Аналіз сучасного стану та динаміки виробництва продукції зернових і зернобобових культур на ТОВ "Хлібороб"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Науково-теоретичні основи теми дослідження

1.1 Економічна суть процесу виробництва продукції зернових і зернобобових культур

1.2 Організаційно-інформаційна модель аналізу виробництва продукції зернових і зернобобових культур

1.3 Методика аналізу виробництва продукції зернових і зернобобових культур

2. Аналіз сучасного стану та динаміки виробництва продукції зернових і зернобобових культур на ТОВ „Хлібороб”

2.1 Організаційно-економічна характеристика СТОВ „Хлібороб”

2.2 Аналіз посівних площ та урожайності зернових і зернобобових культур

2.3 Аналіз виробництва продукції зернових і зернобобових культур за обсягом, асортиментом та якістю

3. Основні напрями нарощування обсягу виробництва продукції зернових і зернобобових культур з урахуванням асортименту та якості

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Забезпечення виробництва продукції, необхідної для задоволення потреб населення та держави, є метою діяльності будь-якого підприємства. Виробництво є головною ланкою суспільного розвитку і базується на споживчих потребах людини. Виробництво - це цілеспрямоване перетворення вихідної сировини і матеріалів у готовий продукт із визначеними властивостями, який придатний для споживання або подальшої переробки. У результаті виробництва праця матеріалізується у вигляді конкретного продукту (продукції, виробу, послуг); при цьому людина взаємодіє з певними засобами виробництва та створює продукт праці - конкретні матеріальні блага, необхідні для нормального існування суспільства.

Нині надзвичайно актуальним в Україні є розвиток сільського господарства як вирішальної передумови функціонування основних галузей економіки. Основна частина фонду споживання формується за рахунок продукції сільського господарства, тому аграрне виробництво - життєво необхідна галузь і головна умова існування суспільства.

Одним з вирішальних завдань виробничої діяльності сільськогосподарського підприємства є виробництво продукції рослинництва, і зокрема - зернових та зернобобових культур. Дана продукція є сировиною для галузей харчової промисловості (зокрема - для хлібопекарської, крупомельної, кондитерської галузей, виробництва олії). Крім того, продукція зернових культур може займати значну частку в структурі експорту. Тому надзвичайно важливо досліджувати проблеми розвитку галузі, виробництва зернових та зернобобових культур, своєчасно виявляти негативні тенденції та вживати всіх можливих наслідків щодо їй усунення та підвищення обсягів виробництва.

Дана курсова робота має на меті дослідження особливостей виробництва зернових та зернобобових культур на підприємстві СТОВ „Хлібороб” Андрушівського району Житомирської області, виявлення факторів, що впливають на обсяг виробництва, а також окреслення основних чинників його підвищення.

Предметом курсової роботи є виробництво продукції зернових та зернобобових культур на підприємстві СТОВ „Хлібороб”.

Об'єктом дослідження в даній роботі є СТОВ „Хлібороб", що знаходиться за адресою: с. Степок Житомирська область Андрушівський район.

При написанні роботи використовувались такі основні методи: монографічний, розрахунково-конструктивний, абстрактно-логічний, графічний, табличний, індексний, діалектичний, статистичного спостереження, порівняння, абсолютних і відносних величин, рядів динаміки, аналізу, економіко-математичний.

Основними завданнями даної роботи є:

визначення суті виробництва зернових та зернобобових культур та характеристика основний його показників;

виявлення особливостей розвитку досліджуваного підприємства та його економічного потенціалу за останні три роки;

аналіз виконання плану валових зборів продукції в розрізі окремих культур та їх груп;

дослідження виконання плану за розміром посівних площ та їх структурою;

аналіз досягнутого рівня урожайності зернових та зернобобових культур, відповідності його плановому показнику, дотримання комплексу агротехнічних заходів, що забезпечує запланований рівень урожайності; виявлення факторів, що зумовили зміни в прийнятому комплексі агротехнічних заходів та як це позначилося на врожайності;

визначення факторів, що вплинули на відхилення фактичного валового збору культур від планового, та які втрати чи додаткову корисність від цього має господарство;

порівняння показників передових господарств з середніми показниками підприємства СТОВ „Хлібороб”.

пошук недоліків у роботі та аналіз їх причин; аналіз заходів, яких ужито для того, щоб усунути ці причини і ліквідувати недоліки;

Для написання роботи були використані: річний звіт підприємства СТОВ „Хлібороб” , зокрема - баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4), спеціалізовані форми бухгалтерської звітності підприємства (форми № 6-АПК, № 9-АПК), статистична звітність, дані бухгалтерського та оперативно-технічного обліку, виробничий план з рослинництва, а також довідковий матеріал у вигляді основної літератури - спеціальних підручників, та допоміжної, представленої статтями з періодичних видань та наукових праць економістів та науковців України .

Розділ 1. Науково-теоретичні основи теми дослідження

1.1 Економічна суть процесу виробництва продукції зернових і зернобобових культур

Мета діяльності будь-якого підприємства - забезпечити виробництво продукції, необхідної для задоволення потреб населення та держави. У процесі виробництва людина взаємодіє з певними засобами виробництва та створює продукт праці - конкретні матеріальні блага, необхідні для нормального існування суспільства.

Організовуючи виробництво, людина ставить перед собою мету, яка обумовлена її потребами та способом життя. Отже, виробництво підпорядковане безпосередньо людині і тим законам, що регулюють її життєдіяльність, тобто законам суспільного розвитку.

Виробництво є головною ланкою суспільного розвитку і базується на споживчих потребах людини. У результаті виробництва праця матеріалізується у вигляді конкретного продукту (продукції, виробу, послуг).

Основу виробничої діяльності підприємства становить процес виробництва продукції, яка призначена для реалізації споживачу. Виробництво - це цілеспрямоване, постадійне перетворення вихідної сировини і матеріалів у готовий продукт із визначеними властивостями, який придатний для споживання або подальшої переробки. Продукція, що виготовляється, протягом певного часу перебуває на різних стадіях технологічного процесу, тобто виробничого циклу.

Основними результативними показниками розвитку продуктивних сил сільського господарства, виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств і використання головного засобу виробництва в сільському господарстві - землі - є урожайність та валовий збір.

