Економічна ефективність свинарства і шляхи її підвищення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

У розв'язанні проблем збільшення виробництва м'яса надзвичайно значення має свинарство. Основною продукцією свинарства м'ясо і сало. Свинина використовується у свіжому вигляді як висококалорійний продукт харчування населення, а також як сировина для виробництва бекону, шинки, ковбас, сосисок і різних консервів. Шкури, щетину та інші відходи від забою свиней використовують як сировину для легкої промисловості. Вихід м'яса і сала при забої свиней досить високий і становить 70-80% живої маси.

У м'ясному балансі України свинина займає друге місце після яловичини (близько 34%), а у світовому виробництві м'яса частка її становить майже 40%. В більшості країн Європи питома вага свинини досягає 50%, а в Данії, Угорщині та Китаї - 80%., що свідчить про важливу роль свинарства в організації раціонального харчування населення.

Такі біологічні особливості свиней, як висока плодючість, короткий ембріональний період розвитку, скороспілість, всеїдність, добра окупність кормів, зумовлюють значні економічні переваги свинарства. Свинні здатні народжувати 10-12 поросят за опорос, досягати живої маси 100 кг за шість- сім місяців з витратою на 1кг приросту до 4кг корму. Від свиноматки можна одержати за рік 2,0-2,5 т свинини забійною масою до 70% живої маси.

За період з 1990р. по 2012 р. поголів'я свиней у всіх категоріях господарств зменшилося в 2,6 рази, а в сільськогосподарських підприємствах 3,9 рази. Відповідно зменшилися і обсяги виробництва свинини (в забійній вазі) за відповідний період в усіх категоріях господарств 2,2 рази, як наслідок виробництво свинини на 100 га ріллі зменшилося на 24,9ц, або в 2,1 рази, а на одну особу населення на 15,0 кг, або практично в 2 рази (табл 1.)[16, с. 291]

Таблиця 1.

Розвиток свинарства в Україні (всі категорії господарств)

Рік	Поголів'я свиней	Виробництво свинини (в забійній масі)
	усього, млн гол.	В т.ч. в с.-г. підприємствах	усього, тис. т	на 100 га ріллі, ц	на одну особу населення, кг
1990	19,4	14,1	1576	47,2	30,4
2000	7,7	2,4	676	21,5	13,8
2005	7,1	2,6	494	16,0	10,5
2006	8Д	3,3	526	17,1	11,3
2007	7,0	2,9	635	20,5	13,6
2008	6,5	2,7	590	18,8	12,8
2009	7,6	3,3	526	16,8	11,5
2010	7,9	3,7	631	20,1	13,8
2011	7,4	3,3	704,4	22,5	15,4
2012	7,6	3,6	700,8	22,3	15,4

Забезпечення населення продовольством безпосередньо залежить від рівня виробництва продуктів харчування, особливо тваринного походження. Якщо в 1990 р. з розрахунку на одну особу населення в Україні було вироблено свинини 30,4 кг, то в 2012 р. - тільки 15,4 кг, або практично в 2 рази менше.

Загалом кризовий стан галузі спричинений низкою чинників: значна частина господарств різко зменшили, а окремі навіть припинили виробництво свинини. При цьому на частку господарств населення У загальному виробництві та реалізації свинини в забійній масі припадає майже 60%. Сталося це, головним чином, не тому, що в них значно збільшилося виробництво цієї продукції, а у зв'язку з стрімким скороченням поголів'я і зниженням у 1,5-2 рази продуктивності свиней у сільськогосподарських підприємствах. Практично фермерські господарства також не займаються виробництвом свинини.

Виходячи з науково-обгрунтованих норм харчування рівень споживання м'яса на одну особу населення має становити 80 кг, у тому числі 32 кг свинини. Для цього необхідно утримувати в усіх категоріях господарств 1млн основних і 1,5 млн свиноматок, що перевіряються, одержувати від кожної з них у середньому за рік відповідно 14,4 та 7 поросят, вирощувати та відгодовувати молодняк до 100-110 кг, одержувати 400-500 г середньодобових приростів. Завдяки інтенсивному використанню поголів'я, поліпшенню кормової бази й удосконаленню технологічних процесів можна збільшити виробництво свинини в країні до 2,2-2,3 млн т у забійній масі.

Розміщення свинарства на території України не має регіональних обмежень і орієнтоване лише на джерела формування кормових ресурсів. Найбільше свиней утримують у господарствах Донецької, Київської, Дніпропетровської, Черкаської, Полтавської, Одеської, Вінницької Запорізької областей. Рівень розвитку свинарства у регіонах характеризується також щільністю поголів'я з розрахунку на 100 га ріллі. У 2012 р. щільність поголів'я свиней у сільськогосподарських підприємствах країни становила - 22 голови.

У господарствах України активно займаються поліпшенням породного складу свиней. Нині в Україні займаються розведенням та селекцією 15-ти порід й спеціалізованих типів свиней різного напряму продуктивності. Серед них найчисельнішою є велика біла. В господарствах розводять свиней таких порід як українська степова ряба, велика чорна та ін.

Сільськогосподарські підприємства значно відрізняються за рівнем економічної ефективності виробництва свинини. У більшості господарств свинарство ведеться при низькому рівні інтенсивності. В результаті продуктивність свиней і ефективність використання кормів залишаються низькими. В сільськогосподарських підприємствах у 2012р. середньодобовий приріст молодняку свиней збільшився до 448 г, на 1 ц приросту живої маси витрачають 5,4 ц корм, од., а на одну основну свиноматку було одержано в середньому близько 11,4 поросят.

Таблиця 2.

Економічна ефективність виробництва свинини в сільськогосподарських підприємствах України

Показник	2005 р.	2010р.	2011р.	2012р.
Середньодобовий приріст молодняку свиней,г	281	375	414	448
Середня жива маса 1 голови проданої переробним підприємствам, кг	112	109	108	108
Затрати праці на 1ц приросту свиней, люд.- год.	47,4	32,5	30,1	29,5
Витрати кормів на 1ц приросту свиней, ц корм. од.	9,0	5,9	5,3	5,4
Собівартість 1ц живої маси свиней, грн	819,35	1323,7	1417,6	1562,6
Ціна реалізації 1 ц живої маси, грн	941,43	12223	1364,8	1594,1
Прибуток, збиток(-) на 1ц живої маси, грн	122,08	101,4	-52,8	31,5
Рівень рентабельності, збитковості (-), %	14,9	-7,7	-3,7	2,0

Рівень ефективності виробництва свинини в сільськогосподарських підприємствах України є порівняно низьким. Водночас, збільшення середньодобового приросту свиней у 2012 р. порівняно з 2005 р. у 1,6 рази зумовило зниження трудомісткості виробництва в 1,7 рази тa витрат кормів на 1 ц приросту також в 1,7 рази. Проте підвищення собівартості 1 ц живої маси в 1,9 рази та низька ціна реалізації, яка перевищує собівартість всього лише на 2,0% зумовили значно низьку рентабельність галузі, всього лише 2,0%. (табл. 2).

