Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні основи формування статутного капіталу підприємства
• 1.1 Економічний зміст статутного капіталу, його функції, особливості формування на підприємстві
• 1.2 Нормативно-інформаційне забезпечення обліку статутного капіталу
• 1.3 Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства
• Розділ 2. Облік формування статутного капіталу
• 2.1 Завдання обліку формування статутного капіталу
• 2.2 Документальне оформлення створення статутного капіталу
• 2.3 Синтетичний та аналітичний облік статутного капіталу
• 2.4 Проект впровадження автоматизації обліку статутного капіталу
• Розділ 3. Контроль формування статутного капіталу
• 3.1 Організаційні засади внутрішньогосподарського контролю статутного капіталу
• 3.2 Методика та техніка внутрішньогосподарського контролю статутного капіталу
• 3.3 Узагальнення результатів внутрішньогосподарського контролю
• Висновки
• Список викорнистаних джерел

Вступ

Рис.1.1 Характеристика статутного капіталу в товариствах з обмеженою відповідальністю через класифікаційні ознаки капіталу

Статутний капітал є одним з найважливіших показників, що дозволяють одержати уявлення про розміри і фінансовий стан економічних суб'єктів. Це один з найбільш стійких елементів власного капіталу організації, оскільки зміна його величини допускається в строго визначеному порядку, установленому законодавчо.

Відповідно до законодавства України статутний капітал [21], у залежності від організаційно-правової форми підприємства, може виступати у виді: статутного капіталу, статутного фонду, складового капіталу, пайового фонду.

Функції статутного капіталу, а також цілі його зменшення та збільшення у систематизованому вигляді згруповані у табл.1.2:

Таблиця 1.2

Функції та цілі збільшення (зменшення) статутного капіталу

Формування статутного капіталу зв'язано з цілями створення організації і її організаційно-правовою формою. Порядок формування статутного капіталу організацій різних організаційно-правових форм досить жорстко в даний час регулюють закони України. Крім того, ряд підзаконних актів регламентує дії по бухгалтерському відображенню цього процесу.

Разборська О.О. у своїй роботі "Облік і аудит формування та руху статутного капіталу відкритих акціонерних товариств" досліджуючи сутність статутного капіталу, виділити три його характеристики:

1) регулятор розподілу власності;

2) засіб мобілізації ресурсів;

3) механізм захисту прав власників.

При цьому статутний капітал повинен реалізовуватися у двох напрямах:

1) як основа для розрахунку і розподілу доходів серед власників;

2) як регулятор відносин власності та гарантія погашення зобов'язань підприємства. Розмір статутного капіталу підприємства в значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого зв'язку між розмірами статутних капіталів підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них, бо останнє визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари та послуги, розмір залучених кредитів та інших позикових фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного капіталу впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства.

Початковий розмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті або установчому договорі, які в обов'язковому порядку подаються до органів влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (фінансові, податкові), а також банки у взаємовідносинах постійно слідкують за розміром статутного капіталу кожного підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного капіталу, треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні активи) надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частки в статутному капіталі та є його власниками.

Законодавство України передбачає мінімальні розміри статутних капіталів, нижче яких державна реєстрація підприємства не допускається. Ці мінімальні розміри не є сталими. У зв'язку з інфляційними явищами в економіці нерідко змінюються в законодавчому порядку.

Аналіз динаміки розміру статутного капіталу і генезису бази його розрахунку довели, що показник статутного капіталу в Україні має формальне значення і не виконує функції гаранту платоспроможності товариства. Однією з причин такого стану є недосконалість обраної бази для визначення мінімального розміру статутного капіталу. За результатами дослідження досвіду роботи товариств в інших країнах було запропоновано не пов'язувати мінімальний розмір статутного капіталу зі ставкою мінімальної заробітної плати [57].

