Методика та організація обліку, аналізу та аудиту наявності, руху і використання основних засобів в умовах автоматизації обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Важко уявити підприємство, яке працює без основних засобів, що потрібні для успішного здійснення виробничо-господарської діяльності.

Актуальність теми дипломної роботи зумовлює те, що основні засоби являють собою засоби праці, що використовуються при виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг і, будучи важливою ланкою в науково-технічному прогресі, все більше підпорядковують собі не тільки сам процес праці, а й весь процес виробництва, його технологію та організацію. Основні засоби часто складають головну частину активів підприємства. Виробничо-господарська діяльність підприємства забезпечується не тільки за рахунок використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, але й за рахунок основних засобів.

Бухгалтерський облік являє собою систему, що здійснює збір, вимір, обробку, інтерпретацію і передачу інформації про конкретний суб'єкт господарювання. Ця інформація дає можливість користувачам приймати обґрунтовані рішення при виборі альтернативних варіантів використання господарських ресурсів підприємства. Облікові документи, сформовані в системі фінансового обліку, повинні бути зрозумілі усім співучасникам ринкової економіки.

Від того, як правильно будуть використовуватися основні засоби, залежить ефективність всього виробництва та розмір отриманого прибутку. Бухгалтер повинен дуже щільно слідкувати за правильністю ведення обліку основних засобів з моменту надходження їх на підприємство та до моменту списання з балансу.

Організація обліку основних засобів - досить складна ділянка бухгалтерської роботи, до того ж сьогодні їх бухгалтерський та податковий облік здійснюються по-різному та ведуться окремо.

Інформація про основні засоби має велике значення для характеристики фінансового стану і результатів діяльності підприємства. Правильне визначення, оформлення, оцінка та облік основних засобів у фінансово-господарській діяльності відіграє важливу роль і безпосередньо впливає на результати бізнесу і ціну підприємства. Отже обрана тема є дуже актуальною.

Об'єктом дослідження в дипломній роботі є Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький завод дорожніх машин» (далі ПАТ «Кредмаш»).

Предметом є методика та методологія бухгалтерського обліку, аудиту та економічного аналізу основних засобів.

Задачами дипломної роботи є дослідження нормативно - правових актів, які визначають методику та методологію обліку, аналізу та аудиту основних засобів; вивчення теоретичних основ організації обліку, аналізу та аудиту основних засобів; дослідження правильності ведення обліку основних засобів на підприємстві; аналіз основних показників та коефіцієнтів використання основних засобів; формулювання напрямків вдосконалення обліку основних засобів.

Для забезпечення конкурентоспроможності підприємства та отримання необхідної величини прибутку необхідно здійснювати постійний аналіз руху, наявності та ефективності використання основних засобів, також досліджувати фактори, які впливають на ці зміни. Ефективність використання основних засобів залежить від організації своєчасного одержання надійної і досить повної обліково-економічної інформації. У цьому зв'язку зростає роль та значення обліку як однієї з найважливіших функцій управління.

Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих фондів, вони є матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення і розвитку.

Мета дипломної роботи - дослідити системи бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту основних засобів на ПАТ «Кредмаш» та розробити рекомендації щодо їх вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети і виконання поставлених задач необхідно досконально вивчити облік надходження основних засобів на підприємстві, визначення вартості, за якою об'єкт основних засобів оцінюється, процес зносу та методи нарахування амортизації, доцільність процесу ремонту, модифікації, дообладнання, процес переоцінки, інвентаризації та вибуття об'єкта основних засобів.

Робота складається з шести розділів. В першому розділі досліджено нормативно - правові акти та теоретичні основи бухгалтерського та податкового обліку основних засобів.

В другому розділі роботи розглядається організація обліку основних засобів на ПАТ «Кредмаш».

Третій розділ присвячений аналізу ефективності використання основних засобів на підприємстві.

В четвертому розділі описано методику аудиту операцій з основними засобами. В п'ятому розділі дається прогноз коефіцієнтів руху та технічного стану основних засобів на ПАТ «Кредмаш».

Шостий розділ присвячений охороні праці на підприємстві.

При написанні роботи використовувалися нормативні матеріали, спеціальна література, первинні облікові документи, бухгалтерська звітність.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Поняття основних засобів, їх класифікація та оцінка

Основні засоби є одним з найважливіших елементів виробничого процесу та матеріальною базою будь-якої підприємницької діяльності.

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [12].

В економічній теорії під основними засобами розуміють засоби праці, які використовуються протягом тривалого часу, при цьому зберігають свою початкову фізичну форму і переносять свою вартість на новостворений продукт частинами, протягом декількох виробничих ступенів, по мірі фізичного і морального зносу.

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.[18]

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Об'єкт основних засобів (далі - ОЗ) визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Первісне формування основних фондів на знову створюваних підприємствах відбувається за рахунок основних засобів, що є частиною статутного фонду. Основні засоби - це кошти, інвестовані в основні фонди виробничого і невиробничого призначення.

