошарово ущільнюючи. Коли яма заповнена, по її периметру, роблять валик із землі для затримки води при поливі. Після посадки, рослину кріплять до кілків, добре поливають, мульчують торфом, або шаром рослинної землі [21].

Звертаючись до звичайних садово-паркових газонів, необхідно вказати, що головними їхніми якостями є декоративність, довговічність, стійкість до частого скошування, витоптування та тіньовитривалість, а також (за певних умов) посухостійкість і морозостійкість.

Створення міцної стійкої дернини можливе при сумісному вирощуванні видів трав з різними типами пагоноутворення, тобто таких, які належать до різних життєвих форм (кореневищних, кореневищно-кущових, рідше -- щільно-кущових) [32].

Для створення садово-паркових газонів підходять усі види трав, що застосовуються в партерних газонах, але можуть бути використані й інші -- вівсяниця валійська (типчак) (Festuca valesiaca L.), лучна, овеча (Sanguisorba minor L.), східна; тонконіг вузьколистий (Poa pratensis L.), сплюснутий (Poa palustris L.) і звичайний (Poa trivialis L.), райграс багатоукісний (Lolium multoflorum Lam.); житняк гребінчастий (Agropyrum pectini-forme Schult), пустельний (Agropyrum desertorum Fish) і сибірський (Agropyron sibiricum W.).

Роботи зі створення та влаштування газону розпочинаються на етапі планування поверхні, глибокої обробки ґрунтового шару та внесення органічних і мінеральних добрив.

Для першокласного газону дуже важливим є дренаж. Його закладають після зняття родючого шару грунту. Він складається з таких шарів: бутового, товщиною 15 см, шару дрібних камінців, гравію чи грубозернистого піску, товщиною 5 см і, відповідно, -- родючий шар, товщиною 15 см.

Грунт укочують важким катком, після чого знову розпушують поверхневий шар на 2-3 см, висіваючи в нього насіння і знову укочують легким катком. Попереднє укочування необхідне для запобігання осідання грунту і для доброго проростання насіння.

На даному об'єкті створення газону буде проводитись шляхом посіву насіння трав. Рівномірність посіву -- основа отримання доброго трав`яного покриву. При посіві травосуміші насіння ретельно перемішують. Рекомендується спочатку висівати крупне насіння з загортанням до 3 см, а потім дрібне на глибину до 0,5-1,5 см. Мульчування посівів проводиться тонким шаром перегною або торфу. Після мульчування обов'язкове коткування легким катком. Після посіву насіння, при сухій погоді, слід утримувати грунт у вологому стані протягом п'яти днів, проводячи полив у ранні чи пізні вечірні години. При досягненні травостоєм 7-8 см проводиться скошування газону.

Процес утримання об'єкту включає: догляд за деревами і чагарниками, живоплотами, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, санітарне очищення території об'єкта благоустрою.

Догляд за деревами і чагарниками здійснюється протягом року і включає: полив, внесення добрив, уриття, оприскування крон дерев, догляд за ґрунтом, боротьбу з бур'янами, обробку дупел і механічних пошкоджень, формування крон дерев і чагарників.

Полив має забезпечувати постійну оптимальну вологість коренезаселеного шару ґрунту до глибини 60-70 см. Найкраще розвивається дерево при вологості ґрунту 60-80% повної вологоємності.

Норми та кратність поливання залежать від кліматичних і погодних умов, механічного складу ґрунту та його вологості, ступеня вологолюбності й посухостійкості порід, віку дерев. Терміни та кратність поливів залежать від пори висаджування рослин, фази їхнього розвитку й зовнішніх умов. Молоді дерева віком до 15 років у суху і жарку погоду належить поливати до 15 раз за вегетаційний період. Для доросліших рослин кратність поливу знижується до 4-5 разів [19].

Хвойні та листяні вічнозелені рослини (особливо у перший і другий рік після садіння) вимагають більш інтенсивного поливу в суху погоду. Пересаджені дерева старшого віку, крім поливу, слід дощувати.

Восени, коли довго не було дощів, за 2-4 тижні до середнього строку настання мінусових температур дуже важливо провести вологозарядне поливання рослин.

