Економічна ефективність інтенсифікації рослинництва

РОЗДІЛ II. Економічна ефективність розвитку виробництва на базі інтенсифікації

2.1 Правовий статус та організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Рівень інтенсифікації виробництва продукції рослинництва

2.3 Економічна ефективність інтенсифікації рослинництва

РОЗДІЛ III. Основні напрямки інтенсифікації рослинництва та шляхи підвищення їх економічної ефективності

3.1 Основні напрямки інтенсифікації

3.2 Впровадження досягнень науки і передового досвіду у сільськогосподарське виробництво

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Сучасний агропромисловий комплекс є важливим сектором економіки України. Сільське господарство забезпечує населення продуктами харчування, а промисловість сировиною. Об'єктивним і закономірним процесом розвитку сільського господарства є інтенсифікація.

Суть інтенсифікації рослинництва полягає не тільки в ефективнішому використанні землі, а й в удосконаленні всіх інших факторів виробництва -- матеріальних і трудових ресурсів, впровадженні нових організаційних форм господарювання, нових технологій і т. ін.

В умовах ринкової економіки в центрі уваги сільськогосподарських виробників повинні постійно перебувати витрати та ціни. Саме їх співвідношення, перевищення ціни над собівартістю визначає життєздатність підприємства, його економічний стан, можливості на належному рівні оплачувати працю своїх робітників та забезпечувати подальший розвиток. Економічна ефективність інтенсифікації рослинництва неможлива без комплексного впровадження усіх економічних показників для зменшення затрат на виробництво та одержання в кінцевому результаті більшого прибутку. Основним із таких показників є собівартість, яка виступає і економічною основою , і нижньою межею цін. В свою чергу, собівартість належить від обсягів виробництва, урожайності, вартості одиниці виробничих ресурсів та рівня оплати праці. Крім того, тема собівартості має теоретичне і пізнавальне значення. Тому виникає об'єктивна необхідність постійного і всебічного аналізу можливого рівня собівартості одиниці продукції і насамперед рослинницької.

Господарство повинно якомога точніше знати свої можливості прибутки від реалізації продукції при різному рівні собівартості та за цінами, що складаються на ринку.

Проте на сьогоднішній день ця галузь перебуває у досить важкому стані, є низько прибутковою і невисоко рентабельною. Виробники працюють в умовах ризику і невизначеності, що і спричиняє суттєвий вплив на результати господарювання.

Ось чому тема моєї роботи «Інтенсифікація виробництва продукції рослинництва та шляхи підвищення її економічної ефективності» є досить актуальною проблемою сьогодення.

Для детальнішого ознайомлення з поставленими питаннями мною проведено аналіз діяльності сільськогосподарського підприємства України, Рівненської області, Березнівського району, а саме СФГ «Поляна».

Предметом нашого дослідження є процес інтенсифікації сільськогосподарського підприємства СФГ «Поляна»

Мета роботи - виявити резерви покращення економічної ефективності інтенсифікації рослинництва.

Основне завдання полягає у:

· ознайомлення з основними джерелами первинної;

· вторинної інформації в господарстві; вивчення основних положень методики інтенсифікації рослинництва;

· проведення аналізу основних показників господарської діяльності підприємства, і галузі рослинництва, їх ефективності;

· виявлення можливостей збільшення урожайності і зниження собівартості культур.

В написанні даної курсової роботи нами були використана первинна документація, баланси, форма 50-с.г. Основні економічні показники роботи сільськогосподарського підприємства.

РОЗДІЛ I. НАУКОВІ ОСНОВИ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

1.3 Суть інтенсифікації рослинництва

Інтенсифікація - це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні на основі науково-технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої праці на одиницю земельної площі з метою збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності її виробництва.[5, 30]

Інтенсифікація - це процес, який ґрунтується на впровадженні оптимального комплексу заходів з метою одержання максимальної кількості екологічно чистої, високоякісної продукції та прибутку, шляхом підвищення ефективності її виробництва.[6, 50]

Інтенсифікація -- це засіб, що забезпечує систематичний ріст виходу продукції з кожного гектара землі при одночасному скороченні витрат виробництва на одиницю продукції. Це вирішальна умова підвищення ефективності виробництва. [18, 56]

Процес інтенсифікації не можна зводити тільки до росту додаткових вкладень на одиницю земельної площі. Для сільського господарства важливо не тільки вкладення засобів, але й ефективне їхнє використання, тобто необхідно постійно порівнювати додаткові витрати з отриманими результатами, домагатися, щоб кожна гривна забезпечувала максимальну віддачу. Інтенсифікація сприяє підвищенню рівня виробництва, впровадженню досягнень науково-технічного прогресу, кращій підготовці кадрів. У цьому змісті вона служить узагальнюючим, синтезуючим поняттям і представляє не тільки сукупні витрати, але і їхнє використання.

Інтенсифікація рослинництва як особлива форма розширеного відтворення - це процес концентрації на основі науково технічного прогресу сукупність затрат живої і уречевленої праці на одну й ту ж саму земельну площу з метою збільшення виходу продукції з цієї площі з найменшими затратами праці і коштів на одиницю продукції.[18, 58]

Простежуючи суть визначення інтенсифікації за різними джерелами необхідно відмітити, що всі вони зводяться до - випереджаючого зростання виходу продукції над затратами на її виробництво. Тобто, не тільки до окупності затрат продукцією, а й до одержання прибутку.

