Аналіз синекологічних досліджень агрофітоценозу тритикале озимого

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Білоцерківський національний аграрний університет

Екологічний факультет

Кафедра прикладної екології

Спеціальність 8.070801 «Екологія та охорона навколишнього середовища»; освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

на тему: «Аналіз синекологічних досліджень агрофітоценозу тритикале озимого»

Біла Церква

2012

Зміст

Завдання, методика та календарний план

Реферат

Вступ

РОЗДІЛ 1. Значення та продуктивність агрофітоценозів тритикале озимого залежно від умов вирощування (огляд літератури)

1.1 Еколого-господарське значення тритикале озимого

1.2 Біологічні характеристики тритикале

1.3 Морфологічні ознаки тритикале

1.4 Еколого-географічне районування тритикале

1.5 Продуктивність агрофітоценозів тритикале озимого залежно від агротехнології вирощування

РОЗДІЛ 2. Умови, методи та матеріали досліджень

2.1 Еколого-географічна характеристика території проведення досліджень

2.2 Погодно-кліматичні та ґрунтові особливості території проведення досліджень

2.2.1 Погодно-кліматичні особливості території проведення досліджень

2.2.2 Ґрунтові особливості території проведення досліджень

2.3 Матеріали та методи досліджень

2.3.1 Матеріали досліджень

2.3.1.1 Характеристика сортів тритикале озимого, добрив, мікробних препаратів

2.3.2 Методологія досліджень

РОЗДІЛ 3. Синекологічні дослідження агрофітоценозу тритикале озимого

3.1 Продуктивність тритикале озимого залежно від взаємозв'язку з сегетальною рослинністю (бур'яни) та типу сівозміни

3.1.1 Видовий та кількісний склад сегетальної рослинності залежно від сортового складу посівів тритикале озимого, типу сівозміни та добрив

3.1.2 Рівень чутливості рослин тритикале озимого до конкуруючого впливу сегетальної рослинності

3.2 Продуктивність тритикале озимого залежно від взаємозв'язку з провокаційним мікробіологічним комплексом ґрунту та типу сівозміни

3.2.1 Рівень чутливості посівів тритикале озимого до дії біоагентів мікробних препаратів

3.2.2 Роль сівозміни в продуктивності системи «тритикале озиме-біоагенти мікробних препаратів»

3.3 Стан посівів тритикале озимого залежно від взаємозв'язку з фітопатологічним комплексом та типу сівозміни

3.3.1 Видовий склад збудників фітопатогенних хвороб залежно від сорту тритикале озимого та типу сівозміни

Охорона праці

Висновки

Пропозиції виробництву

Список використаної літератури

Білоцерківський національний аграрний університет

Екологічний факультет

Кафедра прикладної екології

Спеціальність 8.070801 «Екологія та охорона навколишнього середовища»; освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр

Завдання, методика та календарний план

виконання випускної кваліфікаційної роботи студентці 6 курсу 1 групи екологічного факультету Н.О. Мор

Тема роботи: «Аналіз синекологічних досліджень агрофітоценозу тритикале озимого»

Тема затверджена наказом по університету № 586/С від 01 грудня 2011 р.

Термін подачі студентом завершеної випускної роботи ____________

Випускна робота повинна бути подана у комп'ютерному нaбopi

Загальний обсяг роботи повинен бути близько 60 сторінок.

Структура дипломної роботи i орієнтовані обсяги розділів:

титульна сторінка - 1 стор.

зміст роботи - 1 стор.

завдання на роботу - 3 стор.

реферат i ключові слова - 1 стор.

вступ - 1 стор.

Огляд літератури - 25-35 стор.

Завдання, матеріали i методика роботи - 2 стор.

Результати досліджень - 20 стор.

Охорона праці - 10 стор.

Висновки i пропозиції - 2 стор.

Список використаної літератури - не менш 40 літературних джерел.

Вихідні дані:

1. Опрацювати не менше 40 літературних джерел для викладу розділу «Огляд літератури» за темою обсягом до 25-30 стор.

2. Викласти розділ «Завдання, матеріал i методика роботи» - 2 стор.

3. Для написання розділу «Результати досліджень» необхідно:

3.1. Зібрати, систематизувати, обробити та описати коротко (до 2-х стор.) відомості про фізико-географічну характеристику місцевості, де розташоване господарство;

3.2. Охарактеризувати технологію, що застосовується в господарстві з отримання рослинницької продукції.

3.3. Проаналізувати агротехнічні заходи, які використовуються в агроекосистемі в Білоцерківському дослідно-селекційному відділенні Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (БЦДСВ Інституту БКіЦБ НААНУ)»;

3.4. Надати пропозиції щодо покращення виробничих процесів та підвищення рівня еколого-економічної ефективності виробництва рослинницької продукції.

4. Охарактеризувати стан охорони праці за виробництва рослинницької продукції.

5. Представити висновки та пропозиції.

6. Оформити список використаної літератури.

7. Ввести в роботу ілюстративні матеріали, що підтверджують окремі положення роботи (таблиці, графіки, діаграми тощо).

8. Представити в «Додатках» допоміжні матеріали, що використовувалися під час написання роботи.

Календарний план виконання роботи

Етапи виконання роботи	Дата виконання
Опанування методики виконання роботи	до 20 вересня 2011 р.
Робота над літературою	до 20 жовтня 2011 р.
Написання чорнового варіанту розділу І	до 5 листопада 2011 р.
Написання розділу ІІ	до 25 листопада 2011 р.
Виконання роботи з аналізу результатів досліджень за 2009-2011 рр., використаних із фонду БЦДСВ Інституту БКіЦБ НААНУ	в межах 30 листопада - 30 грудня 2011 р.
Написання розділу ІІІ	до 25 січня 2012 р.
Написання розділу «Охорона праці»	до 27 січня 2012 р.
Висновки, пропозиції, список використаної літератури	до 28 січня 2012 р.
Оформлення роботи	до 29 січня 2012 р.
Подача роботи на рецензію	до 1 лютого 2012 р.

Після завершення літературного оформлення випускної роботи в повному обсязі необхідно доповісти основні її положення, висновки та пропозиції на засіданні кафедри прикладної екології.

Керівник випускної роботи Т.З. Москалець

Завдання до виконання отримала Н.О. Мор

Дата отримання завдання _____ вересня 2011 р.

Реферат

на випускну кваліфікаційну роботу студентки 6 курсу 1 групи екологічного факультету Н.О. Мор за темою: «Аналіз синекологічних досліджень агрофітоценозу тритикале озимого», що викладена на ____ стор. комп'ютерного тексту, містить ____ таблиць, _____ рисунка, ____ бібліографічних джерел.

