Фінансовий облік створення та використання резервів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Фінансовий облік створення та використання резервів підприємства



Вступ

економічний резерв облік рахунок

Резерви потрібні завжди, незалежно від моделі економічного розвитку, форми власності, рівня розвитку продуктивних сил. Вони об'єктивно зумовлені безпосередньо характером процесу виробництва як явищем, де імовірні випадкові фактори й непередбачувані обставини.

Сьогодні на практиці доволі незначна частина підприємств створює резервний капітал, що проявляється певним нерозумінням власників ролі резервного капіталу в управлінні активами підприємства. При отриманні збитків такі підприємства позбавляються своєрідного «буфера», що зменшував би їх негативний вплив. Отже, розмір резервного капіталу необхідно коригувати, враховуючи інфляційні процеси, а також не обмежуватися законодавчо встановленим рівнем резервного капіталу, а розраховувати його із можливих реальних потреб.

Головна мета курсової роботи полягає в тому, щоб широко і різносторонньо розкрити основні поняття сутності, класифікації, створення та використання резерві у ТОВ «Бердичівський пивоварний завод». Важливим є розгляд питання про автоматизацію розрахунків зі складання річних або квартальних звітів, здійснення операцій з обліку резервів підприємства, які мають на меті визначити: загальне становище резервів; інформаційне забезпечення створення та використання резервів і сучасний стан щодо резервів у ТОВ «Бердичівський пивоварний завод».

Об'єктом дослідження виступає відділ бухгалтерії у ТОВ «Бердичівський пивоварний завод», який спеціалізується по виготовленню та реалізації слабоалкогольного напою «Бердичівське пиво» за різними видами та смаковими якостями, безалкогольного напою «Наша вода» та соки, які безпосередньо застосовується у харчовій промисловості, для задоволення потреб споживачів.

Предметом дослідження виступає сучасний стан автоматизації фінансового обліку створення та використання резервів.

Завдання курсової роботи полягає в тому, щоб ознайомитися як ведеться фінансовий облік резервів, створення резервів та використання та дізнатися про основні методики автоматизації фінансового обліку на рівні основної ланки суспільного виробництва - підприємства - ТОВ «Бердичівський пивоварний завод», та набуті знання використовувати на практиці.



1. Теоретичні основи обліку резервів підприємства

1.1 Економічна сутність резервів підприємства

Неможливо об'єктивно розглядати властивості, структуру, форми вияву будь-якого процесу явища не з'ясувавши попередньо його сутність.

Тому сьогодні необхідно мати теоретичне уявлення про природу резервів підприємств та їх сутність. Розглянемо погляди науковців щодо сутності резервів підприємства та розкриємо їх змістові характеристики.

Термін «резерв» походить від французького reserve, що в перекладі на українську означає «запас», або від латинського reserve - «зберігати, економити».

В обліковій та економічній літературі не існує єдиного підходу до визначення поняття «резерви», тому з економічного погляду воно трактується в двох аспектах:

1) як запаси ресурсів, які необхідні для безперервної роботи підприємства та формуються цілеспрямовано у разі додаткової потреби;

2) як невикористані можливості підвищення ефективності виробництва [].

До резервів першого виду зараховують запаси сировини, матеріалів, палива, виробничих потужностей тощо. Їх створюють для забезпечення безперервної та ритмічної роботи шляхом визначення необхідних норм. До резервів другого виду належать фактори, які сприятимуть зростанню ефективності діяльності підприємства та усувати негативний вплив інших чинників. Ці резерви є потенційними, ще не використаними можливостями розвитку та удосконалення діяльності підприємства. Результати аналізу трактування поняття «резерв» в обліковій та економічній літературі підтверджують, що існує проблема неоднозначного його тлумачення. Сучасний економічний словник Райзберга Б.А. визначає резерв як запас будь-чого (товарів, грошових коштів, іноземної валюти і т.д.) на випадок потреби; джерело, з якого черпаються спеціально збережені ресурси у випадку гострої потреби їх використання.

В економічній літературі розрізняють два поняття резервів. По-перше, резерви як плановані запаси ресурсів. По-друге, резерви як можливості підприємства. У першому випадку бачення резервів полягає у їх ототожненні із резервними фондами, які створюються на випадок додаткової потреби, та являють собою економічну категорію, яка має вартісні та натуральні вимірювачі. У другому - мова йде про внутрішньогосподарські резерви, як втрати і можливості підвищення ефективності виробництва.

Утворення такого роду резервів зумовлено невикористанням у визначений період часу ресурсів, введених у виробничий процес, але не задіяних у створенні продукції. Виявлення таких резервів повинно супроводжуватися зміною умов виробництва, а використання - базуватися на досвіді, знаннях шляхом економії, попередженні втрат і невиробничих витрат. Саме ці резерви обумовлені ефективним використанням ресурсів; удосконаленням техніки, технології, живої праці; умінням максимально скористатися ринковою ситуацією й формальними умовами діяльності і становлять особливий інтерес.