Удобрення деревних рослин потрібно проводити на основі агрохімічного аналізу. Необхідно своєчасно удобрювати дерева та чагарники після їхнього обрізування. Головною видимою ознакою «ґрунтового голоду» рослин є їхні слабкі прирости, здрібнене листя та зміна кольору.

Мінеральні підживлення необхідно проводити 2-3 рази за вегетаційний період:

- перший раз -- весною, в період розкриття бунькових лусок та вегетаційного росту пагонів;

- другий -- в період повного розпускання листя;

- третій -- восени, в період листопаду з кінця серпня до другої декади грудня.

Мінеральні добрива при кореневих підживленнях вносяться шляхом поверхневого розкидання, осередковим способом у свердловину глибиною 25-35 см діаметром 4-5 см, по 3-5 шт. на 1 мІ пристовбурної лунки або у вигляді рідких мінеральних підживлень.

Сухі підживлення належить проводити після дощу або поливу у вигляді суміші: 1 вагова частина аміачної селітри, 3 частини суперфосфату, 1 частина калійної солі. Суміш мінеральних добрив розсіюють навколо рослини, відступаючи від стовбура у молодих дерев на 0,3-0,5 м, у дорослих на 0,5-1м, у чагарників 0,3 м від кореневої шийки. Після сухого підживлення необхідно провести сильний полив насаджень. Оптимальна норма внесення добрив під час другого підживлення становить 35-40 г на 1 мІ лунки.

Підживлення насаджень органічними добривами проводять 1 раз у 2-3 роки способом внесення компостів, гною, торфу з рівномірним розподілом по пристовбурній лунці. Після такого підживлення землю в лунці перекопують на глибину 10 см.

Якщо довго немає дощу, листя дерев покривається досить товстим шаром пилу. Що призводить до закупорювання їхніх продихів, погіршення фотосинтезу, сповільнення обміну речовин. З метою змивання осілого на листки пилу слід проводити освіжаюче поливання крон дерев. Вони особливо необхідні в спекотні літні дні (у липні, серпні). Обмивання крон слід проводити в ранкові часи (не пізніше 9-ї години) або ввечері (після 19-ї години) в міру їхнього забруднення пилом, але не рідше 4-5 разів за вегетаційний період -- для листяних порід і 8-10 разів - для хвойних порід. Обмивання крони проводиться за допомогою шланга або поливальних машин.

З бур'янами борються двома способами -- механічним (прополювання, скошування) та хімічним (застосування гербіцидів). Останній, враховуючи специфіку об'єкта, повинен мати досить обмежене, ретельно зважене застосування.

Для усунення негативного впливу ущільнення ґрунту і ефективного підживлення дерев проводять дренування пристовбурних лунок. Для цього навколо стовбура на відстані 60-80 см робиться 5-8 свердловин діаметром 7-12 см на глибину 50-80 см. Свердловини заповнюються компостом, перегноєм або деревною тирсою в суміші з торфом і мінеральними добривами. Дренування, яке сприяє активізації росту кореневої системи, проводиться восени через 3-5 років.

Дерева і чагарники, які не переносять низьких температур, вимагають захисту в зимовий період. При груповій посадці утепленню підлягає вся площа. Утеплення проводять після перших заморозків. Для утеплення стовбурів і крони застосовується повсть, солома та інші матеріали [31].

Для нормального росту й правильного розвитку дерев здійснюють догляд за кроною протягом усього життя рослин. Обрізають дерева навесні до розпукування бруньок або восени після опадання листя. У дерев видаляють порослеві пагони, які утворюються біля кореневої шийки, а також на стовбурах в міру її появи. Сухі гілки обрізують у міру їх виявлення впродовж року [34].

Під час догляду за деревами застосовують три види обрізки: формуючу, санітарну й омолоджуючу.

Формуюча обрізка дерев проводиться у рядових та алейних насадженнях з метою збереження природної або штучної форми рослин, рівномірного розташування скелетних гілок.

Розрізняють слабку і помірну обрізку, ступінь якої залежить від виду дерева, його віку і стану крони.

Формуючу обрізку рекомендується здійснювати ранньою весною, до початку вегетації (кінець лютого-квітень).

