ПАТ «Хіммаш» спеціалізується на випуску:

- хімічного устаткування (агрегати з мідною трубою, випарники, конденсатори, випарні апарати і теплообмінна апаратура);

- великовагової і блоковій нафто апаратури (колонна апаратура, нафто газосепаратори, нафто конденсатовідділювачі, роздільники рідини, сепаратори різного призначення);

- нафтопромислового устаткування (циркуляційні системи ЦС 5000, ЦС 6500, Кцбо 8000);

- компресорно - холодильного устаткування (для повітряних компресорних установок, аміачно-холодильних).

Продукція, яку випускає завод, відповідає вимогам сучасних технологій.

Якість продукції підтверджується сертифікаційними центрами України, Росії, ліцензіями Держнаглядохоронпраці.

Нормативна і робоча документація на виготовлення встаткування створюється з використанням програмного комплексу автоматизованих систем конструкторсько-технологічного проектування "КОМПАС", що також дає можливість передавати й зберігати технічну інформацію в електронних базах даних. Тісне співробітництво з інститутом електрозварювання імені Е.О. Патона, наявність власних експертів Українського атестаційного комітету зварників, дозволяє застосовувати новітні досягнення й технології в області зварювання.

Існуюча система контролю якості дозволяє управляти якістю на всіх етапах виготовлення продукції - від замовлення до поставки, а структура контролю організована відповідно до міжнародних стандартів ИСО 9001 версії 2000 року.

Сьогодні ПАТ «Хіммаш» це:

Устаткування, що відповідає сучасним вимогам у сфері теплообмінних процесів і холодильних технологій;

Технологічне встаткування для нафтогазової, хімічної, нафтохімічної, металургійної, коксохімічної, енергетичної й харчової промисловості;

Тенденції розвитку, що дозволяють залишатися одним із провідних підприємств машинобудування;

Підприємство, потенціал якого - складова частина виробничої моці індустріального центра України - Донбасу;

Градообразующе підприємство, що щороку створює нові робочі місця, нарощуючи свій потенціал;

Вигідне географічне положення, що є одним з вагомих переваг заводу, що дозволяє в найкоротший термін поставляти продукцію в будь-яку крапку кулі(магістральна траса Ростов - Луганськ - Донецьк, власна гілка Донецької залізниці, близькість до Маріупольського морського порту);

Високошвидкісний бездротової доступ до мережі Інтернет дозволяє, за допомогою заводської локальної мережі, будь-якому підрозділу мати можливість використати у своєї роботі світові інформаційні ресурси, а також підтримувати оперативний зв'язок з партнерами.

Можливості ПАТ “Хіммаш:

Технічний парк поєднує обладнання провідних світових виробників (Німеччини, Італії) для всіх видів зварювання, термо і металообробки.

Виробничий потенціал підприємства дозволяє виготовити обладнання діаметром до 3800 мм., довжиною нерозбірних виробів - до 36 м., вагою одиниці виробу до 300 т.

Застосування передових способів зварювання й різання дає можливість порівнювати найпоширеніші марки сталі й сплави (вуглеводні, нержавіючі сталі, алюміній, латунь й ін.), а також здійснює різання листового прокату товщиною 300 мм.

Унікальні можливості механообробки - гнуття аркуша в холодному стані товщиною до 80 мм., глибина свердління до 1000 мм.

Наявність печей для термообробки готових виробів сприяє підвищенню якості продукції й відповідності пред'явленим до неї вимогам.

Під структурою управління розуміється упорядкована сукупність стійко взаємозалежних елементів, що забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого.

Організаційна структура управління визначається також як форма поділу і кооперації управлінської діяльності, у рамках якої здійснюється процес управління по відповідним функціях, спрямованим на рішення поставлених задач і досягнення намічених цілей. З цих позицій структура управління представляється у виді системи оптимального розподілу функціональних обов'язків, прав і відповідальності, порядку і форм взаємодії між вхідними в його склад органами управління і працюючими в них людьми.

До організаційної структури підприємства відносяться відділи, які безпосередньо керуються генеральним директором підприємства.

Генеральний директор керує підприємством відповідно до законодавства всіма видами діяльності підприємства. Організує ефективну взаємодію виробничих одиниць, цехів й інших структурних підрозділів підприємства, направляє їх діяльність на досягнення високих темпів розвитку й удосконалювання виробництва, підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва і якості продукції, на основі впровадження нової техніки й прогресивних технологій. Він призначається та звільняється радою акціонерів підприємства, згідно з трудовим законодавством та статутом.

До складу ПАТ «Хіммаш», входять наступні економічні підрозділи:

Планово - економічний відділ - займається ціноутворенням і нормуванням праці, аналізом виробничо-господарської діяльності підприємства.

Фінансовий відділ - проводить роботу з банком і податковими службами, розрахунки з постачальниками й споживачами продукції.

Структуру й штати затверджує директор підприємства відповідно до типових структур апарата керування й нормативами чисельності ІТР і службовців у межах установлених лімітів по праці з урахуванням обсягів роботи.

Бухгалтерія - веде облік виробничих і інших витрат, звітність, розрахунки по нарахуванню заробітної плати працівникам підприємства.

Головний бухгалтер - забезпечує організацію бухгалтерського обліку на підприємстві й контроль за раціональним, ощадливим використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Відділ маркетингу - проводить вивчення ринку збуту, рекламу виробів, що випускають, реалізує продукцію через торгівельні відділення й організації дилерської системи збуту продукції. Відділ маркетингу очолює директор по комерційних питаннях.

2.2 Організація обліку на підприємстві

Для забезпечення ведення бухгалтерського облiку на Пiдприємствi дiє спецiалiзована бухгалтерська служба в кiлькостi 3 осiб на чолi з головним бухгалтером. Пiдприємством обрано журнально-ордерну форму ведення бухгалтерського облiку на машинних носiях, частково на паперових носiях. Бухгалтерський облiк на Пiдприємствi здiйснюється в цiлому вiдповiдно Закону України "Про бухгалтерський облiк i фiнансову звiтнiсть в Українi" вiд 16.07.99р. № 996-XIV, Положень (стандартiв) бухгалтерського облiку в Українi. Основою для бухгалтерського облiку господарських операцiй є первиннi документи, якi фiксують факти здiйснення господарських операцiй. Для контролю та впорядкування оброблених даних на пiдставi первинних документiв можуть складатися зведенi облiковi документи. Iнформацiя систематизується на рахунках бухгалтерського облiку в регiстрах синтетичного та аналiтичного облiку шляхом подвiйного запису на рахунках бухгалтерського облiку.

