Гіпотрофія поросят

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

"Гіпотрофія поросят"

свинарський гіпотрофія захворювання лікування

Вступ

В умови сучасного світу, коли в світовій економіці переважають процеси глобалізації і пов'язані з нею спеціалізації окремих країн у виробництві певних груп товарів і продуктів харчування з одночасним зниженням стабільності на планеті важливим є збереження і посилення продовольчої безпеки нашої держави, що включає в себе як забезпечення населення продуктами в достатній кількості, так і в достатній різноманітності і високій якості.

Найважливіша роль в збільшенні виробництва м'яса в Україні відводиться галузі свинарства, що ведеться на промисловій основі. Про це свідчать документи, що приймаються в країні на найвищому рівні.

Стратегічним напрямом подальшої роботи в свинарстві України є інтенсифікація галузі, яка вимагає дозволу ряду актуальних питань, одним з яких є створення високопродуктивних, добре пристосованих до промислової технології стад, ліній, порід тварин.

Одним з чинників, стримуючих розвиток свинарської галузі, є низьке збереження і низька якість отримуваного приплоду, у багатьох випадках обумовлена вродженою гіпотрофією поросят.

1. Поширення та етіологія гіпотрофії у поросят

У групі захворювань, які обумовлюють нетехнологічне вибуття молодняка в перші дні життя, велике місце займає гіпотрофія новонароджених поросят, яка, за різними літературними даними, зустрічається в 4-30% випадків і завдає промисловому свинарству величезного збитку [2, 5, 13,].

Причиною розвитку антенатальної гіпотрофії у поросят може бути як їх власна, генетично обумовлена, неповноцінність, так і всілякі негативні дії материнського організму, вагітності, що виникають на різних стадіях процесу. Побудова тканин і органів плодів,які розвиваються відбувається за рахунок пластичних речовин, заздалегідь спожитих і перероблених організмом матері. Відповідно, порушення споживання живильних речовин материнським організмом через недостатню кількість їх в кормах, або нездатності їх засвоєння приводить до порушення живлення плодів, що розвиваються, і розвитку гіпотрофії у поросят. Недолік в живильних речовинах у плодів, що ростуть, материнський організм здатний в деякій мірі компенсувати за рахунок резервів власного тіла, проте ці резерви небезмежні і при тривалій годівлі відбувається порушення зростання і розвитку плодів [3].

Інтенсивне використання свиноматок в умовах промислових комплексів при безвигульному і фіксованому утриманні призводить до ослаблення їх загального фізіологічного стану, порушення обмінних процесів, розвитку гіподинамії і зниження відтворної здатності .

На негативний вплив на відтворні здібності свиноматок високої концентрації поголів'я на комплексах, відсутність моціону і сонячної радіації указує А.Шубін.

Деякі автори також указують на те, що з переводом свинарства на промислову основу змінилися утримання тварин і тому свиноматки попали під вплив гіподинамії. Їх годівля стала одноманітна, концентрована, що негативно вплинуло на їх репродуктивні якості. Поїдання супоросними свиноматками рідких кормів (вологістю 84,5 %) є причиною зменшення їх живої маси на 15 %. Збільшилась на 41,5 % кількість мертвонароджених поросят, меншою стала їх жива маса до відбирання, погіршилось їх збереження[2].

На думку професора Анохина Б.М., основною причиною розвитку антенатальної гіпотрофії у молодняка є порушення норм годівлі вагітних тварин, що призводить у них до порушення обмінних процесів і, як наслідок, до токсикозу вагітності, що веде до гіпоксії і токсикозу плоду з порушенням у нього обмінних процесів, ослабленням диференціації тканин і органів[6].

В той же час деякі вчені вважають, що причиною природженої гіпотрофії у поросят є їх власна неповноцінність, порушення нормальної реалізації генетичної інформації, що приводить до нездатності плоду засвоювати живильні речовини. На користь цього свідчить той факт, що дуже часто у свиноматок разом з нормально розвиненими поросятами народжуються і гіпотрофіки [11, 12].

На частоту прояву природженої гіпотрофії у поросят має вплив цілий ряд різних чинників, таких, як вік і порода свиноматок, їх вгодованість, стан здоров'я, повноцінність і достатність годівлі, система утримання, стан мікроклімату в приміщенні, сезон року, багатопліддя і багато інших відомих і ще не відомих чинників.

М.В.Валієв вказує на той факт, що найбільше число поросят - гіпотрофіків народжується у свиноматок старше за 4 роки[14], а за даними Б.М.Анохина [6,7] у свиноматок при перших двох опоросах. На якість отримуваного приплоду значний вплив має також і вік першого запліднення і жива маса свинок на цей момент [19]. На думку А.Г. Ірського перше осіменнія повинне проходити не раніше 8-10-місячного віку, при масі свинок не менше 100 кг і середній вгодованості. А деякі вчені вказують, що свиней необхідно осіменяти не раніше 10-місячного віку, при цьому вони повинні мати вагу 100 - 120 кг.

Свинки, запліднені у віці 8 місяців при живій масі менше 100 кг, найбільш схильні до абортів, народження потворних, мертвих, нежиттєздатних поросят [30].

Має значення також і тривалість супоросності. Як вказують Наріжний А.Г. та Походня Г.С.,найкращі показники відтворної функції свиноматок, збереженість і середньодобові прирости у поросят до 10 -ти місячного віку спостерігаються при тривалості супоросності 114-115 днів. А при скороченні цього періоду менше 114 і при збільшенні більш ніж 115 днів показники продуктивності знижуються[10].

За даними Р.З. Сіразієва,по мірі збільшення поросят в опоросі кількість опоросів, а також мертвонароджених помітно збільшується, одночасно з цим зменшується кількість поросят, що мають при народженні нормальну живу вагу [10,12].

На цей факт вказують багато інших дослідників[6,7,13].

Більшість селекційних програм однією із своїх основних задач ставлять в підтримку або досягнення високого рівня баготопліддя у свиней. В той час, як генетичний зв'язок цього показника з життєздатністю у тварин вивчено недостатньо[15].

На частоту прояву вродженої гіпотрофії у поросят також впливає те, яку живу масу мали самі свиноматки при народженні. Найбільшу кількість гіпотрофіків дають в потомстві ті свиноматки,які при народженні мали низьку вагу [38,93]. Поросята, яких отримали від свиноматок, які мали при народженні живу вагу 0,8-0,9кг, в свою чергу, при народженні мали масу в середньому на 30-40г менше, ніж поросята, які отримані від свиноматок, які мали при народженні вагу 1,4-1,6 [23].

Дослідження Васильева М.В., що хронічні захворювання свиноматок оказують негативний вплив на плодючість та якість приплоду. При проведенні науково-дослідної роботи ним було виявлено 12 хворих супоросних свиноматок: 3- з хронічним бронхітом та остеодистрофією, 3- з міокардіодистрофією, 1- з недостатністю аортального клапану, 2 - з хронічним катаральним ринітом, 1 - з правостороннім паралічем гортані, 1 - з атонічною виразкою в ділянці скакального суглобу, 1 - з хронічним ати пічним тендовагінітом. На одну хвору свиноматку було отримано в середньому 9,3 поросяти, в той час, як на одну контрольну свиноматку було отримано 12,3 поросяти. При цьому у хворих свиноматок кількість поросят з вродженою гіпотрофією склала 26,3%, а у контрольних - 14,7%[13].

Широке поширення в умовах промислової технології у супоосних свиноматок мають хвороби органів травлення[10,11,12], а порушення обміну речовин,які розвиваються на їхньому фоні відображаються на відтворювальній здатності і призводять до народження недорозвинених поросят - гіпотрофіків, а самих свиноматок - до агалактії[15].

При однобічній та надлишковій концентрованій годівлі при значній недостатності в раціоні легкозасвоюваних вуглеводів у супоросних свиноматок може розвиватися кетоз, який протягом тривалого періоду може перебігати скрито і зовнішньо майже не проявлятися, але може призводити до народження слабих нежиттєздатних поросят. [2,3].

Вродженій гіпотрофії сприяє неповноцінна годівля неякісними кормами[15].

Також однією з причин вродженої гіпотрофії у поросят можна вважати близько рідне розведення тварин.

За даними Курносова А.Н., народження гіпотрофіків серед свинок та дячків відмічається приблизно в однакових розмірах[13,14].

В етіології вродженої гіпотрофії у поросят важливе значення має забезпечення супоросних свиноматок макро- та мікроелементами, так як по мірі росту плодів обмін азоту, кальцію, фосфору, натрію,хлору, калію, сірки, магнію, молібдену і марганцю між матір'ю і плодом значно збільшується[4,12].

За даними Іванової Т.П., найбільша кількість гіпотрофованих поросят відмічається в гніздах у свиноматок в сироватці яких виявляють дефіцит міді,заліза та цинку[15].

Негативні зміни в організмі свиноматки не завжди мають першочергове значення в розвитку гіпотрофії поросят. Причини відставання у рості можуть бути в особливостях самого плода.

Народження гіпотрофованих поросят може спостерігатися при різних інфекційних захворюваннях, що викликаються вірусами(парвовірус, паравовірус, ентеровірус, реовірус, аденовірус) [16].

2. Вплив гіпотрофії на життєздатність та продуктивність поросят

На ріст, розвиток та резистентність організму поросят протягом постнатального періоду значний вплив має ступінь сформованості різних органів та тканин у плодів до моменту їх народження. Порушення росту під час внутрішньоутробного періоду такий збиток здоров'ю та росту майбутнього організму , який не можна виправити протягом постнатального періоду, не дивлячись на великі витрати труда та кормів[2, 3].

Порушення годівлі під час внутрішньоутробного розвитку є причиною недостатнього росту та розвитку у постнотальний період. [22].

В умовах промислової технології оптимальними є свиноматки з наступними якостями: багатопліддя - 11 і більше поросят, маса їх при народженні - 1,1 і більше кг, збережливість поросят - 85%[24].

Існує також думка, що життєздатність поросят різної статі в залежності від живої ваги неоднакова. При цьому критична жива вага для свинок дорівнює 1,1 кг, для крячків - 1,4 кг. Для поросят з великою високою масою мінімальна теоретично розрахована смертність дорівнює 7,1% для крячків та 6,6% для свинок. Поросят з живою вагою при народженні менше 0,6 кг слід вбивати відразу після народження, поросята з масою 0,7-1 кг потребують спеціального догляду, а хрячки з масою 1,1-1,4кг потребують підвищеної уваги [14].

Більшість літературних джерел вказує на те, що більша частина поросят, які народилися з живою масою менше 1 кг, гинуть у перші дні та тижні життя[19,22,24], а ті, які вижили протягом усього постнатального періоду не можуть зрівнятися по продуктивності зі своїми сверсниками, які народилися з нормальною живою вагою[39,61,92,93,149]. Під час росту вирівнювання маси тіла у поросят, які мали при народженні різну вагу, не відбувається, а, навпаки, відставання у рості поросят - гіпотрофіків стає ще більш вираженим[19,26].

Гіпотрофія уповільнює темпи встановлення самостійних функцій, знижує опірність новонароджених до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища, затримує ріст та розвиток. Поросята - гіпотрофіки також частіш хворіють диспепсією, колібактеріозом, респіраторними та іншими захворюваннями[23,28].

За даними Дерезиної Т.Н., в багатьох господарствах більш ніж 20% поросят в період відйому є гіпотрофіками, з яких близько 80% страждають Д-гіповітамінозом, з порушенням кальцієвого та фосфорного обміну[26].

У гіпотрофіків частіше зустрічається ферментодифіцитна диспепсія, яка пов'язана з недорозвиненням секреторного апарату травної системи. В наслідок дефіциту ферментів та їх слабкій активності корм повністю не перетравлюється, змінюється мікробна картина кишечнику, що викликає шлунково-кишкові розлади [5].

В той же час результати деяких досліджень вказують на те, що гіпотрофні поросята в перші місяці життя мають більшу енергію росту у порівнянні з нормотрофними поросятами та при належному догляді можуть наближатися по продуктивності до своїх сверсників, які мали при народженні більш високу живу масу[10,13,14].

Перенотальний розвиток надає суттєвий вплив на постнатальний ріст поросят. Було встановлено,що приріст живої маси поросят в період розвитку від 25 до 80кг прямо корелює з їх живою масою при народженні[15]. Поросята, які мали при народженні живу масу 0,8-0,9кг, в 180 днів важили на 10кг менше ніж поросята, які мали при народженні вагу 1,2-1,6кг[19].

Збережливість, а також інтенсивність процесів росту протягом підсосного періоду у поросят тісно пов'язана з їх вагою при народженні, дивлячись на те,що слабі малі поросята не можуть конкурувати з більш розвиненими. Поросята, які мають більш низьку живу масу, займають у гнізді підкірливе положення, відокремлюються від більш молочних сосків свиноматок. Як наслідок, вони не отримують в достатній кількості молозива та молока, а в подальшому і інших кормів[18,19,20].

При вивченні гіпотрофії новонароджених поросят приймалися спроби визначення їх життєздатності в залежності не від живої ваги, а від результатів дослідження сироватки крові. Були проведені дослідження, метою яких було визначити життєздатність новонароджених поросят в залежності від утримання в сироватці крові загального білку та імуноглобулінів. Поросята в залежності від результатів дослідження були поділені на групи, за кожною з яких протягом двох тижнів велось спостереження з урахуванням загиблих поросят та тих,які вижили. При цьому було встановлено, що найбільший відхід був серед поросят, у яких вміст загального білку був менше 50г/л(відхід - 40%), і більше 90г/л(відхід - 31,8% ). Відхід в групі поросят з вмістом загального білка в сироватці крові 50-90г/л склав у середньому приблизно 24%. Тож було відмічено, що найбільш життєздатними були поросята з вмістом Ig G1від 12,6 до 25,4г/л та IgG2 від 3,2 до 8г/л[24].

3. Діагностика гіпотрофії у поросят

Клінічна діагностика

За даними більшості дослідників, найбільш помітним клінічним проявом антенатальної гіпотрофії у поросят є дефіцит маси тіла [2,3,13,14].

На думку професора В.А.Алікаєва кінцевим показником внутрішньоутробного розвитку плодів є їх жива вага при народженні. При цьому гіпотрофіки в більшості випадків мають нижчу вагу і менш стійкі до різних захворювань. За даними зважування 1200 новонароджених поросят було встановлено, що найбільш життєздатні і ті,що не хворіли поросята, в період підсосу, при народженні мали вагу в середньому 1,3 кг, а що хворіли і померли - тільки 1,15 кг[2].

Зпераючись на клінічні дані, що характеризують загальний стан новонароджених поросят, деякі дослідники розрізняють у них гіпотрофію першої, другої [13], а деякі і третього ступеню [20].

Нормально розвинені поросята вже через декілька хвилин після народження і звільнення від плодових оболонок встають на ноги і починають активно пересуватися у пошуках соска вимені матері. Вони в більшості випадків мають міцну статуру, добре розвинену скелетну мускулатуру і підшкірний жировий шар. У поросят - нормотрофіків добре виражена реакція на різного роду зовнішні подразники, у тому числі і на закличні звуки свиноматки. Середня вага при народженні у таких поросят складає близько 1,3 кг [30].

А.М.Ліпатовим були описані клінічні ознаки у поросят з гіпотрофією першого, другого і третього ступеня. При цьому він вказує на те, що новонароджені поросята з гіпотрофією першого ступеня мають задовільний загальний стан. Від нормально розвинених поросят вони відрізняються тільки нижчою живою масою, яка складає близько 900 - 1000 грамів. Можна також виявити зменшення товщини підшкірного жирового шару і деяке зниження пружності шкіри. Апетит, сон і смоктальний рефлекс у поросят цієї групи збережені, а якщо і порушені, то в незначній мірі. У поросят з природженою гіпотрофією другого ступеня жива маса при народженні складає 800 - 900 грамів, а у гіпотрофіків третього ступеня вона нижче 800 грамів. Жирові відкладення в підшкірній клітковині у таких поросят на тулубі не промацуються, а в ділянці кінцівок і підгруддя їх кількість помітно знижена. Після народження досить тривало, близько 1 - 3 годин, поросята гіпотрофіки другого і третього ступеня не можуть пересуватися. Рухи у них слабкі, що утруднює звільнення від плодових оболонок. Разом з тим спостерігається сильне тремтіння. Реакція на зовнішні подразники, особливо у поросят з гіпотрофією третього ступеня, дуже слабо виражена, або взагалі відсутня, що може послужити причиною задушення їх свиноматками [20].

Найдетальніше клінічні ознаки у поросят з природженою гіпотрофією були описані М.В.Валієвим [13]. У своїх роботах він відзначає, що у більшої частини поросят - гіпотрофіків млявість в рухах і слабкість кінцівок зберігається впродовж більшого періоду часу ніж у нормально розвинених поросят. Певний сосок вимені поросята - гіпотрофіки пізніш за інших, оскільки відтісняються від вимені своїми розвиненішими побратимами. При рівній кількості поросят в гнізді і сосків вимені у свиноматок гіпотрофіки частіше займають останні соски, а якщо число поросят в гнізді менше кількості сосків у свиноматки, то найближчі вільні соски після зайняті нормотрофікамі. Смоктальні рухи у поросят - гіпотрофіків слабкіші і коротші, ніж у здорових поросят. Рухи голови у гіпотрофіків при масажі вимені слабкі, неенергійні, а тривалість масажу коротше в 1,5 - 2 рази, також вони при цьому швидко втомлюються. У поросят - гіпотрофіків відмічається неправильна постановка кінцівок: задні кінцівки зближені і підведені під тулуб, що є проявом зниження нервово-м'язового тонусу. Причому така поза у поросят тим більше виражена, чим важчий їх стан. Товщина шкіри і підшкірного жирового шару у гіпотрофіків помітно менше в порівнянні з нормально розвиненими поросятами. У п'ятиденному віці щетина і у нормотрофіків і у гіпотрофіків щільно прилягає до поверхні шкіри, має виражений блиск. Проте з віком стан її у поросят з гіпотрофією помітно змінюється. При цьому, чим більше виражена патологія, тим гірше стан волосяного покриву. Втрачати блиск щетина у поросят - гіпотрофіків починала з 10-денного віку, а у віці 21 - 25 днів вона була вже без блиску (матова) і скуйовджена. Колір п'ятачка і слизистої оболонки очей у всіх поросят (і у гіпотрофіків і у нормотрофіків) у віці 1 - 5 днів був рожевий, з часом стаючи блідішим. У здорових поросят збліднення кон'юнктиви спостерігалося в 16 - 20 днів, а у гіпотрофіків - в 16 -30-дневном віці, причому можна було відмітити ціанотичний або жовтяничний відтінок. З віком кон'юнктива ставала рожевою або навіть червоною [13].

У поросят - гіпотрофіків, як правило, тони серця слабкіші і глухіші, ніж у здорових поросят. відмічається їх розщеплення, систолічний шум. У деяких поросят - гіпотрофіків можна було виявити значне ослаблення першого тону і випадання другого. Артеріальний пульс у гіпотрофіків рідкий, може бути аритмічний, середнього або слабкого наповнення. Чисте везикулярне дихання у нормотрофіків становить до 16 - 20-ної, а у гіпотрофіків - до 21 - 25-ної доби від народження. Виск у поросят - гіпотрофіків слабкий, хрипкий. Перистальтика кишечника у них ослаблена в порівнянні із здоровими поросятами. Тактильна і больова чутливість у гіпотрофних поросят в перші дні після народження ослаблена, а починаючи з 16-денного віку вона в деякій мірі підвищується. Сон у гіпотрофіків неглибокий. У віці 21 - 25 днів у поросят з гіпотрофією другого ступеня відмічалося западання очних яблук, виснаження, спотворення апетиту і спраги, що проявляються в тому, що вони пили брудну рідоту, не звертаючи уваги на підгодівлю. Боки у таких поросят запавщі. У віці 1,5 місяців у них часто можна було виявити викривлення хребта [13].

На думку А.М.Ліпатова , одним з критеріїв, по якому можна судити про ступінь фізіологічного розвитку новонароджених поросят, є число молочних зубів, що прорізаються. Так, у нормально розвинених поросят і у деяких гіпотрофіків першого ступеня при народженні виявляються вісім зубів, що прорізаються, а у гіпотрофіків другого і третього ступеня їх кількість менше восьми.[18,19].

Температура тіла, частота пульсу і дихання у нормально розвинених поросят і у поросят - гіпотрофіків мають помітні відмінності. Температура тіла у новонароджених недорозвинених поросят, як правило, нижче, ніж у нормотрофіків. Різниця по цьому показнику у поросят з гіпотрофією третього ступеня в порівнянні із здоровими тваринами може досягати 0,6 - 1,2 0с. Частота пульсу в хвилину у новонароджених поросят - гіпотрофіків нижче, ніж у нормотрофіків в середньому на 6 - 10 ударів [10].

В.А.Алікаєв також указує на те, що у поросят - гіпотрофіків відмічаються різкі коливання температури тіла, частоти серцевих скорочень і дихання частіше у бік їх зниження[2]. За даними А.М.Ліпатова, показники частоти дихання у поросят - нормотрофіків при народженні вище (в середньому 66,6 дихальних рухів в хвилину), ніж у гіпотрофіків (з першим ступенем гіпотрофії - 57,7, з другою - 50,2, з третьою - 48,9)[10].

Порушення функції серця у поросят - гіпотрофіків можна виявити за допомогою електрокардіографічних досліджень. Найдетальніше це питання висвітлене в дисертаційній роботі М.В.Валієва. Ним в 42 % випадків у новонароджених поросят - гіпотрофіків були виявлені порушення функцій автоматизму, що виявляються у вигляді синусової аритмії (11 випадків), тахікардії (10 випадків), брадикардії (8 випадків, з них 5 - у поєднанні з синусовою аритмією) і часткової синусоатрікулярної блокади (1 випадок).[13]

Порушення провідності проявлялося передсердною та атріовентрикулярною блокадами (12 випадків), розширенням початкового шлуночкового комплексу QRS (10 випадків). Одночасно при цих явищах наголошувалося ослаблення серцевого поштовху, тони серця були більш глухими, погіршувалася якість пульсу. У деяких поросят - гіпотрофіків було виявлено зростання інтервалу Q - T і показника систоли, що є наслідком порушення живлення міокарду. У двох поросят - гіпотрофіків було виявлено порушення збудливості серцевого м'яза, що проявляється у вигляді шлуночкової екстрасистолії [13].

У новонароджених поросят - гипотрофіків може спостерігатися порушення функції шлунково-кишкового тракту, що виявляється затримкою (до 2-3 днів) відходу первородного калу, блювотою після смоктання [6,13,20].

Висихання кукси пуповини і відпадання її у поросят - гіпотрофіків затримується до 6-7 днів , тоді як у більшості поросят кукса пуповини висихає на перший же день і в подальших 1 - 3 дні відторгається [11]. Характерні пропорції тіла («велика» голова, живіт, що роздувся, і слабкі, стоншені кінцівки) зберігаються у них протягом всього підсосного періоду [13].

Патологоанатомічна діагностика

Трупи поросят - гіпотрофіків виснажені. Відмічається в'ялість скелетної і серцевої мускулатури. Жирові відкладення в підшкірній клітковині відсутні [6,7]. Відносна маса внутрішніх органів у новонароджених поросят - гіпотрофіків вища, ніж у нормотрофних поросят. В той же час абсолютна вага у гіпотрофіків значно нижча, ніж у нормотрофіків [53].

У новонароджених поросят - гіпотрофіків в легенях - ателектизовані ділянки. Скелетні м'язи і міокард в'ялі. Виражена дилятація шлуночків серця. У порожнині перикарду виявляють підвищену кількість набряклої рідини. Часточкова структура печінки і нирок виражена нечітко [6,7].

При розтині трупів поросят - гіпотрофіків відзначають серозний набряк підшкірної клітковини, блідість слизистих оболонок. Гістологічно в печінці, нирках, селезінці і лімфовузлах виявляються вогнища екстрамедулярного кровотворення [28,29].

За даними А.М.Ліпатова ,у поросят з природженою гіпотрофією в печінці виявляють зниження розмірів гепатоцитів, при одночасному збільшенні ядерноцитоплазматичного відношення. Зменшення цього показника було виявлене лише у поросят з гіпотрофією третього ступеня. Печінкові клітки у поросят - гіпотрофіків містять дуже малу кількість ліпідів і глікогену. У щитовидній залозі було виявлено зменшення розмірів фолікулів, при одночасному збільшенні відношення розмірів фолікулів до кліток фолікулярного епітелію. Істотних відмінностей в структурі підшлункової залози у поросят - нормотрофіків і гіпотрофіків першого і другого ступеня виявлено не було, тоді як у гіпотрофіків третього ступеня було виявлено зменшення розмірів ацинусів і острівців Лангерганса [59].

При гіпотрофії у поросят в легенях Терехіна і Клейнбок виявляли гіпопневматози, ателектази, повітряні кісти і гіпостази в легенях, слизові пробки в просвіті бронхів, а також недорозвиненість грудної клітки. Западання очей внаслідок зтоншення жирової подушки очного яблука і власне жирової сумки [114].

Імунна система у поросят - гіпотрофіків також має свої особливості, вивченню яких присвячена робота Веля Л.П. Результати проведених ним досліджень показали, що у поросят - нормотрофіків при народженні тімус важить 2 - 3,5 грама, грудний і шийні відділи органу добре розвинені. У його часточках кіркова речовина складає 95 - 98 %. Також зустрічаються одиничні бласти і ретикулоцити. Зрідка зустрічаються клітини, що знаходяться в стані ділення. Мозкова речовина складається з ретикулярних клітин і епітеліоцитів. Між ними зустрічаються одиничні тімоцити і одноклітинні тільця Гассаля. Біля кровоносних судин на межі центральної і периферичної зон можна виявити еозинофіли. Строма органу виражена слабо. У лімфовузлах лімфоцитарні скупчення розташовуються у вигляді острівців. У селезінці лімфоцити розташовані навколо артерій[16].

У новонароджених поросят - гіпотрофіків в тимусі відмічаються явища гіпоплазії і аплазії. Іноді виявляється заміщення тканини органу сполучною і жировою тканиною. Часточки тимуса зменшені в розмірах, містять малу кількість тимоцитів. Межа між центральною і периферичною зонами виражена нечітко. Мозкова речовина тимуса містить невелика кількість телець Гассаля. Лімфатичні вузли і селезінка складаються переважно з ретикулярної тканини і судин, а кількість лімфоцитів в цих органах невелика. З часом у поросят - гіпотрофіків у зв'язку з процесами акцидентальної інволюції маса тимуса знижується до 0,7 - 1 грама. Іноді тимус взагалі виявляється насилу. Кіркова речовина в часточках тимуса займає половину, або трохи менше від загальної маси. У периферичній зоні у зв'язку з розпадом і загибеллю клітин відмічається зменшення числа тимоцитів, а також їх деформація. Зустрічаються макрофаги з приєднаними і вже фагоцитованими тимічними клітинами, бласти і еозинофіли. У центральній зоні зростає число лімфоцитів, а також бластів і телець Гассаля дуже великих розмірів. У ряді випадків в тільцях Гассаля зустрічаються еозинофільні гранулоцити, які також скупчуються на межі центральної і периферичної зони, навколо судин, а також в стромі органу. Інволюція тимуса, гіперпластичні процеси в лімфовузлах і селезінці виявляються підвищеною трансформацією і розпадом імунокомпетентних клітин, що веде до виснаження імунної системи і таким чином сприяє розвитку різних захворювань [16].

С.І.Лютінським було встановлено, що маса тимуса, селезінки і лімфовузлів у поросят - гіпотрофіків у віці 1 - 2 місяців помітно менше, ніж у здорових поросят. Органно-ваговий коефіцієнт по тимусу у поросят з гіпотрофією був нижчий в порівнянні з таким показником у поросят - нормотрофіків на 70 %, по селезінці - на 24,3 %, а по лімфовузлах - на 37,5 %. Також була відмічена нижча питома концентрація каріоцитів в цих органах. Так, в тимусі у поросят - гіпотрофіків їх містилося в 4,9 разу менше, ніж у нормально розвинених поросят [62].

А.Н.Курносовим було встановлене, що будова наднирників у поросят - гіипотрофіків в порівнянні з нормально розвиненими поросятами має помітні відмінності. Так, у поросят з гіпотрофією впродовж перших 20 днів життя в клубочковій зоні кори надниркових спостерігається тенденція до збільшення об'єму ядра по відношенню до цитоплазми. Зустрічаються клітини, що знаходяться в стані ділення. Округлі клітини з крупною зернистістю у поросят - нормотрофіків зустрічаються рідше і розташовані в основному в центральній зоні мозкової речовини надниркових, а у гипотрофіків вони зустрічаються і в центральній, і в периферичній. Вміст ліпідів, які необхідні для нормального функціонування цієї ендокринної залози і є складовою частиною багатьох стероїдних з'єднань, в корі надниркових у поросят - гіпотрофіків помітно понижений. Вказані зміни в наднирниках, порушення його інкреторної функції можуть бути причиною різко вираженої гіпоглікемії у гіпотрофних поросят [23].

Бабаніним Н.А. було проведено патологоанатомічний розтин поросят, що гинуть в перші дні життя. Основною ознакою нежиттєздатності у новонароджених поросят автори називають потемніння шкірного покриву в порівнянні із здоровими поросятами. При цьому у нежиттєздатних поросят у внутрішніх органах і шкірі була виявлена венозна гіперемія. Були виявлені дистрофічні і некротичні зміни в головному мозку. Також автори указують на незрілість лімфоцитів, наявність вогнищ кровотворення в печінці і селезінці. Розвиток вказаних змін дослідники пов'язують перш за все з недоношеністю поросят [9].

4. Профілактика і лікування гіпотрофії у поросят

Підвищити живу масу і збереження поросят дозволяє, за даними ряду дослідників, впровадження у виробництві комплексу організаційно-господарських заходів, а також застосування поросним свиноматкам різних препаратів.

За останній місяць внутрішньоутробного розвитку плід набирає більше половини маси новонародженого поросяти, що істотно збільшує навантаження на матерінський організм[24]. У зв'язку з цим особлива увага повинна приділятися годуванню поросних свиноматок. Воно повинне бути достатнім, регулярним, повноцінним і збалансованим за змістом основних живильних речовин, а також за змістом мікро- і макроелементів, вітамінів. Якщо ж годування вагітних тварин недостатньо і неповноцінно, то в розвитку плодів відбувається порушення, а материнський організм виснажується [28].

Лапшин С.А (1986), відзначає, що вагітність має істотний вплив на процеси травлення, підвищує ступінь використання живильних речовин, що містяться в раціоні[27].

За даними В.А.Стрельцова і З.С.Стрельцова при збільшенні живої маси свиноматок за період поросності на кожних 10 кілограмів середня маса поросяти при народженні збільшується на 68 грамів[14].

Дослідження, проведені Бейкером , Елслі , Вермедалем і Фрапе показали, що підвищений рівень годування свиноматок протягом останнього періоду вагітності сприяє як підвищенню маси новонароджених поросят, так і молочності свиноматок. Це пояснюється фізіологічним явищем надутримання (суперретенції) живильних речовин, створенням свого роду їх резерва. При достатній і повноцінній годівлі глубокосупоросних свиноматок в їх організмі може бути утримане близько 9 кілограмів білка. Крім білка в організмі також створюється запас кальцію, фосфору, заліза [16].

За даними Райніша , за весь лактаційний період свиноматка прудукує 60 - 100 літрів молока з середнім вмістом в нім білка близько 6 %. При цьому на виробництво молока витрачається близько 62 % азоту, запасеного організмом свиноматки в період поросності. Резервний білок майже повністю витрачається до тридцятого дня лактації і при укороченому лактаційному періоді (3 - 4 тижні) складає біля 30 - 40 % білка, що виділяється з молоком. Таким чином, посилена годівля свиноматок впродовж останнього періоду супоросності сприяє не тільки більш інтенсивному зростанню і розвитку плодів, але також і збереженню молочної продуктивності свиноматок впродовж подсосного періоду [12].

В той же час при висококонцентратному типі годівлі супоросних свиноматок з надмірним вмістом в раціоні обмінної енергії і перетравного протеїну існує ризик розвитку аліментарного ожиріння, для якого характерні певні морфологічні і функціональні порушення у фетоплацентарній системі. Розвивається набряк ворсинок судинної оболонки плодів, її волокниста структура стає більш рихлою, утворюються порожнини, заповнені набряклою рідиною. відмічається гіперемія кровоносних судин хоріону. У епітеліальних клітинах слизової оболонки матки виявляються ознаки зернистої дистрофії, дрібнокапілярна вакуолізація, а також наголошується злущування епітеліоцитів. У крові свиноматок, що ожиріли, концентрація прогестерону нижче в 2,8 разів, естрадіолу - в 2 рази, естріолу - в 10,2 разів, чим у здорових свиноматок. Крім цього у свиноматок з надмірною вагою відмічається вищий вміст в сироватці крові загальних ліпідів, зокрема фосфоліпідів, загального і естерифікованого холестерину, тріацилгліцеринів. На порушення функції печінки вказує гіперглобулінемія при одночасному зниженні в сироватці крові альбуміну, а також позитивна білково - осадкова проба. У свою чергу ожиріння у свиноматок приводить до народження поросят з малою живою вагою, фізіологічно неповноцінних поросят і до значного збільшення мертвонародження[27].

Особливу увагу необхідно приділяти забезпеченості раціонів для поросних свиноматок мінеральними речовинами, оскільки у міру зростання плодів інтенсивність обміну азоту, кальцію, натрію, хлору, калію, сірки, магнію, молібдену і марганцю між матір'ю і плодами значно зростає.

Кокорев і Томпаєв звертають увагу на те, що впродовж поросності в організмі свиноматок йде інтенсивне накопичення молібдену. При цьому добова потреба в даному елементі у свиноматок з перебігом вагітності збільшується з 0,61 до 0,84 мг[21,22].

Добова потреба в кальції у свиноматок складає 10 - 20 г/гол, а у фосфорі - 8 - 15 г/гол залежно від терміну поросності. Потреба в цинку знаходиться залежно від забезпеченості раціонів білком і складає 20 - 50 мг/кг сухої речовини корму [26].

В умовах промислової технології у свиноматок нерідко реєструються порушення мінерального обміну, яке характеризується зниженим вмістом в крові кальцію, магнію, заліза, цинку і інших елементів. Для покриття дефіциту мінеральних речовин в раціон свиноматок можна вводити мінеральну добавку пікумін, що є одним з побічних продуктів виробництва керамзиту. Пікумін отримують при випаленні глини. Він є порошком коричневого кольору, добре змішується з кормом. У одному кілограмі пікуміна міститься 180 г кремнію, 13,3 г кальцію, 0,11 г фосфору, 13,85 г магнію, 4,05 г натрію, 7,98 г калію, 19,73 г заліза, 5,5 г міді, 72,7 мг цинку, 215,05 мг марганцю і деякі інші мінерали. Піку-мін рекомендується вводити в раціон свиноматок в кількості 1,2 % від сухої речовини корму.

Введення пікуміна в раціон супоросних (до 84-го дня) і лактуючих свиноматок приводило до збільшення у них БАСК на 8,9 %, ЛАСЬК - на 8,3 %. Фагоцитарна активність лейкоцитів зростала на 12,8 %. Вміст загального білка в сироватці крові збільшувався на 7,9 % (переважно за рахунок Альбуміну і гаммаглобулінів), кальцію - на 9,6 %, цинку - на 6,7 %, магнію - на 23,6 %, залоза - на 27,2 %. Разом з цим наголошувалося збільшення багатопліддя на 9,3 %, крупнопліддя на 9,2 % і молочності на 24,8 %. Кількість поросят гіпотрофіків була менша на 23,2 % [10,13,18].

У свиноматок, які отримували пікумін протягом останнього періоду поросності і впродовж лактаційного періоду, БАСК зростала на 9,4 %, фагоцитарна активність лейкоцитів - на 11 %. Кількість гемоглобіну в крові збільшувалася на 9,6 %, загального білка в сироватці - на 7,7 %, кальцію - на 7,8 %, магнію - на 24,5 %, заліза - на 32,6 %. Молочність у свиноматок була вища на 9,1 %, а число гіпотрофних поросят - нижче на 16,5 %.

Гуляєв В.А. і Гурьянов A.М. повідомляють, що якнайкраще використання натрію в організмі поросних свиноматок відмічається при згодовуванні фосфору в кількості 18 г/гол в добу[20].

Введення свиноматкам за 3 тижні до опоросу внутрішньом'язово 8 мл глептоферону (містить 200 мг заліза) приводило до підвищення продуктивності свиноматок і життєздатності отримуваних від них поросят [19].

Призначення свиням протягом останнього місяця поросності всередину з кормом по 1000 міліграм сульфату заліза тривалентного, 100 мг сульфату міді, 10 мг хлориду кобальту і по 30 мг токоферолу ацетату приводило до народження життєздатнішого молодняка [13].

За даними Сенчило Р.А. і Семенова В.І. введення в раціон свиноматок мікроелементів: сульфату заліза (1 мг/кг живої маси), сульфату міді і хлориду кобальту по 0,3 мг/кг живої маси або сульфату заліза (1 мг/кг живої маси) з сульфатом міді (0,3 мг/кг живої маси), хлоридом кобальту (0,3 мг/кг живої маси), сульфату цинку (0,5 мг/кг живої маси), сульфату магнію (0,5 мг/кг живої маси) і йодиду калію (0,1 мг/кг живої маси) впродовж п'яти днів з подальшою 15-ти денною перервою сприяє підвищенню багатопліддя (на 1 - 3 поросята), маси гнізда при народженні на 11,8 - 27 % і у віці 1 місяця - на 5,5 - 17 %.

За даними Лапшина С.А., Кокорева В.А. і Ходікова В.П. , включення в раціон для супоросних свиноматок марганцю (92 мг/гол на добу) сприяє інтенсивнішому засвоєнню живильних речовин корму, кращому використанню азоту, кальцію, фосфору, магнію, що у результаті призводить до народження крупніших і життєздатніших поросят[17].

Включення в основний раціон свиноматок за 1 місяць до запліднення двократно протягом 10 діб з перервою в 10 днів сірчанокислого цинку (0,03 г/кг маси), сірчанокислого кобальту (0,05 г/кг маси) і сірчанокислої міді (0,03 г/кг маси) приводило до збільшення маси новонароджених поросят на 30 - 50 г. А молочність таких свиноматок на 21-й день подсосного періоду була вища на 10,5 - 11,5 кг в порівнянні зі свиноматками, які вказаних добавок не отримували [16].

Збільшення живої маси у поросят при народженні наголошувалося при застосуванні свиноматкам препарату «Актосел», який в своєму складі містить бемітил і селеніт натрію [29].

За даними Кучинського м.П. введення свиноматкам за 19 - 23 дні до опоросу препарату «Ферровіт» сприяло народженню життєздатніших поросят, при цьому їх жива маса збільшувалася в середньому на 4,7 %. Застосування глубокосупоросним ремонтним свинкам препарату КМП також приводить до народження життєздатнішого приплоду [25,26].

У літературі є відомості про те, що згодовування свиноматкам деревного вугілля по 100 г/кг живої маси за 40 днів до опоросу призводило до зниження мертвородження на 4,5 % і збільшенню живої маси новонароджених поросят на 8,8 % [30].

Мацкевіч в.К. і Шилюк о.А. повідомляють, що введення свиноматкам седиміну перший раз за 8 - 12 днів до запліднення і другий раз за 20 - 30 днів до опоросу по 10 мл на голову приводило до збільшення живої маси новонароджених поросят на 90 - 120 г. Позитивний вплив на якість приплоду надає і кайод [27].

Позитивний вплив на продуктивність свиноматок і поросят надає саліноміцин [25,28].

Підвищити живу масу новонароджених поросят, зменшити число гіпотрофіків, збільшити молочність свиноматок дозволяє введення в їх раціон впродовж періоду супоросності оксидату торфу, а також вермікуліту [15].

Велике значення має забезпеченість свиноматок вітамінами. Так, найбільш несприятливі наслідки може мати нестачу вітамінів А і В3 в останній місяць супоросності, вітаміну Е - в період спарювання, першу половину супоросності і подсосний період, вітаміну В12 - впродовж всієї супоросності і подсосного періоду. Маса тіла новонароджених поросят має тісний взаємозв'язок із забезпеченістю свиноматок вітаміном В2 при заплідненні, вітаміном В1 - впродовж першої половини вагітності, а ретинолом - перед опоросом [28].

Добова потреба у вітаміні А впродовж перших двох третин супоросності складає близько 30 тисяч ІЄ [26].

Для отримання здорового приплоду В.А.Медведський рекомендує за місяць до опоросу і весь подсосний період доводити свиноматкам в раціоні рівень аскорбінової кислоти до 160-240 мг і токоферолу - до 20 мг на 1 кг сухої речовини корму[18].

Негативна дія на організм супоросних і подсисних свиноматок, а отже і на плоди, що розвиваються, і поросят-сисунів надають недоброякісні корми. Зменшити їх негативний вплив дозволяє застосування свиноматкам і поросятам-сисунам S-метілметіоніну (вітаміну U). S-метілметіонін свиноматки отримували впродовж останніх 4 - 8 днів супоросності і перших 10 днів лактації з кормом в кількості 1,5 мг/кг маси тіла. Поросята ж від цих свиноматок отримували вказаний препарат з підгодівлею протягом двох тижнів, починаючи з 8 - 10-го дня життя, в дозі 10 мг/кг маси тіла. При цьому було встановлено, що в пометах у свиноматок, які отримували з кормом вітаміну U, мертвонароджених поросят було менше на 40 %, а поросят, маса яких не перевищувала 800 г, було менше на 27,1 % в порівнянні зі свиноматками контрольної групи. Призначення вітаміну U також сприяло зменшенню числа поросят - гіпотрофіків при відбиранні на 12 % і зниженню захворюваності поросят - сисунів гастроентеритами на 15 % [26,27].

При відбиранні в групі поросят - сисунів, які з 8-го до 45-го дня життя з підгодівлею отримували S-метілметіонін в дозі 10 мг/кг живої маси, число тварин з ознаками гіпотрофії і полігіповітамінозів було в 2 і більше разів менше, ніж у тварин контрольної групи [25].

Застосування свиноматкам вітаміну U за 10-14 днів до опоросу в дозі 1,5 мг/кг маси тіла сприяє зниженню мертвонародженості у поросят на 40 % [28].

Щоденне додавання до раціону супоросним свіноматкам 0,1 мг вітаміну В12 приводило до збільшення маси посліду на 1,8 кг, кількість мертвонароджених знижувалося на 2-3 %, число нормотрофіків збільшувалося на 3,5 %, а число поросят, вибракованих унаслідок їх низької маси знижувалося на 6 %. В цілому за весь період поросності свиноматка повинна отримати 11,5 мг чистого вітаміну [14].

Згодовування ремонтним свинкам, починаючи з двомісячного віку, додецонія в кількості 1 мг/кг маси тіла впродовж 20 днів з місячною перервою до досягнення ними живої маси 100 кг призводило до значного збільшення багатопліддя, крупноплідності і молочності у свиноматок при перших двох опоросах . Подібний позитивний ефект спостерігається при згодовуванні свинкам в ті ж терміни і в тій же кількості етонію .

На думку М.А.Ананчикова, понизити захворюваність і відхід новонароджених поросят може підвищення резистентності організму супоросних свиноматок. За даними Дєєвой А.В., застосування свиноматкам імуностимуляторів фоспреніла і гамавіта приводило до народження поросят з вищою живою масою і резистентністю[23].

Застосування свиноматкам за 50 - 45 днів до опоросу 2 рази з інтервалом в 14 днів препарату CAT-СОМ призводило до зниження числа слабких поросят при опоросах більш, ніж на 40 % в порівнянні з тваринами контрольної групи [27].

У літературних джерелах є відомості про те, що підвищити збереження новонароджених поросят можна шляхом згодовування супоросним свиноматкам пермаїту і кріопорошка гарбуза [24].

На думку Р.Сиразієва, понизити пренатальні втрати, загибель поросят в процесі опоросу і підвищити їх життєздатність дозволяє контроль за станом ендогенного фону прогестерону і його корекція за допомогою ін'єкцій на початку супоросності, а також заповнення недоліку селену в місячний термін супоросності [11,12].

Додавання до раціону супоросних свиноматок цеолітів Чугуївського родовища в кількості 5% від сухої речовини приводило до збільшення живої маси новонародженого поросяти на 66 г, а в кількості 6% - на 186 г. У зв'язку з цим, на одну свиноматку доводилося, відповідно, на 0,86 і 1,84 розвинених поросяти більше [12].

Годування супоросних свиноматок протягом всієї супоросності раціонами, де ліпіди складали 5,2 - 7 % від сухої речовини приводило до підвищення плодючості свиноматок на 5,5 -11,6%, а крупноплідності - на 11 - 23,6 % в порівнянні зі свиноматками, яких годували раціонами, де вміст жиру складав 3,4 % [19]. Згодовування свиноматкам кормового жиру в кількості 8% від добового раціону в останню стадію супоросності (за 25 днів до опоросу) і підсисний період також сприяє формуванню приплоду, забезпечує хорошу його життєздатність і подальше інтенсивний ріст [29].

А.Ф.Пілуй і В.І.Сапего указують, що введення в раціони свиноматкам вітаміну В2, В12, З і жиру протягом 2 тижнів до і після опоросу з недопущенням перегодовування сприяє підвищенню крупноплідності і життєздатності поросят.

