Облік грошових коштів у системі управління ліквідними активами підприємства

Сутність, завдання і значення обліку грошових коштів в системі управління ліквідними активами підприємства. Правові засади організації бухгалтерського обліку грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів як основа для управління рухом грошових коштів.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 19.06.2011
Размер файла 162,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Облік грошових коштів у системі управління ліквідними активами підприємства

Зміст

  • Вступ
  • 1. Сутність, завдання і значення обліку грошових коштів в системі управління ліквідними активами підприємства
  • 1.1 Грошові кошти: сутність та значення в системі управління ліквідними активами підприємства
  • 1.2 Правові засади організації бухгалтерського обліку грошових коштів на підприємстві
  • 1.3 Організація готівкових та безготівкових розрахунків
  • 1.4 Фінансовий облік грошових коштів у касі та за поточним рахунком
  • 2. Звіт про рух грошових коштів як основа для управління рухом грошових коштів
  • 2.1 Складання звіту про рух грошових коштів
  • 2.2 Аналіз руху грошових коштів на основі підприємства ВАТ "Насосенергомаш"
  • 2.3 Удосконалення методів оптимізації грошових потоків підприємства
  • Висновки
  • Перелік посилань
  • Додатки

Вступ

В умовах ринкової економіки підприємства постійно підтримують фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами й організаціями, працівниками підприємства й окремими особами, тому зростає потреба всіх рівнів управління у своєчасній і достовірній інформації, що забезпечує прийняття обґрунтованих рішень. У цьому зв'язку зростає роль обліку коштів. Кошти присутні на початковому і кінцевому етапах облікового циклу, що включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їхній продаж і одержання виторгу.

Організація грошового обігу на підприємствах контролюється і регламентується. Від своєчасного і якісного внутрішнього контролю залежить не тільки схоронність коштів засновників, але і кредитоспроможність підприємства. Внутрішній контроль включає не тільки бухгалтерський облік, а усю фінансово-господарську діяльність структурних підрозділів і підприємства в цілому. Контроль спрямований на постійне удосконалювання господарських процесів, що є життєвою необхідністю сучасного підприємства.

В умовах ринкових відносин, коли у більшості підприємств грошових активів не вистачає, здатність підприємства виживати напряму залежить від уміння управляти грошовими потоками. До останнього часу управлінню грошовими активами у вітчизняній практиці не приділялося достатньої уваги. Але цей вид активів є найобмеженішим в сучасних умовах, і управління ним безпосередньо впливає на розвиток підприємства і формування кінцевих результатів його господарської діяльності. Тому грошові активи потребують посиленої уваги до себе з боку керівних органів підприємства. Управління ними ґрунтується на даних обліку через організацію і контроль за рухом грошових потоків, а також запасів грошових активів із точки зору ефективності платежів і оптимального забезпечення операційної діяльності підприємства фінансовими ресурсами.

В умовах динамічного формування конкурентного фінансово-господарського середовища найважливішим завданням вітчизняних підприємств стає забезпечення фінансової стійкості, ефективного функціонування системи управління грошовими потоками.

Ефективне управління потоками грошових коштів дозволяє підприємству забезпечити високий рівень оборотності його капіталу, ритмічність діяльності, знизити ризик неплатоспроможності і підвищити ступінь фінансової рівноваги, отримати додатковий прибуток і скоротити втрати за рахунок раціонального використання тимчасово вільних коштів.

Сучасний розвиток економіки України вимагає удосконалення економічних методів управління підприємством та підвищення ефективності управлінських рішень, що приймаються керівництвом. Об'єктивна оцінка результатів діяльності підприємств базується на основі використання поняття "грошові кошти". Якісний облік, ефективний контроль та глибокий аналіз надходжень, витрачань і залишків грошових коштів є важливою передумовою прийняття ефективних рішень щодо руху грошових коштів суб'єктів підприємницької діяльності.

Актуальність теми зумовлена тим, що на підприємствах нерідко виникають проблеми з грошовими розрахунками через недостатнє розуміння самого значення поняття. Основна увага приділяється лише обліку, аналізу та контролю за збереженням та використанням грошових коштів в аспекті дотримання законодавчих норм. Недооцінка грошових коштів як елементу оборотних активів широко розповсюджена, що негативно впливає на питання їх ефективного розподілу та використання. Від обсягів і швидкості руху грошового обігу, ефективності керування ним безпосередньо залежать платоспроможність і ліквідність підприємства.

Метою даної роботи є висвітлення теоретичних основ і економічної сутності грошових потоків, дослідження методики управління грошовими коштами підприємства з використанням аналізу грошових потоків, а також виробітку шляхів по оптимізації грошових коштів підприємства і вдосконаленню шляхів по їх управлінню.

Для розкриття даної мети необхідно розглянути наступні завдання: інформаційну базу щодо аналізу грошових потоків в умовах застосування сучасних інформаційних технологій; техніко - економічну характеристику підприємства; головні напрямки підвищення ефективності використання грошових коштів на підприємстві; використання методів та моделей щодо аналізу грошових потоків підприємства.

Відповідно до мети дослідження були поставленні такі завдання:

ѕ визначити сутність грошових потоків підприємства та їх класифікацію;

ѕ розкрити значення формуванням грошових потоків та окреслити основні принципи його здійснення;

ѕ дослідити етапи формування грошових потоків;

ѕ охарактеризувати загальну діяльність ВАТ „Насосенергомаш ”

ѕ провести оцінку фінансового стану підприємства;

ѕ здійснити аналіз грошових потоками ВАТ „ Насосенергомаш ”;

ѕ визначити коло заходів оптимізації грошових потоків та ефективності управління рухом грошових коштів.

Проведені дослідження ґрунтуються на основі законодавчих та нормативних документів, що регламентують рух грошових коштів, даних періодичних видань, монографій.

При написанні роботи використовувалися такі методи: системний підхід, економіко-статистичний, монографічний, коефіцієнтний, порівняльний аналіз, експертні оцінки, метод наукової дедукції та синтезу.

Основні результати дослідження: визначена теоретико-суттєва характеристика впливу ринкового середовища на формування активів підприємств; проведено ґрунтовний аналіз на базі використання системи логічних, економіко-математичних методів щодо оптимізації активів підприємств; визначено фінансовий стан і динаміку показників використання активів певного підприємства; зроблені висновки щодо підвищення ефективності використання активів підприємства.

1. Сутність, завдання і значення обліку грошових коштів в системі управління ліквідними активами підприємства

1.1 Грошові кошти: сутність та значення в системі управління ліквідними активами підприємства

Аналіз літературних джерел показує, що розкриття сутності грошових коштів та формування грошових потоків, а також їх руху в господарській діяльності висвітлюють автори: Швець В.Г., Коблянська О.І., Гура Н. О, Сопко В.В., Бутинець Ф.Ф. [23, 25, 26, 29, 32,].

Сопко В.В. визначає грошові кошти як об'єкт обліку, який бере участь у всіх грошових операціях, що здійснюються в процесі перебігу господарської діяльності підприємства [23]. Швець В.Г. зазначає, що грошові кошти нерозривно пов'язані з процесами постачання, виробництва та реалізації [25]. Коблянська О.І. визначає, що грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони наявні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.

В англо-американській економічній літературі кошти у звичному для нас розумінні носять назву готівки. Саме визначення коштів є суттєво об'ємнішим - це готівка і грошові еквіваленти, тобто інші короткотермінові ліквідні активи, що можуть бути реалізовані в будь-який час без значних втрат. Слід мати на увазі, що купівля та продаж грошових еквівалентів розглядаються лише як трансформація з однієї форми коштів в іншу, а не як рух грошових потоків, що підкреслюється у Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку.

У французьких економічних виданнях знаходимо дещо інше визначення грошових коштів, що використовується, починаючи з 70-х років минулого століття - різниця між чистим оборотним капіталом і потребою в оборотному капіталі. Воно відоме як рівняння функціональної фінансової рівноваги Мельє, Бароле і Бульме.

У відповідності до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 2 та 4, грошові кошти - це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Введено також нове поняття "еквіваленти грошових коштів", які являють собою короткострокові фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості [26].

Не менш важливим, з точки зору керівництва підприємства, є управління грошовими коштами, яке має свої особливості: система обліку повинна задовольняти потреби адміністрації в інформації, необхідні для вирішення проблем управління; відповідальність за ресурси на всіх етапах кругообігу засобів в процесі виробництва або обігу закріплюється за центром відповідальності і сприяє контролю, оцінці діяльності, стимулюванню діяльності менеджерів; розробка системи внутрішньої звітності, налагодження чітких інформаційних потоків між відділами із застосуванням сучасних засобів автоматизації. Звітність надається в довільній формі, схваленій керівництвом підприємства. Періодичність кожного виду звітності встановлюється в залежності від потреб конкретного користувача.

Отже, раціональне та ефективне використання грошових коштів як складового елементу оборотних активів суб'єктів господарювання відіграє важливу роль в управлінні підприємством. Для досягнення цих показників використання грошових коштів необхідно приймати правильні управлінські рішення. Їх можна базувати на достовірній інформації, отриманій за допомогою якісно організованого обліку та контролю.

В сучасних умовах господарювання все більшого значення набуває проблема забезпечення економічної безпеки підприємств. В цьому аспекті фінансове благополуччя і прибутковість багато в чому залежать від управління коштами. Підприємство відчуває певні загрози та фінансові труднощі, якщо відбуваються порушення платіжної дисципліни та на балансі немає мінімального запасу коштів, разом з тим їхній надлишок може сприяти отриманню додаткового доходу, пов'язаного з використанням фінансових інструментів.

Управління грошовими потоками підприємства ускладнюється нестабільністю зовнішнього середовища, у якому функціонує підприємство, та невизначеністю впливів фінансової системи в цілому на підприємстві. Складність управління грошовими потоками, особливо при забезпеченні економічної безпеки, обумовлює необхідність визначення основних елементів і механізмів, за допомогою яких можна адекватно реагувати на відповідні збої в господарській діяльності [32].

Значний внесок у розроблення підходів до аналітичного забезпечення управління грошовими потоками підприємств зробили сучасні економісти, зокрема С. Ареф'єв [1], В. Бурлачков [22, 28], І. Бланк, Л. Лігоненко, А. Поддєрьогін, О. Стоянова. Проте проблема економічної безпеки підприємства, зокрема ролі і місця грошових коштів у системі управління економічною безпекою підприємства потребує більш глибокого вивчення.

Оптимізація грошових потоків підприємства є однією з найважливіших функцій управління грошовими коштами, спрямованою на підвищення його економічної безпеки та подальшого розвитку. Найважливішими завданнями, які вирішуються в процесі здійснення управління грошовими потоками, є: максимізація їхнього рівня; гармонізація вхідних і вихідних потоків в часі і просторі; визначення оптимальних строків можливої затримки погашення дебіторської заборгованості з метою недопущення функціонування підприємства в зоні, нижчій за поріг рентабельності; мінімізація їхньої вартості у довгостроковій перспективі; забезпечення відповідного рівня фінансових витрат рівню економічної рентабельності; зміцнення фінансової стійкості та мінімізація рівня фінансових ризиків як за окремими операціями, так і за видами діяльності підприємства.

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування грошових коштів. Так, нині важливе місце в джерелах грошових коштів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги грошових коштів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні грошових коштів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність. Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру грошових коштів підприємства. У свою чергу, від величини грошових коштів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність грошових коштів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість. Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває важливого значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки [29].

Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення статутного фонду. У дальшому вони інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва. Саме так підприємства отримують можливість займатися виробництвом та збутом продукції, одержувати доходи. Кошти підприємств зберігаються в касах, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.

У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств постійно надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації. Кошти надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств: від акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воно одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції на підприємство надходять суми акцизного збору, податок на додану вартість, мито, котрі підлягають внесенню в бюджет. Реальним платником цих податків є споживач, а перераховує їх у бюджет підприємство, яке реалізує продукцію. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань у бюджет акцизного збору, податку на додану вартість, мита, спрямовується на заміщення коштів, авансованих в оборотні та основні фонди, на виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб'єктами господарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилась, формує валовий та чистий дохід, прибуток.

Важливим елементом управління грошовими потоками є врахування того факту, що різні види оборотних активів мають різну ліквідність, під якою розуміють тривалість періоду, необхідного для конвертації даного активу в грошові кошти, різні також і видатки із забезпечення цієї конвертації. Тільки грошовим коштам властива абсолютна ліквідність. Щоб вчасно оплачувати рахунки постачальників, підприємство повинно мати певний рівень абсолютної ліквідності. Його підтримка пов'язана з певними видатками, точний розрахунок яких важко спрогнозувати, тому в економічній літературі рекомендують ціною за підтримку необхідного рівня ліквідності вважати можливий дохід від інвестування середнього залишку коштів у державні цінні папери (концепція альтернативних витрат), які мають мінімальний ризик. Таким чином, гроші й подібні їм цінні папери відносяться до класу активів з однаковим ступенем ризику, а отже, можуть порівнюватись за доходом (витратами).

У системі управління грошовими потоками можна виділити такі складові: облік руху грошових коштів; аналіз потоків грошових коштів; прогнозування грошових потоків, визначення оптимального рівня коштів. Потоки грошових коштів підприємства розглядаються за трьома видами діяльності: операційній (основній), інвестиційній і фінансовій. Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційними чи фінансовими видами діяльності. Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства [30].

Управління грошовими потоками підприємства визначається такими особливостями: грошові потоки обслуговують здійснення господарської діяльності підприємства у всіх її аспектах, що дозволяє системно розглядати можливі загрози; забезпечує фінансову рівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку, що сприяє стабільності джерел фінансування; раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційної діяльності, що зменшує ризик простоїв у зв'язку з недостатністю оборотних активів; дозволяє скоротити потреби підприємства в позиковому капіталі, знижуючи фінансовий ризик як основний елемент небезпеки; є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства, підвищуючи віддачу використаних ресурсів; забезпечує зниження ризику неплатоспроможності підприємства.

Рух грошових коштів - це надходження і вибуття грошових коштів у процесі здійснення господарської діяльності підприємства. Грошовий потік враховує рух грошових коштів, які не враховуються при розрахунку прибутку (амортизацію, капітальні витрати, податки, штрафи, боргові виплати і чисту суму боргу, позикові і авансовані кошти), тому в системі управління підприємства регулювання грошового потоку зменшує вірогідні загрози та дозволяє створити певний запас коштів. Управління грошовими потоками підприємства сприяє управлінню оборотним капіталом (оцінка короткострокової потреби в готівкових коштах і управління запасами); плануванню часових параметрів капітальний витрат; управлінню капітальними потребами (фінансування за рахунок власних коштів або кредитів банків); управлінню затратами і їх оптимізації з точки зору більш раціонального розподілу ресурсів підприємства в процесі виробництва; управлінню економічним ростом.

У процесі формування грошових коштів підприємств важливе значення має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик.

Отже, основною метою управління грошовими потоками є дослідження рівня достатності коштів, необхідних для нормального функціонування підприємства; визначення інтенсивності та ефективності їх використання; визначення джерел їх надходжень та напрямку витрачання для контролю за поточною ліквідністю та платоспроможністю підприємства; виявлення причин дефіциту (надлишку) грошових коштів; короткострокове прогнозування та розробка стратегії надходжень та витрачань коштів для забезпечення поточної та перспективної діяльності.

На думку И.А. Бланка [22] висока роль ефективного керування грошовими потоками підприємства визначається наступними основними положеннями:

1) Грошові потоки обслуговують здійснення господарської діяльності підприємства практично у всіх її аспектах. Мова йде в першу чергу про ефективне використання тимчасово вільних залишків коштів у складі оборотних активів, а інвестиційних ресурсів, що накопичують також, у здійсненні фінансових інвестицій. Високий рівень синхронізації по обсязі й у часі надходжень і виплат коштів дозволяє знижувати реальну потребу підприємства в поточних і страховому залишках коштів, що обслуговують операційний процес, а також резерв інвестиційних ресурсів, формований у процесі здійснення реального інвестування. Таким чином, стратегічне керування грошовими потоками підприємства сприяє формуванню додаткових інвестиційних ресурсів для здійснення фінансових інвестицій, що є джерелом прибутку.

2) Ефективні грошові потоки забезпечують фінансова рівновага підприємства в процесі його стратегічного розвитку. Навіть у підприємств, що успішно здійснюють господарську діяльність і прибутку, що генерують достатню суму, неплатоспроможність може виникати як наслідок незбалансованості різних видів, грошових потоків у часі. Аналіз надходження й виплат коштів, у процесі керування грошовими потоками підприємства, дозволяє усунути цей фактор виникнення його неплатоспроможності.

3) Раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу підприємства. Цьому сприяє скорочення тривалості виробничого й фінансового циклів, що досягає в процесі результативного керування грошовими потоками, а також зниження потреби в капіталі, що обслуговує господарську діяльність підприємства. Прискорюючи за рахунок ефективного керування грошовими потоками оборот капіталу, підприємство забезпечує ріст суми, що генерується у часі прибутку.

4) Стратегічний аналіз грошових потоками дозволяє скоротити потреба підприємства в позиковому капіталі. Активно управляючи грошовими потоками можна забезпечити більше раціональне й ощадливе використання власних фінансових ресурсів, формованих із внутрішніх джерел, знизити залежність темпів розвитку підприємства від приваблюваних кредитів. Особливу актуальність цього аспекту управління грошовими потоками здобуває для підприємств, що перебувають на ранніх стадіях свого життєвого циклу, доступ яких до зовнішніх джерел фінансування досить обмежений.

5) Керування грошовими потоками є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства. Любою збій у здійсненні платежів негативно позначається на формуванні виробничих запасів сировини й матеріалів, рівні продуктивності праці, реалізації готової продукції й т.п. У той же час ефективно організовані грошові потоки підприємства, підвищуючи ритмічність здійснення операційного процесу, забезпечують ріст обсягу виробництва й реалізації його продукції.

6) Ефективне керування грошовими потоками забезпечує зниження ризику неплатоспроможності підприємства. Темпи цього розвитку, фінансова стабільність підприємства значною мірою визначаються тим, наскільки різні види потоків коштів синхронізовані між собою по обсягах і в часі. Високий рівень такої синхронізації забезпечує істотне прискорення реалізації стратегічних цілей розвитку підприємства.

7) Активні форми керування грошовими потоками дозволяють підприємству діставати додатковий прибуток, що генерується безпосередньо його грошовими активами. Образно грошовий потік можна представити як систему "фінансового кровообігу" господарського організму підприємства. Ефективно організовані грошові потоки підприємства являються найважливішим симптомом його "фінансового здоров'я", передумовою досягнення високих кінцевих результатів його господарської діяльності в цілому.

Розглянуті аспекти підтверджують тезу про необхідність виділення грошових потоків підприємства в самостійний об'єкт стратегічного управління з відповідним структурним і кадровим забезпеченням цього управління. Основним завданням в управлінні грошовими коштами є сприяння грамотному управлінню грошовими потоками підприємства. Під цим розуміється вибір основної стратегії управління на основі виявлення рівня достатності формування грошових коштів, ефективності їх використання, збалансування додатного та від'ємного грошових потоків підприємства за обсягом та в часі; аналізі динаміки обсягу додатного та від'ємного грошового потоку підприємства, їх збалансування за загальним обсягом.

1.2 Правові засади організації бухгалтерського обліку грошових коштів на підприємстві

Реформування системи бухгалтерського обліку в Україні є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового напряму. Головне завдання трансформації національної системи бухгалтерського обліку полягає у прискоренні процесу її приведення у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N996-XIV (зі змінами та доповненнями) [2, с.5-17].

Відповідно до якого бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Відповідно складання фінансової звітності - бухгалтерської звітності, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

У зв'язку з цим необхідно визначити коло користувачів звітністю, рішення яких впливатимуть на підприємство та інформаційні потреби яких зумовлюватимуть застосування при аналізі тих чи інших прийомів і показників. Згідно зі ст.14 Закону про бухоблік [2, с.15] підприємства зобов'язані надавати фінансову звітність таким категоріям користувачів:

ѕ органам, до сфери управління яких вони належать;

ѕ трудовим колективам на їх вимогу;

ѕ власникам (засновникам) відповідно до засновницьких документів;

ѕ органам виконавчої влади;

ѕ іншим користувачам відповідно до законодавства.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Щоб фінансова звітність задовольняла інформаційні потреби різних категорій користувачів, вона повинна складатися відповідно до певних принципів, які викладені у ст.4 Закону про бухоблік [2, с.7-8]. Бухгалтерський облік і фінансова звітність базуються на таких принципах:

ѕ обачливість - застосування у бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

ѕ повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатні вплинути на рішення, які приймаються на її основі;

ѕ автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відділена від його власників, у зв'язку з чим особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

ѕ послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

ѕ безперервність - оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

ѕ нарахування та відповідність доходів та витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

ѕ превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми;

ѕ історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво і придбання;

ѕ єдиний грошовий - вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

ѕ періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Цей принцип спрямовано на забезпечення зіставлення показників фінансової звітності підприємства у часі. Якщо фінансова звітність не зіставляється на постійній основі, то осмислене порівняння показників за різні періоди часу по суті неможливе.

Згідно з вимогами ст.11 Закону про бухоблік [2, с.14] фінансова звітність підприємства включає:

1) Баланс (форма № 1);

2) Звіт про фінансові результати (форма № 2);

3) Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

4) Звіт про власний капітал (форма № 4);

5) Примітки до звітів (форма № 5).

6) Додатки до річної фінансової звітності "Інформація за сегментами" (форма № 6)

Форми та порядок складання цих звітів містяться відповідно у П (С) БО 2 - П (С) БО 5, затверджених наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87 [10, 11, 12, 13], а вимоги до змісту інформації, що наводиться у Приміткам до звітів, містяться у всіх П (С) БО.

Правові засади регулювання організації і експертного дослідження операцій з грошовими коштами в Україні визначені Законом України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 р. № 4038-ХІІ (зі змінами та доповненнями) [3], П (С) БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", П (С) БО 2 "Баланс", П (С) БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" [10, 12].

Порядок приймання, видачі й обліку готівкових грошей, а також оформлення касових документів регламентується "Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в України", затвердженим постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (зі змінами і доповненнями) [7].

Порядок здійснення розрахункових операцій на рахунках у банках та порядок оформлення відповідних банківських документів регламентуються в Україні Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 (зі змінами і доповненнями) [8] та Законом України "Про банки і банківську діяльність", затвердженим постановою ВР України від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ (зі змінами і доповненнями) [4].

Основними нормативно-правовими документами, що регулюють порядок обліку та звітності грошових потоків і фінансових результатів суб'єктів господарської діяльності, є П (С) БО 3 "Звіт про фінансові результати" та П (С) БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" затверджені наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999р. (зі змінами і доповненнями) [12].

1.3 Організація готівкових та безготівкових розрахунків

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також зацікавлена держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.

Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано. Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення - виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі.

Розвиток ринкових відносин призвів до певних змін у колишній системі грошових розрахунків між підприємствами, зокрема розширив можливість застосування готівкової форми. Готівкові розрахунки між підприємствами можуть здійснюватись як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень.

Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов'язаних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підприємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством.

Підприємства також можуть проводити розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами готівкою. Але якщо підприємства мають податкову заборгованість, розрахунки між покупцем і постачальником продукції треба здійснювати тільки в безготівковому порядку.

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

1) класифікацію розрахунків;

2) організацію розрахунків;

3) форми відповідних документів;

4) взаємовідносини платників з банками.

У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:

ѕ розрахунки за товарними операціями;

ѕ розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообігу коштів підприємства.

Відповідно до територіального розміщення підприємств (покупців - продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.

Міжміські - це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знаходяться в різних регіонах.

Міжнародні - це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.

Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (переказуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.

За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів.

Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках - банк. Розрахунковий документ - це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:

1) платіжними дорученнями;

2) платіжними вимогами-дорученнями;

3) чеками;

4) акредитивами;

5) векселями.

Розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення являє собою доручення підприємства обслуговуючому його банку про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства. Платіжні доручення застосовуються як при місцевих, так й іногородніх розрахунках. Дорученнями можуть проводитися:

— розрахунки за отримані товари та надані послуги;

— авансові платежі;

— розрахунки по нетоварних операціях;

— попередня оплата товарів і послуг та інші.

Розрахунки вимогами-дорученнями. Ці розрахунки використовуються як у місцевих, так й іногородніх розрахунках за поставлені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги.

Платіжна вимога-доручення являє собою вимогу постачальника до покупця оплатити на підставі направлених йому поза банком розрахункових і відвантажувальних документів вартість поставленої за договором продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

Розрахунки чеками. Розрахунковий чек - це письмове доручення банку провести перерахування коштів з рахунку чекодателя (платника) на рахунок чекодержателя (отримувача коштів).

Чеки поділяються на два види:

— чеки для розрахунків між юридичними особами;

— чеки для розрахунків між фізичними та юридичними особами.

Чеки формуються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Строк дії чекової книжки, що застосовується в розрахунках між юридичними особами, один рік. За погодженням з банком строк дії невикористаної чекової книжки може подовжуватися. Строк дії чека з такої книжки - 10 днів, не враховуючи дня його виписки. Строк дії розрахункового чека, виданого фізичній особі для розрахунків з юридичною, - три місяці.

Акредитиви використовуються тільки в іногородніх розрахунках за матеріальні цінності і послуги. Особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух грошових коштів випереджає рух матеріальних цінностей.

облік грошовий кошт ліквідний

Акредитивна форма розрахунків застосовується тоді, коли ця форма розрахунків передбачена договором. Відкриття (виставлення) акредитива проводиться за рахунок власних коштів покупця або кредиту банку. Дозволяється також виставлення акредитива частково за рахунок власних коштів і кредиту банку.

Кожний акредитив призначений для розрахунків тільки з одним постачальником і не може бути переадресованим.

Строк дії акредитива встановлюється у договорі між постачальником і покупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи термін проходження документів спецзв'язком між банками. У зв'язку зі змінами умов поставки і відвантаження продукції строк може бути подовжений на 10 днів.

Акредитиви можуть відкриватися в банку покупця або постачальника. Вони бувають таких видів:

— покриті (депоновані) і непокриті (гарантовані);

— відзивні і безвідзивні.

Розрахункова діяльність комерційного банку полягає також у виконанні доручень клієнтів по оплаті векселів. При цьому банки здійснюють такі операції:

— інкасування векселів (послуга, що надається векселедержателю).

— доміциляція векселів (послуга, що надається векселедавцю).

Інкасування векселя - це виконання банком доручення векселедержателя на стягнення платежу з боржника. За цю послугу банк стягує плату. Прийнявши на інкасо вексель, комерційний банк повинен своєчасно переслати його до комерційного банку за місцем платежу і повідомити платника про інкасування векселя.

Доміциляція векселя полягає в дорученні векселедавця комерційному банку сплатити по векселю в установлений строк за рахунок завчасно внесеної в банк суми або стабільного залишку грошей, що повинні бути на рахунку. Свою згоду бути доміциліатом банк висловлює на лицьовому боці векселя відповідним написом.

У разі рівномірних і постійних поставок товарів і наданих послуг покупці можуть розраховуватися з постачальниками в порядку планових платежів, при яких розрахунки здійснюються періодично за домовленістю сторін.

Перерахування планових платежів проводиться платіжними дорученнями.

