Аналіз синекологічних досліджень агрофітоценозу тритикале озимого

Рис. 3.2.2.32. Плодозмінна: 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

Рис. 3.2.2.33. Парова сівозміна, середнє за 2009-2011 рр.

Рис. 3.2.2.34. Зерно-просапна: 1 - контроль (без добрив); 2 - фон мінеральних добрив 1 (фон МД 1 - N30P30K30); 3 - фон мінеральних добрив 2 (фон МД 2 - N60P60K60); 4 - фон мінеральних добрив 3 (фон МД 3 - N90P60K60); 5 - фон органічно-мінеральних добрив 1 (фон ОМД 1 - 25 + N30P30K30); 6 - фон органічно-мінеральних добрив 2 (фон ОМД 2) 25 + N60P60K60); 7 - фон органічно-мінеральних добрив 3 (фон ОМД 3 - 25 + N90P60K60); 8 - діазобактерин + альбобактерин (Д + А); 9 - фон МД 1 N30P30K30 + (Д + А); 10 - фон МД 2 (N60P60K60) + (Д + А); 11 - фон МД 3 (N90P60K60) + (Д + А); 12 - фон ОМД 1 (25 + N30P30K30) + (Д + А); 13 - фон ОМД 2 (25 + N60P60K60) + (Д + А); 14 - фон ОМД 3 (25 + N90P60K60) + (Д + А), середнє за 2009-2011 рр.

Отже, аналіз синекологічних досліджень агрофітоценозу тритикале озимого залежно від типу сівозміни надав можливість охарактеризувати чутливість окремого генотипу на дію добрив та біоагентів мікробних препаратів. У результаті чого стало зрозумілим, що біоагенти мікробних препаратів - діазобактерину та альбобактерину є специфічними (притаманними) до всіх сортів тритикале озимого, залучених під час досліджень. Показано, що тип сівозміни та спосіб її обробітку залежно від набору культур, навіть за однакового попередника під тритикале озиме визначає продуктивність того чи іншого сорту цієї культури, зокрема визначає ступінь прояву чутливості посівів тритикале озимого на дію біоагентів мікробних препаратів. В нашому випадку для сортів тритикале озимого Славетне та ДАУ найоптимальніший тип сівозміни - плодозмінна та зерно просапна. Сорт тритикале озимого АД 256 має високу екологічну пластичність й формує продуктивний фітоценоз незалежно від типу сівозміни, проте показники урожайності зерна нижчі, порівняно з сортом Славетне за аналогічних агроекологічних умов.

3.3 Стан посівів тритикале озимого залежно від взаємозв'язку з фітопатологічним комплексом та типу сівозміни

3.3.1 Видовий склад збудників фітопатогенних хвороб залежно від сорту тритикале озимого та типу сівозміни

Стійкі сорти - це один з найбезпечніших засобів захисту рослин з неперевершеними перевагами ресурсозбереження, окупності, екологічності та технологічності. Для розв'язання проблеми імунності сортів до шкідливих організмів одним із важливих завдань вважається розробка єдиних стандартизованих методик польової оцінки сортів рослин на стійкість проти хвороб [38, 39].

Основою будь-якої методики обліків фітопатогенних організмів, особливо методів польової оцінки сортів на стійкість рослин проти збудників хвороб, є знання біології та ознак прояву захворювання в різні періоди вегетації.

В результаті коеволюції і взаємовідносин між рослиною-живителем і патогеном склалася певна пристосованість розвитку багатьох збудників хвороб рослин до їх певного віку. Відповідно до цього хвороби рослин поділяють на три групи: 1 - уражують рослини в початкові фази їх розвитку; 2 - уражують рослини під час їх інтенсивного розвитку; 3 - не уражують рослини, у зв'язку з високим ступенем резистентності останніх або за несприятливих умов для розвитку ураження.

У зв'язку з цим, у агрофітоценозі тритикале озимого ураження рослин і прояв захворювання спостерігається восени, навесні і в період інтенсивного розвитку рослин і формування генеративних органів.

До найагресивніших хвороб, які уражують рослини тритикале в період перезимівлі належить: снігова пліснява; в період сходи-молочна стиглість зерна належить: борошниста роса, септоріоз; в період трубкування-молочно-воскова-стиглість: бура листова іржа, стеблова іржа; в період цвітіння-молочно-воскова стиглість: фузаріоз колоса, летюча сажка та інші [40-46].

