Дизентерія свиней

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Дизентерія свиней"

дизентерія свиня гострий коліт

1.Протокол

Патологоанатомічного розтину трупу поросяти, яке належало НВП ТОВ «Терра - Агро» Диканського району Полтавської області

Розтин проведено 22січня 2008 року о 12 годині в секційному залі обласної лабораторії ветеринарної медицини студентами в присутності студентів 1групи 4 курсу факультету ветеринарної медицини під керівництвом к.в.н. .

2.Зовнішній огляд

Пізнавальні ознаки: труп свинки 2місячного віку української степної білої породи, білої масті, масою приблизно 17кг, довжиною тіла 68см, вірної тілобудови, середньої вгодованості.

Посмертні зміни: положення трупу природне, бокове правостороннє, передні і задні кінцівки витягнуті вперед, труп холодний, задубіння виражене.

3.Спеціальна частина

Шкіра еластична, світло сірого кольору. Густий волосяний покрив, копитний ріг щільний, без пошкоджень. Зовнішня поверхня вуха ушкоджена подряпинами.

Очі запалі, кон'юктива блідо-рожевого кольору, помірно волога, рогівка помутніла. Слизові оболонки ротової і носової порожнини блідо-рожевого кольору. Слизові оболонки соромітної щілини і анусу сіро-рожевого кольору із синюшним відтінком, вологі.

Підшкірна клітковина слабо розвинена. Судини кровонаповненні кров'ю темно-червоного кольору. Підщелепові і заглоткові лімфатичні вузли бобоподібні, світло-рожевого кольору, щільної консистенції, судини кровонаповненні, на розрізі малюнок виражений.

Скелетні м'язи розвинуті, червоно-коричневого кольору, на розрізі малюнок виражений, помірно вологі.

Білявушна слинна залоза світло-сірого кольору, щільної консистенції, на розрізі - волога, малюнок виражений.

Сухожилки цілі, сіро-білого кольору. Цілісність кісток не порушена.

4.Внутрішній огляд. Органи ротоглотки

Язик: слизова оболонка блідо-рожевого кольору із синюшним відтінком. М'язи язика на розрізі блідо-рожевого кольору, помірно вологі, малюнок виражений.

Зуби: цілі, вірно розвинені.

М'яке піднебіння і глотка: слизова оболонка сіро-червоного кольору, без пошкоджень.

Мигдалики: сіро-червоного кольору, на розрізі вологі, малюнок виражений.

5.Органи шиї

Стравохід: вмістиме відсутнє, слизова оболонка блідо-рожевого кольору, блискуча, волога.

Гортань: вміст відсутній, слизова оболонка сіро-рожевого кольору, волога, блискуча, хрящі цілі, судини кровонаповненні.

Трахея і головні бронхи: слизова сіро-білого кольору, вмістиме відсутнє. Між кільцеві судини заповнені кров'ю, цілісність трахеальних кілець не порушена.

Щитоподібна залоза: бугриста, темно-червоного кольору, на розрізі малюнок виражений, волога.

Білящитоподібна залоза: темно-рожевого кольору, волога, щільної консистенції, на розрізі малюнок виражений.

Вилочкова залоза: сіро-рожевого кольору, щільної консистенції, доль часта, на розрізі коркова і мозкова речовини чітко розмежовуються, волога.

6.Органи грудної порожнини

Положення органів грудної порожнини анатомічно правильне.

Легені: розміри - 20*7см, неспалі. Ліві долі глинистого кольору, а праві долі - вишневого кольору. На розрізі малюнок стертий, при надавлюванні на легені з поверхні розрізу вишневої долі виділяється рідина червоного кольору, а з поверхні доль глинистого кольору - піниста рідина жовтого кольору.

Бронхіальні лімфатичні вузли: червоно-коричневого кольору, щільної консистенції. Поверхня розрізу червонуватого кольору, волога, малюнок стертий.

Серце: конусовидно-трьохкутної форми, 5*8см. Серцева сорочка прозора, рідина в серцевій сорочці відсутня, серцевий м'яз дряблий. Перикард: темно-червоного кольору, судини ін'єковані. Міокард: коричневого кольору, на розрізі малюнок чітко виражений. Ендокард: світло-коричневого кольору, блискучий, вологий, струни і клапани еластичні і цілі. У правому шлуночку чорні і білі згустки крові. У лівому шлуночку згусток крові чорного кольору, розміром 2см. У правому передсерді згустки крові білого кольору, розміром 2см і ліве передсердя пусте.

