Економічна ефективність виробництва картоплі та шляхи її підвищення на прикладі ТОВ "Прогрес" с.Авдіївка, Сосницького району

Народногосподарське значення, розміщення та стан виробництва картоплі в Україні. Забезпеченість ТОВ "Прогрес" основними виробничими ресурсами та рівень їх використання. Удосконалення агротехнічних заходів вирощування картоплі та показники їх ефективності.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 07.03.2011
Размер файла 366,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний інститут економіки і управління

Кафедра економіки сільського господарства та аграрного менеджменту

Дипломна робота

на тему: "Економічна ефективність виробництва картоплі та шляхи її підвищення на прикладі ТОВ "Прогрес" с.Авдіївка, Сосницького району"

Чернігів 2009 р

Реферат

Дипломна робота на тему: "Економічна ефективність виробництва картоплі та шляхи її підвищення на прикладі ТОВ "Прогрес" с.Авдіївка, Сосницького району"

Дипломна робота написана на ___ сторінках машинописного тексту, вміщує 18 таблиць, 4 малюнків, 56 джерел літератури.

Об'єктом дослідження є ТОВ "Прогрес" Сосницького району.

Мета роботи - пошук, аналіз, запровадження шляхів підвищення економічної ефективності вирощування картоплі.

Методи дослідження - індексний, факторний, нормативний, графічний, порівняльний.

Розроблені, запропоновані і економічно обґрунтовані агрозаходи по організації та підвищенню економічної ефективності вирощуванням картоплі у ТОВ "Прогрес" , а саме:

- вплив ефективності попередника на урожайність картоплі та родючість грунтів;

- вапнування кислих грунтів;

- сортононовлення;

- застосування мінеральних добрив.

Здійснення вказаних агрозаходів при вирощувані картоплі дасть змогу підвищити прибуток на 17377,3 грн. на гектар, на всю площу 121641,1 грн. Рівень рентабельності при цьому зросте на 292%

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Народногосподарське значення, розміщення та стан виробництва картоплі в Україні
  • 1.1 Народногосподарське значення картоплі
  • 1.2 Сучасний стан розвитку картоплярства
  • 1.3 Суть категорії собівартість та її визначення для виробництва картоплі
  • Розділ 2. Стан сільськогосподарського виробництва в ТОВ "Прогрес"
  • 2.1 Природнокліматичні умови та розміщення підприємства
  • 2.2 Забезпеченість основними виробничими ресурсами та рівень їх використання
  • 2.3. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва
  • 2.4 Економічна характеристика виробництва картоплі в господарстві
  • Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності вирощування картоплі
  • 3.1 Вплив попередника на урожай картоплі та родючість грунту
  • 3.2 Удосконалення агротехнічних заходів вирощуваня картоплі та показники їх ефективності
    • 3.3 Значення сорту в підвищені продуктивності рослин картоплі
    • 3.4 Загальна економічна ефективність від запропонованих заходів при вирощуванні картоплі
    • Висновки і пропозиції
  • Список використаної літератури
  • народногосподарський картопля агротехнічний вирощування

Вступ

Однією з провідних у сільськогосподарському виробництві є галузь картоплярство. Адже недарма в народі картоплярство називають другим хлібом. Вуглеводи картоплі є істотним джерелом енергії для людського організму; білок за своїми якостями еквівалентний білку молока, яєць та яловичини і перевищує якість його у хлібних злаків, сої, бобів. Картопля - своєрідний регулятор травлення, що поліпшує засвоєння та підвищує біологічну цінність інших продуктів. Її споживання зумовлене не лише смаковими якостями бульб, а й народними традиціями. Подібно до хліба картопля ніколи не приїдається. В Україні з неї готують понад 500 страв. Вона також широко використовується в дієтичному харчуванні.

Серед сільськогосподарських культур важко знайти таку , яка могла б зрівнятись з картоплею за універсальністю використання. Окрім харчових цілей вона використовується для виробництва крохмалю, спирту. Науковообгрунтована норма споживання картоплі встановлена-135 кг однією людиною в рік,а реальне споживання населенням України становить 116-130 кг. Сучасні обсяги виробництва картоплі в Україні протягом останніх п'яти років коливаються в межах 17-18 млн. тонн на рік, що при нинішній структурі споживання цілком достатньо для задоволення внутрішнього попиту.

Протягом останніх років роль картоплі у задоволенні харчових потреб значно зросла. Картоплю можна вирощувати в будь-яких грунтово-кліматичних зонах України - від Полісся до Степу.

Картоплярство - традиційна галузь сільськогосподарського виробництва Чернігівщини. Питома вага області у виробництві і реалізації картоплі в Україні складає 25-30%.

Особисті підсобні господарства значно краще використовують надані їм землі. Нині господарства громадян стали основними виробниками картоплі, овочів, та іншої продукції. Суттєвий недолік полягає у тому, що, не дозволяє розширити при необхідності посівні площі, та виконати окремі технологічні операції. Крім того, в них не ведуть облік виробничих витрат і невизначають собівартість, в наслідок чого відсутня база формування ціни і досить часто картоплю реалізують за ціною, яка не забезпечує навіть простого відтворення виробництва і робочої сили.

Метою даної дипломної роботи є проведення аналізу ефективності виробництва картоплі та шляхи її підвищення.

Виходячи з мети,задачами дипломної роботи будуть:

-дослідження теоретичних основ розвитку картоплярства.

-аналіз сучасного стану виробництва картоплі в господарстві,

-шляхи підвищення економічної ефективності виробництва картоплі.

Для виконання поставлених завдань нами були застосовані такі методи дослідження:

1. монографічний - при викладенні першого розділу;

2. абстрактно-логічний - при викладенні всієї дипломної роботи;

3. порівняльний - при порівнянні даних 2008 року з попередніми роками;

4. графічний - при зображенні точки беззбитковості;

5. факторний - для визначення впливу факторів на прибуток.

Теоретично-методологічну основу написання дипломної роботи складають законодавчі та нормативні акти, що стосуються питань виробництва картоплі, підручники, статті вчених-економістів, матеріали періодичного друку, річна звітність господарства та інші джерела інформації.

Дипломна робота складається з трьох розділів, вступу та висновків і пропозицій та переліку використаної літератури.

Розділ 1. Народногосподарське значення, розміщення та стан виробництва картоплі в Україні

1.1 Народногосподарське значення картоплі

Картопля -- одна з найважливіших сільськогосподарських культур різноманітного використання. Загальна площа під нею в Україні становить близько 1.5 млн. га.

Картопля -- один з основних продуктів харчування, її також широко використовують на корм худобі та в промисловості. Цінність цієї культури визначається змістом у бульбах крохмалю, білка, вітамінів, амінокислот і мінеральних солей.

Значення картоплі як важливої культури у сільськогосподарському виробництві академік Д.М. Прянишников охарактеризував так: "Вирощувати картоплю на полях -- це те ж саме, що одержувати три колоси там, де раніше ріс один" [ 10, с. 5 ].

Щодо універсальності використання з картоплею не може зрівнятися жодна інша сільськогосподарська культура.

Бульби, які вирощують для харчових цілей, повинні містити багато крохмалю, білка, а також мати гладеньку, шкірку та неглибокі вічка. Вміст крохмалю в бульбах становить 14--25 %, а в окремих сортів досягає ЗО %. Сирого протеїну міститься в середньому до 2 %.

Кормова картопля, крім високого вмісту крохмалю, має підвищений вміст протеїну. Для технічної переробки використовують лише висококрохмалисті сорти.

Особливе значення у харчуванні людини має білок картоплі. Хоч у формі білка міститься лише 40--60 % загального азоту бульб, поживність їх досить висока. Білок картоплі за біологічною цінністю стоїть значно вище білка інших сільськогосподарських культур, у тому числі й пшениці.

За кількістю поживних речовин, які можна одержати з одиниці площі, серед сільськогосподарських культур, що в нас вирощуються, картоплі належить одне з перших місць. Поживних речовин з 1 га вона дає в 2-4 рази більше, ніж жито або ячмінь. Якщо повноцінність молочного білка прийняти за 100, то білок м'яса становить 90, картоплі-80, пшениці-50 і овочів-25%. Із дев'яти незамінних для людини амінокислот у картоплі виявлено вісім. Крім того, за вмістом метіоніну картопляний білок переважає горох і боби, а за вмістом лізину -- зернові культури. [ 6, с. 31-32 ].

Корисні для людини і мінеральні речовини, що містяться у бульбах. Зокрема зола її складається з таких основних елементів: калію (67--70 %), фосфору (7--10), магнію і кальцію (6 %).

Цінність картоплі як продукту харчування визначається також високим вмістом вітамінів, особливо вітаміну С.

При споживанні на добу 300 г картоплі організм людини забезпечується майже на 50 % добової норми у вітаміні С, 10-15 - у вітаміні ВІ (аневрині), 15- РР (ніацині), 56-- В2 (рибофлавіні) і 1-2 %- у вітаміні А (каротині). У зварених незабаром після збирання восени бульбах міститься до 16 % вітаміну С. Взимку картопля є одним з основних вітамінних продуктів. У достиглих свіжозібраних бульбах міститься 20--40 г вітаміну С на 100 г сирої речовини.

В картоплі у значних кількостях є також алкалоїд соланін. Сам по собі він отруйний (бульби, які містять близько 20 мг% соланіну, для харчування використовувати не можна), проте надає м'якушу спеціального смаку і при допустимих нормах збуджуюче діє на організм та поліпшує апетит [ 10, с. 6-8].

Дослідники дійшли висновку, що норма споживання картоплі, на одну дорослу людину за рік має становити у середньому 135 кг. У різних природно-економічних зонах цей показник неоднаковий. Реальне споживання в Україні споживання картоплі на душу населення коливається в межах 116-130 кг. Сьогодні помітна тенденція до зниження споживання картоплі в картоплесійних районах і збільшення там, де раніше її вирощували мало. Це пояснюють передусім використанням поливних земель для вирощування картоплі в південних районах, а також поліпшенням постачання її з середньої смуги [ 8, с. 74-75].

Серед сільськогосподарських культур картопля має найбільший ареал поширення, її з успіхом вирощують майже в усіх грунтово-кліматичних зонах нашої країни, починаючи від Крайньої Півночі і кінчаючи самими південними районами України. В Україні картоплю вирощують в усіх областях і районах.

Жоден продукт харчування не знаходить такого найрізноманітнішого застосування в кулінарії, як картопля. Відомо більше 500 страв, що приготовляють з неї. Картоплю споживають у печеному, вареному, тушкованому та смаженому вигляді. З неї готують супи, борщі, чіпси. Використовують як гарнір до м'ясних і рибних страв. З крохмалю картоплі готують різні дієтичні страви -- фруктові та молочні киселі тощо [9, с. 13 ].

Картопля -- цінний продукт харчування людини. Калорійність її становить 70--80 кал на 100 г спожитої порції.

У загальній кількості калорій ,що їх одержує людина при споживанні кортоплі , 96% дають вуглеводи , 2,7-білки і 1,3% - жири.

Поживна цінність картоплі , як і інших продуктів , визначається кількістю й співвідношенням у бульбах органічних та мінеральних речовин, необхідних організму. При порівняльній оцінці основних харчових продуктів які ми найчастіше вживаємо, за енергетичною цінністю картопля посідає перше місце після м'яса , хліба та макаронних виробів .За цим показником вона наближається до житнього хліба.

Картопля належить до цінних кормових культур для всіх видів сільськогосподарських тварин. Бульби згодовують великій рогатій худобі (молокогінний корм для годівлі дійних корів), використовують для відгодівлі свиней. Картопля є також цінним кормом для птиці [9, с. 14-17].

З 1 га картоплі при врожаї 175 ц можна одержати 5250 кормових одиниць і близько 960 кормових одиниць з 80 ц картоплиння. За кількістю кормових одиниць, які можна одержати з 1 га, картопля поступається тільки цукровим бурякам і кукурудзі.

Поживність 1 кг кормової картоплі становить 0,30 кормової одиниці, 16г перетравного протеїну, 0,12--кальцію, 0,7 г фосфору. За кількістю поживних речовин картопля переважає більшість коренебульбоплодів. Так 1 ц моркви дає 14 кормових одиниць, брукви--13, кормових буряків -- 12, турнепсу -- 9 кормових одиниць [ 11, с. 5-8 ].

Протеїн картоплі ідеально збалансований за амінокислотами, тому раціони ,до яких входить картопля, забезпечують високу продуктивність великої рогатої худоби і свиней.

За даними академіка Д. М. Прянишникова, на виробництво одного пуда свинини витрачається близько 10 пудів картоплі. Якщо виростити на 1 га 15 т картоплі і згодувати її свиням при невеликому додаванні зерна до раціону, можна одержати 1,5 т свинини [ 10, с. 8].

Вважають, що за кількістю засвоєних поживних речовин 3 кг картоплі дорівнюють 1 кг зерна. Поїдаючи 3 ц картоплі, корови дають 1 ц молока, або 4,5 кг вершкового масла.

В період відгодівлі свиней від 90 до 150 кг живої маси питома вага картоплі в раціоні становить не менше 75 % від загальної кількості кормів (за кормовими одиницями). Картоплю використовують на корм худобі у свіжому, вареному і запареному вигляді. Для кормових цілей можна переробляти бульби у борошно і виготовляти з нього брикети. Цінність картоплі як кормової культури ще і в тому, що згодовувати її можна протягом усього року, а силосування і приготування брикетів дає змогу використовувати її запаси протягом декількох років.

Картопля є цінною високоврожайною кормовою культурою для птиці, яка за кількістю кормових одиниць з гектара площі набагато перевищує деякі зернові культури.

Картоплю для птиці краще згодовувати у вареному вигляді , оскільки перетравність поживних речовин при цьому поліпшується та запобігається отруєння алкалоїдом соланінам, який при варінні переходить у воду.

Концентрованим кормом для птиці є суха картопля. Її виготовляють у вигляді пластівців, стружки, крупи чи скибок, які перед згодовуванням подрібнюють.

Корисним і поживним для птиці кормом є картопляний силос.

Винятково велике значення має картопля як сировина для промисловості. З неї виготовляють крохмаль, клей, патоку, спирт, глюкозу тощо. На заводах і фабриках з продукті переробки картоплі виготовляють кінематографічну плівку, цінні лаки, каучук, духи, сагову крупу, картопляну крупу, смажену, хрумтячу і сушену картоплю, крекери, різноманітні ліки та інші вироби.

Близько 70 % усього крохмалю, що виробляється тепер, одержують з картоплі. Крохмаль з картоплі, крім використання для продовольчих цілей, широко застосовують у різних галузях промисловості: текстильній, консервній, м'ясо-молочній, паперовій, хімічній та іп.

Крохмаль використовують при виготовленні різних киселів, соусів, підливок, борошнистих кондитерських виробів, ковбас, сосисок і ряду інших продуктів.

Ще Гіпократ писав, що людина має шукати і віднайти ліки від усіх хвороб у продуктах харчування. Одним з таких продуктів харчування , який містить ліки від десятків, а то й сотень хвороб, є картопля.

З лікувальною метою використовуються майже всі органи цієї рослини: стебла з листками, бульби, квітки, квітковий пилок.

Найширшого застосування у практиці лікування різних хвороб набули бульби. Це справді невичерпне джерело дієтичних поживних речовин, вітамінів, макро- й мікроелементів, незамінних амінокислот, що в поєднанні зумовлює їхні цілющі властивості. Так вітаміни , які містяться у бульбах картоплі широко застосовуються для профілактики та лікування різних хвороб.

У текстильній промисловості широко використовують крохмаль при виготовленні пряжі, тканин, трикотажу, штучного шовкового волокна, а також у паперовій та деревообробній промисловості, у виробництві фармацевтичних і косметичних виробів. Крохмаль і його похідні продукти використовують при бурінні свердловин для нафти, очищенні і збагаченні руди, при виготовленні ливарних форм, у виробництві будівельних конструкцій і органічних кислот. Різноманітне застосування знаходить крохмаль у хімічній промисловості, особливо при виробництві синтетичних матеріалів і виробів з них.

Картопляна патока є цінною сировиною для виробництва кондитерських виробів (цукерок і карамелей). Патоку та глюкозу використовують при виробництві хлібобулочних виробів, консервованих компотів, соків і соусів, варення, морозива, лікеру і вин, газованих напоїв і сиропів [ 21, с. 35].

Картоплю використовують для виготовлення спирту. Його широко застосовують у парфумерній та в різних галузях легкої промисловості: виробництво бутилового спирту, лаків, гліцерину, молочної кислоти та ін.

З 1 т картоплі мають більше 9,5 дкл спирту-сирцю. За виходом спирту з 1 га картопля переважає зернові культури в 3--4 рази. З 1т картоплі можна одержати 140 кг сухого крохмалю, 100 кг декстрину або 15--17 кг синтетичного каучуку.

Відходи технічної переробки картоплі, зокрема бадди, використовують на корм худобі. З 1 т переробленої картоплі одержують 1,7--1,8 т барди, 1 дкл якої містить 0,5 коркової одиниці.

Сушіння картоплі дає можливість різко скоротити втрати, які бувають при зберіганні її. Сушену картоплю можна зберігати без втрат харчової цінності протягом багатьох років. Цей спосіб зберігання дає величезну економію при транспортуванні картоплі, особливо на великі відстані .

Існують також сучасні методи промислової переробки картоплі з метою використання її для харчування людей. Галузь промисловості, яка займається виробництвом готових до вживання продуктів харчування з урахуванням постійно зростаючого попиту, невпинно розширюється. Нині асортимент таких продуктів дуже великий і різноманітний. Їх можна розділити на чотири групи:швидкозаморожені-гарнірна картопля, палички, биточки і котлети, вареники з картоплею, галушки та ін.; сушені-сухе картопляне пюре у вигляді крупки, пластівців, гранул і порошку; обжарені -хрустка картопля, крекери, чипси, снеки, палички тощо. На основі картоплі виготовляють також концентрати для приготування безалкогольних напоїв, а також квасу.

Висушена картопля за вмістом поживних речовин наближається до зернових продуктів, а за кількістю крохмалю навіть переважає їх. За кормовою цінністю висушену картоплю прирівнюють до ячменю [22, с. 128].

Картопля потребує старанного обробітку. Під неї проводять глибоку оранку грунту, вносять багато добрив і систематично здійснюють догляд за рослинами, розпушуючи та очищаючи, грунт від бур'янів. У зв'язку з цим вона є одним з кращих попередників для озимої і ярої пшениці, жита, ячменю, капусти, моркви,буряка та багатьох інших культур.

Особливо важлива роль картоплі у польових і овочевих сівозмінах приміських господарств, які зобов'язані у великих кількостях постачати населенню міст і великих індустріальних центрів ранню картоплю. У багатьох приміських зонах республіки ранньостиглі сорти вже в кінці червня або на початку липня можуть звільняти поле для посіву на ньому післяжнивних чи озимих культур [ 32 с. 32 ].

1.2 Сучасний стан розвитку картоплярства

В Україні виробництво картоплі є одним із пріорітетних напрямків аграрного сектора. Найбільша частка посівних площ під картоплєю зосереджена в поліській ( 43,6 % загальної площі посадки ) та лісостеповій зоні (36,8 % ).

Протягом останніх років роль картоплі у задоволенні харчових потреб населення України значно зросла, оскільки при зниженні рівня зростання цін на такі товари, як риба, м'ясо- і молокопродукти підвищується попит на хлібопродукти та картоплю. В Україні у 1997 році розпочалося відродження картоплепереробної промисловості. Так у 1997 році почали свою діяльність заводи по виготовленню чіпсів ТВМП "Українська мова" і "Агроком", будуються підприємства по переробці картоплі в Чернігівський області. Також є необхідність у виробництві картоплі спеціалізованих сортів для переробки на крохмаль та для Макдональдс тощо [4, с. 34-35 ].

В Україні галузь картоплярства, як і в деяких картоплесійних районах СНД (Білорусь, Росія), має свою специфіку, пов'язану із зосередженням виробництва в різних категоріях господарств, насамперед в особистих підсобних господарствах населення ( частка особистих підсобних господарств у валовому зборі картоплі склала у 2009 році 98,5% ) .

Понад 1,5 млн.га. картоплі висаджують в Україні в останні п'ять років, а середня урожайність становить 118 ц/га, причому в 2007 році склала 82,7ц/га (середній світовий урожай 152ц/га ). В Російській Федерації картоплю вирощують на площі яка дорівнює 3,2 млн.га, валовий збір становить 33,6 млн.т при середній урожайності 10,4 т/га, а у Белорусі площа посадки коливається від 660 до 725 тис.га, валовий збір становить 6,9 - 10,9 млн.т [1, с. 5 ], [3, с. 4 ].

В Сосницькому районі у 2009 році було засаджено біля 30 га, урожайність склала 281,9 ц/га, валовий збір становив 797,3 тонн. Використовуючи напрацьовані позитивні тенденції в галузі картоплярства та враховуючи "Програму ринкових перетворень і стабілізації роботи АПК Чернігівської області на 2000-2007 роки ", прогнозується отримати валовий збір картоплі у всіх категоріях господарств в обсягах 1545 тис.тонн, в тому числі 4,0 тис.тонн еліти і 6 тис.тонн насінневої картоплі 1-3 репродукції.

Обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств за 8 місяців 2009 р., проти січня-серпня 2008 р., скоротився на 3,4%, у т.ч. в агропідприємствах - на 3,0%, у господарствах населення - на 3,7%. Причина - зменшення виробництва продукції рослинництва.

Скорочення обсягів виробництва продукції становить 7,2%, у т.ч. в аграрних підприємствах - на 10,0%, у господарствах населення - на 5,2%. Дані щодо збирання врожаю станом на 31 серпня 2008 р. порівняно з 01.09. 2007 р. наведено у таблиці 1.2.1.

Табл.1.2.1 Збирання врожаю основних сільськогосподарських культур у 2007 р.

С/г культури

Валовий збір

Зібрана площа

Урожайність

тис.т

2008 р. до 2007 р.

тис.га

2008 р. до 2007 р.

ц з 1 га

2008 р. (+/-) до 2007 р.

+/-

у %

+/-

у %

Зернові та зернобобові культури (без кукурудзи)

22537,8

-5679,3

79,9

11153,9

-502,2

95,7

20,2

-4,0

у т.ч. пшениця (озима та яра)

14532,1

150,7

101,0

5927,6

552,3

110,3

24,5

-2,3

ячмінь (озимий та )

6297,8

-5448,8

53,6

4068,2

-1065,2

79,2

15,5

-7,4

жито озиме

591,3

13,1

102,3

334,1

12,8

104,0

17,7

-0,3

овес

580,9

-7,1

98,8

351,3

35,4

111,2

16,6

-2,1

гречка

97,9

-7,6

92,8

116,2

1,9

101,7

8,4

-0,8

зернобобові культури

373,2

-365,6

50,5

300,9

-41,2

88,0

12,4

-9,2

Цукрові буряки (фабричні)

8,9

-32,8

21,4

0,3

-1,5

16,7

278

37

Соняшник1

272,5

245,2

у 10,0 р.б.

251,8

232,8

у 13,3 р.б.

10,8

-3,7

Картопля

9541,7

-204,1

97,9

781,3

-17,4

97,8

122

0

Овочі відкритого ґрунту

2859,3

-288,7

90,8

217,5

1,5

100,7

131

-15

Плоди та ягоди

657,3

196,4

142,6

95,8

3,3

103,6

68,6

18,9

Рис. 1.2.1 Структура посівних площ в 2007 р.

Рис 1.2.2. Урожайність основних с/г культур в 2007 р.

Реалізація сільгосппродукції аграрними підприємствами зменшилась на 0,3%, у т.ч. продукції рослинництва - на 13%, а обсяг продукції тваринництва збільшився на 12%.

Знову ж таки, станом на 31.08.09 р., зернові та зернобобо ві (без кукурудзи) було скошено та обмолочено на площі 11,2 млн.га, що складає 86% посівних площ урожаю-2007. Одержано 22,5 млн.т зерна (у початково оприбуткованій вазі), що на 20% менше торішнього, у т.ч. агропід-приємствами намолочено 17,6 млн.т (на 19% менше), господарствами населення - 4,9 млн.т (на 24% менше).

Що стосується економічної ефективності виробництва картоплі в Сосницькому районі, то у 2008 році собівартість 1цнт. дорівнювала 67,7 грн. (по Україні - 75 грн.), середня реалізаційна ціна - 135 грн. (по Україні - 135 грн.), а відповідно рівень рентабельності 34,3% ( по Україні - 22% ).

Чернігівщина завжди була провідною областю по виробництву картоплі на Україні і її питома вага складала біля 30 відсотків. В структурі валового доходу рослинництва, доля картоплі становила біля 34 відсотків, займаючи в структурі посівних площ лише 6 відсотків. Для зміцнення матеріальна технічної бази галузь картоплярства були спрямовані значні капіталовкладення. Збудовано типових картоплесховищ на 420 тис. тонн, придбано 1000 картопле-сажалок, 1700 картоплезбиральних комбайнів, 1200 сортувальних пунктів. Проте тривала соціально-економічна криза попередніх років негативно вплинула на розвиток сільського господарства в цілому, зокрема на виробництво картоплі. Оскільки на сьогодні ресурсний потенціал господарств усіх категорій перебуває у кризовому стані, то продуктивність картоплі залежить багато в чому від погодної ситуації відповідного року. Проте на зниження урожайності та виробництва картоплі в останні роки суттєво вплинули не лише складні погодні умови та незадовільне матеріально-технічне забезпечення, а також порушення технології вирощування, недоліки в системі удобрення , і особливо, насінництві.

За останні роки значно зменшилося внесення органічних та мінеральних добрив. Так,якщо в 1990 році на 1 га їх було внесено 90 тонн і відповідно 213 кг діючої речовини мінеральних добрив, то в 2009 році ці показники відповідно становили 15 тонни і 45 кг. Забур'яненість посівів картоплі часто значно перевищує допустимі норми шкодочинності. Однієї з головних умов одержання високих і сталих врожаїв картоплі є якість і продуктивність посадкового матеріалу, що забезпечується постійним і своєчасним проведенням сортозміни та сортооновлення згідно існуючих систем насінництва. Практикою встановлено, що прибавка врожаю картоплі від сортозміни та сортооновлення може становити 20-40%. З точки зору американських фермерів, кожний вкладений в закупівлю нового сорту долар дає три долари прибутку. Особливо важливим в сучасних умовах є своєчасна сортозміна в зв'язку з розвитком картоплепереробної промисловості, оскільки росповсюджені сорти для виготовлення картоплепродуктів.

Для ефективної діяльності системи насінництва картоплі в області створено 2 наукові лабораторії, 3 лабораторії мікроклонального розмноження оздоровленного матеріалу, 4 опорних пункти по первинному насінництві картоплі, 11 елітно-насінницьких господарств по відтворенню еліти і 25 господарств по виробництву сортового репродукційного насіння.

На Чернігівській дослідній станції по картоплі розроблена і впроваджена промислово-гідропона технологія виробництва міні бульб на оздоровленій основі, яка дозволяє щорічно одержувати 250-300 тис.штук міні бульб і перейти на скорочену схему відтворення еліти [7, с. 14-15 ].

Однак, труднощі, що склалися за останні роки в галузі картоплярства поставили під загрозу розвалу існуючої системи насінництва. Господарства області усіх категорій практично припинили сортозаміну та сортооновлення і, як наслідок, більше половини площ картоплі висаджуеться насінням масових репродукцій. Так, якщо в 1990 році було заготовлено 155 тис.тонн сортового насінневого матеріалу, в т. ч. 20 тис.тонн еліти, то в 2007 році відповідно 6 і 3,9 тис.тонн [ 5, с. 107 ]. Актуальність цієї проблеми полягає ще й в тому, що на сьогодні 95% картоплі висаджується в індивідуальному секторі, де в результаті вирощування цієї культури без сортозаміни і сортопоновлення та практично, недотримуючись сівозміни, в багатьох населених пунктах виявлені вогнища картопляної нематоди і раку [17, с. 75].

Проте дійові механізми і системи заміни посодкового матеріалу в населення поки що відсутні, хоча площі під картоплю тут збільшуються. Тому з метою збільшення обсягів її виробництва і покращення якості необхідно здійснити комплекс технологічних та організаційних заходів по поліпшенню сортового складу картоплі, якості посадкового матеріалу, системи захисту та удобрення, механізації трудомістких процесів, організації ринку картоплі.

1.3 Суть категорії собівартість та її визначення для виробництва картоплі

Процес виробництва є важливою стадією кругообігу коштів підприємства. В ході його здійснення підприємство, витрачаючи матеріальні, технічні, трудові та фінансові ресурси, формує собівартість продукції та фінансові результати діяльності - прибуток та збиток. За типовим положенням з плану, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженим постановою Кабінети Міністрів України від 26.04.1996р. №473, собівартість промислової продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Як економічна категорія собівартість являє собою:

· основу для обліку та контролю за рівнем затрат на випуск і реалізації продукції;

· слугує базою ціни товару і її нижньою межею, "обмежувачем" для виробника (підприємство не може встановлювати ціну нижчу за собівартість, оскільки воно матиме збитки;

· визначає прибуток і рентабельність;

· відображає ефективність використання виробничих ресурсів, впровадження нових технологій та нововведень, удосконалення системи організації та управління виробництвом;

· є важливим елементом економічного обґрунтування управлінських та інвестиційних рішень.

Рівень собівартості продукції перебуває в прямій залежності від продуктивності праці, раціонального використання основних фондів, енергоресурсів, скорочення непродуктивних витрат, організації виробництва, якості управління та інших факторів. Собівартість продукції підприємства складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво та реалізацію. Отже, відображаючи процеси виробництва, обігу та розподілу, собівартість виступає як один з важливих синтетичних показників діяльності підприємства.

Принципи формування собівартості продукції :

v чітке розмежування витрат підприємства по сферах господарської діяльності - виробнича, адміністративна, капітальні вкладення, невиробнича, збутова;

v безпосередній зв'язок витрат з процесами виробництва та обігу;

v зміщення витрат в процесі відтворення для відновлення основної виробничої діяльності;

v повний облік фактичних витрат незалежно від рівня дотримання встановлених норм та умов;

v прямий зв'язок витрат на виробництво продукції з визначеним періодом часу.

В господарській практиці склад витрат, які включають в собівартість промислової продукції, визначається в централізованому порядку. Для забезпечення єдиних засад формування собівартості продукції і фінансових результатів на підприємствах України незалежно від форм власності рекомендується дотримуватися основних засад "типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції у промисловості".

Планування собівартості продукції для підприємства є складовою частиною планування діяльності промислового підприємства і включає систему техніко-економічних розрахунків, які відображають величину поточних витрат, що включаються до складу собівартості валової продукції, а також витрати усього промислового циклу по етапах управління (рис.2.1.1).

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних у плановому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї промислової продукції підприємства. Головним завданням аналізу собівартості продукції є:

1) оцінка обґрунтованості планових завдань із собівартості продукції;

2) перевірка достовірності інформації про фактичну собівартість;

3) оцінка виконання планових завдань за узагальнюючими показниками їх динаміки;

4) дослідження структури витрат порівняно з плановими даними та в динаміці;

5) виявлення резервів зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

6) розроблення заходів щодо забезпечення ефективного управління витратами і формування собівартості продукції.

Рис. 2.1.1 Етапи процесу управління витратами підприємства

Визначивши мету, завдання, послідовність розробки плану, необхідно з'ясувати, що саме впливає на рівень витрат на виробництво. Собівартість продукції є комплексним показником, в якому відображена велика кількість факторів, що впливають на рівень собівартості. Усі фактори можуть бути поділені на зовнішні, тобто ті, які знаходяться поза підприємством та внутрішнього порядку. До зовнішніх відносяться:

ь зміна цін на матеріали, напівфабрикати, інструмент, пальне, енергію, які підприємство отримує від сторонніх підприємств;

ь зміна встановлених розмірів мінімальної заробітної плати, а також різного роду обов'язкових внесків, відрахувань і нарахувань на заробітну плату (наприклад, соціальне страхування);

ь зміна тарифів на перевезення вантажів;

ь інші.

Основними внутрішніми факторами є:

ь підвищення продуктивності праці;

ь зниження трудомісткості продукції;

ь зниження матеріаломісткості продукції;

ь ліквідація втрат від браку;

ь інші.

На відхилення фактичної собівартості одиниці продукції від планової впливають зміни:

§ обсяг виробництва;

§ постійних витрат;

§ змінних витрат.

Розрахунок вищеназваних чинників на відхилення фактичної собівартості одиниці продукції проводять методом ланцюгових підстановок.

Розрізняють поточні та перспективні резерви зниження собівартості включають усі види непродуктивних витрат (явні і приховані), також перевитрати ресурсів і надмірні витрати грошових коштів, виявлених в ході аналізу. До перспективних резервів відносять:

o збільшення обсягів випуску продукції;

o впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Дослідженню відносного рівня витрат за кордоном надають великого значення. Аналіз відносного рівня витрат закордонні економісти вважають одним із наріжних каменів аналізу конкуренції. Відносний рівень витрат звичайно виражається індексом, який обчислюють як частку від ділення витрат даного підприємства на середні витрати кожного з його конкурентів. Таким чином, якщо індекс дорівнює одиниці, то це означає, що витрати даного підприємства збігаються з втратами його конкурентів. Якщо індекс менший від одиниці - витрати нижчі, якщо більший, то конкуренти мають переваги. Для того, щоб домогтися успіхів у майбутньому і не витрачати зайвого часу на виявлення резервів збільшення обсягу продукції (послуг) і зниження собівартості за минулі періоди, необхідно систематично вести оперативний, внутрігосподарський, порівняльний аналіз. Одночасно повинна враховуватися і перехідна економія по тим заходам, що здійснені в попередньому році. Її можна визначити як різницю між річною економією і її частиною, врахованої в планових розрахунках попереднього року. По заходах, що плануються протягом ряду років, економія обчислюється виходячи з обсягу роботи, виконуваної за допомогою нової техніки, тільки в звітному році, без обліку масштабів упроваджених до початку року. Розрахунки планової собівартості окремих видів товарної, реалізованої продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, внутрішньовиробничого планування, формування цін і стратегії розвитку підприємства.

Витрати підприємства класифікуються за такими ознаками (рис.2.1.2):

Таблиця 1.3.1 Групування витрат за кваліфікаційними ознаками

Ознака кваліфікації

Групування витрат

За способом перенесення вартості на продукцію

Прямі витрати;

Непрямі витрати

За видами продукції

Витрати на вироби;

Витрати на групи виробів;

Витрати на замовлення

З економічним змістом (елементами витрат)

Матеріальні витрати ;

Витрати на оплату праці;

Відрахування на соціальні заходи;

Амортизація;

Інші витрати

З цільовим призначенням (статтями калькуляції)

Прямі виробничі витрати;

Витрати на утримання й експлуатацію машин і механізмів;

Загально виробничі витрати;

Адміністративні витрати;

Витрати на збут

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат

Умовно-змінні витрати;

Умовно-постійні витрати;

Інші (змішані, незворотні, альтернативні)

За місцем виникнення витрат

Витрати виробництва;

Витрати цеху;

Витрати дільниць;

Витрати функціональних служб

За календарними періодами

Поточні витрати;

Одноразові витрати

За функціями управління

Виробничі витрати;

Невиробничі витрати

За рівнем планування і контрольованості

Регульовані (нерегульовані) витрати;

Нерегульовані (неконтрольовані) витрати

За звітними періодами

Капітальні витрати;

Фінансові витрати

В залежності від доцільності їх здійснення

Продуктивні витрати;

Непродуктивні витрати

За ступенем залежності від прийняття рішень

Релевантні витрати;

Не релевантні витрати

За порядком обчислення

Фактичні витрати;

Планові (бюджетні) або прогнозовані;

Нормативні витрати

За ознакою переносу вартості в часі

Операційні витрати;

Витрати на амортизацію

1. за центрами відповідальності (місцем виникнення витрат):

ь витрати виробництва;

ь цеху;

ь дільниці;

ь технологічного переділу.

2. за видами продукції:

ь витрати на вироби;

ь типові представники виробів;

ь групи однорідних виробів;

ь одноразові замовлення;

ь напівфабрикати, валову, товарну, реалізовану продукцію.

3. за єдністю складу (однорідністю) витрат:

ь одноелементні;

ь комплексні.

4. за способом віднесення на собівартість включаються:

ь прямі витрати;

ь непрямі витрати.

5. за видами витрат:

I. витрати за економічними елементами;

II. витрати за статтями калькуляції.

За економічними елементами (однорідні витрати):

o матеріальні витрати;

o витрати на оплату праці;

o відрахування на соціальні заходи;

o амортизаційні відрахування;

o інші витрати.

Групування витрат за статтями калькуляції:

¬ Виробничі витрати:

Ё прямі матеріальні витрати (сировина та основні матеріали, куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби, допоміжні та інші матеріали), які безпосередньо відносяться до конкретного об'єкту витрат;

Ё прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші витрати робітникам, що зайняті у виробництві), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат;

Ё інші прямі витрати;

Ё загально виробничі витрати (витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загально виробничого призначення, витрати на управління та експлуатацію устаткування, витрати а обслуговування виробничого процесу, витрати на опалення, водопостачання виробничих приміщень, витрати по охороні праці, техніці безпеки та захист навколишнього середовища, інші витрати);

¬ Витрати періоду:

Ё втрати періоду операційної діяльності (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати);

Ё фінансові витрати (витрати на процентні та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позичкового капіталу);

Ё інвестиційні витрати (втрати від участі в капіталі, витрати на ліквідацію необоротних активів та інше).

6. за відношенням до обсягу виробництва входять:

ь змінні витрати;

ь умовно - постійні витрати.

7. за відношенням до процесів виробництва і реалізації розрізняють:

ь виробничі витрати;

ь поза виробничі витрати.

8. за календарними періодами:

ь витрати поточні;

ь одноразові.

Поточні витрати, які є необхідними для отримання готової продукції, поділяються на:

Ю циклічні;

Ю безперервні.

Циклічні повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на основні і допоміжні матеріали, інструмент, заробітну плату виробників, технологічні, енергетичні витрати та інше.)

Безперервні витрати -- це постійні витрати незалежно від виробництва продукції (утримання приміщень, споруд, устаткування, апарату управління тощо.)

Найбільшу частку у всіх витратах підприємства займають витрати на виробництво продукції. Сукупність виробничих витрат показує, в яку вартість обходиться підприємству виробництво виготовленої продукції, тобто вони становлять виробничу собівартість продукції.

Отже, собівартість продукції це вартісна (грошова) оцінка витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції.

Собівартість продукції належить до числа найважливіших показників роботи підприємства. Вона характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються: рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці, частка затрат на виробництво за окремими статтями та елементами і інші витрати на випуск продукції.

Вона використовується як показник для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію.

Собівартість продукції тісно пов'язана з господарським розрахунком. За умов самофінансування зниження собівартості продукції є основним джерелом зростання прибутку підприємства. Через собівартість відшкодовуються витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів і засобів праці, робочої сили, природних ресурсів тощо.

Таким чином у собівартість продукції включають такі витрати:

• на проведення дослідження ринку для виявлення потреби в певному виді продукції;

• підготовку й організацію освоєння виробництва нової продукції;організацію виробництва, виключаючи усі витрати на сировину, матеріали, теплову і електроенергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу тощо;

• обслуговування виробничого персоналу та управління ним;

• реалізацію продукції (упакування, транспортування, рекламу, інформаційне забезпечення і інші витрати);

• розвідування, використання й охорону природних ресурсів (геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, охорону повітряного й водного басейнів);

• організацію навчання й підготовку кадрів;

• поточну раціоналізацію виробництва (вдосконалення техніки і технології виробництва, якості продукції);

У собівартість продукції також включаються витрати від браку, недостач, і псування матеріалів у межах встановлених норм, які передбачені технологічним регламентом.

Для аналізу собівартості використовують такі дані:

§ ф. №5 - с "Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг";

§ ф. №2 - "Звіт про фінансові результати";

§ кошториси витрат;

§ дані синтетичного і аналітичного обліку витрат за основними і допоміжними виробництвами;

§ матеріали ревізій та обстежень;

§ результати аналізу собівартості за попередні роки.

Реформування бухгалтерського обліку спричиняє необхідність зміни організації усієї економічної діяльності підприємства. Формування собівартості окремих видів продукції належить до сфери внутрішньогосподарського (управлінського обліку). Стаття І "Закону про бухгалтерський облік" передбачає самостійність підприємства при розробці системи і форми управлінського обліку, у звітності й контролі господарських операцій.

В собівартості продукції знаходить своє відображення дія ринкових економічних законів, які сприяють зниженню витрат на виготовлення продукції за рахунок прискорення науково-технічного розвитку, поліпшення якості та конкурентоспроможності продукції, ресурсозбереження, впровадження мало - та безвідходних технологій, інтенсифікації виробництва.

Собівартість продукції є мірилом рівня затрат на виготовлення тієї чи іншої продукції. Вона використовується для контролю за використанням матеріальних і всіх інших ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів.

Собівартість центнера картоплі визначається діленням витрат (без вартості побічної продукції) на фізичну масу основної продукції. Побічною продукцією вважається бадилля і продукція, яка не реалізована, згодована худобі й оцінена за собівартістю кормових буряків з урахуванням поживності. При веденні обліку витрат по групі овочевих культур розраховується середня собівартість продукції окремої культури витрати на групу культур розподіляються між окремими видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

Розділ 2. Стан сільськогосподарського виробництва в ТОВ "Прогрес"

2.1 Природнокліматичні умови та розміщення підприємства

ТОВ "Прогрес" розташоване в с. Авдіївка Сосницького району за 30 км. від районного центру і за 120 км від м Чернігів. Через село проходить шлях Чернігів - Новгород-Сіверський.

Господарство знаходиться в зоні помірного клімату з теплим, вологим літом і м'якою хмарною зимою. Середньорічна температура повітря становить 4+6°С. Влітку середня температура сягає 20-22°С, а взимку -14 -15°С, найбільші морози бувають у січні та лютому. Тривалість безморозного періоду становить 140-160 днів. Вегетаційний період продовжується від другої декади квітня до третьої декади жовтня місяця. На території селища протягом року випадає 530-580 мм опадів, що значно більше, ніж у інших регіонах лівобережжя. Позитивний в основному баланс вологості у ґрунті забезпечує нормальний розвиток рослинництва та вирощування кормових, технічних і зернових культур. Сніговий покрив майже рівномірний (10-30 см) і триває 95-110 днів, але характерні часті відлиги. В цілому сніговий покрив достатній для захисту озимих культур від вимерзання, та сприяє їх ефективному вирощуванню. Середня глибина промерзання ґрунту 40-50см.

Найбільш поширені в господарстві дерново-підзолисті ґрунти, дерново-середньопідзолисті ґрунти супіщаного і легкосуглинкового механічного складу з вмістом гумусу 2,2 % та кислотністю 5,4 рН. Для підвищення їх родючості господарство вносить органічні та мінеральні добрива, але доза органічних добрив досить низька. За останні роки вона не перевищує 1,5 т/га. Для підтримки балансу гумусу доза повинна становити не менше 10 т/га.

Про структуру посівних площ в даному господарстві ми можемо дізнатися за допомогою таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1. Структура посівних площ сільськогосподарських культур

Культури

2005

2006

2008

га

%

га

%

га

%

1

А

2

3

4

5

6

7

1

зернові та зернобобові - всього

854

99

890

99

700

99

2

з них: пшениця

279

32,3

333,86

37,1

493

69,7

3

ячмінь

110

13,0

100

11

100

14

4

овес

90

10,0

100

11

100

14

5

картопля

6

1,0

6

1,0

7

1,0

всього посівів

860

100

896

100

707

100

Аналізуючи дану таблицю, ми бачимо, що значну питому вагу в структурі посівів займають зернові культури 99%.

Площі, що відводяться під картоплю не перевищують 1,0 % при тому, що ця культура є високорентабельною у господарстві.

В наш час існує дуже велика кількість с.-г. підприємств які займаються виробництвом досить широкого спектру продукції. Критерієм спеціалізації аграрних підприємств з виробництва певних видів продукції є їх економічна зацікавленість. Не виключенням є і підприємство яке ми досліджуємо. Структура товарної продукції ТОВ "Прогрес" представлена в табл.2.1.2.

Таблиця 2.1.2. Галузева структура ТОВ "Прогрес"

№ з/п

Продукція

Роки

2006

2007

2008

тис. грн.

у % до підсумку (Рі)

тис. грн.

у % до підсумку (Рі)

тис. грн.

у % до підсумку (Рі)

3

1. ПРОДУКЦІЯ РОСЛИННИЦТВА - всього

994,8

82,1

1003

77,8

1601

75,3

4

у тому числі: зернові та зернобобові - всього

936,2

79,5

937,5

72,1

1502,3

70,7

5

з них: пшениця

545,3

46,3

627,2

48,7

1127,6

53

6

ячмінь

214,9

18,2

187,9

14,5

304,7

16,2

7

овес

175,9

14,2

187,9

14,5

280,4

13,7

8

картопля

58,6

4,8

65,5

5,0

98,7

4,6

11

1. ПРОДУКЦІЯ тваринництва - всього

216,4

17,9

286,3

22,2

523

24,7

12

Вирощування худоби та птиці (в живій масі): великої рогатої худоби

129,8

10,7

171,8

13,3

313,8

14,8

14

молоко

86

7,1

114,5

8,9

209,2

9,9

УСЬОГО ПО ПІДПРИЄМСТВУ

1211,2

100

1289,3

100

2124

100

Як бачимо згідно таблиці 2.1.2. господарство має мясний виробничий напрям. Основними зерновими культурами, які вирощуються, є озима пшениця, овес, ячмінь. Основною продукцією тваринництва є виробництво м'яса ВРХ, а також молока.

Але ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру галузей, які в них є провідними, а й від того, як розвинуті й інші галузі, що мають товарний характер. Чим більше в господарстві таких галузей, тим, як правило, менші їх розміри і нижча концентрація виробництва. Це інколи негативно відбивається на кінцевих результатах господарювання. Щоб врахувати ступінь розвитку усіх товарних галузей у підприємстві, необхідно визначити і проаналізувати коефіцієнт зосередження товарного виробництва, який визначається наступним шляхом:

де Пві - питома вага і-тої галузі в структурі товарної продукції, %.

Nі - порядковий номер і-тої галузі в ранжированому ряду, побудованому за спадаючою ознакою: перше місце посідають галузі з найбільшою питомою вагою в структурі товарної продукції, а останнє з найменшою.

Отже, знайдемо коефіцієнт зосередження товарного виробництва для нашого господарства:

За 2006 рік Кз= =0,21

За 2007 рік Кз= 0,20

За 2008 рік Кз= 0,17

Згідно вище проведених розрахунків видно, що коефіцієнт зосередження товарного виробництва протягом трьох останніх років коливається в межах 0,17-0,21. Звідси, ми можемо зробити висновок, що дане господарство із середнім рівнем спеціалізації, хоча з кожним роком його рівень постійно падає. Збільшується виробництво зернових, частка яких у 2008 році вже сягнула 70 % від загального обсягу реалізованої продукції.

Одним із важливих факторів формування попиту на с.-г. продукцію є концентрація виробників, конкурентів, аналогічної продукції в межах певної території.

2.2 Забезпеченість основними виробничими ресурсами та рівень їх використання

Розглянувши природно-економічні умови, розміщення та спеціалізацію ТОВ "Прогрес", необхідно приділити увагу і до забезпеченості товариства основними виробничими фондами, наявність яких суттєво впливає на розвиток господарства та фінансово-економічні показники, які повинні з кожним роком зростати. До таких виробничих ресурсів належать земельні, трудові, нематеріальні ресурси, а також наявність та знос основних виробничих та оборотних фондів. Саме про наявність їх в господарстві та ефективність їх використання і піде мова нижче.

Серед такої кількості основних виробничих ресурсів важко виділити найголовніший, тим паче, що всі вони пов'язані між собою і наявність кожного з них необхідно в будь-якому господарстві, тому розпочнемо з земельних ресурсів, бо земля є основою матеріального і духовного виробництва.

Результати сільськогосподарської діяльності пов'язані саме з кількістю та якістю обробленої землі, а ще і тому, що земля в сільскому господарстві є предметом і засобом праці; вона обмежена в просторі і штучно не відновлюється; є незамінним засобом виробництва, що не характерно для інших видів виробничих ресурсів, які взаємозамінні. На прибутковість аграрних підприємств суттєво впливає також і місце розташування земельної ділянки, а значить наявність гумусу і родючість. Отже, структуру земельних угідь та землезабезпеченість господарства ТОВ "Прогрес" наведемо в таблиці 2.2.1.(див. нижче), враховуючі дані за три роки і порівняємо їх між собою.

Таблиця 2.2.1. Структура земельних угідь і землезабезпеченість

Показники

2006р

2007р

2008р

Середньо-обласні дані за 2001р.

2008р.у % до

2006р.

Середньо-обласних даних за 2008р.

Вихідні дані

1.Загальна земельна площа,га

3344,6

3344,6

3344,6

х

100

-

2.В т.ч.с.-г.угіддя,га

3344,6

3344,6

3344,6

х

100

-

3.із них : рілля

2816,1

2816,1

2816,1

х

100

-

4. пасовища

294,1

294,1

294,1

х

100

-

5. перелоги

-

-

-

х

-

6.Середньорічна чис.працівників,осіб

95,2

125

132

119

х

-

Показники використання с.-г.угідь

7.Ступінь господарського використання землі(ступінь освоєності), %

100

100

100

98

100

102,04

8.Ступінь розораності, %

84,20

84,20

84,20

68

100

123,82

9.Питома вага пасовищ в площі с.-г.угідь, %

8,793

8,793

8,7932

67,4

100

13,05

Землезабезпеченність

10.Припадає на 1 середньорічного прцівника:

земельної площі,га

26,7

25,337

28,10

26,7

105,04

105,27

с.-г.угідь,га

26,75

25,33

28,1

17,9

105,04

157,02

ріллі,га

22,52

21,33

23,6

13,4

105,04

176,60

Аналізуючи дані таблиці можна відзначити, що на протязі трьох років земельні ресурси господарства залишилися незмінними. Землі с/г угідь у 2008 році в порівнянні з 2006 роком не змінились також. Щодо пасовищ, то площі під них в кожному аграрному господарстві змінюються з кожним роком, а це залежить від багатьох факторів, а саме, від наявності в господарстві худоби та розвитку рослинництва, від якого залежить кормова база для худоби та інших тварин, що вирощуються в господарстві, а також від спеціалізації і напряму діяльності господарства. Однак, у ТОВ "Прогрес", не зазнали змін пасовища. Відповідно до цього, показники інтенсивності використання земельних угідь також не змінилися.


Подобные документы

  • Аналіз стану виробництва картоплі. Організація основних виробничих процесів при вирощуванні картоплі, форми організації праці. Організація зберігання сільськогосподарської продукції. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва картоплі.

    курсовая работа [133,2 K], добавлен 05.12.2013

  • Шляхи підвищення врожайності картоплі, зниження витрат і собівартості її виробництва за допомогою комплексної механізації галузі. Садіння, догляд за посівами та технологія збирання картоплі. Розробка технологічної карти на міжрядний обробіток картоплі.

    курсовая работа [104,4 K], добавлен 24.06.2011

  • Агротехнічні умови, грунти, рельєф і водні ресурси господарства. Біологічні особливості культури. Розміщення в сівозміні та обробіток грунту. Сорти, гібриди та посівні якості насіння. Економічна ефективність виробництва картоплі в СВК "Ризинський".

    курсовая работа [307,3 K], добавлен 16.12.2010

  • Народногосподарське значення та розміщення переробки продукції. Сучасний рівень виробництва молочної продукції та показники ефективності її переробки. Організаційно-виробнича характеристика підприємства. Удосконалення технології переробки молока.

    курсовая работа [58,7 K], добавлен 29.11.2010

  • Основи економічної ефективності виробництва картоплі. Структура сільськогосподарських угідь господарства. Наявність і використання трудових ресурсів. Структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції. Продуктивність праці картоплярства.

    реферат [53,7 K], добавлен 11.05.2009

  • Біологічні особливості та агротехніка вирощування картоплі. Овочівництво як важлива галузь сільського господарства. Агротехніка вирощування овочевих культур. Скорочення витрат при вирощуванні і збиранні врожаю картоплі. Методи зберігання картоплі.

    контрольная работа [32,8 K], добавлен 07.10.2010

  • Народногосподарське значення виробництва соняшника. Тенденції розвитку ринку соняшника в Україні. Економічна ефективність виробництва соняшнику, її показники, методика визначення. Умови і рівень розвитку сільськогосподарського виробництва в господарстві.

    дипломная работа [176,5 K], добавлен 15.12.2013

  • Значення вирощування картоплі в економіці підприємства на прикладі агрофірми "Київська". Організація основних трудових процесів на вирощуванні картоплі. Розрахунок та обґрунтування нормативів і норм праці. Оплата праці в сільському господарстві.

    курсовая работа [41,9 K], добавлен 15.07.2009

  • Народногосподарське значення, розвиток та розміщення виробництва соняшнику в Україні. Економічна ефективність виробництва соняшнику, її показники та методика визначення. Природно-економічні умови та спеціалізація господарства. Динаміка посівних площ.

    дипломная работа [203,9 K], добавлен 08.12.2008

  • Систематичне положення збудника фітофторозу, розповсюдженість та шкодочинність. Симптоми ураження картоплі альтернаріозом. Комплекс захисних заходів проти зараження картоплі. Природні умови господарства та організаційно-економічна характеристика.

    дипломная работа [3,1 M], добавлен 17.12.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.