Система бухгалтерського обліку експортних операцій суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Експорт продукції, робіт і послуг є важливим напрямом підвищення ефективності вітчизняних підприємств, зростання їх прибутковості і посилення конкурентоспроможності в умовах низької купівельної спроможності на національних ринках, гострої необхідності диференціації джерел формування доходів і покращення інвестиційної привабливості. Разом з тим, організація експорту є складним, трудомістким процесом, який вимагає застосування специфічних методів управління і великих фінансових затрат на доведення якості продукції до індивідуальних вимог споживачів конкретної країни, сертифікацію, логістику, страхування і т.д. Ефективне управління експортною діяльністю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності неможливе без всебічної, об'єктивної й актуальної аналітичної інформації, основним джерелом якої є бухгалтерський облік та аналіз.

Теоретико-методологічні засади обліку експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності досліджували провідні вітчизняні та іноземні вчені-економісти: Р. Антоні, Ж. Акерлоф, А. Андерсен, Ф. Ф. Бутинець, М. Ф. Ван Бред, В. Г. Гетьман, С. Ф. Голов, Н. І. Дорош, М. Я. Дем'яненко, В. М. Жук, Т. Еггерсон, Є. В. Калюга, С. Коллін, М. М. Коцупатрий, М. В. Кужельний, Л. Г. Ловінська, Я.В. Соколов, В. В. Сопко, Л. К. Сук, В. Г. Швець та ін.

Проблеми обліку експортних операцій в умовах гармонізації національної системи бухгалтерського обліку вивчали: Б. А. Засадний, Ж. Дойль, Р. Коасе Г. Ю. Коблянська, М. Г. Михайлов, В. Б. Моссаковський, М. Ф Огійчук, С. О. Олійник, О. М. Петрук, Л. Роббінс та ін.

Незважаючи на вагомі наукові напрацювання в частині бухгалтерського обліку експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності донині залишається ряд теоретико-методологічних, практичних і організаційних проблем, які потребують подальшого дослідження й удосконалення. Враховуючи зазначене метою дослідження є удосконалення теоретико-методичних засад бухгалтерського обліку та аналізу експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Для досягнення вищезазначеної мети були поставлені і розв'язувалися такі завдання:

- розкрити теоретичні засади експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності як об'єкта обліку та аналізу;

- проаналізувати форми міжнародних розрахунків та особливості їх застосування в експортних операціях підприємств;

- розглянути нормативно-правове і валютне регулювання експортної діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- дослідити методичні засади експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- охарактеризувати методичні підходи податкового обліку експортних операцій;

- розкрити особливості митного оформлення експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- сформувати напрями удосконалення бухгалтерського обліку експортних операцій на базі сучасних інформаційних програм;

- розглянути методи економічного аналізу експортних операцій;

- дослідити методичні аспекти аналізу ефективності експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- обґрунтувати методичні засади аналізу як основи стратегічного планування експортної діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Об'єктом дослідження є система бухгалтерського обліку експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Предметом дослідження виступила сукупність теоретико-методологічних і організаційних засад бухгалтерського обліку та аналізу експортних операцій.

Теоретичною і методологічною базою дослідження стали загальноприйняті наукові методи фундаментальної і загальнонаукової методології досліджуваних явищ і процесів.

Дослідження теоретико-правових основ обліку та аналізу експортних операцій здійснено із застосуванням методів індукції і дедукції, аналізу та синтезу. Використання системного методу, а також методів порівняння і групування дозволило всебічно дослідити методичні засади бухгалтерського і податкового обліку експортних операцій. При узагальненні результатів наукових розробок щодо ведення бухгалтерського обліку експортних операцій застосовано діалектичний, логічний, табличний і графічний методи. Методичні підходи до аналізу динаміки та ефективності експортних операцій досліджувалися із застосуванням абсолютних, відносних, середніх величин, групування, порівняння, рядів динаміки, балансового та індексного методів.

Інформаційною базою наукового дослідження стали нормативно-правові документи Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Федерації професійних бухгалтерів та аудиторів України, матеріали Державного комітету статистики України, розробки науково-дослідних установ, наукові праці та публікації вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, матеріали науково-практичних конференцій, первинні документи, бухгалтерська, податкова і статистична звітність підприємств.

Одержані результати дослідження мають важливе практичне значення, що полягають у формуванні теоретичної бази для вивчення й практичного розв`язання проблем бухгалтерського обліку експортних операцій підприємств. Реалізація пропозицій і рекомендацій, що містяться у дипломній роботі, сприятиме удосконаленню бухгалтерського обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в частині формування повної, обґрунтованої й неупередженої інформації про експортні операції відповідно до вимог користувачів в умовах ринкової економіки.

РОЗДІЛ 1/ ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ЕКСПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ СУБ'ЄКТІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

експортний операція податковий валютний

1.1 Експортні операції суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності як об'єкт обліку та аналізу

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (в т.ч. з оплатою у не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт.

Експорт робіт, послуг класифікують як експорт капіталу, тобто як вивіз капіталу за межі України в будь-якій формі з метою одержання прибутку від виробничої та інших форм господарської діяльності.

Реекспорт - продаж іноземним суб'єктам господарювання і вивіз за межі України товарів, раніше імпортованих на її територію.

Згідно із вказаним вище законом товар - це будь-які продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу. Експорт продукції (робіт, послуг) може здійснювати будь-яка юридична особа за умови виконання таких умов:

- включення експортних операцій у статутні документи;

- укладення контракту на експорт товарів у письмовій формі з урахуванням вимог Положення про форму зовнішньоекономічних договорів;

- врахування обмежень щодо квотування і ліцензування експорту, визначених законодавством України при визначенні предмету експортного контракту;

- отримання ліцензії на експорт товарів [6, с. 228].