Аорта, легенева артерія: заповнені невеликими згустками крові темно-червоного кольору. Топографія судин анатомічно вірна.

Діафрагма: ціла, симетрична, анатомічно правильно розташована сіро-рожевого кольору з синюшним відтінком.

7.Органи черевної порожнини

Стравохід: в порожнині відсутнє вмістиме. Слизова оболонка світло-рожевого кольору.

Положення органів: в межах анатомо-топографічних меж.

Очеревина: волога, гладка, блискуча, глинястого кольору.

Печінка: розмір - 16*24 см, краї гострі, не збільшена, нерівномірно забарвлена у темно-фіолетовий та бурий кольори. На розрізі малюнок чіткий, зіскоб незначний.

Жовчний міхур: розмір - 3,5*1 см, заповнений жовчю яскраво-жовтого кольору, сметаноподібної консистенції. Слизова оболонка світло-сірого кольору, прохідність жовчної протоки збережена.

Селезінка: вага - 30г, розміри - 23*3 см, краї гострі, капсула не напружена, щільнуватої консистенції, бурого кольору з чорним відтінком по краях. На розрізі - червоно-коричневого кольору, помірно волога, малюнок чітко виражений, зіскобу немає.

Нирки: розмір - 9*3,5 см, вірно розвинуті, бобовидної форми, капсула знімається важко, коричневого кольору, пружної консистенції. На розрізі межа між корковою і мозковою зонами чітко виражена; коркова зона - коричневого кольору, мозкова зона - світло-коричневого кольору, малюнок не згладжений.

Наднирники: продовгуватої форми з борознами, коричневого кольору, пружної консистенції, на розрізі - коркова зона світло коричневого кольору, мозкова зона - червоно-сірого кольору.

Сечоводи: вміст відсутній, слизова блідо-рожевого кольору, волога.

Сечовий міхур: розмір - 7*3,5 см, пустий, серозна оболонка біло-сірого кольору, слизова оболонка світло-сірого кольору, блискуча, прохідність сечовивідного каналу збережена.

Шлунок: розмір - 22*10 см, серозна оболонка - світло-коричневого кольору, слизова оболонка - біло-сірого кольору. Шлунок переповнений кормовими масами яскраво-жовтої консистенції. На дні шлунку - ураження діаметром по 5-7 мм, яскраво-вишневого кольору.

Підшлункова залоза: розмір - 14*2,5 см, ціла, дольчаста, світло-коричневого кольору, дряблої консистенції, на розрізі - волога, малюнок виражений.

Тонкий кишечник: - дванадцятипала кишка: вміст яскраво-жовтого кольору, слизової консистенції; слизова оболонка - сірого кольору, з жовтушним відтінком; серозна оболонка - блідо-коричневого кольору.

- голодна кишка: серозна оболонка - червоно-коричневого кольору, слизова - жовтого кольору, судини ін'єковані.

- клубова кишка: слизова оболонка - сірого кольору з жовтушник відтінком; серозна - блідо-коричневого кольору.

Товстий кишечник: - сліпа кишка: серозна оболонка - сіро коричневого кольору з червоними ділянками, слизова - темно-сірого кольору, вміст сіро-коричневого кольору, водянистої консистенції.

- ободова кишка: на слизовій оболонці білі нашарування, слизова оболонка зібрана в складки, серозна оболонка - червоного кольору, вмістиме - червоного кольору, водянистої консистенції.

- пряма кишка: слизова оболонка блідо-сірого кольору, полосаті крововиливи на верхівках складок.

Брижа: сіро-рожевого кольору з незначною кількістю жиру, кровоносні судини переповнені кров'ю темно-червоного кольору. Брижові (мезентеріальні) лімфатичні вузли темно-вишневого кольору, пружної консистенції, капсула напружена, поверхня розрізу волога, малюнок згладжений.

Статеві органи: яєчники пружної консистенції, бугристі, на розрізі вологі, малюнок збережений, слизова оболонка яйцеводів, матки і піхви світло-сірого кольору, волога.

