Епізоотологія та лікувальні заходи при набряковій хворобі свиней в ТОВ ВНСЦ "Авангард" Коропського району Чернігівської області

3.4 Обговорення результатів власних досліджень

В період проходження практики в ТОВ ВНСЦ «Авангард» ми зустрічалися із багатьма проблемами господарства, які необхідно було вирішити у якомога коротшій термін, але на на данній СТФ важливою проблемою інфекційної патології серед поросят після відлучення їх від свиноматок був спалах набрякової хвороби. Ця хвороба важко піддається лікуванню і характеризується високою летальністю, втратою приросту маси тіла, значними витратами на лікувально-профілактичні заходи. Слід вказати, що дана хвороба почалася із спорадичних випадків захворювання і загибелі поросят доброї вгодованості групи 2-4 міс.

Для новонароджених поросят основним джерелом збудника набрякової хвороби є їх матері, оскільки вони у 45-96,9% випадків є носіями патогенної кишкової палички. Виділяючи іх із фекаліями, свиноматки заражують не тільки об'єкти навколишнього середовища, але й власні шкіряні покриви, розширюючи можливість для зараження приплоду.

Як показали проведені дослідження, у 100% досліджуваних свиноматок за 2-3 дні до опоросу кишкова паличка виявлялася не тільки у калі, але й на слизовій піхви і на шкірі дійок.

Слід відмітити, що до родів концентрація ешерихій у кишковику знаходилася на досить високому рівні і складала 9,45±1,13 lg КОЕ/г. Причому в їх складі були присутні і гемолітичні форми 3,56±0,78 lg КОЕ/г. Така обставина могла свідчити про наявність у свиноматок дисбіотичних процесів, що в майбутньому, безумовно, не могло

не сказатися на благополучному перебігу після пологового періоду.

Для встановлення етіологічної ролі «материнських» ешерихій у розвитку набрякової хвороби у приплоду ми провели порівняння штамів ізольованих від матері до пологів і штамів, отриманих від новонароджених поросят. Для цього використовували серотиповий профіль, наявність О-антигенів, гемолітичні властивості і резистентність до стрептоміцину, левомицетину і тетрацикліну.

Всього проаналізовано 5 штамів виділених від свиноматок і 15 штамів, виділених від її поросят. Із 5 проаналізованих штамів у 3 встановлена О-антигенна належність, у 2 були відсутні гемолітичні властивості, і була відсутня резистентність до 3 тестуючих антибіотиків. Одже, свиноматка до родів була носієм потенційно патогенних варіантів ешерихій.

Отримані штами від поросят показали їх значну варіабельність, серед яких були присутні як не патогенні представники кишкової палички, так і патогенні форми, вони мали б- и в-гемолітичну властивість і були резистентні до стерптоміцину, левоміцетину і тетрацикліну.

Із 15 виділених штамів тільки у 9 був встановлений О-антигенний профіль, за яким можна було визначити ідентичність штамів, які мешкали у матері і приплоду.

Захворювання у групі відлучення ТОВ ВНСЦ «Авангард» виникло раптово. У поросят на 2-3 день після відлучення спостерігався нервовий синдром: спочатку відмічали збудження і судоми, потім - парез і параліч. Ранній симптом - короткочасне підвищення температури до 40,2-41є С. В подальшому - почервоніння і набрякання повік, звуження очної щілини. Апетит був відсутнім, іноді блювота і короткочасний пронос. Хода у тварин була хиткою. Больова і тактильна чутливість шкіри різко підвищені, будь-які подразники викликали збудження і судоми.

У всіх хворих була вираженою гостра серцево-судинна недостатність, яка супроводжувалася тахікардією (до 180-200 ударів за хвилину), серцеві тони слабкі; застійна гіперемія шкіри, синюшність вух, живота і дістальної частини кінцівок. Дихання утруднене, грудного типу (до 30-40 за хвилину).

Невдовзі до загибелі загальна слабкість посилювалася, шкіряна чутливість і рефлекси знижувалися, наступав парез кінцівок. Хворі тварини лежали на животі з витягнутими і розсунутими в сторони кінцівками. Набряк повік, пучеокість і розширення зрачків зберігалися.

Тварини, що захворіли гинули через 1,5-3 години, іноді через 5-8 годин і дуже рідко хвороба перебігала 5-7 днів.

При аналізі ветеринарної документації та епізоотологічному обстежені нами було встановлено, що у дослідному господарстві набрякова хвороба набула стаціонарності і уражує щорічно уражує до 11% поросят. Здебільшого інфекція мала місце серед тварин 2-3 місячного віку, доброї вгодованості, у раціоні яких домінував концентрований тип годівлі при вираженому дефіциті кальцію та вітамінів груп А і В. Захворювання проявлялось переважно у вигляді набрякової та кишкової форми, в окремих випадках також проявлялись й випадки нервової форми інфекції.

Гематологічними методами нами встановлено певні зміни у периферичній крові хворих тварин.

Гострий перебіг захворювання характеризувався вираженим зменшенням вмісту гемоглобіну (до 7,2±0,03г%) та еритроцитів (до 5,41±0,07 Т/л), поряд з цим відбувалось зростання концентрації лейкоцитів. Відносний лейкоцитоз проходив із вираженням зростання як відсотку еозинофілів так і сегментоядерних нейтрофілів, що є однією із ознак токсико-алергічної реакції організму.

У хворих тварин вміст загального білка у сироватці крові менший, ніж у здорових. Низький рівень загального білка крові у здорових тварин пояснюється загальним кормовим дефіцитом в результаті згодовування кормів із невеликим вмістом протеїну, а у хворих тварин відбувається за рахунок зниження білково-синтезуючої активності печінки під час перехворювання. При порушенні вмісту у крові кількості загального білку природно відбуваються зміни і у співвідношенні між білковими фракціями.

У групі хворих поросят на набрякову хворобу відмічається збільшення кількості бета-глобулінів до 19,7±1,25% у порівнянні із здоровими тваринами 16,4±0,55%, альфа-глобулінів до 17,6±0,56%, зниження гама-глобулінів до 16,7±0,95%. Зниження концентрації глобулінів відбувається в результаті активної нейтралізації збудника хвороби і і зниження функціональної активності їх продуцентів - В-лімфоцитів. Коефіціент білкових фракцій у середньому у хворих тварин складає 0,84±0,1, у здорових тварин 0,92±0,09 (норма 0,7-1,0).

За даними багатьох вчених коліентеротоксемія поросят виникає на підґрунті зниження опірності організму. При вивченні імунобіологічної реактивності нами було також відзначено істотні зміни у параметрах неспецифічного захисту.