В екстремальних ґрунтово-кліматичних умовах тритикале озиме в своєму розвитку переважає пшеницю озиму, проте залежно від низки екологічних факторів досить складно регулювати ступінь ураження рослин збудниками фітопатогенних грибів. Зокрема це залежить не лише від потенціалу сорту тритикале озимого, а від погодно-кліматичних, ґрунтових та агротехнологій умов вирощування.

Потреба у вивченні фітопатогенного комплексу на посівах тритикале озимого постала з огляду на поширення цієї культури в структурі посівних площ. Й короткий термін вирощування цієї тритикале озимого потребує вивчення цього питання, з метою удосконалення технології вирощування та одержання високих і безпечних урожаїв.

Результати аналізу досліджень, проведених на дослідному полі БЦДСВ Інституту БКіЦБ НААНУ впродовж 2009-2011 рр., показали, що посіви тритикале озимого сортів АД 256, Славетне та ДАУ 5 уражуються переважно тими самими хворобами, що й посіви пшениці м'якої озимої. Масового поширення й розвитку в посівах тритикале озимого, вищезазначених сортів, набули такі збудники таких хвороб: бурої листкової іржа, борошнистої роси, септоріозу листя, фузаріоз колоса, кореневі гнилі та снігова пліснява.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Якщо аналізувати ураженість кожного сорту окремо, то представниками, які домінували на посівах тритикале озимого сорту Славетне були збудники септоріозу листя та снігової плісняви (рис. 3.3.1.35). Восени пікніди на посівах сорту Августо формувалися на листках, що схиляються до землі, оскільки розвитку хвороби сприяє підвищена вологість повітря, що було відмічено в кінці жовтня місяця 2010 р. Навесні 2011 р. плями розросталися, набували світло-бурого забарвлення й розпливчастого продовгуватого вигляду без чіткої облямівки. Хвороба поширювалася від основи рослини до прапорцевого листка. Максимального розвитку септоріоз листя набув у фазі молочної стиглості й перевищив 30 %. Уражене листя, зазвичай, всихало. На стеблах рослин ознак септоріозу не виявлено. У посушливий період червні місяця розвиток хвороби дещо гальмувався.

Снігова пліснява у посівах тритикале озимого сорту Августо проявилася рано навесні, після танення снігу (рис. 3.3.1.36). На нижніх листках рослин з'являлися жовті плями, що згодом набували світло-коричневого забарвлення й були оточені «водяною» облямівкою. Листки подекуди склеювалися, всихали та відмирали. Тим самим впливаючи на зменшення фітопродукційного процесу у посівах цього сорту. Снігова пліснява ушкоджувала понад 45 % посівів тритикале озимого. Ми припустили, що основним джерелом інфекції на посівах сорту Августо були уражені рослинні рештки, так як ґрунт був неякісно підготовлений до сівби, і насіння, на яких збудники, ймовірно, зберігалися грибницею, конідіями і перітеціями.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

У разі пригнічення посівів збудником снігової плісняви показники сирої та сухої маси рослин у фазі весняного кущення були на 6 та 10 % нижчими, порівняно з посівами застосування мікробіологічних препаратів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зниженню поширеності септоріозу листя та снігової плісняви у посівах тритикале озимого сорту Славетне забезпечила сівба інокульованим мікробними препаратами насінням, зокрема за комплексного застосування азотфіксуючих і фосфатмобілізуючих мікроорганізмів. На посівах тритикале озимого сорту АД 256 найактивнішим збудником хвороб виступав збудник борошнистої роси (3.3.1.37). Борошниста роса проявлялася на стеблах, листках і листкових піхвах у вигляді білого павутинного нальоту. Згодом наліт, фаза стеблування, набував борошнистого вигляду й розміщувався на органах рослини щільними ватоподібними подушечками, які у фазі колосіння набували жовто-сірого забарвлення з наявністю характерних дрібних чорних точок (плодових тіл збудника хвороби). Перші симптоми хвороби спостерігалися у фазі осіннього кущіння. Максимального розвитку хвороба набула у фазі молочної стиглості й сягала 20 %. Розвиток борошнистої роси значно варіював залежно варіанту досліду, зокрема пригнічення хвороби зафіксовано на варіантах застосування препарату азотфіксуючих бактерій діазобактерину. Оцінка за бальною шкалою показала, що на всіх варіантах застосування мікробних препаратів відмічено зменшення поширеності збудників хвороб (рис. 3.3.1.38, 3.3.1.39).