На базі Білоцерківського дослідно-селекційного відділення Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (БЦДСВ Інституту БКіЦБ НААНУ) проведено аналіз взаємозв'язків біологічних компонентів агрофітоценозу тритикале озимого залежно від агротехнології вирощування, зокрема типу сівозміни, виду добрив та погодно-кліматичних умов років досліджень, що дало змогу розробити пропозиції господарству щодо формування високопродуктивних агрофітоценозів тритикале озимого.

Показано, що видову чисельність та біомасу сегетальної рослинності у посівах тритикале озимого можна контролювати за рахунок правильного підбору сортового складу, попередника та включення до основних елементів агротехнології вирощування цієї культури елементів біологізації, що базуються на використанні (передпосівної обробки насіння) ефективних азотфіксуючих і фосфатмобілізуючих бактерій мікробних препаратів - діазофіту та альбобактерину, що сприяє підвищенню продуктивності як за рахунок покращення азотно-фосфорного живлення рослин тритикале, так і гальмування конкуруючого розвитку сегетальної рослинності та фітопатогенного комплексу.

Ключові слова: синекологічні дослідження, тритикале озиме, сорт, сегетальна рослинність, фітопатогенні організми, сівозміна, мікробні препарати, продуктивність тритикале озимого.

Вступ

Актуальність роботи. Сучасний агроекологічний стан сільськогосподарських угідь багатьох регіонів України потребує радикального оздоровлення, що викликано недбайливим господарюванням. Наслідком такого ставлення є спустелювання земель, низька якість рослинницької продукції катастрофічне зниження рівня родючості ґрунтів, поширеність сегетальної рослинності, в т.ч. карантинної, отруйної для людини та тварин, поширеності шкідників та фітопатогенних і фітовірусних агентів тощо.

Якщо не зупинити прогресуючий розвиток екологічної кризи в сільському господарстві, хоча б враховуючи під час господарювання вище згадані проблеми, то в недалекому майбутньому більшість агроекосистем, нещодавно рясно даруючих якісну продукцію, опиняться в зоні агроекологічної катастрофи, реабілітація з якої, за «доброго» господаря, займе десятки років.

Тому вивчення стану компонентів агроекосистем на аутекологічному, синекологічному та демекологічному рівнях, з метою розв'язання деградаційних процесів щодо їх продуктивності є та залишається актуальним.

Об'єкт досліджень - агрофітоценоз тритикале озимого.

Предмет досліджень - стан агрофітоценозу тритикале озимого залежно від низки екологічних факторів.

Метою досліджень було вивчити стан агрофітоценозу тритикале озимого на синекологічному рівні.

Виходячи з мети досліджень, завданнями роботи було:

1. Провести ретроспективний аналіз результатів досліджень з вивчення стану агрофітоценозу тритикале озимого за низкою агроекологічних показників:

- продуктивності тритикале озимого залежно від агротехнології вирощування: типу сівозміни, доз мінеральних добрив, мікробних препаратів;

- рівня забур'яненості;

- рівня ураженості збудниками фітопатогенних грибів.

2. Дати екологічну оцінку на екосистемному рівні стану агрофітоценозу залежно від агроекологічних факторів:

- погодно-кліматичних;

- агротехнологічних.

РОЗДІЛ 1. Значення та продуктивність агрофіто-ценозів тритикале озимого залежно від умов вирощування (огляд літератури)

1.1 Еколого-господарське значення тритикале озимого

Тритикале - нова цінна зерно-кормова культура, штучно створена селекціонерами у разі схрещування жита з пшеницею, тому назва рослини Triticale, Triticosecale походить від латинських назв пшениці (Triticum L.) та жита (Secale L.). Серед зернових злаків тритикале характеризується високою посухо-, морозо - і зимостійкістю та невибагливістю до умов вирощування, є цінним попередником під просапні культури, забезпечує ранній, високоякісний корм для худоби. Хліб із борошна тритикале, за комбінування його з пшеничним, має високі смакові якості, повноцінний амінокислотний склад. Генетичний потенціал урожайності існуючих сортів тритикале становить 10-12 т/га, але реалізується він лише в межах 75-85 %, що пов'язано з недотриманням технології вирощування та низькою стійкістю сортів до біотичних і абіотичних чинників.

Одним із шляхів збільшення виробництва в Україні високоякісного продовольчого та кормового зерна є більш повне використання потенціалу нової зернової культури - тритикале. На сучасному етапі стратегічним завданням вітчизняного агропромислового комплексу є забезпечення продовольчої безпеки країни. Найважливіше значення для її вирішення має виробництво в необхідному обсязі власного високоякісного продовольчого і кормового зерна. Одним із напрямків у досягненні цієї мети є максимальне використання генетичного потенціалу високої врожайності порівняно нової зернової культури - тритикале, що розширює можливості виробництва чистої продукції і стабілізує ринок екологічно безпечного продовольчого зерна (рис. 1.1.1).

Завдяки багаторічній селекції на продуктивність практично подолано такі негативні особливості тритикале, як щуплість і деформованість зерна. Сучасні сорти тритикале за комплексом морфолого-біологічних властивостей наближені більше до м'якої пшениці ніж до жита,. Одержані лінії, які мають зерно рівне пшеничному за виповненістю, геометричними параметрами і кольором [1].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Незначна зморшкуватість на поверхні зернівки пов'язана з порушенням синхронного синтезу і накопичення різних форм крохмалю. Від консистенції ендосперму в значній мірі залежить такий показник як маса 1000 зерен. За цією ознакою тритикале переважає жито і пшеницю [2]. Тритикале успадкувало від жита адаптивність до несприятливих умов вирощування, а також високу стійкість до основних хвороб злакових культур [3]. Тритикале придатне до вирощування на різних типах ґрунтів, у тому числі засолених і кислих, де формує значно більший урожай, порівняно з пшеницею [4]. Це пов'язано з більшими лінійними розмірами зернівок тритикале. Завдяки наявності в зерні тритикале клейковини, що легко відмивається, його може використовуватись в хлібопеченні та кондитерському виробництві, що дозволить вирішити проблему розширення сировинної бази і збільшення асортименту продукції [5-7]. Хліб високої якості в деяких країнах світу отримують з тритикале, як у чистому вигляді, так і з суміші борошна тритикале і сильної пшениці (1:1) [8-11]. В США популярні одно фунтові хлібці і «гамбурзькі» булочки з цільнозмеленного зерна тритикале (35 %) і пшеничного борошна (65 %). В Індії розповсюджені сорти тритикале з янтарним зерном. З не просіяного борошна тритикале виготовляють національні вироби такі як чапаті, пурі, паразу, ідлі [12]. В Австралії на острові Тасманія віддають перевагу хлібу з тритикале [13]. В Італії виведено сорт Mizar, придатний до виготовлення білого хліба без додавання іншого борошна. У Бразилії тритикале використовують для виготовлення хліба в суміші з пшеницею, де 70 % тритикале та 30 % пшениці [14, 15]. За даними Волинського інституту агропромислового виробництва, згодовування зеленої маси тритикале сприяло підвищенню надоїв молока на 14,3 %, а вмісту жиру в ньому - на 0,25 %. Витрати кормів на виробництво продукції скоротились на 31,2 %, порівняно із згодовуванням зеленої маси жита та пшениці. Висока віддача забезпечується й у разі відгодівлі тварин на м'ясо. Включення 68 % зерна тритикале до раціону годівлі бичків забезпечило добовий приріст 1,1 кг. Заміна 30 % дерті пшениці на тритикале у складі концентрованих кормів для годівлі свиней забезпечила 694 г добового приросту - на 5,7 % більше, ніж у контрольній групі. Тож однозначно: використання у годівлі тварин тритикале здешевлює корми власного виробництва, а отже, і тваринницької продукції [16, 17]. Пізньостиглі сорти тритикале заповнюють проміжок у зеленому конвеєрі між укосом озимого жита та багаторічних трав. За хімічним складом зелений корм з тритикале близький до пшениці, але в ньому міститься більше сирого протеїну (15,1-18,2 %) і лізину (0,5 %). Більш висока облистненість робить тритикале озиме придатним для використання на зелений корм та сінаж, крім того, зелена маса в нього грубіє повільніше, ніж у жита [18].

