Облік, аналіз та аудит виробничих запасів на підприємстві ПАТ "Тормаш"
Оцінка виробничих запасів в умовах ринкових відносин, проблема їх ефективного використання. Організація обліку виробничих запасів на прикладі ПАТ "Тормаш", документальне оформлення їх наявності та руху. Аудит стану та збереження виробничих запасів.
Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
Вид | дипломная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 09.11.2013 |
Размер файла | 260,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- 1. Характеристика, класифікація і оцінка виробничих запасів в умовах ринкових відносин
- 1.1 Економічна сутність і класифікація виробничих запасів
- 1.2 Оцінка виробничих запасів
- 1.3 Організація складського господарства
- 1.4 Проблема ефективного використання виробничих запасів та шляхи її вирішення
- 2. Організація обліку виробничих запасів на підприємстві
- 2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства ПАТ "Тормаш"
- 2.2 Документальне оформлення наявності та руху виробничих запасів
- 2.3 Синтетичний і аналітичний облік виробничих запасів
- 2.4 Методи оцінки вибуття запасів
- 2.5 Напрямки удосконалення обліку виробничих запасів
- 3. Аудит і аналіз виробничих запасів
- 3.1 Аудит стану та збереження виробничих запасів
- 3.2 Аудит обліку виробничих запасів
- 3.3 Завдання, джерела інформації і методика аналізу виробничих запасів
- 3.4 Аналіз структури і динаміки виробничих запасів
- 3.5 Планування і оптимізація об'єму виробничих запасів
- 4. Охорона праці і навколишнього середовища
- 4.1 Загальні питання охорони праці
- 4.2 Управління охороною праці на підприємстві
- 4.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів
- 4.4 Промислова санітарія
- 4.5 Електробезпека
- 4.6 Пожежна безпека
- 4.7 Охорона навколишнього середовища
- Висновки
- Список джерел інформації
Вступ
В умовах ринкової економіки особливого значення набуває підвищення якості й оперативності обліку, удосконалення облікової документації й звітності у всіх областях виробництва відповідно до сучасних вимог керування, планування й аналізу господарської діяльності. При цьому основну роль повинні грати облік й аналіз використання всіх видів ресурсів, насамперед матеріальних. Запаси займають значну питому вагу в структурі активів підприємства і є однієї з найважливіших складових його оборотного капіталу. Велике значення у зв'язку із цим повинне приділятися точному й своєчасному обліку сировини й матеріалів. Необхідно приймати заходи щодо забезпечення строгого порядку прийому, зберігання й витрати сировини й матеріалів, впровадженню ефективних форм попереднього й поточного контролю за дотриманням кожним працівником, бригадою, ділянкою, цехом установлених норм витрат сировини й матеріалів, палива й інших ресурсів, а також за виконанням заходів щодо їхньої економії.
У собівартості промислової продукції питома вага витрати запасів становить близько 50%, а в деяких областях промисловості (наприклад, хімічної, текстильної, харчовий) досягає 80-85%. Тому питанням обліку й аналізу запасів необхідно приділяти значна увага.
Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на ділянках підприємства завжди повинні перебувати виробничі запаси в межах норм, передбачених потребами підприємства. Для утримання запасів на підприємстві доводиться витрачати значну частину коштів, підтримувати складські приміщення в належному стані, страхувати, платити заробітну плату обслуговуючому персоналу. Однак, не дивлячись на такі значні витрати, певний рівень запасів на підприємстві все-таки необхідно підтримувати. У складських приміщеннях здійснюються операції по зберіганню виробничих запасів, що надходять, а також операції по відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік й економічний аналіз повинні забезпечити контроль за залишками, надходженнями й витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою забезпечення зберігання майна підприємства.
Правильне управління матеріальними витратами на підприємстві є одним з важливих факторів не конкурентоздатності, що сприяє підвищенню доходів підприємства й зниженню собівартості продукції.
Метою дипломної роботи є: дослідження сутності і класифікації виробничих запасів, розгляд організації й здійснення обліку запасів на аналізованому підприємстві, аналіз використання матеріальних ресурсів.
Інформаційною базою для написання дипломної роботи послужили закони України, нормативно-правові акти державних органів України з питань обліку запасів, роботи вітчизняних вчених, навчальні видання по обліку й аналізу, періодичні видання.
Об'єктом дослідження даної дипломної роботи є підприємство "ТОРМАШ". Предметом дослідження - виробничі запаси підприємства.
1. Характеристика, класифікація і оцінка виробничих запасів в умовах ринкових відносин
1.1 Економічна сутність і класифікація виробничих запасів
Запаси, як правило, є найбільш важливою й значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце в складі майна й домінуючі позиції в структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства й при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на кошти протягом року або одного операційного циклу.
Найпоширенішими видами запасів є сировина й матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції й т.п. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Машини й устаткування, які є основними засобами для одних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємства, що здійснює їхній перепродаж - товарами.
Запаси діляться на виробничі й товарні. Виробничі запаси промислового підприємства відрізняються від товарних запасів торговельного підприємства.
У навчальній літературі досить часто застосовується поняття "виробничі запаси", що замінило поняття "матеріали". Автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін "цінності".
Однак, поняття "цінність" варто використати як описову категорію, ознаку, якісний або критеріальний показник, що характеризує запаси як економічні елементи, які приносять користь й економічні вигоди їхньому власникові. Широко застосовується поняття "матеріальні ресурси". При цьому автори часто ототожнюють поняття "матеріальні ресурси", "запаси", "предмети праці".
Виробничі запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. У процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються в технологічному процесі (сировина й матеріали), інші - змінюють тільки свою форму й розмір (мастильні матеріали, фарби), треті - входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті - лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються в їхню масу або хімічний склад (МБП).
Товарні запаси - придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило, не вносить істотних змін у їхню фізичну форму, уже при закупівлі в постачальника вони є готовою продукцією.
