Кормовиробництво як галузь аграрного виробництва має забезпечувати тваринництво достатньою кількістю якісних, збалансованих за вмістом поживних речовин кормів. Основні напрями розвитку цієї галузі - інтенсифікація польового і лучного кормовиробництва на основі прогресивних технологій вирощування кормових культур, заготівлі та зберігання кормів, поліпшення їх структури і якості.

Мета кормовиробництва як наукової дисципліни - теоретичне обґрунтування основ створення кормової площі, біології і технології вирощування кормових і зернофуражних культур, заготівлі кормів. Кормовиробництво має бути інтенсивним, тобто вирощувати кормові культури і заготовляти корми треба при мінімальних затратах енергетичних і трудових ресурсів, максимальному виході продукції за одиницю часу і на одиницю площі. Отже, інтенсивні енерго- і ресурсозберігаючі технології є основою вирощування кормових культур, заготівлі кормів і зберігання їх.

Основою виробництва усіх видів тваринницької продукції є надійна кормова база. Посіви кормових культур на орних землях разом із природними кормовими культурами повинні повністю забезпечити тваринництво усіма видами повноцінних кормів. Проблема заготівлі та виробництва кормів повинна вирішуватись на основі застосування прогресивних технологій, багатофункціональної техніки та сучасного обладнання для виробництва високоякісних екологічно безпечних кормів, підвищення їх протеїнової та енергетичної поживності, зменшення втрат на всіх етапах вирощування, заготівлі, транспортування, зберігання та використання.

Високу ефективність кормовиробництва забезпечує організація його на інтенсивній основі. Додаткові капітальні вкладення мають бути пов'язані із впровадженням наукових досягнень, досвіду кращих підприємств. Застосування врожайних сортів кормових культур, розміщення їх посівів у науково обґрунтованих сівозмінах після належних попередників, раціональне підживлення ґрунту, боротьба з шкідниками і хворобами сприяють одержанню необхідної кількості продукції високої якості при зниженні трудових і матеріальних витрат.

При організації кормової бази господарство має розраховувати насамперед на власні корми і придбання лише тих, які воно не може виробляти (комбікорми, білкові добавки, мікроелементи та ін.).

Необхідно виділити кормовиробництво в окрему спеціалізовану галузь і в комплексі вирішувати всі питання виробничого процесу (забезпечення висококваліфікованими кадрами, високопродуктивною технікою, досконалими будівлями і спорудами).

Усі заходи щодо створення міцної кормової бази, як уже зазначалося, поєднуються в системі кормовиробництва. Система кормовиробництва - це науково обґрунтований комплекс організаційно-економічних, технологічних і технічних заходів, спрямованих на створення міцної кормової бази, раціональне використання земельних угідь, удосконалення процесів заготівлі, зберігання, приготування і використання кормів, зниження затрат праці та засобів виробництва на одиницю продукції.

Система кормовиробництва вирішує всі питання забезпечення тваринництва високоякісними, збалансованими за поживністю кормами при зниженні сумарних затрат на їх одиницю на основі впровадження ресурсозберігаючої технології та наукової організації праці. Необхідною умовою підвищення ефективності системи кормовиробництва є раціональне поєднання джерел надходження кормів як за рахунок внутрішньогосподарської діяльності (висівання кормових культур, використання лук і пасовищ), так і при міжгосподарській кооперації і агропромисловій інтеграції (купівля, обмін та ін.).

Виділяють три основні системи кормовиробництва: система посівного кормовиробництва, система лукопасовищного кормовиробництва і система посівно-лукопасовищного кормовиробництва (комбінована). У господарствах здебільшого поєднуються всі системи і джерела кормовиробництва.

Повне забезпечення тварин кормами, збалансованими за вмістом поживних речовин, можливе лише при повному наборі різних їх джерел надходження. Всі корми, що використовуються у тваринництві, поділяються на такі основні групи: рослинницькі; корми тваринного походження; мінеральні.

Корми перших двох груп виробляють або безпосередньо в господарствах, або із сільськогосподарської сировини на промислових підприємствах. Рослинницькі корми бувають: грубі (сіяні трави і трави природних кормових угідь - лук і пасовищ, солома, сінаж, сіно); соковиті (силос, корене - та бульбоплоди); концентровані (зерно й зернопродукти); зелені (трави культурних і природних пасовищ, сіяних культур); корми від переробки сільськогосподарської продукції (комбікорми, відходи крохмале-патокової та ін.).

До кормів тваринного походження належать молоко та продукти його переробки (відвійки, сироватка), м'ясне, рибне, кісткове борошно та ін.

Для створення повноцінної стійкої кормової бази необхідно:

1. Враховувати всі джерела надходження кормів, прагнути до раціонального використання земельного масиву господарства;

2. Щоб корми за кількістю, вмістом поживних речовин, збалансованістю забезпечували належну продуктивність тварин відповідно до їх породних можливостей;

3. Забезпечити високу продуктивність природних кормових угідь за рахунок проведення системи організаційно-економічних і технологічних заходів, в тому числі поверхневого і докорінного поліпшення їх;

4. Раціонально використовувати супутню і побічну продукцію вирощування сільськогосподарських культур, відходи переробної промисловості; травосуміш угіддя кормове

5. Використовувати кормовиробництво як елемент науково обґрунтованої системи ведення господарства, формування раціональних сівозмін, створення умов для ефективного використання землі, трудових і матеріально-фінансових ресурсів господарства;

6. Прагнути до використання для годівлі тварин дешевих, але повноцінних, збалансованих за вмістом поживних речовин раціонів.

1. Організаційно-економічна характеристика господарства

Землекористування Приватного сільськогосподарського підприємства „Перемога” розміщено в південно-західній частині Томашпільського рн,в селі Високе. С.Високе находиться в 45км від районного центру,до обласного центру м.Вінниці 145км,до найближчої залізничної дороги 15км.

Структуру земельних угідь бачимо у таблиці 1

Таблиця 1

Висновки:

Визначивши структуру земельних угідь господарства ми бачимо що всьго площа угідь у 2011 р порівняно з 2010 р зменшилась на 43 гектари,в тому числі площа ріллі зменшилась на 86 гектар.

Структура посівних площ Таблиця 2

Висновки:

У 2011 р порівняно з 2010 посівні площі було зменшено на 15 га. Площу озимої пшениці було зменшено на 110 га в той же час площу кукурудзи на збільшили на 130 га. Також було збільшено площі ярого ячменю на 45 га, та цукрових буряків нп 50 га.З цього ми бачимо що господарство в 2011 р займається посівом 6 основних культур: озима пшениця,ярий ячмінь,кукурудза на зерно,соя,соняшник,цукрові буряки.

Структура товарної продукції Таблиця 3

Висновки:

По структурі товарної продукції можем побачити що,господарство по рослинництву спеціалізується по вирощуванню озимої пшениці - 16,9% , цукрових буряків - 25,1,та соняшнику.

З тваринництва господарство спеціалізується на виробництві молока.

Отже, спеціалізація господарства зерно - молочна.

Склад та структура витрат в галузях рослинництва та тваринництва, тис.грн. Таблиця 4

Висновки:

За даними таблиці 4 бачим що витрати у рослинницві значно більші ніж у тваринництві. Найбільші витрати у галузі рослинництва пішли на мінеральні добрива - 21,6%, оплату праці - 14,8%, та на інші витрати - 35,3%.

У тваринництві витрати в основному пішли на корми, що склати - 60,3% від витрат всього по тваринництву.

Виробнича собівартість та середня реалізаційна ціна за 1 ц. продукції Таблиця 5

Висновки:

За станом в 2010 - 2011 р можем замітити, що собівартіть 1 ц пшениці зросла на 10,2 грн, але ціна також зросла на 24,8 грн, що повністю покриває її собівартість. Також за 2 роки добре показав себе соняшник його ціна перевищила собівартість майже в 2 раза.

Собівартість молока за ці роки зменшилась на 12,1 грн , а її ціна зросла зросла на 60,9грн, тільки собівартість ВРХ перевищує ціну,незважаючи на те що ціна в 2011р зросла на 636грн.

Фінансові результати від реалізації продукції Таблиця 6

Висновки:

Визначивши фінансові результати від реалізації продукції ми бачимо,що прибуток за 2011р збільшився на 878 тис.грн хоч кількість реалізованої продукціїї була менша аж на 3209 ц, і рентабульність вирощування зернових збільшилась на 27%.Рентабельність цукрового буляка за 2011р дещо зменшилась на 1,8%.Разом по рослинництву прибуток зріс на 1519,1 тис.грн який збільшив рентабельність рослинництва на 11,6%.

По тваринництву приріст ВРХ в 2010 р ноніс значні втрати 653,9 тис.грн,але за поточний 2011 р, рентабельність підвищилась до 3,2% ,яка склала прибуток у 46,7 тис.грн.

Виробництво молока склало прибуток на 501,1 тис.грн більше ніж в минулий рік,та підвищило свою рентабельність на 43,6% порівняно з минулим роком

Разом по підприємству,виручка збільшилась на 4687,4тис.грн і збільшила прибуток на 2591,1 тис.грн. рентабельність склала 44,7%,що на 20,2% більше ніж минулого року.

Аналіз виробничих показників галузі рослинництва Таблиця 7

Висновки:

З таблиці 7 ми бачимо, що площу всіх культур в 2011р зменшено окрім цукрових буряків,та кукурудзи на зерно. Аналізуючи інші показники кожної культури можем бачити,що урожайність озимої пшениці збільшилась на 12,5ц/га,а валовий збір збільшився на 517ц. Також зросла урожайність кукурудзи на 28,6 ц/га. Валовий збір зріс на 13191ц. Озимий ріпак почали вирощувати в 2011р на площі в 40га, його врожайність склала 25,5 ц/га, а валовий збір 1020ц. Істотно зросла врожайність буряків за 2011 р на 133,1ц/га, що призвело до збільшення валового збору на 41809ц також було збільшено площу ц/б на 50га.

2. Оргнізація кормовиробництва

2.1 Кормова база, її склад, джерела надходження

Найважливішою умовою прискореного розвитку тваринництва є створення міцної кормової бази в господарстві. Від цього безпосередньо залежать можливості збільшення поголів'я худоби і підвищення його продуктивності, що, своєю чергою, визначає темпи зростання і рівень виробництва продукції тваринництва. Розвитку і зміцненню кормової бази приділяють велику увагу як чиннику значного підвищення продуктивності тваринництва.

Під кормовою базою розуміють обсяг і структуру кормів, систему їхнього виробництва та використання в тваринництві. Створення міцної кормової бази в господарстві передбачає таку систему і структуру виробництва кормів, яка повністю забезпечувала б протягом року поголів'я худоби і птиці різноманітними, якісними і повноцінними за поживністю кормами. Організація кормової бази включає певну систему виробництва і використання кормів, що характеризується відповідною структурою посівних площ кормових культур, технологією їхнього виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів до згодовування.

У тваринництві використовують різноманітні корми - рослинні, тваринного походження і мінеральні. Корми рослинного походження, своєю чергою, включають концентровані (зерно фуражне, комбікорми, висівки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос, корене- та бульбоплоди, кормові баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені (сіяні трави, трави природних лук і пасовищ).

Джерелами надходження кормів є:

· вирбництво їх у системі польових сівозмін (переважно концентрованих кормів);

· виробництво у кормових сівозмінах (здебільшого зелених і соковитих кормів);

· надходження з природних кормових угідь;

· кормові і вітамінні добавки, що виробляються промисловими підприємствами;

· відходи харчової, молочної, м'ясної і рибної промисловості.

Кормова база формується з різних видів кормів залежно від галузі тваринництва і з урахуванням природно-економічних умов господарства. Загальну кількість кормів і окремих груп обчислюють у кормових одиницях. У нашій країні за одиницю загальної поживності кормів прийнято поживність 1 кг вівса середньої якості. Співвідношення всіх видів кормів за їхньою загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства. Головне завдання вдосконалення і зміцнення кормової бази - це забезпечення раціональної годівлі сільськогосподарських тварин кормами, збалансованими за всіма поживними речовинами. При цьому раціони тварин мають оптимальне співвідношення кормових одиниць, перетравного протеїну, мінеральних речовин, мікроелементів та вітамінів.

Співвідношення окремих видів кормів за їхньою поживністю визначає структуру раціону годівлі худоби і птиці. Повноцінність і збалансованість кормових раціонів забезпечують найважливішу умову підвищення ефективності годівлі - підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин.

Відповідно до біологічних особливостей окремих видів худоби і птиці тваринницькі галузі значно відрізняються за співвідношенням кормів у раціоні. Наприклад, у раціонах годівлі свиней і птиці переважають концентровані корми. У птахівництві спеціалізованих господарств на концентровані корми припадає 97% усіх витрат кормів, а у свинарстві - понад 80%. У кормових раціонах скотарства концентровані корми становлять 25-27%. У раціонах годівлі великої рогатої худоби 19-20% кормів припадає на силос, 18% - на сіно, сінаж і солому, до 30% - на зелені корми сіяних трав, природних лук і пасовищ. У вівчарстві переважають пасовищні та грубі корми. Пасовищні корми в сільськогосподарських підприємствах становлять понад 23%, грубі - понад 33% кормових раціонів овець.

Розвиток тваринницьких галузей і рівень їхньої економічної ефективності в господарстві залежать від ступеня використання всіх виробничих ресурсів, визначаються насамперед умовами утримання худоби, кількістю та якістю кормів. Кормовиробництво має виключно важливе значення для розвитку тваринництва, оскільки продуктивність тварин на 50-80% залежить від чинників зовнішнього середовища, з яких найважливішим є годівля.

Отже, розвиток кормової бази значною мірою визначає продуктивність худоби і птиці та обсяг виробництва продукції тваринництва. Рівень розвитку кормової бази визначають такі показники: обсяг виробництва кормів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 га кормової площі, на одну умовну голову худоби (ц корм. од.).

Кормова база господарства

Кормова база ПСП ” Перемога ” складається з усіх видів кормів: концентрованих, соковитих, грубих та інших кормів. Джерелами їх надходження є вирощування та заготівля сіна,сінажу; вирощування культур для виробництва силосу, та закупівля кормів в інших виробників.

2.2 Організація праці в кормо виробництво

Важливе значення в кормовиробництві має раціональна організація праці. Тут створюють різні трудові колективи, насамперед технологічні підрозділи, для виконання окремих технологічних стадій комплексу взаємозв'язаних процесів при вирощуванні кормів. Це тимчасові трудові колективи. Вони можуть бути кількох видів.

· робочі групи - що виконують одну технологічну операцію (підготовка ґрунту, сівба тощо);

· технологічні ланки - що виконують комплекс взаємозв'язаних операцій і складається з кількох робочих кормо (наприклад, комплекс передпосівних робіт і сівби тощо);

· механізовані загони - для заготівлі кормів (сінажу, сіна, силосу тощо);

· єдині збирально-транспортні комплекси, до складу яких і входить кілька ланок, їх організовують для збирання кормових, культур (кукурудза на силос, кормові коренеплоди тощо) на великих площах. У складі комплексу, наприклад для збирання кукурудзи на силос, формують такі ланки; по підготовці полів для збирання, скошування і транспортування зеленої маси, закладання її в траншеї й трамбування, технічного та культурно-побутового обслуговування.

Крім тимчасових, можуть бути створені постійні трудові колективи і підрозділи, що виконують різні роботи, пов'язані з вирощуванням та заготівлею кормів. Йдеться, зокрема, про такі підрозділи:

· спеціалізовані ланки або бригади, які виконують весь цикл робіт по вирощуванню й заготівлі 1 -2 видів кормів (сіно, сінаж, трав'яне борошно, кукурудза на силос і зелений і корм тощо);

· галузеві бригади, що являють, собою постійні госпрозрахункові підрозділи, які вирощують та збирають основну масу кормів багатьох видів.

Усередині таких бригад можуть формуватися постійні госпрозрахункові ланки по вирощуванню окремих, кормових культур, а також тимчасові технологічні підрозділи;

· цехи кормовиробництва, тобто галузеві підрозділи із складною організаційною структурою, до складу яких може входити кілька спеціалізованих бригад, що складаються з госпрозрахункових ланок. Такі цехи найчастіше організовують на підприємствах тваринницького напряму.

Кожний вид трудових формувань відповідає певному рівню розвитку господарства, а також природно-економічним умовам його виробничої діяльності. Насамперед слід враховувати технічну оснащеність, розміри господарства, методи господарювання, рівень спеціалізації, стан сервісного обслуговування, наявність і кваліфікацію кадрів тощо.

2.2 Польове та лукопасовищне кормо виробництво

Кормовиробництво поділяють на лучне і польове. Лучне кормовиробництво містить у собі заходи щодо поліпшення природних кормових угідь, створення високопродуктивних засіяних пасовищ і сіножатей і забезпечує годівлю тварин кормами з лучних трав. Польове кормовиробництво містить у собі три джерела одержання кормів:

1) кормову площу;

2) зернокормові культури;

3) побічну продукцію рослинництва.

Лучне кормо виробництво застосовують в літній період для випасання тварин, також для скошування трави на сіно,сінаж. В даному господарстві лучне кормо виробництво відсутнє - застосовується лише польове кормо виробництво.

Організація польового кормо виробництво

Виробництву оптимальної кількості кормів сприяє розроблення в господарстві комплексу організаційно-економічних заходів, зокрема, впровадження інтенсивних технологій, наукової організації праці, раціональної системи удобрення, продуктивних сортів кормових культур, меліорації, комплексної механізації та кор.

У системі раціональної організації польового кормо виробництво необхідно передбачати:

· раціональну структуру посівних площ під кормовими культурами з переважанням частки найбільш продуктивних з них;

· раціональну концентрацію кормових сівозмін відповідно до розміщення тваринницьких ферм для того, щоб зменшити витрати на перевезення кормів, особливо зелених і соковитих;

· організаційні заходи щодо впровадження інтенсивних технологій вирощування кормових культур;

· впровадження наукової організації виробництва і оплати праці в кормо виробництво;

· розроблення комплексу техніко-технологічних заходів для отримання високих і сталих урожаїв кормових культур;

· досягнення високої продуктивності природних кормових угідь шляхом докорінного і поверхневого їх поліпшення, створення на цих площах культурних пасовищ;

· використання міжрядь садів до 70% у неплодоносних і 50% у плодоносних багаторічних насадженнях для висівання кормових культур;

· широке застосування післяукісних і пожнивних, а також змішаних, ущільнених посівів кормових культур;

· розміщення кормових сівозмін біля тваринницьких ферм, оскільки призначення їх -- виробництво переважно зелених і соковитих кормів.

Інтенсивні технології передбачають вирощування кормових культур з використанням останніх досягнень у цій галузі, кращого досвіду. Комплекс заходів має включати застосування раціональної системи обробітку грунту, науково кормо виробни сівозмін, добрив, продуктивних сортів, комплексу заходів боротьби з шкідниками і хворобами, меліорації та кор. П'ятипільна інтенсивна зрошувана сівозміна, наприклад, включає: поле однорічних трав (2-3 укоси за сезон), три поля багаторічних трав, збірне поле (укіс багаторічних трав і кукурудза в суміші з бобовими на зелений корм).

Досвід кращих підприємств підтверджує високу ефективність у кормових сівозмінах багаторічних трав. Доцільною у структурі посівів кормової групи вважається частка їх до 50%. Середня продуктивність 1га при цьому за високої урожайності кормових культур становить 60-80 ц корм. Од.

Доведено високу ефективність виділення кормо виробництво в самостійні спеціалізовані підрозділи (механізовані бригади, комплекси, загони, ланки). За високого рівня спеціалізації і концентрації, міжгосподарської кооперації виробництва висока продуктивність спеціалізованих господарств і агропромислових об'єднань забезпечується при будівництві комбікормових заводів.

Роботи з докорінного поліпшення кормових угідь пов'язані з капітальними витратами (меліоративні роботи -- зрошення, осушення, створення культурних пасовищ, розкорчовування та кор.). Поверхневе поліпшення цих угідь (підсівання трав, розкидання перегною і мінеральних добрив, боронування) дає позитивні результати навіть при порівняно невеликих витратах.

Великим резервом збільшення виробництва кормів, підвищення їх якості є впровадження високопродуктивних культур, особливо тепер, в умовах різкого зменшення кількості добрив, але господарство спеціалізується на вузькому вирощуванню кормових культур. В основному воно вирощує такі кормові культури як : люцерна, кукурудза на силос та сумісний посів вика,вівса та гороху.

2.4 Організація зеленого конвеєра

Враховуючи сезонність у виробництві молока (за 5 місяців летнелагерного періоду проводиться 54-60% річного виробництва молока), велике значення слід надавати організації зеленого конвеєра в господарствах, регулярному забезпеченню зеленою кормо не тільки в кількісному, але і в якісному відношенні. Практично у багатьох господарствах у зеленому конвеєрі представлені 5-6 культур (озима жито, озима пшениця, багаторічні трави, кукурудза, буряк, природні кормові угіддя), які не дозволяють повністю забезпечити тваринництво зеленою кормо протягом літньолагерного періоду. В останні роки потреба худоби в зеленій масі задовольняється в середньому на 54-60%. Традиційними культурами, що забезпечують тваринництво в ранньовесняний період, залишаються озиме жито й озима пшениця, кормо період їх оптимального використання відносно короткий, і поживність зеленої маси порівняно невелика, зокрема, на 1 кормову одиницю припадає 80-85 грамів перетравного протеїну. Добре зарекомендували себе змішані посіви озимого жита та суперіци. Кормосмесь дозволяє підвищити врожайність зеленої маси на 15%, на 7-10 днів раніше надходить зелена кормо в корм худобі, збільшується її поживність, перетравність. Озима суріпиця (польова капуста) має хорошу обли-ність (46-47%), у фазі укісних стиглості дозволяє отримувати врожайність зеленої маси 20-30 тонн з гектара.

Спільні посіви озимої пшениці і озимої вікі дозволяють поліпшити якість зеленої маси, її протеїнову забезпеченість. Поряд з цим спільні посіви озимої вики та озимого жита не дають помітного ефекту у зв'язку з розбіжністю фаз вегетації - до моменту укісних стиглості озимого жита вика знаходиться у фазі стеблування, і її питома вага в масі не перевищує 5-7%.

Спільні посіви тритикале + вика при трохи меншій врожайності маси, в порівнянні з озимою житом (на 8,7%), дозволяють отримати більше кормових одиниць з 1 га (на 8,3 ц) і протеїну (на 8,0%). Використання озимого ріпаку з озимою житом і пшеницею не завжди вдається в умовах регіону. Це пов'язано з тим, що під час лютневих відлиг ріпак починає вегетувати і при поверненні заморозків кормо. При багопріятних погодних умовах і збереженні озимого ріпаку поліпшується якість зеленої маси, продовжується період її використання на 10-12 днів. Другим блоком, що забезпечує надходження зеленої маси, є багаторічні трави та природні кормові угіддя. Багаторічні трави в кормовому клині повинні займати 45-50% площ (з бобових трав люцерна - 75-80% і еспарцет - 20-25%). Для максимального використання природних кормових угідь необхідний хороший догляд за ними, підживлення мінеральними добривами, підсівши багаторічних трав. Для цього в кожному господарстві бажано закласти насінники багаторічних трав. Підсівши розріджені посівів багаторічних трав можна здійснювати двох-трикомпонентним сумішами (ячмінь + овес + редька олійна, гірчиця біла), що дозволить продовжити використання трав до кінця червня. Для подальшого забезпечення зеленою кормо (третій блок) висіваються кормосуміші: ячмінь + гірчиця біла, ячмінь + овес + редька олійна, злаковобобовая суміш і, на закінчення, овес + ріпак і овес + вика.

Врожайність кормо-сумішей досягає 200-250 ц / га. Хрестоцвіті культури містять до 5% перетравного протеїну, до 40 мг% каротину, мало клітковини (до 4%). Їх включення до складу зеленого конвеєра збільшує виробництво зеленого корму, закриває «вікна» в літній період, збільшує період використання маси, дає можливість до 70% багаторічних трав першого укосу використовувати для заготівлі сінажу і сіна. У липні використовуються посіви пізніх ярих кормосмесь-сей (четвертий блок): кукурудза + соняшник + горох, кукурудза + суданки + соняшник, кукурудза + сорго, кукурудза + соргосуданковий гібрид. Приблизний термін сівби цих культур - третя декада квітня. Бажано висівати суміші в три терміни (врожайність кормосумішей становить 180-320 ц / га). На богарі в умовах регіону бажано використовувати в кормосумішах сорго, суданку. При сприятливих умовах забезпечує хорошу кормо кукурудза, а при засусі стабілізує урожай сорго. Зазвичай спочатку висівають кукурудзу, а потім у фазі трьох листочків кукурудзи висівають сорго, соняшник та інші культури. У серпні використовують зелену кормо (п'ятий блок) сумішей: кукурудзи + соя, спільні посіви кукурудзи, сорго II-III строків сівби, отаву суданської трави, багаторічні трави, а також поукосних посівів після збирання озимих на зелений корм - кукурудза + суданська трава, кукурудза + соя, кукурудза + соняшник + горох. Поукосниє посіви виходять при швидкій прибирання площі від попередника, негайної поверхневій обробці і посіві кормосуміші. Як поукосних не рекомендується висівати злакобобо-ші суміші через ураження гельмінтоспоріозу. У вересні (шостий блок) тварини забезпечуються зеленою кормо злаковокрестоцветних і злаковобобових сумішей, висіяних після збирання в липні змішаних посівів кукурудзи, отава суданської трави, бадиллям кормових буряків. Злаковокрестоцветние суміші в поукосних посівах можливі, як правило, тільки на зрошенні. В період появи сходів можливе ураження посівів хрестоцвітих блохою.

У жовтні-листопаді (сьомий блок) зелену масу можна отримувати з посівів кормової капусти на зрошенні, яка дає урожай 1000 ц / га, витримує короткочасні заморозки до -15 ° С, а знижена температура до 2-3 ° С морозу не пошкоджує її, а тільки призупиняє зростання. Висівається капуста після озимих та злакобобових сумішей на зелений корм широкорядним способом сівби, при густоті 120-150 тисяч рослин на гектар. Але в кормо в з тим що польове кормо виробництво господарства дуже вузьке зелений конвеєр відсутній.

3. Планування кормо виробництво

3.1 Наявність поголів'я тварин, продуктивність тварин

Господарство утримує таких тварин як ВРХ, коні, та бджоли.

Станом на 2011 р поголів'я ВРХ всього склало на початок звітного року 622 голови. Родилось живих телят та лошат - 198, з них 190 телят, та 8 лошат. Продано,передано ВРХ - 33. Наявність на кінець звітнього року 592 гол. ВРХ та 32 коней. Бджолосімей - 50 шт.

Продуктивність тварин

Реалізовано на забій 810ц, зних 991 ВРХ, та 19 коней.Всього надоєно молока 8667ц, вироблено меду 418 кг.

3.2 Баланс кормів

Баланс кормів -- кормо ви відповідність між потребою в кормах і джерелами її покриття на певний період. Існує два способи визначення потреби в кормах: 1) за середньорічним поголів'ям і річними нормами витрат кормів на одну голову; 2) за валовим виробництвом продукції тваринництва певних видів і нормативами витрат кормів (у кормових одиницях) на її одиницю.

Кормовий баланс складають як по господарству в цілому, так і в розрізі окремих видів кормів. У ньому є дві частини: 1) витрати кормів -- для громадського тваринництва, страхового фонду тварин, в індивідуальних господарствах працівників, службовців та ін.; 2) надходження -- джерела кормів. Спочатку визначають можливе надходження кормів з природних кормових угідь (пасовищ, сіножатей) і сіяних лукопасовищних угідь. Враховують також побічну продукцію вирощування сільськогосподарських культур -- гичку коренеплодів і овочевих культур, солому й полову, нетоварні овочі та картоплю тощо. Кількість кормів, яких не вистачає до загальної потреби, покривають за рахунок висівання культур на корм у польових і кормових сівозмінах.

Баланс кормів за 2011р

4. Шляхи підвищення економічної ефективності кормо виробництво

Аналіз показників економічної ефективності виробництва тваринницької продукції в Україні свідчить, що затрати праці на її виробництво постійно зменшуються. Це пояснюється підвищенням рівня комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів. Проте придбання господарствами дорогих машин і обладнання, пального, мастильних та інших матеріалів зумовило значне підвищення собівартості продукції.

Постійне зростання собівартості тваринницької продукції змушує державу давати великі дотації за її реалізацію та підвищувати на неї роздрібні ціни.

Для поліпшення рентабельності тваринництва першочергове значення має індустріальне перетворення галузі разом з кормо виробництво` і підвищення на цій основі продуктивності праці, зниження собівартості вироблюваної продукції, раціональне використання виробничих ресурсів і зростання продуктивності тварин.

До найбільш ефективних заходів розвитку тваринництва і підвищення його ефективності належать: поліпшення кормо виробництво і створення надійної кормової бази; підвищення продуктивності тварин; поглиблення спеціалізації і раціональна концентрація; застосування інтенсивних технологій при виробництві тваринницької продукції; використання досягнень науково-технічного прогресу; зменшення ручної праці і впорядкування режиму праці, вдосконалення її оплати; поліпшення використання виробничих приміщень та інших основних засобів; поліпшення якості тваринницької продукції; збільшення обсягів виробництва тваринницької продукції в особистих підсобних господарствах.

польовий лукопасовищний кормо виробництво кормовий

Висновок

Вирішальною умовою успішного розвитку тваринництва є створення міцної і стійкої кормової бази.

Система кормовиробництва повинна будуватись з розрахунку повного забезпечення кормами тварин у стійловий і пасовищний періоди.

Зважаючи, що основну масу кормів виробляють на польових землях, а розширення посівних площ під кормові культури обмежене, забезпеченість кормами можлива тільки за рахунок підвищення врожаю та якості кормових культур, а також підвищення продуктивності природних угідь.

На сіножатях і пасовищах має переважати лучна, степова та болотна рослинність.

Для підвищення продуктивності природних кормових угідь необхідно впроваджувати розроблені прийоми їх раціонального використання та поліпшення. Застосування передових технологій на природних сіножатях та пасовищах дає змогу одержувати з 1 га без зрошення 28-32 ц сіна та понад 200 ц пасовищної трави.

При впровадженні передових прийомів поліпшення природних кормових угідь необхідно враховувати природні умови місцевості, ботанічний склад рослинності, завдання по поліпшенню угідь та можливості господарства.

Пропозиції: я б радив покращити кормову базу, ввести зелений конвеєр, ввести кормову сівозміну.Краща кормова база зменшила б затрати, збільшила кількість продукції, та покращила її якість.

Література

1. Березівський.П.С”організація прогнозування та планування АПК”

2. Методичний посібник з агроенергетіческой і економічній оцінці технологій і систем кормовиробництва. - М.: РАСГН ВНДІ кормів ім. В.Р. Вільямса

3. В.А. Павчак, Р.А. Іванух, В.Г. Поплавський. Економіка сільського господарства. К.: Вища школа.

4. Шилюк” Організація аграрних формувань”

5. Гордієнко.О.В „ Організація виробництва с/г продукції”

6. Савченко М.М. Організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах

7. Зрібняк Л.Я. та ін. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах

8. Азізов С.П. та ін. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах

9. Михайлов.С.І Економіка аграрного підприємства

Размещено на Allbest.ru