Рис. 3.3.1.39. Оцінка ураженості вегетативної маси тритикале озимого сорту АД 256 залежно від варіанту досліду за шкалою Страхова 2011 р.

Отже, застосування мікробних препаратів забезпечує регулювання поширеності збудників хвороб на посівах тритикале.

Охорона праці

Управління охороною праці в Білоцерківському дослідно-селекційному відділенні Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України в цілому співпадає із загальною системою управління підприємством. На рівні господарства особою, що приймає рішення, є роботодавець (керівник підприємства); по галузях виробництва, цехах - керівники галузей, цехів, а на робочих місцях - керівники робіт. Забезпечення охорони праці є невід'ємною складовою частиною виробничої діяльності усіх посадових осіб підприємства. Роботодавець (керівник підприємства) несе відповідальність за стан умов праці, безпеку виробничих процесів, життя та здоров'я працівників, дотримання вимог чинного законодавства про охорону праці.

Безпосередньо відповідальність за забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, безпеку виробничих процесів на робочих місцях покладається на керівників робіт (бригадирів, майстрів, завідуючих, керуючих), які зобов'язані визначити працівнику робоче місце, забезпечити технічно справними засобами для виконання роботи (машинами, обладнанням, інструментами), засобами індивідуального захисту, мийними засобами, створити належні санітарно-побутові умови праці, проінструктувати працівників з питань охорони праці.

Порядок укладання на підприємстві колективного договору та перелік питань, що регулюються колективним договором, визначається Законом України "Про колективні договори та угоди" від 01 липня 1993 року (із змінами та доповненнями).

Колективний договір укладається між адміністрацією підприємства в особі роботодавця (керівника підприємства) та профспілковою організацією в особі голови профспілкового комітету, який представляє інтереси трудового колективу, а за відсутності профспілки на підприємстві загальними зборами трудового колективу обирається уповноважений, який представляє інтереси трудового колективу.

У договорі регулюються питання організації виробництва, нормування та оплати праці, встановлення пільг, компенсацій, надбавок, грошових інвестицій, соціальних гарантій працівникам, встановлюється тривалість робочого часу та відпочинку працівників, тривалість відпусток, соціальне страхування працівників, встановлюються зобов'язання адміністрації забезпечити на робочих місцях безпечні та нешкідливі умови праці, дотримання вимог чинного законодавства, плануються заходи щодо поліпшення умов праці, підвищення рівня безпеки виробничих процесів, на які передбачаються відповідні кошти.

Організація та порядок проведення навчання посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці, порядок, приведення спеціального навчання працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою, порядок проведення інструктажів з охорони праці та стажування працівників на робочому місці встановлюються «Типовим положенням про навчання з охорони праці», затвердженим Держнаглядохоронпраці 17.02.1999 р.

Види навчання та порядок його проведення встановлюється вищевказаним Типовим положенням, яким передбачено навчання посадових осіб та спеціалістів підприємства, працівників, які виконують роботи, що належать до переліку робіт з підвищеною небезпекою; навчання працівників у формі інструктажів з охорони праці та стажування на робочому місці.

Працівники підприємства, які виконують роботи, що належать до "Переліку робіт з підвищеною небезпекою", повинні пройти перед початком виконання роботи спеціальне навчання й перевірку знань правил безпеки при виконанні цих робіт та періодично раз на рік проходити перевірку знань правил безпечного виконання робіт. Також посадові особи, які керують виконанням робіт підвищеної небезпеки, повинні проходити раз на три роки перевірку знань правил безпечного виконання цих робіт.

З працівниками підприємства проводиться також навчання у формі інструктажів з охорони праці - вступного, первинного, повторного, позапланового та цільового. Перевірка знань під час проведення інструктажів здійснюється усним опитуванням.

Вступний інструктаж проводять з усіма працівниками, яких приймають на роботу на підприємство. Інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або інша особа, на яку ці обов'язки покладе керівник підприємства.

Первинний інструктаж проводять з працівником, який вперше стає на нове робоче місце чи починає виконувати нову роботу, або переведеним з іншого підрозділу. Інструктаж проводить безпосередній керівник робіт.

