Облік і аудит нематеріальних активів та відображення їх у системі звітності підприємства
Сутність та структура нематеріальних активів підприємства: класифікація, сучасні аспекти стандартизації обліку; оцінка активів, облік їх наявності та руху, амортизація; аналіз і аудит ефективності використання, організаційне та інформаційне забезпечення.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.06.2011 |
| Размер файла | 268,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Підприємство обліковує на балансі наступні види нематерільних активів: права користування природними ресурсами, права на знаки для товарів та послуг, права на об'єкти промислової власності, інші нематеріальні активи. (Аналіз структури нематеріальних активів подано у розділі 3.2).
Проблема використання й відображення в обліку об'єктів нематеріальних активів у сучасній практиці - комплексна, багатогранна проблема, що включає правові, технологічні, економічні, виробничі, соціальні та психологічні питання. Проблема ця як теоретична, так і прикладна: нематеріальні активи можуть і мають продаватися, а отже, повинні мати вартісну оцінку.
При придбанні нематеріальних активів за грошові кошти чи в обмін на інші активи проблем в їх оцінці зазвичай не виникає. Значно складніше, а іноді й неможливо оцінити нематеріальні активи, створені власними силами.
Згідно з П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» поняття нематеріальних активів слід розглядати щодо кожного об'єкта за такими групами:
· права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);
· права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);
· права на комерційні позначення (права на торгові марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо);
· права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);
· авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);
· незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;
· інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
Підприємство використовує у процесі своєї діяльності нематеріальні активи, тому визначення їх реальної вартості й уміле використання здатні значно закріпити позиції підприємства на ринку.
В Україні існує низка нормативних документів щодо оцінки майна підприємств (в тому числі нематеріального): Закон України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні», Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи».
В листопаді 2000 р. Європейська група професійних асоціацій оцінювачів - TEGOVA (The European Group of Valuer's Associations) оприлюднила нові стандарти оцінки, які доповнено методичними керівництвами. Одне з них, а саме методичне керівництво № 8 (далі - МК 8) присвячено оцінці нематеріальних активів, у тому числі нематеріальним активам, які не включаються до балансу підприємства. Більш того, в МК 8 знайшла відображення нова парадигма оцінки бізнесу, яка ґрунтується на теорії інтелектуального капіталу. Про це свідчить склад нематеріальних активів, які підлягають оцінці, згідно з цим керівництвом. Тобто всі нематеріальні активи, включаючи нематеріальні активи, які не враховуються на балансі, поділяють на три категорії: гудвіл бізнесу (нерозподілені нематеріальні активи); персональний гудвіл; нематеріальні активи, які можна ідентифікувати.
Гудвіл бізнесу є невід'ємним від підприємства і враховується на балансі після його продажу. Персональний гудвіл, як правило, пов'язаний з особистістю керівника підприємства, не передається при продажу підприємства і тому не враховується при розрахунку вартості даного підприємства за винятком випадків, коли при зміні власника компанії керувати нею продовжує та сама особа.
Нематеріальні активи, які підлягають ідентифікації, можна оцінювати в індивідуальному порядку, якщо по них можна визначити кінцевий термін використання і якщо за цей період вони забезпечують бізнесу вигоди, які можна оцінити. Зазвичай ця категорія включає права інтелектуальної власності та інші аналогічні активи, в тому числі «ноу-хау», інформаційні ресурси, списки клієнтів тощо.
Враховуючи особливості оцінки, що зумовлені метою й умовою використання конкретного об'єкта, світова практика сформувала чимало загальних теоретичних підходів, серед яких прийнято виокремлювати дохідний, витратний і ринковий. Конкретний підхід передбачає відповідний метод реалізації. (таблиця 2.1)
Таблиця 2.1
Методичні підходи до оцінки нематеріальних активів
|
Підхід |
Метод |
Принцип |
|
|
Витратний |
Прямого відтворення |
Корисності Заміщення |
|
|
Заміщення |
|||
|
Доходний |
Пряма капіталізація доходу |
Ефективного використання Очікування |
|
|
Непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового потоку) |
|||
|
Порівняльний або ринковий |
Накопичення активів |
Заміщення Попиту і пропозиції |
|
|
Ринку капіталу |
З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із використанням різних методичних підходів, зіставляються через аналіз впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки.
Витратний підхід передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення). Основними методами витратного підходу є метод прямого відтворення та заміщення.
Під час застосування методу прямого відтворення або методу заміщення використовують вихідні дані про об'єкт оцінки, інформацію про відтворення або заміщення об'єкта оцінки чи подібного майна в теперішніх цінах або середньостатистичні показники, які узагальнюють умови його відтворення чи заміщення в теперішніх цінах. Оцінка, яка проводиться з метою бухгалтерського обліку, майже повністю побудована на використанні такого підходу. Відповідно П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» придбані або створені нематеріальні активи зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю. Формування первісної вартості нематеріальних активів залежить від того, як цей актив потрапив на підприємство (рис. 2.1).
Размещено на http://www.allbest.ru/
119
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.1 Шляхи надходження нематеріальних активів
Згідно з П(С)БО 8 первісна вартість придбаного за плату нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із його придбанням та доведенням до стану, в якому він придатний для використання за призначенням.
Наприклад, підприємство ТОВ «Бережанський склозавод» обліковує на своєму балансі такі нематеріальні активи: ліцензійний пакет ПЗ Windows 2007/2003, Office 2002, первісна вартість якого 17743грн; програма «1с зарплата», з первісною вартістю 4653грн; програма «1с» з первісною вартістю 39965грн; торгова марка «Бережанське скло», з первісною вартістю 55172грн. Причому вартість усіх активів включає лише купівельну вартість і вартість на встановлення та налагодження програм. Тобто ці нематеріальні активи оцінені тільки за фактичною вартістю придбання з використанням витратного підходу.