Дослідження результатів наукових досліджень вітчизняних та іноземних учених у сфері зовнішньоекономічної діяльності показало, що нині існують різні підходи до визначення обліково-економічної сутності експортних операцій (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Визначення сутності експортної операції як об'єкта обліку та аналізу

Автор	Тлумачення
Бутинець Ф. Ф.	Комерційна діяльність, пов'язана з продажем і вивезенням за кордон товарів, робіт, послуг для передачі їх у власність іноземному контрагенту
Дроздова Г. М.	Операції, які передбачають продаж і вивіз товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагенту
Кириченко О. А.	Діяльність, спрямована на продаж і вивіз за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту, при цьому для продавця не має значення, що буде робити з цим товаром покупець
Зінь Е. А.	Операції з продажу товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів або послуг за межі митного кордону України, включаючи реекспорт товарів через митний кордон України
Лук'яненко Д. Г.	Операції направлені на вивіз товарів, робіт, послуг за межі держави
Козик В. В.	Операції, які передбачають продаж і вивіз товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагентові, вважаються складовою частиною зовнішньої торгівлі, та найважливішим джерелом одержання прибутку не тільки самих підприємств, а й насамперед держави
Юхименко П. І.	Комерційна діяльність, пов'язана з продажем і вивозом за кордон товарів національного виробництва

Враховуючи зазначене, вважаємо, що експортні операції - це діяльність вітчизняних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо продажу іноземним суб'єктам господарювання продукції (надання послуг, виконання робіт) шляхом передачі їх у власність, що супроводжується їх вивезенням або без вивезення за межі митного кордону України.

В умовах зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюються такі види експортних операцій:

1. поставка експортного товару за готівку;

2. експорт товару на умовах комерційного кредиту;

3. експорт товару в рахунок державного кредиту (України), наданого країні іноземного покупця;

4. експорт товару при компенсаційній угоді;

5. експорт товару при бартерній угоді;

6. експорт товару в рахунок надання допомоги.

Крім товарів, можливий експорт робіт (наприклад, будівництво об'єктів за кордоном) і експорт послуг (технічні послуги, навчання спеціалістів та ін.).

Виходячи з економічної сутності операцій з експорту товарів можна виділити наступні об'єкти обліку експортної діяльності:

- матеріальні активи, продані іноземним суб'єктам господарської діяльності;

- господарські процеси й операції, що викликають рух і зміну активів (продаж і списання експортованих товарів);

- доходи, витрати і фінансові результати, що стали результатом експортних операцій;

- розрахунки з іноземними покупцями, іншими юридичними і фізичними особами, обумовлені видом зовнішньоторговельного постачання, формою зв'язку між контрагентами й умовами зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу.

Організація бухгалтерського обліку реалізації та визначення фінансових результатів від експортних операцій ґрунтується на двох основоположних принципах бухгалтерського обліку, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

1. Принцип превалювання сутності над формою, що передбачає визнання доходів і відображення їх в обліку за методом нарахування, тобто з моменту виникнення права на них.

2. Принцип нарахування і відповідності доходів і витрат, відповідно до якого доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошей, а для визначення фінансово результату звітного періоду необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, понесеними для одержання цих доходів.

В процесі визнання доходу від реалізації товарів на експорт існують певні особливості. Зокрема, реалізація товарів на експорт прямо залежить від базисних умов поставки, які обов'язково враховують транспортний чинник не лише у зовнішньоторговельній ціні, а й у відображенні моменту визнання доходу від реалізації товарів на експорт. Обов'язки продавця залежно від базисних умов поставки класифікують з урахуванням загальноприйнятих правил міжнародної торгівлі ІНКОТЕРМС:

- груп Е - відпуск товару;

- група F - передача основному перевізнику, основні витрати за перевезення не сплачені;

- група С - передача основному перевізнику, основні витрати за перевезення сплачені;

- група D - поставка товару.

Умови групи E і F відрізняються за обов'язками продавця з доставки товару. Умови групи С і D у цьому відношенні однакові - продавець доставляє товар у місце призначення і несе всі витрати щодо транспортування вантажу. Відмінність полягає у розподілі відповідальності за ризик втрати чи ушкодження вантажу. У групі С цю відповідальність несе покупець, у групі D - продавець.

Базисні умови поставок за умовами групи Е передбачають визнання доходу в момент відпуску товарів за умови, що покупець має хорошу репутацію й експортер упевнений в одержанні платежу. Базисні умови поставок груп F, C і D передбачають визнання доходу в різні моменти, що залежать від аналізу економічної суті операції з реалізації товарів або послуг на експорт.

Визнання доходів повинно здійснюватись відповідно до принципу нарахування та відповідності доходів і витрат. Цей принцип визначає порядок реєстрації в бухгалтерському обліку доходів від продажу товарів. Зокрема, доходи можуть визнаватись на момент поставки товару або надання послуги покупцю, до або після такої поставки. Визначення цього моменту залежить від того, коли ця господарська операція буде відповідати критеріям визнання, визначеності, релевантності і надійності.

Визнання доходу від реалізації товарів, послуг або інших видів активів, які продані за готівку чи в обмін на не грошові ресурси, підтверджується моментом переходу права власності на них від продавця до покупця. Дохід відображається тоді, коли він зароблений, тобто коли компанія виконала той обсяг роботи, здійснення якого дає їй право на одержання доходу відповідно до умов контракту, і коли компанія впевнена, що виконаний обсяг роботи буде оплачений замовником.

Найпоширенішою ситуацією, що відповідає наведеним критеріям визнання доходу є його отримання у вигляді оплати за продані підприємством товари в момент їх відвантаження. У бухгалтерському обліку такий дохід відображається за датою продажу товарів або надання послуг.

В господарській діяльності часто виникають ситуації коли дотримання вказаних вище критеріїв можливе лише після моменту відвантаження товару. П(С)БО 15 «Дохід» визначає критерії визнання доходу від реалізації залежно від того, що було реалізовано - продукція, роботи чи послуги, а також виходячи з конкретних умов кожної господарської операції, яка може призвести до виникнення доходу. Експортна операція вважається завершеною, коли сторони зовнішньоекономічного контракту у повному обсязі виконали умови контракту. Термін виконання експортної операції за чинним законодавством становить 90 календарних днів, а за окремими товарами - 180 календарних днів. Основними особливостями визнання доходу від реалізації товарів на експорт є те, що експортер передав ризики володіння товаром, впевнений в економічній вигоді угоди, може достовірно визначити суму доходу, а також реально оцінити фактичні витрати.



