Облік в суміжних галузях

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Облік в суміжних галузях"

1. Який термін реалізації товарів, що приймаються на комісію? Для яких товарів не встановлюється термін реалізації?

Порядок комісійної торгівлі регламентується Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами та Інструкцією про порядок оформлення суб'єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами.

Строк реалізації прийнятого на комісію товару - 60 календарних днів (за винятком антикваріату, виробів мистецтва і унікальних речей, строк реалізації яких не обмежений). Якщо товар не реалізовано протягом цього часу він повертається комітенту або проводиться його уцінка.

2. Особливості роздрібного товарообігу

Уся торгівля поділяється на оптову та роздрібну. Роздрібний товарооборот має важливе народногосподарське значення. З ним пов'язана реалізація вартості товару, створеної у виробництві, завдяки чому виробництво отримує стимул для подальшого розвитку [4, с. 103].

Залежно від специфіки операцій з купівлі-продажу товарів у складі товарообороту торгового підприємства виділяють такі види:

1. Роздрібний товарооборот, який характеризує обсяги продажу товарів безпосередньо населенню для власного користування. Тут виділяють товарооборот торговельної мережі, у складі якого є:

--товарооборот роздрібної торгівлі, який здійснюється через спеціалізовано організовану торговельну мережу (магазини, намети, кіоски, аптеки, автозаправні станції тощо);

--товарооборот підприємств громадського харчування (їдальні, кафе, кафетерії, бари, ресторани тощо).

2. Окремо виділяють продаж населенню товарів власного виробництва поза торговою мережею, закуплених "на стороні" або отриманих за бартером через каси неторгових підприємств, організацій, установ.

3. Потрібно також виділити продаж товарів із спеціалізованої торговельної мережі окремим категоріям організацій та підприємств як дрібного опту.

Залежно від форми грошових розрахунків виділяють:

-- реалізацію товарів за готівку: грошові кошти, отримані безпосередньо від покупців або перераховані зі спеціальних рахунків вкладників (фізичних осіб) за їх дорученням;

--за розрахункові чеки установ банків;

--продаж товарів за безготівковим розрахунком.

Залежно від термінів розрахунку за реалізовані товари у складі роздрібного товарообороту виділяють:

--продаж товарів з негайною оплатою;

--продаж товарів з відстрочкою платежу (в кредит) на встановлений термін або шляхом здійснення узгоджених періодичних платежів.

Незалежно від часу сплати грошей роздрібний товарообіг визначається в цінах фактичної реалізації на момент передачі товарів покупцям.

Залежно від характеру реалізованих товарів у складі товарообігу виділяють:

--продаж традиційних товарів:

--продаж нових товарів;

--продаж товарів, що були у використанні -- скуплених у населення, прийнятих торговими підприємствами від населення на комісію[4, с. 106-107].

За допомогою роздрібного товарообороту здійснюється зв'язок виробництва і споживання, який активно впливає на розширення промислового та сільськогосподарського виробництва, а також на формування попиту населення на нові товари [4].

Роздрібний товарооборот підвищує матеріальну зацікавленість людей у результатах своєї праці, оскільки на грошові доходи отримані відповідно до затраченої праці, працівники купують потрібні їм предмети споживання. Чим краще торгівля обслуговує населення, тим більше у нього з'являється можливостей купувати необхідні товари, що спонукає його ефективніше працювати, а також удосконалювати виробництво.

До роздрібного товарообороту організацій і підприємств включають такі основні показники: оборот з реалізації товарів, товарні запаси на початок, товарні запаси на кінець періоду і надходження товарів [4, с. 110].

Обсяг, структуру та перспективи розвитку товарообороту конкретного підприємства визначає певна сукупність факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства. Серед факторів зовнішнього середовища найважливіше значення мають:

1. Обсяги та структура споживчого ринку. Цей фактор визначає можливість загального обсягу та потрібну асортиментну структуру товарообороту. Досягнення відповідності між обсягом та структурою товарообороту й обсягом та структурою попиту є необхідною передумовою успішної реалізації товарів.

2. Обсяг та структура пропозиції споживчих товарів. Цей фактор обумовлює можливості підприємства щодо закупівлі товарів, які пропонуються для реалізації, а отже, забезпеченість товарообороту товарними ресурсами. Без наявності достатньої товарної пропозиції споживчих товарів вітчизняних та іноземних товаровиробників, забезпечення їх високої якості, оновлення та розширення асортименту відповідно до вимог попиту, досягнень науково-технічного прогресу неможливо забезпечити зростання обсягу роздрібного товарообороту.

3. Стан конкуренції на конкретному регіональному товарному ринку. Якщо купівельні фонди населення певного регіону умовно визначити як константу, то її обсяг, що припадає на торгове підприємство, залежить від кількості суб'єктів спеціалізованого споживчого ринку, тобто кількості підприємств (суб'єктів господарювання), що діють на ньому та спеціалізуються на роздрібному продажу споживчих товарів. Розподіл купівельних фондів між окремими торговельними підприємствами відбувається не централізовано та пропорційно, а відповідно до конкурентних переваг окремих підприємств. Останні визначаються місцезнаходженням підприємства, його товарною, ціновою, маркетинговою політикою, якістю торговельного та після продажного обслуговування та іншими факторами. Таким чином, не тільки сучасний, але й перспективний обсяг товарообороту підприємства залежить від стану конкуренції та конкурентних переваг підприємства на певному регіональному ринку.

4. Державне регулювання торгової діяльності. Обсяг товарообороту підприємства значною мірою залежить від державної політики з таких питань:

--регулювання доходів населення на рівні оплати пращ як передумови формування купівельних фондів, що використовуються для оплати товарів;

-- регулювання максимальної межі торговельної надбавки та максимальних цін соціально значущих товарів;

-- регулювання переліку та розмірів податків, що формують ціни закупівлі та реалізації, і, відповідно, визначають рівень відпускних цін.

5. Загальна макроекономічна ситуація в країні. Основою реалізації споживчих товарів є наявність відповідного обсягу купівельних фондів, платоспроможного попиту.

Обсяги купівельних фондів населення залежать не стільки від державного регулювання їх розміру, скільки від загальної ситуації економіки країни -- обсягів валового продукту, національного доходу та темпів їх зростання, рівня платіжної дисципліни суб'єктів господарювання, стадії макроекономічного циклу, в якому перебуває країна, рівня інфляційних очікувань, стадії ринкових реформ та розбудови економіки держави.

Торгове підприємство перебуває під впливом розглянутих факторів, але в більшості випадків немає змоги суттєво вплинути на них. Знання дії факторів цієї групи є необхідною умовою розробки товарної стратегії підприємства.

До основних факторів внутрішнього середовища підприємства, що обумовлюють обсяги, структуру та перспективи зростання роздрібного товарообороту належать:

1. Загальна стратегія діяльності підприємства на споживчому ринку, яка розробляється, виходячи із стадії життєвого циклу підприємства, зовнішнього середовища, конкурентних переваг підприємства на певному сегменті споживчого ринку.

Загальна стратегія діяльності підприємства визначає: --орієнтацію на отримання прибутку; --завоювання ринкової ніші;

-- цільову питому вагу обороту підприємства на регіональному або товарному споживчому ринку;

--цільовий рівень задоволення потреб споживачів певного регіонального або товарного ринку.

2. Спеціалізація (товарний профіль) підприємства. Цей фактор, насамперед, обумовлює асортиментну структуру товарообороту підприємства, тобто обсяги реалізації окремих груп товарів та співвідношення між ними. У той же час має місце і більш глибока залежність між спеціалізацією підприємства та обсягом його товарообороту [4, с. 112-115].

Розвиток споживчого попиту та культури споживання, загальна макроекономічна ситуація обумовлюють зміни пріоритетів споживачів, які є основним фактором мотивації при здійсненні купівлі того чи іншого товару. Це, відповідно, обумовлює попит на певний товар та на можливі обсяги його реалізації.

Важлива роль у формуванні роздрібного товарообороту належить демографічним чинникам (кількості населення, його структурі, міграційним процесам тощо). Не менш важливою детермінантою роздрібного товарообороту є середній душовий дохід. Адже саме від доходу людини залежить, скільки вона зможе витратити на придбання товарів. Ще одним важливим чинником, що впливає на величину роздрібної торгівлі, є ціновий.

Можна виділити дві основні закономірності розвитку роздрібного товарообороту: безперервне збільшення обсягу товарообороту та постійне оновлення структури товарообороту [4].

3. Які документи необхідні для будівництва основного об'єкта?

роздрібний товарообіг непродовольчий

Основний перелік документів необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно:

· заява встановленої форми, яка визначена наказом Міністерства юстиції України від 17.04.2012 № 595/5 «Про впорядкування відносин, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

· документ, що посвідчує особу заявника (пред'являється), копія надається;

· документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав;

· документ про сплату державного мита (крім випадків, коли особа звільнена від сплати державного мита);

· у разі подання заяви заінтересованою особою особисто така особа, крім документа, що посвідчує її особу, подає копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків (крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);

· у разі подання заяви уповноваженою особою така особа, крім документа, що посвідчує її особу, пред'являє оригінал та подає копію документа, що підтверджує її повноваження;

· у разі подання заяви уповноваженою особою, яка діє від імені фізичної особи, така особа також подає копію документа, що посвідчує особу, яку вона представляє, та копію реєстраційного номера облікової картки платника податку такої фізичної особи (крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України, уповноважена особа подає органові державної реєстрації прав копію документа, що посвідчує особу, яку вона представляє);

· документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно.

4. Які особливості визначення фактичної собівартості сільськогосподарської продукції?

Для обліку витрат і калькулювання собівартості сільськогосподарської продукції, яка має свої особливості виробництва, на практиці застосовуються такі методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, як: позамовний, попередільний і нормативний [7].

Разом з тим, використовуються й метод фактичної собівартості, суть якого полягає у послідовному накопиченні даних про фактичні виробничі витрати без відображення в обліку даних про їх величину за діючими нормами.

Недоліками методу фактичної собівартості є те, що він виключає можливість оперативного контролю за використанням матеріальних ресурсів, виявлення причин перевитрат, порушень технологічних процесів та недоліків в організації виробництва, що не дає можливості оперативного пошуку та мобілізації внутрішніх резервів. Все це обмежує використання даного методу в системі оперативного управлінського контролю для прийняття обґрунтованих рішень [7].

Собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції визначають на підставі витрат, віднесених на відповідну культуру (групу культур), вид тварин чи виробництва [5].

Витрати за окремими культурами і видами тварин складаються як із прямих витрат, що безпосередньо відносять на відповідні культури і види тварин, так і з витрат, що розподіляються.

У рослинництві, за винятком продукції, яку одержують від окремих сільськогосподарських культур, об'єктами визначення собівартості є сільськогосподарські роботи, виконані в поточному році під урожай наступного року, тобто роботи, які належать до незавершеного виробництва, а також роботи, які спрямовані на поліпшення земель і виконуються за рахунок власних оборотних коштів підприємства; витрати, що плануються за статтями виробничих витрат (без загальногосподарських) як витрати майбутніх періодів [5].

Фактичну собівартість продукції (робіт та послуг) у сільськогосподарських підприємствах розраховують загалом за рік, крім продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв, фактичну собівартість яких визначають щомісяця [6].

Об'єктами калькуляції є окремі види продукції:

- у рослинництві: зерно різних культур, насіння, корені, плоди, зелена маса;

- у тваринництві: приплід, приріст живої маси окремих видів тварин, окремі види продукції;

- у підсобних виробництвах з перероблення сільськогосподарської продукції: комбікорм, мука, консерви, соки, м'ясо, шкурки тощо;

- у допоміжних виробництвах: виконана робота, вироблена продукція - вода, електроенергія тощо.

Калькуляційними одиницями слугують:

- у рослинництві - 1 центнер, 1 тонна, 1 тисяча штук одержаної продукції, 1 гектар виконаних робіт тощо;

- у тваринництві - 1 центнер приросту живої маси або одержаної продукції, 1 голова приплоду, 1 тисяча штук одержаної продукції тощо;

- у підсобних виробництвах з перероблення сільськогосподарської продукції - 1 центнер, 1 кілограм, 1 штука виду продукції;

- у допоміжних виробництвах - 1 штука, 1 куб. метр, 1 кілограм виробленої продукції або виконаних робіт.

Розрахунок собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюють у такій послідовності:

1) між окремими об'єктами обліку розподіляють витрати з утримання необоротних активів;

2) визначають собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв;

3) розподіляють загальні витрати: на зрошення й осушення земель, включно з витратами на утримання меліоративних споруд, на вапнування та гіпсування ґрунтів, на утримання полезахисних смуг;

4) списують частину витрат бджільництва на сільськогосподарські культури, що запилюються;

5) списують із витрат основного виробництва суми надзвичайних втрат;

6) розподіляють бригадні, фермерські, цехові й загально виробничі витрати;

7) визначають загальну суму виробничих витрат за об'єктами обліку;

8) визначають собівартість продукції рослинництва;

9) визначають собівартість продукції підсобних промислових виробництв із перероблення рослинницької продукції;

10) розподіляють витрати з утримання кормоцехів (за рішенням власника, що має бути затверджено наказом про облікову політику підприємства, розподіл витрат можна здійснювати щомісяця);

11) визначають собівартість продукції тваринництва;

12) визначають собівартість продукції інших промислових виробництв;

13) визначають собівартість товарної продукції рослинництва, тваринництва й підсобних промислових виробництв.

Облік витрат, а також вихід готової продукції у сільському господарстві здійснюють у розрізі окремих об'єктів аналітичного обліку (виробництв, видів або груп тварин) [6].

Не відносять на собівартість виробленої й реалізованої продукції та покривають за рахунок інших джерел: адміністративні витрати; витрати на збут; інші витрати операційної діяльності; фінансові витрати; втрати від участі у капіталі; втрати від надзвичайних подій; витрати внаслідок вилучення капіталу власниками.

5. На підставі яких первинних документів та які бух. проведення робляться при надходженні та видачі запасних частин?

Запасні частини підприємство може придбавати в постачальників як за готівковий, так і безготівковий розрахунки, а також виготовляти чи відновлювати в майстернях свого підприємства.

З метою забезпечення безперебійної роботи підприємства, а також упорядкування видачі і витрат запчастин, як правило, на підприємстві видається наказ, що регламентує умови формування запасу і видачі запчастин зі складу. В ньому затверджується:

1) перелік вузлів, агрегатів і матеріалів, видача яких проводиться по документах первинного обліку тільки при наявності підпису головного інженера чи інших осіб керівного персоналу;

2) порядок відпуску запчастин, вузлів, агрегатів і матеріалів зі складу для продажу іншим юридичним чи фізичним особам;

3) створення резервного фонду запасних частин, який включає, як мінімум, по два екземпляри кожного найменування запчастин, згідно затвердженого списку.

Придбання запасних частин відображається в бухгалтерському обліку аналогічно придбанню інших запасів. Зразок кореспонденції рахунків з обліку виробничих запасів наведено в табл.1.1.

На субрахунку 207 "Запасні частини" ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

По дебету субрахунку відображаються залишок і надходження, по кредиту - витрати, реалізація й інше вибуття запасних частин. Аналітичний облік ведеться в розрізі місць зберігання чи в розрізі матеріально-відповідальних осіб за однорідними групами.

Таблиця 1.1 Кореспонденція рахунків з обліку виробничих запасів

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є: накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, акти про приймання матеріалів тощо.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідними документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування прибуткового ордера. У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають акт про приймання матеріалів. Списання запчастин зі складу. Первинним документом для видачі запчастин зі складу підприємства на виробничі потреби може служити забірна картка. Цей внутрішній документ залишається на складі підприємства і служить підставою для списання матеріально-відповідальною особою запчастин на витрати. Списання запчастин у процесі ремонту. Списання отриманих зі складу нових запасних частин, використаних у процесі ремонту здійснюється по актам виконаних ремонтних робіт чи по актам заміни (установки), складеним керівником ремонтного підрозділу підприємства і затвердженим керівником підприємства. Для списання непридатних для подальшого використання запасних частин складається акт довільної чи затвердженої підприємством форми. Дрібні деталі звичайно списуються за списком.

Задача

Зробити бухгалтерські проведення згідно господарських операцій:

1. Нарахована заробітна плата працівникам, зайнятим на будівництві основного об'єкта в сумі 6 000 грн;

2. Нарахування на з/п;

3. Передані в експлуатацію МШП вартістю 120 грн;

4. Передані будівельні матеріали для будівництва основного об'єкта вартістю 5 000грн.

5. Визначити собівартість об'єкта будівництва з урахуванням незавершеного будівництва.

Таблиця

Таблиця. Журнал господарських операцій

Таблиця. Складаємо оборотно-сальдову відомість

роздрібний товарообіг непродовольчий

Література

1. Особливості обліку н суміжних галузях : Метод, вказівки до вивч дисцип. та викон. контрол. роботи для студ. спец. 6.050100 «Облік і аудит» напряму 0501 «Економіка і підприємництво» всіх форм навчання./ Уклад.: Небильцова В.М К.: - НУХТ, 2009. - 55 с.

2. Облік сільськогосподарської діяльності За редакцією Жука В.М., Київ, ТОВ «Юр- Агро- Веста», 2007, с.137

3. Задорожний З.В. Облік в галузях економіки : навч. посіб. / З. В. Задорожний, Є. К. Ковальчук, В. М. Панасюк. - К. : Хай-Тек Прес, 2011

4. Марцин B.C. Економіка торгівлі: Підручник. -- К.: Знання, 2006. -- 402 с.

5. Огійчук М.Ф. Фінансовий та управлінський облік за національними стандартами: Підручник / М. Ф. Огійчук, В. Я. Плаксієнко, М. І. Беленкова та ін. / За ред. проф. М. Ф. Огійчука. - 6-те вид., перероб. і допов. - К. : Алерта, 2011. - 1042 с.

6. Кушнір В О - Бухгалтерський облік за видами економічної діяльності.

7. Бурко, К.В. Калькулювання собівартості продукції в системі управлінського обліку сільськогосподарських підприємств./ Наукові праці Вінницького національного аграрного університету. - 2013- с. 234.

1. Размещено на Allbest.ru