По натурально-речовинній ознаці основні фонди підрозділяються на будинки, спорудження, передатні пристрої, машини й устаткування, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба і т.д.

Основні виробничі фонди підприємств здійснюють господарський кругообіг, що складається з наступних стадій: знос, амортизація, нагромадження коштів для повного відновлення основних фондів, їхня заміна шляхом капітальних вкладень.

Всі об'єкти основних фондів (ОФ) піддані фізичному і моральному зносу, тобто під впливом різних факторів утрачають свої властивості, робляться непридатним і не можуть далі виконувати свої функції. Фізичний знос може бути частково відшкодований за рахунок ремонту, реконструкції і модернізації. Моральний знос виявляється в тому, що основні фонди по усіх своїх характеристиках поступаються новітнім зразкам. Тому періодично виникає необхідність заміни основних фондів, особливо їхньої активної частини. При цьому в сучасній економіці головним фактором, що визначає необхідність заміни є моральний знос [20].

У момент придбання основних фондів і прийняття на баланс підприємства величина основних фондів кількісно збігається з їх вартістю. Надалі, у міру участі основних фондів у виробничому процесі їхня вартість роздвоюється: одна її частина, рівна зносу, переноситься на готову продукцію, інша - виражає залишкову вартість діючих основних фондів.

Зношена частина вартості основних фондів, перенесена на готову продукцію, у міру реалізації останньої поступово накопичується в грошовій формі в спеціальному амортизаційному фонді. Даний фонд формується за допомогою щомісячних амортизаційних відрахувань і використовується для простого і частково - розширеного відтворення основних фондів. Напрямок амортизації на розширене відтворення основних фондів обумовлено специфікою її нарахування і витрати: нараховується вона протягом усього нормативного терміну служби основних фондів, а необхідність у її витраті настає лише після фактичного їхнього вибуття. Тому до моменту заміни вибулих з експлуатації основних фондів нарахована амортизація є тимчасово вільною і може використовуватися як додаткове джерело розширеного відтворення. Крім того, використанню амортизації на розширене відтворення сприяє науково-технічний прогрес, у результаті якого деякі види основних фондів можуть здешевлюватися, у дію вводяться більш досконалі і більш продуктивні машини й устаткування.

При визнанні та оцінці основних засобів, тобто для віднесення до основних засобів матеріальний об'єкт повинен:

1) бути визначений активом, тобто, згідно п. 6 П (С) БО 7, повинна існувати імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Майбутня економічна вигода згідно міжнародних стандартів бухгалтерського обліку - це потенціал, який може сприяти надходженню на підприємство прямо чи непрямо, грошових засобів чи їх еквівалентів. Потенціал може бути, тобто частиною господарської діяльності підприємства. Потенціал може набувати форми конвертованості в грошові засоби чи їх еквіваленти (тобто можливість передачі чи обміну також є майбутньою економічною вигодою) чи можливості зменшувати залишок грошових засобів, наприклад, коли альтернативний виробничий процес зменшує затрати на виробництво.

Майбутні економічні вигоди можуть надходити на підприємство наступними шляхами:

- використовуватися окремо чи разом з іншими активами у виробництві товарів чи наданні послуг, які призначені для реалізації підприємством;

- обмін на інші активи, в тому числі на грошові засоби;

- використання для погашення заборгованості;

- розподіл між власниками підприємства;

2) повинен використовуватися для визначеної мети:

- виробництва, поставки товарів, надання послуг;

- здачі в оренду;

- здійснення соціально-культурних функцій;

3) мати очікуваний термін використання більше 1 року (чи операційного циклу, якщо він більше року).

Не можуть бути визначені активами, а звідси, і основними засобами об'єкти, не придатні до використанні із-за фізичного і морального зносу.

Для контролю за наявністю та рухом об'єктів основних засобів їх обліковують за відповідними групами. Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів. Для ведення бухгалтерського обліку основні засоби класифікують за наступними групами:

- земельні ділянки;

- капітальні витрати на поліпшення земель;

- будинки та споруди;

- машини та обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прилади та інвентар;

- робоча і продуктивна худоба;

- багаторічні насадження;

- інші основні засоби [12].

Пiдприємство має право самостiйно вирiшувати, якi основнi засоби вiднести до цiє групи. Це може бути облiк меблів, офiсного обладнання, iнформацiйних систем, а також побутових електромеханiчних приладiв (холодильники, вентилятори та iн.).

Наведена класифiкацiя основних засобiв має важливе значення для облiку, оскiльки щодо неї складається звiтнiсть про рух основних засобiв. Крiм того, детальні данi класифікації основних фондів необхiднi для глибокого аналiзу використання основних засобiв i пошуку резервiв для пiдвищення фондовiддачi.

