Зміст програми аудиторської перевірки руху грошових коштів банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У процесі господарської діяльності у суб'єктів підприємницької діяльності виникають взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями, працівниками і окремими особами. Тобто здійснюють як готівкові так і безготівкові розрахунки, як правило у грошовій формі. Для цього кожне підприємство має касу для розрахунків готівкою і відкриті в установах банків поточні рахунки для безготівкового обігу, а також зберігання власних коштів.

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами підприємства, а грошові операції носять масовий характер і охоплюють практично всі сфери господарської діяльності підприємства, тому грошові кошти є найбільш вразливими до порушень і зловживань. Як правило, операції руху грошових коштів підлягають суцільній аудиторській перевірці.

Стан поточних зобов'язань і розрахунків найбільш точно відображає рівень організації у суб'єкта господарювання виробничої і торговельної діяльності, а також бухгалтерського обліку.

Метою курсової роботи є ознайомлення з методикою проведення аудиту грошових коштів, здатністю виявляти суттєві зони ризику, уміння виявляти допущені помилки, зловживання, правопорушення в грошовій сфері і передбачати можливість наслідків цих порушень для підприємства.

Ця курсова робота містить сім розділів, 4 таблиці, 4 рисунка, 7 додатків.

При написанні курсової роботи були використані законодавчі акти України з питань економічного врегулювання аудиту коштів, Постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів, Інструкції, Положення та іншу нормативну базу, а також економічну літературу з питань організаційних процедур аудиту грошових коштів та періодичні видання.

Цілі і задачі аудиту операцій з грошовими коштами

Метою аудиту операцій з грошовими коштами є встановлення законності і достовірності цих операцій та правильності їх відображення в обліку та фінансовій звітності та доведення цієї істини через висновок до користувачів [1].

Найбільш загальною ціллю перевірки грошових коштів є:

- вивчення правильності зберігання;

- встановлення правильності оприбуткування;

- встановлення правильності витрачання.

При цьому до основних завдань аудиту операцій з грошовими коштами:

ознайомлення з умовами збереження готівки та грошових документів у касі;

перевірка фактичного порядку документального оформлення операцій по надходженню та витрачанню грошових коштів, веденню касової книги, обліку касових операцій;

дотримання ліміту готівки в касі й умов видачі грошей під звіт на операційні та інші потреби;

перевірка дотримання касової дисципліни;

застосування реєстраторів розрахункових операцій;

дотримання умов зберігання грошових коштів;

перевірка дотримання законності і доцільності проведення певних операцій з готівковими коштами і грошовими коштами на рахунках банку;

перевірка своєчасності і повноти використання грошових коштів на рахунках в банку та реальності і повноти відображення в обліку оприбуткування і витрачання грошових коштів на рахунках банку;

перевірка напрямків використання грошових коштів на рахунках банку та реальність розрахунків кредиторами;

виявлення своєчасності перерахування заборгованості клієнтам;

виявлення своєчасності отримання готівкових коштів на заробітну плату;

виявлення повноти надходження короткострокових і довгострокових фінансових і капітальних інвестицій;

виявлення правильності розрахунків за векселями;

виявлення правильності розрахунків за власним капіталом та забезпеченням зобов'язань;

виявлення правильності розрахунків за доходами та іншими операціями.

Інформація про наявність та рух готівкових коштів знаходить відображення на рахунку 30 «Каса» та в бухгалтерській звітності: Ф. 1 «Баланс», розділ II, у складі рядків 230 і 240; Ф. 3 «Звіт про рух грошових коштів»; Ф. 5 «Примітки до річної фінансової звітності», розділ VI «Грошові кошти», рядок 640 [2].

При аудиті операцій з грошовими коштами використовуються наступні джерела інформації: касові плани, прибуткові і видаткові касові ордери і виправдовуючи документи, додані до них, касові книги і звіти касира; банківські виписки по поточних та інших банківських рахунках, первинні документи до виписок банку: платіжні доручення, меморіальні ордери, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, акредитиви; чекові книжки, корінці використаних чеків і анульовані чеки; журнали реєстрації касових ордерів, а також дані синтетичного й аналітичного бухгалтерського обліку по всіх операціях із грошовими коштами, відомості на видачу заробітної плати, журнали-ордери №1, №2, №7; головна книга звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій (розрахункових книжок), акти перевірок каси контролюючими органами.

Таблиця 1.1. Бланки документів для операцій з грошовими коштами.

1	КО-1	Прибутковий касовий ордер (ПКО)	Надходження готівки в касу
2	КО-2	Видатковий касовий ордер (ВКО)	Видача готівки з каси
3	КО-3	Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів	Для реєстрації в бухгалтерії ПКО, ВКО, чи документів, що їх замінюють
4	КО-4	Касова книга	Для обліку касиром операцій з готівкою
5	КО-5	Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей	Для обліку руху коштів в касі
6		Грошовий чек	Для одержання готівки з рахунку в банку
7		Об'ява на внесок готівки	Для внесення готівки на рахунок в банку
8		Супровідна відомість до сумки з грошовою виручкою	Застосовується при здачі готівки інкасатору
9	ФКЧ-1	Фіскальний касовий чек на товари (послуги)	Розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій (РРО) при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги)
10	ФКЧ-2	Фіскальний касовий чек видачі коштів	Розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків у разі видачі коштів покупцеві при поверненні товару, компенсації послуг, прийнятті цінностей під заставу, виплаті виграшів у державній лотереї та в інших випадках
11	РК-1	Розрахункова квитанція	Використовується при реєстрації розрахунків за продані товари (надані послуги), при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, компенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу та в інших випадках
12	П-53	Платіжна відомість	Виплата грошових коштів з каси декількома особам
13	П-49	Розрахунково-платіжна відомість	Розрахунок виплат по заробітній платі та її виплата з каси
14		Платіжне доручення	Письмове доручення банку, який обслуговує підприємство, на перерахування певної суми коштів з поточного рахунку в банку на рахунок постачальника