Інфекція супроводжувалась істотним зниженням бактерицидної активності сироватки крові (до 32,3±1,23%) та зниженням фагоцитарної реакції, що засвідчує про імунодефіцитний характер цієї патології.

У перспективі планується дослідити показники імунітету при проведенні вакцинацій та в динаміці лікування під впливом імунотропних препаратів.

Діагноз підтверджували характерною картиною патологоанатомічного розтину трупів: серозні набряки в підшкірній клітковині в ділянці носових і лобних кісток, навкруги очей і у основи вух, сильна застійна гіперемія і значні смужкові крововиливи на слизовій оболонці носових ходів і раковин, серозно-геморагічний ексудат в грудній порожнині, набряк легенів.

Сердце було оточене драглеподібним інфільтратом, а серцевий м'яз був в стані дистрофії. В черевній порожнині вміщувався рідкий або желеподібний (при розтині відразу після загибелі) ексудат жовтого або червонуватого кольору.

Шлунок був збільшений в об'ємі і переповнений крихтєподібною масою. Слизова оболонка його була катарально-геморагічно запалена, стінка потовщена до 2-4 см, набрякла, особливо в кардіальній частині. В тонких кишках хімус був відсутній, слизова оболонка катарально запалена і вкрита товстим шаром густого слизу. Судини брижейки були ін'єційовані і чітко виділялися у формі розкритого віхола. Товсті кишки були оточені желеподібними масами, особливо в області спіральної петлі ободової кишки, стінки набряклі, нерідко виявляли катарально-геморагічний проктит.

Мезентеріальні лімфатичні вузли були значно збільшені, темно-червоного кольору. На розрізі мали мозаїчне (як при чумі) фарбування (чередування білих і червоних ділянок).

Печінка була переповнена кров'ю, її паренхіма знаходилася в стані зернистої або жирової дистрофії. В гістопрепаратах і мазках-відбитках виявляли багато еозинофілів. Судини головного мозку, а також його оболонки і мозкова речовина були гіперемійовані. НХП діагностували комплексно на підставі клінічних, патологоанатомічних і лабораторних досліджень.

Польовому випробовуванню терапевтичної ефективності апраміцина при НХП передувало лабораторне дослідження чутливості до хіміопрепаратів (фурозолідону, ампіциліну, стрептоміцину, апраміцину, енрофлоксацину, хлорамфеніколу) 133 гемолітичних штамів E. coli, ізольованих від поросят із господарств Коропського району Чернігівської області, в тому числі з того, в якому в подальшому проводили експеримент. Чутливість ізолятів до антибіотиків визначали двома методами - серійних розведень і дифузійним (при наявності дисків). Згідно рекомендаціям, досліджувані штами розділили на «безперечно стійкі» і «безперечно чутливі» без виділення групи «проміжково чутливих». Більше 70 % ізолятів були резистентні до фурозолідону, більше половини - до стрептоміцину і ампіциліну, майже 50 % - до левоміцетину і більше 30 % - до енрофлоксацину. Стійкості до апраміцину не проявив не один з них. Як видно із діаграми, при дослідженні не було виявлено стійких до апраміцину ентеропатогенних штамі кишкової палички, що свідчить про відсутність ризику формування резистентних штамів. Саме тому апраміцин був вибраний в якості засоба боротьби з набряковою хворобою свиней в умовах ТОВ ВНСЦ «Авангард» Коропського району Чернігівської області. При цьому одночасно проводилося порівняння апраміцину схемами лікування, що традиційно використовувалися в господарстві.

При цьому літературні джерела свідчать, що: апраміцин має швидку і довготривалу дію (терапевтична концентрація у тканинах формується через годину після ін'єкції і зберігається на протязі доби); апраміцин менш токсичний, ніж інші аміногликозиди (що особливо важливо на фоні токсичної дії мікрофлори); апраміцин зручний у застосуванні (ін'єкції 1 раз на добу) і економічний.

Під час досліду найбільш показовим показником, за яким судили про терапевтичну ефективність антибіотику, була збереженість поголів'я до кінця курсу лікування (3 доби) в контролі і досліді. Всі поросята без лікування загинули; в контрольній групі (стрептоміцин) збереженість поголів'я склала всього 17%, а при використанні апраміцину збереженість склала більше ніж 80%. Летальний кінець у дослідній групі міг бути попереджений повністю при використанні інших етіопатогенетичних заходів (гіперімунна сироватка, дієта та ін.). Слід також відмітити, що апраміцин практично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту після орального застосування; це забезпечує формування терапевтичної концентрації антибіотика на всьому протязі шлунково-кишкового тракту.

При використанні ін'єкційної форми апраміцину цей антибіотик швидко і повністю всмоктується із місця ін'єкції, досягаючи пику концентрації в організмі через 1-2 години. При цьому апраміцин практично не зв'язується з білками плазми крові (в зв'язаному стані знаходиться всього близько 15 % від введеної дози і виводиться в незміненому стані, що підтверджує безпеку його використання навіть при патологіях інших органів і систем). В сучасних умовах велике значення має зручність застосування лікарських препаратів і економічна ефективність. Деякі з таких показників, які характеризують лікування НХП Енрафлоксацин і апраміцином.

Таким чином, на відміну від препаратів, що традиційно використовувалися, апараміцин продемонстрував виключно високу економічну ефективність поряд із низькою ціною курсової дози. Введення апраміцину в схему лікувально-профілактичних обробок дозволило вирішити проблему набрякової хвороби поросят при мінімальному ризику формування стійких штамів патогенних мікроорганізміві відсутності побічних ефектів.

3.5 Розрахунок економічної ефективності

Економічну ефективність застосованих схем лікування розраховували згідно “Методичних рекомендацій з написання дипломної роботи ” (2009).

Користуючись цією методикою, нам необхідно було визначити наступні показники:

економічний збиток від загиблих тварин;

збиток від зниження продуктивності у хворих тварин;

загальний збиток;

попереджений економічний збиток;

економічний ефект, одержаний внаслідок лікування хворих тварин по групам.

Для обчислення цих показників нам необхідно було використати наступні дані, які відображені в табл.12 .

Таб.№ 12 Показники розрахунку економічної ефективності

Показники	Група контролю	1 дослідна група	2 дослідна група
Кількість хворих тварин на початок досліду (гол.)	15	15	15
Кількість тварин, які загинули та вимушено забиті (гол.)	11	8	3
Середньодобовий приріст клінічно здорової тварини (кг)	0,350	0,350	0,350
Середньодобовий приріст хворої тварини (кг)	0,103	0,111	0,113
Ціна за 1 кг живої ваги клінічно здорової тварини (грн)	12,0	12,0	12,0
Тривалість лікування (дн.)	3	3	3
Середня жива вага однієї голови в групі (кг)	16,8	16,4	16,2
Витрати на ветеринарні заходи (грн.) в тому числі на одну голову (грн.) (Вб)	47,4 3,16	104,5 6,97	156,4 10,43

Збиток від загибелі розраховували за формулою:

З₁ = М Ч Ж Ч Ц - Вф, де

М - кількість загиблих тварин (гол.);

Ж - середня жива вага однієї тварини (кг);

Ц - закупівельна ціна 1 кг живої ваги (грн);

Вф- виручка від реалізації продуктів забою, трупної сировини (грн.)

Підставляючи показники з таб. 4 ми розрахували збиток від тварин, що загинули по группам

в групі контролю З₁ = 11 Ч 16,8 Ч 12,0 - 0 = 2217,6 грн.;

в 1 дослідній групі З₁ = 8 Ч 16,4 Ч 12,0 - 0 =1574,4 грн.;

в 2 дослідній групі З₁ = 3Ч 16,2 Ч 12,0 - 0 = 583,2 грн.

Збиток від зниження продуктивності тварин розраховували за формулою

З₂ = М Ч (В_з - В_хв) Ч Т Ч Ц , де

М - кількість хворих тварин, які одужали після проведеного лікування (гол.);

В_з - середньодобовий приріст клінічно здорової тварини (кг);

В_хв - середньодоюовий приріст однієї хворої тварини по групам (кг);

Т - тривалість курсу лікування.

в групі контролю З₂ = 4 Ч (0,350 - 0,103) Ч 3 Ч 12,0 = 35,57 грн.;

в 1 дослідній групі З₂ = 7 Ч (0,350 - 0,111) Ч 3Ч 12,0 = 60,23 грн.;

в 2 дослідній групі З₂ = 12 Ч (0,350 - 0,113) Ч 3 Ч 12,0 = 102,38 грн.

3. Загальну суму економічного збитку розраховували за формулою:

З = З₁ +З₂

в групі контролю З = 2217,6 + 35,57 = 2253,17 грн. в т.ч на 1 гол. 150,21 грн ;

в 1 дослідній групі З = 1574,4 + 60,23 = 1634,63 грн.в т.ч на 1 гол. 108,97 грн ;

в 2 дослідній групі З = 583,2 + 102,38 = 685,58 грн. в т.ч на 1 гол. 45,71 грн

4. Економічний ефект застосованих схем лікування на одну голову розраховували за формулою:

Е₁ = (З_к + В_к) - (З_д+ В_д)

З_к - загальний економічний збиток на 1 гол. в групі контролю,

В_к - ветеринарні витрати на 1 гол. в групі контролю

З_д - загальний економічний збиток на 1 гол. в групі досліду,

В_д - ветеринарні витрати на 1 гол. в групі досліду

Підставляючи дані із формули отримали

в 1 дослідній групі Е₁ = (150,21 + 3,16) - (108,97 + 6,97) = 37,43 грн.;

в 2 дослідній групі Е₁ = (150,21 + 3,16) - (45,71 + 10,43) = 97,23 грн.;

Аналізуючи отримані дані, можна зробити висновок, що найвищий економічний ефект на одну голову в застосованих схемах лікування нами було отримано в 2 дослідній групі (він становив 97,23 грн ).

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

Діяльність ТОВ ВНСЦ «Авангард» щодо захисту навколишнього природного середовища повинна регламентуватися вимогами Закону України Про охорону навколишнього природного середовища”, Закону України “Про пестициди і агрохімікати”, Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404, “Санитарных правил и норм охраны поверхностных вод от загрязнения”, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР у 1988 році (СанПиН 4630-88), державних будівельних норм “Генеральні плани сільськогосподарських підприємств” (ДБН Б.2.4-3-95), інших чинних нормативно-правових актів та Правил [ 21, 22, 23].

Мінімізація впливу біологічних факторів забезпечувалася мінімальним часом контакту працівників з тваринами, кормовими сумішами, продукцією тваринництва, екскрементами тварин і відходами виробництва, проведенням дезінфекційних робіт та прибиранням приміщень, застосуванням бактерицидних ламп та застосуванням засобів захисту, дотриманням правил особистої гігієни.

При розміщенні підприємста враховані вимоги з охорони навколишнього середовища від забруднень виробничими викидами та стоками (гноєм та гноївкою, стоками від прибирання приміщень, миття кормів та ін.)

Свино-товарні ферми ТОВ ВНСЦ «Авангард» розміщені з підвітряного боку відносно житлової зони, але з навітряного -- відносно складів мінеральних добрив та пестицидів.

Всі ветеринарні служби (за винятком ветсанпропускників), котельні, гноєсховища відкритого типу розміщені на фермах з навітряного боку відносно рози вітрів.

Системи видалення і підготовки до використання гною повинні відповідати відомчим нормам технологічного проектування “Системи підготовки та використання гною”, затвердженим Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1994 році (ВНТП-СГіП-46-9.94).

Системи підготовки і використання гною повинні відповідати вимогам ВНТП-СГіП-46-9.94.

При обробці і зберіганні гною необхідно виконувати такі вимоги:

· гній видаляють і обробляють у системі, окремій від мереж каналізації господарсько-побутових стоків населеного пункту, а також виробничих і дощових стоків ферми;

· металеві відстійники встановлюють в опалюваних приміщеннях так, щоб був вільний доступ для їх обслуговування і ремонту. У верхній частині відстійника обладнують робочі площадки з огородженням заввишки не менше 1,2 м;

· гноєсховища необхідно обгороджувати на висоту 1,5 м, а укоси зміцнювати проти розмиву. Влаштовувати їх потрібно посекційно з метою проведення профілактичних ремонтів і очищення;

· глибокі гноєприймачі, ємкості для збереження рідкого гною, аеротенки, гноєсховища повинні мати запобіжні огородження, перила. Металеві сходи з рифленими ступенями необхідно періодично очищати від бруду, льоду і снігу;

· при знезаражуванні гною рідким аміаком необхідно дотримуватися вимог чинного законодавства.

Електробезпека на свинарських підприємствах повинна відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98, державних стандартів “Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования” (ГОСТ 12.1.018-93), ГОСТ 12.1.019-79, “Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжений прикосновения и токов” із змінами в 1988 році (ГОСТ 12.1.038-82), “Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования” (ГОСТ 12.4.124-83), ПУЭ.

Всі електроустановки -- нові і реконструйовані, що приєднуються, підлягають приймально-здавальним випробуванням згідно з ПУЭ.

Введення електроустановок в експлуатацію можливе лише за наявності відповідного електротехнічного персоналу і працівника, відповідального за електрогосподарство.

Всі електродвигуни повинні мати відповідний захист від коротких замикань і перевантажень згідно з ГОСТ 12.1.030-81.

Пожежна безпека на свинарських підприємствах повинна відповідати вимогам нормативних актів з пожежної безпеки безпеки НАПБ А.01.001-2004, НАПБ Б.07.005-86, державних стандартів “Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание” із змінами в 1989 році (ГОСТ 12.4.009-83), ГОСТ 12.1.004-91, протипожежним вимогам чинних будівельних норм та інших нормативних документів.

Відповідно до Закону України “Про пожежну безпеку” забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на роботодавців.

Територія тваринницької ферми, розмір санітарних захисних зон відповідає вимогам відомчих норм технологічного проектування “Скотарські підприємства”, затверджених Міністерством сільського господарства і продовольства України 28.06.94 (ВНТП-СГіП-46-1.94), державних будівельних норм України “Планування та забудова міських і сільських поселень” (із змінами) (ДБН 360-92), ДБН Б.2.4-3-95 та НАПБ А.01.001-2004.

Вигульні майданчики, під'їзні шляхи до кормоцехів, майданчиків для приймання і вантаження кормів та до інших будівель і споруд мають тверде водонепроникне покриття.

Територія підприємства огороджена (висота загороди 1,6 м) і розділена на зони за санітарною характеристикою об'єктів, з урахуванням напрямку панівних вітрів.

Вхід працівників на територію тваринницької ферми здійснюється тільки через санпропускник. Прохід людей через транспортні ворота не дозволяється.

В'їзд на територію обладнаний дезбар'єром. Пожежні водойми, траншеї гноєсховища, гноївкозбірники, котловани, ями, які розміщені на території, огороджені на висоту 1 м та забезпечені освітленням в темний період доби.

Гноєсховища, розміщені на території підприємства ВРХ, відділене від виробничих будівель і споруд санітарним розривом в 60 м.

Гноєсховища влаштовані секційно з метою проведення профілактичних ремонтів і очищення, а укоси зміцнені проти їх розмиву. Глибокі гноєприймачі, ємкості для зберігання рідкого гною, аеротенки, гноєсховища мають запобіжні огородження.

Підприємство забезпечуються достатньою кількістю води, необхідною для задоволення питних потреб відповідно до санітарних норм, господарсько-виробничих потреб та потреб пожежогасіння згідно з ДБН В.2.2-1-95, ВНТП-СГіП-46-1.94. Якість води відповідає вимогам Державних санітарних правил і норм “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України 23.12.96 N 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.97 за N 136/1940.

Системи опалення і вентиляції приміщень влаштовані згідно з вимогами будівельних норм і правил “Отопление, вентиляция и кондиционирование” (СНиП 2.04.05-91), ДБН В.2.2-1-95, ВНТП-СГіП-46-1.94, державного стандарту “Системы вентиляционные. Общие требования” із змінами 1988 року (ГОСТ 12.4.021-75) та Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98 № 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за № 636/3076 (із змінами) (ДНАОП 0.00-1.11-98).

Працівники, які мають незначні рани, садна, захворювання шкіри допускаються до роботи лише з дозволу медичного працівника і за умови виконання ними необхідних захисних заходів.

Безпека проведення ветеринарно-санітарних заходів у тваринництві відповідає вимогам ГОСТ 12.3.002-75, державному стандарту “Биологическая безопасность. Общие требования” (ГОСТ 12.1.008-76) і Правил. Препарати для лікувальних, профілактичних, діагностичних і санітарних заходів застосовують тільки при наявності етикеток та супровідних документів, що посвідчують їх найменування, якість, вагу і термін використання. Під час проведення ветеринарно-санітарних заходів не допускається присутність сторонніх осіб.

Для заспокоєння чи знерухомлення тварин з метою забезпечення безпеки працівників застосовують (залежно від показань) нейроплегічні, аналгезивні, міорелаксивні препарати відповідно до вказівок щодо їх застосування. Дезінфекційні засоби, отрутохімікати, луги і кислоти зберігаються в закритих складських приміщеннях у міцній справній тарі з маркуванням із зазначенням найменування, заводу-виробника, дати виготовлення, терміну зберігання, номера партії, маси тощо. Отруйні та сильнодіючі препарати зберігаються у спеціально виділених приміщеннях, вікна яких обладнані металевими решітками, а двері обшиті бляхою. Отруйні та сильнодіючі лікарські речовини зберігаються у сейфі і піддаються предметно-кількісному обліку в спеціальних журналах.

Приміщення, в яких проводиться обстеження і лікування тварин, обладнане станками для фіксації тварин, забезпечені спеціальними шафами для зберігання апаратури, приладів та інструменту. Відбір тварин для проведення ветеринарно-санітарних заходів здійснюється за допомогою спеціальних пристроїв, розколів. До роботи з догляду за тваринами, хворими особливо заразними хворобами, допускаються працівники, яким зроблені профілактичні щеплення, які проінструктовані про особисті застережні заходи та правила поводження із зараженим матеріалом, а також про догляд за хворими тваринами. Вхід на територію ізолятора, де утримуються хворі тварини, стороннім особам забороняється. Біля входу в кожне тваринницьке приміщення, а також усередині приміщень між секціями встановлюються дезбар'єри у вигляді ящиків з тирсою, просоченою дезінфікуючим розчином. Верх дезбар'єру рівняється з підлогою.

Встановлення дезбар'єрів, регулярна заміна в них підстилки, а також контроль за дезінфекцією взуття під час кожного входу і виходу із приміщення покладаються на керівників структурних підрозділів, а регулярна заміна дезінфікуючого розчину -- на ветеринарних працівників ферм. Персонал, який доглядає за тваринами, що хворіють на заразні хвороби, крім спеціального одягу і спеціального взуття забезпечується санітарним одягом та взуттям. Одягати будь-який одяг поверх санітарного одягу не дозволяється. Санітарний одяг і взуття видаються тільки на період роботи. Після її закінчення одяг знімають, знезаражують та зберігають у спеціальних шафах. Носити санітарний одяг і взуття за межами виробничих приміщень або дільниць роботи з тваринами не дозволяється. Не дозволяється вживати їжу, пити воду та палити під час роботи на фермах, неблагополучних на заразні хвороби. Для забезпечення працівників питною водою за межами виробничих приміщень встановлюються бачки з перевареною водою. При плануванні ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань, слід дотримуватися вимог чинного законодавства.

Висновок: пропонуємо покращити умови та стан охорони праці:

· Регулярно підвищувати рівень знань працівників у питаннях охорони праці і технічної безпеки;

· Посилити контроль за дотриманням працівниками правил безпеки при роботі з тваринами і обладнанням;

· Збільшити кошти, які використовують на охорону праці і створити фонд охорони праці;

· Забезпечити засобами фіксації.

Таблиця 6 Структурно-логічна схема небезпек при проведенні лікувально-профілактичних заходів при набряковій хворобі свиней

№ п\п	Найменування технологічних операцій	Небезпечна умова	Небезпечна дія	Небезпечна ситуація	Наслідки	Заходи по усуненню небезпек
1.	Огляд тварин	1. Відсутність засобів фіксації. 2. Несправність фіксаційного устаткування 3. Відсутність ЗІЗ. 4. Хвора тварина. 5. Норовистий характер тварин	Фіксування, огляд тварини	Травмування ветеринарного працівника	Захворювання ветеринарного лікаря	Фіксація тварини, застосування седативних препаратів. Забезпечити ЗІЗ, провести інструктацію ЗОН
2.	Вимірювання температури у тварин	Травмування лікаря тазовими кінцівками, відсутність ЗІЗ	Фіксування, огляд тварини	Травмування ветеринарного працівника	Захворювання ветеринарного лікаря	Надійна фіксація, уважність, використання ЗІЗ
3.	Застосування препаратів для лікувальних, профілактичних, діагностичних і санітарних заходів	Норов, характер тварин	Потрапляння препаратів на підлогу	Забруднення навколишньо-го середовища негативний вплив препаратів на людину	Виникнення умов для подальшого розповсюдження інфекції, виникнення інфекційних хвороб серед людей і тварин	Робота з компонентами, які мають різкий неприємний запах (білкові, лікарські домішки), повинна проводитися при працюючій системі аспірації або місцевій вентиляції. Препарати для лікувальних, профілактичних, діагностичних і санітарних заходів слід застосовувати тільки при наявності етикеток та супровідних документів, що посвідчують їх найменування, якість, вагу і термін використання.. До роботи, пов'язаної із зберіганням, відпусканням і застосуванням лікарських засобів, допускаються працівники, які мають вищу чи середню спеціальну ветеринарну або фармацевтичну освіту.
		Відсутність засобів фіксації
		Відсутність ЗІЗ
		Хвора тварина
4.	Проведення розтину трупа тварини	Відсутність ЗІЗ	Потрапляння інфекційного матеріалу на підлогу Негативний вплив хвороботворних мікробів на людину	Забруднення навколишньо-го середовища, негативний вплив мікробів на людину	Виникнення умов для подальшого розповсюдження інфекції, виникнення інфекційних хвороб серед людей і тварин	У разі вимушеного забою тварин питання їх реалізації вирішується лише за узгодженням із органами санітарно-епідеміологічного нагляду. Розтин трупів тварин повинен проводитися ветеринарними спеціалістами із дотриманням заходів щодо уникнення зараження персоналу, забруднення місця розтину та розповсюдження інфекції. Трупи тварин необхідно розтинати у спеціальних приміщеннях (прозекторіях, секційних залах тощо) або на діючих скотомогильниках. Під час розчленовування трупів не допускається розбризкування крові.
		Хвора тварина
5.	Дезинфекція тваринницьких приміщень	Хвора тварина	Необережність, недотримання правил роботи з хімічними речовинами	Вплив дезрозчинів на організм людини	Захворювання лікаря: опіки, екземи, кон'юнктивіт	Наявність спецодягу, захисних окулярів, гумових рукавичок, гумових чобіт, уважність

5. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА ВЕТЕРИНАРНИХ ЗАХОДІВ

Проблема забруднення навколишнього середовища з моменту впровадження інтенсифікації та механізації сільськогосподарського виробництва завжди була однією з важливих питань, яким приділялась належна увага та запроваджувались комплексні схеми захисту природного середовища від забруднення відходами сільського господарства. Найбільш небезпечними у екологічному плані є такі джерела забруднення:

· Неправильна утилізація чи переробка гною та сечі які можуть містити умовно - та патогенні мікроорганізми, а також яйця гельмінтів.

· Значні викиди у навколишнє середовище токсичних газів таких як сірководень, аміак та інші.

Ці фактори можуть призвести до поширення небезпечних захворювань як тварин, так і людини, адже більшість мікроорганізмів є досить стійкими до дії вологи, сонячної радіації та перепадів температур, а низькі температури тільки сприяють подовженню терміну зберігання патогенності мікроорганізмів. Високі концентрації токсичних газів можуть викликати респіраторні захворювання.

Виходячи з гострої необхідності розробки нових та вдосконалення існуючих методів захисту навколишнього середовища від негативного впливу тваринницької галузі на екологічний стан окремо взятого регіону зокрема та країни в цілому Верховною радою України були прийняті законодавчі акти, які регламентують діяльність сільськогосподарського виробництва, яка б не завдавала значної шкоди навколишньому середовищу в процесі виробництва продуктів тваринництва.

Це такі нормативні акти як:

Закон України „Про охорону навколишнього середовища"
Затверджено постановою Верховної Ради від 26.06.91 р.

Закон України „Про ветеринарну медицину" ( офіційне видання ) ,
Київ, 2001 рік та інші, які передбачають охорону атмосферних, земельних та
водних ресурсів нашої держави.

Територія ТОВ ВНСЦ «Авангард», розмір санітарних захисних зон відповідала вимогам відомчих норм технологічного проектування Скотарські підприємства, затверджених Міністерством сільського господарства і продовольства України 28.06.94 (ВНТП-СГіП-46-1.94), державних будівельних норм України “Планування та забудова міських і сільських поселень” (із змінами) (ДБН 360-92), ДБН Б.2.4-3-95 та НАПБ А.01.001-2004.

В господарстві є одна свинотоварна ферма та одна молочнотоварна ферма. Істотне значення має правильне розміщення сільськогосподарських об'єктів. Ферми споруджені на достатній відстані від жилих зон і мають санітарно-захисні зони. Розмір санітарно-захисної зони для свинотоварної ферми складає 500 м, що повністю відповідає вимогам.

Вигульні майданчики, під'їзні шляхи до кормоцехів, майданчиків для приймання і вантаження кормів та до інших будівель і споруд мали тверде водонепроникне покриття.

У темну пору доби територія освітлювалася відповідно до будівельних норм і правил “Естественное и искуственное освещение” із змінами 1986 року (СНиП II-4-79). Територія підприємства була огороджена (висота загороди не менше 1,6 м) і розділена на зони за санітарною характеристикою об'єктів, з урахуванням напрямку панівних вітрів.

Вхід працівників на територію свино-товарної ферми здійснювався тільки через санпропускник. Прохід людей через транспортні ворота не дозволявся. В'їзд на територію був обладнаний дезбар'єром.

Пожежні водойми, траншеї гноєсховища, гноївкозбірники, котловани, ями, які розміщені на території, були огороджені на висоту не менше 1 м та забезпечені освітленням в темний період доби.

Приямки, оглядові колодязі та канали, а також монтажні прорізи надійно закривалися міцними кришками на рівні землі (підлоги). При їх відкриванні установлювали бар'єрні огородження висотою не менше 1 м і триногу з попереджувальним знаком “Обережно! Можливе падіння” за ГОСТ 12.4.026-76. Відкидні кришки були обладнані пристроями для надійної їх фіксації у відкритому та закритому положеннях.

Силосні (сінажні) сховища, з яких вибирали масу, були огороджені, а траншеї, які не підлягали подальшому використанню, -- засипані.

Проїзди для транспорту, пішохідні доріжки і скотопрогони на території підприємства були вільними для руху та періодично очищалися від снігу, болота, відходів виробництва, сторонніх предметів. Під час ожеледиці їх посипали матеріалами, що запобігали сковзанню.

Резервуари, баки та інші ємкості для зберігання палива та мастильних матеріалів були розміщені на спеціально відведених ділянках згідно з вимогами відомчих будівельних норм Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа, затверджених Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1994 році (ВБН В.2.2-58.1-94) та НАПБ А.01.001-2004.

Не дозволялося складання кормів та матеріалів, будівництво різних приміщень, стоянка машин в охоронній зоні високовольтної лінії електропередачі без погодження з організацією, яка експлуатувала лінію.

Розміщення будівель і споруд на території ферм (комплексів) було таким, щоб не допускати перехрещення шляхів:

· переміщення сировини і готової продукції;

· відходів виробництва та харчової продукції;

· хворої або підозрюваної у захворюванні худоби із здоровою.

У місцях переходу через канави, траншеї тощо влаштовувалися міцні перехідні містки шириною не менше 0,8 м, обладнані з обох боків поручнями висотою не менше 1 м. У темну пору доби переходи освітлювалися. На території на видних місцях були вивішені затверджені роботодавцем схеми руху працівників, тварин і транспортних засобів.

Рух транспортних засобів регулювався встановленими дорожніми знаками згідно з Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 N 1306 (із змінами). Швидкість руху територією не повинна перевищувати 10 км/год.

Ділянка території ферми (комплексу) для приготування робочих розчинів пестицидів, проведення обробки тварин, знезараження та знешкодження використаної тари та технічних засобів була асфальтована і мала ухил у бік бетонованого резервуару для збирання відпрацьованих рідин.

Біля водойм, басейнів, градирень, що знаходилися на території ферм, були встановлені знаки за ГОСТ 12.4.026-76, які не дозволяли купання і використання водойм не за призначенням.

Гноєсховища, розміщені на території підприємства, були відділені від виробничих будівель і споруд санітарним розривом не менше 60 м.

Зберігання кормів здійснюється в спеціальних годівельних цехах. В цих приміщеннях в період відсутності корму обов'язково проводиться дератизація гризунів з метою запобігання гострих інфекційних захворювань (лептоспірозу, Тешена, сальмонельозу). Якість кормів підтверджується за допомогою лабораторних досліджень (контроль засміченості мікроорганізмами та ураженості грибами, а також токсичності).

Найближче водоймище знаходиться на відстані 0,6 км від СТФ. Територія ферми огороджена та є ветсанпропускники, обладнані дезинфекційними килимами, що забезпечує попередження проникнення збудників інфекційних хвороб на територію. СТФ знаходиться на території з низьким рівнем грунтових вод, що становить небезпеку виникнення заразних захворювань серед людей цього населеного пункту та тварин ферм.

Для постійної аерації приміщень на фермах застосована приточно-витяжна система вентиляції, яка оздоблена фільтрами. Це зменшує забруднення повітря та запобігає розповсюдженню інфекційних хвороб, які передаються аерозольним шляхом.

На території господарства є велика кількість зелених насаджень, які розташовані навкруги господарства, кожної зони та безпосередньо на території промислових та допоміжних зон. Дерева виконують ізолюючу та фільтруючу функції. Роздача кормів здійснюється механічним шляхом за допомогою кормороздатчиків.

Трупи загиблих тварин своєчасно вивозяться з ферм. Частину з них своєчасно направляють на розтин, але взагалі всі трупи знезаражують в біотермічних ямах.

Гній регулярно прибирається з території ферм технічним способом та підлягає біотермічній обробці з наступним складуванням у гноєсховищі. Це забезпечує високий рівень знезараження гною та обмежує розповсюдження збудників хвороб.

Біологічні препарати зберігаються в аптеці в режимах, які відповідають вимогам інструкції по використанню та збереженню. Дезінфікуючі препарати складаються на дезблоці. Там же проводять заправку ДУКів, обмежуючі таким чином розповсюдження цих речовин та забруднення середовища.

Водопостачання ферм здійснюється з свердловин через водонапорні башні. Стічні води, які утворюються із залишків води при напуванні та проведенні санітарних заходів підлягають знезараженню.

Таким чином, аналізуючі діяльність ферм в галузі охорони навколишнього середовища, можна зробити висновок, що в господарстві приділяєтьься велика увага охороні навколишнього середовища. Всі заходи, що проводяться в господарстві, виконуються з найбільш раціональним використанням природних ресурсів та найменшим забрудненням навколишнього середовища.

При ретельному ознайомленні з екологічною обстановкою на території господарства мною запропоновані слідуючі заходи:

Організувати правильне зберігання і використання гною і стічних вод на полях господарства;

Слідкувати за санітарною якістю продуктів тваринництва.

Систематично проводити дезінфекцію повітря ферм з метою зниження контамінації його бактеріями;

Не допускати розповсюдження збудників захворювань з трупним матеріалом.

6. ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

6.1 ВИСНОВКИ

1. Коліентеротоксемія поросят - факторне захворювання, яке проявляється за умов порушення умов годівлі та утримання у післявідлучний період.

2. Гострий перебіг захворювання характеризувався вираженим зменшенням вмісту гемоглобіну (до 7,2±0,03г% ) та еритроцитів (до 5,41±0,07 Т/л), поряд з цим відбувалось зростання концентрації лейкоцитів. Відносний лейкоцитоз проходив із вираженням зростання як відсотку еозинофілів так і сегментоядерних нейтрофілів, що є однією із ознак токсико-алергічної реакції організму.

3. У хворих поросят на набрякову хворобу відмічається збільшення кількості бета-глобулінів до 19,7±1,25%, альфа-глобулінів до 17,6±0,56%, зниження гама-глобулінів до 16,7±0,95%, коефіціент білкових фракцій складає 0,84±0,1.

4. Інфекція супроводжувалась істотним зниженням бактерицидної активності сироватки крові (до 32,3±1,23%) та зниженням фагоцитарної реакції, що засвідчує про імунодефіцитний характер цієї патології.

5. У 100% досліджуваних свиноматок за 2-3 дні до опоросу кишкова паличка виявлялася не тільки у калі, але й на слизовій піхви і на шкірі дійок, до родів концентрація ешерихій у кишковику знаходилася на досить високому рівні і складала 9,45±1,13 lg КОЕ/г., в їх складі були присутні і гемолітичні форми 3,56±0,78 lg КОЕ/г.

6. При порівнянні штамів ізольованих від матері до пологів і штамів, отриманих від новонароджених поросят було доведено, що отримані штами від поросят мали значну варіабельність, серед яких були присутні як не патогенні представники кишкової палички, так і патогенні форми, вони мали б- и в-гемолітичну властивість і були резистентні до стерптоміцину, левоміцетину і тетрацикліну.

7. Порівнюючи застосовані схеми лікування можно зробити висновок, що найбільш ефективною вона була у 2 дослідній групі, де застосовували ампраміцин, при цьому одужуваність тварин складала 93 %.

8. При підрахунках економічної ефективності найвищий терапевтичний ефект нами було отримано в дослідній групі, де застосовували ампраміцин, який становив 19,13 грн. на одну голову.

6.2 ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

З метою недопущення виникнення та розповсюдження набрякової хвороби в господарстві пропонуємо:

1. При переводі поросят 0-2 місячного віку у групу відлучення необхідно усунути стрес-фактори, не допускати згодовування недоброякісних кормів та надмірної кількості концентрованих кормів.

2. У разі виникнення набрякової хвороби обов'язково відмінити дачу концентрованих кормів та застосувати голодну дієту для всіх груп 2-4-місячного віку.

3. Обов'язково в найкоротший термін направляти трупи для лабораторних досліджень та постановки остаточного діагнозу.

4. В даному господарстві у разі підозри пропонуємо застосовувати препарат ампраміцин з розрахунку 1 мл на 10 кг живої ваги 1 раз на добу на протязі 5 діб.

набряковий хвороба свиня коліентеротоксемія

7. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бияшев Б.К. Вакцинопрофилактика отечной болезни поросят// Актуал.пробл.патологии животных и человека.-Барнаул,1996.-С.89-90.

2. Буракова С.А. Охрана труда в сельском хозяйстве. - К.: Выща школа, 1989 г.

3. Васильєва Н.А., Бутняк Т.В., Блажкевич Б.В., Грузіна Л.О. // Інфекційні хвороби. - 1995. - № 2.

4. Воскобойник В.Ф. Эффективность проведения ветеринарных мероприятий. - М.: Агропромиздат, 1993. - 216 с.

5. Гавриш В.Г., Калюжний И.И. Справочник ветеринарного врача. - Ростов н/д: Феникс, 2003. - С. 327-331.

6. Гандзюк М.П. Желибо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці. К.: „Каравела”, 2004 р.

7. Гігієна тварин / Демчук М.В., Чорний М.В., Високос М.П., Павлюк Я.С., За ред. Демчука М.В. - К.: Урожай, 1996. - 384 с.

8. Голик М. Оздоровлення господарств від інфекційних хвороб свиней. // Тваринництво України, 1997. - № 1. - С. 16.

9. Гряник Г.Н. Охорона праці. - К.: Урожай, 1994 р.

10. Демченко А.В., Бортнічук В.А., Скибіцький В.Г., Акстенко В.М. Ветеринарна мікробіологія та імунологія. - К.: Урожай, 1996. - С. 42-54.

11. Денисенко Г.Ф. Охрана труда. - М.: Высшая школа, 1995 г.

12. Довідник лікаря ветеринарної медицини / За ред П.І. Вербицького, П.П. Достоєвського. К.: Урожай. - 2004. - С. 60-63.

13. Достоєвський П.П. Епізоотична ситуація та організаційно-правові основи ветеринарної медицини в Україні : Автореф... дис. Канд. Вет. Наук. - Харків. - 1997.

14. Достоєвський П.П. Проблеми організації ветеринарної медицини в Україні Ветеринарна медицина України. - 1999. - № 1. - С.4-6.

15. Душук Р.В. Респираторные болезни свиней. - М.: Колос, 1982. - С.242 250.

16. Емельянов Б.М., Усачева И.Г. Профилактика болезней свиней в условиях промышленного откорма. Обзорная информация. - М.: ВНИИТЕИСХ, 1977. - 60 с.

17. Жидецький В.В. Основи охорон праці. - Львів „Афіша”, 2001 р.

18. Завірюха А.І., Левченко В.І., Фукс П.П. Система ветеринарних заходів по вирощуванню // Збереженість молодняку с.г. тварин - запорука розвитку тваринництва України. Зб. Стат. Наук. - практ. Конф. - Харків. - 1994. - С. 5-6.

19. Заволока А., Руденко А., Смолянинов В. Желудочно-кишечные заболевания поросят //Свиноводство. 1999. №3. С.19-22.

20. Зайцев С.В., Свердлов Д.Н. Охрана труда в животноводстве. Свердловск, 1994 г.

21. Закон України „Про охорону праці” від 21.11.2002 р. № 229-IV.Ж.”Охорона праці” № 1, 2003 р.

22. Закон України „Про загально-обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV.

23. Законодавство України про ветеринарну медицину / За ред. П.П. Достоєвського, В.І. Хоменка. - К., 1999.

24. Зармукий А.М., Магдей М.В., Вакараш Н.А. Острые инфекционные заболевания. - Бендеры: Полиграфист, 1997. - С.190.

25. Іваницький М.Є. Патоморфологічна диференційна діагностика хвороб свиней // Науковий вісник НАУ. - 2001. - № 38. - С. 134-137.

26. Іваницький М.Є. Клініко-морфологічна диференційна діагностика хвороб свиней // Вісник СНАУ. - 2002. Вип. 7. - С. 38-41.

27. Инфекционная заболеваемость в Российской Федерации в 1995-1996 гг. М.: Минздрав РФ. 1997.

28. Карева Э.П., Ирский А.Г., Солдатенко Н.А., Зимина В.Н. Этиологическая структура желудочно-кишечных болезней у поросят Ветеринарный консультант. 2003. №1. С.6. 48.

29. Каришева А.Ф. Спеціальна епізоотологія. - К.: Вища освіта, 2002. - С. 447-457.

30. Коваленко Л.И. Методы терапевтической помощи животным. Краткий справочник. - К.: Урожай, 1991. - 208 с.

31. Колодиев Ч. Лечение болезней молодняка свиней //Ветеринарный консультант. 2002. №5. С.10. 45

32. Коломыцев А., Лукьянов С., Ключников Ю. Ряд наблюдений по отечной болезни поросят //Животноводство России. 2002. №10. С. 20-21.

33. Козій Б., Козак М., Кіссера Я. Комп'ютерна система визначення збитків від захворювань тварин та аналізу економічної ефективності ветеринарних заходів // Ветеринарна медицина України, 1998. - № 4. - С. 44-45.

34. Мазур Т. Константні методи обробки кількісних показників // Ветеринарна медицина України, вересень 1997. - С. 35-37.

35. Малохатько І., Шемаєва Г. Комп'ютерізація галузі ветеринарної медицини України // Ветеринарна медицина України. - 2000. - № 4. - С. 14.

36. Матузенко В.А. Эпизоотическое состояние животноводства Украины и пути его улучшения // Тез. Докл. Междун. Науч. Конф. «Общая эпизоотология: иммунологические, экологические и методологические проблемы». - Харьков. - 1995. - С. 7.

37. Машковский М. Д. Лекарственные средства: в 2 ч. - М.: Медицина, 1994. - Ч. 1 - С. 346-347.

38. Мглинец А., Камбарова М., Лисицина П. Ведущие страны мира по производству свинины. // Свиноводство. - 1999. - № 3. - С. 3-34.

39. Павлов Е.Г., Степанюк О.П., Волинець Л.К. и др. Ассоциированное течение инфекционных болезней в свиноводческих комплексах. // Тез. Докл. VI Межгос. Конф. по научным и прикладным проблемам паразитоценологии. Киев-Харьков-Луганск, 1993. - С. 72.

40. Павлов Є.Г., Айшпур О.С. Асоційовані інфекції свиней і їх профілактика. // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. - Харків, 1997. - С. 33-34.

41. Паршин П., Шабунин С., Сулейманов С., Шахов А. Предупреждение желудочно-кишечных болезней поросят // Свиноводство. 1997. №5. С.28-31 55 .

42. Пацюк М., Захарченко М. Вплив мікроклімату на фізіологічний стан та продуктивність тварин. // Ветеринарна медицина України. - 1998. - № 2. - С. 46-47.

43. Поліщук В. Інформатизація та комп'ютерні технології в галузі ветеринарної медицини // Ветеринарна медицина України. - 1999. - № 10. - С. 40.

44. Прискока В.А., Михальченко Т.Г., Риженко І.В. Вакцини і штами в системі профілактики захворювань молодняка сільськогосподарських тварин Науковий вісник НАУ. - Киів. - 1998. - № 11. - С. 142-144.

45. Прискока В.А., Вабіщевич Ф.С., Степанюк О.П. Стан та перспектива виробництва біологічних препаратів для профілактики і лікування захворювань органів травлення новонароджених тварин. // Науковий вісник НАУ. - 1998. - № 11. - С. 144-146.

46. Радчук Н.А., Дунаев Г.В., Колышев Н.М. Ветеринарная микробиология и иммунология. М.: ВО «Аропромиздат», 1991. - С. 96-104.

47. Рахманов А.М., Яременко Н.А., Инфекционные болезни поросят и их вакцинопрофилактика в России в современных условиях //Ветеринарный консультант. 2003. №2. С.3-5.

48. Решедько Г.К. Механизмы резистентности к аминогликозидам у нозокомиальных грамотрицательных бактерий в России // Клиническая микробиология и антимикробная химиотерапия , 2001. - Том 3. - № 2.

49. Симонов А.Л., Великанов В.И., Ярушин А.Д., Молев А.И., Профилактика патологий новорожденных поросят //Ветеринарный консультант. 2003. №2. С. 25-44.

50. Собко А.И. Справочник по болезням свиней. - Киев: Урожай, 1981. - 218 с. Справочник ветеринарных препаратов / Достоевский П.П., Корниенко П.Ф., Вовк Д.М. и др. / Под ред. Достоевского П.П. - К.: Урожай, 1986. - 352

51. Справочник ветеринарного врача / Сост. И. общ. Ред. В.Г. Гавриша и И.И. Калюжного. Изд - е 4-е, испр. И доп. - Ростов н/д: изв-во «Феникс», 2003. - С. 327-331.

52. Темний М., Приступа В. Лікувати організм, а не хворобу // Ветеринарна медицина України. - 1997. - № 11. - С.8.

53. Типові положення про порядок проведення навчання і перевірки знінь з питань охорони праці (затверджнеа наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. № 15.

54. Урбан В.П., Буянов А.А., Гречухин А.П. Иммуностимуляторы в системе профилактики болезней свиней. // Ветеринария. - 1992. - № 9 - 12. - С. 21-28.

55. Федючка М., Гуляс А. Як одержати і зберегти життєздатний приплід // Ветеринарна медицина України. - 1999. - № 1. - С. 6-7.

56. Шахов А.Г. Этиология и профилактика желудочно-кишечных и респираторных болезней телят и поросят //Ветеринарный консультант. 2003. №1. С. 4-6. 49.

57. Шегидевич Э.,Каврук П.Отечная болезнь. Будьте настороже! // Приусадеб.хоз-во.-1998.-№ 4.-С.64-65.

58. Этиологическая структура и специфическая профилактика инфекционных респираторных болезней свиней / Н.Н. Андросик, Л.Д. Андросик, Ю.Г. Лях и др. // Наук, вісник НАУ - 2001. - №36. - С. 65-68.

59. Gomez-Lus R. Evolution of bacterial resistance to antibiotics during the last decades // Int. Microbiol., 1998. - Vol. 1. - P. 279-284.

60. Serres H. La maladie de Teschen. L'expansion Scientifique Francaise. - Paris, 2000.

8. ДОДАТКИ

1. Инструкция по использованию Ампрамицина.

2. Протокол вкрытия № 1.

3. Акт вскрытия.

4. Сопроводительная записка к патологическому материалу.

АМПРАМИЦИН

Состав и форма выпуска

Ампрамицин раствор для инъекций -- антибактериальный препарат, содержащий в качестве действующего вещества 200 мг ампрамицина сульфата в 1 мл. По внешнему виду ампрамицин раствор для инъекций представляет собой прозрачную жидкость от желтого до темно-желтого цвета. Препарат выпускают во флаконах по 50 мл, которые упакованы в картонную коробку.

Фармакологическое действие

Ампрамицин обладает широким спектром антимикробного действия, активен в отношении грамотрицательных и некоторых грамположительных бактерий. Препарат оказывает бактерицидное действие на эшерихий, сальмонелл, бордетелл, стафилококков, микрококков, стрептококков, протей, некоторые виды микоплазм, но не активен в отношении анаэробных микроорганизмов. При внутримышечном введении апрамицин хорошо и быстро всасывается из места инъекции, проникая в ткани. Препарат в организме не метаболизируется. Биологическая доступность составляет 96 %. После однократной инъекции терапевтическая концентрация апрамицина в сыворотке крови находится в ингибирующей концентрации в течение 12 ч. Антибиотик выводится из организма в основном с мочой.