8.Череп і хребет. Головний і спинний мозок та їх оболонки

Черепна порожнина: конфігурація кісток черепа вірна, скостеніння добре.

Хребет: не викривлений, потовщень і деформацій не виявлено.

Головний і спинний мозок: судини мозкових оболонок і мозку помірно заповнені кров'ю темно-червоного кольору, речовина мозку сіро-білого кольору, волога, чіткі межі між сірою і білою речовиною, в мозкових шлуночках є невелика кількість прозорої рідини (ліквор).

Паталогоанатомічний діагноз:

1. Венозна гіперемія та набряк легень.

2. Катаральний гастрит.

3. Зерниста дистрофія печінки.

4. Геморагічно-некротичний коліт.

5. Серозний лімфаденіт.

6. Полосчаті крововиливи на верхівках складок прямої кишки.

Патологоанатомічні зміни, характерні для дизентерії свиней.

9.Рекомендації до виробництва

Рекомендуємо фахівцям ветеринарної служби НВП ТОВ «Терра - Агро» провести заходи згідно «Інструкції по боротьбі із дизентерією».

10.Епікриз

Дизентерія свиней - це високо контагіозна хвороба свиней, яка характеризується симптомами гострого катарально-геморагічного коліту і проявляється профузним проносом з домішками у фекаліях крові та слизу.

Епізоотологія хвороби. Хворіють свині різного віку, особливо молодняк 1 - 6-місячного віку. Під час ензоотичних спалахів дизентерії криваві проноси спостерігають і серед поросят-сисунів. Появу захворювання часто спричиняють різкі порушення в годівлі та утриманні свиней (зміна кормів, кормові отруєння, скупченість, протяги). Джерелом збудника інфекції є клінічно й латентно хворі свині та реконвелесценти, які виділяють борелії з фекаліями до 5 місяців після перетворювання. Зараження здорових свиней відбувається аліментарно, через контаміновані збудником корми, воду, підстилку, предмети догляду за тваринами. Для дизентерії характерним є дуже швидке поширення хвороби, яка проходить у вигляді ензоотії, іноді епізоотії. Захворювання реєструється впродовж усього року, однак найчастіше восени, взимку та навесні. Поява хвороби в раніше благополучних господарствах пов'язана переважно із завезенням для комплектування ремонтних свинок і кабанчиків. У цих випадках захворювання набуває характеру епізоотії з охопленням упродовж 1 - 3 діб свиней усіх вікових груп. Захворюваність і летальність серед поросят-сисунів може досягати 80 - 100%, у свиноматок і дорослих свиней хвороба проходить більш доброякісно, з меншою летальністю. Надалі в цих господарствах дизентерія стає стаціонарною інфекцією, супроводжується наявністю великої кількості свиней-мікробоносіїв, регулярно з'являється серед поросят 1 - 6-місячного віку у вигляді ензоотичних спалахів. Захворюваність серед цих вікових груп становить 80 - 90%, летальність - 10 - 60.

Патогенез вивчений недостатньо. Після проникнення в організм борелії фіксуються на клітинах слизової оболонки товстих кишок, починають швидко розмножуватись і утворювати токсини. Патогенетичній дії збудника сприяють різні функціональні порушення травного каналу, пов'язані зі згодовуванням недоброякісного токсичного корму та хронічними запальними процесами. Внаслідок зниження секреторної діяльності і послаблення бар'єрної функції слизової оболонки товстих кишок створюються сприятливі умови для розвитку різних умовно-патогенних кишкових мікробів, накопичення їх бактеріальних токсинів та участі в геморагічно-дифтеричному запаленні слизової оболонки й некротичних процесах. Токсичні речовини з кишок проникають у кров, спричинюють дистрофічні зміни в різних органах і зумовлюють загальну картину тяжкого токсикозу.

Клінічна картина та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 2 - 30 діб. Перебіг хвороби гострий, підгострий та хронічний. Можливі випадки над гострого перебігу, коли тварини гинуть через 12-20год після появи кривавого проносу.