До складу запасів включаються всі товарно-матеріальні цінності, якими підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їхнього знаходження. Одночасно на території, які належить підприємству, можуть перебувати предмети, які є власністю інших фізичних й юридичних осіб. Такі предмети не є запасами підприємства.
Залежно від того, яку роль грають різноманітні виробничі запаси в процесі виробництва продукції, робіт і послуг, вони діляться на такі групи: сировина, основні й допоміжні матеріали; покупні напівфабрикати; незавершене виробництво; малоцінні й швидкозношувані предмети; молодняк тварин і тварини на відгодівлі.
Сировина й матеріали - це предмети праці, з яких виготовляють продукцію; вони утворять матеріальну (речовинну) основу продукції.
Сировина - це продукція сільського господарства (зерно, бавовна, молоко) і видобувної промисловості (вугілля, руда й т.п.), а матеріали - продукція переробної промисловості (борошно, тканина, цукор і т.п.).
виробничий запас облік аудит
Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.
До групи допоміжних матеріалів у зв'язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару й тарні матеріали, запасні частини. Паливо виділяють в окрему групу через його велике економічне значення й специфіку споживання. Паливо розділяють на технологічне, горюче й господарське (на опалення).
До тари й тарних матеріалів належать предмети, які використаються для впакування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, ящики, коробки й т.п.).
Запасні частини служать для ремонту й заміни відпрацьованих деталей машин й устаткування.
Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою й складанням деталей, вузлів виробів і незакінчених технологічних процесів.
Напівфабрикати - це сировина й матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як й основні матеріали тобто утворюють її матеріальну основу. Зворотні відходи виробництва - це залишки, які утворилися в процесі переробки сировини й матеріалів й які повністю або частково втратили споживчі якості (обрізки, стружка й т.п.).
В окрему групу виділяють малоцінні й швидкозношувані предмети, строк використання яких не перевищує 1 року, які є, в основному, засобами праці.
Економія сировинних і матеріальних ресурсів забезпечується розробкою й виконанням комплексу заходів економічного, організаційного, технологічного характеру, а також підвищенням рівня відповідальності й дисципліни.
Одним з найважливіших заходів економічного характеру є правильна організація обліку матеріалів і сировини.
У бухгалтерському обліку виробничі запаси діляться на дев'ять груп:
сировина й матеріали, які використаються для виготовлення продукції підприємства або є необхідними компонентами при її виготовленні;
покупні напівфабрикати, придбані для комплектування продукції, що виготовляється; вони потребуючих додаткових витрат праці на обробку або зборку;
паливо - нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали, придбані для технологічних потреб, експлуатації транспортних засобів, опалення будинків і вироблення енергії;
тара й тарні матеріали - всіх видів тари, а також матеріалів і деталей, що використовуються для виготовлення тари і її ремонту;
будівельні матеріали, конструкції й деталі, устаткування, необхідні для будівельно-монтажних робіт;
матеріали, передані в переробку, стороннім організаціям. При одержанні виготовлених із цих матеріалів виробів вартість матеріалів, як і сама вартість переробки матеріалів, включається в собівартість виробів;
запасні частини - придбані або виготовлені запасні частини, готові деталі, вузли й агрегати, які необхідні для ремонту, заміни зношених частин машин, устаткування, транспортних засобів, інструмента;
матеріали сільськогосподарського призначення - мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, а також саджанці, насіння і корми, які використаються для висаджування, посіву й відгодівлі тварин безпосередньо на підприємстві (господарстві);
інші матеріали - відходи виробництва (обрізки, стружки), непоправний брак, матеріальні цінності, отримані від ліквідації основних засобів (металобрухт, утиль) і т. н.
1.2 Оцінка виробничих запасів
Первинною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість запасів, яка складається з наступних фактичних витрат:
суми, що сплачується згідно договору постачальникові (продавцеві) за вирахуванням непрямих податків (це собівартість придбаних запасів, вказаних в накладних або інших товарно-транспортних документах, без сум ПДВ, що підлягають включенню в податковий кредит);
суми ввізного мита (це митний збір у вигляді податку на товари та інші запаси, які переміщаються через митний кордон України). Мито стягується митницею. При визначенні митної вартості в неї включається:
а) ціна запасів;
б) витрати на транспортування, завантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України;
в) комісійні і брокерські винагороди;
г) плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, які відносяться до даних товарів та інших предметів і мають бути сплачені імпортером (експортером) прямо або побічно, як умова їх ввезення (вивозу).
Мито нараховується митним органом України за ставками Єдиного митного тарифу.
Митний збір сплачується до або під час митного оформлення запасів. Якщо немає такої можливості, то на надане відстрочення оформляється вексель.
Крім того до первісної вартості виробничих запасів також включаються суми, що підлягають сплаті за:
інформаційні послуги (послуги із збору інформації про постачальників запасів, про умови їх постачання, сплачені підрядникові);
посередницькі послуги (послуги з виконання посередником доручення довірителя по пошуку і придбанню запасів);
інші подібні послуги (маркетингові послуги з пошуку і забезпечення запасами підприємства, оплачувані стороннім організаціям);
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
транспортно-заготівельні витрати (витрати по заготовці запасів, оплата тарифів (фрахту), навантажувально-розвантажувальних робіт і транспортування запасів всіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню ризику транспортування запасів). Транспортно-заготівельні витрати включаються в собівартість придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безкоштовно передані і тому подібне) за звітний місяць;
інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик запасів.
Первинною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати".
Первинною вартістю запасів, внесених до Статутного капіталу підприємства є погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
Справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплату зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, признається їх справедлива вартість.
Первинна вартість одиниці запасів, придбаних в результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.
Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.
Первинна вартість запасів, придбаних в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (отримана) в процесі обміну.
Не включаються в первинну вартість запасів, а відносяться до витрат того періоду, в якому вони були здійснені:
наднормативні втрати і нестачі;
відсотки за користування позиками;
витрати на збут;
загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведення їх в стан, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.
У відповідності с п. 15 П (С) БУ 9 первинна вартість запасів в бухгалтерському обліку не підлягає зміні, за винятком випадків передбачених даним Положенням (стандартом).