Сорти тритикале навіть за аномальних умов перевершують за показниками врожайності пшеницю і жито [19]. Широкому впровадженню тритикале у виробництво повинно передувати вивчення реакції сортів на різні агротехнічні заходи для конкретних умов вирощування [20].

У разі підбору сорту слід враховувати низку критеріїв: придатність до даної місцевості, потенційну врожайність, якість зерна, стійкість до шкідників, до стресових абіотичних факторів. Крім того, звертають увагу на такі сортові ознаки: форму (озима та яра), напрямки використання (хлібопекарський, кормовий), ознаки якості (вирівняність зерен, стійкість до проростання, число падіння, вміст протеїну), стійкість до збудників грибкових хвороб, фактори сталості врожаїв (стійкість до вилягання, довжина стебел, стійкість до ламкості стебла, зимостійкість), структуру врожаю (кількість продуктивних стебел на 1 м2, кількість колосків у колосі, маса 1000 зерен, маса зерна з 1 колоса) [21, 22].

Для підвищення ефективності вирощування провідна роль належить правильному підборі сорту [23]. Предметом системної оцінки є генетично детерміновані ознаки, набір і кількість яких окремо взятого сорту необхідні і достатні для розробки об'єктивної характеристики генотипових особливостей, що визначають напрямок його використання [24].

Виведення сортів, що поєднують найвищий потенціал врожайності з генетичною резистентністю до лімітуючих факторів навколишнього природного середовища конкретного регіону, шкідників та збудників хвороб - найголовніше з центральних ланок у адаптивному землеробстві [25] В умовах такої системи перед сортом ставляться жорсткі вимоги Зростання світового виробництва зерна понад 70 % пов'язане з селекційним поліпшенням [26-28]. Також визначним фактором впливу на зростання врожаю є розробка та впровадження науково-обґрунтованої сортової агротехніки [29]. У зв'язку з різноманітністю ґрунтово-кліматичних умов у кожному районі необхідно підбирати сорти, біологічні особливості яких найбільш повно відповідають природним умовам даної місцевості, що дає можливість підняти рівень урожайності зерна до 30 %, порівняно з несортовими посівами або вирощуванням сортів, непридатних для конкретних умов. Правильний підбір сортів і низка інших факторів, зокрема таких, як попередник, обробіток ґрунту і застосування добрив, біопрепаратів, засобів хімічного та біологічного захисту посівів, сівба, своєчасне збирання врожаю та його кондиціювання, займають одне з важливих місць під час формування високопродуктивних агрофітоценозів, властивості яких багато в чому визначаються сортовим і видовим складом певної культури, зокрема тритикале. Основні елементи агротехніки тритикале озимого часто співпадають з агротехнікою вирощування жита, пшениці. Важливим елементом будь-якої агротехнологій є підбір посівного матеріалу як за насіннєвими показниками, так і генетиповими та фенотиповими ознаками. Далі потрібно з екологічної точки зору підійти до синтезу всіх чинників навколишнього природного середовища, які будуть визначати майбутній урожай та його якість. Потрібно звернути увагу на попередника. Й яке б не було високо адаптоване тритикале до несприятливих умов після невдалого попередника все рівно потрібно останній фактор обов'язково враховувати у разі формування високопродуктивних посівів тритикале. В Чехії половина площ тритикале розміщується по зернових попередниках. Така суперечність пояснюється тим, що різні сорти тритикале мають неоднакову реакцію на попередник. Високоврожайні сорти формують високі урожаї зерна по усіх попередниках, включаючи монокультуру. Своєчасність в обробітку ґрунту, застосуванні добрив, враховуючи сортові особливості тритикале, ґрунтові та погодно-кліматичні умови, біологічні фактори, строках сівби, враховуючи норму та глибину загортання насіння, догляд за посівами та збирання врожаю є також гарантом високоякісних урожаїв та шляхом до збалансованого використання агроекосистеми. [30].

Старанне послідовне кондиціювання врожаю, переробка продукції на виготовлення борошна, спирту тощо це також основа основ дбайливого господарювання.

1.2 Біологічні характеристики тритикале

Вимоги до температури. Насіння починає проростати за температури ґрунту 1-3°С. За морозостійкістю тритикале займає проміжне місце між пшеницею озимою та житом, переносить зниження температури на глибині залягання вузла кущіння до мінус 18-20°С. Навіть кращі зимостійкі форми тритикале за критичними температурами вимерзання поступаються сортам жита озимого на 2-3°С. За зимостійкістю воно більш близьке до озимої пшениці. Рослини більш стійкі проти льодової кірки, відлиг, навесні швидше і краще, ніж пшениця, відростають [29].

Вимоги до вологи. Тритикале має добре розвинену кореневу систему, тому посухостійкість його значно вища, ніж озимої пшениці. Тритикале забезпечує кращі сходи за недостатніх запасів вологи під час сівби. Проте потреба тритикале у воді вища, ніж жита. Коефіцієнт транспірації також вищий, порівняно з житом. Але тривалі опади можуть викликати вилягання. Дощова погода під час колосіння та цвітіння сприяє ураженню септоріозом. Погано переносить посуху у період інтенсивного росту вегетативної маси - фаза виходу в трубку та формування й налив зерна [29].