Нормативно-правове регулювання операцій з грошовими коштами

аудит грошовий перевірка каса

Для роботи аудитора украй важливо знати перелік нормативних документів, що регулюють господарську діяльність підприємства, уміти застосовувати їх при перевірці і, не лише операцій з руху грошових коштів.

Сукупність нормативних документів є нормативною базою для роботи аудитора. ЇЇ можна розділити на зовнішню і внутрішню. Зовнішня включає законодавчі акти, розроблені центральними органами влади: у вигляді відповідних законів, постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку і звітності, матеріалів з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національних нормативів аудиту. Внутрішня нормативна база - облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні, розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності на конкретному підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкції).

Касові операції підприємства регулюються Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637.

Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і підприємств поштового зв'язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - підприємства), а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи (далі - підприємці), які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, та є обов'язковими для виконання ними [3, с. 242].

Суб'єкти підприємницької діяльності, які мають поточні рахунки в установах банків, зберігають на цих рахунках свої кошти на договірних умовах і здійснюють розрахунки за своїми зобов'язаннями в безготівковій та готівковій формі в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України [3].

Розрахунки готівкою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки і здійснюються через касу підприємств з веденням касової книги встановленої форми. Також розрахунки готівкою суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб здійснюються через установи банків згідно з вимогами Інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України.

При проведенні аудиту слід встановити відповідність здійснених готівково-розрахункових операцій чинному законодавству.

Готівкові розрахунки одного підприємства з іншим повинні здійснюватися із дотриманням обмежень встановлених чинним законодавством. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно безготівково. Проте кількість суб'єктів, з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується.

Указані обмеження не стосуються розрахунків підприємств або підприємців з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, не поширюються на добровільні пожертвування, благодійну допомогу, вилучену органами державної податкової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також у разі використання коштів, виданих на відрядження [3].

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси [3, с. 243].

Розрахунки готівкою суб'єктів підприємницької діяльності між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, підтверджуючих факт продажу або повернення товарів, надання послуг, отримання чи повернення коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Розрахунки за готівку підприємств сфери торгівлі, громадського харчування та послуг здійснюються із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) згідно із Законом України від 01.06.2000 №1776 «Про внесення змін до Закону України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 №1336 (із змінами і доповненнями).

Із загальних правил застосування РРО тринадцять пунктів статті 9 Закону про РРО визначають суб'єктів і умови, за наявності яких РРО не застосовуються. До таких суб'єктів відносяться підприємства, установи й організації всіх форм власності, крім підприємств торгівлі, громадського харчування і послуг, і тільки за однієї умови - торгівля продукцією власного виробництва. Необхідно звернути увагу на два моменти:

до цієї норми не потрапляють приватні підприємці, які торгують продукцією власного виробництва, або знаходяться на спрощеній системі оподаткування;

йдеться лише про продукцію (а послуга є не продукцією, а дією по відношенню до інших осіб).

За порушення норм цього Закону передбачені штрафні санкції.

Розрахунки готівкою фізичних осіб з підприємствами за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) можуть також проводитися через установи банків у порядку, визначеному Інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків. Зазначені розрахунки здійснюються без надходження коштів до каси підприємства і відображення цієї операції в касовій книзі, а проводяться фізичними особами шляхом унесення готівки на внутрішні банківські рахунки і подальшого перерахування установою банку цих коштів на поточні рахунки підприємств та є для фізичних осіб (платників коштів) готівковими, а для підприємств (одержувачів коштів) безготівковими.

Ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати у своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту каси. Порядок установлення підприємствам ліміту каси, порядку і строків здавання готівкової виручки регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України. Відповідальність за неподання заявок-розрахунків у визначені строки та несвоєчасне одержання встановленого ліміту каси згідно з умовами договору на розрахунково-касове обслуговування покладена на підприємства.

Підприємства зобов'язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка (крім розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлено).

Оприбуткуванням готівки в касі підприємства є здійснення підприємством обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цієї операції у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів. При проведенні розрахунків готівкою підприємств у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням є здійснення підприємствами обліку готівки через РРО або РК зі складанням того самого дня на підставі розрахункових документів звітів у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) та оформлення готівки в установленому порядку прибутковим касовим ордером і відповідним записом у касовій книзі в день надходження коштів. Зазначена послідовність оприбуткування також поширюється на відокремлені підрозділи, які працюють у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК та самостійно здають до кас установ банку або через інкасаторів одержану ними готівкову виручку. Ці підрозділи мають також вести касову книгу (згідно з пунктом 4.2 Положення) та оприбутковувати готівку в своїх касах.