Валовий збір зернових та зернобобових культур - це загальний обсяг продукції цих культур, одержаної з усієї площі посіву або угідь в господарстві, районі, області, країні.

Обсяг валового збору і такі показники ефективності, як собівартість продукції, продуктивність праці, фондовіддача тощо значною мірою залежать від урожайності. Урожайність зернових та зернобобових культур - це середній вихід продукції з одиниці площі посіву цих культур або з одиниці площі угідь. Значний вплив на виробництво зернових та зернобобових культур мають також показники розміру та структури посівних площ цих культур, показники якості продукції.

На виробництво зернових та зернобобових культур впливає комплекс різноманітних факторів. При аналізі слід врахувати вплив найбільш суттєвих з них. Виділяють основні три групи таких факторів: біологічні можливості культури, природні та економічні умови вирощування. Кожна з цих груп факторів характеризується конкретними показниками.

Біологічні можливості залежать від різновиду та сорту культури, потенційної можливості культури давати високі та сталі врожаї.

Природні умови характеризуються показниками якості грунтів та кліматичними факторами, що впливають на врожайність сільськогосподарських культур.

Економічні умови визначаються виробничо-економічними умовами діяльності сільськогосподарських підприємств і характеризуються такими групами показників: агротехнічними передумовами, агротехнічними роботами та речовими вкладеннями на одиницю площі.

Значний вплив на обсяги виробництва зернових та зернобобових культур здійснює розмір та структура посівних площ. У зв'язку з цим дані про посівні площі широко використовуються для розрахунку валового збору цих культур.

Посівна площа - це площа орних земель або інших розораних угідь, які зайняті посівами сільськогосподарських культур.

Зернові культури за біологічними особливостями, зумовленими різницею в часі сівби, поділяють на озимі (висівають восени) і ярі (висівають весною і влітку). За переважним характером використання зернові культури поділяють на продовольчі хлібні (пшениця, жито), круп'яні гречка, рис, просо), зернофуражні (кукурудза, ячмінь, овес), зернобобові (горох, вика, кормові боби, квасоля, чечевиця).

Посівні площі за культурами та їх групами вивчають не тільки за адміністративно-територіальними підрозділами, а й за категоріями та виробничими типами господарств (зернові, молочні тощо).

Розмір посівної площі в одному й тому ж господарстві може бути різними за своєю величиною залежно від того, яка площа обліковується: на яку висіяне насіння, яка зайнята під посівами до кінця весняної сівби , чи та, на якій передбачається провести збиральні роботи.

Загалом же аналіз виробництва продукції рослинництва у цілому (та зернових і зернобобових культур - зокрема) має деякі особливості, зумовлені природними умовами, сезонним характером виробництва, не збіганням робочого періоду з періодом виробництва. Крім того, слід враховувати, що тут продукцію одержують, як правило, лише один раз на рік (у період збирання врожаю).

1.2 Організаційно-інформаційна модель аналізу виробництва продукції зернових і зернобобових культур

У процесі аналізу виробництва продукції зернових та зернобобових культур слід визначити:

Виконання плану валових зборів продукції зернових та зернобобових культур в розрізі окремих культур та їх груп, а також як це вплинуло на виконання плану продажу продукції державі;

Виконання плану за розміром посівних площ та їх структурою;

Досягнутий рівень урожайності, відповідність його плановому показнику, дотримання комплексу агротехнічних заходів, що забезпечує запланований рівень урожайності; що зумовило зміни в прийнятому комплексі агротехнічних заходів та як це позначилося на врожайності;

Фактори, що вплинули на відхилення фактичного валового збору культур від планового, та які втрати чи додаткову корисність від цього має господарство;

Недоліки в роботі та причини їх, яких заходів вжито для того, щоб усунути ці причини і ліквідувати недоліки;

Показники передових господарств порівняно з середніми показниками підприємства, СТОВ „Хлібороб” в результаті чого їх досягнуто та яким чином це позначилося на загальних показниках господарства.

Крім того, визначається місце господарства в районі за основними показниками, провадиться порівняльний аналіз цих показників і показників передових господарств та виявляються невикористані резерви.

Важлива роль у здійсненні аналізу виробництва продукції зернових та зернобобових культур належить побудові організаційно-інформаційної моделі та детальному вивченні і розгляду основних її складових.

У загальному вигляді таку модель представлено на рис. 1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 1.1. Модель аналізу виробництва продукції зернових і зернобобових

Дані фактори впливають не лише на виробництво зернових і зернобобових культур, але й на виробництво продукції рослинництва в цілому. Але оскільки ми розглядаємо тему аналізу виробництва продукції зернових і зернобобових на СТОВ „Хлібороб”, так розглянемо як саме дані фактори впливають на виробництво продукції, що являю собою кожен фактор і яке значення він має для господарства.

Також ми розглянемо які вихідні показника мають важливе значення для виробництва зернових і зернобобових, як вони впливають на виробництво і який результат від взаємодії всіх показників має господарство.

Як уже зазначалося, виробництво - це цілеспрямоване перетворення вихідної сировини і матеріалів у готовий продукт із визначеними властивостями, який придатний для споживання або подальшої переробки. Тобто підприємство, використовуючи у виробництві сировину, матеріали, засоби та предмети праці тощо отримує певну готову продукцію. Сировиною при виробництві продукції зернових і зернобобових культур є насіння цих культур; під матеріалами розуміються мінеральні та органічні добрива, гербіциди, паливні та мастильні матеріали тощо. Фінансовими ресурсами підприємства є власний капітал, прибуток, кредити підприємства, пайові внески. Робоча сила представлена основними та сезонними працівниками підприємства. Для виробництва продукції зернових та зернобобових культур використовуються трактори, ґрунтообробні машини, обприскувачі, машини для внесення мінеральних добрив, зернозбиральні комбайни та інше обладнання і техніка.

На виробництво продукції можуть впливати різні чинники - як зовнішні, так і внутрішні. До зовнішніх відносять ті фактори, що впливають на виробництво зокрема і підприємство не в змозі їх контролювати (рис. 1.2.). Зокрема, це економічні - темпи інфляції, економічна політика держави - фіскальна і монетарна, попит і пропозиція на ринку, державні замовлення на продукцію тощо; політико-правові - закони, нормативні акти; природно-географічні - умови розташування підприємства, особливості ґрунту, клімату, температурний режим та ін.