Первісну вартість нематеріального активу, створеного підприємством, визначають як суму фактичних витрат на його створення й виготовлення. Фактичні витрати можуть включати прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану, придатного для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).
Витратному підходу у вітчизняній практиці приділяється досить багато уваги такими авторами як В. Пархоменко, А. Сингаєвський [55, 94]. Недосконалість цього підходу, стає зрозумілою, оскільки оцінка, яка була проведена з використанням методів даного підходу, як правило, не має відношення до реальної вартості оцінюваного активу. З іншого боку, не застосовувати такий підхід також не є можливим. Існують практичні ситуації, коли оцінка нематеріальних активів на основі витратного підходу дійсно має сенс. Як приклад можна навести придбання комп'ютерних програм.
Наступним підходом, який застосовують при оцінці майна є порівняльний, або ринковий. Для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу інформація про подібне майно має відповідати таким критеріям [73, c.182]:
· умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості;
· продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати;
· умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки суттєво не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.
Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо.
Отже, наведений підхід має дві безсумнівних переваги над попереднім - витратним. По-перше, він ґрунтується на використанні ринкової інформації, по-друге, він простий у застосуванні. Однак друга перевага дуже швидко перетворюється на недолік. Всі труднощі виявляються в обліку індивідуальних особливостей конкретного об'єкта, а саме тут порівняльний підхід не дає ніяких орієнтирів.
Для цілей бухгалтерського обліку такий підхід проявляється у вигляді справедливої вартості.
Даний вид оцінки використовують при надходженні нематеріальних активів такими шляхами: безоплатне отримання; обмін на інше майно, внесення до статутного капіталу. Згідно з П(С)БО 19 справедлива вартість - це сума, за якою здійснюється обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
Порівняльний підхід до оцінки нематеріальних активів - це, насамперед, метод порівняння продаж. Крім того в рамках порівняльного підходу зазвичай розглядаються інші методи, які ґрунтуються на використанні інформації про ринкові продажі. Проте даний підхід не може бути використаний стосовно ексклюзивних об'єктів, які не мають аналогів.
Метод прямої капіталізації доходу застосовують у разі, якщо прогнозується постійний за величиною та однаковий у проміжках періоду прогнозування чистий операційний дохід, отримання якого не обмежується в часі. Капіталізацію чистого операційного доходу здійснюють діленням його на ставку капіталізації. Капіталізація більш проста процедура, ніж дисконтування. Однак застосовувати її рекомендується у тих випадках, коли актив, який оцінюється, вже використовується і приносить стабільний дохід, або якщо необхідно швидко провести оцінку активу, який прогнозовано буде давати стабільний дохід.
Капіталізація прибутку дає змогу досить точно визначити вартість активу в тих випадках, коли прибуток від використання оцінюваного активу стабільний, наприклад, цей прибуток становлять постійні за обсягом ліцензійні платежі (роялті) в разі використання запатентованого винаходу, а актив, що оцінюється - виключні права, що випливають із патенту на цей винахід. У розрахунок до уваги приймається дохід до оподаткування, оскільки мета оцінки - визначення ринкової вартості активу. Припускається, що актив обліковується на балансі за оцінкою по мінімальній вартості. При продажу активу за ціною V, тобто за розрахованою ринковою вартістю, ця сума складатиме прибуток до оподаткування.
Для того щоб визначити ринкову вартість для активу, який приносить стабільний дохід, потрібно помножити річний прибуток (до оподаткування), отриманий від використання оцінюваного активу за поточний рік, на спеціальний множник (мультиплікатор) М [73, c.254]:
V=M*Pr, (2.1)
де V - ціна продажу активу;
М - мультиплікатор;
Pr - прибуток від використання активу протягом року.
Якщо прибуток постійний, то мультиплікатор розраховують за формулою:
M=1/r0, (2.2)
де r0 - ставка капіталізації для стабільно працюючих підприємств даної галузі, виражена в частках (вона дорівнює частці від ділення ставки капіталізації у відсотках на 100). Якщо прибуток постійно зростає з темпом g, то:
M=1/(r0-g), (2.3)
де g - темпи зростання прибутку.
Для отримання оцінки активу, який приносить стабільний або стабільно зростаючий прибуток, застосовують мультиплікатори і ставки капіталізації, які розраховують за спеціальними методиками на основі даних фондового ринку. Зазвичай ставку капіталізації обирають в інтервалі від 10 до 50%, що відповідає значенням мультиплікатора М=10 і М=2 відповідно. Для нематеріальних активів ставка капіталізації зазвичай вища, ніж для інших активів і для бізнесу в цілому [73, c.255].
Метод непрямої капіталізації доходу (дисконтування грошових потоків) застосовують у разі, якщо прогнозовані грошові потоки від використання об'єкта оцінки неоднакові за величиною, непостійні протягом визначеного періоду прогнозування або якщо їх отримання обмежується у часі. Прогнозовані грошові потоки підлягають дисконтуванню із застосуванням ставки дисконту для отримання їх поточної вартості.
Слід зазначити, що для оцінки нематеріальних активів і, особливо, інтелектуальної власності доходному підходу належить особливе місце як підходу, який найточніше відображає реальну цінність нематеріального активу.
Іншою актуальною проблемою є проблема переоцінки нематеріальних активів. У процесі діяльності підприємства згідно з П(С)БО 8 первісна вартість нематеріальних активів може переоцінюватися. Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу. Однак це стосується лише тих активів, щодо яких наявний активний ринок. Активний ринок - ринок, якому притаманні такі умови: предмети, що продаються та купуються на ньому, є однорідними; у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців; інформація про ринкові ціни є загальнодоступною. Однак у сучасних умовах господарювання сформований активний ринок лише для таких нематеріальних активів, як програмне забезпечення та ліцензії на використання об'єктів інтелектуальної власності.
Переоцінену первісну вартість та накопичену амортизацію об'єкта нематеріального активу визначають як добуток відповідно первісної вартості або накопиченої амортизації та індексу переоцінки. Індекс переоцінки розраховують діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Якщо залишкова вартість об'єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то його переоцінену залишкову вартість обчислюють додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об'єкта. Відомості про зміни первісної вартості та суми накопиченої амортизації нематеріальних активів заносять до регістрів їх аналітичного обліку.
Для здійснення переоцінки основною умовою є зміна справедливої вартості об'єкта нематеріальних активів від вартості, яка числиться на балансі підприємства. Увага не приділяється прибуткам, отриманим у результаті використання цього об'єкта нематеріальних активів.
Особливості відображення результатів переоцінки нематеріальних активів на рахунках бухгалтерського обліку наведено в табл. 2.2.
Узагальнюючи результати проведеного аналізу методики оцінки нематеріальних активів, слід зазначити, що існують такі види активів, до яких доцільно використовувати витратний метод (наприклад, деякі комп'ютерні програми, тобто ті, які не мають суттєвого впливу на прибуток підприємства в майбутньому). Що стосується ринкового підходу, то треба зауважити, що на сучасному етапі господарювання спостерігається недостатня сформованість фондового ринку оцінки нематеріальних активів за справедливою ринковою вартістю.
Таблиця 2.2
Відображення переоцінки на рахунках бухгалтерського обліку
|
№ п/п |
Зміст господарської операції |
Кореспонденція рахунків |
||
|
Д-т |
К-т |
|||
|
1 |
Проведено дооцінку нематеріальних активів |
12 "Нематеріальні активи" за субрахунками |
423" Дооцінка активів " |
|
|
2 |
Відображено знос при дооцінці |
423 "До оцінка активів" |
13" Знос (амортизація) необоротних активів " |
|
|
3 |
Відображено уцінку нематеріальних активів |
13"Знос (амортизація) необоротних активів" |
12"Нематеріальні активи" за субрахунками |
|
|
4 |
Відображено уцінку раніше дооцінених нематеріальних активів. |
975«Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій» |
12"Нематеріальні активи" за субрахунками |
|
|
5 |
Відображено результати дооцінки раніше уцінених нематеріальних активів. |
13"Знос (амортизація) необоротних активів"; 423"Дооцінка активів"; 975" Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій " |
12"Нематеріальні активи" за субрахунками |
|
|
6 |
Відображено результати дооцінки від раніше уцінених нематеріальних активів. |
12"Нематеріальні активи" за субрахунками |
746 "Інші доходи від звичайної діяльності"; 423 "Дооцінка активів" |
|
|
423" Дооцінка активів ". |
13 " Знос (амортизація) необоротних активів " |
Саме ця обставина дуже ускладнює процес оцінки нематеріальних активів, за допомогою цього підходу. Тому лише деякі об'єкти буде доречно оцінювати, використовуючи методику такого підходу. Це стосується лише тих активів, щодо яких сформовано активний ринок, а саме: програмне забезпечення; ліцензії на використання об'єктів інтелектуальної власності.
2.2 Облік наявності та руху нематеріальних активів
При здійсненні обліку нематеріальних активів особливе значення набуває їх документальне оформлення. Одним із основних завдань щодо документального оформлення нематеріальних активів є розробка й удосконалення форм первинної облікової документації.
На сучасному етапі господарювання типові форми первинної облікової документації з обліку надходження й вибуття нематеріальних активів не врегульовані. Тому, згідно Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів», підприємства можуть за власним бажанням використовувати уніфіковані форми первинної облікової документації з обліку основних засобів; самостійно розроблені форми документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені законодавством чи типові форми первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності в складі нематеріальних активів.
Згідно з п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можна складати на паперових або машинних носіях. Вони мають містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Проведене дослідження свідчить, що підприємство ТОВ «Бережанський склозавод» для відображення наявності та руху нематеріальних активів використовує типові форми документації для основних засобів, розроблені й затверджені Міністерством статистики України від 29.12.95 р. №352.
Прийняття до обліку нематеріальних активів має відображуватися на основі акту приймання. Однак, через те що такої форми обліку для цього виду активів не існує, використовують акт приймання-передачі основних засобів (уніфікована форма № ОЗ-1) [62].
Для полегшення ведення аналітичного обліку окремим обліковим об'єктам присвоюють відповідні умовні позначення. Наприклад, інвентарні номери - для основних засобів; номенклатурні номери - для матеріалів, готової продукції та інших запасів; табельні номери - працівникам тощо. Тому кожному із об'єктів нематеріальних активів також доцільно присвоювати певний код. Такий код умовно можна назвати «реєстраційний номер». Для забезпечення однозначності присвоєння нематеріальним активам реєстраційних номерів необхідно враховувати чинний План рахунків бухгалтерського обліку.
У додатку Г наведено приклади присвоєння реєстраційних номерів нематеріальним активам різних груп і класів на ТОВ «Бережанський склозавод». Оскільки ТОВ «Бережанський склозавод» веде облік за допомогою комп'ютерної техніки, то замість Журналу обліку реєстраційних карток та Книги обліку реєстраційних номерів нематеріальних активів використовують машинограми.
На основі первинних документів рух нематеріальних активів протягом звітного періоду відображують в облікових регістрах, інформацію з яких надалі використовують для заповнення Головної книги та форм звітності [95, c.213]. Нематеріальні активи належать до необоротних. Оскільки, синтетичний облік інвестицій у придбання необоротних активів ведуть за рахунком 15 «Капітальні інвестиції», операції з придбання нематеріальних активів незалежно від договорів, за якими їх було придбано, мають бути відображені на цьому рахунку. До рахунку 15 «Капітальні інвестиції» відкривають субрахунок 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів», на якому обліковують витрати на придбання нематеріальних активів до моменту появи у підприємства виключних прав на придбаний об'єкт. Надалі нематеріальні активи обліковують на рахунку 12 «Нематеріальні активи» за видами на відповідних субрахунках (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Структура рахунку 12 „Нематеріальні активи”
|
Субрахунки |
Види нематеріальних активів |
|
|
121 „Права користування природними ресурсами” |
Права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище |
|
|
122 „Права користування майном” |
Права користування земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо |
|
|
123 „Права на комерційні позначення” |
Права на товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо |
|
|
124 „Права на об'єкти промислової власності” |
Права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, „ноу-хау”, захист від недобросовісної конкуренції тощо |
|
|
125 „Авторське право і суміжні з ним права” |
Права на літературні й музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо |
|
|
127 „Інші нематеріальні активи” |
Права на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо |
За рахунками 12 «Нематеріальні активи» і 19 «Гудвіл» ведуть журнал №4 і Відомість до нього 4.3 згідно Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку» від 29.12.2000 р. № 356. Підставою для внесення записів у бухгалтерські регістри є договори поступки прав правовласниками (продавцями), акти про приймання-передачу нематеріальних активів, рахунки, рахунки-фактури, платіжно-розрахункові документи.
За дебетом рахунку 12 «Нематеріальні активи» відображують придбання або отримання в результаті розробки (від інших фізичних або юридичних осіб) нематеріальних активів, які обліковують за первісною вартістю, на суму дооцінки таких активів тощо. За кредитом цього рахунку відображують вибуття нематеріальних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигід від їх використання та суми уцінки таких активів тощо.
Первісна вартість нематеріальних активів, придбаних за плату у інших юридичних та фізичних осіб, формується на калькуляційному рахунку 15 «Капітальні інвестиції», до якого відкривають субрахунок 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів». На цей рахунок також списуються фактичні витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням активу до стану, в якому він придатний до використання в запланованих цілях. Кореспонденцію рахунків з придбання нематеріальних активів наведено в додатку Д.
Більш докладно процес придбання нематеріальних активів можна розглянути на такому прикладі. Підприємство ВАТ «Рогачинський склотарний завод» уклало договір про поступку патенту з на загальну суму 12 000 грн. (у тому числі ПДВ 2 000 грн.), згідно з яким передало всі виключні права на промисловий зразок обладнання. ТОВ «Бережанський склозавод» отримало короткостроковий кредит на придбання патенту на суму 12 000 грн. Кредитною угодою передбачено сплату відсотків у розмірі 24 % на рік. При реєстрації угоди ТОВ «Бережанський склозавод» оплатило реєстраційні збори в сумі 500 грн.
Первісна вартість об'єкта нематеріальних активів формується в обліку ТОВ «Бережанський склозавод» на рахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів» до моменту отримання ним виключних прав на об'єкт, що придбається. На цей субрахунок треба також віднести реєстраційні збори, пов'язані з отриманням прав на об'єкт нематеріальних активів. Моментом переходу до ТОВ «Бережанський склозавод» виключних прав на об'єкт є дата реєстрації договору про поступку патенту в Патентному відомстві, оскільки договір без реєстрації вважається недійсним. Сплачені після переходу права власності на об'єкт відсотки за кредитним договором не можуть збільшувати його вартість і відповідно належать до витрат звітного періоду.
Процес створення на підприємстві нематеріальних активів при відображенні в бухгалтерському обліку можна розподілити на два етапи: дослідження й розробка.
Створення й використання нематеріальних активів потребує витрат на наукові та патентні дослідження, розробку об'єктів інтелектуальної власності, оформлення заявок на одержання патентів, оцінку об'єктів інтелектуальної власності, а також маркетинг дослідження ринку об'єктів інтелектуальної власності. Основні труднощі полягають у тому, що не всі види витрат щодо цього об'єкта інтелектуальної власності належать до первісної вартості нематеріальних активів - частина їх має обов'язково відноситися на витрати підприємства згідно з П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».
Придбання нематеріальних активів за ціною, що перевищує здійснені підприємством витрати, розглядають як сукупні витрати для підприємства, а різниця є для виконавців-працівників доходом або винагородою, яка при виплаті обкладається податком у встановленому порядку. У цьому разі розрахунки з розробником потрібно здійснювати не за субрахунком 661 «Розрахунки за заробітною платою», а з використанням субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» окремо за кожною особою. Для того щоб уникнути додаткової облікової роботи при введенні в експлуатацію активу та визначенні понесених витрат при створенні, необхідно у складі зазначеного субрахунку відкрити спеціальний субрахунок (третього порядку) для обліку розрахунків з розробниками (виробниками) нематеріальних об'єктів або інших результатів інтелектуальної праці. Іншими словами, розрахунки з працівниками-розробниками нематеріальних активів за здані об'єкти слід обліковувати окремо від розрахунків за іншими операціями.
Створення об'єктів інтелектуальної власності завершується поданням заявки на винахід, промисловий зразок тощо. Можна запропонувати два варіанти бухгалтерського обліку об'єктів інтелектуальної власності протягом тимчасового захисту: у випадку, коли цей об'єкт не планується використовувати, та при його використанні в процесі діяльності підприємства.
За першим варіантом об'єкти нематеріальних активів не використовують на підприємстві. Проте оскільки залишається ймовірність неотримання патенту, витрати на розробку об'єкта нематеріального активу залишають на субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів» до одержання патенту. Для цього доцільно відкрити субрахунок 1542 «Капітальні інвестиції в придбання нематеріальних активів протягом тимчасового захисту». Протягом цього часу підприємство не має права амортизувати об'єкти нематеріальних активів ні в бухгалтерському, ні в податковому обліку. Тільки після одержання патенту формально видають наказ про введення нематеріального активу в експлуатацію, складають акт приймання-передачі нематеріального активу і ставлять його на баланс. При цьому в бухгалтерському обліку роблять запис: Д-т 12 -К-т 154. Після цього починає нараховуватися амортизація. Недолік першого варіанта полягає в тому, що протягом тривалого часу відсутнє право на амортизацію об'єкта нематеріального активу, а технологія в цей час морально застаріває. Адже у деяких галузях, що динамічно розвиваються, термін економічного життя винаходу становить лише близько п'яти років. Тому після одержання патенту під час постановки на баланс доводиться штучно зменшувати термін корисного використання нематеріального активу.
За другим варіантом об'єкт нематеріального активу використовують з моменту подання заявки. Не чекаючи одержання патенту, відразу після подання заявки, завершення випробувань об'єкта інтелектуальної власності та випуску експериментальних зразків продукції, видають наказ про введення нематеріального активу в експлуатацію і складають акт приймання-передачі, після чого об'єкт ставлять на баланс як нематеріальний актив. У цьому разі для обліку рекомендується використовувати субрахунок 129 «Нематеріальні активи протягом тимчасового захисту». Законодавство України не забороняє цього робити. Перевага другого варіанта полягає в тому, що амортизацію нараховують відразу з моменту подання заявки, а недоліком є ризик одержання відмови від видання патенту. Адже при цьому нематеріальний актив доведеться списувати. Однак ризик невидання патенту можна звести до мінімуму, якщо заздалегідь провести попередні патентні дослідження.
Відповідно до законодавства України нематеріальні активи можна використовувати як внесок у статутний фонд підприємства замість корпоративних прав [102, ст. 427]. О. Коноваленко вважає, що отримання нематеріального активу від засновника за установчими документами як внесок до статутного капіталу обумовлює збільшення двох статей бухгалтерського балансу - статутного капіталу та нематеріальних активів [49, ст. 52].
Активи, отримані підприємством за договором дарування, а також в інших випадках безоплатного отримання, відображують в обліку за ринковою вартістю на дату придбання. Оскільки отримання такого майна не має на меті відшкодування його вартості, то безоплатно отримані цінності повинні збільшувати капітал підприємства. Тому пропонується відображувати ринкову вартість нематеріальних активів, отриманих у такий спосіб на субрахунку 745 «Дохід від безоплатно одержаних активів» рахунку 74 «Інші доходи».
Через те, що відповідно договору, на основі якого нематеріальні активи передаються іншій юридичній або фізичній особі, виключне право на цей об'єкт переходить до правонаступника, в бухгалтерському обліку слід відобразити доходи від передавання прав та обов'язків правонаступнику. Обов'язки правонаступника можна відобразити як на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», так і на рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами». З погляду автора більш доцільним здійснювати такі розрахунки на рахунку 36, оскільки по суті правонаступник придбаває (купує) дане право. Доходи підприємства від передавання прав іншій юридичній або фізичній особі обліковують на субрахунку 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».
Термін дії патенту, товарного знаку тощо мають збігатися з терміном корисного використання об'єктів нематеріальних активів, тому вони повинні бути списані в момент припинення зазначеного терміну, якщо він не буде подовженим [50].
При вибутті об'єктів нематеріальних активів за договором дарування та при іншому безоплатному передаванні витрати, пов'язані з такими операціями, підприємства відображають на субрахунку 976 «Списання необоротних активів» (додаток Ж).
Размещено на http://www.allbest.ru/
119
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.2 Шляхи вибуття нематеріальних активів
Платежі, які здійснюються у вигляді разового фіксованого платежу, включаючи авторську винагороду, відображують в бухгалтерському обліку підприємства-користувача як витрати майбутніх періодів на однойменному рахунку і підлягають включенню до поточних витрат протягом терміну дії договору.
Наприклад, підприємство ТОВ «Бережанський склозавод» (яке уклало з ТОВ «Декор» ліцензійний договір про невиключну ліцензію терміном на один рік, згідно з яким патентовласник (ліцензіар - ТОВ «Декор») зобов'язується надати право на використання торгової марки «Світ декору» іншій стороні (ліцензіату - ТОВ «Бережанський склозавод»), а останній бере на себе зобов'язання виплатити за отриманий патент суму в розмірі 14 500 грн. (у тому числі ПДВ - 2 415 грн.) і вносити ліцензіару щомісяця платежі в розмірі 1 500 грн. (в тому числі ПДВ - 250 грн.). При цьому ліцензіар зберігає за собою всі права, які підтверджуються патентом, у тому числі на надання ліцензій третім особам. Для обліку отриманого права на використання нематеріальних активів використовують рахунок 01 «Орендовані необоротні активи». Кореспонденція рахунків по обліку передачі права на використання об'єкта нематеріальних активів подано в додатку Е.
Нематеріальні активи, які надані підприємством-правовласником у користування суб'єктам господарювання при збереженні першим підприємством виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, не списуються і підлягають окремому відображенню в бухгалтерському обліку підприємства-правовласника на окремому субрахунку. Для цього доречно до рахунку 12 «Нематеріальні активи» ввести новий субрахунок 128 «Передані права на використання нематеріальних активів».
Сума платежів за надане право користування об'єктами інтелектуальної власності включається до складу операційних доходів (субрахунок 713 «Дохід від операційної оренди активів») або до доходів від звичайної діяльності (субрахунок 746 «Інші доходи від звичайної діяльності») залежно від того, як підприємство класифікує таку діяльність. Облікові записи операцій, пов'язаних із передаванням у використання нематеріальних активів, у підприємства-користувача і підприємства-правовласника подано в додатку Ж. Так, розглядаючи наведений вище приклад, зазначимо, що на ТОВ «Бережанський склозавод» отримані нематеріальні активи обліковують на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи», до якого слід відкрити субрахунок 012 «Надані права на використання об'єктів нематеріальних активів», в оцінці, визначеній у договорі, - 14 500 грн.
Періодичні платежі за право використання об'єкта нематеріальних активів відносять до витрат звітного періоду, а разовий платіж - до витрат майбутніх періодів. Він підлягає списанню на поточні витрати протягом терміну дії договору. Отже, щомісяця відповідно до облікової політики ТОВ «Бережанський склозавод» з витрат майбутніх періодів на поточні витрати підприємства списуватиметься сума в розмірі 1 007 грн. (12083/12). Сума ПДВ, яка відноситься до одночасного платежу, пред'являтиметься до сплати щомісяця в розмірі 202 грн. (2 417/12).
Останнім часом підприємствам у процесі своєї діяльності все частіше доводиться стикатися з такими проблемними питаннями, як облік прав користування майном. Особливі труднощі виникають з обліком прав користування земельною ділянкою.
При розгляді права постійного користування земельними ділянками виникає питання їх належності до складу основних засобів. Адже для обліку прав користування майном, до яких належить право постійного користування земельними ділянками призначено субрахунок 122 «Права користування майном» рахунку 12 «Нематеріальні активи» згіно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затв. наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291 [42]. В такому випадку права користування земельними ділянками мають належати до складу об'єктів нематеріальних активів.
Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» земельна ділянка визнається активом підприємства (зараховується на баланс), якщо така ділянка контролюється підприємством (належить йому на основі відповідного документа, що засвідчує право власності на земельну ділянку) та її вартість може бути достовірно визначена. Право користування земельною ділянкою, підтверджене відповідним правовстановлюючим документом, відповідно до П(С)БО 8 визнається нематеріальним активом підприємства (зараховується на баланс), якщо існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигід, пов'язаних із використанням цього права, та його вартість може бути достовірно визначена. Тому критеріями визнання для такого об'єкта будуть такі самі, як і для інших об'єктів нематеріальних активів, які визначені П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». Тобто якщо земельна ділянка належить підприємству на праві власності, її облік здійснюється відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби», а якщо на праві користування, то, оскільки таке право належить до нематеріальних активів, облік ведеться за П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».
Стаття 126 Земельного кодексу України визначає документи, які посвідчують право на земельну ділянку, зокрема: право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до Закону. Статтею 202 Земельного кодексу України передбачено, що Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі Державного реєстру земель.
Відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків та Плану рахунків [42] облік права користування земельною ділянкою здійснюється на субрахунку 122 «Права користування майном» (табл. 2.4).
Особливої уваги при обліку нематеріальних активів потребує такий об'єкт обліку, як гудвіл.
Відповідно до міжнародних і вітчизняних норм гудвіл, створений усередині підприємства, не визнається як актив і не може бути поставлений на баланс підприємства, оскільки передбачається, що він не ідентифікований і не може бути надійно оцінений. Так, у п. 9 П(С)БО 8 зазначено, що не визнаються гудвілом витрати, пов'язані з підвищенням ділової репутації підприємства, наприклад такі, як вартість видань і витрати на створення торгових марок. Такі витрати обліковують у складі витрат звітного періоду.
Таблиця. 2.4
Облік права користування земельною ділянкою
|
№ |
Зміст господарської операції |
Кореспонденція рахунків |
Оціночна вартість |
||
|
Д-т |
К-т |
||||
|
1 |
Отримання права користування земельною ділянкою |
154„Придбання (створення) нематеріальних активів” |
631”Розрахунки з Вітчизняними постачальниками” |
Вартість згідно з договором |
|
|
3 |
Відображення витрат пов'язаних із придбанням прав користування земельною ділянкою |
154„Придбання (створення) нематеріальних активів” |
685„Розрахунки з іншими кредиторами” |
Фактична сума витрат |
|
|
4 |
Відображення суми ПДВ від вартості робіт |
641„Розрахунки за податками” |
685„Розрахунки з іншими кредиторами” |
||
|
5 |
Віднесення права користування земельною ділянкою до складу нематеріальних активів |
122„Права користування майном” |
154„Придбання (створення) нематеріальних активів” |
Вартість згідно із договором і фактична сума витрат на придбання об'єкта |
|
|
6 |
Відображення безоплатного отримання права користування земельною ділянкою |
154„Придбання (створення) нематеріальних активів” |
424„Безоплатно одержані необоротні активи” |
Справедлива вартість |
Це пов'язано з тим, що підприємство не може самостійно оцінити матеріально своє ім'я. Такий гудвіл, так званий внутрішньогенерований, не є об'єктом бухгалтерського обліку. Тільки в тому разі, наголошує І. Павлюк, якщо підприємством буде здійснено покупку іншого підприємства, гудвіл придбаного підприємства може стати об'єктом бухгалтерського обліку і може бути поставлений на баланс [75, ст. 24].
Так, відповідно до П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств», для відображення суми гудвілу в бухгалтерському обліку необхідно, по-перше, щоб мало місце придбання підприємства (зміна власника), а по-друге, щоб на дату придбання існувала різниця між фактичною вартістю придбання чистих активів (тобто вартістю, за якою чисті активи були фактично придбані покупцем) та їх справедливою (оціночною, ринковою) вартістю (вартістю, в розмірі якої чисті активи були оцінені перед продажем).
Отже, гудвіл, сформований підприємством за період свого існування, стає об'єктом бухгалтерського обліку тільки на момент здійснення продажу (перетворення) підприємства в цілому (тобто як цілісного майнового комплексу) або його частини. При цьому такий гудвіл згідно з п. 5 П(С)БО 19 має бути відображений покупцем на балансі підприємства, в якому також мають бути враховані активи й зобов'язання придбаного підприємства, а в Звіті про фінансові результати - доходи і витрати придбаного підприємства. Гудвіл відображують за залишковою вартістю у вписуваному рядку Балансу 065 "Гудвіл" позитивною або від'ємною величиною.
Для цілей бухгалтерського обліку величину придбаної ділової репутації визначають розрахунково: сума, яка сплачується продавцю підприємства, мінус різниця між сумою всіх активів і сумою всіх зобов'язань по бухгалтерському балансу підприємства на дату його придбання. Різниця між сумою всіх активів і сумою всіх зобов'язань підприємства визначає оціночну (початкову) вартість проданого підприємства.
При придбанні об'єктів приватизації на аукціоні або за конкурсом ділову репутацію підприємства обчислюють як різницю між купівельною ціною, яка сплачується покупцем, і оціночною (первісною) вартістю проданого підприємства.
Розрахунок ділової репутації проданого підприємства визначають за формулою [74, c.122]:
Др = Кв.п. - Са - Сз (2.4),
де Кв.п - купівельна вартість підприємства;
Са - сума активів;
Сз - сума зобов'язань.
Різниця між купівельною та оціненою вартістю може бути як позитивною, так і негативною («негативний гудвіл»). Іншими словами, позитивний гудвіл виникає в ситуації, коли фактична вартість придбання чистих активів перевищує їх справедливу (оціночну, ринкову) вартість. Негативний гудвіл спостерігається в тому разі якщо справедлива (оціночна, ринкова) вартість чистих активів перевищує вартість, фактично сплачену за них покупцем. Облік гудвілу та його відображення у звітності залежить від того, яке значення - додатне (позитивний гудвіл) чи від'ємне (негативний гудвіл) - він має.
Надані рекомендації за результатами дослідження щодо організації документального оформлення та методики обліку нематеріальних активів дадуть змогу організувати облік в цьому напрямі та підвищити оперативність інформації, відображувати дані операції на рахунках бухгалтерського обліку (зокрема, облічувати об'єкти нематеріальних активів протягом тимчасового захисту, під час передачі чи отриманні їх в тимчасове користування, облічувати об'єкти, які в даний момент часу не використовуються підприємством, але їх використання планується на майбутнє тощо) та здійснювати ефективний контроль за ними.
2.3 Амортизація нематеріальних активів
Порядок амортизації нематеріальних активів у бухгалтерському обліку в Україні регламентовано П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». Для цілей бухгалтерського обліку під амортизацією розуміють систематичний розподіл вартості нематеріальних активів, що амортизується протягом терміну їх корисного використання. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання, і припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу (продажу, ліквідації). Амортизується у нематеріальних активів їх первісна або переоцінена вартість, яка зменшена на величину ліквідаційної вартості об'єкта. Відповідно до п. 28 П(С)БО 8 при розрахунку вартості нематеріальних активів, що амортизується, їх ліквідаційна вартість прирівнюється до нуля за винятком двох випадків:
· існує безперечне зобов'язання третіх осіб відносно придбання даного об'єкта в кінці терміну його корисного використання (з погляду автора, найпростішим є попередня угода про намір укладання ліцензійної угоди на використання об'єктів промислової власності);
· ліквідаційна вартість визначається на основі інформації існуючого активного ринку і очікується, що цей ринок буде існувати на момент закінчення терміну корисного використання активів.
Згідно з МСФЗ 38 «Нематеріальні активи» нематеріальні активи з невизначеним терміном корисного використання не мають амортизуватися. Вибір методу амортизації повністю здійснюється за вибором підприємства. Застосовується будь-який з методів, дозволених для використання П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».
У вітчизняній практиці методи амортизації нематеріальних активів визначає п. 27 П(С)БО 8. В ньому зазначено, що в разі якщо умови отримання майбутніх вигід неможливо визначити, слід використовувати прямолінійний метод нарахування амортизації. В інших випадках використовують методи амортизації, визначені П(С)БО 7 «Основні засоби».
Отже, можна використовувати такі методи амортизації нематеріальних активів: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий; метод амортизації, який застосовують в податковому обліку (який по суті є аналогом прямолінійного методу амортизації).
МСФЗ 38 «Нематеріальні активи» визначає лише три методи нарахування амортизації щодо нематеріальних активів: прямолінійний; зменшення залишку; виробничий.
Підприємство може змінювати в кінці звітного періоду метод нарахування амортизації на нематеріальні активи і термін їх корисного використання в тому випадку, якщо очікується зміна умов отримання майбутніх економічних вигід від використання такого нематеріального активу. Зміну методу нарахування амортизації та терміну корисного використання нематеріальних активів відображують у наказі про облікову політику підприємства. При зміні методу амортизації новий метод застосовують починаючи з місяця, наступного за місяцем здійснення змін. Амортизація за попередні періоди не коригується.
Проаналізувавши процес нарахування амортизації на ТОВ «Бережанський склозавод», можна зазначити, що це підприємство застосовуює лише прямолінійний метод до всіх видів нематеріальних активів, які використовуються на підприємстві.
Розглянемо особливості використання кожного з перерахованих вище методів.
При використанні прямолінійного методу нарахування амортизації вартість об'єкта, що амортизується списують однаковими частинами протягом всього терміну корисного використання. Річну суму амортизації визначають діленням вартості, що амортизується, на термін корисного використання об'єкта:
Аріч = АВ/Т, (2.5)
де АВ - вартість, що амортизується, грн.;
Т - термін корисного використання, років.
У свою чергу, вартість, що амортизується, обчислюють як різницю між первісною (ПВ) і ліквідаційною (ЛВ) вартістю об'єкта:
АВ = ПВ - ЛВ, (2.6)
Порядок використання цього методу нарахування амортизації нематеріальних активів розглянемо на такому прикладі. Підприємство ТОВ «Бережанський склозавод» обліковує на своєму балансі торгову марку «Бережанське скло» вартістю 55 172грн., корисний термін використання якої становить - 10 років, ліквідаційна вартість дорівнює нулю. Сума річної амортизації для цього об'єкта дорівнюватиме 5 517,20 грн. [(55172 - 0)/10].
Наступний метод нарахування амортизації - метод зменшення залишкової вартості. Його використовують як базу для нарахування амортизації на залишкову вартість об'єкта нематеріальних активів на початок року (або первісної вартості, якщо тільки-но введений в експлуатацію). Річну сума амортизаційних відрахувань розраховують множенням залишкової вартості об'єкта і річної норми амортизації [79]:
Аріч = Вз * На, (2.7)
Де Вз - залишкова вартість об'єкту нематеріальних активів, грн..;
На - річна норма амортизації, частин.
Річну норму амортизації підприємство обчислює самостійно за формулою:
На = 1- (2.8)
Як бачимо, для того щоб використати цей метод для амортизації нематеріальних активів, такі активи повинні мати ліквідаційну вартість.
Наступним методом нарахування амортизації є метод прискореного зменшення залишкової вартості. Цей метод розглядають як різновид методу зменшення залишкової вартості. У разі застосування такого методу річну суму амортизаційних відрахувань визначають множенням залишкової вартості об'єкта на початок року (первісної вартості, якщо об'єкт тільки-но вводиться в експлуатацію) і річної норми амортизації, яку розраховують виходячи з терміну корисного використання нематеріальних активів, і подвоюється. Норму амортизації обчислюють за формулою:
На = (1/Т)*2 (2.9)
Суму амортизації в даному випадку визначають так:
Аріч = Вз*На (2.10)
Де Вз - залишкова вартість об'єкта нематеріальних активів, грн.
Як бачимо, при обчисленні цим методом амортизації нематеріальних активів наявність ліквідаційної вартості є необов'язковою. Крім того, оскільки при простому підрахунку частина вартості об'єкта виявиться неамортизованою по закінченні терміну корисного використання, в останній рік сума амортизації збільшується на залишок недоамортизованої вартості.
Подобные документы
Економічна сутність нематеріальних активів та їх класифікація. Особливості їх оцінки. Організація первинного обліку нематеріальних активів. Їх синтетичний та аналітичний облік. Особливості амортизацій нематеріальних активів. Типові форми документів.
курсовая работа [54,8 K], добавлен 13.03.2014Економічний зміст і механізм нематеріальних активів, нормативне забезпечення їх обліку та вивчення даної тематики в спеціалізованій літературі. Характеристика підприємства, використання показників обліку нематеріальних активів в системі звітності.
курсовая работа [80,1 K], добавлен 02.10.2014Визначення і оцінка нематеріальних активів, їх переоцінка і класифікація. Ведення бухгалтерського обліку. Амортизація і визначення строку корисного використання об'єкта. Метод амортизації. Зменшення корисності нематеріальних активів і порядок їх вибуття.
контрольная работа [43,8 K], добавлен 26.02.2009Економічна сутність та структура інтелектуального капіталу підприємства. Класифікація нематеріальних активів за групами та ознаками. Формування облікової політики, визнання та методи оцінки, аудит нематеріальних активів, методичні основи їх амортизації.
дипломная работа [2,0 M], добавлен 08.09.2011Сутність нематеріальних активів, їх класифікація і значення в діяльності підприємства. Аналіз і оцінка фінансового стану ПАТ "ІнГЗК". Аналітичний і синтетичний облік нематеріальних активів і узагальнення облікових даних в реєстрах бухгалтерського обліку.
курсовая работа [87,5 K], добавлен 18.10.2016Законодавчо-нормативні основи обліку нематеріальних активів. Організаційно-економічна структура ТД "Олімп". Фінансовий облік нематеріальних активів підприємства. Первинний та зведений, синтетичний та аналітичний види обліку нематеріальних активів.
курсовая работа [232,2 K], добавлен 12.04.2016Економічна суть, класифікація та нормативне забезпечення обліку нематеріальних активів. Облік нематеріальних активів відповідно до Інструкції плану рахунків. Первинний, аналітичний облік та узагальнення облікових даних в реєстрах бухгалтерського обліку.
курсовая работа [63,1 K], добавлен 15.01.2011Нематеріальні активи підприємства, як об’єкт обліку і аудиту. Основи побудови обліку та аудиту нематеріальних активів підприємства. Міжнародні стандарти обліку нематеріальних активів підприємства та їх зв’язок з національними стандартами обліку.
дипломная работа [48,2 K], добавлен 13.06.2008Поняття необоротних активів банку, види, критерії визнання. Облік придбання та створення основних засобів і нематеріальних активів, порядок їх переоцінювання, відображення в обліку результатів. Облік амортизації основних засобів і нематеріальних активів.
контрольная работа [25,8 K], добавлен 13.07.2011Інтелектуальна власність як відносно новий об'єкт бухгалтерського обліку. Аналіз теоретичних положень щодо вдосконалення обліку нематеріальних активів на підприємстві. Знайомство з питаннями аналітичного та синтетичного обліку нематеріальних активів.
дипломная работа [813,9 K], добавлен 29.10.2014