Готівкова виручка підприємств (підприємців) може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Для здійснення безготівкових грошових розрахунків суб'єкти господарювання відкривають рахунки в банках у національній та іноземній валюті. Порядок відкриття банками рахунків для суб'єктів господарювання визначений Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, зі змінами і доповненнями.

Клієнт має право обрати будь який банк України для відкриття рахунка та зберігання своїх коштів.

Розрахунки між юридичними особами, пов'язані з провадженням ними підприємницької діяльності, регулюються цивільним правом (розділ 74 «Розрахунки»), нормативними документами НБУ та іншими нормативними документами.

Порядок проведення розрахунків у національній валюті встановлений Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зі змінами і доповненнями.

Форми розрахунків, передбачені Інструкцією, наведені на рис. 2.1. При проведенні аудиторського дослідження безготівкових розрахункових операцій аудитор повинен знати, що:

Порядок проведення розрахунків у іноземній валюті регулюється Законом України від 19.02.93 p., зі змінами і доповненнями.

Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на її валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, визначені в контрактах, але не пізніше ніж через 90 календарних днів віддати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Оцінка системи внутрішнього контролю і виявлення зон ризику

Внутрішній контроль має велике значення у справі здійснення удосконалення господарських процесів, налагодження всього механізму управління, посилення економічного використання засобів, зниження собівартості продукції і підвищення рентабельності підприємств.

Основними завданнями контролю грошових коштів є:

перевірка збереження грошових коштів у касі, на банківських рахунках і в розрахунках;

перевірка цільового використання коштів;

перевірка правильності стану господарських операцій з руху грошових коштів;

перевірка вчасності зарахування грошових коштів на рахунки банку;

перевірка вчасності оприбуткування грошових коштів у касу;

перевірка вчасності повернення коштів підзвітними особами;

перевірка вчасності перерахування коштів з метою погашення заборгованості за податками та іншими розрахунками.

Крім того, перевіряють повноту надходжень грошових коштів від реалізації продукції, робіт, послуг та інших дебіторів.

У своїй роботі аудитор значну увагу звертає на рівень внутрішнього контролю на підприємстві, від якого значною мірою залежить обсяг перевірки, її особливості тощо. Тестування внутрішнього контролю готівково-розрахункових операцій повинно дати інформацію (або спростувати її) про те, що на підприємстві:

несумісні обов'язки розподілені;

касові операції здійснюються у відповідності з чинним законодавством;

збереження грошових коштів забезпечене належним чином;

касові операції належним чином контролюються.

безготівкові операції здійснюються у відповідності з чинним законодавством;

усі операції витрачання грошових коштів із рахунків у банках санкціоновані відповідною особою;

усі безготівкові операції відображаються в обліку;

усі бартерні операції відповідають чинному законодавству і санкціоновані відповідальною особою.

З цією метою аудитор вивчає такі питання:

наявність на підприємстві налагодженої системи проведення раптових перевірок каси з повним перерахуванням грошової готівки і перевіркою інших цінностей, які знаходяться в касі;

наявність на підприємстві наказу керівника, який встановлює періодичність перевірок;

наявність ознак формального проведення перевірок каси: призначення в комісії по проведенню перевірок постійно одних і тих же осіб, відсутність робочих записів ревізійної комісії, що додаються до акта, які свідчать про перерахування банкнот, проведення перевірок каси на звітні дати, коли касир знає про них і заздалегідь готується та ін.;

надання права підпису прибуткових і видаткових касових ордерів іншим особам, крім головного бухгалтера і керівника підприємства, не відображене в розпорядженнях керівника підприємства;

формальне проведення перевірок каси при зміні (звільненні) касирів;

відсутність у штаті касира, коли ці функції покладені на облікового робітника без письмового розпорядження керівника підприємства;

наявність договорів про повну матеріальну відповідальність з касиром;

застосування на підприємстві РРО та внутрішній контроль за їх використанням. Відповідальність за дотримання порядку ведення касових операцій покладається на керівника підприємств, головного бухгалтера і касира [3, с. 254].

Оцінюючи систему внутрішнього контролю і системи обліку слід пам'ятати, що більшість розрахунків здійснюється через банк, тому слід ретельно перевірити цю систему, перш ніж довіряти їй.

При проведенні оцінки системи внутрішнього контролю на підприємстві, аудитор використовує різні процедури, одна з яких опитування. Така процедура допомагає виявити слабкі сторони в системі контролю. Наприклад: результати опитування можуть виявити, що касир не знає, чи є на підприємстві наказ про раптові ревізії каси, або керівництво не звернуло уваги на укладання договору про повну матеріальну відповідальність з касиром. Також розбіжності у відповідях на одні запитання аудитора вкажуть на слабкі сторони внутрішнього контролю.

Крим того, виявити слабкі міста, зони ризику допомагає вивчення актів перевірки дотримання порядку ведення операцій з грошовими коштами контролюючими органами.

За необхідністю аудитор може брати участь в інвентаризації готівки в касі, але тільки як спостерігач. Процедури проводяться в тому ж порядку що і контролюючими органами, але здебільшого вибірково, для встановлення суттєвих відхилень, які впливають на об'єктивність звітних даних.

Суцільна перевірка проводиться із замовлення клієнта або при дуже низькій оцінці системи внутрішнього контролю.