Внутрішні фактори підприємство в змозі контролювати і вони здійснюють безпосередній вплив на виробничі ресурси підприємства і на саме виробництво.

Так, значним чином на виробництво впливає кількість працівників, кваліфікація робочої сили, знання та навички працівників, досвід роботи в даній галузі.



Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 1.2. Схема і характеристика зовнішніх факторів, що впливають на виробництво продукції

Обсяг продукції, що виробляється, безпосередньо залежить від наявності та якості насіння та садибного матеріалу (адже доведено, що використання елітного сортового насіння здатне підвищувати рівень урожайності, а це, в свою чергу, веде до збільшення валового збору). Так само, тобто прямо пропорційно, на обсяг виробництва впливає забезпеченість підприємства добривами, їх науково обґрунтоване використання. Одним з основних факторів є також забезпеченість підприємства машинами та обладнанням і їх технічний стан, що може знизити чи підвищити витрати часу та пального, ефективність виробництва.

Результатом виробництва є продукція зернових та зернобобових культур, яка характеризується такими параметрами, як обсяг, асортимент та якість. На обсяг продукції, що виробляється, можуть, у свою чергу, впливати такі чинники: урожайність зернових культур, розмір площі їх посіву, а також структура посівної площі.

Слід зазначити, що на такий фактор, як урожайність, можуть впливати ряд інших чинників (рис. 1.3.). Як видно зі схеми, всі ці чинники можна поділити на 3 групи: біологічні можливості, природні та економічні фактори.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 1.3. Вплив основних груп факторів на урожайність зернових та зернобобових культур

В межах природних факторів значної уваги заслуговують якість ґрунтів та кліматичними умовами. Перший чинник характеризується балами бонітування та економічною оцінкою земель за типами і підтипами ґрунтів, вмістом у ґрунті елементів живлення рослин, агрохімічними властивостями ґрунтів, особливостями зовнішнього стану ділянок тощо. Другий чинник - кліматичні умови (включає теплозабезпеченість, вологозабезпеченість, сонячну радіацію). Економічні умови врожайності характеризуються такими показниками: агротехнічними передумовами (раніше створені агротехнічні умови), агротехнічними роботами (оранка, посів, догляд за посівами тощо) і речовими вкладеннями на одиницю площі (насіння, добрива, вода та ін.)

Однією з важливих характеристик продукції, як було зазначено, є її якість - сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

Об'єктивна необхідність забезпечення належної якості продукції ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємства певної системи показників, що дає змогу визначити й контролювати рівень якості всіх видів продукції. Рівень якості - це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї порівняно з базовими показниками за фіксованих умов споживання.

Як можна побачити з рис. 1.4., показники якості продукції можна поділити на дві основні групи - диференційовані та загальні. Перша група, у свою чергу, складається з одиничних показників - тих, що характеризують

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 1.4. Класифікація показників якості продукції

одну властивість продукції - та комплексних, що відображають кілька властивостей продукції одночасно.

Друга група характеризує загальні показники, що оцінюють якість усієї продукції підприємства.

1.3 Методика аналізу виробництва продукції зернових і зернобобових культур

Теоретичною базою написання курсової роботи є класичні положення ринкової економічної теорії, фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних вчених з дослідження проблеми виробництва продукції зернових і зернобобових культур (зокрема, були використані праці Савчука В.К., Бутинця Ф.Ф., Іваненка В.І. та інших науковців, у яких розкривається основний зміст процесу виробництва зернових та зернобобових культур сільськогосподарськими підприємствами, дається оцінка впливу на нього основних чинників, приводяться ключові методи удосконалення виробництва даних культур); діалектичний метод пізнання, історичний і системний підходи до вивчення суспільних явищ і процесів, що відбулися в галузі рослинництва.

Основними методами і прийомами, що були використані при написанні курсової роботи, є:

для теоретичних узагальнень основних результатів аналізу виробництва зернових та зернобобових культур було використано абстрактно-логічний метод - зокрема, зроблено висновки по трьом розділам та загальні висновки по роботі, доповнено економічний зміст основних показників виробництва продукції (валового збору, якості, асортименту, урожайності);

для вивчення виробництва зернових та зернобобових культур та його окремих складових елементів застосовувались методи статистичного спостереження та аналізу;

для порівняння показників за роками використовувались методи порівняння, абсолютних і відносних величин, рядів динаміки.

для визначення параметрів стану та розвитку виробництва зернових і зернобобових культур , що передбачало проведення розрахунків на базі основних методик, було використано розрахунково-конструктивний метод;

для наочного зображення показників стану виробництв продукції зернових та зернобобових культур використовувались графічний та табличний методи. Зокрема, на їх основі побудовано схеми досліджуваних явищ (рис. 1.1 - 1.4) і таблиці (зокрема, табл. 6 „Виконання плану урожайності зернових та зернобобових культур”, табл. 8 „Динаміка показників валового збору зернових і зернобобових культур в СТОВ «Хлібороб» та ін., в загальному підсумку - 11 таблиць);

для визначення впливу окремо кожного з основних чинників на обсяг виробництва продукції зернових та зернобобових культур використано індексний метод та прийом елімінування.;

з метою дослідження стану виробництва зернових та зернобобових культур на виробництво зернових і зернобобових культур в СТОВ «Хлібороб» Андрушівського району Житомирської області було використано монографічний метод.

в роботі було використано також діалектичний підхід до вивчення економічних явищ та процесів, відповідно до якого всі досліджувані фактори впливу на виробництво вивчались у тісному зв'язку, взаємодії).

Розділ 2. Аналіз сучасного стану та динаміки виробництва продукції зернових і зернобобових культур на ТОВ „Хлібороб”

2.1 Організаційно-економічна характеристика СТОВ „Хлібороб”

Для того, щоб краще зрозуміти специфіку аналізованого підприємства, необхідно передусім проаналізувати умови, в яких воно розташоване, та особливості його діяльності.

