Склад короткострокових зобов’язань та контроль достовірності відображення їх у звітності банків

фізичних осіб - 47,8 тис клієнтів.

В абсолютному значенні на звітну дату кошти клієнтів зросли на 19,8% (у порівнянні із звітною датою минулого року) та склали 1136443 тис.грн., у тому числі кошти на поточних рахунках зросли на 9,4% та склали 309475 тис.грн., строкові кошти зросли на 24,2% та склали 826968 тис. грн.

Інформація про залучені Банком ресурси - кошти клієнтів розкривається в Примітці 19 “Кошти клієнтів” до звіту “Баланс”.

АТ «Банк Золоті ворота» активно розвиває діяльність щодо випуску та обслуговування міжнародних платіжних карток.

Станом на кінець дня 31 грудня 2011 року Банком емітовано понад 118 тис. платіжних карток з власним логотипом. Залишки на рахунках, операції з якими можуть здійснюватися з використанням платіжних карток, складають близько 50 млн. грн.

Власна мережа обслуговування платіжних карток складає 36 банкоматів та 28 POS- терміналів. Також Банк є учасником міжбанківського об' єднання мережі банкоматів «Атмосфера», що дозволяє клієнтам Банку отримувати кошти без комісії в банкоматах цієї мережі.

Станом на кінець дня 31 грудня 2011 року реалізовано 139 діючих зарплатних проектів на базі міжнародних платіжних карток Maestro. Серед наших клієнтів з виплати заробітної плати такі організації, як ДП «Харківський метрополітен», КП «Харківські теплові мережі», КП «Харківводоканал», Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, Харківська міська клінічна лікарня ім. проф. О.І. Мещанінова, інститут патології хребта та суглобів ім. професора М.І. Ситенка, ПАТ «Харківська ТЕЦ-5», КП «Харківблагоустрій», Харківський міський центр зайнятості

, ОКЗ «ХДАУД театра ім. Т.Г. Шевченка» та інші.

У звітному році Банком відновлена послуга овердрафтного кредитування на зарплатні платіжні картки.

У 2011 році в банкоматах Банку були впровадженні нові послуги - зміна ПІН-коду, переказ з картки на картку, отримання міні - виписки, підключення до послуги SMS-banking.

Послуга SMS-banking у звітному році була доповнена наступними сервісами для клієнта: отримання інформації по запиту відносно баланса на картці, перевірка статусу картки на предмет знаходження у стоп-списку, постановка картки у стоп-список.

З метою запобігання шахрайських дій та задля безпечного зберігання клієнтських коштів, Банк підключений до програми моніторингу трансакцій «Корсар», яка дає можливість слідкувати за станом рахунку клієнта як у робочі, так і у вихідні дні, автоматично блокуючи картки у разі перевищення лімітів по кількості та сумі трансакцій.

Крім того, Банк підключений до послуги ЗАТ «УПЦ» - VIP- сервіс, що дозволяє клієнтам цілодобово дізнаватись про стан рахунку, блокувати картку в разі її втрати або крадіжки.

В зручний для клієнтів час в Банку діє клієнтська підтримка, що надає якісні консультаційні послуги щодо різноманітних питань обслуговування платіжних карток, тарифів Банку, місця розташування банкоматів та консультації щодо інших нестандартних ситуацій, які можуть виникнути за операціями із платіжними картками.

На протязі 2011 року Банк активно підтримував кореспондентські відносини з такими банками: ING BANK (Бельгія), COMMERZBANK (Німеччина), СБЕРБАНК РОССИИ, АТ “Укрсиббанк” (Україна), АТ “РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ” (Україна) та іншими зарубіжними та українськими банками. Наявна мережа коррахунків забезпечує максимально швидке проведення розрахунків з контрагентами - резидентами та нерезидентами.

Інформація про операції на міжбанківському ринку - залишки на коррахунках в інших банках розкривається в Примітці 4 “Грошові кошти та їх еквіваленти” та Примітці 7 “Кошти в інших банках” звіту “Баланс”.

АТ “Банк Золоті ворота” є професійним учасником фондового ринку України та у відповідності до ліцензій Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серії АВ №534008, №534009, №534010 від 28.05.2010 р. здійснює брокерську, дилерську діяльність та андерайтинг.

Як торговець цінними паперами, Банк має право здійснювати операції з різними видами цінних паперів - пайовими, борговими, похідними фінансовими інструментами і в різних сегментах ринку - первинному, вторинному, біржовому, позабіржовому, ринку державних і корпоративних цінних паперів та виступати у ролі інвестора, фінансового посередника.

У звітному році Банк проводив дилерську діяльність на ринку цінних паперів, виконував посередницькі функції по операціях з цінними паперами за рахунок і за дорученням клієнтів на підставі договорів комісії і договорів доручення, надавав послуги щодо ведення рахунків у цінних паперах, зберігання цінних паперів, а також послуги з обслуговування угод з цінними паперами.

2.2 Порядок складання фінансової звітності в АТ «Банк Золоті ворота»

Фінансову звітність банк АТ «Банк Золоті ворота» складає і подає до Національного банку в грошовій одиниці України (у тисячах гривень). Порядок складання і подання фінансової звітності відокремленими структурними підрозділами та учасниками консолідованої групи банк (материнський банк) визначає самостійно.

До складу фінансової звітності входять:

загальна інформація про діяльність банку (Додаток Б.1, Б.2, Б.3);

звіт "Баланс" (Додаток Б.1, Б.2, Б.3);

Звіт про фінансові результати (Додаток Б.1, Б.2, Б.3);

Звіт про рух грошових коштів (Додаток Б.1, Б.2, Б.3);

Звіт про власний капітал (Додаток Б.1, Б.2, Б.3);

примітки до звітів (Додаток Б.1, Б.2, Б.3).

Звіт "Баланс" складається банком за певний період (квартал, рік) наростаючим підсумком із початку звітного року за показниками сальдо рахунків бухгалтерського обліку на кінець останнього дня звітного періоду (кварталу, року).

Звіт про фінансові результати банку (материнського банку) включає дані станом на кінець поточного періоду (кварталу, року) наростаючим підсумком за поточний фінансовий рік до дати звітності та порівняльні дані станом на кінець зіставленого періоду (кварталу, року) попереднього фінансового року.

Звіт про рух грошових коштів відображає джерела отриманих банком (материнським банком) готівкових і безготівкових коштів і напрям їх використання у звітному періоді, а також рух грошових коштів за звітний період залежно від виду діяльності (операційна, інвестиційна, фінансова).

Звіт про власний капітал надається інформація про суму внеску за незареєстрованим статутним капіталом (залишок за рахунком 3630) та суму (сальдо) нарахованих доходів (витрат) і не отриманих (сплачених), яка є складовою частиною залишку балансових рахунків 5030, 5031, 5040 та 5041 станом на кінець дня 31 грудня.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

При складанні річного фінансового звіту дотримуються всі вимоги згідно роз'яснень НБУ та затверджується загальними зборами акціонерів банку.

Звітною датою фінансової звітності є кінець дня 31 грудня 2011 року.

Звітний період - 2011 рік ( з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно).

Фінансова звітність складена у грошовій одиниці України - гривні, одиниця виміру - тисячі гривень,на підставі зведеної звітності з урахуванням філій Банку.

Усі матеріальні та грошові цінності є в наявності, відповідають даним бухгалтерського обліку та достовірна інформація щодо них відображена у цьому звіті.

2.3 Управління пасивами та активами в АТ «Банк Золоті ворота»

Основними джерелами формування ресурсної бази Банку є депозитні заощадження клієнтів і залишки на поточних рахунках фізичних та юридичних осіб. Діяльність Банку з точки зору управління пассивами спрямована на розширення клієнтської бази та підтримку високих стандартів обслугову- вання, індивідуальний підхід до всіх типів клієнтів -- фізичних та юридичних осіб, резидентів та нерезидентів України. У роботі з клієнтами Банк дотримується принципів партнерських відносин. Саме така співпраця дозволяє Банку швидко і своєчасно реагувати, а отже і максимально задовольняти потреби наших клієнтів.Для своїх клієнтів Банк створює ексклюзивні пропозиції, які забезпечують фінансовий комфорт, дохідність та захист збережень, а також враховує короткострокові та довгострокові плани кожного з клієнтів.

Банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізич-них осіб. Банк намагається демонструвати відкритість, роз'яснювати та навчати клієнтів.

Комісійний дохід від операцій з розрахункового - касового обслуговування та операцій на валютному ринку склав 17,78 млн. грн..

Станом на 1.01.2012 р. кошти клієнтів Банку склали 1,136 млрд. грн., з яких:

Кошти фізичних осіб -- 630,2 млн. грн. (55,5%)

Кошти юридичних осіб -- 502 млн. грн. (44,2%)

Кошти фізичних осіб-підприємців -- 4,2 млн. грн. (0,4%)

Комісійний дохід склав:

За розрахункове обслуговування -- 4,9 млн. грн.

За касове обслуговування -- 23,8 млн. грн.

За операціями на валютному ринку для клієнтів -- 1,9 млн. грн.

Таблиця 2.1

Управління активами банку

Рядок	Показник	Сума, тис. грн	Частка, %
1	2	3	4
1	Грошові кошти та їхні еквіваленти	104 330,00	7,62 %
2	Торгові цінні папери	0,00	0,00 %
3	Кошти в інших банках	1 244,00	0,09 %
4	Кредити та заборгованість клієнтів	1 172 290,00	85,58 %
5	Цінні папери в портфелі банку на продаж	18 380,00	1,34 %
6	Інвестиційна нерухомість	224,00	0,02 %
7	Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток	0,00	0,00 %
8	Відстрочений податковий актив	0,00 %	0,01 %
9	Основні засоби та нематеріальні активи	0,01 %	3,70 %
10	Інші фінансові активи	21 680,00	1,58 %
11	Інші активи	804,00	0,06 %
12	Усього активів	1 369 764,00	100,00 %

Станом на 1 січня 2012 року загальна кредитна заборгованість позичальників АТ «Банк Золоті ворота» склала 1 294,6 млн. грн. (без урахування резерву). Кредитна заборгованість фізичних осіб склала 469,4 млн. грн.,що становить 36,3% загальної кредитної заборго-ваності. Таким чином, з початку звітного року спостерігалася тенденція до збільшення питомої ваги кредитів, наданих корпоративним клієнтам, у загальній кредитній заборгованості за рахунок зменшення питомої ваги кредитів, наданих фізичним особам.

Протягом усього 2011 року Банк проводив достатньо ефективну роботу з проблемними активами та вживав гранично зважені заходи з реструктуризації кредитів при мінімізації ризиків, а також дотримувався максимально виважених підходів при кредитуванні як індивідуальних, так і корпоративних клієнтів.При проведенні активних операцій Банк надавав перевагу короткостроковим кредитам під заставу високоліквідного майна, визначивши пріоритетним поліпшення якості кредитного портфеля перед збільшенням його об'єму. Також тривав процес поступової девалютизації кредитного портфеля: значно зменшилася питома вага валютних кредитів, особливо у портфелі кредитів, наданих фізичним особам, що відповідно забезпечило зменшення валютних ризиків.

У звітному році порівняно із попереднім Банк активізував кредитування корпоративних клієнтів, ретельно аналізуючи при цьому ризики по кожному позичальнику. Доля кредитів, наданих фізичним особам, дещо скоротилася, у тому числі внаслідок погашення проблемної заборгованості та висунення більш жорстких порівняно із докризовими вимог до потенційних позичальників у роздрібному сегменті. Так, позичальниками Банку є низка комунальних підприємств Харкова, потужні будівельні, торгові, аграрні та промислові підприємства: НАК «Нафтогаз України», ЗАТ «Емальзавод», ЗАТ «Харківський завод транспортного устаткування», ДП «Чугуївський авіаційно-ремонтний завод», ПАТ «Харківська ТЕЦ-5», ТОВ «Торгівельний дім “Донснаб”», ТОВ «Харпромтех», АТ «Трест “Житлобуд-1”», ТДВ «Житлобуд-2», ТОВ «Компанія “Агро-Трейд”», ТОВ «Норма», ТОВ «СП “Ягідне”» та інші.

Загальна сума сформованого резерву станом на 1.01.2012 р. склала 122,3 млн. грн., що на 10,2% більше, ніж станом на 1.01.2011 р.

2.4 Економічна сутність, функції та класифікація короткострокових зобов'язань банку та характеристика рахунків для їх обліку

Власний капітал банку, який фінансує проведення активних операцій, займає незначну долю в пасивах балансу банку (його доля складає не більше 10-15%). Цим банківські пасиви відрізняються від пасивів підприємства, в якому орієнтація відбувається на власні ресурси.

Незначна доля власних ресурсів в банку пояснюється його функціями на ринку. Банк - посередник і основна його ціль залучати тимчасово вільні грошові кошти та розміщувати їх згідно принципів кредитування.

Власний капітал банку - це лише відправна точка для організації банківської справи. На даний момент банківські операції базуються на залучених та запозичених ресурсах, що складають зобов'язання банку. Тому саме переважну частину пасиву становлять зобов'язання банку.

Зобов'язання - заборгованість, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов'язання - це вимоги до активів банку на фіксовану суму коштів, яку він повинен сплатити у визначений час у майбутньому.

Отже, фактично залучені кошти -- це основне джерело формування ресурсів комерційного банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.

Оскільки банк -- це установа, яка здійснює операції переважно із залученими коштами, то співвідношення між балансовим капіталом та зобов'язаннями має бути не менше ніж 1 : 5.

До короткострокових зобов 'язань банку належать:

залишки на коррахунках банків;

залишки на поточних рахунках клієнтів;

депозити -- строкові та до запитання;

міжбанківські кредити, в тому числі й отримані від НБУ;

залишки на рахунках обліку випущених банком боргових зобов'язань, що обертаються на ринку;

кредиторська заборгованість.

Згідно зі світовою практикою короткострокові зобов'язання за їх економічним змістом поділяють на такі групи:

депозити до запитання;

строкові депозити (включаючи вклади населення та боргові цінні папери);

міжбанківський кредит;

кредиторська заборгованість.

В економічній літературі зобов'язання заведено поділяти на залучені та запозичені кошти. Залучені кошти є найбільшою частиною зобов'язань банку. Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.

До залучених коштів банку належать залишки коштів на поточних, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових платіжних картах, кредиторська заборгованість тощо.

У банківській практиці залучені кошти називають депозитними зобов'язаннями.

Депозит (вклад) -- це зобов'язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінними паперами за відповідну плату. Практично всі клієнтські рахунки в пасиві називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який рахунок, відкритий клієнтові в банку, на якому зберігаються його грошові кошти. У світовій практиці їх частка в структурі пасивів становить від 60 до 80%.

Депозитні операції відіграють значну роль у діяльності банку:

-- депозитні операції є головним джерелом проведення активних і, насамперед, пасивних операцій. Від характеру депозитів залежать види кредитних операцій і, відповідно, розмір доходу банку;

-- правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність комерційних банків;

-- депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків;

-- ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, зазвичай дешевші міжбанківських кредитів.

Водночас депозитні операції мають певні недоліки:

-- операції щодо залучення коштів у вклади пов'язані зі значними маркетинговими зусиллями, грошовими і матеріальними витратами комерційних банків. Це не дає змоги комерційному банку в разі необхідності оперативно отримувати грошові кошти для проведення активних операцій, здійснення непередбачених платежів;

-- мобілізація коштів у вклади (депозити) в більшості випадків залежить від вкладників, а не від комерційного банку, якому часто важко, а то й неможливо досягти додаткового залучення коштів;

-- загальний обсяг тимчасово вільних грошових коштів у рамках окремого банку або району об'єктивно обмежений. (Герасимович)

Практика свідчить, що найпоширенішим недоліком банків, якого вони припускаються в ході залучення коштів, є інертний стиль керування пасивами, за якого практична діяльність банків зорієнтована не на перспективну ефективність, а на щоденне виживання (виконання нормативів, «латання дірок» у балансі тощо). Ознакою такого стилю можуть бути відображені у балансі банку невиправдано високі темпи залучення міжбанківських кредитів.

Для зручності проведення аналізу зобов'язання банку класифікуються за різними ознаками, тобто залежно від вкладників, форми власності, строку і порядку повернення, за групами клієнтів, за ціною ресурсів тощо. В додатку 1 наведена схема класифікації зобов'язань, з якої видно, що всі зобов'язання банку можна розділити на дві групи: депозити та інші зобов'язання, такі як кредиторська заборгованість та цінні папери власного боргу. До особливих залучених коштів належить субординована заборгованість банку. За своєю природою такий вид ресурсів належить до зобов'язань, але при розрахунку суми регулятивного капіталу субординована заборгованість включається до його складу і вираховується із загальної суми зобов'язань.

Розміщення бухгалтерських рахунків для обліку короткострокових зобов'язань підпорядковано таким принципам:

за суб'єкгами (контрагентами);

за видами зобов'язань;

за термінами розпорядження коштами.

Основні суб 'скти -- кредитори, від яких банк отримує грошові кошти для формування ресурсної бази. Це: 1) інші банки; 2) державні установи та установи органів місцевого самоврядування; 3) суб'єкти господарювання; 4) фізичні особи; 5) небанківські фінансові установи. Так, наприклад, на рахунку другого порядку за номером 16 «Кошти інлих банків» показується загальна сума заборгованості комерційного банку за отриманими грошовими коштами у вигляді депозитів та кредитів перед іншими комерційними банками.

Синтетичний облік короткострокових зобов 'язань банку ведеться окремо за кожною групою суб 'єктів (банки; суб 'єкти господарювання; органи державного та місцевого самоврядування; бюджетні та позабюджетні кошти; фінансові установи -- небанки; фізичні особи) на певних бухгалтерських синтетичних рахунках другого та третього порядку.

Структура короткострокових зобов'язань у плані рахунків бухгалтерського обліку:

Перший клас: Казначейські та міжбанківські операції:

13 розділ. Кошти Національного банку:

130 Кореспондентський рахунок Національного банку України в іншому банку; 131 Короткострокові кредити, які отримано від Національного банку України;

16 розділ Кошти інших банків:

160 Кошти до запитання інших банків; 161 Строкові депозити інших банків; 162 Кредити, які отримано від інших банків;

19 Кредиторська заборгованість за операціями з банками:

191 Кредиторська заборгованість за операціями з банками;

Другий клас: Операції з клієнтами:

25 розділ. Кошти бюджету та позабюджетних фондів України:

250 Кошти бюджетів України до розподілу;

251 Кошти Державного бюджету України;

252 Бюджетні кошти клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України;

253 Кошти бюджетних установ та організацій, що включаються до спеціального фонду Державного бюджету України;

254 Кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, що утримуються з місцевих бюджетів;

255 Кошти бюджетних установ та організацій, що включено до спеціального фонду бюджетів АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

256 Кошти позабюджетних фондів;

257 Кошти місцевих та Державного бюджету до виплати;

26 Кошти клієнтів банку:

260 Кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності;

261 Строкові кошти суб'єктів господарської діяльності;

262 Кошти до запитання фізичних осіб;

263 Строкові кошти фізичних осіб;

262 Кошти до запитання фізичних осіб;

263 Строкові кошти фізичних осіб;

265 Кошти небанківських фінансових установ;

29 Кредиторська заборгованість з операцій з клієнтами:

290 Кредиторська заборгованість з операцій з клієнтами банку;

Третій клас: Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання:

33 розділ. Цінні папери власного боргу, крім суб-ординованого боргу:

330 Цінні папери власного боргу, емітовані банком;

332 Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком;

36 Інші пасиви банку:

360 Доходи майбутніх періодів;

361 Кредиторська заборгованість з господарської діяльності банку;

362 Розрахунки з податків та обов'язкових платежів;

363 Розрахунки з акціонерами;

364 Кредиторська заборгованість з операцій банку з фінансовими інструментами;

365 Кредиторська заборгованість з розрахунків з працівниками банку;

366 Субординований борг банку;

367 Інші нараховані витрати;

369 Банківські резерви на покриття ризиків та втрат;

Аналітичні бухгалтерські рахунки відкриваються окремо за кожним суб'єктом та видом або типом зобов язаиня. Такий порядок дає можливість проконтролювати стан заборгованості перед кожним клієнтом. У номер рахунка вносять параметри, що характеризують вид, тип залучених або запозичених коштів, термін дії, строк закінчення угоди, тип контрагента, процентну ставку тощо. Така інформація потрібна для управління процентним ризиком та ризиком ліквідності.



РОЗДІЛ 3. КОНТРОЛЬ ДОСТОВІРНОСТІ ВІДОБРАЖЕННЯ КОРОТКОСТРОКОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ У ЗВІТНОСТІ БАНКУ

3.1 Внутрішній контроль та аудит діяльності банківських установ

Стосовно банку контроль може бути не тільки зовнішнім, а й внутрішнім. Система внутрішнього контролю -- це важлива складова управління комерційним банком, яка є основою безперебійного його функціонування. Дієві заходи внутрішнього контролю сприяють вирішенню головних завдань банку, досягненню ним стратегічних та оперативних цілей. Така система спонукає співробітників банку дотримуватися чинного законодавства та нормативних актів, а також розробленої банком політики, планів, внутрішніх правил та процедур, вчасно виявляти та знижувати ризик непередбачених витрат чи втрати репутації банку.

Підвищений інтерес до внутрішнього контролю в банківській системі України сьогодні посилюється у зв'язку з численними банкрутствами банків.

З метою забезпечення надійності, законності, ефективності, а також безпеки банківських операцій та діяльності кожен комерційний банк повинен мати внутрішній механізм, який захищає від потенційних помилок, втрат та різноманітних порушень. Саме цю роль відіграє внутрішній контроль банку у вигляді акціонерного, внутрішньотехнологічного контролю та внутрішнього аудиту.

Суб'єктами внутрішнього контролю банку е: спостережна рада; ревізійна комісія; правління (рада директорів); функціональні підрозділи; служба внутрішнього аудиту.

Акціонери здійснюють прямий контроль за діяльністю банку шляхом отримання необхідної інформації від його керівництва про результати діяльності установи за звітний період. Рада банку контролює діяльність правління, а ревізійна комісія -- фінансово-господарську діяльність банку.

Ревізійна комісія:

контролює дотримання банком законодавства України і нормативно-правових актів Національного банку України;

отримує для попереднього розгляду звіти внутрішніх та зовнішніх аудиторів;

виносить на загальні збори акціонерів або засідання спостережної ради банку пропозиції щодо будь-яких питань, з компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та захисту інтересів клієнтів.

Ревізійна комісія за дорученням загальних зборів акціонерів, ради банку або на вимогу учасника (учасників), які володіють у сукупності більше 10% голосів, перевіряє фінансово-господарську діяльність банку. Вона має право залучати до ревізій та перевірок як зовнішніх, так і внутрішніх експертів та аудиторів.

Ревізійна комісія складає акти щодо перевірки звітів і балансів банку і доповідає про результати ревізій та перевірок загальним зборам акціонерів чи спостережній раді банку. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників (акціонерів) не мають права затверджувати фінансовий звіт банку.

Крім того, діяльність банку контролюється з боку Правління (Ради директорів) банку та його функціональних підрозділів. Цей контроль називається внутрішньотехнологічним. Його постійно здійснює головний бухгалтер щодо правильності та законності відображення в обліку всіх банківських операцій. Такий контроль входить до посадових обов'язків усіх співробітників банку -- відповідальних виконавців та керівників підрозділу.

Згідно з Положенням "Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України" внутрішньотехнологічний контроль визначено як "внутрішній контроль у банку", що є сукупністю процедур, які забезпечують достовірність та повноту інформації, що передається керівництву банку, дотримання внутрішніх та зовнішніх нормативних актів під час здійснення операцій банку, збереження активів банку та його клієнтів, оптимальне використання ресурсів банку, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання розпоряджень органів управління банку для досягнення мети, поставленої в стратегічних та інших планах банку.

Внутрішньотехнологічний контроль -- це сукупність процедур, що забезпечують дотримання положень внутрішніх і зовнішніх нормативних актів під час здійснення операцій банку та достовірність і повноту інформації. Він поділяється на бухгалтерський та адміністративний.

Система внутрішньотехнологічного контролю, як і всі інші процедури банку, має чітко регламентуватися. Документація за процедурами такого контролю (у паперовій або електронній формі) має бути доступною для використання працівниками банку.

Бухгалтерський контроль -- це сукупність процедур (деталізований опис здійснення конкретних банківських операцій), що забезпечують збереження активів банку та достовірність звітності, яка складається службою бухгалтерського обліку на основі даних, отриманих від функціональних підрозділів. Такий контроль включає:

заходи щодо забезпечення безпомилкового відображення операцій відповідно до їх економічної сутності;

продуктивність системи документообігу;

наявність операційних процедур, елементами яких є: опис операцій встановлення відповідальності осіб, які їх здійснюють; розподіл обов'язків між виконавцями в процесі проведення банківської операції;

контроль за здійсненням операцій; внутрішні перевірки до моменту виконання операцій автоматизованого контролю тощо.

Бухгалтерський контроль може бути первинним та подальшим, тобто таким, що здійснюється після відображення операції в обліку і має дати можливість впевнитися в тому, що:

операції проведені тільки за загальним та/або спеціальним дозволом керівництва банку;

операції відображені та оцінені згідно з вимогами облікової політики банку;

система аналітичного обліку дає змогу відстежувати використання ресурсів та рух активів банку;

розпорядження активами здійснюється лише у межах встановлених повноважень;

інвентаризація активів та зобов'язань (балансових та позабалансових) здійснюється з певною регулярністю, а виявлені недоліки усуваються належним чином.

Порядок проведення первинного та подальшого контролю визначається службою бухгалтерського обліку банку самостійно, тобто банк встановлює перелік операцій, які вимагають додаткового контролю; визначає обсяг та частоту перевірок окремих ділянок роботи працівників бухгалтерської служби, порядок здійснення логічного та арифметичного контролю за достовірністю звітності.

Первинний контроль здійснює працівник банку, який, на підставі змісту документів, наданих в електронному або паперовому вигляді, перевіряє правильність їх оформлення і наявність порушень процедур бухгалтерського обліку. Після перевірки документ підписується працівником банку.

Працівники банку, які підписали будь-який розрахунковий документ, не маючи на це права, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Таку саму відповідальність несуть працівники банку, які мають право підпису в разі перевищення ними своїх повноважень.

Якщо операції за рахунками підлягають додатковому контролю, то виконавець передає необхідні документи іншому працівнику банку, на якого покладені повноваження щодо здійснення контролю. Працівник, що контролює, перевіривши правильність оформлення операції, підписує документи і передає виконавцю для відображення операції за відповідними рахунками.

Головні бухгалтери банків, їх заступники, начальники відділів та інші працівники, на яких покладено обов'язки подальшого контролю, повинні систематично перевіряти стан обліково-операційної роботи.

У процесі перевірок з'ясовуються причини порушень правил здійснення операцій і ведення бухгалтерського обліку. За результатами перевірок вживаються заходи, спрямовані на усунення виявлених порушень та запобігання їм у майбутньому.

Працівників, які залучаються до проведення подальших перевірок (крім працівників, що здійснюють первинний контроль, заступника головного бухгалтера та начальників відділів), призначає головний бухгалтер залежно від обсягу операцій у банку.

Адміністративний контроль -- це сукупність процедур, які дають змогу визначити законність здійснюваних операцій, ступінь виконання стратегічних і поточних планів, ефективність залучення та використання ресурсів. Його мета -- забезпечення відповідної стандартизації внутрішньобанківських процесів, координація дій підрозділів, удосконалення організаційної структури управління, комплексний аналіз тощо. Адміністративний контроль дає можливість виявити ризики і вжити ефективні заходи, спрямовані на їх мінімізацію. До системи адміністративного контролю належать:

методи закріплення повноважень та обов'язків;

методи контролю, які застосовує керівництво для моніторингу результатів роботи;

принципи та практика у сфері трудових ресурсів тощо. Отже, структура адміністративного контролю складається з організаційної схеми та всіх ухвалених керівництвом банку принципів і процедур.

Адміністративний контроль передбачає такий поділ повноважень між працівниками банку, щоб жоден працівник або обмежена група працівників не могли зосередити у своїх руках всі необхідні для здійснення повної операції повноваження (приймання, оплата, зберігання). Для цього операційний цикл будь-якої операції поділяється на такі етапи:

дозвіл на операцію;

облік;

здійснення платежів;

контроль/аудит операцій.

Внутрішній аудит спрямований на перевірку стану внутрішньотехнологічного контролю в усіх підрозділах банку. Внутрішній аудитор надає рекомендації щодо удосконалення систем внутрішньотехнологічного контролю, але не може безпосередньо його змінити, оскільки ці рекомендації керівництво може прийняти чи відхилити. Тому внутрішній аудитор не несе відповідальності за стан систем внутрішньотехнологічного контролю в банку. Чим ефективніше працює ця система, тим менше часу потрібно витрачати на проведення внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит -- основний та обов'язковий елемент системи внутрішнього контролю в банку.

В Україні юридичне внормування внутрішнього аудиту в банках першим розпочав НБУ, прийнявши 20 березня 1998 р. постанову №114, якою затвердив Положення "Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України" (далі -- Положення).

Згідно з ним під внутрішнім аудитом банку розуміється "незалежна оцінка системи внутрішнього контролю, встановленого у комерційному банку". Головна увага за внутрішнього аудиту приділяється аналізу інформаційної системи, включаючи систему бухгалтерського обліку і супутніх видів контролю, вивчення фінансової та операційної інформації, дослідження економічності та ефективності операцій.

Внутрішній аудит оцінює дві площини банківської діяльності: безпосередньо банківські операції та системи внутрішнього контролю.

Кожна з цих площин перетинається великою кількістю структурних підрозділів, з яких складається організаційна система банку.

Підрозділи банку здійснюють такі види банківської діяльності: казначейську; операційну (розрахунково-касову, депозитну); кредитну; інвестиційну; посередницьку тощо. Отже, об'єктами внутрішнього аудиту є функціональні (департаменти, управління, відділи) та виробничі структурні підрозділи (філії) банку, а також види банківської діяльності: банківські операції, системи внутрішнього контролю тощо.

Внутрішній аудит є похідною функцією контролю і визначається як підсистема з основними цілями, функціями і методикою, взаємопов'язана і скооперована з іншими функціями управління.

Основною метою внутрішнього аудиту в банку є незалежна оцінка і вдосконалення систем (або системи) внутрішнього (або внутрішньотехнологічного, оскільки в Положенні його визначено як "внутрішній") контролю банку.

Основною функцією внутрішнього аудиту банку є забезпечення прогнозування ризиків банківської діяльності в межах встановлених обмежень. Основним принципом -- принцип незалежності.

Основними завданнями внутрішнього аудиту банку є: оцінка адекватності та ефективності системи внутрішньотехнологічного контролю; оцінка ідентифікації й ефективності процедур управління ризиками і методик оцінки ризиків; оцінка і контроль правильності та законності відображення в обліку і звітності банківських операцій; перевірка виконання встановлених стандартів; проведення спеціальних розслідувань; подання звітів правлінню банку, аудиторському комітету, спостережній раді, НБУ.

Потреба у стратегічному аудиті в українських банках виникне лише за умови налагодження стратегічного управління діяльністю банку, що передбачає розроблення та запровадження корпоративної стратеги розвитку банку. Стратегічний аудит згодом стане новим додатковим напрямом внутрішнього аудиту банківської діяльності.

3.2 Аналіз зобов'язань банку АТ «Банк Золоті ворота»

Аналіз масштабів діяльності банку щодо залучення зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності починається з визначення частки, яку займають зобов'язання банку у валюті балансу.

Оскільки банк -- це установа, яка працює в основному із залученими коштами, то, як правило, їх частка в пасивах банку становить не менше 80 %. Значення менше цієї величини означає більш високу фінансову стійкість банку, проте негативно характеризує його ділову активність.

Аналіз зобов'язань банку починають з визначення їх суми за балансом через обчислення залишків за рахунками на підставі балансу банку. На цьому ж етапі аналізу дається характеристика зміни суми зобов'язань банку в динаміці в абсолютному та відносному виразах.

Метою аналізу зобов'язань банку є оцінка та визначення шляхів оптимізації їх структури за двома критеріями:

зниження середньої вартості ресурсів банку;

підвищення стабільності ресурсної бази та надійності банку в цілому.

Досягнення цієї мети конкретизується у таких завданнях:

показати позицію АТ «Банк Золоті ворота» за зобов'язаннями серед банків-конкурентів в групі IV, станом на 01.01.2013 р.(Додаток В.1);

дослідження динаміки та структури зобов'язань банку(Додаток В.2);

дослідження динаміки зміни зобов'язань банку(Додаток В.3).

АТ «Банк Золоті ворота» в офіційному рейтингу НБУ серед банків України по зобов'язанням станом на 01.01.2013 р. займає 68 місце. В додатку В.1 показано 10 банків - конкурентів і розрахунок частки у загальній кількості. Частка АТ «Банк Золоті ворота» становить 8,88% від загальної кількості зобов'язань по десяти банкам, тобто 1 252,45 млн. грн..

До зобов'язань банку відносять також кредиторську заборгованість бюджету та позабюджетним фондам, заборгованість банку за господарськими операціями, заборгованість працівникам банку з заробітної плати та інші пасиви. Цей вид ресурсів належить до сталих пасивів банку і може бути використаний у крайніх випадках на дуже короткі терміни. За своєю вартістю кредиторська заборгованість є безкоштовним ресурсом. Тому збільшення тривалості її обороту -- додаткове безкоштовне джерело фінансування банківської діяльності.

В додатку В.2 розрахована динаміка структури зобов'язань АТ «Банк Золоті ворота». По даній таблиці видно, що кошти клієнтів в порівняні 2011 р. до 2009 р. зросли на 1.57%, інші фінансові зобов'язання зросли на 0,60%, інші зобов'язання - 1.49% та субординований борг зріс на 5,81%.

У процесі аналізу обсягу зобов'язань банку важлива як їх кількісна, так і якісна оцінка.

В додатку В.3 (Динаміка зміни зобов'язань АТ «Банк Золоті ворота») розраховані такі показники, як:

Частка зобов'язань банку в загальних активах;

Абсолютний приріст зобов'язань, тис. грн.;

Темп зростання зобов'язань;

Темп приросту зобов'язань.

В порівняні 2011 р. до 2009 р. частка зобов'язань банку в загальних активах зросла на 6,20%, абсолютний приріст зобов'язань - 431 тис. грн., Темп зростання зобов'язань - зменшився на 0,28% та Темп приросту зобов'язань - 0,14%.

У цілому, підводячи підсумок роботи банку щодо залучення ресурсів, слід відзначити правильну політику банку стосовно залучення нових клієнтів, яка веде до зростання дешевих ресурсів банку, та належну роботу з формування стабільної частини ресурсів банку за рахунок залучення такого перспективного виду ресурсів, як депозити фізичних осіб. Особливу увагу необхідно звернути на впровадження зарплатних проектів з використанням платіжних карток. Банк зацікавлений у розширенні обсягів залучених депозитних коштів, що перебувають тимчасово у його розпорядженні. Для цього банку необхідно постійно вдосконалювати старі й упроваджувати нові форми і методи залучення різних категорій вкладників, а саме: вести науково-дослідну, аналітичну роботу, активно використовувати рекламу, маркетинг, розширювати ділові контакти з клієнтами.

3.3 Шляхи вдосконалення аналізу фінансового стану банку

Серед головних напрямів ефективного управління ПАТ КБ «Надра», з метою підвищення його конкурентоспроможності та фінансової стабільності, слід виділити такі:

1. Активне застосування процедури реорганізації банків шляхом приєднання або злиття, а також реструктуризації банків шляхом закриття (продажу) збиткових філій (безбалансових відділень).

2. Забезпечення пропорційного зростання капіталу та обсягів активно-пасивних операцій для збалансування активів і пасивів за строками погашення.

3. Підвищення прибутковості банківських операцій за рахунок кредитування та обслуговування реального сектора економіки та населення.

4. Поліпшення інформаційної забезпеченості і комп'ютеризації банківських операцій.

5. Підвищення рівня банківського менеджменту, корпоративного управління для ліквідації недоліків у системах ризик-менеджменту та внутрішнього контролю.

Отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності є необхідним чинником існування будь - якого суб'єкта підприємництва. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому, що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутку банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.

Хотілося б виділити такі основні напрямки підвищення прибутковості банків:

1. Загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід та зростання власного капіталу, насамперед правильне проведення зваженої маркетингової і процентної політики, наслідком цього стане підвищення числа банківських вкладників. Цією групою активів є кредитні операції банку. Для їх проведення банку необхідні, по - перше, залучення клієнтів, які бажають отримати кредит. У теперішній час для банків України це є проблемою, так як у світі спостерігається нестабільна фінансова ситуація.Напевно недоцільно буде перераховувати заходи щодо залученян нових клієнтів, адже в Україні крім безробіття і неможливості виплачувати кредити також спостерігається величезний підрив довіри населення до банківських установ.

2. Збільшення питомої ваги доходних активів в сукупних активах. Іншими словами банк повинен нарощувати так звані “працюючі” активи, які приносять найбільші доходи банку і скорочувати до можливого мінімуму “непрацюючі”. До доходних активів відносять кредитний та інвестиційний портфель банку, депозити та кредити в інших банках. Всі інші активи є недоходними. Вкладення коштів у недоходні активи погіршує структуру активів та їх дохідність. Однак, саме “непрацюючі” активи забезпечують ліквідність банку. Таким чином, банківська ліквідність досягається при максимізації залишків в касах та на кореспондентських рахунках по відношенню до інших активів. Але саме в цьому випадку прибуток банку буде мінімальний. Максимізація прибутку вимагає не збереження коштів, а їх використання для видачі позик і здійснення інвестицій(з урахуванням резервів). Оскільки для цього треба звести касову готівку і залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму, то максимізація прибутку ставить під загрозу безперервність виконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами. Таким чином, занадто висока (понаднормативна) ліквідність негативно впливає на дохідність банку, а занадто низька - свідчить про погіршення надійності банку.

Отже, сутність банківського управління полягає в гнучкому співвідношенні протилежних вимог ліквідності і прибутковості. Загалом фахівці вважають, що частка доходних активів у загальних активах банку повинна бути на рівні 0,75-0,85. Зменшення частки доходних активів нижче 0,7 свідчить про можливі проблеми в діяльності банку.

3. Зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку. Потрібне дослідження та врахування крім специфічних факторів, що визначають розмір процента по активних операціях також попит на кредитному ринку і ставки конкуруючих банків та інших фінансово-кредитних установ.

Працюючи в цьому напрямку банки намагаються збільшити рівень процентної ставки по активних операціях, тобто тут спрацьовує принцип будь - якого комерційного підприємства: “дешевше купити, дорожче продати”. З іншого боку, в умовах жорсткої конкуренції між кредитними установами та боротьби за розширення обслуговування ринків банкам дуже важко це робити. Таким чином, щоб отримати більший доход, банк повинен враховувати крім специфічних факторів, що визначають розмір процента по активних операціях (облікова ставка, рівень інфляції, термін позики, її розмір, ризик, характер забезпечення, витрати по оформленню позики та контроль, контроль та інші) також попит на кредитному ринку і ставки конкуруючих банків та інших фінансово-кредитних установ.

4. Зміна структури портфелю доходних активів, тобто підвищення питомої ваги ризикових кредитів в кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти. Ризикові операції можуть принести банку значний дохід, якщо він буде правильно ними управляти. Банк повинен правильно дослідити допустимість ризику, розробити проект прийняття негайно практичного рішення, спрямованого або на використання ризикових операцій, або на виробітку системи заходів, що знижують можливість появи витрат банку від проведення тієї чи іншої операції.

Цей фактор підвищення дохідності має на увазі зростання питомої ваги ризикових кредитів в кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти. Ризикові операції можуть принести банку добрий дохід, якщо він буде правильно ними управляти. Головним завданням управління ризиковими операціями банку є визначення ступеню допустимості та виправданості того чи іншого ризику та прийняття негайно практичного рішення, спрямованого або на використання ризикових операцій, або на виробітку системи заходів, що знижують можливість появи витрат банку від проведення тієї чи іншої операції.

Існує декілька способів захисту від кредитного ризику:

а) диверсифікація позик - розподіл кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками, так і за умовами діяльності.;

б) постійний контроль банку за станом справ позичальника на протязі всього терміну користування позикою і у випадку виникнення у нього проблемних ситуацій, які можуть привести до несплати боргу, прийняття попереджувальних заходів щодо захисту своїх інтересів;

в) установлення лімітів - встановлення максимально допустимих розмірів наданих позичок, що дозволяє обмежити ризик. Лімітування використовується для визначення повноважень кредитних працівників різних рангів щодо обсягів наданих позичок. Лімітування як метод зниження кредитного ризику широко застосовується у практиці як на рівні окремого банку, так і на рівні банківської системи в цілому. Дотримання відповідних нормативів кредитного ризику контролюється НБУ;

г) резервування - створення резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Резерв під кредитні ризики поділяється на дві частини: під стандартну і нестандартну заборгованість; і відповідно до цього різні й норми резервування. Якщо під стандартну заборгованість коефіцієнт резервування становить 1%, то під нестандартну ( “під контролем”-5%, “субстандартну” - 20%, “сумнівну” - 50%, “безнадійну” - 100%). Як бачимо, чим гірше якість кредитного портфелю, тим більші відрахування до резервного фонду;

д) сек'юритизація активів - передбачає перетворення наданих банками позичок на ліквідні цінні папери (наприклад, облігації чи векселі), котрі обертаються на вторинному ринку. У процесі сек'юритизації беруть участь кілька сторін: банк, як ініціатор продажу пакету кредитів; компанія, яка займається емісією цінних паперів; гарант (страхова компанія); інвестори (фізичні чи юридичні особи), котрі купують цінні папери на ринку.

Процедура сек'юритизації починається з того, що банк, який є ініціатором продажу кредитів, укладає договір з компанією, котра на загальну суму сек'юритизованих кредитів робить емісію цінних паперів.

Перед розміщенням пакету цінних паперів на ринку, компанія емітент має здобути підтримку гаранта, який виконує функцію страхування емітованих цінних паперів. Відтак цінні папери розміщуються на ринку, а отримані від їх продажу грошові кошти починають надходити до гаранта та компанії - емітента, які передають їх банку - ініціатору. Таким чином, банк отримує готівкові кошти на загальну суму пулу сек'юритизованих кредитів.

При цьому банк продовжує обслуговувати ці кредити (які стають позабалансовими зобов'язаннями банку), тобто проводити розрахунки з позичальниками, отримувати кошти від погашення основної суми боргу та процентні платежі. Отримані грошові потоки банк направляє емітенту цінних паперів цінних паперів, який, у свою чергу, переводить їх інвесторам, тобто виплачує дохід за цінними паперами. Отже, потік грошових коштів починає надходити до інвестора, коли позичальники виплачують основну суму боргу та проценти банку - ініціатору. Коли кредит сек'юритизовано, тобто перетворено в пакет цінних паперів, власність на ці кредити та відповідні потоки грошових надходжень переходить до інвесторів. Прикладом сек'юритизованих активів є іпотечні кредити, автомобільні позички, кредити на придбання обладнання. Процедура сек'юритизації дозволяє банку здійснити трансферт кредитних ризиків (передати ризик іншим учасникам ринку). У разі неповернення кредитів збитки зазнають інвестори.

5. Забезпечення зростання непроцентних доходів, а саме приділення більшої уваги доходам від надання послуг “небанківського” характеру, оптимізація пасивів, зменшення загально адміністративних витрат, зменшення витрат на створення банківської послуги, що дасть змогу знизити її ціну.

Це означає збільшення комісійних, торгівельних, інших банківських операційних доходів, інших доходів. Перш за все, збільшення доходів від розрахунково-касового обслуговування, шляхом надання більш якісного обслуговування, збільшення обсягу та спектру послуг, що надаються суб'єктам господарювання, впровадження нових банківських продуктів, розвиток “зарплатних проектів”, збільшення обслуговування клієнтів по системі “Клієнт-Банк”, впровадження системи “Інтернет-Банкінг”, що дасть змогу більш оперативного обслуговування клієнтів. Треба приділяти більш уваги доходам, які банки можуть отримувати від надання послуг “небанківського” характеру - консультаційних, аудиторських, а також доходам від проведення факторингових і лізингових операцій, доходів від надання поручительств гарантій. Але проблемоює те, що всі ці доходи, в першу чергу залежать від розширення клієнтської бази банку.

6. Зменшення витрат на створення банківської послуги дає відповідно знизити її ціну. Зниження цін на пропоновані послуги - вагомий аргумент у конкурентній боротьбі, важливий елемент створення позитивного іміджу банківської установи, що великою мірою забезпечує їй прихильність клієнтів. Здешевлення послуг може забезпечити банку вищий, ніж у конкурентів прибуток за рахунок більшого обсягу їх пропозицій. Тому особливого значення слід надавати скороченню витрат при наданні послуг без погіршення їх якості.

7. Правильне управління активами і пасивами банку, а також ризиками.

В сучасних умовах нестабільного зовнішнього середовища управління активами і пасивами банку має забезпечувати:

1) розподіл економічного капіталу Банку під ризики і підтримку адекватної платоспроможності з урахуванням балансових, ринкових і інших ризиків;

2) моніторинг і управління активами і пасивами Банку відповідно до поточних, середньо - і довгострокових бізнес-планів Банку ;

3) визначення політики і інструкцій з управління ризиком ліквідності і фондами Банку. Визначення процедури антикризового управління у разі виникнення кризи ліквідності (системної кризи або близької до системної);

4) управління ринковими ризиками Банку, зокрема процентним ризиком, валютним і ціновим ризиками;

5) встановлення лімітів по ринкових ризиках і ризику ліквідності;

6) контроль за операціями Казначейства ;

7) моніторинг результатів по шести вищевказаних цілях і проведення низки управлінських заходів, які приводять структуру банківського балансу і позабалансових позицій у відповідність з його стратегічними цілями і пріоритетами довгострокової політики Банку.

При управління ризиками варто рекомендувати наступне:

1) використання принципу зважених ризиків;

2) здійснення систематичного аналізу фінансового стану клієнтів банку;

3) здійснення систематичного аналізу платоспроможності і кредитоспроможності банку;

4) застосування принципу поділу ризиків;

5) рефінансування кредитів;

6) проведення політики диверсифікації (широкий перерозподіл кредитів у дрібних сумах, наданих великій кількості клієнтів, при збереженні загального обсягу операцій банку);

7) страхування кредитів і депозитів;

8) застосування застави;

9) застосування реальних персональних і “мнимих” гарантій;

10) хеджування валютних операцій;

11) збільшення спектру здійснюваних операцій (диверсифікація діяльності).

8. Управління ризиком процентних ставок:

1) досягнення цільового рівня чистої процентної маржі, спреду, чистого процентного доходу;

2) передбачення руху процентних ставок, встановлення процентних ставок за залученими та наданими коштами;

3) визначення динамічної структури активів і пасивів на підставі геп-аналізу та дюрації, використання засобів хеджування.