Крони швидкорослих порід у місцях, де потрібно зберігати певну висоту і форму, обрізують щороку і один раз за 2-4 роки у повільнорослих (в'яз, дуб і липа). При обрізці повільноростучих дерев в основному вкорочують однорічні прирости і лише окремі гілки обрізують до дво-трирічної деревини.

Санітарну обрізку крони виконують, щоб позбутися старих, хворих, сухих і пошкоджених гілок, а також гілок, спрямованих всередину крони або зближених одна з одною. Обрізці підлягають також пагони, що відходять від центрального стовбура вгору під гострим кутом, щоб уникнути їхнього обламування. Санітарну обрізку потрібно проводити щороку протягом вегетаційного періоду.

Омолоджуючу обрізку виконують лише в дерев, які добре витримують підстригання та обрізання і вершина яких почала всихати, а ріст пагонів припинився. При цьому сильно вкорочують (на Ѕ-ѕ загальної довжини) старі гілки, залишаючи, якщо це можливо, одну-дві гілки другого порядку. Омолоджують дерева навесні, поступово протягом двох-трьох років. Помірне та слабке омолоджування передбачає обрізку частини крони, а сильне -- зріз крони до основи скелетних гілок.

Обрізка кущів передбачає їх формування, поліпшення якості цвітіння й плодоношення. У кущів, квітки яких розвиваються з бруньок, закладених у попередній рік (бузок, вейгела, форзиція, хеномелес тощо), слід обрізувати лише відцвілі суцвіття, проводять проріджування, омолоджування (вирізання старих скелетних гілок) та вкорочування пагонів з урахуванням розміщення квіткових бруньок.

Показником потреби в обрізці є зменшення приросту пагонів, зниження інтенсивності цвітіння та плодоношення.

Омолоджування декоративних кущів (поодиноких, у групі та в живоплоті) проводять періодично, в міру появи старіючих та перерослих пагонів, які втратили декоративність. Це роблять навесні до початку росту.

Формуюча обрізка кущів проводиться з метою створення декоративної штучної форми, підтримування заданої форми, прискорення росту бокових пагонів і збільшення густоти крони.

Санітарна обрізка кущів проводиться з метою зрізування хворих, сухих та пошкоджених гілок щорічно протягом усього вегетаційного періоду.

Декоративність і якість квітників значною мірою залежать від догляду, який має забезпечити сприятливі умови для росту і розвитку рослин.

Догляд за квітниками полягає у поливі, прополюванні, розпушуванні ґрунту, видаленні суцвіть, прибиранні стебел з квітників, штикуванні на зиму, захисті від хвороб і шкідників, підстриганні килимових рослин, розкритті багаторічних квітів з прибиранням сміття, підживлюванні, підв'язуванні рослин та укритті їх на зиму [28].

Полив квітників повинен проводитися рівномірно з таким розрахунком, щоб земля зволожувалася на глибину залягання коріння. Розсаду квітів поливають щоденно, краще вранці або ввечері, доти, поки вона не приживеться. Частих поверхневих поливань слід уникати.

За вегетаційний період за нормальних погодних умов при догляді за сезонними квітниками в середньому має бути проведено 20-30 поливів. Квітники з покривних рослин поливають частіше -- до 40-50 разів за сезон.

Норма поливання для однорічників та дворічників -- 15-20, для багаторічників -- 25-40 л/мІ.

Розпушування ґрунту проводять в міру його ущільнення і проростання бур'яну та обов'язково після рясного поливу чи великого дощу. Перше розпушування треба виконувати напровесні, щойно просохне верхній шар ґрунту, а потім регулярно (один раз на 2-2,5 тижні) до змикання рослин.

Глибина розпушування однорічників -- 3-5, багаторічників з поверхневим розміщенням коренів -- 3-6 см.

Квітники слід мульчувати, особливо якщо вони створюються із багаторічників. Мульчування ґрунту сприяє збереженню вологи, поліпшенню теплового режиму й затриманню розвитку бур'янів. Як мульчу слід використовувати торф або компости: торфогнойовий, торфофекальний, торфомінеральний, торфоперегнійний тощо; тирсу листяних порід, напіврозкладену солому з гноєм і листом тощо. На 2-3-річних квітниках мульчу вносять шаром 3 см, на старших -- 5-6 см і більше. Мульчують квітники із багаторічників один раз за два роки -- восени, після обрізування і збирання стебел, або ж весною, після внесення добрив.