З метою складання фiнансових звiтiв згiдно П(С)БО протягом 2007 року були встановленi такi принципи облiкової полiтики:

1) ведення бухгалтерського облiку й складання фiнансової звiтностi (крiм Звiту про рух грошових коштiв) проводиться Пiдприємством за принципом нарахування, тобто результати господарських операцiй i подiй вiдображаються в облiкових реєстрах у момент їх здiйснення. Виходячи з цього принципу, доходи в звiтi про фiнансовi результати вiдображаються в тому перiодi, у якому вони були отриманi, а витрати - вiдповiдно до них, що забезпечує визначення фiнансового результату вiд господарської дiяльностi на основi порiвняння доходiв звiтного перiоду з витратами, понесеними для одержання цих доходiв. Такий пiдхiд до складання фiнансових звiтiв дає можливiсть iнформувати користувачiв не тiльки про надходження або сплату коштiв у минулому, а й про зобов'язання сплатити кошти або про їхнi надходження в майбутньому;

2) основними засобами згiдно з П(С)БО №7 "Основнi засоби" визнаються матерiальнi активи, що утримуються Пiдприємством для використання у виробництвi, постачаннi товарiв, наданнi послуг, для адмiнiстративних цiлей i будуть використовуватися, як очiкується, протягом бiльш одного року. Одиницею облiку основних засобiв є об`єкт основних засобiв. Основнi засоби класифiкуються по групах. Первiсна оцiнка об'єктiв основних засобiв здiйснюється за фактичними витратами на їх придбання, доставку, встановлення, спорудження та виготовлення. Нарахування амортизацiї основних засобiв проводиться згiдно податкового законодавства методом зменшення залишку шляхом використання встановлених норм до залишкової вартостi основних засобiв. Вартiсна межа для розподiлення матерiальних активiв на основнi засоби та малоцiннi необоротнi матерiальнi активи встановлена в сумi до 1500 грн. Амортизацiя малоцiнних необоротних активiв нараховується у розмiрi 100% вiд первiсної вартостi при видачi в експлуатацiю;

3) нематерiальними активами визнаються немонетарнi активи, що не мають матерiальної форми, можуть бути iдентифiкованi i утримуються Пiдприємством для використання в процесi виробництва, для адмiнiстративних цiлей. Первiсна оцiнка нематерiальних активiв здiйснюється за фактичними витратами на їх придбання, доставку. Нарахування амортизацiї нематерiальних активiв проводиться прямолiнiйним методом, виходячи iз строку корисного використання.

3) запасами згiдно П(С)БО №9 "Запаси" вважаються активи, що використовуються для споживання в процесi виробництва, виконання послуг, для керування пiдприємством, для подальшого продажу в умовах звичайної господарської дiяльностi. Запаси включають сировину, матерiали, паливо, запаснi частини, малоцiннi та швидкозношуванi предмети, якi використовуються протягом не бiльш одного року, напiвфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцiю, товари. Одиницею бухгалтерського облiку запасiв визнається їхнє найменування. Первiсна оцiнка запасiв визнається за собiвартiстю, до якої включаються витрати на придбання, передбаченi п.9-14 П(С)БО № 9 "Запаси". Не включаються до первiсної вартостi запасiв, а вiдображаються у витратах перiоду: нестача запасiв, витрати на збут, iншi витрати, не пов`язанi з придбанням запасiв. При вiдпустцi запасiв у виробництво, продажу та iншому вибуттi їх облiк здiйснюється за методом середньовзвiшенної собiвартостi. Вартiсть малоцiнних i швидкозношуваних предметiв термiном служби менш одного року списується на витрати перiоду в момент видачi їх в експлуатацiю з подальшою органiзацiєю оперативного кiлькiсного облiку таких предметiв у мiсцях їхньої експлуатацiї i визначенням вiдповiдальних осiб протягом термiну їхнього фактичного використання. Вартiсть незавершеного виробництва включає прямi та загальновиробничi витрати;

4) дебiторська заборгованiсть визнається активом, якщо iснує ймовiрнiсть одержання.

Пiдприємством майбутнiх економiчних вигод та її можливо достовiрно визначити. Первiсна оцiнка дебiторської заборгованостi вiд реалiзацiї визначається за вартiстю вiдвантаженої готової продукцiї, товарiв, робiт, послуг. Дебiторська заборгованiсть вiд реалiзацiї визнається одночасно з визнанням доходiв вiд реалiзацiї готової продукцiї, товарiв, робiт та послуг. У балансi дебiторська заборгованiсть вiд реалiзацiї оцiнюється за чистою вартiстю, що дорiвнює сумi дебiторської заборгованостi. Iнша дебiторська заборгованiсть складається iз заборгованостi, що не пов`язана з реалiзацiєю.