Повторний інструктаж проводять керівники робіт з усіма працівниками періодично раз у 6 міс., а на роботах підвищеної небезпеки - один раз у 3 міс. за програмою первинного інструктажу з метою поновлення знань працівників.

Позаплановий інструктаж проводять керівники робіт при порушенні працівником вимог нормативних актів із охорони праці, трудової, дисципліни; при перерві у виконанні роботи більш як на 60 діб, а для робіт підвищеної небезпеки більш як на 30 діб; при зміні машин, обладнання, технології виробництва; на вимогу органів державного нагляду.

Цільовий інструктаж проводять при виконанні працівниками разових робіт, що не пов'язані з трудовими обов'язками, та робіт, на які видається дозвіл чи оформляється наряд-допуск. Проводить інструктаж безпосередній керівник робіт.

З працівниками, які вперше починають виконувати роботу на новому робочому місці, проводиться стажування на робочому місці, що передбачає виконання роботи під наглядом досвідченого працівника упродовж неменше 2-15 робочих змін.

Нормування робочого часу та відпочинку працівників встановлюється Кодексом Законів України про працю (КЗпП України). Порядок надання відпусток та їх тривалість встановлюють за Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 року. Конкретна тривалість відпусток на підприємстві затверджується в колективному договорі. Розпорядок робочого дня та вимоги трудової дисципліни для працівників визначають «Правилами трудового розпорядку на підприємстві».

Важливим питанням охорони праці є нормування "робочого "часу та відпочинку працівників. Кодексом Законів України про працю визначено, що тривалість робочого часу у працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, а на роботах із важкими та шкідливими умовами праці не більше 36 годин. Для осіб віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень. Робочий тиждень має бути п'ятиденним з двома вихідними днями. Проте дозволяється на безперервно діючих виробництвах запровадити шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого часу при п'ятиденному робочому тижні не повинна перевищувати 8 годин, при шестиденному - 7 годин, а останній шостий день скорочується на дві години. Для відпочинку працівникам надається щорічна основна та додаткова оплачувані відпустки. Тривалість відпустки згідно із Законом України "Про відпустки повинна бути не менше 24 календарних днів, а для осіб до 18 років - 31 календарний день. Додаткова відпустка надається за роботу у шкідливих умовах праці певним категоріям працівників за результатами атестації робочих місць в середньому до 7 календарних днів та за особливий характер роботи і ненормований робочий день до 7 календарних днів.

Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захисту встановлюється «Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту», затвердженого наказом Державного Комітету України з нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 року № 170, і також регулюється КЗпП України. Норми безкоштовної видачі встановлюється «Типовими галузевими нормами видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту».

Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій встановлюється «Положенням про медичний огляд працівників певних категорій». З метою оцінки стану здоров'я, визначення придатності працівника до виконання певних видів робіт, запобігання розвитку професійних захворювань підприємство організовує медичні огляди - попередній та періодичний. Проводяться медичні огляди за кошти підприємства.

Попередній медичний огляд проводиться при прийнятті працівника на роботу для встановлення фізичної і психофізіологічної придатності його до виконання роботи за конкретною професією, спеціальністю, посадою та допуску до роботи осіб віком до 21 року. Направляє працівника на медичний огляд керівник підприємства, який приймає його на роботу.

Періодичні медичні огляди проводяться для осіб, що зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до "Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт", для виконання яких обов'язкові медичні огляди працівників.

Органи, що здійснюють державний нагляд та контроль за охороною праці, визначено в Законі України "Про охорону праці". За станом охорони праці на підприємстві державний нагляд здійснюють державні інспекції по нагляду за охороною праці, органи прокуратури, санітарно-епідеміологічна служба, служби охорони праці державних адміністрацій. Громадський контроль за станом умов праці та безпекою виробничих процесів на підприємстві здійснюють профспілковий комітет та уповноважені трудових колективів. Адміністративний контроль здійснюють служба охорони праці підприємства, керівники та спеціалісти підприємства. Забезпечення пожежної безпеки на підприємстві визначається Законом України "Про пожежну безпеку" та "Правилами пожежної безпеки в Україні". Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною виробничої діяльності підприємства і в цілому покладається на керівника підприємства та безпосередньо на керівників виробничих підрозділів, в обов'язки яких входить дотримання вимог правил пожежної безпеки, проведення протипожежних інструктажів, що здійснюються одночасно з інструктажами з охорони праці, обладнання виробничих приміщень первинними засобами гасіння пожежі. До первинних засобів гасіння відносять ручні вогнегасники, які розміщують із розрахунку один вогнегасник на 200 м2 площі приміщення. Також виробничі приміщення обладнують пожежними щитами, на яких розміщують ломи, сокири, лопати, багри, відра та біля них ящики з піском і бочки з водою.