1.2 Форми міжнародних розрахунків та їх застосування в експортних операціях підприємств

Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарювання в цілому та експортні операції зокрема пов'язані зі значними валютними, банківськими, економіко-політичними та іншими видами ризиків. Важливою умовою ефективного управління підприємством в умовах ризиків зовнішніх ринків є оптимізація фінансових відносин між контрагентами, що включає такі напрями:

- вибір оптимальної форми міжнародних розрахунків та їх організація;

- оптимізація фінансових відносин з посередниками (брокерами, агентами, консигнаторами тощо), страховиками та транспортно-експедиційними організаціями при здійсненні зовнішньо економічних операцій;

- податкове планування при здійсненні зовнішньоекономічних операцій;

- оптимізація фінансових відносин з державними органами, відповідальними за регулювання та контроль зовнішньоекономічних операцій;

- управління ризиками у сфері зовнішньоекономічних відносин та ін.

Міжнародні розрахунки - це операції, пов'язані з платежами за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають у зв'язку з економічними, політичними і культурними відносинами між економічними суб'єктами різних країн [31]. Міжнародні розрахунки мають ряд особливостей, які впливають на організаційні засади взаємодії контрагентів (імпортера, експортера, банку та ін.) і ефективність зовнішньоекономічних операцій. До таких особливостей зокрема відносять те, що міжнародні розрахунки:

1. регулюються як національними нормативно-правовими актами так і міжнародними законами, банківськими правилами та звичаями;

2. здійснюються в різних валютах, що вимагає врахування динаміку валютних курсів і умови конвертованості валют;

3. є об'єктом державного валютного регулювання в т.ч. шляхом застосування національних валютних обмежень.

Нині у зовнішньоторговельних операціях використовується система способів і засобів платежів, а також форм розрахунків, що створюють цілісний, гнучкий і динамічний механізм розрахунків (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Способи і засоби платежів, форми розрахунків при здійсненні експортних операцій

Способи платежів	Засоби платежів	Форми розрахунків
Платіж готівкою	Чеки	Документарні (акредитив, інкасо)
	Перевідні векселі	Недокументарні (платіж на відкритий рахунок, авансові платежі, банківський переказ, векселі, чеки)
Авансовий платіж	Банківські трати
	Поштові платіжні доручення
Платіж у кредит	Грошові перекази по системі SWIFT

Існують такі умови оплати товару при експортних операціях:

- попередня оплата - покупець оплачує всю вартість товару до його постачання, оплата частини вартості визначається як аванс або кредит;

- відстрочка платежу - це особливий засіб погашень заборгованості, за якого її внесення в повній сумі переноситься на пізніший термін ніж передбачено договором;

- платіж з розстрочкою - це засіб оплати товарів або послуг, за якого платіж здійснюється не в повній сумі їх вартості, а в роздріб [5].

Більшість розрахунків по експортним платежам здійснюються через банки безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свої закордонні відділення та кореспондентські відносини з іноземними банками, при яких відкриваються рахунки «Лоро» та «Ностро».

Форми розрахунків - це регульовані законодавством країни-учасника розрахунків способи виконання через банк грошових зобов'язань підприємств. На вибір форми міжнародних розрахунків при здійсненні експортної операції впливають такі фактори:

1. вид товарів, що є об'єктом зовнішньоторговельної операції;

2. наявність кредитної угоди;

3.платоспроможність і репутація контрагентів по зовнішньоекономічних угодах;

4. рівень попиту та пропозиції на даний товар на світових ринках.

В Україні міжнародні розрахунки здійснюються в порядку, встановленому законодавством, а також правилами, прийнятими в міжнародній банківській практиці. Критичний аналіз результатів наукових досліджень показав, що нині серед учених немає єдиної позиції щодо вичерпного переліку форм міжнародних розрахунків. Так, Волкова І. А., Реслер М. В., Калініна О. Ю. до форм міжнародних розрахунків відносять акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками [9,10].

При цьому Г. М. Дроздова вважає недоцільним включення в загальну класифікацію форм розрахунків такі види як банківський переказ, векселі, а також розрахунки за допомогою чеків. На думку автора такі платіжні інструменти швидше являються способами платежу, за допомогою яких проходить реалізація основних розрахункових форм [19].

Бутинець Ф.Ф. розглядає такі основні форми міжнародних розрахунків як акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками. При цьому учений зазначає, що у кожній із зазначених форм є декілька різновидів [6].

Враховуючи вище зазначене, розглянемо детальніше такі форми розрахунків: банківський переказ, авансовий платіж, інкасо, акредитив і відкритий рахунок.

Банківський переказ - це доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок переказувача іноземному утримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми. Банківський переказ є способом перерахування грошей, що здійснюється на основі платіжного доручення шляхом перерахування грошей з банківського рахунку платника на рахунок одержувача.

При перерахуванні коштів банк одержувача банківського переказу керується конкретними вказівками, визначеними в платіжному дорученні. Ці вказівки стосуються представлення комерційних, фінансових документів або розписки для отримання коштів.

Платіжними дорученнями розраховуються з постачальниками і у випадку передоплати ними за узгодженням з різними кредиторами. Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошей на рахунках платників. Перевагою розрахунків дорученнями є скорочення документообігу, трудових і фінансових витрат на обліково-договірний супровід експортних операцій. При застосуванні банківського переказу відповідальність банків є мінімальною.

Авансовий платіж (аванс) - це грошова сума чи майнова цінність, передана покупцем продавцю до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань по контракту. Аванс надається в грошовій і товарній формах [19]. Він виконує функцію забезпечення, оскільки імпортер за допомогою авансу кредитує експортера.

У світовій практиці авансові платежі використовуються у таких випадках:

1. якщо продавець сумнівається в платоспроможності покупця;

2. при нестабільній економіко-політичній ситуації в країні покупця;

3. при постачанні дорогого обладнання;

4.при поставці товарів стратегічного призначення;

5.при тривалих строках здійснення контракту.

Аванс може надаватися як на повну вартість, так і в вигляді певного відсотку від неї. Його величина залежить від мети авансового платежу, характеру товару, його вартості і строків виготовлення. В світовій практиці авансові платежі складають від 10 до 30 % суми контракту. Погашається аванс шляхом заліку при поставці товару.

Авансові платежі як форма міжнародних розрахунків вигідніші експортеру. При цьому для імпортера така форма платежу являється ризиковою, оскільки є ймовірність порушення строків постачання експортером товарів. Для зниження ризику «контрагента» існують такі засоби захисту:

1. банківська гарантія на повернення авансу (банком повертається сума авансу з сумою відсотків, отриманих за весь період користування коштами);

2. документарний, або умовний, переказ (банк експортера (бенефіціара) здійснює фактичну сплату авансу на його рахунок тільки проти надання транспортних документів на відвантаження. Крім того, обов'язково вказується період, протягом якого здійсниться відвантаження і буде пред'явлений відповідний документ). Система розрахунків шляхом переказу не дає гарантій продавцям у тому, що покупці оплатять надані товари. Тому зазвичай продавці вимагають надання фінансових гарантій платежів. Такими гарантіями можуть бути гарантії банків.

Інкасо - це доручення продавця своєму банку одержати від покупця за умови надання товарних документів гроші й перерахувати їх продавцю. Застосування вказаної вище форми розрахунків регулюється «Уніфікованими правилами інкасо», прийнятими в 1978 р. Міжнародною торговельною палатою.

При інкасовій формі розрахунку експортер, після постачання товару, передає в банк своєї країни, що інкасує, комплект товарних документів із прикладеним до них інкасовим документом.

Банк, що інкасує, пересилає комплект документів банку платника, що, у свою чергу, пред'являє їх імпортеру для перевірки. Якщо документи відповідають умовам контракту, імпортер підтверджує банку свою згоду на оплату поставлених товарів. Повідомлення про зарахування на кореспондентський рахунок банку імпортера суми є підставою для розрахунків з експортером. Недолік інкасо з позиції експортера полягає в тому, що він спочатку має відвантажити товар, а потім передати документи в банк й очікувати виконання зобов'язань покупцем про сплату. Для зменшення ризику неплатежу експортер має наполягати на наданні банківської гарантії платежу.

Документи, за якими здійснюються операції по інкасо, поділяються на дві групи:

1. фінансові документи (переказні векселі, прості векселі, чеки, платіжні розписки, інші документи, що використовуються для отримання платежів готівкою);

2. комерційні документи (рахунки, документи на відвантаження, специфікації, сертифікати).

У зв'язку з цим визначають два види інкасо:

1. чисте інкасо;

2. документарне інкасо.

Документарне інкасо - це інкасо фінансових документів, супроводжуваних товарними документами (рахунки, транспортні, страхові документи), а також інкасо тільки товарних документів, представляє собою доручення експортера банкові одержати від імпортера суму коштів, належних за контрактом (взамін за передані останньому товарні документи), і перерахувати її експортерові.

Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів (векселі, чеки, розписки й інші документи, використовувані для одержання платежів), коли вони не супроводжуються товарними документами.

При чистому інкасо банк-ремітент приймає від довірителя-експортера вищевказані фінансові документи, а банк, що представляє у країні платника, пред'являє платнику інкасовані фінансові документи до оплати. Залежно від операції, документарне інкасо може бути імпортним та експортним. Імпортне інкасо - банк-імпортер, одержавши від банку-експортера товарні документи, у визначений термін передає їх імпортерові і стягує з його рахунку належну імпортерові суму.

Експортне інкасо - банк-експортер одразу ж після пред'явлення продавцем товарних документів оплачує йому вартість відвантаженої продукції з наступним отриманням відповідної суми від банку-імпортера, який, в свою чергу, отримує гроші від покупця.

Інкасова форма розрахунків певною мірою вигідна експортеру тим, що дає захист його прав на товар до моменту оплати документів (якщо, звичайно, експортер не дав інструкції про видачу документів без оплати). Така форма розрахунків також вигідна імпортерам, оскільки вона припускає оплату реально поставленого товару, а витрати з проведення інкасової операції є відносно невеликими.

Основним недоліком інкасової форми розрахунків є тривалість обігу документів через банки і, відповідно, періоду їх сплати (акцепту), який може тривати від декількох тижнів до місяця і більше.

Крім того, імпортер має право відмовитися від оплати представлених документів або не мати дозволу на переказ валюти за кордон.

Розрахунки в формі інкасо дають змогу банкам здійснювати контроль за своєчасністю отримання платежу, однак банки, як правило, не мають реальних важелів впливу на імпортера з метою прискорення оплати (акцепту) документів.

Акредитив - це зобов'язання банку перевести на рахунок продавця гроші при наданні узгодженого з покупцем комплекту документів, що підтверджує постачання товару на умовах контракту.

Використання акредитивної форми розрахунків у міжнародній практиці регулює міжнародний нормативно-правовий акт «Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів», розроблений Міжнародною торговельною палатою за № 500. В Україні при здійсненні розрахунків акредитивом у зовнішньоекономічних операціях необхідно керуватися «Положенням про порядок здійснення уповноваженими банками операцій по документарних акредитивах в розрахунках по зовнішньоекономічних операціях», затвердженим постановою НБУ від 03.12.03 р. № 514.

Застосування розрахунків акредитивом вигідно якщо необхідно:

- запобігти авансовим платежам, які належать до групи ризику;

- переконатися, що товар відвантажено, згідно з умовами договору, отримати документи, які це підтверджують, а потім - розрахуватися за товар;

- бути впевненим, що надійде якісний товар і саме той, який був передбачений договором;

- бути впевненим, що виконані усі відповідні домовленості;

- розрахуватися з нерезидентом в іноземній валюті;

- зменшити вартість імпортної операції в середньому на 6 - 10 %.