Поняття «резерви» науковці трактують по-різному, погляди авторів щодо його сутності можна поділити на такі групи:

1) резерв як невикористані потенційні можливості розвитку виробництва (М.І. Баканова, О.Д. Шеремета);

2) резерв як витрати цільового характеру (О.О. Пархомчук);

3) резерв як джерело компенсації чи інструмент самострахування від несприятливих наслідків та ризиків господарської діяльності (С.М. Дячек,

І.В. Нагорна);

4) резерви як запаси високоліквідних засобів (матеріальних і грошових), які призначені для цільового використання (С.М. Дячек, М.О. Козлова).

Розглянемо особливості сутності та змісту поняття «резерви» у роботах вітчизняних та зарубіжних науковців (додаток А).

Отже, можна зробити висновок, що під резервами необхідно розуміти витрати цільового характеру, створені відповідно до чинного законодавства, установчих документів, принципів бухгалтерського обліку, П(С) БО - у вигляді резерву сумнівних боргів, резервів майбутніх витрат і платежів, резервного капіталу - та призначені для здійснення обов'язкових виплат, покриття непередбачуваних та очікуваних витрат, усунення наслідків надзвичайних подій і забезпечення задовільних умов функціонування суб'єкта господарювання.

Резерви майбутніх витрат і платежів - це суми коштів, яка за рішенням підприємства резервується для забезпечення майбутніх витрат і платежів та включення їх до витрат майбутніх періодів.

Резерв сумнівних боргів - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. Поточна дебіторська заборгованість є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу).

Резервний капітал - це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Створюється Резервний капітал в акціонерному товаристві у розмірі, встановлені установчими документами, не більше 25% (двадцять п'ять) відповідно до сплаченого Статутного капіталу.

Призначається Резервний капітал на покриття на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства при його ліквідації. Залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходять на наступний рік.

Основні підходи до формування резервів у бухгалтерському обліку відображені в статичній і динамічній балансових теоріях. За статичною теорією в балансі зазначають резерви, в основі яких лежать зобов'язання стосовно третіх осіб. Ця теорія не розглядає резервів подальших витрат і платежів через відсутність їх прямих зобов'язань до боргів підприємства.

Створення резервів передбачає вилучення з господарського обороту та акумулювання різних видів активів, подальше використання яких має чітке цільове призначення. [41,142 с.] Якщо резерви розглядати як запаси високоліквідних засобів, то за видами таких засобів резерви можна поділити на:

Ш матеріально-технічні, які являють собою збережене конкретне майно за певної потреби;

Ш фінансові, які забезпечують фінансову стійкість підприємству за негативного впливу зовнішніх та внутрішніх факторів;

Ш інші резерви (трудові, виробничі, страхові, резерви робочого часу тощо).

Матеріально-технічні резерви - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, забезпечення ресурсами, визначення потреби в матеріалах, устаткуванні, паливі, енергії (збережене конкретне майно), здійснюваної, як правило за певної потреби та за певних умов. Існує багато причин, з яких підприємства йдуть на створення матеріально-технічних резервів. Основним доказом є те, що на підприємстві має бути певна кількість матеріальних ресурсів для підтримання виробничого процесу. За відсутності необхідного резерву підприємство може зазнати значних збитків.

Економічне значення матеріально-технічних резервів підприємства заключається в тому, щоб забезпечити:

Ш безперебійне забезпечення підприємства необхідними засобами виробництва;

Ш оптимізацію господарських зв'язків між підприємством та постачальником;

Ш створення економічно обґрунтованих матеріальних запасів та маневрування матеріальними ресурсами;

Ш застосовування прогресивних шляхів та засобів транспортування вантажів з метою прискорення та здешевлення процесу обміну;

Ш раціональне і економічне використання засобів виробництва у виробництві;

Ш зменшення витрат щодо матеріально-технічного забезпечення підприємства.

Фінансові резерви - одна з важливих умов безперервного й ефективного функціонування економіки, розв'язання соціальних проблем. Важливою умовою безпосереднього і ефективного фінансування економіки, розв'язання різноманітних соціальних, виробничих та екологічних проблем, подолання катастрофічних природних явищ і процесів є створення і використання фінансових резервів. Джерелом формування фінансових резервів є валовий внутрішній продукт, який створюється у суспільстві. Фінансові резерви визначають обсяг матеріальних, трудових і валютних резервів.

Фінансові резерви поділяються на: бюджетні, страхові, золотовалютні, резервні фонди господарюючих суб'єктів, спеціальні резервні фонди певних установ. Отже, фінансові резерви - це способи й форми створення та використання фондів фінансових ресурсів для фінансування заходів із локалізації впливу непередбачуваних обставин і підтримки високого рівня виробництва та суспільного добробуту громадян.