Процес формування обсягу і структури капіталу підпорядкований завданням, які забезпечують його господарську діяльність не тільки на початковій стадії функціонування підприємства, але і в найближчій перспективі. Загальна потреба в капіталі підприємства базується на його потребі в оборотних та позаоборотних активах.

Види вкладів, за рахунок яких можливе формування статутного капіталу передбачено в ч.2 ст.115 ЦКУ [69], ч.1 ст.13 Закону про господарські товариства [21], ч.1 ст.86 Господарського Кодексу України [11] та ч.1 ст.11 Закону про АТ. І в усіх цих нормах ідеться про те, що єдиний універсальний вклад - майно. А як нам відомо зі ст. 190 ЦКУ - це річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Водночас річ - це предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки [69, ст.179].

Тож, враховуючи це, приведемо класифікацію видів вкладів, якими можна наповнювати статутний капітал (рис.1.2):

статутний капітал облік контроль

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2 Класифікація видів вкладів до статутного капіталу

1. Речі:

- рухоме майно: обладнання, сировина, продукція, тварини, транспортні засоби, техніка, меблі, інші матеріальні цінності, які можна вільно переміщувати у просторі;

- нерухоме майно: будинки, квартири, споруди, земельні ділянки, інші об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких без їхнього знецінення та зміни їх призначення;

- гроші: національна, іноземна валюта;

- цінні папери: акції, облігації, ощадні, інвестиційні сертифікати тощо.

1. Майнові права:

- корпоративні права: частка (її частина) в статутному капіталі іншого суб'єкта (якщо учасник вносить до статутного капіталу господарського товариства частку, якою він володіє в іншому господарському товаристві, то внаслідок цього в останньому відбувається зміна складу учасників);

- речові права: права користування будинками, спорудами, приміщеннями, транспортними засобами, природними ресурсами;

- права на об'єкти інтелектуальної власності: майнові права на торгові арки, винаходи, корисні моделі, комп'ютерні програми, інші об'єкти, визначені законами;

- зобов'язальні права: право вимоги учасника до іншого суб'єкта (унаслідок цього внеску змінюється кредитор у зобов'язанні, тобто замість учасника, що вніс у статутний капітал право вимоги, кредитором стає господарське товариство, до якого перейшло право вимоги).

Тож вкладом до статутного капіталу може виступати будь-що із зазначеного вище майна. До того ж вклад може бути комбінованим, наприклад, гроші + нерухомість, обладнання + цінні папери тощо. Головне - майно, яке пропонується для вкладу, повинно мати грошову оцінку, бо статутний капітал - це майнова база, що гарантує інтереси кредиторів господарського товариства.

Для певних видів суб'єктів господарювання закон може встановлювати спеціальні вимоги щодо імовірних вкладів до статутного капіталу. Наприклад, страхові компанії не можуть собі дозволити використати декілька джерел, з яких до їх статутного капіталу надійдуть гроші, будинки, автомобілі. Вони мають право скористатися лише одним грошовим джерелом [24, ст.2].

Джерелом формування статутного капіталу державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств - у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів - за розпорядженням державних органів, що виконують функції по управлінню державним майном (Капітал державного майна, міністерства і відомства України). В сучасних умовах державні підприємства, як правило нарощують свої статутні капітали за рахунок власних нагромаджень - прибутку. Частину чистого прибутку вони спрямовують на розвиток виробництва - реконструкцію, придбання нового устаткування тощо.

Частина прибутку може спрямовуватися до статутного капіталу на приріст власних оборотних коштів. Така потреба виникає у підприємства у зв'язку з необхідністю збільшити нормативи запасів оборотних активів, що, як правило, залежить від росту обсягів виробництва товарів та послуг. Статутний капітал приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, яке затверджене спеціально урядовою постановою.

Майно, яке внесене учасниками у статутний капітал відображається у засновницькому описі майна (додаток Е).