Важливе значення для повної характеристики будь-якого сільськогосподарського підприємства мають особливості його розташування, що зумовлюють виробничий напрям, спеціалізацію, а також у значній мірі - умови праці, обсяг та якість виробленої продукції. Тому для глибшого розуміння специфіки СТОВ „Хлібороб” перш за все необхідно розглянути природнокліматичні умови розташування даного підприємства. Це створює передумови для організаційно-економічної характеристики.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хлібороб” розташоване в південно-східній частині Житомирської області, в с. Степок. Підприємство належить до Поліської зони, де клімат помірно-континентальний, з достатньою вологістю, перемінним теплим і вологим літом та м'якою довгою зимою. Середньорічна температура повітря коливається в межах від +3 до +5С, а кількість опадів - від 550 до 600 мм (причому найбільше опадів випадає влітку).

Для Андрушівського району характерним є переважання чорноземів проте зустрічаються сірі опідзолені та дернові грунти. Загальна економічна оцінка земель, що знаходяться в користуванні СТОВ „Хлібороб” становить 45 балів.

Умови розташування підприємства сприяють розвитку таких галузей рослинництва, як картоплярство, вирощування зерна і зернобобових; в тваринництві основне місце належить молочному скотарству.

На основі розглянутих природнокліматичних умов підприємства можна здійснити його виробничо-економічну характеристику.

СТОВ „Хлібороб” знаходиться за адресою: Житомирська обл., с. Степок, вул.. Шевченка, 93. Є юридичною особою з дня його державної реєстрації, має самостійний баланс, печатку;. розрахунковий рахунок 26007331181503 в ВІД.ПІБ в м. Андрушівка Житомирської області. МФО 3321057; ЕГРПОУ 30046311. Підприємство не є платником податку на прибуток на загальних підставах.

Метою діяльності підприємства є виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація, інші види господарської діяльності для отримання прибутку та задоволення потреб його засновника на раціонального використання землі, інших природних ресурсів та виробничо-ресурсного потенціалу. Підприємство СТОВ „Хлібороб” має молочно-зерновий рівень спеціалізації (молочна та зернова галузі тут займають разом 67 % усього виробництва). Коефіцієнт зосередження становить 0,37, що свідчить про середній рівень спеціалізації підприємства. Допоміжними галузями, що сприяють розвитку головних, є картоплярство та м'ясне скотарство. Загалом частка сільськогосподарської продукції в загальній її структурі становить 72,32 %.

Оптово-відпускні ціни на продукцію, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26. 04.96 р. „Про затвердження типових положень з планування, обліку, калькулювання собівартості робіт, послуг у промисловості” та Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції у промисловості, затверджених наказом № 47 від 02.02.01 р. Державного комітету промислової політики України розробляються шляхом калькулювання.

Станом на 1 січня 2013р. середньорічна чисельність робітників на підприємстві становила 399 осіб; з них зайнято у рослинництві 323 робітники, а в тваринництві - 76. Середня заробітна плата працівників основного виробництва - 551,17 грн.

Висновки про результати господарської діяльності підприємства можна зробити на основі показників, наведених у табл. 1.

Таблиця 1

Основні показники господарської діяльності підприємства
№	Назва показника	2011 р.	2012 р.	2013 р.	Відхилення 2011 р. до 2013 р., +\-
1	Дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	7152,00	8158,00	9055,30	1903,30
2	Непрямі податки, тис. грн.	1039,00	1310,20	1137,00	98,00
3	Чистий доход (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	6112,00	6848,40	7918,30	1806,30
4	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	3903,00	4668,00	5280,70	1377,70
5	Валовий:
	- прибуток, тис. грн.	2209,00	2180,40	2637,60	428,60
	- збиток, тис. грн.
6	Чистий:
	- прибуток, тис. грн.	1130,00	1439,70	1554,30	424,30
	- збиток, тис. грн.
7	Середньоспискова чисельність всього персоналу, чол.	392	412	399	7
8	Фондовіддача, грн.	0,62	0,89	0,98	0,35
9	Фондомісткість, грн.	1,61	1,12	1,02	-0,58
10	Фондоозброєність, тис. грн./чол.	23,04	24,50	29,28	6,23
11	Власний капітал, тис. грн.	11585,00	13246,00	16086,30	4501,30
12	Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн./чол.	10626,05	11873,00	13742,45	3116,40
13	Середньорічна вартість оборотних активів, тис. грн./чол.	7493,00	8578,30	10211,50	2718,50
14	Довгострокові зобов'язання, тис. грн.	931,00	814,70	625,60	-305,40
15	Поточні зобов'язання, тис. грн.	1411,00	2736,10	3198,40	1787,40
16	Рентабельність підприємства, %	27,30	29,40	27,30	0

Ознайомившись із даними таблиці, можна зробити висновок, що підприємство СТОВ „Хлібороб” є прибутковим, до того ж показники чистого і валового прибутку в 2013 році порівняно з 2011 зросли (відповідно на 424,30 тис. грн. та 428,60 тис. грн.).

Помітне також зростання доходу від реалізації і чистого доходу від реалізації (на 1903,30 тис. грн. і 1806,30 тис. грн. відповідно), що є передумовою для зростання прибутковості.

Зростає також середньорічна чисельність працівників підприємства (згідно з даними, на 7 працівників у 2013 році порівняно з 2011 роком), що свідчить про зростання розміру підприємства.

Економічну ефективність використання виробничих фондів підприємства СТОВ „Хлібороб” можна оцінити за допомогою показників фондовіддачі та фондомісткості.

Перший показник для даного підприємства менший за одиницю, що означає невисоку ефективність використання виробничих фондів. Проте, як видно з аналізованих даних, рівень фондовіддачі має стійку тенденцію до зростання (протягом аналізованого періоду він зріс на 0,35 грн.) і його значення і його значення поступово наближається до нормативного. Показник фондомісткості, навпаки, поступово зменшується, що є позитивним для підприємства (є свідченням зниження середньорічної вартості основних виробничих фондів). Проте значення даного показника залишається більшим за 1, а це також свідчить про невисокий рівень ефективності.

Показник фондоозброєності, який характеризує вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на одного середньорічного працівника, протягом аналізованого періоду зріс на 6,23 тис. грн., що є свідченням збільшення забезпеченості підприємства основними фондами. Середньорічна вартість основних та оборотних виробничих фондів підприємства зросла відповідно на 3116,40 та 2718,50 тис. грн. Збільшились також поточні зобов'язання, у той час як довгострокові зобов'язання, навпаки, зменшились.