За характером участi у процесi виробництва основнi засоби подiляються на групи: виробничi i невиробничi. Виробничi основнi фонди призначенi для використання у сферi матерiального виробництва, а невиробничi (об'єкти житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, культури, освiти, спорту та iн.) - для обслуговування колективiв пiдприємства. Хоча невиробничi фонди безпосередньо участi у виробничому процесi не беруть, проте це не означає, що на них не треба видiляти кошти. Навпаки, забезпечення пiдприємства невиробничими фондами за встановленими нормативами має важливе соцiальне значення для розвитку колективу. Однак сьогоднi такi нормативи або взагалi не розробленi, або не вiдповiдають вимогам часу. Також важливою є класифікація основних засобів за галузями економіки (промисловість, сільське господарство, лісове господарство, транспорт і тд.). Така класифiкацiя має певне значення i для органiзацiї аналiтичного облiку, тому що на промислових пiдприємствах одночасно функцiонують основнi засоби рiзних галузей. Зрозумiло, що найбiльшу питому вагу займають засоби промисловостi але поряд з ними на пiдприємствах використовуються основнi засоби будiвництва, громадського харчування (буфети, їдальнi), сiльського господарства (пiдсобнi господарства) та ін. [21].

До промислово-виробничих основних засобів належить: будови, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми, інші основні засоби.

Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових погреб населення.

За рiвнем використання основнi засоби подiляються на дiючi i недiючi. З економiчної точки зору така класифiкацiя дозволяє правильно органiзовувати нарахування амортизації (зносу) та включати витрати у собiвартiсть продукцiї. Якщо амортизація на дiючi основнi засоби нараховується то на засоби, якi знаходяться в процесi реконструкції, модернiзацiї, добудови, дообладнання та на консервацiї, не нараховується.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, зв'язку.

Залежно вiд права власностi основнi засоби подiляються на власнi й орендованi. Власнi засоби вiдображаються в балансi i звiтностi даного пiдприємства, орендованi - в них не вказуються.

Основнi засоби вiдображаються в балансi i звiтностi в грошовому вимірнику, що дає можливiсть визначити їх загальний обсяг, структуру, амортизацiю, знос, змiни у складi окремих груп в динамiцi та ряд технiко-економічних показникiв.

Основнi засоби вiдображаються у балансi в першому роздiлi активу - «Необоротнi активи». Створенi (побудованi) або придбанi основнi засоби у балансi вiдображаються за їх первинною вартiстю.

Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють такі види вартості (за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби») №92 від 27.04.2000 p.:

- первісна вартість;

- переоцінена вартість;

- залишкова вартість;

- справедлива вартість;

- вартість, яка амортизується;

- ліквідаційна вартість.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів [12]. Визначення первісної вартості об'єкта основних засобів залежить від способу їх надходження на підприємство:

- придбання або створення;

- безоплатне отримання;

- внески до статутного капіталу;

- обмін на подібні або неподібні активи.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки. Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість - ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі. Вартість, яка амортизується - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Балансова вартість (відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби») - це сума, за якою актив включається до Балансу після вирахування будь-якої суми нарахованого зносу (амортизації).

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю [9].

Істотне значення в обліку основних засобів має поділ їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень.

Методи оцінки основних фондів залежать від джерел їхнього надходження на підприємство. Так, первісна вартість основних фондів, що надійшли за рахунок капітальних вкладень підприємства включає фактичні витрати на їхнє спорудження чи придбання, витрати на доставку й установку, а також суму ПДВ. Основні засоби, що надійшли від засновників за рахунок їхніх внесків у статутний капітал, оцінюються по вартості, обумовленої угодою сторін. Якщо основні засоби, що були в експлуатації, отримані безоплатно від інших підприємств чи як субсидію урядових органів, то вони оцінюються по залишковій вартості.

Об'єкт основних засобів, який задовольняє критерії визнання активом, слід оцінювати за його собівартістю. Залежно від того, яким шляхом надходять основні засоби на підприємство, формується їх первісна вартість. Саме за первісною вартістю вони зараховуються на баланс підприємства.

П(С)БО 7 «Основні засоби» містить такі способи визначення первісної вартості залежно від способу надходження ОЗ:

1) Придбання ОЗ за плату - найпоширеніший спосіб надходження ОЗ на підприємство. За п. 8 П(С)БО 7 первісна вартість придбаних об'єктів ОЗ складається з таких витрат:

- сум, що сплачуються постачальниками;

- реєстраційних зборів, держмита та інших аналогічних платежів;

- сум ввізного мита;

- сум непрямих податків у зв'язку з придбанням (якщо вони не вішкодовуються підприємству);

- витрат на страхування, ризиків доставки ОЗ;

- витрат на установку, монтаж, налагодження;

- інших витрат, безпосередньо пов'язаних із доведенням ОЗ до стану, в якому вони придатні до використання.

Фінансові витрати, зокрема, відсотки за кредитом, не включаються до первісної вартості ОЗ, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень. Виняток - фінансові витрати, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до П(С)БО 31 «Фінансові витрати».

Первісна вартість основних засобів, створених господарським способом, визначається як сума витрат, безпосередньо пов'язаних із їх виготовленням. Якщо об'єкт основних засобів виготовлено власними силами, а підприємство також виготовляє подібні активи (продукцію) для реалізації, собівартість такого об'єкта визначається відповідно до положень П(С)БО 9 «Запаси» [11]. Якщо первісна вартість виготовлених власними силами основних засобів перевищує їх справедливу вартість, підприємство здійснює їх переоцінку відповідно до вимог П(С)БО 7 «Основні засоби». При будівництві об'єктів ОЗ підрядним способом бухгалтерські записи такі самі, як при покупці основних засобів.

2) Отримання ОЗ в обмін на подібний об'єкт - тоді первісна вартість дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта ОЗ. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю буде справедлива вартість переданого об'єкта із включенням різниці до витрат звітного періоду. Відповідно до п. 4 П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств» справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими й незалежними сторонами. При обміні подібними октивами дохід не визнається (П(С)БО 7, п.9). Якщо справедлива вартість об'єктів ОЗ, що обмінюються, відрізняється і виникає необхідність у грошовій доплаті, то такі об'єкти вважаємо неподібними і відповідно до цього відображаємо в обліку.

3) Отримання ОЗ в обмін на неподібний об'єкт - первісна вартість дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта ОЗ, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана під час обміну.

Основні засоби також можуть надходити на підприємство в результаті бартерного обміну не тільки на основні засоби, але і на всі інші активи (запаси, цінні папери). Первісна вартість основних засобів, отриманих у результаті такого обміну, дорівнює справедливій вартості переданих активів, відкориговані на суму грошових доплат (відшкодувань), якщо такі мали місце. При придбанні основних засобів за іноземну валюту необхідно враховувати вимоги П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів». Під час первісного визнання основні засоби отримані за іноземну валюту відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів). На дату балансу перерахунок таких основних засобів не здійснюється, оскільки основні засоби відносяться до немонетарних статей. Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для основних засобів, при включенні до вартості цих основних засобів перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу. В даному випадку курсова різниця не виникає.

Балансова вартість основних засобів надалі визначається (оцінюється) згідно з П(С)БО 7.

4) Безоплатне отримання ОЗ - первісна вартість дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, наведених у п. 8 П(С)БО 7.

5) Внесення ОЗ до статутного капіталу - здійснюється за погодженою засновниками (учасниками) підприємства їх справедливою вартістю з урахуванням витрат, наведених у п. 10 П(С)БО 7. Якщо об'єкт основних засобів надходить на підприємство у вигляді внеску до статутного капіталу, то первісна вартість об'єкта ОЗ на момент прийняття на баланс дорівнює його справедливій вартості, погодженій з засновниками (учасниками) (п. 10 ПБО 7). Додатково понесені при цьому витрати на транспортування і підготовку об'єкта основних засобів до експлуатації також включаються в його первісну вартість.

6) Переведення ОЗ з оборотних активів, товарів, готової продукції - первісна вартість дорівнює собівартості таких активів, яка визначається відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» і 16 «Витрати» (п. 11 П(С)БО 7).

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта. Та зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта ОЗ. Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Якщо об'єкт основних засобів виготовлено власними силами, а підприємство також виготовляє подібні активи (продукцію) для реалізації, собівартість такого об'єкта визначається відповідно до положень П(С)БО 9 «Запаси».

1.2 Методи нарахування амортизації

Амортизація основних засобів - це систематичний розподіл вартості, що амортизується (первісна мінус ліквідаційна) основних вартості протягом строку їхнього корисного використання. Об'єктом амортизації є вартість основних засобів. Не підлягає амортизації вартість землі, а також вартість незавершених капітальних інвестицій. Амортизація не є процесом оцінки вартості, а процесом її розподілу.

Всі матеріальні активи, крім землі, в процесі експлуатації і під впливом природних факторів зношуються, тому мають обмежений термін корисної експлуатації. Крім того, внаслідок стрімких змін технології, пропозиції і попиту на ринку, основні засоби старіють морально ще до настання фізичного зносу. Отже, як фізичний, так і моральний знос обмежують термін корисного використання активу, але не знаходять прямого відображення в амортизації. Амортизація не пов'язується з оцінкою об'єктів, вона є процесом розподілу вартості основних засобів упродовж терміну їх корисного експлуатації. При цьому розподілу піддягає не вся первісна вартість (собівартість) основних засобів, а сума, що залишається після вирахування ліквідаційної вартості.

Отже, для нарахування амортизації основних засобів необхідно знати: первісну вартість, оціночну ліквідаційну вартість та оціночний термін корисної експлуатації об'єкта.

Строк корисної експлуатації об'єкта визначають, виходячи з очікуваної корисності його для підприємства.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, що встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс) і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудування, дообладнування й консервації. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Нарахування амортизації починається з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію. Здійснюється відрахування амортизації щомісяця, а припиняється з місяця, що настає за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, що настає за місяцем переведення об'єкта основних засобів на реконструкцію (добудування, консервацію); відновляється з місяця, що настає за місяцем введення в експлуатацію після завершення реконструкції (добудування, консервації).

Із набуттям чинності розділом III Податкового Кодексу України (надалі - ПКУ) платникам податків потрібно перевести об'єкти основних фондів, що в них значаться, із існуючих 4 груп до майбутніх «податкових» 16 груп основних засобів із веденням пооб'єктного обліку, а також установленням для кожної групи мінімально допустимого строку корисного використання (амортизації) об'єктів (залежно від групи основних засобів - від 2 до 20 років). Такий строк визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення об'єктів основних засобів в експлуатацію. Класифікацію груп основних засобів, а також мінімально допустимі строки їх корисного використання, установлені п. 145.1 ПКУ.

Згідно з пп. 145.1.5 ПКУ нарахування амортизації основних засобів здійснюється із застосуванням таких методів:

1) Прямолінійний метод - відповідно до цього методу річна сума амортизації визначається розподілом вартості, що амортизується на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів [24].

Порядок нарахування амортизації при використанні цього методу:

- встановлюється строк корисного використання (експлуатації) об'єкта;

- визначається ліквідаційна вартість об'єкта;

- розраховується вартість, що амортизується (первісна мінус ліквідаційна);

2) Метод зменшення залишкової вартості - відповідно до зазначеного методу річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації й річної норми амортизації [21].

Порядок нарахування амортизації при використанні методу зменшення залишкової вартості:

- встановлюється строк корисного використання (експлуатації) об'єкта;

- визначається ліквідаційна вартість об'єкта;

- розраховується вартість, що амортизується (первісна мінус ліквідаційна);

- розраховується річна норма амортизації;

- річна сума амортизації розраховується множенням первинної вартості на дату початку нарахування амортизації на річну норму амортизації;

- річна сума амортизації розраховується множенням залишкової вартості на початок звітного року на річну норму амортизації;

- місячна сума амортизації визначається розподілом річної суми амортизації за повний рік корисного використання - на 12;

- в останній рік строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів нарахування амортизації здійснюється в розмірі всієї залишкової вартості (мінус ліквідаційна вартість).

3) Метод прискореного зменшення залишкової вартості - відповідно до зазначеного методу річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації й річної норми амортизації, що обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

Порядок нарахування амортизації при використанні цього методу:

- встановлюється строк корисного використання (експлуатації) об'єкта;

- визначається ліквідаційна вартість об'єкта;

- розраховується вартість, що амортизується (первісна мінус ліквідаційна);

- розраховується річна норма амортизації;

- річна сума амортизації розраховується множенням первинної вартості на дату початку нарахування амортизації на подвоєну річну норму амортизації;

- місячна сума амортизації визначається розподілом річної суми амортизації за повний рік корисного використання - на 12;

- в останній рік строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів нарахування амортизації здійснюється в розмірі всієї залишкової вартості (мінус ліквідаційна вартість).

4) Кумулятивний метод - відповідно до цього методу річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується й кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується розподілом кількості років, які залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

Порядок нарахування амортизації при використанні цього методу:

- встановлюється строк корисного використання (експлуатації) об'єкта;

- визначається ліквідаційна вартість об'єкта;

- розраховується кумулятивний коефіцієнт;

- річна сума амортизації визначається множенням вартості, що амортизується на кумулятивний коефіцієнт;

- місячна сума амортизації визначається розподілом річної суми амортизації за повний рік експлуатації на 12.

5) Виробничий метод - відповідно до зазначеного методу місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється розподілом вартості, що амортизується на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), що підприємство очікує зробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Порядок нарахування амортизації при використанні цього методу:

- встановлюється загальний обсяг продукції (робіт, послуг), що передбачається випустити з використанням об'єкта (у натуральному вимірнику);

- визначається ліквідаційна вартість об'єкта;

- розраховується виробнича ставка амортизації

- місячна сума амортизації визначається множенням фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку амортизації.

Застосування даного методу забезпечує нарахування амортизації тільки при реальному використанні устаткування. Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується по методах, які наведені вище.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися в першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків вартості, що амортизується, а інші 50 відсотків - у місяці їхнього виключення з активів (списання з балансу) у результаті невідповідності критеріям визнання активом, або в першому місяці використання об'єкта - 100 відсотків його вартості.

Згідно пп. 145.1.6 Податкового Кодексу амортизація об'єктів основних засобів, що належить до груп - 9 (інші основні засоби), 12 (тимчасові (нетитульні) споруди), 14 (інвентарна тара), 15 (предмети прокату), нараховується прямолінійним або виробничим методами.

Відповідно п.п. 145.1.7 ПКУ на основні засоби груп 1 (земельні ділянки) і 13 (природні ресурси) амортизація не нараховується.

Щодо малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів, то їх амортизація може нараховуватися за рішенням платника податків одним із двох способів, згідно пп. 145.1.6 ПКУ:

- «50%/50%». Згідно з ним амортизація нараховується в першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% його вартості, що амортизується, а решта 50% нараховуються в місяці списання об'єкта з балансу;

- «100%». За цим методом амортизація нараховується в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100% його вартості, що амортизується.

Метод амортизації основного засобу переглядається, якщо відбулися суттєві зміни в очікуваному способі надходження економічних вигод від використання цих активів. Необхідність заміни методу амортизації може бути пов'язана, наприклад, з прискоренням морального старіння обладнання через появу на ринку нового виду обладнання, яке здатне ефективніше виконувати ті ж функції.

Кожен метод амортизації має свої особливості застосування, переваги та недоліки, які наведені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Характеристика методів амортизації

Назва методу	Переваги та недоліки методу	Особливості застосування методу
1	2	3
Прямолінійний	Переваги: цей метод відрізняється легкістю розрахунку; можливість рівномірного розподілу амортизації в кожному звітному періоді, що зручно для зісставності собівартості продукції, яка випускається, з доходами від її реалізації. Недоліки: не враховується моральний знос основних засобів та фактор зростання витрат на ремонт у міру його експлуатації.	Застосовують для нарахування амортизації основних засобів, знос яких не залежить від обсягу виробництва; адміністративних будівель, виробничих цехів тощо
Зменшення залишкової вартості	Переваги: протягом перших років експлуатації об'єкта за допомогою нарахування амортизації нагромаджується значна сума коштів, необхідних для відновлення основних засобів. Накопичуються кошти для заміни основних засобів у випадку їх морального старіння та інфляції. Недоліки: передбачає обов'язкову наявність ліквідаційної вартості, необхідної для розрахунку норми амортизації. Отже, річна сума амортизації виявиться такою, що дорівнює первісній вартості	Застосовують тільки у випадку, якщо передбачається наявність ліквідаційної вартості
Прискореного зменшення залишкової вартості	Переваги: протягом перших років експлуатації об'єкта ОЗ накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення. Цей метод дає можливість протягом першої половини корисного строку використання основних засобів відшкодувати до 60 - 70% їх вартості Недоліки: прискорена норма нарахування зносу визначається суб'єктивно в облікових цілях	Цей метод застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби)
Кумулятивний	Переваги: перші роки, коли інтенсивність використання об'єкта ОЗ максимальна, амортизується більша частина його вартості. Забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт амортизованих об'єктів ОЗ, що припадають на останні роки їх використання, без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума амортизації, яка нараховується, у ці роки зменшується. Недоліки: сума зносу часто не узгоджується ні з фактичним використанням основних засобів, ні з обсягом виробленої продукції, також присутня певна трудомісткість розрахунків	Застосовують, якщо продуктивність обладнання в перші роки експлуатації значно вища, ніж у наступні
Виробничий	Переваги: простота і лаконічність розрахунку. Зручно застосовувати при визначенні амортизації автотранспорту залежно від його пробігу, верстатів та будь-якого виробничого обладнання. Недоліки: застосування пов'язане з трудністю визначення виробітку окремих об'єктів ОЗ. Наразі не зрозуміло, як використовувати цей метод при наявності обов'язкового мінімально допустимого строку амортизації ОЗ	Застосовують у випадку, коли інтенсивність використання об'єкта впливає на його експлуатаційні властивості і коли можна визначити фактичний обсяг виробництва

Метод амортизації основного засобу переглядається, якщо відбулися суттєві зміни в очікуваному способі надходження економічних вигод від використання цих активів. Необхідність заміни методу амортизації може бути пов'язана, наприклад, з прискоренням морального старіння обладнання через появу на ринку нового виду обладнання, яке здатне ефективніше виконувати ті ж функції [24].

1.3 Документальне оформлення наявності та руху основних засобів

Рух основних засобів пов'язаний зі здійсненням господарських операцій з їх надходження, внутрішнього переміщення та вибуття, оформлюють типовими формами первинної облікової документації, які затвердженні наказом Міністерства статистики «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29.12.95р. №352. А у 2000 році було прийняте П(С)БО 7 «Основні засоби», яке висуває свої вимоги до обліку ОЗ. У зв'язку з цим виникають певні суперечності з документального оформлення руху ОЗ, які пов'язані з тим, що, з одного боку, первинні бухгалтерські документи містять значну кількість не потрібної в управлінні інформації, а з іншого - у них відсутня інформація для управління, яку передбачають національні П(С)БО.

Для підвищення рівня інформаційного забезпечення потребують подальшого вдосконалення первинна облікова документація та регістри аналітичного обліку ОЗ відповідно до П(С)БО 7.

Документи стверджують факт здійснення господарських операцій і є підставою для записів у регістри бухгалтерського обліку. Без правильно складеного і відповідним чином оформленого первинного документа не може бути здійснено жодного запису в бухгалтерському обліку.

Документи складаються з окремих показників, які називають реквізитами (з латинської - необхідне). Сукупність реквізитів визначає зміст документа, а їх розміщення - його форму. Щоб документ відповідав своєму призначенню, його необхідно скласти відповідно до форми, прийнятої для даної категорії документів. Від повноти і якості оформлення документів залежить їх доказова (юридична) сила, адже вони є свідченням, доказом, підтвердженням реальності конкретних господарських явищ, фактів, подій.