Вплив ін'єкцій цитрованої крові корів, що розтелилися, на молочність свиноматок і прояв гіпотрофії в їх пометах був вивчений А.Н.Курносовим [53,54]. Кров корів, що розтелилися, разом з гормональним впливом, що підсилює утворення молока, надає і загальностимулюючу дію як біогенний стимулятор. Свиноматкам на перший і на шостий день після опоросу підшкірно вводили цитровану кров в кількості 20мл, отриману від здорових корів на другий день після отелення. Це зробило позитивний вплив на молочність свиноматок. Так, маса гнізда у віці одного місяця у досвідчених маток перевищувала аналогічний показник у контрольних тварин на 28,5 %. Також кількість поросят - гіпотрофіків, що знаходилися під свиноматками, яким вводили цитровану кров, впродовж підсисного періоду (2 місяці) значно зменшилося (з 14,3 % до 1,9 %), а в групі свиноматок, яким кров корів, що розтелилися, не застосовувалася, їх число, навпаки, збільшилося з 11,3 % до 19,4 %. Застосування цитрованої крові підсисним свиноматкам також дозволило істотно понизити відсоток загибелі поросят, який склав 5,4 %, тоді як в контрольній групі за підсисний період загибель склала 12,3 % [23,24].

Введення в раціон свинок -першоопоросок в перших 20 днів підсисного періоду фумарової кислоти (у дозі 4 г/кг сухої речовини корму), діпромонію (0,4 г/кг) і вітаміну (0,1 г/кг) в різних поєднаннях підвищує молочність на 10,2-30,0%, збереження поросят на 6,0-6,6%, масу поросяти на 7,3-20,3%, середньодобовий приріст на 10,0-27,9%. Якнайкраща продуктивність відмічена при згодовуванні діпромонія і вітаміну С, а також фумарової кислоти і вітаміну С [16].

За даними Е.Р.Сапальовой , застосування сапропелевих гранул в годуванні свиноматок в другу половину супоросності дозволяє підвищити вагу поросят при народженні і молочність самих свиноматок[14].

Велика увага повинна приділятися параметрам мікроклімату в приміщеннях для свиноматок. Так, температура повітря повинна знаходитися в межах 12 - 17 ^0с, відносна вологість - 70%, вентиляція - 18 - 20 м³/ч взимку (мінімально) і 85 - 95 м³/ч літом (максимально), швидкість руху повітря - не більше 0,3 м/с [17].

Н.П. Симонова повідомляє, що у свиноматок, яких з 32-денного періоду супоросності піддавали ультрафіолетовому опромінюванню в добовій дозі 120 - 160 мер.ч/м², при опоросах середня маса одного поросяти склала 1,15 кг, а у тих свиноматок, яких не опромінювали - 1,1 кг[29].

Позитивний вплив на організм свиноматок, а, отже, і на їх продуктивність надають дозовані прогулянки [23,24]. Для профілактики народження поросят з антенатальною гіпотрофією необхідно ремонтним свинкам організовувати вільно-вигульний утримання в останніх 3-4 місяці перед заплідненням, що знижує кількість поросят - гіпотрофіків в їх пометах при першому опоросі на 27,7 %, а при другому - на 22 % [58,59,60]. Вирощування ремонтних свинок на комплексі з наданням ним вигульних майданчиків або літніх таборів сприятливо позначається на їх подальшій продуктивності і експлуатаційних якостях [18,19,20].

Петровим A.М. було встановлено, що у свиноматок, яким в останніх 50 - 40 днів поросності надавались прогулянки на тренажері по 3 км. протягом 30 хвилин, а в останні 15 днів поросності після прогулянки їм уволю згодовували соковиті корми (буряк, морква, капуста), кількість поросят - гіпотрофіків при народженні склала 8,9 %, а в групі свиноматок, які прогулянками не користувалися, - 14,7 %[23,24].

У промисловому свинарстві при штучному заплідненні рекомендують з метою поліпшення відтворних здібностей свиноматок і підвищення життєздатності поросят змішувати сперму декількох кабанів-плідників[26]. В той же час в літературі є дані, що змішування сперми кабанів 2 - 3 різних порід при штучному заплідненні помітно підвищує ефективність цього прийому (зростання заплідненості, багатопліддя маткового поголів'я і життєздатності приплоду) лише при позитивній сполучуваності еякулятів, тобто при імунологічній сумісності виробників [30].

При ранньому і надранньому відбиранні при заплідненні свиноматок через 14 - 20 і більше днів після опоросу у них народжується більше життєздатних поросят, ніж при заплідненні в течії одного тижня після пологів [22].

Велика увага повинна приділятися відбору ремонтного молодняка ще з моменту його народження. Ремонтні свинки з високою (1,5 - 1,7 кг) і середньою (1,2 - 1,4) живою масою при народженні мають великі потенційні можливості до прояву своїх продуктивних якостей, чим тварини з низькою живою масою (1,0 - 1,1 кг) [26].

Ю.Свечин і Н Кертієва вказують на те, що свинки, що мали при народженні живу масу більше 1,5 кг, досягали живої маси 110 кг вже у віці 7 місяців, а більшість свинок, що мали при народженні масу менше 1 кг, не досягали цього показника і у віці 9 місяців[15].

Гріценко Н.М. і Троцький A.М. рекомендують при відборі ремонтних свинок враховувати функціональний стан наднирників і вміст в плазмі крові 17-оксикортікостероїдів, рівень яких повинен знаходитися в межах від 50 до 130 ng/мл, оскільки свиноматки з підвищеною і із зниженою функціональною активністю наднирників мають схильність до зниження молочної продуктивності. При цьому схильність до підвищеної активності наднирників у тварин можна виявити вже у віці чотирьох місяців [19].

Необхідно ретельно контролювати стан здоров'я свиноматок, їх відтворні якості і при різкому їх погіршенні таких свиноматок необхідно вибраковувати. На думку Н.Д.Сиротініной по продуктивності і клінічному стану вибраковуванню підлягають свиноматки із слабкими кінцівками, плодючістю нижче 8 поросят на опорос, народженням нежиттєздатних і мертвих більше 30 %, а також виходом поросят до відбирання, що не перевищує 6, живою вагою гнізда менше 30 кг до 26-денного віку. В цілому, за період експлуатації від однієї свиноматки потрібно отримати не менше 50 -60 поросят [23].

На думку А.Е.Козлової повновікові свиноматки крупної білої породи повинні важити 230 - 240 кг при довжині тулуба 160 см, при опоросі повинні давати по 11 поросят, а молочність повинна складати не нижче 52 кг

У системі заходів, застережливих народження поросят - гіпотрофіків, важливо систематично контролювати полягання обмінних процесів в організмі поросних і підсисних свиноматок і проводити корекцію виявлених порушень за допомогою застосування різних препаратів.