Підживлення рослин потрібне для їх забезпечення органічними і мінеральними елементами. Сезонні квітники при добрій підготовці та удобренні ґрунту перед кожною посадкою або ж систематичною заміною ґрунту забезпечують рослини оптимальним живленням. У виняткових випадках можна удобрити рослини водним розчином мінеральних речовин. Землю між рослинами слід покривати торф'яною крихтою, дрібно насіченою соломою чи лісовою підстилкою.

Багаторічники починають підживлювати з другого року після посадки. Підживлення проводять два рази за сезон. Весною, до початку росту стебел, вносять мінеральні добрива з переваженням азотних, а восени -- переважно фосфорних і калійних. Добрива вносять з розрахунку (г/мІ): 15-50 фосфорних (суперфосфат), 30-60 калійних (калійна сіль, сірчанокислий калій), 30-40 азотних (аміачна або калійна селітра) чи 10-20 сечовини. Добрива, що містять хлор, використовувати не рекомендується. Весною азотні добрива можна замінювати коров'яком (розбавляють 1:10) або курячим послідом (настій 1:20) при нормі 10 л/мІ.

Багаторічні квіткові рослини часто відчувають нестачу мікроелементів, які найкраще слід вносити навесні під час першого розпушування ґрунту у вигляді кореневого підживлення з розрахунку 60-80 мл/мІ.

Високі рослини підв'язують до кілків, а якщо вони висаджені рядами, то для підтримки стебел натягують дріт.

Скельні рослини покривають тонким шаром листя і гілками хвойних порід. Таке покриття можна використовувати і для інших рослин у морозні та сніжні зими. Не прикривають рослини лісового походження -- барвінок, папороть, плющ [51].

Кожні 3-5 (6-8) років багаторічні рослини викопують, ділять, ґрунт глибоко перекопують, вибирають бур'яни, у добрюють перегноєм чи компостом і на підготовлену ділянку висаджують поділені рослини.

У квітниках видаляють засохлі пагони та відцвілі суцвіття, які знижують естетичний вигляд квітників. Обрізування суцвіть сприяє також наступному рясному цвітінню. Цвітіння рослин продовжують прищипуванням центральних пагонів на 1/3-1/4 їхньої довжини в період бутонізації, прискорюючи цим розвиток бічних пагонів. Після прищипування рослини рясно поливають і підживлюють.

Загальне правило догляду за квітковими рослинами у квітниках полягає в уникненні зав'язування й дозрівання насіння, що сприяє збільшенню тривалості цвітіння та довголіттю насаджень.

Осіннє прибирання квітників проводять після перших заморозків, коли температура знижується до мінус 1-2єС. Квіти, які необхідно зберегти як маточники, забирають у холодні парники, підвали й оранжереї.

На зиму теплолюбні рослини прикривають ялиновим або сосновим лапником, листям чи торфом. Перед прикриванням зрізують усі пагони і листя на висоті 6-12 см від землі, товщина покривального шару 5-20 см. Прикривання проводять після заморозків (по остиглій землі).

Догляд за газонами полягає у розпушенні і розкиданні снігу, прочісуванні газону граблями, весняному та літньому підживленні, поливі, прополюванні, косінні трави, збиранні сміття та обпалого листя.

Ранньою весною після танення снігу і підсихання грунту на газонах необхідно провести інтенсивне прочісування трав'яного покриву гострими граблями або спеціальними металевими щітками у двох напрямках, зібрати накопичене на газоні обпале листя, зруйнувати грунтову кірку [54].

Одним із заходів догляду за газонами є землювання, яке стимулює кущіння злаків, поліпшує вологозабезпеченість молодих пагонів і загальну родючість грунту.

Землювання -- це рівномірне поверхневе покриття газонів сумішшю добре перепрілих органічних добрив, рослинної землі і грубозернистого піску. Воно проводиться 1 раз у 3-5 років весною, на початку літа (в період кущіння злаків) або восени після скошування. Для підвищення довголіття газони необхідно піддавати аерації (проколювання або прорізування дернини) на глибину до 10 см.