Важливе значення має оцінка фінансового стану підприємства, який має на меті забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому і формується у процесі всієї виробничо-господарської діяльності підприємства. Тому його оцінку можна об'єктивно здійснити не через один показник, а за допомогою їх комплексу. Ці показники наведено у таблиці 2.

Як можна побачити з таблиці, загальна вартість активів підприємства у 2013 р., порівняно з 2011 р., зростає на 5983,30 тис. грн. (це відбувається за рахунок збільшення вартості необоротних та оборотних фондів, що входять до складу майна підприємства). Також можна простежити зростання дебіторської та кредиторської заборгованості; зростає і вартість власного і залученого капіталу (вартість останнього менша, і зростання його відбувається в меншій мірі, що є позитивним для фінансової стійкості підприємства).

Таблиця 2

Оцінка фінансового стану підприємства
№	Назва показника	2011 р.	2012 р.	2013 р.	Відхилення 2011 р. до 2013 р., +\-
1	Загальна вартість активів (майна)	13927,00	16806,30	19910,30	5983,30
2	Вартість необоротних (довгострокових, постійних) активів	6169,00	7407,70	8885,90	2716,90
3	Вартість оборотних (мобільних) активів	7758,00	9398,60	11024,40	3266,40
4	Дебіторська заборгованість	616,00	1322,30	1142,60	526,60
5	Кредиторська заборгованість	67,00	657,90	940,50	873,50
6	Власний капітал	11585,00	13246,00	16086,30	4501,30
7	Залучений капітал	1411,00	2736,10	3198,40	1787,40
8	Трудомісткість господарської діяльності	0,36	0,25	0,11	-0,25
9	Фондомісткість господарської діяльності	3,43	2,42	2,23	-1,20
10	Коефіцієнт співвідношення:
	необоротних і оборотних активів	0,80	0,79	0,81	0,01
	оборотних і необоротних активів	1,26	1,27	1,24	-0,02
11	Середньооблікова чисельність працівників	392	412	399	7

Протягом аналізованого періоду зменшуються показники трудомісткості й фондомісткості, що є свідченням зниження витрат на виробництво продукції і, як наслідок, зменшення її собівартості та збільшення прибутку підприємства.

Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів, що характеризує ефективність використання оборотних фондів, зменшився, проте зріс коефіцієнт співвідношення необоротних і оборотних активів.

Також спостерігається зростання у 2013 році порівняно з 2011-м збільшення середньо облікової кількості працівників.

Розглянуті показники свідчать про покращення фінансового стану підприємства СТОВ „Хлібороб” у 2013 році у порівнянні з 2011 роком.

Велику роль у визначенні фінансового стану підприємства відіграє оцінка його ліквідності - здатності підприємства швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Така оцінка здійснюється на основі системи показників, основні з яких наведено в табл. 3.

Таблиця 3

Оцінка ліквідності підприємства
№	Назва показника	Норматив	2011 р.	2012 р.	2013 р.	Відхилення 2011 р. до 2013 р., +\-
1	Загальний коефіцієнт покриття (платоспроможності)	> 1	5,50	3,44	3,45	-2,05
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	> 0,5	0,05	0,03	0,08	0,04
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	> 0,2	0,04	0,02	0,08	0,04
4	Частка оборотних активів в загальній сумі активів	За планом	0,56	0,56	0,55	-0,01
5	Частка виробничих запасів в оборотних активах	> 0,5	0,50	0,43	0,47	-0,03

Із таблиці можна зробити висновок, що в ліквідності підприємства сталися певні зміни. Так, наприкінці 2013 року значення загального коефіцієнта покриття, розраховане за даними підприємства, суттєво зменшилося за рахунок значного зростання поточних зобов'язань на 2,05 процентного пункту (і нині знаходиться в межах свого нормативного значення).

Коефіцієнт швидкої ліквідності, навпаки, є меншим від свого нормативного значення майже в 10 разів унаслідок низької вартості грошових коштів підприємства та їх еквівалентів, проте цей показник у 2013 році підвищився порівняно з 2011-м і становить 0,08.

Подібна тенденція спостерігається і в значенні показника абсолютної ліквідності, яке теж є низьким внаслідок низької вартості грошових коштів.

Дещо знизилася частка оборотних активів у загальній сумі активів. На кінець аналізованого періоду її значення становило 0,55 (в основному, через значне підвищення вартості активів підприємства).

Також знизилася частка виробничих запасів у оборотних активах (у 2013 році при порівнянні з 2011 - на 0,03 процентного пункту). Причиною цього є, насамперед, підвищення вартості оборотних активів.

Важливою характеристикою фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість, що тісно пов'язана з перспективною його платоспроможністю. Її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства та визначення на цій основі міри його фінансової стабільності та незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Оцінку фінансової стійкості доцільно здійснювати на підставі комплексу показників (табл. 4).

Із таблиці можна побачити, що за відповідний період фінансова стійкість підприємства дещо знизилась . Так, якщо на початку аналізованого періоду значення коефіцієнта автономії становило 0,83, то наприкінці цього

періоду воно зменшилось до 0,81 (на 0,02). Це слід розглядати як результат зростання вартості майна підприємства. Коефіцієнт фінансової залежності, навпаки, зріс на 0,04, що є свідченням зниження частки власного капіталу в загальній структурі активів підприємства.

Таблиця 4

Оцінка фінансової стійкості підприємства
№	Назва показника	Норматив	2011 р.	2012 р.	2013 р.	Відхилення 2011 р. до 2013 р., +\-
1	Коефіцієнт автономії	> 0,5	0,83	0,79	0,81	-0,02
2	Коефіцієнт фінансової залежності	< 0,5	1,20	1,27	1,24	0,04
3	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	> 0,5	1,49	1,00	1,44	-0,05
4	Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	< 0,5	0,10	0,16	0,16	0,06
5	Коефіцієнт поточних зобов'язань	> 0,5	5,50	3,44	3,45	-2,05
6	Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу	< 0,1	0,12	0,21	0,20	0,08
7	Коефіцієнт забезпечення власними коштами	> 0,1	8,21	4,84	5,03	-3,18
8	Коефіцієнт фінансової стабільності	> 1	4,95	3,73	4,21	-0,74

Зменшився коефіцієнт маневреності власних коштів. Це слід розглядати як негативну тенденцію, хоча таке зменшення супроводжувалося зростанням власних коштів проти позичених.

Особливу увагу слід приділити коефіцієнту співвідношення залученого і власного капіталу як одному із основних показників фінансової стійкості. Як видно з табл. 6, на початок аналізованого періоду обсяг позикових коштів у 0,12 рази перевищував обсяг власних коштів, тоді як згідно із розрахованим нормативним рівнем названого коефіцієнта позикові кошти не повинні були перевищувати 0,1 (10 % власних коштів).

На кінець періоду фактичний коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів дорівнював 0,20, що на 0,1 відсоткового пункта вище за його нормативне значення.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу підвищився на 0,06 пункти, що свідчить про зростання частки залученого капіталу в загальній структурі активів підприємства, проте даний показник залишається у межах нормативного значення.

Значно знизився коефіцієнт поточних зобов'язань (з 5,50 до 3,45), хоча він також перебуває в межах нормативного значення.

Досить негативне значення має зниження коефіцієнта забезпечення власними коштами на 3,18 пункти, що означає зменшення власних коштів у загальній структурі порівняно з позиковими.

Дещо знизився також показник фінансової стабільності підприємства, хоча його значення перевищує нормативне.

Зниження розглянутих показників несуттєво вплинуло на фінансову стійкість підприємства. СТОВ „Хлібороб” зберігає за собою певний запас фінансової стійкості, що дає підставу вважати її надійним фінансовим партнером.

2.2 Аналіз посівних площ та урожайності зернових і зернобобових культур

Одержання передбачуваного обсягу продукції зернових і зернобобових культур залежить від виконання плану посівних площ та урожайності сільськогосподарських культур. Виконання плану посівних площ по культурах та групах культур визначається в абсолютних та відносних величинах. За процентним співвідношенням посівних площ під окремими культурами до всієї посівної площі господарства обчислюється планова та фактична їх структура. По зернових культурах доцільно визначати ще й структуру валових зборів для визначення економічної ефективності використання землі під окремі культури.

Аналіз посівних площ доцільно проводити як за складом, так і за структурою, використовуючи при цьому прийом порівняння (табл. 5). Результатом такого аналізу є виявлення причин, які зумовили зміну цих показників.

					Таблиця 5
Аналіз складу та структури посівних площ зернових та зернобобових культур
Культури	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2011 рік до 2013, +, -
	га	%	га	%	га	%
Зернові і зернобобові	1957,0	100,0	2397,0	100,0	2080,0	100,0	123,0
озимі зернові	617,0	31,5	1492,0	62,2	1590,0	76,4	973,0
ярі зернові	690,0	35,3	590,0	24,6	194,0	9,3	-496,0
зернобобові	449,0	22,9	65,0	2,7	46,0	2,2	-403,0
кукурудза на зерно	200,0	10,2	250,0	10,4	250,0	12,0	50,0

Розглянута таблиця показує розширення площ посіву зернових культур в 2013 році порівняно з 2011, тобто в цілому господарство виконало (і навіть перевиконало) план посівних площ зернових і зернобобових культур (включаючи площу посіву кукурудзи). Проте у межах цієї групи культур були певні відхилення. Зокрема, можна спостерігати збільшення площі посіву озимих зернових та кукурудзи на зерно і зменшення - ярих та зернобобових культур. Водночас значно змінилася структура посівних площ зернових і зернобобових культур: якщо на початку аналізованого переду найбільш питому вагу мали посіви ярих зернових, то вже в 2013 році їх частка в загальній структурі зернових скоротилася майже втричі, тоді як частка озимих зернових, навпаки, зросла. Значно зменшилась також площа посіву зернобобових культур. Такі суттєві зміни в структурі можна пояснити рядом факторів: зокрема, зміною державного замовлення, зниженням попиту на зернобобові культури. Крім того, внаслідок внесення підвищених норм добрив та проведення інших заходів господарству вдалося збільшити виробництво озимих зернових, тому було збільшено площі посіву озимих зернових. Розміри посівних площ також вдалося розширити внаслідок культуртехнічних робіт.

Більш динамічним фактором, який зумовлює валовий збір продукції рослинництва, є урожайність. ЇЇ рівень формується під впливом багатьох факторів, які можна об'єднати в 2 групи: метеорологічні (до низ відносять фізичний та хімічний склад грунтів, рельєф, кліматичні умови) та агротехнічні. Динаміку врожайності в господарстві за останні роки наведено в таблиці 6.

В даній таблиці використано підхід порівняння урожайності зернових культур в СТОВ „Хлібороб”, середньої врожайності зернових (згідно з даними „Статистичного Щорічника України” за 2013 рік) та відповідних показників у ПП „Надія”, яке знаходиться в тому ж районі, що й аналізоване господарство (тобто підприємства характеризуються однаковими грунтово-кліматичними умовами) і є його конкурентом. Порівняння показників урожайності здійснювалось мною на основі показників за 2 роки - плановий та фактичний. За плановий узято 2011 рік, за фактичний - 2013 (з метою більш глибокого аналізу змін даних показників).

Таблиця 6
Виконання плану урожайності зернових та зернобобових культур
Культура	Урожайність, ц/га	Відхилення від плану, %
	2011 р.	2013 р.	У середньому
Зернові і зернобобові - всього			31,1
СТОВ «Хлібороб»	18,4	34,3		186,7
ПП "Надія"	14,8	19,7		133,1
пшениця			40,2
СТОВ «Хлібороб»	28,7	40,5		141,1
ПП "Надія"	22,7	25,1
жито			24,0
СТОВ «Хлібороб»	22,1	24,5		110,9
ПП "Надія"	19,5	22,0		112,8
кукурудза			35,4
СТОВ «Хлібороб»	30,6	45,9		150,0
ПП "Надія"	28,7	35,2		122,6
горох			24,0
СТОВ «Хлібороб»	14,2	17,3		121,8
ПП "Надія"	13,4	15,0		111,9
овес			32,0
СТОВ «Хлібороб»	18,5	17,8		96,2
ПП "Надія"	16,7	15,1		90,4

Аналіз даних таблиці показує, що господарство СТОВ „Хлібороб” характеризується достатньо високим рівнем врожайності у звітному році, що в цілому по зернових культурах, а також по окремих видах культур перевищує середні показники урожайності. Крім того, урожайність у даному господарстві в цілому вища за відповідний показник у ПП „Надія” . Слід зазначити, що при досить високій плановій врожайності аналізоване господарство перевиконало план по групі зернових і зернобобових культур на 89,7%. Подібна ситуація простежується і по окремим культурам, крім вівса, де план недовиконано на 4%. Недовиконання плану тут спричинене несприятливими кліматичними умовами року для даної культури (про це свідчить зниження відповідних показників і в ПП „Надія”), а також втратами від несвоєчасного збирання вівса.

Основною ж причиною зростання врожаїв зернових культур в СТОВ „Хлібороб” стало запровадження ефективних агротехнічних заходів: введення науково обґрунтованої системи сівозмін, розміщення культур після найкращих попередників, оптимальне внесення мінеральних добрив (до 2013 року господарство використовувало лише органічні добрива - зокрема, гній). Було також придбано насіння районованих сортів. Таким чином, для вирощування високих і сталих урожаїв необхідно і надалі здійснювати усі агротехнічні заходи, навіть у несприятливі за кліматичними умовами роки.

2.3 Аналіз виробництва продукції зернових і зернобобових культур за обсягом, асортиментом та якістю

Одним з основних завдань аналізу виробництва продукції зернових та зернобобових культур є аналіз валового збору культур, який проводиться як окремо по культурам, так і в цілому по галузі. Окремо по культурам валовий збір визначається у натуральних одиницях, тоді як в цілому по галузі рослинництва - у вартісних.

Проте важливим завданням є не лише визначення даного показника, а й виявлення кількісного впливу на нього основних факторів. Для цього доцільно застосувати метод порівняння показників валового збору зернових та зернобобових культур СТОВ „Хлібороб” планового та звітного року. За плановий рік взято 2011, за звітний - 2013 рік (табл. 10)

Таблиця 8
Динаміка показників валового збору зернових і зернобобових культур в СТОВ «Хлібороб»
Культура	Валовий збір, ц	2011 рік до 2013, +, -
	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Зернові і зернобобові - всього	35959,0	66376,0	71354,0	35395,0
пшениця	17778,4	10557,0	38602,0	19257,0
жито	6702,6	10238,0	20699,0	24912,0
кукурудза	6122,0	2989,0	11482,0	5360,0
горох	842,0	764,0	73,0	-769,0
овес	4514,0	6378,0	498,0	-4016,0

Таблиця дає змогу простежити динаміку валового збору як в цілому по групі зернових та зернобобових культур, так і окремо по кожній культурі. Отримані дані показують зростання валового збору зернових в цілому за аналізований період, проте для окремих культур помітне зменшення даного показника.

Проте для аналізу виконання плану валового збору слід врахувати, що на цей показник впливають розмір посівної площі культур, її структура та врожайність. Таким чином, показник врожайності можна обчислити за формулою:

ВЗ = У*П (2.1),

де ВЗ - валовий збір, ц,

У - урожайність певної культури, ц/га;

П - посівна площа, га.

На основі даних таблиці 9 можна проаналізувати виконання плану валового збору господарством.

Дані таблиці свідчать, план валового збору зерна виконано на 198,4%. Крім того, у даному господарстві валовий збір зріс на:

(2.2)

У господарстві фактично зібрана площа зернових перевищує заплановану на (2080 -1957) = 123 (га). Що стосується врожайності, то за рахунок більш оптимального вибору структури посівних площ середня врожайність підвищилась (порівняно з плановими показниками) на 15,9 ц/га.

Таким чином, для одержання максимального валового збору зерна потрібно підібрати оптимальну структуру площ, відводити більші площі під зернові культури з найбільшою середньою врожайністю. Наведені показники можна обчислити за допомогою індексів, про що детальніше йтиметься в розділі 3.

Важливе значення для аналізу виробництва продукції має її асортимент.

Асортимент продукції - це різновид номенклатури товарів (тобто переліку найменувань виробів, що передбачені планом виробництва) , що відрізняються за відповідними техніко-економічними показниками.

Оцінка виконання планів (контрактів) виробництва продукції за асортиментом проводиться шляхом порівняння обсягу продукції, який зараховується у виконання плану по асортименту, з плановим її обсягом.

У обсяг виробництва продукції, який зараховується у виконання плану по асортименту, відносять:

При перевиконанні плану - плановий обсяг продукції;

При недовиконанні плану - фактичний обсяг продукції.

Оцінка виконання плану за асортиментом проводиться за коефіцієнтом, що визначається відношенням обсягу продукції, яку зараховано у виконання плану по асортименту (ОПасорт), до планового обсягу продукції (ОПплан):

(2.3)

Такий показник можна обчислити на основі даних таблиці 10.

Таблиця 10
Аналіз виконання плану виробництва продукції зернових і зернобобових культур за обсягом та асортиментом
Види продукції	Валовий збір, ц	Виконання плану, %	Виконання плану за асортиментом, ц
	План	Фактично
Зернові і зернобобові - всього	35959,0	71354,0	198,4	35959,0
пшениця	17778,4	38602,0	217,1	17778,4
жито	6702,6	20699,0	308,8	6702,6
кукурудза	6122,0	11482,0	187,6	6122,0
горох	842,0	73,0	8,7	73,0
овес	4514,0	498,0	11,0	498,0

Коефіцієнт виконання плану за асортиментом продукції зернових і зернобобових культур матиме вигляд:

Таким чином, план виробництва продукції зернових і зернобобових культур перевиконано на 198,4%. Крім того, план виробництва продукції за асортиментом виконано повністю.

Важливою характеристикою продукції є її якість, тобто сукупність властивостей, здатних задовольняти певні вимоги споживача. За ринкових умов урахування цього чинника є однією з основних умов аналізу валового виробництва продукції:

(2.4)

де ВЗ - валовий збір, ц;

П - посівна площа, га;

У - рівень урожайності, ц/га;

Кя - коефіцієнт якості.

Важливий цей показник і тому, що він по суті є визначальним для підвищення конкурентоспроможності продукції. Тому важливе завдання для аналізу - встановити, наскільки продукція підприємства за якісними параметрами задовольняє споживача. За показниками якості сорти певних культур можуть поділятися на групи, класи та ін., при цьому враховується схожість, чистота, абсолютна маса та ряд інших показників (табл.11).

Таблиця 11

Порівняння фактичних та нормативних показників якості продукції зернових культур
Показники якості	Культури
	Пшениця	Овес
	Норма	Фактично	Норма	Фактично
Білок, %	не менше 13	14,0	-	-
Клейковина, %	до 27	30,0	-	-
Якість клейковини	1-2 група	1 гурпа	-	-
Індекс деформації клейковини	45-85	75,0	-	-
Скловидність,%	не менше 50	60,0	-	-
Плівка, %	-	-	не менше 28	31,0

Зокрема, на підприємстві існує поділ зерна пшениці за репродукціями: супереліта, еліта, перша та друга репродукції, фуражне зерно.

Як раніше було зазначено, основним показником виробництва продукції зернових та зернобобових культур є валовий збір, на який, у свою чергу, впливають урожайність цих культур, розмір та структура їх площі.

Щоб виявити кількісний вплив цих факторів на валовий збір, доцільно застосувати індексний метод (на основі даних табл. 9). При цьому визначається:

Загальний індекс валового збору зерна:

(3.1)

Даний індекс для зернових і зернобобових культур матиме вигляд:

, або 198,4%;

б) Індекс розміру посівної площі:

або 106,3%;

в) Індекс урожайності:

або 186,7 %;

г) Індекс структури посівної площі:

або 169,3%,

де По - площа посіву зернових та зернобобових культур (всього) планова, га;

П1 - площа посіву зернових та зернобобових культур фактична, га;

Уо - урожайність зернових та зернобобових планова, ц/га;

У1 - урожайність зернових та зернобобових фактична, ц/га;

Ус - середня врожайність, ц/га.

Отже, при зростанні посівної площі на 6,3% валовий збір збільшився на 98,4 %. Основним фактором збільшення валового збору було підвищення врожайності по групі культур на 86,7 %. Поліпшення структури посівної площі збільшило валовий збір зерна на 69,3 %.

Крім того, щоб визначити міру впливу кожного фактора на валовий збір зернових та зернобобових культур, а також резерви росту валового збору, можне застосувати прийом елімінування на основі формули (2.1):

1). Спочатку слід визначити досліджуваний показник (валовий збір) за планом, фактично, а також умовну його величину:

(ц);

(ц);

(ц).

2). Наступним етапом такого аналізу є визначення міри впливу факторів - урожайності та площі - на досліджуваний показник:

(ц);

(ц).

3). Заключним етапом є перевірка: вона полягає в тому, що різниця фактичної та планової величини валового збору має дорівнювати сумі показників міри впливу факторів на досліджуваний показник:

71354 - 35959 = 2260,1 + 33134,9;

35395 = 35395.

Таким чином, за аналізований період фактичний показник валового збору зернових та зернобобових культур, порівняно з плановим, зріс на 35395 ц.

За рахунок збільшення площі посіву зернових та зернобобових культур на 123 га валовий збір зріс на 2260,1 ц.

За рахунок зростання урожайності на 15,9 ц/га вдалося збільшити показник валового збору на 33134,9 ц.

Отже, на основі проведених розрахунків видно, що резервом підвищення валового збору даних культур є їх урожайність, яка найбільше на нього впливає.

Проте в межах групи зернових та зернобобових культур по деяких культурах (зокрема, по гороху) помітне зниження валового збору та врожайності. Тому доцільно також провести аналіз окремо по гороху:

1). (ц);

(ц);

(ц).

2). (ц);

(ц).

3).

73,0 - 842,0 = -782,1 + 13,1;

-769,0 = -769,0.

Отже, протягом аналізованого періоду валовий збір гороху знизився на 769 ц. Зниження валового збору пов'язане, перш за все, зі скороченням посівної площі гороху на 55,1 га (внаслідок цього валовий збір зменшився на 782,1 ц). Внаслідок зростання врожайності гороху на 3,1 ц/га його валовий збір підвищився на 13,1 ц.

Таким чином, оцінка виробництва продукції за обсягом, асортиментом та якістю дає змогу підприємству робити аргументовані висновки про її потенційну конкурентоспроможність та ефективність.

РОЗДІЛ 3. Основні напрями нарощування обсягу виробництва продукції зернових і зернобобових культур з урахуванням асортименту та якості

Під час аналізу господарської діяльності доцільно визначити, за рахунок яких резервів можна збільшити виробництво продукції зернових та зернобобових культур при найменших затратах на одиницю продукції, як поліпшити її якість, розробити конкретні заходи щодо використання наявних резервів.

Як зазначалось у попередньому розділі, основним показником виробництва продукції зернових та зернобобових культур є валовий збір, на який, у свою чергу, впливають урожайність цих культур, розмір та структура їх площі.

Зробимо прогноз на 2010 рік, щодо урожайності зернових і зернобобових культур та факторів, що на впливають на урожацність. При цьому визначається:

Загальний індекс валового збору зерна:

(3.1)

Даний індекс для зернових і зернобобових культур матиме вигляд:

, або 154,9%;

б) Індекс розміру посівної площі:

або 105,9%;

в) Індекс урожайності:

або 146,4 %;

г) Індекс структури посівної площі:

або 137,0%,

де По - площа посіву зернових та зернобобових культур планова, (2013 р.) га;

П1 - площа посіву зернових та зернобобових культур фактична, (2010 р.) га;

Уо - урожайність зернових та зернобобових планова, (2013 р.) ц/га;

У1 - урожайність зернових та зернобобових фактична, (2010 р.) ц/га;

Ус - середня врожайність, ц/га.

Отже, при зростанні посівної площі на 5,9% валовий збір збільшився б на 54,9 %. Основним фактором збільшення валового збору було підвищення врожайності по групі культур на 46,4 %. Поліпшення структури посівної площі збільшило б валовий збір зерна на 37,0 %.

Крім того, щоб визначити міру впливу кожного фактора на валовий збір зернових та зернобобових культур, а також резерви росту валового збору, можне застосувати прийом елімінування на основі формули (2.1):