5) грошовими коштами i їхнiми еквiвалентами у фiнансовiй звiтностi приймаються грошовi кошти на розрахункових, поточних рахунках та грошовi кошти в касi Пiдприємства, на якi Пiдприємство не має обмежень у їхньому використаннi;

6) до складу витрат майбутнiх перiодiв включаються суми витрат, що мали мiсце протягом поточного чи попереднiх звiтних перiодiв, але приналежнi до наступних звiтних перiодiв;

7) зобов`язання вiдображаються тiльки тодi, коли актив отриманий, або коли Пiдприємство уклало безвiдмовну угоду придбання активу. Класифiкацiя зобов`язань здiйснюється згiдно пп. 4.4.6-11 П(С)БО №11 "Зобов`язання". Поточнi зобов`язання вiдображаються в балансi по сумi погашення;

8) доходи визнаються згiдно вимог П(С)БО №15 "Доход". Визнанi доходи класифiкуються за такими групами: доходи (виручка) вiд реалiзацiї готової продукцiї, товарiв, робiт, послуг, iншi операцiйнi доходи, фiнансовi доходи, iншi доходи. Склад доходiв, що вiдносяться до вiдповiдної групи, визначений П(С)БО №3 "Звiт про фiнансовi результати";

9) доходи майбутнiх перiодiв включають суми доходiв, нарахованих протягом поточного або попереднiх перiодiв, що призначенi до наступних звiтних перiодiв;

10) класифiкацiя витрат на виробництво проводиться вiдповiдно вимог П(С)БО №16 "Витрати". До собiвартостi готової продукцiї включаються прямi та загальновиробничi витрати. Базою розподiлення загальновиробничих витрат на собiвартiсть готової продукцiї встановлена заробiтна плата робiтникiв основного виробництва. Витрати, не пов`язанi з операцiйною дiяльнiстю, якi не включаються до собiвартостi готової продукцiї, вiдображаються як витрати перiоду. Витрати вiдображаються в бухгалтерському облiку одночасно зi зменшенням активiв чи зi збiльшенням зобов`язаннь. Класифiкацiя адмiнiстративних витрат i витрат на збут здiйснюється вiдповiдно вимог п.п.18, 19 П(С)БО № 16 "Витрати";

11) вiдстроченi податки визначаються згiдно П(С)БО № 17 "Податок на прибуток";

12) податковий облiк здiйснюється вiдповiдно до чинного законодавства України: з податку на додану вартiсть - в книгах продажу та придбання товарiв, робiт, послуг та на рахунках бухгалтерського облiку; з податку на прибуток - в накопичувальних вiдомостях з облiку валових доходiв та валових витрат; з iнших податкiв, зборiв та обов`язкових платежiв - на рахунках бухгалтерського облiку;

13) змiни облiкової полiтики вносяться, якщо: змiнюються вимоги Мiнiстерства фiнансiв України, змiнюються вимоги установчих документiв, змiни в облiковiй полiтицi забезпечать достовiрне вiдображення подiй в фiнансовiй звiтностi. У разi змiн в облiковiй полiтицi вiдображати вплив таких змiн згiдно П(С)БО №6 "Виправлення помилок та змiни у фiнансових звiтах".

2.3 Бухгалтерський та податковий облік прибутку підприємства

Фінансовий результат - це приріст (або зменшення) вартості власного капіталу підприємства, що виник у результаті підприємницької діяльності підприємства за звітний період. В результаті підприємницької діяльності виготовляється готова продукція, реалізуються товари, надаються послуги. Фінансовим результатом діяльності є прибуток або збиток.

Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для одержання якого були здійснені ці витрати.

Прибуток утворюється в тих випадках, коли отримані доходи перевищують витрати, здійснені підприємством.

Прибуток (збиток) - кінцевий фінансовий результат операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства.

Згідно з П(С)БО для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно співставити доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для одержання визнаних доходів.

Для обліку і узагальнення інформації про фінансові результати використовується рахунок 79 «Фінансові результати», призначений для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності і надзвичайних подій.

По кредиту рахунку 79 «Фінансові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки(непокриті збитки)».

Визначення фінансового результату складається у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Також існують субрахунки до рахунку 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 791 «Фінансові результати від основної діяльності» визначається прибуток (збиток) від основної діяльності підприємства. По кредиту субрахунку обліковується в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг і від іншої операційної діяльності (рахунки 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний доход»), по дебету - суми в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат: 90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності».

На субрахунку 792 «Результат фінансових операцій» визначається прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. По кредиту субрахунку відображається списання сум в порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі й інших фінансових доходів, по дебету - списання фінансових витрат із рахунку 95 «Фінансові витрати» і 96 «Втрати від участі в капіталі».

На субрахунку 793 «Результат від іншої звичайної діяльності» визначається прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності підприємства. По кредиту рахунку обліковується списання сум в порядку закриття рахунків обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства, по дебету - списання витрат по рахунку 97 «Інші витрати».

На субрахунку 794 «Результат надзвичайних подій» визначається прибуток (збиток) від надзвичайних подій. По кредиту субрахунку відображається списання доходів, отриманих від надзвичайних подій, по дебету - списання витрат від надзвичайних подій, що враховується на рахунку 99 «Надзвичайні витрати».

Рахунки доходів закриваються щомісяця або наприкінці звітного періоду, в наступному звітному періоді на цих рахунках початкове сальдо повинно бути рівним нулю.

Співставлення дебетового і кредитового обороту за звітний період на рахунки 79 «Фінансові результати» показує фінансовий результат - чистий прибуток (збиток).

Інформація про фінансові результати діяльності підприємства узагальнюються в Головній книзі і звітності.

Більш детально облік фінансових результатів відображено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Облік фінансових результатів. Операційна діяльність

Зміст господарської операції	Дт рахунку	Кт рахунку
1	2	3
Закрито рахунки доходів від реалізації:
- товарів	702 «Доход від реалізації товарів»	791 «Результат основної діяльності»
- робіт, послуг	703 «Доход від реалізації робіт, послуг»	791 «Результат основної діяльності»
Відображено відрахування з доходу від реалізації на суму - наданих знижок покупцям; - вартість повернутих покупцем продукції, товарів; - суми, одержувані підприємством на користь комітента; - принципала; - інші суми, що підлягають відрахуванню з доходу	791 «Результат основної діяльності»	704 «Відрахування з доходу»
Закрито рахунки інших операційних доходів, зокрема: - доходів від реалізації іноземної валюти; - інших оборотних активів; - доходи від операційної оренди активів; - операційної курсової різниці; - кредиторської заборгованості з минулим терміном позову; - отриманих штрафів, пені, неустойки; - інших доходів від операційної діяльності	71 «Інший операційний доход»	791 «Результат основної діяльності»
- Списані на фінансові результати:
- виробнича собівартість реалізованої готової продукції	791 «Результат основної діяльності»	901 «Собівартість реалізованої готової продукції»
- фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок)	791 «Результат основної діяльності»	902 «Собівартість реалізованих товарів»
- виробнича собівартість виконаних робіт, наданих послуг	791 «Результат основної діяльності»	903 «Собівартість реалізованих робіт, послуг»
Адміністративні витрати	791 «Результат основної діяльності»	92 «Адміністративні витрати»
Витрати на збут	791 «Результат основної діяльності»	93 «Витрати на збут»

Облік нерозподіленого прибутку (збитку) розглядається в таблиці 2.3.

У фінансовому обліку чистий прибуток (збиток) формується в звітному періоді. Для визначення чистого прибутку (збитку) використовуються згідно з П(С)БО 3 такі поняття:

1) чистий доход від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), який визначається шляхом вирахування з доходу відповідних податків, зборів, знижок;

Таблиця 2.3 - Облік нерозподіленого прибутку (збитку)

Зміст господарської операції	Дт рахунку	Кт рахунку
Закрито сальдо по рахунку 79:
- прибуток	79 «Фінансові результати»	441»Прибуток нерозподілений»
- збиток	442» Непокриті збитки»	79 «Фінансові результати»
За підсумками звітного періоду зменшена сума нерозподіленого прибутку на суму прибутку, використану в звітному році	441»Прибуток нерозподілений»	443 «Прибуток, використаний у звітному періоді»
За підсумками звітного періоду збільшені непокриті збитки на суму прибутку, використаного в звітному році	442» Непокриті збитки»	443 «Прибуток, використаний у звітному періоді»
Списано непокриті збитки за рахунок нерозподіленого прибутку	441»Прибуток нерозподілений»	442» Непокриті збитки»
Списано непокриті збитки за рахунок резервного капіталу	43 «Резервний капітал»	442» Непокриті збитки»

2) валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) й собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

3) прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, за вирахуванням адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат;

4) фінансові результати (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), за вирахуванням фінансових та інших витрат (збитків);

5) прибуток (збиток) від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і сумою податків із прибутку. Збиток дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування і сумі податків із прибутку;

6) чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності і надзвичайного прибутку (збитку) і податків на надзвичайний прибуток.

Правила ведення податкового обліку, визначені Законом, полягають в тому, що датою збільшення валового доходу платника податку вважається (залежно від того, що відбулося раніше):

1) дата зарахування від покупця в рахунок оплати товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації (на банківські рахунки або оприбутковування готівки в касі);

2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку для покупця.

Відповідно датою збільшення валових витрат платника податку вважається:

1) дата списання засобів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

2) або дата оприбутковування платником податку товарів, для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником податку товарів (робіт, послуг).

Слід зазначити, що прибуток податковий і бухгалтерський практично не співпадають, що пов'язано з різницею в оцінках доходів і витрат для цілей бухгалтерського і податкового обліку. В результаті неспівпадіння дат відображення доходів і витрат в бухгалтерському і податковому обліку виникають тимчасові різниці. Або, використовуючи формулювання П(С) БО 17, тимчасова різниця - це різниця між оцінкою активу і зобов'язання за даними фінансової звітності і відповідно податковою базою цього активу або зобов'язання.

Якщо, на підприємстві до кінця звітного періоду існує зобов'язання (наприклад, одержаний від покупців аванс за продукцію, який враховується на субрахунку 681 "Розрахунки по авансах одержаним"), включене у валовий дохід і не відображене у складі бухгалтерських доходів, можна говорити про виникнення тимчасової різниці, що підлягає відніманню.

Отже, поточний податок на прибуток при цьому буде вищий за витрати на податок на прибуток в бухгалтерському обліку (має місце "переплата"). В цьому випадку відбувається визнання відстроченого податкового активу.

Відстрочений податковий актив - це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в подальших податкових періодах унаслідок:

1) тимчасової різниці, що підлягає відніманню;

2) перенесення податкового збитку, не включеного в розрахунок зменшення податку на прибуток в звітному періоді;

3) перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими неможливо скористатися в звітному періоді.

Облік відстроченого податкового активу ведеться на однойменному рахунку 17.

Відстроченим податковим активом визнається також сума збитку, по якій визначається зменшення податку на прибуток поточного або попереднього періоду.

Якщо на підприємстві до кінця звітного періоду існує актив включений у валові витрати і не відображений у складі бухгалтерських витрат, можна говорити про виникнення тимчасової різниці, що підлягає оподаткуванню. Отже, поточний податок на прибуток при цьому буде нижчий за витрати на податок на прибуток в бухгалтерському обліку (має місце "не донарахування"). В цьому випадку відбувається визнання відстроченого податкового зобов'язання.

Відстрочене податкове зобов'язання - це сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в подальших періодах від тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Облік відстроченого податкового зобов'язання ведеться на однойменному рахунку 54.

Відповідно до п. 7 П(С)БО 17 відстрочене податкове зобов'язання не признається у випадках:

1) якщо амортизація гудвілу податковим законодавством не передбачена (гудвіл згідно Закону про прибуток не підлягає амортизації і не враховується при визначенні прибутку, оподаткування);

2) первинного визнання активу або зобов'язання в результаті господарських операцій (окрім об'єднання підприємств), що не впливають на обліковий і податковий прибуток (збиток).

Отримані доходи, витрати та результати діяльності, підприємства відображають в «Звіті про фінансові результати» за формою № 2.

Заповнюючи Форму № 2, варто керуватися принципом бухгалтерського обліку нарахування і відповідності доходів і витрат. Відповідно до цього принципу для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для одержання цих доходів. Тому доходи і витрати відображаються у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їхнього виникнення, незалежно віддати надходження або сплати коштів. У такий спосіб доходи і витрати відображають з урахуванням ступеня завершення операційного циклу.

Форма № 2 складається з трьох розділів:

У розділі І відображається інформація про доходи та витрати в зв'язку з господарською діяльністю підприємства за звітний період. У результаті визначається величина чистого прибутку, що являється фінансовим результатом діяльності підприємства.