У відповідності з Законом України "Про господарські товариства" акціонерні товариства формують свої статутні капітали за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи купівлі-продажу на капіталовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту підписку і купівлю-продаж на біржі (у закритих акціонерних товариствах). Таким чином, у закритих акціонерних товариствах 100 відсотків статутного капіталу належать засновникам. Законодавством встановлено, що засновники відкритих акціонерних товариств зобов'язані викупити 25% всіх акцій, тобто їхня частка в статутному капіталі не може бути нижчою за 25%.

На стадії заснування при створенні відкритого акціонерного товариства юридичні та фізичні особи, які виявили бажання купити акції, тобто стати акціонерами нового підприємства повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися.

Товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю і повні товариства формують статутні капітали з внесків учасників. Ці внески оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному капіталі, причому у товариствах з обмеженою відповідальністю сума внеску кожного з учасників являє собою межу його відповідальності за зобов'язаннями товариства. В товариствах з додатковою відповідальністю і повних товариствах учасники відповідають за їхні борги сумою своїх внесків у статутний капітал, а якщо сума статутного капіталу недостатня для покриття боргів товариства, то додатково ще й майном, що належить кожному учаснику.

Згідно з чинним законодавством мінімальний розмір статутного капіталу регламентований лише для господарських товариств [21]. Створюючи господарські товариства, власники мають змогу визначити критерії, за якими буде проводитися оцінка їх внесків. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості капітал підприємства дорівнює його активам.

Усі власні засоби в тім чи іншому ступені служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією для досягнення поставлених цілей. Список майна, яке на може бути вкладом до статутного капіталу, такий:

- бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу [21, ч.3];

- векселі до статутного капіталу господарського товариства;

- облігації (розміщення підприємством для формування й поповнення свого статутного капіталу) [24, ч.2 ст.8];

- боргові емісійні цінні папери (для оплати акцій акціонерних товариств), емітенти яких - засновники цього акціонерного товариства;

- особисті немайнові права інтелектуальної власності [69, ч.4 ст.423]; - право на земельну частку (пай) до статутного капіталу господарського товариства (заборона діє, доки не наберуть чинності закони про державний земельний кадастр та про ринок земель);

- земельні ділянки, призначені для особистого ведення селянського господарства та товарного сільськогосподарського виробництва (заборона діє, поки не наберуть чинності закони про державний земельний кадастр та про ринок земель);

- майно, вилучене з цивільного обігу на території України [56].

На окрему увагу заслуговує випадок, коли учасник товариства з обмеженою відповідальністю має до нього таки право вимоги (наприклад, за договором позики) й водночас мусить здійснити свій вклад до статутного капіталу. За таких умов учасники (засновника) часто припускаються помилки, зараховуючи зустрічні вимоги на підставі ст.601 Цивільного Кодексу України, припиняючи цим зобов'язання за договором та зняття з себе обов'язків щодо внесення вкладу до статутного капіталу. Але такі дії є незаконними. Згідно ч.2 ст.144 Цивільного Кодексу України не допускається звільнення учасникам від вноситься вклад, уже створено, тоді передавальна сторона - учасник-фізична внесення вкладу до статутного капіталу, шляхом зарахування вимог до товариства.

Порядок приймання-передачі вкладів до статутного капіталу товариства має ряд нюансів. Наприклад, якщо товариство, до статутного капіталу якого особа або учасник-юридична особа (її керівник або інша уповноважена ним особа) передає вклад до статутного капіталу товариству, що діє через створеного керівника або уповноважену ним особу. У випадку, коли товариство тільки-но створюють, вклад передається до статутного капіталу товариства, яке ще не існує. Тобто учасники товариства на зборах вибирають уповноважену особу на прийняття вкладів від решти учасників. Коли товариство зареєструють як юридичну особу, учасник (якому передавалися вклади до статутного капіталу) передає безпосередньо товариству.

Виникають випадки коли суму статутного капіталу необхідно збільшити обов'язково. Наприклад, після закінчення другого, чи кожного наступного фінансового року, вартість чистих активів ТОВ буде менша за статутний капітал.

Додаткові інвестиції у статутний капітал не виправлять ситуації, оскільки під ними слід розуміти не вклади в статутний капітал як такі, а додаткові внески у значенні, наведеному в ст. №51 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. №1576-ХІІ, тобто звичайну фінансову допомогу.

Іншим прикладом обов'язкового збільшення розмірів статутного капіталу є випадки, коли із складу учасників ТОВ виходить один із засновників (якщо установчими документами не передбачено на цей випадок додаткового капіталу), то сума статутного капіталу товариства буде зменшена на величину частки даного засновника, внаслідок цього сума статутного капіталу може бути меншою за 100 мінімальних заробітних плат (виходячи із ставки зарплати, що діяла на момент створення товариства). У такому випадку необхідно збільшити статутний капітал підприємства до необхідного мінімуму, який встановлений законодавством.

В період формування сільськогосподарського товариства, особливо гостро постає питання про передачу прав на користування земельними ресурсами, оскільки земля є одним із найважливіших засобів виробництва в даній галузі. Нажаль, дане питання мало висвітлено на законодавчому рівні, що створює низку перешкод впродовж усієї діяльності сільськогосподарського підприємства [10]. Порядок збільшення статутного капіталу ТОВ здійснюється в такій послідовності (рис.1.3):

- загальні збори учасників приймають рішення про збільшення статутного капіталу і вносять зміни до установчих документів;

- подають відповідні документи держреєстратору для внесення змін до установчих документів (заповнену реєстраційну картку, оригінал або нотаріально засвідчену копію протоколу загальних зборів учасників, оригінал статуту з відміткою про його перереєстрацію, два примірника установчих документів у новій редакції і документи, що підтверджують сплату реєстраційного збору за держреєстрацію змін);

- у триденний термін держреєстратор повинен зареєструвати відповідні зміни. Після цього учасники можуть вносити активи, які збільшують розмір статутного капіталу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.3 Порядок збільшення розміру статутного капіталу

Існує й інший порядок збільшення статутного капіталу товариства. Це відбувається тоді, коли виникає значна необхідність в тих чи інших активах (додаткових внесках до статутного капіталу). У такому випадку спочатку вносять активи, а потім вже реєструються зміни в установчих документах.

За даних умов необхідно дотримуватися двох правил:

- для збільшення статутного капіталу необхідна наявність протоколу загальних зборів учасників, у якому було б передбачено збільшення розмірів статутного капіталу і внесення відповідних поправок до установчих документів;

- держреєстрація змін суми статутного капіталу повинна відбуватися в тому ж звітному періоді, що й збільшення статутного капіталу.

Дотримання цих правил допоможе уникнути дорікань органів податкової служби. Без державної реєстрації змін статутного капіталу протягом 5 днів із дня прийняття рішення про внесення поправок до статуту, податківці можуть наполягати, що сума додатково вкладених активів у статутний капітал є безповоротною фінансовою допомогою, а не додатковими внесками учасників. Доказом, що це не так, може слугувати протокол загальних зборів засновників, де буде зазначена відповідна зміна статутного капіталу [36, с.79].

1.2 Нормативно-інформаційне забезпечення обліку статутного капіталу

Склад, структура та динаміки капіталу ТОВ "імені Воровського" Полтавського району за 2006-2008 рр., тис. грн. (станом на кінець року)

За 2006 - 2008 рр. позиковий капітал підприємства представлений переважно поточними зобов'язаннями (27,4 %), що порівняно з 2006 р., менший на 72 тис. грн. або 38,8 %. Серед них сума кредиторської заборгованості збільшилась на 182 тис. грн. по відношенню до 2006 р.

Фінансова стійкість підприємства - це стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподіл і використання, що забезпечує розвиток, на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику. Проведемо аналіз показників фінансової стійкості ТОВ "імені Воровського" (табл.1.5).

Таблиця 1.5

Показники фінансової стійкості ТОВ "імені Воровського" Полтавського району за 2006-2008 рр.

Аналіз даних табл.1.5 дає можливість стверджувати:

1. По показниках структури капіталу:

Оскільки коефіцієнт автономії в 2006 - 2008 рр. не відповідає нормативному значенню, то за цим критерієм кредитори мають високий рівень ризику, бо зобов'язання підприємства не можуть бути виконані за рахунок

власного капіталу. Це є негативним явищем і за цим показником підприємства є фінансово нестійким.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу становить 0,523 процентних пунктів, тобто більше нормативного значення, що говорить про те, що ТОВ "імені Воровського" значною мірою залежить від залучених коштів. За цим критерієм підприємство також є фінансово нестійким.

Коефіцієнт фінансової залежності показує, що станом на кінець 2008 року 2,10 грн. загальної вартості пасивів припадає на 1 грн. власного капіталу. За цим критерієм підприємство знову ж є фінансово нестійким.

Коефіцієнт фінансової стабільності за 2006 - 2008 рр. досяг значення з межах від - 0,279 до 0,912, що показує обсяги власного капіталу, які припадають на 1 грн. зобов'язань, що вказує на фінансову нестійкість підприємства.

Коефіцієнт фінансового ризику в 2008 р., порівняно з 2007 р., зменшився на 2,492 пунктів (або у 2,5 рази) і склав 1,097, проте відповідає нормативному значенню. За цим, єдиним критерієм підприємство є фінансово стійким.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів показує, що за досліджуваний період частка довгострокових позик для фінансування активів підприємства поряд з власними коштами становить близько 35 %.

Коефіцієнти поточних і довгострокових зобов'язань вказують на те, що в структурі зобов'язань підприємства поточні зобов'язання становлять за результатами 2006 р.84,8 %, 2007 р. - 58,9 %, 2008 р. - 52,6 %, а решта - довгострокові. Значення коефіцієнтів не відповідає нормативному значенню. За цим критерієм підприємство є фінансово нестійким.

Значення коефіцієнту фінансового лівериджу за 2006 - 2008 рр. не відповідало нормативному значенню (< 0,1), проте зменшилось, що свідчить про незначне зменшення фінансового ризику, тобто можливість втрати платоспроможності.

2. По показниках стану оборотних активів:

Розрахований коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, що в ТОВ "імені Воровського" в 2007 році 61,7 % власного капіталу вклало в обігові засоби, в 2008 р. - 22,2 %. Значення коефіцієнта за 2008 рік не відповідає нормативному значенню (> 0,5). За цим критерієм підприємство є фінансово нестійким.

Значення коефіцієнта забезпеченості оборотних активів власними коштами по ТОВ "імені Воровського" за досліджуваний період зменшилось, проте відповідало нормативному значенню, тобто складало ? 0,1 (в 2007 р. - 0,797, в 2008 р. - 0,278). Даний показник показує частку активів сформованих за рахунок власних коштів. Отже, підприємство є фінансово стійким.

Коефіцієнт забезпеченості запасів власними коштами ТОВ "імені Воровського" за 2006 - 2008 рр. характеризує рівень недостатності власних оборотних коштів для формування запасів підприємства, тобто не відповідає нормативному значенню. За цим показником підприємство є фінансово нестійким.

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів показує частку грошових коштів (2007 р. - 0,003 процентних пунктів, 2008 р. - 0,007) у загальній величині власних оборотних коштів.

3. По показниках стану основного капіталу:

Коефіцієнт виробничого потенціалу показує, що у майні ТОВ "імені Воровського" основні засоби та оборотні виробничі фонди займають 89,4 % від загальної питомої ваги.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні характеризує частку основних засобів (в оцінці за залишковою вартістю) у майні підприємства (61,9 %).

Коефіцієнт нагромадження амортизації характеризує функціональний стан основних засобів і нематеріальних активів - і становить 20,6 %, що характеризує рівень їх зношеності.

Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів показує, що 0,62 грн. оборотних активів припадає на 1 грн. необоротних активів. Розрахований коефіцієнт за 2006 - 2008 рр. зменшився, що є негативним явищем і говорить про зменшення частки оборотних активів. За цим показником підприємство є фінансово нестійким.

Однією з ключових ознак фінансової стійкості підприємства є його ліквідність, тобто здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання перед усіма контрагентами та державою; здатність швидко продати активи і одержати грошові кошти, використати для виконання платіжних зобов'язань. Ліквідність підприємства за своїм змістом означає ліквідність його балансу. Здійснимо аналіз ліквідності балансу (табл.1.6).

Таблиця 1.6

Ліквідність балансу ТОВ "імені Воровського" Полтавського району за 2006-2008 рр., тис. грн. (станом на кінець року)

Аналіз даних табл.1.6 показує, що в 2006 р. нестача високоліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань становила 984 тис. грн., в 2007 р. - 299 тис. грн., в 2008 р. - 1170 тис. грн. По середньо-, низько, важколіквідних активах в 2008 р. спостерігається надлишок платіжних засобів. Таким чином, баланс ТОВ "імені Воровського" не є абсолютно ліквідним - баланс підприємства характеризується порушенням нерівностей (одночасно не виконуються наступні умови: А1 ? П1, А2 ? П2, А3 ? П3, А4 ? П4).

Платоспроможність характеризує здатність підприємства своєчасно та повністю виконати платіжні зобов'язання, які мають певні терміни сплати. Здійснимо аналіз платоспроможності підприємства (табл.1.7):

Таблиця 1.7

Показники платоспроможності ТОВ "імені Воровського" Полтавського району за 2006-2008 рр. (станом на кінець року)

З даних табл.1.7 можна побачити:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності за досліджуваний період не відповідав нормативному значенню, тобто мав значення менше 0,2. Показник показує частку поточних зобов'язань (0,3 %), яку підприємство має можливість негайно погасити високоліквідними оборотними активами. За цим критерієм підприємство не є платоспроможним, оскільки цей коефіцієнт вважається найбільш жорстким критерієм в оцінці платоспроможності.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності характеризує частку поточних зобов'язань (12,1 %), яку підприємство може погасити, використавши поряд з високоліквідними активами поточну дебіторську заборгованість. За цим критерієм підприємство не є платоспроможним.

3. Загальний коефіцієнт ліквідності в 2008 р. перевищив нормативне значення та показує, що на 1 грн. поточних зобов'язань підприємства припадає 1,39 грн. оборотних активів. За цим критерієм підприємство є платоспроможним.

Отже, стабільність фінансового стану підприємства в умовах ринкової економіки обумовлена значною мірою широтою ринків збуту продукції, його діловою репутацією (іміджем, рівнем ефективності використання ресурсів (капіталу) і стабільністю економічного зростання).

З метою поліпшення фінансового стану підприємству потрібно:

1. Раціонально використовувати наявні ресурси шляхом вдосконалення системи управління.

2. Проводити внутрішній аналіз - для своєчасного прийняття відповідних заходів щодо усунення виявлених негативних симптомів.

3. Проводити зовнішній аналіз - для адекватної оцінки укладених або передбачуваних договорів тощо.

У якості досить суттєвого критерію задовільного фінансового стану виступає рівень організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Досвід показує, що у підприємств, діяльність яких характеризується низькою якістю облікової роботи (неповним і несвоєчасним відображенням господарських операцій; незабезпеченістю облікових даних документальним підтвердженням; нестабільність і постійні зміни кореспонденції господарських операцій тощо), частіше виникають фінансові труднощі, саме через відсутність інформації в осіб, що приймають управлінські рішення.