При організації обліку витрати виробничих запасів необхідно перш за все, визначитися з методом їх оцінки. Згідно Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" при відпуску запасів у виробництво, продаж або іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:
ідентифікованій собівартості відповідної одиниці запасів;
середньозваженої собівартості;
собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
нормативних витрат;
ціни продажу (застосовуються на підприємствах торгівлі).
Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення і умови використання, застосовується лише один з наведених методів.
Ідентифікована собівартість використовується при оцінці запасів, які відпускаються для виробництва продукції та виконання послуг, які виконуються за спеціальними замовленнями, а також запасів, які не замінюють один одного.
Оцінка за середньозваженою собівартістю здійснюється за кожною одиницею запасів діленням сумарної собівартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і отриманих в звітному місяці запасів на сумарну кількість залишку запасів та отриманих запасів.
Оцінка вибуття запасів за методом ФІФО [англ. firs in, first out (FIFO)] базується на припущенні, що запаси використовуються (списуються на виробництво, продаж) і відображаються в бухгалтерському обліку у тій послідовності, в якій вони поступали на підприємство і відображені в бухгалтерському обліку. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначаються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.
Оцінка за нормативними витратами полягає у використанні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів праці, виробничих потужностей і цін, що діють. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних, норми витрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і передивлятися.
Кожен з цих методів має певні переваги і недоліки. Так, метод ідентифікованої собівартості не дає повної інформації про кількість відпущених у виробництво одиниць певних видів матеріальних ресурсів і запасів, що залишилися невитраченими на кінець звітного періоду. Тому використання цього методу в обліку доцільне в умові значної диверсифікації виробничих запасів, коли кожна одиниця володіє специфічними, лише їй властивими характеристиками, тобто запаси є однорідними за своїми споживчими якостями.
Метод середньозваженої собівартості виробничих запасів дає об'єктивнішу оцінку про наявність і рух виробничих запасів, проте не забезпечує достатній контроль за правильністю їх списання на витрати виробництва.
Якщо при управлінні запасами використовувати метод ФІФО, то у фінансових документах витрати у складі собівартості враховуватимуться за собівартістю найстарішою і, швидше за все, найдешевшої партії, тоді як виручка від реалізації продукції або послуг буде показана в поточних цінах. Залежно від швидкості обороту матеріально-виробничих запасів облік таких витрат може відставати від реальності на місяці і триваліші терміни. В той же час в балансі вартість запасів буде показана за собівартістю, близькою до тієї, що склалася на момент складання звіту, оскільки запаси, що поступили першими дешевші ніж запаси, що були використані у виробництві.
Отже, кожне підприємство в обліковій політиці повинне обирати найбільш оптимальний метод оцінки витрачання виробничих запасів виходячи з економічних умов господарювання.
Запаси відображуються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок:
первинною вартістю;
чистою вартістю реалізації.
Запаси відображуються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату Балансу їх оцінка знизилася або вони зіпсовані, застаріли чи іншим чином втратили очікувану економічну вигоду.
Чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів відніманням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.
Сума, на яку первинна вартість перевищує чисту вартість їх реалізації, і вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що недостає) запасів списується на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до ухвалення рішень про конкретних винних відображається на забалансових рахунках. Після виявлення осіб, які повинні відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.
Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, які раніше були уцінені і є активами на дату Балансу, надалі збільшуються, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше за суму попереднього зменшення, сторнирується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.
У зв'язку з тим, що транспортно-заготівельні витрати змінюються в залежності від партії вантажів, вигляду використаного транспорту, засобу вантаження, і зміни географії постачальників та інших чинників, змінюється також і фактична вартість. Тому на практиці фактична заготівельна собівартість матеріальних цінностей визначається як середньозважена величина.
Закупівельними цінами можуть бути: договірні, ціни із знижкою або надбавкою. До закупівельних цін можна віднести і фактурні ціни, тобто вартість матеріальних цінностей, витікаючи з рахунків-фактур постачальника.
Фактурні ціни визначаються за договором з включенням роздрібних націнок, знижок, вартості допоміжних послуг, транспортних витрат. Фактурна вартість отримуваних матеріальних цінностей буде різною залежно від методики включення в неї залізничного тарифу. Так, ціни франко - вагон - станція призначення включають залізничний тариф, оплачуваний постачальником за рахунок таких засобів, а ціни франко - вагон - станція відправника передбачають, що залізничний тариф включається у фактурну вартість товару понад прейскурантну або договірну ціну і оплачується покупцем.
Підприємство, що використовує оцінку товарно-матеріальних цінностей за закупівельними цінами, відображає їх на відповідних рахунках бухгалтерського обліку за фактурними цінами, а всі інші витрати, що виникають додатково, відносяться до накладних витрат того періоду, в якому вони виникли.
1.3 Організація складського господарства
Організація робіт на складах передбачає приймання, розміщення, зберігання, підготовку до видачі і видачу матеріалів, а також облік руху матеріалів.
За порядок на складі, збереження і облік руху матеріалів несе відповідальність завідувач складом (комірник). Його обов'язки описані в спеціальних інструкціях. Завезення матеріалів на склад здійснюється за оперативними місячними або декадними планами ВМТЗ.
Здійснювані на матеріальних складах роботи можна звести до наступних основних операцій: приймання матеріалів, розміщення їх, зберігання, підготовка до виробничого вжитку, відпустка виробничим та іншим ділянкам підприємства і облік матеріальних цінностей.
Матеріали, що поступають на склад, проходять кількісне і якісне приймання. Кількісне приймання полягає в перевірці відповідності фактичної наявності матеріалів вказаному в супровідних документах.
Первинна перевірка вантажів, що поступають ззовні, здійснюється представником підприємства на залізничній станції. Тут перевіряється число прибулих місць, цілість упаковки, інколи вага вантажу. Якщо встановлюється розбіжність між фактичною наявністю і тією, що вказана в супровідних документах, то на залізничній станції складається так званий комерційний акт для пред'явлення претензій винуватцеві нестачі - постачальникові або транспортній організації.
Якщо ж кількість матеріалу, що поступив, по зовнішньому огляду не викликає сумніву, то вага його на станції прибуття зазвичай не перевіряється. Такий матеріал вибірково перевіряється на складі підприємства. При виявленні в результаті перевірки розбіжності між кількістю за документами і фактичною наявністю складається акт для пред'явлення його постачальникові.
Разом з кількісною перевіркою на складах проводиться якісне приймання. Воно здійснюється органами технічного контролю із залученням в необхідних випадках лабораторій. Якісною перевіркою встановлюється відповідність отриманих матеріалів стандартам або технічним умовам. При невідповідності матеріалу стандарту або технічним умовам викликається представник постачальника і складається акт про непридатність матеріалу. Якщо ж партія непридатного матеріалу невелика або представник постачальника не може прибути, то акт про непридатність складається комісією підприємства із залученням представника незацікавленої організації. Акт направляють постачальникові з одночасним запитом, як поступити із забракованим матеріалом. Останній, до вказівки власника знаходиться у споживача на відповідальному зберіганні в особливо відведеному місці. Як правило, якісна перевірка матеріалів і напівфабрикатів проводиться лише по особливо відповідальних їх видах, оскільки більшість постачальників самі перевіряють якість своєї продукції перед її відправкою.
Прийняті на склад матеріали розміщуються з дотриманням певних вимог обліку і зберігання. При цьому кожен матеріал повинен розміщуватися на складі з врахуванням того, аби забезпечити збереження кількості і якості матеріалів. Матеріали однакового найменування розміщуються на одній ділянці, матеріали важкі і громіздкі повинні розміщуватися ближче до місця видачі.
На більшості промислових підприємств при матеріальних складах існують спеціальні ділянки підготовки матеріалів до виробництва. Так, в централізованому порядку на багатьох заводах і фабриках організований розкрій чорних металів, лісу та інших матеріалів. Це дає можливість економніше використовувати матеріал, застосовуючи методи комбінованого розкрою, використовуючи відходи для виробництва дрібніших деталей і так далі.
Одним з видів підготовки матеріалів до виробництва є комплектування матеріалів і напівфабрикатів перед відпусткою їх виробничим цехам.
Відпустка матеріалу цехам здійснюється на підставі встановлених лімітів для кожного цеху. Залежно від типа виробництва і характеру матеріалів застосовується різний порядок відпустки матеріалів.
Основні матеріали в масовому і багатосерійному виробництві відпускаються по планкартам. Планкарта представляє документ, що складається відділом постачання або планово-виробничим відділом, в якому вказується встановлений цеху місячний ліміт по кожному виду матеріалу, а також терміни і партії подачі. Відповідно до планкарт склад своїми транспортними засобами доставляє кожному цеху у встановлені терміни партії матеріалів і напівфабрикатів. Відпустка матеріалів оформляється приймально-здавальними накладними.
На підприємствах серійного і одиничного виробництва основні і допоміжні матеріали, а також допоміжні матеріали в масовому і багатосерійному виробництві відпускаються по разових вимогах відповідно до лімітних карт і відомостей. Відпуск оформляється накладними або розписками одержувача в лімітних картах або відомостях.
Для забезпечення нормальної роботи підприємства дуже важливо організувати оперативне регулювання запасів. З цією метою встановлюється контроль за станом гарантійних запасів на складах. Якщо частина гарантійних запасів починає видаватися в цехи, то це служить сигналом того, що нормальний хід виробництва може бути порушений. Про це повідомляються органи матеріально-технічного постачання. Таку ж реакцію повинні викликати факти перевищення розмірів запасів, встановлених за категоріями матеріальних ресурсів. Таким чином, склади не лише виконують функції зберігання і підготовки матеріалів до видачі їх у виробництво, але і допомагають оперативно регулювати їх вжиток.
Для ефективного функціонування складів, вони мають бути розумно організовані (спроектовані). Нижче ми розглянемо основні принципи проектування складів. І для невеликого складу, що обслуговується ручною працею, і для крупного автоматизованого господарства, незмінними залишаються наступні три принципи: критерії проектування, технологія вантажопереробки і планування зон зберігання.
Критерії проектування складу пов'язані з фізичними характеристиками складських приміщень і руху вантажопотоків.
Процес проектування визначають три чинники: поверховість складу, використання висоти складських приміщень і особливості вантажопотоку.
Ідеальний склад має лише один поверх, що дозволяє обійтися без ліфтів, використання яких вимагає часу і енергії. Підйомники часто виявляються "вузьким місцем", поряд з якими виникає черга автонавантажувачів. Отже краще, коли склад розміщується в одноповерховій будівлі, хоч це і не завжди можливо, особливо в ділових центрах, де вільної землі мало і вона дорога.
При будь-якому розмірі складського приміщення потрібно прагнути до максимального заповнення кубатури кожного поверху. Висота більшості складських приміщень складає приблизно 6-9 метрів, хоча сучасне автоматизоване устаткування дозволяє використовувати приміщення з висотою стелі до 30 метрів. Завдяки стелажам або іншим подібним пристосуванням удається продуктивно експлуатувати весь об'єм складу, до самої стелі.
Максимальна висота складських приміщень обмежена конструкційними можливостями автонавантажувачів, а також вимогами пожежної безпеки, обумовлених можливостями протипожежних систем.
Планування складу, крім того, повинне забезпечувати безперешкодний рух вантажів незалежно від того - підлягають вони зберіганню чи ні. Загалом це означає, що вантаж повинен поступати з одного боку складського приміщення, складуватися в середині і відвантажуватися з іншого боку.
Прямий вантажопотік зводить до мінімуму можливість заторів і плутанини. Другий принцип відноситься до ефективної організації вантажопереробки. Головні вимоги тут - безперервність вантажопотоку і досягнення економії за рахунок масштабів вантажопотоку. Безперервність вантажопотоку означає, що краще, коли один вантажник або вантажний засіб переміщає вантаж до призначеного йому місця, чим коли декілька чоловік або одиниць устаткування обслуговують окремі ділянки маршруту. Передача вантажу з рук на руки або перевантаження з одного навантажувача на іншій веде не лише до втрати часу, але і підвищує ризик пошкодження вантажу. Отже в загальному випадку на складських роботах переважно довші і менш частіші маршрути. Економія за рахунок масштабів вантажопотоку означає, що при кожній операції потрібно переміщати максимально велику кількість вантажу: не по одній упаковці, а пакетами упаковок - палетками або контейнерами. Результатом такого пакетування може стати одночасне переміщення різних продуктів або компонентів декількох різних замовлень. Зрозуміло, це створює додаткові складнощі, але проте слід прагнути до скорочення числа операцій і, відповідно, витрат.
Згідно третьому принципу, при проектуванні складу необхідно враховувати фізичні характеристики вантажів, що підлягають складуванню, - перш за все об'єм, вага і умови зберігання.
Основним чинником, що визначає вибір того або іншого планувального рішення, є об'єм (розмір) вантажу. Крупні вантажні відправки або транзитні вантажі слід зберігати поряд з найкоротшими маршрутами завантаження-вивантаження, тобто поряд з головними проходами і на нижніх полицях стелажів. Це скорочує дистанції переміщення вантажів. Вантажні відправки невеликих об'ємів, навпаки, можна розміщувати далеко від головних проходів і на верхніх полицях стелажів
Схожим чином при плануванні складських приміщень слід враховувати такі характеристики вантажів, як вагу і умови зберігання. Відносно важчі вантажі слід розміщувати якнайнижче, аби мінімізувати ризик їх пошкодження при підйомі і потрібні для цього зусилля. Розміщення насипних вантажів або вантажів з низькою щільністю вимагає великого вільного простору, тому для них потрібно передбачити відкрите місце або стелажі з високими бортами. З іншого боку, для складування малогабаритних вантажів потрібні стелажі з дрібними вічками. Отже, в плануванні складу повинні отримати відбиття особливості всіх видів продукції, що зберігається.
Проте в деяких ситуаціях ці принципи вступають в протиріччя один з одним. Можливо, наприклад, що з технологічних причин для підбірки вантажів з місць зберігання і для комплектування замовлень вигідно використовувати одне устаткування, а для завантаження їх в трейлер - інше. Це означає, що вантажі потрібно передавати з одного навантажувача на іншій, на що витрачається додатковий час. Але при цьому може виявитися, що вживання спеціалізованого устаткування в кожній з цих операцій забезпечує нижчі загальні витрати. Важливим аспектом є протипожежні заходи, особливо якщо на складі зберігаються ГСМ і легкозаймисті речовини. Втім, все це не зменшує ролі загальних принципів.
1.4 Проблема ефективного використання виробничих запасів та шляхи її вирішення
У системі заходів по вдосконаленню господарського механізму пошук шляхів найбільш раціонального використання виробничих запасів посідає важливе місце. У цьому зв'язку неодноразово відзначалося, що в умовах переходу підприємств на нові принципи господарювання і управління особливого значення набуває економія матеріалів, оскільки ефективність їх використання вирішальним чином позначається на кінцевих результатах виробництва.
Як відомо, завдання по забезпеченню економії матеріалів багатопланове й охоплює ряд складних проблем. Одна з них - це посилення ролі контролю за відпуском виробничих запасів і раціональним використанням їх у виробничому циклі.
Свідченням упущень і недоробок в організації контрольного процесу є факти перевищення ліміту при відпуску виробничих запасів, не раціональне їх витрачання, відсутність зацікавленості працівників у застосуванні більш досконалих форм контролю.
Таким чином, незважаючи на те, що в цілому питанням ефективного використання сировини і матеріалів приділяється певна увага на всіх рівнях управління, наявність фактів, що вказують на відсутність дієвих матеріальних і моральних стимулів економії, недостатня відповідальність за перевитрату ресурсів відносно до поставлених норм, а також безгосподарність і марнотратство, не дозволяють отримати належних результатів. Тому назріла необхідність у вдосконаленні діючої методики внутрішнього контролю за рухом і використанням матеріальних ресурсів. Крім того, розробка і застосування на підприємствах більш раціональних систем преміювання за економію і санкціонування за перевитрату ресурсів сприятимуть якісному використанню матеріалів, палива, запасних частин на всіх виробничих дільницях.
На підприємстві під контролем використання виробничих запасів слід розуміти організовану систему нагляду і перевірок, спрямовану на виявлення фактів неправильного і несвоєчасного оформлення первинної документації на відпуск матеріалів, необґрунтованого їх відпуску і витрачання у процесі виробництва. Контроль включає і перевірку порядку дотримання встановлених норм витрачання матеріалів. При цьому методі контролю є не тільки перевірка законності, обґрунтованості і доцільності здійснюваних господарських операцій, а й визначення раціональних шляхів і способів подолання відхилень, усунення перепон у забезпеченні економії матеріальних цінностей.
У зв'язку з тим, що в усій сукупності контрольних операцій, здійснюваних працівниками бухгалтерії найбільш важливим є контроль за витратами виробництва і, зокрема, за використанням виробничих запасів, необхідно, на наш погляд, виділити основні завдання контролю.
Вважаємо, що найбільш істотними завданнями є такі:
контроль обґрунтованості відпуску матеріалів відповідно до встановлених лімітів;
перевірка ефективності використання активів структурними підрозділами підприємства;
встановлення осіб, які розпоряджаються відпуском матеріалів, і осіб, відповідальних за витрачення цінностей у процесі виробництва.
Напрямки вирішення вказаних завдань викладені в економічній літературі, однак на практиці ефективність їх вирішення залежить від ряду причин. Найчастіше недоліки в організації контролю даної ділянки облікових робіт виникають через невизначеність у виборі об'єктів контролю, відсутність планів тематичних перевірок, а також недбайливе виконання працівниками, що здійснюють контроль, своїх функцій.
З метою підвищення якості проведення контролю доцільно чітко визначити його об'єкти. Так, стосовно до процесу використання виробничих запасів, увага повинна бути спрямована на дотримання норм витрат, раціональність використання матеріалів у виробництві.
В економічній літературі багатьма авторами підкреслюється, що найважливішим завданням організації обліку і контролю за використанням матеріальних цінностей у виробництві є визначення, систематизація і аналіз відхилень фактичних витрат від встановлених норм. Розв'язанню вказаного завдання сприятиме застосування досконалішої системи документування і витрачання матеріалів у виробництві, яка б забезпечувала всі види, форми і методи контролю необхідною інформацією.
З урахуванням галузевої особливості, технології виробництва контроль витрачання виробничих запасів у промисловості здійснюється шляхом перевірки запасів у таких документах: лімітно-забірних картках, вимогах, відомостях та інших.
Принцип побудови цих документів (як комбінованих, так і комплексних) дозволив не тільки скоротити потік первинної документації, а й посилити контроль за технологічною дисципліною, забезпечити відповідність обліку виробітку обсягу виконуваних операцій.
Узагальнення первинної інформації щодо використання матеріальних цінностей залежить від застосовуваного порядку документування і прийнятого для галузі методу контролю за витрачанням матеріалів на виробництво.
Слід вказати, що сутність методу документування полягає в тому, що відпуск виробничих запасів в межах норм здійснюється по лімітно-забірних картках, а відхилення від норм фіксуються в сигнальних вимогах, якими оформлюються заміни одного виду матеріалу іншим. Заміни на практиці виникають переважно через недоліки в організації забезпечення виробничого процесу необхідними матеріалами. При цьому в лімітній картці робиться позначка про зменшення кількості матеріалу, який замінюється.
З приводу здійснюваних замін одних матеріальних цінностей іншими слід звернути увагу на той факт, що в сучасних умовах господарювання виробнича діяльність підприємств повинна ґрунтуватись на ресурсозберігаючих технологіях, які передбачають, крім забезпечення якісного і економного використання ресурсів, ще й заміну рідкісних, а значить дефіцитних та цінних їх видів, на більш доступні ресурси, які не поступаються їм за якістю і параметрами.
Однак, на практиці впровадження принципу ресурсозбереження здійснюється дуже повільними темпами. Тому і виникаюча в процесі виробництва необхідність заміни ресурсів обумовлена й іншими причинами.
При застосуванні методу документування на основі лімітної картки складається розрахунок відхилень по замінах матеріалів і визначається їх вплив на собівартість продукції з позначенням причин і винуватців заміни.
Важливо підкреслити, що вдосконалення господарського механізму в умовах ринку формує і нові вимоги до організації внутрішнього контролю на підприємстві.
У зв'язку із впровадженням у практичну діяльність підприємств прогресивних інформаційних технологій, особливої актуальності, як уже відзначалося, набуває проблема ефективного використання і розширення сфери їх застосування за рахунок автоматизації нових ділянок управлінських робіт. До останніх відносяться роботи, що виникають у процесі здійснення контролю: тут застосування засобів обчислювальної техніки поки не одержало істотного і помітного поширення. При цьому однією з причин такого становища є недостатнє дослідження питань, присвячених контролю в умовах комп'ютеризації обліку.
Таким чином, враховуючи актуальність проблеми, пропонуємо нові підходи до організації бухгалтерського контролю.
Як відомо, в процесі діяльності підприємства найбільша кількість порушень пов'язана з матеріальними цінностями. Не винятком є їх крадіжки. У зв'язку з цим актуальності набувають питання вдосконалення методики контролю за збереженням виробничих запасів в умовах автоматизованого опрацювання інформації.
Детально розглянемо основні аспекти діючої методики контролю за збереженням матеріальних цінностей з метою визначення шляхів її вдосконалення.
На сучасних підприємствах раціональне і ефективне використання виробничих запасів неможливо забезпечити без правильної організації бухгалтерського обліку і контролю за її рухом і збереженістю.
На наш погляд, контроль, здійснюваний на підприємстві, повинен охоплювати такі основні стадії руху виробничих запасів: надходження, формування матеріальних запасів і найголовніше використання у виробничому циклі.
Зокрема, контроль за використанням виробничих запасів в процесі виробництва доцільно здійснювати за такими напрямками:
контроль документального оформлення відпуску виробничих запасів;
перевірка відповідності фактичного відпуску матеріалів на виробництво за встановленим лімітом;
контроль відповідності витрачання матеріалів затвердженим нормам і нормативам;
контроль за відходами і поверненням невикористаних матеріалів;
контроль правильності віднесення матеріальних витрат на собівартість продукції.
Вважається, що ретельного дослідження потребує методика контролю за відпуском виробничих запасів зі складів, оскільки застосування ЕОМ розкриває нові можливості, котрі доцільно використати при проведенні контролю.
Доцільно використовувати як один із варіантів вдосконалення методики контролю відпуску матеріалів зі складу в умовах автоматизації облікового процесу, використання ЕОМ. При функціонуванні АРМ у пам'ять ПЕОМ заноситься створена нормативна база використання матеріалів у виробництві. Вона містить норми витрат матеріалів на виробництво, а також вартісні нормативи використання матеріальних цінностей підрозділами підприємства. Крім того, нормативна база включає план виробництва, для якого встановлені певні норми витрат. За наявності вказаних відомостей з'являється можливість виписки первинних документів для відпуску матеріалів здійснювати за допомогою ПЕОМ на робочому місці матеріально відповідальної особи з одночасним машинним контролем процесу відпуску матеріальних цінностей у виробництво. Практичне використання даних нормативної бази полягає ось в чому: при запиті споживачем певного матеріалу в ПЕОМ вводиться код матеріалу, запитана його кількість і код споживача. Комп'ютер автоматично перевіряє, чи є такий матеріал на складі і в якій кількості. Потім встановлюється величина використання даного матеріалу у відповідності з нормами або нормативами стосовно до вказаного споживача. Доцільно зазначити також, що застосування комп'ютерних програм бухгалтерського обліку вимагає методики контролю та розробки програм ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств. Для цього сучасна комп'ютерна техніка має великі можливості, за її допомогою, насамперед можна виконувати розрахунки та інші логічні процедури за тривалі періоди часу і без помилок.
2. Організація обліку виробничих запасів на підприємстві
2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства ПАТ "Тормаш"
Публічне акціонерне товариство "Тормаш", яке є об'єктом дослідження, функціонує за адресою: 86603, Донецька обл., м. Торез, вул. Леніна, 295. Підприємство має організаційно-правові атрибути, властиві йому як господарюючому суб'єкту: самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з найменуванням. Підприємство має у власності відособлене майно, що враховане на його самостійному балансі, має право від свого імені здобувати й здійснювати майнові й особисті немайнові права, мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту.
Предметом діяльності підприємства згідно статуту є:
29.52.1 Виробництво (без ремонту) машин i обладнання для добувної промисловості;
31.10.1 Виробництво двигунів, генераторів i трансформаторів;
31.10.2 Ремонт (спеціалізований) двигунів, генераторів i трансформаторів електричного струму.
Публічне акціонерне товариство "Тормаш" (Торезский машинобудівний завод) є провідним в Україні й країнах СНД виробником вибухозахищеного пускового електроустаткування, що використовується у вугільних шахтах, небезпечних по газу (метану) і вугільному пилу, а також устаткування для інших галузей народного господарства.
На сьогоднішній день ПАТ "Тормаш" (Торезький машинобудівний завод) - це сучасне підприємство зі спеціалізованою технологією й потужним виробництвом. Виробничі ділянки (механічна, складальна, штампувальна), відділи й служби підприємства націлені на швидке і якісне виконання замовлень споживачів. Кваліфікований відділ головного конструктора й служба головного технолога успішно вирішують найсерйозніші завдання для максимально повного задоволення запитів і потреб замовників.
Політика ПАТ "Тормаш" (Торезький машинобудівний завод) - це постійний розвиток і вдосконалювання конструкції апаратів. Враховуючи потребу в принципово нових апаратах на базі оригінальних і сучасних комплектуючих виробів, на заводі розробляються й створюються модифікації потужнішої пускової апаратури не тільки для вугільної промисловості, але й для інших галузей господарства.
Починаючи із другого півріччя 2006 року завод розпочав серійний випуск пускачів вибухозахищених іскробезпечних серії ПВІТ - М номінальні струми від 10 до 630А.
У питанні продажів завод орієнтований на конкретного споживача, пропонуючи йому як широкий спектр пускової апаратури так і великий вибір комплектів запасних частин і комплектуючих виробів, а також сервісне обслуговування.
Одним з напрямків діяльності підприємства є капітальний ремонт електроустаткування у вибухозахищеному виконанні.
Враховуючи сучасні виробничі потужності й багаторічний досвід роботи заводу, гарантуються якість і надійність відремонтованого встаткування. Надійність і якість продукції, що випускається, підтверджені сертифікатами МАКНДІ (Україна, м. Макіївка), МОС "СЕРТИУМ" (Російська Федерація, м. Москва), а також дозволами Держпромнагляду України, Федеральної служби з екологічного, технологічного й атомного нагляду (Російська Федерація), Держпромнагляду Республіки Білорусь і МНС республіки Казахстан. Устаткування під маркою ПАТ "Тормаш" (Торезький машинобудівний завод) випускається в строгій відповідності з технічними вимогами стандартів по безпеці, що гарантує безпечні умови при його експлуатації. Постійно підтримуючи й розбудовуючи ділові зв'язки, колектив заводу намагається задовольнити попит і потребу партнерів у вибухозахищеному встаткуванні.
На ПАТ "Тормаш" функціонує система управління якістю відповідно до вимог міжнародного стандарту ІSO 9001: 2008. що підтверджене сертифікатом якості ДСТУ ISO 9001: 2011 УкрСЕПРО № UA 2. 038. 04469-10
Головними споживачами гірничо-шахтного обладнання є підприємства вугільної промисловості, тому що саме в їхнім користуванні перебувають усі шахти, у яких добувається вугілля, руда, граніт і т.д. Таким чином, потенційними споживачами товарів і послуг ПАТ "Тормаш" є гірничодобувні компанії України та Росії.
Основними постачальниками сировини та комплектуючих для ПАТ "Тормаш" є:
чорного металопрокату: ЗАТ "Донецьксталь" - металургійний завод", ТОВ "Такт", ТОВ "Спецметалпром";
кольорового металопрокату: ТОВ "Техніка", ПФ "ДагАрт", ТОВ "Пiтек";
ізоляційної продукції: ТОВ "Сонар",
кабельно-проводникової продукції: ТОВ "Альянс", ТОВ "Донелектро", ПП "Акватон";
підшипників: ТОВ "Тревел", ТОВ "Арков Україна", ТД "Галпідшипник", ТОВ "Промпiдшипник" та iн.
На діяльність підприємства впливає ціла низка факторів, від яких в цілому залежить діяльність підприємства. Факторами, які значно впливають на виробничу діяльність підприємства, виступають:
підвищення цін на енергоносії,
нестабільна цінова політика на ринку чорного та кольорового металопрокату, кабельно-провідникової продукцiї, підшипників, ізоляційних матеріалів та іншої сировини i комплектуючих.
Суттєвим фактором є високий знос основних засобів, високий рівень витрат на утримання та ремонт основних засобів. Для більш продуктивної роботи підприємства потрібно проводити капітальний ремонт виробничого обладнання, придбати нове, вдосконалювати технологію виробництва.
План розвитку ПАТ "Тормаш" передбачає: зростання обсягiв виробництва за рахунок модернізації виробництва, впровадження нових технологій виробництва, випуску нових видів продукції, пошуку та залучення нових споживачів та замовників як на території України, так i за її межами, максимально використовувати та нарощувати виробничі потужності. Виробництво не залежить від сезонних змін.