Вимоги до ґрунту. Тритикале за своїми вимогами до ґрунтів займає проміжне положення між пшеницею і житом. Тритикале вимогливіше до ґрунту, ніж жито і менш вимогливе порівняно з пшеницею. На піщаних, супіщаних і суглинкових ґрунтах росте добре. Потенціальна врожайність на родючих ґрунтах вища за жито і менша, ніж у пшениці.

Сприятлива реакція ґрунтового розчину для тритикале нейтральна або слабокисла (рН 5,5-7,0).

Попередники. Тритикале, як і жито, потребує попередників, що рано звільняють поле і дають можливість якісно підготовити ґрунт для своєчасної сівби. Важливо, щоб попередники не сприяли розвитку прикореневих хвороб. Тритикале менш вимогливе до попередників, ніж озима пшениця. У районах достатнього зволоження західного Лісостепу його кращими попередниками є багаторічні бобові трави, однорічні трави, зернобобові культури, картопля, ріпак. До гірших попередників належать зернові культури та кукурудза на силос. Тритикале після гірших попередників за врожайністю перевищує озиму пшеницю і частково поступається озимому житу. У Поліссі тритикале розміщують після багаторічних та однорічних трав, люпину, картоплі, гороху, льону-довгунцю.

Підготовка ґрунту. Підготовка ґрунту для вирощування тритикале майже не відрізняється від підготовки його під інші озимі зернові культури. Проводять оранку, плоскорізний і поверхневий обробітки. Тритикале потребує значно менше вологи для проростання насіння, ніж озима пшениця. Тому агрономам варто пам'ятати про цю цінну біологічну властивість при вирішенні питання, що сіяти в роки з недостатнім зволоженням ґрунту у вересні. Передпосівна підготовка ґрунту під тритикале подібна до інших озимих зернових культур. До висівання тритикале ґрунт утримують у чистому від бур'янів стані. Перед сівбою культивують на глибину загортання насіння з одночасним боронуванням важкими боронами. Замість передпосівної культивації за допомогою КПС-4 ґрунт бажано обробляти комбінованими знаряддями типу Європак, Компактор та ін. Тритикале дуже вимогливе до якості ущільненого насіннєвого ложа.

Система удобрення. Мінеральні фосфорно-калійні та органічні добрива (у якості перепрілого гною, зокрема на ґрунтах з низькими показниками їх родючості в дозі 20-40 т/га) вносять під попередник. Мінеральні азотні добрива вносять дрібно навесні - кущення, трубкування, колосіння, що істотно підвищує рівень урожайності та якості зерна. На родючих ґрунтах і після кращих попередників під тритикале рекомендують вносити повне мінеральне добриво - N60-90P60K60, а після гірших попередників та на менш родючих ґрунтах - N90-120Р90К90.

Підготовка насіння. Для сівби використовують високоякісне насіння зі схожістю не менше 87 %. Зерно має бути добре виповненим, із масою 1000 насінин не нижча 40-45 г.

Зернові сорти тритикале не уражаються твердою сажкою і практично стійкі проти летючої. Проти інших хвороб (септоріоз проростків, фузаріоз, снігова пліснява) насіння потрібно завчасно протруювати препаратами, рекомендованими для протруювання зерна пшениці озимої.

Спосіб сівби. Основний спосіб сівби - звичайний рядковий з міжряддям 15 см. Вузькорядний спосіб сівби має перевагу в тому, що рівномірніше розміщує насіння в рядку.

Глибина сівби. Насіння цієї культури крупніше за розміром, ніж в озимої пшениці та жита, тому оптимальна глибина сівби тритикале глибша, ніж для інших зернових культур першої групи. На важких ґрунтах зерно тритикале загортають на 1-2 см мілкіше, на легких і у разі підсихання посівного шару - на 1-2 см глибше. На площах із низькою культурою землеробства глибину загортання насіння тритикале збільшують до 4-6 см.

Норма висіву. Норма висіву насіння після кращих попередників і в умовах достатнього зволоження становить - 3,5-4,5 млн./га, а після гірших попередників - 5,0-5,5 млн./га.

На родючих, удобрених і чистих від бур'янів ґрунтах рекомендовані норми висіву зменшують на 10 %, а на бідних, з поганими фізичними властивостями, а також при запізненні з сівбою норму висіву збільшують на 10-15 % [29].

Строк сівби. Сорти тритикале, що занесені до Державного Реєстру сортів рослин України, рекомендується висівати у середині оптимальних строків сівби пшениці озимої. За ранніх строків сівби рослини тритикале формують потужну наземну маса, що в подальшому впливає на рівень зимостійкості та стійкості проти збудників грибкових хвороб.

Найкращі умови для розвитку тритикале складаються, якщо від сівби до припинення осінньої вегетації сума ефективних середньодобових температур (вище +5°С) становить приблизно 500°С, а тривалість осіннього періоду 50-60 діб [29].

Догляд за посівами. Одразу після сівби, в умовах нестачі вологи, проводять коткування для покращення умов проростання і підвищення польової схожості. Для захисту від бур'янів, хвороб, шкідників, запобігання вилягання застосовують агротехнічні і хімічні методи.

Боротьба з бур'янами. Для боротьби з бур'янами придатні ті ж гербіциди, що й на посівах пшениці та жита. Остаточне рішення про внесення того чи іншого препарату потрібно приймати на підставі переліку культур на упаковці, тарі чи інструкції до них.

Захист від хвороб. Використовують препарати для протруєння насіння і обприскування вегетуючих рослин згідно «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Боротьба зі шкідниками. Для знищення шкідників використовуються переважно ті ж препарати, що й на посівах пшениці, з врахуванням переліку культур на упаковці, тарі чи інструкції до них.

Захист від вилягання. Використовують регулятори росту хлормекват-хлорид або терпал у фазі виходу в трубку.

Збирання врожаю. Особливості збирання урожаю зерна тритикале подібні до жита. Зерно щільно сидить у колоскових лусках і під час достигання не осипається. Щоб не пошкодити крупне зерно тритикале під час обмолоту, оберти барабана зменшують до 600 об/хвилину, збільшують зазор між барабаном і підбарабанням, так як зерно тритикале важче вимолочується, ніж зерно пшениці [29, 30].

