Аналіз діяльності свинарського господарства

Загальні відомості про походження свиней, класифікація їх сучасних порід за напрямом продуктивності. Визначення валового виробництва м'яса і необхідної кількості молодняку для постановки в цех дорощування. Розрахунок поголів'я свиноматок, кнурів, поросят.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 16.03.2013
Размер файла 39,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

1.1 Загальні відомості про походження

1.2 Класифікація сучасних порід свиней

2. Розрахункова частина

2.1 Завдання (вихідні дані для технологічних розрахунків)

2.2 Цех відгодівлі

2.3 Цех дорощування

2.4 Цех відтворення

2.5 Корми та годівля

2.6 Складання циклограми руху поголів'я

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Свинарство є традиційною галуззю в Україні і тому в загальному обсязі виробництва м'яса свинина повинна складати, як і раніше, не менше 40%.

До недавнього часу виробництво товарної свинини в Україні займалися 658 великих промислових комплексів і спеціалізованих по свинарству підприємств, більше 10 тис. колгоспних та радгоспних свиноферм, а також значна кількість індивідуальних господарств. За даними ФАО із більш як 211 млн. т світового виробництва м'яса частка свинини становить 41%, яловичини - 27, м'яса птиці - 26, баранини - 4, решта інших видів.

Одним з найважливіших факторів сучасного свинарства стало поліпшення племінної роботи у стадах завдяки подальшому удосконаленню існуючих і створенню нових генотипів тварин.

Зараз у світі нараховується більше 100 порід свиней, які мають практичне значення, а взагалі з урахуванням аборигенних, локальних і зникаючих - більше 400 порід свиней.[10]

Наявність різних генотипів забезпечує більш ефективне використання природно-кліматичних та кормових умов регіонів України і забезпечує зональні системи розведення свиней, схрещування та гібридизацію. Всі породи відрізняються одна від одної будовою тіла, зовнішніми формами, здоров'ям, пристосованістю до певних умов вирощування, здатністю до використання різноманітних кормів, продуктивністю та якістю продукції залежно від методів розведення тощо. Характеризуючи породи за цими та іншими відмінностями можна мати про них більш повну уяву.[13]

1. Огляд літератури

1.1 Загальні відомості про походження

За зоологічною класифікацією домашні свині належать до класу ссавців (Mammalia), ряду парнокопитних (Artiobaktula) родини свиних (Suidae). Встановлено, що всі існуючі породи свиней за своїм походженням розподіляються на дві основні групи: європейського і азіатського коріння. За існуючою аргументацією одомашненню в першу чергу підлягали азіатські свині, які були вельми різнотипними тваринами, що відрізнялись одна від одної величиною, формою будови тіла, забарвленістю та продуктивними якостями. За величиною вух азіатські свині діляться на дві групи: довговухі і коротковухі.

Одомашнені нащадки дикого європейського кабана були більш однотипними, але зовнішні умови, а також вплив людини визначили значне варіювання їх основного типу головним чином за величиною. Як і азіатські корінні, домашні свині Європи розділяються на довговухих і коротковухих.

Більшість дослідників дотримуються думки, що різні групи свиней Європи і Азії спочатку існували самостійно, але пізніше азіатські породи проникли в Європу і внаслідок схрещування з місцевими виникли нові змішані породи стародавнього походження з дещо поліпшеними якостями. Таким чином, з'явилися середземноморські свині Італії, Іспанії і Південно-Західної Франції, об'єднані в так звану романську групу. Впливу східних свиней через романську групу підпали також місцеві тварини Балканського півострова і Угорщини, внаслідок чого визначилась нова група кучерявих свиней, до складу якої входили баконські та ман галицькі свині.

Пізніше окремі найбільш економічно розвинуті держави здійснювали зв'язки з середземноморськими і східними країнами, вивозили звідти тварин помісного та чистого азіатського походження, схрещували їх з місцевими корінними європейськими породами і створили ряд сучасних порід свиней.

Останні, в свою чергу, також використовуються для схрещування і формування нових популяцій, внаслідок чого кількість порід свиней у різних країнах земної кулі постійно збільшується.