Отже головним напрямом підвищення економічної ефективності свинарства є послідовна інтенсифікація на основі зміцнення кормової бази і забезпечення збалансованої годівлі свиней, удосконалення племінних і продуктивних якостей поголів'я, підвищення рівня використання свиноматок і продуктивності молодняку на відгодівлі, поглиблення спеціалізації і концентрації галузі, впровадження індустріальних технологій і прогресивних форм організації та оплати праці [16,с. 292-295].

Мета і завдання курсового проекту. Метою курсового проекту є дослідження зміни динаміки поголів'я тварин, стану виробництва свинини, аналіз показників економічної ефективності у свинарстві, обґрунтування шляхів його розвитку.

Основні завдання дослідження :

- узагальнення теоретичних основ сутності ефективності у свинарстві та систематизація показників визначення її видів;

- визначення організаційно-економічних особливостей формування ефективного виробництва свинини;

- виявлення впливу цінової політики на ефективність ведення галузі;

- визначення тенденцій розвитку й оцінка стану свинарства;

Об'єктом дослідження є ДПДГ «Шевченківське» c. Денихівка, Тетіївського р-н, Київської обл.., а саме економічні умови та механізм формування ефективності виробництва свинини на даному господарстві.

Інформаційна база: матеріали для роботи над курсовим проектом були використані основні форми фінансової звітності, а саме №1 «Баланс», №2 «Звіт про фінансові результати», №3 «Звіт про рух грошових коштів», №4 «Звіт про власний капітал», форма №50-сг.

РОЗДІЛ I. НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ СВИНАРСТВА

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

В. Г. Андрійчук стверджує, що головним параметром економічної ефективності виробництва є продуктивність суспільної праці - живої і уречевленої, але проблема обчислення такого показника важко вирішувана. Тому узагальнюючим показником економічної ефективності, на його думку, слід визнати останій підхід - виробництво кінцевої продукції на грошову одиницю виробничого потенціалу[11, с 105].

Англійський економіст Майкл Трейсі дещо по іншому визначає категорію «ефективність» (технічну і економічну). Поняття «технічна ефективність» звичайно використовується для виміру фізичного обсягу продукції на одиницю ресурсу (наприклад, удій молока на одну корову або урожай з гектара). Поняття «економічна ефективність» є мірою успішного вибору методів виробництва й набору продуктів, що виробляються. Цей набір повинен узгоджувати виробничі витрати з цінністю кінцевої продукції. Максимальний надій молока може бути економічно ефективним, якщо для його одержання використовуються ресурси, вартість яких перевищує додаткову цінність продукції .

У країнах ЄС (Німеччині, Великобританії) ефективність вимірюється таким показником, як індекс інтенсивності сільськогосподарського виробництва, який обчислюється як відношення фактичної вартості товарної продукції в розрахунку на 1 га землі до стандартного виходу (оптимальні рівні продуктивності і товарності) .

Аналогічно визначають ефективність в останіх публікаціях співробітники Інституту аграрного розвитку в країнах Центральної і Східної Європи: ефективність - це відношення фактичної продуктивності підприємства до максимально можливої продуктивності. Максимальна продуктивність вимірюється межею виробничих можливостей, а вимір ефективності рівнозначний виміру віддаленості від цієї межі. Автори монографії «Основи менеджменту» Мексон М. Х., Альберт М., Хедоурі Ф., навпаки, трактують відносну ефективність організації як продуктивність[3, с. 11].

Вирішення продовольчої проблеми та підвищення добробуту населення України значною мірою залежить від розвитку сільського господарства [8]. Одним із головних напрямків поліпшення продовольчої проблеми є підвищення ефективності агропромислового виробництва і виведення його на якісно новий ступінь розвитку на основі всебічної інтенсифікації виробництва, ресурсозбереження, прискорення науково-технічного прогресу [9]. Ефективність виробництва - складна економічна категорія, в якій відображається дія об'єктивних економічних законів і висвітлюється одна з найважливіших сторін суспільного виробництва - результативність. Необхідно розрізняти поняття «ефект» і «економічна ефективність». Ефект - це наслідок, результат виробництва в цілому або проведення тих чи інших заходів в сільському господарстві. Але ефект не показує, вигідна певна справа чи ні. Тому за ефектом не можна судити про доцільність діяльності. Потрібно зіставити ефект із витратами на його одержання й визначити, якою ціною він досягнутий. Саме про це свідчить економічна ефективність.

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів й визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів.

Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу. А це має велике значення як для всього народного господарства так і для кожного сільськогосподарського підприємства та населення країни.

Основний критерій економічної ефективності застосовується на всіх рівнях -- на підприємствах, у галузях, у народному господарстві в цілому і є орієнтиром при виборі найбільш раціональних варіантів використання ресурсів. В окремих галузях народного господарства цей критерій набуває конкретної форми. У сільському господарстві ним є збільшення виробництва чистої продукції при найменших витратах засобів і праці на основі раціонального використання земельних, матеріальних, трудових ресурсів. Кінцевим ефектом тут є обсяг валової продукції без спожитих засобів виробництва (амортизаційних відрахувань, вартості насіння, кормів тощо).

Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Тому потрібні конкретні показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. Лише система показників дає змогу провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Оцінюючи ефективність галузі, слід враховувати її особливості, які значно впливають на кінцеві результати.[8]

Економічна ефективність агропромислового виробництва оцінюється з допомогою економічних показників, кожен з яких відображає кількісну і якісну характеристику економічних явищ і процесів, простого і розширеного відтворення, числовим виразом окремих категорій і понять (валової і товарної продукції продуктивності праці, собівартості і рентабельності, валового і чистого доходу та інших). Економічні показники є концентрованим виразом якісних і кількісних змін в економіці сільськогосподарських виробництв. Їх величина змінюється залежно від розвитку аграрного виробництва, і відображає його об'єктивність і вірогідність.

За характеристикою економічні показники є натуральні та вартісні, кількісні та якісні. Натуральні обчислюються у фізичних одиницях виміру (в мірах площі, об'єму, ваги, потужності), вартісні обчислення у грошовому виразі.[14]

У сільськогосподарському виробництві найбільше використовують натуральні показники. За їх допомогою оцінюють продуктивність і економічну ефективність використання аграрно-ресурсного потенціалу (показники врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності худоби). За натуральними показниками складають натуральні баланси.

В умовах розвитку ринкової економіки і товарно-грошових відносин широко використовуються вартісні показники. Вартість - втілена у вироблену продукцію уречевлена праця, яка має грошовий вираз. За допомогою вартісних показників оцінюють багатство країни, складають міжгалузеві баланси товарообороту.

Економічні показники діляться на кількісні і якісні. Кількісні показники у свою чергу поділяються ще на дві групи: ті що виражають обсяг виробництва продукції, капітальних робіт, товарообороту, обсяги виконання різних робіт, і ті, що характеризують обсяги виробництва різних видів промислової і сільськогосподарської продукції. Якісні показники дають якісну оцінку продукції (вміст клейковини в зерні, цукру в цукрових буряках, вміст перетравного протеїну, кількості жиру в молоці тощо).

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно насамперед одержаний результат (ефект) порівняти з виробничими витратами або ресурсами, що його створили. У процесі сільськогосподарського виробництва використовуються сільськогосподарські угіддя, засоби виробництва, робоча сила, а функціонування цих ресурсів пов'язане з виробничими витратами. Тому для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому по підприємству доцільно використовувати таку систему показників:

Ш вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів на 1 грн. виробничих витрат;

Ш обсяг валового, чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів та на 1 грн. витрат виробництва;

Ш рівень рентабельності та норма прибутку сільськогосподарського виробництва.

Наведені показники характеризують ефективність використання виробничих ресурсів, окупність витрат виробництва та його рентабельність.

Застосовують також наступні показники для визначення ефективності:

Ш показники рівня розвитку сільськогосподарських виробництва і обсяг виробництва валової і товарної продукції;

Ш реалізація на ринку основних видів продукції: рослинництва і тваринництва, структура валової і реалізованої продукції;

Ш рівень товарності, виробництво валової і реалізованої продукції в розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь і на гектар ріллі, 100 гривень основних виробничих фондів, на одного працездатного;

Ш урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби.

Показники розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва:

Ш питома вага зон і районів у виробництві валової і товарної продукції, структура посівної площі і поголів'я продуктивної худоби, виробництво валової і реалізованої продукції на 100 га с.-г. угідь, 100 гривень, основних виробничих фондів;

Ш індекси спеціалізації, територіальної концентрації механізації.

Показники рівня інтенсифікації с.-г. виробництва:

Ш розмір основних виробничих фондів, виробничих затрат у розрахунку на 100 га с.-г. угідь, валової продукції на одиницю земельної площі, 100 гривень основних виробничих фондів і виробничих затрат;

Ш урожайність с.-г. культур і продуктивність худоби;

Ш продуктивність праці.

Отже, економічна ефективність сільського господарства проявляється у збільшенні виробництва продукції і сировини в необхідному асортименті та належної якості на душу населення. Однак Україна заінтересована не тільки у збільшенні обсягу виробництва сільськогосподарської продукції відповідно до зростаючих потреб, а й у систематичному підвищенні продуктивності праці, зниженні витрат на виробництво кожної одиниці продукції. З цією метою в Україні проводиться комплекс заходів по реформуванню сільського господарства та підвищенню його ефективності. Так Верховною Радою України прийняті ряд законів, зокрема ЗУ «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» і ЗУ « Про державну підтримку сільського господарства України» де визначено пріоритетність розвитку сільського господарства та визначені основні напрямки підвищення ефективності діяльності суб'єктів аграрного сектору. [13], [14] В частині здійснення правового регулювання відносин в галузі тваринництва, збереження інтересів держави та посилення впливу держави на стабілізаційні процеси в галузі прийнято в 1999 році ЗУ «Про племінну справу в тваринництві», яким визначено загальні правові, економічні, організаційні основи племінної справи у тваринництві, зокрема свинарстві [19].

1.2 Показники економічної ефективності виробництва свинини і методика їх визначення

Ефективність свинарства характеризується системою натуральних і вартісних показників, основними з яких є:

Ш Продуктивність свинарства (вихід поросят на одну основну свиноматку, середньодобовий приріст живої маси 1 голови свиней тощо);

Ш продуктивність праці (трудомісткість продукції, приріст живої маси з розрахунку на 1 люд.-год.) Однією з найважливіших властивостей праці є її продуктивність -- здатність конкретної праці виробляти певну кількість продукції або виконувати певний обсяг робіт за одиницю робочого часу. Вона характеризує ступінь ефективної діяльності людини протягом даного проміжку часу. Відношення затрат праці до маси (обсягу) виробленої продукції називають трудомісткістю продукції і виражають формулою: Тм =Т:О, де О--маса (обсяг) виробленої продукції Т--робочий час. Приріст живої маси з розрахунку на 1 люд.-год. визначаємо діленням приросту живої маси на кількість люд. год. Знайдений показник визначає приріст певної кількості живої маси на 1 люд.-год. Це є натуральний показник;

Ш ефективність використання кормів (витрати кормів на одиницю продукції, окупність корму продукцією). Цей показник дає змогу оцінити витрати кормів та визначити шляхи оптимізації кормової бази на підприємстві;

Ш собівартість 1 ц. приросту живої маси, собівартість 1 ц. живої маси. Собівартість -- це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Її обчислюють як відношення витрат підприємства до обсягу виробленої продукції. Таким чином, собівартість як економічна категорія об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення. Вона показує, у що обходиться кожному виробнику виробництво та збут продукції. Собівартість продукції свинарства включає витрати на утримання свиноматок, кнурів, поголів'я свиней на доношуванні і відгодівлі. Ці витрати розподіляють між окремими видами продукції свинарства. У спеціалізованих господарствах собівартість продукції свинарства розраховують загалом по галузі і кожною технологічною групою, а в неспеціалізованих - тільки загалом за галуззю.

Ш ціна реалізації живої маси;

Ш прибуток (збиток) на 1 ц. живої маси і на 1 свиню. Показник визначається діленням загального прибутку (збитку) на загальну кількість живої маси і середньорічного поголів'я свиней. Даний показник є вартісним;

Ш рівень рентабельності виробництва свинини. Рентабельний -- це той, що дає прибуток, доход, доцільний з погляду господарювання. Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукції, галузей і підприємств у цілому, недостатньо визначити величину прибутку -- необхідно також порівняти її з виробничими витратами та ресурсами. Для цього використовують такі показники, як рівень рентабельності та норма прибутку. Рівень рентабельності визначають за формулою: R=(П : С) * 100%, де R -- рівень рентабельності, П--прибуток, грн.; С -- повна собівартість реалізованої продукції, грн. Якщо визначають рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва, то у формулу підставляють прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції та її повну собівартість. Коли ж це здійснюється в цілому по підприємству, то береться весь прибуток від реалізації та загальна сума повної собівартості [21].

Дані для розрахунку вищенаведених показників беруться зі звіту підприємства ДПДГ «Шевченківське».

РОЗДІЛ II. СТАН ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА СВИНИНИ

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

ДПДГ «Шевченківське» розташоване у с. Денихівка, Тетіївського району, Київської області. Коротко розглянемо географічні та кліматичні умови Київської області. Рельєф переважно рівнинний.. Клімат області помірно-континентальний, м'який із достатнім зволоженням. Середня температура найтеплішого місяця (липня) +19.5°С, а найхолоднішого (січня) -6°. Опадів випадає в середньому за рік 500-600мм. Найбільша їх кількість припадає на червень-липень. Грунти на півночі дерново-підзолисті, в долинах рік -- дерново-глеєві, лучні й болотні ґрунти. У центральній частині на лесах -- опідзолені чорноземи, темно-сірі і світло-сірі лісові ґрунти; у південних районах -- глибокі малогумусні чорноземи. На Лівобережжі зустрічаються лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, солончакові і болотні солончакові ґрунти. В Київській області існують всі умови для розвитку свинарства.

До економічних умов виробництва сільськогосподарських підприємств належать земельні і трудові ресурси, основні фонди та інші. Відомо, що виробництво сільськогосподарської продукції здійснюється на основі єдності таких факторів: земельні і трудові ресурси, засоби виробництва.

У сільському господарстві земля є основним засобом виробництва, яка має свої властивості. Це не тільки територіальна база, а її засіб виробництва, предмет праці, який відрізняється від інших засобів тим, що не зношується, а навпаки, при правильному користуванні може постійно поліпшуватись, підвищуючи свою родючість. Використання землі тісно пов'язане також із застосуванням інших засобів виробництва, тому без докладання до землі праці людини вона являє собою лише потенціальний засіб виробництва

Тому для оцінки економічної діяльності господарства ДПДГ «Шевченківське» спочатку розглянемо наявність у підприємстві земель сільськогосподарського призначення. Для цього ознайомимось із структурою земельних угідь та визначимо зміни які відбулися в період з 2011 по 2013 роки.

Таблиця 2.1.

Склад і структура сільськогосподарських угідь в ДПДГ «Шевченківське»

Угіддя	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013р. у % до 2011
	га	%	Га	%	Га	%
Всього с.-г. угідь, га	4050	100	4050	100	3653	100	90.2
У тому числі:	-	-	-	-	-	-	-
рілля	3309	81.7	3309	81.7	3229	88.4	97.6
сіножаті	60	1.48	60	1.48	60	1.48	100
пасовища	-	-	-	-	364	9.96	-
Інші землі	681	16.81	681	16.81	-	-	-

Аналізуючи таблицю 2.1. зазначимо, що в період з 2011 року по 2013 рік відбулися зміни у площі с.-г. угідь. Ми бачимо, що в 2011 році та в 2012 році рілля займає 3309 га і 3309 га відповідно, це становить 81,7% у структурі с.-г. угідь, а у 2013 році вона займає 3229 га, це 88,4% у труктурі. Отже, ДПДГ «Шевченківське» характеризується високим рівнем розораності.

Важливим показниками є динаміка наявності та використання трудових ресурсів. Слід звернути особливу увагу на коефіцієнт використання трудових ресурсів, що дозволяє визначити раціональність використання наявних трудових ресурсів. Проаналізуємо даний коефіцієнт на прикладі ДПДГ «Шевченківське».

Таблиця 2.2.

Трудові ресурси господарства та їх використання ДПДГ «Шевченківське»

Показник	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013р. у % до 2011 р
Середньорічна чисельність працівників, осіб	258	257	245	95
в тому числі рослинництва	108	135	120	111,1
тваринництва	150	122	125	83,3
Відпрацьовано у с.-г. виробництві всього, тис. люд. - год.	472,5	483,9	481,4	101,9
Відпрацьовано одним працівником за рік, люд.- год.	1831,4	1882,9	1964,8	107,3
Коефіцієнт використання трудових ресурсів	0,97	0,99	1,04	107,2

Аналізуючи дані таблиці 2.2 можна зробити висновок, що зменшення чисельності працівників з 258 осіб в 2011 році до 245 осіб в 2013 році, призвело до збільшення кількісті відпрацьованих годин одним працівником з 1831,4 люд.-год. у 2011 році до 1964,8 люд.-год. у 2013 році. Таким чином бачимо, що збільшилось навантаження на працівників.

Сільськогосподарське виробництво неможливе за наявності лише землі та трудових ресурсів. У процесі виробництва використовуються засоби виробництва (засоби та предмети праці). Засоби виробництва, виражені у грошовій формі, становлять виробничі фонди сільськогосподарських підприємств. Виробничі фонди поділяються на основні та оборотні.

Основні фонди -- це ті засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва багато разів, зберігаючи натурально-речову форму, а свою вартість на створюваний продукт переносять частинами.

Ефективність використання основних виробничих фондів характеризується системою показників. Основними з них є: фондовіддача, фондомісткість продукції та норма прибутку.

Для загальної і більш повної характеристики економічної ефективності використання основних та оборотних фондів застосовують показник норма прибутку. Його визначають як відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих і оборотних фондів: Нп= [П : (Фос + Фоб)]*100, де Нп - норма прибутку, %; П - прибуток, грн.; Фос: і Фоб - середньорічна вартість відповідно основних і оборотних фондів, грн. [5]

На прикладі господарства ДПДГ «Шевченківське» дослідимо забезпеченість основним капіталом і його ефективним використанням.

Таблиця 2.3.

Динаміка забезпеченості основним капіталом і його використання на підприємстві ДПДГ «Шевченківське»

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2013 р. у % до 2011 р
Вартість основного капіталу, тис.грн	31877	48013.5	33082	103,8
на 1 га с.- г. угідь	7.8	11.8	9.06	116.2
на 1 середньорічного працівника	123.5	186.8	135	109.3
Капіталовіддача, грн	1.17	0.7	1.2	102.5
Капіталомісткість продукції , грн	0.85	1.45	0.83	97.47
Норма прибутку, %	12.6	7.5	12.46	X

З даних таблиці 2.3 можна зробити висновок про те, що в період 2011-2013 рр. середньорічна вартість основного капіталу збільшилася на 1205 тис.грн. Капіталовіддача і капіталомісткість за цей період істотно не змінилися. Норма прибутку спостерігається стабільною, 12,6% - в 2011 р. і 12,46 - в 2013 р., лише в 2012 відбувся спад до 7,5%.

Отже, це показує позитивну тенденцію і що основний капітал на підприємстві використовуються ефективно.

Результатом суспільного поділу праці є спеціалізація виробництва. Спеціалізація полягає у переважаючому виробництві певного виду продукції. Її поглиблення дає змогу ефективніше використовувати наявні ресурси, сприяє концентрації виробничих ресурсів на виробництві певної продукції та удосконалює технологію виробництва. Для того, щоб встановити спеціалізацію підприємства, розглядають структуру грошових надходжень від реалізації усієї продукції [21].

Таблиця 2.4.

Структура грошових надходжень від реалізації продукції

Показник	2011р.	2013р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Зерно	2161	7.83	2076	6.82
Цукрові буряки	362	1.31	94	0.31
Соняшник	-	-	1030	3.38
Інша продукція рослинництва	955	3.46	1433	4.71
Всього по рослинництву	13356	48.39	13623	44.75
Продукція скотарства	1724	6.25	1107	3.64
У тому числі яловичина	-	-	-	-
молоко	10520	38.11	13662	44.88
Продукція свинарства	1083	3.92	857	2.82
Інша продукція тваринництва	78	0.28	41	0.13
Всього по тваринництву	13406	48.57	15672	51.48
Послуги в с/г господарстві	840	3.04	1149	3.77
Разом по рослинництву і тваринництву	27602	100	30444	100

Аналізуючи структуру грошових надходжень від реалізації продукції можна зробити наступні висновки: найбільшу частку в ній за досліджуваний період займали надходження від реалізації молока, що становило 10520 тис.грн (38,11%), 13662 тис.грн (44,88%), в 2011 та 2013 році відповідно. Також значну частку в структурі займає зерно в 2011 році сума реалізації становила 2161 тис.грн, це 7,83% в загальній структурі, в 2013 році - 2076 тис.грн. Частка продукції тваринництва в загальній структурі майже однакова як і продукція рослинництва, 2011 році сума реалізації продукції тваринництва становила 13406 тис.грн, це 48,57% в загальній структурі, в 2013 році - 15672 тис.грн, це 51,48% в загальній структурі.

Також можна відзначити що реалізація продукції свинарства давала не значні грошові надходження до господарства, в 2011 році становила 1083 тис. грн.., це 3,92% і в 2013 році - 857 тис. грн., це 2,82% в загальній структурі.

Виходячи з даних описаних вище ми можемо зробити висновок, що спеціалізація ДПДГ «Шевченківське» у 2013 році була молочна з розвиненим виробництвом зерна.

Таблиця 2.5.

Результат господарської діяльності підприємства

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2013р. в% до 2011р.
Вартість валової продукції, грн	37443	35692	39886	106,52
на 1 га с.- г. угідь	9.25	8.81	10.92	118.1
на 1 середньорічного працівника	145.13	138.88	162.8	112.18
на 1 грн витрат виробництва	1.04	1.11	1.12	107.58
Валовий прибуток, грн в розрахунку:	-	-	-	-
на 1 га с.- г. угідь	0.99	0.89	1.13	113.85
на 1 середньорічного працівника	15.56	14.09	16.83	108.14
Рівень рентабельності підприємства,%	105.1	104	115.7	X

З даних, наведених в таблиці 2.5. ми можемо зробити такі висновки щодо економічної ефективності діяльності ДПДГ «Шевченківське»: в період 2011 - 2013 років вартість валової продукції підвищилась з 37443 тис. грн. в 2011 році до 39886 тис. грн. в 2013 році. Відповідно незначною мірою зменшилась вартість валової продукції в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь (на 8,7%), а в розрахунку на 1 середньорічного працівника - на 21,28%, цей показник збільшився в розрахунку на 1 грн. витрат виробництва ( від 83,07тис.грн в 2008 році до 100,35 тис. грн. в 2010 році).

За досліджуваний період збільшився прибуток підприємства. Так, в 2011 році він становив 1348 тис. грн., в 2012 році - 944 тис. грн., а в 2013 році - 4126 тис. грн., це спричинило збільшення прибутку на 1 га с.-г. угідь та на 1 середньорічного працівника. Найвищий рівень рентабельності в підприємстві спостерігався в 2013 році і становив 115,7%.

Отже, ДПДГ «Шевченківське» наразі є прибутковим і працює ефективно.

2.2 Динаміка поголів'я свиней, їх продуктивності та валового виробництва свинини

Після розгляду показників наявності виробничих ресурсів господарства ДПДГ «Шевченківське» та їх використання, слід перейти до дослідження свинного напрямку у господарстві. Базою для розрахунків показників ефективності свинного напрямку є поголів'я свиней та їхня щільність на 100 га ріллі.

Таблиця 2.6.

Динаміка поголів'я свиней та щільність на 100 га ріллі

Показники	2011р.	2012р.	2013	2013р. в% до 2011р.
Середньорічне поголів'я свиней, гол.	1018	550	587	57.6
Площа ріллі, га.	3309	3309	3229	97.6
Щільність поголів'я на 100 га ріллі, гол/га	3.3	6	5.5	166.6

В 2013 році в порівнянні з 2011 роком відбулось збільшення щільності поголів'я свиней на 100 га ріллі на 66,6 % з 3,3 гол./100 га у 2011 році до 5,5 гол./100 га у 2013 році, що перш за все пов'язано зі зменшенням середньорічного поголів'я свиней з 1018 гол. у 2011 році до 587 гол. у 2013 році.

Важливими показниками є розрахунок динаміки приросту свиней в ДПДГ «Шевченківське».

Таблиця 2.7.

Продуктивність свиней на ДПДГ «Шевченківське» м.Тетієва Київської обл.

Показники	2011р.	2012р	2013р.	2013 в% до 2011
Середньорічне поголів'я свиней гол.	1018	550	587	57.6
Отримано приросту ц.	1150	697	698	60,7
Середньорічний приріст 1 голови, кг	113	127	119	105,3
Середньодобовий приріст 1 голови, г	309,5	347,2	325,7	105,2

В порівнянні з 2011 роком, у 2013 році зменшився приріст на 452 ц. або на 39,3%. Збільшення середньодобового приросту спричинило зменшення середньорічного поголів'я і зменшення приросту, у 2013 році по відношенню до 2011 року на 16,1 г.

Таблиця 2.8.

Динаміка валового та товарного виробництва продукції свинарства

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2013р. в% до 2011р.
Валове виробництво свинини, ц	1150	697	698	60,7
Реалізовано продукції, ц	783	357	481	61,4
Рівень товарності %	68,08	51,22	68,9	Х

Аналізуючи показники динаміки валового і товарного виробництва продукції свинарства ДПДГ «Шевченківське» виявляємо, що у 2013 році вироблено продукції в порівнянні з 2011 роком майже однаково, в 2013 році на 0,8% більше ніж у 2011 році. Виробництво залишилося не змінним за рахунок однакового зменшення чисельності свиней в господарстві, а також зменшення приросту. Це спричинило до зменшення реалізації продукції з 783 ц у 2011 році до 481 ц у 2013 році. Проте рівень товарності залишився не змінним, це пояснюється тим, що обсяги реалізації продукції зменшились на 61,4% і валове виробництво свинини зменшилось на 60,7%. Отже, загальний рівень товарності в ДПДГ «Шевченківське» залишився не змінним.

2.3 Економічна ефективність виробництва свинини

Як допоміжні показники при економічній оцінці виробничого процесу можуть служити вже досягнуті рівні продуктивності. Для визначення продуктивності, тобто технічної продуктивності використання засобів виробництва, необхідно обсяг виробленої продукції (вираженої в натуральних величинах) розділити на загальну кількість затрачених на її виробництво виробничих ресурсів. Оскільки порівняння натуральних показників різних виробничих процесів неможливе, при розрахунку продуктивності, як правило, враховується тільки один виробничий процес, задіяний у виробництві кінцевої продукції. Визначена в такий спосіб продуктивність задіяних ресурсів називається частковою.

Продуктивність праці = Продуктивність (натуральна) / 1 люд.-год. Або РС

Продуктивність капіталу = Продуктивність (натуральна) / (100) грн.. задіяного капіталу.

Відхиляючись від вищенаведеного чіткого визначення продуктивності, можна також розділити вартість виробленої продукції (продуктивність, виражена в грошах) на кількість визначеного задіяного виробничого ресурсу.

Продуктивність праці = Продуктивність (вартісна) / 1 люд.-год. Або РС

Продуктивність капіталу = Продуктивність (вартісна) / (100) грн.. задіяного капіталу[4, с. 247-248].

Таблиця 2.9.

Показники продуктивності праці на виробництві свинини в ДПДГ «Шевченківське»

Показник	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013 р. у % до 2011 р.
Виробництво свинини, ц	1150	697	698	60,7
Затрати праці, люд.-год.	185,2	125,83	135,75	73,3
Кількість працівників в галузі, чол.	150	122	125	83,33
Затрати праці на 1 ц живої маси, люд.-год.	161,04	180,53	194,48	120,77
Виробництво свинини на 1 люд.-год., ц	6,21	5,54	5,14	82,81
Виробництво свинини на 1 працівника, ц	7,67	5,71	5,58	72,83

Аналізюючи таблицю 2.9. можна зробити висновок, що із зменшенням виробництва свинини зменшились затрати праці з 185,2 люд.-год. у 2011 році до 135,75 люд.-год. у 2013 році. У зв'язку з цим збільшились затрати праці на 1 ц живої маси на 33,44 люд.-год. у 2013 р. в порівняні з 2011 р., але при цьому зменшилось виробництво свинини на 1 працівника на 3,33 ц.

Економічна ефективність виробництва свинини у певному господарстві (у нашому випадку це ДПДГ «Шевченківське») визначається за рядом показників, а саме: продуктивність праці, виробничі затрати, прямі затрати праці на 1 ц продукції; собівартість 1 ц продукції, вартість валової продукції на 1 грн. затрат, на 1 люд.-год, на 1 голову; прибуток на 1 грн. затрат, на 1 люд.-год на 1 голову, рівень рентабельності.

Отже, розрахуємо показники економічної ефективності виробництва свинини на прикладі нашого господарства.

Таблиця 2.10.

Економічна ефективність виробництва свинини на ДПДГ «Шевченківське»

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2013р. до 2011, %
Середньорічне поголів'я, гол.	1018	550	587	57.6
Приріст живої маси, ц	1150	697	698	60.7
Витрати кормів, ц корм.од	7920	4279	4566	57.65
Затрати праці, тис. люд.-год.	185.2	125.83	135.75	73.3
Реалізовано живої маси, ц	783	357	481	67.4
Повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	931.6	450	548	58.82
Виручено, тис. грн.	1083	648	857	79.13
Середньодобовий приріст 1 голови, г	309.6	347.1	325.7	105.2
Затрати праці на 1 ц приросту, люд.-год.	161.04	180.53	198.48	120.77
Витрати кормів на 1 ц приросту,ц к. од.	6,89	6,14	6,54	94.98
Повна собівартість 1 ц живої маси, грн.	810.09	645.62	785.1	96.92
Ціна реалізації 1 ц живої маси, грн.	1383.14	1815.13	1781.7	128.82
Прибуток на 1 ц живої маси, грн.	941.74	929.7	1227.79	130.28
Рівень рентабельності, %	16.25	44	56.39	X

Аналізуючи дані таблиці 2.10 бачимо досить високий рівень рентабельності в 2013 році. так, якщо в 2011 році він становив 16,25% то у 2013р. - 56,93%. Ефективне використання праці сприяло підвищеню середньодобового приросту 1 голови з 309,6 г в 2011 р. до 325,7 г - у 2013 р. Хоча в 2013 р. було менше реалізовано живої маси, прибуток на 1 ц збільшився на 286,05 грн. порівняно з 2011р. Повна собівартість 1 ц знизилась за рахунок зменшення затрат праці і витрат кормів.

Отже, не зважаючи на зменшення поголів'я 1083 гол. до 587 гол, в 2011 р. і 2013 р. відповідно, підприємство досягло більшого рівня рентабельності.

Таблиця 2.11.

Вплив факторів на зміну маси прибутку від реалізації свинини

Показник	2011 рік	2013 рік	Відхилення (+;-)
Реалізовано живої маси, ц	783	481	-302
Прибуток, тис. грн.	151,4	309	157,6
Повна собівартість 1 ц живої маси, грн	1189,78	1139,29	-50,49
Ціна реалізації 1 ц живої маси, грн	1383,14	1781,7	398,56
Прибуток на 1 ц живої маси, грн	193,36	642,41	449,05
Зміни маси прибутку, тис. грн.	157,6	х
у т. ч. за рахунок:	х	х
обсягу реалізації	-58,39	х
собівартості	24,29	х
ціни реалізації	191,71	х

Аналізуючи дані таблиці 2.11. можна зазначити, що зростання прибутку у 2013 році порівняно з 2011 на 157,6 тис. грн. зумовлене зменшенням повної собівартості з відхиленням -24,99 грн і також збільшенням ціни реалізації 1 ц живої маси в 2013 р. на 398,56 грн порівняно з 2011 р., і разом з цим зріс прибуток на 1ц живої маси на 286,05 грн.

РОЗДІЛ III. ПРОЕКТ ЗБІЛЬШЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ СВИНИНИ

3.1 Обґрунтувати рівень беззбитковості свинарства

свинарство сільськогосподарський беззбитковість економічний

Точка беззбитковості визначає мінімальний обсяг виробництва (реалізації), при якому доходи покривають витрати. При цьому підприємницька діяльність ще не приносить прибутку, але вже є беззбитковою. Розрахунок даного показника передбачає розмежування постійних і змінних витрат у структурі собівартості продукції:

ТБ = ПВ/(Ц - Зво), де ТБ - точка беззбитковості у натуральному виразі, ПВ - розмір постійних витрат на виробництво продукції, грн., Ц - ціна реалізації одиниці продукції, грн., ЗВо - розмір змінних витрат на одиницю продукції,грн..

Однак, на думку багатьох вчених-економістів, в силу специфіки сільськогосподарського виробництва розмежування постійних і змінних витрат занадто умовне, особливо у довгострокових прогнозах. Тому існує спрощений підхід до розрахунку точки беззбитковості у сільському господарстві:

ТБ = (ПВ + ЗВ)/Ц = ВВ - Ц,

де де ТБ - точка беззбитковості у натуральному виразі, ПВ - розмір постійних витрат на виробництво продукції, грн., Ц - ціна реалізації одиниці продукції, грн., ЗВ - розмір змінних витрат на одиницю продукції,грн.. ВВ - валові витрати на виробництво продукції, грн.

Обсяг беззбиткового виробництва у вартісному виразі - це добуток точки беззбитковості у натуральному виразі та ціни реалізації одиниці продукції.

Визначимо обсяг беззбиткового виробництва на прикладі нашого господарства.

Таблиця 3.1.

Визначення обсягу беззбиткового виробництва і реалізації свинини на ДПДГ «Шевченківське»

Показники	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2013 рік у % до 2011 року
Валове виробництво свинини, ц	1150	697	698	60,70
Витрати на виробництво свинини всього, тис. грн	1271	732	760	59,80
в тому числі:	-	-	-	-
а) постійні витрати	109	116	73	66,97
б) змінні витрати	1162	616	687	59,12
Питома вага постійних витрат,%	8,58	15,85	9,61	112,00
Виробнича собівартість 1 ц свинини, грн	1105,22	1050,22	1088,83	98,52
Постійні витрати в розрахунку на 1 ц продукції, грн	94,78	166,43	104,58	110,34
Ціна реалізації 1 ц продукції,грн	1383,14	1815,13	1781,70	128,82
Собівартість 1 ц реалізованої продукці,грн	810,09	645,62	785,10	96,92
Змінні витрати у собівартості 1 ц продукції,грн	1010,43	883,79	984,24	97,41
Маржинальний дохід від 1 ц продукції,грн	372,71	931,34	797,46	213,97
Беззбитковий обсяг виробництва продукції, ц	292,46	124,55	91,54	31,30

Аналізуючи дані таблиці ми можемо зробити висновки, що беззбиткове виробництво у 2011 році досягається при 292,46 ц. при маржинальному доході від 1 ц - 372,71 грн. у 2012 році - 124,55 ц. при маржинальному доході 931,34 грн. і у 2013 році - 91,54 при доході 797,46 грн.

Таблиця 3.2.

Розрахунок мінімальної ціни продукції свинини ДПДГ «Шевченківське»

Показники	2011 рік	201 рік	2013 рік	2013 рік у % до 2011 року
Поголів'я, голів	1018	550	587	57,66
Валове виробництво свинини, ц	1150	697	698	60,70
Реалізовано свинини, ц	783	357	481	61,43
Ціна реалізації 1 ц живої маси свинини, грн	1383,14	1815,13	1781,70	128,82
Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн	810,09	645,62	785,10	96,92
Беззбитковий обсяг виробництва продукції всього, ц	292,46	124,55	91,54	31,30
Беззбитковий обсяг виробництва продукції на 1 корову, кг	28,73	22,65	15,59	54,28
Беззбитковий обсяг виробництва, тис. грн.	404,51	226,07	163,10	40,32
Ціна на продукцію при рентабельності 40%, тис.грн.	566,32	316,50	228,34	40,32

З даних таблиці видно, що беззбитковий обсяг виробництва, який відшкодовує нашому господарству собівартість і буде гарантувати мінімальний прибуток у 2011 році становить 404,51 тис. грн., у 2012 році 226,07 тис.грн і у 2013 році - 163,10 тис.грн. А ціна на свинину для досягненні рівня рентабельності 40% у 2011 році становила 566,32 тис.грн, у 2012 році - 316,5 тис.грн і у 2013 році 228,34 тис.грн.

3.2 Перспективи розвитку свинарства

Розглядаючи господарство ДПДГ «Шевченківське» та його економічну ефективність (Таблиця 2.10.) на основі таких показників, як собівартість, ціна реалізації, прибуток, рентабельність і похідними від них, дійшли втішних висновків про прибутковість вирощування свиней в господарстві у 2013 році. Що ж стало причиною таких результатів і які подальші шляхи підвищення? Стратегічне завдання є отримання прибутку. Це можна зробити за рахунок зниження собівартості продукції, збільшення обсягу валової продукції, обсягу реалізованої продукції і по можливості збільшити ціну реалізації.

Головні напрями збільшення та здешевлення виробництва свинини --послідовна інтенсифікація, зміцнення кормової бази, поліпшення племінних і продуктивних якостей поголів'я, всебічна індустріалізація, а також вдосконалення організаційних форм ведення галузі.

Таким чином, для ефективного виробництва свинини необхідно досягнути конкурентоспроможних показників продуктивності тварин, ощадливого витрачання кормових ресурсів, мати можливість вийти на ринки збуту шляхом кооперування, створення між-професійних організацій і витіснити посередницьку діяльність або ж обмежити її цивілізованими нормами маржі (2-7% до витрат робництва). Зменшаться роздрібні ціни на свинину, зросте обсяг реалізації, а прибуток у справедливій й обґрунтованій частці одержать усі учасники ринку із загального прибутку від діяльності ринку свинини.

При усуненні недоліків, які обмежують конкурентний доступ товаровиробників до ринку, найбільш проблематичним залишиться розв'язання завдання щодо досягнення рівнів продуктивності свиней, що гарантуватиме конкурентоспроможне виробництво, завоювання ринків збуту й успішне закріплення на них як гарантії необхідності розробки й реалізації довгострокової стратегії у цій галузі[3 , с.41].

3.3 Спеціалізація і концентрація виробництва в свинарстві

На початковому етапі реформування сільського господарства, найпоширенішою була теза про необхідність кожного селянина землі. Але зараз, такий напрям розвитку є малоефективним або взагалі неефективним. Майже десять років пішло на те, аби переконатись, що не дрібнотоварне, а саме виробництво на промисловій основі зможе забезпечити державу продукцією [22]. Невеликий землевласник не в змозі виробляти конкурентоздатну продукцію (за деякими виключеннями). І тому на перший план виступає розвиток великих агрокомплексів. Як свідчить практика, саме капіталовкладення в свинокомплекси із замкнутим циклом вирощування дає рентабельність на рівні 40-60%. Проте такі свинокомплекси потребують просто величезних, як для нашого селянина капіталовкладень - більше 1 млн. дол. Тільки завдяки концентрації і спеціалізації можливо знайти такі кошти.

Розглянемо приклад успішної спеціалізації і інтеграції:

Ще зовсім недавно у державі йшлося про спад виробництва свинини. Найсуттєвіша причина - руйнація промислових комплексів. Ті підприємства, що вистояли, об'єднались в корпорації "Тваринпром". Працюють вони в дев'ятнадцяти областях. Забезпечують 36% реалізації свинини.

Найбільший вплив на розвиток промислового свинарства мають племзаводи і племрепродуктори Запорізької, Дніпропетровської, Київської, Харківської і Донецької областей. Там виробляється і реалізується 52% свинини від загальних обсягів її в сільгосппідприємствах України. На решту 20 областей припадає лише 48%.

Постійним контролюється племінна робота, адже племінна тварина має вищу продуктивність від товарної на 10-15, а іноді і до 30%.

В агрофірмі "Дністровська" Одеської області, у племзаводі "Агрогосподарство" Запорізької атомної електростанції, племзаводах "Степний" і "Агропромислова компанія" Запорізької, "Обрій" Дніпропетровської, "Низи" Сумської областей утримують найкраще поголів'я свиней великої білої породи, ландрас і дюрок.

Корпорація працює над тим, щоб підняти роль племзаводів і посилити вплив їх на загальний стан розвитку товарного свинарства. Слід відзначити, що нині проводиться атестація суб'єктів племінної справи. Потрібно не допустити, щоб до переліку племзаводів включалися підприємства, де кількість основних свиноматок не перевищує 100 голів. При такій чисельності ефективно вести селекційну роботу не можна, тож їм не слід давати статус племзаводу. Такі господарства доцільніше перевести до категорії племрепродукторів, або залишити їх товарними.

Проблеми галузі та шляхи іх подолання.

Виробничників хвилює питання виробництва комбікормів для поросят. Зараз воно вирішується кожним господарством. Хто як може, так і готує корми. В той же час в Україні є значні виробничі потужності, достатня кількість необхідних компонентів для промислового виготовлення повноцінних комбікормів. На жаль, цей потенціал не використовується. Білкова сировина продається за кордон, потужності комбікормових заводів простоюють. Цю проблему повинна розв'язати Державна акціонерна компанія "Хліб України", але вона не проявляє активності. Тому виробники свинини самі виготовляють комбікорми.

Поточного року нарешті вирішено питання реалізації племінного молодняку. Раніше значна частина племпродукції використовувалася не за призначенням, поголів'я забивалося на м'ясо. Потрібно задіяти механізм економічної зацікавленості племзаводів у вирощуванні і реалізації висококласного племінного молодняку. Аграрна економічна наука повинна розробити такий механізм державної підтримки селекції, який би приносив користь державі та суб'єктам племінної справи. Виробничники чекають таких рекомендацій.

Хочу порушити ще таке питання. Тваринницькі приміщення й інші виробничі об'єкти збудовані 30 років тому. Вони потребують капітального ремонту, реконструкції, заміни технологічного устаткування. Підприємства чекають від вчених-інженерів нових розробок проектів і налагодження серійного випуску та реалізації на лізингових умовах сучасного технологічного устаткування для свинарства. Минають роки, а позитивних зрушень у розв'язанні цієї проблеми не досягається, і майже усе обладнання завозиться із-за кордону.

Чекають не дочекаються виробники й довгострокових кредитів. Без них практично неможливо займатись оновленням виробництва.

Турбує також, що багато свинарських комплексів залишаються без поголів'я і поступово руйнуються. Інвестори неохоче беруть їх в оренду. Місцеві органи управління агропромисловим комплексом змирилися з таким станом і не вживають дієвих заходів щодо використання виробничих потужностей, наявних ресурсів фуражного зерна для виробництва комбікормів, а тому кількість свиней зростає ще повільно, продуктивність їх залишається вдвічі нижчою від потенціалу.

Ці та інші проблеми ускладнює позиція переробників. Замість того, щоб підтримувати партнерів, які зводяться на ноги, вони прагнуть отримати максимальні вигідні умови не беручи до уваги постачальників продукції. А тому в окремих господарствах почали організовувати власну переробку. Так уникають збитків. Нашу думку об'єднання переробника і постачальника сировини дасть змогу виробляти дійсно конкурентну продукцію і є найефективнішою стратегією подальшого розвитку. Така стратегіє дасть змогу створити вертикально інтегровані компанії, які будуть об'єднувати весь ланцюг виробництва від племінного господарства до споживача.

Але ж всім нам треба мислити по-державному. В Україні досить виробничих потужностей. Навіщо затрачатись на зведення нових? Тому я переконаний, що і виробники сировини, і переробники повинні тісно співпрацювати. Не слід тішитись ілюзією, що прогодують Україну дешевим імпортним м'ясом. А по-друге, загубивши вітчизняне виробництво, загубимо робочі місця.

Нині, як ніколи за останні десять років, галузь на піднесенні. Маємо зростання, перспективу. А тому не треба створювати штучних проблем.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши стан справ у свинарстві в Україні можна зробити ряд важливих висновків:

Ш поряд із молочно-м'ясним скотарством є традиційною галуззю тваринництва. Основною продукцією свинарства є м'ясо й сало. Свинина використовується не лише безпосередньо у свіжому вигляді для харчування людини, а й як сировина для виробництва шинки, бекону, ковбас, сосисок та різних видів консервів. Шкури, щетина і відходи забою свиней є сировиною для легкої промисловості. Свинина в м'ясному балансі країни займає друге місце після яловичини -- близько 34 %.