До інших резервів відносяться:

1) Страхові резерви - це резервні суми, що формуються страховиками, які проводять страхування, яке потребує спочатку внесення страхової премії, а потім, через деякий час, надання страхової послуги у вигляді виплати страхової суми і страхового відшкодування. Страхові резерви використовуються підприємствами, які є страховиками до Закону України «Про страхування» і які у встановленому порядку формують страхові резерви. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому. При страхуванні життя згідно з особливостями його проведення формуються резерви зі страхування життя. Формування резервів зі страхування життя здійснюється відрахуванням частини страхової премії, яка передбачена для забезпечення страхових виплат (нетто-премії). За видами страхування, відмінними від страхування життя, формуються технічні резерви, резерв незаробленої премії, резерв катастроф, резерв коливань збитковості. Технічні резерви - це показник, який виражає грошову оцінку обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно - сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування. Резерв незаробленої премії - це страховий резерв, призначений для виплат страхового відшкодування в майбутньому. Резерв катастроф формується з урахуванням можливості великомасштабних аварій, від яких одночасно постраждає багато страхових об'єктів, і виявиться брак страхових резервів. Резерв катастроф особливо необхідний при страхуванні ризиків стихійних лих, а також при формуванні страхового портфеля на території підвищеної небезпеки. Резерв коливань збитковості дозволяє страховикам компенсувати перевищення своїх витрат, що пов'язані з відшкодуванням збитків, у випадках, коли фактична збитковість страхової суми за видом страхування на звітний період перевищує очікуваний рівень збитковості.

2) Резерви робочого часу - це потенційні можливості його економічного використання, як наслідок ліквідації цілодобових втрат робочого часу, зниження витрат робочого часу в розрахунку на одиницю продукції, тобто зниження трудомісткості продукції, усунення непродуктивних втрат праці, внутрішньо змінних простоїв робочого часу. Весь перелік резервів робочого часу може бути представлений як екстенсивний і інтенсивний шляхи зростання продуктивності праці. Інтенсивний шлях відображає економію робочого часу, котра досягається шляхом зниження трудомісткості продукції. Екстенсивний шлях росту продуктивності праці - це потенційні можливості найбільш повного використання робочого часу протягом визначеного періоду часу (година, зміна, доба і т. п.), оцінюються за допомогою коефіцієнта використання фонду робочого часу, тобто відносини фактично відпрацьованого часу одним робітником за визначений період часу, вираженого в людино-годинах до номінального фонду часу, а більш точно до активного фонду.

3) Виробничі резерви - резерви, що виявляються та реалізуються безпосередньо на підприємстві, які зумовлені недостатньо ефективним використання техніки, сировини, матеріалів, а також робочого часу, наявністю цілодобових та внутрішньо змінних втрат часу, а також прихованого безробіття. В кожний конкретний період потрібно використовувати ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат

4) Трудові резерви - це резерви, що створюються для заміщення посад, а також для просування їх по службі. Їх формують спеціалістів та керівників підприємств, установ, організацій; осіб, рекомендованих конкурсними комісіями для зарахування до трудового резерву; числа випускників вищих навчальних закладів; та інші. До числа трудових резервів зараховуються професійно підготовлені працівники, які успішно справляються з виконанням службових обов'язків, проявляють ініціативу, мають організаторські здібності та необхідний досвід роботи, успіхи у навчанні.

М.О. Козлова стверджує, що для бухгалтерського обліку насамперед мають значення облікові резерви - об'єкти, які вводяться до системи бухгалтерського обліку як засіб її оптимізації через забезпечення відповідності доходів та витрат і впливу на фінансовий результат. Доцільність виділення облікових резервів зумовлена тим, щоб чітко показати резерви, які формують у системі бухгалтерського обліку як засіб впливу на фінансовий результат та забезпечення відповідності доходів і витрат (додаток Б) [27].

Значення облікових резервів також визначається через конкретизацію їх функцій, які, на думку М.О. Козлової, полягають у:

Ш забезпеченні системою бухгалтерського обліку надання об'єктивної інформації про ефективність управління;

Ш стабілізації інформаційної моделі діяльності підприємства;

Ш інформаційному забезпеченні фінансового планування.

Вона пропонує здійснювати класифікацію резервів для організації та ведення бухгалтерського обліку і здійснення господарського контролю.

М.О. Козлова розділяє резерви на такі групи, які наведені в таблиці 1.1.1:

Таблиця 1.1.1. Класифікація резервів

За обов'язковістю формування (забезпечує контроль правильності формування резервів відповідно до чинного законодавства)	Мінімальні імперативні резерви; факультативні резерви за угодою; факультативні резерви на розсуд підприємства.
За призначенням (надасть можливість класифікувати резерви за участю у страхуванні господарських ризиків)	Статутні; резерви майбутніх витрат; оціночні; сформовані за рахунок собівартості; сформовані за рахунок чистого прибутку.
За наявністю покриття	Забезпечені; незабезпеченні.

Розвиток теорій бухгалтерського обліку (зокрема балансових) як методологічної основи інформаційного забезпечення управління нею, зумовили розширення сфер і напрямів застосування резервів [27]. На думку С.М. Дячек, бухгалтерське розуміння резерву охоплює:

Ш створення резерву як оцінку майбутніх витрат активів;

Ш використання резерву як справжнього фізичного збитку (зменшення) активів;

Ш визнання резерву в повному обсязі або в його частині як недоцільного (це означає, що передбачені господарські явища не настали або величина резерву перевищує його справжню вартість) [26].

Ю.А. Верига класифікує резерви за:

1) джерелами утворення:

Ш резерви, що створюються за рахунок нерозподіленого прибутку;

Ш резерви, що створюються за рахунок витрат звітного періоду.

2) нормативно-правовим регулюванням:

Ш резерви, що створюються відповідно до чинного законодавства та установчих документів підприємства;

Ш резерви, що створюються відповідно до П (С) БО [13].