За пропозицією проф.. В.П. Волкоп'ялова (1968) все вище перекладене можна подати у вигляді відповідної схеми (рис.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Схема походження домашніх порід свиней.

1.2 Класифікація сучасних порід свиней

Різні породи свиней за однакових умов годівлі та утримання мають неоднакову продуктивність. Тому за напрямом продуктивності їх розподіляють на три групи:

· перша - породи універсального напряму продуктивності (велика біла, українська степова біла) - характеризуються високою відтворною здатністю з добрими відгодівельними та м'ясними якостями, їх універсальність полягає в тому, що при певних умовах годівлі від них можна одержати м'ясну або сальну свинину;

· друга - породи м'ясного напряму продуктивності (полтавська м'ясна, ландрас, уельська, дюрок, українська м'ясна, гемпшир, п'єтрен, спеціалізовані м'ясні типи і лінії), що характеризуються високими відгодівельними якостями, високою м'ясністю та доброю відтворною здатністю, від них одержують молодняк для м'ясної і беконної відгодівлі;

· третя - породи сального напряму продуктивності (миргородська, українська степова ряба, велика чорна) - характеризуються схильністю до більш раннього осалювання туш і нижчою багатоплідністю[13]

Свині універсального напрямку продуктивності

Велика біла порода

Свині великої білої породи в Україні, як і в інших країнах, займають домінуюче положення і складають майже 90% по відношенню до інших порід. Генеалогічна структура породи представлена спеціалізованими внутрішньо породними і заводськими типами, генеалогічними заводськими лініями і родинами,спорідненими групами тварин.[3]

Порода характеризується міцним типом будови тіла, високою відтворною здатністю, значним рівнем відгодівельної та м'ясної продуктивності, придатністю до використання підприємствами з промисловою технологією.

Дорослі свиноматки досягають живої маси 230-280 кг, кнури - 320-350 кг. За опорос матки народжують 10-14 поросят. За умови доброї годівлі і утримання великі білі свині на відгодівлі досягають живої маси 100 кг за 6-7 місяців. [10]

Основними племзаводами по розведенню свиней великої білої породи: “Комсомолець” Миколаївської, “Степне” Сумської, ім..Литвинова Донецької областей. Враховуючи чисельність свиней великої білої породи, подальшу племінну роботу: створення стад з високими відтворювальними та відгодівельними і м'ясними якостями.

Українська степова біла

Виведена академіком М. Ф. Івановим (1934 р.) в "Асканія-Нова" Херсонської області засобом простої гібридизації місцевих аборигенних маток півдня України з кнурами великої білої англійської породи.

Українська степова біла - порода універсального напряму продуктивності. Тварини мають високу резистентність і чудово адаптовані до умов посушливого півдня України. Для них властиві засвоюваність кормів, небагатих на поживні речовини, та невибагливість до умов утримання. Вони грубіші порівняно з чистокровними великими білими свинями, а за витривалістю в умовах посушливого півдня України перевершують останніх. [4]

Окремі статі екстер'єру: кістяк міцний, ноги дуже сильні й міцні, голова невелика, легка, з помірно ввігнутим профілем. Щетина довга, густа, рівномірно вкриває тулуб, масть біла. Окости м'ясисті, добре розвинені.

Жива маса кнурів становить 335-345 кг (max. - 423 кг), довжина тулуба в середньому - 180 см (max. - 215), у свиноматок - відповідно 230-255 кг (max. - 368), 167см (max. - 186). Кнури відзначаються високою відтворювальною здатністю, а матки мають багатоплідність 12-19 поросят на один опорос, молочність - 54-60 і більше кілограмів.

Створена в екстремальних умовах годівлі й утримання, але за добре продуманою науково обґрунтованою методикою, українська степова біла порода свиней користується великим попитом.[4]

Свині м'ясного напрямку продуктивності

Полтавська м'ясна порода

Перша, високопродуктивна м'ясна порода свиней в Україні, що відповідає сучасним вимогам споживача до високих смакових якостей м'яса і сала. Затверджена наказом Мінсільгосппроду України 8 вересня 1993 р. Свиней полтавської породи використовують в умовах виробництва як у материнській, так і в батьківській формах.[5]

Створена в Інституті свинарства УААН протягом 1966-1993 рр. під методичним керівництвом професора Б.В. Баньковського шляхом складного відтворювального схрещування вітчизняних (велика біла, миргородська) та зарубіжних (ландрас, уесекс-седлбек, п'єтрен,) порід. Це перша вітчизняна порода м'ясних свиней, яка відповідає сучасним вимогам споживача.