Результати вивчення та оцінки системи внутрішнього контролю готівково-розрахункових операцій оформлюються в робочому документі, зразок якого наведено в додатку 1 «Тест внутрішнього контрою готівково-розрахункових операцій».

Що стосується аудиту грошових коштів на поточних рахунках банку, на ознайомчому етапі необхідно встановити, які рахунки відкриті та в яких банка, ознайомитись із договорами на банківське обслуговування, з депозитними договорами, встановити наявність грошових коштів на момент перевірки.

Інформацію про наявність рахунків у банку слід відобразити у робочому документі, зразок якого наведено в додатку 2.

На подальшому етапі необхідно оцінити систему внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку, зразок тесу внутрішнього контролю руху грошових коштів на рахунках банку наведено в додатку 3.

Тестування надає змогу оцінити систему внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку, встановити ризик контролю і обліку, та ризик не виявлення. При низькому рівні ризику не виявлення аудитор може покластися на результати роботи суб'єктів внутрішнього контролю і зменшити кількість аудиторських процедур, при високому - кількість аудиторських процедур планується за максимумом, і, за необхідності, може плануватися суцільна перевірка [3, с. 289].

Зміст програми аудиторської перевірки руху грошових коштів в касі та розрахункових рахунках банку

При проведенні аудиту руху грошових коштів аудитор залежно від оцінки внутрішнього контролю обирає метод організації перевірки (суцільний, вибірковий чи комбінований) та кількість і види аудиторських процедур, які фіксує в програмі аудиту [3, с. 257].

Програма аудиту - це документ, що містить перелік завдань у визначеній послідовності їх виконання, за допомогою яких отримуються достатні та надійні аудиторські докази у відповідності до мети перевірки щодо конкретного клієнта. Іншими словами - це докладні інструкції, яких повинні дотримуватися працівники аудиторської фірми в процесі здійснення аудиту фінансової звітності чи виконанні інших завдань [5].

Програми можуть бути стандартними, які розробляються аудиторською фірмою та втілюють в собі накопичений професійний досвід виконання різних видів робіт. Між цим, неможливо розробити універсальні програми перевірки, бо немає повністю схожих підприємств, навіть якщо вони працюють в одній галузі, мають схожі виробничі та організаційні структури. Тому, якщо використовуються стандартні програми або контрольні листи, необхідно їх доробляти відповідно до умов конкретного завдання.

Під час підготовки програми аудитору для виконання робіт по договору доречно враховувати такі обставини:

визначені оцінки ризику суттєвих викривлень;

рівень впевненості, який має бути забезпечений при отриманні аудиторських доказів у процесі виконання процедур по суті;

заплановані терміни виконання тестів контролю і процедур по суті;

можливість координації будь-якої позиції в плані перевірки, наприклад, заміна одного працівника на іншого, надання технічної або методичної допомоги;

кількість асистентів (тобто працівників аудиторської фірми, які мають менший досвід роботи в порівнянні зі старшим персоналом);

необхідність залучення інших аудиторів або експертів.

Програма аудиту, як і інші документи, що формуються в процесі перевірки, є важливим інструментом, який дозволяє забезпечити якісне надання професійних послуг, а також зменшити ризик не виявлення суттєвих помилок.

Найчастіше, для зручності, програму аудиту оформлюють у вигляді таблиці (додаток 4). На початку програми вказується назва підприємства, період, дата, та об'єкти перевірки. Також обов'язкові прізвище та ініціали аудитора, який виконує перевірку конкретного об'єкту аудиту, час, який необхідно витратити на перевірку, та передбачають місце для приміток про фактичне виконання кожного пункту програми. Програма по кожному об'єкту аудиту підписується керівником групи аудиторів, або керівником аудиторської фірми.

З кожного розділу програми формуються документально підтверджені висновки, які є основою для формування та висловлення думки аудитора в аудиторському звіті та висновку.

Програму аудиту, як і загальний план, слід переглядати в ході перевірки (якщо це необхідно). Причини всіх змін мають бути задокументовані.

На підготовчому етапі аудиту касових операцій аудитор повинен

розглянути загальні питання організації роботи каси на підприємстві:

інтенсивність касових операцій;

основні напрямки касових надходжень і видатків;

кваліфікація і практичний досвід працівників, які забезпечують роботу каси на підприємстві;

наявність договорів з касирами про повну матеріальну відповідальність.

Перш за все необхідно перевірити відповідність залишків по рахунку 30 «Каса» стосовно субрахунків у синтетичних та аналітичних регістрах обліку й зафіксувати інформацію в робочих документах за наведеними в додатку 5 зразками.

При перевірці достовірності інформації за господарськими операціями з готівковими грошовими коштами в іноземній валюті необхідно перевірити правильність застосування валютного курсу, встановленого Національним банком України та правильність відображення в бухгалтерському обліку курсових різниць. Курсові різниці згідно з П(с) БО 21 «Вплив змін валютних курсів» відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Аудитор має пам'ятати, що згідно з П(с) БО монетарні статті в іноземній валюті на кожну дату балансу відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу, а визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків і на дату балансу.

На наступному етапі необхідно провести формальну документальну перевірку по відображенню готівково-розрахункових операцій. Така перевірка проводиться вибірково. Аудитор, керуючись МСА 530 «Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки» самостійно встановлює вибірку документів для формальної перевірки [7].

Результати такого контролю відображають у тесті вибіркового формального контролю касових операцій.