Планові платежі можуть виконуватися щоденно або періодично, в строки, погоджені між постачальником і покупцем. Строк укрупненого планового платежу призначається, як правило, на середній робочий день розрахункового періоду

При формі розрахунків на основані заліку взаємних вимог кожне підприємство є одночасно і покупцем, і постачальником різних видів товарів чи послуг.

За даних умов доцільно використовувати такий спосіб розрахунків, як залік взаємних боргів, після чого кожне підприємство отримує або сплачує тільки різницю (сальдо). Переваги подібних розрахунків полягають в тому, що вони скорочують потребу в грошових коштах на суму зарахованих боргів.

Розрахунки по сальдо між двома підприємствами проводяться на основі угоди.

Особливості таких постійно діючих розрахунків полягають в тому, що її учасники направляють розрахункові документи за відпущені товари чи надані послуги не в банк, а один одному.

Правові основи організації безготівкових розрахунків у господарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивними документами. Національний банк України виступає як методичний центр з розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:

ѕ удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві;

ѕ підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;

ѕ зміцнення договірної дисципліни;

ѕ прискорення обороту оборотних коштів.

1.4 Фінансовий облік грошових коштів у касі та за поточним рахунком

Облік грошових коштів - це реєстрація руху грошей в касі, на рахунках у банках і ощадних касах; розрахунків підприємств, організацій та установ за взаємними зобов'язаннями; розрахунків з робітниками і службовцями, іншими особами; розрахунків з банками за позиками; розрахунків з бюджетом.

Підприємства зберігають грошові кошти в касі та на банківських рахунках у національній та іноземній валютах.

Головними завданнями обліку грошових коштів є:

ѕ своєчасне та правильне оформлення первинних документів, що відображають їх рух;

ѕ забезпечення ефективного контролю за зберігання у касі та використанням грошових коштів;

ѕ вірне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з обігом грошових коштів підприємства.

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони наявні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.

Касові операцїі - це операції, пов'язані з отриманням готівки в касу та видачею готівки з каси. Кожне підприємство має касу для зберігання готівки та здійснення розрахунків готівкою. Загальна схема бухгалтерського обліку касових операцій (Додаток А).

Діяльність підприємства, як правило, починається з обліку наявності та руху грошей. Для обліку коштів у плані рахунків виділено такі рахунки: 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти". Це активні рахунки, за дебетом яких відображають наявність та збільшення грошових коштів, а за кредитом - їх зменшення.

Облік грошових коштів має забезпечити їх збереження, а також давати інформацію для правильного і раціонального використання.

До касових операцій відносять операції підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами, що пов'язані з прийманням та видачею готівкових коштів при проведенні розрахунків через касу підприємства. Касові операції здійснюють відповідно до "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України 15 грудня 2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 (зі змінами та доповненнями).

Для зберігання грошей і здійснення розрахунків готівкою має бути каса. Це спеціально обладнане та ізольоване приміщення, призначене для приймання, видачі та тимчасового зберігання грошей. У касі зберігають готівку, а також грошові документи.

Керівники підприємства зобов'язані забезпечити зберігання грошей в касі, а також під час доставки їх із відділень банків і здавання в банк і несуть в установленому порядку відповідальність в тих випадках, коли з їх вини не були створені необхідні умови для забезпечення збереження грошей.

Всі наявні гроші і цінні папери на підприємствах зберігаються, як правило, в сейфах, а в окремих випадках - в залізних шафах, які після закінчення роботи каси закриваються ключем і опечатуються сургучевою печаткою касира. Ключі від сейфів (шаф) і печатки зберігаються у касирів, а дублікати ключів - в опечатаних касирами пакетах, шкатулках тощо. Касир несе матеріальну відповідальність за схоронність всіх прийнятих ним цінностей. З касиром укладається в установленому порядку договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, встановлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки). Ліміт каси - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час. Готівка, що перевищує встановлений ліміт каси, здається до банків для зарахування на рахунки. Банкам і підприємцям ліміт каси не встановлюється.

Установлення ліміту каси проводиться підприємством самостійно на підставі розрахунку. В ньому розраховують середньоденні надходження та видачі готівки. Для цього сума виручки (надходження до каси) за будь-які три місяці підряд ділиться на кількість робочих днів підприємства за три місяці. Середньоденні надходження (видачі) готівки є сумою, яка береться для встановлення ліміту каси, розмір якого затверджується внутрішніми наказами підприємства.

Якщо ліміт розраховують виходячи із видачі готівки, то не включають виплати заробітної плати, стипендій, пенсій і дивідендів, а якщо ліміт розраховують за надходженнями, то не враховують надходження грошей у касу з банку.

Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо.

Підприємства, у яких відповідний середньоденний показник, обчислений на підставі касових оборотів, дорівнює нулю або не більше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, можуть встановлювати ліміт каси в розмірі, що перевищує обчислений середньоденний показник, але не більше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень.

Готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку (протягом операційного часу його роботи) або були використані підприємством (без попереднього здавання їх до банку й одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на господарські потреби.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, які надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку (протягом операційного часу його роботи) та підприємства або були використані підприємством (без попереднього здавання їх до банку й одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на господарські потреби.

Для своєчасного одержання в установі банку потрібної суми готівки підприємства (підприємці) у встановлені банком строки мають попередити (письмово або усно) установу банку про необхідну суму коштів у банкнотах та розмінній монеті.

Підприємства мають право зберігати готівку у своїй касі, що одержана з банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів (доходу), понад встановлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Готівка, одержана в установі банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, одержані в установі банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством в установу банку не пізніше наступного робочого дня установи банку та підприємства або можуть залишатися в його касі (у межах встановленого ліміту) і видаватися на ті самі цілі.

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

ѕ завершує таке відрядження;

ѕ завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

Крім готівкових коштів у касі підприємства можуть зберігатись цінні папери, грошові документи, бланки акцій тощо.

До грошових документів, що знаходяться в касі підприємства, належать: оплачені путівки в санаторії, пансіонати і будинки відпочинку; поштові марки; проїзні квитки.

Згідно з чинним законодавством України до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції:

ѕ за перевищення встановлених лімітів каси;

ѕ неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки;

ѕ перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів;

ѕ проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів.

Штрафні санкції за порушення норм готівкового обігу (Додаток Б).

Розрахунки готівкою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки і здійснюються через касу підприємств з веденням касової книги встановленої форми.


Подобные документы

  • Використання грошових коштів в роботі, правові засади організації бухгалтерського обліку та аудиту. Облік грошових коштів та їх відображення у фінансовій звітності. Автоматизація обліку руху грошових коштів за допомогою програми "1С:Підприємство".

    дипломная работа [1,7 M], добавлен 15.03.2014

  • Організаційно-правові аспекти функціонування бухгалтерії та обліку грошових коштів СТОВ "Злагода". Розробка посадової інструкції бухгалтерів по обліку грошових коштів та їх потоків. Впровадження комп’ютерних технологій з організації грошових коштів.

    курсовая работа [34,4 K], добавлен 20.02.2011

  • Загальна характеристика ДП "Коростенський лісгосп АПК", технологія його виробництва. Особливості організації і ведення бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту грошових коштів на підприємстві. Специфіка організації обліку грошових коштів на підприємстві.

    дипломная работа [478,5 K], добавлен 13.05.2014

  • Економічна сутність і класифікація грошових коштів підприємства; мета, завдання, принципи їх обліку, аудиту; аналіз нормативно-правової бази. Особливості обліку та аудиту грошових коштів на ТОВ "Горобина", відображення інформації у фінансовій звітності.

    дипломная работа [204,7 K], добавлен 13.11.2011

  • Економічна сутність грошових коштів та їх еквівалентів. Нормативне регламентування обліку. Організаційна характеристика, аналіз фінансового стану ПАТ "Гідросила". Облік грошових коштів на поточному рахунку в банку. Порядок відображення коштів у звітності.

    курсовая работа [53,5 K], добавлен 13.03.2013

  • Операції з грошовими коштами. Проведення аудиту грошових коштів. Удосконалення методики складання звіту про рух грошових коштів. Особливості змін в оборотних активах. Зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей.

    курсовая работа [24,3 K], добавлен 16.12.2011

  • Форма ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Інвентаризація грошових коштів в касі і оформлення інвентаризації на ТОВ "Юсес-Львів". ООблік грошових коштів на розрахункових рахунках у банках. Відображення в обліку господарських операцій.

    курсовая работа [229,9 K], добавлен 25.05.2016

  • Класифікація та види обліку грошових коштів, їх еквівалентів. Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентують цю сферу. Облік грошових коштів на ТОВ "Відродження". Відображення обліку грошових коштів у формах звітності, шляхи вдосконалення.

    дипломная работа [79,1 K], добавлен 30.09.2015

  • Законодавчо-нормативне регулювання аудиту грошових коштів. Аналіз показників діяльності і фінансової стійкості підприємства та визначення зон аудиторського ризику. Планування аудиту грошових коштів та перевірка їх обліку. Складання аудиторського висновку.

    курсовая работа [443,3 K], добавлен 21.12.2013

  • Обґрунтування організації обліку і аудиту грошових коштів: принципи, види, законодавче регулювання. Аудит грошових коштів на підприємстві "Антал-Плюс": завдання, об'єкти, джерела інформації; аналіз і оцінка системи внутрішнього контролю; зони ризику.

    курсовая работа [157,5 K], добавлен 29.10.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.