До сторін, які беруть участь в акредитивних операціях належать замовник, бенефіціар, банк-емітент та ін. (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 Суб'єкти акредитивних операцій*

Назва	Суб'єкт
Замовник акредитиву	Платник (покупець), який подає в обслуговуючий банк заяву про відкриття акредитиву
Бенефіціар	Особа (продавець), на користь якої виставляється акредитив
Банк-емітент	Банк платника, який відкриває акредитив своєму клієнтові
Виконуючий банк	Банк, який за запрошенням банку-емітента авізує (тобто повідомляє) бенефіціару (продавцю), що на його користь відкрито акредитив, а також про його умови
Підтверджуючий банк	Банк, який додає своє власне платіжне зобов'язання до зобов'язань банку-емітента здійснити платіж або виконати інші дії, з урахуванням того, що документи по акредитиву будуть надані з дотриманням його строків і умов
Рамбурсируючий банк	Банк, який назначається банком-емітентом для здійснення відшкодування по акредитиву

Акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортного виторгу, що максимально відповідає інтересам експортера. Існує кілька видів акредитивів у іноземній валюті. Найбільш поширеного використання серед акредитивів за способом виконання набув акредитив по пред'явленню, який передбачає розрахунки з бенефіціаром безпосередньо після пред'явлення документів, а також акредитив зі змішаним платежем.

Організація міжнародних розрахунків з використанням акредитиву здійснюється в наступному порядку:

1. Український експортер й іноземний покупець укладають зовнішньоекономічний договір (контракт), що передбачає платіж за допомогою документарного акредитиву.

2. Іноземний покупець звертається із заявою в банк-емітент із проханням виставити акредитив на користь продавця (експортера).

3. Іноземний покупець забезпечує підтвердження акредитиву іншим банком-кореспондентом уповноваженого банку, якщо акредитив відкритий банком-емітентом, що не є кореспондентом уповноваженого банку.

4. Емітент-банк - емітент запитує уповноважений банк (авізуючий банк) авізувати акредитив.

5. Авізуючий банк сповіщає українського експортера про те, що йому відкритий акредитив.

6. Український експортер відвантажує на адресу іноземного покупця товари.

7. Український експортер надає в уповноважений банк документи, що свідчать про відвантаження товару.

8. Уповноважений банк перевіряє документи й здійснює платіж за акредитивом.

9. Уповноважений банк надсилає документи в банк-емітент.

10. Банк-емітент перевіряє документи й надає відшкодування уповноваженому банку.

Акредитивна форма розрахунків найбільш вигідна для експортера, бо це тверде і надійне забезпечення платежу, отриманого, як правило, до початку відвантаження. Здійснення платежу за акредитивом не пов'язане зі згодою покупця на оплату товару. Крім того, експортер має можливість отримати платіж по акредитиву максимально швидким способом. Бенефіціар може отримати під заставу акредитиву пільговий кредит банку. В той же час, акредитив вважають найскладнішою формою розрахунків для експортера, оскільки отримання платежу пов'язане з правильним оформленням документів і своєчасним поданням їх у банк (табл. 1.5).

Таблиця 1.5 Переваги і недоліки акредитивних операцій

Переваги	Недоліки
Надійність, гарантія оплати	Великі комісійні банків (до 3 %)
Вивільнення оборотних коштів (за умов використання банківської гарантії) для імпортера і швидкість отримання виторгу для експортера	Можливість невиконання акредитиву через формальну неточність у документах або різночитаннях з боку банків
Безваріантна форма розрахунків за експортно-імпортними операціями	Тривале вивільнення оборотних коштів за необхідності їх депонування (покриття акредитиву)
Зручність при податковому маневруванні	Складність розрахунків, можливість шахрайства на якомусь етапі

В загальному обсязі міжнародних розрахунків частка акредитивної форми незначна. Серед українських підприємств такій формі розрахунків надають перевагу експортери, що постачають свою продукцію в країни, які розвиваються, законодавство яких обмежує застосування прямого переказу і виходячи з вимог покупця для забезпечення умов торговельної угоди.

Розрахунки за відкритим рахунком передбачають періодичні платежі імпортера експортеру після одержання товару. Сума поточної заборгованості враховується в книгах торгових партнерів.

Відкритий рахунок використовують при розрахунках між: фірмами, пов'язаними традиційними торговельними відносинами,ТНК та її закордонними філіями за експортними поставками; експортером і брокерською фірмою; змішаними фірмами з участю експортера; за товари, відправлені на консигнацію для продажу зі складу; за реалізацію власного товару іноземній філії. Відкритий рахунок використовують і під час операцій з давальницькою сировиною з обов'язковою оплатою за неї, коли суб'єкти поперемінно є експортером та імпортером.



1.3 Нормативно-правове і валютне регулювання експортної діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

В умовах трансформації економіки одним із найважливіших завдань національної політики соціально-економічного розвитку є активізація експортної діяльності вітчизняних суб'єктів господарської діяльності з метою підвищення їх конкурентоспроможності, розширення ринків збуту, диференціації джерел доходу і, відповідно, збільшення національного доходу і покращення платіжного балансу країни. Для регулювання експортної діяльності застосовують ряд методів, які класифікують за засобами впливу на суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, очікуваними результатами, іншими класифікаційними ознаками (табл. 1.6).

Таблиця 1.6 Класифікація методів державного регулювання експортної діяльності суб'єктів господарювання*

Класифікаційна ознака	Методи	Приклад
Засоби впливу на суб'єктів господарювання	Економічні	Фінансово-бюджетні: податки на експорт й імпорт, субсидування експорту, державні дотації та ін.
		Кредитно-грошові: експортне кредитування, пільгові кредити, регулювання валютних курсів, експортне страхування і гарантії
	Адміністративні	Реєстрація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування, державні стандарти якості, санкції, ембарго, регламентація митних процедур
	Правові	Конституція, закони України, постанови ВРУ, укази і розпорядження Президента та ін.
Очікувані результати впливу	Стимулюючі	Податкові пільги, експортні премії та ін.
	Обмежуючі	Квотування, вимоги щодо маркування і пакування та ін.

Правове регулювання - це діяльність держави щодо встановлення обов'язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб'єктів міжнародного права. У сфері зовнішньоекономічної діяльності виділяють міжнародні нормативно-правові договори і національні законодавчі акти.

Для узгодження процедур взаємної вигоди та гарантій в зовнішньоекономічній сфері держави укладають між собою нормативно-правові договори - добровільно узгоджені декількома міжнародними суб'єктами суспільно-правових відносин, які мають владні повноваження, загальні правила поведінки, що укладені у письмовій формі та регулюються нормами міжнародного права, незалежно від того, містяться вони в одному чи декількох пов'язаних між собою документах і від їхнього конкретного найменування (договір, угода, конвенція, протокол тощо).

Міжнародні договори у сфері міжнародної торгівлі товарами і послугами регламентують види торговельно-економічного співробітництва; створення зон вільної торгівлі; торгівлю товарами і послугами; тарифи в сфері торгівлі; порядок розв'язання спорів тощо. До таких договорів належать: Бреттон-Вудська угода про міжнародне економічне співробітництво, 1944 р. (м. Бреттон Вудс, США); Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), 1994 р. (Бреттон-Вудс, США); Конвенція ООН «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів», 1974 р. (м. Нью-Йорк, США); Конвенція ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів», 1980 р. (м. Відень); Договір про створення Економічного Союзу, 1993 р. (м. Москва, Російська Федерація); Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС), 1994 р.; Угода про створення зони вільної торгівлі, 1994 р. (м. Москва, Російська Федерація); Угода про партнерство та співробітництво з Європейським співтовариством, 1994 р. та ін.

Нормативно-правові акти у сфері зовнішньоекономічної діяльності представлені законами та підзаконними актами України, що регулюють торгівельні економічні відносини, митне оформлення товарів, особливості валютного обігу та бухгалтерський обліку експортних операцій (табл. 1.5).



Таблиця 1.5.

Нормативно-правові акти, що регулюють експортні операції в Україні

Сфера регулювання	Нормативно-правові акти
Торговельно-економічне співробітництво	Цивільний кодекс України, Господарський кодекс, Закони України «Про міжнародні договори України», «Про транскордонне співробітництво», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про міжнародне приватне право» та ін.
Митне регулювання	Митний кодекс України, Податковий кодекс України та ін.
Валютне регулювання	Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»
Міжнародні перевезення	Закони України «Про автомобільний транспорт», «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про перевезення небезпечних вантажів», «Про транзит вантажів» та ін.
Відповідальність за неправомірні дії в сфері експортної діяльності	Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України
Бухгалтерський облік	Закон України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні», П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність», Положення з бухгалтерського обліку в іноземній валюті, П(С)БО 15 «Дохід», П(С)БО 16 «Витрати» та ін.

Важливими методами економічного блоку є валютне регулювання. Валютне регулювання -- діяльність державних органів щодо регулювання міжнародних розрахунків, управління обігом валюти, впливу на валютний курс національної валюти, а також контроль за валютними операціями, зокрема за використанням іноземної валюти. Валютна інтервенція і регулювання відсоткових ставок належать до економічних важелів валютного регулювання. Паралельно широко застосовують адміністративні методи такого регулювання, зокрема практику валютних обмежень.

Валютні обмеження -- система встановлених у законодавчому або адміністративному порядку нормативних правил, спрямованих на обмеження операцій з іноземною валютою, золотом і деякими іншими валютними цінностями. Валютні обмеження звужують можливості суб'єктів господарювання і підвищують витрати валютного обміну і платежів за міжнародними угодами. Основними причинами валютних обмежень є: нестача валюти, тиск зовнішньої заборгованості, розбіжності в платіжних балансах та ін. Головна мета їх введення -- концентрація валютних цінностей у руках держави, а також вирівнювання платіжного балансу і підтримання валютного курсу національної грошової одиниці. При цьому можливі різні форми валютних обмежень залежно від їх внутрішнього змісту і структури:

- блокування виручки експортерів від продажу товарів у даній країні, обмеження їх можливостей розпоряджатися цими коштами;

- обов'язковий продаж валютної виручки експортерів повністю або частково центральному і/або уповноваженим банкам;

- обмежений продаж іноземної валюти імпортерам (лише за наявності дозволу різних установ);

- заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;

- регулювання строків платежів за експортом та імпортом;

- численність валютних курсів -- різні курсові співвідношення валют за різними видами операцій, товарними групами і регіонами [25].

В бухгалтерському обліку підприємств іноземна валюта, що надійшла в результаті експортних операцій обліковується за балансовою вартістю. Відповідно до П(С)БО 15 «Дохід» балансова вартість валюти - це вартість іноземної валюти, визначена за валютним курсом грошової одиниці України до іноземної валюти на дату здійснення господарської операції або на дату складання балансу. При цьому згідно з П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» валютним курсом є курс НБУ.

Разом з тим, комерційний курс валют по якому підприємство здійснює продаж/купівлю валютної виручки, як правило, відрізняється від курсу НБУ. Порядок відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з купівлі/продажу валюти визначений в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Відповідно до неї при продажу валюти додатна різниця між ціною купівлі-продажу іноземної валюти та її балансовою вартістю обліковується на субрахунку 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти».

Від'ємна різниця ціни купівлі-продажу іноземної валюти та її балансової вартості відображається на субрахунку 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти».

При покупці іноземної валюти додатна різниця ціни придбання іноземної валюти та її балансової вартості відображають на субрахунку 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти». При цьому від'ємна різниця ціни придбання іноземної валюти та її балансової вартості обліковується на субрахунку 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти».

Статті балансу про грошові кошти, а також про активи і зобов'язання, які будуть отримані або виплачені у фіксованій сумі грошових коштів та їх еквівалентів вважаються монетарними статтями. Монетарні статті в іноземній валюті на кожну дату балансу відображаються з використанням валютного курсу на цю дату. Визначення курсових різниць по монетарним статтям в іноземній валюті здійснюється відповідно до П(С)БО 21 «Вплив зміни курсу валют» на дату здійснення господарської операції і на дату балансу.

Доходи і витрати від зміни курсових різниць на дату балансу по монетарним статтям в іноземній валюті, пов'язаним з операційною діяльністю, обліковуються на субрахунках 714 «Дохід від операційної курсової різниці» і 945 «Витрати від операційної курсової різниці».

Доходи і витрати від зміни курсових різниць на дату балансу по монетарним статтям в іноземній валюті, пов'язаним з фінансовою діяльністю, обліковуються на субрахунках 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» і 945 «Витрати від неопераційної курсової різниці».



РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ЕКСПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ СУБЄКТІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Методичні засади експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

Порядок ведення бухгалтерського обліку експортних операцій залежить від організаційно-фінансових умов зовнішньоекономічного контракту, зокрема, застосовуваних форм міжнародних розрахунків, участі в експортній діяльності посередників, порядку передачі права власності на експортовані товари іноземному покупцю та ін. Завданням бухгалтерського обліку експортних операцій є формування повної, об'єктивної і достовірної інформації про:

- обсяг, найменування та якість експортованих товарів, умови їх реалізації;

- фінансові результати від експортних операцій;

- стан розрахунків з іноземними покупцями і посередниками;

- курсові різниці, які виникають у процесі експортної діяльності.

Виділяють три основні етапи організації бухгалтерського обліку експортних операцій:

1. облік руху експортного товару від постачальника до покупця;

2. облік витрат експорту;

3. облік реалізації і розрахунків з іноземними контрагентами.

Методичні засади ведення бухгалтерського обліку господарських операцій в іноземній валюті затверджені національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів». Цей стандарт визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах і відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми стандарту застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності.

Відповідно до стандарту експортні операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат). При цьому валютним курсом є курс гривні до грошової одиниці іншої країни, офіційно встановлений НБУ.

Відповідно до П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» методичні засади відображення в бухгалтерському обліку експортних операцій залежать від того яка подія відбулась першою - відвантаження товару чи отримання передоплати. Якщо перша подія - отримання оплати за товар, то сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, отримана від інших осіб у рахунок платежів для поставки готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату отримання авансу. У разі отримання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами дохід від реалізації активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів виходячи із послідовності отримання авансових платежів.

Бухгалтерський облік експортних операцій розглянемо на прикладі ПрАТ «Миронівська птахофабрика», розташованого у м. Канів Черкаської області. Підприємство реалізує курятину в країни ЄС, СНД, Азії та Африки. 01.03.2014 р. підприємство отримало передоплату від покупця у сумі 25 тис. $. Курс НБУ на момент отримання авансу - 11,56 грн/1 $. Товар відвантажено 25.03.2014 р. Курс НБУ на дату відвантаження товару - 11,35 грн/1 $. На дату фактичного продажу валюти і зарахування гривневих коштів на поточний рахунок курс НБУ склав 11,58 грн/1 $, при цьому валюта продана за курсом Міжбанківської валютної біржі, який становив 11,62 грн/1 $. Комісія банку за продаж валюти - 320 грн.

Оскільки першою подією є отримання передоплати за товар валовий дохід звітного періоду визначається у сумі, еквівалентній іноземній валюті, яка отримана за експортною операцією, що перераховується у гривні за офіційним валютним курсом НБУ, який діяв на дату отримання валюти (25 тис. $*11,96 = 289 тис. грн). Ця сума формує балансову вартість іноземної валюти. Балансова вартість валюти є гривневим еквівалентом валюти, отриманої у зв'язку із продажем товарів (робіт, послуг) (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку експорту курятини ПрАТ «Миронівська птахофабрика», м. Канів, Черкаської області, 2014 р.*

№ п/п	Зміст господарської операції	Синтетичні рахунки	Сума
		Дебет	Кредит
1.	На валютний рахунок підприємства зараховано аванс в іноземній валюті: 25 000 $*11,56 = 289 000 грн	312	681	25000 $ 289000 грн
2.	Відображено продаж валюти 25 000* 11,58 = 289 500 грн	334	312	25000 $ 289500 грн
3.	Відображено курсову різницю на дату фактичного продажу валюти (11,58 -11,56)* 25 000= 500 грн	334	714	500 грн
4.	Списано собівартість реалізованої валюти 25 000*11,58 = 289 500 грн	942	334	25000 $ 289500 грн
5.	Відображено дохід від реалізації валюти і зарахування гривні на поточних рахунок підприємства (курс МВБ): 11,62*25000 = 290500 грн	377	711	290500 грн
6.	Оплата і списання на витрати суми комісійних банку	942	377	320 грн
7.	Списано на фінансові результати дохід від реалізації валюти	711	791	290500 грн
8.	Списано на фінансові результати собівартість реалізованої валюти і комісійні банку	791	942	289500 320
9.	Списано на фінансові результати дохід від курсових різниць	714	791	500 грн
10.	Відвантажено (експортовано) товар іноземному покупцю у рахунок отриманого авансу і відображено дохід від реалізації товарів25 000 $*11,56 = 289 000 грн	362	681	25000 $ 289000 грн
11.	Здійснено зарахування заборгованостей	681	362	25000 $ 289000 грн

* Джерело: складено автором на основі даних синтетичного обліку ПрАТ «Миронівська птахофабрика», м. Канів

Якщо першою подією є відвантаження товару, то доходи від реалізації товару перераховуються у гривні за курсом НБУ на момент відвантаження товарів. ПрАТ «Миронівська птахофабрика» 12.03.2014 р. відвантажило замовнику-нерезиденту товар вартістю 20 тис. $. Курс НБУ на дату відвантаження товару становив 11,48 грн/$, на кінець кварталу - 11,50 грн/$. Розрахунок по раніше відвантаженому товару проведений 15.04.2014 р. Курс НБУ на дату надходження виручки - 11,54 грн/$. Кореспонденція рахунків обліку експортної операції з продажу курятини ПрАТ «Миронівська птахофабрика» наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку експорту курятини ПрАТ «Миронівська птахофабрика», м. Канів, Черкаської області, 2014 р.*

№ п/п	Зміст господарської операції	Синтетичні рахунки	Сума
		Дебет	Кредит
1.	Відображено товар іноземному покупцю 20 000*11,48 грн = 229 600 грн	362	702	20000 $ 229600 грн
2.	На дату балансу здійснено перерахунок дебіторської заборгованості покупця і відображено курсову різницю (11,50-11,48)*20000 = 400 грн	362	714	400 грн
3.	Курсову різницю списано на фінансовий результат	714	79	400 грн
4.	На валютний рахунок отримано виручку в іноземній валюті 20000*11,54 = 230800 грн	312	362	20000 $ 230800 грн
5.	На дату надходження оплати здійснено перерахунок дебіторської заборгованості покупця і відображено курсову різницю (11,54 - 11,50)*20000 = 800 грн	362	714	800 грн
6.	Курсову різницю списано на фінансовий результат	714	79	800 грн

* Джерело: складено автором на основі даних синтетичного обліку ПрАТ «Миронівська птахофабрика», м. Канів

Бухгалтерський облік товарів, що реалізується іноземним покупцям, ведеться на рахунку 28 «Товари»:

1. за звітними партіями, при визначенні ознак яких береться до уваги характер товару, можливість зберігання партій у процесі перевезення та перевалки;

2. за товарною номенклатурою міжнародної Гармонізованої Системи опису;

3. за місцями зберігання, етапами та напрямами руху товарів;

4. за організаціями та особами, які несуть матеріальну відповідальність.

Експортні товари обліковуються в бухгалтерії у натуральному і вартісному вираженні, а у місцях перевалки, зберігання (в портах, на складах і базах) - в натуральному вираженні. Залежно від специфіки товарів у підприємствах, що здійснюють експортну діяльність визначають порядок оформлення та терміни проходження товарних документів, акцепту й оплати розрахункових документів, а також оприбуткування і списання товарів. По товарах, які зберігаються на власних складах, кожного місця проводиться інвентаризація бухгалтерських даних про залишки складського обліку.

По товарах, які зберігаються на складах, які знаходяться за межами того міста, де ведеться бухгалтерський облік, звірення даних по залишках проводиться на підставі звітів складів про рух товарів. Нестачі, псування, биття товарів понад норми природного убутку, які виникли за вини окремих організацій та осіб, стягуються, або списуються у встановленому порядку. Повна інвентаризація фактичних залишків товарів на складах і в портах, а також перевірка залишків товарів, які знаходяться в дорозі, проводиться не рідше одного разу на рік.

Експортні товари обліковуються в бухгалтерському обліку з моменту переходу їх у власність зовнішньоекономічної організації до реалізації їх іноземному покупцю. Основою для бухгалтерських записів з оприбуткування товарів для експорту являються товарно-розрахункові документи, які відображають їх рух до іноземного покупця. Облік експортних товарів ведеться у зовнішньоекономічній організації в натуральному і вартісному вираженні.

Кількісний та аналітичний облік експортних товарів ведеться, як правило, за обліковими партіями (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Методичні підходи до визначення партії експортних товарів в бухгалтерському обліку

Вид перевезення	Склад партії
Відвантаження товарів українськими постачальниками в порти-відправлення	Однорідний товар, оформлений однією чи декількома залізничними накладними, що транспортуєтсяь в одному напрямі і відфактурований постачальником-підприємством одним рахунком

Подобные документы

• Облік розрахунків по зовнішньоекономічній діяльності ТзОВ "Систем Алмаз Буд"

  Організаційна структура ТзОВ "СистемАлмазБуд"; система фінансового обліку на підприємстві. Нормативна база та форма ведення бухгалтерського обліку розрахунків по зовнішньоекономічній діяльності. Документальне оформлення імпортних та експортних товарів.
  
  курсовая работа [155,3 K], добавлен 27.05.2013
  

• Організації обліку ЗЕД - зовнішньоекономічної діяльності

  Комплексне будівництво об'єктів за кордоном, порядок оформлення договорів на це вид діяльності. Інвесторська кошторисна документація. Облік імпортної частини бартерних операцій у зовнішній торгівлі. Документальне забезпечення цих облікових операцій.
  
  контрольная работа [28,5 K], добавлен 13.08.2008
  

• Нормативно-правове регулювання бухгалтерського обліку в Україні

  Характеристика основних рівнів нормативно-правової системи бухгалтерського обліку в Україні. Головні проблеми правового регулювання бухгалтерського обліку. особливості регулювання відносин у сфері підприємницької діяльності на основі Конституції України.
  
  статья [13,1 K], добавлен 20.10.2011
  

• Регулювання бухгалтерського обліку в Україні

  Дослідження особливостей розвитку регулювання бухгалтерського обліку в Україні. Аналіз нормативно-правової бази щодо цього питання. Правове регулювання бухгалтерського обліку за кордоном. Складення бухгалтерського балансу, журналу господарських операцій.
  
  курсовая работа [79,2 K], добавлен 03.07.2014
  

• Нормативно-правове обґрунтування обліку і контролю, наявності та руху основних засобів

  Дослідження інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємства. Аналіз діяльності бухгалтера матеріального обліку, праці і заробітної плати, виробництва і калькуляції.
  
  реферат [27,5 K], добавлен 13.05.2011
  

• Облікові процедури відображення господарських операцій щодо витрат діяльності Лютенського споживчого товариства Гадяцького району Полтавської області

  Економічний зміст та класифікація витрат діяльності підприємства. Нормативно-інформаційне забезпечення обліку витрат. Синтетичний та аналітичний облік діяльності. Проект автоматизації обліку витрат діяльності. Методологія бухгалтерського обліку.
  
  дипломная работа [313,6 K], добавлен 11.07.2013
  

• Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

  Значення бухгалтерського обліку в діяльності організації, його принципи та правове регулювання, міжнародні стандарти. План рахунків та його характеристика. Організація обліку грошових коштів та операцій над ними. Облік товарно-матеріальних цінностей.
  
  учебное пособие [369,1 K], добавлен 01.07.2009
  

• Відображення в бухгалтерському обліку продажу іноземної валюти

  Предмет та об’єкти обліку зовнішньоекономічної діяльності, цілі, завдання та принципи, головні етапи реалізації даного процесу та його нормативно-правове обґрунтування. Продаж валюти та основні правила його відображення в обліку сучасних підприємств.
  
  контрольная работа [40,5 K], добавлен 09.01.2014
  

• Основи бухгалтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльності підприємства

  Роль документообігу, довгострокових і короткострокових розрахунків, обліку операцій з власним капіталом на фірмі. Фінансова звітність і внутрішній контролінг. Аналіз господарського функціонування підприємства та вимоги до трудової діяльності працівників.
  
  отчет по практике [61,0 K], добавлен 12.02.2011
  

• Аудиторська перевірка операцій з обліку матеріалів

  Нормативно-правова база аудиту операцій з обліку матеріалів. Економічна характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства. Аудиторська консультація. Складання підсумкової документації та рекомендації щодо поліпшення діяльності компанії.
  
  курсовая работа [320,5 K], добавлен 15.05.2015
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам