Бухгалтерський облік операцій поточного рахунку

В ринкових умовах особливо актуальна чітка організація грошових розрахунків, оскільки грошова стадія обороту коштів має величезну роль у господарському житті підприємства будь-якої форми власності. Перехід від адміністративно-командної системи управління економікою до ринкових відносин викликав необхідність створення нової платіжної системи, що базується на дворівневій системі банків. Були потрібні розділення і відособлення грошових ресурсів різноманітних господарюючих суб'єктів формування самостійних комерційних банків, введення кореспондентських відносин між ними та державами - колишніми республіками СРСР.

Якісні зміни в організаційних формах проведення грошових розрахунків відбулися внаслідок зростання економічної активності всіх суб'єктів ринку, розширення числа та об'ємів угод. З'явилась величезна кількість нових комерційних структур, що позначилося на різкому зрості документообороту, пов'язаного з обслуговуванням платіжної системи в цілому. Перебудова платіжної системи потребувала зміни принципів організації безготівкових розрахунків, використання нових форм та способів здійснення платежів. [6, с.46-53]

Будь-яке підприємство здійснює грошові розрахунки і як покупець, і як продавець. Підприємство здійснює також грошові розрахунки з працівниками та службовцями, розраховується з бюджетом та банком. Сукупність всіх грошових платежів складає платіжний оборот. Значна частина платіжного обороту підприємств здійснюється безготівковим шляхом, тобто здійсненням записів по рахункам у банках.

Безготівкові розрахунки - це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства-отримувача. Фінансовим посередником в цих розрахунках є банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.

Безготівкові розрахунки знайшли широке застосування в процесі розвитку банківської системи і мають ряд переваг перед розрахунками з застосуванням готівкових коштів.

Безперебійність розрахунків забезпечують слідуючі основні принципи організації безготівкових розрахунків (див. схема 1):

Схема 1. Принципи організації безготівкових розрахунків.

21

Всі підприємства та організації зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у банках. В касах підприємств дозволяється залишати лише невеликі суми готівкових коштів у межах встановлених норм.

Переважаюча частина безготівкових розрахунків повинна здійснюватися через банк.

Вимога платежу повинна виставлятися або перед відвантаженням товарів, або після неї, щоб не допускалася затримка платежів. Однак в умовах кризи більшість постачальників вимагає передоплату - попереднє отримання коштів перед відпуском товару.

Платежі проводяться з рахунків клієнтів у банку лише з їх згоди. Ця важлива умова перешкоджає банку розпоряджатися коштами, що належать господарюючим органам, які відкрили рахунки в даному банку.

Встановлено декілька форм розрахунків і видів платежів, які підприємства можуть обирати на свій розсуд.

Доки розрахунки проходять безготівково, тобто кошти списуються з одного рахунку і зараховують на інший рахунок у банку, в банках створюють грошові кошти, які стають кредитними ресурсами.

Безготівкові розрахунки сприяють зменшення додаткових затрат на друк, зберігання, перевозку, перерахунок великої кількості грошових знаків, які були б необхідні при розрахунках готівковими коштами. В той же час безготівкові розрахунки при чіткій роботі банків дозволяють краще регулювати платіжний оборот у кінцевому результаті прискорювати оборотність оборотних коштів і здійснення платежів. [11, с.98-115]

В безготівкових розрахунках обов'язково присутні два або більше господарюючих суб'єкти і банк. Без відкритого у банку рахунку неможливо проводити безготівкові розрахунки, шляхом запису по банківським рахункам. Кожен економічний і господарюючий суб'єкт зберігає свої кошти в банках. Діючим господарським законодавством передбачено, що банки приймають і зберігають на рахунках грошові кошти клієнтів, здійснюють по їх дорученню розрахункові, кредитні, касові та інші банківські операції.

Юридичні особи і громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, можуть відкривати рахунки у будь-якому банку по місцю їх реєстрації або в банку поза місцем їх реєстрації зі згоди останнього. Юридичні особи зобов'язані зберігати вільні грошові кошти в банках. Необґрунтована відмова банку, статутом якого передбачено здійснення відповідних банківських операцій, прийняти грошові кошти клієнта на зберігання і відкрити рахунок може бути оскаржена клієнтом в суді.

Між банком і клієнтом укладається договір про розрахунково-касове обслуговування з відкриттям відповідного банківського рахунку. По договору банк зобов'язується зберігати грошові кошти на рахунку клієнта, зараховувати суми, що надходять на цей рахунок, виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу коштів з рахунку та проведення інших банківських операцій, які передбачені для рахунку даного виду законодавчими актами, банківськими правилами та договором.

Банк може використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи їх наявність при наданні вимог до рахунку. Клієнт вправі розпоряджатися цими коштами і отримувати доходи по ним. .

Банк гарантує таємницю рахунків клієнта. Надання банком відомостей про стан рахунків і операціям по них без згоди клієнта не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Договір банківського рахунку припиняється по заяві клієнта і по іншим підставам, передбаченим законодавством. Відсутність операцій по банківському рахунку не впливає на припинення договору.

Поряд з вказаними рахунками в банку господарюючим суб'єктом може бути відкрито депозитний рахунок для зберігання на протязі певного часу частини коштів підприємства.

2. Відкриття поточного рахунку в банку

Для здійснення операцій по поточному рахунку до банку подаються документи, форми яких затверджені НБУ. Документи, що надходять до банку дійсні лише при наявності підписів, ідентичних підписам у банківській картці. [14, с.54-55]

Якщо будь-який реквізит не заповнений або заповнений з порушенням вимог, то банк не має права приймати такий документ до виконання. Крім того, в розрахункових документах не допускаються різного роду виправлення, незалежно від того, хто вносить ці зміни - клієнт чи банк. При цьому підприємства і фізичні особи несуть повну відповідальність за правильність внесених у розрахункові документи даних. Надані в банк документи повинні мати наступні реквізити: назву, номер поточного рахунку, ідентифікаційні коди підприємства-відправника та підприємства-отримувача грошових коштів, число, місяць, рік виписки. Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з доданням виправдовуючи документів.

При готівкових розрахунках банківськими документами є:

грошові чеки;

об'яви на внесок готівкою;

У випадку безготівкових перерахувань:

платіжні доручення;

платіжні вимоги-доручення;

розрахункові чеки, акредитиви.

При внесенні грошових коштів на рахунок банку подається об'ява на внесок готівкою. Виправдовуючим документом при цьому є відмічена банком квитанція, яка заповнюється разом з об'явою на внесок готівкою.

Сьогодні найбільш розповсюдженими видами безготівкових розрахунків є розрахунки за допомогою платіжних доручень та платіжних вимог-доручень.

Платіжне доручення є розпорядженням обслуговуючому банку про перерахування визначеної суми на рахунок іншого підприємства, оформленим на спеціальному бланку. При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу виступає платник. (див. зразок 1):

Зразок 1. Платіжне доручення.

від 29 серпня 2008 року

Платіжні доручення використовуються для розрахунків між підприємствами за отримані товарно-матеріальні цінності; за товарно-матеріальні цінності і послуги в порядку попередньої оплати; при авансових платежах; при платежах до бюджету, органам соціального страхування, оплати претензій по якості і недостачі продукції, штрафів, пені; погашення кредиторської заборгованості, а також для завершення розрахунків по актах звірки взаємної заборгованості суб'єктів господарської діяльності. За бажанням у платіжному дорученні платник може вказати дату валютування, тобто період між датою надходження доручення на списання коштів у банк і датою зарахування списаних коштів на рахунок одержувача, але тільки якщо така можливість передбачена в договорі на розрахунково-касове обслуговування з банком. Це означає, що платник може самостійно вказати дату зарахування коштів на поточний рахунок одержувача. Проте період валютування не може перевищувати три робочі дні. Інструкція № 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України" передбачає застосування платіжної вимоги-доручення, що виписується постачальником. Покупець акцептує вимогу-доручення і здає її до банку. Вона приймається до виконання банком покупця тільки при наявності коштів на поточному рахунку покупця і при його письмовій згоді оплатити повністю або частково платіжну вимогу-доручення, що повинно бути затверджене підписами осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком, і печаткою платника. [15, с.482-483]

Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої - вимоги постачальника безпосередньо до покупця оплатити вартість відпущеної йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг; та нижньої - доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку визначених сум. Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і передається покупцеві разом з відвантаженою продукцією або після надання послуг. При отриманні покупцем даного документу і при наявності коштів на його поточному рахунку він вказує прописом суму, що належить до сплати і код поточного рахунку. Після цього даний документ

передається до банку на оплату. Якщо ж в момент отримання платіжної вимоги-доручення грошові кошти відсутні в потрібному обсязі, то в міру їх накопичення виписуються платіжні доручення з посиланням на номер платіжної вимоги-доручення.

Чеком визнається цінний папір, який містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної в ньому суми чекоутримувачу. Розрахунки чеками представляють собою сукупність операцій з видачі, одержання, обігу та оплати чеків. Чек дійсний протягом десяти днів, не враховуючи дня його виписки. Розрізняють грошові та розрахункові чеки.

Акредитив - це доручення банку покупця банкові постачальника провести оплату за відвантажену продукцію, товар, надані послуги на підставах, обумовлених в цьому дорученні. Існують три форми акредитиву: без відзивний підтверджений, без відзивний непідтверджений і відзивний.

4. Аналітичний облік операцій поточного рахунку

Аналітичний облік операцій поточного рахунку здійснюється за виписками банку, і лише за наявності на підприємстві розрахункових субрахунків відкривають окремі аналітичні рахунки для обліку відповідних. У разі необхідності деталізація кожного аналітичного рахунка здійснюється за виписками банку. Основою для запису операцій поточного рахунку є виписки з цього рахунка. [15, с.482-483]

Періодично або кожного дня банк видає власникам рахунків виписки з відповідного рахунка з копіями розрахункових операцій. Виписка обов'язково подається на перше число кожного місяця. Вона перевіряється підприємством з точки зору відповідності її доданим документам, при цьому встановлюється, чи всі записи належать до підприємства-власника рахунка. Виписка є основою для записів у реєстрах - журналі № 2 та відомості № 2 - операцій на поточному рахунку.

Записи банку та підприємства мають бути ідентичними, але потрібно врахувати, що поточний рахунок підприємства є активним, а для банку ці рахунки є пасивними рахунками. Тому на дебеті у Виписці банку показана сума коштів, списана з рахунка підприємства, а на кредиті - зарахована на нього сума, відповідно сальдо у Виписці буде на кредиті рахунка. Сальдо на поточному рахунку завжди повинно бути однаковим як в обліку банку, так і підприємства.

Виписка є регістром аналітичного обліку, тому обов'язково має містити дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів на дебеті і кредиті, а також залишки коштів на початок і кінець періоду. Таким чином, виписка - це фактично другий примірник особового рахунку підприємства, відкритого банком.

Виписка банку - документ, що видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на поточному рахунку. В різних банках форми виписок можуть бути різними, але в кожній обов'язково передбачаються позиції для дати, номерів рахунків дебітора та кредитора, суми. (див. зразок 2):

Зразок 2. Виписка з поточного рахунку.

Київ. Печерське від. УОБ

Виписка

З особового рахунка

Операції за 4.01.08

Попередній рух 3.01.08

Бухгалтер при отриманні виписки проводить наступні операції, які називаються бухгалтерським терміном контировка виписки:

виписка нумерується;

перевіряється наявність виправдовуючи розрахункових документів, на підставі яких зараховані чи списані кошти;

перевіряється відповідність суми у виписці сумам виправдовуючи документів на перерахування чи зарахування коштів;

проставляється кореспонденція рахунків у відповідності з проведеними операціями.

Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Тому залишки грошових

коштів і надходжень на поточний рахунок підприємства банк записує по кредиту поточного рахунку, а зменшення свого боргу - по дебету. Тобто за дебетом виписки відображається списання грошових коштів з поточного рахунку, а за кредитом - надходження коштів на поточний рахунок. На полях перевіреної виписки проти сум операцій і на документах, які додаються, проставляються коди кореспондуючих рахунків, а на документах вказуються ще й порядкові номери запису у виписці. Ці дані необхідні для контролю за рухом коштів, автоматизації облікових робіт, видачі довідок, перевірок і наступного збереження документів, після цього на всіх доданих до виписки документах ставиться штамп "Погашено".

4. Синтетичний облік операцій поточного рахунку