Для підтримки декоративного стану газонного покриття і забезпечення нормального відростання травостою після скошування необхідно проводити регулярні поливи, зберігаючи грунт коренепроникаючого шару (на глибині 15-20 см) у вологому стані. Оптимальна вологість грунту під дерновотвірними злаками -- 70-75% повної польової вологоємкості грунту.

У середньому загальна кількість поливів за вегетаційний період звичайних газонів становить 16 разів, партерних -- 30.

Звичайні газони слід скошувати, як тільки травостій досягне висоти 8-10 см, 10-14 разів за сезон. Висота травостою, що залишається -- 4-5 см.

Остатній раз газони скошують приблизно за місяць до настання морозів з тим, щоб трава встигла зміцніти і накопичити достатньо поживних речовин. Зрізану траву необхідно обов'язково прибирати з поверхні газону, інакше під утвореними під час косіння валками дернина випріє і з'являться бурі плями.

Систематичне скошування травостою призводить до великого виносу поживних речовин з грунту і виснаження самих рослин, внаслідок чого газон потребує регулярних інтенсивних підживлень. При цьому вносять сухі або рідкі добрива. Терміни та норми внесення добрив залежать від ґрунтово-кліматичних умов і віку травостою. Орієнтовні дози внесення добрив за весь вегетаційний період на малородючих ґрунтах становлять з азоту -- 40-80, фосфору -- 60-120, калію -- 100-120 кг/га.

Знищення бур'янів на газоні досягається, крім скошування, за допомогою прополювання. На молодих газонах, які ще не зміцніли, проводиться ручне прополювання. Дуже важливо забезпечити вчасне прополювання бур'янів у весняний період до їх цвітіння та штучного запліднення.

У системі заходів із захисту зелених насаджень одними із найголовніших є санітарно-профілактичні. Їхнє завдання полягає в усуненні джерел інфекцій і недопущенні виникнення вогнищ шкідників і хвороб. З цією метою у зелених насадженнях збирають опале листя, хвою, сухі гілки та загиблі рослини. Обрізують також хворі і всохлі гілки, обкоровують і корчують пеньки, знищують плодові тіла грибів. Особливе місце в заходах, спрямованих на оздоровлення і продовження віку дерев, є лікування ран і пломбування дупел.

Для захисту зелених насаджень від шкідників та хвороб застосовуються такі методи: агротехнічні, хімічні, біологічні, біофізичні, механічні, інтегральні.

3.5 Захист зелених насаджень від шкідників і хвороб

Для захисту зелених насаджень від шкідників та хвороб застосовуються такі основні методи: агротехнічні, хімічні, біологічні:

1) агротехнічні -- спрямовані на те, щоб знешкодити розвиток збудників хвороб і посилити стійкість до них рослин (біологічно обгрунтовані сівозміни, додержання строків садіння і сівби, правильне використання органічних добрив та ін.);

2) хімічні -- використання пестицидів, різних токсичних речовин, їх сполук або сумішей речовин хімічного походження, призначених для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності.

3) біологічні -- знищення чи придушування розвитку збудників хвороб за допомогою інших живих організмів (ентомофагів) чи продуктів їх життєдіяльності (використання паразитів другого порядку, мікробів-антагоністів, антибіотиків, антибіотичних властивостей вищих рослин (фітонцидів).

У системі заходів із захисту зелених насаджень одними із найголовніших є санітарно-профілактичні. Їхнє завдання полягає в усуненні джерел інфекцій і недопущенні виникнення вогнищ шкідників і хвороб. З цією метою у зелених насадженнях збирають опале листя, хвою, шишки, сухі гілки та загиблі рослини. Обрізують також хворі і всохлі гілки, обкоровують і корчують пеньки, знищують плодові тіла грибів. Особливе місце в заходах, спрямованих на оздоровлення і продовження віку дерев, є лікування ран і пломбування дупел [52].

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ УМОВ ПРАЦІ ТА ЛОГІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ВИРОБНИЧИХ НЕБЕЗПЕК ПІД ЧАС ОЗЕЛЕНЕННЯ ДИТЯЧОГО САДОЧКА № 3 «СОФІЙКА»

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних засобів та заходів спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Керівництво охороною праці та відповідальність за загальний стан техніки безпеки на підприємстві зеленого господарства покладається на керівника підприємства та його заступників.

Закон України про охорону праці встановив основні принципи державної політики в галузі охорони праці: пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці, комплексного розв'язання завдань охорони праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, використання економічних методів управління, виконання нормативів охорони праці незалежно від форм власності і видів діяльності підприємства.

Основні положення з охорони праці в зеленому будівництві встановлюються і регламентуються Конституцією України, законом України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 p., "Державними правилами планування та забудови населених пунктів" від 24 липня 1996р. та низкою інших законів.

Створення безпечних та нешкідливих умов праці в галузі садово- паркового будівництва є однією з найважливіших умов підвищення соціально-економічної ефективності. Ефективність профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань в першу чергу залежить від якісного їх аналізуй

Перед початком робіт слід провести інструктаж з техніки безпеки. Для цього потрібно ознайомити весь персонал, який бере участь у створенні високодекоративних упорядкованих територій, з усіма технічними засобами та машинами, що використовуються для виконання певних робіт, принципи безпечної роботи на них [16].

До роботи з благоустрою допускаються особи, які пройшли інструктаж з техніки безпеки, не молодше 18 років, що пройшли медичний огляд, вступнии інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітари та пожежної безпеки, первинний інструктаж з техніки безпеки на робочому місці. До самостійної роботи допуск проводиться після двотижневого стажування під керівництвом особи, призначеної розпорядженням. Повторний інструктаж проводиться не рідше одного разу на три місяці. При введенні в дію нових правил, інструкцій з охорони праці, заміні машин, при порушенні вимог безпеки праці, при нещасних випадках, на вимогу органів нагляду, працівник повинен пройти позаплановий інструктаж, при допуску до виробництва небезпечних робіт або тих, що раніше ним не виконувалися - цільовий інструктаж.

В проекті озеленення та благоустрою присадибної ділянки передбачається проведення таких видів робіт: підготовка грунту, навантажувально-розвантажувальні роботи, перенесення вантажів, викопування посадкових ям і траншей, посадка рослинного матеріалу, роботи по догляду за рослинами з ручним інструментом.

Оскільки всі роботи проводяться на відкритій місцевості, велику роль відіграють фактори зовнішнього середовища. Тривале перебування працівника у несприятливому для людини температурному режимі, негативно впливає на здоров'я та самопочуття. Якщо температура зовнішнього середовища вища фізіологічних потреб організму (вища 18- 19°С), то тепловіддача організму буде утруднена, що суттєво знизить працездатність людини. Це призводить до перегрівання організму. Тому працівник повинен мати головний убір, повинен бути забезпечений водою.

При ручному обробітку фунту потрібно звернути увагу на якісну підготовку Інструменту. Він повинен бути легким, зручним в роботі, міцним, загостреним, без заусениць. Ручки інструментів повинні бути зручними та гладкими з твердої деревини чи пластмаси. Відстань між працюючими, для запобігання поранень, повинна бути не менше 5 метрів. Не дозволяється працювати без рукавиць та взуття. Прополювання проводять прополювальними ножами і ручними розрихлювачами. При викопуванні та пересадці квітів та кущів більше всього страждають локтеві частини руки. Тому бажано користуватися рукавицями, які стягуються в зап'ястях резинкою з налодонником.

Роботи пов'язані з викопуванням посадкових ям, можна віднести до розряду земельних робіт. Грунт, вийнятий з траншеї чи посадкової ями, слід розміщувати на відстані не менше 0,5 м від бровки отвору. Розробляти грунт способом підкопу не допускається. Валуни і каміння, а також відшарування грунту, виявлені на відкосах, повинні бути видалені. Перед допуском робітників в траншеї глибиною більше 1.3 м повинна бути перевірена стійкість відкосів.

Навантажувально-розвантажувальні роботи повинні виконуватись у відповідності до нормативно-технічної документації, яка містить положення щодо безпеки при виконанні робіт даного виду. Місця виконання навантажувально-розвантажувальних робіт повинні бути обладнанні знаками безпеки. Не допускається знаходження людей і рух транспортних засобів в зоні можливого падіння вантажів. Перед підйомом і переміщенням вантажів повинні бути перевірені стійкість вантажів і правильність їх стропування. При ручному стропуванні вантажів повинні використовуватись спеціальні драбини і інші пристосування, які забезпечують безпеку працівників. Вантажі на транспортних засобах повинні бути укладені і закріпленні так, щоб під час транспортування не виникло їх зміщення і падіння. Місця виконання навантажувально-розвантажувальних робіт повинні бути розміщені на спеціально відведені території з твердим і рівним покриттям і мати достатнє природне та штучне освітлення. Освітлення повинно бути рівномірним (5-10 люкс) без сліпучої дії на працівників. Все обладнання яке використовується при роботі з вантажами повинно бути справним і відповідати вимогам безпеки. Робітники, зайняті на навантажувально-розвантажувальних роботах, повинні проходити попередній і періодичні медичні огляди та інструктажі з охорони праці та надання першої медичної допомоги.

Посадкові роботи виконуються вручну, тому тут найбільшу увагу слід звернути на роботу з ручними знаряддями праці (лопатами, сапами, граблями, сокирами), Ручні знаряддя праці повинні бути у справному стані: робоча частина заточена відповідно до вимог, а держак надійно прикріплений. Посадка крупномірних дерев здійснюється відповідно до технологічних вимог. Упаковку з кома дозволяється знімати лише після встановлення дерева у посадкову яму. Для запобігання нахиленню або вивертанню дерева його закріплюють за допомогою розтяжок: стовбур обв'язують мішковиною, а потім дротом, в кінці якого натягують і прикріплюють до міцних коротких кілочків, вбитих в землю за межами посадкової ями. При необхідності крону дерева підрізають. Для цього використовують переносні драбини. їх верхня сходинка повинна бути оббита повністю, майданчик огороджений перилами; інструменти (ножі, сокири, секатори) повинні бути справними, гострими і щільно насадженими на держак. Ручні знаряддя праці переносять (чи перевозять) в спеціальних чохлах чи ящиках. Ручки ручного інструменту повинні бути відшліфовані від візуально видимих дефектів.

Робота по благоустрою території пов'язана з такими видами небезпеки: електричний струм (джерела: електрична газонокосарка, система зовнішнього освітлення); наявність шкідливих речовин - добрив, пестицидів; наявність легкозаймистих рідин (бензин); робота з машинами (газонокосарка, мотоблок, сучкоріз).

Під час роботи на території присадибної ділянки робочим видається: спецодяг, рукавички прогумовані - у міру використання.

Протягом робочого дня персонал зобов'язаний виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, вимоги інструкцій з техніки безпеки, розпорядження та вказівки безпосереднього керівника, керівника робіт і його заступника, спрямовані на безпечне виконання робіт.

Заходи безпеки при роботі з газонокосаркою: якщо трава дуже висока - її слід стригти в два проходи; якщо земля волога - не стригти, прибрати скошену траву; перед початком стрижки прибрати предмети, що перешкоджають роботі; у випадку зупинки мотора, а також перед будь-якою дією, пов'язаною з відкриванням мотора, від'єднати свічку; заповнювати бак тільки при зупинці мотора; наливати паливо обережно, не курити; не знімати під час роботи дефлектор та інші захисні частини; не стояти на шляху викидання потоку; берегти руки й ноги, з самого початку роботи стежити за тим, щоб не бути затягнутим під газонокосарку. Потрібно ногу ставити на корпус; не рухати газонокосарку в зворотному напрямку; не косити по ранковій росі; на крутому схилі потрібно працювати вдвох: один штовхає газонокосарку, піднімаючись по схилу, інший, стоячи нагорі, витягує газонокосарку за допомогою мотузки; виключати мотор при переїзді через дорогу; необхідно виключати мотор, щоб вийняти ящик зі скошеною травою; не залишати працюючу газонокосарку без нагляду; перед будь-якою роботою з газонокосаркою від'єднати шнур живлення від мережі. Щоб не перерізати мережевий шнур, потрібно косити паралельними рядами, залишаючись завжди з одного і того ж боку від неї. Перекинути шнур через плече і тримати його в руці [47].