Тварини білої масті з добре вираженими м'ясними формами. Вони довгі, мають широкий і глибокий тулуб, легку голову з невеликими, злегка звислими вухами і масивними окостами. Жива маса кнурів досягає 320-350 кг, свиноматок - 220-250 кг; багатоплідність - 10,5-11,5 поросяти при живій масі кожного у 2 міс. - 20-22 кг; середньодобовий приріст молодняку на контрольній відгодівлі - 780-850 г; товщина шпику над 6-7 грудними хребцями - 24-26 мм; витрати корму на 1 кг приросту - 3,4-3,6 корм. одиниці. При забої в 100 кг вихід м'яса становить 61-62%.[10]

На свиней цієї породи зараз великий попит не тільки колективних сільськогосподарських підприємств, але й населення та фермерів.

Основними племінними господарствами є племзавод дослідного господарства Інституту свинарства УААН, племферма Стрілецького коне заводу Луганської області.

Порода дюрок української селекції

Майже 30-річний досвід використання свиней породи дюрок в умовах України дає змогу виявити особливості їхньої акліматизації та продуктивні якості як при чистопородному розведенні, так і при схрещуванні. Встановлено, що основна перевага породи - це її відгодівельні і м'ясні якості, а також позитивний вплив її кнурів на підвищення цих властивостей у помі сей як при двопородному, так і три породному схрещуванні. Проте за багатоплідністю свиноматок порода дюрок зарубіжної селекції не конкурентоспроможна порівняно з вітчизняними.[6]

Новий внутрішньо породний тип свиней породи дюрок української селекції з поліпшеними відтворними якостями “ Степовий ” створено методом внутрішньо породної селекції на основі цілеспрямованих поєднань географічних популяцій свиней породи дюрок: чеської, американської, англійської, данської в умовах повноцінної збалансованої годівлі. Дослідження зі створення нового генотипу проводили за відповідною методичною схемою. [2]

Цільовим стандартом передбачалися такі вимоги до відтворних якостей маток та відгодівельних і м'ясо-сальних властивостей молодняку на відгодівлі: багатоплідність маток - 10,8-11,0 поросят; вік досягнення 100 кг живої маси - 170-180 днів; середньодобовий приріст на відгодівлі - 750-850 г; товщина шпику - 22 мм; маса заднього окосту - 11,8 кг. [2]

Порода дюрок української селекції “ Степовий “ була занесена до Національного реєстру селекційних досягнень у тваринництві України, оскільки новий тип за відтворними якостями маток перевищує кращі світові аналоги, а за відтворними і м'ясними - не поступається їм.

Порода гемпшир

Порода гемпшир виведена в Англії, а потім завезена в США. Багатоплідність маток складає 9-11 поросят, приріст свиней на контрольній відгодівлі перевищує 900 г при товщині шпику в межах 20 мм. Масть тварин чорна з білим поясом, який проходить уздовж лопаток і зачіпає передні кінцівки.

Жива маса дорослих кнурів - 300-312 кг, маток - 220-250 кг.

У колишній Радянський Союз гемпширських свиней завезли у 1976 році із США, розмістили в дослідному господарстві Білоруського науково-дослідного інституту тваринництва. При чистопородному розведенні ці свині не проявили високої продуктивності, але при схрещуванні окремі лінії дають позитивний ефект. В Україні гемпширських свиней використовували для поліпшення окремих якостей миргородської породи і при створенні червонопоясної спеціалізованої лінії м'ясних свиней.[7]

Українська м'ясна порода

Це результат багаторічної праці науковців і селекціонерів-виробничників різних зон країни. Створили її на міжпородній основі під методичним керівництвом вчених Інституту свинарства УААН (В.О. Медведєв). Затверджено нову породу в 1993 році. У породі сформовано три внутрішньо породні заводські типи - центральний полтавської селекції, харківський та асканійський.

Свині характеризуються міцною конституцією, добре вираженими м'ясними формами і білою мастю. Дорослі кнури мають живу масу 310-340 кг, свиноматки - 230-245 кг. Багатоплідність - 10-11 поросят при масі приплоду у 2 міс. - 180-200 кг. Середньодобові прирости на контрольній відгодівлі становлять 780-820 г при досягненні живої маси 100 кг за 177-180 днів і витраті 3,4-3,5 корм. од. корму на кожний кілограм приросту, товщина шпику на рівні 6-7 ребра - 20-28 мм. [1,10]

Провідними племгоспами по розведенню цих свиней є дослідні господарства “Світанок” Інституту свинарства УААН, “Асканія-Нова” Інституту тваринництва УААН Київської областей. [10]

Порода ландрас

Ландрас - спеціалізована м'ясна порода, одна з кращих серед заводських порід світу за відгодівельними і м'ясними ознаками. В Україну ландрасів почали завозити з 1957 року з Канади, Швеції, Англії. Провідним племінним господарством породи є дослідне господарство “Україна” Інституту тваринництва УААН Чернігівської області.

Живої маси дорослі кнурі досягають - 300-320 кг, свиноматок - 220-250 кг. Багатоплідність маток - 11-12 поросят. Середньодобовий приріст на контрольній відгодівлі - 800 г,затрати кормів на 1 кг приросту - 3,5 к.од., товщина сала - 25 мм. На відгодівлі молодняк досягає живої маси 100 кг за 170-180 днів.[8]

Порода п'єтрен

Порода виведена в Бельгії в результаті тривалого добору і спорідненого розведення найбільш м'ясних помісних свиней, одержаних шляхом складного відтворювального схрещування беркширської, великої білої та ряду інших порід. Тварини цієї породи характеризуються прекрасними м'ясними формами і пишним розвитком мускулатури.

Дорослі кнури мають живу масу 200-250 кг, матки - 180-200 кг, багатоплідність маток - 8-10 поросят. Маси 100 кг на відгодівлі молодняк досягає за 210-220 днів при середньодобових приростах 500-550 г.

Вперше в Україну свині породи п'єтрен були завезені в 1964 році і розміщені в дослідному господарстві Полтавського науково-дослідного інституту свинарства. На даний час племінних ферм цієї породи в Україні зараз немає.[7]

Уельська порода

Уельська порода - цінне альтернативне джерело генетичного матеріалу для селекціонерів, ця порода дозволяє легко покращити відгодівельні якості у поєднанні з скорочення витрат кормів, при цьому отримують добрий забійний вихід у нащадків.

Виведена в Великобританії, в Україні породу розводять з 1964 року, за напрямом продуктивності відноситься до беконних порід. Тварини білої масті. Тварини уельської породи свиней за зовнішнім видом схожі на породу ландрас, але випереджають їх за міцністю конституції та материнськими якостями. [9]

Жива маса дорослих кнурів - 295-320 кг, свиноматок - 220-240 кг. Багатоплідність - 10-12 поросят. На контрольній відгодівлі середньодобові прирости становлять 650-670 г при витраті 3,9-4,0 корм. од. на 1кг приросту. [10]

Єдиний племзавод уельської породи свиней в Україні знаходиться у дослідному господарстві ІТ УААН ``Гонтарівка'' Харківської області.[9]

Червона біло пояса порода

Затверджена в 1994 році. Тварини м'ясного напрямку продуктивності.

Дорослі кнури характеризуються живою масою в межах 300-340 кг, матки - 230-250 кг. Масть тварин червона з білим поясом у ділянці лопаток. Багатоплідність маток - 10-11 поросят. Живої маси 100 кг молодняк досягає за 170-180 днів при середньодобових приростах в умовах контрольно-випробувальних станцій 820-870 г, витраті корму на 1 кг приросту 3,2-3,5 корм. од. і товщині шпику над 6-7 грудними хребцями 21-25 мм.

Розводять породу в різних регіонах України і в Ставропольському краї. Провідними племінними фермами є агрофірма “ Нива ” Тернопільської, радгосп “ Гвардійський ” Одеської, колективне господарство “ Україна ” Вінницької областей.[10]

Свині сального напрямку продуктивності

Миргородська порода

Селекційний процес створення цієї породи здійснювали методом складного відтворювального схрещування місцевих чорно-рябих свиней Миргородщини з кнурами беркширської, середньої білої, темворської та великої чорної порід. Мають високу невибагливість, резистентність, стресостійкість і здатність використовувати випас. На контрольній відгодівлі молодняк миргородської породи досягає живої маси 100 кг за 197 днів при затраті корму на 1 кг приросту 3,97 корм. од. [11]

Кнури досягають 300-320 кг, свиноматки 220-230 кг. Багатоплідність становить - 10,6-11,7 голови, маса гнізда у 2 міс. -162-180 кг, збереженість приплоду - 94%. [11]

Низький вміст вологи та наявність жирових прошарків у м'ясі свиней миргородської породи підвищують його смакові якості.

Розводять їх головним чином у Полтавській, Сумській та Хмельницькій областях. Провідним племгоспом по їх розведенню є племзавод ім. Декабристів, що на Полтавщині.[10]

Велика чорна порода

Велика чорна порода була виведена в Англії. До України вона завозилася в 1947 році з Німеччини, Угорщини та Англії. Нині провідними господарствами по їх розведенню є два племзаводи в Донецькій та Сумській областях. Крім того, їх розведенням займаються у п'яти племрепродукторах.

Ці тварини виключно стресостійкі, а ще простіше - флегматичні, мають міцну конституцію та чорну масть, добре пристосовані до пасовищного способу утримання й легко переносять спеку.[12]

Серед найважливіших особливостей тварин цієї породи є невибагливість до кормів, добру пристосованість до кліматичних умов.

Свиноматки великої чорної породи приносять близько 10 поросят за опорос, тварини даної породи здатні у віці 9 місяців досягати живої маси в 200-220 кг, або майже за рік 260 кг. Дорослі кнури в умовах господарств мають живу масу 300-340кг.[12]

Українська степова ряба порода

Виведена академіком Л.К. Гребенем протягом 1938-1961 років в експериментальному господарстві “ Асканія - Нова ” Херсонської області. Для створення породи використовували потомство свиноматок української степової білої породи, яке походило від ліній Степняка і Дружка.

Зараз це тварини густо м'ясо-сального типу. За розвитком і продуктивністю наближаються до степових білих.

Жива маса дорослих кнурів становить 290-340 кг, свиноматок - 210-230 кг. Багатоплідність - 9-11 поросят. Маса гнізда поросят у 60 днів - 175-185 кг. При відгодівлі підсвинки в умовах промислових господарств досягають живої маси 100 кг за 210-230 днів, витрачаючи 4,5-5,0 корм. од. корму на 1 кг приросту.

Розводять тварин у Херсонській і Миколаївській областях. Провідні господарства української степової рябої породи: “Асканія-Нова”, “Інгулець” та “Революція” Херсонської області.[10]

2. Розрахункова частина

2.1 Завдання (вихідні дані для технологічних розрахунків)

Показник

Номер завдання

100

Потужність господарства, тис. гол.

6

Період поросності, днів

115

Підсисний період, днів

35

Холостий період, днів

15

Ритм виробництва

275

Додаткові дані

Жива маса, кг на початок відгодівлі:

молодняку

27

дорослих свиней

132

на кінець відгодівлі

молодняку

130

дорослих свиней

230

Тварини, що реалізовані населенню, голів

320

Збереженість по групам, %

0-2 міс.

84

2-4 міс.

91

4-8 міс.

95

Середньодобовий приріст, г

молодняку

540

дорослих свиней

415

Багатоплідність, голів основних маток

11

перевіряємих маток

9

Період санітарного розриву, днів

7

2.2 Цех відгодівлі

1. Визначаємо валове виробництво м'яса за рахунок відгодівлі молодняку:

Мм = П Ч Ж 2,

Мм = 6000 Ч 130 = 780000 кг = 780т

де П - потужність підприємства, тис. гол.

Ж2 - здаточна маса 1 голови молодняку.

2. Визначаємо кількість м'яса за рахунок вибракування поголів'я (Мв). Беремо 10% від загального валового виробництва м'яса.

780000 - 100% Мв = (780000 Ч 10) / 100 = 780000кг=78т

Мв - 10%

3. Визначаємо загальну кількість м'яса, яке виробляється на комплексі:

Мо = Мм + Мв.

Мо =780+ 78 =858т

4. Визначаємо кількість молодняку з урахуванням внутрішньогосподарських потреб:

Поб =П + В,

Поб = 6000+ 320 = 6320 гол

де В - продано населенню, голів.

5. Необхідно визначити загальну кількість молодняку для постановки на відгодівлю:

Пн.в. =(Поб Ч 100) / Х1,

Пн.в. =(6320 Ч 100) / 95 = 6653гол

де Х1 - збереженість молодняку на відгодівлі.

6. Визначаємо кількість дорослих (вибракуваних) тварин, яких знімаємо з відгодівлі:

Пв. = Мв / Ж4,

Пв. = 78000 / 230 = 339 гол

де Ж4 - здаточна маса однієї голови дорослих тварин.

7. Визначаємо кратність здачі продукції за рік:

Кр = 365 / Р,

Кр = 365 / 27 = 13,5 разів

де Р - тривалість ритму виробництва.

8. Треба визначити кількість молодняку, що знімається з відгодівлі за 1 ритм:

Прм = П / Кр.

Прм = 6000 / 13,5 = 444 гол

далі відповідно проводимо розрахунок для дорослих свиней:

Прв = Пв / Кр.

Прв = 339/ 13,5= 25 гол

9. Визначаємо скільки за 1 ритм виробляється м'яса:

Мр = Мо / Кр.

Мр = 858000/ 13,5 = 63555,5 кг

10. Визначаємо масу приросту від 1 голови молодняку за період відгодівлі (кг):

Мпр = Ж2 - Ж1 = 130 - 27 = 103 кг

де Ж1 - жива маса 1 голови молодняку при постановці на відгодівлю.

11. Визначаємо масу приросту від 1 голови дорослих тварин за період відгодівлі:

Мпр.в = Ж4 - Ж3,

Мпр.в = 230 - 132 = 98 кг

де Ж3 - жива маса 1 голови дорослих тварин при постановці на відгодівлю.

12. Визначаємо тривалість періоду відгодівлі молодняку:

Дм = Мпр / См,

Дм = 103000 / 540 = 191 днів

де См - середньодобовий приріст молодняку на відгодівлі.

13. Визначаємо тривалість відгодівлі 1 голови дорослих свиней:

Дв = Мпр.в / Св,

Дв = 98000 / 415 = 236 днів

де Св - середньодобовий приріст дорослих свиней на відгодівлі.

14. Визначаємо тривалість зайнятості 1 свиномісця однією групою:

Дм1 = Дм + Ср,

Дм1 = 191 + 7 = 198 днів

де Ср - тривалість санітарного розриву.

Далі відповідно проводимо розрахунок для дорослих свиней:

Дв1 = Де + Ср = 236 + 7 = 243 днів

15. Необхідно визначити кількість оборотів зайнятості одного свиномісця за рік (циклів) для молодняку та дорослих свиней:

Цм = 365 / Дм1; Цв = 365 / Дв1.

Цм = 365 / 198 = 1,8 об; Цв = 365 / 243 = 1,5 об

16. Визначаємо потребу в станкомісцях для молодняку:

Сm.м = Пн.в / Цм.

Сm.м = 6653 / 1,8 = 3697 шт.

та дорослих тварин:

Сm.в = Пв / Цв.

Сm.в = 339/ 1,5 = 226 шт.

17. Визначаємо потребу в станкомісцях на відгодівлі для молодняку та доросли х тварин:

Ст = Ст.м + Ст.в.

Ст = 3697 + 226 = 3923 шт.

18. Визначаємо загальну потребу в станкомісцях з урахуванням 10% страхового резерву (Ст.заг).

5267 - 100% Х = 538 шт.

х - 10%

Сm.заг = 3923+(3923*0,1) = 4316 шт.

2.3 Цех дорощування

1. Розраховуємо необхідну кількість молодняку для постановки в цех дорощування:

Ппост.д = (Пн.в Ч 100) / Х2,

Ппост.д = (6653 Ч 100) / 91 = 7311 гол

де Х2 - збереженість молодняку при його дорощуванні.

2. Визначаємо потребу у молодняку для постановки на дорощування за 1 ритм:

Пр.д = Ппост.д / Кр,

Пр.д = 7311 / 13,5 = 542 гол

3. Визначаємо тривалість періоду дорощування:

Пд = 120 - Пп,

Пд = 120 - 35 = 85 днів

де Пд - тривалість періоду дорощування, яка залежить від тривалості підсисного періоду (Пп).

4. Визначаємо тривалість зайнятості 1 станкомісця при дорощуванні молодняку:

Дд = Пд + Ср,

Дд = 85 + 7 = 92 днів

5. Визначаємо кількість циклів:

Ц = 365 / Дд,

Ц = 365 / 92 = 3,9 циклів

6. Визначаємо необхідну кількість станкомісць для дорощування молодняку за рік:

Сm = Ппост.д / Ц,

Сm = 7311 / 3,9 = 1875 шт.

7. Визначаємо потребу в станкомісцях з урахуванням 10% страхового резерву (Ст.з.д).

Ст.з.д = 1875 + (1875*0,1) = 2063 шт.

2.4 Цех відтворення

свиня м'ясо кнур порося

1. Визначаємо тривалість циклу відтворення:

Тв = С + Пп + Хп,

Тв = 115 + 35 + 15 = 165 днів,

де С - тривалість періоду поросності; Пп - тривалість підсисного періоду, днів; Хп - тривалість холостого періоду, днів.

2. Розраховуємо можливу кількість опоросів від однієї матки за рік (обчислювати з точністю до 0,00):

Оо = 365 / Тв,

Оо = 365 / 165 = 2,21опоросів

3. Знаходимо кількість поросят, яку отримаємо від однієї основної матки за рік:

Ппр = Б1 Ч Оо,

Ппр = 11 Ч 2,21 = 24,3 гол,

де Б1 - багатоплідність основних свиноматок, голів.

4. Визначаємо кількість поросят, яких отримаємо за один середньорічний опорос від основних і перевіряємих маток:

Пср = (Ппр + Б2) /(Оо + 1),

Пср = (24,3 + 9) / (2,21 + 1) = 10,4 гол,

де Б2 - багатоплідність перевіряємих свиноматок.

5. Визначаємо необхідну потребу виробництва всієї кількості поросят:

Пп.вс = ((Ппост.д + В) Ч 100) / Х3,

Пп.вс = ((7311 + 320) Ч 100) / 84 = 9085 гол,

де Х3 - збереженість поросят-сисунів

6. Визначаємо необхідну кількість виробництва поросят за 1ритм:

Н = Пп.вс / Кр,

Н = 9085 / 13,5 = 673 гол

7. Розраховуємо загальну кількість опоросів від усіх маток:

Овс = Пп.вс / Пср,

Овс = 9085 / 10,4 = 874 опоросів

8. Визначаємо поголів'я перевіряємих свиноматок, голів:

Ппер = Овс / (Оо + 1),

Ппер = 874 / (2,21 + 1) = 272 гол

9. Визначаємо необхідну кількість основних маток, голів:

Пом = (Овс - Ппер) / Оо,

Пом = (874 - 272) / 2,21 = 272 гол

10. Розраховуємо кількість опоросів, отриманих за 1 ритм:

Ор = Овс / Кр,

Ор = 874 / 13,5 = 65 опоросів

11. Визначаємо кількість відлучених поросят, яких отримаємо за 1 ритм:

Ко = ((Ор Ч Пср - В / Кр) Ч Х3) / 100,

Ко = ((65 Ч 10,4 - 320 / 13,5) Ч 84) / 100 = 548 гол

12. Розраховуємо необхідну кількість кнурів, голів:

Кк.в = (Ппер + По.м) / 50,

Кк.в = (272 + 272) / 50 = 11 гол

13. Визначаємо поголів'я ремонтних кнурів (Крк), чисельність яких складає 60% від необхідної кількості кнурів

11 - 100% х = 7 гол

х - 60%

14. Визначаємо поголів'я перевіряємих кнурів (Кпк), чисельність яких складає 30% від необхідної кількості кнурів

11 - 100% х = 3 гол

х - 30%

15. Визначаємо кількість станкомісць для кнурів:

Ст.к = Ккв + Крк + Кпк,

Ст.к = 11 + 7 + 3 = 21 шт.

16. Визначаємо тривалість зайнятості 1 станкомісця, враховуючи що свиноматок переводять до цеху опоросу за 3-7 днів (До):

Зн = До + С + Пп + Ср,

Зн = 5 + 115 + 35 + 7 = 162 днів

де До - період, протягом якого треба перевести свиноматку до цеху опоросу.

17. Обчислюємо загальну кількість циклів у цеху:

Ц = 365 / Зн,

Ц = 365 / 162 = 2,3 циклу

де Зн - тривалість зайнятості 1 свиномісця, днів.

18. Визначаємо потребу в станкомісцях для підсисних маток:

Ст.св = Овс / Ц,

Ст. св = 874/ 2,3 = 380 шт.

19. Знаходимо загальну кількість станкомісць з урахуванням 10% страхового резерву (Ст.св.заг.).

380 - 100% х = 38 шт.

х - 10%

Ст. св. заг. = 380 + 38= 418 шт.

2.5 Корми та годівля

Виходячи із орієнтованих норм годівлі свиней різних статево - вікових груп і добових раціонів розраховуємо потребу в кормах (кормових одиницях по видах кормів в натурі, кг) для поголів'я свиней.

2.6 Складання циклограми руху поголів'я

Визначивши технологічну схему виробництва, розміри технологічних груп свиней на виробничих дільницях і крок ритму процесу виробництва, отримавши результати розрахункової частини будуємо циклограму.

Висновки

1. Свинарство є традиційною галуззю в Україні і тому в загальному обсязі виробництва м'яса свинина повинна складати, як і раніше, не менше 40%.

2. Породи універсального напряму продуктивності (велика біла, українська степова біла) - характеризуються високою відтворною здатністю з добрими відгодівельними та м'ясними якостями, їх універсальність полягає в тому, що при певних умовах годівлі від них можна одержати м'ясну або сальну свинину.

3. Породи м'ясного напряму продуктивності (полтавська м'ясна, ландрас, уельська, дюрок, українська м'ясна, естонська беконна, гемпшир, п'єтрен, спеціалізовані м'ясні типи і лінії), що характеризуються високими відгодівельними якостями, високою м'ясністю та доброю відтворною здатністю, від них одержують молодняк для м'ясної і беконної відгодівлі.

4. Породи сального напряму продуктивності (миргородська, українська степова ряба, велика чорна, північнокавказька) - характеризуються схильністю до більш раннього осалювання туш і нижчою багатоплідністю.

Список використаної літератури

1. Українська м'ясна порода свиней в умовах сьогодення // Тваринництво України-2010. - №7. С.35-38

2. Свині дюрок української селекції В.С.Топіха, А.Волков // Тваринництво України-2009. - №6. - С.23-25.

3. Свині великої білої породи в Україні //Ефективне тваринництво-2005.-№1. - С.38-39.

4. http://agroua.net/animals/catalog/ag-4/a-5/ab-170/

5. http://agroua.net/animals/catalog/ag-4/a-6/ab-167/

6. Топиха В.С. Роюк Н.П., Волков А.А., Чернадчук А.С. Свиньи породы дюрок.- Симферополь: «Таврия».- 1994.- 116с.

7. Породоутворення, класифікація і характеристика порід свиней //Кон'юнктурний журнал-каталог - 2004.- №11 (23). - С.62-64.

8. Свині породи ландрас в Україні //Тваринництво України. - 1998.- №7.- с.9.

9. Сучасний стан уельської породи свиней в Україні //Вісник Сумського НАУ. Серія Тваринництво - Вип. 7. - суми, 2003.- С.276-278.

10. Рибалко В.П., Мельник Ю.Ф., Нагаевич В.М.,Герасимов В.І., Породи свиней в Україні: Навч. Посібник. - Харків: Видавництво “ Еспада ”, 2001.- 128с.

11. Миргородська порода свиней //Пропозиція. - 2008. -№1. -С.51

12. Свині великої чорної породи //Тваринництво України. - 2002. - №6. - С.5-6.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.