Не зважаючи на те, що дотримання вимог касової дисципліни здійснюють внутрішні і зовнішні контролюючи органи, аудитор зобов'язаний провести перевірку по всіх напрямах (суцільно або вибірково).

Слід урахувати можливість типових порушень при веденні операцій з готівкою. Основні порушення - зловживання, розкрадання, помилки в обліку касових операцій, які можуть бути класифіковані наступним чином:

Пряме розкрадання грошових коштів нічим не приховане, або приховане неоформленими документами.

Неоприбутковані і привласнені грошові суми, що надійшли з банку; від різних фізичних, юридичних осіб по прибуткових ордерах; за домовленістю.

Надлишкове списання грошей по касі: повторне використання документів, неправильний перерахунок сум, списання сум за фальсифікованими документами.

Привласнення сум, законно нарахованих різним особам та організаціям.

Розрахунки сумами готівкових коштів, які перевищують граничну величину з іншими особами і підприємцям, які діють без утворення юридичної особи.

Розрахунки готівкою з населенням за готову продукцію, товари, роботи без використання РРО, без реєстрації реєстраторів у податковій службі.

Перевищення ліміту каси на кінець дня.

Несвоєчасні звіти підзвітних осіб за використанні грошові кошти.

Перелік виявлених помилок доцільно відображати в робочому документі «Перелік виявлених помилок і перекручень в касових документах». На відміну від контролюючих органів аудитор повинен дотримуватись принципів конфіденційності і не розголошувати порушення. Крим того доцільним буде попередити керівництво про можливі санкції за виявлені порушення і допомогти їх усунути.

Для перевірки руху грошових коштів на поточному рахунку також розробляється програма аудиту (додаток 6). Як і у випадку з грошовими коштами в касі необхідно з'ясувати залишки на поточних рахунках банка підприємства. Для цього аудитор направляє запит до банку про підтвердження залишків. Запит готується на бланку клієнта за двома підписами (клієнта і аудитора).

У разі встановлення розбіжностей у залишках на певну дату проводиться глибинний тест, при якому аудитор проводить наступні процедури:

простежує, з якого часу з'явилися розбіжності залишків на рахунку;

у періоді, в якому виявлено розбіжності, проводить суцільно перевірку руху грошових коштів;

при встановлені господарських операцій, які не знайшли відображення в бухгалтерському обліку, вимагає пояснень у відповідальних осіб;

готує інформацію клієнту про встановлені розбіжності та рекомендації по їх усуненню.

На наступному етапі аудитор перевіряє відповідність залишків і оборотів грошових коштів у національній валюті в синтетичних і аналітичних регістрах обліку і фіксує інформацію в робочому документі «Перевірка відповідальності залишків грошових коштів у національній валюті у регістрах синтетичного і аналітичного обліку».

При перевірці банківських операцій, залежно від оцінки системи внутрішнього контролю, аудитор встановлює вибірку банківських виписок, за якими вивчає відповідність записів у банківських виписках і регістрах обліку. Перевіряє наявність виписок з кожного банківського рахунка і ланцюжка перехідних залишків у них. До кожній виписки банку повинні бути додані відповідні підтверджуючи документі, перевіряється наявність підписів і штампів. Також аудиторові потрібно підтвердити відповідальність дат платіжних доручень датам у банківських виписках, правильність заповнення платіжних доручень, таксування оборотів у виписці банку.

Документи, які викликають сумнів, уважно перевіряються як за формою, так і за змістом. При цьому, як правило, необхідно провести за згодою замовника зустрічну перевірку і взаємний контроль операцій.

При перевірці достовірності інформації за господарськими операціями по рахунках в іноземній валюті необхідно перевірити правильність застосування валютного курсу, встановленого Національним банком України, та коректному відображенні в бухгалтерському обліку курсових різниць. Згідно з П(с) БО 21 «Вплив змін валютних курсів» відображається у складі інших операційних доходів або витрат. Результати перевірки правильності відображення залишків на валютних рахунках знайдуть відображення в робочому документі «Перевірка відповідності залишків коштів у іноземній валюті синтетичним і аналітичним регістрам обліку».

Збір аудиторських доказів та оформлення робочих документів

Найбільш важливою, відповідальною і трудомісткою роботою аудитора є підготовка аудиторських доказів по всіх об'єктах контролю. За допомогою аналізу, узагальненню аудиторських доказів аудитор формулює висновки щодо правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності на підприємстві, що перевіряється.

У міжнародній практиці питання стосовно збору і використання інформації, на якій ґрунтується аудиторська думка, регламентовані комплексом стандартів (МСА 500-559 «Аудиторськи докази»).

Відповідно до них аудиторські докази - це надійна і вірогідна інформація, отримана аудитором у процесі формування обґрунтованих свідчень, на яких базуватиметься думка аудитора, що буде основою для здійснення підготовки аудиторського висновку і звіту.

Як правило, у процесі перевірки аудитор отримує великий обсяг інформації від економічного суб'єкту, що перевіряється, або від третіх осіб. Лише певна частина інформації може служити підтвердженням або спростуванням існування та достовірності відображення факту, події, процесу чи явища фінансово-господарської діяльності підприємства-клієнта у його звітності на певну дату. Така інформація становить сутність аудиторських доказів та слугує основою для аудиторського висновку і звіту. [6, с. 160].

Отже, виходячи з цього, аудиторські докази повинні відповідати наступним вимогам:

необхідність - інформація, що міститься в конкретному аудиторському доказі, повинна характеризувати об'єкт дослідження.

достовірність - аудиторські докази повинні бути правдивими та гідними довіри;

достатність - інформація, що міститься в аудиторських доказах, повинна бути достатньою для визначення стану об'єкту контролю;

своєчасність - аудиторські докази повинні бути правдивими та гідними довіри.

Не всі аудиторські докази носять вичерпний характер. Тому особливу увагу слід приділяти їх видам та аналізу кожного з них.

За джерелами отримання докази можуть поділятися на:

зовнішні докази - документальні підтвердження та усні заяви третіх сторін, таких як покупців, замовників, постачальників, підрядчиків, інших контрагентів підприємства - клієнта, попереднього аудитора, банків (наприклад: про залишки на поточних рахунках);

внутрішні докази - внутрішня документація замовника, документальні підтвердження та усні заяви, отримані аудитором від керівництва;

докази отримані безпосередньо аудитором - результати аналізу зовнішніх і (або) внутрішніх доказів;

комбіновані - різнохарактерні докази, які не суперечать один одному за своїм змістом.

Зовнішні докази, як правило, користуються найбільшою довірою.

Важливо відмітити, що для отримання доказів аудитор може використати одну або декілька процедур: фактичну перевірку, підтвердження, документальну перевірку, вивчення, спостереження, опитування, перерахунок, тести, зустрічні перевірки, аналітичні процедури.

Час проведення аудиторських процедур залежатиме і від того, коли відповідні аудиторські докази можуть бути отримані, кількість процедур залежатиме від завдань аудиту і об'єму робіт. Перевірка може бути суцільною, вибірковою, аналітичною, комп'ютеризованою. Аудитор сам обирає найбільш ефективний метод перевірки, який необхідно використати при підтвердженні інформації.

Якість аудиторських доказів залежить від джерел їх отримання. У залежності від характеру аудиторської перевірки, її змісту та завдань, які висунуті клієнтом, аудитор обирає відповідні джерела інформації.

Стосовно перевірки руху грошових коштів в касі та на рахунках у банку, такими джерелами виступають:

дані первинних документів і звітів у яких відображається інформація про господарські операції - прибуткові та видаткові касові документи, відомості на видачу заробітної плати, інші касові документи при перевірці готівкових коштів у касі; виписки банку та платіжні доручення, платіжні вимоги, меморіальні ордери, акредитиви, рахунки, рахунки-фактури до розрахункових операцій, корінці чеків;

облікові регістри, де нагромаджується й узагальнюється інформація зі звітів та первинних документів - журнали - ордери 1,2,7.

Головна книга, де відображаються залишки на початок і кінець звітного періоду й обороти за дебетом і кредитом відповідних рахунків;

Баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал;

матеріали перевірок і ревізій, проведених органами податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби та інше;

матеріали контролю внутрішнього аудиту, якщо він існує на підприємстві;

робочі документи та звіт попереднього аудитора;

письмові та усні заяви, пояснювальні та доповідні записки матеріально відповідальних та посадових осіб, суб'єктів підприємницької діяльності, замовників тощо.

Отримані у ході перевірки докази систематизуються в робочих документах відповідно до затверджених завдань з планом та програмою аудиту. У Міжнародному стандарті аудиту 230 «Документація» підкреслюється, що аудитор повинен документувати відомості і факти, що є важливими для забезпечення доказів, на яких ґрунтується аудиторська думка, а також для того, що аудит проводився відповідно до вимог національних стандартів аудиту.

Робочі документи - це записи аудитора, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману в процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усних повідомлень інформацію. Вони можуть бути оформлені у вигляді стандартних форм, таблиць на папері, зафіксовані на електронних носіях [7].

Всі робочі документи виконують такі функції:

- обґрунтовують судження в аудиторському висновку та свідчать про відповідність зроблених процедур аудиту затвердженим нормативам;

- полегшують процес управління та контролю за якістю проведення

аудиту;

- сприяють виробленню методологічного підходу до процесу аудиторської перевірки;

- допомагають у роботі аудитора.

Аудитору необхідно врахувати ту обставину, що робочими документами користуватиметься, наприклад інший аудитор. Переглянувши робочу документацію, він мав би розуміти сутність проведеної перевірки і зміст прийнятих рішень щодо її результатів без визначення окремих деталей процедур перевірки.

Робочі документи необхідно грамотно, професійно оформляти.

Після закінчення аудиту робочі документи залишаються в аудитора. Його право власності на ці документи обмежується етичними нормами та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтом. Їх не можна вилучати або вимагати в аудитора, за винятком випадку, коли органами міліції на аудиторську фірму заведено кримінальну справу.

Аудитор повинен організувати надійне зберігання робочих документів, щоб забезпечити конфіденційність. Термін зберігання визначається як практикою аудиторської діяльності, так і строком позовної давності у разі, якщо клієнт порушить справу проти аудитора.

Таким чином, у процесі проведення аудиторської перевірки аудитор разом з клієнтом або без нього може отримати аудиторські докази з фінансової звітності підприємства, зроблені у формі висновків та оцінок шляхом використання роботи та звітів експертів як безпосередньо зі складу співробітників аудиторської фірми, так і експертів інших підприємств і результати аудиторської перевірки цілком залежні від повноти та об'єктивності вивчення доказових джерел.

6. Типова кореспонденція рахунків з обліку грошових коштів

Під час аудиту операцій з руху коштів у касі і на розрахунковому рахунку доцільно перевірити відповідальність кореспонденції рахунків діючим положенням, інструкціям і нормативам ведення бухгалтерського обліку. Такий контроль дозволяє виявити господарські операції з некоректною кореспонденцією, можливо навіть «завуальовані» проблеми у бухгалтерському обліку, які призводять до спотворення облікової та звітної інформації.

Рахунок 30 «Каса» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів у касі підприємства і має такі субрахунки:

301 «Каса в національній валюті»

302 «Каса в іноземній валюті».

За дебетом рахунку 30 «Каса» відображається надходження грошових коштів у касу підприємства, за кредитом - виплата грошових коштів із каси підприємства.

На підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв'язку, обмін валюти тощо), відкриваються субрахунки «Операційна каса в національній валюті» та «Операційна каса в іноземній валюті».

Нижче, у таблиці 6.1 наведено типову кореспонденцію по дебету та кредиту рахунка 301 «Каса в національній валюті»

Таблиця 6.1. Типова кореспонденція по дебету та кредиту рахунка 301 «Каса в національній валюті»

Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
Надходження грошових коштів в касу підприємства з поточного банківського рахунка в національній валюті	301	311
Внесення грошових коштів в касу з інших рахунків в національній валюті	301	313
Надходження грошей в касу з судних рахунків на фінансування заходів, за рахунок короткострокового або довгострокового кредитів	301	50,60
Повернення підзвітною особою невикористаного авансу	301	372
Отримання готівки від покупців і замовників за відпущені їм товари (готову продукцію), за виконані роботи, надані послуги	301	361
Одержання готівки від різних дебіторів в рахунок погашення їх заборгованості перед підприємством (квартирна плата, комунальні послуги, відшкодування витрат на утримання дітей в дитячих установах	301	377
Надходження авансів та передплат готівкою від покупців та замовників	301	681
Оприбуткування в касу орендної плати за рахунок майбутніх періодів, отримання сплати підписаних періодичних видань т. і.	301	69
Оприбуткування в касу виручки від реалізації продукції	301	701
Оприбуткування в касу виручки від реалізації товарів	301	702
Надходження в касу підприємства виручки від реалізації робіт та послуг	301	703
Надходження в касу грошових коштів від інших кредиторів	301	685
Внесок в погашення заборгованості по відшкодуванню матеріальних збитків	301	375
Внесок робітників часткової або повної сплати за лікувально-оздоровчі, туристичні путівки	301	331
Внесення засновником грошових коштів в касу в якості внеску до статутного капіталу	301	46
Формування пайового капіталу шляхом внесення пайовиками готівки в касу	301	41
Надходження готівки від засновників в якості внеску на поповнення капіталу підприємства	301	422
Оприбуткування надлишків грошових коштів в касі, виявлених під час інвентаризації	301	719
Надходження коштів цільового фінансування готівкою	301	48
Погашення дебітором короткострокового векселя готівкою	301	341
Внесення готівки на поточний рахунок	311	301
Видача працівникам основної та додаткової заробітної плати	661	301
Виплата допомоги за рахунок фонду страхування з тимчасової втрати працездатності	652	301
Видача депонованої заробітної плати	662	301
Видача підзвітних сум або відшкодування перевитрати по авансовим звітам	372	301
Виплата та перерахунок поштовим переказом суми, утриманої згідно з виконавчим документом із заробітної плати працівника підприємства на користь третьої особи	685	301
Виплата працівникам страхових сум за договорами страхування життя	654	301
Видача працівникам суд банка на індивідуальне будівництво, суд молодим сім'ям	377	301
Відбита сума недостачі грошових коштів виявлена при інвентаризації	375	301
Передані готівкові кошти інкасаторам	333	301

Таблиця 6.2. Типова кореспонденція по дебету, та кредиту рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
Внесення готівки на поточний рахунок	311	301
Зарахування на поточний рахунок коштів, що знаходились в дорозі	311	331
Погашення дебіторами короткострокових векселів	311	341
Погашення покупцями та замовниками дебіторської заборгованості за відвантажений товар, виконані роботи, надані послуги	311	361
Повернення раніше виданого авансу від продавця	311	371
Надходження відсотків, дивідендів, інших доходів та платежів	311	373
Надходження планових платежів від покупців	311	685
Зарахування на поточний рахунок повної або часткової передплати	311	681
Зарахування на поточний рахунок сум від постачальників в порядку повернення надмірно перерахованих грошових кошт	311	63
Зарахування на поточний рахунок надмірно перерахованих грошових кошт	311	685
Зарахування на поточний рахунок сум штрафів, пені, неустойок, стягнутих без пред'явлення претензій	311	715
Отримання коштів по пред'явленим претензіям	311	374
Надходження від винних осіб коштів в цілях відшкодування збитків	311	375
Зарахування на поточний рахунок сум від різних організацій некомерційного характеру	311	377
Зарахування на поточний рахунок сум кредитів банка	311	501,601
Зарахування на поточний рахунок сум інших позикових коштів	311	505,605
Зарахування на поточний рахунок процентів банка за використання грошових коштів в обороті	311	719
Зарахування на поточний рахунок сум фінансування з бюджету в обігові кошти	311	718
Зарахування на поточний рахунок коштів від інкасаторів	311	333
Зарахування на поточний рахунок сум внесків в статутний капітал	311	46
Зарахування на поточний рахунок сум від дочірніх підприємств	311	682
Надходження виручки від продажу готової продукції	311	701
Надходження виручки від продажу товарів	311	702
Надходження виручки від реалізації робіт, послуг	311	703
Надходження орендної плати в рахунок майбутніх періодів	311	69
Перераховані кошти на купівлю валюти	333	311
Списання з поточного рахунка сум згідно з акцептованим платіжним вимогою-дорученням	631	311
Списання з поточного рахунка сум в порядку передоплати	371	311
Перерахування податків в бюджет	641	311
Перерахування обов'язкових платежів	642	311
Списання з поточного рахунка сум в оплату залишку по бартерній угоді після остаточної операції	36,63	311
Списання з поточного рахунка сум по отриманим претензіям	685	311
Списання з поточного рахунка сум економічних санкцій, сплачених підприємствам та установам	948,84	311
Сплата процентів за кредити банка	951,85	311
Списання з поточного рахунка в погашення заборгованості по позикам банка	501,61,601	311
Списання за розрахунково-касове обслуговування	92,844	311
Списання з поточного рахунка відрахувань до бюджету	65	311
Списання з поточного рахунка сум цільового фінансування	313	311
Повернення постачальнику або підрядчику раніше отриманого авансу	681	311
Перерахування грошових коштів дочірньому підприємству	682	311

У випадку виявлення некоректної кореспонденції рахунків, аудитор складає відомість та відображає відхилення у своїх робочих документах.

Приклад відомості наведено в таблиці рис. 6.3:

Таблиця 6.3. Приклад відомості виявлення некоректних проводок

Найменування, номер, дата документа	Кореспонденція рахунків	Господарська операція	Рекомендовані проводки	Подальше доопрацювання
		Сума	Зміст

7. Аудиторський висновок за результатами перевірки

За результатами аудиторської перевірки аудитор повинен скласти аудиторський звіт і аудиторський висновок.

Аудиторський висновок - це документ, що складається відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні.

Порядок складання аудиторського висновку регламентується Міжнародним стандартом аудиту 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність». У стандарті підкреслюється, що аудиторський висновок повинен містити чітко висловлену думку про фінансову звітність в цілому.

Висновок аудитора призначений для широкого кола користувачів, його оприлюднення є свідченням того, що річний бухгалтерський звіт клієнта як у цілому, так і в усіх частинах відповідає чинному законодавству України, правилам ведення бухгалтерського обліку і є достовірним.

Форма аудиторського висновку може буди довільною, але він обов'язково повинен включати наступні розділи:

заголовок;

вступ;

масштаб перевірки;

висновок аудитора стосовно питання, яке перевіряється;

дата аудиторського висновку;

адреса аудиторської фірми;

підпис під аудиторським висновком.

В аудиторському висновку обов'язково підкреслюється, що перевірка проводилась незалежним аудитором, вказується прізвище, ім'я, по-батькові аудитора, назва аудиторської фірми. Зазначають повну назву підприємства, яке перевірялось і час перевірки.

У описовій частині міститься інформація про склад фінансової звітності та дату її підготовки, зазначається, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівника підприємства та вказують про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки. Роз'яснюється, що аудиторську перевірку здійснено відповідно до вимог Національних нормативів аудиту, що регулюють аудиторську діяльність, що перевірка була спланована та підготовлена з достатнім рівнем впевненості, що фінансова звітність не має суттєвих помилок. Даючи оцінку суттєвості помилок аудитор керується Міжнародним стандартом аудиту 320 «Суттєвість в аудиті». Вказує про застосування вибіркового способу перевірки інформації і брав до уваги тільки суттєві помилки. Зазначає, які принципи бухгалтерського обліку використовувалися на підприємстві під час перевірки. Додає висновок про фінансову звітність, ставить дату на день завершення аудиторської перевірки, яка співпадає з датою підписання акта приймання-передачі виконаних аудитором робіт. Ставиться підпис аудитора, або уповноваженої на це особи, яка має відповідний сертифікат аудитора України на вид проведеного аудиту. Обов'язково вказується дійсна адреса, за якою знаходиться аудиторська фірма та номер свідоцтва про включення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності в Україні.

Існує декілька видів аудиторських висновків.

Позитивний висновок видається лише тоді, коли аудитор впевнений в тому, що фінансова звітність клієнта підготовлена таким чином, щоб забезпечити в усіх суттєвих аспектах відображення активів і фінансових результатів його діяльності, виходячи з певних концептуальних основ.

Позитивний висновок надається клієнту у випадках, коли:

аудитор отримав всю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;

надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;

є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам українського законодавства;

фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і не містить суттєвих відхилень;

фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

У позитивному висновку, приклад якого наведено у додатку 7, наводяться стверджувальні фрази: «задовольняє вимогам», «дає достовірне і дійсне уявлення», «достовірно відображає», «знаходиться ц відповідності з.», «відповідає».

Умовно позитивний висновок (із застереженнями) видається, коли аудитор вважає, що фінансова звітність не відображає правдиво стан справ клієнта, але незгода аудитора є не фундаментальною.