Розділ II представляє структуру витрат підприємства на виробництво, керування, збут і інші операційні витрати по економічних елементах.

У розділі ІІ «Елементи операційних витрат» Звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), які зазнало підприємство у процесі своєї діяльності і протягом звітного періоду, за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством.

Розділ III заповнюється акціонерними товариствами, прості акції або потенційні прості акції яких відкрито продаються і купуються на фондових біржах. Дані цього розділу містять інформацію про чистий прибуток на одну акцію і про розмір оголошених дивідендів, що пригодяться на одну просту акцію.

2.4 Інформаційні системи та технології обліку прибутку

З появою на ринку аналітичних систем спеціалізованих комп'ютерних програм для аналізу фінансового стану усе більша кількість керівників розуміє, наскільки їхнє використання ефективніше, ніж застосування Excel.

У спеціалізованих програмах реалізовані зручні форми введення інформації, технологія її накопичення та зберігання, «правильні» алгоритми виконання розрахунків, подання результатів у вигляді звітів і діаграм та ін. Потрібно тільки вводити дані і одержувати готові результати.

У даний момент на ринку представлено чимало розробок подібного роду, але потенційному їхньому користувачеві доводиться неабияк потрудитися, щоб вибрати саме той програмний продукт, що підходить йому щонайкраще. Єдино правильним рішенням бачиться вироблення ряду формалізованих критеріїв, опираючись на які можна зіставити різні програми фінансового аналізу. Список критеріїв порівняння не повинен бути занадто деталізований, але в той же час у нього повинні входити всі значимі можливості систем. Ґрунтуючись на існуючій практиці фінансового аналізу, можна виділити два функціональних блоки: базові можливості системи і кошти розширення базових можливостей.

Перший блок - «Базові можливості» - однаково важливий як для досвідчених фінансових аналітиків, так і для тих, хто тільки починає працювати в цій області. До нього входять ключові властивості програм фінансового аналізу як готових рішень: автоматичне введення вихідних даних і експорт отриманих результатів, проведення експрес-аналізу, а також глибинного аналізу з використанням стандартних фінансових показників.

Властивості системи, що становлять другий блок, відповідальні за її здатність розвиватися і настроюватися під більше широкі, чим базові, вимоги користувача. У першу чергу це актуально для професіоналів в області фінансового аналізу. Тому практично всі серйозні програми економічного (і не тільки) призначення в цей час оснащуються інструментарієм, що дозволяють користувачеві самостійно доповнювати систему.

Для аналізу як приклад розглядаються три розробки в області фінансового аналізу - «ИНЄК: АФСП» (далі АФСП) фірми ИНЄК, Audit Expert фірми «Про-Інвест-ІТ» і «Абфі-підприємство» (далі АБФІ) фірми «Вестона».

Фінансовий аналіз базується на даних стандартної бухгалтерської звітності підприємств, і всі перераховані програми дозволяють вводити її вручну. Однак для багатьох користувачів (особливо тих, у кого фінансовий аналіз поставлений «на потік») дуже важливою характеристикою є можливість імпорту даних з бухгалтерських програм.

Програма АБФІ - завдяки убудованим інструментальним засобам - може бути настроєна для завантаження даних з форматів *.txt і *.dbf, однак таке настроювання досить складне.

Привести дані української бухгалтерської звітності за різні періоди до якогось «єдиного знаменнику» дозволяють всі програми. Без цієї функції виконання порівняльного аналізу було б неможливо через часту зміну форм звітності. Порівнянність даних може бути поліпшена й за рахунок переоцінки деяких фінансових показників. Єдиною програмою, що дає можливість повною мірою переоцінити баланс, є Audit Expert. Вона дозволяє задати коригувальні коефіцієнти окремо по кожній з його статей.

Механізми аналізу ліквідності, беззбитковості та рентабельності, реалізовані у всіх розглянутих програмах. Те ж можна сказати про типові механізми аналізу показників і коефіцієнтів (вертикальний, горизонтальний, трендовий і т.ін.).

АФСП і Audit Expert забезпечують використання широкого переліку регламентованих методик аналізу, рекомендованих державними органами та авторитетними недержавними фінансовими інститутами. В АБФІ є можливість розрахунку вартості чистих активів, імовірності банкрутства.

Ця можливість порівняння значень фінансових показників з нормативами реалізована в АФСП і Audit Expert. До програми вбудовані переліки значень, що рекомендуються, діапазони показників.

Для керівника підприємства завжди заманливо «передбачати» майбутнє. Таку можливість дає Audit Expert за рахунок прогнозування значень показників фінансового стану на кілька періодів уперед.

Формування експертних висновків за результатами аналізу забезпечують програми АФСП і Audit Expert. При цьому якщо в АФСП експертні висновки - це набір таблиць із коментарями або без них, то в Audit Expert більшість експертних висновків супроводжується також діаграмами та графіками, що дозволяють завдяки наочності швидко виявляти проблемні показники.

В АФСП складання звіту обмежується вибором таблиць і їхнього друку з використанням MS Word. В АБФІ формування звітів у вигляді відповідних таблиць виконується в Excel, що використовується далі для створення необхідних графічних форм (щоб зберегти звіт у форматі Word, програма вимагає спеціального настроювання).

Що ж стосується Audit Expert, в цій програмі ступінь деталізації звіту визначається користувачем.

Всі розглянуті програмні продукти дозволяють передавати результати в програми пакета MS Office.

У плані розширення базових можливостей Audit Expert і АБФИ мають істотні переваги перед програмою АФСП, що фактично є повністю закритою, і внесення яких-небудь змін до складу використаних у ній алгоритмів може здійснюватися тільки самим розроблювачем.

Audit Expert і АБФІ надають користувачеві можливість самостійно створювати нові вхідні форми й реалізовувати власні методики аналізу, описуючи алгоритми розрахунку використовуваних у них показників.

Можливість порівняння значень фінансових показників підприємства з показниками офіційної бухгалтерської звітності інших підприємств галузі надає програма Audit Expert. Додатково АБФІ та Audit Expert дають можливість створювати власні критерії ранжирування, а Audit Expert - і інтегральний критерій на основі формованих у цій програмі фінансових показників.

Отже, базові можливості розглянутих програм фінансового аналізу в цілому порівнянні. Однак АБФІ програє двом іншим програмам через відсутність вбудованих регламентованих методик аналізу та засобів інтерпретації показників, що, мабуть, не може не знизити інтерес до неї з боку органів державного керування і компаній.

прибуток фінансовий облік оподаткування

3. АНАЛІЗ ПРИБУТКУ ТА ЙОГО ОПОДАТКУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ ПАТ "ХІММАШ"

3.1 Загальний аналіз фінансового стану ПАТ "Хіммаш"

3.1.1 Загальні положення

Фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям, що залежить від багатьох факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність і розміщення коштів, реальні й потенційні фінансові можливості. Його можна представити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами й ступінь раціональності їхнього розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності й своєчасного здійснення розрахунків за своїми обов'язками.

Фінансовий стан залежить від зовнішніх і внутрішніх факторів. До основних зовнішніх факторів можна віднести економічні умови господарювання, кон'юнктуру ринку, економічну, фінансово-кредитну й податкову політику держави. До внутрішніх факторів належать склад і структура продукції і рівень її конкурентоздатності, розмір витрат, ефективність організації процесів виробництва, постачання й збуту, стан і структура майна й фінансових ресурсів, кваліфікація управлінського персоналу й ін.

Основною цільовою настановою діагностики фінансового стану є його оцінка й виявлення резервів його стабілізації й поліпшення. Засоби реалізації даної установки є організація раціональної фінансово-економічної політики.

Аналіз фінансового стану складається з наступних етапів:

1) оцінка майнового стану підприємства й динаміка його зміни;

2) аналіз ліквідності;

3) аналіз фінансової стабільності (платоспроможності);

4) аналіз ділової активності;

5) аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;

6) аналіз рентабельності.

3.1.2 Аналіз майнового стану підприємства

Аналіз майнового положення підприємства починається з аналізу статей балансу. Аналізуючи статті балансу, у першу чергу звертають увагу на такі показники:

1) сума господарських коштів, що перебувають у розпорядженні підприємства (під нею розуміють підсумок балансу);

2) частка необоротних активів у валюті балансу;

3) частка активної частини основних засобів;

4) структура власного й позикового капіталу;

5) суми залучених довгострокових і короткострокових коштів.

Аналіз балансу проводиться такими способами:

1) горизонтальний аналіз;

2) вертикальний аналіз.

Сутність горизонтального аналізу складається в порівняння показників звітності попередній і поточний роки. При цьому здійснюється постатейне зіставлення звітів і визначається абсолютна й відносна зміна статей. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. У його основі лежить вирахування базисних темпів росту статей балансу.

На відміну від горизонтального, що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку в групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

Зведений аналітичний балансу ПАТ "Хіммаш», який характеризує зміни в складі майна та його джерел наведений в додатку В.

Як можна побачити з наведених даних, вартість майна ПАТ "Хіммаш" у 2010 р. у порівнянні з 2009 р. зменьшилась на 418 т. грн., темп зростання у 2010 р. у порівнянні з 2009 р. склав 96,73%, що може говорити про скорочення господарського оберту.

У структурі сукупних активів питома вага необоротних активів дорівнює 63,27% та 71,81% відповідно. Підприємство має «важку» структуру активів (частка необоротних активів становить більше 40% та спостерігається зріст коефіцієнту оборотності активів). Як бачимо з даних балансу підприємства, залишкова вартість основних засобів зросла з 7845 тис. грн. у 2009 р. до 8651 тис. грн. у 2010 р., що свідчить про приріст основних засобів, який, як правило, відбувається у результаті придбання основних виробничих фондів.

Вартість оборотних активів підприємства протягом 2010 зменшилась на 1210 т. грн., темп зросту складав 151,72% і 74,16% відповідно.

Виходячи з даних структури оборотних коштів, наведених в таблиці 3.1, можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу займають запаси - 45,26 % та дебіторська заборгованість - 43,1 %.

Таблиця 3.1- Аналіз структури оборотних коштів ПАТ "Хіммаш"

Найменування статей	2009 р.	2010 р.	Відхилення
	Абсолютне, тис.грн.	Питома вага, %	Абсолютне, тис.грн.	Питома вага, %	+;-	%	в.п.
Оборотні активи
Запаси	2753	58,79	1572	45,26	-1181	57,1	-13,53
Дебіторська заборгованість	1522	32,5	1497	43,1	-25	98,4	10,6
Грошові кошти та їх еквіваленти	16	0,34	74	2,13	58	462,5	1,79
Інші оборотні активи	392	2,37	330	9,5	-62	84,2	7,13
Усього оборотні активи	4683	100	3473	100	-1210	74,2	Х

При цьому, якщо питома вага запасів зменшилася на 13,53 відсоткопих пунктів (в.п.), то питома вага дебіторської заборгованісті в структурі оборотних активі зросла на 10,6 в.п.

В 2010 році трохи збільшилися найбільш ліквідні активи - грошові кошти, їх остаток на кінець становить 74 т. грн.

В цілому, по результатам аналізу майна підприємства, можна зробити висновок, що його структура погіршилася,що свідчить про появу у підприємства проблем с платоспроможністю.

Відомості, які приводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного капіталу, скільки притягнуте в оборот підприємства довгострокових і короткострокових коштів.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має у своєму розпорядженні і куди вони вкладені. Необхідність у власному капіталі (розділ 1 пасиву балансу) обумовлена вимогами самофінансування підприємств.

При аналізі джерел формування майна підприємства повинні бути розглянуті абсолютні та відносні зміни у власних і позикових коштах підприємства. Для аналізу структури пасиву балансу повернемося до нашого аналітичного балансу в додатку В.

Джерелом формування майна підприємства є власний капітал. На початок 2009 р. року його частка в структурі пасивів становила 53,97 %, на початок 2010 р. - 39,66 %, а на кінець 2010 р. вона вона становила - 35,97%. Така структура формування капіталу говорить про зменьшення рівня фінансової незалежності підприємства. Слід зазначити, що оцінка змін, що відбулися в структурі капіталу, може бути різною з позицій інвестора та підприємства. Для банків і інших інвесторів більш надійно, якщо доля власного капіталу в клієнта більш висока. Це виключає фінансовий ризик. Підприємство, як правило, зацікавлено в залученні позикових коштів. Діставши позикові кошти під менший відсоток, чим економічна рентабельність підприємства, можна розширити виробництво і підвищити прибутковість власного капіталу.

При аналізі фінансового стану необхідно вивчити динаміку структури власного та позикового капіталів, з'ясувати причини зміни окремих показників, дати оцінку цим змінам за звітний період (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2 - Динаміка структури власного капіталу ПАТ "Хіммаш"

Найменування статей	2009 р.	2010 р.	Відхилення
	Абсолютне, тис.грн.	Питома вага, %	Абсолютне, тис.грн.	Питома вага, %	+;-	%	в.п.
Власний капітал
Статутний капітал	123	2,43	123	2,77	0	100,0	0,34
Додатковий капітал	6442	127,11	4858	109,27	-1584	75,4	-17,84
Непокриті збитки	-1430	-28,22	-468	-10,53	962	32,7	17,69
Вилучений капітал	-67	-1,32	-67	-1,51	0	100,0	-0,19
Усього власний капітал	5068	100	4446	100	-622	87,7	Х

Як бачимо з даних, приведених у таблиці 3.2., зменшилась частка додаткового капіталу (на 17,84%, або 1584 т. грн.), у той же час бачимо зменшення непокритих збитків - на 962 т. грн.. Статутний капітал незмінний і дорівнює - 123 т. грн.

Зменшення власного капіталу свідчить про те, що вартість бізнесу та інвестиційна привабливість організації стає меншою.

Аналізуючи позиковий капітал (Додаток В) можна побачити , що в 2009 році зобов'язання підприємства на 100% складалися з поточних, що свідчить про високий ризик втрати фінансової стійкості. На кінець 2010 р. ситуація де що змінилася - підприємство отримало довгостроковий кредит банка у розмірі 244 т. грн. (приблизно 3% від сумарних зобов'язань підприємства). Але й сума поточних зобов'язань в 2010 році зросла на 1590 тис.рн. та склала на кінець 2010 р. 7672 тис.грн.

В структурі поточних зобов'язань (таблиця 3.3) найбільшу питому займають кредиторська заборгованість перед постачальниками - 33,56% та кредиторська заборгованість перед банками по кредитам - 30,28 %. І, якщо поточна заборгованість перед банками трохи зменшилася за рахунок переведення частини кредиту до складу довгострокового, то заборгованість підприємства перед постачальниками зросла на 1942 тис.грн. й складає на кінець 2010 року 2575 тис.грн.

Таблиця 3.3 - Динаміка структури позикового капіталу ПАТ "Хіммаш"

Найменування статей	2009 р.	2010 р.	Відхилення
	Абсолютне, тис.грн.	Питома вага, %	Абсолютне, тис.грн.	Питома вага, %	+;-	%	в.п.
Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	2649	43,56	2323	30,28	-326	87,7	-13,28
Кредиторська заборгованість за роботи та послуги	633	10,41	2575	33,56	1942	406,8	23,15
Поточні зобов'язання по розрахунках	2666	43,83	1772	23,09	-894	66,5	-20,74
Інші поточні зобов'язання	134	2,2	1002	13,06	868	747,8	10,86
Усього за розділом 4	6082	100	7672	100	1590	126,1	Х

Таке становище свідчить про те, що у підприємства є проблеми з ліквідністю та з платіжною дисципліною.

В цілому, по результатам аналізу балансу, можна зробити висновок, що у підприємства тяжкий фінансовий стан проблеми з ліквідністю та платоспроможністю.

Аналізуючи майнове положення підприємства, необхідно також оцінити стан використовуваних основних засобів. Для цих цілей розраховують наступні показники:

1) коефіцієнт оновлення, який характеризує долю нових фондів у загальній їх вартості на кінець року:

, (3.1)

де - вартість основних засобів, що надійшли за звітний період;

- вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

2) коефіцієнт вибуття:

, (3.2)

де - вартість основних засобів, що вибули за звітний період.

3) коефіцієнт приросту:

, (3.3)

де - вартість приросту основних засобів.

4) коефіцієнт зносу:

, (3.4)

де - сума зносу основних засобів;

- первісна вартість основних фондів.

5) коефіцієнт придатності:

, (3.5)

де - залишкова вартість основних засобів.

Розрахунок даних показників проводимо за 2009 і 2010 року. Результати розрахунків представлені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 - Показники стану основних фондів

Показники	2009 рік	2010 рік	±
Коефіцієнт оновлення (Кон)	0,087	0,084	-0,003
Коефіцієнт вибуття (Кв)	0,003	0,001	-0,002
Коефіцієнт приросту (Кпр)	0,084	0,083	-0,002
Коефіцієнт зносу (Кзн)	0,567	0,562	-0,005
Коефіцієнт придатності (Кп)	0,433	0,438	0,005

З розрахункових показників видно, що коефіцієнт зносу в 2010 року зменшився в порівнянні з 2010 роком і склав 0,562, тобто 56,2% основних фондів є фізично зношеними. Відповідно до цього збільшився коефіцієнт придатності до 43,8%, який також відображає стан фондів.

Також з таблиці видно, що 8,4% основних засобів протягом 2010 року були оновлені і тільки 0,1% виведені з експлуатації. Таке становище може свідчити про покращення роботи по технічному переобладнанню підприємства, що в свою чергу свідчить про зацікавленість підприємства в подальшому розвитку діяльності.

3.1.3 Аналіз ліквідності

Одніє з провідних характеристик фінансового стану підприємства є його ліквідність

Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в кошти платежу. Чим менше час, необхідний для перетворення окремого виду активів, тим вища його ліквідність. Таким чином, ліквідність підприємства -- це його здатність перетворити свої активи в кошти платежу для погашення короткострокових зобов'язань.

Для діагностики ліквідності використовують як кількісну, так й якісну оцінку. При цьому, якісні оцінки розглядаються як необхідні умови гарантовані ліквідності й платоспроможності. Під якісною оцінкою ліквідності розуміють аналіз ліквідності балансу підприємства, що дозволяє зафіксувати ліквідність або неліквідність балансу розглянутого підприємства. Кількісна оцінка виконується на базі аналізу системи фінансових коефіцієнтів й характеризує ліквідність як підприємства в цілому, так й окремих його активів.

Якісна оцінка ліквідності, що носить попередній характер, виконується у вигляді аналізу ліквідності балансу. Під ліквідністю балансу розуміється ступінь забезпеченості зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у кошти платежу відповідають строку погашення зобов'язань.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активах, згрупованих за ступенем їхньої ліквідності й розташованих у порядку убування їхньої ліквідності, із зобов'язаннями по пасивах, згрупованими по строках їхнього погашення й розташовані в порядку зростання строків.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто строків перетворення в кошти, активи підприємства в ході аналізу ліквідності балансу розділяються на наступні групи:

Al) найбільш ліквідні активи -- кошти і їхні еквіваленти, а також короткострокові фінансові інвестиції;

А2) швидко реалізовані активи -- дебіторська заборгованість та інші поточні активи;

A3) повільно реалізовані активи -- товарно-матеріальні цінності, а також довгострокові фінансові вкладення;

А4) тяжко реалізовані активи -- статті І розділу активу балансу за винятком статей, що ввійшли в попередню групу.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їхньої оплати. При проведенні зовнішнього аналізу, у ході якого використовуються тільки дані балансу підприємства. Зобов'язання групуються відповідно до передбачуваних строків погашення. При проведенні внутрішнього аналізу таке угруповання можна зробити більш точним. Зобов'язання підприємства можуть бути згруповані в такий спосіб:

П1) найбільш термінові зобов'язання -- кредиторська заборгованість, а також кредити й позики, не погашені в строк;

П2) короткострокові пасиви -- короткострокові кредити й позикові кошти. Також до цієї групи належить частина пасивів, представлених у розділі «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» (суми, плановані до виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу, або протягом одного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців), а також доходи майбутніх періодів, що належать до поточних зобов'язань;

П3) довгострокові пасиви -- довгострокові кредити й позикові кошти, а також забезпечення майбутніх витрат і платежів і доходи майбутніх періодів, що не належать до поточних зобов'язань;

П4) постійні пасиви -- статті І розділу пасиву. Для збереження балансу активу й пасиву підсумок даної групи варто зменшити на суму витрат майбутніх періодів.

Для визначення ліквідності балансу зіставляються підсумки наведених груп за активами й пасивами. Баланс уважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення:

Al ? П1

А2 ? П2

A3 ? ПЗ

А4 ? П4

Виконання перших трьох нерівностей з необхідністю тягне виконання четвертої нерівності, тому практично істотним є співставлення підсумків перших трьох груп за активами й пасивами. Четверта нерівність носить «балансуючий» характер й у той же час має глибокий економічний зміст: його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стабільності -- наявності в підприємства власних оборотних коштів.

У випадку, коли одна або кілька нерівностей мають знак, протилежний вищенаведеній умові, ліквідність балансу не є абсолютною.

Л1. Найбільш ліквідні активи:

,(3.6)

Л2. Швидко реалізовані активи:

,(3.7)

Л3. Повільно реалізовані активи:

,(3.8)

Л4. Важко реалізовані активи:

,(3.9)

Пасиви балансу групуються за ступенем настання строку їхньої сплати. За даними балансу повну інформацію для проведення такого угруповання одержати неможливо. Для проведення цієї процедури можна користуватися даними, наявними в примітках до звітів.

Якщо ж у розпорядженні аналітика є лише дані, наведені в балансі, використається більше стандартний підхід: зобов'язання підприємства групуються відповідно з наведеними строками погашення. У цьому випадку угруповання пасивів буде досить умовне, тому що відсутній індивідуальний підхід до кожного підприємства та угруповання проводиться відповідно до загальновизнаних подань про терміновість погашення того або іншого виду зобов'язання.

Використовуючи цей критерій, зобов'язання підприємства можна згрупувати в такий спосіб:

П1. Найбільш термінові зобов'язання:

,(3.10)

П12009 = 633 тис.грн.

П12010 = 2323 тис.грн.

П2. Короткострокові пасиви:

,(3.11)

П3. Довгострокові пасиви:

,(3.12)

П4. Постійні (стійкі) пасиви:

,(3.13)

Для зручної характеристики ліквідності аналізованого підприємства у таблиці 3.5 наведені розраховані вище дані за 2009-2010 р.р.

Таблиця 3.5 - Аналіз ліквідності балансу ПАТ "Хіммаш"

Актив	Пасив	Платіжні надлишок або нестача
	На початок року	На кінець року		На початок року	На кінець року	На початок року	На кінець року
Al	16	74	П1	633	2323	-617	-2249
А2	2996	2076	П2	7079	5097	-4083	-3021
A3	1683	1318	ПЗ	1630	244	53	1074
А4	8085	8877	П4	5068	4446	3017	4431
Баланс	12780	12362	Баланс	12780	12362	Х	Х

Результати розрахунків по аналізованому підприємству показують, що в цій організації зіставлення підсумків груп за активом та пасивом має такий вигляд:

1) на кінець 2009 р. - ;

2) на кінець 2010 р. -;

З даних наведених у таблиці 3.4 наочно можна побачити, що протягом 2009-2010 р.р. спостерігається недолік найбільш ліквідних активів - грошових коштів та їх еквівалентів - для покриття найбільш термінових зобов'язань - кредиторської заборгованості. На початок 2009 р. цей недолік склав 617 тис. грн., на початок 2010 р. - 2249 тис. грн. Необхідно контролювати ситуацію та приймати певні кроки до оздоровлення, бо ситуація, що склалася є критичною.