1.3 Морфологічні ознаки тритикале

Коренева система. Рослини тритикале мають мичкувату кореневу систему, яка складається із зародкових (первинних) корінців, утворених під час проростання насіння, додаткових та вторинних (вузлових) корінців, утворених під час кущення. Зародкові корінці, кількість яких варіює в межах 4-7 шт., спочатку розвиваються за рахунок запасних речовин зерна, а потім, закріплюючись в орному шарі ґрунту, використовуючи резерви останнього, відіграють важливу роль у розвитку наземної маси роздолин до фази кущення. На початку вегетації рослина має лише зародкові корені, за допомогою яких відбувається кореневе живлення.

Стебло у рослини тритикале - соломина, циліндричної форми, потовщене, заповнене м'якою паренхімою, складається з 4-6 міжвузлів, відокремлених між собою вузлами. Порожнина під колосом, як правило, має опушення. Довжина міжвузлів різко збільшується від кореневої шийки до колоса. Міжвузля від вузла до колоса найдовше. Довжина кожного середнього міжвузля дорівнює половині суми нижнього та верхнього. Росте стебло у висоту за рахунок поділу меристематичних клітин, розміщених в основи листкових вузлів (інтеркалярний ріст), спочатку першого міжвузля, потім другого та іншого. Найбільш інтенсивніше стебло росте на початку виколошування й призупиняється після цвітіння. Довжина соломини у зернових сортів - 90-125 см, зерно кормових - 110-125 см, кормових - 120-160 см. Довжина стебла тритикале залежить від низки абіотичних факторів.

Листовий апарат. Від кожного стеблового вузла відростає листок, що складається з піхви, яка щільно охоплює стебло, та листкової пластинки. Листкова піхва захищає частину стебла від пошкодження та надає йому стійкості проти вилягання. Доведено також, що чим краще й щільніше піхва охоплює стебло, тим менше рослина пошкоджуються гессенською мухою та іншими шкідниками [29]. У нижній частині листка, де він прикріплюється до стебла, є потовщення (листковий вузол), яке надає стеблу міцності. У разі переходу піхви в листкову пластинку з внутрішнього боку відростає короткий листковий язичок (у вигляді тонкої плівки) та вушка. Язичок запобігає проникненню в піхву дощової води, що стікає по стеблу. На надземній частині стебла тритикале розвивається 5-6 листків. Найбільшого розміру досягає листкова пластинка у другого або третього листка зверху.

В тритикале суцвіття - колос, який складається членистого стрижня і колосків. На кожному членику стрижня міститься по одному багатоквітковому колоску, стрижень якого у разі достигання зерна не розламується. Колос, як у жита, - багатоколосковий - містить 25-35 колосків. Багатоколосковість колосу тритикале контролюється генами жита, багатоквітковість - генами пшениці. Кількість колосків у колосі істотно більша, ніж у колосі жита. Колосок складається з двох колоскових лусок і 8-9 зачаткових квіток, з яких залишається лише 2-4 й, які утворюють зерно. Решта квіток відмирає на ранніх фазах розвитку. Колоски розміщуються на виступі членика стрижня по одному. Колоскові луски подібні до пшеничних. Кожна квітка має дві квіткові луски, з яких нижня в остистих форм закінчується остюком, маточку і три тичинки. Квіткові луски захищають тичинки й зав'язь з приймочкою від несприятливих умов. Між нижньою та верхньою квітковою лускою є 2 (рідше 1 або 3) ніжних приквіткові лусочки, або квіткові плівки - лодікули. Тичинок зазвичай 3, розташованих в 2 кола; тичинкова нитка тонка; пиляки переважно розкриваються повздовжньою щілиною. Рильця маточки (їх два) найчастіше перисті, зав'язь верхня, одногнізда, з одним насіннєвим зачатком. Для тритикале характерне самозапилення, але за певних обставин відбувається перехресне 15-20 % зі 100 %.

1.4 Еколого-географічне районування тритикале

З огляду на те, що тритикале відносно молода культура, темпи впровадження його в сільськогосподарське виробництво не досить високі. Міжнародне сортовипробування тритикале в 1975 р. проводилось у 75 країнах в 338 пунктах, розташованих на всіх п'яти континентах: близько 40-а пунктах Північної Америки, 71 - Латинської Америки, 64-х - Європі, 60-ти - Африки, 23-х - Середнього Сходу,79-ти - Південно-Східної Азії та Океанії. За даними CIMMYT (Мексика) у 1970 р. площа посівів тритикале складала близько 100 тис. га, в 1975 р. - 500 тис. га, в 1980 р. - понад 1 млн. га, в 1986 р. - 1,9, 1987 р. - 1,3, зокрема в колишньому СРСР - 250 тис. га, в 2000 р. - 2,836, в т.ч. 1,8 млн. га тритикале озимого, в 2003 - 3, в 2006 р. (без урахування України та Росії, де статистичний облік не проводився) - 3,6, в 2007 р. - 3,74, у 2009 р. - 4,5 млн. га. Основними виробниками зерна тритикале за даними ФАО є Польща, Білорусія, Німеччина, Австралія, Франція, Китай, Угорщина та ін. [31].

Нині в Україні досить широкий сортовий асортимент тритикале. До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні станом на 2010 р., занесені 25 сортів тритикале озимого та 16 ярого, здатних забезпечувати стабільну й високу врожайність [29]. Але їхній генетичний потенціал використовується на рівні 40 %. Окрім того, щороку проходять державну експертизу десятки сортів вітчизняної та зарубіжної селекції. Систематичне поліпшення сортів під час селекційного та виробничого процесу вимагає вивчення біологічних, фізіологічних властивостей та елементів агротехнології вирощування, що сприятиме зменшенню впливу лімітуючих факторів, дозволить зайняти новій зерновій культурі чільне місце в структурі посівних площ України.

Основними виробниками зерна тритикале за даними FAO є Польща, Білорусь, Німеччина, Австралія, Франція, Китай, Угорщина та ін. (рис. 1.4.2).

Рис. 1.4.2. Основі райони вирощування тритикале на планеті

У 2008 р. в світовий обсяг виробництва зерна тритикале склав близько 14 млн. т із середньою врожайністю 1,5-6,5 т/га (рис. 1.4.3).

Рис. 1.4.3. Світова посівна площа тритикале озимого та ярого за роками

В Україні тритикале вирощують поки що на обмеженій площі (до 160 тис. га, з яких 30 % посівів займають ярі форми), обґрунтуванням чого є обламування колосу під час у цієї культури під час достигання, в окремі роки спостерігається значна череззерниця, низькі фізичні показники якості зерна. Обсяг ринку тритикале в Україну в 2007 р. склав приблизно 224 тис. т, що перевищує минулорічний показник на 72 %.

Обсяг ринку в країні за прогнозами аналітиків буде розширюватися за рахунок внутрішнього виробництва, враховуючи той факт, що в Україні активно ведуться селекційні розробки з удосконалення існуючих та виведення нових сортів тритикале, особливо продовольчого використання.

За даними Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва НААН, нині в Україні під посівами тритикале зайнято близько 200 тис. га, в т.ч. близько 80 тис. га зайнято під тритикале ярим. В загальному, в кожній області країни посівна площа тритикале в межах 2-5 тис. га. Основні площі тритикале озимого та ярого сконцентровані в Волинській, Чернігівській, Сумській, Житомирській, Київській, Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Полтавській, Львівській та інших областях [29] (рис. 1.4.4).

Останнім часом посівні площі тритикале в країні поступово зростають, причому впроваджуються у виробництво як озимі, так і ярі його форми, що зумовлено підвищеним вмістом білка високої якості і добрій засвоюваності, багатому складу (вміст каротину - до 2,5 мг/кг), зерно тритикале ефективно використовують для годівлі птиці, свиней, великої рогатої худоби, овець тощо. До складу збалансованого комбікорму входить 40-45 % зерна тритикале. Крім цього, використовують суміш тритикале з бобовими культурами для одержання сіна, силосу, монокорму.

Рис. 1.4.4. Динаміка посівної площі тритикале в Україні за роками

В умовах Дніпропетровської області у фірмі «АВІАС 2000» впродовж 2000-2005 рр. сорти тритикале озимого Ладне, Гарне, АД 15, АД 52 забезпечили формування урожайності зерна 5,0-8,2 т/га, вміст білка в якому був на рівні 11-16 %, клейковини - 24-28 % (ІІ-ІІІ групи якості).

На Жмеринській випробувальній станції (Вінницька обл.) сорт Зеніт Одеський забезпечив урожайність 7,1 т/га, на Ужгородській (Закарпатська обл.) - 7,0, Торчинській (Волинська обл.) - 7,7, Миргородській (Полтавська обл.) - 8,1, Андрушівській сортодільниці (Житомирська обл.) - 9,3 т/га.

В сільськогосподарських господарствах Волинської області вирощують такі сорти тритикале озимого: АДМ 8, АДМ 9, АДМ 11, АДМ 12, Поліський 7 і Поліський кормовий, Гарне, які продовж останніх 10 років забезпечують середню врожайність зерна 5,0 т/га, що на 1,5-2,5 т/га більше, порівняно з цими показниками пшениці озимої та ячменю ярого. В цій області станом на 2003 р. посівні площі тритикале складали 13 тис. га, в 2005-2010 рр. - близько 25 тис. га. Найбільші посівні площі тритикале сконцентровані в Луцькому районі (господарство «Нива»), Володимир-Волинському (господарство «Прогрес»), Любешівському (господарство «Зоря»), Рожищенському (господарство «Світанок»), Ратнівському (господарство «Україна»), Турійському (господарство «Заповіт») районах [29]. На Луганщині в Старобільському районі станом на 2008 рік посівні площі тритикале озимого складали 286 га, 2009 році - 0,147 тис. га, 2010 році - 0,402 тис. га (в т.ч. 30 га - тритикале ярого, середня урожайність якого - 2,3 т/га), за середньої урожайності зерна - 3,0 т/га. В Сватівському районі посівні площі тритикале озимого в 2008 році склали 55 га (ТСП «Нибулон», середня урожайність зерна - 2,6 т/га), в 2009 році - 0,317 тис. га (домінуючі сорти в сільських господарства: АД 256, Гарне). Білокуракинському районі, цієї ж області, в 2009 році посівні площі тритикале складали 0,127 тис. га. В Борівському районі станом на 2011 рік посівні площі тритикале озимого становили 320 га. У 2008 р. у Кролевецькому районі (Сумська обл.) було засіяно 0,223 тис. га тритикале озимого, під урожай 2012 року - 0,2 тис. га. Під урожай 2011 р. в Коростенському районі (Житомирська обл.), всіма категоріями господарств посіяно 0,13 тис. га тритикале. В Україні Планується до 2017 року посівну площу тритикале збільшити до 500 тис. га [30].

1.5 Продуктивність агрофітоценозів тритикале озимого залежно від агротехнології вирощування

Заміна озимої пшениці на тритикале в зеленому конвеєрі збільшує урожай зеленої маси в 1,5-2 рази, що сприяє збільшенню збору білка з одиниці площі, при цьому знижується собівартість зеленої маси, збільшуються чистий прибуток і рентабельність виробництва. Використання в корм молочній худобі зеленої маси тритикале сприяє збільшенню надоїв молока на 12-14 % та вмісту жиру в молоці на збільшенню приросту молодняку великої рогатої худоби на 15-17 %, порівняно із згодовуванням зеленої маси пшениці. Особливістю тритикале, як культури, є можливість використовувати широкий набір технологічних операцій, розроблених вченими для озимої пшениці. Це важлива характеристика цієї відносно нової культури, оскільки з введенням її в сівозміни виробнику не потрібно здійснювати грошові вклади на освоєння нових технологічних заходів. З'являється можливість використовувати досвід, накопичений по інших озимих, а також останні рекомендації, враховуючи конкретні агроекологічні та технологічні умови виробництва зерна в країні, диференціацію господарств за фінансово-економічними можливостями [32]. Але існує ряд можливих відхилень від операцій, що використовуються на пшениці, зумовлених рядом ознак цієї культури (стійкість проти багатьох вірусних та грибкових хвороб, висока енергія проростання і потужна вегетативна маса). При відносно високій культурі землеробства можливість виключення ряду операцій підтверджена як науковими дослідами інституту, так і прикладами з виробничої практики, без втрат врожаю. Ресурсозберігаюча технологія вирощування, а саме: розміщення по попереднику горох на варіанті без осіннього фосфорно-калійного внесення та з унесенням азоту в дозі N30 + 30 під час IV етапу органогенезу, без внесення гербіцидів, фунгіцидів, ретардантів для умов Лісостепу України забезпечує одержання 6-7 т/га екологічно безпечного зерна та дає змогу стабілізувати його збори за роками.

Урахування особливостей тритикале в поєднанні з досягненнями технологічної науки вирощування дають можливість у найоптимальнішому варіанті повністю виключити використання пестицидів, що веде до різнобічного зниження загальних грошово-матеріальних витрат. Отже, технологічна собівартість при виробництві тритикале становить 78 % собівартості пшениці з інтенсивної технології. Проти хвороб та бур'янів потреби в захисті не виникає через генетичну стійкість сортів проти можливих патогенів та щільності стеблостою. Відсутність внесення ретардантів, гербіцидів, фунгіцидів забезпечує екологічну чистоту, ресурсо- та енергозбереження, У разі дотримання технології за сприятливих умов формуються оптимальні параметри структури агрофітоценозу за щільністю стеблостою, потенційною та реальною продуктивністю колосу, здатних забезпечити формування урожаю 8-9 т/га [32]

Таким чином, тритикале може розглядатись як культура, що відповідає ресурсо-економічним вимогам сучасного виробництва на фоні різних технологічних рішень. Низькозатратність виробництва визначає економічну ефективність вирощування. Тритикале є прекрасним вибором для екологічного землеробства. Висока зимо-, морозостійкість тритикале слугує гарантією стабільного виробництва зернофуражу в північних регіонах, а в суворі та безсніжні зими - по всій країні. Тому площу посіву, відведену під фуражні озимі зернові культури, доцільно розділити з тритикале озимим.

Отже, тритикале є культурою зі значним біологічним потенціалом. реалізація якого піддається ефективному та цілеспрямованому регулюванню впродовж усього онтогенетичного розвитку як на рівні рослинного організму, так і агроценозу в цілому. Рентабельність використання добрив, стійкість до біотичних та абіотичних стресів, здатність до саморегулювання ценозів культури забезпечує при мінімумі витрат високий вихід екологічно чистого зерна, збільшення його зборів з одиниці площі сільгоспугідь у різних екологічних зонах країни і виступає як потужний фактор стабілізації зернового виробництва.

РОЗДІЛ 2. Умови, методи та матеріали досліджень

2.1 Еколого-географічна характеристика території проведення досліджень

Результати досліджень, проведених впродовж 2009-2011 рр. отримані на території Білоцерківського дослідно-селекційного відділення Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, яке розміщене в центрі північної частини Правобережного Лісостепу України і характеризується помірно-континентальним кліматом.

2.2 Погодно-кліматичні та ґрунтові особливості території проведення досліджень

2.2.1 Погодно-кліматичні особливості території проведення досліджень

Погодно-кліматичні умови 2008/2009 вегетаційного року. Восени відмічено помірно теплу погоду. Зокрема, у вересні місяці, коли сума опадів складала 124 мм (287 % середньобагаторічного показника), що відіграло роль в формуванні дружних сходів. У жовтні і листопаді спостерігався недобір опадів, але в останньому місяці вони розподілялися досить рівномірно. Як результат, у тих господарствах району, де посіви ще проводили в жовтні місяці, одержано задовільні сходи озимих культур.

У зимові місяці температура повітря не опускалася нижче середньобагаторічних показників. Тому, навіть під шаром незначного снігового покриву, загрози для перезимівлі озимих не було.

За холодний період (листопад-березень) сума опадів складала 207 мм, або 113 % від середньобагаторічних, яких було достатньо для поповнення запасів доступної вологи в ґрунті.

Відновлення вегетації рослин тритикале відбулося в середині третьої декади березня.

Стан перезимівлі рослин пшениці м'якої озимої та тритикале озимого у разі обстеження посівів був задовільний, відсоток життєздатності був близьким до 95 %. Відсоток ослаблених рослин був незначний і змінювався від 0 до 2-8 %. В цілому погодні умови зими не вплинули на пошкодження рослин і загибелі посівів озимини від низьких температур і таких явищ, як вимерзання, випрівання, випирання, вимокання, льодова кірка. Таким чином, умови перезимівлі для тритикале були задовільні (рис. 2.2.1.5).

Рис. 2.2.1.5. Динаміка температурного та водного режиму впродовж вегетації рослин тритикале, 2008/2009 рр.

Впродовж майже всього літнього періоду переважала тепла погода (в більшості днів липня - спекотна) з грозовими дощами. Опади носили локальний характер, були різної інтенсивності та тривалості і вкрай нерівномірно розподілялись по території регіону. В 2009 році відмічено різке зниження температури повітря - 19 квітня та 24 травня.

За час проходження V етапу органогенезу (тривалість 10 діб) сума ефективних температур складала 133,0 єС, кількість опадів - 0 мм, VI етапу - 113,8 та 5,4; VII етапу (тривалість - 13 діб) - 193,3 та 5,9; VIII етапу (тривалість - 11 діб) - 328,5 та 5,7; ІХ етапу (тривалість - 8 діб) - 155,2 та 13,1; Х етапу (тривалість - 11 діб) - 249,1 та 26,2; ХІ етапу (тривалість - 24 доби) - 426,3 та 33,9; ХІІ етапу (тривалість - 7 діб) - 148,3 та 34,1, відповідно.

Погодно-кліматичні умови 2009/2010 вегетаційного року. Впродовж осінньої вегетації у посівах тритикале відмічено недобір опадів. Сума опадів за зимовий період 2009/2010 рр. була більшою середньобагаторічних (170, 131 і 165 %), що відіграло роль для рослин тритикале під час ранньовесняного дефіциту опадів. У березні кількість опадів не перевищила 44 % середньобагаторічного показника.

Середні температури повітря в березні та квітні на 0,1 та 0,8°С перевищували кліматичну норму. В травні температура була в межах 16,3°С, тобто на 1,7°С вищою типових для зони значень.

В березні (38,2 мм) та травні (52,6 мм) кількість атмосферних опадів була близькою до кліматичної норми, а в квітні спостерігався їх недобір на рівні 4,7 мм. Сніговий покрив зійшов 26 березня, а 28 березня повністю відтанув ґрунт. Переходи середньодобової температури повітря, в бік підвищення, відбулися: через 0°С - 18.03; через +5°С (початок вегетації зимуючих культур) - 20.03; через +10°С (початок вегетації теплолюбних культур) - 27.04; через +15°С (літній режим погоди) - 30.04. (рис. 2.2.1.6.).



Рис. 2.2.1.6. Динаміка температурного та водного режиму впродовж вегетації рослин тритикале, 2009/2010 рр.

Літо 2010 року виявилося спекотним (середня температура повітря за сезон склала 22°С, що на 4°С вище кліматичної норми тому була найвищою за весь період спостережень з 1885 року), але атмосферних опадів було відмічено 234 мм, тобто в межах кліматичної норми.

Середня температура повітря за червень, липень та серпень місяці складала 20,6; 23,0 та 23,7 °С, що на 3; 4,0 та 5,5°С вище типової для зони норми. Максимальна температура повітря - 37-40°С, відмічалася 8 та 9 серпня.

Атмосферні опади літнього сезону мали зливовий характер і в червні складали 139,3мм, тобто на 52,3 мм перевищували кліматичну норму, а в липні та серпні на 27,9 та 22,6 мм їх було менше середньобагаторічних значень.

Погодно-кліматичні умови 2011 вегетаційного року.

Агрометеорологічні умови осінньо-зимового періоду 2010/2011 років можна охарактеризувати як задовільні для росту і розвитку озимих культур (2.2.1.7.).

Рис. 2.2.1.7. Динаміка температурного та водного режиму впродовж вегетації рослин тритикале, 2010/2011 рр.

Більша частина періоду зими була прохолодною. В цілому за грудень та січень середня температура повітря була близькою до середньо багаторічного показника і складала -3,5 та -6,2 0С. В лютому температура повітря була на 3,60С нижчою від багаторічної та становила 9,10С морозу.

Впродовж грудня 2010 року утримувався стійкий сніговий покрив висотою 2-17 см. Середньодобова температура повітря в грудні становила - 5,0 о С, у січні - 2,1 о С. Мінімальна температура повітря не опускалась нижче - 18,7 о С. Однак, в періоди найбільших похолодань завдяки сніговому покриву температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння не опускалась нижче - 4,2 о С, тоді як критична температура вимерзання для добре розвинутих рослин озимих зернових становить - 15-17 о С.

Кількість опадів в грудні становила 85,4 мм (в 1,8 рази більше від багаторічного показника).

Отже, початок 2011 року охарактеризувався стабільною помірно прохолодною погодою. За перші дві декади січня випало більше 40 мм опадів у вигляді снігу (в 1,1 рази більше від багаторічного показника), в лютому - 17,8 мм (в 2 рази менше від багаторічного показника).

Температура повітря за цей період знижувалась максимально до -15єС (5, 7 січня). На глибині залягання вузла кущіння вона максимально знижувалась до -5,5єС (7 січня). Суттєвого вихолодження ґрунту не відбулося - температура ґрунту на глибині 40 см складала +1єС. Промерзання ґрунту на цей час становило 5-10 см. На той час суттєвого занепокоєння стан зимівлі озимих колосових культу не викликав.

Початок лютого характеризувався підвищеним температурним режимом. Починаючи з 5 лютого температура повітря суттєво підвищилась. Так, 5 лютого середньодобова температура повітря була +1,2єС, а в денний час піднімалась навіть до +2,5єС. В цей же час за 5 і 6 лютого випало в сумі 5,5 мм опадів в основному у вигляді дощу. Це сприяло зменшенню і ущільненню наявного снігового покриву. Позитивним було те, що через відсутність суттєвого промерзання ґрунту дощова і тала вода не накопичилась на поверхні поля, і на більшості площ не відбулося її руху по поверхні поля. Вся ця вода була засвоєна ґрунтом. Винятком, як завжди є суттєво понижені місця («блюдця»), де відмічено накопичення дощової і талої води.

Варто зазначити, що на посівах тритикале озимого відмічено в лютневий період відсутність льодового шару і притертої льодової кірки. Максимально ж температура повітря за цей період підвищувалась до +4,0єС (8 лютого). З 10 лютого відбулося суттєве зниження температури повітря. І вже 11 лютого в нічний час температура знизилась до -15єС у повітрі та до мінус 18єС на поверхні снігу, а на глибині залягання вузла кущіння - до мінус 2єC. Сніговий покрив був достатньо ущільнений, що є позитивним з точки зору захисту рослин озимини від зниження температури. Температура повітря максимально знижувалась до -21,5-22єС, при цьому на поверхні снігу вона була 26-27єС. На глибині залягання вузла кущіння на площах із висотою снігового покриву 10-12 см температура знижувалась до мінус 4,5-5,0єС, що не є критичним для рослин озимини. Результати прискореного відрощування відібраних рослин показали, що рослини хоча і мають дещо понижений темп відростання, проте залишаються життєздатними.

Перша декада березня була прохолодною. Середньодобова температура повітря за декаду складала мінус 6,3єС, за багаторічної мінус 2,7єС. Опадів випало 1,0 мм, за норми 12 мм. Мінімальна температура повітря знижувалась до мінус 19,5єС і на поверхні снігу до мінус 24єС (02.03.11). Максимальна - підвищувалась, відповідно, до 20єС і до 30С (05.03.11). Суттєві коливання нічних і денних температур, які виражалися в зниженні температури в нічний період до мінус 13-14,5єС до плюс 2-3єС в день, сприяли хоча і повільному, але зменшенню снігового покриву. Початок другої декади був помірно прохолодним, з незначними опади. Третя декада березня помірно тепла і без істотних опадів. Середньодобова температура повітря за декаду склала 2,4°С, за багаторічному показнику мінус 2,9°С. Опадів випало 0,7 мм, за декадної норми 14 мм. Максимальна температура повітря піднялась до 8,5°С, а на поверхні ґрунту до 8°С (14.03.11). Мінімальна - знижувалась відповідно до мінус 7,5 °С, а на поверхні ґрунту до мінус 9°С (27.03.11). Максимальна піднімалась відповідно до 11,2°С і до 16°С (30.03.11). Отже, за березень середньодобова температура повітря склала мінус 1,0°С, за багаторічного показника мінус 0,1°С. Опадів випало 2,9 мм, за норми 38 мм.

Посіви тритикале озимого знаходилися в задовільному стані. Перша декада квітня видалася помірно теплою і сухою. Середньодобова температура повітря за період 01-06.04.11 склала 6,4°С, що відповідає багаторічному декадному показнику. Опадів в першій її частині не було. Максимальна температура повітря піднімалась до 12,5°С (02-03.04.11), а на поверхні ґрунту до 19°С (06.04.11). Мінімальна вологість повітря в денні години знижувалась до 37 % (03.04.11). Перехід через 5°С середньодобової температури повітря відбувся 2 квітня. Початок другої пентоди першої декади квітня був помірно теплий і з опадами. До кінця декади утримувався температурний режим в межах норми, випали опади в кількості 23,6 мм.

Посіви тритикале озимого знаходилися в задовільному стані. Не дивлячись на те, що значний період зимівлі озимини був сприятливий для перезимівлі, наприкінці цього процесу відбулися два критичні періоди. Перший - це суттєве зниження температури повітря у другій половині лютого (температура повітря на поверхні снігу знижувалась до мінус 26-27єС), що суттєво вплинуло на стан посівів. Враховуючи особливості перебігу метеорологічних умов цьогорічної весни слід вказати, що перехід середньодобової температури через 0єС відбувся на 10 днів раніше багаторічного строку (12 березня). Але різкого наростання температури не було відмічено, що є позитивним. Негативним явищем було відсутність опадів за цей період до сьогоднішнього дня. Відновлення активної вегетації озимини відбулося 2 квітня, що близько до середньо багаторічного показника (4 квітня). Третя декада квітня була теплою і сухою. Середньодобова температура повітря за декаду складала 15,0єС, за багаторічного декадного показника 13,8єС. Опадів випало 0,2 мм, за норми 15 мм.