Останні роки підприємство працює досить стабільно, підтримує зв'язки з постійними клієнтами, чим забезпечує собі стабільний збут. Рекламацій на якість продукції підприємство не має, що підтримує імідж підприємства серед споживачів на високому рівні. Активна маркетингова політика, рекламна діяльність, налагодження ділових зв'язків та отримання великих замовлень дають підстави вважати, що підприємство має позитивні перспективи розвитку.
Щоб оцінити фінансово-економічне становище підприємства проаналізуємо його основні показники.
Виробничі запаси підприємства на 01. 01.2011 р. складають 679 тис. грн.
Склад виробничих запасів підприємства представлено в таблиці 2. 1
Таблиця 2. 1 - Виробничі запаси підприємства на 01. 01.2011 р.
Найменування |
Тис. Грн. |
|
Металопрокат |
4 |
|
Нить кордів |
2 |
|
Метиси |
29 |
|
Лакофарбові матеріали |
- |
|
Лісоматеріали |
3 |
|
Будівельні матеріали |
37 |
|
Акумулятори, шини |
3 |
|
Підшипники, запчастини |
63 |
|
Тара |
1 |
|
Сітка-мішок |
1 |
|
Електромеханічні вироби |
23 |
|
Брекчія |
1 |
|
Ремні |
1 |
|
Крейда |
- |
|
Електроди |
- |
|
Інструмент |
95 |
|
Вапняковий флюс |
11 |
|
Колючий дріт |
4 |
|
Затяжка шахтна |
16 |
|
Щебінь |
52 |
|
Шлак |
5 |
|
Затяжка зварна |
2 |
|
Дріт зварний |
8 |
|
Шлакоблок |
3 |
|
Кабель, трос, катанка |
- |
|
Затяжка шахтна |
6 |
|
Природній камінь |
- |
|
Стіновий набір |
126 |
|
Лист метал |
23 |
|
Канат |
- |
|
ГСМ |
- |
|
Костюми |
- |
|
Подсумки |
93 |
|
Ел. технічні вироби |
60 |
|
Солома |
4 |
|
Цеп ПР 1905 |
1 |
|
Скловолокно |
- |
|
Шліф круги |
2 |
|
Всього: |
679 |
Склад виробничих запасів переглянуто комісією в результаті чого залежалі й неліквідні запаси станом на 01. 09.2011р. були уцінені на 296 тис. грн.
Частина виробничих запасів необхідна для організації виробництва (металопрокат, проволока, метиси, вугілля, ПММ, запчастини, електроди і т. ін.), друга частина виробничих запасів використовується для обміну на матеріальні цінності, необхідні для виробничих потреб, а також з метою погашення кредиторської заборгованості за газ, воду, й електричну енергію (болт, шайба, гвинт, вугілля, колючий дріт, міжрамна стяжка) та ін. Основні показники, що характеризують діяльність підприємства наведені у таблиці 2. 2
Таблиця 2. 2 - Основні показники діяльності "ТОРМАШ" за 2010 рік
Подобные документы
Економічна сутність запасів, класифікація та оцінка. Організація обліку виробничих запасів на підприємстві. Документальне оформлення їх наявності, руху та вибуття, синтетичний та аналітичний облік, проведення інвентаризації. Удосконалення обліку запасів.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 05.03.2014Поняття виробничих запасів як активів підприємства, особливості їх класифікації. Нормативно-правова база обліку виробничих запасів. Організація обліку надходження та наявності виробничих запасів. Головні шляхи удосконалення обліку виробничих запасів.
курсовая работа [81,9 K], добавлен 10.12.2014Економічний зміст виробничих запасів. Нормативно-правова база, що регулює питання обліку виробничих запасів. Методика аналізу виробничих запасів на підприємстві. Напрями вдосконалення обліку та підвищення ефективності використання виробничих запасів.
дипломная работа [152,5 K], добавлен 11.07.2008Оцінка динаміки, складу і структури виробничих запасів підприємства. Аналіз ефективності їх використання. Особливості їх документального оформлення, аналітичного, синтетичного та управлінського обліку. Організація процесу контролю і аудиту запасів.
дипломная работа [2,0 M], добавлен 08.06.2015Економічна сутність виробничих запасів, їх класифікація та роль в діяльності підприємства. Документальне оформлення і автоматизація синтетичного та аналітичного обліку операцій з руху виробничих запасів та відображення результатів їх руху в ГНК "Гетьман".
курсовая работа [48,7 K], добавлен 30.06.2014Теоретичні основи обліку виробничих запасів на підприємствах України. Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентують облік виробничих запасів. Організація обліку виробничих запасів в частині паливно-мастильних матеріалів на ВАТ "Криворіжхліб".
курсовая работа [89,6 K], добавлен 21.11.2010Аналіз господарсько-фінансової діяльності ТЗОВ "Компанія Технопол". Особливості документального оформлення руху виробничих запасів. Характеристика синтетичного та аналітичного обліку виробничих запасів. Шляхи удосконалення системи бухгалтерського обліку.
курсовая работа [36,2 K], добавлен 20.08.2010Теоретичні основи побудови обліку та класифікація виробничих запасів підприємства. Аналіз ефективності використання виробничих запасів на підприємстві ВП "Старинська птахофабрика Нова" ВАТ МХП, а також загальні рекомендації щодо вдосконалення їх обліку.
дипломная работа [554,8 K], добавлен 18.11.2010Економічна сутність та класифікація виробничих запасів. Організація бухгалтерського обліку та облікова політика підприємства. Методи оцінки запасів при їх вибутті або передачі у виробництво. Інформаційне забезпечення обліку кредиторської заборгованості.
дипломная работа [337,7 K], добавлен 24.08.2015Сучасні проблеми обліку виробничих запасів, пропозиції щодо їх усунення. Ведення первинного обліку виробничих запасів, виявлення недоліків та їх усунення. Основні проблеми, пов’язані з організацією та веденням обліку виробничих запасів на підприємствах.
статья [22,8 K], добавлен 27.08.2017