Сучасні імперативні документи (окрім фінансового сектору) не вимагають вилучення резервів з господарського обороту підприємств, тому, їх насправді необхідно розглядати винятково як регулятиви, необхідні для об'єктивнішої репрезентації фінансово - майнового стану підприємства у його балансі [21].

1.2 Нормативно-правове забезпечення обліку резервів підприємства

Фінансовий облік створення та використання резервів забезпечується відповідно до чинного законодавства. Можна виділити певну нормативно-правову базу, завдяки якій здійснюються всі операції щодо створення та використання резервів на підприємстві.



Таблиця 1.2.1. Нормативно-правова база обліку резервів підприємства

Нормативний документ	Короткий зміст	Використання в обліково-аналітичному (аудиторському) процесі
П(С) БО10 «Дебіторська заборгованість».	Положенням стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» визначаються методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість (резерв сумнівних боргів) та її розкриття у фінансовій звітності.	Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів
П(С) БО16 «Витрати»	П(С) БО16 «Витрати», в якому зафіксована інформація про надзвичайні витрати, які включаються до фінансової звітності, де наводиться інформація про: 1) склад і суму витрат, відображених у статтях «Інші операційні витрати» та «Інші витрати» Звіту про фінансові результати; склад і суму доходів і втрат за кожною надзвичайною подією; склад і суму витрат, які не включені до статей витрат Звіту про фінансові результати, а відображені безпосередньо у складі власного капіталу (крім вилучення капіталу та розподілу між власниками). Положення (стандарт) 16 не поширюється на витрати, пов'язані з первісним визнанням і зміною справедливої вартості біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю.	Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості
		продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16 липня 1999 р. із змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 11 травня 2000 р. №1707-ІІІ, від 8 червня 2000 р. №1807-ІІІ, від 22 червня 2000 р. №1829-ІІІ (враховано вимоги законодавства станом на 01.01.2011 р.	Розкриває зміст щодо основних термінів та визначень в бухгалтерському обліку, форми фінансових звітностей.	Використовується в обліково-аналітичному процесі для регулювання та правильності та чіткості в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в Україні.
Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р. [1]	Визначає види підприємств в залежності від замовників та інших факторів.	Використовується на підприємствах, визначаючи форми організації бухгалтерського обіку, в залежності від типу підприємства.
Конституція України від 28.06.1996 р.	Регулює основні права та обов'язки громадян України.	Визначає право на створення та використання резервів на підприємствах.
Інструкція «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів…»	Визначає призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського облік для узагальнення інформації методом подвійного запису про надходження і наявність активів, фактах фінансово-господарської діяльності, відображається інформація про доходи і витрати підприємства.	Використовується для розкриття інформації правильного ведення бухгалтерського обліку і відображення його в Плані рахунків бухгалтерського обліку.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку МФУ від 24.05.1995 р.	Встановлює порядок відображення та зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів.	Використовується в бухгалтерському обліку для здійснення документального забезпечення всіх операцій.
П(С) БО11 «Зобов'язання»	П(С) БО11 «Зобов'язання», формують забезпечення майбутніх витрат і платежів, які створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: 1) виплату відпусток працівникам; 2) додаткове пенсійне забезпечення; 3) виконання гарантійних зобов'язань; 4) реструктуризацію, виконання зобов'язань при припиненні діяльності; Суми створених забезпечень визнаються витратами (за винятком суми забезпечення, що включається до первісної вартості основних засобів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»).	Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання. Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення. Суми створених забезпечень визнаються витратами (за винятком суми забезпечення, що включається до первісної вартості основних засобів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»).
Закон України «Про страхування» №5204-VI (5204-17) від 06.09.2012 р.	Закон України «Про страхування» №5204-VI (5204-17) від 06.09.2012 р. регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку, фонду, страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.	Загальний розмір внесків страховика до статутних капіталів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного капіталу, в тому числі розмір внеску до статутного капіталу окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ст. 2 Закону України «Про страхування» страхова діяльність підлягає ліцензуванню.

1.3 Огляд літературних джерел резервів підприємств

Основою ринковою економіки та ведення бухгалтерського обліку є ефективна підприємницька діяльність юридичних і фізичних осіб, тобто діяльність, що здійснюється ними самостійно за власні ресурси та на власний ризик. Навіть за сприятливих економічних, соціальних, політичних та технологічних умов будь-яка організація у своїй діяльності наражається на небезпеку виникнення непередбачених втрат та збитків. Одним із дієвих та ефективних способів захисту підприємства від ризиків є система сформованих резервів, що забезпечують суб'єктам господарювання більш стійкий розвиток і опірність зовнішнім негативним факторам.

Проблемам необхідності формування, використання та контролю резервів присвятили наукові дослідження вчені та науковці: Н.М. Ткаченко, Ф.Ф. Бутинець, Ю.А. Верига, С.М. Дячек, М.О. Козлова, Я.Д. Крупка, М.М. Орищенко, В.М. Пархоменко, В.С. Терещенко, та зарубіжні вчені: М.О. Блатов, З.В. Богинська, Н.А. Брєславцева, П. Герстнер, Л.Т. Гіляровська, М. Гмитрашевич, В.Г. Дорогостайський, В.Г. Дорогостайський, A. Йаклік А.А. Єфрємова, З. Калнин, Р. Камінські, М.А. Кіпарисов, І.А. Кошкін, А.С. Лапшинов, Б. Мазуховска, А. Медне, М.Ю. Мєдвєдєв, Л.А. Мельникова, О.О. Миронова, П.П. Німчинов, В.Ф. Палій, С.В. Романова, Я.В. Соколов, В.І. Ткач, Б. Хаус, Й. Хлуска, A. Шмерекєта, Л.З. Шнейдман, А.С. Чещев та інші. Розглянемо питання, що досліджували та вивчали науковці в таблиці 1.3.1.

Таблиця 1.3.1. Досліджувані питання вчених та науковців

Досліджувані питання	Науковці
1. Резерви, регулятиви, процес резервування	Дорогостайський В.Г., Дячек С.М., Козлова М.О., Мельникова Л.А., Новичкова Н.Г., Орищенко М.М., Попова О.А.
2. Резервна система, резервна політика	Дмитриченко О.Д., Романова С.В., Таусова І.Ф.
3. Оціночні резерви, оціночні значення	Алексєєва Е.В., Рябова О.В., Усанова Д.Ш., Яніков Р.Г.



Отже, при вивченні резервів як об'єктів обліку, українські і російські вченні висвітлюють наступні питання:

Ш процес резервування;

Ш резервна система;

Ш резервна політика;

Ш оціночні резерви;

Ш оціночні значення;

Ш забезпечення майбутніх витрат і платежів;

Ш власний капітал;

Ш умовні факти господарської діяльності;

Ш господарський ризик;

Виявлено різні позиції авторів до тлумачення та трактування термінів і понять.

Об'єктом дослідження у М.О. Козлової є облікові резерви, у С.М. Дячек - фінансові резерви, а у М.М. Орищенко - резерви капіталу, до яких вчена відносить: резервний капітал, резерв сумнівних боргів, резерви майбутніх витрат і платежів, резерв переоцінки необоротних активів, позабалансовий резерв. Термін «резерв» М.М. Козлова та С.М Дячек трактують як запас (частина) активів, Орищенко М.М. - як витрати цільового характеру. Фінансові резерви, які є об'єктом дослідження у дисертаційній роботі С.М. Дячек, також розглядала і М.О. Козлова та запропонувала наступне визначення даної категорії: фінансові резерви - це вільні на певний момент кошти підприємства, які воно може витратити на цілі, що є найбільш терміновими та важливими. Дячек С.М. під фінансовими резервами розуміє відокремлену частину активів, яка концентрується у фондах і призначена для покриття непередбачених витрат та страхування ризиків. Автор розглядає всі резерви, які формуюються на підприємстві, як різновид фонду.

Облікові резерви, на думку М.О. Козлової - це резерви, сформовані у системі бухгалтерського обліку як засіб впливу на фінансвоий результат та забезпечення відповідності доходів та витрат. До облікових резервів автор відносить:

Ш регулятиви;

Ш резервний капітал;

Ш дооцінка активів;

Ш забезпечення майбутніх витрат і платежів.

Деякі вченні вважають, що всі резерви, які формуються у бухгалтерському обліку та відображаються у фінансовій звітності підприємств є фінансовими, виражені лише у грошовому вимірнику та використовуються за цільовим призначенням їх створення [27].

Орищенко М.М. фінансові резерви підприємств називає резервами капіталу, до складу яких крім вище зазначеного переліку резервів включає також і позабалансовий резерв. Проте І.В. Капля у дисертаційній роботі на тему «Облік власного капіталу в акціонерних товариствах АПК» наголошує, що резерви капіталу охоплюють поняття резервів (резерв з переоцінки та резерв з прискореної амортизації, що базується на перерахуванні історичної собівартості активів і зобов'язань у фактичну вартість, з метою підтримки капіталу в умовах інфляції. Деякою мірою можна погодитися з думкою І.В. Каплі, що до резервів капіталу належать додатковий та резервний капітал [32].

Козлова М.О., і Орищенко М.М. вважають, що поняття «забезпечення наступних витрат і платежів» є еквівалентним поняттю «резерв майбутніх витрат і платежів».

Також, вчені пропонують при формуванні облікової політики підприємства враховувати всі альтернативні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку, що характеризують резерви як об'єкт бухгалтерського обліку. Зокрема, М.О. Козлова наголошує, що до облікової політики з питань резервів і фондів необхідно включити:

Ш види, джерела, обсяг резервів і фондів, що формуються;

Ш перелік регламентних документів для формування та використання;

Ш основні види операцій щодо динаміки резервів і фондів;

Ш специфіка формування та використання коштів окремих видів резервів та / або фондів за звітний період;

Ш перелік відповідальних осіб за здійснення резервування без суперечностей з чинним законодавством;

Ш перелік осіб, які мають повноваження приймати рішення щодо формування певного резерву та / або фонду;

Ш порядок проведення інвентаризації резервів та / або фондів і дії бухгалтерів за її результатами;

Ш процедури поточного внутрішньогосподарського контролю за формуванням і використанням коштів резервів та / або фондів;

Ш склад та зміст внутрішньої звітності щодо резервів та / або фондів.

Для вдосконалення організаційного механізму процесу облікового резервування вчена розробила розділ Положення про облікову політику щодо формування та використання резервів та /або фондів в обліку.

Особливої уваги у науковому дослідженні С.М. Дячек приділяє аналізу резерву сумнівних боргів, під яким розуміє резерв, який формується в процесі розподілу чистого прибутку, є дійсним пасивом, а метою його створення є страхування від збитків по сумнівних боржниках та забезпечення фінансової стійкості підприємства в період тимчасового погіршення виробничо-фінансових показників. Автор пропонує внести зміни до рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» шляхом виділення двох субрахунків 381 «Резерв сумнівних боргів» та 382 «Регулятив сумнівних боргів». Такі зміни дозволять коригування суми дебіторської заборгованості на певну дату і виділення частини, що покривається за рахунок грошових активів підприємства, з метою забезпечення сталості його розвитку в період фінансових криз. Козлова М.О. при дослідженні резерву сумнівних боргів приходить до абсолютно іншого висновку і вважає, що резерв сумнівних боргів є регулятивом та окремим випадком резервів майбутніх витрат і платежів.

Багато науковців займаються дослідженням резервів, відмінності полягають в тому, яка сфера використання та створення резервів. Відповідно у визначеннях також є незначна різниця, у класифікаціях, термінах, які застосовують науковці в своїх працях.

1.4 Актуальні питання з обліку резервів підприємства

Існує досить велика кількість питань та проблем, які пов'язані з резервами підприємства.

Однією з проблем, які стоять перед керівництвом сучасних підприємств є проблема забезпечення ефективності виробництва. Від її рівня залежать конкурентоспроможність підприємства та темпи подальшого розвитку. Рішення даної проблеми тісно пов'язано із питанням дослідження внутрішніх резервів підприємства, підвищення ефективності. На етапі трансформації економіки зацікавленість цими питаннями дещо послабла. Але подальша практика господарювання показує об'єктивну необхідність рахування попереднього вітчизняного досвіду з питань пошуку та використання резервів виробництва, як обов'язкової умови стабілізації економіки підприємств й підвищення їх ефективності та їх адаптації до сучасних умов.

Актуальність даного питання полягає в тому, що розгляд проблемних теоретичних основ бухгалтерського обліку та контролю формування і використання резервів підприємства дасть можливість виділити найактуальніші проблеми і здійснити пошук можливих шляхів їх вирішення.

Отже, найбільш проблемними питаннями щодо обліку, створення та використання резервів підприємства виступають:

Ш відсутність єдності тлумачення категорії «резерви» та її класифікації; недосконалість механізму відображення резервів у внутрішній звітності підприємства;

Ш недосконалість системи формування резервів як методу захисту від ризиків;

Ш відсутність побудови ефективної облікової політики як засобу управління резервами підприємства;

Ш недосконалість організаційних підходів

Ш необхідність покриття облікових резервів щодо проведення аудиту резервів підприємства; реальними активами;

Ш мобілізації резервів зростання прибутку підприємств у сучасних умовах.

Дані проблеми щодо мобілізації резервів зростання прибутку підприємств є досить актуальними у сучасних умовах, тому що розмір прибутку впливає на те чи буде успішним торговельне підприємство, чи збанкрутує і перестане існувати взагалі. Саме тому, цієї теми у своїх публікаціях торкалися такі автори, як Бланк І.А., Марцин В.С., Семенов Г.А., Панкова М.О., та інші. У своїх працях вони розглянули сутність прибутку торговельних підприємств, розкрили значущість та фактори впливу на формування прибутку.

Але, проаналізувавши наукові праці вчених слід відзначити, що проблеми мобілізації резервів збільшення прибутків торговельного підприємства саме у сучасних умовах вивчені недостатньо [37].

Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:

Ш виділити основні резерви зростання прибутку на підприємстві та фактори, які на них впливають;

Ш визначити можливості виявлення та мобілізації резервів зростання прибутковості торговельних підприємств;

Ш обґрунтувати необхідність використання резервів, їх мобілізацію, для ефективного використання та збільшення прибутку торговельних підприємств у сучасних умовах;

Проблемні аспекти нормативного регулювання операцій з обліковими резервами:

Ш відсутність законодавчого закріплення класифікації облікових резервів;

Ш відсутність чітко виробленої методики та регламентації процесу резервування;

Ш наявність протиріч та внутрішніх неузгодженостей між різними нормативними актами в частині облікових резервів підприємства.

Серед всієї різноманітності виявлених проблем у частині нормативного регулювання облікових резервів підприємства, можна виділити три основні блоки, які об'єднують в собі проблемні питання згруповані за спільними ознаками. З метою забезпечення ефективності резервування в Україні дані проблемні аспекти потребують свого негайного вирішення та законодавчої регламентації.

Виділення таких проблемних питань створює підвалини для подальшого нашого дослідження обраної тематики. Зокрема, перспективним напрямком вивчення питання обліку та контролю формування і використання резервів підприємства вважаємо здійснення наукового обґрунтування категорії «резерви», удосконалення класифікації резервів та шкали ймовірності настання події, яка призводить до зменшення економічних вигод підприємства; розробки та удосконалення форм внутрішньої звітності суб'єкта господарювання за обраним об'єктом дослідження; удосконалення етапів та стадій аудиту резервів підприємства [46].

Також однією з основних проблем резервів підприємства є визначення термінології резервів та їх класифікації. Проблеми термінології та класифікації резервів пов'язані з тим, що кожен науковець вкладає у це поняття різний зміст залежно від своєї галузевої специфіки знань. Також потрібно врахувати і недосконалість нормативно - законодавчої бази з питань бухгалтерського обліку. Вона містить значну кількість невирішених питань щодо формування та використання резервів відповідно до сучасних умов господарювання. Незважаючи на це, рішення про формування певних резервів на підприємстві мають прийматися на підприємстві залежно від його галузевої специфіки, майнового стану, чисельності працівників тощо [37].



2. Фінансовий облік резервів ТОВ «Бердичівський пивоварний завод»

2.1 Визнання, оцінка та характеристика рахунків з обліку резервів ТОВ «Бердичівський пивоварний завод»

Резервами ТОВ «Бердичівського пивоварного заводу» вважаються витрати цільового характеру, створені відповідно до чинного законодавства, установчих документів, принципів бухгалтерського обліку, П(С) БО - у вигляді резерву сумнівних боргів, резервів майбутніх витрат і платежів, резервного капіталу - та призначені для здійснення обов'язкових виплат, покриття нередбачуваних та очікуваних витрат, усунення наслідків надзвичайних подій і забезпечення задовільних умов функціонування суб'єкта господарювання.

До числа обов'язкових резервів, які повинні створюватися на підприємстві, належить резерв сумнівних боргів.

Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення, ведеться на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Даний рахунок є контрактивним, балансовим, регулюючим і застосовується для уточнення оцінки поточної дебіторської заборгованості. Рахунок не закривається в кінці звітного періоду, його сальдо є сумою потенційної безнадійної дебіторської заборгованості. Основні вимоги до визнання та оцінки резерву сумнівних боргів викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість».

Резерв за сумнівною дебіторською заборгованістю визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума [14].

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:

Ш застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

Ш застосування коефіцієнта сумнівності.

За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

У ТОВ «Бердичівський пивоварний завод» рахунок 43 «Резервний капітал» призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

Згідно із законодавством України на кожному підприємстві, заснованому у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо, повинен бути сформований резервний (страховий) капітал. Розмір цього капіталу регламентується засновницькими документами, але він не може бути меншим за 25% статутного капіталу підприємства. Для акціонерних товариств мінімальна величина резервного капіталу повинна становити 15% акціонерного капіталу. Розмір щорічних відрахувань у резервний капітал також передбачається засновницькими документами, але не може бути меншим за 5% суми чистого прибутку підприємств.

Резервний капітал може використовуватися на такі основні цілі:

Ш покриття збитків суб'єкта господарювання;

Ш виплата боргів у разі ліквідації підприємства;

Ш виплата дивідендів (якщо величина резервів перевищує мінімально допустимий рівень);

Ш інші цілі, передбачені законодавством чи засновницькими документами [41]. Резерви можна використовувати лише для покриття збитків.

Рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». На рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення їх до витрат поточного періоду (за винятком суми забезпечення, що включається до первісної вартості основних засобів).

Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на:

Ш виплату відпусток працівникам;

Ш додаткове пенсійне забезпечення;

Ш виконання гарантійних зобов'язань;

Ш реструктуризацію, виконання зобов'язань при припиненні діяльності;

Ш виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами (за винятком суми забезпечення, що включається до первісної вартості основних засобів).

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану.

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває. Забезпечення довгострокових зобов'язань визнаються у сумі їх теперішньої вартості.

Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Після завершення робіт з демонтажу, переміщення об'єктів основних засобів та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання, залишок (недостатність) забезпечення на відновлення земельних ділянок визнається іншим операційним доходом (іншими операційними витратами) [16].

2.2 Документування господарських операцій пов'язаних з обліком резервів ТОВ «Бердичівський пивоварний завод»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердичівський пивоварний завод» веде облік результатів своєї діяльності та веде оперативний бухгалтерський облік та статистичну звітність відповідно до чинного Законодавства.

Результати діяльності Товариства відображаються в щоквартальних та річних балансах (додаток Д), у звіті про прибутки та збитки, а також у річному звіті. Річний звіт завіряється Ревізійною комісією Товариства або незалежною аудиторською організацією. Фінансовий рік товариства співпадає з календарним.

Первинним документом для нарахування резерву сумнівних боргів є розрахунок бухгалтерії. Критерії сумнівності та письмові підтвердження визнання дебіторської заборгованості сумнівною можуть бути наступні (табл. 2.2.1).

Таблиця 2.2.1. Письмові підтвердження визнання дебіторської заборгованості сумнівною

Критерії сумнівності	Джерело інформації	Документи, що підтверджують доцільність нарахування резерву сумнівних боргів
Прострочення терміну оплати	Договори або рахунки	Акт інвентаризації дебіторської заборгованості; Договір про постачання продукції, (товарів), виконання робіт, надання послуг, документи, які підтверджують виконання укладеного договору (акт приймання-передачі тощо); рішення суду про відмову в позові до підприємства-дебітора про стягнення заборгованості; виписка з Державного реєстру юридичних осіб про ліквідацію підприємства дебітора; довідка Міністерства внутрішніх справ про неможливість розшуку підприємства-дебітора.
Порушення справи про визнання боржника банкрутом	Постанови суду

Документами, які підтверджують визнання заборгованості безнадійною та її списання, можуть бути: виписка з Єдиного державного реєстру або довідка податкового органу про ліквідацію боржника; повідомлення ліквідаційної комісії (конкурсного управляючого) або рішення суду про відмову в задоволенні вимог зі стягнення відповідної заборгованості через недостатність майна ліквідованого підприємства-боржника; акт судового виконавця про неможливість стягнення заборгованості з боржника.

Документ, що підтверджує внесення часток засновників, - нотаріально завірений засновницький опис майна.

Основними документами для обліку формування резервного капіталу, в першу чергу, є:

Ш довідки бухгалтерії;

Ш виписки банку;

Ш накази, установчі договори, рішення зборів учасників тощо [20].

Щодо страхових резервів на ТОВ «Бердичівський пивоварний завод» здійснюється тільки у вигляді страхування основних засобів, що є не обовязковим. Майно та майнові інтереси Товариства можуть бути, за такої необхідності, застраховані відповідно до Законодавства за правилами здійснення таких угод.

Документування резервів ТОВ «Бердичівський пивоварний завод» здійснює бухгалтерський апарат (таблиця 2.2.2).

Таблиця 2.2.2. Характеристика бухгалтерського апарату

Посада	Функціональні обов'язки
Головний бухгалтер	Веде розрахунки з бюджетом, займається складанням Головної книги, складає документи, необхідні для подачі у статистичне відділення та податкову інспекцію, вирішує різноманітні проблематичні і організаційні питання.
Бухгалтер матеріального столу (заступник головного бухгалтера)	Розробляє документи по надходженню основної сировини, веде облік розрахунків з колгоспами, складає акти звірок; займається обробкою документів по витратам матеріалів, виробничих звітів; веде списання матеріальних цінностей з матеріально-відповідальних осіб.
Бухгалтер по заробітній платі та основним засобам	Нараховує заробітну плату, лікарняні, відпускні, робить відрахування із заробітної плати, обліковує утримання; працює з підзвітними особами, веде облік основних засобів, амортизаційних відрахувань.
Бухгалтер, що займається обліком реалізації	Веде облік розрахунків з покупцями, проводить звірки з покупцями.
Бухгалтер по торгівлі	Займається обліком товарів у торгівлі.
Бухгалтер по транспорту	Займається видачею, перевіркою та обліком шляхових листів; робить калькуляцію продукції.
Касир	Займається підготовкою документів на перерахування, здійснює прийом і видачу грошових коштів, займається банківськими операціями.

2.3 Синтетичний та аналітичний облік резервів підприємства

Аналітичний облік за рахунком 38 «Резерв сумнівних боргів» ведеться в розрізі боржників або за строками непогашений дебіторської заборгованості залежно від того, за яким методом здійснюється нарахування резерву сумнівних боргів. На підприємстві на кожного дебітора відкривають картку довільної форми, в якій зазначається найменування покупця (замовника), зміст операції (відвантаження продукції, надання послуг), дата оплати за договором, дата фактичної оплати, сума створеного резерву сумнівних боргів.

Синтетичний облік, відображення в облікових регістрах і звітності.

Сума резерву в момент його створення є іншими операційними витратами підприємства і, відповідно, впливає на фінансові результати підприємства. Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів. Якщо на кінець звітного періоду термін позовної давності за сумнівним боргом не закінчився, він не був погашений і за даним боргом був сформований резерв, підприємство має право не списувати цей резерв і в наступному звітному періоді до моменту закінчення терміну позовної давності або його погашення. Дебіторська заборгованість, за якою термін позовної давності минув, інші борги, які не можуть бути стягнені, списуються за кожним зобов'язанням на підставі даних проведеної інвентаризації, письмового обґрунтування і наказу (розпорядження) керівника підприємства за рахунок резерву сумнівних боргів, якщо такий створювався на підприємстві.

Якщо списана сума безнадійної заборгованості більша за сальдо резерву, різниця між загальною і списаною сумою безнадійної заборгованості списується за дебетом рахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» і за кредитом рахунків 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами» - на решту суми безнадійної заборгованості. Списана дебіторська заборгованість не менше п'яти років повинна обліковуватися на позабалансовому рахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість». У додатку В наведено кореспонденцію рахунків з обліку формування резерву сумнівних боргів.

Рахунок 43 «Резервний капітал» призначений для покриття непередбачених витрат, збитків на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації. Залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходять на наступний звітний період.

За кредитом рахунка 43 «Резервний капітал» відображається створення резервів, за дебетом - їх використання. Сальдо цього рахунка відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами, джерелами їх утворення та напрямком використання.

Здійснення відрахувань від прибутку на створення (поповнення) резервного капіталу відображається в обліку записом: