Автоматизація складських операцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

За останні двадцять років значно зріс обсяг та обіг інформації в усіх сферах життєдіяльності людини: економічної, фінансової, політичної, духов-ної. І процес накопичення, обробки та використання знань постійно прискорюється. Вчені стверджують, що кожні десять років кількість інформації збільшується удвічі. У зв'язку з цим виникає необхідність використання автоматичних засобів, що дозволяють ефективно зберігати, обробляти і розподіляти накопичені дані.

Виходячи з сучасних вимог, що пред'являються до якості роботи фінансового ланки великого підприємства, не можна не відзначити, що ефективна робота його цілком залежить від рівня оснащення компанії інформаційними засобами на базі комп'ютерних систем автоматизованого складського обліку.

Комп'ютерний облік має свої особливості і радикально відрізняється від звичайного. Комп'ютер не тільки полегшує облік, скорочуючи час, потрібний на оформлення документів та узагальнення накопичених даних для аналізу ходу торговельної діяльності, необхідного для управління нею. Звіти про становище в торгівлі, одержувані за допомогою комп'ютера, можна отримати і без нього - ніякої особливої математики в комп'ютері не міститься - але на розрахунки піде стільки часу, що вони вже ні на що не будуть потрібні; або ними доведеться зайняти таку кількість розраховувачів, що на їхню зарплату піде значно більше, ніж буде отримано прибутку в результаті їх розрахунків. Таким чином при застосуванні комп'ютера "кількість переходить в якість": збільшення швидкості розрахунків робить можливим якісне поліпшення самої схеми побудови торгівлі.

Програмне забезпечення для роботи з базами даних використовується на персональних комп'ютерах вже досить давно. На жаль, ці програми або були елементарними диспетчерами зберігання даних і не мали засобів розробки додатків, або були настільки складні і важкі, що навіть люди, які добре розбираються в комп'ютерах, уникали працювати з ними до тих пір, поки не отримували повних, орієнтованих на користувача додатків.

Метою є розробка системи автоматизації робочого місця бухгалтера з обліку складських операцій та реалізації продукції для підприємства.

Завданням є автоматизація робочого місця бухгалтера з обліку складських операцій.

Основна перевага автоматизації - це скорочення надмірності даних, що зберігаються, а отже, економія обсягу використовуваної пам'яті, зменшення витрат на багаторазові операції, оновлення надлишкових копій та усунення можливості виникнення протиріч через зберігання в різних місцях відомостей про один і той же об'єкт, збільшення ступеня достовірності інформації і збільшення швидкості обробки інформації; усунення зайвої кількості внутрішніх проміжних документів, різних журналів, папок, заявок і т.д., повторне внесення однієї і тієї ж інформації в різні проміжні документи. Також значно скорочує час автоматичний пошук інформації, який проводиться з спеціальних екранних форм, в яких вказуються параметри пошуку об'єкта.

Об'єкт - це процес автоматизації обліку складських операцій на підприємстві.

Предмет - теоретико-методологічні та практичні засади автоматизації обліку складських операцій на підприємстві.

Методи автоматизації обліку складських операцій на підприємстві це - переміщення товарів на складі, інвентаризація товарів, комплектування і розкомплектування номенклатури, оприбуткування товарів і їх списання.

Як правило, на складах виконується великий обсяг вантажно-розвантажувальних робіт і робіт з переміщення матеріальних цінностей. Тому основним напрямом у розвитку складського господарства є комплексна механізація й автоматизація робіт, поліпшення використання складських приміщень, а також організація матеріально-технічного постачання.



1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

В умовах ринкової економіки основою успішної діяльності будь-якого підприємства (організації, фірми тощо) є забезпечення необхідного рівня рентабельності його господарської діяльності. Не менш важлива підтримка платоспроможності фірми, планування і контроль пов'язаного з цим чинником руху грошових коштів. Зупинимося докладніше на проблемах великих компаній (корпорацій, холдингів), для яких характерна складна структура, пов'язана з багатопрофільністю підрозділів, їх територіальної розподіленістю і розходженням у виробничому потенціалі.

Як правило це такі проблеми як: - Відсутність організаційної єдності серед підрозділів підприємства, зокрема, однакового розуміння сутності бізнес процесів, єдиної методології бухгалтерського обліку, уніфікації нормативно-довідкової інформації.

Труднощі планування діяльності всіх горизонтів (довгострокового, поточного, оперативного) на всіх рівнях управлінської вертикалі, доведення до кожного з підрозділів конкретних завдань, контролю над поточним виконанням та аналізу виконання цих завдань.

Недостатня оперативність (актуальність) даних про фінансово-господарську діяльність підрозділів, філій і корпорації в цілому.

Висока трудомісткість збору та узагальнення (консолідації) даних територіально-розподілених ділянок, зокрема, бухгалтерій, кожна з яких веде свої, "неповні" з точки зору корпорації, баланси; велика кількість помилок у подібних даних, їх різнорідність і неузгодженість. - Відсутність оперативної та достовірної інформації про взаєморозрахунки (взаємозаліки) із зовнішніми постачальниками і споживачами, а також - філіями підприємства, і, як наслідок, труднощі управління дебіторсько-кредиторською заборгованістю. Вирішення цієї проблеми значно ускладнюється при зміні статусу контрагента (наприклад, при купівлі корпорацією фірми, яка раніше була зовнішнім контрагентом).

В умовах перехідного періоду й економічної кризи всі перераховані вище проблеми поглиблюються, а також з'являються нові, пов'язані з такими факторами, як інфляція і неплатежі; висока частка грошових сурогатів і складних взаємозаліків у загальному обсязі фінансових потоків; широка поширеність натурального обміну (бартеру); часта зміна законодавства, зок-рема, податкового.

Проблема адаптації програмного забезпечення АСУП, тобто пристосування до умов роботи на конкретному підприємстві, була усвідомлена з самого початку робіт з автоматизації управління.

Зміст і методи адаптації еволюціонували разом з методологією створення та впровадження систем. Суть проблеми в тому, що в кінцевому підсумку кожна АСУП унікальна, але разом з тим їй властиві й загальні, типові властивості. Будь-яка підсистема програмного забезпечення відображає обидві ці сторони АСУП. У технологічному сенсі адаптація програмного забезпечення АСУП - це перехід від базової системи, що відображає типові властивості системи, до остаточного рішення, пристосованого для роботи в даній АСУП. Вимоги до адаптації і складність їх реалізації істотно залежать від проблемної області, масштабів системи, ступеня співвідношення між формалізованим і неформалізованим при вирішенні завдань управління.

Навіть перші програми, що вирішували окремі завдання управління, створювалися з урахуванням необхідності їх налаштування за параметрами. Оскільки на ранньому етапі гостро стояло питання забезпечення обчислюва-льними потужностями, то головна увага приділялася налаштуванню потреб в оперативній пам'яті, способам зупинки при вирішенні задач оптимізації, управління программою для обходу програмних модулів, які не використовуються в конкретному розрахунку.

З появою типових рішень у вигляді пакетів прикладних програм (ППП) з'явилася необхідність у спеціальних процедурах попередньої генерації. Процедури охоплювали параметри, які визначали режим функціонування програмного забезпечення, вимоги до інформаційного забезпечення, умови підключення та використання зовнішніх програм. Застосування ППП як базових систем призвело до збільшення формалізованої складової в системі управління підприємством. Ускладнилася і адаптація систем до умов підприємства. З'явилися підрозділи експлуатації програмного забезпечення, які займалися, в тому числі і питаннями адаптації програмних систем. Стало очевидно, що адаптація в АСУП є не тільки програмно-технічною, але й організаційної проблемою. Інтерактивні системи, які зробили управлінців всіх рівнів безпосередніми користувачами обчислювальних систем, призвели і до нового розуміння проблеми адаптації. Глибинні причини були колишніми зміщення співвідношення між формалізованим і неформалізовані у бік формалізації процесу управління. Основна складність полягала в тому, що формалізація торкнулася не тільки типової, а й унікальної функціональності в системі управління підприємством.