За гострого перебігу спостерігаються короткочасне підвищення температури тіла до 40,5 - 41^оС, сильне пригнічення, відсутність апетиту, спрага. Через 48 - 82 год після зараження з'являється сильний пронос. Фекалії спочатку мають брудно-сірий колір, потім стають темно-коричневими або землисто-чорного кольору з домішками слизу й крові, що є найхарактернішою діагностичною ознакою дизентерії. Температура тіла швидко знижується, з'являється хитка хода, задишка; спина згорблена, живіт підтягнутий. На 5 - 6-ту добу хвороби настає повне виснаження і загибель тварини. Поросята віком 3 - 6 тижнів хворіють тяжче, ніж підсвинки, однак проноси з кров'ю частіше бувають у доросліших тварин. У багатьох свиней, особливо серед молодняку, після одужання нерідко бувають рецидиви хвороби.

За підгострого перебігу температура тіла перебуває в межах норми або знижена. Спостерігають виснажливі кров'янисті проноси з домішками слизу, сильну спрагу, відсутність апетиту, виснаженість, хитку ходу. Тривалість хвороби - 15 - 17 діб. Більшість тварин гине на 12 - 15-ту добу. Під час хронічного перебігу спостерігають проноси й запори, виснаження, млявість, можливі екзематозні ураження шкіри. Кров у фекаліях виявляється рідко і тільки в окремих свиней. Тривалість хвороби - 14 діб. Трапляються випадки ускладнення дизентерії сальмонельозом, пастерельозом та іншими секундарними інфекціями.

Патологоанатомічні зміни. Під час огляду трупа виявляють загальне виснаження, синюшність шкірного покриву в ділянці вух і нижній частині тіла. На розтині трупа основні патологоанатомічні зміни спостерігають у товстому відділі кишок. При гострому перебігу виявляють потовщення, геморагічне запалення і складчастість слизової оболонки ободової та сліпої кишок, згодом - дифтеретичні висівкоподібні нашарування та осередки некрозу; крововиливи в лімфовузлах і деяких органах. При хронічному перебігу хвороби в товстих кишках відмічають сирнисті нальоти чорно-білого, жовтуватого або червоного кольору, крововиливи, а також дегенеративні зміни в печінці й нирках. Вміст кишок через домішки крові має червонуватий, іноді кавовий колір.

Діагноз передбачає аналіз результатів епізоотологічного обстеження неблагополучного господарства, характерної клінічної картини хвороби, патологоанатомічних змін та даних лабораторного дослідження.

Диференціальна діагностика. Дизентерію свиней потрібно відрізняти від чуми, сальмонельозу, вірусного трансмісивного гастроентериту, колі ентериту, а також кормових отруєнь.

При чумі хворіють і гинуть свині всіх вікових груп, спостерігається постійна пропасниця, явища геморагічного діатезу, масові крововиливи в усіх органах і тканинах, інфаркти селезінки, «мармуровість» лімфовузлів, наявність «бутонів» у слизовій оболонці товстого відділу кишок.

При сальмонельозі хворіють в основному щойно відлучені поросята, у свиноматок можуть бути аборти. Спостерігаються висока температура тіла, синюшність шкіри вух, підгруддя, промежини. При хронічному перебігу хвороби виявляють некроз солітарних фолікулів слизової оболонки товстих кишок з утворенням крихкуватих струпів і виразок. Бактеріологічними дослідженнями достовірно установлюється збудник хвороби.

При вірусному трансмісивному гастроентериті хворіють і гинуть лише поросята-сисуни до 15-денного віку. У фекаліях відсутня кров, при розтині трупів не виявляють дифтеритичних та некротичних уражень товстого відділу кишок.

На коліентерит хворіють переважно поросята до 15-денного віку. Калові маси рідкі, без крові та слизу. Під час бактеріологічного дослідження виділяють патогенну кишкову паличку.

Гастроентерити неінфекційного походження виникають після згодовування недоброякісних кормів, уражають одночасно всіх свиней неблагополучної групи, супроводжується проносами без домішок крові, припиняються після виключення з раціону неякісних кормів.

11.Способи утилізації або знешкодження трупу і трупних залишків. Охорона навколишнього середовища. Знезараження місця розтину і особиста безпека при розтині

По закінченню розтину та прибирання трупу секційний стіл та його обладнання, а також підлогу, ретельно миють і дезинфікують. Інструменти попередньо очищають від забруднень за допомогою щітки та мила, а потім, загорнувши в марлю, дезінфікують у киплячій воді з содою або кладуть на кілька годин в 2% розчин карболової кислоти, після чого насухо витирають та прибирають у шафу. Для запобігання утворення іржавчини на інструментах, останні рекомендують змащувати жиром або вазеліном. Губки та щітки миють у воді та зберігають у розчині лізолу до наступного розтину. Фартухи, нарукавники миють із милом та дезінфікують лізолом.

Для дезінфекції рук користуються наступним способом: руки занурюють у 5% розчин марганцевокислого калію, який одночасно дезінфікує та знищує неприємний запах, а буре забарвлення шкіри, яке з'являється від дії марганцевокислого калію, знищують зануренням рук у насичений розчин щавлевої кислоти.

У даний час для безпечного знищення трупів тварин, для виключення можливості розповсюдження інфекційних хвороб і забруднення навколишнього середовища, згідно з чинною настановою «Ветеринарно-санітарні правила при утилізації, прибиранні і знищенні трупів тварин і відходів, одержаних при переробці сирих тваринних продуктів», застосовують 4 методи (в залежності від характеру хвороби) утилізації трупів: переробка на ветеринарно-санітарних утильзаводах, спалювання, знезараження в біотермічних ямах та захоронення на скотомогильниках.

Скотомогильники та біотермічні ями повинні розташовуватись в місцях із низьким рівнем ґрунтових вод (не менше 2,5м від поверхні ґрунту при найвищому їх стоянні), скотомогильники - не ближче 0,5км від населеного пункту, якомога далі від пасовищ, водоймищ, колодязів, проїжджих доріг та скотогонів.

Трупи на скотомогильниках закопують на глибину не менше 2м із насипом землі 0,5м. Перед тим, як закопати труп, необхідно зняти лопатою верхній шар забрудненого під час розтину ґрунту та скинути його на дно ями. Після цього піддають дезінфекції ділянку землі, де проводився розтин, використовуючи при цьому:

- хлорне вапно у чистому вигляді або 4 - 10% розведенні з водою;

- 2 - 3% розчин гарячий розчин каустичної соди;

- 4% розчин їдкого натру (показаний при розтині трупів тварин, які загинули від інфекційної анемії).

Закопування трупів на скотомогильниках - більш простий, але менш безпечний спосіб знищування, так як у ґрунті збудники багатьох хвороб можуть довго зберігати життєдіяльність.

Біотермічні ями (ями Беккері) призначені для знищення трупів тварин. Це споруди типу колодязя глибиною близько 9 - 10м округлої чи квадратної форми (діаметр або сторона квадрата 3м). Стіни ями обкладають деревом у зруб, цеглою або укріпляють залізобетоном. Трупи, трупний матеріал опускають у камеру і там вони піддаються розкладанню та біотермічній обробці. Через 20діб після загрузки температура в камері підвищується до 65 - 70^оС, що виникає в результаті активної життєдіяльності термофільних бактерій. Протягом 40днів трупи знищуються і знезаражуються навіть від спороутворюючих патогенних мікробів при їх проростанні у вегетативну форму.

У результаті біотермічної обробки трупи знезаражуються, а однорідний компост, що утримується в камері, може бути використаний як добриво для ґрунту.

Біотермічні ями дозволяється споруджувати не менше ніж за 0,5км від тваринницьких приміщень. Ділянку землі для біотермічних ям огороджують парканом, із зовнішньої сторони якого викопують рів. При відсутності паркану, останній замінюють земляним валом із ровом глибиною 4,4м і шириною не менше 1м. В'їзд на скотомогильник обладнують воротами, а біотермічні ями - кришками, які закриваються замками.

У всіх випадках трупи знищують під суворим ветсаннаглядом.

Література

1.Скрипка М.В. Конспект лекцій з патологічної анатомії.-Полтава.-2006.-457с.

2.Каришева А.Ф. Спеціальна епізоотологія: Підручник.-К.: Вища освіта, 2002.-703с.

3.Скрипка М.В., Євстаф'єва В.О. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з патологічної анатомії сільськогосподарських тварин.-Полтава.-2004.-31с.

4.Скрипка М.В. Методичний посібник із патолого-анатомічного розтину трупів сільськогосподарських тварин.-Полтава.-2007.-133с.

Размещено на Allbest.ru