Первинні документи повинні складатися у момент здійснення операції, а якщо таке неможливо, то негайно після її завершення. За достовірність даних, що становлять зміст документа, та якість його складання відповідальність покладається на посадових осіб, які підписали документ,

Усі реквізити первинних документів поділяються на обов'язкові та необов'язкові. Згідно із Законом «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07. 1999 р. №996-XIV до обов'язкових реквізитів належать: назва документа (форми); дата і місце його складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції та одиниці її вимірювання; посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; особисті підписи або інші дані, що дозволяють ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та її оформленні.

Первинні документи повинні складатися у момент здійснення операції, а якщо таке неможливо, то негайно після її завершення. За достовірність даних, що становлять зміст документа, та якість його складання відповідальність покладається на посадових осіб, які підписали документ, у документах не повинно бути не застережених виправлень, підчисток, помарок. Усі числа повинні бути написані чітко, розбірливо. Зміст операції треба наводити «лаконічно і конкретно» запобігаючи можливості подвійного розуміння. Усі необхідні реквізити документа повинні бути заповнені, а відсутні показники - прокреслені. Складені документи необхідно своєчасно (відповідно до графіка документообігу) передавати до бухгалтерії для їх опрацювання, використання в оперативному управлінні та поточному обліку і для складання звітності. Опрацьовані документи підлягають зберіганню в поточному архіві бухгалтерії не менше трьох років, після чого можуть бути ліквідовані (з дотриманням установлених вимог).

На кожен прийнятий в експлуатацію об'єкт основних засобів комісією, призначеної наказом керівника підприємства, складається Акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, у якому вказується первісна вартість об'єкта, коротка технічна характеристика, місце експлуатації. До акта додається технічна документація, що відноситься доданому об'єкту.

Кожному об'єкту привласнюється інвентарний номер, який наноситься на сам об'єкт (стійкою фарбою, шляхом прикріплення металевого жетона з номером і т.п.) і в подальшому проставляється в усіх документах, якими оформляється рух об'єкту, а також в інвентарної картці та інвентарних списках. Цим попереджається плутанина в обліку (оскільки однакові за призначенням об'єкти можуть мати різну вартість, ступінь зносу тощо), забезпечується контроль за збереженням основних засобів. Інвентарний номер, присвоєний об'єкту, зберігається за ним протягом усього часу знаходження в господарстві.

На кожен об'єкт основних засобів відкривається інвентарна картка,що є регістром аналітичного обліку. У картці міститься найменування та номер об'єкта основних засобів, номер акта і дата приймання,первісна вартість, норма амортизації, коротка характеристика, а також робляться відмітки про проведені ремонти, переміщення та вибуття. На однотипні об'єкти невеликій вартості (інструменти, виробничий і господарський інвентар тощо), що надійшли в господарство в одному місяці і мають однакову вартість, дозволяється відкривати одну загальну інвентарну картку.

Для забезпечення збереження інвентарні картки реєструються в спеціальних описах, запис в яких здійснюють за класифікаційними групами основних засобів. Зареєстровані в описі картки зберігаються в картотеці, де розміщуються за класифікаційними групами та місцями експлуатації. Картки недіючих основних засобів (у запасі, на консервації) поміщаються окремо.

По місцях використання облік основних засобів ведуть в інвентарних списках, в яких містяться короткі відомості про кожен об'єкт,що знаходиться в експлуатації.

Внутрішнє переміщення основних засобів (з цеху в цех, з запасу в експлуатацію тощо) оформляється актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, що складається у двох примірниках. Один примірник акта передається до бухгалтерії і служить підставою для запису в інвентарній картці та переміщення її в картотеці за новим місцем використання. На підставі другого примірника акта здавачів робиться відмітка в інвентарному списку про вибуття об'єкта.

Що місяця підсумкові дані інвентарних карток на що надійшли об'єкти записують у картки обліку руху основних засобів, що ведуть в розрізі груп основних засобів. Ці картки замінюють аналітичні відомості по рахунку «Основні засоби», Тому їх загальний підсумок щомісячно звіряється з підсумками синтетичного обліку даного рахунку.

Згідно з Методичними рекомендаціями бухгалтерського обліку основних засобів та Наказом Міністерства статистики України №352 первинний облік наявності та руху основних засобів забезпечується такими типовими формами документів, характеристику яких наведено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Характеристика типових форм первинних документів з обліку основних засобів

Форма документу	Назва документу	Примітки
1	2	3
ОЗ-1	Акт приймання-передачі (внутріщнього переміщення) основних засобів	Складається на кожний об'єкт окремо, а на декілька - лише в тому випадку, коли об'єкти однотипні, мають однакову вартість і прийняті одночасно на відповідальне зберігання однією й тією ж особою
ОЗ-2	Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів основних засобів	Зазначається технічна характеристика та первісна вартість об'єкту. Актом такої форми оформлюється приймання завершених робіт після добудови, реконструкції або модернізації основних засобів
ОЗ-3	Акт на списання основних засобів	Після ліквідації основних засобів і складання актів на списання перший примірник передається бухгалтерії, де на його підставі робиться запис до інвентарного списку основних засобів
ОЗ-4	Акт на списання автотранспортних засобів	Складається в двох примірниках, підписують члени комісії, затверджує керівник підприємства або уповноважена на це особа
ОЗ-5	Акт на установку, пуск та демонтаж будівельної машини	Складається при встановлені, запуску і демонтажі будівельної машини, взятої напрокат. Підписується представником машино прокатної бази та механіком будівельної ділянки
ОЗ-6	Інвентарна картка обліку основних засобів	Здійснюються записи на підставі актів приймання-передачі основних засобів та акту на списання основних засобів: для обліку окремих об'єктів основних засобів; для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, які надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці та мають одне й те ж виробничо-господарське призначення, технічну характеристику та вартість. Як правило, заповнюється в одному примірнику та знаходиться у бухгалтерії
ОЗ-7	Опис інвентарних карток з обліку основних засобів	Застосовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику в бухгалтерії
ОЗ-8	Картка обліку руху основних засобів	Застосовується для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами. Відкривається в бухгалтерії в одному примірнику
ОЗ-9	Інвентарний список основних засобів	Застосовується в місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об'єкта за матеріально відповідальними особами. Дані, що містяться в цій формі, мають бути тотожними записами в інвентарних картках обліку основних засобів
ОЗ-14 ОЗ-15 ОЗ-16	Розрахунок амортизації основних засобів	Використовується при нарахуванні зносу основних засобів

Типова форма №ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» застосовується для:

- оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів;

- введення їх в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення

об'єктів у дію з чинним законодавством оформляють в особливому порядку;

- оформлення внутрішнього переміщення основних засобів з одного цеху (відділу, дільниці) в іншій, передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію;

- виключення зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству [23].

Приймання основних засобів оформляють актом (накладною), який складає в одному примірнику на кожний об'єкт приймальна комісія, призначена розпорядженням (наказом) керівника підприємства (організації). Загальний акт, яким оформлюють приймання кількох об'єктів основних засобів, складають лише при обліку господарського інвентарю, інструменту, обладнання, якщо ці об'єкти однотипні, мають однакову вартість та прийняті в одному календарному місяці. Акт (накладну) після його оформлення з доданою технічною документацією щодо цього об'єкта передають до бухгалтерії підприємства, його підписує головний бухгалтер та затверджує керівник підприємства, організації чи особи, на те уповноважені. Склад комісії, яка складає акт, визначено в наказі про облікову політику підприємства. При оформленні внутрішнього переміщення основних засобів акт (накладна) виписується у двох примірниках працівником відділу (цеху) здавальника. Перший примірник з розпискою одержувача та здавальника передають до бухгалтерії, а другий - відділу (цеху) здавальника.

В разі безоплатного передання основних засобів іншому підприємству акт складають у двох примірниках (для підприємств: один - що здає, другий - що приймає основні засоби). Передачу основних засобів іншому підприємству за плату оформляють актом, який складають у трьох примірниках: перші два - для підприємства, що здає (де перший примірник додається до звіту, а другий - до повідомлення на передачу та для акцепту), третій примірник передається особі, яка приймає основні засоби.

Акти зберігаються протягом всього терміну експлуатації об'єкта і протягом трьох років та одного місяця після списання об'єкту з обліку за умови, що на цей період була проведена документальна ревізія.

Типова форма №ОЗ-2 «Акт приймання-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів» застосовується для оформлення приймання-здавання основних засобів, що надійшли з ремонту, реконструкції та модернізації. Акт, підписаний працівником цеху (відділу), який уповноважений на приймання основних засобів, та представником цеху (підприємства), що виконував ремонт, реконструкцію та модернізацію, здають до бухгалтерії підприємства (організації). Акт підписує головний бухгалтер та затверджує керівник підприємства, організації чи особи, на те уповноважені. До технічного паспорту відповідного об'єкта основних засобів повинні бути внесені необхідні зміни до характеристики об'єкту, пов'язані з капітальним ремонтом реконструкцією та модернізацією [33].

Якщо ремонт, реконструкцію або модернізацію виконує стороннє підприємство, акт складають у двох примірниках. Другий примірник передають підприємству, що виконує ремонт, реконструкцію, модернізацію.

На підставі акту вносяться зміни до: ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів»; ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)»; ОЗ-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту».

Типова форма №ОЗ-3 «Акт на списання основних засобів» та Типова форма №ОЗ-4 «Акт на списання автотранспортних засобів» використовують при списанні об'єкта основних засобів внаслідок старіння чи зносу на підприємств. Акт складається у двох примірниках і затверджується керівником підприємства, потім передається в бухгалтерію, де на його підставі здійснюють запис до форми ОЗ-9 та вилучають картку форми ОЗ-6, що відображають у відомості форми ОЗ-7 [26].