З цієї безлічі труднощів, що виявилися на даному етапі розвитку АСУП, слід зупинитися на двох. Перша - організація дружнього інтерфейсу між користувачем і обчислювальним середовищем. У ході розвитку систем управління в арсенал засобів організації інтерфейсу увійшли меню різного виду, електронні дошки й панелі, діаграми типу діаграм Чернофф і Ішикави, графіка і багато іншого. Друга складність носила системний характер. Колишній підхід - налаштування системи силами консультантів практично без участі управлінців - став неможливий. З'ясувалося, що в багатьох випадках виявляється неефективною організація впровадження, при якій майбутні користувачі спочатку формулюють вимоги до системи з урахуванням специфіки підприємства у всіх деталях, а потім консультанти налаштовують систему на умови застосування. Існує ряд причин такої неефективності. По-перше, як правило, управлінці-практики не володіють методологіями системного аналізу. По-друге, обсяг інформації, що стосується деталей в організації управління на конкретному підприємстві, виявляється занадто великий. По-третє, не завжди ця інформація виявляється корисною і консультантам в силу її «одноразового» характеру. По-четверте, при такій організації важко реалізувати принцип нових завдань, для цього в процесі впровадження потрібні були б додаткові ітерації.

Тому були запропоновані методики розробки та впровадження програмного забезпечення, в основу яких були покладені нові принципи:

Залучення користувачів до розробки системи, в тому числі і до розробки програмного забезпечення;

Прототипування программного забезпечення;

Поєднання процесу навчання користувачів роботі з базовою системою створення прототипу программного забезпечення.

Прикладом може служити підхід, запропонований компанією Computer Associates на початку 90-х років для проектів типу MRPII / ERP на базі системи CA-CAS.

Прототип ПО АСУП надалі може використовуватися в наступних роботах:

При навчанні більш широкого кола персоналу,

При дослідній експлуатації,

При модифікації з метою отримання остаточного варіанту ПЗ.

Такий підхід дозволив в певній мірі вирішити проблему адаптації сис-теми управління й у динаміці, оскільки працівники підприємства в ході ство-рення прототипу набували навичок роботи з засобами проектування і модифікації системи.

Подальший розвиток методів і засобів адаптації базових систем спрямоване на досягнення наступних цілей:

Підвищення рівня автоматизації проектування і впровадження систем;

Забезпечення безперервного управління конфігурацією та параметрами системи на всіх стадіях її життєвого циклу;

Скорочення строків внесення змін в конфігурацію і параметри системи в міру модернізації виробничого процесу та управління;

Поєднання типових рішень, перевірених практикою, з рішеннями, залежними від конкретних умов підприємства.

Як відомо, автоматизовані системи управління можуть бути класифіковані за різними ознаками: За типом виробництва:

АСУ дискретним виробництвом,

АСУ безперервним виробництвом,

АСУ дискретно-безперервним виробництвом.

За рівнем виконання: АСУ цехом, виробництвом, галуззю За типом прийнятого рішення:

Інформаційно-довідкова система, яка надає користувачеві найпростішу довідкову інформацію.

Прикладом систем подібного роду є всім відомі системи типу «Сирена» або «Експрес». - Інформаційно-радна система, яка надає користувачеві різні варіанти рішення з їх оцінками.

Такі системи більше відомі як системи підтримки прийняття рішення або експертні системи. - Інформаційно-керуюча система. Вихідним результатом подібної системи є вплив на об'єкт управління. Серед найбільш відомих представників таких систем можна назвати верстати з числовим програмним управлінням, роботи, автоматизовані системи управління технологічним процесом (АСУТП). За призначенням. Прикладами класифікації систем за призначенням можуть служити АСУ військового призначення, економічні системи, інформаційно-пошукові системи і т.п.

До недавнього часу в літературі можна було зустріти і класифікацію АСУ за типом використовуваних обчислювальних засобів. Наприклад, системи, реалізовані на базі цифрових або аналогових обчислювальних машин. Наведена вище класифікація відноситься до автоматизованих систем управління взагалі.

Інформаційна система, як і будь який інший інструмент, повинна мати свої характеристики і вимоги, відповідно до яких можна було б визначити її функціональність і ефективність. Зрозуміло, для кожного конкретного підприємства вимоги до інформаційної системи будуть різними, тому що повинна враховуватися специфіка кожної організації. Незважаючи на це, слід виділити декілька основних вимог до системи, загальних для всіх «споживачів»:

1. Локалізація інформаційної системи.

У зв'язку з тим, що найбільш великими розробниками інформаційних систем є закордонні компанії, система повинна бути пристосована до користування російськими компаніями. І тут мають на увазі локалізація як функціональна (облік особливостей російського законодавства і систем розрахунків), так і лінгвістична (система допомоги та документація російською мовою).

2. Система повинна забезпечувати надійний захист інформації, для чого необхідні парольне розмежування доступу, багаторівнева система захисту даних і т.д.

3. У разі запровадження системи на велике підприємство зі складною організаційною структурою, необхідна реалізація видаленого доступу для того, щоб інформацією могли користуватися всі структурні підрозділи організації.

4. У силу впливу зовнішніх і внутрішніх чинників (змін напрямів бізнесу, зміни в законодавстві тощо), система повинна бути адаптивною. Стосується до Росії, це якість системи має розглядатись серйозно, так як у нас в країні зміни законодавства і правил обліку відбуваються в кілька разів частіше, ніж у країнах зі стабільною економікою.

5. Необхідна можливість консолідації інформації на рівні підприємств (об'єднання інформації філій, дочірніх компаній тощо), на рівні окремих завдань, на рівні тимчасових періодів. Ці вимоги є основними, але далеко не єдиними критеріями вибору корпоративної інформаційної системи для підприємства.

До технічних характеристик системи відносяться наступні:

Архітектура системи;

Масштабованість;

Надійність, особливо в частині виконання критичних бізнес-додатків;

Здатність до відновлення при збоях обладнання;

Наявність засобів архівування і резервного копіювання даних;

Засоби захисту від навмисних і ненавмисних технічних нападів;

Підтримувані інтерфейси для інтеграції із зовнішніми системами.

Технічні характеристики впливають на такі параметри системи, як можливість нарощування при необхідності функціональних можливостей і збільшення числа користувачів. Можливість інтеграції з іншими системами визначається сукупністю підтримуваних стандартів.

Проектування інформаційної системи є, мабуть, найважливішим елементом автоматизації діяльності підприємства. Правильно спроектувати систему означає забезпечити більшу частину успіху всього проекту автоматизації. Дуже частою помилкою є впровадження інформаційної системи за відсутності будь-яких чітко сформульованих систем управління. Тобто вислів «створити систему правління» сприймається як «впровадити щось комп'ютерне». Потрібно чітко усвідомлювати, що система управління первинна, а вже створення інформаційної системи на її основі, або, просто кажучи, її реалізація в комп'ютерному вигляді - вторинна.

Багато компаній вірять в те, що одна тільки автоматизація приведе до поліпшення фінансово-економічної ситуації, і починають зусилля з реалізації інформаційних систем безпосередньо з автоматизації, пропускаючи критичні кроки розуміння і спрощення своїх бізнес процесів. Але нерідко ці процеси настільки неврегульовані, що загалом створюють враження хаосу на підприємстві. Як відомо, автоматизувати хаос далеко не просто, якщо неможливо. Тому перш ніж створювати інформаційну систему слід переглянути систему управління в організації. Зміна бізнес процесів називають реинжинирингом (business processes reengineering). Так, для початку потрібно упорядкувати схему бізнес процесів і систему управління організації в цілому: - Визначитися з організаційною штатною структурою, - Розробити механізм фінансово-економічного управління компанією (у тому числі визначити центри відповідальності), - Зробити виділення основних технологічних потоків (процесів), - Розробити механізми організаційного управління технологічними потоками, - На підставі створених механізмів управління сформувати технологію фінансового аналізу та управління діяльністю технологічних потоків.

Якщо будуть наявні перераховані вище технології, буде значно легше розробити інформаційну систему. Однак, часто доводиться спрощувати бізнес процеси на підприємстві, для того, щоб було легше описати їх на мові комп'ютерів. Організація - це набір правил і процедур. Інформаційна система це теж набір правил і процедур, тому слід розуміти які інструкції та процедури якими замінити. Не слід також забувати про людський фактор при створенні інформаційної системи. По-перше, саме людям доведеться працювати з системою - одна працювати вона в будь-якому випадку не зможе. По-друге, службовці можуть поліпшити (або спростити) процеси, з якими вони щодня зустрічаються.

Автоматизація повинна відбуватися тільки після того, як службовці зрозуміють процес і приймуть рішення про необхідність автоматизації. Після проведення формування чіткої системи управління, починається безпосередньо процес проектування інформаційної системи. Важливо, щоб у проектуванні системи брали участь по можливості всі співробітники, які будуть з нею працювати. Це дозволить визначити невеликі особливості та приватні потреби в роботі кожного відділу організації, оскільки тільки користувачі майбутньої системи найкраще знають, що їм потрібно.

У проектуванні інформаційної системи також повинні брати участь її розробники, тобто ті, хто буде її створювати. До вибору розробника інформаційної системи потрібно підходити дуже обережно. Основними критеріями у виборі розробника є досвід роботи в галузі створення інформаційних систем, кількість успішно впроваджених даною компанією систем на російських підприємствах. Фінансовий менеджер і керівництво підприємства повинні ставитися до автоматизації, як до проекту, тобто визначити всі стадії, характеристик, тимчасові рамки і бюджет.

Основними етапами роботи над проектом по автоматизації є:

1. Проведення обстеження з метою опису бізнес процесів організації.

2. Розробка технічного завдання на систему автоматизації.

3. Розробка технічного проекту системи.

4. Розробка системи (іноді звана настройкою).

5. Різні стадії і етапи впровадження, дослідної та промислової експлуатації.

6. Виконання доробок згідно зі зміненими потребами організації.

Результатом проектування системи є строго формалізований опис як об'єкта її автоматизації, так і її самої. Цей документ повинен містити опис того, з якою інформацією повинна працювати система, яким чином представляються в ній дані і за якими правилами вона працює.

Склад - центральний елемент логістичної системи. Саме він виступає в якості ключової її ланки. Від того, як він організований, залежить робота всіх інших елементів. Розглянемо основні аспекти роботи складу.

Основні принципи пристрою «правильного» складського господарства:

максимальна механізація і автоматизація технологічних операцій;

оптимальне використання площі і ємності складських приміщень;

організація наскрізного "прямоточного" товарного потоку;

планомірність і ритмічність складських робіт;

повна схоронність товарів.

Логістичні функції складів реалізуються в процесі здійснення окремих логістичних операцій. Відповідно будуть різні і комплекси виконуваних складських операцій. У широких межах варіюються і способи виконання однорідних операцій.

У цілому комплекс складських операцій являє собою наступну послідовність: - розвантаження транспорту; - приймання товарів; - розміщення на зберігання (укладання товарів в стелажі, штабелі); - відбір товарів з місць зберігання; - комплектування і пакування товарів; - вантаження;

Зупинимося на характеристиці окремих операцій. Найбільш тісний технічний і технологічний контакт складу з іншими учасниками логістичного процесу має місце при здійсненні операцій з вхідним і вихідним матеріальними потоками, тобто при виконанні так званих вантажно-розвантажувальних робіт. Ці операції визначаються наступним чином. Розвантаження це логістична операція, що полягає у звільненні транспортного засобу від вантажу. Навантаження це логістична операція, що полягає в подачі, орієнтуванні і укладанні вантажу в транспортний засіб. Технологія виконання вантажнорозвантажувальних робіт на складі залежить від характеру вантажу, від типут ранспортного засобу, а також від виду використовува-них засобів механізації.

Наступною, істотною з точки зору сукупного логістичного процесу, операцією є приймання вантажів, що надійшли за кількістю і за якістю. Рішення з управління матеріальним потоком приймаються на підставі обробки інформаційного потоку, який не завжди адекватно відображає кількісний і якісний склад матеріального потоку. У ході різних технологічних операцій у складі матеріального потоку можуть відбуватися несанкціоновані зміни, які носять імовірнісний характер, такі, як псування і розкрадання вантажів, наднормативний спад і ін. Крім того, не виключені помилки персоналу постачальника при формуванні партій відвантажених товарів, у результаті яких утворюються нестачі, надлишки, невідповідність асортиментного складу.

У процесі приймання відбувається звірка фактичних параметрів вантажу, що прибув з даними товарно-супровідних документів. Це дає можливість скоригувати інформаційний потік. Проведення приймання на всіх етапах руху матеріального потоку від первинного джерела сировини до кінцевого споживача дозволяє постійно актуалізувати інформацію про його кількісний і якісний склад.

На складі прийнятий за кількістю та якістю вантаж переміщується в зону зберігання. Тарно-штучні вантажі можуть зберігатися в стелажах або в штабелях. Наступна операція - відбір товарів з місць зберігання може здійснюватися двома основними способами:

відбір цілого вантажного пакету:

відбір частини пакета без зняття піддона.

Ця операція може виконуватися з різним ступенем механізації.

Одним з ключових понять логістики є поняття вантажної одиниці.

Вантажна одиниця - деяка кількість вантажів, які занурюють, транспортують, вивантажують і зберігають як єдину масу.

Вантажна одиниця - це той елемент логістики, який своїми параметрами зв'язує технологічні процеси учасників логістичного процесу в єдине ціле, формуватися вантажна одиниця може як на виробничих дільницях, так і на складах.

У логістиці застосовується різноманітна матеріально-технічна база. Для того щоб вона була порівнянна, використовують деяку умовну одиницю площі, так званий базовий модуль. Цей модуль являє собою прямокутник зі сторонами 600х400 мм, який повинен укладатися кратне число разів на площі вантажної платформи транспортного засобу, на робочій поверхні складського устаткування і т.п.

Використання єдиного модуля дозволяє привести в гармонійну відповідність розміри матеріально технічної бази на всьому шляху руху матеріального потоку, починаючи від первинного джерела сировини, аж до кінцевого споживача. На підставі базового модуля розроблена єдина система уніфікованих розмірів транспортної тари. Принцип створення цієї системи полягає в тому, що площу піддона розділяють на сітку кратних піддону розмірів, які визначають зовнішні і внутрішні розміри транспортної тари. Здатність вантажної одиниці зберігати цілісність в процесі виконання логістичних операцій досягається пакетуванням. Пакетування - це операція формування на піддоні вантажної одиниці і подальше зв'язування вантажу і піддону в єдине ціле. Пакетування забезпечує: - збереження продукту на шляху руху до споживача; - можливість досягнення високих показників ефективності при виконанні вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт за рахунок їх комплексної механізації і автоматизації; - максимальне використання вантажопідйомності та місткості рухомого складу на всіх видах транспорту; - можливість перевантаження без переформування; _безпеку виконання вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт.

На практиці застосовують різні методи пакетування вантажних одиниць, такі як обандеролювання сталевими або поліетиленовими стрічками, мотузками, гумовими зчіпки, клейкою стрічкою і ін..

Одним з найбільш прогресивних методів формування вантажних одиниць є пакетування вантажів з допомогою термозбіжною плівки. Зупинимося докладніше на перевагах цього.

Автоматизація складських процесів є вищою формою механізації, її застосовують для заміни ручної праці по управлінню, регулюванню і контролю за машинами й обладнанням пристроями автоматичного управління, що забезпечують потрібну продуктивність, режим і якість роботи без втручання людини. За людиною залишаються тільки функції спостереження за пристроями автоматичного управління.

Основними засобами, що виконують технологічні процеси на автоматизованих складах, є міжстелажні трансманіпулятори і крани-штабелери, транспортні конвеєри з електронною системою керування і дистанційною системою передавання інформації. Ефективність систем автоматичного управління складськими операціями полягає у швидкості обробки вантажів, поліпшенні використання складських місткостей, точному оперативному обліку товарних запасів, зниженні виробничого травматизму.



2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Переміщення товарів на складі.

Операція переміщення товарів з одного складу на інший здійснюється так:

В головному меню вибирають Склад > Переміщення товарів ( рис 2.1).

Рис. 2.1 - Меню Склад Переміщення товарів

В меню Переміщення товарів вибираю Додати , пізніше вибираю вид операції документа. В даному випадку це товари, продукція (рис 2.2).

Рис. 2.2 - Вибір виду операції документа

Заповнюють дані, пов'язані з переміщенням продукції. Таблична частина документа заповнюється найменування і кількістю товарів, які передаються з одного складу на інший. Для заповнення табличної частини можна скориста-тись підбором із довідника «Номенклатура». При підборі із довідника можна встановити варіант підбору при якому будуть показуватись лише ті товари, які є в наявності на складі «Відправника». Відправником виступає основний склад, отримувачем Магазин. Переміщаємо бідони кількістю 1 штука з рахунку 281 «Товари» на рахунок 289 «Товари в торгівлі» (рис2.3).

Рис. 2.3 - Переміщення товарів

Відобразимо на рис.2.4. кореспонденцію рахунків за операціями, сформованими документом «Переміщення товарів».

Рис. 2.4 - Результат проведення документа. Переміщення товарів

Інвентаризація товарів на складі.

Інвентаризація товарів на складі оформляється з допомогою документа Меню склад > Інвентаризація товарів на складі (рис2.5).

Рис. 2.5 - Меню Склад Інвентаризація товарів на складі

Дані в інвентарній відомості можна автоматично заповнити інформацією на залишках товарів на вказаному в документі складі з допомогою кнопки «Заповнити», а також для швидкого заповнення табличної частини можна скористатись підбором із довідника «Номенклатура». В графу «Сума» заноситься реальна сумарна вартість товарів. Проводиться інвентаризація на рахунку 281 «Товари на складі» (рис 2.6).

Рис. 2.6 - Інвентаризація товарів на складі

3. Комплектування номенклатури.

Для оприбуткування на склад (списання зі складу) товарно-матеріальних цінностей призначений документ Склад >Комплектування номенклатури (рис 2.7).

Рис. 2.7 - Склад Комплектування номенклатури

З допомогою цього документу можна створювати комплектування і розкомплектування товарів. В меню комплектування вибираємо Додати, пізніше вибираємо вид операції документа. В даному випадку комплектування (рис. 2.8).

Рис. 2.8 - Вибір виду операції документа комплектування



Операція комплектації проводиться у два етапи які оформляються в одному документі, а саме списання комплектування зі складу і прибуття на склад. В табличній частині автоматично заповнюються рахунки бухгалтерського обліку (рис 2.9).

Рис. 2.9 - Комплектування номенклатури. Комплектування

Відобразимо на рис.2.10 кореспонденцію рахунків за операціями, сформованими документом «Комплектування номенклатури».

Рис. 2.10 - Результат проведення документа. Комплектування номенклатури

Для того щоб розкомплектувати товар в меню Комплектування вибира-ємо Додати , пізніше вибираємо вид операції документа-Розкомплектувати.

Документ заповнюється аналогічно він також складається з двох етапів, а саме списання комплекту зі складу й прибуття на склад. Собівартість комплектуючих, по якій вони постувають на склад, розраховується в співвідношенні з собівартістю комплекту і тієї частини, яка вказана для комплектуючої (рис 2.11).

Рис. 2.11 - Комплектування номенклатури. Розкомплектування

автоматизація інформаційний система склад

4. Оприбуткування товарів

Для оприбуткування виявлених надлишків використовуємо документ «Оприбуткування товарів». Його можна вести двома способами. Перший у головному меню вибираємо Склад >Оприбуткування товарів, та у вікні що відкрилось створюємо новий документ. Другий спосіб передбачає використання механізму «На підставі». Для цього досить у створеному документі в реквізиті «Інвентаризація» вибрати потрібний документ інвентаризації.(рис 2.12).



Рис. 2.12 - На підставі. Орибуткування товарів

Дані заповнюються автоматично. (рис 2.13)

Рис. 2.13 - Оприбуткування товарів

Відобразимо на рис.2.14 кореспонденцію рахунків за операціями, сформованими документом «Оприбуткування товарів».

Рис. 2.14 - Результат проведення документа Оприбуткування товарів

5. Списання товарів.

Списання ТМЦ здійснюється за допомогою документа «Списання товарів». Його можна ввести як і в попередньому випадку на підставі документа «інвентаризація товарів на складі» або вибравши його в меню склади. Собівартість спусування цінностей розраховується автоматично.(рис 2.15).

Рис. 2.15 - Списання товарів



ВИСНОВКИ

У будь-якій організації, як великий, так і маленькою, виникає проблема такої організації управління даними, яка забезпечила б найбільш ефективну роботу. Невеликі організації використовують для цього шафи з папками, однак великі корпоративні підприємства використовують комп'ютеризовані системи автоматизації, що дозволяють ефективно зберігати, витягати інформацію і управляти великими обсягами даних.

Великі компанії прагнуть моментально реалізувати технічні нововведення в апаратних засобах, однак для успішної реалізації великих систем управління потрібно застосувати нестандартний підхід, творче рішення. Використання основ ергономіки при проектуванні, реалізації та впровадженні системи управління дозволить вирішити багато проблем під-приємств.

Як правило, на складах виконується великий обсяг вантажно-розвантажувальних робіт і робіт з переміщення матеріальних цінностей. Тому основним напрямом у розвитку складського господарства є комплексна механізація й автоматизація робіт, поліпшення використання складських приміщень, а також організація матеріально-технічного постачання.

У результаті проведеної роботи було виконано багато завдань, а саме переміщення товарів на з одного складу на інший, Інвентаризація товарів на складі, комплектування і розкомплектування товарів, їх оприбуткування на склад і списання ТМЦ із складу.

Склад це споруда, різноманітне обладнання та внутрішня транспортна система, яка застосовується для прийому, розміщення та зберігання матеріальних цінностей, підготовки їх до споживання та видачі споживачу.

При сучасному веденні справ виробникам і підприємцям необхідний точний облік товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), контроль за їх рухом і зберіганням.

Вже ні в кого не викликає сумнівів, що для підвищення якості управління фірмою необхідна автоматизація всіх видів обліку і контролю. Одне з рішень подібних проблем - система штрихового кодування ТМЦ і створення на її основі більш простих технологій.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Офіційний сайт представництва компаній «1С в Україні» [ Електронний ресурс ] - Режим доступу: http://its.1c.ua/.

2. Ситник В. Ф. Основи інформаційних систем. / Навчальний посібник Київ КНЕУ 2001.

3. Сараєва Г. Власенко Л. 1С:Бухгаотегія 8.2: достепно для бухгалтера. - Х.: Фактор,2011.

4. Бойко В.В., Савінков В.М. "Проектування інформаційної бази автоматизованої системи на основі СУБД." М.: Фінанси і статистика, 1982.

5. Волков С.І., Романов А.І. Організація машинної обробки економічної інформації, 1988.

6. Глушаков С.В., Ломотько Д.В. Бази даних, 2000.

7. Джексон Г. Проектування реляційних баз даних для використання з мікро-ЕОМ М.: Фінанси і статистика, 1991.

8. Зеленков Ю.А. Введення в бази даних. Центр Інтернет ЯрГУ, 1997.

9. Івлієв М.К., Порошина Л.А. Автоматизація оперативного та бухгалтерського обліку товарів, 1997.



ДОДАТКИ



Размещено на Allbest.ru