Потрібно з'ясувати суть поняття „інтенсифікація” і його відмінність від поняття „інтенсивність”. Інтенсивність - це концентрація до оптимального рівня авансованого капіталу на одиницю земельної площі, що забезпечує випереджаюче збільшення виробництва продукції з цієї площі і підвищення раціональності використання вкладених ресурсів. Інтенсифікація - це процес формування інтенсивного типу розвитку шляхом комплексної механізації і автоматизації виробництва, його хімізації та електрифікації, впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій та біотехнологій, меліорації землі, удосконалення організації праці та матеріального стимулювання, поглиблення спеціалізації виробництва і досягнень раціональної його концентрації. Поняття інтенсивності й інтенсифікації мають різний економічний зміст.

При інтенсифікації виробництва слід брати до уваги її двоїстий характер. Майже кожний напрям інтенсифікації, насамперед механізація й автоматизація, хімізація і меліорація, крім позитивного, справляє негативний вплив на агроекологічну систему, особливо за їх необґрунтованого використання. Цей негативний вплив проявляється в погіршенні кругообігу органічних речовин, руйнуванні родючості ґрунту, зменшенні в ньому гумусу і підвищенні щільності, нагромадженні нітратів, нітритів і залишків пестицидів у сільськогосподарській продукції, зменшенні біологічної активності рослин , порушенні біологічної рівноваги і водного балансу тощо.

При формуванні інтенсивного типу відтворення слід обов'язково враховувати ту об'єктивну обставину, що кожний напрям інтенсифікації має граничну межу використання, перехід за яку негативно впливає на агроекологічну систему. Тому мову потрібно вести про екологічно допустимий рівень того чи іншого фактора інтенсифікації. Цей рівень можна розглядати як граничний. Наприклад, застосування азотних добрив призводить, як відомо, до підвищення в біомасі рослин вмісту нітратів. Максимальний рівень внесення цих добрив повинен перебувати на межі, за якою забруднення продукції нітратами переходить через гранично допустимий рівень, передбачений стандартами.

Велике значення у формуванні інтенсивного типу розвитку має виважена інвестиційна політика на всіх рівнях -- державному, регіональному і господарському, а також забезпечення прискорення обороту авансованих виробничих ресурсів.

Суть процесу інтенсифікації в рослинництві має певні відмінності порівняно з іншими галузями народного господарства, зумовлені особливостями сільськогосподарського виробництва. Одна з них полягає в тому, що головним засобом виробництва тут є земля, родючість якої може бути підвищена за рахунок вкладення людської праці і знань.[5, 65]

У зв'язку з цим сільськогосподарське розширене відтворення здійснюється як за рахунок збільшення посівної площі, так і шляхом підвищення її продуктивності за рахунок додаткових вкладень засобів і праці. У першому випадку відбувається обмежене екстенсивне, в другому - безкінечне інтенсивне відтворення.

Такий підхід трактування інтенсифікації не завжди дає практично обґрунтований критерій для вибору інтенсивних факторів розвитку. Перш за все не всяке розширення земельної площі являється тільки екстенсивним розвитком сільського господарства. Тут часто органічно переплітаються екстенсивний і інтенсивний шляхи розвитку. Адже нині залучення в господарський оборот нових земель здійснюється на сучасній технічній базі, з використанням нових, ефективних засобів виробництва. Як приклад можна привести освоєння цілинних земель, нових зрошуваних масивів, розширення земельних угідь на основі осушення боліт і т.д.

При розмежуванні інтенсивних і екстенсивних факторів потрібно виходити з головного критерію. У тій мірі, у якій приріст продукції забезпечується за рахунок вдосконалення техніки, технології й інших елементів виробництва, потрібно вважати, що в цій мірі він досягнутий на основі використання інтенсивних факторів. Якщо, збільшення виходу продукції досягається на колишній основі, без якісного удосконалювання виробництва, виробництво розвивається за рахунок використання екстенсивних факторів.

При цьому, на різних етапах розвитку рослинництва одні і ті ж фактори можуть виступати, як екстенсивні або інтенсивні. Наприклад, при переході від ручної праці до машинної ріст застосування тих самих машин без їхнього удосконалювання веде до якісної перебудови виробництва і тому є інтенсивним чинником. Але після того, як механізовані ті або інші фактори, застосування колишніх по якості машин виступає вже як екстенсивний фактор. Воно не забезпечує перебудови виробництва. На цьому етапі інтенсивним фактором є якісне удосконалення техніки. Аналогічне положення з хімізацією. Поки застосовується мало добрив, то ріст постачань тих же по якості добрив є чинником інтенсивного розвитку сільського господарства. При досягненні оптимальних доз внесення добрив подальше застосування таких же добрив уже не дає нової якості в розвитку виробництва, виступає як екстенсивний фактор його розвитку. Інтенсифікація припускає поліпшення якості добрив, удосконалювання методів їхнього застосування.[20, 35]

На практиці використання інтенсивних і екстенсивних факторів об'єднано, вони органічно переплітаються. Наприклад, у промисловості, та й у цілому по народному господарству питома вага екстенсивних і інтенсивних факторів росту звичайно обчислюється за такою методикою. Визначається, як збільшилися всі застосовувані ресурси, а також вихід продукції або національного доходу. У тій мірі, у якій зросли ресурси, збільшення продукції (або національного доходу) відноситься за рахунок використання екстенсивних факторів. Якщо продукція зросла такими ж темпами, як і ресурси, то вважається, що виробництво в даний період розвивалося на екстенсивній основі. Якщо темпи збільшення виходу продукції перевищують приріст ресурсів, то відповідна частина приросту продукції відноситься за рахунок використання інтенсивних факторів, більш напруженого (продуктивного) функціонування ресурсів.

Звичайно, такі розрахунки є складними, зв'язані з чималими труднощами неточностями. Але при всій їхній умовності вони дозволяють перейти від теоретичних визначень інтенсивних і екстенсивних факторів до кількісної оцінки їхньої ролі, у практиці розвитку виробництва. Планомірне регулювання інтенсифікації сільського господарства припускає розробку аналогічної методики кількісного розмежування інтенсивних і екстенсивних факторів росту. Обґрунтування такої методики для сільського господарства зв'язано з особливостями і труднощами. Але вихідний принцип її розрахунку для сільського господарства повинен бути той самий, що і для інших галузей: при характеристиці інтенсифікації, при виділенні інтенсивних факторів важливо враховувати функціонування і використання всіх ресурсів, а не тільки земельних фондів

Родючість, землі, тобто її якість, на відміну від інших засобів виробництва має свою особливість. Остання полягає в тому, що при будь-яких способах і умовах використання, навіть при найоптимальніших, всі засоби виробництва зношуються, морально старіють або зовсім вибувають, і тільки земля не підвладна руйнівній дії часу. Вона при правильному використанні неухильно підвищує свою родючість, забезпечує збільшення виходу продукції з однієї і тієї ж площі. Родючість ґрунту в процесі застосування живої і уречевленої праці здатна відтворюватися в зростаючих розмірах і забезпечувати всезростаючі урожаї сільськогосподарських культур, тобто поряд з природною людина створює штучну родючість ґрунту.[2, 11]

1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації рослинництва

Інтенсифікація сільського господарства включає всі напрями розвитку економіки сільськогосподарських підприємств на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу і безпосередньо впливає на кінцеві результати виробництва.

Мета інтенсифікації сільського господарства - збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або , а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобом розв'язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі, а в тваринництві - на голову худоби.

Виходячи з цього, вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва здійснюють у три етапи на основі системи показників. Залежно від економічного змісту це показники рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, результату і економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

У разі вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому по господарству або окремих його галузях необхідно спочатку визначити об'єкт інтенсифікації. В аграрних підприємствах об'єктом інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є загальна площа їхніх сільськогосподарських угідь.

Об'єктом інтенсифікації рослинництва є площа ріллі. При вивченні інтенсифікації виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків тощо) об'єктом інтенсифікації є площа посіву відповідної культури.[1, 20]

У процесі інтенсифікації рослинництва до землі застосовують різноманітні засоби виробництва і живу працю сільських працівників. У зв'язку з цим для визначення рівня інтенсивності рослинництва використовують систему економічних показників, серед яких є загальні і часткові, вартісні і натуральні.

Узагальненим показником рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, який відображає сукупні затрати живої і уречевленої праці, є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник безпосередньо виражає суть інтенсифікації і характеризує рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва.[25, 78]

Важливим показником рівня інтенсивності сільського господарства є річні виробничі витрати на гектар сільськогосподарських угідь. Річні витрати сільськогосподарського виробництва включають частину вартості основних фондів у розмірі амортизації, віднесеної на собівартість продукції, а також вартість спожитих оборотних засобів, у тому числі і оплату праці. Цей показник залежно від об'єкта інтенсифікації може характеризувати рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва підприємства або окремих його галузей.

Для визначення рівня інтенсивності окремо в рослинництві цей показник за галузями обчислюють відповідно на гектар ріллі. Щоб визначити рівень інтенсивності виробництва окремих видів продукції, необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на 1 га посіву відповідної культури

Показник річних виробничих витрат використовують не лише при визначенні рівня інтенсивності, а також при вивченні економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зіставляючи його з вартістю валової продукції.

Рівень інтенсифікації рослинництва визначають також вартістю основних виробничих фондів на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник відображає лише уречевлену працю, втілену в основних засобах виробництва. У процесі використання основні виробничі фонди переносять свою вартість на продукцію лише частково, в розмірі річної суми амортизації, але при цьому вони створюють відповідні умови для національного використання матеріальних оборотних фондів. Тому зростання оснащеності господарств основними виробничими фондами підвищує рівень використання і продуктивність земельних угідь.

Для рівня інтенсифікації рослинництва характерні затрати живої праці з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва здійснюють на основі використання досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє впровадженню комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів.

В окремих випадках, коли інтенсифікація відбувається на основі вдосконалення технології виробництва, а рівень механізації виробничих процесів не змінюється, затрати праці на гектар земельної площі зростають. Проте це не порушує загальної закономірності розвитку продуктивних сил сільського господарства.

У процесі інтенсифікації рослинництва зростає використання засобів виробництва - різноманітних речових елементів і енергетичних ресурсів. Тому для характеристики рівня інтенсивності рослинництва використовують такі натуральні показники: кількість енергетичних потужностей, спожитої електроенергії на виробничі потреби з розрахунку на 1 га ріллі або посівної площі, кількість мінеральних та органічних добрив, обсяг виконаних тракторних робіт в умовних еталонних гектарах на 1 га ріллі.

Порівнюючи рівень інтенсивності рослинництва в аналізованому і базисному роках, обчислюють розміри додаткових вкладень і темпи їхнього зростання. Вивчення змін у рівні інтенсивності рослинництва дає можливість встановити вплив додаткових витрат на збільшення виходу продукції з одиниці земельної площі.

Основні результативні показники інтенсифікації рослинництва - це вартість валової продукції, валовий і чистий дохід та прибуток з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. В окремих галузях аграрного підприємства результат інтенсифікації виражається у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур.[18, 57]

Підвищення рівня інтенсивності рослинництва має не тільки збільшити вихід продукції з гектара земельної площі, а й скоротити затрати праці й коштів на її одиницю. В цьому виражається суть процесу інтенсифікації, який передбачає не тільки додаткові вкладення в сільське господарство та збільшення виробництва продукції, а також підвищення його ефективності.

Економічну ефективність інтенсифікації рослинництва характеризують такі показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничих витрат, собівартість продукції, норма прибутку, рівень рентабельності, окупність додаткових витрат. Останній показник характеризує економічну доцільність збільшення виробничих витрат і визначає ефективність їхнього використання. Окупність додаткових витрат - це вартість додаткової валової продукції сільського господарства з розрахунку на 1 грн додаткових витрат у процесі інтенсифікації виробництва.

В умовах підвищення економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження фондо-, матеріале-, та енергомісткості виробництва. Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства характеризується більш високими темпами зростання виходу продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби порівняно із збільшенням витрат на її виробництво.[5, 65]

Різниця в темпах зростання виробничих витрат на одиницю земельної площі і приросту вартості валової продукції не суперечить об'єктивним закономірностям інтенсифікації рослинництва. Тому випадок зниження продуктивності додаткових вкладень є однаково можливим, як і випадок підвищення їхньої ефективності.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації рослинництва досягають комплексним використанням земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

РОЗДІЛ II. РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА БАЗІ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ

2.1 Правовий статус та організаційно-економічна характеристика підприємства

СФГ «Поляна» створено в 2002 році одним засновником-юридичною особою. Метою діяльності підприємства є здійснення виробничо-господарської комерційної та іншої діяльності та отримання на цій основі максимального прибутку учасниками для задоволення їх потреб.

Місце знаходження даного господарства - с. Поляни, Березнівського району Рівненської області.

Чисельність працюючих на підприємстві складає 110 чоловік в тому числі апарат управління 13 чоловік, з них керівник - голова СФГ - 1, замісник голови- 1, бухгалтерія - 3, головний інженер - 1, зоотехнік - 1, ветлікар - 1, інженер по ОП ІТБ - 1, бригадир - 2, завскладом - 2 , агроном - 1.

Організаційну схему управління господарством подано на рис.1.1.1

Рис. 1.1.1 Організаційна схема управління господарством

СФГ «Поляна» займається вирощуванням зернових та технічних культур, розведенням ВРХ та свиней .

На момент створення СФГ «Поляна» в господарстві нараховувалось 18 автомобілів та 13 тракторів; ВРХ нараховувалось 440 голів. Станом на 1 січня 2011р. в господарстві налічується 19 автомобілів та 18 тракторів, з них 1 автомобіль та 5 трактори власні; 600голів ВРХ, з них 160 гол. власні. Також за власні кошти куплено 2 косарки, сівалка, плуг, 2 причепи.

Виробнича структура підприємства відображає склад та структуру цехів, служб, їх потужність, форми побудови та взаємозв'язку на кожному рівні управління виробництвом.

Розрізняють два типи виробничих структур: за продуктом і технологічну. СФГ «Поляна» має виробничу структуру за продуктом.

Таблиця 2.1.1 Склад і структура земельних угідь СФГ «Поляна»

Отже, загальна земельна площа господарства становить 1410,15 га. Її структура за 2010 та 2011 роки є сталою. Але площа сільськогосподарських угідь порівняно з 2009 роком зменшились на 670 га, в т.ч. ріллі - на 546 га, що є негативним. Якщо у 2009 році питома вага угідь становила 98,36 % загальної земельної площі, то у 2011 році ця частка зменшилася на 47,52 %, що є суттєво.

Трудові ресурси - поняття, яке включає частку працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності. Соціальну суть трудових ресурсів становлять люди у певних виробничих умовах, а економічну - робочий час, необхідний для виконання суспільно корисної праці.

Трудові ресурси підприємства (персонал) - це сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві і які входять у його обліковий склад. Усі працівники підприємства поділяються на дві групи:

· промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його обслуговуванням;

· непромисловий персонал, зайнятий в основному в соціальній сфері діяльності підприємства.

Зробимо аналіз забезпеченості СФГ «Поляна» трудовими ресурсами (табл. 2.1.2)

Таблиця 2.1.2 Показники забезпеченості трудовими ресурсами СФГ «Поляна»

Отже, у зв'язку зі зміною вартості основних фондів та структурою сільськогосподарських угідь змінились такі показники як забезпеченість угіддями та фондозабезпеченість. У 2011 році порівняно із 2009 роком на 1 працюючого припадає на 6,95 га угідь менше. Але фондозабезпеченість зросла на 2,37 тис. грн. на одного працюючого через те, що середньорічна кількість працюючих у 2011 році зменшилася на 14 чол. Змінилася також структура зайнятості працюючих у виробництві: питома вага працюючих у рослинництві у загальній кількості зменшилася на 2,25 %, а у тваринництві збільшилася на 2,25 %. Тобто кількість виробничого персоналу у тваринництві стала більшою, що може означати збільшення обсягів виробництва.

Для здійснення будь-якої господарської діяльності на підприємстві необхідно певні засоби виробництва, які і створюють виробничо-технічний потенціал АПК, що визначаються сукупність матеріально-речових елементів виробництва, які за певних умов забезпечують можливість виконання всього циклу технологічних операцій для одержання сільськогосподарської продукції. Проаналізуємо склад і структуру основних виробничих засобів в СФГ «Поляна»(табл. 2.1.3)

Таблиця 2.1.3 Склад і структура основних виробничих засобів СФГ «Поляна»

Як бачимо, структура основних фондів за 3 роки істотно не змінювалась. Але у 2011 році їх вартість зменшилась порівняно з 2009 роком на 57 тис. грн..

Велику роль в господарстві відіграє вибір спеціалізації, адже в нових умовах господарювання воно тільки тоді успішно функціонуватиме, коли досягне самоокупності і самофінансування. Цього можна досягнути за умов ефективного господарювання. Основним показником, що характеризує спеціалізацію є склад і структура товарної продукції підприємства, обсяг якої аналізують не менше як за три останні роки (табл. 2.1.4)

Таблиця 2.1.4 Структура товарної продукції у СФГ «Поляна»

Отже, з даних таблиці 2.4. видно, що у СФГ «Поляна» у структурі товарної продукції вагому частку займає продукція тваринництва 56,61%, з неї найбільший процент припадає на живу масу ВРХ - 33,33% та молоко - 38,8%.

Частка продукції рослинництва у структурі товарної продукції складає 43,39%, в тому числі на зернові і зернобобові припадає 66,07 %.

Проаналізувавши структуру товарної продукції можна зробити висновок, що у СФГ «Поляна» склався молочно-м'ясний напрямок з розвиненим зерновиробництвом.

Узагальнюючим показником, який характеризує рівень спеціалізації є коефіцієнт спеціалізації, який розраховують за формулою:

,

де Пв_і питома вага і-ї галузі в структурі товарної продукції, %;

N_i - порядковий номер і-ї галузі в ранжированому ряду, побудованому за спадаючою ознакою і перше місце присвоюють галузі з найбільшою питомою вагою в структурі товарної продукції, а останнє - з найменшою. Обчислимо коефіцієнт спеціалізації СФГ «Поляна»

Виходячи з обчисленого коефіцієнта спеціалізації можна зробити висновок, що СФГ «Поляна» є багатогалузевим господарством.

Варто проаналізувати також фінансові результати даного підприємства. Дані для оцінювання динаміки прибутку і її складових наведені у таблиці 2.1.5.

Таблиця 2.1.5 Фінансові результати виробничо-комерційної діяльності СФГ «Поляна» за 2009-2011 роки

Проаналізувавши таблицю 2.2 можна зробити висновок про те що виручка від продажу продукції в 2011 році порівняно з 2009 роком зросла на 796 тис. грн. Найменший прибуток підприємство отримало в 2010 році. Чистий прибуток в 2011 році становив 39 тис. грн., в загальному в виробничо-комерційній діяльності підприємства спостерігається позитивна динаміка.

2.2 Рівень інтенсифікації рослинництва

Інтенсифікація рослинництва складний і багатогранний процес. Інтенсивність сільського господарства характеризується системою показників, які поділяються на факторіальні і результативні. В даному питанні ми проведемо дослідження розвитку інтенсифікації в СФГ «Поляна» за допомогою цих показників.

При інтенсивному розвитку збільшення виробництва сільськогосподарської продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки і техніки, прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур.

Інтенсифікація виробництва -- це такий спосіб ведення сільського господарства, за якого збільшення виробництва продукції досягають за рахунок додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на меті якісне вдосконалення всіх факторів виробництва. Процес інтенсифікації доцільно проводити за такою схемою: об'єкт інтенсифікаціїрівень інтенсифікації результат інтенсифікації ефективність інтенсифікації.

Інтенсифікація сільського господарства є важливою умовою зниження собівартості сільськогосподарської продукції. Найважливіші з них такі: ефективне використання землі на основі впровадження науково обґрунтованих систем землеробства та інтенсивних технологій вирощування культур використання високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур. Ці та інші заходи вимагають збільшення виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських культур, але урожайність їх за таких умов росте , а це в свою чергу сприяє зменшенню собівартості одиниці продукції.

Ми знаємо, що головним знаряддям у рослинництві є земля. Тому усі розрахунки, які ми будемо проводити у господарстві почнемо із посівних площ. Розрахунок посівних площ в СФГ «Поляна» відображено в таблиці 2.2.1

Таблиця 2.2.1

Як бачимо з даної таблиці, посівні площі культур в СФГ «Поляна» , в період з 2009 по 2011 знижувались практично на всі культури, крім озимої пшениці в 2010 році збільшились на 15 га, проте в 2011 посівні площі зменшились і становили 10 га.

Дуже важливим показником у рослинництві є урожайність культур. Чим вищий рівень урожайності, тим більші валові збори при однакових площах посіву (табл. 2.2.1)

Таблиця 2.2.2 Динаміка урожайності основних сільськогосподарських культур у СФГ "Поляна"

Проаналізувавши таблицю 2.2.2. бачимо, що урожайність зернових і зернобобових культур у СФГ «Поляна» в 2011 році порівняно з 2009 роком зросла. Таке зростання відбулося в основному за рахунок збільшення урожайності ярої пшениці та вівса. Проте негативну тенденцію спостерігаємо в урожайності озимої пшениці, жита.

Проаналізуємо динаміку валових зборів основних сільськогосподарських культур за досліджуваний період (табл. 2.2.3.)

Таблиця 2.2.3 Динаміка валових зборів сільськогосподарських культур у СФГ «Поляна»

Отже, дані таблиці 2.2.3 показують що валове виробництво зернових і зернобобових культур у СФГ «Поляна»в 2011 році порівняно з 2009 роком зменшилося на 716 ц. Таке зменшення відбулося в основному за рахунок зменшення валових зборів озимої пшениці на 280 ц та інших зернових на 810 ц, також відбулося повне припинення вирощування ярого ячменю. Відносно 2008 року валовий збір зернових культур спав, що зумовлено зниженням посівних площ.

Урожайність сільськогосподарських культур, а відповідно і валова продукція значною мірою залежить від кількості внесених мінеральних та органічних добрив. Даний показник визначається, виходячи із кількості внесених добрив (кг) на 1 га посівної площі (табл. 2.2.4)

Таблиця 2.2.4 Внесення у грунт мінеральних добрив під сільськогосподарські культури у СФГ «Поляна»

Отже, з таблиці 2.2.4 видно, що внесення мінеральних добрив під сільськогосподарські культури в СФГ «Поляна» в 2011 році порівняно з 2010 не змінилось і становило 250 кг.

У процесі виробництва сільськогосподарської продукції здійснюються найрізноманітніші витрати. Вони неоднорідні за своїм складом і економічним значенням. Правильна їх класифікація відіграє велику роль у плануванні, обліку й аналізі собівартості продукції.

Особливості формування виробничих витрат пов'язані з тривалістю і формою їх участі у виробничому процесі. В зв'язку з цим виробничі витрати поділяються на постійні та змінні. Постійні - це ті витрати які, безпосередньо не пов'язані з обсягом виробництва продукції. До змінних витрат належать оплата праці, вартість використання кормів, насіння, садивного матеріалу, органічних і мінеральних добрив, засобів захисту рослин, транспортування та інші витрати.

Проаналізуємо зміну виробничих витрат у даному господарстві (табл 2.2.5)

Таблиця 2.2.5 Виробничі витрати на виробництво сільськогосподарських культур в СФГ «Поляна»

Із даних таблиці 2.2.5 видно, що з кожним роком зростають виробничі витрати на 1га посівної площі. Зокрема, порівняно із 2009 роком витрати на 1га посіву зернових культур зросли на 801,5 грн., а витрати на виробництво ярої пшениці і вівса в 2011 порівняно з 2009 роком зменшились 810 грн.

2.3 Економічна ефективність інтенсифікації рослинництва

Підвищення рівня інтенсивності забезпечує збільшення виробництва с/г продукції, а також сприяє його зростанню його ефективності. Економічна ефективність інтенсифікації характеризується системою показників, які поділяють на вартісні та натуральні.

Одним з основних показників економічної ефективності інтенсифікації є обсяг валової продукції з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Він дає. змогу здійснити аналіз у динаміці по одному підприємству й порівняти окремі підприємства за певний період. Збільшення обсягу виробництва продукції з 1 га свідчить про підвищення ефективності використання земельних ресурсів 1 тих вкладень, які спрямовуються у виробництво сільськогосподарської продукції.

До показників економічної ефективності інтенсифікації належить також обсяг валової продукції, валового та чистого доходу, прибутку з розрахунку на одиницю виробничих витрат, одиницю вартості основних та оборотних виробничих фондів, (люд.-гол, одного середньорічного працівника), ці показники, по СФГ «Поляна» вже були нами розраховані в першому питанні даного розділу.

Показником економічної ефективності інтенсифікації є рентабельність виробництва, яка характеризується двома показниками: рівнем рентабельності та нормою прибутку. Норма прибутку визначається відношенням маси прибутку до суми основних та оборотних фондів сільськогосподарського призначення і виражається в процентах. При аналізі економічної ефективності інтенсифікації окремих галузей та видів продукції розраховують додаткові показники: в рослинництві -- виробництво. продукції на одиницю внесених мінеральних добрив чи одиницю вартості внесених добрив. Ефективність інтенсифікації виробництва сільськогосподарської продукції залежить від раціонального співвідношення між виробничими ресурсами, тобто від структури ресурсного потенціалу. Порівняно низький рівень забезпеченості одним ресурсом стримує прояв у повній мірі інших видів ресурсів. Відсутність оптимального співвідношення між основними та оборотними фондами.

У рослинництві в останні роки внаслідок скорочення застосування мінеральних і органічних добрив, засобів захисту рослин, несвоєчасного виконання технологічних операцій зменшилися врожайність та валове виробництво, знизилася ефективність виробництва продукції.

Внаслідок багатьох причин різного характеру погіршилися організація та управління виробництвом, втратилося почуття власника, знизилася матеріальна заінтересованість працівників у результатах своєї праці, що призвело до зниження рівня інтенсивності та ефективності сільськогосподарського виробництва.

Прискорення темпів росту сільськогосподарського виробництва та підвищення його економічної ефективності повинні здійснюватися на основі забезпечення високого рівня інтенсивності, що включає формування оптимального ресурсного потенціалу як усього сільського господарства, так і його галузей, а також підвищення рівня його використання в нових економічних умовах.

При аналізі економічної ефективності інтенсифікації окремих галузей та видів продукції розраховують додаткові показники зокрема, виробництво продукції на одиницю внесених мінеральних добрив. Найбільше значенні в підвищенні економічної ефективності інтенсифікації виробництва продукції має рівень забезпеченості виробничими ресурсами та раціонального співвідношення між ними. Низький рівень забезпеченості одним ресурсом стримує прояв інших та призводить до значного зниження обсягів виробництва продукції, ефективності її виробництва.

У рослинництві об'єктами обчислення собівартості є види продукції, яку одержують від вирощування кожної сільськогосподарської культури, або групи культур. Визначають також собівартість робіт, пов'язаних із виробництвом продукції рослинництва, які виконуються в поточному році під урожай майбутнього року і належать до незавершеного виробництва, а також робіт щодо поліпшення земель, які виконуються за рахунок власних оборотних коштів підприємства. Проаналізуємо динаміку виробничої собівартості продукції рослинництва у аналізованому сільськогосподарському підприємстві (табл 2.3.1)

Таблиця 2.3.1 Динаміка виробничої собівартості продукції рослинництва у СФГ «Поляна»

Отже, за даними у СФГ «Поляна» спостерігається тенденція до зниження собівартості зернових культур та підвищення собівартості вівса. Зокрема, собівартість 1ц зернових порівняно із 2010 роком знизилась відповідно на 34,63 грн. Підвищення собівартості вівса пояснюється збільшенням цін на паливно-мастильні матеріали та насіння. А зниження собівартості інших видів рослин пояснюється збільшенням врожайності.

Розділ IIІ. Основні напрямки інтенсифікації сільськогосподарського виробництва та шляхи підвищення їх економічної ефективності

3.1 Основні напрямки інтенсифікації

Розширене відтворення в агропромисловому виробництві та розвиток його інтенсифікації ґрунтуються на засадах системного відновлення спожитих засобів і нарощування їх кількісного та якісного складу при організаційно-технологічному функціонуванні виробничо-господарських структур. Організація галузевого й видового виробництв сільськогосподарської продукції здійснюється на основі використання у технологічному процесі сукупності різних, характерних за своїм фізичним змістом, призначенням і тривалістю амортизаційних строків експлуатації основних виробничих засобів.

Виробничий напрямок підприємства характеризує спеціалізація - це переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції в окремих регіонах підприємствах чи їх підрозділах. Відповідно до цього спеціалізації характеризується переважним розвитком тих галузей господарства, які забезпечують виробництво даних видів продукції.

Удосконалення розміщення сільського господарства та поглиблення його спеціалізації тісно пов'язані з концентрацією сільськогосподарського виробництва.

Спеціалізація і концентрація - поняття взаємопов'язані і взаємообумовлені. Спеціалізація сільськогосподарського виробництва сприяє підвищенню його концентрації, під якою розуміють зосередження виробництва у великих розмірах в окремих підприємствах, фермерських господарствах, тобто укрупнення їх розмірів. Між спеціалізацією і концентрацією виробництва існує тісний взаємозв'язок: спеціалізація, як правило, пов'язана з масовим виробництвом, а саме з його концентрацією, а остання, у свою чергу, поглиблює спеціалізацію.

Концентрація виробництва сільськогосподарської продукції ставить перед собою мету об'єктивних техніко - економічних переваг великого виробництва перед дрібним. Вона обумовлює впровадження прогресивних технологій з високим рівнем механізації виробничих процесів, раціональних форм організації і оплати праці, створює реальні можливості для підвищення виробництва.

Поглиблення спеціалізації та підвищення концентрації виробництва в процесі суспільного поділу праці призводить до розширення й ускладнення виробничих та економічних зв'язків між галузями сільського господарства, між сільськогосподарськими підприємствами, та іншими галузями агропромислового комплексу. Ефективність виробництва залежить від стабільності організаційних, технологічних та економічних зв'язків між спеціалізованими підприємствами, галузями.

В сільському господарстві концентрація може здійснюватися різними шляхами. Наприклад: - об'єднанням підприємств їх капіталу, або так званою централізацією виробництва - укрупненням цілих галузей і сфер виробництва на основі кооперації; - концентрація виробництва досягається при його інтенсифікації, що в даний час є основною формою. При цьому зростання виходу продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень матеріальних засобів і праці, тобто додаткового капіталу; - концентрація здійснюється шляхом загальногосподарської і внутрігосподарської спеціалізації підприємства (при цьому організовується крупне виробництво окремого виду продукції з використанням всіх його переваг, створюються умови для масового одержання однорідної, високоякісної продукції).

Отже, в умовах ринкової економіки для того, щоб вироблений продукт задовольняв споживача (попит) і водночас забезпечував необхідний прибуток самому виробнику, він повинен виробляти його найекономнішими, найраціональнішими способами. Значний позитивний вплив на це має спеціалізація і концентрація сільськогосподарського виробництва.

Одним з важливих напрямом інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є хімізація галузей рослинництва і тваринництва. Це система заходів, яка використовує ряд хімічних засобів для захисту рослин від шкідників, хвороб, бур'янів з метою збільшення виробництва продукції сільського господарства та поліпшення її якості.

У вирішенні цього завдання найбільшу увагу приділяють використанню добрив -- органічних і мінеральних. Пояснюється це тим, що близько половини приросту врожайності сільськогосподарських рослин одержують завдяки додатковому використанню добрив. Крім того, вони здатні підвищувати зимостійкість рослин на 20--30%, стабілізувати врожай, зменшувати витрати води на формування врожаю на 25--30 %.

Якість мінеральних добрив значною мірою залежить від вмісту в них поживних речовин. Тому великого значення набуває збільшення виробництва висококонцентрованих та складних добрив. Економічна ефективність від випуску більш концентрованих добрив досягається за рахунок дії сукупних факторів. По-перше, скорочуються транспортні витрати. А вони значні, якщо врахувати обсяг виробництва мінеральних добрив і середню відстань їх перевезень. По-друге, полегшується внесення в грунт необхідної кількості поживних речовин. По-третє, при використанні концентрованих добрив у грунт заноситься менше сторонніх шлакових речовин, які досить негативно впливають на його родючість.

Для забезпечення заходів щодо збереження врожаю від шкідників, хвороб та бур'янів в сільськогосподарських підприємствах, необхідно застосовувати засоби захисту рослин. В цілому потреба в хімічних і біологічних засобах захисту рослин залежить від структури та обсягу посівних площ, фітосанітарного стану сільськогосподарських угідь, асортименту пестицидів та сортів культур. До основних культур що вирощуються сільськогосподарськими підприємствами у районі належать зернові та цукрові буряки. Їхнє вирощування потребує наявності набору засобів захисту рослин (гербіцидів, інсектицидів, протруйників, фунгіцидів), які є першочергово необхідні.

В хімізації сільськогосподарського виробництва можна виділити наступні основні напрями:

а) підвищення родючості землі, а також врожайності сільськогосподарських культур шляхом застосування мінеральних добрив. Як показують дані, а також світова практика, в загальному комплексі агротехнічних заходів, що збільшують врожайність сільськогосподарських культур і підвищують продуктивність землі, ведуча роль належить мінеральним добривам, на частку яких припадає 50--60% надбавок урожаю.

б) знищення бур'янів на полях за допомогою гербіцидів.

Важлива роль в хімічному захисті урожаю належить гербіцидам. В результаті хімічної прополки знищується до 80--90% дводольних бур'янів, а врожайність зернових культур підвищується в середньому на 10%, овочів -- на 20%, фруктів -- на 40%.

в) захист рослин і тварин від хвороб і шкідників хімічними засобами. Шкідники і хвороби рослин завдають великого збитку сільськогосподарському виробництву. По розрахунках фахівців, країна щорічно не добирає близько 1/5 урожаю зерна, картоплі, цукрового буряка і іншої продукції.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва базується перш за все на комплексній механізації і автоматизації. Проте, незважаючи на значні успіхи механізації сільськогосподарського виробництва, існує й багато проблем. Одна з них полягає в тому, що при виробництві більшості продуктів відсутня можливість використання системи машин, що забезпечує комплексну механізацію всіх виробничих процесів. Тому в сільському господарстві ще на багатьох роботах застосовується ручна праця. Особливого значення нині набуває якісне вдосконалення машин, підвищення рівня їх використання.

У підвищенні ефективності використання сільськогосподарської техніки потрібна зміна пропорцій між силовими і робочими машинами на користь останніх. На одиницю вартості тракторів повинно припадати 2,5--3 одиниці вартості робочих машин і знарядь. Зараз співвідношення 1 : 1,1. Не вистачає запасних частин до тракторів, комбайнів, автомобілів тощо. У результаті все це призводить до заморожування значних коштів, вкладених у механізацію сільськогосподарського виробництва.

Економічна ефективність механізації та автоматизації сільськогосподарського виробництва проявляється в підвищенні врожайності сільськогосподарських культур, збільшення виробництва продукції, поліпшення її якості, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції.

Порівняно з іншими галузями використання транспорту в сільському господарстві має свої особливості. Зокрема, йдеться про сезонність виробництва, різноманітність вантажів, значний обсяг перевезень на коротку відстань, певна частина транспортних засобів використовується для внутрішньогосподарських робіт, а деяка - для поза господарських перевезень.Для того, щоб зрозуміти в якому стані перебуває, технічна база Українських сільськогосподарських підприємств, наведемо деякі статистичні дані (табл 3.1.1)

Таблиця 3.1.1 Наявність техніки у сільському господарстві України, всі категорії господарств, тис. одиниць в динамці за 2006-2011 роки

Отже, як бачимо з даної таблиці кількість одиниць сільськогосподарської техніки з 2006 по 2011 рік відчутно зменшилась. На це вплинуло декілька факторів найголовнішим з них є: зменшення виробництва продукції рослинництва, зменшення кількості сільськогосподарських підприємств, збільшення імпортної сільськогосподарської продукції.