Зважаючи на вищезазначене стає зрозуміло, що охорона праці в Білоцерківському дослідно-селекційному відділенні Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, розміщеного на території Білоцерківського району, знаходиться на належному рівні й виконується згідно з законодавчо-нормативною базою України.

Висновки

1. Показано, що серед найпоширеніших представників сегетальної рослинності в посівах тритикале озимого: лобода біла - 16 %, щириця звичайна - 12 %, пирій повзучий - 12 %, кудрявець Софії - 11 %, мишій сизий - 10 %, куряче просо - 9 %, грицики звичайні - 8 %, триреберник непахучий - 8 %, берізка польова - 6 %, гірчак березко-подібний - 5 %, жабрій звичайний - 5 %, інші - 1 %/облікову ділянку. Посіви середньорослих сортів тритикале АД 256, Славетне виявилися більш конкурентоспроможними відносно бур'янів й визначали не лише їхню чисельність, а й нагромадження сирої маси, порівняно з сортом тритикале короткостеблового типу ДАУ 5.

2. З'ясовано, що чисельність злакових і дводольних бур'янів істотно залежала від умов варіантів досліду. Зокрема, зі збільшенням дози мінеральних добрив в т.ч. азотних - за дрібного їх внесення, на фоні біологічних препаратів і органічних добрив конкуренція між сегетальною рослинністю та посівами тритикале озимого зростає. І в нашому випадку, найбільш конкурентними виявилися посіви сорту Славетне та АД 256, рослини яких формували потужну вегетативну масу за рахунок збільшення кількості продуктивних стебел, площі листової поверхні, порівняно з посівами тритикале озимого сорту ДАУ 5.

3. Посіви короткостеблового сорту ДАУ 5 на контрольному варіанті та варіантах застосування «стартових» доз мінеральних добрив і біопрепаратів істотно піддаються прогресуючій конкуренції з боку сегетальної рослинності, зокрема дводольних бур'янів - щириці звичайної, лободи білої, проте у разі підвищення доз мінеральних добрив до N90P60K60 на фоні мікробних препаратів та органічних добрив чисельність сегетальної рослинності та площа їх живлення істотно (р > 0,05) зменшується.

4. У разі застосування органічних добрив у дозі 25 т/га на фоні зростаючих доз мінеральних добрив чисельність бур'янів у посівах тритикале озимого зменшується, порівняно з контролем, але порівняно з варіантами застосуванням лише мінеральних добрив, показники чисельності бур'янів вищі, що свідчить про сприятливість умов для бур'янів під впливом перепрілого гною.

5. Показано, що у разі застосування комплексу мікробних препаратів азотфіксуючих і фосфатмобілізуючих мікроорганізмів підвищується рівень фітопродуктивності посівів тритикале озимого, за рахунок чого зменшується чисельність бур'янів на 13 %, порівняно з контролем без добрив та на 4 %, порівняно з варіантом застосування стартових доз мінеральних добрив.

6. Показано, що найбільш сприятливою за щільністю популяцій бур'янів в агрофітоценозі тритикале озимого сорту ДАУ 5 є плодозмінна сівозміна, так як посіви багаторічних трав є сприятливим осередком для розвитку злакових і дводольних бур'янів, порівняно з просапною та плодозмінною сівозмінами та сорт тритикале відноситься до короткостеблового типу. В агрофітоценозі тритикале озимого сорту Славетне найбільша щільність стеблостою популяцій бур'янів відмічено в просапній сівозміні, порівняно з показниками щільності бур'янів у зерно-просапній та плодозмінній сівозмінах незалежно від варіантів досліду.

7. Одним із оптимальних варіантів за системою удобрення посівів тритикале сортів Славетне та АД 256 є комплексне застосування діазобактерину й альбобактерину на фоні органічних добрив у дозі 25 т/га та мінеральних добрив у дозі N60P30K30, що позитивно відбилося на продуктивності агрофітоценозу тритикале озимого за показниками фітопродуктивності та високого рівня конкурентоспроможності щодо сегетальної рослинності.

8. Показано, що у разі комплексного застосування діазобактерину та альбобактерину формуються взаємовигідні синергетичні взаємозв'язки між їх біоагентами та рослинами тритикале озимого, що відмічено за показниками нагромадження вегетативної сухої маси рослинами тритикале озимого.

9. Показано, що незалежно від типу сівозміни показники урожайності зерна сортів тритикале озимого за комплексної інокуляції насіння мікробними препаратами діазобактерином і альбобактерином були вищими, порівняно з показниками варіантів без інокуляції. Найбільш ефективніше спрацювали біоагенти мікробних препаратів на фоні комплексного використання органо-мінеральних дорив у дозі 25 т/га та N60P60K60, у разі чого урожайність зерна сорту Славетне зросла, порівняно з контролем і варіантом 6 (25 т/га гною та N60P60K60), за умов плодозмінної сівозміни на 0,5 і 0,7 т/га; за умов просапної - на 0,6 і 0,1 т/га; за умов зерно-просапної - на 0,7 і 0,1 т/га, відповідно.

10. Для короткостеблового сорту ДАУ 5 найкращий синергетичний ефект із біоагентами мікробних препаратів відмічено на варіанті комплексного застосування органо-мінеральних добрив (25 т/га гною та N90P60K60) без та за інокуляції (обробки насіння мікробним препаратом). У разі чого приріст урожайності зерна складав: для плодозмінної сівозміни - 2,3 і 2,5 т/га, порівняно з контролем без добрив і 0,2 т/га, порівняно з фоном 25 т/га гною та N90P60K60; для просапної - 1 і 2 та 1,5 т/га; для зерно-просапної - 1,6 і 2,2 та 0,6 т/га, відповідно.

11. Показано, що тип сівозміни та спосіб її обробітку залежно від набору культур, навіть за однакового попередника під тритикале озиме визначає продуктивність того чи іншого сорту цієї культури, зокрема визначає ступінь прояву чутливості посівів тритикале озимого на дію біоагентів мікробних препаратів. В нашому випадку для сортів тритикале озимого Славетне та ДАУ найоптимальніший тип сівозміни - плодозмінна та зерно просапна. Сорт тритикале озимого АД 256 має високу екологічну пластичність й формує продуктивний фітоценоз незалежно від типу сівозміни, проте показники урожайності зерна нижчі, порівняно з сортом Славетне за аналогічних агроекологічних умов.

12. З'ясовано, що всі сорти тритикале, залучені до досліджень, є стійкими (бал стійкості 8) до найагресивніших хвороб, проте в період перезимівлі снігова пліснява уражує 10-15 % посівів; в період сходи-молочна стиглість зерна борошниста роса, септоріоз на 7-18 %; в період трубкування-молочно-воскова-стиглість: бура листова іржа, стеблова іржа - на 11 %; в період цвітіння-молочно-воскова стиглість: фузаріоз колоса, летюча сажка - на 5-12 %.

13. Показано, що комплексне застосування мікробних препаратів діазобактерину та альбобактерину знижує агресивність збудників фітопатогенних грибів у посівах тритикале озимого на без удобреному фоні - на 20-25 %, на фоні органічних добрив у дозі 25 т/га та мінеральних у дозі N60P60K60 - на 30-43 %, порівняно з контролем.

Пропозиції виробництву

Для забезпечення динамічної рівноваги в агроекосистемі, підвищення рівня продуктивності агрофітоценозу тритикале озимого, з метою одержання сталого та високоякісного урожаю, рекомендовано впроваджувати до структури посівних площ сорти Славетне, АД 256, ДАУ 5 на фоні застосовування комплексу мікробних препаратів - діазобактерину та альбобактерину та мінеральних добрив у дозі N60-90P60K60.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Товарознавство та інновації: Зб. наук. пр. - Вип. 2 / Голов. ред. О.О. Шубін. -Донецьк : ДонНУЕТ, 2010. - 394 с.

2. Щипак Г.В. Результати та перспективи селекції тритикале / Г.В. Щипак, В.К. Рябчун, В.І. Шатохін // Селекція і насінництво. - Харків. - 2000. - Вип. 84. - С. 17-25.

3. Pena R.J. Quality improvement of wheat and triticale / R.J. Pena // Wheat breeding at CIMMYT: commemorating 50 years of research in for global wheat improvement. - Mexico. - 1994. - P. 100-111.

4. Lelly T. Triticale, still a promise? / T. Lelly // Plant breeding. - 1992. - № 109. - P. 1-17.

5. Sanchez-Monge E. Development of triticales in Western Europe. / E. Sanchez-Monge Proc. Intern. Symp. 1973. El Batan, Mexico, 1974. - P. 31-39.

6. Schlegel R. Triticale - Today and Tomorrow / R. Schlegel // Triticale: Today and Tomorrow. - Kluwer Academic Publishers. - 1996. - P. 21-31.

7. Тертичная Т.П. Повышение биологической ценности хлеба из тритикалевой муки и улучшение его вкусовых достоинств / Т.П. Тертичная // Известия ВУЗов: Пищевая технология. - 2002. - № 1. - С. 130-137.

8. Заварзин А.И. Использование зерна тритикале в хлебопечении / А.И. Заварзин // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 3. Агрономия. - 2001. - № 7. - С. 26-35.

9. Aquirre A. Relationship of test weight and kernel properties to milling and baking quality in Argentine triticales / А. Aquirre, О. Badiali, М. Cantarero, А. Leon // Cereal research communication. - 2002. - Vol. 30, № 1 - 2. - P. 203-208.

10. Coutinho J. Long term triticale selection in south Portugal / J. Coutinho, B. Macas, F. Bagulho // Proc. Of the 4th international triticale symposium, July 26-31. - Red Deer, Alberta, Canada. - 1998. - № 2. - Р. 119-123.

11. Ryabchoun V.K. Agrobiological characters of spring triticale / V.K. Ryabchoun // Intern. Conf. on sustainable agriculture for food, energy and industry. - Braunshweig. - 1997. - P. 246.

12. Shchypak G. Breeding alternate triticale / G. Shchypak, G. Gorban // 2-nd Intern. Tr. Sump. -Brazil. -1990. -P. 25.

13. Dhinbsa G.S. Accomplishments and challenges in triticale breeding in India /G.S. Dhinbsa, G.A. Singh, G.S. Nanda // Proc. Of the 4th international triticale symposium, July 26 - 31. - Red Deer, Alberta, Canada. - 1998. - № 2. - Р. 100-111.

14. Muntzing A. Triticale. Results and Problems /A. Muntzing. - Berlin und Hamburg, 1979. - 103 p.

15. Schlegel R. Triticale - Today and Tomorrow / R. Schlegel // Triticale: Today and Tomorrow. - Kluwer Academic Publishers. - 1996. - P. 21-31.

16. Білітюк А.П. Агротехнологічні основи вирощування тритикале в Україні/ А. П. Білітюк. - К.: Колобіг, 2005. - 248 с.; Білітюк А.П. Вирощування інтенсивних агроценозів тритикале в західних областях України: науково-методичні рекомендації. - К.: Колобіг, 2006. - 208 с.

17. Білітюк А.П. Вирощування та використання тритикале на корм у тваринництві / А.П. Білітюк, С.М. Каленська // Вісник аграрної науки. - 2003. - № 10. - C. 22-28.

18. Бадина Г.В., Королев А.В., Королева P.O. Основы агрономии. - Л.: ВО Агропромиздат, 1990 - 448 с.

19. Stratmann R. Getreideerzeuger vennarkten Rekorddemte zugig // Getreide Magazin. - 1997. - № 2. - S. 98.

20. Дзямба Ш. Урожайность тритикале, ржи и пшеницы в условиях дифференцированного минерального удобрения и применения ретардантов // Междунар. с.-х. журнал. - 1984. - № 6. - С. 51-54.

21. Возделывание зерновых / Д. Шнаар, А. Постников, и др. - М: «Аграрная наука», ИК «Родник», 1998. - 336 с.

22. Коренев Г.В. Подгорный II.И., Щербак С.Н. Растениеводство с основами селекции и семеноводства. - М.: Агропромиздат, 1990. - 575 с.

23. Kwiatkowski J., Szczukowski S., Tworkowski J. Agricultural sciences in the context of european integration: Olsztyn, 26-27 sept. 1995. - 1995. - T. 1-4 (produkcja rosinna). - Olsztyn, 1995.

24. Горпинченко Т В., Аниканова З.Ф Система оценки качества сортов // Аграрная наука. - 1997. - № 4. - С. 19-22.

25. Вожегова Р.А. Устойчивость сортов озимой пшеницы к грибным заболеваниям // Віснік аграрноі науки, 1998. № 6. - С. 25-26.

26. Ковтуненко, В.Я. Возделывание тритикале - укрепление кормовой базы животноводства на Кубани / В.Я. Ковтуненко, В.Б. Тимофеев, Б.А. Гольдварг и др. // Тр. Кубанского государственного аграрного Университета / КубГАУ. 2008. - Вып. № 4 (13). - С. 83-89.

27. Корецкая Л.С. Селекция тритикале на устойчивость к фузариозным корневым гнилям в условиях Республики Молдова / Л.С. Корецкая, Г.А. Лупашку, С.И. Гавзер // Генетика и селекция тритикале в Молдове. - Кишинев: Штиинца, 1992. - С. 141-166.

28. Романенко А.А. Новая сортовая политика и сортовая агротехника озимой пшеницы / А.А. Романенко, Л.А. Беспалова, И.Н. Кудряшов и др. // РАСХН, КНИИСХ. Краснодар, 2005. - 224 с.

29. Білітюк А.П. Тритикале в Україні / [Білітюк А.П., Гірко В.С., Каленська С.М., Андрушків М.І.] // За ред. А.П. Білітюка. - К., 2004. - 376 с.

30. Білітюк А.П. Агротехнологічні основи вирощування тритикале в Україні/ А. П. Білітюк. - К.: Колобіг, 2005. - 248 с.

31. FAO. 2010. FAOSTAT, FAO statistical databases - agriculture (available at http://apps.fao.org).

32. Селекція, насінництво і технології вирощування зернових колосових культур у Лісостепу України / За ред. В.Т. Колючого, В.А. Власенка, Г.Ю. Борсука. ? К. : Аграрна наука, 2007. ? 800 с.

33. Мишустин Е.Н. Микробиология / Е.Н. Мишустин В.Т. Емцев. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Агропромиздат, 1987. - 368 с.

34. Кретович В.Л. Биохимия усвоения азота воздуха растениями/ В.Л. Кретович; за ред. В.Р. Шатилова. - М.: Наука, 1994. - 169 с.

35. Бойко П.І., Сайко В.Ф. Сівозміни у землеробстві України. - К.: Аграрна наука, 2002. - 145 с.

36. Гудзь В.П., Примак І.Д., Будьонний Ю.В. Землеробство: Підручник. - К.: Урожай, 1996. - 384 с.

37. Гудзь В.П., Примак І.Д. та ін. Адаптивні системи землеробства: Підручник. - К.: Центр учбової л-ри, 2007. - 334 с.

38. Трибель С.О. Стійким сортам - «зелене світло» // Насінництво - 2006. - № 1. - С. 22-24.

39. Трибель С.О. Стійкі сорти. Зменшення енерговмісткості і втрат урожаїв від шкідливих організмів за допомогою селекції // Насінництво - 2006. - № 4. - С. 18-20.

40. Імунітет рослин / Евтушенко М.Д. Лісовий М.П., Пантелеєв В.К Слюсаренко О.М. - К.: Колобіг, 2004. - 304 с.

41. Облік шкідників і хвороб сільськогосподарських культур / В.П. Омелюта, І.В. Григорович, B.C. Чабан та ін.; За ред. В.П. Омелюти. - К.: Урожай, 1986. - 296 с.

42. Методические указания по инвентаризации болезней пшеницы в СССР / Кривченко В.М., Мягкова Д.В., Григорьев М.Ф. - Л., 1975. - 184 с.

43. Пересыпкин В.Ф. Сельскохозяйственная фитопатология. - М.: Агропромиздат, 1989. - 480 с.

44. Пересыпкин В.Ф. Атлас хвороб польових культур. - К.: Урожай. 1979. - 102 с.

45. Чумаков А.Е. Основные методы фитонатологических исследований // Научные труды ВАСХНИЛ. - М.: Колос, 1974. - 189 с.

46. Довідник із захисту рослин / Л.І. Бублик, Г.І. Васечко. В.П. Васильев та ін.; За ред. М.П. Лісового. - К.: Урожай. 1999. - 744 с.

Размещено на Allbest.ru